Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

Розплющивщи очi, вiн побачив - цiла купа людей увалила в двiр. В одного
з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях наче горб вирiс:
то оддимався цiлий хлiб, узятий з дому на цiлий день; у третього за
плечима торбина... Кожен щось розказував другому; iнший розмахував руками:
всякого клопотало сво дiло... Чiпка сидiв мовчки; навiть не дослухався до
людського гомону: в його гомонiло сво лихо... Якось незнарошне погляд
його впав на одного чоловiка. Нарiзко стояв вiн пiд забором, зажурений,
похнюплений. Другi посiдали, смiялись, балакали. А вiн стояв мовчки, як
одшибле-ний, i, зда ться, нiчого не чув, не бачив... Чiпка подумав:
"Мабуть, неабияке дiло i в цього!.."
Аж ось - хтось крикнув: "Секретар! Секретар iде!.." Усi повставали,
насторожились. Пiдвiвся й Чiпка. У воротях показався сухий, перегнутий
утроб панок, з зеленим комiром, з блискучими гудзиками... Чiпка глянув на
його. Борода йому була гладенько виголена; як та сокирка, видалась вона
вперед, ховаючи в прогалинi мiж довгим носом i собою запалий рот з сухими
тоненькими губами; голова трохи подалася назад; довга шия вип'ялась так,
як у вола, коли його в ярмо запрягають; на грудях одтопирились верхнi кра©
форменого сюртука, застебненого внизу на два гудзики, i робили нiби горб,
а на спинi був справжнiй горб - аж од самих плечей до тонкого, перегнутого
стану... "Ну й цього перегнуло!" - подумав Чiпка.
Секретар Чижик, - то був вiн самий, - увiйшов у двiр, обпираючись на
довгий цiпок, як обпираються старцi.
Люди поздiймали шапки. Вiн озирнув усiх сво©м мишачим поглядом - i
пiдступив до людей.
- I ви до нас. Осип Федорович? - осмiхнувшись, промовив вiн до одного,
видно, полупанка, що стояв тут же таки мiж народом.
Той поклонився, розказав свое дiло. Секретар пiдступив до другого, до
третього - до всiх по черзi. Знакомих величав на ймення; незнакомих прямо
запитував: "А чого?" Дiйшов i до Чiпки:
- Ти чого?
- З прошенi м.
- Об чiм?
Чiпка подав до рук прошенi . Секретар шморгнув носом; витяг лiвою рукою
з-за пазухи, з червоними розводами, .чорну хустку, обтерся i став
потихеньку читати прошенi ...
- Нiчого не буде! - вiддаючи назад прошенi , одказав вiн, навiть не
глядя на Чiпку.
- Як? - здивувався той.
- Так... документiв нема!
- Та нам же громада цю землю одсудила...
- То що, що громада?..
- А в його хiба ? - запитав Чiпка про свого супротивника.
Секретар глянув, як п'ятака дав, .i знов шморгнув носом.
- Пiдожди, - сказав вiн Чiпцi, йдучи в хату. Жде Чiпка годину, жде двi,
жде вже й три... Бачить вiн: люди то приходять, то виходять з суда, а його
все не кличуть... Бере його нетерплячка; нудиться вiн... Коли це -
виходить сторож:
- Iди до секретаря! - сказав i повiв Чiпку аж через три хати, де сидiло
багато судовикiв: однi за дiлом, другi без дiла.
- О-о! вже повiв... чу муха, де струп! - смiялися вони вслiд Чiпцi..
Чiпка ввiйшов у невеличку хатку, де сидiв секретар, обложений кругом
дiлами. Сторож вийшов i прихилив дверi. Остався Чiпка з секретарем
вiч-на-вiч.
- Ага! - глянувши на Чiпку, сказав секретар, та й знову вп'яв очi в
дiло.
Чiпка стояв у порога, мовчав.
- То тобi Порох просьбу писав? - не дивлячись в вiчi, спитав знову
секретар, нахилившись над дiлом i щось черконувши пером.
- Порох.
Мовчанка. Чiпцi аж важко стало...
- А що дав?
- Нiчого не дав.
Секретар неймовiрно глянув на Чiпку.
