Страница:
аж голова запаморочилась, ще сильнiше, нiж тодi, як з коня перекинувся.
Добре обдивився на всi боки i, вгледiвши три кущi очерету, добрiв до
них.
I то© ж митi впав на нього громом тупiт сотень копит, свист i ревище
всього людоловського табуна.
Занурився Омелько межи трьома кущами очерету. I ревище затихло, тiльки
дзвоном, як дорогий кришталь, дзвенiли бульбашки повiтря, що разом iз
каламуттю пiдiймалось iз рiдкого намулу.
Правицею, розвiвши пальцi, вiн затулив носа, а другими притис очеретину
у вустах. Лiвицею вчепився у пiдводнi стебла очерету. Очi мiцно заплющив -
поки каламуть не опаде - вiдкривати очi не можна.
Самопал за спиною висiв - притягував до дна, допомагав ховатись. Та й
каптан намокав i весь одяг намокав, ставав важким. Поворухнув ногою - i з
чобота посипались вгору бульбашки i якась риба, чи линьок чи в'юн,
проскочила по ньому, зачепивши хвостом по лiвицi.
Тепло було у гарячiй болотнiй водi, ще й нагрiтiй нищiвним липневим
сонцем. Але як же бридко лежати iз заплющеними очима, i так важко через ту
рурочку очеретяну дихати. Хоча Омелько й так старався, щоб сильно не
ворушитись, щоб якомога менше було потрiбно повiтря. Думав про татар i про
п'явок. Бiльше про п'явок. Од згадок про п'явок його аж судомило. Ще
вiдтодi, коли вперше у дунайським болотах вiд туркiв ховався. Скiльки ж вони
з нього тодi кровi вицiдили! Про п'явок багато не продума ш. П'явка вона i
п'явка, кров ссе з тебе. Насмокчеться - вiдпаде, але кров з ранки все
наплива i наплива . Оце страшно - ©© вже нема, а кров все витiка ...
А татарва?.. Якщо стiльки ©© сюди прискакало, щоб одного його знищити
чи схопити, значить почнуть для того щось дiяти. Але що? Коней у болото не
пустять i самi не полiзуть пiшака. Болiт вони бояться може бiльше за все на
цiй землi. Бо з доброго болота не випливеш, як ото вони перепливають Днiпро,
тримаючись за кобилячий хвiст.
Омелько зача©вся пiд водою, а внутрiшнiм зором бачив, як татари по
високому берегу розтяглися ланцюгом. I пильно вдивляються у кожен порух
очеретяних стеблин. I вслуховуються, мов пси гончаки, у кожен шерхiт, кожен
звук, що долiта до них вiд болотних заростей. Псiв у них нема , тож вони й
не знайдуть його слiдiв при входi в болото.
Але татари без дiла не стоятимуть довго. хня сила - швидкiсть. Та й
зразу не вiдступляться вiд болота. Вони бачили, як вiн спускався з пагорба.
А вiд заростей на всi боки - лише трав'янистi пагорби. Татари знають - вiн в
очеретах. I його треба звiдти вигнати на чисте мiсце. Стрiлами навмання не
битимуть - з болота стрiли не повибира ш. Бо добре знав Омелько: де тiльки
було можна, вони сво© стрiли збирали. Хоча, власне, якi вони ©хнi - тi
стрiли? У них стрiли або московськi, або турецькi. Самi вже нiчого не вмiють
робити. I луки у них привiзнi. I грошi на походи ©м дають або греки, або
вiрмени. Якби не цi хрещенi лихварi, i половини грабункiв не було б...
Що можуть пси зробити, щоб вигнати його на сухе? Та дуже просто -
пiдпалити очерет. Он який вже день спекота. Та й старого сухого стебла
досить i на урiзi суха трава з весни зосталась.
Отож, якщо пiдпалять i не буде вiтру - кiнець. Адже тодi, коли згорить
сухе стебло, i вiд нього займеться пiдсохлий зелений очерет, густий дим
постелиться по водi... Тут вже можна захлинутись димом i пiд водою, i якщо
висунеш голову з води... Раптом щось вдарило в очеретину, ледь не вибивши ©©
з Омелькового рота, сильно дряпонуло по чолу. Чи болотяна черепаха, чи може
гоголь пiрнав...
I зразу по тому за якусь хвилю козак вiдчув - почина дерти в горлi.
"Пiдпалили! Пiдпалили, пси смердючi, пiдпалили! " - Подумки волав Омелько.
Дим просто розривав Омельковi легенi, починало стискати горло, рiзало
мов ножем у дихалках, раптовий бiль наскрiзь пронизав скронi. Пекуча
зненависть пройняла втiкача, бо вiн знав - скорiше захлинеться димом, нiж
випiрне з води. "Здохну, а не дiждуть пси, щоб ©хня хитрiсть сповнилась. " У
дихалках пекло вогнем, i вiд того болю вiн час вiд часу втрачав всю силу. Не
знати як, але очеретину тримав, не випускав.
I ось такого задушного ©дучого повiтря хапонув козак, що, втрачаючи
тяму, безнадiйно подумав: "Амiнь... " Та, змагаючись iз останнiх сил iз
бажанням випiрнути i вiддихатись, збагнув, що над водою той самий цим, яким
вiн душиться через очеретину.
Та враз ж полегшало - наче хто вдихнув у нього новi сили. У головi
прояснiшало, у горлi болiло, але не так нестерпно i пекуче.
Зрештою наважився вiдкрити очi. Крiзь прозору воду згори на нього
лилося золотаве свiтло. Час вiд часу свiтло наче закривалось нiби
повздовжнiми хмарами.
"Та це ж надi мною дим хмарами пливе. А пливе тому, що вiтер знявся...
"
I почав Омелько читати всi молитви, що вiн знав. Хоч на нього i млiсть
напливала, i бiль раз по раз пронизував голкою скронi, хоч часом вiн не мiг
пригадати всi слова молитви, читав i читав. I не сумнiвався вже: вряту ться.
Тiльки дочекатись, поки сонце зайде. Татарськi пси знають, що нiч на цих
землях - найнебезпечнiша година. Та не будуть вони бiля спаленого болота
пильнувати одного козака. Треба дочекатись заходу сонця.
Омелько вiдчув, що почина засинати - на голову наче хтось поклав
теплий лантух iз пiском. Омельковi зовсiм не хотiлось розкривати очi, але
вiн примусив себе розплющити ©х. Розплющив. Над ним трохи збоку наче
розпливалась якась свiтла пляма. "Та це ж мiсяць! " - Здогадався Омелько i
вирiшив: "Треба вилазити".
Омелько iз великим зусиллям поворушив задубiлими кiнцiвками, а далi й
звiвся на ноги i розплющив очi. Спочатку вiн нiчого не мiг розгледiти. В очi
попав намул i довелось пiдiйти ближче до берега, щоб промити очi. Як промив
очi, озирнувся на всi боки.
Тiльки тепер, коли очерет вигорiв до само© води, стало видно, яке
велике те болото.
Де-де ще вiд купин обгорiлого очерету тяглися вгору тоненькi цiвки
диму. Скрiзь на водi плавало обгорiле листя i недогорiлi тростини.
Над схiдними пагорбами здiймався величезний золотавий мiсяць.
Омелько поплентався до берега, женучи перед себе хвилi. I на них
заколивались золотавi смуги розбитого мiсяця. Десь далеко на лузi в
мочаринах деркав деркач. Iз сухих пагорбiв лилося несамовите дзюрчання
незлiченних коникiв.
Як Омелько не витрушував воду iз вух, а все ж, видно, туди ©© зайшло
забагато. Певно, тому час вiд часу звуки раптом пропадали, i на Омелька
падала нищiвна тиша, ще страшнiша, нiж пiд водою. Тодi Омелько спинявся,
нахилявся i трусив головою, i звуки знов вибухали навколо нього, i вiн
блаженно усмiхався.
