Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

Польськими. Василь Семенович хваста , було, що його батько в дворцi був,
як свiй чоловiк; а Петро Степанович Шведов сам камергер, сам покоштував
того дива; то, бувало, хоч нiчого й не скаже на тi хвастощi, - так же
гляне скоса так, мов скаже: "А ти що, голубчику?!" Василь Семенович
потупить тiльки очi... Отак нi за що, з-за пансько© пихи, й ворогувати
стали. А воно б i гаразд: у Петра Степановича - сини, у Василя Семеновича
- дочки... Та ба! Така ворожнеча пiднялася... крий господи!
Лiта йдуть... Дочки ростуть... хоч на базар виводь! Хоч би тобi хто на
смiх здумав у себе в хатi завести плащувату циганку! А то ж -
нiкогiсiнько! Степана Семеновича дочки - дарма, що молодшi - вже йому й
онукiв подарували, а циганки - сидять у батька, як пiд шатром...
Нiчого робити: давай Василь Семенович закликати до себе не багатих i не
великородних паничiв, аби тiльки з дворянського кодла; давай на них
накидати сво©х плащуватих... Поробилися зятями Совинськi, Кривинськi,
Борецькi, Митiлi... Скрiзь, по цiлому повiту, позаводились хутори
плащуватих циган. Дiйшло до того, що у Гетьманському й кругом
Гетьманського пани - родичi та й родичi. Розкоренився й рiд Са нкiв -
жiноче колiно панiв Польських, - усе-таки своя кров.
Усе то були животи, котрi притьмом бажали ©сти й пити, аж роти
пороззявляли. То була здавна, ще за гетьманщини, голодна, ненажерлива
сарана, котра налетiла з Польщi на вiльнi степи розкiшно© Укра©ни...
Жерти, трощити - одна в не© здавна думка... Звикши пiдбирати крихти з
панського столу, вилизувати тарiлки пiсля смачних панських страв, вона
передала й потомкам нахлiбницькi звича© й страшенну жагу до всього
смачного, солодкого. Сво©ми руками вона нiчого не заробляла, бо шляхетськi
руки здались на що iнше - до гостро© шаблi, до легко© послуги чи королю,
чи магнату... Потомки "голопузих" усмоктали з материним молоком про це
думку... Було ©х у вiйську сила, найбiльше там вони й починали свою
службу. А вертаючись додому, - бо вiйськова служба раз - нелегка, а вдруге
- й небезпечна, - осiдались на батькiвських грунтах - i роззявляли роти...
Хотiлося ©сти й пити, i хороше походити... З чого ж його? Де його взяти,
щоб сво©х панських ручок не покаляти?
От вони й поробились зятями заможних панiв. Прямо сказати: попродались,
сподiваючись за те нагороди.
Пани Польськi не випускали сво©х дочок з дому голих i босих. Та й
тiльки ж то, що манатки давали та по пiвсотнi душ на завiд. Що ти з такою
жменькою людей зробиш? Не прийматися ж справдi зятям панiв Польських самим
за плуга: дворяниновi соромно було сво© руки коло землi трудити; не
копатися ж у грядках i дочкам великих панiв, котрi замолоду ©х кохали в
багатствi, у розкошах... Що ж його казати?
З половини двадцятих по шестидесятi роки був у нас золотий вiк
панського панування. Пани не тiльки панували над хуторами та селами, над
родовими й не-родовими ма тностями; не тiльки переорювали широкi й довгi
лани селянами та хуторянами, iнодi ©х мiняючи на довгоногих хортiв, -
панський дух витав скрiзь i всюди: i в городi, i в повiтi, i в губернi©.
Усiм i усюди заправляли пани. З панiв вибирали комiсарiв; потiм того з них
перероблювали капiтан-справникiв, а далi - просто справникiв; панський
виборний був суддя й пiдсудки... А головою цiлого повiту бував теж-таки
виборний дворянами маршал, пiзнiше - предводитель дворянства... Сказано:
як в, цiлий повiтовий уряд, окрiм казначея (скарбника), окружного,
поштмей-стра, стряпчого ("царевого ока"!) та станових, - був панський
виборний... Лахва була!!
Тодi саме настало царювання й панiв Польських у Гетьманському. Худоба
розтеклась на всi боки, по всьому повiту. Дочки не принесуть, а й що в, то
рознесуть. Увiрвали вони трохи добра й у Василя Семеновича, - та нi самi
не забагатiли, - тiльки його зубожили. Що ж його вбогим робити? Треба на
щось жити... Треба роздобувати й добра, на поживу, й честi - для пiддержки
славного роду... Нiгде дiтись: треба в службу йти... Треба, то й треба...
