Логвин Ю.. Золотi копита

кожушиною, мiцно так спав, що, здавалося, i не диха .
А на низенькiм окоренку сидiв сивий дiдок i пильнував глиняний лiхтар,
з якого блимав недогарок товстенно© свiчки.
- Оце, козаче, побачив тебе i наче трохи ожив душею! Спасибi, що звичай
трима ш. Бачу, що спокiйно можна i помирати - ще в нас бiйцi... А то як
поперла шляхта лядська зi сво©ми пахолками та посiпаками, так нашi люди
перед ними зразу й пiдупали. Тьху! Аж гидко дивитись.
- Дiду, не переймайтеся. З кожним лiтом нашого лицарства прибува .
Сьогоднi ми за Порогами та у Великiм Лузi. А прийде наш час - наша шабля
далеко дiстане. I землю, i вiру захистимо. Татарам i туркам хiба погано
ребра скородимо?! Заждiть, ще й католики нашi самопали почують.
- Ой спасибi тобi, козаче. Оживив мою душу. Бо так мене тi клятi баби
за©ли. Вредний народ, баби, щоб ти знав! Ото поки ти в силi, ще нiчого... А
як слабiсть тебе одолiла, так дзьобають без сорому i совiстi... I нiчого
тобi не проминуть: чи скибку хлiба впустиш, чи там, звиняй, закуня ш та
перднеш... А колись же я був при самiм Остафi©! Завжди при ньому: чи на
татар iдемо, чи нiби татари, перевдягненi, на московськi залоги налiта мо.
- То скiльки вам рокiв, дiдусю?
- Та рахуй, якщо вмi ш. - Остафiй помер скоро сорок рокiв тому. А як
вiн помер, то в мене вже була друга дружина. А вiд першо© дочки була онука.
Вперше я оженився, як князь Михайло пiднявся наказати католикiв i
ляхiв... Ех. Якби ми тодi перемогли. А оце моя третя жiнка. Вона народилась,
як вже Остафiй був старостою черкаським.
- То ви стiльки рокiв живете! Аж завидки!
- Е, козаче, довге життя - то дар Божий. А старiсть - лайно... Ти ходи,
повечеряй, а я посиджу та подивлюсь за кiньми та за лiхтарем...
Тiльки вийшов Омелько з хлiва, як пiдскочили дiвчатка-пiдлiтки з
глеком-носаткою та тонким рушником. У хату зайшов - всi встали за столом i
привiтали козака. Стара зразу витягла з печi здоровенну макiтру з
варениками. I дiвчатка кинулись ©й на пiдмогу, втрьох вони поставили на стiл
перед козаком. Ще й мисочку з медом. Золотим i прозорим, як кришталь,
липовим медом. Другу мисочку ближче до малечi.
Омелько проказав "Отче наш" i всi за ним? речно повторили. Та тiльки
Омелько взяв вареника i занурив його в золотий тягучий мед, зразу знявся
шум, i малеча кинулась до макiтри. Кожний спритно вхопив по варенику. I
кожному по ши© блискавично врiзала молодиця. Омелько аж сп'янiв вiд
вареникiв з вишнями та свiжого меду. Було йому так добре, що й слова не
хотiлося проказати.
Малеча, з'©вши по варенику i позлизувавши мед з пальцiв, сидiла тихо.
Тiльки проводжала поглядом кожен рух козаково© руки до макiтри.
Вiн мовчав, i всi мовчали.
Омелько прикинув на око, що ще лишилось по два вареники на кожного,
обтер вуста, розрiвняв вуса i щиро подякував за цi справдi райськi вареники.
Встаючи з-за столу, попрохав, щоб завтра лантухи приготували ще до обiду.
- Козаче-соколе! - Проникливо сказала стара. Ночуй у хатi. Я тобi
постелю на лавi, а малому на долiвцi на траву кину кожуха.
- Красно дякую, матiнко. Але мене треба при конях бути. Час непевний:
якщо не лихi люди, то нечиста сила на нас зазiха .
- Ото ти, козаче, та тi © нечисто© сили та й бо©шся? Чи ти справдi
такий лякливий? - хидно спитала молодиця.