Десь за пагорбом наче затупотiв одинокий кiнь. "Може, не спiймали?! " -
Вiдчайдушна надiя тьохнула в серцi. I тихо свиснув тим переливчастим високим
посвистом, до якого привчав свого коника ще вiд лошати.
За пагорбом заiржав кiнь.
"Буланко! " - Прошепотiв Омелько i перехрестився. Все ближче й ближче
тупiт копит, i ось на тлi ще свiтлого заходу край неба вималювався точений
абрис Буланка.
Не зважаючи на важенний мокрий одяг, мушкет i пудовi чоботи, на
закляклi ноги, козак важко побiг на гору до свого вiрного коня.
Буланко тихо заiржав i поклав на плече хазя©ну голову. Погладив коня по
гривi, але коли рука опустилась униз i зачепилась за патичок, кiнь
здригнувся всiм тiлом.
- Боже! Стрiла обламана. А пси смердючi! - Закляв крiзь зуби Омелько,
розвертаючи коня до мiсяця.
Добре протер очi, уважно роздивився при мiсячному сяйвi рану i уламок
стрiли, що стирчав iз соколка.
Погладжуючи Буланка лiвицею по лопатцi i плечу, примiрявся i,
проказавши молитву, швидко i щосили смикнув уламок стрiли. Буланко вiд того
здригнувся всi ю шкiрою i аж присiв на заднi ноги. Болiсно захрипiв.
Омелько пiднiс до очей уламок стрiли. I дуже зрадiв - на уламку був
сталевий наконечник. Цiлий, не обламаний.
"Тепер все буде гаразд! " - Ще бiльше зрадiв Омелько, перебираючи
шовковисту гриву.
Але враз вiдчув козак, що замерза . Що важенний мокрий одяг скову його
рухи, що розбухлi чоботи дибами висять на ногах, важенна холодна шапка
крижаним обручем стиску скронi.
Ледь спромiгся видертися на коня i, злегка, як завжди, смикнув за
вуздечку, цмокнув губами, i кiнь пiшов бадьорою риссю.
Нi ©сти, нi пити не хотiлось. Тiльки хотiлось зiгрiтись. Його тiпало
вiд внутрiшнього холоду.
I коли на якусь мить холоднi судоми трохи вiдпускали Омелька, сон зразу
ж падав на нього теплою задухою.
Коли ж ударяла нова хвиля холоду, Омелько прокидався i бачив, що його
вiрний Буланко несе його луговим низьким берегом яко©сь рiчечки. А по рiчцi
за ними пливе невiдступно здоровенний яскравий мiсяць, що вже почина
щербитись.
З усiх кущiв, iз лугово© трави, iз пагорбiв долинали пташинi крики,
цвiрчання коникiв i наче далекий брехiт лисицi.
Чим далi, тим менше лишалось у козака сил. Вiн схилився на коня, голова
впала на груди, як ото в покiйного отамана.
А вiрний Буланко бадьорим кроком все йшов i йшов луговою стежкою понад
водою. "I куди ото вiн тьопа ? " - Крiзь сон намагався зрозумiти Омелько.
Але нiчого зрозумiти не мiг i знов провалювався у болiсний сон, щоб за
якийсь час знов вiдчути пронизливий холод у всьому тiлi i на хвилю
пробудитись. Коли по якiйсь хвилi набiжного сну Омелько розклiпив очi -
побачив, що кiнь тьопа темним просадом. Мiсяць свiтить у спину, i попереду
по вибитiй дорозi бадьоро пiдстрибу тiнь коня i вершника.
"Ти ба, Буланко дорогу зна ... Колись ми тут наче були,.. але коли? Не
пам'ятаю... А от Буланко пам'ята ... Тiльки хiба ж вiн скаже... Отако©,
бач,.. " - думав Омелько i не зчувся, як заснув.
Прокинувся наступного разу не вiд пронизуючого холоду, а вiд того, що
тепле й лагiдне свiтло торкнулося його обличчя.
Розправив плечi, поворушив спухлими, задубiлими пальцями i озирнувся на
всi боки. Сонце витнулося з-за буйних кущiв, його променi починали добре
зiгрiвати. I нема нiякого просаду i нiяко© бито© стежки. Кiнь широким
кроком труха у соковитiй травi берегом рiчки. Все навкруги заросло буйними
кущами. I серед тих кущiв нiби галявина, i на нiй кiлька престарезних
в'язiв. З товстенними крученими вузлами корiння i стовбурами, що низько
роздiлилися на товстеннi гiлки.
"Хоч трiшечки вiдпочину, поки сонце добре пiдiб' ться, а тодi висушу
лахи та побачу, що далi робити... "
Омелько спiшився, стягнув iз себе самопал i сiв на товстеннi вузлуватi
коренi в'яза. Прихилився спиною до шерхуватого репаного стовбура. Щоб
обезпечитись, поставив самопал межи колiн. А повiд намотав на лiвицю. Як же
затишно та зручно було сидiти, прихилившись до сухого теплого стовбура. "Оце
перепочину,... добре зiгрiюсь... покладу лахи на сонцi i споряджу мушкет...
"
Сонце пiднялося вище, i Омелько крiзь дрiмоту вiдчував, як нагрiва ться
на ньому i висиха одяг. "Полежу трохи... " - подумав Омелько, нахилився до
тепло© трави i згадав, ну просто привидiлось йому, як ото колись, як ще
хлопчаком вiн веде на леваду панських жеребих кобил. А на левадi, як оце
його зараз, так тодi приморило дрiмотою панську дiвку Марiю. Всю нiч вона з
iншими дiвками та парубками витанцьовувала. Бо до ©хнього пана при©хали
куми. А в того пана був ©здовий i добре грав у дуду. То пани собi сво свято
гуляли, а вся молода челядь тупотiла пiд дуду до самого ранку. Пiсля добро©
гульнi пани можуть спати i до обiду, а панськiй челядi треба дiло справляти.
Отож взяла Марiя три штуки полотна, рубель та й попленталася до каменя при
джерелi, щоб полотно мочити й вибивати, на травi вибiлювати i знов мочити й
вибивати. Кинула Марiя полотно, присiла на травицю перепочити. Похилилась i
враз заснула. Чи ©й снилося, що вона ще танцю , чи може що iнше, тiльки вона
то на один бiк повернеться, то на другий i ногами сучить. Сорочка та запаска
вiд того все вище й вище та вище закасуються. Що литки i колiна в не© аж до
червоного засмаглi, то вже вище колiн стегна бiлi, мов сметана. Стегна бiлi
та тугi. Шкiра чиста, як у дитини, нiжна. Жодно© волосинки, жодно© плямки.
До того Омельковi кортiло на жiночу голизну роздивлятись. А тут просто
потягло до сонно© Марi©. I вiн наблизився до не© впритул. Але не просто
пiдiйшов. Озирнувся на всi боки, прислухався, а тодi пiдiгнав кобил нiби ©х
попасаючи, став i розглядався на Марi©нi бiлi стегна.
Марiя знов перевернулась i сорочка закасалась до срамного тiла, а
пазуха розкрилась, що було видно праву цицьку iз набряклим рожевим сосцем.
Омелько посмiхнувся в дрiмотi i мляво подумав: "А цицьки у Марi© були
кращi, нiж в отих мармурових богинь у князя Матяша. А я чомусь все на ©©
чорне лоно зирив... Дивне дiло - доля. Ну геть нiчого людина не зна , що з
нею буде. Хiба мiг таке собi помислити, що я колись те лоно чавитиму i для
©©, i для власно© втiхи?... "
Коли тут кiнь шарпонув за повiд. Омелько миттю сiв i просто ослiп вiд
нищiвного сонця. Зразу не мiг побачити, що наполохало вiрного коника. Все тi
ж буйнi заростi, розлогi в'язи, трав'янистий схил берега. Тодi козак глянув,
куди нашорошенi вуха Буланка. I побачив крiзь мереживо кущiв: по схилу
спускались воли - рудий i чорний. Тiльки не мiг зразу роздивитись, хто веде
волiв.