I пiшли!


Заверховодили пани Польськi в Гетьманському, як у себе на царствi.
Василь Семенович - царьок; його родичi - царськi слуги; а цiлий повiт з
панами й мужиками - пiдданi. Василь Семенович у себе й прийоми арськi
уставив. Хто б з панiв не при©хав в повiт, кого б з чиновникiв не
прислано, - не ©дь на сво добро, не приймайся за сво дiло, не
поклонившись Крас-сногорському владицi...
I всяк ©здив, кланявся... А що вже й казати - в установленi днi...
©здили на рiздво; ©здили поздоровляти "з новим роком, з новим щастям, i з
Василлям", у четвер на масницi там оладки ©ли, на другий день великодня -
паску... Кожен знав, що в цi днi нiгде " бiльше не можна бути, як у
Красногорцi. Що б там не було, а бути треба! Жiнка в постiль злягла,
дитина ледве дише, - не можна: треба ©хати! На рiздво iнодi таке мете, що
й свiта божого не видно, на масницi або на великодних святках така калюка,
що нi пройти, нi про©хати, iнодi дощ, як з вiдра лл ... У Василя
Семеновича день, -треба бути!!
Цiлий повiтовий уряд плiвся у Мекку. Кожен пiдслужувався,
пiддобрювався, запобiгав ласки, доброго слова, хоч погляду привiтного...
Кого було Василь Семенович "подару " ласкою - той немов виросте... Другi
дивляться, завидують: вирiс чоловiк од одного слова! А на кого Василь
Семенович гнiв положить, - прямо хоч в ополонку... I тi, що були
приятелями, одвертаються...
Зате ж i правив панюга Гетьманським, як сво ю батькiвщиною. Що було
скаже, - так тому й бути. Як загадав, - так i станеться. Йому тiльки
одному годили й служили, - та ще хiба_ орендарю його, Лейбi _Оврамовичу -
зятевi старого Лейби, генеральського прикажчика.
Та як же його не служити? Сво© слуги, сво© й прислужники! Нехай би хто
сказав слово-насторч - тiльки б i мiсце бачив! Пiшло в Гетьманському так,
що нiхто мiсця не знаходив в урядi без волi Василя Семеновича.
Сам - предводитель; родичi - урядники; справник, суддя, пiдсудки - все
то зятi, родичi зятiв, племiнники... Як квочка курчат збирав пiд крила,
так Василь Семенович прибрав до сво©х лап цiлий повiт...
I все кругом мовчало, терпiло, слухало й робило на коренастий рiд панiв
Польських, та все нижче, нижче нагинало голову перед його владикою. .....
_
XI_
МАХАМЕД
Пiсля смертi Мирона и Марини лиха доля, зачепивши крайком слiзьми
змоченого крила життя Iванове та Мотрине, майнула на iншi хати з бiльшими
недостачами, злиднями - на крiпацькi хати порiзнених людей... Козачi кубла
обгорнуло тихе хлiборобське щастя. Настали роки кохання в полi та в
худобi, складання всякого прибутку, тяжко© господарсько© працi дома й на
полi, - та втiха дiтками, кого благословив господь...
Iван, ще дитиною напрямований по хлiборобськiй дорозi, так ©© й
держався. Орав поле, сiяв, косив, жав, молотив, складав зерно - те на
посiв, те на поживу, те на продаж, або в горлатi ями - на голоднi годи.
Мотря, жiнка хорошого господарського роду, теж допомагала Iвановi у його
працi.
З весни Iван щодня в полi - то оре, то засiва яри-ною. Зранку по©де,
пiзно ввечерi верта ться. Так до само© паски. Одсвяткують великдень -
косовиця. Тут уже й Мотрi робота - громадiння. Далi настають жнива. Цiле
лiто, як муха в окропi, викрутяться i обо , рано встаючи, пiзно лягаючи.
