Логвин Ю.. Золотi копита

Бубка кудись зник. Певно тому й прокинувся хлопчик, що пес не грiв йому
бiльше спину.
Не було пiд сосною i козака. "Невже оце батько досi чистять казан i
вiдмивають бiля джерел начиння? А може де пiшли полювати i Бубку взяли з
собою? А вони менi сказали, щоб я не боявся, бо мене стерегтиме Бубка".
Малий хотiв покликати Бубку. Та не наважився, йому наче зацiпило. Здавалось,
що десь тут поруч щось дi ться невiдоме. Вiн прислухався. I справдi, його
вухо вловило незвичнi звуки - наче тупотiння якесь, i з невеличкими
промiжками часу наче легенький свист. Малий потихеньку вилiз iз козачого
жупана. I навкарачки, потихеньку, завмираючи i спиняючись, поповз до краю
груда. Вiн проплазував стежкою межи тернинами i визирнув з-за останнього
куща. Внизу, на малесенькiм лисiм клаптику землi горiли чотири свiчки. Якраз
по чотирьох кутах. По самiсiнькiй серединi цього клаптика крутився батько
Омелько. Голий по пояс. Шаровари, закасанi до колiн, роздувались при
швидкому русi, мов спiдниця. На головi не смушева шапка, а накручено
шовковий пояс. Омелько, нi на мить не спиняючись, крутився з права налiво.
Босою лiвою ногою вiн нiби встромився в заглибину, а правою сильно, швидко
вiдштовхувався. Розкручувався все швидше i швидше. Пiсля кожних семи обертiв
пiдстрибував i шаблею рубав повiтря. Помахи шаблi прискорювались, свист
повiтря все посилювався. Вертiння перетворилось у шаленi стрибки iз
блискавичними ударами шаблi.
Вогники свiчок трiпотiли, коливались, схилялись до землi, але не
згасали.
Хоч малий нiколи не бачив чародi©в i не знав, як вони чаклують, та
зразу зрозумiв - це чародiйство.
Тим часом козак досяг тако© швидкостi, що здавався велетенською живою
дзи? ою межи чотирьох палахкотливих свiчок.
I враз вiн... нiби, нiби до половини занурився пiд землю! Зробив кiлька
шалених обертiв. I раптом викинув руку iз шаблею вперед. За один розмах
зрубав вогонь усiх чотирьох свiчок.
Темрява заслiпила очi хлопчиковi. Тiльки з чорно© глибини свiтився один
червоний волосок догораючого? ноту.
Якихось певних звукiв хлопчик не мiг розрiзнити, бо до дзюрчання
цвiркунiв додались чи то схлипування, чи то приглушене хихотiння в кiнцi
долини.
Хлопчика почало трусити.
Потiм його вдарило гарячим i всього облило потом. Вiн порачкував назад,
назад до сосни, швидко i тихо. Боявся повернутись спиною до схилу.
Приповз пiд сосну, залiз у жупан. Знов кинуло в холод. Вiн закрутився у
цупкий суконний жупан. Жупан мiцно тхнув болотом, свiжим дьогтем i козацьким
потом.
"Що робити, що робити? Виходить, батько, названий, - а чародiй? А як
мене теж зачаклу ! Треба тiкати! Почне сiрiти - втечу! А зараз прикинусь,
нiби сплю... Од татар втiк i вiд чародiя втечу! I Бубку заберу... "
Вiд тих думок малому вiдпустило, i напливла на нього тепла млость, i
вiн розчинився у важкiм снi.
У нього стугонiло i калатало серце вiд сильного жару, було важко
дихати... I ще з обох бокiв крiзь жупан боляче тиснули сосновi коренi. У
головi паморочилось, ставало млосно. Вiн наче гойдався в сiдлi на конi, а не
лежав пiд важким козацьким жупаном. Вiд спекоти в нього пересохло в ротi.
Спробував вилiзти з-пiд жупана, щоб пiти до ручаю i напитись холодно© води.
- Синку! Куди ти пнешся - впадеш пiд копита! - Схилився над ним Омелько
- довговусий, зарослий тижневою бородою.