Кулаками протер сльозливi очi, насунув шапку на брови i тихо пiдвiвся.
Мушкет на плече, коня вхопив за повiд бiля самого трензеля. Крадучись,
ступив крок, ступив другий, ступив третiй. I - о диво! Вiдчув: знов вiн у
силi! I каптан геть висох, не заважа жодному руховi. Низько пригнувшись,
ступав нечутними котячими кроками. Висока, буйна трава i волога, пухка земля
глушили тупiт кiнських копит. Ось в одному мiсцi кущi розiйшлись, i козак
побачив: воли стоять на урiзi води i неквапно смокчуть воду.
А попереду них геть гола дiвчина. Зайшла у воду по чорне лоно,
нахиля ться i хлюпа обома руками собi на пишнi перса.
Омелько завмер, вагаючись, чи тишком-нишком пiдiйти ще ближче, чи
вiдкрито йти, щоб вона почула i встигла хоча б сорочку на себе накинути.
Поки Омелько розкумекував, що чинити, як iз верболозу вилетiв
здоровенний чорний собака. Загавкотiв басовито - луна над водою покотилася,
множачись вiд берегiв. Дiвчина прудко вискочила з води i кинулась до одягу.
Хоч Омелько вiдганяв псюгу прикладом, все ж устиг роздивитись, як стрибали
наливнi бiлi перса купальницi, як вигинались рожевi сiдницi при кожному
кроцi. Пес ледь таки не вхопив Омелька, бо Омелько завмер, як побачив, що
дiвчина обернулась до нього спиною i, широко розставивши литi стегна,
нахилилась над сво©ми одежинами.
- А щоб тобi добра не було! - Закляв Омелько чи то вiд злостi на
собаку, чи то вiд захоплення рожевими сiдницями i бiлими пишними стегнами
дiвчини.
Дiвчина насварила собаку, i вiн зразу ж перестав кидатись на козака.
Козак iшов до дiвчини, а пес поперед нього i все обертався, вишкiряв
здоровеннi iкла i гавкав, як у дiжку.
Омелько аж свиснув собi тихо у вуса, коли вийшов iз кущiв до дiвчини -
вона й сорочку вдягла i запаску припасувала i пояс пов'язала та так хвацько,
якби ото на танцi йшла. I довге чорне волосся встигла заквiтчати ромашкою.
Як годиться, знявши шапку, привiтав чорнобриву дiвчину:
- Здоровi були, пане отамане! А ми про вас, пане отамане, чули! Радi
вас у гостi запросити, пане отамане!
- Можна й у гостi, якщо не жарту ш, красно дiвчино, - погодився
Омелько, а сам собi подумав: "Не второпаю що, але щось воно тут не те ...
Але побачимо, як подивимося. " I невловимим порухом перевiрив, чи легко
вийма ться чингал iз пiхов. "От холера його матерi! Куняв, куняв, а мушкета
так i не спорядив! "
Липи давно вiдцвiли, але бджоли так i ро©лись, так i гули над головою.
"Скiльки ж тут диких бортей?! Та хiба цi гречкосi© щось тямлять у
бортництвi?... "
Дiвчина весело щебетала про сво©х сестер, що за©зд держать, а вона ото
©м допомага .
До Омелька слова дiвчини долiтали наче через якесь запинало. Омелько
перехрестився, щоб ця мара вiд нього вiдiйшла - не допомогло. Не мiг нiяк
второпати всього i зрозумiти, що вона говорить.
Дiвчина йшла на крокiв два попереду, все оберталась, вiдкидала пасмо
чорного волосся, всмiхалася i говорила, говорила. То копилила пухкi вишневi
вустонька, то вони розпливались у посмiшцi. Та от очi в не© нерухомi,
застиглi, як погаслi чорнi вуглики.
Пiднялись дорогою на груд, i зразу ж побачили побiленi зруби
мiстечково© фортецi. Невелике зовсiм мiстечко, але обезпечене добрим
захистом.
Омелько аж спинився на хвилю: "Дивно, дивно, як же ми могли цим шляхом
iти в Галичину, а тут не спинялись... А може менi привидiлось, що це той
шлях? Ну, такого зо мною ще нiколи не траплялось... Чи то в мене пропасниця,
чи тому, що я з Буланка гепнувся?... "
I корчма при шляху здивувала: стiни вибiленi, призьба червоною глиною
пiд шнурок пiдведена, свiжими очеретяними кулями крита.
Вискочила назустрiч ©м чорнява молодиця в тонкiй пишнiй намiтцi. Ну
тобi геть, як близнючка, схожа на свою сестрицю, дiвицю ще. I ця величала
Омелька паном отаманом, кланялася в пояс, запрошувала до корчми.
Та Омелько поки сам не напо©в коня, поки не всипав у шальку порцi©
вiвса, i не обернувся до корчемних дверей. На останок присипав плавуном з
порошницi рану.
Як вступив iз сонячного дня в корчму, то наче у якесь чорне пекло
провалився. Лупав бубон, верещала скрипка i хтось на кугичках пiдсвистував.
Попiд стiнами столи, заваленi горою всяких пундикiв i заставленi всяким
питвом у баклагах, штофах, куманцях. А на лавах коло столiв, тiльки що не
один на одному, возсiдало дивне братство - наче зiбрався весь минулий
ярмарок.
Лише один стiл невеличкий стояв порожнiй. Якраз стояв проти устя печi.
I така ж чорнява молодиця, як i та, що зустрiла Омелька, тiльки з великим
черевом, витирала ганчiркою велику червону пляму.
Чорнява молодиця i ©© молодша сестриця посадовили Омелька на ослiнчик
до порожнього столу. I поки вiн примощував бiля себе мушкет, на столi вже
стояв запашний борщ, духмянiла жирнюча тарань, обпливали сметаною вареники,
вилискував зеленою поливою глечик iз холодним кисляком, червонiли на тацi
здоровеннi раки, крiзь зелене скло баклаги свiтилась сльозою чиста оковита,
а на чарочцi спалахували вiдблиски вогню iз устя печi.
Середульша сестра, з важка черевом, а лицем така ж чорнява, як i двi
iншi, витягла з вогню рогачем горщик тушено© воловини. Взяла голими руками
горщик з вогню i понесла козаковi. Ще й ложку посунула козаковi. Та Омелько
©хньо© ложки не взяв, а витяг iз череса свою, козацьку ложку.
Подивився козак собi пiд руку, там вже бiля мушкета лежить чорний
псище, нiби мушкет сторожу .
"А часом цi сестрицi не вiдьми? " - Якось весело подумав Омелько,
сьорбаючи густий борщ i шукаючи язиком шматочки засмаженого сала. I не
знаходив. Неймовiрно смачний запах смаженого сала був, а самого сала в борщi
- анi крихти. Дуже здивувало воно, та не став питати нiчого в сестер. Чи вiд
гарячого густого борщу, чи вiд чарчини оковито©, а така бадьорiсть (веселi
просто! ) розлилася по всьому тiлу. Тушена воловина з грибами ще додала
насолоди утробi, аж спiвати захотiлось. Як ото чарчину перехилив, душа
усмiхнулась. Вiдiгнала оковита турботи i горе кудись за туманний обрiй -
вiдпливли i щезли i татари, i побратими, i нещаснi бранки. Все навколо
прояснiшало. Добре стало видно всiх гуляк. I не вищала скрипка, а спiвала
просто людським голосом. Бубон перестав калатати так-сяк, а бив дзвiнко,
просто ноги пiдштовхував до танцю. Розламуючи найбiльшого рака, Омелько
подивився лiворуч i дуже здивувався - на кiнцi дубового ослону сидiло тро
вiзникiв з ярмарку. Крайнiй тримав в'яленого рибця, такого блискучого, немов
черкеський чингал. Крiзь проколотi очi рибця телiпався уривок шворки.