Пiсля жнив Iвановi - возовиця; далi - оранка на озимину; ще далi - сiйба;
а там уже в осiнь - молотiння заробленого хлiба. Мотрi на осiнь нiби
легша трохи: хатня робота - спочинок, а надворi - прихватком, тiпа
плоскiнь або матiрку; скрипить терлиця пiд повiткою... А там уже й зима -
замети наверта ... Приходить вона в село страшною хуртовиною, приводить за
собою сво©х дiток, - хизи й охизи та трiскучi морози... Люди аж
перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вiкна й дверi, щоб не перся
мороз у хату... Одначе й зимою - не сидня, згорнувши руки. Жiнками - сво
дiло, чоловiкам - теж сво . У хатi - Мотря обiд або вечерю варить, дiтей
пантру й году ; а ввечерi, при каганцi, пряде кужiль або що голкою ши ;
надворi - ходить коло корови: напува ©© ситним пiйлом з висiвками або
м'якиною, рано й вечiр - до©ть. Iван - коло худоби пора ться: скотовi й
вiвцям пiдклада в ясла просяно©, або гречано© соломи, двiчi на день до
водопою гонить, сам вичища двiчi на тиждень загороду... Нема роботи бiля
товару - лашту пiд повiткою, що потрiбнiше до весняно© справи. А ввечерi
- плете рукавицi, бавиться з дiтками - шутку , вчить молитись, спати ©х
ложить, або сам лежить на печi вниз черевом - париться.
А в недiлю або в свято Iван з Мотрею пiдуть до церкви iнодi, як не дуже
холодно, позабирають i хлопцiв з собою. Прийшовши з церкви, обiдають
ласiше, нiж у будень; пiсля обiду - ська Мотря Iвановi. Спочивши трохи,
коли годинка, пiдуть вони куди-небудь до сусiд у гостину або ж у себе
гостей приймають. А ввечерi - треба Iвановi коло худiбки поратись, - треба
©© напувати, на нiч пашi пiдкладати; Мотрi - вечерю варити, дiток спати
ложити...
Так i зима мине; на весну красне сонце загра ... I знову в поле та в
поле... знову торiшня робота... знову торiшнi клопоти... Та так не один,
не два роки: так цiле життя, цiлий вiк... Робиш, щоб було що ©сти; ©си,
щоб здужав робити. Отака-то весела хлiборобська доля!
Отже, хто до не© призвича©вся, тому вона зда ться веселою й красною...
Нашi хутори, села, а часом i повiтовi городи, обложившись родючими полями
та ланами, друго© долi не знають... А проте - живуть цiлi довгi-предовгi
вiки, копаються в ситнiй землi, мов поприростали до не©... Яка земля, такi
й люди. Вона сита - й вони ситi; вона голодна - й вони роти
пороззявляли... Селянин без поля - старець без рук i без нiг. Поле його
году , поле його втiша , на полi вiн вироста , на полi часом i вмира ...
Поле - що воздух: нiчим би дихати, якби зостався без його!
Важка хлiборобська праця, а ще важче тому, хто ©© на селi не зна , або
не вподоба . Тим-то до не© ще змалечку привчають селяни дiтей, щоб вона
здавалась нi нудною, нi тяжкою. Дiти на селi - помiч. Аби зiп'ялось на
ноги, - зараз у поле: хай змалку привика до свого побиту!
У такому побитi бажали Iван з Мотрею сво©х дiток зростити-вигодувати.
Пiднялись трохи хлопцi, - треба ©х до дiла призвича©ти. От i почалось
завжденне, на перший раз для дiтвори любе, призвичаювання. Перше-наперше -
скотинку пасти, товару доглядати... Тут не треба нi сили, нi вмiлостi:
дивись тiльки за худобою, пильнуй свого легкого дiла! Далi - поганяти...
Гей та цоб, та цабе! - от i вся невеличка наука погонича.
Хлопцi до всього того кидались з гарячим запалом, а найщирiше брався
Максим. Вiн цiлу нiч не буде спати, аби йому найранiш устати, братiв
побудити в поле. Зате ж йому найскорiше й надолужало. Двiчi, тричi -зробив
що - уже йому й не хочеться, уже йому новинку подавай. Та нi заставити, нi
застрахатиi Таку неспокiйну натуру викохав старий дiд, на лихо Iвановi, i
загартував ©© сво©ми страшними переказами про невмируще завзяття та сво©ми
сердитими закидами про те, як тепер на свiтi сталося... Сiчовi оповiстки
про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце
онукове... Як у гнiздечку, таку Максимовiм сердечку, виплодилась воля, про
яку дiд переказував; поривала хлопця до сваволi, до невпокою, - кидала од
одного до другого, - пекла ненавистю до всього, що гнiтило або перечило,
не давало робити, як нам хочеться, як нам задума ться... Живi картини з
позадавнього-давна виступали в хлоп'ячiй головi: Максимовi хотiлось самому
битись, рубатись, розгар-дiяшити... З ким же його?.. де його?!. Пiшла
ходором думка за думкою...