- Я, молодице, не боюся нi лихих людей, нi нечисто© сили. Я ©х
стережуся. Добранiч, люди добрi.
Омелько постояв трохи на дворi - дивився на iскристi зорi i дихав
вечiрнiм запашним повiтрям.
Собаки пiдiйшли до нього, потерлись лобастими мордами об його колiна.
Омелько почухав ©х за вухами i попрямував до хлiва.
Тонесенька нитка жовтавого свiтла пробивалась крiзь шпарину в дверях.
I тут вiн пiдвiв очi i якраз побачив високо над клунею срiбний
iскристий слiд падучо© зорi. "Щось воно буде. Як ото казала та чорна
чарiвниця: "Ти зоря падуча над морем. Ти з-за моря впав сюди. За море ти i
впадеш". Згадав свою чорну чарiвницю i згадав, що в темрявi вона вся
розчинялась. Тiльки десь над ним плавали ©© бiлi сяючi зуби i бiлки
величезних вирлатих очей. Бо вона була може десь на голову вища за нього...
Тихенько, без найменшого рипiння вiдчинив дверi. Свiчка догорiла до
кiнця гноту у маленькiй восковiй калюжцi. Дiдок, колишнiй кiннотник Остафiя,
спав на окоренку i, як дитина, пускав слину на коротку бiлу бороду, на грубу
сорочку.
Дiдок спав, але порожнi шальки були гарливо складенi на загородi.
Омелько пiдняв на руки, як дитину, i поклав на сiно поруч малого.
Старий щось прошамотiв, але зовсiм не прокинувся. Омелько дмухнув на залишок
гноту, i по хлiву поплив медовий димок перегорiлого воску.
Омелько впав на сiно голiчерева i широко розкинув стомленi руки й ноги.
Вiн, коли лягав на спину, то зразу засинав. Так i зараз: тiльки вiдчув вагу
в долонях i стопах - вже спав... Вiн спав i знав, що вiн спить мiцно, i
оживав силою. I крiзь цей мiцний сон наче заспiвали за горою першi пiвнi.
Потiм другi пiвнi заспiвали наче ближче. А от коли третiх пiвнiв заспiвав
чорний здоровенний Симонiв пiвень десь над головою, вiн прокинувся. I
вiдчув, що все тiло знову здатне до напруги i руху.
- Прокинувся, козаче? - Ледь чутно спитав старий.
- Та пiвень збудив. Зараз скажу собi: "Спи! " i знов спатиму, доки не
стане о пiвнях.
- А ти зачекай, не кажи собi. Бачу, що ти характерник, а от всього не
зна ш. Ти слухай уважно, я говоритиму тихо. Щоб цi вiдьми не почули. Тут
грiх скрiзь, зна ш. Симон купив тих волiв не в Бiлiй, а по дорозi з Бiло©.
Бо був п'яний, а продавали задарма. I дивися, ось що: воли предивнi, а тавра
нiде не видно. Чому? А Бог його зна ... Симон про те, дурень, сказав Гальцi.
Хоч моя дочка, але порода не моя, вся вона в свою чортову бабу. Ото була
хвойда та ще й вiдьма навчена... Галька все через гору та через дiброву
бiга до сво © куми. А в куми чоловiк - мiрошник.
Кума Варка старша за Гальку набагато, вважай, вже баба... У куми хата в
однiм кiнцi села, а млин на iншому кiнцi села. То Галька, як iде до Варки,
то завжди забiжить до млина. Бо млин, наче, по дорозi. Хоча можна до куми
дiстатись коротшою дорогою.
Та це ще не все. За селом цим ще гора невисока i лiс, i там теж село.
А в тiм селi млин найкращий на всю округу. Але мiрошник там дуже старий. Вiн
хоче продати, але править дорого. Бо i млин там добрий, i мiсце зручне:
багато людей туди при©здить i приходить. I от що виходить: наш Симон позичив
всi грошi, що за два уходи в Степ уторгував. Та ще й коней позичив. I
Никодим вчасно не вiддав коней - нiби возить сестрi дерево на хату. Тому й
подався Симон у Сквиру волами. Там до нього цей полупанок i причепився... Де
воно на нашу голову взялося - лайдак лайдаком, тiльки що при шаблi та
королiвськiй грамотi.
