Страница:
При цих словах Михводiй перехопив руку ворога лiвою i крутонув щосили.
Два рази хруснула кiстка.
- А-а-а-а-аааа! - Прохрипiв, просичав "козак" i дохлим пiвнем упав на
стiл.
- От тобi й "а"! - Гупнув кулаком по столу Михводiй. - Кого ще
клишоруким зробити, гниди панськi?
Здоровань затрусився, роздивляючись на неживу, поламану кисть товариша.
Стогнав, зводячи голову, чорнявий. Пов'язка в нього збилась i було
видно, що
око в нього повереджене, заплиле. Третiй ще тiльки сопiв п'яним вiддихом.
- Омельку! Ти в нас характерник - приведи його до пам'ятi.
- Пiднiми йому писок! - Злiсно проказав козак.
Раз - i вiн миттю висмикнув стрiлу iз сагайдака i вколов у ямку пiд
нижньою губою.
Тонкою ниткою почурiла темна кров на дошки стола. П'яний гайдук тихо
заскиглив, застогнав. Розклепив очi i пiдвiв обидвi тремтячi руки, щоб
вiдштовхнути стрiлу.
- Не рипайся. Бо тобi обидвi руки поламаю... Омельку, пане-брате, отому
залий оковити, бо ще здохне. Бач яке лайно слабодухе виявилось. Йому на лавi
сидiти та микати на гребенi, а воно на коня залiзло.
Омелько силою залив горiлки, i той трохи порожевiшав, бо й при свiчцi
було видно, що вiн геть сiрий лицем, ну як мрець.
- Ось що, сологуби ви сранi. - Делiкатно звернувся до них Омелько. - Я
вам вже який день сво вмiння показую, а ви менi все не вiрите, що я
сильнiший за вас. Ви от дума те, що в мене пальцi слабшi, нiж у нашого,
славного пана козолупа? Дивiться! - Омелько витяг йоахимсталяр i спокiйно
зiгнув його навпiл. - До чого це я? До того, що цими пальцями я вам очi
повиколупую. Тiльки одному лишу одне око. Вiн вас додому поведе... Але можу
i так вiдпустити... Якщо скажете, де твiй i твiй кiнь! - Вiн рвучко
повернувся до чорнявого i дебелого.
Чорнявий мовчав, а дебелого вже трусило вiд страху. I вiн попрохав:
- Дай ще оковито© - у горлi сушить...
Омелько залив йому порцiю оковито©.
- Коней стереже наш хлопець молодий... навпроти торжища...
- Далi кажи!
- А пан у дiбровi з Петром...
- А чого ви мене по дво пасли? Невже удвох думали впоратись зо мною?
- Та дудар нахвалявся, що Михводiй сказав: "Оце розговi мося з
Омелечком. Оце вип' мо! Оце вдаримо лихом об землю. " Та ще...
- Що "та ще"?!
- На торжищi всi казали, що козак добре впився, бо срiбняки за шмат
полотна кидав i щирий таляр дав за мiшок ракiв...
- Значить кажеш, що мали надiю, як я уп'юсь до всрачу, то мене п'яного
поборка те?..
- Та виходить, що саме так... Дай ще оковито© - горло сохне...
- Надпий! Менi не шкода... А ти, Михводiю, скажи менi: а куди ти ©хню
зброю подiв?
- А ©хнi списи у сусiда в стрiсi, а шабельки-угорочки пiд кроквами на
шворочцi...
- Добре, нехай так... А тепер, сологуби сранi, крiм тебе - очкура, ти
просто сiльське бидло, ведiть мене до вашого пана. А щоб ви не втекли i не
рипались, малий вас роззу . Щоб не було бiди, поки роззуватиме, Михводiй
триматиме вас за горлянку. Малий, тягни чоботи з оцього дебелого очкура.
Михводiй же великим i вказiвним пальцем прихопив дебелого за адамове
яблуко.
Коли малий знiмав чоботи з чорнявого, з онуч посипались монети.
- Ха-ха-ха! Хохо-хооо! - Заходився реготом Михводiй i ледь ненавмисне
не задушив чорнявого.
Омелько тiльки криво усмiхався i барабанив пальцями по дзвiнкiй
глинянiй чарчинi.
Коли малий постягав з усiх чоботи, Омелько по-одному клав ©х лицем на
спориш. Ставив чобiт на шию, а Михводiй кiлком, висмикнутим з тину, бив
кiлька разiв по п'ятах. Бив вiд душi. Тро лише стогнали i харчали, а
чорнявенький зомлiв.
- Синку, тепер швиденько узуй ©х! Та онучi не мотай! Поки намота ш -
п'яти так спухнуть, що не влiзуть i у халяву...
Нарештi i першi пiвнi запiяли. Омелько i Михводiй посадовили
полоненикiв по два на коня. I всiм пов'язали руки за спину, а ноги стягли
мотузами пiд черевом коней.
Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. А малий вилiз на бительню, з не©
вже скочив у сiдло.
Коли вони ви©здили з двору, iз тiнi з'явилась Тетяна i подала Омельковi
повну торбинку.
У кiнцi кутка, аж бiля другого мiстка, ревiла, свистiла, гула Панькова
дуда. I стугонiла земля пiд ударами залiзних парубоцьких нiг.
хали тим шляхом, що вперше - бродом, а тодi рiнню, рiчковою долиною.
Та на торжище не ви©хали. Там гомонiли люди, хтось, грав на скрипцi
"горлицю". Звiдтiля тягло молочним, волячим духом, кiнським потом, дьогтем i
смолистим димом вогнищ та пахощами кулiша з салом, рибною юшкою, густим
духом часнику й цибулi. Кiлька разiв повiяло хмiльним медом.
Вони про©хали пiд самим урвищем берега, пiд самим торжищем.
Собаки при возах забрехали на вершникiв. Але нiхто на
торжищi не сполошився, не поцiкавився: на кого брешуть собаки?
- Безпечнi люди, Михводiю.
- I дурнi, i безпечнi, пане-брате!
Пробасив Михводiй.
Вартового з кiньми вони знайшли швидко. Вiн зморено спав. I хоч конi
заiржали, почувши сво©х, вiн не збудився.
Омелько обережно забрав вiд нього зброю, ударив пiд дих. I поки той
харчав i гикав вiд болю, зав'язав йому руки за спиною...
Коли вже пiднiмались пологим схилом, Омелько спитав чорнявого:
- Як знайшли?
- Собака твiй вивiв... Його iз сукою панською прихопили. - Поспiшив
запопадливий здоровань у бiлiй свитi.
- Тебе питаю?
- Я мовчу, я мовчу! - Поспiшив полонений запевнити Омелька.
А чорнявий не вiдповiв.
- Добре, добре! Ти, вiрний пес панський, ще побачиш, як вiн тебе
першого i продасть. Тепер слухайте мене уважно. А хто недочу i не втямить,
той - покiйник... До вашо© галявини звiдсiля бiльше милi. Зараз нiч. Отут ми
затагану мо. Щоб менi не було з вами зайвого клопоту, сидiть на конях.
I Омелько прив'язав окремiшньо кожного коня до дерева на невеликiй
галявинi. Михводiй з допомогою Омелька спiшився i присiв пiд дубом. Вiн
викресав вогонь i запалив? нота. Малий i козак навпомацки назбирали добру
купу гiлок та шишок. Бiля самих коней з бранцями козак в пiтьмах викопав
ямку для вогнища. Засипав туди все паливо i розвiв вогонь. Малий вкляк бiля
вогню i пiдправляв сухi гiлочки.
Омелько тихо потяг його за рукав. Вiд вогню у затiнок. Зашепотiв на
вухо.
- Бачиш, де бувалий степовик сидить? У затiнку. Навiть? нота шапкою
прикрив, щоб i жаринки хто чужий не помiтив. Ми тут з тобою в затiнку. А
нашi вороги освiтленi. До всього, ©м страшенно боляче i страшенно мулько
сидiти верхи... Ходи тихенько до Михводiя та спитай, чи хоче вiн ©сти?
Малий нечутно i швидко прослизнув до Михводiя.
