Страница:
козаковi.
Вiд дотику холодного мокрого собачого носа козак враз пiдвiвся на
лiктях i з жахом подивився на свiй натiльний хрест у руках голо© шинкарки.
Потiм побачив череп-свiтильник у руках голо© дiвки. Омелько розкрив рота,
щоб крикнути, але жах стис йому горло. Хапав ротом повiтря, але марно -
повiтря не проходило в легенi. З останнiх сил, зi страху, схопився Омелько i
вжучив обома кулаками.
Шинкарка впала навзнак, дiвчина гепнулась боком на кошик. Але вагiтна
вчепилась ззаду в горло козаковi. Дихання в Омелька не стало i вiн
перепнувся через шинкарку, вдарився головою об дiжку. У головi запекло
вогнем, перед очима попливли червонi плями. Крiзь червоний морок бачив, що
дiвчина вже пiднялась i людським черепом замаху ться йому в лице. Вiдчув, як
ногу нижче колiна прихопив iклами чорний пес. I вдова схилилась над ним i
примiря ться його турецьким чингалом, щоб вiдтяти йому ство... Омелько
дотягся з неймовiрним зусиллям до ©© намiтки, щосили шарпонув. I в ту ж мить
горло Омельковi вiдпустило, i вiн вiдчайдушно заволав....
То йому здалося, що вiн закричав, бо насправдi вiн лише захрипiв i
розкрив очi.
Лежав на пожарищi. У правицi тримав мушкет, лiвицею не в намiтку
вiдьмину вчепився, а затис ремiнь вуздечки.
А чорний пес здоровенний, просто таки прездоровий, вхопив його за
шаровари i тягне, аж тканина трiщить. Ледь звiвся на ноги Омелько, бо i
руки, i ноги в нього помлiли, подубiли. Озирнувся на всi боки. Над купами
обвуглено© глини, та чорного вугiлля та сизого попелу здiймалося кiлька
обгорiлих, закопчених коминiв. Подихи легенького вiтерцю здiймали той попiл
сивим туманом. На витолоченiм i обгорiлiм споришi лежало кiлька хуторян.
Один мертвяк закляк посеред дороги i не випускав iз мертвих пальцiв добру
сокиру.
Козак ступив у бiк мерця, щоб взяти сокиру. Та псище прихопив його вже
за полу каптану i потягнув у iнший бiк.
Омелько послухався пса i пiшов туди, куди той тяг. Намагався не
дивитись на побитих людей. "Що дивитись? Треба скудельницю копати та й
покласти туди християн... Ну невже таки нi одна душа не врятувалась?... "
Пес привiв Омелька до колодязя з журавлем. Тiльки пiдiйшли до колодязя,
зразу став лабетами на зруб i зазирав у колодязь.
Омелько й собi нахилився над колодязем i побачив: треба лiзти.
Припнув коня до колодязного стовпа. Мушкета спер на зруб. Роззувся,
закасав шаровари та й полiз у дiрку.
Пес лапи на зруб поклав, зазирав у темний колодязь i повискував
нетерпляче, ще й хвостом метеляв. Як би чекав когось.
Зрештою, за якийсь час вилiз козак iз колодязя. Утер пiт з чола, став
босими ногами на зруб та й почав жердину iз цебром тягти. Помалу витягав,
обережно, з передихом.
А пес, як не сказиться, все бiга навколо зруба, пiдiйма ться дибки,
зазира в колодязь, скавулить.
Зрештою, витяг Омелько у цебрi ледь живого хлопчика. Не так вже й, щоб
у цебрi. Вже той хлопчик у цебро не влазив. Омелько посадовив його на цебро
та й до жердини прив'язав сво©м шовковим поясом. Вiдв'язав хлопчика, взяв на
руки. А пес скаче, хлопчиковi п'яти облизу , козаковi руки. Хлопчик ледь
губами ворушить - замерз, задубiв, мокрий наскрiзь, вода з нього чурить, а
посмiха ться все ж до собаки.
- Собака твiй?
- Нi. Собака дядька Семена. Вiн у дубовiм гаю свиней випасав. До нас у
гостi приходив, бо наша хата коло гаю.
- Тво© у гаю сховались?
- Нi. Не встигли. Тата й маму татари взяли. Дiда й бабу порубали.
- Отако©... Ну скидай сво© кармазини, та вигрiвайся пiд сонцем... А я
коня попораю та щось пошука мо покрiпитись.
Що малий так задубiв, то й не був спроможний сорочку свою, ослизлу в
зеленi, зняти, то Омелько роздяг його i посадовив на свiй згорнутий пояс.
- Та дивися - весь час повертайся до сонця то спереду, то ззаду. Щоб
усе тiло прогрiлось.
Омелько розсiдлав коня, обдивився всього, всього - вiд вух до копит.
Притрусив iз порохiвницi порошком плавуна рану вiд татарсько© стрiли на
соколку. Iз саков вийняв торбину i зi здивуванням подивився на не©
- А звiдки це в мене? Це не моя торбинка. Подивимося!..
Розкрив торбу Омелько i витяг iз не© тонкого полотна вишиванку. Тiльки
червоною ниткою пекучою розстилався вибагливий вiзерунок. "Коли, коли вона
пiдклала? Як Буланка укоськала? Та вiн же нiкого, крiм мене... Та куди я,
дурень, дивився?! "
- Я ©сти хочу.
- Га?! - Очманiло скинувся Омелько. - Що тобi?
- Я ©сти хочу.
- Зачекай, тут щось ще !! - Омелько поворушив рукою в торбi i витяг
пакуночок, загорнутий у хустинку. - Ось тобi бубликiв в'язка. Пригощайся. А
менi треба коня напо©ти та нагодувати. Бо кiнь козаковi перший товариш.
Малий взяв бублики, притис до грудей, нюхав, облизував губи i ковтав
слину. Аж сльози на очi накотились, але не вкусив жодного бублика нi разу,
поки Омелько не попорав Буланка, не вмився i не втерся хустиною. Тiльки коли
козак сiв навпроти малого, тодi вiн вп'явся у бублик зубами.
Омелько й собi вломив бублика з низки. Вiн смакував, той бублик i йому,
аж сльози на очi навертались, як вiн згадував останню розмову з бубличницею.
Коли Омелько побачив, що малий домина третiй бублик, вiн забрав в'язку
назад. Малий, здавалось, залл ться сльозами.
- Не можна з голоду зразу на©датись. Коли я в сарацинiв був у полонi,
то якось ми йшли через пiски i так випало, що лишились ми без ©жi. Вода, хоч
i погана у козячих мiхах, була. I от ми йшли з водою, а без ©жi. I нiхто не
сконав. А як прийшли до оазу, то тi, хто накинувся на ©жу, той i сконав. Я
якось, Божою волею, утримався вiд ненажерства i не тiльки не мучився
кишками, а й утiк iз тих страшних кра©в.
- А що то таке оаза - це як ото за©зд, де всяку ©жу продають?
- Нi, хлопче. Це коли серед пiскiв i каменю в якiйсь улоговинi б'
джерело. Тодi там виростають такi дерева пальми. У них голий стовбур i
високий. Гiлок нема жодно©. Замiсть гiлок з вершка стовбура вироста
здоровенне листя. Уяви собi - одним листом можна накрити мажу з волами!
- Листя таке широке?.. Як лопухове?
- Нi! Таке довге. Ну, як би тобi сказати, на що воно схоже... Зна ш,
малий, воно схоже на лист папоротi... - Омелько потяг носом.
- Що це таке - смаженим салом так сильно пахне? Чи менi мариться?
- Там за горбом згорiла клуня дуки Савки. Я сам бачив, як татари туди
нагаями i дардами свиней загнали i пiдпалили. Свинi так кричали, що я злiз
iз дереза i хотiв у гай утекти. А татари мене побачили. Я тодi на хутiр
побiг i залiз у колодязь...
- Переверни штани й сорочку, щоб добре висохли, а я для всякого случаю
мушкет споряджу.