- А бачив хто ту грамоту?
- Та люди казали, наче хтось бачив. А ще дiди казали, що цей шляхтич
бував у Никодима. А де це бачено, щоб шляхтич сам возив зерно до млина? Та
ще верхи?
- Та наче такого не бачили. Тiльки от одного не второпаю: ваша Галька
вже небавом дiвчаток видаватиме замiж. Яка тут вже гречка9
- То вона зараз така бридка в тяжi! I старшою зда ться. Та й мельник не
парубок. Ну, а дiвчатка це не ©©, а Симоново© сестри дочки... То я тобi й
кажу: ти, козаче, подумай, може що й вигада ш...
- Ага, дiдусю. Щось вигадаю.
- Тодi спи. Добре виспися.
- I ви, дiдусю, спiть, вiдпочивайте. - Е нi, я вже не спатиму. Я згадаю
усiх сво©х друзiв. Погомоню з ними подумки...

Поки Омелько i малий порались iз кiньми - напували, годували й чистили,
стара вже зготувала ©м на снiданок круту гречану лемiшку та здоровенний шмат
сала приварила. Ще й поклала пiвхлiбини, огiрочки тугенькi, здорову бiлу
голiвку часнику та поставила глечик густого кисляку. Омелько i хлопчик
снiдали останнiми, бо затримались iз кiньми.
У хатi камешились тiльки дiвчатка-пiдлiтки - наводили порядок. А баба
Параска ними кермувала.
- Матiнко моя, скажiть, Симон же минулого року ©здив базарювати у Мозир
до литвинiв?
- Козаче-соколе. Та хiба я там пам'ятаю? 3наю, що до литвинiв...
Старшенька полишила терти вiхтем пательню над рiзанкою i озвалась
дзвiнким голосочком:
- Дядечко Симон ходили минулого року базарювати до Наровлю. Вони так
добре тодi базарювали...
- Що тобi з сестрою вiн подарував по дукачу до намиста?
Вражена отроковиця широко розплющила очi i ледь не впустила пательню в
рiзанку.
- Вам дядько Симон сказали?
- Може вiн i казав, та я не почув. Iз в'язницi до хутора не дуже
чутно...
- Ой, я така дурна! - Дiвчинка вдарила себе по губах. - А на дукачi
тому з одного боку бородатий король у коронi, а на другому боцi корона,
вершник i стовп.
- Нi, то вони такi дукачi позичили дядьковi Никодиму, а нам iз сестрою
подарували дукачi однаковi. Там на одному боцi орел з оттакенними пазурами.
А на другiм скаче лицар iз мечем i щитом. А на щитi в нього...
- Дитино моя! - Перебила ©© стара лагiдно, але дуже наполегливо. -
Ходiть iз сестричкою, вишеньок нарвiть на варенички. - А тодi до Омелька. -
Я це надумала сьогоднi вареничкiв зварити. Бо вчора вiн не ©в. Нехай хоч
сьогоднi дитина поласу медком i вишнями.
- Спасибi, матiнко, за вашу ласку. Менi оце треба два лантухи щiльних,
та щоб по верху по двi добрих мотузки пришили. Щоб вони повний лантух
витримали.
- На коли тобi треба, козаче?
- Та на полудник.
Омелько взяв гнiдого коня, i разом iз малим вони пiшли на гарман.
Сьогоднi немолоченi полукiпки були вже далеченько вiд гарману. Тому
Омелько в'язав по кiлька снопiв двома паками, тодi вантажив на гнiдого, як
перекиднi торби. А хлопчик вiдводив гнiдого до гарману. Там шарпав за петлю
волосяного аркану, яким паки були сполученi, i снопи падали на землю.
Коли таким робом навозили снопiв повен тiк, Омелько вхопився за цiпилно
i не випускав його з рук, поки не обмолотив п'ять полукiпок.
Сьогоднi Омельковi було куди краще, нiж учора - малий поруч. Як i
вчора, коли був геть мокрий, розiбрався i вскочив у коноплi. Тепер i зi
спини малий зiшкрябав плоскiнний пилок.