- Зна ш що?.. - почав вiн i запнувся. - Як п'ятдесят рублiв, то й дiло
можна поправити...
- Х-хе!.. - хекнув Чiпка, не то усмiхаючись, не то дивуючись.
- Чого ти хека ш?
Чiпка мовчав.
- А де ж та правда, коли так?! - уголос подумав вiн.
Секретар змiряв його з голови до нiг сво©м мишачим поглядом, котрий,
здавалось, казав: "Ой, який же ти молодий та зелений!"
Чiпка глянув на секретаря: очима вони стрiлись. Мишачий погляд не
видержав палкого та гострого - i в одну мить перебiг на дiло.
Знову мовчанка.
- Ну, чого ж ти сто©ш?.. I мене не держи, й себе...
- Рука б менi одсохла от по сю!.. - скрикнув Чiпка, показуючи на лiкоть
право© руки, - та й повернув з хати, не доказавши.
- Ов-ва!!. - гукнув секретар услiд йому. - Гарячий який... Гляди лиш,
щоб не опiкся! - докiнчив вiн, iдучи за Чiпкою.
Судовики спершу витрiщились на секретаря; потiм провели очi на Чiпку.
Чiпка гордо й швидко йшов через хату. Вiн бачив, як усмiхались
судовики, переглядаючись мiж собою й показуючи очима на секретаря.
- Сутяжище! - бовкнув Чiпка вголос, вийшовши надвiр. Кров прилила йому
в голову; серце затiпалось; на виду зблiд, а очi свiтили, як у вовка.
Люди, глядя на його, розступалися; давали йому дорогу... Вiн потяг
напрямки до Пороха.

- А що? - зустрiв його Порох. Чiпка ще хижiше засвiтив очима.
- Проклятий!.. каторжний!.. недаром його в три погибелi скрутило...
- Як саме?
- Хоче п'ятдесят карбованцiв... За мою землю п'ятдесят карбованцiв!!.
Хе-хе!!! I карл на вас нема .
- Отак воно завжди. Ти дума щ, як воно робиться?.. -_ пiдогрiвае Порох.
- Не пiдмажеш - не по©деш... Суха ложка рот дере... ка-хи!.. ка-хи!.. Бач,
як дере в горлi... Хоч би промочити...
- А горiлка в?_ - якось понуро спитав Чiпка.
- Кий бiс, хоч би капелька... порожня пляшка... Бач! - I Порох показав
над вiкном порожню пляшку.
Чiпка мовчки витяг з кишенi карбованця, кинув на стiл, а сам заходив з
кутка в куток по хатi - хмурий, як нiч, нiмий, як домовина.
Порох обома руками схопив карбованця - та шморг з хати! Незабаром
вернувся з веселим поглядом i веселою усмiшкою на виду, а в руках - з
повною пляшкою, солоною рибою-талавиркою й невеличкою паляницею...
- Не журись! - сказав вiн Чiпцi. - Повна пляшка... Вип' мо!
-пiдсолодивши голос i на Чiпку глядячи, каже вiн. - Добре, що чортяка
винiс кудись Гальку... Вип' мо! га?..
Чiпка мовчав.
- Будьте здоровi! - обернувся до його Порох i перехилив у рот чарку
горiлки.
- На здоров'я...
- А нашим ворогам на пропасть! - додав Порох, пiдносячи Чiпцi повну
чарку. Чiпка випив i собi.
- Що, посолодшало?
- Кий бiс!
- Випий ще - посолодша ... Пiдносить Чiпцi чарку... Той простяг був уже
руку, щоб узяти, - та Порох вилив собi чарку в рот.
- А що, правда, гiрко?! - сказав вiн, жартуючи. - Ну, на, на -
пiдсолоди...
Чiпка випив i другу чарку... Посоловiло в вiччю; вдарило в голову...
Вiн заходив по хатi; розпустив язик, дав волю серцю, став батькувати,
лаятись... Порох, за©даючи талавиркою, пiдогрiвав словами...
Випили ще, ще... Очi в Чiпки налилися кров'ю, в чоловiчках засвiтили
огнi... Коло серця - нема нi мiри, нi ваги тому, що там дi ться!..