- Дядечко Михводiю! Батько Омелько питають: чи хочете ви ©сти?
- Нi? - жте без мене - я на чатах.
Омелько видобув iз торби вертуту i вломив по доброму шмату.
- Смачно?
- Ой, смачно! Я такого в життi не ©в.
- А вже! Для подорожi рiч найкраща.
Ще вони не до©ли останнi крихти, як занепоко©лись, завихали конi.
Михводiй пiдвiвся на одне колiно i заклав тлiючого? нота в курок
гакiвницi.
I ось на галявину вилетiли здоровенний чорний пес i строката мисливська
сука.
Пес зразу ж упав на землю i плазом, скиглячи та повискуючи, нiби i
скаржачись i вибачаючись, поповз до Омелька.
Сука спинилась посерединi галявини, поводила мордою, принюхуючись, i
привiтливо помахувала хвостом.
- Сучий ти сину, Бубка! Почув нас, почув...
Здоровенний одновухий пес, з подертою шкiрою, з погано виго ними ранами
по всьому схудлому тiлi, перевернувся догори лапами i обпiсявся, коли
Омелько почухав його по пiдщелеп'ю.
- Я ж тобi сказав: твiй пес нас на тебе вивiв, заговорив дебелий
бранець у бiлiй свитi.
Пес пiдвiвся i тепер терся лобом об новi штани хлопчика. Пiдiйшла сука.
Приязно помахувала хвостом.
Омелько, присiвши навпочiпки, почухав ©© по чубку, потiм злегка
поторсав по пiдщелеп'ю.
- Синку, - прошепотiв вiн, - тепер ми вiзьмемо собак та пiдемо до пана
в гостi.
Омелько перевiрив пiстолi за поясом, попiдкасував поли каптана по-
турецькому, пiд пояс. Перевiрив, чи легко виймаються шабля i чингал iз
пiхов.
Помацав пiд ногами, знайшов шишку i легенько кинув у Михводiя.
- Ти? - Зразу ж спитав Михводiй у темряву.
Омелько у вiдповiдь тричi тихо свиснув дроздом...
Яскрава тоненька скибка молодика почала знижуватись до верховiття, коли
малий i козак пiдiйшли до краю соснового лiсу.
Там, за неглибокою опадкою, починався дубовий гай.
- Батьку! - Он вогник! - Зашепотiв малий, шарпаючи Омелька за рукав.
Омелько придивився у темряву туди, куди показував малий, нахилив голову
в один бiк, у другий.
- Дiйсно, синку, вогонь горить, - Зашепотiв вiн на вухо малому. - Зараз
пiдемо помалу i обережно, обережно. Став ногу i мацай пальцями - чи нема
гiлочки пiд ногами, щоб не трiснула, i нас не почули.
- Батьку, а ви як? У вас чоботи.
- Ех ти, козаче! - Омелько торкнув ногу малого сво©ми босими пальцями.
- А ви ж були у чоботах?!
- Тихо... Ось вiзьми морквину. Надкуси, пожуй, щоб навколо запахло.
Наджований корiнець тримай у зубах. Якщо конi не загнузданi - дамо коням.
Морква для них ласощi i принада.
Собаки були весь час бiля них. Омелько й хлопчик iшли поволi.
Сторожко спиняючись раз-по-раз, прислухаючись до найслабiшого звуку.
А вогник то зникав за стовбурами дерев, то знов манив до себе.
I раптом вони вийшли до широко© галявини.
В протилежному вiд них кутку галявини горiло багаття. При багаттi було
дво . Один лежав, накрившись буркою, другий сидiв, обхопивши обома руками
ствол самопалу, а колiнами затиснувши ложе. Голову вiн поклав на руки. На
галявинi паслося три коня.
Омелько i малий вклякли за кущиком, а тодi i на черево лягли.
Бубка i сука строката спочатку спинились i стояли бiля них. Та потiм
сука, певно ©й набридло стояти бiля козака i хлопчика, побiгла до вогнища.
Бубка за нею.
Вартовий, стрепенувся, але побачивши веселу суку i пса, щось зашамотiв
та краще обгорнувся свиткою.
Сука поткнулась до сплячого пiд буркою. З-пiд бурки з'явилась рука в
кольчузi i наручнику, погладила суку i знов сховалась пiд буркою.
- Помалу повзи он до того коня. Дай йому моркви. Якщо вiзьме, ще давай
по куснику i сам вiдповзай назад i пiдманюй його. Та тихо-тихо i
поволi-поволi. Та не бiйся, якщо прокинуться i побачать тебе. Ти бiжи отуди.
А я ©х поцiлю. Ну, з Богом, синку!
Так вони i зробили: плазом вислизнули на галявину. У високiй травi
пiдповзли до коней.
А конi тi були стриноженi ремiнними триногами на турецький спосiб. Тож
Омельковi довелося подлубатись, поки розщiбнув усi пряжки. Та все обiйшлося
тихо, бо, поки вiн вовтузився iз путами, малий принаджував ©х кусниками
моркви.
Потiм потихеньку, помаленьку, припавши геть до землi, повели ©х iз
галявини.
Повели спочатку через дiброву, а там вже сосняком. I ще до третiх
пiвнiв вивели на сво стiйбище.
I на ©хнiй галявинi горiв вогонь, але дiбрати, де саме прича©вся
Михводiй зразу ©м не вдалося.
Всi конi були на прив'язi, як i перше. Але непоко©лись.
Бо вершники, яких було на них пов'язано, корчились, стогнали, лаялись
пошепки i крiзь зуби. А чорнявий лежав непритомний на кiнському чубку лицем.
Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. Малого пiдсадив на Лиска. Сам
злетiв на Буланка. А викраденi конi були вже мiцно прив'язанi Михводi м до
сосонки.
- Ну, "козаки", ©демо. Тiльки хто подасть знак ©м, той мрець. -
Неголосно, але гостро попередив Омелько. - А того, хто набере води в рота,
вiдпущу ще до схiд сонця.
Довго перебирав стрiли-свижки, поки знайшов потрiбну. Викресав вогонь i
пiдпалив? нота.
За якийсь час свижка зачадiла i запалала червоним вогнем.
Омелько повiв всю дивну батову неквапним кроком до панського стiйбища.
У витягнутiй руцi вiн тримав палаючу, шиплячу i чадячу стрiлу.
Знов до них прибiгли собаки.
Гавкнули кiлька разiв на смердючий смолоскип.
Але Омелько до них по свиснув якось тонко i переливчасте,
i вони замовкли i вже не подавали голосу i не вiдбiгали вiд батови.
Омелько не поспiшав. Спинявся багато разiв. Подовгу прислухався. Поки
дiстались на мiсце, спалив аж три свижки.
Потiм вiн сказав малому:
- Я навмисне зволiкав час. Нам треба було прийти ще в темрявi. Але
тодi, коли пiсля того небавом настане о пiвнях. Це було найважче. Одному це
легко. А ©х аж п'ятеро та на конях. Я боявся, що хтось iз них крикне на
пiдходi i збудить пана i його джуру.
- Батьку! Ви боялись, що пан у бронi i ви його не подужа те?
- Нi. Я знав, що я його впораю! Я боявся, що хтось iз його гайдукiв
крикне, i менi тодi доведеться того крикуна забити. От чого боявся! Я тодi
був страшенно лютий. Але марного душогубства не хотiв. Бог бачить.
- А чого, батьку?
- Того, що вони дурнi. Дурнiв треба добре бити, щоб розуму навчити...
Але вбивати не варто... Та й калiчити не треба... Але я нiчого Михводiю не
сказав тодi, що вiн тому похлiбнику руку покалiчив. Не добре воно вийшло,
калiку по свiту пустив. Але що зробиш - самi полiзли в барлiг до ведмедя...
Вiн ©х не запрошував у гостi... Михводiй - вiн Михводiй. Вiн так лама
ворогiв, я - по-iншому.
- А як ви, батьку, розкажiть?