- Батьку, це для якогось чародiйства таке?
- Це не чари! Це страшний бусурменський дурман. Оцей пилок, як
перетерти з бруньками квiток на материнцi, та ще додати туди кiлька травок
для духмяностi, трошки меду i крапочку

попелу, то вiд тих оладочкiв бусурмени дурiють. Вони ©х так поволi, як
ото корова жуйку реми? а , жують i поволi дурiють. I дурiють гiрше, нiж
наший останнiй п'яничка. Сяде, або ляже, як полiняка, лежить. Смi ться,
посмiха ться, щось мурмотить, а й сам не зна , що. Аж страшно подивитись:
божевiльнi, та й усе!.. Наш як уп' ться, так хоч танцю , пiсень спiва , ну,
нехай там б' ться - жива людина. А це - як здохлятина яка: голими руками
бери.
- А нам для чого воно? Ми ж не бусурмени.
- Ти повинен знати, що скоро я стану нiби бусурменом. Буду серед них i
буду ©х пригощати цим дурманом, щоб наших людей iз ©хньо© неволi визволити.
Як визволю, знов на козака обернусь.
- Батьку, а це дуже важко: i туди, i сюди обертатись?
- Коли як... Зараз от важко©. Менi час на турка обертатись, а Симон,
наш товариш, попав у бiду. Та ще всякi курвашi, всякi ляхи та ©х похлiбники
пiд ногами плутаються!..
Тут ©х з двору покликали на обiд. Вони вже були майже бiля перелазу, як
малий спитав.
- А мельник Никодим теж курваш?
- Тс-сс! Потiм ще побачимо. Бiльше нi слова!
По добрiм обiдi з борщу, гречано© кашi зi шкварками та вареникiв з
вишнями, Омелько звернувся до старо©:
- Матiнко моя. Як ваша ласка, то ввольте мою волю - спечiть вертуту на
вечiр. Та ще загадайте дiвчаткам нехай навiють менi зерна на мливо.
- Скiльки тобi, козаче?
- Один лантух на дерть. А другий навiють на мливо.
Та тiльки не повнi лантухи, на три чвертi. Я оце трохи полежу, чогось
менi дрiма ться... А ви всi йдiть на гарман i зерно засипайте у лантухи.
Ввечерi я перевезу його до комори.
Омелько, трохи подрiмавши в холодку на широкiй призьбi, знов ухопився
за червоне кислицеве цiпилно. I понеслося на всi боки вiд гарману розмiрене
лупання дубового бича. Наче десь далеко в бубон калатали.
Вже перед самим заходом сонця вiн вiдiслав з току всiх помiчникiв, хто
вiдгрiбав солому, вiяв зерно та насипав у мiшки. Тiльки гурт малих i старих
втягся у вишневий просад, козак пожбурнув цiпа, скинув мокру сорочку i
скочив у коноплi. Малий став напоготовi з ложкою. I, як "батько" вийшов iз
конопель, зразу кинувся зiшкрябувати зi спини пилковий леп.
- Вже пилку нам досить. Ще надеремо вершкiв з материнки - i можна
готувати манджун.
Поки смеркло, козак i малий перевезли на гнiдому лантухи з невiяним
зерном до двору. По вечерi сказав:
- Конi застоялись. Сю нiч попасемо ©х на левадi. Врiжте нам сала та ще
хлiба окра ць. Та ще часнику, щоб духом нечистого вiдганяти...
Дiдок теж опинився в хлiвi.
- Дiдусю, скажiть, як iз левади до млина вийти?
- Дуже просто: праворуч, праворуч та все за вербами, i через милю будеш
бiля млина... Через нашу гору до млина рукою дiстати. Але там дерева дуже
густо ростуть, а стежка
кручена, кiнь не пройде.
- Спасибi, дiдусю за слово! Я отам бачив за жолобом стара чорна кирея з
вiдлогою наче лежала. То можна ©© у вас позичити? Менi, щоб каптан не
свiтився.
- То ти надумав, козаче?
- А надумав.
