Страница:
сурмила всiм ганебну смерть.
Буланко вiд наближення цього собачого завивання "в зав'ял" завихав,
затупцював. I турок полонений на ньому затрусився, заметляв головою, мов
ганчiркова лялька. Забряжчали окуттям заступи при перемiтних сумах.
Омелько огладив коня, цмокнув губами i подув у тонесенький кiстяний
сюрчок. Буланко став, мов укопаний.
Бубка нашорошив уцiлiле вухо. Шерсть у нього на чубку i по всьому
хребту пiднялася дибки. У горлi наче забулькотiло.
Омелько перекинув у лiвицю, до самопалу вуздечку, i вiльною рукою
вхопив Бубку за густий чубок. Знав добре: утрима на мiсцi - поряту пса.
Та й Омелька несамовитий, шалений брехiт занепоко©в - стало тоскно, не
знати як.
Нараз щось сталось у напрямi бiгу лiво© згра© собак. I головна зграя,
що насувалась просто на втiкачiв. Обидвi вони якось почали вiдхилятись
направо вiд козака i його коня.
Омелько не встиг обернутись i подивитись назад, бо йому було важко це
зробити, утримуючи на мiсцi пса.
А малий вивернувся на конi, подивився назад i заволав не сво©м голосом.
- Батьку! Ото сатана! Вiн!
Тут i Омелько спромiгся вивернутись, щоб подивитись назад. Тут вже й
Омельковi захотiлось заволати вiд побаченого.
Вiд густих верболозiв, з опадки, розмахуючи косою, ревучи щось
несамовито, що воно чулось через собаче виття, широкими кроками чи то бiг,
чи то стрибав дядько в золотiм брилi. Iз блакитною, сяючою косою в руках.
Права свора собак, найповiльнiших, змiнила напрям свого бiгу i котилася
просто на дядька з косою.
Козак зиркнув кра м ока на лiву та передню свору - сумнiву не було -
вони пролетять до дядька повз коня. Ще сильнiше притис за чубок Бубку - той
аж виснув жалiбно.
Тим часом гончаки i дядько невблаганно зближались. Ось-ось зiтнуться
купа скажених псiв i дядько в брилi. Нараз дядько спинився.
Найбiльший пес вистрибнув iз купи i метнувся до дядька. Вправним,
вiдпрацьованим рухом доброго косаря дядько махнув сво©м щербатим знаряддям.
I вишкiрена собача пащека вiдкотилась в один бiк, а тулуб з розгону
покотився далi, щедро зрошуючи кров'ю прибиту пилом траву.
Омелько боковим зором бачив - злiва один вершник пiднiма рушницю.
"Диви, яничарка iз курком, " - миттю вiдзначив козак. I в ту ж мить
лупонув пострiл i огорнув вершника хмарою диму.
"От ледащо панське! I порох не той, i стрiлець не той! " - Подумки
зневажливо вiдзначив.
Дядько зразу ж, як у нього вистрелили, розпоров ще двох псiв. В одного
нутрощi вивалились на траву кривавим шматтям. А другому розкро©в спину вiд
хвоста до чубка. Пес вищав iз такою силою, що перекрив брехiт iнших собак.
Собаки спинились пiвколом i щосили брехали на дядька. Та тiльки дядько
замахувався косою, миттю вiдскакували.
Тут пролетiли повз втiкачiв одна за одною друга i третя свори.
Дядько, нiби граючись, змахував косою. Тими легкими помахами коси вiн
розкидував покалiчених в одну мить собак.
Навколо дядька були розкиданi собачi кривавi тельбухи. А два пси
повзали по колу, розпластуючи по закалянiй травi сво© кишки.
З тi © купки, що скакала просто на втiкачiв, ще лупонуло два пострiли.
Та обидва стрiльцi були нездалi.
Вершники з трьох бокiв кричали на псiв.
Але пси ©х не слухались i знову кидались на косаря. З двох помахiв
дядько порiшив найкращих гончакiв. Та, замахуючись втрет , послизнувся на
собачих кишках. Падаючи, встиг викинути косу вгору, i здорова строката сука
сама себе настромила на щербате закривавлене полотно.
Чвалом пролетiли повз втiкачiв кiлька вершникiв до мiсця собачого бою.
Та бiльша частина "ловецького" гурту зненацька осадила коней. Цi
панськi охоронцi не звертали нiяко© уваги на тих, що оточили мiсце собачого
бойовища, а гарцювали навколо втiкачiв.
- Чого тiкав? - Спитав гостро сухорлявий чорнявий вершник, наставляючи
списа на Омелька.
- Добрий день, панове! - Омелько вiдпустив чубок собаки i, знiмаючи
шапку, нахилив лiвицею мушкета, що цiвка дивилась худорлявому просто в лице.
- Хiба ви ординцi, панове, щоб я од вас тiкав?
Чорнявий у вишиванiм вишневiм жупанi мовчки здав коня назад i трохи
набiк.
"Зна стерво вояцьке дiло. Ну нiчого, ми ще побачимо, похлiбнику
лядський, " - подумки проказав Омелько i, всмiхаючись, повiв мушкетом за
охоронцем.
Та iншi вершники почали обступати з бокiв i заходити в спину.
- Панове, ви що - обiйняти мене захотiли? Я ж, ха-ха-ха, не дiвиця. -
Смiявся Омелько, а сам все вiв мушкетом за ватажком. - Кажiть дiло, панове!
Рахую до трьох!
- Дитину пожалiй! - Ледь не закричав чорнявий у дорогiм жупанi.
А тодi прояснiв лицем, бо побачив, що iншi полишили мiсце собачого
побо©ща i пiдступають за спину Омельковi. Враз Омелько почув позаду
нiмецькою:
- Перший раз бачу живого запорожця. Що, вони всi такi коси на головi
лишають?
- Бувають набагато довшi! - Вiдповiв нiмецькою другий голос. - Вони ©х
за обидва вуха замотують.
Омелько як крикне:
- Ахтунг! Камрати, чесного рейтара ображають!
- Як?! - У два голоси скрикнули за спиною в козака. - Ти нiмець?
- Я рейтар капiтана фон Бухау.
Перед Омелька ви©хало два бiлявих мiцних чоловiки. Обо у добрих синiх
жупанах, при палашах, при списах та iз пiстолями в кобурах бiля сiдел.
- Камрати, ви брати? - Спитав козак.
- А ти зi Штiрi©? - Спитали вони. - Як тебе звати?
- Емiлiо Баламо! - Не моргнувши оком, виголосив Омелько, а сам все
кра м ока зирив на чорнявого.
- Ти що, iспанець?! - Ще бiльше здивувались найманцi-нiмцi.
- Кажуть, що тато був канонiром iмператора Карла.
- О!.. А матiнка?
- Матiнка була маркiтанткою... Самi розумi те... Як кажуть - тато
герцог, а мама... баронеса...
- Ха-ха-ха!
- Охо-хо-хо! Як же тебе занесло сюди, камрате?
- Солдатська доля! Або, як оцi татари-бузувiри кажуть - кисмет! А як
вас величати, камрати?
- Мене - Йорген, а його - Рудi.
- От i познайомились! Оце поспiшав вiддати борг картярський. Але тепер
по©демо в корчму. Я вас пригощаю.
- Камрат! - Сказав Йорген тихо. - Краще поспiшай вiддати борг, а ми
самi за тво здоров'я вип' мо.
- Тебе хотять кинути до льоха, - ще тихiше проворушив вустами Рудi. - А
потiм допита староста. Тiльки нас не видавай...
- Камрати! Слово рейтара! Салют!
А тодi, притискаючи руку до грудей, благально проказав до чорнявого:
- Уклiнно тебе, пане добродiю, прошу - поспiшаю у Канiв до сотника,
його брата татари вбили. Оце поховав. Тепер поспiшаю, щоб попередити. Ну,
щоб тещi не дiстався вiтряк.
- Ти спочатку завiсь самопала. А тодi пiдiйди ближче, то й поговоримо!
