Страница:
заводить. А його слуги вже на стiл несуть... Сiли до столу. I я випив з
усiма, як рiвний. Я звичайно мовчу, що мене ще й до парубоцько© громади не
прийняли. Ото було б непотребство - я, виходить, хлопчак (хоча двох
бусурменiв ще вчора вколошкав! ) i не можу з ними за одним столом сидiти i
не можна менi з ними оковити пити...
- Батьку, ви дуже оковито© хотiли?
- Га?.. Менi вона байдужа. То люди п'ють, щоб ©м веселiше було. Або щоб
сумно не було. А менi часу нема, щоб сумувати... Чого менi пити?
- А зараз вам не сумно?
- I зараз не сумно! Тим пак, як згадав усi сво© пригоди, так менi аж на
душi тепло стало, ©й Богу!.. Як випили чарки три, звiдкiлясь i музики
об'явились. Два дiди та хлопчина-сопiлкар. Один дiд скрипку морду , другий
дiд у бубон гатить, а хлопчак так дме у сопiлку, аж щоки йому не луснуть...
Я бiльше чотирьох чарок не пив, а вилiз з-за столу та спитав, де цирульника
знайти. Орендар тут як тут: "Не треба шукати! Зараз цирульник тут буде. "
Крикнув щось по-©хньому сво му синковi. Той метнувся з двору, тiльки п'яти
замиготiли. I хвилi не минуло - веде у двiр цирульника. Почав вiн мене
голити, - смiх i грiх - у мене вуса тiльки пробились та на пiдборiддi з
десяток чорних волосин закручу ться. А з чуприною довелось йому постаратись
- волосся в мене було жорстке, як грива в жеребчика. Вiн менi пiд кружок
зробив зачiску, як ото молодих козакiв та джур голять... Поки скiнчив
цирульник мою голову мордувати, все подвiр'я наповнилось людом. Де взялися
дiвки та молодички базарнi, якiсь гуртовики, коноводи, носi©... На два столи
рядять i на третiй корчмар вже пляшки носить. Скрипка вищить, бубон
стукотить, сопiлка свистить на весь куток... Одна молодичка пiшла з отаманом
танцювати. Весь двiр ходором заходив. Хоч оковита мене майже, ну майже, не
брала i зараз не дуже бере, тодi вперше, певно, подiяла. Бо я купив за цiлу
пулку в якогось хлопчиська калинову сопiлку i собi пустився у танцi.
Пiдiграй музикам на сопiлцi!
Тут приходить пан Ян з двома охоронцями i пита мене, чи згоден я за
добру плату татарських коней до Кракова перегнати. Бо нiхто не хоче мати
справу з татарськими бахматами. А навколо весь за©зд гуде, земля пiд ногами
двигтить - запорожцi бенкетують. Я стою перед паном Яном i думаю. Пан Ян
каже менi: "Чого ти, козаче, дума ш? Пан каштелян дасть тобi десять злотих i
сукна п'ять лiктiв на жупан. Сукно лунське, червоне, як вогонь. Ти подумай,
якi то грошi - десять злотих. Стiльки, як дорослому козаку в походi гетьман
да ? " "А я дорослий козак, - кажу йому. - Оце зерцало, - i б'ю себе в
груди, - я в бою здобув! Я вчора сам двох татар упорав! " "Та бачу, - каже
пан Ян. - Хто б тобi дав такий обладунок, якби ти його сам не взяв? " Може я
i лишився б iз козаками, та пiдманув мене пан Ян ось чим. Каже менi:
"По©хали до Кракова. Там де погуляти. Там за©зди на два поверхи, корчми i
трактири на кожнiй вулицi, i музики i в буднiй день грають. А якi
дiвчата-краков'янки... Найкрасивiшi у всiй Польщi! " Я його питаю: "Кращi,
нiж отут, в Бердичевi? " Пан Ян аж зареготав i каже: "Хiба тут дiвчата? Тут
тiльки селючки. А в Краковi столичнi шляхтянки! " Отож не служба за грошi
мене спокусила, а цiкаво менi стало: якi там такi особливi красунi в тiм
Краковi. Ага, ще одне хотiлось подивитись: а якi то за©зди в два поверхи? I
вирiшив я подивитись на все сво©ми очима.... Вiдв'язав я свою татарочку вiд
конов'язi, злетiв у сiдло... Тiльки й бачили мене в Бердичевi... А зараз
зробимо перепочинок. Пiдемо коней напо©мо, води наберемо та кулiш зваримо
собi.
Омелько взяв за повiд Буланка i кивнув головою: "Бери Лиска. Це ж твiй
кiнь. " I вони повели коней схилом. Конi, спускаючись у долинку, присiдали
на заднi, таким робом гальмуючи.
Сонце скотилось по небосхилу розпеченим золотим колесом до самого
чорного лiсу. Залило червiнню стовбури сосон, терни i кущi шипшини.
Фiалкова тiнь залила долинку, але поночi не стало. Згори, з вершини
небесно© банi вiд високих-високих, наче прозорих хмарок наче променилось
свiтло i розбавляло тiнi в ярку. Як спустились в долинку, Омелько спинив
коней, прислухався. Нiчого небезпечного вiн не почув, i вони повели коней до
ручаю.
Порскали конi, п'ючи воду.
Крiм тонкого плюскоту цiвок води об камiнь та порскання коней, нiчого
не було чути. Нiчого. Як не напружуй слух - нiчого, крiм биття власного
серця та дзюркотiння води не почу ш. У долину поволi вливався тонкий i
п'янкий запах чародiйського квiту любки...
Блакитнi тiнi поволi густiшали, але холоднiше не ставало. Напо нi конi
неквапно самi йшли на пагорб знайомою ©м стежкою.
Враз над ними нечутно з'явився птах. Летiв швидко, то пiдiймаючись, то
опадаючи, наче гойдаючись на невидимих хвилях. На мить вiн зник на тлi
темних старих сосен. Та зразу ж знов з'явився над сухою сосною, що на самому
краю груда. Круглокрилий птах сiв на самий вершечок покручено© гiлки i тричi
прокричав над грудом: "ку-вiть! ку-вiть! ку-вiть! " А тодi щось нiби
замурмотiв, замурмотiв i впав кудись на той бiк груду. I бiльше не
з'являвся.
- Завтра ввечерi пiдемо!
- Чому ввечерi, батьку?
- Бо сич прокричав! Вчора, сьогоднi, завтра - нашi три днi. А сич
скiльки разiв прокричав? Тричi! Завтра нiч вже не наша. Треба тiкати. Вiщi
голоси треба слухати!
Омелько, ставши на колiна, схилився над казаном i вимiшував кописткою
страву.
Малий сидiв пiд сосною, обхопивши колiна руками i поклавши на них
пiдборiддя. Бубка поруч, межи оголеними коренями сосни, мордував давно
обгризену кiстку.
- Ну що ти там гризеш? Там i запаху вже нема ! - Проказав Омелько.
Собака глибше прихопив зубами кiстку, пiдвiвся, винувато пiджав хвоста
i вiдiйшов за кущi. I продовжував там мусолити свою забавку.
У тишi злегка потрiскували смолистi трiски та булькало пшоняне вариво.
Нараз на тому боцi, за долинкою, на схилi, хтось задерчав, сухо i
довго.
Малий здригнувся, обернувся у той бiк усiм тiлом.
- Не лякайся - то дрiмлюга. Трiскотiтиме, поки не набридне. Ти ж ©©
бачив. Вона уночi перед нами над шляхом лiтала.
- Ага! Лiта нечутно. А трiскотить - аж сюди чути.