"Чи не моя то мотузочка? - Подумав Омелько. - Пiду подивлюсь. " I,
схопивши мушкет i баклагу, пiдвiвся зi свого ослiнчика.
- Пане отамане, пане отамане!!! - Загорлали корчемнi гультя© i тягли до
нього порожнi чарки. - Сiдайте до нас!
Гультя© посунулись по лавi, звiльняючи мiсце Омельковi. Крайню,
пухкеньку приблудну молодичку зiштовхнули з лави.
Чорний собака теж пiдскочив до галасливого столу. А молодичка постояла,
постояла та й, пiдскочивши до козака, гепнулась йому на колiна.
Омелько обережно поставив чарку на стiл, схопив молодицю за поперек i,
не сходячи з мiсця, високо пiдняв ©© i пересадовив на колiна сусiду.
- Ого-го! Оце сила! Оце руки! - Загорлали гультя©. - Залiзний пан
отаман! Слава отаману! Слава! Слава! - Ляпали долонями по мокрих дошках,
тупотiли ногами. Скрипаль i бубонист просто нахилились над Омельком i тнули
веселу музику. Аж ноги в козака самi пiдскакували.
Омелько твердою рукою наливав зi сво © баклаги оковиту в гультяйськi
чарки. I кра м ока зиркав на рибця в руках пелехатого вiзника. Це таки його
рибець, його мотузка. Вiн сам на не© насиляв по десятку рибцiв.
Випили по чарцi, i хотiв Омелько спитати в гультя©в, чи вони самi в
нього на ярмарку рибу купували, чи в якихось перекупок. Але не став питати,
бо нараз густо запахло смаженим салом. Вся корчма вщерть виповнилась тим
спокусливим духом. Обернувся до печi - середульша, пузата, перекида широким
ножем з велико© пательнi я чню на тацю. Молодша сестричка бере тацю i несе
до його столу.
Омельковi вiд виду золотих жовткiв та прозорого сала, вiд запаху
свiжатини ледь серце не зайшлося - рокiв два тако© домашньо© я чнi вiн i не
нюхав, i не куштував.
Козак зразу ж полишив галасливу компанiю. Вломив здоровий шмат хлiба,
пiдхопив ним жовток, шмат сала i цiлий жмак золото© всмажено© цибулi.
Хрумтiла на зубах цибуля. Розтавав пухкий хлiб. Хрупала шкоринка. Добре
посолений сiрою сiллю жовток був незмiрною насолодою. Закортiло до всього
цього розкiшного смакування ще й чарчину перехилити. Останню. Нахилив
баклагу i лише пiвчарки нацiдив. I не засмутився вiд того. I так йому добре,
а заливати очi оковитою йому, Баламуту, не годиться. Всi у Великiм Лузi
знали, що Баламут нiколи не впивався - нiхто його не бачив на землi, нiхто
не пам'ятав, щоб вiн непотрiбство якесь п'яне варнякав. Отож одним ковтком
спорожнив чарчину. I тiльки оковита досягла шлунка, як просто вогнем пiшло
по всьому тiлу, напружило всi м'язи i враз наче ото, як покришку з киплячого
казана зняли, i вийшла пара - отак Омелька полишили всi сили.
I чорний пес враз схопив зi столу, просто з миски, печену воловину.
"Отру©ли, чортовi сестри... Пропав я нi за цапову душу... " - встиг
подумати Омелько, опадаючи на стiл у солодкому безсиллi.
Старша сестра стала над козаком, потягла за вухо i перевернула голову
на другий бiк.
- Еге, дiвчата... Впилось наше золотце... Нумо мерщiй тягнiть...
Чорнокоса дiвчина та ©© черевата сестра пiдхопили пiд руки Омелька i
потягли до комiрчини. У комiрчинi вони його штовхнули на старосвiтське
дубове лiжко. I зразу ж кинулись нишпорити по його одягу.
Спочатку глиняний свiтильник тримала вагiтна сестриця, а старша i
молодша заволодiли всiма Омельковими добрами. Старша нiяк не могла
намилуватись широким срiбним поясом, що його пiд каптаном носив козак. Дiвка
витягла iз пiхов кривий турецький чингал i крутила ним, i його дзеркальне
лезо вiд свiтильника пускало зайчики по стiнах. I окуту срiблом порошницю
вiдкрили i понюхали. Почали чхати, кленучи бойове зiлля.
Стягли каптан з козака, i старша сказала:
- Каптан новий, трохи мулом зашмарований та сильно болотом смердить.
Сукно вiдмiнне - лунське. Як випрати i випрасувати, то не менше трьох монет
вiзьмемо...
Середульша висмикнула патичок з петлi, розкрутила очкура i почала
стягати з козака шаровари.
Вдова все роздивлялась карбований срiбний пояс i, не пiдводячи очей,
спитала у черевато©.
- Шаровари чогось вартi?
- Шароварам цiна базарна... А от у шароварах рiч дуже цiнна-а-а...
Подивiться, сестрички.
- Ой матiнко, яке воно велике! - Зойкнула дiвка.
- Добра штука, як головка в баса! - Поважно зазначила старша сестра. А
тодi молодшiй. - Ми з сестрою цi забавки зна мо. I тобi вже час. Ми тобi
його першiй вiдступа мо.
- Я боюся...
- Тю на тебе! - Скрикнула вагiтна. - Як ти така ляклива, то тодi я
перша!
- I почала розкручувати пояс, кинула фартушину на козуб, запаску на
дiжку i здерла з себе сорочку.
- Пiдожди, не квапся. Ми удвох почнемо, а мала тодi нехай приста ! - I
шинкарка скинула з себе геть усе, крiм намiтки,
Подивилась на молодшу сестру.
- Ти подивись на не© - ну тобi чисто черниця! Ану розбирайся! Та
свiтильник на решето постав. Та обережно, бо ще менi корчму спалиш... А ми,
сестричко, - це вона до черевато©, - покладiмо його на лiжко... Та важкий
же, собака...
- I не кажи, сестро! М'язи у нього як вилитi. I, дивися, весь у
рубцях... Ось вiд шаблi рубець... ось вiд кулi... А цей вiд чого? Я щось не
второпаю...
- Це його залiзом розпеченим мордували... I дивися, досi живий!
- А сьогоднi, як дума ш, виживе?..
- Побачимо, сестричко... Ану, мала! Знiмай зi свого судженого гайтан.
Щоб вiн нашим чарам не завадив.
Дiвка, вже розiбрана, пiдскочила до Омелька i обома руками стягла з
його ши© шовковий шнурок iз кам'яним хрестиком. Передала його старшiй
сестрицi. Та обережно, самими пучками взялась за шовкову шворку i почала
уважно роздивлятись.
- й же, я такого не бачила! I камiнь якийсь зелений. Часом не смарагд?
I скiльки ж вiн може коштувати?.. Перший раз бачу...
- I я перший раз бачу, - вiдказала молодша, нахилившись над Омельком i
потягуючи за ство обпо ного бiйця.
- Що ти там робиш?! Що то значить молоде, дурне, не навчене. Хто ж до
себе спочатку тягне? Треба ту шкiрку вiдтягувати назад, розкривати, а потiм
закривати... Ось так, ось так, ось так!... - Почала черевата роз'ятрювати
чоловiче ство. Губу закусила, очi примружила i важко дихала.
- Ану, дiвчата! - Розсердилась старша, - Не дрочiть, бо вилл сiм'я -
нiчого нам не дiстанеться...
- Сестрице, - докiрливо перебила ©© середульша, легенько перебираючи
пальцями по ству, мов по сопiлцi, - та в нього таке коромисло, що ми ще всi
втрьох на ньому погойда мося... без перерви... Повiр менi. Я ©х всiх краще
тебе знаю.
- Авже. Хто на тебе моргне, ти тому й даси...