- Га?! - Скрикнув малий i розклiпив очi. - Я пити хо-чу, пити хочу!
- Слава тобi, Господи! Пий, синку, пий! Зразу легше стане. - Омелько
однi ю рукою пiдняв за плечi малого, другою притиснув до пересохлих вуст
баклагу. Малий зробив кiлька ковткiв.
- Гiрка вода. Вiд не© нудить.
- Пий, синку! Це вiд лихоманки. То ти надихався отам в долинцi гарячого
болотного повiтря, коли ми зiлля зрiзали. От тебе й почало тiпати. Ти й
марив i зовсiм зомлiлий лежав.
Малий пiдвiв голову i обдивився навколо. Побачив, що вiн висить на
ношах межи Буланком i Лиском. А ношi зроблено з двох довгих жердин,
козацького жупана i липового лика. Жердини добре прив'язанi до сiдел.
Буланко iде попереду - Лиско позаду.
- Батьку! А Лисковi важко. У нього рани...
- Нiчого. Тiльки двi ранки ще не затяглись. Але шисти ©х не торкаються.
Твiй Лиско вже оклигав, тепер твоя черга. Видужуй - швидше в сiдло сядеш.
- Батьку, дайте ще зiлля! Я хочу на коня сiсти.
- Оце козацька розмова! Пий та видужуй. Зiлля заговорене.
Малий кривився, морщив носа, здригався, але пив.
- Батьку, а ви псiв заговорили? - По якомусь часi спитав малий,
прикриваючись вiд сонця лiктем.
- Ще на псiв силу витрачати? Та я ©м у падлi пiдкинув цар-зiлля. Як
знайдуть собаки нашу стоянку, обов'язково падла вхоплять. Нi собака, нi
вовк, нi лисиця не можуть падло обминути! Коли ми з тобою дiйдемо до
Козацького броду, зiлля ©х задушить.
- А як це задушить?
- Ну, це страшна та мниця. Вiд цар-зiлля нема лiку. Вiд нього i кiнь
всохне, i людина i, звичайно, собака. Боронь Боже! Давати цар-зiлля - i
великий грiх, i страшенний злочин. Цар-зiлля вживають тiльки несамовитi,
проклятi Богом i людьми, злочинцi. Якби не поганi прикмети та не скрута з
тво ю лихоманкою, ось тобi, синку, святий хрест, нiколи б не те що собацi,
але й яничаровi не поклав би.
- А як вони не вiзьмуть падла?
- Еге! Я ж тобi кажу, що собакам, вовкам та лисицям падло - то лакiтки.
Вони, як знайдуть падло, то качаються по ньому, i тодi бiжать до сво©х
родичiв. Тi ©х обнюхують i собi бiжать по запаху падла скуштувати... Ще й
ведмiдь любить падло, але тут ведмедiв нема ... Ну, а якщо вовки й лисицi
на©дяться отру ного падла i здохнуть, то що? Ти сам бачив - скiльки нашого
християнського трупу подзьобаного та об'©деного по шляхах валя ться. Якщо
поздихають звiрi-трупо©ди, то на менi i грiха нема!.. А цi гади, бач, женуть
за мною... Бог менi свiдок - я ж ©м турка, мою лицарську здобич, вiддав. А
вони хотiли ще й тебе забрати. Щоб ти ©хньому пану за крiпака був?! Двiчi
тебе хотiли сиротою зробити! I мене хотiли полонити. До
ката на допит i тортури вiддати. Ще й стрiляли в мене. I ще вони
божевiльного чоловiка зацькували собаками. А це що - не грiх i не злочин?!
Отож, коли ©хнi пси пожеруть принаду i сконають, то чи буде на менi грiх? А
не буде... А вони лишаться без сво©х псiв-людоловiв. I якщо ти зовсiм
одужа ш - я з ними битимусь. Якщо будеш слабенький - втечемо вiд них нашими
проходами. Отож, синку, ти не бiйся. м нас не схопити, як би вони не
пнулись.
- Батьку! Не бiйтеся, що я ©х боюсь. Я тепер нiкого не боюся.
