Логвин Ю.. Золотi копита

- Отако©! Хто ж тодi Симона з узилища визволить? От зараз твiй Никодим
сидить у млинi i вiдколупу вiд жорен срiбло... Чому? Бо вiн сво срiбло
ховав у капшуку в дуплi. Думав, що це дуже надiйна схованка. Ну, а я йому
показав, що найнадiйнiше - срiбло розтерти на жорна. Нiхто посрiбленi жорна
вже не вкраде... Не вiриш, молодице? Ось тобi ключi. В обiд можеш Никодима
вiдчинити. Тiльки ранiше не можна. Бо я закляв!
- I Омелько кинув ©й пiд ноги здоровенного ключа вiд млина. - Ще раз,
бувайте здоровi та щасливi.
- Ходiть з Богом! - Проказала стара.
А вже за нею всi, перетинаючись та мiшаючись, проказали.
- Ходiть з Богом!
- Ходiть з Богом!
- З Богом!
- Ходiть!..
- Параско! - Тонким голоском, з останнiх сил напружуючись, заволав
дiдусь. - А вертуту, а вертуту!
Стара вдарила руками об гривки чорно-рудо© картато© плахти:
- Дiвчатка! - Скомандувала вона Симоновим небогам. Бiжiть! Витягнiть
вертуту! Та в рушник отой загорнiть, що пiд мисником висить.
Дiвчатка помчали до хати i за якусь мить вже бiгли назад з полотняним
згортком...
- Батьку... - Сказав хлопчик i замовчав.
- Що, синку?
- Батьку, а чому ми по©хали на левади, а потiм долиною до лiсу, а тепер
знов до Симоново© землi?
- Ти хочеш сказати, що ми дурно стiльки часу стратили i може з двi милi
гаку зробили?
- Ага.
- Це все, синку, так робимо, щоб нiхто з хуторян не знав, якою
насправдi дорогою ми по©хали. Я тобi пояснюю, а ти слухай та мотай собi на
вуса. Дiдусь ©хнiй добрий, але слабий, як мала дитина. Як вiн знатиме, куди
ми подались, нашi вороги випитати в нього можуть. Дiвчатка, Симоновi
небоги,? речнi, добрi i слухнянi. Та хитрувати не вмiють: у них щось тiльки
спитай - вони все викажуть. Як хорошому чоловiковi, так i злому. Ну, а малi
дiтлахи зовсiм дурнi: ©м коржик дай - все розкажуть.
- А ще там тiтка Галька i баба Параска...
- А от тепер ти менi скажи, синку, чи можна ©м знати, куди саме ми
попрямували?
- Тiтцi Гальцi не можна знати! Вона вiдьма уроджена. Вона вас, батьку,
люто ненавидить. Вона ворогам зразу дорогу нашу викаже.
- Правильно кажеш. Все воно так i . Тут вiд не© iде вся злоба i
зрада.... Ну, а баба Параска? Яка вона?
- Баба Параска,... вона така... вона така... Не знаю, яка вона така...
От дуже отака.
- I я не знаю, синку, нiчого певного про не©. Не знаю, яка вона
насправдi. Знаю тiльки, що кебета в не© добра. I якби не вона, то все ©хн
добро пiшло б у гузно... А от чи виказала б вона наш шлях ворогам?.. От не
знаю... Баба Параска, то баба Параска...
Коли сонце злетiло у свою найвищу точку на блiдо блакитнiм розпеченiм
небi, малий попрохав.
- Батьку. Хочеться покуштувати вертути.
- Е нi, синку! Вертута - не калач. Вона для далеко© дороги. А щоб тво©
кишки не муркотiли - ось тобi перша морква. - I Омелько видобув iз торби за
спиною добрий пучок молоденько© моркви. - Це в баби Параски, як ти спав, я
прополов рядочок... Ще трошки - i будуть Горобцi. Якщо там сьогоднi базарний
день, покушту мо чогось смачненького...
Малий з великою насолодою догризав може п'яту морквину, як пiщана
стежка вивела ©х на узлiсся. Лiс стояв на високiм сугорбi, i звiдтiля було
добре видно долину на обидва боки.