- 3 пихою вiдказав чорнявий.
- Пане добродiю. - Омелько схилився i притис руку до серця. - Не можу
сина полишити.
- Що ти брешеш? Цей хлопчак iз хутора. Хутiр попалили, всiх у пень
порубали. Тiльки вiн i лишився.
- Неправда! - Скрикнув ображено малий. - То дiда та....
- Цить, синку! - Гримнув Омелько, i Бубка гавконув. - Слухай, чоловiче
добрий, не застуй менi шляху. Вiтряк, то дiло дуже поважне...
Не встиг Омелько договорити про вiтряк, як ззаду почувся вiдчайдушний
зойк i смертельне харчання.
Всi враз обернулись i аж скрикнули!
На вихаючiм рудiм конi було два вершники - спереду, в сiдлi, молодий
козачок, а позаду той, вусатий дядько в брилi, тiльки без бриля. I весь,
весь, iз голови до нiг, кривавий.
- Та вiн же здох! - Заволав могутнiй чолов'яга у бiлiй свитi. - Його
собаки загризли! Ну загризли!..
Вусатий дядько здоровенною лiвою рукою схопив за лице козачка, а правою
серпом перепилював йому горло.
Але найстрашнiше було те, що лiво© щоки в дядька не було - всiм було
видно оголенi зуби верхньо© i нижньо© щелепи. З широкого верху рани тонкою
цiвкою прискала
- Стрiляйте! - Заволав чорнявий ватажок.
- Чоловiче! Вiн вже мертвяк. - Тихо сказав Омелько i закинув самопал за
спину.
Але всi почули цi слова, хоч знову забрехали пси, тiльки поборканi на
сворi. I лише Омелько проговорив, як i козачок i його кривавий убивця
скотились у траву.
А Омелько нi хвилi не гаяв - у два стрибки був бiля ватажка "ловцiв" i
став упритул до коня.
- Вiдпуска ш?!
- Вiддай татарина i хлопчика! - Сичав ватажок, бо й вiдпустити списа
боявся, а вдарити списом вже не мiг.
- Татарина бери. Сина не вiддам.
- Вiддаси i сина, ще й коня! Усе вiзьмемо, i тебе також!
- Тодi тобi смерть! - Омелько стояв упритул до стремена ватажка i
пронизливо дивився йому в очi.
I той вiд Омелькового погляду аж наче як завмер. I не бачив, що Омелько
простяг руку пiд груди коневi i сильно, рiзко, коротко вдарив великим
пальцем в пота мну точку.
- Не вiриш, добродiю ласкавий? Тодi спробуй зрушити коня!
I Омелько вiдскочив, просто вiдлетiв, щоб чорнявий не дiстав його
гострим клюгом списа.
Швидко ступив до рейтарiв i витяг ©м iз капшука угорського золотого.
- Добре випийте, камрати! Менi треба поспiшати - дорога далека!..
А чорнявий кляв i пробував зрушити свого коня з мiсця. Штрикав
острогами коня, перiщив нага м, шарпав за узду. Але кiнь тiльки здригався
вiд болю всi ю шкiрою, а з мiсця не рушав.
- Хлопцi! Киньте Олексу i вiдьмака - обо сконали! Хапайте запорожця!
Вiн чаклун! Зброю до бою! - Волав чорнявий, а кiнь його стояв на мiсцi i
важко дихав.
- Пане отамане! - Пiдвищив поважнiсть ватажка Омелько. - Панове
молодцi! Не поспiшайте! Дайте слово сказати! - Закричав козак i вже тримав
напнутий лук i стрiлу, наставлену на чорнявого.
- Сатана вiн! Не слухайте! - Не вгавав чорнявий ватажок.
- Перехрестись, тодi послуха мо! - Пробасив здоровило у бiлiй свитинi.
- Як не вiрите, доведеться перехреститись! - Омелько притис пальцями
стрiлу вже напнутого лука до рукометi. Вiдпустив оперення i перехрестився.
- Ну кажи!..
- Слуха мо!
- Диви, справдi, хрещений!..
- Панове молодцi! Я вiддаю вам татарина. А ви да те менi вiльний
прохiд. Живим мене ви не вiзьмете. Вiдступiть далi, ще далi, ще...
Омелько крутився, наставляючи стрiлу i всi почали здавати коней.
Кра м ока побачив, що один з вершникiв нiби зробив рух, щоб спустити з
повiдця суку i пса.
- Псарю! Б'ю око! Лiве. - Гарикнув Омелько щосили. Псар вiд
несподiванки вiдпустив свору i звiльнена сука, мов звiльнена пружина,
полетiла до козака.
А на зустрiч ©й свиснула стрiла i перекинула суку. Строката сука
пiдскакувала в смертельних судомах, збиваючи хмару куряви iз запорошено©
трави.
Пес зупинився навпроти Омелька i загрозливо гарчав, але вперед не
кидався.
- Панове молодцi! Тепер вiрите, що не схиблю?
Тут найманець Йорген пiдняв руку.
- Я не буду битись цей чоловiк. Тут дуже темнi сила. Беремо татарин -
цей запорожець iде геть.
- Я не буду стрiлять цей кнехт. Я писав контракт - я охорона пан
сотник. Цей кнехт на пан сотник не напада . Я не нападаю цей кнехт. Це
порядок.
- Який вiн тобi кнехт?! Вiн чортiв вiдьмак! - Ще злостився чорнявий
ватажок, але якось мляво i невпевнено.
- Та заберiмо татарина, i хай вiн собi пiд три чорти ©де! - Басом
виголосив найдебелiший вершник у бiлiй свитi.
- А що я пану сотнику скажу? Вiн же мене поставив! А я що тепер?..
- Скажемо все, як було - всi тут засвiдчать - завадила нечиста сила...
- Щира правда - тут попа треба!
- А ми люди простi, грiшнi. Що ми можемо супроти диявола?
Чорнявий на тi слова замовчав, немов говорячи: "Робiть, що хочете. Я
вмиваю руки! "
Омелько тихо i непримiтно дав наказ коневi опуститись на колiна.
- Не сумуй. Чекай терпеливо. - Прошелестiв над головою турка.
Бранець поволi злiз iз коня, але ступивши на праву ногу, зойкнув вiд
болю i впав на закурену траву.
- У нього нога повереджена. - Пояснив Омелько панським "ловцям". А тодi
малому тихо, ледь ворушачи губами. - Перелазь швидко наперед.
Сам переступив у сiдло, високо задерши запилений львiвський знаменитий
чобiт.
Буланко зразу ж пiдвiвся з колiн.
- Синку! Тримайся мiцно, бо пропадемо! - Просичав малому в потилицю. I
голосно, весело викрикнув - Ауфiдерзейн, камарати!
Свиснув, гикнув i з мiсця в чвал пролетiв межи Йоргеном i Рудi, що вони
ледь встигли здати коней.
Коли втiкачi вiдскакали може крокiв на триста, позаду лупонув пострiл,
потiм другий, потiм третiй. Та били в бiлий свiт. Навiть i близько куля не
просвистiла.
"Але ж у них чотири рушницi! - Гарячкове думав Омелько, направляючи
коня лiворуч, лiворуч, щоб отуди на широкий луг вискочити, що за густими
вiльхами i вербами розстелився. - Господи! Спаси, сохрани i помилуй мене
грiшного, нерозумного! "
I тiльки останнi слова подумки проказав Омелько, як лупонув гучний
пострiл. I водночас iз пострiлом довбонуло в ствол мушкета. Та так, що козак
ледь не вилетiв iз сiдла.
"Господи! На все твоя воля! " - Ледь не заспiвав Омелько. Але навiть
перехреститись не мiг, а пообiцяв Всевишньому, що лише втече вiд панських
псiв, то прочита всi тi псальми, що пам'ята .
Буланко ось-ось доскаче, долетить до рiвно© зелено© скатертини
велетенського лугу.