- Синку, хiба ти не бачив? Я ж при тобi лишив пановi i джурi одного на
двох доброго нiмецького коня. Вони спокiйно могли втекти удвох. Я ©м i
прохiд лишив вiльний. То чи вони вдвох утекли?
- Як удвох? Та пан же скинув свого джуру на землю. I сам, як скажений,
погнав коня чвалом. Бо вiн боягуз.
- От бач: i ти, i всi побачили, що ©хнiй пан - лайно i тiльки сам хоче
жити. А всi iншi нехай пропадуть.
- Батьку, батьку! А ви бачили, як вони всi затрусились, коли ви
крикнули пану: "Мiняю тво©х воякiв на твою зброю! Вiддаси зброю - звiльню
тво©х лотрiв. Не вiддаси - почну рубати"!? Я й справдi подумав, що ви того
чорнявого справдi зарубали. Бо вiн крикнув i враз захлинувся.
- То хитрiсть, синку. Я його кидаю в траву. Б'ю шаблею у траву бiля
його голови. I одночасно носаком б'ю його по п'ятах. Вiд такого болю не те
що людина, бугай зомлi ! От вiн i зомлiв, i пелька йому заткнулась. На
вiйнi, синку, без хитростi не переможеш.
- Батьку, батьку, а оцей очкур, вiн не замислив хитрiсть - убити
Михводiя?
- Вiн таки справдi очкур, а не козак. Вiн по©хав до Настi проситись у
прийми. Ти ж сам чув i бачив - вiн у мене вимолив сумного коня, а не
верхового.
- А Настя його прийме?
- А куди вона, вдова, дiнеться? На господарствi чоловiк потрiбен. А вiн
хлоп дужий - на ньому й орати можна... Ну, синку, тепер скачемо в Грушки!
- А там рiчка ? I пiчкурi там теж ?
- О, там славна рiчка Роставиця протiка ! I дно там пiщане. I течiя
хороша. Там повно пiчкурiв на пiску пасеться. А в ямах там отакеннi окунi.
На бистринi на плесах голованi грають... Райське мiсце. Ну, синку, помчали в
Грушки. Гайда!
Вони промчали чвалом може з десять миль, нi на хвилю не стишуючи бiгу.
Через лiс, через перелiс, через болiтце, через оболонь та через
старезну дiброву i опинились у славному селi Грушках.
Дивне було село. Нiби кiлька невеликих сiл по обох боках покрученого
русла славно© Роставицi. Кожен куток було оточено стiною гострого
пакiлля. Вони ви©хали просто на торжище, що розкинулось посерединi мiж
трьома укрiпленими кутками.
Люди вже вiдбули вранiшню службу, i з кожною хвилею рух i галас на
майданi посилювався.
Але коли на торжищi з'явились Омелько з малим, та ще двома кiньми на
арканi, торжище почало стихати. Все бiльше людей почало обертатись на
мандрiвцiв. Омелько всмiхався i кланявся на всi боки, ледь пiднiмаючи шапку.
Так вони до©хали до самого стовпа в центрi майдану.
I тут вiн враз здибив коня.
Вдарив по сухому дзвiнкому стовпу рукояттю нагая. I запитав так
голосно, щоб чули люди.
- Що ти там чу ш, Iване?
I тi, хто стояв найближче до стовпа, потiм присягались, що сво©ми
власними вухами чули, як вусата голова на палi вiдповiла якимось рипiнням
наче, чи що воно:
- Буде всiм, буде ©м...
Буланко тупцював, здиблений, не опадав на землю переднiми. Омелько ще
постукав по стовпу i спитав:
- Кому буде? Кому?
Але напiвзогнила чорна голова на це тiльки шкiрила великi
Бiлi зуби з-пiд рудих вусiв.
- Бач, синку, мовчить. Образився, що збудив його. Ну, тодi
спи спокiйно, Iване!
Це все майже прокричав Омелько i опустив коня переднiми на землю.
Всi, хто стояв найближче, хрестились i перезирались мовчки: "До чого
воно оце?.. До яко© ще бiди?... "
Але поки хтось отямився, козак з хлопчиком вже потрюхали з торжища
короткою риссю.
- Батьку, батьку! Хто це такий?! - Вже на дорозi до зарiчного кутка
спитав хлопчик.
- Це небiж Михводiя... Ну й Михводiй! I жарти в нього такi, як i його
рукомесло. Я його тодi питаю: "Де твiй небiж? Вiн менi потрiбен" А Михводiй
вiдповiда менi: "Вiн все пив-гуляв, зi шляхтою сварився, а тепер стирчить у
Грушках на торжищi. " Ну, я й подумав, що вiн, як i його дядько, дурiв тут
на ярмарку... А воно, бач, кат йому голову втяв i на палю настромив!
- А вiн був поганий чи хороший?
- Це був наш чоловiк! Тiльки дуже необачний. Видно, когось iз шляхти
порiшив або скалiчив навiки.
Не встигли вони спiшитись, як вже ©м ворота вiдкривали i назустрiч
поспiшали цiлою юрбою i дорослi, й дiти. А попереду всiх невисокий
бiлобородий чоловiк iз блакитними яскравими очима. Тiльки вiн дуже ©х
мружив. Омелька i хлопчика i ©хнiх коней оточили з усiх бокiв дiти.
Господиня, висока поважна жiнка, запрошувала до хати, але Омелько вибачився,
цiлуючи ручку.
- Господине, моя матiнко! Ми з малим у дорозi. Поспiша мо. Треба з
тво©м господарем поговорити - та й далi!
- Якби тебе не знала, то... Коней напо©ти, вiвса всипати?
- Поводiть, поводiть, нехай охолонуть. Синку, передай господарям
поводи! Нехай поводять.
Вони втрьох: Омелько, малий i дяк зайшли до хазяйсько© майстернi -
просторого вибiленого зрубу. Пахло рiзним сухим деревом, оливою, смолистою
стружкою i ще якимись незнайомими, та однак при мними, пахощами. По-пiд
стiнами стояли дошки просто виструганi, прооливленi, наче запiтнiлi, за?
рунтованi i вже промальованi по-першому разу.
Омелько поклав на верстат перекиднi торби i видобув iз глибини згорток
iз окулярами i книгою.
- Боже! Загинув! Царство йому небесне! Упокiй, Господи, його душу...
- Пропали хлопцi... Наскочили на татарський чамбул на переправi... Мене
Бог цього разу помилував... А хлопцiв побили... Окуляри тобi...
Дяк Лука почепив собi на носа цi скельця на дротинах. Та й заходився
перегортати цупкi сторiнки книги, закапанi свiчним воском.
- Кринцi, царство йому Небесне, не можу подякувати! Але тобi вiд мене i
вiд усi © нашо© громади дякую, дякую, дякую! Тепер скiнчу переписувати
псалми.
- Братчику Лука! А ти йому нiчого не говорив, не натякав про чисту
книгу?
- Нi. Про книгу не було нi слова... А тепер я бачу, що ти щось хочеш
дуже й дуже важливе менi сказати?..
- Синку, зачини дверi на засувку! Омелько розв'язав гаманець i висипав
з нього загарбане турками у християн добро.
- Я не знаю, що з цими цяцьками робити. Може, цих дiвчат вбили? Може, у
Крим
вже загнали? I де ©х шукати? I кого шукати?.. Вiзьми, почепи на Варварi
чи на Параскевi... Ну, та краще мене зна ш, не менi тебе вчити. Але ось
найголовнiше. Омелько розв'язав вузличок iз блакитними шахвiрами i поклав ©х
на долоню дяковi.
Дяк Дука розглядав ©х i крiзь скельця, i без окулярiв. I на свiтло
роздивлявся.
- Це нехай буде на шати вашiй Божiй Матерi. Нi в однiй церквi до самого
Ки ва не буде таких самоцвiтiв.
- Омельку, Омельку! Це такi коштовнi каменi, що вiд них буде
диявольська спокуса. I нам буде небезпека i вiд злодi©в i вiд ляхiв, що й не
сказати. х тiльки у Печери можна сховати. дине надiйне мiсце. Тiльки в
Печери вiддай. I хай тобi Бог помага !