Коли козак осiдлав коня, вiн посадовив хлопчика в сiдло, взяв у руки
мушкет iз запаленим нотом i цмокнув коневi. Кiнь рушив за хазя©ном. Пес теж
крутився коло них.
Пiднялись на пагорб i побачили внизу такi згарища, як i з цього боку.
- Бодай не дiждали, сучi пси! - Омелько прискорив кроки.
Зразу пiд схилом було найбiльше згарище. Здоровенна кругла купа
перегорiлих болонкiв та товстенних шматiв обпаленi, закопчено© глини. Вiд
чорно© купи розпливався довкола густий i масний запах, нiби чад,
перепаленого м'яса i сала.
Якщо всi згарища вичахли i тiльки попiл вiд вiтру крутився часом, то
тут у кiлькох мiсцях з-пiд золи блимали червонi жаринки. Потрiскував
пiдгораючий смалець, i нестерпно смердiло спаленими ратицями.
На цьому, ще пихкаючому синiм чадом, згарищi вже греблося кiлька
здичавiлих собак, i стрибали й сварились мiж собою ворони.
Чорний пес загавкотiв на цих приблуд, а вони всi стали на нього брехати
з таким завзяттям, що аж у вухах лящало.
Омелько кiлька разiв так хльоснув нагайкою, так стрельнув вузлованою,
що ворони зразу знялись, а собаки, хоч i огризаючись, а все ж вiдiйшли
подалi.
- Якби оцих свиней люди ©ли, скiльки б днiв вони ©ли.
Омелько нiчого не сказав, тiльки махнув нага м.
Хлопчик незграбно спробував злiзти з коня i впав.
- Ну що, джуро мiй молоденький, не забився? - Пiдхопив i поставив його
на ноги козак.
- Нi, не забився... Тiльки знов ©сти так захотiлось... бо тут печенею
пахне...
- Брехати тобi не буду - я теж ©сти захотiв. Але ми не можемо i крихти
звiдсiль взяти, поки все не вислiдимо. Це зробили татари. Бо ©м ©хнiй закон
свиню не дозволя нi тримати, анi вживати. То хiба вони це нам пригощення
приготували? Татари хитрi й пiдступнi: не може бути, щоб вони яко©сь мерзоти
не зробили. Щось вони таки втнули...
- А що вони могли утнути?
- Звiдки я знаю?! Треба добре, добре все оглянути.
Кiнь занепоко но вихав i вiд запаху пожежi, i вiд брехоту здичавiлих
псiв. I Омелько прив'язав Буланка до обгорiло© вишнi. Тонкi гiлки гнулися
вiд щедрого врожаю вишень. Вишнi були всi попеченi i вкритi чорною жирною
кiптявою. Вишнi пахли смальцем.
Де голiруч, де дрючком, а де сокирою, тi ю, що лежала на хуторi,
Омелько потроху розваляв верх згарища.
Пiд залишками будiвлi, одна на однiй, розчавленi, спеченi й обвугленi
начорно свинi, пiдсвинки, поросята.
Омелько просунув товстенну жердину пiд обвуглених поросят. Якось дивно
вони в одному мiсцi скупчились. Пiдважив жердиною i вiдвернув набiк товстий
пласт iз вугiлля i обгорiлих поросят.
- Дядьку Семене! - Заволав хлопчик не сво©м голосом.
Омелько Баламут вiдпустив жердину, зняв шапку i перехрестився. Взяв
хлопчика за плечi.
- Допоможи менi все глиною закидати. Щоб нi пси, нi ворони його не
по©ли. Не плач! Дядьку Семену вже нiчим не поможеш. Царство йому небесне та
упокiй його душi!
I козак та хлопчик заходилися загрiбати свинопаса i його поросят.
А чорний пес, видно таки якимось сво©м собачим вiрним нюхом упiзнав
свого господаря. Шерсть йому на чубку стала дибки, вiн сiв на заднi лапи,
задер морду i завив з такою силою i тугою, що Омелько аж здригнувся.
Хлопчика вiд завивання пса почало тiпати, вiн цокотiв зубами, вчепився
в рукав Омелька.
- Ой боюся, ой боюся! Татари вернуться i нас пiдсмажать.
- Не бiйся татарина. От ми полагодимо тут все та й по©демо у Великий
Луг. А там вловимо татарина i, щоб ти його не боявся, втопимо, як курку.
- А чого втопимо?
- Бо татарин сучий син, вогнем його не зляка ш. А води вiн ще як
бо©ться!
- Ой я боюся, все одно боюся!..
- Не бiйся! Щоб ти не боявся, то будь менi сином!
- А мiй батько не помер! Його татари забрали...
- Твоя правда, малий. Тодi будь менi названим сином. Згода?
- Згода!
- Ну, якщо згода, то тодi мiй син, названий, не може боятись татар. Бо
я, твiй названий батько, Омелько Баламут, нiколи не боявся нi татарина, нi
турка. Стерегтися ©х треба, а боятись ©х козак не може. От ти зна ш, скiльки
менi було рокiв, як я першого татарина впорав? У мене тiльки вуса почали
пробиватись. Я тодi тiльки просився в парубоцьку громаду. Менi пообiцяли
порадитись пiсля Покрови, коли почнуть на досвiтки збиратись. Так ото в наш
край того лiта продерлися якiсь шаленi ©хнi вiдчайдухи. А я в лiсi з
козаками здибався. демо ми лiсовою дорогою, i на нас татари вискочили!
Почався гармидер, що ну! I в тому гармидерi я одним тiльки козацьким списом
(свого не було! ) з одного удару вiдправив татарина в пекло. Тут гармидер,
смерть i валт, а я пiдiбрався до вбитого, стягнув з нього лук i стрiли. З
такого тугого лука я вперше стрiляв. I першою ж стрiлою зняв iз коня зацного
татарина! А вже з того татарського дуки я здер кольчугу iз сталевим
зерцалом, що й слiв не ма описати! Бiльше в бою я нi з кого не злупив тако©
прекрасно© здобичi!.. От яка iсторiя... Тепер сiдаймо на коня i ©дьмо до
людей. Будеш менi поводирем, бо я не знаю, де тут найбiльший городок iз
заборолами.
- Я знаю, я знаю! Ми з дiдом та бабою туди на ярмарок ходили. Я там
живого ведмедя бачив. Вiн танцював пiд дуду... Батьку, а пес Бубка?! Як ми
без нього?
- Вiн тебе порятував, значить тепер, коли його хазя©на спекли, ма тебе
за хазя©на признати. А як нi, то й не клич його: така його собача доля -
бути без хазя©на...
У полудень, коли вони спинились напо©ти i попасти коня бiля прозорого
джерела, ©х наздогнав чорний пес Бубка. Лащився до малого, облизував i
повискував.
- От бачиш, синку! Як я тобi й казав, тепер вiн признав тебе за
хазя©на. На, пригости його бубликом. Багато не давай - дай кусничок.
- А чого? Менi Бубцi не шкода i цiлий бублик дати.
- Е нi, синку! Цiлий бублик - то ©жа, а маленький кусничок - i
пригощення, i нагорода. До всяко© божо© тварi ©© закон треба вживати. Будеш
знати всi закони - будеш мудрим, як цар Соломон. Вчися, а я що знаю, тобi
передам. ... Пiд вечiр, голоднi i змученi, дiстались вони до мiстечка.
Володарi його добре укрiпили справними заборолами дубовими, вмащеними бiлою
глиною. Навiть двi рубленi башти над воротами поставили. Здалеку i вибiленi
заборола, i башти здавались кам'яними.
А передмiстя все, до щенту, було розбите, сплюндроване i спалене
ординцями.
По дорозi до мiстечка верхiвцi про©хали через ще два хутори. Нi поживи!
Нi води не могли напитись! В один колодязь ординцi побитих дiтей покидали, у
другий - поколотих свиней, козу i порубаного собаку. Всякий посуд було
потрощено, дiжки з медом порубано, як де був великий казан, то його
попробивали келепом.