Мали б погнатися за втiкачами, хоч i не ©хня масть була, як кажуть,
сьогоднi. Сам би вiн, наприклад, не вiдступився б i продовжив погоню.
Ось Буланко домчав до зелено©, соковито© лугово©, нiким не кошено©,
нiким не топтано© трави. Повертаючи коника лiворуч, пiд захист велетенських
верб, Омелько змiг на одну мить озирнутись через лiве плече. I схопило його
око дивну картину.
З боку невидимого звiдсiля шляху дрiбною трюхою тяглася череда тих
самих корiв.
Омелько притишив бiг коника i почав завертати по колу назад.
- Батьку! - Злякано закричав хлопчик. - Що сталось?!
- Не бiйся, синку! Щось сталося, та тiльки не з нами. - Дивися, що
зараз там буде! Бачиш?
- Бачу! Корови до панських воякiв бiжать!
- Як бачиш, то тепер слухай!
I тiльки Омелько проказав це, як зi схилу пагорба, де сталося собаче
бойовище, понеслося таке коров'яче ревiння, мукання та стогiн, що Буланко
затремтiв увесь i затупцював на мiсцi.
А пес задер одновуху морду, роззявив iкласту пащеку i завив, заскиглив
тоскно.
- Батьку! Менi страшно! Я боюся!
- Не бiйся! Нехай нашi вороги бояться! Давай отако ставай, я тебе
пiдтримаю, i дивися. Це тобi ревище, щоб знав. Бачиш?
- Бачу! Корови обступили псiв порiзаних i того слугу i сатану в
брилi...
- Синку, вiн не сатана. Вiн божевiльний був. Вiн, певно, з горя
збожеволiв, що татари в полон його родину захопили...
- Батьку, батьку! Тi слуги вiдганяють корiв списами, а корови на них
пруть. Ой, нiмцi пiстолi пiдняли!
На узвишшi лупонули пострiли. Залементували гончаки. Ще страшнiше, iз
смертельним вiдча м заревiли корови.
- От синку, не поталанило нам! Якби тi корови прибiгли ранiше, трошки-
трошки, ми б i турка не вiддали, i спокiйно б собi вiд'©хали. Ну та, слава
Богу, все одно вважай, що корови нас врятували вiд погонi. Цi панськi
похлiбники не пiдуть нiкуди, поки вони тiло того парубка не заберуть. Iнакше
©м родичi його не подарують... Ну, синку, поверта мо на схiд.
Омелько тихо цмокнув губами, злегка потяг за узду, i Буланко полетiв
розмашистою легкою риссю квiтучим сонячним лугом. Поруч iз конем бiг
здоровенний одновухий пес. Вiн то занурювався в траву шовковисту, то наче
виринав з не©, але ходу не притишував.
Шум веремi©, стрiлянини, одчайдушного ревища та брехоту гончакiв
вiдпливав все кудись далi за густе верховiття майже чорних вiльх та за
срiблястi крони велетенських верб.
Небавом не було нiчого дурного, людського, чути. Лише приглушений тупiт
копит Буланка по вогкiй землi, шерхiт трави вiд бiгу одновухого пса.
Лише десь на дощ кричала iволга у високих вербах.
Сухий м'язистий кiнь у нестримному чвалi толочив буйнi луговi трави.
I долина стелилась перед втiкачами рiвним зеленим килимом. Може i
годину вони мчали i все на пiвнiч, на пiвнiч. Праворуч рiвнину обмежували
пагорби, порослi чагарниками. Лiворуч тонкою iскристою линвою змi©вся ручай
пiд затiнком височенних дерев. У ©х незмiрному верховiттi шепотiв вiтер та
стогнали дикi голуби, та ще виспiвувала, мов на срiбнiй сопiлцi, свою пiсню
пота мна iволга.
За весь час утечi i малий нiчого не питав, i Омелько нiчого не говорив.
Пес Бубка теж, як у змовi мовчання, поспiшав за ними без жодного
гавкоту чи гарчання.
I от, коли минула й друга година невпинно© втечi, Омелько притримав
навальний бiг свого коника-пробiяки.
- Татари кажуть: "Коня втратиш - голову втратиш! "
Стишив хiд коня i перевiв його на широкий крок. I коли вони ще трохи
просунулись на пiвнiч i сонце стало ополуднi, то побачили - долина
кiнча ться. I там оно пiднiма ться щiльна купа велетенських срiблястих верб.
А далi починались невисокi, але крутi груди.
Ось i долина скiнчилась, i вони прибули до витоку ручаю. Омелько
спiшився, зсадовив малого на землю.
Бубка закрутився коло них, метеляв хвостом, зазирав у вiчi.
- Потерпи, собацюро! - Посмiхнувся Омелько i наче лицем просвiтлiшав. -
Менi теж у животi смокче...
Пiдвiв коня у блакитний прозорий затiнок. Зняв усю поклажу, розсiдлав.
- Поводи, поводи його, прогуляй! Спочатку на сонцi, а як обсохне - у
затiнку. Та далеко не вiдходь - щоб я вас бачив. Як добре вичахне - напiй.
Самопал Омелько оглянув найперше.
- А бодай тобi добра не було! Похлiбники, падло панське! - Вилаявся,
обмацуючи нотовий курок. Куля (ота дина! ), яка наздогнала козака i ледь
iз сiдла не вибила, вдарила у ствол бiля курка i курок зачепила. Курок
розплющило. Тепер без кузнi i без лещат не полагодити цей справний нiмецький
мушкет.
Малий вигулював спiтнiлого коня, а Омелько розпакував суму. Лишилось ще
добре пшона. Торбинка пшеничного борошна. Кiлька шматочкiв старого
темно-жовтого сала, з десяток тараньок, добрий капшук дрiбно© солi. Кiлька
грудок кам'яно© солi в ганчiрцi. Окрушини сухого хлiба- загреби, скорiше вже
сухарiв.
- Ану пiдведи менi Буланка! - Покликав Омелько. Наказав повернути
коника i з цього боку, i з того боку, а тодi приклав долоню до пахвини
коневi.
- Поводи ще трохи!
Не вiдстьобуючи з пояса нi лука, нi сагайдака зi стрiлами, козак
зачерпнув iз одного з чотирьох пульсуючих джерел кришталево чисто©, крижано©
води.
Закасавши рукава каптана i сорочки, Омелько добре вимив руки, видер
шматом полотняного рушника.
Всипав у казанок кiлька добрих жмень ледь-ледь жовтавого пшеничного
борошна. Круто посолив.
Проказав молитву, та й почав вимiшувати тiсто.
- Напiй коня, де ручай у травi протiка . Там вода теплiша. Як
нап' ться, засип у шальку вiвса та надягни ©© добре. Щоб коневi було зручно!
- Загадав роботу хлопчиковi, а сам не вiдривав очей вiд тiста.
Коли вимiшав круто тiсто, що воно вже не липло до рук, то насипав у
казанок ще борошна. I заходився щосили сво ю грушевою ложкою перетирати
тiсто з борошном.
Бубка пiдiйшов упритул, вивернув одновуху морду, зазираючи в казанок на
козацькi руки.
Малий, напо©вши та поставивши Буланка з шалькою у холодку, метнувся до
кущiв. Там ще з весни, з весняного водогону, поначiплялось рiзного сухого
гiлля, стебла бур'янiв. Це смiття висохло, вибiлилось пiд пекучим сонцем, аж
дзвенiло вiд сухостi.
- Тепер вiзьми легший заступ i викопай отамо ямку! Пам'ята ш, як я
робив пiд соснами?.. От i добре!..
Омелько так зосереджено, з такою силою i швидкiстю перетирав тiсто з
борошном, що аж упрiв. Та й сам не зчувся, як перетворив добрий буханець
тiста на дрiбненькi, мов горошини, кульки. Всi цi кульки козак обережно
зсипав у неглибоку дерев'яну миску.
Зачерпнув iз джерела казанок води i поставив його над ямкою, яку
спробував викопати хлопчина.
Заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом, вибивши цiлий
снiп жовтих iскор на сiрий трут.