По долинi протiкала рiчка. Хоча ©© сонячний дзеркальний зблиск
проривався тiльки де-iнде з-за здоровенних вербових куп.
На, цьому ближньому до лiсу, хати пiдступали до самiсiнько© рiчки. На
тому березi хати вiдступали аж до пiдвищення долини.
Але i там, i тут хати тiльки димарями та вершками сiрих стрiх
позначались серед темно© зеленi вишневих садкiв. По обох берегах рiчки було
безлiч темнолистих грушевих, вишневих та свiтлих яблуневих дерев. Мiж ними
свiтились латочки вохристо© стернi. I золотились iграшковi фiгури полукiпок,
латочки i смужки рiзних вiдтiнкiв городньо© зеленi.
- Бачиш синку, яке багате i гарне село? А все тому, що тут навколо
лiси! Та й горби, хоч невисокi, так крутi - сюди на конях татарвi пройти
важко. Бачиш, у них нема навiть валу навколо села. А частокiл тiльки
звiдсiля, вiд лiсу. Ми з тобою не по©демо через село. А отако лiворуч
обiйдемо -

та до броду, а там i на торжище по рiнi. Тут пiсок у рiчцi, як бiлий
снiг. I пiчкурi тут оттакеннi. Бiльших нiде не бачив.
- Батьку, ми тут довго будемо?
- Чого це ти пита ш?
- А я хочу тих пiчкурiв половити.
- Подивимося. Може й половиш. А зараз добре тримайся, щоб не гепнувся
менi з Лиска! Козаки або прикороченим кроком заходять до села, або на рисях.
Омелько свиснув у свiй кiстяний свисток. I Буланко зарухав ногами у
подовженiй рисi. За ним зiрвався i Лиско.
- Тримайся, синку, тримайся!
Та й гнiдого повiд потяг, i вiн з дрiбно© трюхи став копитами
перекидати наввимашки. Дзвiнко влупили копита по глинистiй смузi узвозу.
М'якше вдаряли по пiскуватому провулку мiж високими плетеними тинами,
плетеними iз червоно-пурпурно© лози, густо припорошено© сивим борошном пилу.
Малого добре гицало на високiм татарськiм сiдлi, але вiн зiщулився, як
кiт на парканi, зцiпив зуби, прихопився щосили за луку сiдла i пильно
дивився помiж вух коня на дорогу.
Омелько ж вiдкинувся у сiдлi, повабився. Шапка набакир, вуса
пiдкрученi, одне око примружив. Поли каптану розвiялись, а за квiтчастим
поясом, що мiцно обгорта подертi шаровари, блищить мiдна куля на рукоятi
турецького пiстоля та виграють, спалахують самоцвiти на рукоятi та пiхвах
чингала. Поводи розпустив, ледь мiзинцем лiвицi пiдтриму . Правиця з нага м
безсило метеля ться при боцi коня. Дивиться кудись поверх тинiв i перехожих
поселян.
Омелько нiкого не помiча , а боковим зором пильну , чи не пада ,
раптом, малий з високо© татарсько© кульбаки. Нi, наче сидить, не пада , хоча
й напружився з усiх сил. Вони промчали до броду, через рiчку перескочили,
крушачи смарагдове вiдбиття темнолистих вiльх на iскристi золотi бризки, i
вилетiли на протилежний берег. Туга вогка рiнь простелилася пiд копита ©хнiх
коней. Вони скакали над самим урiзом води, карбуючи мокрi слiди копит на
слiпучо-бiлiй пiщанiй рiнi.
Малий кра м ока схопив, як на тому боцi над самим берегом по стежцi
йшли люди i як вони спинялись i дивились з-пiд руки проти сонця на
вершникiв.
Де рiчка робила крутий зворот праворуч, урвище пiщаного берега
розрiвнювало. снзеленим схилом.
Тим пологим схилом вони i вилетiли нагору просто на торжище.
Якраз на саме торжище, на майданчик, де продавали купи вогненно-
багряних варених ракiв та здоровеннi корзини з трiпотливими золотавими
карасями у смарагдовiм жабуриннi та кропивi. Заскоченi покупцi i продавцi не
встигли нiчого второпати, як Омелько вже поставив Буланка на колiна i з
ходу, з коня, переступивши лiвою ногою, пiшов уперед до купи ракiв.