На останньому хуторi знайшли два добрi, окованi хорошим залiзом,
заступи.
- Ех, якби нам сьогоднi вранцi цi заступи... - Бiдкався Омелько
Баламут.
- Ми б ото людей по-людськи поховали. Нiчого! У мiстечку переночу мо,
зробимо запаси i повернемося на твiй хутiр i похова мо... А потiм по©демо
мо©х хлопцiв шукати. Як знайдемо - похова мо. А не знайдемо - панахиду
замовимо.
У мiстечку люди сидiли один в одного просто на головi. Бо з усiх
околиць таки встигло багато люду сховатись.
А Омельковi довго залога не вiдчиняла ворота - все сумнiвались, а чи не
привiв козак на хвостi ординцiв?
Коли козак iз хлопчиком та собакою зрештою опинились за стiнами, то на
нього всi накинулись - що вiн бачив, що зна , де був? Все ©м розповiв
Омелько. Хто голосив, як довiдався, що сталося на хуторах, де жили ©х родичi
чи куми, хто приголомшено мовчав. Але всi вголос дивувались, як його сонного
перенiс вiд Гнилого Броду вiрний Буланко за нiч на цiлих шiстдесят миль.
Дiлились iз Омельком хто чим мiг. Хоча видно було по людях, що вони тут
не розкошували.
Та коли козак почав закликати чоловiкiв по©хати завтра на хутори та
поховати замордованих, поволi товариство розсмокталося, наче його й не було.
А жiнкам самим з козаком не годиться бесiдувати. То й вони порозходилися.
Найдовше лишалася стара баба, все в малого розпитувала, що на ©хньому
хуторi сталося. Перед тим, як i самiй пiти, вона, не обертаючи лиця до
Омелька, проказала:
- Не гнiвися на людей. Тут люди залежнi. Ми не козаки. Пани над нами, i
слуги в них лютi. На хуторах жили прийшлi люди. Вони нашому пановi були, як
кiстка в горлi. Нiхто наче й не жене на панський лан, а всi пiдуть завтра
панську пшеницю жати. Всi в нього в руцi. I стережися - панськi похлiбники
за кожним тво©м кроком стежать. По тебе сотник сво©х гайдукiв не прислав,
бо, певно, в карти гра . Як програ ться та проспиться, зразу за тобою
прийдуть. Бувай здоров, соколе! Хай тобi Бог помага !
- Ходiть здоровi, матiнко! Спасибi за слово - а дiло тепер мо .
Омелько зняв каптан. Поклав одну полу на призьбу.
- Лягай, синку, бо досвiта нам тiкати... - прошепотiв козак, обгортаючи
другою полою хлопчика.
- А я не хочу спати, - ще тихiше прошепотiв малий.
- Тодi пильнуй, чи пiдходитиме хто до коня. Зараз мiсяць ще в силi -
добре видно.
Козак послабив пiдпругу Буланковi i щез у дверях корчми.
За останню "пулку" взяв сулiю оковито© i почав частувати. Говорив усiм:
"Як все пропало, то хоч людей почастую i себе потiшу. Ну, i хлопцiв пом'яну.
Добрi були козаки. Упокой, Господи, ©хнi душi! "
Коли товариство добре пiдпило, Омелько поставив корчмаревi у заставу
свiй срiбний пояс. За це корчемнi гостi, а серед них i стражники сотника,
одержали вiдро оковито©. Гульня пiшла справжня. I тодi Омелько забрав у
корчмаря мiдний добрий казанок, торбу солi, торбу борошна i баклагу горiлки.
- Нiхто не пiдступався до коня? - Прошепотiв Омелько на вухо малому.
- Крутились якiсь дво , та Бубка не пiдпустив.
- Ви в мене молодцi! Тепер головне - вийти за стiну.
Тi © ночi Омелько був фортунний - тiльки почало сiрiти, вiн посадовив
хлопчика на коня i пiдiйшов до брами. Там куняло дво пiдпилих стражiв. Вони
й вiдкрили браму без зайвих балачок.
- Батьку, ми ©демо до Гнилого Броду? Тодi я спатиму...
- й же, ти таки мiй син! Спи! Не бiйся - я тебе триматиму мiцно....
Омелько тримав хлопчика мiцно, а той, схиливши бiляву голову на сво
лiве плече, мiцно спав.
Козак не став вертати на попереднiй шлях, що йшов через спаленi хутори.
Напевно знав: за©дуть на рiдний хутiр хлопчика - малий прокинеться. А цього
не повинно бути. Зараз - подалi вiд згадок про бiду. Зараз потрiбне щось
таке, щоб вiн не тiльки не думав, а й не згадував про свою бiду. Щоб не
почав сам себе жалiти. Треба так його навчити, щоб iнших жалiв. I знав, i те
добре пам'ятав Омелько з усiх сво©х бойовищ i мандрiв: хто починав себе
жалiти - той швидше й пропадав. Думаючи отакi думи та пригадуючи всiх, iз
ким вiн поруч воював та мандрував i в Уграх, i в Сербi©, i в землi
мавританськiй, перебираючи в пам'ятi ©хнi смертi й погибель, незчувся, як
широкий шлях розiйшовся на двi дороги.
Праворуч - просто на захiд, лiворуч - стелилась дорога на пiвдень.
Захiдна дорога золотавим пасом змi©лась межи лiсистими пагорбами. Пiвденна
простелилась межи золотих ланiв пшеницi рiвним попелястим пасом. Пшениця
обсипалась.
Бiля самiсiнько© дороги на закурених будяках сидiла сила силенна
горобцiв. Навiть не цвiрiнькали - так обважнiли, так вола зерном понабивали.
"Бач, скiльки люди тяглися вчасно виорати, посiяти... А як вродило! I
кому дiсталось - горобцям, голубам та мишам... Де ж тепер тi© славнi© женцi?
Чи вже ©х пригнали до степу?... "
Омелько iз серцем згадав, як вiн ото умовляв канiвських молодцiв не
приставати до литовського гетьмана, не найматись на вiйну проти царя. Хiба
не вiн ©м казав: "Ви всi пiдете за гетьманом, а татари на©дуть! У них тут
скрiзь вуха та очi... Хто з купцiв сам розповiсть, а яких вони пiдкуплять -
вiрменину та греку аби була дзвiнка монета. А за що: за пораду, чи за зраду,
чи за товар - без рiзницi. " Йому на те канiвцi та черкасцi: "Тобi добре -
он вам якi зi випали! Ви вже он скiльки осетрiв напластали. А в нас однi
йоржi та червiньки. А жити якось треба... "
Татари й наскочили! Правда, сюди - на розграниччя з Галичиною. Але хто
зна : може, iнша орда й на канiвськi села проскочила? I тепер там люту i
шмату Укра©ну?! "
Поки вiн так розмiрковував, стерня i полукiпки скiнчились.
Тепер обабiч дороги пшениця була геть витолочена, i далi в нiй були
витоптанi ходи.
Омелько, не спиняючись, вдивлявся i вдивлявся в отi слiди копит, босих
нiг i слiди-смуги, протягнутi в пилюцi. I зразу бачив, де кого руками
схопили, а кого де заарканили i на арканi по хлiбу тягли.
У побитих, потоптаних хлiбах ходили й пурхали голуби та горобцi. Навiть
перепiлки безбоязно снували у сплутанiй соломi.
"Прокляття нам, а птаству - бенкет! Тут горобцi пшеницю жеруть, а там
шулiки та ворони мо©м побратимам очi видзьобують... "
Здавалось, що дорога так i йтиме по рiвному. Та ось почався ухил, i
наче здалеку повiяло легенько прохолодою. Потiм дорога ще бiльше нахилилась
униз у глибоку долину.
Омелько насторожився. Спинив коня.
Пес зразу ж прилiг у затiнку вiд Буланка, поклав морду на лабети i
висолопив довжелезного рожевого язика.
Просто над вершником пронеслися сизi голуби, жорстко, зi свистом,
розбиваючи повiтря.