I ось дзеркальнi боки мiдного казанка облизують прозорi язики полум'я.
Полум'я пiднiма ться вгору, переростаючи в слабенький блакитний димок.
Димок тягнеться по товстенному стовбуру i розчиня ться у велетенському
верховiттi старезного дерева.
Спека над долиною - аж повiтря розплавля , i воно склиться бiля
пiднiжжя недалеких пагорбiв, наче струменi води.
Коли в казанку завирував, зашумiв, забризкав окрiп, Омелько одним
легким порухом всипав туди всю гору борошняних кульок.
Швидко пiдкинув пiд казанок сухого бадилля. Вогонь, наче розмiрковуючи,
поволi поповз по новому паливу, а тодi враз вибухнув бiлим димом i високими
пасмами полум'я.
Малий i козак ламали патички i все пiдкладали пiд казанок у ямку, щоб
жар не слабiшав, щоб окрiп не переставав вигравати.
Ось випiрнула з каламутного варива одна, потiм двi кульки, потiм ще
кiлька, i закрутились по колу, i враз нагору пiднялись всi борошнянi
горошини.
- Ось i затiрка готова! Будемо обiдати! - Тiльки козак те проказав, як
Бубка пiднявся з пiску, в якому вiн собi для прохолоди вигрiб яму. Пiдiйшов
до людей, приязно махаючи хвостом i трусячи на всi боки пiском.
- Ну чортяко, не труси! Iди коня стережи! - Наказав Омелько, i Бубка
похмуро пiшов до коня.
Омелько зняв казанок iз вогню. Повичерпував варене тiсто i наклав
дерев'яну миску з верхом.
Встали з малим, проникливо прочитали "Отче наш" i сiли розкошувати
гарячою затiркою. По черзi брали ложкою тiсто з тарелi та ще з казанка
гарячо© каламутно© юшки.
- Бач, синку, як смаку на вiйнi гаряча страва? Пiсна затiрка, а як
смачно. в би та ©в!
Бубцi вони розмочили в юшцi великий окра ць загреби i лишили кiлька
ложок вичахлого тiста. Самi ще роздерли по таранi. Хлопчик дав Бубцi шмат
iкри, що той аж тертись головою почав об малого, пiд руку йому мордою
пхався.
- Наткався, як павук! - Похвалився малий, погладжуючи себе по череву.
Поки Омелько дожував свою тараню i вiдкрив рота, щоб загадати малому
роботу, як той вже скоцюрбився калачиком на теплiй травi i вмить заснув.
Омелько мовчки махнув рукою i все сам почистив, помив, заховав у
перекиднi суми. Швидко осiдлав коня, повантажив перекиднi суми, припасував
до сiдла сокиру та заступи.
Накрутив повiд на товстого сучка i вийшов iз затiнку на слiпуче сонце.
I тiльки вдивляючись пильно-пильно, напружуючи з усiх сил очi, Омелько
побачив крiзь полудневу югу малесенькi крапочки в глибинi долини. Зовсiм
тобi кiлька макових зернят. Та зернята цi рухались, то розтягуючись в рядок,
то збиваючись у темну плямку.
"Ах ти ж падло панське! - Вiд лютi в очах Омельковi потемнiло. - Це ти,
чорнобривчику, в жупанi дарованiм?! Тво щастя, що оце менi малий трапився.
Та я б вас, падлюк, отут би усiх "отд лав! ", як каже Лютий цар московський
Iван... Та не моя сьогоднi карта - час тiкати! "
Омелько метнувся в захисток, розгрiб пiсок i поклав на гаряче вугiлля
все паливо, що лишилось. I, наламавши здоровенну купу зелених гiлок, закидав
ними вогнище.
Малий вiд трiскоту ламаних гiлок навiть не ворухнувся, Омелько висадив
сонного хлопчика в сiдло i повiв коня лiворуч за купу верб до найближчого
пагорба.
Вiн примiтив ще здалеку улоговинку вiд дощово© води - по нiй можна
пiднятись межи терновими кущами. Малий i в сiдлi продовжував спати. I
Омелько його не будив. Тiльки притримував, щоб малий не перекинувся з коня.
Час вiд часу козак обертався назад i дивився, як наближаються крапки-
вершники. I ще дивився на купу старезних верб - а чи пiшов уже дим вiд
свiжо© зеленi?
Дим заклубочився над верховiттям у ту мить, коли Буланко, iз великим
зусиллям подолавши досить крутий схил, заходив у прохiд межи тернинами.
I зразу ж крапки-вершники на мить застигли, а тодi почали невблаганно
наближатись. Все швидше i швидше пiдкочувались до велетенських верб над
витоками ручаю.
Бубка нашорошив вуха, зупинився i почав нюхтити повiтря, задерши вгору
одновуху морду.
Омелько нахилився i погладив Бубку по чубку. Пес заметеляв хвостом i
проскочив уперед по проходу межи високими тернинами. Гiлки кущiв аж
вгинались вiд рясних, але ще зелених ягiд.
Перед самiсiньким виходом на верх груда, де кущi особливо зближались,
Омелько спинився. Щось мугикнув собi пiд носа, а тодi один товстий пагiн iз
великим зусиллям притис якомога нижче. I прикрутив його верхiвку жмаком
трави до кореня супротивного куща. А до однi © гiлочки пагона приладнав
стрiлу. Та так вправно, що серед листя i не розпiзна ш ©©.
Навiть якщо хтось i нахилиться, щоб розплутати зав'язку, тiльки вiн
торкнеться, пагiн випроста ться i вдарить того стрiлою, хто стоятиме на
стежцi. Якщо пiшому - то в обличчя. Якщо вершнику - то в черево, або його
коню в морду.
Поки Омелько ладнав на ворогiв свiй "самострiл", малий спав, сидячи в
сiдлi, мiцно вчепившись в луку сiдла. Омелько повiв коня далi межи
шовковистих трав та безлiчi квiтiв, що буяли по всiх верхах пагорбiв,
обминаючи густi купи терну, шипшини та глоду.
"Треба йти зараз на пiвнiч, тiльки на пiвнiч! Поки зорi не зiйдуть на
небi. Тодi й обрахую, чи ще на пiвнiч пертись, чи можна вже, нарештi, на
схiд повертати... "
Омелько прискорив крок i майже бiг поруч коня.
Далi Омелько пустився бiгцем, тягнучи за повiд коня. Буланко пiшов
дрiбною риссю. Малий прокинувся у сiдлi, але пальцi ще мiцнiше стис на
кульбацi.
- Батьку! Чого ви не сiда те на коня?
- Так треба, - пояснив на бiгу малому, розмiрюючи кроки, щоб дихання
було рiвне. - Це я готуюсь до походу.
- Я теж хочу готуватись до походу! Спинiть коня, я побiжу разом з вами.
- У цей похiд я рушаю сам самiсiнький. I без коня, i без тебе, i без
козакiв-братчикiв. А хто догляне, тим часом, мого, найкращого в свiтi, коня,
коли я буду в та мнiм походi?
- Я догляну, я! Вiн мене вже майже слуха ться.
- От бачиш - вiн тiльки мене й тебе слуха ться. Якщо його чужим людям
лишу, то повинен ©м всi сво© та мницi, як управляти конем, розповiсти. А як
хтось буде чужий знати мою та мницю, то в мене вже не буде всi © сили, вона
пропаде, послабне.
- А от я знаю та мницю! I вона не пропаде. Я такий, що нiкому не
викажу. й Богу, не викажу!
- Синку, синку! Слухай мене добре i запам'ятовуй. Нiколи, нiколи в
свiтi не клянися i не божись тим, що буде! Можна клястися тiльки тим, що
було, або що ти зробив. Все що буде, то не в нашiй силi, якщо того
Вседержитель не дасть. Бо на все воля Божа! От у Писанi© сказано, що коли
наш Спаситель пiшов молитись в сад Гетсиманський, бо душа його болiла, то
вiн сказав учням, що вони зневiряться в ньому ще тi © ночi. А святий Петро i
Буланко вiд наближення цього собачого завивання "в зав'ял" завихав,
затупцював. I турок полонений на ньому затрусився, заметляв головою, мов
ганчiркова лялька. Забряжчали окуттям заступи при перемiтних сумах.