- Тобi що - завидки? Що, я в тебе кого вiдбила? - У цю мить рипнули
дверi, i в комiрчину прослизнув чорний пес. I зразу пхнувся мордою у пахвину
Добре обдивився на всi боки i, вгледiвши три кущi очерету, добрiв до
них.
I то© ж митi впав на нього громом тупiт сотень копит, свист i ревище
всього людоловського табуна.
Занурився Омелько межи трьома кущами очерету. I ревище затихло, тiльки
дзвоном, як дорогий кришталь, дзвенiли бульбашки повiтря, що разом iз
каламуттю пiдiймалось iз рiдкого намулу.
Правицею, розвiвши пальцi, вiн затулив носа, а другими притис очеретину
у вустах. Лiвицею вчепився у пiдводнi стебла очерету. Очi мiцно заплющив -
поки каламуть не опаде - вiдкривати очi не можна.
Самопал за спиною висiв - притягував до дна, допомагав ховатись. Та й
каптан намокав i весь одяг намокав, ставав важким. Поворухнув ногою - i з
чобота посипались вгору бульбашки i якась риба, чи линьок чи в'юн,
проскочила по ньому, зачепивши хвостом по лiвицi.
Тепло було у гарячiй болотнiй водi, ще й нагрiтiй нищiвним липневим
сонцем. Але як же бридко лежати iз заплющеними очима, i так важко через ту
рурочку очеретяну дихати. Хоча Омелько й так старався, щоб сильно не
ворушитись, щоб якомога менше було потрiбно повiтря. Думав про татар i про
п'явок. Бiльше про п'явок. Од згадок про п'явок його аж судомило. Ще
вiдтодi, коли вперше у дунайським болотах вiд туркiв ховався. Скiльки ж вони
з нього тодi кровi вицiдили! Про п'явок багато не продума ш. П'явка вона i
п'явка, кров ссе з тебе. Насмокчеться - вiдпаде, але кров з ранки все
наплива i наплива . Оце страшно - ©© вже нема, а кров все витiка ...
А татарва?.. Якщо стiльки ©© сюди прискакало, щоб одного його знищити
чи схопити, значить почнуть для того щось дiяти. Але що? Коней у болото не
пустять i самi не полiзуть пiшака. Болiт вони бояться може бiльше за все на
цiй землi. Бо з доброго болота не випливеш, як ото вони перепливають Днiпро,
тримаючись за кобилячий хвiст.
Омелько зача©вся пiд водою, а внутрiшнiм зором бачив, як татари по
високому берегу розтяглися ланцюгом. I пильно вдивляються у кожен порух
очеретяних стеблин. I вслуховуються, мов пси гончаки, у кожен шерхiт, кожен
звук, що долiта до них вiд болотних заростей. Псiв у них нема , тож вони й
не знайдуть його слiдiв при входi в болото.
Але татари без дiла не стоятимуть довго. хня сила - швидкiсть. Та й
зразу не вiдступляться вiд болота. Вони бачили, як вiн спускався з пагорба.
А вiд заростей на всi боки - лише трав'янистi пагорби. Татари знають - вiн в
очеретах. I його треба звiдти вигнати на чисте мiсце. Стрiлами навмання не
битимуть - з болота стрiли не повибира ш. Бо добре знав Омелько: де тiльки
було можна, вони сво© стрiли збирали. Хоча, власне, якi вони ©хнi - тi
стрiли? У них стрiли або московськi, або турецькi. Самi вже нiчого не вмiють
робити. I луки у них привiзнi. I грошi на походи ©м дають або греки, або
вiрмени. Якби не цi хрещенi лихварi, i половини грабункiв не було б...
Що можуть пси зробити, щоб вигнати його на сухе? Та дуже просто -
пiдпалити очерет. Он який вже день спекота. Та й старого сухого стебла
досить i на урiзi суха трава з весни зосталась.
Отож, якщо пiдпалять i не буде вiтру - кiнець. Адже тодi, коли згорить
сухе стебло, i вiд нього займеться пiдсохлий зелений очерет, густий дим
постелиться по водi... Тут вже можна захлинутись димом i пiд водою, i якщо
висунеш голову з води... Раптом щось вдарило в очеретину, ледь не вибивши ©©
з Омелькового рота, сильно дряпонуло по чолу. Чи болотяна черепаха, чи може
гоголь пiрнав...
I зразу по тому за якусь хвилю козак вiдчув - почина дерти в горлi.
"Пiдпалили! Пiдпалили, пси смердючi, пiдпалили! " - Подумки волав Омелько.
Дим просто розривав Омельковi легенi, починало стискати горло, рiзало
мов ножем у дихалках, раптовий бiль наскрiзь пронизав скронi. Пекуча
зненависть пройняла втiкача, бо вiн знав - скорiше захлинеться димом, нiж
випiрне з води. "Здохну, а не дiждуть пси, щоб ©хня хитрiсть сповнилась. " У
дихалках пекло вогнем, i вiд того болю вiн час вiд часу втрачав всю силу. Не
знати як, але очеретину тримав, не випускав.
I ось такого задушного ©дучого повiтря хапонув козак, що, втрачаючи
тяму, безнадiйно подумав: "Амiнь... " Та, змагаючись iз останнiх сил iз
бажанням випiрнути i вiддихатись, збагнув, що над водою той самий цим, яким
вiн душиться через очеретину.
Та враз ж полегшало - наче хто вдихнув у нього новi сили. У головi
прояснiшало, у горлi болiло, але не так нестерпно i пекуче.
Зрештою наважився вiдкрити очi. Крiзь прозору воду згори на нього
лилося золотаве свiтло. Час вiд часу свiтло наче закривалось нiби
повздовжнiми хмарами.
"Та це ж надi мною дим хмарами пливе. А пливе тому, що вiтер знявся...
"
I почав Омелько читати всi молитви, що вiн знав. Хоч на нього i млiсть
напливала, i бiль раз по раз пронизував голкою скронi, хоч часом вiн не мiг
пригадати всi слова молитви, читав i читав. I не сумнiвався вже: вряту ться.
Тiльки дочекатись, поки сонце зайде. Татарськi пси знають, що нiч на цих
землях - найнебезпечнiша година. Та не будуть вони бiля спаленого болота
пильнувати одного козака. Треба дочекатись заходу сонця.
Омелько вiдчув, що почина засинати - на голову наче хтось поклав
теплий лантух iз пiском. Омельковi зовсiм не хотiлось розкривати очi, але
вiн примусив себе розплющити ©х. Розплющив. Над ним трохи збоку наче
розпливалась якась свiтла пляма. "Та це ж мiсяць! " - Здогадався Омелько i
вирiшив: "Треба вилазити".
Омелько iз великим зусиллям поворушив задубiлими кiнцiвками, а далi й
звiвся на ноги i розплющив очi. Спочатку вiн нiчого не мiг розгледiти. В очi
попав намул i довелось пiдiйти ближче до берега, щоб промити очi. Як промив
очi, озирнувся на всi боки.
Тiльки тепер, коли очерет вигорiв до само© води, стало видно, яке
велике те болото.
Де-де ще вiд купин обгорiлого очерету тяглися вгору тоненькi цiвки
диму. Скрiзь на водi плавало обгорiле листя i недогорiлi тростини.
Над схiдними пагорбами здiймався величезний золотавий мiсяць.
Омелько поплентався до берега, женучи перед себе хвилi. I на них
заколивались золотавi смуги розбитого мiсяця. Десь далеко на лузi в
мочаринах деркав деркач. Iз сухих пагорбiв лилося несамовите дзюрчання
незлiченних коникiв.
Як Омелько не витрушував воду iз вух, а все ж, видно, туди ©© зайшло
забагато. Певно, тому час вiд часу звуки раптом пропадали, i на Омелька
падала нищiвна тиша, ще страшнiша, нiж пiд водою. Тодi Омелько спинявся,
нахилявся i трусив головою, i звуки знов вибухали навколо нього, i вiн
блаженно усмiхався.