На шум пташиних крил пес i не звернув уваги. Але ось нашорошив вуха,
пiдвiв морду i вмить скочив.
I тут внизу, в долинi, з того боку, куди повiвав вiтерець, почулось
мукання i ревiння.
Малий прокинувся ранiше, нiж Омелько встиг його розбудити.
- Татари?!
- Побачимо, як подивимося. Тримайся добре!
Омелько ще на хвилю затримався, викресавши вогню та заправивши нота в
курок самопалу.
Тихим переливчастим свистом пустив Буланка в розмашисту рись.
Коров'яче ревiння з правого боку з улоговини за пшеничним ланом
посилювалось. Наближалось. Нiби хто гнав корови навперейми подорожнiм.
Тому Омелько пустив Буланка чвалом. I пес гнав за конем, нiби справдi
хорт.
Омелько обернувся i крiзь жовтий туман гарячо© куряви побачив корови,
що важким чвалом вибiгали на дорогу.
Людей нiде нiяких не було. Нi наших, нi татар. Нiкого й нiчого. Тiльки
корови гнали за ними по дорозi важким незграбним чвалом.
Налякано знялося обважнiле вiд пшеницi птаство.
- Ну, синку, попали ми з тобою.
Малий не мiг визирнути з-за Омелька i злякано прокричав:
- Татари корови женуть!
- Корови самi бiжать, бо не подо нi. У них вим'я запалилося. От вони й
ревуть, щоб ми ©х подо©ли.
- Я вмiю до©ти. Давайте спинимося i подо©мо.
- Нi! Зараз не можна. Треба ©х вiдвести туди, де до чого припнути. Бо
корови чужi, i ©м страшенно болить вим'я. Почнеш до©ти - ще сильнiше
болiтиме. А воно скотина - може вдарити рогом.
Все ще не виймаючи нота з курка самопалу, направив козак коня на
леваду до купи вербичок. Корови потупотiли за ним.
Тут Омелько спiшився i, прихиливши самопал до верби, заходився
засилювати i припинати худобу до стовбурiв.
- Синку! Нумо мерщiй, бери оту руду. Та легенько, не тягни рвучко.
Тiльки козак i хлопчик взялися за дiйки, як чорна корова застогнала,
заревла, аж кiнь шарпонувся набiк. А хлопцевi аж ноги i руки заклякли.
- Не бiйся! Починай. Нам ще сьогоднi треба поховати хлопцiв.
Омелько знав, що робив, коли мiцно прив'язував скотину до дерева.
Корови ревли вiд болю, а одна, чорна, що найсильнiше ревла, захарчала i
завалилась на бiк, тiльки шия й голова задерлися вгору, бо линва тримала.
За кожним рухом "доярiв" з дiйок чвиркало молоко, змiшане з гно м та
кров'ю.
- Синку! Дивися, на ноги собi не бризни - виразки ще нападуть! -
Голосно повчав Омелько, а сам кра м ока дивився, як малий тягне i стиска
дiйки i чвирка подалi загнилим кривавим молоком.
"Беручкий, тьху, тьху, тьху! Щоб не наврочити! Невже менi таки з
хлопцем пощастило? "
Коли корови були подо нi, Омелько повiдв'язував ©х. А сам з хлопчиком
поспiшив до баюрини з водою, щоб обполоснути руки.
Пес попхався до смердючо© закаляно© трави. Омелько на нього крикнув, i
пес, огинаючись, нехотя вiдступив.
Коли мандрiвцi рушили далi по дорозi, за ними потопали чотири корови.
П'ята так i не пiдвелася.
- Треба дорiзати... А, може, оклига ?..
Омелько гостро свиснув, i Буланко пiшов, пiшов бадьорою риссю.
Хлопчик вивернувся i з-пiд руки козака побачив, як швидко вiдпливають
назад незжатi ниви, корови закриваються пеленою густо© куряви.
I скоро вже не було нi ланiв, й нi якого iншого знаку людсько© працi.
Здавалося б, починалась пустош, i шлях мав звузитись. Та, навпаки, шлях
все розширювався. I обабiч шляху траву було витолочено, i вона припала
товстим шаром рудуватого пилу.
Лише один раз спинилися, точнiсiнько в полудень. Омелько пiдвiв Буланка
до маленького джерельця, дав зробити кiлька ковткiв, а тодi вiдвiв набiк,
щоб кiнь трохи попасся.
- Напо©мо потiм! Зараз не можна - нехай охолоне, бо ще запалиться!
Самi покрiпилися окрайцем зачерствiлого хлiба-загреби та добрим шматом
старого сала та цiлою голiвкою часнику.
Пес одержав теж добрий шмат.
Потiм козак напо©в коня iз джерельця i дав полизати грудку кам'яно©
солi. Буланко хотiв ©© захопити всю, а Омелько притримував, щоб не дати за
один раз.
Зразу не сiдали на коня, пройшлися, може, чверть милi обабiч дороги, де
не була трава вибита. Кiлька разiв Омелько спинявся i насторожено
прислухався.
Зрештою, сiли на Буланка i погнали розмашистою риссю до Гнилого Броду.
Не спинялись, коли бачили почорнiлi тiла бранцiв. I дохло© худоби
траплялось чимало. Воли та корови. Коней не було.
Всi людськi останки були понiвеченi птаством.
Омелько лише хрестився i проказував.
- Господи! Упокой ©хнi невиннi© душi!
Малий теж хрестився i повторював слово в слово i з тим же придихом, що
i його названий батько.
А потiм, до самого Гнилого Броду, не було нi мерцiв, нi дохло© худоби.
Коли ж ви©здили на пагорб до тих покручених в'язiв, подорожнiх просто
приголомшив нудотний солодкий сморiд тлiння.
I ще вони й не встигли ви©хати низьким похилим боком пагорба, як
звiдтiля знялося кiлька чорних шулiк.
Татари стягли в одну купу всiх козакiв. Трохи осторонь вiд забитого
Левкового коня.
Ординцi здерли з козакiв усе. Почорнiлi, понiвеченi лежали козаки
рядочком. Навiть Степана Кринку притягли сюди на пагорб. Тiло його було
найбiльше понiвечене. Певно, на арканi волочили його вiд чагарiв сюди.
Омелько зрозумiв, що цей понiвечений мертвяк - Степан Кринка, бо вiн упiзнав
зразу усiх iнших.
Повiвав гарячий вiтерець, i наче сухе листя, шелестiли клаптi прозоро©
шкiри на мертвяках. Омелько перехрестився i проказав захриплим голосом:
- Синку! Я такого i в землях гипетських, i в землях мавританських, нi
в пустелi огненнiй не бачив.
Малий теж перехрестився i прикрився долонею.
- Дивися, синку, i запам'ятовуй ©х! I завжди молися за ©хнi душi! Може,
й твою матiр тодi гнали... Пам'ятай ©х, бо хто ж ©х ще пам'ятатиме!
- А ви, батьку?
- Я старший за тебе. Тому, коли я помру, тодi тiльки ти один ©х
пам'ятатимеш i розкажеш про ©хню славну смерть добрим людям. Ось дивися i
запам'ятовуй! Крайнiй - Левко Барило. Стрiлець найкращий, списом вправлявся,
як добра молодиця рогачем. Як торкнувся бусурмена - так тому й гаплик! I
кiнь у нього був славний. Бiля хазя©на в бою загинув! Левковi конi так i
йшли в руки. Не було коня, щоб вiн його не приборкав. Справжнiй чародiй. I
спiвав Левко, ну твiй соловей! Упокой, Господи, його душу...
- Упокой, Господи, його, душу...
- А ото на боцi лежить Семен Ботало. Знаменитий козак! Його гiшпанський
мушкет найтяжчий у Великiм Лузi. Як треба було якого знатного бусурмена
зняти, кликали Семена. Жодного разу не схибив... його мушкет бив найдалi! I
спiвав гарно! Особливо псальми. Всi знав напам'ять! Я до сьогоднi не знаю
нiкого iншого, хто мiг би проспiвати всi без похибки. Якби вiн був живий, то
Вiд дотику холодного мокрого собачого носа козак враз пiдвiвся на
лiктях i з жахом подивився на свiй натiльний хрест у руках голо© шинкарки.
