Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

той слушний час скрiзь по Вкра©нi, по всiх хуторах, селах... Одгукувався
крик той по повiтових городах... Сказано - всюди, де тiльки темний,
помучений крiпак, котрого цiлi вiки нiхто не питався нiчого, котрий був
волом, що переорював панськi лани та засiвав на панський прибуток, -
скинув з себе панський ланцюг, дихнув волею...
Нiчого робити - прийшлось тую волю силою вгамовувати... Настала
москалям робота. Переходять вони з села у село, з одно© волостi до друго©,
- та прописують "слушний час"... Тим тiльки й служать, що сво©х iнодi
братiв та батькiв дубасять, в'яжуть та везуть у город, у тюрми саджають...
А туди пiшов - як у яму. Коли-не-коли вирне: той на Сибiр пiшов; той на
каторгу!..
Чiпцi тепер нiколи дослухатись до всього того. Вкупi з матiр'ю вiн день
у день коло хати пора ться. Розкрив ©©, оббив зокола й зсередини; трухляве
дерево викида , нове вставля - цiле; новi крокви становить; околотом
вшива ... Мотря з мазальницями вовтузиться. ©х смiхи та пiснi з самого
раннього ранку розбуркують село, розносяться на всi Пiски...
До паски вже стояла хата, як та чепурна дiвчина: рiвна, висока та
бiла-бiла, як снiг. I можна було бачити, як кожного ранку й вечора
виходила з не© старенька жiнка, трохи згорблена, з веселим поглядом в
очах. Хутко вона бiгла до ожереду соломи, що стояв на вгородi; хутко
набирала повне рядно й несла через силу в хату. То була Мотря. Аж
помолодшала вона, як перебралася у свою хату, на нове хазяйство...
Чiпка собi прийнявся за його, аж чуприна мокра. День у день тобi, як в
окропi кипить. Полагодив хату, - давай погрiб обчищати та оброблювати;
новою лiсою [усадьбу] обплiтати, дощанi ворота майструвати. Об Микола© на
ярмарку овечат купив. Треба кудись загонити... Прийнявся за кошару.
Настала косовиця. За отамана ходить! Придбав щось копиць з п'ятнадцять
сiна. От уже пополовiли жита; час уже й жати. Стали жнива - й серпом як
косою. Тiльки нагина ться високе жито, колосиста пшениця пiд його рукою; а
там глянь-уже ззаду й снiп лежить, товстий та чепурний...
Радi Мотря; хвалиться людям - не нахвалиться © сво©м сином.
- От, дурiв-дурiв, та таки й збiг на свою стежкуi Тепер його лихий не
вiзьме! пiде собi жити... Шкода руiльки, що не жениться... чого доброго
розволочиться, розледачi !
Так казали люди. I вже не одна стара мати, маючи удочку на порi, нишком
собi дума iнодi про Чiпку, а зустрiне, - вiта гаразденько. Не одна й
дiвчина зачiпа його сво©ми любими жартами. Та глухий i нiмий Чiпка як до
вiтання матiнки, так i до жартiв доньки. У його щось iнше на умi, друге на
серцi. Iнодi серед роботи, заложивши руки, вiн задума ться-загада ться...
"Ну що ж з того?" - забувшись, спита сам себе, - та, мов перелякавшись
свого голосу, знов за роботу...
Тим часом усячина в них прибува та прибува ... Минули й жнива. Надворi
осiнню пахне. Стало людям вiльнiше.
Уп'ять пiднялась колотнеча... З крiпакiв правили викупнi. Крiпаки не
хотiли платити. Давай ©х худiбчину цiнувати та спродувати... Купив Чiпка в
одного корову; хотiв ще коня завести, - та не знайшов до вподоби...
Яке життя, таке й товариство. Зажив тепер Чiпка з Грицьком душа в душу.
Удвох часом на роботу йдуть, удвох i додому вертаються. Пiд недiлю - або
Чiпка в Грицька з матiр'ю, або Грицько в Чiпки з Христею. Забув Грицько й
про той вiхоть, що Чiпка був кинув... Та чи до того тепер Христi, коли в
не© мала дитинка на руках?..