Десь за пагорбом наче затупотiв одинокий кiнь. "Може, не спiймали?! " -
Вiдчайдушна надiя тьохнула в серцi. I тихо свиснув тим переливчастим високим
посвистом, до якого привчав свого коника ще вiд лошати.
За пагорбом заiржав кiнь.
"Буланко! " - Прошепотiв Омелько i перехрестився. Все ближче й ближче
тупiт копит, i ось на тлi ще свiтлого заходу край неба вималювався точений
абрис Буланка.
Не зважаючи на важенний мокрий одяг, мушкет i пудовi чоботи, на
закляклi ноги, козак важко побiг на гору до свого вiрного коня.
Буланко тихо заiржав i поклав на плече хазя©ну голову. Погладив коня по
гривi, але коли рука опустилась униз i зачепилась за патичок, кiнь
здригнувся всiм тiлом.
- Боже! Стрiла обламана. А пси смердючi! - Закляв крiзь зуби Омелько,
розвертаючи коня до мiсяця.
Добре протер очi, уважно роздивився при мiсячному сяйвi рану i уламок
стрiли, що стирчав iз соколка.
Погладжуючи Буланка лiвицею по лопатцi i плечу, примiрявся i,
проказавши молитву, швидко i щосили смикнув уламок стрiли. Буланко вiд того
здригнувся всi ю шкiрою i аж присiв на заднi ноги. Болiсно захрипiв.
Омелько пiднiс до очей уламок стрiли. I дуже зрадiв - на уламку був
сталевий наконечник. Цiлий, не обламаний.
"Тепер все буде гаразд! " - Ще бiльше зрадiв Омелько, перебираючи
шовковисту гриву.
Але враз вiдчув козак, що замерза . Що важенний мокрий одяг скову його
рухи, що розбухлi чоботи дибами висять на ногах, важенна холодна шапка
крижаним обручем стиску скронi.
Ледь спромiгся видертися на коня i, злегка, як завжди, смикнув за
вуздечку, цмокнув губами, i кiнь пiшов бадьорою риссю.
Нi ©сти, нi пити не хотiлось. Тiльки хотiлось зiгрiтись. Його тiпало
вiд внутрiшнього холоду.
I коли на якусь мить холоднi судоми трохи вiдпускали Омелька, сон зразу
ж падав на нього теплою задухою.
Коли ж ударяла нова хвиля холоду, Омелько прокидався i бачив, що його
вiрний Буланко несе його луговим низьким берегом яко©сь рiчечки. А по рiчцi
за ними пливе невiдступно здоровенний яскравий мiсяць, що вже почина
щербитись.
З усiх кущiв, iз лугово© трави, iз пагорбiв долинали пташинi крики,
цвiрчання коникiв i наче далекий брехiт лисицi.
Чим далi, тим менше лишалось у козака сил. Вiн схилився на коня, голова
впала на груди, як ото в покiйного отамана.
А вiрний Буланко бадьорим кроком все йшов i йшов луговою стежкою понад
водою. "I куди ото вiн тьопа ? " - Крiзь сон намагався зрозумiти Омелько.
Але нiчого зрозумiти не мiг i знов провалювався у болiсний сон, щоб за
якийсь час знов вiдчути пронизливий холод у всьому тiлi i на хвилю
пробудитись. Коли по якiйсь хвилi набiжного сну Омелько розклiпив очi -
побачив, що кiнь тьопа темним просадом. Мiсяць свiтить у спину, i попереду
по вибитiй дорозi бадьоро пiдстрибу тiнь коня i вершника.
"Ти ба, Буланко дорогу зна ... Колись ми тут наче були,.. але коли? Не
пам'ятаю... А от Буланко пам'ята ... Тiльки хiба ж вiн скаже... Отако©,
бач,.. " - думав Омелько i не зчувся, як заснув.
Прокинувся наступного разу не вiд пронизуючого холоду, а вiд того, що
тепле й лагiдне свiтло торкнулося його обличчя.
Розправив плечi, поворушив спухлими, задубiлими пальцями i озирнувся на
всi боки. Сонце витнулося з-за буйних кущiв, його променi починали добре
зiгрiвати. I нема нiякого просаду i нiяко© бито© стежки. Кiнь широким
кроком труха у соковитiй травi берегом рiчки. Все навкруги заросло буйними
кущами. I серед тих кущiв нiби галявина, i на нiй кiлька престарезних
в'язiв. З товстенними крученими вузлами корiння i стовбурами, що низько
роздiлилися на товстеннi гiлки.
"Хоч трiшечки вiдпочину, поки сонце добре пiдiб' ться, а тодi висушу
лахи та побачу, що далi робити... "
Омелько спiшився, стягнув iз себе самопал i сiв на товстеннi вузлуватi
коренi в'яза. Прихилився спиною до шерхуватого репаного стовбура. Щоб
обезпечитись, поставив самопал межи колiн. А повiд намотав на лiвицю. Як же
затишно та зручно було сидiти, прихилившись до сухого теплого стовбура. "Оце
перепочину,... добре зiгрiюсь... покладу лахи на сонцi i споряджу мушкет...
"
Сонце пiднялося вище, i Омелько крiзь дрiмоту вiдчував, як нагрiва ться
на ньому i висиха одяг. "Полежу трохи... " - подумав Омелько, нахилився до
тепло© трави i згадав, ну просто привидiлось йому, як ото колись, як ще
хлопчаком вiн веде на леваду панських жеребих кобил. А на левадi, як оце
його зараз, так тодi приморило дрiмотою панську дiвку Марiю. Всю нiч вона з
iншими дiвками та парубками витанцьовувала. Бо до ©хнього пана при©хали
куми. А в того пана був ©здовий i добре грав у дуду. То пани собi сво свято
гуляли, а вся молода челядь тупотiла пiд дуду до самого ранку. Пiсля добро©
гульнi пани можуть спати i до обiду, а панськiй челядi треба дiло справляти.
Отож взяла Марiя три штуки полотна, рубель та й попленталася до каменя при
джерелi, щоб полотно мочити й вибивати, на травi вибiлювати i знов мочити й
вибивати. Кинула Марiя полотно, присiла на травицю перепочити. Похилилась i
враз заснула. Чи ©й снилося, що вона ще танцю , чи може що iнше, тiльки вона
то на один бiк повернеться, то на другий i ногами сучить. Сорочка та запаска
вiд того все вище й вище та вище закасуються. Що литки i колiна в не© аж до
червоного засмаглi, то вже вище колiн стегна бiлi, мов сметана. Стегна бiлi
та тугi. Шкiра чиста, як у дитини, нiжна. Жодно© волосинки, жодно© плямки.
До того Омельковi кортiло на жiночу голизну роздивлятись. А тут просто
потягло до сонно© Марi©. I вiн наблизився до не© впритул. Але не просто
пiдiйшов. Озирнувся на всi боки, прислухався, а тодi пiдiгнав кобил нiби ©х
попасаючи, став i розглядався на Марi©нi бiлi стегна.
Марiя знов перевернулась i сорочка закасалась до срамного тiла, а
пазуха розкрилась, що було видно праву цицьку iз набряклим рожевим сосцем.
Омелько посмiхнувся в дрiмотi i мляво подумав: "А цицьки у Марi© були
кращi, нiж в отих мармурових богинь у князя Матяша. А я чомусь все на ©©
чорне лоно зирив... Дивне дiло - доля. Ну геть нiчого людина не зна , що з
нею буде. Хiба мiг таке собi помислити, що я колись те лоно чавитиму i для
©©, i для власно© втiхи?... "
Коли тут кiнь шарпонув за повiд. Омелько миттю сiв i просто ослiп вiд
нищiвного сонця. Зразу не мiг побачити, що наполохало вiрного коника. Все тi
ж буйнi заростi, розлогi в'язи, трав'янистий схил берега. Тодi козак глянув,
куди нашорошенi вуха Буланка. I побачив крiзь мереживо кущiв: по схилу
спускались воли - рудий i чорний. Тiльки не мiг зразу роздивитись, хто веде
волiв.