- То так зда ться, що голосно, бо тихо навкруги... А тепер слухай, що
було далi. Отож iз Бердичева ми помандрували на захiд по Волинi. Можна було
коротшим шляхом до Львова. Але пан Ян не хотiв. Вирiшив подалi вiд
татарських шляхiв триматись... У Луцьку я продав панське сiдло i купив собi
свитку. Хорошу бiлу свитку, i ще купив собi черес iз калитою. Сховав у нього
все - не треба й калити до пояса в'язати. А з Луцька ми поспiшили до
Перемишля, а там, не спиняючись нiде довго, - просто до Кракова. I хоч то
все лядська земля, королiвська, а скрiзь там нашi села. Особливо в
передгiр'ях i горах. Скрiзь нашi, православнi, церкви. I мова наша, правда
вiдмiнна, але наша. I там наших православних людей ляхи називають русинами.
Отодi я й повiрив до кiнця дiдусю-воляровi, що Матiр Божа в Ченстоховi -
справдi наша iкона. Бо я сильно сумнiвався, чи не вигадав чогось старенький.
Зна ш, старi люди, як малi дiтлахи, щось вигадають, i всiм, i собi
товкмачать, що то щира правда... Прибули ми до Кракова у вереснi. Але погода
стояла, як улiтку. Краков'яни казали, що вони не пам'ятають тако© лагiдно©
погоди од вiку! Де мене потiм по свiту не носило, але Кракiв мене найбiльше
вразив, бо то було перше велике мiсто все укрiплене, захищене i геть все
муроване. Геть все з каменю i червоно© цегли. I всi будинки критi черепицею!
- Що воно таке?
- Та так, якби гонта. Тiльки коротша i не з дерева роблена, а з
червоно© глини... Отож за©хали ми до мiста через здоровеннi- здоровеннi
фортечнi ворота. Я ©ду верхи, а мо© татарськi конi арканом всi пов'язанi
один до одного батовою. Пан Ян попереду верхи на сво му здоровенному
нiмецькому огирi, мов гетьман, виступав. Люди з ним вiтаються, а на мене всi
так i зирять. А я нiби нiкого не бачу, тiльки пильную, куди пан Ян заверта .
Ну, поли свитки я розпустив, щоб бачили краков'яни мою кольчугу iз зерцалом.
Воно на сонцi золотом краще вигра , нiж всi ©хнi лядськi кiраси. От так!
Коли бачу: пiдступа мо до кованих ворiт у кам'янiй брамi. Брама у
височенному цегляному мурi. Виходить, що в самому мiстi правдивi фортецi.
Я миттю пiдперезався, шапку набакир збив. Вiдчинилась кована брама, i
вступили ми у великий чотирикутний двiр. А з усiх бокiв двору височеннi
палати... Я спiшився i притяг за аркан всiх сво©х коней до купи. I став зi
сво©ми бахматами якраз навпроти високого бiлого анку. Цей анок рiвно
посерединi головного палацу. [анок не простий, а мармуровий. Мармур, то
такий бiлий камiнь, дуже дорогий, з якого найкраще висiкати всякi фiгури...
I от на мармуровий анок вийшов сам пан каштелян. Плащ на ньому оксамитовий,
червоний, горить вогнем. Шапка з чорного соболя з бiлим страусовим пiр'ям.
На поясi-златоглавi висить шабля, вся в самоцвiтах. Ступив пан каштелян на
мармуровий анок - все завмерло. Охоронцi- гайдуки з алебардами застигли по
боках вiд анку, наче стату©... Пан Ян шапку на лiву руку i бiгцем вгору по
сходах до пана каштеляна доповiдати про подорож на Укра©ну. Що вiн там ще
доповiдав, чути не було. Хоч тиша у палацовiм дворi була така, як при виходi
самого короля. Щось сказав пан каштелян пану Яну. Той спустився вниз до мене
i сказав показати пану каштеляну татарський луп. Ну а я, нiчого такого не
передбачаючи, поки ми з Бердичева мандрували, я ©х усiх об'©здив. I пiд
сiдлом, i охляп. На однiй смирнiй кобилцi навiть без вуздечки мiг ©здити.
Показав я пану каштеляну все, що я з ними в дорозi робив. Великий пан добре
посмiявся, дивлячись, як я гасаю на кошлатих бахматах по бiлих каменях його
двору. I сказав цей вельможний пан: "Цих коникiв триматиму за блазнiв.
Потiшатиму гостей цими потворами. Нехай цей кумедний русин ©х догляда . Без
нього вони не матимуть виду! " Той вельможний пан каштелян не просто собi
був великий пан... Вiн у добрих конях знався досконало. I навiть сам злучкою
займався. I коники в нього справдi були найкращi. У нього була i стайня, як
палац. А в стайнi в нього були конi всяких порiд i з найдальших кра©в i
земель. Я тодi по-©хньому ще мало тямив. Особливо, коли швидко говорили. Але
запам'ятав слово в слово, якби записав у головi. I тiльки потiм розкумекав,
що пан каштелян мене за блазня при потворних конях лишив. Але навiть коли
мови навчився (а це в мене пiшло дуже швидко! ) i зрозумiв, за кого мене
лишили, не образився. То ж чужi люди
- ляхи. I мова в них чужа. Вони мене блазнем вважають. А я ©х
гультяями. Бо серед них найбiльше нероб. Нiмцi щось майструють, вiрмени та
юде© щось продають, купують. А цi тiльки бенкетують, щодень гульбища
справляють. Отож, у палацi було таки весело. Весь час до пана каштеляна
вельможнi© гостi прибувають. Обiди, банкети, танцi щоночi. Ще бували ви©зди
на полювання та кiнськi перегони... Ну, менi не до банкетiв: я сво©х
татарських коникiв тримаю, як лялечок - завжди вони напо нi, нагодованi,
вигулянi i вичищенi, ще i гриви позаплетенi... Часом пан каштелян казав менi
вивести коникiв i показати його вельможним гостям. Я старався, показував.
Всiм весело. Часом, як я щось викину - чи на скаку пiд черевом пролiзу, чи
стоячи на двох конях одночасно, прогарцюю через усе подвiр'я, вельможнi пани
менi i злотого подарують... Було б у мене добре затишне життя, та в палацi
пана каштеляна була панночка Ядзя. У нашому палацi цiлi табуни молодих
панночок та задрочених паничiв у похлiбниках ходили... Але панночка Ядзя не
просто так гуртувалась там з тими похлiбниками. А доглядала вона за
здоровенним бiлим папугою. Коштував вiн грубi пенязi. Цього папугу панi
каштеляновiй подарував якийсь гiшпанський герцог... Отож, та панночка Ядзя
походила iз дуже знаменитого роду. Казали, я так чув, що ©хнiм родичем у
старосвiтськi часи був навiть один ©хнiй король. Але то колись було. А тепер
вона жила при панi каштеляновiй i доглядала за ©© живою цяцькою. Вона часом
i у двiр виносила папугу у здоровеннiй сталевiй клiтцi. Круглiй такiй.
- А чому в сталевiй?
- Бо дзьоб у нього такий здоровенний та сильний, що вiн гiлку,
завтовшки з палець, - раз! i перекусив. Ото дзьоб!
- Як в орла?
- Може й бiльший! I ще, зна ш, вiн лапою, як людина, брав горiхи i клав
собi в дзьоба. Але головне - по-людському говорив. По-гiшпанськи. Я
запам'ятав тi слова. I потiм, коли сидiв у мавританськiм узилищi, спитав в
одного iспанця, якi тi слова. Iспанець довго реготався - папугу навчили
найгiршим моряцьким лайкам. Певно, тому й подарував герцог папугу пани
каштеляновiй. Хто ж триматиме в себе такого базiку?! Отож закохався в
панночку Ядзю. А вона на мене й не гляне. З iншими з челядi i поговорить, i
пожарту . А до мене - нi! Думав я, думав, що такого зробити, щоб привернути
©© увагу? Вирiшив показати, який я коняр. У кам'яному дворi сво©х татарських
коней муштрую, всякi фiглi на них роблю. Всi аж жахаються, як бачать, що я
на тих конях виробляю. Бо пiд ногами не трава - камiнь! Та Бог милував -
сохранив мене у мо©й глупотi. Отож гасаю подвiр'ям, блазнюю... Та моя
укоханая Ядзя на мене й не зиркне... Потiм нагода трапилась себе показати.