Горiлка змiшалася з страшною злiстю - i запалила серце... Аж знемiгся
Чiпка. Сiв на тринiжку коло столу, схилив на руку голову - заснув...
Порох ще довго солонцював талавиркою, обсмоктував кожну кiсточку, кожен
шматочок; та випивав по повнiй... аж поки не стало нi риби, нi паляницi, а
горiпка - тiльки на денцi... Тодi вiн устав, заховав у грубу пляшку, на
прощання, нахильцi випивши й останню горiлку - i став ходити по хатi...
Довго вiн ходив коло Чiпки, прихилявся, прислухався, торкав його, будив...
Чiпка спить. Тодi Порох тихенько просунув руку до Чiпки в кишеню, витяг
кисет з тютюном та грiшми i, радiючи, мерщiй вибiг навспинячках з хати...
Чiпка проспав до обiдньо© пори. Прокинувся, пiдвiвся... У головi -
дурман, у грудях - згага... Давай вiн пригадувати... Перше всього спала
йому на думку зiгнута в три погибелi постать Чижика - гнучка, холодна, як
гадюка... Чiпка махнув рукою, найшов шапку, надiв на голову i вийшов з
хати. Надворi ходив з люлькою в зубах п'яненький Порох i всмiхався.
- Прощайте!
- Куди?
- Додому.
- Щасливо...
Понiс Чiпка у Пiски задурманену голову, ще дужче помучене серце...
Тепер уже не жеврiла в душi надiя, не пiднiмала вгору його духу, не гнала
вперед, як у гброд. Одна неправда та втрата - втрата всього най-милiшого,
найлюбiшого - пекла його серце... Вiн iшов, ледве здiймаючи ноги...
Надвечiр доволiкся до москалевого хутора, до сво © землi... Його обдало
холодом, потiм обсипало жаром... Порiвнявшись з хутором, вiн спинився...
"Не чуть... нема... все пропало!.. Ще вчора бачив... ще вчора... Мабуть, i
вона зна... Карай же вас смерть нагла, проклятi..." Вiн придав ходи в
ноги.
Поминув свою землю, навiть не глянув на не©... Далi та далi... Уже
сонце зовсiм сiло... Уже смеркло, як дiйшов вiн до Пiсок... З неба блищали
яснi зорi; по селу то там, то там свiтилося в невеличкi вiконця свiтло; а
в Гальчинiм шинку топилось у печi, - здавалось, горiла хата зсередини...
Ось i його двiр. Кругом тихо; у хатi темно, не свiтиться...
"Мабуть, мати спить, - подумав вiн. - Нехай же спить!.."
I повернув до шинку.
- Сип горiлки. Галько! - гукнув на жидiвку.
- Сцо це воно буде?! - усмiхнулась жидiвка, на Чiпку глядя.
Вiн прямо пробрався за стiл, на покуття...
- Не питай... давай швидше!
- Не крици, не злякалася... Дивись... скiльки з хоц?
- Та сип, що хоч, гаспидське кодло!
- Цi ти не здурiв, бува?.. Ну?.. Сип... Давай попереду гросi!
Чiпка полапав у кишенi: нi кисета, нi грошей... Вiн скинув свиту:
- На! та давай швидше! - i швиргонув через стiл свиту.
- Сцо менi з тво © свитки?.. Вона менi непотрiбна... Один з чоловiкiв,
що сидiли в шинку та мовчки дивилися, що це робиться з Чiпкою, пiдвiвся з
лави, пiдняв з долу свиту, стряхнув, повернув у руках на всi боки.
- Сип, Галько! - каже. - Я за свиту карбованця ложу...
- Сцо ти карбованця? - закричала жидiвка, вириваючи з рук свиту... -
Цого ти мiса ся не в сво дiло! Вона твоя?.. Вiн заставля...
- Так чого ж ти репенишся? Каже парубок: сип! Ну й сип...
- Сип... сип, - запорощала жидiвка. - Скiлько з сипати?
- Та давай, щоб тобi дихати не дало, проклята душа... Сип! - гуконув
Чiпка на всю хату й ударив кулаком по столу - аж вiкна здвигнули.
- Ну, цетвертину всиплю...