- Справдi не бо©шся. Чого це.
- Бо ви, батьку, чародiй! Ви ©х зачару те?.. А де Бубка?

- Бубка на арканi, щоб не вернувся та не вхопив падла. Сердиться вiн на
мене, але я не хотiв легковажити. Нема живо© тварi без слабини... В однi ©
iспансько© панi, знаменито© i багатющо©, була дуже коштовна сучка.
Отакiсiнька, як цуценятко. Розумна на диво...
- Розумнiша за Бубку?
- Куди там Бубцi!.. Але собака собака - тiльки виведуть ©© вигуляти,
обов'язково людське гiвно знайде i нажереться...

- Батьку, а у вас був свiй собака, ну зовсiм свiй?..
- Не собака, а сука була... Може не така розумна, як у тi © герцогинi
сучка, але дуже вiрна. А завбiльшки така, що може вдвiчi бiльша за Бубку.
- Невже такi собаки бувають?
- Бувають ще бiльшi. Але то вже iнша справа. Тих собак я лише бачив.
- Де ви ©х бачили?
- Та в Гiшпанi©, коли втiк з полону вiд маврiв. Вони там охороняли
гiшпанськi фортецi. А на шию ©м вдягають обручки iз сталевими колючками.
- Для чого?
- Щоб нi вовк, нi чужий собака не могли ©м горло перегризти. А людина
не могла задушити.
- От би нашому Бубцi зробити колючу обручку!
- Дай час, i обов'язково зробимо, тiльки спочатку цих псарiв кривавих
упора мо. Зараз найголовнiше, щоб вони наш слiд не загубили до самого броду.
Ми повиннi йти так, нiби ми не зна мо, що вони за нами женуться. Для цього
треба на видних мiсцях вогонь розводити, десь якусь гiлку, нiби вона нам
заважа , зламати. Десь на молодiй липцi пас лика зiдрати... Нам з тобою,
синку, потрiбно, щоб вони пiдiйшли десь за днiв два пiсля нас до Козацького
броду. Там iз чверть милi до броду дорога йде у вузенькiм ярку iз крутими
стiнами. Точнiсiнько така, як ота дорога, де я сво перше геройство учинив.
Коли тiльки вони пiд'©дуть до броду, ми за ©хньою спиною перегородимо
дорогу. I вони у пастку потраплять...
- А в нас возiв нема!...
- Молодець, синку 1 Бачу, в тебе голова козацька! Та на те, що нема у
нас возiв, рада. Там над самiсiнькою дорогою ростуть старi липи. Ми одну
чи двi липи пiдруба мо. Коли тi про©дуть майже весь ярок, ми повалимо
пiдрубанi липи. Вони впадуть i завалять дорогу. Отодi я з ними i побесiдую.
- Батьку! Ми за спиною ©м липами загородимо дорогу, а вони тодi од нас
через брiд перебредуть i втечуть на той берег.
- Добре мислиш, хвалю. Але щоб не перейшли броду, я перед самою водою
ямки покопаю, гострi кiлочки у них постромляю... Зараз нам треба привести ©х
до броду. Яке там мiсце гарне - сам побачиш. Цей берег низький. Лiсом
порослий. Але перед самим бродом, лiворуч над дорогою пiднiма ться земля, як
здоровенна, просто велетенська, кругла могила. I на нiй старезнi кучерявi
липи. На тому боцi трохи вище берег i весь кам'яний. Навiть скелi,
завбiльшки з хату. Межи скелями вузький прохiд до броду. Прохiд теж не важко
загородити гострими кiлками. А в iншому мiсцi вони на берег нiде не вийдуть.
Там берег i вниз, i вгору по течi© кам'яний та урвистий.
Дво коней, один спереду, другий позаду, з ношами посерединi та пiший
козак посувались пiд височенними ясенами. До сiдла переднього мускулистого
буланого коня був прив'язаний чорний одновухий пес. Часом пес починав
скавулiти. Тодi козак на нього цитькав.
Хлопчик пiдвiвся на лiктях.