Ось з-за села пiднялася страшенна кушпела. Вихор пiдхопив ©©
високо-високо i мчав прямо на село... Максим побачив - i згадав дiдову
оповiстку про бо©ще з татарвою... То не кушпела кушпотить, то татарва
мчиться на наших!.. Крик, зик, галас несеться разом з кушпелою... "Стiйте,
братця! - кричить отаман на наших. - Ви, середнi, нi з мiсця, а ви,
боковi, - у об'©зд на Сокiльнi Байраки!.. Заляжте там, мов неживi,
анiчичирк! - аж поки голосна гакiвниця не промовить: пора!.." Хлопцi
помчались, тiльки хвостами конi ма-шуть... А крик та галас все ближча та
ближча. Ось уже й татарський баша насамперед ©де, з голою шаблею
наближа ться... Нашi схибнулись, - далi... татарюги навздогiн. Крик,
галас, шарпанина... Ось блиснула блискавиця, гуконула гакiвниця, полетiв
татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... "Бийте!.. рубайте!.."
- iде лемент з краю до краю. Аж ось i збоку курява, мов чорна хмара,
пiднялася: то нашi з-пiд Байракiв поспiшають на виручку... Летять - аж
земля стогне. У Максима аж дух захопило: заграла гаряча кров, розбуджена
такими думками, - Максим помчався й собi за лавою славних лицарiв... Аж
кура вста шляхом, аж iдуть виляски од бою босих нiг по твердiй землi...
От i майдан. Максим, як кiнь, басу : то, мов схарапудившись, убiк шарахне;
то, як молоде теля, пiде скоком та вибриком... Ляскав батогом, свистить,
гука ... Молодий крик розляга ться навкруги - й деренчить по вiкнах
генеральського будинку...
Бачить Максим - у воротах заманячила страшенна постать заводського
бугая. Немов яке страховище, з зложеною в зморшки ши ю, уставленою в землю
головою з рогами, з налитими кров'ю очима, висунуло воно з генеральського
двору й пiшло повагом, хижо ревучи та завиваючи. Пiд ногами страховища
двигтiла земля, дикi заводи реву розлягались по околицi... Максимiв голос
здавався цвiрiньканням горобчика проти страшного бугаевого реву... Оже,
Максим не злякався. Забув i про бо©ще з татарвою, кинувся на не-збиту
дорогу, набрав груддя повну пазуху i помчався насупроти бугая, ревучи й
передражнюючи страшну звiрину... Бугай став, пiдвiв голову, нiби думав
розглядiти, що воно, та знову круто повернув шию, й нагнув голову до само©
землi, - хотiв копирснути рогом, щоб страху завдати, - та вiд жиру не
нагнувся. Тiльки зо зла гребонув страшенно ногою й геть далеко вiдкинув
землю вiд себе. Максим пошпурив грудку. Метка рука якраз пiймала серед
крутого лоба; грудка розбилась - i пил засипав буга вi очi. Знечев'я
страховище жахнулося... Залупало червоними очима... пiдвело голову,
глянуло на свого ворога - та аж потемнiло... Круто схиливши вниз голову,
воно пiшло насупроти Максима. Максим не злякався й тут: груддя залiтало,
як тi кулi - одно поперед другим... Воно несло буга вi гостинцi то в лоб,
то в нiс, то в боки... Страховище нiчого того не чуло: воно навiть не чуло
землi пiд собою... Завиваючи, воно йшло прямо на Максима - дедалi скорiше
та скорiше...
- Ей, ей! - желiпнуло щось з генеральського двору: - Тiкай, хлопче,
бiда буде!
Як опечений, крутнувся Максим i вiтром помчався вподовж майдану. Бугай
- за ним. Страшно було дивитися, як таке страховище, наставивши роги,
неслося з усього свого страшного прожогу за невеличким хлопчиком, що, як
горошинка, котився поперед його... От-от бугай настигне; от-от простромить
рогом наскрiзь Максимову спину... Аж ось i тин вiд генеральського двору...