Жидiвка мотнулась з свитою в другу кiмнату, кинула на бебехи свитку, а
сама вернулась з четвертиною горiлки поставила ©© перед Чiпкою, та й знову
пiшла до себе. Вона була сердита, що так дорого досталася ©й свита.
Випив Чiпка одну чарку, випив другу, випив i третю. Дзенькнуло в
головi, посоловiло у вiччю. Люди мовчки дивились, одначе нiхто не зважився
перший забалакати.
Коли це - увiйшов у хату Якiв Кабанець.
- А що це. Чiпко? I ти вже?.. - обiзвався. - Вип' мо, значить?
- Вип' мо, - понуро одказав Чiпка. А далi смiлiше:-вип' мо! -А це вже
гукнув на всю хату:Вип' мо, дядьку, так, щоб аж мiзок у лобi закрутився!
Та - гряк! по столу кулаком... Забряжчали пляшки й чарки, трохи не
попадали додолу...
Тут уже й другi промовились. Слово по слову, чарка по чарцi - полилася
з ротiв розмова, а в роти - горiлка,- Пiдоспiли ще людцi. Прийшов старий
Кулик, що один на все село носив ще оселедець. То був уже старий дiд,
кремезний ще нiвроку... Його скрiзь по селу знали, як чоловiка
письменного: вiн завжди,було, на криласi спiва , посеред церкви апостола
чита ... А на язик собi вдався балакучий, а надто за чаркою...
Талюбив-таки й випити. Бувало, у недiлю, пiсля обiду, прийде у шинок, та й
почне теревенi точити, та все по-письменному, по-церковному... Зiйдуться в
шинок людцi розважитись, з людьми посидiти, побалакати; вiзьмуть
пiвкварти, кварту, щоб було чим горло промочувати - i дiда не минуть. Тодi
вiн хоч до свiта вже [буде] сидiти та брехати, аби слухали. Iнодi, було,
насмiшить беседу, аж за животи беруться; не вряди-годи й з його
покепкують, з його сивого оселедця, що аж за ухом закрутився, - а все-таки
чаркою не минали нiколи. I Кулик щонедiлi, щосвята в шинку.
Придибав вiн i тепер. За ним - другi, третi. Засiли кругом столу коло
Чiпчино© горiлки; п'ють собi, патякають, люльки цмолять. Найбiльше там
було дворових. Випущенi на волю, як птиця, без оселi, без землi, без
притулку, - вони шукали собi оселi по шинках, щоб швидше скоротати тi
тяжкi два роки, котрi вони повиннi були одробити. Ще по панських дворах
вони позвикали в горiлцi киснути, ©© п'яним хмелем пiдсолоджували сво
гiрке життя: не покинути ж було сво © втiхи тепер! I вони мерщiй кидали
панськi двори та ходили вiд шинку до шинку. Коли не було за що випити,
пiджидали - може, хто пiднесе чарку-дру-гу. Шинкове панiбратство завжди
знайдеться. Поприходили вони тепер, - Чiпка не обминув i ©х чаркою...
Як пiдпили вже, то той заспiвав з п'яних очей, той бiдкався, - куди
його пристати, як з паном розв'яжеться... А Чiпка не дослуха ться. В однiй
сорочцi, розхристаний, одно кружа та й кружа , кричить, батьку , по столу
кулаком гамселить, як навiжений...
- Що це воно за знак. Чiпко? - пита його Кабанець, коли Чiпка знемiгся
трохи: - ти ж, мов, до сього дива не те ?..
- Не вживав? - Нi!.. А тепер буду...
- Чого ж це так?
-_ Бо нiгде нема правди... нема добра... i землi нема... пропала! Ну
й гуляй!
- Та де ж твоя земля дiлася?..
- Де?.. взяли.. одняли гаспидськi п'явки... пропала!.. А земля пропала
- все пропало.
- Так, так, -пiдхопили двораки:-без землi- що?.. Без землi - життя
нема!
- Риба без води, а чоловiк без землi - гине, - увернув Кулик
по-письменному.
- Егеж, еге... А коли так - пий, поки п' ться, гуляй, поки гуля ться!