Малий теж вирiшив показати вправнiсть та й скотився по нахиленiй ши© на
землю. Та на першому ж кроцi впав на колiна i подер лiву холошу замизканих,
запраних полотняних штанiв.
Омелько, кинувши коней, iшов до купи найбiльших ракiв. Перевалювався,
трохи розкарячивши ноги пiсля довго© ©зди
верхи. Руки заклав за спину з нага м i злегка ним помахував.
- Батьку! - Покликав малий.
Омелько обернувся i суворо насупив брови: "Мовчи. I йди за мною. "
Малий так, як i "батько" Омелько, заклавши руки за спинну, пiшов
урозкарячку.
Омелько спинився перед купою ракiв, тiльки що чоботами не став на
ряднину. Обернувся до малого. Порухом брови показав:
"Вiзьми рака i подай менi!
Малий схопив найближчого i найбiльшого рака i подав притьмом
"батьковi".
Омелько роздавив двома пальцями клешню. Шматочок поклав собi в рота,
другий запхав малому.
- Ну?!
- Смачно.
- I я кажу - смачно! - Омелько запустив два пальцi в пояс i метнув
монету продавцевi невловимим порухом. - Насип отой мiшок, та добре зав'яжи.
Та постав бiля коней...
Зашепотiв, загомонiв базарний люд.
- Якийсь чудний козак! Зброя дорога-а, а сам обдертий...
- То вiн з Дикого Поля! Хiба не бачиш?
- Та нi, то в них звичай такий - при добрiй збро© у лахах ходити.
- Е нi. Он подивiться, якi справнi чоботи!.. Та й шапка смушева.
- Та це ж запорожець! Хiба не видно?
- Авжеж. Он як засмаг до чорного.
- Та то в нього борода вiдросла...
- Диви, справдi, запорожець!
- Давно тут запорожцi не з'являлись...
- Кажуть, що вони завжди при добрих гаманах.
- То вже коли як!

- Ну, наш запорожець при грошах - за мiшок ракiв срiбняка кинув.
- Та невже?
- А вже!
А Омелько все походжав межи продавцiв. Але не питав, не говорив нiчого.
Тiльки прислуховувався, придивлявся. Та все нага чкою за спиною покачував.
Зрештою, спинився перед молодицею, яка продавала полотно, мотки пряжi,
клубки тонких ниток.
- Здорова була, молодице чорноброва.
- Здоров був, козаче, як не жарту ш.
- I як ти вгадала, що я нiколи не жартую? То ж скажи менi, голубонько,
а чи вмi ш ти швидко дiрки зашивати?
- Таки жарту ш, козаче. На базарi не тi дiрки зашивають! I я тут, як
бачиш, не шию, а полотно, нитки продаю... Купуй - дорого не заправлю.
- Та бачиш, голубонько, оно мiй джура подер сво© оксамитовi шаровари. А
ми зiбрались у гостi... Непоштиво iз подертим колiном до знаменито© особи
йти...
- То так би й сказав. Та вже ж зашию. Ну, давай джуро, сво© оксамити! -
Пробасила мiцна чорнява молодиця, насуплюючи зрослi брови i примiряючись
ниткою у вушко голки. - Ну знiмай, знiмай штани, джуро козацький, що кажу?
Зашию та й бiжи зi сво©м паном хоч на танцi.
- Вiн не пан, вiн батько Омелько... А штани не знiму... Я стидаюсь...
- Знiмай, знiмай. Як молодиця каже, що треба знiмати штани, то треба
слухатись. Я вже на що сором'язливий, а як вже менi скажуть, щоб знiмав, то
я не пручаюсь...
Молодиця тiльки хмикнула i простягла руку по штани...
Малий розв'язав очкур, спустив штани i, прикрившись довгою Кринчиною
сорочкою, присiв навпочiпки.
Молодиця запрацювала голкою та так вправно i швидко, що не встигли i
озирнутись, а штани були готовi.