Потiм побачив череп-свiтильник у руках голо© дiвки. Омелько розкрив рота,
щоб крикнути, але жах стис йому горло. Хапав ротом повiтря, але марно -
повiтря не проходило в легенi. З останнiх сил, зi страху, схопився Омелько i
вжучив обома кулаками.
Шинкарка впала навзнак, дiвчина гепнулась боком на кошик. Але вагiтна
вчепилась ззаду в горло козаковi. Дихання в Омелька не стало i вiн
перепнувся через шинкарку, вдарився головою об дiжку. У головi запекло
вогнем, перед очима попливли червонi плями. Крiзь червоний морок бачив, що
дiвчина вже пiднялась i людським черепом замаху ться йому в лице. Вiдчув, як
ногу нижче колiна прихопив iклами чорний пес. I вдова схилилась над ним i
примiря ться його турецьким чингалом, щоб вiдтяти йому ство... Омелько
дотягся з неймовiрним зусиллям до ©© намiтки, щосили шарпонув. I в ту ж мить
горло Омельковi вiдпустило, i вiн вiдчайдушно заволав....
То йому здалося, що вiн закричав, бо насправдi вiн лише захрипiв i
розкрив очi.
Лежав на пожарищi. У правицi тримав мушкет, лiвицею не в намiтку
вiдьмину вчепився, а затис ремiнь вуздечки.
А чорний пес здоровенний, просто таки прездоровий, вхопив його за
шаровари i тягне, аж тканина трiщить. Ледь звiвся на ноги Омелько, бо i
руки, i ноги в нього помлiли, подубiли. Озирнувся на всi боки. Над купами
обвуглено© глини, та чорного вугiлля та сизого попелу здiймалося кiлька
обгорiлих, закопчених коминiв. Подихи легенького вiтерцю здiймали той попiл
сивим туманом. На витолоченiм i обгорiлiм споришi лежало кiлька хуторян.
Один мертвяк закляк посеред дороги i не випускав iз мертвих пальцiв добру
сокиру.
Козак ступив у бiк мерця, щоб взяти сокиру. Та псище прихопив його вже
за полу каптану i потягнув у iнший бiк.
Омелько послухався пса i пiшов туди, куди той тяг. Намагався не
дивитись на побитих людей. "Що дивитись? Треба скудельницю копати та й
покласти туди християн... Ну невже таки нi одна душа не врятувалась?... "
Пес привiв Омелька до колодязя з журавлем. Тiльки пiдiйшли до колодязя,
зразу став лабетами на зруб i зазирав у колодязь.
Омелько й собi нахилився над колодязем i побачив: треба лiзти.
Припнув коня до колодязного стовпа. Мушкета спер на зруб. Роззувся,
закасав шаровари та й полiз у дiрку.
Пес лапи на зруб поклав, зазирав у темний колодязь i повискував
нетерпляче, ще й хвостом метеляв. Як би чекав когось.
Зрештою, за якийсь час вилiз козак iз колодязя. Утер пiт з чола, став
босими ногами на зруб та й почав жердину iз цебром тягти. Помалу витягав,
обережно, з передихом.
А пес, як не сказиться, все бiга навколо зруба, пiдiйма ться дибки,
зазира в колодязь, скавулить.
Зрештою, витяг Омелько у цебрi ледь живого хлопчика. Не так вже й, щоб
у цебрi. Вже той хлопчик у цебро не влазив. Омелько посадовив його на цебро
та й до жердини прив'язав сво©м шовковим поясом. Вiдв'язав хлопчика, взяв на
руки. А пес скаче, хлопчиковi п'яти облизу , козаковi руки. Хлопчик ледь
губами ворушить - замерз, задубiв, мокрий наскрiзь, вода з нього чурить, а
посмiха ться все ж до собаки.
- Собака твiй?
- Нi. Собака дядька Семена. Вiн у дубовiм гаю свиней випасав. До нас у
гостi приходив, бо наша хата коло гаю.
- Тво© у гаю сховались?
- Нi. Не встигли. Тата й маму татари взяли. Дiда й бабу порубали.
- Отако©... Ну скидай сво© кармазини, та вигрiвайся пiд сонцем... А я
коня попораю та щось пошука мо покрiпитись.
Що малий так задубiв, то й не був спроможний сорочку свою, ослизлу в
зеленi, зняти, то Омелько роздяг його i посадовив на свiй згорнутий пояс.
- Та дивися - весь час повертайся до сонця то спереду, то ззаду. Щоб
усе тiло прогрiлось.
Омелько розсiдлав коня, обдивився всього, всього - вiд вух до копит.
Притрусив iз порохiвницi порошком плавуна рану вiд татарсько© стрiли на
соколку. Iз саков вийняв торбину i зi здивуванням подивився на не©
- А звiдки це в мене? Це не моя торбинка. Подивимося!..
Розкрив торбу Омелько i витяг iз не© тонкого полотна вишиванку. Тiльки
червоною ниткою пекучою розстилався вибагливий вiзерунок. "Коли, коли вона
пiдклала? Як Буланка укоськала? Та вiн же нiкого, крiм мене... Та куди я,
дурень, дивився?! "
- Я ©сти хочу.
- Га?! - Очманiло скинувся Омелько. - Що тобi?
- Я ©сти хочу.
- Зачекай, тут щось ще !! - Омелько поворушив рукою в торбi i витяг
пакуночок, загорнутий у хустинку. - Ось тобi бубликiв в'язка. Пригощайся. А
менi треба коня напо©ти та нагодувати. Бо кiнь козаковi перший товариш.
Малий взяв бублики, притис до грудей, нюхав, облизував губи i ковтав
слину. Аж сльози на очi накотились, але не вкусив жодного бублика нi разу,
поки Омелько не попорав Буланка, не вмився i не втерся хустиною. Тiльки коли
козак сiв навпроти малого, тодi вiн вп'явся у бублик зубами.
Омелько й собi вломив бублика з низки. Вiн смакував, той бублик i йому,
аж сльози на очi навертались, як вiн згадував останню розмову з бубличницею.
Коли Омелько побачив, що малий домина третiй бублик, вiн забрав в'язку
назад. Малий, здавалось, залл ться сльозами.
- Не можна з голоду зразу на©датись. Коли я в сарацинiв був у полонi,
то якось ми йшли через пiски i так випало, що лишились ми без ©жi. Вода, хоч
i погана у козячих мiхах, була. I от ми йшли з водою, а без ©жi. I нiхто не
сконав. А як прийшли до оазу, то тi, хто накинувся на ©жу, той i сконав. Я
якось, Божою волею, утримався вiд ненажерства i не тiльки не мучився
кишками, а й утiк iз тих страшних кра©в.
- А що то таке оаза - це як ото за©зд, де всяку ©жу продають?
- Нi, хлопче. Це коли серед пiскiв i каменю в якiйсь улоговинi б'
джерело. Тодi там виростають такi дерева пальми. У них голий стовбур i
високий. Гiлок нема жодно©. Замiсть гiлок з вершка стовбура вироста
здоровенне листя. Уяви собi - одним листом можна накрити мажу з волами!
- Листя таке широке?.. Як лопухове?
- Нi! Таке довге. Ну, як би тобi сказати, на що воно схоже... Зна ш,
малий, воно схоже на лист папоротi... - Омелько потяг носом.
- Що це таке - смаженим салом так сильно пахне? Чи менi мариться?
- Там за горбом згорiла клуня дуки Савки. Я сам бачив, як татари туди
нагаями i дардами свиней загнали i пiдпалили. Свинi так кричали, що я злiз
iз дереза i хотiв у гай утекти. А татари мене побачили. Я тодi на хутiр
побiг i залiз у колодязь...
- Переверни штани й сорочку, щоб добре висохли, а я для всякого случаю
мушкет споряджу.