Без землi... все по боку! Нащо воно? Навiщо тепер корова, кобила, вiвцi?..
Га?.. Навiщо?.. Гуляй, душа, без кунтуша! - Та, бух! по столу кулаком...
Стiл заходив ходором; чарки й пляшки заторохтали, одна чарка навiть
упала додолу, пiд стiл, та нiхто не полiз ©© доставати: всi задивились на
Чiпку... А вiн знову за сво :
- Дядьку Якове! Нiхто не зна... о-ох! нiхто не зна... Проклятi!
П'ятдесят рублiв хотiли за землю.... Не в землi сила, не в землi вона
була... нi! Земля - що?.. Земля!.. Хлiб родить, як коло не© походиш;
хазя©ном робить... Сказано: земля! А без землi - усе пропало... усе! -
Чiпка придавив на останньому словi, повiв грiзно по хатi очима,
заскреготав зубами, положив на стiл руки, схилив на них голову - та й
притих...
Люди дивувалися, поглядаючи на Чiпку, - дивувалися його непевним речам,
а проте пили його горiлку, поки до каплi випили. Тодi дехто давай рушати.
- Ану, Микито, час додому! - каже, ледве стоячи на ногах, один крiпак
до другого, що сидiв та слухав, як Кулик розказував про Йосипа,
запроданого братами... - Чув, Микито? рушай!
- Пiдожди трохи, - одказу Микита.
- Чого?.. Ходiм, кажу, а то покину!.. ©й-богу, покину!.. То й
зостанешся з отим оселедьком рови лiчити, дарма що вiн по-письменному
балака ...
А Кулик глянув на крiпака, похитав головою i залепетав :
- Аще, аще, да... гда... бо... созда... мир... Сата-на©л заздрив.
Согрiши Адам з ©вою... нехай царству !.. Людi ! од слуха зла не убо©мся...
Микита прислухався. Оже, як почув, що це вже рiч не про Йосипа, устав,
вийшов за сусiдом з хати... Хто тверезiший, собi став за шапку братись. А
зосталися самi п'яницi. Той харчав, звалившись пiд лавкою; той сидiв,
обпершись спиною об косяк вiкна, та здригу-вав - замерз; а дехто виводив
не сво©м голосом якусь п'яницьку пiсню - чи про "журбу впрямую", чи про
неслухняну "долю"...
Аж перед свiтом приплiвся Чiпка додому, ледве на ногах стоячи -
п'яний-п'яний, п'янiший землi...
Як глянула Мотря на його, то й перелякалася...
- Що це, сину?!, на яких це радощах?.. Чiпка сiв на лавi, схилив
голову...
- Де це твоя свитка, шапка?.. Заходив, кажеш, не тiльки грошi, та й
те...
- Свитка?.. шапка?.. Нема?.. Нащо вони?.. Навiщо все, коли... у-у...
у... - завiв на всю хату, мотнув розкудланою головою, засвiтив повними
слiз очима.
Материне серце мов хто в жменi здавив... Давай вона його умовляти:
- Навiщо це ти, сину, сам собi лихо робиш? Це ж ти сам себе з свiта
зжива ш!.. Плюнь ти на ту землю!.. Що ж робити? Жили ж он без землi кiлька
лiт, та хлiб ©ли... й тепер не сидiтимемо без його... Ти тодi малий був, -
сама пучками та ручками заробляла, - та не померли з голоду... А тепер -
не те, що тодi!.. Тепер i ти заробиш, i я допоможу... Що ж робити? На все
його святая воля!
- Ет, толкуй!.. Нема тепер у мене нiчого - анi-нi!.. Що тепер я?..
Людський попихач, наймит?.. Пропало... все пропало! I добро й душа
пропала... бо нема правди на свiтi... нема мiж людьми... Тепер мо щастя
- ось-ось було, та... уплило!.. - Чiпка розвiв руками - i задумався...
- А все люди, все люди... Вони в мене й батька одняли, людо©ди; вони
мене ще-змалечку ненавидiли - з iграшок прогонили, йшли повз хату,
одхрещувались... Я малим був, а все бачив... За чортенр щитали... Я
чорт... е-е... Я чорт... над чортами чорт!.. А баба вчила мене людей
прощати, а дiд - любити... Дурнi© дурнi! не стоять вони слова доброго...