Кулаками протер сльозливi очi, насунув шапку на брови i тихо пiдвiвся.
Мушкет на плече, коня вхопив за повiд бiля самого трензеля. Крадучись,
ступив крок, ступив другий, ступив третiй. I - о диво! Вiдчув: знов вiн у
силi! I каптан геть висох, не заважа жодному руховi. Низько пригнувшись,
ступав нечутними котячими кроками. Висока, буйна трава i волога, пухка земля
глушили тупiт кiнських копит. Ось в одному мiсцi кущi розiйшлись, i козак
побачив: воли стоять на урiзi води i неквапно смокчуть воду.
А попереду них геть гола дiвчина. Зайшла у воду по чорне лоно,
нахиля ться i хлюпа обома руками собi на пишнi перса.
Омелько завмер, вагаючись, чи тишком-нишком пiдiйти ще ближче, чи
вiдкрито йти, щоб вона почула i встигла хоча б сорочку на себе накинути.
Поки Омелько розкумекував, що чинити, як iз верболозу вилетiв
здоровенний чорний собака. Загавкотiв басовито - луна над водою покотилася,
множачись вiд берегiв. Дiвчина прудко вискочила з води i кинулась до одягу.
Хоч Омелько вiдганяв псюгу прикладом, все ж устиг роздивитись, як стрибали
наливнi бiлi перса купальницi, як вигинались рожевi сiдницi при кожному
кроцi. Пес ледь таки не вхопив Омелька, бо Омелько завмер, як побачив, що
дiвчина обернулась до нього спиною i, широко розставивши литi стегна,
нахилилась над сво©ми одежинами.
- А щоб тобi добра не було! - Закляв Омелько чи то вiд злостi на
собаку, чи то вiд захоплення рожевими сiдницями i бiлими пишними стегнами
дiвчини.
Дiвчина насварила собаку, i вiн зразу ж перестав кидатись на козака.
Козак iшов до дiвчини, а пес поперед нього i все обертався, вишкiряв
здоровеннi iкла i гавкав, як у дiжку.
Омелько аж свиснув собi тихо у вуса, коли вийшов iз кущiв до дiвчини -
вона й сорочку вдягла i запаску припасувала i пояс пов'язала та так хвацько,
якби ото на танцi йшла. I довге чорне волосся встигла заквiтчати ромашкою.
Як годиться, знявши шапку, привiтав чорнобриву дiвчину:
- Здоровi були, пане отамане! А ми про вас, пане отамане, чули! Радi
вас у гостi запросити, пане отамане!
- Можна й у гостi, якщо не жарту ш, красно дiвчино, - погодився
Омелько, а сам собi подумав: "Не второпаю що, але щось воно тут не те ...
Але побачимо, як подивимося. " I невловимим порухом перевiрив, чи легко
вийма ться чингал iз пiхов. "От холера його матерi! Куняв, куняв, а мушкета
так i не спорядив! "
Липи давно вiдцвiли, але бджоли так i ро©лись, так i гули над головою.
"Скiльки ж тут диких бортей?! Та хiба цi гречкосi© щось тямлять у
бортництвi?... "
Дiвчина весело щебетала про сво©х сестер, що за©зд держать, а вона ото
©м допомага .
До Омелька слова дiвчини долiтали наче через якесь запинало. Омелько
перехрестився, щоб ця мара вiд нього вiдiйшла - не допомогло. Не мiг нiяк
второпати всього i зрозумiти, що вона говорить.
Дiвчина йшла на крокiв два попереду, все оберталась, вiдкидала пасмо
чорного волосся, всмiхалася i говорила, говорила. То копилила пухкi вишневi
вустонька, то вони розпливались у посмiшцi. Та от очi в не© нерухомi,
застиглi, як погаслi чорнi вуглики.
Пiднялись дорогою на груд, i зразу ж побачили побiленi зруби
мiстечково© фортецi. Невелике зовсiм мiстечко, але обезпечене добрим
захистом.
Омелько аж спинився на хвилю: "Дивно, дивно, як же ми могли цим шляхом
iти в Галичину, а тут не спинялись... А може менi привидiлось, що це той
шлях? Ну, такого зо мною ще нiколи не траплялось... Чи то в мене пропасниця,
чи тому, що я з Буланка гепнувся?... "
I корчма при шляху здивувала: стiни вибiленi, призьба червоною глиною
пiд шнурок пiдведена, свiжими очеретяними кулями крита.
Вискочила назустрiч ©м чорнява молодиця в тонкiй пишнiй намiтцi. Ну
тобi геть, як близнючка, схожа на свою сестрицю, дiвицю ще. I ця величала
Омелька паном отаманом, кланялася в пояс, запрошувала до корчми.
Та Омелько поки сам не напо©в коня, поки не всипав у шальку порцi©
вiвса, i не обернувся до корчемних дверей. На останок присипав плавуном з
порошницi рану.
Як вступив iз сонячного дня в корчму, то наче у якесь чорне пекло
провалився. Лупав бубон, верещала скрипка i хтось на кугичках пiдсвистував.
Попiд стiнами столи, заваленi горою всяких пундикiв i заставленi всяким
питвом у баклагах, штофах, куманцях. А на лавах коло столiв, тiльки що не
один на одному, возсiдало дивне братство - наче зiбрався весь минулий
ярмарок.
Лише один стiл невеличкий стояв порожнiй. Якраз стояв проти устя печi.
I така ж чорнява молодиця, як i та, що зустрiла Омелька, тiльки з великим
черевом, витирала ганчiркою велику червону пляму.
Чорнява молодиця i ©© молодша сестриця посадовили Омелька на ослiнчик
до порожнього столу. I поки вiн примощував бiля себе мушкет, на столi вже
стояв запашний борщ, духмянiла жирнюча тарань, обпливали сметаною вареники,
вилискував зеленою поливою глечик iз холодним кисляком, червонiли на тацi
здоровеннi раки, крiзь зелене скло баклаги свiтилась сльозою чиста оковита,
а на чарочцi спалахували вiдблиски вогню iз устя печi.
Середульша сестра, з важка черевом, а лицем така ж чорнява, як i двi
iншi, витягла з вогню рогачем горщик тушено© воловини. Взяла голими руками
горщик з вогню i понесла козаковi. Ще й ложку посунула козаковi. Та Омелько
©хньо© ложки не взяв, а витяг iз череса свою, козацьку ложку.
Подивився козак собi пiд руку, там вже бiля мушкета лежить чорний
псище, нiби мушкет сторожу .
"А часом цi сестрицi не вiдьми? " - Якось весело подумав Омелько,
сьорбаючи густий борщ i шукаючи язиком шматочки засмаженого сала. I не
знаходив. Неймовiрно смачний запах смаженого сала був, а самого сала в борщi
- анi крихти. Дуже здивувало воно, та не став питати нiчого в сестер. Чи вiд
гарячого густого борщу, чи вiд чарчини оковито©, а така бадьорiсть (веселi
просто! ) розлилася по всьому тiлу. Тушена воловина з грибами ще додала
насолоди утробi, аж спiвати захотiлось. Як ото чарчину перехилив, душа
усмiхнулась. Вiдiгнала оковита турботи i горе кудись за туманний обрiй -
вiдпливли i щезли i татари, i побратими, i нещаснi бранки. Все навколо
прояснiшало. Добре стало видно всiх гуляк. I не вищала скрипка, а спiвала
просто людським голосом. Бубон перестав калатати так-сяк, а бив дзвiнко,
просто ноги пiдштовхував до танцю. Розламуючи найбiльшого рака, Омелько
подивився лiворуч i дуже здивувався - на кiнцi дубового ослону сидiло тро
вiзникiв з ярмарку. Крайнiй тримав в'яленого рибця, такого блискучого, немов
черкеський чингал. Крiзь проколотi очi рибця телiпався уривок шворки.