Коли козак осiдлав коня, вiн посадовив хлопчика в сiдло, взяв у руки
мушкет iз запаленим нотом i цмокнув коневi. Кiнь рушив за хазя©ном. Пес теж
крутився коло них.
Пiднялись на пагорб i побачили внизу такi згарища, як i з цього боку.
- Бодай не дiждали, сучi пси! - Омелько прискорив кроки.
Зразу пiд схилом було найбiльше згарище. Здоровенна кругла купа
перегорiлих болонкiв та товстенних шматiв обпаленi, закопчено© глини. Вiд
чорно© купи розпливався довкола густий i масний запах, нiби чад,
перепаленого м'яса i сала.
Якщо всi згарища вичахли i тiльки попiл вiд вiтру крутився часом, то
тут у кiлькох мiсцях з-пiд золи блимали червонi жаринки. Потрiскував
пiдгораючий смалець, i нестерпно смердiло спаленими ратицями.
На цьому, ще пихкаючому синiм чадом, згарищi вже греблося кiлька
здичавiлих собак, i стрибали й сварились мiж собою ворони.
Чорний пес загавкотiв на цих приблуд, а вони всi стали на нього брехати
з таким завзяттям, що аж у вухах лящало.
Омелько кiлька разiв так хльоснув нагайкою, так стрельнув вузлованою,
що ворони зразу знялись, а собаки, хоч i огризаючись, а все ж вiдiйшли
подалi.
- Якби оцих свиней люди ©ли, скiльки б днiв вони ©ли.
Омелько нiчого не сказав, тiльки махнув нага м.
Хлопчик незграбно спробував злiзти з коня i впав.
- Ну що, джуро мiй молоденький, не забився? - Пiдхопив i поставив його
на ноги козак.
- Нi, не забився... Тiльки знов ©сти так захотiлось... бо тут печенею
пахне...
- Брехати тобi не буду - я теж ©сти захотiв. Але ми не можемо i крихти
звiдсiль взяти, поки все не вислiдимо. Це зробили татари. Бо ©м ©хнiй закон
свиню не дозволя нi тримати, анi вживати. То хiба вони це нам пригощення
приготували? Татари хитрi й пiдступнi: не може бути, щоб вони яко©сь мерзоти
не зробили. Щось вони таки втнули...
- А що вони могли утнути?
- Звiдки я знаю?! Треба добре, добре все оглянути.
Кiнь занепоко но вихав i вiд запаху пожежi, i вiд брехоту здичавiлих
псiв. I Омелько прив'язав Буланка до обгорiло© вишнi. Тонкi гiлки гнулися
вiд щедрого врожаю вишень. Вишнi були всi попеченi i вкритi чорною жирною
кiптявою. Вишнi пахли смальцем.
Де голiруч, де дрючком, а де сокирою, тi ю, що лежала на хуторi,
Омелько потроху розваляв верх згарища.
Пiд залишками будiвлi, одна на однiй, розчавленi, спеченi й обвугленi
начорно свинi, пiдсвинки, поросята.
Омелько просунув товстенну жердину пiд обвуглених поросят. Якось дивно
вони в одному мiсцi скупчились. Пiдважив жердиною i вiдвернув набiк товстий
пласт iз вугiлля i обгорiлих поросят.
- Дядьку Семене! - Заволав хлопчик не сво©м голосом.
Омелько Баламут вiдпустив жердину, зняв шапку i перехрестився. Взяв
хлопчика за плечi.
- Допоможи менi все глиною закидати. Щоб нi пси, нi ворони його не
по©ли. Не плач! Дядьку Семену вже нiчим не поможеш. Царство йому небесне та
упокiй його душi!
I козак та хлопчик заходилися загрiбати свинопаса i його поросят.
А чорний пес, видно таки якимось сво©м собачим вiрним нюхом упiзнав
свого господаря. Шерсть йому на чубку стала дибки, вiн сiв на заднi лапи,
задер морду i завив з такою силою i тугою, що Омелько аж здригнувся.
Хлопчика вiд завивання пса почало тiпати, вiн цокотiв зубами, вчепився
в рукав Омелька.
- Ой боюся, ой боюся! Татари вернуться i нас пiдсмажать.
- Не бiйся татарина. От ми полагодимо тут все та й по©демо у Великий
Луг. А там вловимо татарина i, щоб ти його не боявся, втопимо, як курку.
- А чого втопимо?
- Бо татарин сучий син, вогнем його не зляка ш. А води вiн ще як
бо©ться!
- Ой я боюся, все одно боюся!..
- Не бiйся! Щоб ти не боявся, то будь менi сином!
- А мiй батько не помер! Його татари забрали...
- Твоя правда, малий. Тодi будь менi названим сином. Згода?
- Згода!
- Ну, якщо згода, то тодi мiй син, названий, не може боятись татар. Бо
я, твiй названий батько, Омелько Баламут, нiколи не боявся нi татарина, нi
турка. Стерегтися ©х треба, а боятись ©х козак не може. От ти зна ш, скiльки
менi було рокiв, як я першого татарина впорав? У мене тiльки вуса почали
пробиватись. Я тодi тiльки просився в парубоцьку громаду. Менi пообiцяли
порадитись пiсля Покрови, коли почнуть на досвiтки збиратись. Так ото в наш
край того лiта продерлися якiсь шаленi ©хнi вiдчайдухи. А я в лiсi з
козаками здибався. демо ми лiсовою дорогою, i на нас татари вискочили!
Почався гармидер, що ну! I в тому гармидерi я одним тiльки козацьким списом
(свого не було! ) з одного удару вiдправив татарина в пекло. Тут гармидер,
смерть i валт, а я пiдiбрався до вбитого, стягнув з нього лук i стрiли. З
такого тугого лука я вперше стрiляв. I першою ж стрiлою зняв iз коня зацного
татарина! А вже з того татарського дуки я здер кольчугу iз сталевим
зерцалом, що й слiв не ма описати! Бiльше в бою я нi з кого не злупив тако©
прекрасно© здобичi!.. От яка iсторiя... Тепер сiдаймо на коня i ©дьмо до
людей. Будеш менi поводирем, бо я не знаю, де тут найбiльший городок iз
заборолами.
- Я знаю, я знаю! Ми з дiдом та бабою туди на ярмарок ходили. Я там
живого ведмедя бачив. Вiн танцював пiд дуду... Батьку, а пес Бубка?! Як ми
без нього?
- Вiн тебе порятував, значить тепер, коли його хазя©на спекли, ма тебе
за хазя©на признати. А як нi, то й не клич його: така його собача доля -
бути без хазя©на...
У полудень, коли вони спинились напо©ти i попасти коня бiля прозорого
джерела, ©х наздогнав чорний пес Бубка. Лащився до малого, облизував i
повискував.
- От бачиш, синку! Як я тобi й казав, тепер вiн признав тебе за
хазя©на. На, пригости його бубликом. Багато не давай - дай кусничок.
- А чого? Менi Бубцi не шкода i цiлий бублик дати.
- Е нi, синку! Цiлий бублик - то ©жа, а маленький кусничок - i
пригощення, i нагорода. До всяко© божо© тварi ©© закон треба вживати. Будеш
знати всi закони - будеш мудрим, як цар Соломон. Вчися, а я що знаю, тобi
передам. ... Пiд вечiр, голоднi i змученi, дiстались вони до мiстечка.
Володарi його добре укрiпили справними заборолами дубовими, вмащеними бiлою
глиною. Навiть двi рубленi башти над воротами поставили. Здалеку i вибiленi
заборола, i башти здавались кам'яними.
А передмiстя все, до щенту, було розбите, сплюндроване i спалене
ординцями.
По дорозi до мiстечка верхiвцi про©хали через ще два хутори. Нi поживи!
Нi води не могли напитись! В один колодязь ординцi побитих дiтей покидали, у
другий - поколотих свиней, козу i порубаного собаку. Всякий посуд було
потрощено, дiжки з медом порубано, як де був великий казан, то його
попробивали келепом.