Омелько огладив коня, цмокнув губами i подув у тонесенький кiстяний
сюрчок. Буланко став, мов укопаний.
Бубка нашорошив уцiлiле вухо. Шерсть у нього на чубку i по всьому
хребту пiднялася дибки. У горлi наче забулькотiло.
Омелько перекинув у лiвицю, до самопалу вуздечку, i вiльною рукою
вхопив Бубку за густий чубок. Знав добре: утрима на мiсцi - поряту пса.
Та й Омелька несамовитий, шалений брехiт занепоко©в - стало тоскно, не
знати як.
Нараз щось сталось у напрямi бiгу лiво© згра© собак. I головна зграя,
що насувалась просто на втiкачiв. Обидвi вони якось почали вiдхилятись
направо вiд козака i його коня.
Омелько не встиг обернутись i подивитись назад, бо йому було важко це
зробити, утримуючи на мiсцi пса.
А малий вивернувся на конi, подивився назад i заволав не сво©м голосом.
- Батьку! Ото сатана! Вiн!
Тут i Омелько спромiгся вивернутись, щоб подивитись назад. Тут вже й
Омельковi захотiлось заволати вiд побаченого.
Вiд густих верболозiв, з опадки, розмахуючи косою, ревучи щось
несамовито, що воно чулось через собаче виття, широкими кроками чи то бiг,
чи то стрибав дядько в золотiм брилi. Iз блакитною, сяючою косою в руках.
Права свора собак, найповiльнiших, змiнила напрям свого бiгу i котилася
просто на дядька з косою.
Козак зиркнув кра м ока на лiву та передню свору - сумнiву не було -
вони пролетять до дядька повз коня. Ще сильнiше притис за чубок Бубку - той
аж виснув жалiбно.
Тим часом гончаки i дядько невблаганно зближались. Ось-ось зiтнуться
купа скажених псiв i дядько в брилi. Нараз дядько спинився.
Найбiльший пес вистрибнув iз купи i метнувся до дядька. Вправним,
вiдпрацьованим рухом доброго косаря дядько махнув сво©м щербатим знаряддям.
I вишкiрена собача пащека вiдкотилась в один бiк, а тулуб з розгону
покотився далi, щедро зрошуючи кров'ю прибиту пилом траву.
Омелько боковим зором бачив - злiва один вершник пiднiма рушницю.
"Диви, яничарка iз курком, " - миттю вiдзначив козак. I в ту ж мить
лупонув пострiл i огорнув вершника хмарою диму.
"От ледащо панське! I порох не той, i стрiлець не той! " - Подумки
зневажливо вiдзначив.
Дядько зразу ж, як у нього вистрелили, розпоров ще двох псiв. В одного
нутрощi вивалились на траву кривавим шматтям. А другому розкро©в спину вiд
хвоста до чубка. Пес вищав iз такою силою, що перекрив брехiт iнших собак.
Собаки спинились пiвколом i щосили брехали на дядька. Та тiльки дядько
замахувався косою, миттю вiдскакували.
Тут пролетiли повз втiкачiв одна за одною друга i третя свори.
Дядько, нiби граючись, змахував косою. Тими легкими помахами коси вiн
розкидував покалiчених в одну мить собак.
Навколо дядька були розкиданi собачi кривавi тельбухи. А два пси
повзали по колу, розпластуючи по закалянiй травi сво© кишки.
З тi © купки, що скакала просто на втiкачiв, ще лупонуло два пострiли.
Та обидва стрiльцi були нездалi.
Вершники з трьох бокiв кричали на псiв.
Але пси ©х не слухались i знову кидались на косаря. З двох помахiв
дядько порiшив найкращих гончакiв. Та, замахуючись втрет , послизнувся на
собачих кишках. Падаючи, встиг викинути косу вгору, i здорова строката сука
сама себе настромила на щербате закривавлене полотно.
Чвалом пролетiли повз втiкачiв кiлька вершникiв до мiсця собачого бою.
Та бiльша частина "ловецького" гурту зненацька осадила коней. Цi
панськi охоронцi не звертали нiяко© уваги на тих, що оточили мiсце собачого
бойовища, а гарцювали навколо втiкачiв.
- Чого тiкав? - Спитав гостро сухорлявий чорнявий вершник, наставляючи
списа на Омелька.
- Добрий день, панове! - Омелько вiдпустив чубок собаки i, знiмаючи
шапку, нахилив лiвицею мушкета, що цiвка дивилась худорлявому просто в лице.
- Хiба ви ординцi, панове, щоб я од вас тiкав?
Чорнявий у вишиванiм вишневiм жупанi мовчки здав коня назад i трохи
набiк.
"Зна стерво вояцьке дiло. Ну нiчого, ми ще побачимо, похлiбнику
лядський, " - подумки проказав Омелько i, всмiхаючись, повiв мушкетом за
охоронцем.
Та iншi вершники почали обступати з бокiв i заходити в спину.
- Панове, ви що - обiйняти мене захотiли? Я ж, ха-ха-ха, не дiвиця. -
Смiявся Омелько, а сам все вiв мушкетом за ватажком. - Кажiть дiло, панове!
Рахую до трьох!
- Дитину пожалiй! - Ледь не закричав чорнявий у дорогiм жупанi.
А тодi прояснiв лицем, бо побачив, що iншi полишили мiсце собачого
побо©ща i пiдступають за спину Омельковi. Враз Омелько почув позаду
нiмецькою:
- Перший раз бачу живого запорожця. Що, вони всi такi коси на головi
лишають?
- Бувають набагато довшi! - Вiдповiв нiмецькою другий голос. - Вони ©х
за обидва вуха замотують.
Омелько як крикне:
- Ахтунг! Камрати, чесного рейтара ображають!
- Як?! - У два голоси скрикнули за спиною в козака. - Ти нiмець?
- Я рейтар капiтана фон Бухау.
Перед Омелька ви©хало два бiлявих мiцних чоловiки. Обо у добрих синiх
жупанах, при палашах, при списах та iз пiстолями в кобурах бiля сiдел.
- Камрати, ви брати? - Спитав козак.
- А ти зi Штiрi©? - Спитали вони. - Як тебе звати?
- Емiлiо Баламо! - Не моргнувши оком, виголосив Омелько, а сам все
кра м ока зирив на чорнявого.
- Ти що, iспанець?! - Ще бiльше здивувались найманцi-нiмцi.
- Кажуть, що тато був канонiром iмператора Карла.
- О!.. А матiнка?
- Матiнка була маркiтанткою... Самi розумi те... Як кажуть - тато
герцог, а мама... баронеса...
- Ха-ха-ха!
- Охо-хо-хо! Як же тебе занесло сюди, камрате?
- Солдатська доля! Або, як оцi татари-бузувiри кажуть - кисмет! А як
вас величати, камрати?
- Мене - Йорген, а його - Рудi.
- От i познайомились! Оце поспiшав вiддати борг картярський. Але тепер
по©демо в корчму. Я вас пригощаю.
- Камрат! - Сказав Йорген тихо. - Краще поспiшай вiддати борг, а ми
самi за тво здоров'я вип' мо.
- Тебе хотять кинути до льоха, - ще тихiше проворушив вустами Рудi. - А
потiм допита староста. Тiльки нас не видавай...
- Камрати! Слово рейтара! Салют!
А тодi, притискаючи руку до грудей, благально проказав до чорнявого:
- Уклiнно тебе, пане добродiю, прошу - поспiшаю у Канiв до сотника,
його брата татари вбили. Оце поховав. Тепер поспiшаю, щоб попередити. Ну,
щоб тещi не дiстався вiтряк.
- Ти спочатку завiсь самопала. А тодi пiдiйди ближче, то й поговоримо!