©х мучити... му... морр...
Та - пуць! на землю... Так i захарчав... Мотря встала, витягла з-пiд
себе ряднину, вкрила нею Чiпку, перехрестила його, сама перехрестилась,
лягла на голому полу, та сон уже не йшов ©й на думку... Сплили перед нею
давнi лихi роки; пригадала она свою криваву працю; перескочила ©© гадка на
вого чоловiка-москаля... Де вiн? що з ним сталося?.. Може, розпився,
розволочився, та так де-небудь пiд шинком богу й душу вiддав... Глянула на
сина, що, як той_ снiп, лежав на долiвцi - харчав, i стиха прошептала:
"Господи! сохрани його й заступи!"
Прокинувся Чiпка - вже геть пiдбилося сонце. Голова крутиться; коло
серця пече, мов гадина смокче кров з його... Походив вiн, походив по хатi;
не глянув навiть матерi в вiчi; вийшов, нiби до худоби, та й потяг - не в
загороду, а прямiсiнько до Гальки... На третiй день - знову на ослонi в
шинку. На четвертий там його сонце праведне стрiтило, там i нiч темна
привiтала...
XVI _
ТОВАРИСТВО_
П'ючи та гуляючи, пiдiбрав собi Чiпка трьох товаришiв щирих: Лушня,
Матня та Пацюк - одна думка, одна гадка. Всi вони однакових лiт: не то,
щоб старi, не то й молодi, - вже пiдтоптанi парубки.
Лушня був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським
личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима... Вони так i
говорили в його!.. Та, зда ться, на йому й шкура говорила, - такий
балакучий.
Пацюк собi худощавий, низький, мишастий, справжнiй Пацюк, такий i
прудкий; говiркий, спiвучий - на селi перший спiвака.
Матня одрiзнявся од усього товариства й норовом, i околом. Який
завтовшки, такий завбiльшки; неповоротний, неохайний. Голова величезна,
обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткi та товстi, як стовпцi.
Не любив вiн нi балакати, нi спiвати, а любив на свiтi одну тiльки
горiлку: дудлив ©©, як воду, й у тому покладав усю свою втiху.
Були вони всi три панськi й повиростали по панських дворах. Лушня був
пана Совинського, а Пацюк та Матня - пана Польського, того самого, що й
Чiпчин батько.
Матня та Пацюк узятi в двiр ще малими пiдлiтками: перший - вiд плуга,
другий - вiд овець. Гiрко . ©м було розставатись з батьком, матiр'ю,
братами, та сестрами, та товаришами, такими ж хлопцями, як i вони; тяжко
кидати рiдне дворище, де ©м знаком! були всi _закутки, де ©х родила й
пестила мати; зеленi степи, де вони викохували хлоп'ячi сили; гiрко було
кидати, яке не ,_ сво , а йти до чужого, до панського... Та що ти вдi ш
супроти пансько© волi? Пановi треба... на те в його й крiпаки, що треба!
Як не плакали, як не благали матерi пана - викладали йому, що бiлоголовi
сини ©х, як старшенькi, дина помiч у труднiй працi, - та не помогли нi
сльози, нi викладки... Пановi що? Хiба пан думав про гiрку працю, хiба
йому слiд до того свою панську увагу звертати?! Пан ще й розгнiвався, що
його панську голову якiсь сiльськi жiнки клопочуть такою дурницею... та й
звелiв попрогонити матiрок з двору. Пiшли матiрки, понесли невимовленi
прокльони на устах, гiркий жаль у серцi... А сини ©х зосталися в дворi
пiдпасачами: один - коло скоту, другий - коло овець.