На останньому хуторi знайшли два добрi, окованi хорошим залiзом,
заступи.
- Ех, якби нам сьогоднi вранцi цi заступи... - Бiдкався Омелько
Баламут.
- Ми б ото людей по-людськи поховали. Нiчого! У мiстечку переночу мо,
зробимо запаси i повернемося на твiй хутiр i похова мо... А потiм по©демо
мо©х хлопцiв шукати. Як знайдемо - похова мо. А не знайдемо - панахиду
замовимо.
У мiстечку люди сидiли один в одного просто на головi. Бо з усiх
околиць таки встигло багато люду сховатись.
А Омельковi довго залога не вiдчиняла ворота - все сумнiвались, а чи не
привiв козак на хвостi ординцiв?
Коли козак iз хлопчиком та собакою зрештою опинились за стiнами, то на
нього всi накинулись - що вiн бачив, що зна , де був? Все ©м розповiв
Омелько. Хто голосив, як довiдався, що сталося на хуторах, де жили ©х родичi
чи куми, хто приголомшено мовчав. Але всi вголос дивувались, як його сонного
перенiс вiд Гнилого Броду вiрний Буланко за нiч на цiлих шiстдесят миль.
Дiлились iз Омельком хто чим мiг. Хоча видно було по людях, що вони тут
не розкошували.
Та коли козак почав закликати чоловiкiв по©хати завтра на хутори та
поховати замордованих, поволi товариство розсмокталося, наче його й не було.
А жiнкам самим з козаком не годиться бесiдувати. То й вони порозходилися.
Найдовше лишалася стара баба, все в малого розпитувала, що на ©хньому
хуторi сталося. Перед тим, як i самiй пiти, вона, не обертаючи лиця до
Омелька, проказала:
- Не гнiвися на людей. Тут люди залежнi. Ми не козаки. Пани над нами, i
слуги в них лютi. На хуторах жили прийшлi люди. Вони нашому пановi були, як
кiстка в горлi. Нiхто наче й не жене на панський лан, а всi пiдуть завтра
панську пшеницю жати. Всi в нього в руцi. I стережися - панськi похлiбники
за кожним тво©м кроком стежать. По тебе сотник сво©х гайдукiв не прислав,
бо, певно, в карти гра . Як програ ться та проспиться, зразу за тобою
прийдуть. Бувай здоров, соколе! Хай тобi Бог помага !
- Ходiть здоровi, матiнко! Спасибi за слово - а дiло тепер мо .
Омелько зняв каптан. Поклав одну полу на призьбу.
- Лягай, синку, бо досвiта нам тiкати... - прошепотiв козак, обгортаючи
другою полою хлопчика.
- А я не хочу спати, - ще тихiше прошепотiв малий.
- Тодi пильнуй, чи пiдходитиме хто до коня. Зараз мiсяць ще в силi -
добре видно.
Козак послабив пiдпругу Буланковi i щез у дверях корчми.
За останню "пулку" взяв сулiю оковито© i почав частувати. Говорив усiм:
"Як все пропало, то хоч людей почастую i себе потiшу. Ну, i хлопцiв пом'яну.
Добрi були козаки. Упокой, Господи, ©хнi душi! "
Коли товариство добре пiдпило, Омелько поставив корчмаревi у заставу
свiй срiбний пояс. За це корчемнi гостi, а серед них i стражники сотника,
одержали вiдро оковито©. Гульня пiшла справжня. I тодi Омелько забрав у
корчмаря мiдний добрий казанок, торбу солi, торбу борошна i баклагу горiлки.
- Нiхто не пiдступався до коня? - Прошепотiв Омелько на вухо малому.
- Крутились якiсь дво , та Бубка не пiдпустив.
- Ви в мене молодцi! Тепер головне - вийти за стiну.
Тi © ночi Омелько був фортунний - тiльки почало сiрiти, вiн посадовив
хлопчика на коня i пiдiйшов до брами. Там куняло дво пiдпилих стражiв. Вони
й вiдкрили браму без зайвих балачок.
- Батьку, ми ©демо до Гнилого Броду? Тодi я спатиму...
- й же, ти таки мiй син! Спи! Не бiйся - я тебе триматиму мiцно....
Омелько тримав хлопчика мiцно, а той, схиливши бiляву голову на сво
лiве плече, мiцно спав.
Козак не став вертати на попереднiй шлях, що йшов через спаленi хутори.
Напевно знав: за©дуть на рiдний хутiр хлопчика - малий прокинеться. А цього
не повинно бути. Зараз - подалi вiд згадок про бiду. Зараз потрiбне щось
таке, щоб вiн не тiльки не думав, а й не згадував про свою бiду. Щоб не
почав сам себе жалiти. Треба так його навчити, щоб iнших жалiв. I знав, i те
добре пам'ятав Омелько з усiх сво©х бойовищ i мандрiв: хто починав себе
жалiти - той швидше й пропадав. Думаючи отакi думи та пригадуючи всiх, iз
ким вiн поруч воював та мандрував i в Уграх, i в Сербi©, i в землi
мавританськiй, перебираючи в пам'ятi ©хнi смертi й погибель, незчувся, як
широкий шлях розiйшовся на двi дороги.
Праворуч - просто на захiд, лiворуч - стелилась дорога на пiвдень.
Захiдна дорога золотавим пасом змi©лась межи лiсистими пагорбами. Пiвденна
простелилась межи золотих ланiв пшеницi рiвним попелястим пасом. Пшениця
обсипалась.
Бiля самiсiнько© дороги на закурених будяках сидiла сила силенна
горобцiв. Навiть не цвiрiнькали - так обважнiли, так вола зерном понабивали.
"Бач, скiльки люди тяглися вчасно виорати, посiяти... А як вродило! I
кому дiсталось - горобцям, голубам та мишам... Де ж тепер тi© славнi© женцi?
Чи вже ©х пригнали до степу?... "
Омелько iз серцем згадав, як вiн ото умовляв канiвських молодцiв не
приставати до литовського гетьмана, не найматись на вiйну проти царя. Хiба
не вiн ©м казав: "Ви всi пiдете за гетьманом, а татари на©дуть! У них тут
скрiзь вуха та очi... Хто з купцiв сам розповiсть, а яких вони пiдкуплять -
вiрменину та греку аби була дзвiнка монета. А за що: за пораду, чи за зраду,
чи за товар - без рiзницi. " Йому на те канiвцi та черкасцi: "Тобi добре -
он вам якi зi випали! Ви вже он скiльки осетрiв напластали. А в нас однi
йоржi та червiньки. А жити якось треба... "
Татари й наскочили! Правда, сюди - на розграниччя з Галичиною. Але хто
зна : може, iнша орда й на канiвськi села проскочила? I тепер там люту i
шмату Укра©ну?! "
Поки вiн так розмiрковував, стерня i полукiпки скiнчились.
Тепер обабiч дороги пшениця була геть витолочена, i далi в нiй були
витоптанi ходи.
Омелько, не спиняючись, вдивлявся i вдивлявся в отi слiди копит, босих
нiг i слiди-смуги, протягнутi в пилюцi. I зразу бачив, де кого руками
схопили, а кого де заарканили i на арканi по хлiбу тягли.
У побитих, потоптаних хлiбах ходили й пурхали голуби та горобцi. Навiть
перепiлки безбоязно снували у сплутанiй соломi.
"Прокляття нам, а птаству - бенкет! Тут горобцi пшеницю жеруть, а там
шулiки та ворони мо©м побратимам очi видзьобують... "
Здавалось, що дорога так i йтиме по рiвному. Та ось почався ухил, i
наче здалеку повiяло легенько прохолодою. Потiм дорога ще бiльше нахилилась
униз у глибоку долину.
Омелько насторожився. Спинив коня.
Пес зразу ж прилiг у затiнку вiд Буланка, поклав морду на лабети i
висолопив довжелезного рожевого язика.
Просто над вершником пронеслися сизi голуби, жорстко, зi свистом,
розбиваючи повiтря.