- Батьку! Вiдпустiть Бубку з аркана. Його нiколи дядько Семен на
прив'язi не тримали.
- Нехай потерпить до вечора. Поки не затагану мо. Нехай звика до
ошийника. Ти ж сам схотiв, щоб ми йому зробили колючий ошийник....
- Ага... А у вашо© суки був колючий ошийник?
- Хотiв справити, та все щось заважало... Але перед тим, як вона
потрапила до мене, у не© був чудовий сталевий ошийник. Може то вiн якраз i
врятував ©©. Ту суку один гусар все водив за собою. Гусар був не з нашо©
роти, а з тi ©, що залогою стояла в сусiднiй фортецi. Той гусар був
гiшпанець i. дуже затятий. Вiн сво ю шпагою не одного покалiчив, а кiлькох i
поклав сво ю шпагою. Шалений був чоловiк, одним словом. Так ото про суку.
Отака здоровенна, височенна в ногах. I хвiст довгий, з густим волосом. Вся
вона мишаста, тiльки морда майже чорна. I була вона вусата i бородата. I
шерсть на нiй розкуйовджена. Не стара ще сука... Але я почну про все
здалеку, щоб ти зрозумiв, з яко© бiди ця сука мене витягла, i як вона до
мене потрапила.
Отож пiсля всяких пригод та довгенько© подорожi, прибули ми, всi
найманцi, до Угорщини за Дунай. У тi кра©, що навивають Дунантул. Земля
угорська, але влада там австрiяцька. Ну, як оце у нас - ми живемо, а влада
вся лядська. Прибули ми у велику фортецю. Якраз на третiй день мав бути
парад ново© роти. У них, синку, там так: який- небудь князь чи герцог, чи
граф винайма собi якогось полковника, щоб вiн йому створив вiйсько. Той
полковник найма менших - капiтанiв. Капiтани наймають ще менших -
лейтенантiв. Ну, а лейтенанти вже наймають воякiв, простих ландскнехтiв. I
всi тi командири з панських грошей кожен щось собi поцупить. Тому й не
можуть набрати стiльки кнехтiв, щоб вистачило для вiйни. Тому, коли
влаштовують парад i присягу...
- А що то таке - парад?
- Це коли всi вояки: i пiшi, i кiннi шикуються в одному мiсцi i
показують старшим командирам, що вони готовi до вiйни... От на тих парадах
командири-крадi© виставляють замiсть навчених кнехтiв переодягнених
хлопчикiв i жiнок i, взагалi, цивiльних всяких людей. Ставлять ©х десь у
середину гурту, щоб не було ©х добре видно. Цих пiдставних людей зовуть
"пасивоволантами" - слово, бач, яке, язик вузлом зав'яжеться. А в тих нiмцiв
так: спiймали пасивоволанта - нiс можуть вiдрiзати. Бач, як воно виходить:
грошi крадуть капiтани, а носи рiжуть посполитим. Я тодi, на жаль, цього не
знав. У нашiм кодлi, що з Польщi прибуло, кiлька найманцiв мали папери, що
вони вже служили у вiйську. То ©х одразу на парад поставили. А все одно - не
вистача кiрасирiв. Прибiгають до мане, бо бачили, що я верхи при©хав до
фортецi.
Вдягли на мене кiрасу, здоровенний шолом насунули. Посадовили на
здоровенного рудого коня. Дали довжелезного списа. А при сiдлi ще й отакi
два пiстолi. I, як водиться в такому дiлi, поставили мене поглибше... Всi
бiгають, гелгочуть. Коли стихло - полковник i князь при©хали. Ну, сурмачi
грають, барабани б'ють. Щось вони там наче оглядали, потiм якусь грамоту
читали. Аж тут один пiдпилий кiрасир вiзьми та й штовхни мого рудого сво©м
конем. Мiй шарпонувся. Я його за узду i в гарячцi кажу: "Стiй! Чортова душо!
Тпру! " Вiн вiд мо©х слiв як рвоне. I винiс мене перед всi ю командою. Шолом
менi на очi наповза . I кiрасу погано припасували - вона перекособочилась...