Лушня родився й виростав у панському дворi. Умер старий Лушня, що жив
на Вовчiй Долинi, на хуторi, покинув дочку-дiвку на свiтi. Одним одна
робоча сила в сiм'©, бо мати вмерла, а сироти, як кукiль, зосталися... Як
на те пановi заманулось поко©вки, ©© ото й узяли до панських поко©в, - бо,
на лихо собi, й непогана була. На ©© ж мiсце перевели на хутiр сiм'ю з
двору. Спершу плакала дiвка та боялась усього, а найбiльш - як би догодити
старому пановi. Та, видно, догодила-таки, бо через рiк з дiвки стала
молодицею, породивши бiлолицього чорноголового хлопця Тимошку. Як пiднявся
Тимошка на ноги, став розбирати всячину, то його взято за лакейчука до
молодого пана, - старого тодi вже не було на свiтi, - чистити та набивати
тютюном люльку, подавати води, а бiльше всього - стояти в кутку передньо©
коло дверей кабiнету, на случай якого приказу. Всього натерпiлося хлоп'я.
Iнодi, довго стоячи, на ногах засипало, падало додолу. Пан тодi не то, щоб
одсилав спати, нi: вибивши добре, щоб не був такий сонливий, становив
навколiшки на всю нiч. А iнодi, щоб не задрiмав, бува, й навколiшках,
пiдсипав гречки пiд голi колiна... Було й так, що пан, не знаходячи довго
чого-небудь з сво©х, розставлених по столу цяцьок, - присiкувався до
хлопця, та бив зате, що той нiби покрав, тодi, як, роздивившись гаразд, -
бдяцьки або стояли, або лежали тут же перед носом... Набачивши, знову бив
за те вже, що хоч не вкрав, то замiрявся вкрасти, бо перестановлював
усе... Гiрко прийшлося хлопцевi таке життя, злiсть накипала в молодому
серцi. "Коли не краду, то б'ють, - дума сам собi, - за те, що посягаю
вкрасти, то хай же краще б'ють за те, що краду!". I через рiк, через два з
мало© та добро© дитини зробився якийсь лихий злодiячка, котрому нiчого
вкрасти все, що тiльки близько лежало коло його, й божитись-присягатись,
що вiн i сном i духом не зна , як воно опинилося у його в кишенi... Може,
хто другий пiдкинув, щоб тiльки його вибили, - виправлявся вiн. Тимошку
знову за це били, тяжко били; та бiйкою нiчого не взяли. Пiдрiс вiн, став
ще хижiшим, ще запеклiшим. У краде,бувало, який пустячок та й пiдкине
другому, щоб вiд себе очi одвести; а добре що вкраде, то так захова сам,
що не знайдуть. А оглянуться, стануть допитуватись, вiн ще й виказу :
отой, мов, або ота вкрала! Безневинних б'ють, а вiн собi нишком крадiжку
поживе, та й смi ться потайно...
Злодiйкувате життя не по душi самому запеклому злодi вi. I в такого
iнодi бувають часи, що оступлять його добрi думки, мучать його,
розривають... Чоловiча совiсть не замира в самiй запеклiй душi. Не
замерла вона й у душi Тимофiя Лушнi. Бували такi години, коли вiн,
згадуючи сво© вчинки та безпутне життя, сам собi думав: "А може ж, воно й
грiх так робити?.. Може, за все те оддячиться, хоч не на сiм, то на тiм
свiтi!.." Страшно йому ставало й разом тяжко, соромно. Тодi вiн, щоб хоч
трохи розважитись, щоб погасити промете©в огонь у мученiй душi, прихилився
до скляного бога: привчився горiлочку вживати... Помiтили раз його п'яним,
- вибили добре на конюшнi, прогнали з горниць, наставили кучером. Це було
лiт за дво перед волею. Йому було тодi лiт двадцять...
На станi - вiльнiше трохи, нiж у горницях. Та - що не зробив, пан
бачить, бо з сво©х очей не спуска ; а тут - хоч i бачать панськi конi, то
нiкому не скажуть... Передньо© покинути не можна; а з станi - коли не
вдень, то вночi вирвешся... Лушня встряв у шинки. Там вiн зазнався з
Матнею i Пацюком. Цi - теж повиростали в неволi. Хоча вiльнi степи та
широке поле, де вони влiтку скот пасли, одводили трохи ©х замлiлi душi,
зате зимня пора налягала на ©х плечi важкою вагою й давила обох... до
горiлки! Поробились вони п'яницями, волоцюгами, злодюгами... У шинку
побраталися з Лушнею. Побраталися - i та мна крадiжка, схови та перехови,
та нiчнi пропо© накраденого стали ©х товариською роботою...