- 3 пихою вiдказав чорнявий.
- Пане добродiю. - Омелько схилився i притис руку до серця. - Не можу
сина полишити.
- Що ти брешеш? Цей хлопчак iз хутора. Хутiр попалили, всiх у пень
порубали. Тiльки вiн i лишився.
- Неправда! - Скрикнув ображено малий. - То дiда та....
- Цить, синку! - Гримнув Омелько, i Бубка гавконув. - Слухай, чоловiче
добрий, не застуй менi шляху. Вiтряк, то дiло дуже поважне...
Не встиг Омелько договорити про вiтряк, як ззаду почувся вiдчайдушний
зойк i смертельне харчання.
Всi враз обернулись i аж скрикнули!
На вихаючiм рудiм конi було два вершники - спереду, в сiдлi, молодий
козачок, а позаду той, вусатий дядько в брилi, тiльки без бриля. I весь,
весь, iз голови до нiг, кривавий.
- Та вiн же здох! - Заволав могутнiй чолов'яга у бiлiй свитi. - Його
собаки загризли! Ну загризли!..
Вусатий дядько здоровенною лiвою рукою схопив за лице козачка, а правою
серпом перепилював йому горло.
Але найстрашнiше було те, що лiво© щоки в дядька не було - всiм було
видно оголенi зуби верхньо© i нижньо© щелепи. З широкого верху рани тонкою
цiвкою прискала
- Стрiляйте! - Заволав чорнявий ватажок.
- Чоловiче! Вiн вже мертвяк. - Тихо сказав Омелько i закинув самопал за
спину.
Але всi почули цi слова, хоч знову забрехали пси, тiльки поборканi на
сворi. I лише Омелько проговорив, як i козачок i його кривавий убивця
скотились у траву.
А Омелько нi хвилi не гаяв - у два стрибки був бiля ватажка "ловцiв" i
став упритул до коня.
- Вiдпуска ш?!
- Вiддай татарина i хлопчика! - Сичав ватажок, бо й вiдпустити списа
боявся, а вдарити списом вже не мiг.
- Татарина бери. Сина не вiддам.
- Вiддаси i сина, ще й коня! Усе вiзьмемо, i тебе також!
- Тодi тобi смерть! - Омелько стояв упритул до стремена ватажка i
пронизливо дивився йому в очi.
I той вiд Омелькового погляду аж наче як завмер. I не бачив, що Омелько
простяг руку пiд груди коневi i сильно, рiзко, коротко вдарив великим
пальцем в пота мну точку.
- Не вiриш, добродiю ласкавий? Тодi спробуй зрушити коня!
I Омелько вiдскочив, просто вiдлетiв, щоб чорнявий не дiстав його
гострим клюгом списа.
Швидко ступив до рейтарiв i витяг ©м iз капшука угорського золотого.
- Добре випийте, камрати! Менi треба поспiшати - дорога далека!..
А чорнявий кляв i пробував зрушити свого коня з мiсця. Штрикав
острогами коня, перiщив нага м, шарпав за узду. Але кiнь тiльки здригався
вiд болю всi ю шкiрою, а з мiсця не рушав.
- Хлопцi! Киньте Олексу i вiдьмака - обо сконали! Хапайте запорожця!
Вiн чаклун! Зброю до бою! - Волав чорнявий, а кiнь його стояв на мiсцi i
важко дихав.
- Пане отамане! - Пiдвищив поважнiсть ватажка Омелько. - Панове
молодцi! Не поспiшайте! Дайте слово сказати! - Закричав козак i вже тримав
напнутий лук i стрiлу, наставлену на чорнявого.
- Сатана вiн! Не слухайте! - Не вгавав чорнявий ватажок.
- Перехрестись, тодi послуха мо! - Пробасив здоровило у бiлiй свитинi.
- Як не вiрите, доведеться перехреститись! - Омелько притис пальцями
стрiлу вже напнутого лука до рукометi. Вiдпустив оперення i перехрестився.
- Ну кажи!..
- Слуха мо!
- Диви, справдi, хрещений!..
- Панове молодцi! Я вiддаю вам татарина. А ви да те менi вiльний
прохiд. Живим мене ви не вiзьмете. Вiдступiть далi, ще далi, ще...
Омелько крутився, наставляючи стрiлу i всi почали здавати коней.
Кра м ока побачив, що один з вершникiв нiби зробив рух, щоб спустити з
повiдця суку i пса.
- Псарю! Б'ю око! Лiве. - Гарикнув Омелько щосили. Псар вiд
несподiванки вiдпустив свору i звiльнена сука, мов звiльнена пружина,
полетiла до козака.
А на зустрiч ©й свиснула стрiла i перекинула суку. Строката сука
пiдскакувала в смертельних судомах, збиваючи хмару куряви iз запорошено©
трави.
Пес зупинився навпроти Омелька i загрозливо гарчав, але вперед не
кидався.
- Панове молодцi! Тепер вiрите, що не схиблю?
Тут найманець Йорген пiдняв руку.
- Я не буду битись цей чоловiк. Тут дуже темнi сила. Беремо татарин -
цей запорожець iде геть.
- Я не буду стрiлять цей кнехт. Я писав контракт - я охорона пан
сотник. Цей кнехт на пан сотник не напада . Я не нападаю цей кнехт. Це
порядок.
- Який вiн тобi кнехт?! Вiн чортiв вiдьмак! - Ще злостився чорнявий
ватажок, але якось мляво i невпевнено.
- Та заберiмо татарина, i хай вiн собi пiд три чорти ©де! - Басом
виголосив найдебелiший вершник у бiлiй свитi.
- А що я пану сотнику скажу? Вiн же мене поставив! А я що тепер?..
- Скажемо все, як було - всi тут засвiдчать - завадила нечиста сила...
- Щира правда - тут попа треба!
- А ми люди простi, грiшнi. Що ми можемо супроти диявола?
Чорнявий на тi слова замовчав, немов говорячи: "Робiть, що хочете. Я
вмиваю руки! "
Омелько тихо i непримiтно дав наказ коневi опуститись на колiна.
- Не сумуй. Чекай терпеливо. - Прошелестiв над головою турка.
Бранець поволi злiз iз коня, але ступивши на праву ногу, зойкнув вiд
болю i впав на закурену траву.
- У нього нога повереджена. - Пояснив Омелько панським "ловцям". А тодi
малому тихо, ледь ворушачи губами. - Перелазь швидко наперед.
Сам переступив у сiдло, високо задерши запилений львiвський знаменитий
чобiт.
Буланко зразу ж пiдвiвся з колiн.
- Синку! Тримайся мiцно, бо пропадемо! - Просичав малому в потилицю. I
голосно, весело викрикнув - Ауфiдерзейн, камарати!
Свиснув, гикнув i з мiсця в чвал пролетiв межи Йоргеном i Рудi, що вони
ледь встигли здати коней.
Коли втiкачi вiдскакали може крокiв на триста, позаду лупонув пострiл,
потiм другий, потiм третiй. Та били в бiлий свiт. Навiть i близько куля не
просвистiла.
"Але ж у них чотири рушницi! - Гарячкове думав Омелько, направляючи
коня лiворуч, лiворуч, щоб отуди на широкий луг вискочити, що за густими
вiльхами i вербами розстелився. - Господи! Спаси, сохрани i помилуй мене
грiшного, нерозумного! "
I тiльки останнi слова подумки проказав Омелько, як лупонув гучний
пострiл. I водночас iз пострiлом довбонуло в ствол мушкета. Та так, що козак
ледь не вилетiв iз сiдла.
"Господи! На все твоя воля! " - Ледь не заспiвав Омелько. Але навiть
перехреститись не мiг, а пообiцяв Всевишньому, що лише втече вiд панських
псiв, то прочита всi тi псальми, що пам'ята .
Буланко ось-ось доскаче, долетить до рiвно© зелено© скатертини
велетенського лугу.
Мали б погнатися за втiкачами, хоч i не ©хня масть була, як кажуть,
сьогоднi. Сам би вiн, наприклад, не вiдступився б i продовжив погоню.