- Вдягай, джуро!
- Спасибi тобi, голубонько! - Омелько лiвою взяв ©© руку, ще з голкою,
i притис згори правою. Коли зразу ж зняв сво© руки, молодиця здивовано
вирячилась на сво© пальцi, що разом з голкою затискали блискучий пенязь.
- Нi, нi, нi! Козаче, козаче, я не вiзьму, не вiзьму! Ти якийсь
архимник. Я й не почула, звiдкiля взялось срiбло. Та й хiба за помiч
платять?! Побiйся Бога i не ображай! Я з ласки взялась за голку. - Молодиця
зачервонiлась вся, хитала головою i говорила швидко-швидко.
- Голубонько! То задаток. Я лишень хотiв подивитись, а чи швидко i
вправно ти ши ш?.. На вечiр малому поший штани з очкурнею i сорочку
чумацьку. За полотно, нитки розрахуюсь увечерi.
- Та тут вся плата!.. Вже. А де тебе шукати, козаче?
- А й справдi, де мене шукати?... - Омелько посунув шапку на брови i
почухав потилицю. - Де мене шукати?.. Ну, малий, раки в нас на полуденок.
А на вечерю що: вареники з вишнями чи карасi в сметанi?
- I вареники з вишнями. - вiдказав малий, крекчучи, бо вовтузився iз
патичком очкура.
- От бачиш, голубонько, шукай мене там, де менi зварять вареники з
вишнями i карасiв запечуть.
- А хто ж тобi, козаче, ©х зварить i спече? Я не знаю.
- Як не зна ш? То та добра хазяйка, яку ти порадиш.
Тiльки щоб до вареникiв був мед тiльки липовий - Омелько вигрiб кiлька
дрiбних монеток i вклав у руку молодицi.
- Отож слухай, козаче. Я отам живу за мiстком, як звiдсiля йти, третя
хата. А карасiв зготу моя сусiдка Настя, а вареники зварить моя кума
Христя. У не© хата пiд здоровенною грушею. Найбiльша в селi груша. Христина
хата за три хати за мо ю. Козаче, гуляй до вечора, а ввечерi не барися.
- От спасибi тобi, голубонько! Порятувала мене. Ну, синку, подякуй
чемненько тiтоньцi, та й пiшли, бо на нас давно чекають...
Повертаючись до коней, козак купив макiтру вишень. I козак, i малий
ласували вишнями i стрiляли кiсточками, хто далi.
А за ©хньою спиною вже гудiв базар:
- У Тетяни на цiлий грiш накупив полотна i пряжi!
- I не кажiть такого! Вiн дав ©й п'ять пулок. Сама бачила! Спочатку
одну. А потiм ще чотири з рукава висипав!..
- I не з рукава, а просто iз руки! У нього рукава закасанi.
- Архимник! Архимник якийсь!
- I як Тетяна не бо©ться?!
- А чого ©й боятись? У не© всi дiтлахи чорнявенькi йдуть, хоч який би
батько не був...
Омелько i малий вийшли з торжища i попростували широкою пiщаною стежкою
через низьку оболонь мiж двома змi©ними звивами рiчки. Де- iнде срiблилися
купи верболозу, та два чи три темних кущi калини.
Оболонь скiнчилась i пiшло узвишшя, поволi наростаючи. I от коли вони
вийшли на гребiнь узвишшя, лiворуч з яру з'явились верхи срiблястим верб,
темно-зелених вiльх.
А крiзь рiдке гiлля старезно© всихаючо© верби вони побачили високий
димар, сiру очеретяну стрiху довго© хати. Спочатку десь з-за горбочку, що
навпроти хати, долинали якiсь приглушенi крики. Далi тi крики посилились.
Когось, певно, били смертним бо м, чи рiзали живцем. Бо той хтось репетував,
захлинався, затихав i знов, знов кричав не сво©м голосом. Тi крики переросли
в тонке виття, якесь мукання, розпачливi смертельнi зойки.
- Батьку! Менi страшно! Там якусь тiтку хтось убива ! Батьку! Ви
чу те?..