Мучились-мучились пани з ними, та не дiждавши й тих. двох рокiв, що
крiпаки повиннi були одробити пiсля волi (а роки тi здалися довгi-довгi,
тяглися вiками!) - повиганяли ©х з двору на всi чотири...
Не маючи нi землi, нi оселi, нi пристановища, - нi пiд собою, нi за
собою, нi перед собою, - як вiльна птиця в полi, як дикий звiр у борi, -
хлопцi розбрелися по селу... Де його пристати? де голову приклонити,
заховатись часом вiд лихо© години?.. Ще пiд будень сяк-так: де-небудь на
роботi: в жидiв дрова рубати, в людей молотити, вiяти, косити... А як
вечiр настане, або свято, або зостався хто який день без роботи... Хоч пiд
греблю!.. Нiде притулку нема , нiде пристати, спочити. У селi двi мiсцини
некупованi. Одна - вулиця, друга - шинок... Тiльки на вулицi небезпечно.
Ляжеш пiд тином спочити - собаки стягнуть; посеред вулицi - на©де хто, а
хоч не на©де - волоснi пiднiмуть, запруть у чорну, подумавши, що п'яний...
Зостався - шинок... I за шию не лл , й тепло, й людно... де, хоч не
розкiшно, спочити пiд лавкою; з ким розважитись-побалакати, заспiвати,
випити... Став i нашим хлопцям шинок рiдним батьком, горiлка - матiр'ю. В
шинку вони мали собi захист, притулок; чарка горiлки стала ©х порадою й
одра-дою... Шинок нiколи не пусту : то той, то другий... I нашi хлопцi
тамi, Як перепаде чарка горiлки - за упокой раба божого, за здоров'я
народженого, або й так по пригодi, то й добре! Веселий спiва вiн, коли
спiвають тi, що частують, а плаче, коли вони плачуть... Як же випадав коли
такий нещасний день, що нi роботи, нi в шинку нiкого, а в самого нi крихти
хлiба, нi шага грошей - ©сти, аж шкура болить, випити - аж за серце ссе...
не грiх тодi й пiдняти, що легко лежить!..
З оцими-то злодiйкуватими ледацюгами, гультiпаками зазнався Чiпка.
Тиняючись з шинку до шинку, стрiв вiн ©х раз, удруге... як частував
кожного, хто пiдвертався пiд руку; вони зараз же таки й втерлися його в
товариство. Пили на його кошт; гуляли за ото добро; розказували йому сво
бiдолашне життя, ро свою гiрку долю, привернули його жалiсне, тепер
рроюжене нещастям, серце - i потоваришували... Цiлий день п'ють та гуляють
по шинках, гуляють юдi й за пiвнiч, а перед свiтом iдуть до Чiпки
висиплятись. Виспляться, викачаються, вiзьмуть з собою Чiпку та з добра
його що-небудь, - та знову в шинок... Так кожнiсiнького дня.

Мотря спершу дивилася на таке безпутне життя та плакала, та вговорювала
Чiпку; потiм того - лаяла, ганьбила; а далi - бiгала в себе по вгороду, по
вулицi та кричала-репетувала:
- Ой, лишенько! пропала ж я тепер... погине моя бiдна голiвонька...
Тепер же менi все одно, що з мосту та в воду...
Стрiвають люди, жалкують, розпитують...
- Та як же?.. як же?.. - розказу кожному з плачем Мотря: - любий та
милий був, а то ж зразу... на тобi, та цить! Не переживу ж я цього, не
зможу - Свитку пропив, одежу всю - в однiй сорочцi, як харциза, як махамед
який!.. Уже третю вiвцю пропива ... Та й товариство пiдобрав пiд пару -
волоцюг зо всього свiта... Боже мiй! що ж тепер робити менi, бiднiй?..
- Ви б його вмовляли; ви б його словами ганьбили, - [радили] люди
Мотрi...
- Чи я ж не вмовляла, чи я не благала?!. - плаче Мотря. - Та я ж йому
не словами, я йому сльозами виливаю... гiркими докорами очi вибиваю... Та