Ось Буланко домчав до зелено©, соковито© лугово©, нiким не кошено©,
нiким не топтано© трави. Повертаючи коника лiворуч, пiд захист велетенських
верб, Омелько змiг на одну мить озирнутись через лiве плече. I схопило його
око дивну картину.
З боку невидимого звiдсiля шляху дрiбною трюхою тяглася череда тих
самих корiв.
Омелько притишив бiг коника i почав завертати по колу назад.
- Батьку! - Злякано закричав хлопчик. - Що сталось?!
- Не бiйся, синку! Щось сталося, та тiльки не з нами. - Дивися, що
зараз там буде! Бачиш?
- Бачу! Корови до панських воякiв бiжать!
- Як бачиш, то тепер слухай!
I тiльки Омелько проказав це, як зi схилу пагорба, де сталося собаче
бойовище, понеслося таке коров'яче ревiння, мукання та стогiн, що Буланко
затремтiв увесь i затупцював на мiсцi.
А пес задер одновуху морду, роззявив iкласту пащеку i завив, заскиглив
тоскно.
- Батьку! Менi страшно! Я боюся!
- Не бiйся! Нехай нашi вороги бояться! Давай отако ставай, я тебе
пiдтримаю, i дивися. Це тобi ревище, щоб знав. Бачиш?
- Бачу! Корови обступили псiв порiзаних i того слугу i сатану в
брилi...
- Синку, вiн не сатана. Вiн божевiльний був. Вiн, певно, з горя
збожеволiв, що татари в полон його родину захопили...
- Батьку, батьку! Тi слуги вiдганяють корiв списами, а корови на них
пруть. Ой, нiмцi пiстолi пiдняли!
На узвишшi лупонули пострiли. Залементували гончаки. Ще страшнiше, iз
смертельним вiдча м заревiли корови.
- От синку, не поталанило нам! Якби тi корови прибiгли ранiше, трошки-
трошки, ми б i турка не вiддали, i спокiйно б собi вiд'©хали. Ну та, слава
Богу, все одно вважай, що корови нас врятували вiд погонi. Цi панськi
похлiбники не пiдуть нiкуди, поки вони тiло того парубка не заберуть. Iнакше
©м родичi його не подарують... Ну, синку, поверта мо на схiд.
Омелько тихо цмокнув губами, злегка потяг за узду, i Буланко полетiв
розмашистою легкою риссю квiтучим сонячним лугом. Поруч iз конем бiг
здоровенний одновухий пес. Вiн то занурювався в траву шовковисту, то наче
виринав з не©, але ходу не притишував.
Шум веремi©, стрiлянини, одчайдушного ревища та брехоту гончакiв
вiдпливав все кудись далi за густе верховiття майже чорних вiльх та за
срiблястi крони велетенських верб.
Небавом не було нiчого дурного, людського, чути. Лише приглушений тупiт
копит Буланка по вогкiй землi, шерхiт трави вiд бiгу одновухого пса.
Лише десь на дощ кричала iволга у високих вербах.
Сухий м'язистий кiнь у нестримному чвалi толочив буйнi луговi трави.
I долина стелилась перед втiкачами рiвним зеленим килимом. Може i
годину вони мчали i все на пiвнiч, на пiвнiч. Праворуч рiвнину обмежували
пагорби, порослi чагарниками. Лiворуч тонкою iскристою линвою змi©вся ручай
пiд затiнком височенних дерев. У ©х незмiрному верховiттi шепотiв вiтер та
стогнали дикi голуби, та ще виспiвувала, мов на срiбнiй сопiлцi, свою пiсню
пота мна iволга.
За весь час утечi i малий нiчого не питав, i Омелько нiчого не говорив.
Пес Бубка теж, як у змовi мовчання, поспiшав за ними без жодного
гавкоту чи гарчання.
I от, коли минула й друга година невпинно© втечi, Омелько притримав
навальний бiг свого коника-пробiяки.
- Татари кажуть: "Коня втратиш - голову втратиш! "
Стишив хiд коня i перевiв його на широкий крок. I коли вони ще трохи
просунулись на пiвнiч i сонце стало ополуднi, то побачили - долина
кiнча ться. I там оно пiднiма ться щiльна купа велетенських срiблястих верб.
А далi починались невисокi, але крутi груди.
Ось i долина скiнчилась, i вони прибули до витоку ручаю. Омелько
спiшився, зсадовив малого на землю.
Бубка закрутився коло них, метеляв хвостом, зазирав у вiчi.
- Потерпи, собацюро! - Посмiхнувся Омелько i наче лицем просвiтлiшав. -
Менi теж у животi смокче...
Пiдвiв коня у блакитний прозорий затiнок. Зняв усю поклажу, розсiдлав.
- Поводи, поводи його, прогуляй! Спочатку на сонцi, а як обсохне - у
затiнку. Та далеко не вiдходь - щоб я вас бачив. Як добре вичахне - напiй.
Самопал Омелько оглянув найперше.
- А бодай тобi добра не було! Похлiбники, падло панське! - Вилаявся,
обмацуючи нотовий курок. Куля (ота дина! ), яка наздогнала козака i ледь
iз сiдла не вибила, вдарила у ствол бiля курка i курок зачепила. Курок
розплющило. Тепер без кузнi i без лещат не полагодити цей справний нiмецький
мушкет.
Малий вигулював спiтнiлого коня, а Омелько розпакував суму. Лишилось ще
добре пшона. Торбинка пшеничного борошна. Кiлька шматочкiв старого
темно-жовтого сала, з десяток тараньок, добрий капшук дрiбно© солi. Кiлька
грудок кам'яно© солi в ганчiрцi. Окрушини сухого хлiба- загреби, скорiше вже
сухарiв.
- Ану пiдведи менi Буланка! - Покликав Омелько. Наказав повернути
коника i з цього боку, i з того боку, а тодi приклав долоню до пахвини
коневi.
- Поводи ще трохи!
Не вiдстьобуючи з пояса нi лука, нi сагайдака зi стрiлами, козак
зачерпнув iз одного з чотирьох пульсуючих джерел кришталево чисто©, крижано©
води.
Закасавши рукава каптана i сорочки, Омелько добре вимив руки, видер
шматом полотняного рушника.
Всипав у казанок кiлька добрих жмень ледь-ледь жовтавого пшеничного
борошна. Круто посолив.
Проказав молитву, та й почав вимiшувати тiсто.
- Напiй коня, де ручай у травi протiка . Там вода теплiша. Як
нап' ться, засип у шальку вiвса та надягни ©© добре. Щоб коневi було зручно!
- Загадав роботу хлопчиковi, а сам не вiдривав очей вiд тiста.
Коли вимiшав круто тiсто, що воно вже не липло до рук, то насипав у
казанок ще борошна. I заходився щосили сво ю грушевою ложкою перетирати
тiсто з борошном.
Бубка пiдiйшов упритул, вивернув одновуху морду, зазираючи в казанок на
козацькi руки.
Малий, напо©вши та поставивши Буланка з шалькою у холодку, метнувся до
кущiв. Там ще з весни, з весняного водогону, поначiплялось рiзного сухого
гiлля, стебла бур'янiв. Це смiття висохло, вибiлилось пiд пекучим сонцем, аж
дзвенiло вiд сухостi.
- Тепер вiзьми легший заступ i викопай отамо ямку! Пам'ята ш, як я
робив пiд соснами?.. От i добре!..
Омелько так зосереджено, з такою силою i швидкiстю перетирав тiсто з
борошном, що аж упрiв. Та й сам не зчувся, як перетворив добрий буханець
тiста на дрiбненькi, мов горошини, кульки. Всi цi кульки козак обережно
зсипав у неглибоку дерев'яну миску.
Зачерпнув iз джерела казанок води i поставив його над ямкою, яку
спробував викопати хлопчина.
Заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом, вибивши цiлий
снiп жовтих iскор на сiрий трут.