- Я дивився: га-арний у тебе самопал. У наш час таких не було. Але вiн
попсований. Без кузнi не полагодиш. То я тобi позичу пiстоля. Славний
пiстоль, турецький. З мого останнього лупу. Ще тодi на Хортицi Байда фортецi
не зрубав, та ще його тодi нiхто й не чув. Тiльки пам'ятай: пружина туга.
Старий показав на брус, що перекривав стовп конов'язi. Омелько пiдкотив
окоренок, став на нього i зняв якийсь запилений, затканий павутиною
полотняний згорток. Омелько запхав i пiстоля, i кирею до перекидно© торби i
вивiв коней iз хлiву.
Стара подала пастухам на©док у плоскiннiй торбi i зачинила стулки ворiт
за ними.
На левадi Омелько спутав коней i, розстеливши кирею, вмостився пiд
копицею. Малий притулився до нього. Вони обо лежали голiчерева i споглядали
небо.
- От де книга, написана Богом! I нiхто ©© не прочитав i не прочита ! А
в кожного там, на небi, своя зоря, як ото волохи кажуть: "своя планида".
Тiльки пiди взнай, де саме твоя, i що тобi вона вiщу ? От скiльки я зiрок на
нашiм небi знаю?.. Може пiвсотнi... А той француз- капiтан, той, що вчив
мене вузли в'язати, так вiн ©х, може, кiлька сотенЬ знав. По них вiн знав,
якою саме дорогою по морю до якого мiста i берега плисти.
- Хiба на морi дороги? Там же все вода, все вода.
- Вода водою, а над водою вночi зiрки. I от ти пливеш по водi, а куди
плисти, керму ш по зiрках. I була в капiтана книга, в якiй було вказано i
списано, над яким мiстом в яку пору року яка зiрка сто©ть, щоб по нiй
тримати стерновому шлях... Зараз посплю. Так ти, синку, доглядай коней. Сиди
i добре пильнуй. Як що не так - буди мене. Тiльки тихо- тихо, щоб тi не
почули. Щоб не було страшно - ось тобi нiж.
I малий, мiцно затиснувши ножа, принишк пiд копицею i сторожко
прислухався до ночi.
Порскали конi i час вiд часу важко гупали копитами, перестрибуючи
опутаними ногами. Сюрчали вгорi на стернi цвiркуни. Десь там, за широкими
проходами, далеко-далеко пугав пугач. З-за левади, з-за верб, ледь-ледь
почулись першi пiвнi. I зразу ж, згори, з подвiр'я прогорлав Симонiв пiвень.
- Це ще першi?
- Спiть, батьку! Це ще першi...
О других пiвнях Омелько прокинувся i сiв по-шевськи.
- Що чути?
- Собаки чогось брехали там, далеко в селi. У них на подвiр'© все тихо.
- Ну, тодi спи. Коли тобi час прийде, я тебе пiднiму.
- Я спати не хочу. Я хочу ще на зорi дивитись.
- Нi, не зараз. Ти повинен добре виспатись - завтра важкий робочий
день. Без тво © допомоги я не впораюсь. I нiж вiддай, бо сонний ще пораниш
себе.
О пiвнях козак розбудив малого. Над левадою слався легенький туман.
Було тихо-тихо.
Осiдланi Буланко i Лиско, а гнiдий з лантухами по боках, стояли поруч
iз копицею i хрупали в шальках овес. Омелько витяг iз торби добрий шмат
хлiба, до нього врiзав чималий кусень сала.
- Покрiпляйся добре, бо йдемо у похiд.
- Справжнiй?
- Справжнiй! - Кивнув головою Омелько i заходився очищати тонким
стилетом огiрочок - тугий з бiлими смужками вiд носика i весь у пуп'янках.
Розрiзав навпiл, мов бритвою, посипав половинки сiллю i потер. Половину дав
малому, половину сам схрупав.
- Якби ти тiльки знав, синку, як ото в пустелi менi хотiлося звичайного
огiрочка з нашо© землицi. Бач, з усього може бути радiсть i мрiя. Навiть з
огiрка.