- Нехай буде так. А тепер ось що: ми з малим знайшли в лiсi золоту
оздобу вiд рукоятi меча. Так мислю, що чотири золотники буде. Може, й
бiльше. Це даю на вашу церкву. Але й ти зроби нам з малим ласку - змалюй до
Михайла ще невеличку "Покрову". Так на лiкоть i два вершки заввишки. Он як
отой блят, що пiд вiкном сто©ть. Невеликий такий. Якраз би згодився пiд нашу
"Покрову". Та вималюй унизу наших хлопцiв, кого пам'ята ш. А попереду всiх
отамана нашого i Кринку. Отамана пiд праву руку Матерi Божо©, а Кринку пiд
лiву. Вiн був сердечною людиною, йому ближче й до серця стояти.
- Ой Омелечку, часу геть нема. Треба до Покрови два образи скiнчити...
I тобi теж треба до Михайла...
- Тепер у тебе окуляри , швидше сво© образи викiнчиш - наш почнеш. I
ще одне, братчику Лука! Оце iду в Степ, а нечистий все менi спокуси
пiдставля . I як хитро - на грiхом мене вiдхиля з путi, а добрими дiлами
вiдволiка ... Слухай, поворожи менi на Письмi!
- Я сьогоднi не можу - аери не вiдчуваю. А от нехай твiй малий пiде i
скаже мо©й Улянi, щоб вона принесла Письмо i привела Iлька.
Поки малий ходив до хати по дячиху, Омелько почав оглядати дерево,
заготоване до малярства. Нахилився раптом i з-пiд самого низу витяг
темно-вохристу дошку iз сильним смоляним запахом. Завдовжки була до трьох
лiктiв, завширшки з п'ять вершкiв, а завтовшки i до вершка не доходила.
- Не знаю чого, а взяв та й виторгував у вiрмен на ярмарку в Бiлiй. Аж
iз само© Кафи привезли. На такiм деревi ще не писав. Навiть не знаю, що на
нiм робили. Завузьке. А рiзати, кле©ти, на шпони брати - стiльки мороки.
- Щоб не було мороки - вiддай менi.
- Ти це жартома, чи справдi? Воно тобi дуже потрiбне?
- Якби ти знав, як воно менi потрiбне, ти б сам менi його подав!
- Ну, тодi бери.
Тут повернувся малий i дячиха Уляна привела маленького хлопчика та
принесла велику книгу в темнiй шкiрянiй палiтурцi.
- От спасибi. Та ходи, збери чогось козакам у дорогу.
- Та вже готую. - Поважно вiдповiла дячиха Уляна i неквапно вийшла з
майстернi.
- Iлько, дитино!, Вiдкрий нам Письмо, де хочеш. I покажи нам тi слова,
якi тобi сподобаються.
Всi мовчки встали i перехрестились. I маленький хлопчик Iлько
перехрестився та й полiз на лаву. Став на лавi навколiшки i почав гортати
Письмо. Все гортав, гортав, спиняючись i приглядаючись до аркушiв. Нараз
викинув уперед руку i показав пальчиком червону лiтеру.
Знов всi перехрестились. I дяк Лука дзвiнким, чистим голосом прочитав-
проспiвав:
- "I багато з тих, що сплять у поросi земному, прокинуться: однi на
життя вiчне, другi на вiчний сором та ганьбу"... Зрозумiв?
- Не зрозумiв, що воно менi каже, - вiдказав Омелько. - Але стало геть
легко, як ти прочитав!
- Тодi хай по цих словах сповниться воля Божа. Амiнь!
Омелько забрав перекиднi торби i пахучу золотаву дошку. I всi вони
вийшли на подвiр'я. Там дяковi хлопцi все водили по колу коней.
Омелько ув'язав до торокiв перекиднi торби, а при сiдлi одного iз
захоплених коней припасував даровану дошку. Як завжди при зупинках, збрую,
сiдла i торби обдивився уважно i навiть обмацав всi зав'язки та защiбки. А
тодi сам напо©в, спочатку сам скуштувавши воду - чи не холодна часом?
Дячиха Уляна чекала стоячи бiля дверей низько© старосвiтсько© хати, але
охайно© та причепурено© бiлою i червоною глиною.
Як Омелько напо©в коней, взяла iз призьби два полотняних згортки i
пiднесла Омельковi.
- Як смакуватиме, то згада ш, а як буде глевке - пола ш. А все згада ш.
А оце - тво му джурi молодому. Нехай носить на здоров'я.
Омелько приклався до ручки господинi i, прокашлявшись, проказав:
- Господине моя, матiнко! Як збрехати, то де й слова беруться. Як хочеш
добру рiч висловити, то й слiв обмаль. Тому просто тобi кажу: ти наша щира
рятувальниця. Вклоняюсь тобi i дякую. Омелько низько вклонився i вiдступив
на крок так, що малий опинився перед Уляною.
Вiн озирнувся на Омелька: "Що робити? " Але Омелько тiльки посмiхався.
Тодi малий ступив уперед, схопив обома руками руку господинi, i поцiлував i
майже прокричав:
- Спасибi! Спасибi!
I всi весело засмiялись.
А за мить вже козак i хлопчик вилетiли з двору i помчали до Роставицi,
до броду.
Переправились через рiчку, проскакали до лiсу, потiм лiсом зробили гак
i знову переправились через рiчку, але iншим бродом. Отут ©х i Бубка
наздогнав.
I тепер, вже з Бубкою, вони з'явились на торговищi. Не звертаючи нi на
кого уваги, Омелько пiдiгнав коней до воза, з якого кушнiр продавав i смушки
i шапки.
Не злазячи з коня, Омелько перемiряв кiлька шапок, поки не вибрав собi
волохату сiру кучму. А малому купив чорну мазницю з червоною стрiчкою та
зеленим суконним дном.
Ще купив малому червоний пояс, теж не злазячи з коня. Скрiзь, куди вони
потикались верхи, люд швиденько вiдступав i навколо них утворювалась
порожнеча.
На остаток Омелько з усi ю батовою знов опинився пiд палею, з яко©
шкiрила зуби Iванова голова.
Вiн поставив Буланка впритул до палi. Поляскав коня по ши©, щось
просвистiв коневi на вухо i враз, ставши на сiдло, звiвся на весь зрiст.
Потягся до Iваново© голови i настромив на не© свою стару шапку iз червоним
шликом.
Торжище завмерло.
Тiльки було чути, як вовтузиться i рохка порося в лантусi старенько©
криво© бабусi.
Все торжище тепер бачило Омелька.
- Християни! Ото, як молодицi без намiтки, так i козаку - без шапки.
Хто з Iваново© голови скине шапку, того вхоплять три трясцi i три пропасницi
i три мари! Як сказав - так i закляв!
Омелько нiби похитнувся, змахнув руками i впав з коня. Людям здалося,
що козак впав пiд коня. Але вiн завис на боцi в коня, зачепившись ногою за
сiдло, а руками за чубок i шию. I тонко свиснув зразу ж!
Малий при свистi вчепився посильнiше в кульбаку. Буланко з мiсця рвонув
ускач. Лиско з хлопчиком - за ним i два сумнi конi на арканi.
Поки люди на торжищi отямились, за кiньми i чорним собакою вже й курява
почала опадати.
I до самого вечора з усього села ходили дивитись на шапку iз червоним
шликом. Та тiльки й гомонiли про сiчовика-характерника та чорного одновухого
пса, що, невiдомо звiдкiль, чи не з куряви, з'явився i так само зник.
Тiльки один раз пiсля торжища в Грушках вони за©хали до села.
Це вже було на правому березi Росi, нижче вiд впадiння Роставицi.
Село, на вiдмiну вiд попереднього, охоплював невисокий вал, але з
мiцним i високим дубовим пакiллям.
За©хали вони до знаменитого коваля, "великого майстра" - казав Омелько.
А знаменитий коваль виявився веселим смаглявим молодиком.
Коваль удвох iз Омельком взявся кувати двi гранчастi швайки, десь не
меншi лiктя довжиною.