Як знявся рейвах, полковник щось кричить менi, бо вiн до мене зовсiм
близько. Я нi чорта не розумiю i на всяк випадок кажу по-нiмецькому, все що
я тодi знав: "Пане! Дя-ку-ю! Добрий день. До побачення! Будь ласка. " Вiн ще
щось кричить. Нарештi зрозумiв, що вiн наказу менi спiшитись. Я спiшився.
Тут пiдбiгли пахолки i забрали в мене коня i списа. А полковник репету !
Фельдфебель i капрал бiгають, когось шукають. Потiм взнав - мого вербовщика
шукали, щоб вiн перекладав, як мене допитуватимуть. Зрештою, пiдбiгають вони
до полковника, руками розводять - нема ! Вiн ©м щось як гарикне. Вони до
мене, схопили за плечi i потягли до князя. А князь зна ш, як при©хав? Як оце
ти точнiсiнько, межи двох коней. Тiльки в золочених ношах. Закритих, як
вiзок, навiть iз скляним вiконцем його в тих ношах золочених возили, бо вiн
такий був гладкий, що не мiг на коня залiзти. Полковник схилився до вiконця
у золоченiй халабудi i нiби пита . Князь тодi голосно проказав
"пасивоволант" i махнув рукавичкою у вiконце, мовляв
- дiйте, що тут розпатякувати. Полковник як гарикне! Капрал i
фельдфебель мене немов у лещата затисли. Починають руки за спину заламувати.
Я не даюсь! I якось озирнувся - а в мене перед лицем здоровенний ножака i
отакенна лапа - ось-ось мене за горло вхопить.
Як крутнусь я, як рвонусь я! Видерся вiд мо©х катiв. Капрал i
фельдфебель нiби розгубились, а цей з ножем набiга на мене. Пропав я!
Пiдняв я лiвицю, щоб якось вiд ножа захиститись. I бачу - на руцi в мене
татарська нагайка метеля ться. Я й забув про не©. Хоч i не лiвша я, синку,
та як лупону його по пицi. З такою силою бив смертною, що i на перенiссi, i
на вилицях м'ясо до кiстки розтяв. З одного удару все лице йому юшкою залив.
А ревiв як баба, катюга сраний. Вiн репету , а я пiдскочив до нього i шпагу
iз його пiхв - смик!.. I тут вже в мене не переляк, а таке завзяття -
порiшити ©х трьох. Кинувся зi шпагою на капрала i фельдфебеля. А капрал зi
шпагою, а фельдфебель iз тесаком. А я ©х не боюсь i отако на них, отако,
отако згори роблю випади!
Омелько спинив коней, вихопив шаблю iз пiхв. Пiдняв руку вище голови,
ломань вивернув униз i почав швидко-швидко робити рiзкi випади.
Хлопчик звiвся на ношах, уп'явшись щосили у шисти. Вiн аж тремтiв вiд
хвилювання, споглядаючи "бiй" Омелька iз нападниками.

Омелько зробив ще три блискавичнi випади вивернутою шаблею. А тодi
розвернувшись на всю руку, розмахнувся шаблею по колу i невловимим рухом
встромив, нi - просто метнув нищiвний клинок у тонку щiлину пiхв.
- Ннно, рiдненькi, пiшли. - Видихнув Омелько i засвiтився до малого
всiм обличчям.
Хлопчик знесилено вiдкинувся на ношi.
- А що було далi? - Прошелестiв малий.
- Нiчого. Лишився живий. Хоча, по правдi кажучи, ще трохи - i вони б
порiшили мене. Вони ж були кнехти бувалi, а я "молодик"... А, може б, i я ©х
порiшив. Бо в мене тодi в душi неймовiрна, нелюдська злiсть кипiла, а
прудкостi й витривалостi мiг кому завгодно позичити... Чую позаду крик - то
"мiй" капрал прибiг. Полковник щось наказав. I мiй капрал кинувся межи нами.