Ставало все свiтлiше. Але до сходу сонця було ще досить часу. Омелько
зняв порожнi шальки з коней, запхав ©х у торби. Малого висадив на Лиска, сам
злетiв на Буланка i пiдхопив поводи гнiдого.
Короткою риссю по густiй травi левад вони швидко дiстались до млина за
селом. Коней вони сховали у верболозi. До самого млина, старого, похиленого,
оброслого по даху купами смарагдового моху, вони пiдiйшли пiшки. Вода весело
плюскотiла через край греблi. А височенне колесо стояло сухим пiд сухими
потоками.
- Ой! Я такого здоровенного колеса у сво му життi не бачив.
- Тихо, дивись i прислухайся!
Омелько схилився i уважно розглядався слiди на вогкiй землi перед
дверима млина.

Зовсiм поруч, над самим руча м три ясени знесли вiття у передденну
синяву неба. I вони так близько росли одне до одного, що малий мiг ©х руками
дiстати. Вiн зайшов мiж ясени i задер голову, щоб подивитись, як угору
пiднiмаються ясно-сiрi стовпи. Побачив, що на висотi може двох людських
зростiв стирчить сучок. Сухий сучок. Та якийсь дивний, як руками зроблений.
- Батьку!
Омелько миттю кинувся до ясенiв.
- Батьку! Он там сучок якийсь...
- Я тебе пiдсаджу! Спробуй пошарпати сучок...
Малий став на плечi козаковi. Але не змiг дотягтись до сучка.
- Злiзай! Зараз все дiстанемо. Омелько опустив малого на землю, а сам
прожогом кинувся у заростi до коней. Миттю повернувся назад iз сокирою,
знайденою на хутiрському пожарищi.
Вiдтрутив малого, примiрявся сокирою, куди вдарити. Широко розмахнувся
i засадив сокиру у стовбур. Аж дерево загуло.
Тепер Омелько пiдсадив малого. Той став одною ногою на широкий обух i
без усяких зусиль дотягся до сучка.
- Синку. Ти його поторсай туди-сюди.
Сучок пiддався i хлопчик видер його з гнiзда. Встромив у отвiр руку.
- ! - Голосно скрикнув малий i витяг довгий, мов ковбаса, капшук
сап'яновий.
- Стрибай! Я тебе вловлю. Хоп! - Омелько вловив хлопчика, поставив на
землю, а тодi вдарив кулаком по топорищу, потiм шарпонув i видер сокиру iз
стовбура.
Козак iз сокирою в руцi, а малий iз капшуком i сучком

побiгли щодуху до схованки. Розстелили кирею i на не© висипали монети.

- Ой! Скiльки ©х тут.
- Тихо, синку! Не заважай. Менi не можна помилитись, а час кiнча ться.
Омелько з купи вихоплював монети, обдивлявся з обох бокiв i розкладав
на три купки. Найбiльшу купу засипав назад у капшук, меншi загорнув у шматки
вiд старо© сорочки малого.
Далi козак швидко вiдстiбнув ремiнь з шаблею i перекинув його через
праве плече, так що шабля висiла вiд грудей до стегна. Розкрутив дiдiв
згорток i видобув звiдтiля турецький пiстоль. Встромив за широкий козацький
пояс поруч iз чингалом.
- Батьку! А вiн заряджений?
- Певно, що не заряджений. Для страху. А в бiйцi замiсть булави буде.
Бачиш - яка мiдна куля на кiнцi.
Далi Омелько скинув чоботи, пiдкатав шаровари, натягнув стару чорну
кирею поверх каптана. Пiдперезався мотузкою, а замiсть смушево© шапки натяг
якогось клобука з сiрою смушевою опушкою.

- Ось тобi пищик. Якщо вгледиш збройних людей - подавай знак. Отак:
"пiть- пiть-пiть! ". Ну, Господи, не видай. Амiнь!
I, прихопивши за повiд гнiдого, потяг його з кущiв на стежку. А далi на
дорогу до млина.
Вони одночасно пiдiйшли до млина - здоровань у рудiй свитi та Омелько з
повiдним конем.
- Здоровенькi були, хазя©не! Не чекали так зрання?