Так старалися, так поспiшали, що з них обох пiт сiявся дощем i шипiв на
Два рази хруснула кiстка.
- А-а-а-а-аааа! - Прохрипiв, просичав "козак" i дохлим пiвнем упав на
стiл.
- От тобi й "а"! - Гупнув кулаком по столу Михводiй. - Кого ще
клишоруким зробити, гниди панськi?
Здоровань затрусився, роздивляючись на неживу, поламану кисть товариша.
Стогнав, зводячи голову, чорнявий. Пов'язка в нього збилась i було
видно, що
око в нього повереджене, заплиле. Третiй ще тiльки сопiв п'яним вiддихом.
- Омельку! Ти в нас характерник - приведи його до пам'ятi.
- Пiднiми йому писок! - Злiсно проказав козак.
Раз - i вiн миттю висмикнув стрiлу iз сагайдака i вколов у ямку пiд
нижньою губою.
Тонкою ниткою почурiла темна кров на дошки стола. П'яний гайдук тихо
заскиглив, застогнав. Розклепив очi i пiдвiв обидвi тремтячi руки, щоб
вiдштовхнути стрiлу.
- Не рипайся. Бо тобi обидвi руки поламаю... Омельку, пане-брате, отому
залий оковити, бо ще здохне. Бач яке лайно слабодухе виявилось. Йому на лавi
сидiти та микати на гребенi, а воно на коня залiзло.
Омелько силою залив горiлки, i той трохи порожевiшав, бо й при свiчцi
було видно, що вiн геть сiрий лицем, ну як мрець.
- Ось що, сологуби ви сранi. - Делiкатно звернувся до них Омелько. - Я
вам вже який день сво вмiння показую, а ви менi все не вiрите, що я
сильнiший за вас. Ви от дума те, що в мене пальцi слабшi, нiж у нашого,
славного пана козолупа? Дивiться! - Омелько витяг йоахимсталяр i спокiйно
зiгнув його навпiл. - До чого це я? До того, що цими пальцями я вам очi
повиколупую. Тiльки одному лишу одне око. Вiн вас додому поведе... Але можу
i так вiдпустити... Якщо скажете, де твiй i твiй кiнь! - Вiн рвучко
повернувся до чорнявого i дебелого.
Чорнявий мовчав, а дебелого вже трусило вiд страху. I вiн попрохав:
- Дай ще оковито© - у горлi сушить...
Омелько залив йому порцiю оковито©.
- Коней стереже наш хлопець молодий... навпроти торжища...
- Далi кажи!
- А пан у дiбровi з Петром...
- А чого ви мене по дво пасли? Невже удвох думали впоратись зо мною?
- Та дудар нахвалявся, що Михводiй сказав: "Оце розговi мося з
Омелечком. Оце вип' мо! Оце вдаримо лихом об землю. " Та ще...
- Що "та ще"?!
- На торжищi всi казали, що козак добре впився, бо срiбняки за шмат
полотна кидав i щирий таляр дав за мiшок ракiв...
- Значить кажеш, що мали надiю, як я уп'юсь до всрачу, то мене п'яного
поборка те?..
- Та виходить, що саме так... Дай ще оковито© - горло сохне...
- Надпий! Менi не шкода... А ти, Михводiю, скажи менi: а куди ти ©хню
зброю подiв?
- А ©хнi списи у сусiда в стрiсi, а шабельки-угорочки пiд кроквами на
шворочцi...
- Добре, нехай так... А тепер, сологуби сранi, крiм тебе - очкура, ти
просто сiльське бидло, ведiть мене до вашого пана. А щоб ви не втекли i не
рипались, малий вас роззу . Щоб не було бiди, поки роззуватиме, Михводiй
триматиме вас за горлянку. Малий, тягни чоботи з оцього дебелого очкура.
Михводiй же великим i вказiвним пальцем прихопив дебелого за адамове
яблуко.
Коли малий знiмав чоботи з чорнявого, з онуч посипались монети.
- Ха-ха-ха! Хохо-хооо! - Заходився реготом Михводiй i ледь ненавмисне
не задушив чорнявого.
Омелько тiльки криво усмiхався i барабанив пальцями по дзвiнкiй
глинянiй чарчинi.
Коли малий постягав з усiх чоботи, Омелько по-одному клав ©х лицем на
спориш. Ставив чобiт на шию, а Михводiй кiлком, висмикнутим з тину, бив
кiлька разiв по п'ятах. Бив вiд душi. Тро лише стогнали i харчали, а
чорнявенький зомлiв.
- Синку, тепер швиденько узуй ©х! Та онучi не мотай! Поки намота ш -
п'яти так спухнуть, що не влiзуть i у халяву...
Нарештi i першi пiвнi запiяли. Омелько i Михводiй посадовили
полоненикiв по два на коня. I всiм пов'язали руки за спину, а ноги стягли
мотузами пiд черевом коней.
Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. А малий вилiз на бительню, з не©
вже скочив у сiдло.
Коли вони ви©здили з двору, iз тiнi з'явилась Тетяна i подала Омельковi
повну торбинку.
У кiнцi кутка, аж бiля другого мiстка, ревiла, свистiла, гула Панькова
дуда. I стугонiла земля пiд ударами залiзних парубоцьких нiг.
хали тим шляхом, що вперше - бродом, а тодi рiнню, рiчковою долиною.
Та на торжище не ви©хали. Там гомонiли люди, хтось, грав на скрипцi
"горлицю". Звiдтiля тягло молочним, волячим духом, кiнським потом, дьогтем i
смолистим димом вогнищ та пахощами кулiша з салом, рибною юшкою, густим
духом часнику й цибулi. Кiлька разiв повiяло хмiльним медом.
Вони про©хали пiд самим урвищем берега, пiд самим торжищем.
Собаки при возах забрехали на вершникiв. Але нiхто на
торжищi не сполошився, не поцiкавився: на кого брешуть собаки?
- Безпечнi люди, Михводiю.
- I дурнi, i безпечнi, пане-брате!
Пробасив Михводiй.
Вартового з кiньми вони знайшли швидко. Вiн зморено спав. I хоч конi
заiржали, почувши сво©х, вiн не збудився.
Омелько обережно забрав вiд нього зброю, ударив пiд дих. I поки той
харчав i гикав вiд болю, зав'язав йому руки за спиною...
Коли вже пiднiмались пологим схилом, Омелько спитав чорнявого:
- Як знайшли?
- Собака твiй вивiв... Його iз сукою панською прихопили. - Поспiшив
запопадливий здоровань у бiлiй свитi.
- Тебе питаю?
- Я мовчу, я мовчу! - Поспiшив полонений запевнити Омелька.
А чорнявий не вiдповiв.
- Добре, добре! Ти, вiрний пес панський, ще побачиш, як вiн тебе
першого i продасть. Тепер слухайте мене уважно. А хто недочу i не втямить,
той - покiйник... До вашо© галявини звiдсiля бiльше милi. Зараз нiч. Отут ми
затагану мо. Щоб менi не було з вами зайвого клопоту, сидiть на конях.
I Омелько прив'язав окремiшньо кожного коня до дерева на невеликiй
галявинi. Михводiй з допомогою Омелька спiшився i присiв пiд дубом. Вiн
викресав вогонь i запалив? нота. Малий i козак навпомацки назбирали добру
купу гiлок та шишок. Бiля самих коней з бранцями козак в пiтьмах викопав
ямку для вогнища. Засипав туди все паливо i розвiв вогонь. Малий вкляк бiля
вогню i пiдправляв сухi гiлочки.
Омелько тихо потяг його за рукав. Вiд вогню у затiнок. Зашепотiв на
вухо.
- Бачиш, де бувалий степовик сидить? У затiнку. Навiть? нота шапкою
прикрив, щоб i жаринки хто чужий не помiтив. Ми тут з тобою в затiнку. А
нашi вороги освiтленi. До всього, ©м страшенно боляче i страшенно мулько
сидiти верхи... Ходи тихенько до Михводiя та спитай, чи хоче вiн ©сти?
Малий нечутно i швидко прослизнув до Михводiя.