Ну, ми спинились. Вийшов прапорщик iз знаменом, i ми зразу склали йому
зброю. Тодi мене i мого капрала кличе князь. Я озираюсь через крок, чи нема
кого позаду з ножакою? Нi. Всi стоять. Наказав полковник - закон! Нiмецький
порядок. Пiдiйшли до князя. Вiн аж дверцята сво © будки вiдкрив, щоб мене
краще бачити. Переклада менi мiй капрал: "Доведи, що ти не пасивоволант i
не шахрай. Можеш показати, що ти дiйсно вiйськового вмi ш? " Я ще не охолов
i в запалi кажу: "Нехай принесуть оберемок сухо© соломи, полiняку, отаку
завтовшки, i гострий палаш. " Це я згадав, як у пана каштеляна один славний
гайдук показував - перерубав на снiговiй кучугурi отакенну полiняку. Поки
принесли солому, полiняку та гострий палаш, я вкляк навколiшки i молюся
Пречистiй Дiвi. I чую, Святий Хрест, що наче крила шерхотять за мо ю спиною
легенько, легенько i тихий ангельський голос каже: "За тобою правда!
Вставай. " Я пiдводжусь, а вже здорова купа соломи з полiнякою на нiй i
палаш готовi. Я покрутив палашем, щоб добре вiдчути його вагу, i як вiн на
мою руку ляга . А тодi, повiр менi (я нiкому цього не розповiдав, бо не
повiрять) наче не я сам, а хтось пiднiмав у мо©й руцi палаш i кида його
вниз на полiно. Розрубав чисто навпiл. Князь маше на мене рукавичкою i каже
полковнику здивовано: "Берсеркi! Берсеркi! " Я спитав у мого капрала, а що
то значить? Вiн каже, що те слово не нiмецьке, а якесь вчене. Потiм,
пiзнiше, коли я пiдучився нiмецько©, один канонiр- дуньчик пояснив, що
"берсерк" значить шалений, навiжений... А потiм я у тiй фортецi добру науку
пройшов. Стрiляти з мушкета нас вчив нiмець- капрал. А венецi ць вчив нас
фехтуванню та як конем по науцi правити. А мене ще потай вчив, як з пороху i
шроту бомби готувати, як у карти правильно грати, i, головне, як простим
кулаком битись i з ножем управлятись... Який вчений був чоловiк, хоч i
чорнокнижник, i некромант... Зна ш, я йому служив, як рiдному татовi! I коня
його доглядав, як лялечка завжди був жеребець. А сорочки як я йому прав?
Жодна молодиця так не випере. Найжирнiших сазанiв йому смажив, найбiльших
ракiв приносив. Та раптом його покликали до столицi. Тiльки до столицi вiн
не до©хав. Десь взяв i щез... При ©здив до фортецi один латинський чернець,
та мний чоловiк. Все мене про венецiйця випитував i записував все, що я
сказав. А що я йому мiг розповiсти, як i мови до пуття не розумiв? Так-сяк
розповiв йому все те, що й усi знали... Що ж я йому, шпиговi цiсарському,
розповiм про карти i про некромантiю i про бомби зi шротом. "А дулю йому! "
Тим часом моя кобилка привела лошатко. Господи, яке ж воно було гарне, як
намальоване! Бiле, як сметана, у дрiбну свiтлу гречку. I очi в нього
фiалковi, як кажуть: " сорочi очi. " I от у той час, коли я був у замку i
опановував вiйськову науку, прикликав мене до себе отой самий полковник.
Доручив вiн менi з його вiрними хлопцями, перевдягненими на туркiв, потайки
перейти через потiк на кордонi. I, не здiймаючи галасу, пробратись в одне
мiстечко. I там ми здорова поживились - у турецького митника забрали податки
зi всього комiтату. За те менi дiстався вiд полковника угорський кiнь, i
шабля, i одяг турецький. Але потiм полковника вiдкликали до Вiдня. А
комендант i каже менi, що я заборгував i за харч, i за житло, i за фураж для
мо©х коняк. Я ж думав, що за все платить полковник, бо вiн же мене прикликав
на та мний похiд. Довелось свою частку здобичi продати, щоб розплатитись iз
боргами. Нiчого, продав коня, ще й два гульдени лишилось на гульки... Коли
приходить лист iз прикордонно© фортецi, що ©м потрiбен добрий стрiлець. Бо
дуже, мовляв, вже близько почали пiдходити турки. I комендант з великою
радiстю i чимшвидше вирядив мене у дорогу. Бо почала його донька задивлятись
на мене. Особливо, коли я грав на мо©й чарiвнiй лютнi i спiвав тi пiснi, що
мене навчив венецi ць... Отож, сiв я на свою муцу татарську кобилку, взяв у
руки свою прекрасну лютню i потрюхав на пiвдень. I мо лошатко зо мною. Я
граю на лютнi, а воно дрiботить поруч сво © матки, ну просто витанцьову .