нiкуди бiгти... пропав Максим!.. Нi, не пропав! Вiн, як собака, плигнув на
тин, а з тину - в бур'яни... Скочив i бугай на тин, - та на кiлку й
застряв... Линула кров з пробитого боку... Страховище заколихалось,
ревнуло не сво©м голосом, рвонулось з усi © мочi... Тин упав, - упав разом
з тином i бугай додолу - i так болiсно заревiв, що аж слухати страшно...
Кiлок пройшов подовж усього живота, вимотавши геть кишки зсередини...
Пiднявся крик людський, збiглася двiрня... Шатанина-мотанина!
- Що ж оце ти наробив?!. - пита Максима один з дворакiв, показуючи на
бугая, що ледве-ледве дихав - сап...
Максим смiявся.
- Чого ти, сучий сину, зуби скалиш?.. Ходiм, я тебе до панi© поведу.
Як з цепу зiрвався Максим, так помчався додому.
Досталося б Iвановi од генеральшi за того бугая, якби були крiпаки не
покрили Максима. А то сказали, що бугай погнався за собакою та й пробився.
Правда, не погладили за те по головцi скотинщика, а влiпили, скiльки
здужали, - та Iван напо©в його за те добре. Так i пропав бугай. Тiльки
всього - Максима вибив батько. Та що та бiйка? Переплакав Максим, - та й
знову за сво ...
Душа його прохала волi; молодi сили - простору. Сумно було Максимовi
серед широкого, пустого степу, серед поорано© рiллi, тiсно в тихiй
батькiвськiй хатi, тяжко мiж мовчазною скотиною, котру йому, як старшому,
першому довелось пасти... I хлопець видумував шкодливi iгри: то на баранах
©здив, то телят лякав, то прив'язував ©м до хвоста дрючки й заливався
заливним реготом, як телята дрочилися. Часто й густо батько його манiжив
за це; оже нiчим не змiг переломити шкодливого, веселого норову
Максимового. Оце, було, виб' його батько; а через годину вже Максим на
вулицi з хлопцями навкулачки б' ться або братiв за чуби таска , або
запряже ©х у гринджолята, як зимою, сяде сам за пана й батогом поганя ...
поки не вшкварне так, що реви на усю улицю...
Палкий, як порох, смiливий, як голодний вовк, вiн усiх побивав, над
усiм верховодив... А насмiятися над ким, украсти, одняти що - йому дай!
Генеральша нiколи не ©ла овощей з свого молодого садка: вiн усе
пообносить, усе викраде, не дивлячись нi на собак, нi на сторожiв. Раз
його застукали на яблунi. Що ж - вiн злякався? Сторожi до його, а вiн як
почав на них шпурляти яблуками, так тi назад... Тодi вiн скочив на землю;
як вiтер, помчався садком; як собака перескакував через тини - i скрився в
чисте поле-Як же дiйшов до лiт та убрався у силу, - бiда з ним та й годi!
Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з залiза збитий, а до
того ще меткий, як за ць, спiвун-реготун... Хороший з лиця - повновидий,
рум'янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом,
- вiн був перший красень на селi... Вся молодiж любила Максима за його
вдачу, за веселий, безбоязний норов, - усi йому корилися... Хто напередi
ставник несе, як iдуть весною святити парубоцьку криницю? Максим несе. Хто
на Гудзевiй улицi отаману , улицю водить? Не кому, як не Максимовi... Кому
насмiятись над ким? У Максима язик, як гостра бритва... Хто занiс
Луценковi ворота й почепив на самiм версi столiтнього дуба? Хто в
Тхорихи-вдови вимазав дьогтем ворота? Не хто, як не Максим... Чи©х рук не
втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! Хто пустив
погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в
Максима! Сам устряне, зведе дiвчину, - сам потiм перший i насмiха ться...
Не одна ©х i не двi наробило стида-сорому батьковi й матерi; не одну
матiр, не одного батька на донинiм весiллi в хомутах через село водили...
Не одна й не двi матiрки плакало на Махамеда, як його прозвали старi баби.
Не один парубок або й чоловiк, покуштувавши на кулачках Махамедового
"безмiна", похирi -похирi та через пiвроку й на той свiт переступить... А
горiлку пити, гуляти - Махамед усiм п'янюгам привiд да ! Позаливають очi -
та шкоду, капостi людям роблять...
Стали люди жалiтися батьковi, що Махамед синiв ©х розпою , стали
радити, щоб здержував сина. Та що батько вдi з таким велетнем? Нi
батькова грiзьба, нi материна умова нiчого не подiють з таким гульвiсою,
шибеником...