- Та всякi бувають люди, як кому треба... Здоровi були!
Мiрошник здоровенним ключем вiдчинив вислий замок i розчинив рипливi
важкi дверi.
Омелько прив'язав гнiдого до конов'язi.

Легко зняв лантухи iз зерном i, перекинувши зав'язки через плече, понiс
у млин.
- Що там у тебе, чоловiче?
- В одному на дерть. У другому вiяне мливо на борошно. На шулики на
Маковiя.
- Тодi тягни нагору мiх iз мливом i засипай у кiш. Та, гляди, не чiпай
закрутку, бо каменi на тонке борошно виставленi. А я пiду - пущу воду.
Омелько засипав у кiш провiяне зерно. У цей час мiрошник вийшов iз
млина, пiдняв ляду перед потоками. Вода радiсно зашумiла в потоках,
впала-вдарила на лопатi колеса. Колесо здригнулось. Якусь мить стояло i
тремтiло. Та ось колесо зарипiло i зрушилось. Тугий струмiнь води бився в
лопатi, розливався склистою плiвкою по ободу, вигравав рожевими iскрами пiд
першими рожевими променями сонця.
Закрутились у млинi вали, корби, здоровеннi дерев'янi колеса зубчатi,
задвигтiли сiрi жорна, припорошенi, мов опастю, бiлим пилком млива.
I тонкою цiвкою у корито посипалось тепле пахуче борошно. Мiрошник
пiдступив до корита, потер пучками тепле борошно, понюхав i зиркнув на
Омелька жовтуватими, наче вовчими, очима.
- Ти, чоловiче, не тутешнiй?.. Та наче й не ратай...
Омелько випростав долонi з-пiд вислих обшарпаних рукавiв чорно© кире©.
- Помацай мозолi! - Лагiдно сказав Омелько. Та тiльки мiрошник
торкнувся просто кiстяних мозолiв, як Омелько прихопив його пальцi. I
мiрошник не мiг а нi стиснути пальцi в кулак, а нi видерти ©х з Омелькових
рук.
- Пусти! - Якось перелякано i враз схриплим голосом попрохав мiрошник.

- Це я тобi показав, що я справдi працюю! - Омелько вiдпустив товстеннi
пальцi мiрошника i поткнув йому в руки порожнiй лантух. - Пускай борошно в
лантух!
Мiрошник, недобре косячи жовтим оком, наставив лантух пiд струмiнь
теплого борошна. Та зразу потягся до великого козуба, щоб мiрку взяти та
вiдмiряти собi за труди свiжого борошна.
- Полиш мiрку! - Зупинив його Омелько. - Я грошима плачу! - I
побрязкотiв за пазухою монетами у капшуку.
Мiрошник здивовано скинув брови, вiдкрив рота, та й закрив, нiчого на
сказавши.
- Зав'яжи та постав... Тепер засипай на дерть. Та закрути закрутку на
дерть. Дрiбно© менi не треба.
I Омелько пильно дивився, куди повертав закрутку мельник.
А коли дерть переставала вже сипатись, вiн спитав.
- Тобi скiльки - три чи тридцять срiбникiв платити?
Очi в мельника забiгали, вiн став вiдступати до стiни, заводячи руку за
спину.
Омелько вихопив з-за поли кире© пiстоль.
- Руки, матерi тво©й ковiнька! Востанн питаю: три чи тридцять?
Мельник пiдняв руки, очi в нього бiгали, не могли нi на чому спинитись.
- Ну,... нехай... три...
- Добре. Ось тобi три таляри! - Омелько кинув один за другим три
грубезнi йохимсталяри у кiш. I в ту ж мить щосили повернув закрутку.
Жорна заскреготiли одне об друге.
- Що ти робиш?! Не займай закрутку!!! Пусти мене! - Репетував мiрошник,
але стояв на мiсцi.
Верхн жорно вже скреготiло по нижньому - висiкало iскри.

Запахло пiдгорiлим борошном.
- Та хто тебе не пуска ? Iди. Спиняй. Я вже тво© каменi посрiблив.
Омелько тримав пiстоля, вперши лiктя у стегно.