Вiдпустили челядь на ярмарку погуляти. А там славнi ©хнi борцi змагались. От
повернулись дворовi i все згадують, як там борцi змагались. Та й собi почали
силу пробувати. Спочатку жартома, а потiм завелись - по-справжньому почали
змагатись. Як гайдуки пана каштеляна зачали боротись, тодi навiть шляхтянки
повиходили подивитись. Як угледiв я, що панна Ядзя на мармурових сходах
спинилась, то i я полiз боротись. Ось коди виявилось, що в мене найсильнiшi
вiд усiх пальцi. Як прихоплю кого, то вже не вирветься, поки сам пальцi не
розiжму! Я був наймолодший серед борцiв, але не змiг подолати тiльки двох -
нiмця-кнехта та одного здоровенного мазура. Виявилось, що я третiй по силi
на тому дворi!.. А Ядзя навiть не додивилась, як я зборов здоровенного
гайдука. Всi тiльки ахнули, як я його поклав. А Ядзя повернулась i пiшла
геть. А нiмця я теж перемiг. Тiльки вже в стрiльбi з лука. Якось там пан
каштелян оголосив збори на полювання. Ну й почали збиратись його гостi,
ясновельможнi пани. Поки пани у палатах вiтались та вiншувались, ©хнi
челядники та гайдуки вихвалялись сво ю вправнiстю та спорядженiстю до ловiв.
Влаштували стрiльбу з куш та лукiв, Я не тiльки краще всiх лучникiв поцiлив.
Мо© всi стрiли пробили дошку. Он як! Нiмець був богатир i славний стрiлець,
а я його перевершив! А Ядзя i не зиркнула на мене. Жодного разу! Подумав я
тодi: "А може, Ядзя на мене не дивиться, бо на менi одiж благенька? I як я
про це не подумав? " I вирiшив я продати свiй найкращий луп - кольчугу iз
зерцалом. Пiшов я до лихваря. Сидить вiн в мурованiм малесенькiм склепику. А
вiкно отакенне, здорове над ним. I те здоровенне вiкно складене iз
невеличких скляних плиточок. I кожна скляна плиточка - прозора, як вода.
Геть все видно, що на вулицi робиться. Навiть у палацi пана каштеляна не
було такого прозорого скла... I чого там тiльки не було в тiй лавцi лихваря.
Чого тiльки люди не позаставляли пiд грошi лихваревi!.. Стояли там повнi
полицi з нiмецькими срiбними кубками, флорентiйськими розписними блюдами,
срiбними i кришталевими гипетськими карафками. Стосами стояли товстеннi
книги в дорогоцiнних палiтурках, оздоблених срiблом i позолотою. А збро©,
збро©! Стiльки - можна було озбро©ти цiлу роту. Мечi та кончари, шпаги та
палашi, а ще й шабель, шабель. Та всi не простi, а з золотим вiзерунком на
клинках. Рукоятi iз слоново© або риб'ячо© кiстки. На пiхвах срiбло,
позолота, сап'ян i оксамит, i самоцвiти. А шоломiв рiзних - гартованих
чорнених, з позолотою, як горщикiв у багато© господинi на тинi. Була ще й
кiраса мiлансько© найкращо© роботи. Вся iз золотим ритинуванням: рослин,
тварин i всяких поганських богiв... Отож, принiс я лихваревi кольчугу iз
зерцалом, щоб продати, бо менi були потрiбнi грошi. Вiн менi й вiдказу , що
вiн не купу . А от пiд заставу може взяти в мене доспiх i видати менi
стiльки грошей, скiльки менi на дiло треба. Я стою i думаю, скiльки менi
грошей потрiбно, щоб купити лунського сукна, заплатити кравцевi за пошиття,
скiльки коштуватимуть чоботи сап'яновi iз пiдкiвками срiбними та ще онучi
добрi, та шкiряний пояс з кишеньками та ще смушева шапка... Лихвар i пита ,
чому це я мовчу. Я йому кажу, що я рахую, що менi потрiбно i скiльки воно
коштуватиме. "Не мордуй свою голову - кажи менi, що треба. Я в одну мить все
пiдрахую. " - I тягне до себе рахiвницю з кiстяними кульками на дротинках. Я
й почав все, що менi треба, називати. Вiн да кожнiй речi цiну i склада до
купи. А служка його сто©ть при дверях. У наш бiк i не дивиться, так, наче
йому дуже цiкаво, що там на вулицi робиться. Та тiльки лихвар перестав
рахувати, служка миттю зник. Я розумiв, що грошi, якi менi да пiд кольчугу
- дрiбничка до ©© справжньо© цiни. Тому я не згодився i пiшов до iнших
лихварiв на тiй вуличцi. Але там менi давали ще менше... Довелось менi
повернутись до першого лихваря... Коли я взяв грошi в лихваря, тут i служка
об'явився. Вiн i каже служцi: "Проведи до Гершка-кравця. Нехай вiн паничу
кунтуш поши . " - А тодi до мене. - "Паничу, вiн тобi добре поши ! Гершко
майстер на цiлий Кракiв! А до нiмцiв не ходи - вони дуже довго шиють! I до
вiрмен не ходи - то такi шахра©, що свiт не бачив! " I вiдвiв мене його
служка до Гершка-кравця... Якось, коли я вже збирався покинути Кракiв,
здибав я того Гершка-кравця. Вiн менi i сказав, що лихвар ще з нього взяв
монету за те, що вiн мене до нього направив. Отакi лихварi по всьому свiту -
i з чужого живцем шкуру здере, i зi свого хоч крихту, а вхопить!.. Але
Гершко таки справдi мав золотi руки
- пошив менi такий кунтуш, як самому вельможному пану. Менi тiльки тому
городськi владцi козу не заправили, бо гадали, що то така забаганка мого
пана каштеляна, щоб його фiгляр по-шляхетському був убраний. Там у них у
метрополi© з цим суворо...
- Батьку, а яка у них там у Краковi метрополiя?..
- Метрополiя, то по-латинi значить - столиця. Себто i Кракiв... Не
можна було менi, посполитому, православному та ще й неповнолiтньому,
справляти собi панський одяг, та ще такий розкiшний. Однак, якось воно
обминуло мене, те лихо... У новому нарядi, як павич, походжаю я по двору,
нага чкою по сап'янових чобiтках себе похльоскую. А Ядзя дивиться крiзь
мене, нiчого не бачить... Скiльки я старався, на якi збитки пiшов, а все
дарма... Нi, боронь Боже, я i тодi, i зараз не шкодую за кольчугою iз
зерцалом... Я до того, що такi от люди i таке от життя: однi в скрутi тобi
пособлять, iншi з тебе живцем шкуру злуплять... Засмутився я дуже, але ще в
мене якась надiя була. Все думаю, а щоб менi таке вигадати, щоб все-таки
здивувати Ядзю. I вирiшив я навчити свою кобилку кланятись i на колiна
ставати, коли Ядзя двором iде. З кожi вилазив, а навчив. I кланя ться, i на
колiна опуска ться, як я ©й знака подам. А Ядзя i не гляне в наш бiк! Отут я
засумував по-чорному. Ну нiчого не хочеться робити. Через силу коней пораю,
сиджу все у конюшнi i все думаю, думаю. I ©сти не хочеться, тiльки воду п'ю.
I десь може за три днi нарештi вигадав: куплю твореного золота i фарбуватиму
сво©й кобилi копита. Тут вже таки Ядзя не втрима ться i скаже: "Для чого ти,
дурню, кобилi копита золотом фарбу ш? " А я ©й тодi i скажу: "Справдi, для
чого я копита золотом фарбую. Пiшли краще помилу мося! " Так я i зробив. У
слушний час вивiв свою кобилку, якраз проти тих дверей, якими найчастiше
Ядзя виходила. Отож, сиджу i малюю золотом копита сво©й кобилi. I якось так
сталось, що нiкого на плацi межи будiвлями нiкого нема. I саме тодi виходить
Ядзя. Пiдступила до мене, кладе менi на плече свою бiлую ручку i каже менi
на вухо: "Дурню! Для чого кобилi золотиш копита? Пiшли краще до мене.