Всi, хто нас на шляху зустрiчав, всi милувались мо©м лошатком. А спека в тi
днi там була страшна. Зараз у нас у полудень припiка , але i рiвняти нема
чого з тi ю спекотою, що впала тодi на Дунантул... хав я, ©хав, спiвав та
спiвав, поки горло пересохло. I вирiшив я спинитись, викупатись i
перепочити. А коли спека спаде, продовжу свiй шлях. Спустився я з дороги в
долину до рiчки. Знайшов над рiчкою затишну купу старих верб. Напо©в сво©х
гривастих друзяк, поставив ©х у затiнок... Та рiчка була там дуже вередлива
- то слаба течiя i глибоченнi ями, то шалено мчить по каменях, гоготить так,
що i крику не чути. Ну й, звичайно, може об тi каменi не те, що людину, а й
коня розбити... Вiдiйшов я вiд сво©х коней трохи вниз по течi© i залiз у
затишну ковбаню. Розлiгся на округлих камiнчиках - вiдмокаю вiд поту i
пилюки. I душа аж млi вiд тако© насолоди в таку спеку. Коли чую крiзь шум
води, нiби смiх i галас на тому боцi. Пiдвiвся я з купелi i визираю з-за
кущiв. I бачу: на тому боцi, майже навпроти мене, на тому боцi дiвчата
купаються. Як побачили мене, почали дрочитись: i так, i так виставляються...
З кошикiв черешнi дiстають, дразнять-кличуть: "Iди до нас. Черешень дамо. "
Знають, сучi дочки, що нiхто тут, може, на пiвмилi рiчку не перейде, та й не
перепливе.
Омелько замовк, притишив хiд i нiби до чогось прислухався.
Малий теж мовчав, пригадавши, як батько Омелько розповiдав, розповiдав,
а тодi замовк, нiби заснув. А потiм продовжив розповiдь, як би й на мить не
переривався. Так i зараз батько Омелько замовчав. А малий не питав його,
чекав, коли козак сам почне далi розповiдь.
Омелько йшов iз заплющеними очима, мiцно i, водночас, сторожко тримаючи
вуздечку. I знов йому гула у вухах шалена рiчка, хлюпали i бризкали
прохолоднi струменi.
На тому боцi над мiлкою затокою четверо голих чи то дiвчат, чи то
молодих жiнок викручувались, гасали, дрочились. Показували одна на одну: якi
у то© гарнi цицьки, а в ото© - якi округлi сiдницi, чи он у то© волосiнь
кошлата. Ну, тодi, побачивши, що вони нiчого не стидаються, вийшов i собi
з-за кущiв. Руки пiдняв угору, м'язи напружив, живота втяг, а пiвень у нього
вже стримiв, як кiлок. Дiвчата як побачили, почали смiятись, за животи
хапатись. Показують пальцями, що в нього пiвень маленький. Тiльки одна
товстуха якось мляво руха ться, пiднесла руку до очей, щоб вiдблиск вiд води
не бив у очi, i пригляда ться до Омелька. А дiвчата чорнявi казяться - за
цицьки одна одну хапають, за сiдницi щипають, себе по животах ляскають, сво©
груди долонями стискають докупи i на Омелька наставляють.
Не витримав Омелько i кинувся у шаленi струменi. Понесло його,
закрутило, кiлька разiв накрило хвилею з головою. Але вiн виборов це
змагання iз течi ю, виплив на повiльнi води. I коли зачепив пальцями камiнне
дно, став на ноги.