- Дядечко Михводiю! Батько Омелько питають: чи хочете ви ©сти?
- Нi? - жте без мене - я на чатах.
Омелько видобув iз торби вертуту i вломив по доброму шмату.
- Смачно?
- Ой, смачно! Я такого в життi не ©в.
- А вже! Для подорожi рiч найкраща.
Ще вони не до©ли останнi крихти, як занепоко©лись, завихали конi.
Михводiй пiдвiвся на одне колiно i заклав тлiючого? нота в курок
гакiвницi.
I ось на галявину вилетiли здоровенний чорний пес i строката мисливська
сука.
Пес зразу ж упав на землю i плазом, скиглячи та повискуючи, нiби i
скаржачись i вибачаючись, поповз до Омелька.
Сука спинилась посерединi галявини, поводила мордою, принюхуючись, i
привiтливо помахувала хвостом.
- Сучий ти сину, Бубка! Почув нас, почув...
Здоровенний одновухий пес, з подертою шкiрою, з погано виго ними ранами
по всьому схудлому тiлi, перевернувся догори лапами i обпiсявся, коли
Омелько почухав його по пiдщелеп'ю.
- Я ж тобi сказав: твiй пес нас на тебе вивiв, заговорив дебелий
бранець у бiлiй свитi.
Пес пiдвiвся i тепер терся лобом об новi штани хлопчика. Пiдiйшла сука.
Приязно помахувала хвостом.
Омелько, присiвши навпочiпки, почухав ©© по чубку, потiм злегка
поторсав по пiдщелеп'ю.
- Синку, - прошепотiв вiн, - тепер ми вiзьмемо собак та пiдемо до пана
в гостi.
Омелько перевiрив пiстолi за поясом, попiдкасував поли каптана по-
турецькому, пiд пояс. Перевiрив, чи легко виймаються шабля i чингал iз
пiхов.
Помацав пiд ногами, знайшов шишку i легенько кинув у Михводiя.
- Ти? - Зразу ж спитав Михводiй у темряву.
Омелько у вiдповiдь тричi тихо свиснув дроздом...
Яскрава тоненька скибка молодика почала знижуватись до верховiття, коли
малий i козак пiдiйшли до краю соснового лiсу.
Там, за неглибокою опадкою, починався дубовий гай.
- Батьку! - Он вогник! - Зашепотiв малий, шарпаючи Омелька за рукав.
Омелько придивився у темряву туди, куди показував малий, нахилив голову
в один бiк, у другий.
- Дiйсно, синку, вогонь горить, - Зашепотiв вiн на вухо малому. - Зараз
пiдемо помалу i обережно, обережно. Став ногу i мацай пальцями - чи нема
гiлочки пiд ногами, щоб не трiснула, i нас не почули.
- Батьку, а ви як? У вас чоботи.
- Ех ти, козаче! - Омелько торкнув ногу малого сво©ми босими пальцями.
- А ви ж були у чоботах?!
- Тихо... Ось вiзьми морквину. Надкуси, пожуй, щоб навколо запахло.
Наджований корiнець тримай у зубах. Якщо конi не загнузданi - дамо коням.
Морква для них ласощi i принада.
Собаки були весь час бiля них. Омелько й хлопчик iшли поволi.
Сторожко спиняючись раз-по-раз, прислухаючись до найслабiшого звуку.
А вогник то зникав за стовбурами дерев, то знов манив до себе.
I раптом вони вийшли до широко© галявини.
В протилежному вiд них кутку галявини горiло багаття. При багаттi було
дво . Один лежав, накрившись буркою, другий сидiв, обхопивши обома руками
ствол самопалу, а колiнами затиснувши ложе. Голову вiн поклав на руки. На
галявинi паслося три коня.
Омелько i малий вклякли за кущиком, а тодi i на черево лягли.
Бубка i сука строката спочатку спинились i стояли бiля них. Та потiм
сука, певно ©й набридло стояти бiля козака i хлопчика, побiгла до вогнища.
Бубка за нею.
Вартовий, стрепенувся, але побачивши веселу суку i пса, щось зашамотiв
та краще обгорнувся свиткою.
Сука поткнулась до сплячого пiд буркою. З-пiд бурки з'явилась рука в
кольчузi i наручнику, погладила суку i знов сховалась пiд буркою.
- Помалу повзи он до того коня. Дай йому моркви. Якщо вiзьме, ще давай
по куснику i сам вiдповзай назад i пiдманюй його. Та тихо-тихо i
поволi-поволi. Та не бiйся, якщо прокинуться i побачать тебе. Ти бiжи отуди.
А я ©х поцiлю. Ну, з Богом, синку!
Так вони i зробили: плазом вислизнули на галявину. У високiй травi
пiдповзли до коней.
А конi тi були стриноженi ремiнними триногами на турецький спосiб. Тож
Омельковi довелося подлубатись, поки розщiбнув усi пряжки. Та все обiйшлося
тихо, бо, поки вiн вовтузився iз путами, малий принаджував ©х кусниками
моркви.
Потiм потихеньку, помаленьку, припавши геть до землi, повели ©х iз
галявини.
Повели спочатку через дiброву, а там вже сосняком. I ще до третiх
пiвнiв вивели на сво стiйбище.
I на ©хнiй галявинi горiв вогонь, але дiбрати, де саме прича©вся
Михводiй зразу ©м не вдалося.
Всi конi були на прив'язi, як i перше. Але непоко©лись.
Бо вершники, яких було на них пов'язано, корчились, стогнали, лаялись
пошепки i крiзь зуби. А чорнявий лежав непритомний на кiнському чубку лицем.
Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. Малого пiдсадив на Лиска. Сам
злетiв на Буланка. А викраденi конi були вже мiцно прив'язанi Михводi м до
сосонки.
- Ну, "козаки", ©демо. Тiльки хто подасть знак ©м, той мрець. -
Неголосно, але гостро попередив Омелько. - А того, хто набере води в рота,
вiдпущу ще до схiд сонця.
Довго перебирав стрiли-свижки, поки знайшов потрiбну. Викресав вогонь i
пiдпалив? нота.
За якийсь час свижка зачадiла i запалала червоним вогнем.
Омелько повiв всю дивну батову неквапним кроком до панського стiйбища.
У витягнутiй руцi вiн тримав палаючу, шиплячу i чадячу стрiлу.
Знов до них прибiгли собаки.
Гавкнули кiлька разiв на смердючий смолоскип.
Але Омелько до них по свиснув якось тонко i переливчасте,
i вони замовкли i вже не подавали голосу i не вiдбiгали вiд батови.
Омелько не поспiшав. Спинявся багато разiв. Подовгу прислухався. Поки
дiстались на мiсце, спалив аж три свижки.
Потiм вiн сказав малому:
- Я навмисне зволiкав час. Нам треба було прийти ще в темрявi. Але
тодi, коли пiсля того небавом настане о пiвнях. Це було найважче. Одному це
легко. А ©х аж п'ятеро та на конях. Я боявся, що хтось iз них крикне на
пiдходi i збудить пана i його джуру.
- Батьку! Ви боялись, що пан у бронi i ви його не подужа те?
- Нi. Я знав, що я його впораю! Я боявся, що хтось iз його гайдукiв
крикне, i менi тодi доведеться того крикуна забити. От чого боявся! Я тодi
був страшенно лютий. Але марного душогубства не хотiв. Бог бачить.
- А чого, батьку?
- Того, що вони дурнi. Дурнiв треба добре бити, щоб розуму навчити...
Але вбивати не варто... Та й калiчити не треба... Але я нiчого Михводiю не
сказав тодi, що вiн тому похлiбнику руку покалiчив. Не добре воно вийшло,
калiку по свiту пустив. Але що зробиш - самi полiзли в барлiг до ведмедя...
Вiн ©х не запрошував у гостi... Михводiй - вiн Михводiй. Вiн так лама
ворогiв, я - по-iншому.
- А як ви, батьку, розкажiть?
- Синку, хiба ти не бачив? Я ж при тобi лишив пановi i джурi одного на
двох доброго нiмецького коня. Вони спокiйно могли втекти удвох. Я ©м i
прохiд лишив вiльний. То чи вони вдвох утекли?