Посидимо, помилу мося. " Я тiльки рота розкрив i слова вимовити не можу... I
провела мене Ядзя до себе на самий верх палацу... Й почала мене Ядзя вчити
всяким шляхетським звичаям - як панночкам ручки цiлувати, як руку подавати,
коли попереду йти панни, коли позаду, як паннам всякi при мнi дурницi
говорити... Все наче дурницi - бо нащо вони козаковi, але потiм, коли тiкав
з неволi, дуже знадобилось... I вiд того часу почав я до панночки Ядзi
лазити в гостi....
- Батьку! Хiба ви п'янi були, що лазили?!
- Тю! Таке вигада ш! Та хiба такий козак, як я, мiг п'яний лазити перед
шляхетною панною... Я до не© по плетенiй драбинi пiд самий дах палацу лазив.
Як повна нiч настане - вона викине з вiкна плетену драбину. Я спiймаю кiнець
драбини i тодi вже, як куна, подеруся до самого ©© вiкна...
- Батьку, чому плетеною драбиною? У них такий звичай?
- Таке вигада ш! Це тому, що ми зустрiчались потайки вiд усiх! Треба
було так нам милуватись, щоб нiхто, нiхто i не помислив i не запiдозрив, що
ми бачимося.
- А чому?
- А тому, синку, що я православний, а вона латинсько© вiри. Тому, що
вона iз знаменитого шляхетського роду, а я сирота, невiдомо, хто мо© батько
й мати. Якби хто взнав, що вона зi мною водиться, то ©й була б найстрашнiша
ганьба вiд шляхти. й би тодi або руки на себе накласти або з Польщi втекти.
- А чого така ганьба?
- Синку! Скiльки б я тобi не пояснював, ти не зрозумi ш, поки не
виростеш. Ти зараз запам'ятовуй усе, що я тобi оповiдаю. А потiм ти вже сам
все-все зрозумi ш... I ще навчила мене Ядзя грати - на лютнi по нотах. Ноти,
то такi значки для музики, як лiтери для книжного читання. Ото було дiло! Я
грамоти нi нашо©, нi латинсько©, бач, не знав, а ноти вивчив! I грати, i
спiвати навчився... От тiльки ©хньо© грамоти Ядзя мене не навчила. Бо я не
сказав, що я неписьменний, а вона про це i не здогадалась... Ой, який був
час! й Богу, все менi в руки йшло. Я вже пiсля сво © кобилки легко всiх
мо©х бахматiв навчив i кланятись панським гостям, i на колiна ставати. Як
гостi менi яку монету кидали, я не ховав до калити, а купував вина
стражникам. А вони за те менi показали, як шаблею орудувати, як палашем
рубати, як з алебардою вправлятись. I я до них так навмисне речно, як до
найбiльших панiв у Краковi. А ©м те, як нiби медом по душi помастили...
Отож, коли проминув мiй золотий, щасливий рiк, сказав я пановi каштеляновi,
що вже час менi або кунтуш дати за службу, або сукна вiдмiряти, щоб я сам
собi новий справив. Зареготався пан каштелян до свого почту: "Бачите,
хлопцi, якi русини гумористи? Свого кунтуша ще не подер, а на новий вже
сукно править... Iди, цуцику, кобилам копита фарбуй i дякуй Боговi, що в
мене сьогоднi добрий гумор! " Образив мене пан каштелян - я цiлий рiк на
совiсть йому служив. I тiльки те, що ©в, то й усе, що я вiд нього мав...
Сказав я тодi Ядзi, що пiду вiд пана каштеляна. Ядзя менi й каже: "Задурно
нiхто не служить! За плату вiзьми та й злучи свою татарську потвору з його
найкращим арабським скакуном! " Послухався я сво © прекрасно© панночки Ядзi
i так i вчинив. I от коли я побачив, що кобилка моя понесла, постановив я
тiкати. Почав я потихеньку запасатись у нiмцiв копченою ковбасою, сушеними
щуками та сухарями... Тим часом i моя прекрасна панночка Ядзя почала
збиратись у дорогу. Бо панi каштелянова мандрувала до самого Парижу. I брала
з собою улюбленого папугу i при ньому, звичайно, панночку Ядзю...
Попрощались ми в сльозах iз мо ю прекрасною панночкою, i на згадку вона
подарувала менi свою лютню...
А в тi днi на одному ринку почув я, що один чернець-домiнiканець
пiдмовля у хрестовий похiд проти невiрних туркiв. Тодi спитав я в його
помiчникiв, яка платня за хрестовий похiд на турка? I менi сказали, що
гульден на мiсяць. Подумав я тодi: "А чого менi думати - воювати турка чи не
воювати? Татар бив! Ну то й туркiв поб'ю! Та й з мiста краще в гуртi
чкурнути, а нiж самому при повнiм нарядi повз кустодiю тiкати... I тодi сiв
я на свою татарську кобилку i разом iз iншими волонтерами ви©хав iз
королiвського мiста Кракова. I востанн засурмив свiй хейнал сурмач для мене
на Вежi Мар'яцькiй.
Омелько раптом пiдвiвся, кiлька разiв глибоко вдихнув, пiднiс складенi
долонi до вуст i з силою подув у них. I над пагорбом, над долинкою i ближнiм
лiсом полинув нiби справжнiй сумний спiв сурми. Зростав, зростав i враз
урвався.
- Батьку, чого ви? Духу не стадо?
- Е нi! То i в Краковi так хейнал урива ться. Це як пам'ять ©хньому
сурмачу, що йому горло татари стрiлою пробили, коли вiн тривогу проти татар
сурмив... Отож, синку, з веселим братством помандрував я в далекi свiти. I
нiчого не думав про те, що далi зо мною буде. Менi тiльки жаль серце краяв,
що розпрощався я з милою панною Ядзею. Вийняв я з торби ©© дарунок, наладнав
струни i заграв тих пiсень, що вона мене навчила. I всi мене хвалили i
слухали. I поки ми не дiстались до самого Дунаю, я всю дорогу нашу батову
потiшав музикою та пiснями.
Ну от, поки ми з тобою оповiдки оповiдали, i кулiш майже дiйшов. Тепер
сюди тараню роздеремо. Щоб була замiна на дичину... Сьогоднi добре дичина
пiдв'ялилась... Через день-два можна ©сти...
Омелько i малий неквапно смакували паруючим кулешем. А з-за пухнатих
соснових гiлок виповзав тонесенькою скибкою червоно-мiдний мiсяць.
- Дивися, синку! Як он остання хатка мiсяця убува . На третiй день
почнеться перемiна. Тодi тiльки зорiтимуть на небi зiрки. Лиско тут ходив -
вiн нас i вночi виведе на старi козацькi проходи. А вони вночi не
рипнуться... Диви, як Бубка - сьогоднi вiн розкошу . Кулешу не просить, все
кiстки морду ...
- Батьку, розкажiть, що далi було. Я спати зовсiм не хочу.
- Нi, синку. На сьогоднi досить! Завтра рано встанемо. Треба все
ретельно передивитись, перепакувати i далi, далi козацькими проходами.
Омелько розрiвняв теплий пiсок поруч iз земляною пiчуркою. Постелив
свiй жупан. I поклав на одну полу малого, а другою його накрив.
- Спи! Сьогоднi вже я казанок почищу - i помию. Бубка тебе стерегтиме.
Спи...
4
3
Малий прокинувся на урiзi ночi, коли ще на чорнiй небеснiй банi
несамовито сяяли всi зорi. А тонесенька скибка мiсяця, що перейшов у свою
останню квартиру, горiла розплавленим срiблом.
Було так тихо, що чулось все: як дихають Буланко i Лиско, як далеко за
долиною деркотить дрiмлюга, як бо-зна де бреше лисиця. I все заливало
дзюрчання цвiркунiв - головних музик липнево© ночi.