- Та чую, чую, синку. - Вiдказав Омелько стрiляючи вишневою кiсточкою
по метелику, що розкривав i закривав сво© яскравi крильця, сидячи на стрiлцi
кiнського щавлю.
- Чую... То Михводiй козу лупить. Певно хтось iз музик замовив йому
шкiру на "козу".
- Живу козу лупить?
- А то!.. Музики кажуть, що тiльки iз живо© кози чи цапа злуплена шкiра
добра на дуду.
- Батьку! Я туди не пiду.
- То ти в мене страхополох?
- Нi! Менi не страшно, а так,... ото...
- Гидко?
- Ага! Аж нудить...
- Ну тодi погляди тут коней! Коли там все скiнчиться, я тобi свисну. А
ти, як що - дми щосили! - Подав малому ту рурку, що давав ще коло млина.
До козолупа Михводiя Омелько iшов при повнiм нарядi - i шабля, i
сагайдак, i лук у налуччi, i пiстоль та чингал запхнутi за пояс.
Омелько пiшов, а малий iз макiтрою вишень лишився при конях на пагорбi.
Конi стояли зовсiм спокiйно, попустивши голови, тiльки зрiдка струшували
гривами.
За горбочком коза репетувала, як мордована людина, захлиналась у тяжких
смертельних зойках.
Малий запхав жменьку вишень за щоку i зразу ж затулив вуха, щоб не чути
тих моторошних крикiв конаючо© тварини.
Тому вiн i не зчувся, як перед ним постала невисока, зовсiм молоденька
дiвчина. Сiроока, русоволоса, кругловида.
Вона тицькала в повiтрi пальцем на малого, а потiм на Лиска. Губи в не©
якось незвично ворушились.
Малий вiдтулив вуха, щоб почути, що вона йому говорить. I вiн аж
затрусився з переляку, коли почув, що вона, замiсть слiв, розпачливо мука .
Нi, вона не дрочилась, не смiялась iз малого. Вона розпачливо мукала i то
щосили.
Та ще з-за горба долинало вже смертельне вищання домордовано© кози.
Малий кинув напризволяще макiтру iз залишками вишень i, прихопивши за
поводи коней, погнав ©х широкою похилою стежкою до яру туди, куди тiльки-но
спустився Омелько. Дiвчина не вiдставала вiд нього, забiгала вперед i все
тицькала пальцем на сiдло, що було на Лисковi i на величезну, як на малого,
сорочку iз закасаними рукавами. I все мукала i мукала, а очi дивились якось
благально. Вiд того особливо страшно ставало малому. Вiн вiдчував, що
ось-ось вiн розплачеться.
Коли вiн iз кiньми i з цi ю навiженою дiвчиною спустився вниз у яр, то
над пагорбом невисоким з'явився Омелько.
- А, це ти, синку? А де макiтра? - Козак дивився тiльки на малого,
хоча, без сумнiву, вiн вмить охопив усе поглядом.
- Та там, на горi... Я оце... бо вона... Вона мука i мука ... Так
страшно...
- Не бiйся, синку! Вона не навiжена, вона просто нiма. Я ©© ранiше не
бачив, а тiльки чув про не©... Хороша дiвчина, тiльки нещасна.
- А чого ж вона так страшно мука ?... - Скинувся, ще не вiдiйшовши вiд
переляку, малий.
- Бо вона не чу , що вона мука ... - I Омелько показав на мигах, чого
вона, мовляв, хоче?
Тодi вона показала собi над вустами вуса, потiм щаблю при боцi, потiм
на сiдло на Лисковi. А тодi взялася пальцями за рукав сорочки на малому. I
широко розвела руками, наче показуючи: "нема".
Омелько закивав головою, що вiн зрозумiв. I тодi почав показувати на
мигах та й усi ю поставою, бiй з татарами, смерть того, хто сидiв у цьому
високому сiдлi на Лисковi. Нiма сiрими очима просто впивала кожен Омелькiв
рух. Зрештою, все зрозумiла, второпала, що Кринка в землi. I вона пiдiйшла
тихо до Лиска, обняла за шию i притулилась щокою до ганаша. I завила раптом,
замукала щосили. Кiнь шарпонувся вiд не©, i вона впала у порох навколiшки, i
била в розпачi кулаками по землi i ревiла наче якась невiдома тварина.