- Як удвох? Та пан же скинув свого джуру на землю. I сам, як скажений,
погнав коня чвалом. Бо вiн боягуз.
- От бач: i ти, i всi побачили, що ©хнiй пан - лайно i тiльки сам хоче
жити. А всi iншi нехай пропадуть.
- Батьку, батьку! А ви бачили, як вони всi затрусились, коли ви
крикнули пану: "Мiняю тво©х воякiв на твою зброю! Вiддаси зброю - звiльню
тво©х лотрiв. Не вiддаси - почну рубати"!? Я й справдi подумав, що ви того
чорнявого справдi зарубали. Бо вiн крикнув i враз захлинувся.
- То хитрiсть, синку. Я його кидаю в траву. Б'ю шаблею у траву бiля
його голови. I одночасно носаком б'ю його по п'ятах. Вiд такого болю не те
що людина, бугай зомлi ! От вiн i зомлiв, i пелька йому заткнулась. На
вiйнi, синку, без хитростi не переможеш.
- Батьку, батьку, а оцей очкур, вiн не замислив хитрiсть - убити
Михводiя?
- Вiн таки справдi очкур, а не козак. Вiн по©хав до Настi проситись у
прийми. Ти ж сам чув i бачив - вiн у мене вимолив сумного коня, а не
верхового.
- А Настя його прийме?
- А куди вона, вдова, дiнеться? На господарствi чоловiк потрiбен. А вiн
хлоп дужий - на ньому й орати можна... Ну, синку, тепер скачемо в Грушки!
- А там рiчка ? I пiчкурi там теж ?
- О, там славна рiчка Роставиця протiка ! I дно там пiщане. I течiя
хороша. Там повно пiчкурiв на пiску пасеться. А в ямах там отакеннi окунi.
На бистринi на плесах голованi грають... Райське мiсце. Ну, синку, помчали в
Грушки. Гайда!
Вони промчали чвалом може з десять миль, нi на хвилю не стишуючи бiгу.
Через лiс, через перелiс, через болiтце, через оболонь та через
старезну дiброву i опинились у славному селi Грушках.
Дивне було село. Нiби кiлька невеликих сiл по обох боках покрученого
русла славно© Роставицi. Кожен куток було оточено стiною гострого
пакiлля. Вони ви©хали просто на торжище, що розкинулось посерединi мiж
трьома укрiпленими кутками.
Люди вже вiдбули вранiшню службу, i з кожною хвилею рух i галас на
майданi посилювався.
Але коли на торжищi з'явились Омелько з малим, та ще двома кiньми на
арканi, торжище почало стихати. Все бiльше людей почало обертатись на
мандрiвцiв. Омелько всмiхався i кланявся на всi боки, ледь пiднiмаючи шапку.
Так вони до©хали до самого стовпа в центрi майдану.
I тут вiн враз здибив коня.
Вдарив по сухому дзвiнкому стовпу рукояттю нагая. I запитав так
голосно, щоб чули люди.
- Що ти там чу ш, Iване?
I тi, хто стояв найближче до стовпа, потiм присягались, що сво©ми
власними вухами чули, як вусата голова на палi вiдповiла якимось рипiнням
наче, чи що воно:
- Буде всiм, буде ©м...
Буланко тупцював, здиблений, не опадав на землю переднiми. Омелько ще
постукав по стовпу i спитав:
- Кому буде? Кому?
Але напiвзогнила чорна голова на це тiльки шкiрила великi
Бiлi зуби з-пiд рудих вусiв.
- Бач, синку, мовчить. Образився, що збудив його. Ну, тодi
спи спокiйно, Iване!
Це все майже прокричав Омелько i опустив коня переднiми на землю.
Всi, хто стояв найближче, хрестились i перезирались мовчки: "До чого
воно оце?.. До яко© ще бiди?... "
Але поки хтось отямився, козак з хлопчиком вже потрюхали з торжища
короткою риссю.
- Батьку, батьку! Хто це такий?! - Вже на дорозi до зарiчного кутка
спитав хлопчик.
- Це небiж Михводiя... Ну й Михводiй! I жарти в нього такi, як i його
рукомесло. Я його тодi питаю: "Де твiй небiж? Вiн менi потрiбен" А Михводiй
вiдповiда менi: "Вiн все пив-гуляв, зi шляхтою сварився, а тепер стирчить у
Грушках на торжищi. " Ну, я й подумав, що вiн, як i його дядько, дурiв тут
на ярмарку... А воно, бач, кат йому голову втяв i на палю настромив!
- А вiн був поганий чи хороший?
- Це був наш чоловiк! Тiльки дуже необачний. Видно, когось iз шляхти
порiшив або скалiчив навiки.
Не встигли вони спiшитись, як вже ©м ворота вiдкривали i назустрiч
поспiшали цiлою юрбою i дорослi, й дiти. А попереду всiх невисокий
бiлобородий чоловiк iз блакитними яскравими очима. Тiльки вiн дуже ©х
мружив. Омелька i хлопчика i ©хнiх коней оточили з усiх бокiв дiти.
Господиня, висока поважна жiнка, запрошувала до хати, але Омелько вибачився,
цiлуючи ручку.
- Господине, моя матiнко! Ми з малим у дорозi. Поспiша мо. Треба з
тво©м господарем поговорити - та й далi!
- Якби тебе не знала, то... Коней напо©ти, вiвса всипати?
- Поводiть, поводiть, нехай охолонуть. Синку, передай господарям
поводи! Нехай поводять.
Вони втрьох: Омелько, малий i дяк зайшли до хазяйсько© майстернi -
просторого вибiленого зрубу. Пахло рiзним сухим деревом, оливою, смолистою
стружкою i ще якимись незнайомими, та однак при мними, пахощами. По-пiд
стiнами стояли дошки просто виструганi, прооливленi, наче запiтнiлi, за?
рунтованi i вже промальованi по-першому разу.
Омелько поклав на верстат перекиднi торби i видобув iз глибини згорток
iз окулярами i книгою.
- Боже! Загинув! Царство йому небесне! Упокiй, Господи, його душу...
- Пропали хлопцi... Наскочили на татарський чамбул на переправi... Мене
Бог цього разу помилував... А хлопцiв побили... Окуляри тобi...
Дяк Лука почепив собi на носа цi скельця на дротинах. Та й заходився
перегортати цупкi сторiнки книги, закапанi свiчним воском.
- Кринцi, царство йому Небесне, не можу подякувати! Але тобi вiд мене i
вiд усi © нашо© громади дякую, дякую, дякую! Тепер скiнчу переписувати
псалми.
- Братчику Лука! А ти йому нiчого не говорив, не натякав про чисту
книгу?
- Нi. Про книгу не було нi слова... А тепер я бачу, що ти щось хочеш
дуже й дуже важливе менi сказати?..
- Синку, зачини дверi на засувку! Омелько розв'язав гаманець i висипав
з нього загарбане турками у християн добро.
- Я не знаю, що з цими цяцьками робити. Може, цих дiвчат вбили? Може, у
Крим
вже загнали? I де ©х шукати? I кого шукати?.. Вiзьми, почепи на Варварi
чи на Параскевi... Ну, та краще мене зна ш, не менi тебе вчити. Але ось
найголовнiше. Омелько розв'язав вузличок iз блакитними шахвiрами i поклав ©х
на долоню дяковi.
Дяк Дука розглядав ©х i крiзь скельця, i без окулярiв. I на свiтло
роздивлявся.
- Це нехай буде на шати вашiй Божiй Матерi. Нi в однiй церквi до самого
Ки ва не буде таких самоцвiтiв.
- Омельку, Омельку! Це такi коштовнi каменi, що вiд них буде
диявольська спокуса. I нам буде небезпека i вiд злодi©в i вiд ляхiв, що й не
сказати. х тiльки у Печери можна сховати. дине надiйне мiсце. Тiльки в
Печери вiддай. I хай тобi Бог помага !