усiма, як рiвний. Я звичайно мовчу, що мене ще й до парубоцько© громади не
прийняли. Ото було б непотребство - я, виходить, хлопчак (хоча двох
бусурменiв ще вчора вколошкав! ) i не можу з ними за одним столом сидiти i
не можна менi з ними оковити пити...
- Батьку, ви дуже оковито© хотiли?
- Га?.. Менi вона байдужа. То люди п'ють, щоб ©м веселiше було. Або щоб
сумно не було. А менi часу нема, щоб сумувати... Чого менi пити?
- А зараз вам не сумно?
- I зараз не сумно! Тим пак, як згадав усi сво© пригоди, так менi аж на
душi тепло стало, ©й Богу!.. Як випили чарки три, звiдкiлясь i музики
об'явились. Два дiди та хлопчина-сопiлкар. Один дiд скрипку морду , другий
дiд у бубон гатить, а хлопчак так дме у сопiлку, аж щоки йому не луснуть...
Я бiльше чотирьох чарок не пив, а вилiз з-за столу та спитав, де цирульника
знайти. Орендар тут як тут: "Не треба шукати! Зараз цирульник тут буде. "
Крикнув щось по-©хньому сво му синковi. Той метнувся з двору, тiльки п'яти
замиготiли. I хвилi не минуло - веде у двiр цирульника. Почав вiн мене
голити, - смiх i грiх - у мене вуса тiльки пробились та на пiдборiддi з
десяток чорних волосин закручу ться. А з чуприною довелось йому постаратись
- волосся в мене було жорстке, як грива в жеребчика. Вiн менi пiд кружок
зробив зачiску, як ото молодих козакiв та джур голять... Поки скiнчив
цирульник мою голову мордувати, все подвiр'я наповнилось людом. Де взялися
дiвки та молодички базарнi, якiсь гуртовики, коноводи, носi©... На два столи
рядять i на третiй корчмар вже пляшки носить. Скрипка вищить, бубон
стукотить, сопiлка свистить на весь куток... Одна молодичка пiшла з отаманом
танцювати. Весь двiр ходором заходив. Хоч оковита мене майже, ну майже, не
брала i зараз не дуже бере, тодi вперше, певно, подiяла. Бо я купив за цiлу
пулку в якогось хлопчиська калинову сопiлку i собi пустився у танцi.
Пiдiграй музикам на сопiлцi!
Тут приходить пан Ян з двома охоронцями i пита мене, чи згоден я за
добру плату татарських коней до Кракова перегнати. Бо нiхто не хоче мати
справу з татарськими бахматами. А навколо весь за©зд гуде, земля пiд ногами
двигтить - запорожцi бенкетують. Я стою перед паном Яном i думаю. Пан Ян
каже менi: "Чого ти, козаче, дума ш? Пан каштелян дасть тобi десять злотих i
сукна п'ять лiктiв на жупан. Сукно лунське, червоне, як вогонь. Ти подумай,
якi то грошi - десять злотих. Стiльки, як дорослому козаку в походi гетьман
да ? " "А я дорослий козак, - кажу йому. - Оце зерцало, - i б'ю себе в
груди, - я в бою здобув! Я вчора сам двох татар упорав! " "Та бачу, - каже
пан Ян. - Хто б тобi дав такий обладунок, якби ти його сам не взяв? " Може я
i лишився б iз козаками, та пiдманув мене пан Ян ось чим. Каже менi:
"По©хали до Кракова. Там де погуляти. Там за©зди на два поверхи, корчми i
трактири на кожнiй вулицi, i музики i в буднiй день грають. А якi
дiвчата-краков'янки... Найкрасивiшi у всiй Польщi! " Я його питаю: "Кращi,
нiж отут, в Бердичевi? " Пан Ян аж зареготав i каже: "Хiба тут дiвчата? Тут
тiльки селючки. А в Краковi столичнi шляхтянки! " Отож не служба за грошi
мене спокусила, а цiкаво менi стало: якi там такi особливi красунi в тiм
Краковi. Ага, ще одне хотiлось подивитись: а якi то за©зди в два поверхи? I
вирiшив я подивитись на все сво©ми очима.... Вiдв'язав я свою татарочку вiд
конов'язi, злетiв у сiдло... Тiльки й бачили мене в Бердичевi... А зараз
зробимо перепочинок. Пiдемо коней напо©мо, води наберемо та кулiш зваримо
собi.
Омелько взяв за повiд Буланка i кивнув головою: "Бери Лиска. Це ж твiй
кiнь. " I вони повели коней схилом. Конi, спускаючись у долинку, присiдали
на заднi, таким робом гальмуючи.
Сонце скотилось по небосхилу розпеченим золотим колесом до самого
чорного лiсу. Залило червiнню стовбури сосон, терни i кущi шипшини.
Фiалкова тiнь залила долинку, але поночi не стало. Згори, з вершини
небесно© банi вiд високих-високих, наче прозорих хмарок наче променилось
свiтло i розбавляло тiнi в ярку. Як спустились в долинку, Омелько спинив
коней, прислухався. Нiчого небезпечного вiн не почув, i вони повели коней до
ручаю.
Порскали конi, п'ючи воду.
Крiм тонкого плюскоту цiвок води об камiнь та порскання коней, нiчого
не було чути. Нiчого. Як не напружуй слух - нiчого, крiм биття власного
серця та дзюркотiння води не почу ш. У долину поволi вливався тонкий i
п'янкий запах чародiйського квiту любки...
Блакитнi тiнi поволi густiшали, але холоднiше не ставало. Напо нi конi
неквапно самi йшли на пагорб знайомою ©м стежкою.
Враз над ними нечутно з'явився птах. Летiв швидко, то пiдiймаючись, то
опадаючи, наче гойдаючись на невидимих хвилях. На мить вiн зник на тлi
темних старих сосен. Та зразу ж знов з'явився над сухою сосною, що на самому
краю груда. Круглокрилий птах сiв на самий вершечок покручено© гiлки i тричi
прокричав над грудом: "ку-вiть! ку-вiть! ку-вiть! " А тодi щось нiби
замурмотiв, замурмотiв i впав кудись на той бiк груду. I бiльше не
з'являвся.
- Завтра ввечерi пiдемо!
- Чому ввечерi, батьку?
- Бо сич прокричав! Вчора, сьогоднi, завтра - нашi три днi. А сич
скiльки разiв прокричав? Тричi! Завтра нiч вже не наша. Треба тiкати. Вiщi
голоси треба слухати!
Омелько, ставши на колiна, схилився над казаном i вимiшував кописткою
страву.
Малий сидiв пiд сосною, обхопивши колiна руками i поклавши на них
пiдборiддя. Бубка поруч, межи оголеними коренями сосни, мордував давно
обгризену кiстку.
- Ну що ти там гризеш? Там i запаху вже нема ! - Проказав Омелько.
Собака глибше прихопив зубами кiстку, пiдвiвся, винувато пiджав хвоста
i вiдiйшов за кущi. I продовжував там мусолити свою забавку.
У тишi злегка потрiскували смолистi трiски та булькало пшоняне вариво.
Нараз на тому боцi, за долинкою, на схилi, хтось задерчав, сухо i
довго.
Малий здригнувся, обернувся у той бiк усiм тiлом.
- Не лякайся - то дрiмлюга. Трiскотiтиме, поки не набридне. Ти ж ©©
бачив. Вона уночi перед нами над шляхом лiтала.
- Ага! Лiта нечутно. А трiскотить - аж сюди чути.
- То так зда ться, що голосно, бо тихо навкруги... А тепер слухай, що
було далi. Отож iз Бердичева ми помандрували на захiд по Волинi. Можна було
коротшим шляхом до Львова. Але пан Ян не хотiв. Вирiшив подалi вiд
татарських шляхiв триматись... У Луцьку я продав панське сiдло i купив собi
свитку. Хорошу бiлу свитку, i ще купив собi черес iз калитою. Сховав у нього
все - не треба й калити до пояса в'язати. А з Луцька ми поспiшили до
Перемишля, а там, не спиняючись нiде довго, - просто до Кракова. I хоч то
все лядська земля, королiвська, а скрiзь там нашi села. Особливо в
передгiр'ях i горах. Скрiзь нашi, православнi, церкви. I мова наша, правда
вiдмiнна, але наша. I там наших православних людей ляхи називають русинами.