Малий притулився до "батька" Омелька i заплакав.
- Та не бiйся. Вона нiма та й усе.
- Менi ©© жалко. Вона така гарна, а реве, як скотина якась...
- Така ©© нещасна доля, синку. I ми нiчим ©й не поможемо...
Тут козолуп Михводiй пiдiйшов, гупаючи важенними чоботами. Пiдiйшов i
пiднiсся над Омельком щонайменше на пiвтори голови. Сiре волосся коротке, i
сiра борода коротка, а вуса рудi i дуже довгi.
Плоскiннi сiрi шаровари спадали, наче спiдниця, до голiвок чобiт. А
спереду розхристанi волохатi груди i брудну плоскiнну сорочку прикривав, як
у коваля, шкiряний фартух. Фартух був густо залитий кров'ю, аж напливами
лискучими. В однiй здоровеннiй, мов ведмежа лапа, руцi тримав рожеву, зi
смужками свiжо© кровi козячу шкуру i здоровенного гострого колiя. У другiй
руцi нiс цебро з кривавими тельбухами.
- Бач, як бiдолашна побива ться за Кринкою. Вiн якось заскочив до мене.
А вона прийшла до мене по свiжатину. Кринка такий жалiсливий - як i твiй
малий оце - думав, думав, чим би ©© потiшити. Нiчого в нього не було, то вiн
©й кулю мушкетну подав. Та ще показав, що купить ©й намисто з дукачем. Бач,
вона тепер побива ться. Бо хто ж ©й, убогiй, намисто, та ще з дукачем,
подару ? Хiба що Святий Миколай...
Тут з-за Михводiя з'явився чоловiчок, що згорбився пiд мiшком з
грубезно© дерги.
- Бувай здоров, Михводiю! Тiльки ж ти поспiши, дорогенький мiй. -
Чистим високим голосом проговорив сивенький чоловiчок. - На Спаса в Бiлiй
ярмарок. З усi © Росi люди позбираються. Старий мiх не той, ну не той, та й
усе... Як ти менi на вичиниш шкуру, я без хлiба на зиму лишусь... Ти чу ш,
Михводiю?
- Я не Кринка, царство йому Небесне, мене не розжалобиш. Я сказав, що
все тобi буде, як домовились. От i приходь тодi, коли домовились! Все буде!
- Та я може ще сьогоднi повернусь. Парубки може танцi замовлять.
- Та якi там танцi, Панько?! Молотити треба.
- А хто каже? Молотити треба, та згадай, як ми були парубками! Забув?..
Музика, згинаючись пiд невеликим лантухом, почимчикував на пагорб.
Нiма сидiла на стежцi в поросi.
Михводiй погупав до сво © хати, до кам'яного вогнища, складеного
навпроти дверей.
Малий, попустивши руки, зачудовано i сумно споглядав нiму дiвчину.
Омелько торкнув його за плече.
- От тепер ми зна мо, кому Кринка приготував намисто з дукачем. Тобi
вiд нього в спадщину дiстався Лиско. I його сорочка на тобi. Значить, тобi й
намисто ©й дарувати! I Омелько протяг малому корали з дукачем. Щосили
затискаючи в кулацi вузол шворки, на яку були насиленi корали i дукач,
хлопчик схилився до нiмо© i поторсав ©© за плече.
Нiма пiдняла заплакане, забруднене курявою обличчя. Дивилась
каламутними очима на хлопчика i гiрко кривила заслиненi губи.
- На вiзьми! Це тобi Кринка купив. Вiн тобi пообiцяв i купив. - Щосили
кричав малий i протягував ©й намисто.
- Синку, та не репетуй ти, а то на торжищi почують. Вона глуха, все
одно нiчого не почу . Ти ©й покажи, що намисто було в Степанових торбах.
Так малий i зробив: показав пальцем на перекиднi торби на Лисковi i на
цi корали з дукачем. Вони ©й вiд того, мертвого ( малий притис руки до
грудей i заплющив очi ) козака ( показав вуса i оселедець ).