I ось дзеркальнi боки мiдного казанка облизують прозорi язики полум'я.
Полум'я пiднiма ться вгору, переростаючи в слабенький блакитний димок.
Димок тягнеться по товстенному стовбуру i розчиня ться у велетенському
верховiттi старезного дерева.
Спека над долиною - аж повiтря розплавля , i воно склиться бiля
пiднiжжя недалеких пагорбiв, наче струменi води.
Коли в казанку завирував, зашумiв, забризкав окрiп, Омелько одним
легким порухом всипав туди всю гору борошняних кульок.
Швидко пiдкинув пiд казанок сухого бадилля. Вогонь, наче розмiрковуючи,
поволi поповз по новому паливу, а тодi враз вибухнув бiлим димом i високими
пасмами полум'я.
Малий i козак ламали патички i все пiдкладали пiд казанок у ямку, щоб
жар не слабiшав, щоб окрiп не переставав вигравати.
Ось випiрнула з каламутного варива одна, потiм двi кульки, потiм ще
кiлька, i закрутились по колу, i враз нагору пiднялись всi борошнянi
горошини.
- Ось i затiрка готова! Будемо обiдати! - Тiльки козак те проказав, як
Бубка пiднявся з пiску, в якому вiн собi для прохолоди вигрiб яму. Пiдiйшов
до людей, приязно махаючи хвостом i трусячи на всi боки пiском.
- Ну чортяко, не труси! Iди коня стережи! - Наказав Омелько, i Бубка
похмуро пiшов до коня.
Омелько зняв казанок iз вогню. Повичерпував варене тiсто i наклав
дерев'яну миску з верхом.
Встали з малим, проникливо прочитали "Отче наш" i сiли розкошувати
гарячою затiркою. По черзi брали ложкою тiсто з тарелi та ще з казанка
гарячо© каламутно© юшки.
- Бач, синку, як смаку на вiйнi гаряча страва? Пiсна затiрка, а як
смачно. в би та ©в!
Бубцi вони розмочили в юшцi великий окра ць загреби i лишили кiлька
ложок вичахлого тiста. Самi ще роздерли по таранi. Хлопчик дав Бубцi шмат
iкри, що той аж тертись головою почав об малого, пiд руку йому мордою
пхався.
- Наткався, як павук! - Похвалився малий, погладжуючи себе по череву.
Поки Омелько дожував свою тараню i вiдкрив рота, щоб загадати малому
роботу, як той вже скоцюрбився калачиком на теплiй травi i вмить заснув.
Омелько мовчки махнув рукою i все сам почистив, помив, заховав у
перекиднi суми. Швидко осiдлав коня, повантажив перекиднi суми, припасував
до сiдла сокиру та заступи.
Накрутив повiд на товстого сучка i вийшов iз затiнку на слiпуче сонце.
I тiльки вдивляючись пильно-пильно, напружуючи з усiх сил очi, Омелько
побачив крiзь полудневу югу малесенькi крапочки в глибинi долини. Зовсiм
тобi кiлька макових зернят. Та зернята цi рухались, то розтягуючись в рядок,
то збиваючись у темну плямку.
"Ах ти ж падло панське! - Вiд лютi в очах Омельковi потемнiло. - Це ти,
чорнобривчику, в жупанi дарованiм?! Тво щастя, що оце менi малий трапився.
Та я б вас, падлюк, отут би усiх "отд лав! ", як каже Лютий цар московський
Iван... Та не моя сьогоднi карта - час тiкати! "
Омелько метнувся в захисток, розгрiб пiсок i поклав на гаряче вугiлля
все паливо, що лишилось. I, наламавши здоровенну купу зелених гiлок, закидав
ними вогнище.
Малий вiд трiскоту ламаних гiлок навiть не ворухнувся, Омелько висадив
сонного хлопчика в сiдло i повiв коня лiворуч за купу верб до найближчого
пагорба.
Вiн примiтив ще здалеку улоговинку вiд дощово© води - по нiй можна
пiднятись межи терновими кущами. Малий i в сiдлi продовжував спати. I
Омелько його не будив. Тiльки притримував, щоб малий не перекинувся з коня.
Час вiд часу козак обертався назад i дивився, як наближаються крапки-
вершники. I ще дивився на купу старезних верб - а чи пiшов уже дим вiд
свiжо© зеленi?
Дим заклубочився над верховiттям у ту мить, коли Буланко, iз великим
зусиллям подолавши досить крутий схил, заходив у прохiд межи тернинами.
I зразу ж крапки-вершники на мить застигли, а тодi почали невблаганно
наближатись. Все швидше i швидше пiдкочувались до велетенських верб над
витоками ручаю.
Бубка нашорошив вуха, зупинився i почав нюхтити повiтря, задерши вгору
одновуху морду.
Омелько нахилився i погладив Бубку по чубку. Пес заметеляв хвостом i
проскочив уперед по проходу межи високими тернинами. Гiлки кущiв аж
вгинались вiд рясних, але ще зелених ягiд.
Перед самiсiньким виходом на верх груда, де кущi особливо зближались,
Омелько спинився. Щось мугикнув собi пiд носа, а тодi один товстий пагiн iз
великим зусиллям притис якомога нижче. I прикрутив його верхiвку жмаком
трави до кореня супротивного куща. А до однi © гiлочки пагона приладнав
стрiлу. Та так вправно, що серед листя i не розпiзна ш ©©.
Навiть якщо хтось i нахилиться, щоб розплутати зав'язку, тiльки вiн
торкнеться, пагiн випроста ться i вдарить того стрiлою, хто стоятиме на
стежцi. Якщо пiшому - то в обличчя. Якщо вершнику - то в черево, або його
коню в морду.
Поки Омелько ладнав на ворогiв свiй "самострiл", малий спав, сидячи в
сiдлi, мiцно вчепившись в луку сiдла. Омелько повiв коня далi межи
шовковистих трав та безлiчi квiтiв, що буяли по всiх верхах пагорбiв,
обминаючи густi купи терну, шипшини та глоду.
"Треба йти зараз на пiвнiч, тiльки на пiвнiч! Поки зорi не зiйдуть на
небi. Тодi й обрахую, чи ще на пiвнiч пертись, чи можна вже, нарештi, на
схiд повертати... "
Омелько прискорив крок i майже бiг поруч коня.
Далi Омелько пустився бiгцем, тягнучи за повiд коня. Буланко пiшов
дрiбною риссю. Малий прокинувся у сiдлi, але пальцi ще мiцнiше стис на
кульбацi.
- Батьку! Чого ви не сiда те на коня?
- Так треба, - пояснив на бiгу малому, розмiрюючи кроки, щоб дихання
було рiвне. - Це я готуюсь до походу.
- Я теж хочу готуватись до походу! Спинiть коня, я побiжу разом з вами.
- У цей похiд я рушаю сам самiсiнький. I без коня, i без тебе, i без
козакiв-братчикiв. А хто догляне, тим часом, мого, найкращого в свiтi, коня,
коли я буду в та мнiм походi?
- Я догляну, я! Вiн мене вже майже слуха ться.
- От бачиш - вiн тiльки мене й тебе слуха ться. Якщо його чужим людям
лишу, то повинен ©м всi сво© та мницi, як управляти конем, розповiсти. А як
хтось буде чужий знати мою та мницю, то в мене вже не буде всi © сили, вона
пропаде, послабне.
- А от я знаю та мницю! I вона не пропаде. Я такий, що нiкому не
викажу. й Богу, не викажу!
- Синку, синку! Слухай мене добре i запам'ятовуй. Нiколи, нiколи в
свiтi не клянися i не божись тим, що буде! Можна клястися тiльки тим, що
було, або що ти зробив. Все що буде, то не в нашiй силi, якщо того
Вседержитель не дасть. Бо на все воля Божа! От у Писанi© сказано, що коли
наш Спаситель пiшов молитись в сад Гетсиманський, бо душа його болiла, то
вiн сказав учням, що вони зневiряться в ньому ще тi © ночi. А святий Петро i