- Дай одружу! - дума Iван i радиться з Мотрею. Знайшли й молоду;
умовили якось Максима, пiшов з старостами. Так що ж? На заручинах Максим
так нализався, що трохи-трохи не побив свого нареченого тестя.
- Господь з вами, з вашим молодим таким! - каже тодi батько старостам.
- Хоч би менi прийшлося голодною смертю помирати та сказано: як вiддаси
Мелашку за Максима, то живий будеш, то й тодi б не згодився!
Вернулися люди з гарбузом; розказали батьковi-матерi.
- Побила мене лиха година та нещаслива з такою дитиною! - кричить
батько.
- Ти нас, сину, на старiсть у славу ввiв... нашого недовгого вiку не
жалу ш, - плаче мати.
А Максим - як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок до жида.
Так розледачiв, розiбрався, розпився, що сказано: нi до чого! Знай у шинку
кисне... Аж запух, як той бугай, щодня очi заливаючи... Зовсiм пустився
берега: що дома не зарве, - зараз у шинок! П' , гуля ; з жида
насмiха ться; з крiпаками панiбрата ться, жалкими докорами ©х коле, що
роблять на панiв, навча не слухатись ©х приказiв - мандрувати. На капостi
чоловiк здався, та й годi!
Сама генеральша знала Махамеда. I так його зненавидiла, що як
приходилось про©здити або проходити повз його, то вона завжди одверталася
й спльовувала. Як же почула, що вiн крiпакiв бунту , то жалiлася
комiсаровi. Коли б був Максим на той час не постерiгся, не змандрував
кудись з Пiсок, щось на тиждень чи й бiльше, то, мабуть би, не минути йому
й тюрми, а може, й самого Сибiру. Та що йому Сибiр? Нiчого!
Мучився отак з ним батько, мучився, та заплакавши, й каже Мотрi: "Нi,
вже нiчого з харцизою не вдiю! Нi тихе слово, нi просьби, нi лайка - нiщо
не помага ... Нема сили менi з ним битись... Хай же йде в москалi! Нехай
його в службi попомуштрують, може, витруть ту юшку, що набрався дома!..
Хай його другi вчать: я з ним нiчого не враю!.."
Мотря в сльози. Жалко матерi сво © дитини. Уже який там вiн не лихий,
який не недобрий, а все ж таки своя кров... Мотря плакала гiркими, а
прохати Iвана не посмiла: вона догадалася, що то останн слово батькового
горя. Тут уже нiяке прохання не поможе!
А Максим як почув, то нi скривився, нi поморщився. Так-таки зразу
згодився та й пiшов до прийому, виспiвуючи та вигукуючи.
Тодi саме у столицi велике дiло ско©лось. Старий цар умер, а зосталося
два брати. Старшому ж не можна чомусь було царством правити, - осiвся на
предкiвськiм столi менший. Оже, це не обiйшлося мирно. Тодi саме царська
гвардiя з масонами забунтувала. Багато тодi лягло правих i винуватих, поки
той бунт замирили... Як затихло, то новий цар, розпудивши стару гвардiю,
звелiв нову набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий,
показний... Максим якраз пiдiйшов пiд мiру. Як випускали його з прийому,
то не кричали й "лобi". А якийсь усатий офiцер закричав: "У гвардiю його!
у гвардiю!" Максим як почув, аж засмiявся... та прожогом у дверi. Тут вiн
трохи не вдарився лобом об якогось бiдолашного некрутика. Недовго думавши,
вiн його стусонув колiном пiд бiк, закричав "Сторонись, крупа! гвардi нець
йдьоть!.." Той поточився, трохи не впав...
Не вспiв Максим одягтись, як його погнало три якихсь москалi в
некрутську схованку i заперли на замок. Хатка невеличка, вiкна з залiзними
штабами, як у тюрмi, а людей - повно. Той сидить плаче; той хоч не плаче -
журиться; там купка регочеться з яко©сь вигадки...
- Приймiть, братця, й мене! - каже Максим до тих, що регочуть.
- Iди... додаси й свого слова.
- За що це нас, братця, позапирали в цю тiсну хурдигу? - пита Максим,
оглядаючи чорнi, як сажа, стiни некрутсько©.
- А щоб не втiк! - одказав хтось.