Нiма замотала головою: "Нi, нi, це не мертвого козака. " Це його (вона
показала на Омелька.
Омелько тодi зняв торби з Лиска, виклав на спориш згорток iз окулярами,
книгою та iншими дрiбничками. Покликав Михводiя.
- Михводiю, ти краще мене поясниш ©й, що це Степан дарунки для друзiв
приготував, i серед них були оцi корали.
Михводiй сполоснув розмазану по руках золу у рiзанцi, витер благеньким
рушником i пiдiйшов до викладених речей. Подивився, подивився та й почав на
мигах втовкмачувати нiмiй, що це ©й корали з дукачем. Наказав ©й встати i
вмити обличчя.
Встала i, схлипуючи та стогнучи нiби, пiшла до джерельця. Вмилась i
повернулась до хати.
I взяла намисто iз зцiплених пальцiв хлопчика i, не розв'язуючи шворку,
через голову надягла. Вперлась пiдборiддям у груди, скосила очi i намагалась
роздивитись дукач зблизька. Отак, скосивши очi на дукач, почала посмiхатись.
Все ширше i ширше розтягувала вуста в посмiшцi. А тодi враз закрила обличчя
руками i затрусилася в нестримному риданнi.
Малий пiдступив до не© i почав гладити по руках, якими вона затулила
лице.
Михводiй простяг свою грубезну лапу, щоб забрати малого вiд нiмо©. Але
Омелько похитав головою: "Не чiпай. Нехай так буде. "
I козак, i козолуп пiшли до вогнища iз вмурованим здоровенним клепаним
казаном. Пiд казаном вже потрiскував хмиз, i стрибали прозорi язички жовтого
полум'я. А з казана крiзь криваву воду вирячилось кругле козине око.
Михводiй злив на руки козаковi. I винiс старого, запраного, але чистого
i пахнучого м'ятою, рушника.
Пiсля того вони сiли в затiнку пiддашка, поставивши догори дном нову
дiжку. I Омелько на дно обома руками насип купу ракiв.
- Ех, якби ще пива до них. Або хоча б келишок оковито©! - Зi щирим i
глибоким жалем проказав козолуп, роздираючи ракову шийку сво©ми кiстяними
товстенними нiгтями.
- Як скажеш. - виголосив Омелько i, нiби iз само© призьби, видобув
коричневу полив'яну баклагу, затулену лiщиновим чiпом.
- Ой Баламуте, Баламуте, та хто ж тебе заступить, як тебе не стане?
Тьху, тьху, тьху! - Сплюнув через плече Омелько. - Таке скажеш! За мною вiд
самого ярмарку слiд гонять. I який уже день... А ти таке патяка ш... А
замiна буде. Чи не бачиш?
- Ой Омельку, Омельку, то тобi хочеться, щоб вiн тобi спадкував. А воно
ж таке чутливе та тендiтне, як дiвчинка.
- Ее-е, не кажи, Михводiю, дубочок менi в учнi не пот-рi-бен. Моя нужда
там, де гнучкiсть, чутливiсть i кмiтливiсть потрiбнi!.. От я тобi розповiм,
як я його знайшов... Але спочатку неси срiбнi чарочки та пом'янемо Степана i
всiх хлопцiв.
- Срiбних нема вже... Програв у карти гультяям на ярмарку на
Михайла...
- Диви, як давно ми з тобою не бачились. Тодi тягни глинянi та
пом'янемо!
Пили оковиту з малесеньких глиняних чарочок. По третьому разу Омелько
перевернув чарочку i тiльки раками ласував.
Тут три червонi курки i зозулястий пiвень з'явились з-за хати. Потiм
два смугастих коти i худий, як смерть, високоногий, старий хорт. Вже вся
морда була сива.
- Диви! - Здивувався Омелько. - Дудко ще живий? I ще зайцiв бере?
- Вже йому годi... Але курям вiд лисицi захист. Бояться. Щось ма ш на
думцi, Баламуте?
- А коли я не мав на думцi?
- Тобi хтось у пару потрiбен?
- Твiй небiж де?