Його швидкою водою знесло може на сотню сажнiв нижче купальниць. То
йому довелось брести до них по мiлкiй, але бурхливiй, водi. На берег було не
ступити - кущi зависли корiнням просто у пiнисту воду. Як Омелько плив, у
водi все у нього опало. Але тепер почало напружуватись. Дiвчата чорнявi
якусь мить стояли iз виряченими очима. А тодi з вереском похапали сво
шмаття та кошики i кинулись вузькою мулистою стежкою межи густими вербовими
кущами. Товстуха стояла мовчки, пiдпершись рукою в круте пухле стегно.
Омелько наблизився i добре роздивився, якi в не© величезнi рожевi груди,
обсипанi наче золотим ластовинням. I обличчя, i шия, i плечi. Омелько
кинувся до не©. Вона ж раптом метнулась i заскочила у воду. Зайшла по пояс у
воду i почала вивернутою долонею плюскати на нього водою. Омелько побрiв на
не©, не вiдвертаючи лиця вiд струменiв води. I ось вiн вхопив ©© за мокрi
гарячi плечi i притяг щосили до себе. Але вона вислизнула iз його обiймiв,
оступилась i з плюскотом гепнулась у воду. Вода накрила ©© з головою i вона
почала захлинатись. Омелько, не гаячи й митi, пiдхопив товстуху i витяг ©©
на самий урiз води, на гарячий рiдкий намул. I вона розвела ноги. I вiн з
першого поштовху загнав ©й пiвня до самого кореня. Вони вовтузились у
рiдкому гарячому намулi. Але Омелько вiдчув, що ця товстуха ще не зовсiм
роз'ятрилась, i тому не поспiшав, але намагався занурюватись якомога глибше
i сильнiше. Щоб вона вiдчула всю його силу. I коли вона, зрештою, почала вся
аж тремтiти, вiн кiлькома сильними i швидкими ударами докiнчив справу.
Товстуха зарепетувала на весь голос, засучила ногами. I почала хапати
жменями намул i мазати Омельковi лице i спину... Потiм вони пiднялись,
зайшли у воду i, не змовляючись, почали один одного обмивати вiд намулу...
Коли вони вiдмились, вона показала: "Ходiмо поласу мо черешнями... " Вони
сидiли один навпроти одного, ©ли черешнi i стрiляли черешневими кiсточками
один в одного. й це страшенно сподобалось, особливо, як Омелько поцiлював
©й у сосцi...
- Ото, синку, зробив я дурницю. Поперся, добра б йому не було, на той
берег. До тих чорнявок. Нi, брешу, тiльки тро були чорнявi. А четверта,
Магда, була руда. Всi вони йшли на ярмарок, несли повнi кошики черешень.
Коли чорнявки побачили, що я перебрався через ту бурхливу рiчку, вони
втекли. А Магда лишилась. Вона була просто вражена, що я не тiльки
наважився, а й неушкодженим подолав бистрину. Посмiха ться менi так приязно
i запрошу скуштувати черешень та ©© коржикiв. Потiм витяга вона таку дивну
пляшку - внизу пузата, а горло тонке i отаке довге. I каже, що це найсолодше
угорське вино i да менi, щоб я скуштував. Я так, може три-чотири рази
ковтнув. А менi як зашумить у головi, як закрутиться. Отут би менi
схаменутись, а я ще й ще ковтаю. Смiшно менi зробилося, що я враз сп'янiв...
Був я геть п'яний, а все ж згадав про кобилку. Вийшов на берег iз кущiв.
Дивлюсь на свiй берег i не бачу нi кобилки, нi лошати. Як тверезий я полiз у
воду, то тепер, геть п'яний, нi митi не вагаючись, кинувся у шалений потiк.
I нараз вiдчуваю: руки й ноги наче скаменiли, не хочуть мене слухатись i на
дно тягнуть... Ледь-ледь не захлинувся i виповз на свiй берег. Та якось вже
вчепився за лози та й звiвся на ноги. А ноги мене ну зовсiм не тримають. Та