"Чи не моя то мотузочка? - Подумав Омелько. - Пiду подивлюсь. " I,
схопивши мушкет i баклагу, пiдвiвся зi свого ослiнчика.
- Пане отамане, пане отамане!!! - Загорлали корчемнi гультя© i тягли до
нього порожнi чарки. - Сiдайте до нас!
Гультя© посунулись по лавi, звiльняючи мiсце Омельковi. Крайню,
пухкеньку приблудну молодичку зiштовхнули з лави.
Чорний собака теж пiдскочив до галасливого столу. А молодичка постояла,
постояла та й, пiдскочивши до козака, гепнулась йому на колiна.
Омелько обережно поставив чарку на стiл, схопив молодицю за поперек i,
не сходячи з мiсця, високо пiдняв ©© i пересадовив на колiна сусiду.
- Ого-го! Оце сила! Оце руки! - Загорлали гультя©. - Залiзний пан
отаман! Слава отаману! Слава! Слава! - Ляпали долонями по мокрих дошках,
тупотiли ногами. Скрипаль i бубонист просто нахилились над Омельком i тнули
веселу музику. Аж ноги в козака самi пiдскакували.
Омелько твердою рукою наливав зi сво © баклаги оковиту в гультяйськi
чарки. I кра м ока зиркав на рибця в руках пелехатого вiзника. Це таки його
рибець, його мотузка. Вiн сам на не© насиляв по десятку рибцiв.
Випили по чарцi, i хотiв Омелько спитати в гультя©в, чи вони самi в
нього на ярмарку рибу купували, чи в якихось перекупок. Але не став питати,
бо нараз густо запахло смаженим салом. Вся корчма вщерть виповнилась тим
спокусливим духом. Обернувся до печi - середульша, пузата, перекида широким
ножем з велико© пательнi я чню на тацю. Молодша сестричка бере тацю i несе
до його столу.
Омельковi вiд виду золотих жовткiв та прозорого сала, вiд запаху
свiжатини ледь серце не зайшлося - рокiв два тако© домашньо© я чнi вiн i не
нюхав, i не куштував.
Козак зразу ж полишив галасливу компанiю. Вломив здоровий шмат хлiба,
пiдхопив ним жовток, шмат сала i цiлий жмак золото© всмажено© цибулi.
Хрумтiла на зубах цибуля. Розтавав пухкий хлiб. Хрупала шкоринка. Добре
посолений сiрою сiллю жовток був незмiрною насолодою. Закортiло до всього
цього розкiшного смакування ще й чарчину перехилити. Останню. Нахилив
баклагу i лише пiвчарки нацiдив. I не засмутився вiд того. I так йому добре,
а заливати очi оковитою йому, Баламуту, не годиться. Всi у Великiм Лузi
знали, що Баламут нiколи не впивався - нiхто його не бачив на землi, нiхто
не пам'ятав, щоб вiн непотрiбство якесь п'яне варнякав. Отож одним ковтком
спорожнив чарчину. I тiльки оковита досягла шлунка, як просто вогнем пiшло
по всьому тiлу, напружило всi м'язи i враз наче ото, як покришку з киплячого
казана зняли, i вийшла пара - отак Омелька полишили всi сили.
I чорний пес враз схопив зi столу, просто з миски, печену воловину.
"Отру©ли, чортовi сестри... Пропав я нi за цапову душу... " - встиг
подумати Омелько, опадаючи на стiл у солодкому безсиллi.
Старша сестра стала над козаком, потягла за вухо i перевернула голову
на другий бiк.
- Еге, дiвчата... Впилось наше золотце... Нумо мерщiй тягнiть...
Чорнокоса дiвчина та ©© черевата сестра пiдхопили пiд руки Омелька i
потягли до комiрчини. У комiрчинi вони його штовхнули на старосвiтське
дубове лiжко. I зразу ж кинулись нишпорити по його одягу.
Спочатку глиняний свiтильник тримала вагiтна сестриця, а старша i
молодша заволодiли всiма Омельковими добрами. Старша нiяк не могла
намилуватись широким срiбним поясом, що його пiд каптаном носив козак. Дiвка
витягла iз пiхов кривий турецький чингал i крутила ним, i його дзеркальне
лезо вiд свiтильника пускало зайчики по стiнах. I окуту срiблом порошницю
вiдкрили i понюхали. Почали чхати, кленучи бойове зiлля.
Стягли каптан з козака, i старша сказала:
- Каптан новий, трохи мулом зашмарований та сильно болотом смердить.
Сукно вiдмiнне - лунське. Як випрати i випрасувати, то не менше трьох монет
вiзьмемо...
Середульша висмикнула патичок з петлi, розкрутила очкура i почала
стягати з козака шаровари.
Вдова все роздивлялась карбований срiбний пояс i, не пiдводячи очей,
спитала у черевато©.
- Шаровари чогось вартi?
- Шароварам цiна базарна... А от у шароварах рiч дуже цiнна-а-а...
Подивiться, сестрички.
- Ой матiнко, яке воно велике! - Зойкнула дiвка.
- Добра штука, як головка в баса! - Поважно зазначила старша сестра. А
тодi молодшiй. - Ми з сестрою цi забавки зна мо. I тобi вже час. Ми тобi
його першiй вiдступа мо.
- Я боюся...
- Тю на тебе! - Скрикнула вагiтна. - Як ти така ляклива, то тодi я
перша!
- I почала розкручувати пояс, кинула фартушину на козуб, запаску на
дiжку i здерла з себе сорочку.
- Пiдожди, не квапся. Ми удвох почнемо, а мала тодi нехай приста ! - I
шинкарка скинула з себе геть усе, крiм намiтки,
Подивилась на молодшу сестру.
- Ти подивись на не© - ну тобi чисто черниця! Ану розбирайся! Та
свiтильник на решето постав. Та обережно, бо ще менi корчму спалиш... А ми,
сестричко, - це вона до черевато©, - покладiмо його на лiжко... Та важкий
же, собака...
- I не кажи, сестро! М'язи у нього як вилитi. I, дивися, весь у
рубцях... Ось вiд шаблi рубець... ось вiд кулi... А цей вiд чого? Я щось не
второпаю...
- Це його залiзом розпеченим мордували... I дивися, досi живий!
- А сьогоднi, як дума ш, виживе?..
- Побачимо, сестричко... Ану, мала! Знiмай зi свого судженого гайтан.
Щоб вiн нашим чарам не завадив.
Дiвка, вже розiбрана, пiдскочила до Омелька i обома руками стягла з
його ши© шовковий шнурок iз кам'яним хрестиком. Передала його старшiй
сестрицi. Та обережно, самими пучками взялась за шовкову шворку i почала
уважно роздивлятись.
- й же, я такого не бачила! I камiнь якийсь зелений. Часом не смарагд?
I скiльки ж вiн може коштувати?.. Перший раз бачу...
- I я перший раз бачу, - вiдказала молодша, нахилившись над Омельком i
потягуючи за ство обпо ного бiйця.
- Що ти там робиш?! Що то значить молоде, дурне, не навчене. Хто ж до
себе спочатку тягне? Треба ту шкiрку вiдтягувати назад, розкривати, а потiм
закривати... Ось так, ось так, ось так!... - Почала черевата роз'ятрювати
чоловiче ство. Губу закусила, очi примружила i важко дихала.
- Ану, дiвчата! - Розсердилась старша, - Не дрочiть, бо вилл сiм'я -
нiчого нам не дiстанеться...
- Сестрице, - докiрливо перебила ©© середульша, легенько перебираючи
пальцями по ству, мов по сопiлцi, - та в нього таке коромисло, що ми ще всi
втрьох на ньому погойда мося... без перерви... Повiр менi. Я ©х всiх краще
тебе знаю.
- Авже. Хто на тебе моргне, ти тому й даси...
- Тобi що - завидки? Що, я в тебе кого вiдбила? - У цю мить рипнули
дверi, i в комiрчину прослизнув чорний пес. I зразу пхнувся мордою у пахвину