- Та все пив та гуляв... Та за©дався зi шляхтою... А тепер у Грушках на
торжищi стирчить.
- Добре, за©ду в Грушки, подивлюсь... А зараз пошукай у себе в коморi,
чи нема там якихось татарських лахiв i чогось на ноги?
- На коли воно тобi треба?
- Зараз.
- Завжди ти поспiша ш! - Михводiй перехилив чарчину, хукнув i заходився
смоктати клешню.
- Я кажу: зараз.
- Спиною чу ш?
- Авжеж.
- Тодi нема мови - Михводiй вихилив ще чарчину, важко встав iз призьби.
- Чортовi ноги! Не слухаються. Якби не вони, i сьогоднi б у Великiм
Лузi гуляв би... Багато ©х?
- Як всi оклигали - семеро. Якщо не оклигали всi - п'ятеро.
- Ну, це не багато. Я з тобою стану - впора мо.
- Хiба я що кажу? Але село велике - багато свiдкiв. Тодi тобi кидати
хату i все начиння чинбарське i всi лахи. Як потiм хлопцям з Лугу без тво ©
допомоги?
- Твоя правда!.. Добра б йому не було! А так кортить, Омелечку, та
висмикнути шабельку та розпанахати зайду до самого сiдла.
- Ага, менi теж кортить, бо до©ли вони вже менi до нутра... Та як лахи
знайдеш, запхай у мiшок, щоб i малий i нiма не бачили...
- Обережний ти, сучий сину, Баламуте!
Тiльки за Михводi м рипнули дверi, Омелько покликав малого.
- Тут у нас буде бесiда в хатi з Михводi м. Сiдайте з нiмою отамо пiд
вербою i дивiться, щоб бува хто не пiдiйшов непомiтно. Ракiв ©жте, скiльки
душа забажа ... Та на коней, на коней поглядай!
I Омелько одним махом скинув iз дна дiжки раковi шкаралупи i насипав з
мiшка таку купу, що верхнi не втримались i впали на спориш.
Малий взяв за руку нiму, яка перестала плакати, i привiв до хати. Вона
набрала повну пелену ракiв, а малий цiлий оберемок, i вони вдвох пiшли пiд
вербу. I там колупались з тими раками, кололи собi i дряпали пальцi та губи,
але вже розкошували вiд душi!
Омелько тим часом занiс перекиднi торби в хату до Михводiя. Почав
розкладати на столi й лавi речi. Тут iз комори через сiнешнi дверi зайшов
козолуп iз пухлим, але легким, мiшком.
- Оце тобi, Михводiю, свинець i порох для твого самопалу. Ось тобi три
лiктi? ноту. У винi витриманий, у ямчугу виварений. Хороший, нiмецький. Ось
тобi порох i свинець. Вiн купив для братства, тому я тобi видiляю твою долю.
- Бiдний наш Кринка, царство йому Небесне! Яка добра була душа: завжди
про всiх все пам'ятав... Та добре, ось тобi мiшок. Там чуваки черкеськi,
ковпак сiрий повстяний турецький, шаровари з китайки i пояс вовняний -
турецький. Може, тобi що з оружжя ©хнього ще треба?
- Не треба. Краще допоможи менi хоч п'ять свижок зробити. Ти колись,
кажуть, був майстер свижки заправляти...
- Ну й Баламут! I все вiн зна . От за це тебе, пане-брате, люблю.
- Михводiю! Не до балачок - напругу чую! Тягни очерет, смолу. Ямчуг у
тебе ? А сiрка?
Поки Михводiй важко гупав до комори та назад, Омелько все прибрав зi
столу i розклав стрiли, моток? ноту, порошницю, нитки i бритву.
Михводiй принiс козубки з речовинами i пучок товстих блискучих
очеретин. Висипав на стiл з капшучка наконечники.
Михводiй ладнав з очеретин, напханих смолою i ямчугом, стрiли.
Омелько розрiзав очеретини на шматки в одне колiнце. У тi колiнця вiн
натовкував потроху пороху, ямчугу, смоли i бiльше сiрки, а найбiльше
плаунового пилку з натруски. Затикав кожний шмат очеретини шматочком