На шум пташиних крил пес i не звернув уваги. Але ось нашорошив вуха,
пiдвiв морду i вмить скочив.
I тут внизу, в долинi, з того боку, куди повiвав вiтерець, почулось
мукання i ревiння.
Малий прокинувся ранiше, нiж Омелько встиг його розбудити.
- Татари?!
- Побачимо, як подивимося. Тримайся добре!
Омелько ще на хвилю затримався, викресавши вогню та заправивши нота в
курок самопалу.
Тихим переливчастим свистом пустив Буланка в розмашисту рись.
Коров'яче ревiння з правого боку з улоговини за пшеничним ланом
посилювалось. Наближалось. Нiби хто гнав корови навперейми подорожнiм.
Тому Омелько пустив Буланка чвалом. I пес гнав за конем, нiби справдi
хорт.
Омелько обернувся i крiзь жовтий туман гарячо© куряви побачив корови,
що важким чвалом вибiгали на дорогу.
Людей нiде нiяких не було. Нi наших, нi татар. Нiкого й нiчого. Тiльки
корови гнали за ними по дорозi важким незграбним чвалом.
Налякано знялося обважнiле вiд пшеницi птаство.
- Ну, синку, попали ми з тобою.
Малий не мiг визирнути з-за Омелька i злякано прокричав:
- Татари корови женуть!
- Корови самi бiжать, бо не подо нi. У них вим'я запалилося. От вони й
ревуть, щоб ми ©х подо©ли.
- Я вмiю до©ти. Давайте спинимося i подо©мо.
- Нi! Зараз не можна. Треба ©х вiдвести туди, де до чого припнути. Бо
корови чужi, i ©м страшенно болить вим'я. Почнеш до©ти - ще сильнiше
болiтиме. А воно скотина - може вдарити рогом.
Все ще не виймаючи нота з курка самопалу, направив козак коня на
леваду до купи вербичок. Корови потупотiли за ним.
Тут Омелько спiшився i, прихиливши самопал до верби, заходився
засилювати i припинати худобу до стовбурiв.
- Синку! Нумо мерщiй, бери оту руду. Та легенько, не тягни рвучко.
Тiльки козак i хлопчик взялися за дiйки, як чорна корова застогнала,
заревла, аж кiнь шарпонувся набiк. А хлопцевi аж ноги i руки заклякли.
- Не бiйся! Починай. Нам ще сьогоднi треба поховати хлопцiв.
Омелько знав, що робив, коли мiцно прив'язував скотину до дерева.
Корови ревли вiд болю, а одна, чорна, що найсильнiше ревла, захарчала i
завалилась на бiк, тiльки шия й голова задерлися вгору, бо линва тримала.
За кожним рухом "доярiв" з дiйок чвиркало молоко, змiшане з гно м та
кров'ю.
- Синку! Дивися, на ноги собi не бризни - виразки ще нападуть! -
Голосно повчав Омелько, а сам кра м ока дивився, як малий тягне i стиска
дiйки i чвирка подалi загнилим кривавим молоком.
"Беручкий, тьху, тьху, тьху! Щоб не наврочити! Невже менi таки з
хлопцем пощастило? "
Коли корови були подо нi, Омелько повiдв'язував ©х. А сам з хлопчиком
поспiшив до баюрини з водою, щоб обполоснути руки.
Пес попхався до смердючо© закаляно© трави. Омелько на нього крикнув, i
пес, огинаючись, нехотя вiдступив.
Коли мандрiвцi рушили далi по дорозi, за ними потопали чотири корови.
П'ята так i не пiдвелася.
- Треба дорiзати... А, може, оклига ?..
Омелько гостро свиснув, i Буланко пiшов, пiшов бадьорою риссю.
Хлопчик вивернувся i з-пiд руки козака побачив, як швидко вiдпливають
назад незжатi ниви, корови закриваються пеленою густо© куряви.
I скоро вже не було нi ланiв, й нi якого iншого знаку людсько© працi.
Здавалося б, починалась пустош, i шлях мав звузитись. Та, навпаки, шлях
все розширювався. I обабiч шляху траву було витолочено, i вона припала
товстим шаром рудуватого пилу.
Лише один раз спинилися, точнiсiнько в полудень. Омелько пiдвiв Буланка
до маленького джерельця, дав зробити кiлька ковткiв, а тодi вiдвiв набiк,
щоб кiнь трохи попасся.
- Напо©мо потiм! Зараз не можна - нехай охолоне, бо ще запалиться!
Самi покрiпилися окрайцем зачерствiлого хлiба-загреби та добрим шматом
старого сала та цiлою голiвкою часнику.
Пес одержав теж добрий шмат.
Потiм козак напо©в коня iз джерельця i дав полизати грудку кам'яно©
солi. Буланко хотiв ©© захопити всю, а Омелько притримував, щоб не дати за
один раз.
Зразу не сiдали на коня, пройшлися, може, чверть милi обабiч дороги, де
не була трава вибита. Кiлька разiв Омелько спинявся i насторожено
прислухався.
Зрештою, сiли на Буланка i погнали розмашистою риссю до Гнилого Броду.
Не спинялись, коли бачили почорнiлi тiла бранцiв. I дохло© худоби
траплялось чимало. Воли та корови. Коней не було.
Всi людськi останки були понiвеченi птаством.
Омелько лише хрестився i проказував.
- Господи! Упокой ©хнi невиннi© душi!
Малий теж хрестився i повторював слово в слово i з тим же придихом, що
i його названий батько.
А потiм, до самого Гнилого Броду, не було нi мерцiв, нi дохло© худоби.
Коли ж ви©здили на пагорб до тих покручених в'язiв, подорожнiх просто
приголомшив нудотний солодкий сморiд тлiння.
I ще вони й не встигли ви©хати низьким похилим боком пагорба, як
звiдтiля знялося кiлька чорних шулiк.
Татари стягли в одну купу всiх козакiв. Трохи осторонь вiд забитого
Левкового коня.
Ординцi здерли з козакiв усе. Почорнiлi, понiвеченi лежали козаки
рядочком. Навiть Степана Кринку притягли сюди на пагорб. Тiло його було
найбiльше понiвечене. Певно, на арканi волочили його вiд чагарiв сюди.
Омелько зрозумiв, що цей понiвечений мертвяк - Степан Кринка, бо вiн упiзнав
зразу усiх iнших.
Повiвав гарячий вiтерець, i наче сухе листя, шелестiли клаптi прозоро©
шкiри на мертвяках. Омелько перехрестився i проказав захриплим голосом:
- Синку! Я такого i в землях гипетських, i в землях мавританських, нi
в пустелi огненнiй не бачив.
Малий теж перехрестився i прикрився долонею.
- Дивися, синку, i запам'ятовуй ©х! I завжди молися за ©хнi душi! Може,
й твою матiр тодi гнали... Пам'ятай ©х, бо хто ж ©х ще пам'ятатиме!
- А ви, батьку?
- Я старший за тебе. Тому, коли я помру, тодi тiльки ти один ©х
пам'ятатимеш i розкажеш про ©хню славну смерть добрим людям. Ось дивися i
запам'ятовуй! Крайнiй - Левко Барило. Стрiлець найкращий, списом вправлявся,
як добра молодиця рогачем. Як торкнувся бусурмена - так тому й гаплик! I
кiнь у нього був славний. Бiля хазя©на в бою загинув! Левковi конi так i
йшли в руки. Не було коня, щоб вiн його не приборкав. Справжнiй чародiй. I
спiвав Левко, ну твiй соловей! Упокой, Господи, його душу...
- Упокой, Господи, його, душу...
- А ото на боцi лежить Семен Ботало. Знаменитий козак! Його гiшпанський
мушкет найтяжчий у Великiм Лузi. Як треба було якого знатного бусурмена
зняти, кликали Семена. Жодного разу не схибив... його мушкет бив найдалi! I
спiвав гарно! Особливо псальми. Всi знав напам'ять! Я до сьогоднi не знаю
нiкого iншого, хто мiг би проспiвати всi без похибки. Якби вiн був живий, то