- Iди, iди! Тепер тiльки в тебе срiбнi жорна!
Мiрошник боком, боком, попiд стiною пiдкотився до закрутки i в останню
мить пiдняв верхнiй камiнь, бо жорна вже почали зi скреготом крушитись.
Омелько боком, не зводячи люфи пiстоля з мiрошника, вийшов iз млина i
став навпроти дверей.
- Тепер винеси обидва лантухи на двiр. Пов'яжи ©х мiж собою отими
мотузками. Та добре, гляди! Якщо обiрветься з коня, то я тобi вуса вирву i у
вуха затовчу. Та повантаж на гнiдого... От i добре... А тепер стань отамо
пiд стiну i слухай. Ти оце дума ш, що я божевiльний? Ти просто йолоп: чи
тобi Галька не казала, що в мене третiй кiнь гнiдий? I ©хнiх лантухiв iз
фарбовано© плоскiнi не впiзнав! I ти дума ш, що я оце
сво©ми талярами тобi жорна посрiблив?
Омелько витяг з-за пазухи капшук iз срiблом.
- Добре, що ти сказав тiльки три. А посипав би всi у кошi твого
капшука. Я забрав всi сво©, ©х тобi Галька принесла, та Симоновi грошi, що
вiн тобi позичив... Та не стискай п'ястуки i не зиркай на мене вовком! Мене
ти не вкусиш - i не продаси, як Симона! Ти краще думай, як тобi Симона iз
узилища та визволити. Ти, Юдо Скарiотський.
Пiсля Покрови, а не пiзнiше Михайла, я при©ду на Ярмарок. I якщо нашого
Симона не буде на волi - все тво добро з попелом розвiю. I рiд твiй поганий
вимордую. А тебе, пса смердючого, лишу жити. Та щоб ти нiяко© втiхи не мав -
звалашу. Повiр менi - це я добре зроблю. У маврiв на верблюдах навчили. Як
визволиш Симона, то тво юдство перед шляхтою голосраною забуду на перший
раз. Тво срiбло менi не потрiбне. На! - Омелько кинув капшук пiд ноги
мiрошнику.
З капшука розсипались монети. I мiрошник повзав навколiшки по землi i
збирав монети.
- Та швидше збирай. Ну... Та передай ляху, щоб вiн воли Симону вiддав.
А тепер повзи до млина. Бо менi нiколи. Та швидко, швидко! I сиди у млинi
сво©м тихо-тихо. Поки в обiд тебе не вiдкриють.
Омелько замкнув на здоровенний замок млин. I ключа через плече кинув
собi у вiдлогу.
I притьмом побiг, женучи гнiдка до кущiв верболозу.
Лантухи з борошном i дертю вони сховали в кущах на узлiссi там, де на
свiтанку Омелько сховав згорток у дерзi з поламаним мушкетом i заступами.
А тодi повернули назад, до Симоново© садиби. х виглядали i тому
побачили здалеку. Ворота ©м вiдчинили заздалегiдь. Але Омелько спинив коней
перед ворiтьми. Всi мовчали, тiльки баба сплеснула руками.
- Слава Богу, живi! Ми вже не знали, що й думати... На нивi нема, на
гарманi нi слiду, i з левади щезли... Гукали, гукали - нiхто не
вiдзива ться... Та чого це ви сто©те?! Заходьте мерщiй!..
- Красно дякую вам, матiнко. Нема часу... Справа ось яка: мiрошник
Никодим менi вiддав свiй борг Симоновi. А я вiддаю вам. Никодимовi на
порятунок Симона нiчого не давайте. Никодим присягався, що визволить Симона
за сво кровне срiбло. Казав, що до Спаса Симон буде вдома. Ага, мало не
забув: я сво© грошi забрав. Бо вони Никодимовi не потрiбнi. Отож, тепер
нiхто нiкому нiчого не винен... Отож, бувайте
здоровi та щасливi. Дякую за ласку!
Вiд несподiванки хуторяни не могли всього второпати, що ©м виклав
Омелько.
Тiльки раптом Галька розпачливо i злiсно крикнула:
- Ти його вбив!.. Того i тiка ш.