Отодi я й повiрив до кiнця дiдусю-воляровi, що Матiр Божа в Ченстоховi -
справдi наша iкона. Бо я сильно сумнiвався, чи не вигадав чогось старенький.
Зна ш, старi люди, як малi дiтлахи, щось вигадають, i всiм, i собi
товкмачать, що то щира правда... Прибули ми до Кракова у вереснi. Але погода
стояла, як улiтку. Краков'яни казали, що вони не пам'ятають тако© лагiдно©
погоди од вiку! Де мене потiм по свiту не носило, але Кракiв мене найбiльше
вразив, бо то було перше велике мiсто все укрiплене, захищене i геть все
муроване. Геть все з каменю i червоно© цегли. I всi будинки критi черепицею!
- Що воно таке?
- Та так, якби гонта. Тiльки коротша i не з дерева роблена, а з
червоно© глини... Отож за©хали ми до мiста через здоровеннi- здоровеннi
фортечнi ворота. Я ©ду верхи, а мо© татарськi конi арканом всi пов'язанi
один до одного батовою. Пан Ян попереду верхи на сво му здоровенному
нiмецькому огирi, мов гетьман, виступав. Люди з ним вiтаються, а на мене всi
так i зирять. А я нiби нiкого не бачу, тiльки пильную, куди пан Ян заверта .
Ну, поли свитки я розпустив, щоб бачили краков'яни мою кольчугу iз зерцалом.
Воно на сонцi золотом краще вигра , нiж всi ©хнi лядськi кiраси. От так!
Коли бачу: пiдступа мо до кованих ворiт у кам'янiй брамi. Брама у
височенному цегляному мурi. Виходить, що в самому мiстi правдивi фортецi.
Я миттю пiдперезався, шапку набакир збив. Вiдчинилась кована брама, i
вступили ми у великий чотирикутний двiр. А з усiх бокiв двору височеннi
палати... Я спiшився i притяг за аркан всiх сво©х коней до купи. I став зi
сво©ми бахматами якраз навпроти високого бiлого анку. Цей анок рiвно
посерединi головного палацу. [анок не простий, а мармуровий. Мармур, то
такий бiлий камiнь, дуже дорогий, з якого найкраще висiкати всякi фiгури...
I от на мармуровий анок вийшов сам пан каштелян. Плащ на ньому оксамитовий,
червоний, горить вогнем. Шапка з чорного соболя з бiлим страусовим пiр'ям.
На поясi-златоглавi висить шабля, вся в самоцвiтах. Ступив пан каштелян на
мармуровий анок - все завмерло. Охоронцi- гайдуки з алебардами застигли по
боках вiд анку, наче стату©... Пан Ян шапку на лiву руку i бiгцем вгору по
сходах до пана каштеляна доповiдати про подорож на Укра©ну. Що вiн там ще
доповiдав, чути не було. Хоч тиша у палацовiм дворi була така, як при виходi
самого короля. Щось сказав пан каштелян пану Яну. Той спустився вниз до мене
i сказав показати пану каштеляну татарський луп. Ну а я, нiчого такого не
передбачаючи, поки ми з Бердичева мандрували, я ©х усiх об'©здив. I пiд
сiдлом, i охляп. На однiй смирнiй кобилцi навiть без вуздечки мiг ©здити.
Показав я пану каштеляну все, що я з ними в дорозi робив. Великий пан добре
посмiявся, дивлячись, як я гасаю на кошлатих бахматах по бiлих каменях його
двору. I сказав цей вельможний пан: "Цих коникiв триматиму за блазнiв.
Потiшатиму гостей цими потворами. Нехай цей кумедний русин ©х догляда . Без
нього вони не матимуть виду! " Той вельможний пан каштелян не просто собi
був великий пан... Вiн у добрих конях знався досконало. I навiть сам злучкою
займався. I коники в нього справдi були найкращi. У нього була i стайня, як
палац. А в стайнi в нього були конi всяких порiд i з найдальших кра©в i
земель. Я тодi по-©хньому ще мало тямив. Особливо, коли швидко говорили. Але
запам'ятав слово в слово, якби записав у головi. I тiльки потiм розкумекав,
що пан каштелян мене за блазня при потворних конях лишив. Але навiть коли
мови навчився (а це в мене пiшло дуже швидко! ) i зрозумiв, за кого мене
лишили, не образився. То ж чужi люди
- ляхи. I мова в них чужа. Вони мене блазнем вважають. А я ©х
гультяями. Бо серед них найбiльше нероб. Нiмцi щось майструють, вiрмени та
юде© щось продають, купують. А цi тiльки бенкетують, щодень гульбища
справляють. Отож, у палацi було таки весело. Весь час до пана каштеляна
вельможнi© гостi прибувають. Обiди, банкети, танцi щоночi. Ще бували ви©зди
на полювання та кiнськi перегони... Ну, менi не до банкетiв: я сво©х
татарських коникiв тримаю, як лялечок - завжди вони напо нi, нагодованi,
вигулянi i вичищенi, ще i гриви позаплетенi... Часом пан каштелян казав менi
вивести коникiв i показати його вельможним гостям. Я старався, показував.
Всiм весело. Часом, як я щось викину - чи на скаку пiд черевом пролiзу, чи
стоячи на двох конях одночасно, прогарцюю через усе подвiр'я, вельможнi пани
менi i злотого подарують... Було б у мене добре затишне життя, та в палацi
пана каштеляна була панночка Ядзя. У нашому палацi цiлi табуни молодих
панночок та задрочених паничiв у похлiбниках ходили... Але панночка Ядзя не
просто так гуртувалась там з тими похлiбниками. А доглядала вона за
здоровенним бiлим папугою. Коштував вiн грубi пенязi. Цього папугу панi
каштеляновiй подарував якийсь гiшпанський герцог... Отож, та панночка Ядзя
походила iз дуже знаменитого роду. Казали, я так чув, що ©хнiм родичем у
старосвiтськi часи був навiть один ©хнiй король. Але то колись було. А тепер
вона жила при панi каштеляновiй i доглядала за ©© живою цяцькою. Вона часом
i у двiр виносила папугу у здоровеннiй сталевiй клiтцi. Круглiй такiй.
- А чому в сталевiй?
- Бо дзьоб у нього такий здоровенний та сильний, що вiн гiлку,
завтовшки з палець, - раз! i перекусив. Ото дзьоб!
- Як в орла?
- Може й бiльший! I ще, зна ш, вiн лапою, як людина, брав горiхи i клав
собi в дзьоба. Але головне - по-людському говорив. По-гiшпанськи. Я
запам'ятав тi слова. I потiм, коли сидiв у мавританськiм узилищi, спитав в
одного iспанця, якi тi слова. Iспанець довго реготався - папугу навчили
найгiршим моряцьким лайкам. Певно, тому й подарував герцог папугу пани
каштеляновiй. Хто ж триматиме в себе такого базiку?! Отож закохався в
панночку Ядзю. А вона на мене й не гляне. З iншими з челядi i поговорить, i
пожарту . А до мене - нi! Думав я, думав, що такого зробити, щоб привернути
©© увагу? Вирiшив показати, який я коняр. У кам'яному дворi сво©х татарських
коней муштрую, всякi фiглi на них роблю. Всi аж жахаються, як бачать, що я
на тих конях виробляю. Бо пiд ногами не трава - камiнь! Та Бог милував -
сохранив мене у мо©й глупотi. Отож гасаю подвiр'ям, блазнюю... Та моя
укоханая Ядзя на мене й не зиркне... Потiм нагода трапилась себе показати.