- Нехай буде так. А тепер ось що: ми з малим знайшли в лiсi золоту
оздобу вiд рукоятi меча. Так мислю, що чотири золотники буде. Може, й
бiльше. Це даю на вашу церкву. Але й ти зроби нам з малим ласку - змалюй до
Михайла ще невеличку "Покрову". Так на лiкоть i два вершки заввишки. Он як
отой блят, що пiд вiкном сто©ть. Невеликий такий. Якраз би згодився пiд нашу
"Покрову". Та вималюй унизу наших хлопцiв, кого пам'ята ш. А попереду всiх
отамана нашого i Кринку. Отамана пiд праву руку Матерi Божо©, а Кринку пiд
лiву. Вiн був сердечною людиною, йому ближче й до серця стояти.
- Ой Омелечку, часу геть нема. Треба до Покрови два образи скiнчити...
I тобi теж треба до Михайла...
- Тепер у тебе окуляри , швидше сво© образи викiнчиш - наш почнеш. I
ще одне, братчику Лука! Оце iду в Степ, а нечистий все менi спокуси
пiдставля . I як хитро - на грiхом мене вiдхиля з путi, а добрими дiлами
вiдволiка ... Слухай, поворожи менi на Письмi!
- Я сьогоднi не можу - аери не вiдчуваю. А от нехай твiй малий пiде i
скаже мо©й Улянi, щоб вона принесла Письмо i привела Iлька.
Поки малий ходив до хати по дячиху, Омелько почав оглядати дерево,
заготоване до малярства. Нахилився раптом i з-пiд самого низу витяг
темно-вохристу дошку iз сильним смоляним запахом. Завдовжки була до трьох
лiктiв, завширшки з п'ять вершкiв, а завтовшки i до вершка не доходила.
- Не знаю чого, а взяв та й виторгував у вiрмен на ярмарку в Бiлiй. Аж
iз само© Кафи привезли. На такiм деревi ще не писав. Навiть не знаю, що на
нiм робили. Завузьке. А рiзати, кле©ти, на шпони брати - стiльки мороки.
- Щоб не було мороки - вiддай менi.
- Ти це жартома, чи справдi? Воно тобi дуже потрiбне?
- Якби ти знав, як воно менi потрiбне, ти б сам менi його подав!
- Ну, тодi бери.
Тут повернувся малий i дячиха Уляна привела маленького хлопчика та
принесла велику книгу в темнiй шкiрянiй палiтурцi.
- От спасибi. Та ходи, збери чогось козакам у дорогу.
- Та вже готую. - Поважно вiдповiла дячиха Уляна i неквапно вийшла з
майстернi.
- Iлько, дитино!, Вiдкрий нам Письмо, де хочеш. I покажи нам тi слова,
якi тобi сподобаються.
Всi мовчки встали i перехрестились. I маленький хлопчик Iлько
перехрестився та й полiз на лаву. Став на лавi навколiшки i почав гортати
Письмо. Все гортав, гортав, спиняючись i приглядаючись до аркушiв. Нараз
викинув уперед руку i показав пальчиком червону лiтеру.
Знов всi перехрестились. I дяк Лука дзвiнким, чистим голосом прочитав-
проспiвав:
- "I багато з тих, що сплять у поросi земному, прокинуться: однi на
життя вiчне, другi на вiчний сором та ганьбу"... Зрозумiв?
- Не зрозумiв, що воно менi каже, - вiдказав Омелько. - Але стало геть
легко, як ти прочитав!
- Тодi хай по цих словах сповниться воля Божа. Амiнь!
Омелько забрав перекиднi торби i пахучу золотаву дошку. I всi вони
вийшли на подвiр'я. Там дяковi хлопцi все водили по колу коней.
Омелько ув'язав до торокiв перекиднi торби, а при сiдлi одного iз
захоплених коней припасував даровану дошку. Як завжди при зупинках, збрую,
сiдла i торби обдивився уважно i навiть обмацав всi зав'язки та защiбки. А
тодi сам напо©в, спочатку сам скуштувавши воду - чи не холодна часом?
Дячиха Уляна чекала стоячи бiля дверей низько© старосвiтсько© хати, але
охайно© та причепурено© бiлою i червоною глиною.
Як Омелько напо©в коней, взяла iз призьби два полотняних згортки i
пiднесла Омельковi.
- Як смакуватиме, то згада ш, а як буде глевке - пола ш. А все згада ш.
А оце - тво му джурi молодому. Нехай носить на здоров'я.
Омелько приклався до ручки господинi i, прокашлявшись, проказав:
- Господине моя, матiнко! Як збрехати, то де й слова беруться. Як хочеш
добру рiч висловити, то й слiв обмаль. Тому просто тобi кажу: ти наша щира
рятувальниця. Вклоняюсь тобi i дякую. Омелько низько вклонився i вiдступив
на крок так, що малий опинився перед Уляною.
Вiн озирнувся на Омелька: "Що робити? " Але Омелько тiльки посмiхався.
Тодi малий ступив уперед, схопив обома руками руку господинi, i поцiлував i
майже прокричав:
- Спасибi! Спасибi!
I всi весело засмiялись.
А за мить вже козак i хлопчик вилетiли з двору i помчали до Роставицi,
до броду.
Переправились через рiчку, проскакали до лiсу, потiм лiсом зробили гак
i знову переправились через рiчку, але iншим бродом. Отут ©х i Бубка
наздогнав.
I тепер, вже з Бубкою, вони з'явились на торговищi. Не звертаючи нi на
кого уваги, Омелько пiдiгнав коней до воза, з якого кушнiр продавав i смушки
i шапки.
Не злазячи з коня, Омелько перемiряв кiлька шапок, поки не вибрав собi
волохату сiру кучму. А малому купив чорну мазницю з червоною стрiчкою та
зеленим суконним дном.
Ще купив малому червоний пояс, теж не злазячи з коня. Скрiзь, куди вони
потикались верхи, люд швиденько вiдступав i навколо них утворювалась
порожнеча.
На остаток Омелько з усi ю батовою знов опинився пiд палею, з яко©
шкiрила зуби Iванова голова.
Вiн поставив Буланка впритул до палi. Поляскав коня по ши©, щось
просвистiв коневi на вухо i враз, ставши на сiдло, звiвся на весь зрiст.
Потягся до Iваново© голови i настромив на не© свою стару шапку iз червоним
шликом.
Торжище завмерло.
Тiльки було чути, як вовтузиться i рохка порося в лантусi старенько©
криво© бабусi.
Все торжище тепер бачило Омелька.
- Християни! Ото, як молодицi без намiтки, так i козаку - без шапки.
Хто з Iваново© голови скине шапку, того вхоплять три трясцi i три пропасницi
i три мари! Як сказав - так i закляв!
Омелько нiби похитнувся, змахнув руками i впав з коня. Людям здалося,
що козак впав пiд коня. Але вiн завис на боцi в коня, зачепившись ногою за
сiдло, а руками за чубок i шию. I тонко свиснув зразу ж!
Малий при свистi вчепився посильнiше в кульбаку. Буланко з мiсця рвонув
ускач. Лиско з хлопчиком - за ним i два сумнi конi на арканi.
Поки люди на торжищi отямились, за кiньми i чорним собакою вже й курява
почала опадати.
I до самого вечора з усього села ходили дивитись на шапку iз червоним
шликом. Та тiльки й гомонiли про сiчовика-характерника та чорного одновухого
пса, що, невiдомо звiдкiль, чи не з куряви, з'явився i так само зник.
Тiльки один раз пiсля торжища в Грушках вони за©хали до села.
Це вже було на правому березi Росi, нижче вiд впадiння Роставицi.
Село, на вiдмiну вiд попереднього, охоплював невисокий вал, але з
мiцним i високим дубовим пакiллям.
За©хали вони до знаменитого коваля, "великого майстра" - казав Омелько.
А знаменитий коваль виявився веселим смаглявим молодиком.
Коваль удвох iз Омельком взявся кувати двi гранчастi швайки, десь не
меншi лiктя довжиною.
Так старалися, так поспiшали, що з них обох пiт сiявся дощем i шипiв на