- Та кий йото бiс думав тiкати... I довго вони так держатимуть?
- Та хто його зна... Кажуть би то, що три днi...
- Погано! хоч би сюди горiлки, то воно б якось веселiше.
- А сирiвцю з дохлими пацюками не хоч?
- Пий сам, коли подоба ться! Далi Максим уже орудував бесiдою: точив
баляси та баляндраси; розказував про сво© сiльськi походи; смiшив усiх i
реготався сам... Товариський чоловiк - нiчого казати! Уночi тiльки сумно
чогось йому зробилося, як став викрикувати часовий: "Слушай!".
Через три днi ©х справдi випущено i дозволено пiти попрощатись з
родиною, що поназ'©жджалась до прийому, як на ярмарок... Плач, голосiння -
мов мертвих виряджають до гробу. Там стара мати залива ться гiркими
сльозами, обнiмаючи бриту голову синову; тут молода молодиця з дитиною на
руках голосить на весь майдан, однi ю рукою схопивши за шию молодого
чоловiка; а ось сестра з братом розмовля , сльозами доливаючи горе... От i
старi дiди посхиляли голови; от брати розмовляють, понурившись... А там
знову батьки, матерi... Мiж ними й Мотря, як з хреста знята; а коло не©
сини - Василь та Онисько... Ходять вони втрьох од воза до воза, розпитують
некрут, чи не бачили де Максима? Нi, не бачили... Вийшли з некрутсько©
разом, а де вiн дiвся, нiхто не зна ... А Максим, як тiльки випустили з
некрутсько©, зараз потяг з москалями до шинку... Другi прощалися з родом,
а вiн водить за собою юрбу москалiв - i побратався вже! та здоровка ться з
скляним богом... Так Мотря й по©хала з синами, не бачившись з Максимом...
Незабаром некрут погнали кудись далеко-далеко... Люди знову
поназ'©здились прощатися, може, вже востанн з сво©ми бiдолашними синами,
чоловiками, братами... То не глибока рiчка клекоче, прорвавши греблю, то
гудуть селяни, прощаючись з некрутами... То не ховають мертвих, то люди
тужать за живими родичами... I Мотря мiж ними... Згорбилась, скривилась,
заплакана, сто©ть вона, опустивши на груди голову, а коло не© Василь з
Ониськом - i Максим... Видно, материн жаль уразив i його безжурне серце:
сто©ть вiн бiля матерi, похнюпившись... Аж ось затуркотiв барабан; москалi
скомандували в лаву стро©тись. Пiднялась шатанина... Скрiзь затужили,
заголосили... Стали прощатися.
Максим пiдступив до матерi...
- Прощайте, мамо!.. не згадуйте лихом...
- Прощай, сину!.. прощай, моя дитино!.. Ша... шануй... себе...
Мотря обхопила його шию обома руками та так i повисла, за сльозами
свiта не бачачи...
- Та годi вам, мамо!.. Не журiться: я не пропаду. - Вiн висвободився з
закляклих рук старо© матерi, - давай прощатись з братами.
От уже постро©ли некрут в лави: один за одним, один за одним. Знову
затуркотiв барабан; старшi скомандували...
- Прощавайте!..
- Оставайтесь здоровi!..
- Хай вам бог помага !..
- Щасливо!..
- Прощайте, мамо!.. - казав Максим, проходячи повз матiр.
- Постой, сину!..
Мотря пiдскочила, сунула Максимовi в руку грошей...
- Спасибi, мамо!.. - сказав Максим i грошi на ходу заховав у кишеню. -
Прощайте... подякуйте батьковi, що в москалi вiддав!..
- Ша... нуй... ся... про... щай... си...
Мотря не договорила. Та й Максим не чув: вiн був уже далеко...
Вернулися селяни додому. Вернулася й Мотря з синами, заплакана, убита
горем... Iван ходив по хатi хмурий, як осiння темна нiч. Вiн нi на одного
сина не глянув, не обiзвався. А як вони пiшли з хати, тодi до Мотрi:
- Ну що... пiшов?
- Провела... - каже Мотря, заливаючись сльозами.
- Що ж вiн?
- Нiчого...
- А оддала?
- Оддала...
- Що ж?..
- Казав: подякуйте батьковi, що в москалi оддав!..
- Нехай вiн дяку сво му дурному розумовi, - сказав Iван та й замовк...
Не стало Максима, затихла буча та лайка у Iвановiй хатi, не чуть нiяко©