Вiдпустили челядь на ярмарку погуляти. А там славнi ©хнi борцi змагались. От
повернулись дворовi i все згадують, як там борцi змагались. Та й собi почали
силу пробувати. Спочатку жартома, а потiм завелись - по-справжньому почали
змагатись. Як гайдуки пана каштеляна зачали боротись, тодi навiть шляхтянки
повиходили подивитись. Як угледiв я, що панна Ядзя на мармурових сходах
спинилась, то i я полiз боротись. Ось коди виявилось, що в мене найсильнiшi
вiд усiх пальцi. Як прихоплю кого, то вже не вирветься, поки сам пальцi не
розiжму! Я був наймолодший серед борцiв, але не змiг подолати тiльки двох -
нiмця-кнехта та одного здоровенного мазура. Виявилось, що я третiй по силi
на тому дворi!.. А Ядзя навiть не додивилась, як я зборов здоровенного
гайдука. Всi тiльки ахнули, як я його поклав. А Ядзя повернулась i пiшла
геть. А нiмця я теж перемiг. Тiльки вже в стрiльбi з лука. Якось там пан
каштелян оголосив збори на полювання. Ну й почали збиратись його гостi,
ясновельможнi пани. Поки пани у палатах вiтались та вiншувались, ©хнi
челядники та гайдуки вихвалялись сво ю вправнiстю та спорядженiстю до ловiв.
Влаштували стрiльбу з куш та лукiв, Я не тiльки краще всiх лучникiв поцiлив.
Мо© всi стрiли пробили дошку. Он як! Нiмець був богатир i славний стрiлець,
а я його перевершив! А Ядзя i не зиркнула на мене. Жодного разу! Подумав я
тодi: "А може, Ядзя на мене не дивиться, бо на менi одiж благенька? I як я
про це не подумав? " I вирiшив я продати свiй найкращий луп - кольчугу iз
зерцалом. Пiшов я до лихваря. Сидить вiн в мурованiм малесенькiм склепику. А
вiкно отакенне, здорове над ним. I те здоровенне вiкно складене iз
невеличких скляних плиточок. I кожна скляна плиточка - прозора, як вода.
Геть все видно, що на вулицi робиться. Навiть у палацi пана каштеляна не
було такого прозорого скла... I чого там тiльки не було в тiй лавцi лихваря.
Чого тiльки люди не позаставляли пiд грошi лихваревi!.. Стояли там повнi
полицi з нiмецькими срiбними кубками, флорентiйськими розписними блюдами,
срiбними i кришталевими гипетськими карафками. Стосами стояли товстеннi
книги в дорогоцiнних палiтурках, оздоблених срiблом i позолотою. А збро©,
збро©! Стiльки - можна було озбро©ти цiлу роту. Мечi та кончари, шпаги та
палашi, а ще й шабель, шабель. Та всi не простi, а з золотим вiзерунком на
клинках. Рукоятi iз слоново© або риб'ячо© кiстки. На пiхвах срiбло,
позолота, сап'ян i оксамит, i самоцвiти. А шоломiв рiзних - гартованих
чорнених, з позолотою, як горщикiв у багато© господинi на тинi. Була ще й
кiраса мiлансько© найкращо© роботи. Вся iз золотим ритинуванням: рослин,
тварин i всяких поганських богiв... Отож, принiс я лихваревi кольчугу iз
зерцалом, щоб продати, бо менi були потрiбнi грошi. Вiн менi й вiдказу , що
вiн не купу . А от пiд заставу може взяти в мене доспiх i видати менi
стiльки грошей, скiльки менi на дiло треба. Я стою i думаю, скiльки менi
грошей потрiбно, щоб купити лунського сукна, заплатити кравцевi за пошиття,
скiльки коштуватимуть чоботи сап'яновi iз пiдкiвками срiбними та ще онучi
добрi, та шкiряний пояс з кишеньками та ще смушева шапка... Лихвар i пита ,
чому це я мовчу. Я йому кажу, що я рахую, що менi потрiбно i скiльки воно
коштуватиме. "Не мордуй свою голову - кажи менi, що треба. Я в одну мить все
пiдрахую. " - I тягне до себе рахiвницю з кiстяними кульками на дротинках. Я
й почав все, що менi треба, називати. Вiн да кожнiй речi цiну i склада до
купи. А служка його сто©ть при дверях. У наш бiк i не дивиться, так, наче
йому дуже цiкаво, що там на вулицi робиться. Та тiльки лихвар перестав
рахувати, служка миттю зник. Я розумiв, що грошi, якi менi да пiд кольчугу
- дрiбничка до ©© справжньо© цiни. Тому я не згодився i пiшов до iнших
лихварiв на тiй вуличцi. Але там менi давали ще менше... Довелось менi
повернутись до першого лихваря... Коли я взяв грошi в лихваря, тут i служка
об'явився. Вiн i каже служцi: "Проведи до Гершка-кравця. Нехай вiн паничу
кунтуш поши . " - А тодi до мене. - "Паничу, вiн тобi добре поши ! Гершко
майстер на цiлий Кракiв! А до нiмцiв не ходи - вони дуже довго шиють! I до
вiрмен не ходи - то такi шахра©, що свiт не бачив! " I вiдвiв мене його
служка до Гершка-кравця... Якось, коли я вже збирався покинути Кракiв,
здибав я того Гершка-кравця. Вiн менi i сказав, що лихвар ще з нього взяв
монету за те, що вiн мене до нього направив. Отакi лихварi по всьому свiту -
i з чужого живцем шкуру здере, i зi свого хоч крихту, а вхопить!.. Але
Гершко таки справдi мав золотi руки
- пошив менi такий кунтуш, як самому вельможному пану. Менi тiльки тому
городськi владцi козу не заправили, бо гадали, що то така забаганка мого
пана каштеляна, щоб його фiгляр по-шляхетському був убраний. Там у них у
метрополi© з цим суворо...
- Батьку, а яка у них там у Краковi метрополiя?..
- Метрополiя, то по-латинi значить - столиця. Себто i Кракiв... Не
можна було менi, посполитому, православному та ще й неповнолiтньому,
справляти собi панський одяг, та ще такий розкiшний. Однак, якось воно
обминуло мене, те лихо... У новому нарядi, як павич, походжаю я по двору,
нага чкою по сап'янових чобiтках себе похльоскую. А Ядзя дивиться крiзь
мене, нiчого не бачить... Скiльки я старався, на якi збитки пiшов, а все
дарма... Нi, боронь Боже, я i тодi, i зараз не шкодую за кольчугою iз
зерцалом... Я до того, що такi от люди i таке от життя: однi в скрутi тобi
пособлять, iншi з тебе живцем шкуру злуплять... Засмутився я дуже, але ще в
мене якась надiя була. Все думаю, а щоб менi таке вигадати, щоб все-таки
здивувати Ядзю. I вирiшив я навчити свою кобилку кланятись i на колiна
ставати, коли Ядзя двором iде. З кожi вилазив, а навчив. I кланя ться, i на
колiна опуска ться, як я ©й знака подам. А Ядзя i не гляне в наш бiк! Отут я
засумував по-чорному. Ну нiчого не хочеться робити. Через силу коней пораю,
сиджу все у конюшнi i все думаю, думаю. I ©сти не хочеться, тiльки воду п'ю.
I десь може за три днi нарештi вигадав: куплю твореного золота i фарбуватиму
сво©й кобилi копита. Тут вже таки Ядзя не втрима ться i скаже: "Для чого ти,
дурню, кобилi копита золотом фарбу ш? " А я ©й тодi i скажу: "Справдi, для
чого я копита золотом фарбую. Пiшли краще помилу мося! " Так я i зробив. У
слушний час вивiв свою кобилку, якраз проти тих дверей, якими найчастiше
Ядзя виходила. Отож, сиджу i малюю золотом копита сво©й кобилi. I якось так
сталось, що нiкого на плацi межи будiвлями нiкого нема. I саме тодi виходить
Ядзя. Пiдступила до мене, кладе менi на плече свою бiлую ручку i каже менi
на вухо: "Дурню! Для чого кобилi золотиш копита? Пiшли краще до мене.
Посидимо, помилу мося. " Я тiльки рота розкрив i слова вимовити не можу... I
провела мене Ядзя до себе на самий верх палацу... Й почала мене Ядзя вчити
всяким шляхетським звичаям - як панночкам ручки цiлувати, як руку подавати,
коли попереду йти панни, коли позаду, як паннам всякi при мнi дурницi
говорити... Все наче дурницi - бо нащо вони козаковi, але потiм, коли тiкав
з неволi, дуже знадобилось... I вiд того часу почав я до панночки Ядзi
лазити в гостi....
- Батьку! Хiба ви п'янi були, що лазили?!
- Тю! Таке вигада ш! Та хiба такий козак, як я, мiг п'яний лазити перед
шляхетною панною... Я до не© по плетенiй драбинi пiд самий дах палацу лазив.
Як повна нiч настане - вона викине з вiкна плетену драбину. Я спiймаю кiнець
драбини i тодi вже, як куна, подеруся до самого ©© вiкна...
- Батьку, чому плетеною драбиною? У них такий звичай?
- Таке вигада ш! Це тому, що ми зустрiчались потайки вiд усiх! Треба
було так нам милуватись, щоб нiхто, нiхто i не помислив i не запiдозрив, що
ми бачимося.
- А чому?
- А тому, синку, що я православний, а вона латинсько© вiри. Тому, що
вона iз знаменитого шляхетського роду, а я сирота, невiдомо, хто мо© батько
й мати. Якби хто взнав, що вона зi мною водиться, то ©й була б найстрашнiша
ганьба вiд шляхти. й би тодi або руки на себе накласти або з Польщi втекти.
- А чого така ганьба?
- Синку! Скiльки б я тобi не пояснював, ти не зрозумi ш, поки не
виростеш. Ти зараз запам'ятовуй усе, що я тобi оповiдаю. А потiм ти вже сам
все-все зрозумi ш... I ще навчила мене Ядзя грати - на лютнi по нотах. Ноти,
то такi значки для музики, як лiтери для книжного читання. Ото було дiло! Я
грамоти нi нашо©, нi латинсько©, бач, не знав, а ноти вивчив! I грати, i
спiвати навчився... От тiльки ©хньо© грамоти Ядзя мене не навчила. Бо я не
сказав, що я неписьменний, а вона про це i не здогадалась... Ой, який був
час! й Богу, все менi в руки йшло. Я вже пiсля сво © кобилки легко всiх
мо©х бахматiв навчив i кланятись панським гостям, i на колiна ставати. Як
гостi менi яку монету кидали, я не ховав до калити, а купував вина
стражникам. А вони за те менi показали, як шаблею орудувати, як палашем
рубати, як з алебардою вправлятись. I я до них так навмисне речно, як до
найбiльших панiв у Краковi. А ©м те, як нiби медом по душi помастили...
Отож, коли проминув мiй золотий, щасливий рiк, сказав я пановi каштеляновi,
що вже час менi або кунтуш дати за службу, або сукна вiдмiряти, щоб я сам
собi новий справив. Зареготався пан каштелян до свого почту: "Бачите,
хлопцi, якi русини гумористи? Свого кунтуша ще не подер, а на новий вже
сукно править... Iди, цуцику, кобилам копита фарбуй i дякуй Боговi, що в
мене сьогоднi добрий гумор! " Образив мене пан каштелян - я цiлий рiк на
совiсть йому служив. I тiльки те, що ©в, то й усе, що я вiд нього мав...
Сказав я тодi Ядзi, що пiду вiд пана каштеляна. Ядзя менi й каже: "Задурно
нiхто не служить! За плату вiзьми та й злучи свою татарську потвору з його
найкращим арабським скакуном! " Послухався я сво © прекрасно© панночки Ядзi
i так i вчинив. I от коли я побачив, що кобилка моя понесла, постановив я
тiкати. Почав я потихеньку запасатись у нiмцiв копченою ковбасою, сушеними
щуками та сухарями... Тим часом i моя прекрасна панночка Ядзя почала
збиратись у дорогу. Бо панi каштелянова мандрувала до самого Парижу. I брала
з собою улюбленого папугу i при ньому, звичайно, панночку Ядзю...
Попрощались ми в сльозах iз мо ю прекрасною панночкою, i на згадку вона
подарувала менi свою лютню...
А в тi днi на одному ринку почув я, що один чернець-домiнiканець
пiдмовля у хрестовий похiд проти невiрних туркiв. Тодi спитав я в його
помiчникiв, яка платня за хрестовий похiд на турка? I менi сказали, що
гульден на мiсяць. Подумав я тодi: "А чого менi думати - воювати турка чи не
воювати? Татар бив! Ну то й туркiв поб'ю! Та й з мiста краще в гуртi
чкурнути, а нiж самому при повнiм нарядi повз кустодiю тiкати... I тодi сiв
я на свою татарську кобилку i разом iз iншими волонтерами ви©хав iз
королiвського мiста Кракова. I востанн засурмив свiй хейнал сурмач для мене
на Вежi Мар'яцькiй.
Омелько раптом пiдвiвся, кiлька разiв глибоко вдихнув, пiднiс складенi
долонi до вуст i з силою подув у них. I над пагорбом, над долинкою i ближнiм
лiсом полинув нiби справжнiй сумний спiв сурми. Зростав, зростав i враз
урвався.
- Батьку, чого ви? Духу не стадо?
- Е нi! То i в Краковi так хейнал урива ться. Це як пам'ять ©хньому
сурмачу, що йому горло татари стрiлою пробили, коли вiн тривогу проти татар
сурмив... Отож, синку, з веселим братством помандрував я в далекi свiти. I
нiчого не думав про те, що далi зо мною буде. Менi тiльки жаль серце краяв,
що розпрощався я з милою панною Ядзею. Вийняв я з торби ©© дарунок, наладнав
струни i заграв тих пiсень, що вона мене навчила. I всi мене хвалили i
слухали. I поки ми не дiстались до самого Дунаю, я всю дорогу нашу батову
потiшав музикою та пiснями.
Ну от, поки ми з тобою оповiдки оповiдали, i кулiш майже дiйшов. Тепер
сюди тараню роздеремо. Щоб була замiна на дичину... Сьогоднi добре дичина
пiдв'ялилась... Через день-два можна ©сти...
Омелько i малий неквапно смакували паруючим кулешем. А з-за пухнатих
соснових гiлок виповзав тонесенькою скибкою червоно-мiдний мiсяць.
- Дивися, синку! Як он остання хатка мiсяця убува . На третiй день
почнеться перемiна. Тодi тiльки зорiтимуть на небi зiрки. Лиско тут ходив -
вiн нас i вночi виведе на старi козацькi проходи. А вони вночi не
рипнуться... Диви, як Бубка - сьогоднi вiн розкошу . Кулешу не просить, все
кiстки морду ...
- Батьку, розкажiть, що далi було. Я спати зовсiм не хочу.
- Нi, синку. На сьогоднi досить! Завтра рано встанемо. Треба все
ретельно передивитись, перепакувати i далi, далi козацькими проходами.
Омелько розрiвняв теплий пiсок поруч iз земляною пiчуркою. Постелив
свiй жупан. I поклав на одну полу малого, а другою його накрив.
- Спи! Сьогоднi вже я казанок почищу - i помию. Бубка тебе стерегтиме.
Спи...
4
3
Малий прокинувся на урiзi ночi, коли ще на чорнiй небеснiй банi
несамовито сяяли всi зорi. А тонесенька скибка мiсяця, що перейшов у свою
останню квартиру, горiла розплавленим срiблом.
Було так тихо, що чулось все: як дихають Буланко i Лиско, як далеко за
долиною деркотить дрiмлюга, як бо-зна де бреше лисиця. I все заливало
дзюрчання цвiркунiв - головних музик липнево© ночi.