Христя вподобала Мотрю. "Вона така добра, така добра, як рiдна мати!" -
хвалиться чоловiковi. I часто Христя пiд свято приходить до Мотрi
побалакати, розважитись. Мотря й собi навiдувала не вряди-годи Христю. Як
же тiй треба було на цiлий день виходити на роботу з дому, Мотря доглядала
©© сина Василька.
- Чому ви, матусю, свого Чiпки не ожените? - раз запитала Христя в
Мотрi.
- Хiба б же я, дочко, не оженила його? Казала вже скiльки - не хоче!
- Видно, в його хтось на душi , - та, мабуть, не посмi сказати.
- Хто його зна . Не каже. А менi вже обридло на його бурлацьке життя
дивитись! Що йому, то йому б - жiнка розважила... А то таки й менi. Вже
стара, пiдтопталася, - все б таки невiстка перемiнила. Казала йому,
-вказувала на вас... - "Он, кажу, бач: побралися люди, та й живуть
щасливо. Чому б тобi не одружитись?.." Так i слухати не хоче... - Мотря
важко зiтхнула.
- I чому я тепер, матусю, не дiвка, - смi ться Христя. - От би вашому
синовi й пара була!..
- I, вже, дочко! Йому, мабуть, нiяка жiнка не вгодить... тим вiн i не
жениться.
Грицько й собi раз, побачивши сумного Чiпку, обiзвався:
- Чому ти. Чiпко, не одружишся?
- Хiба воно краще?
- Авжеж, краще. Жiнка привiта , порадить, розважить...
- Кий бiс! - глухо одмовив Чiпка, та засумував ще дужче. Вiн бачив сам
усе те добре. Вiн бачив Грицькове щастя... Та воно його не грiло, а ще
бiльше жалю завдавало. Вiн дедалi робився усе смутнiший та смутнiший; став
часто пропадати на цiлу нiч...
Жде Мотря, не дiждеться... "Мабуть, пiшов кудись погуляти, - та щоб мо©
очi не бачили, уха не чули... Сказано: парубок!.. А, може, назнав кого..."
Подумав вона так сама собi, поголубить у серцi надiю - i безпечно ляга
спати. Не хвалиться про те нiкому, навiть i Христi. Не пита й Чiпки.
Раз зважилась. Прийшов Чiпка вже свiтом, зовсiм розвиднилось. Сумний,
блiдий, грiзний...
- Де ти, сину, ходиш? - пита Мотря, глядячи на його.
- Там нема , де був! - понуро одказав Чiпка й вийшов з хати по
хазяйству...
Мотря тiльки плечима здвигнула. Чи не з повiйцею, бува, якою спiзнався,
та соромно признатись?..
А кругом Пiсок тiльки й чутки, що про лихi вчинки... Там у Крутому Яру
нiмця-управителя пiдголено; на Побиванцi жида, як липку, обiдрано; там до
в Красногорцi добивалося, та одiгнали; в Байрацькiм лiсi знайшли бiля
дерева докупи зв'язаних i з черницею - i щось багато грошей недолiчуються;
а от у Розбишакiвцi церкву обiкрадено... Гоготить про все це чутка, гуде,
як у дзвони дзвонить, i далеко-далеко навкруги розходиться... Скрiзь
пiднявся струс; кожен, лягаючи, просив бога, щоб цiлому встати.
Ну, та й лiта ж тепер настали! - балакають старi люди. - Мабуть, уже
незабаром кiнець вiку... Недаром таке на свiтi ко©ться. Чому за нашi
молодi© годи цього не було? Чого батьки, дiди й прадiди нiчого про таке не
розказували?.. Тодi татарва була... палила ©роди, села, людей рiзала, у
полон полонила, на ясир гала... А тепер?.. Он, церкви крадуть!.. Хто?
-татари!.. Де се воно видано?! Та й мiж рiдними розладдя пiшло... Син на
батька руку здiйма ; дочка матерi ухом не веде; брат на брата вста ;
сестра з сестрою ворогу ; жiнка на чоловiка отруту готу ... Усi - як
подурiли, як показилися! А халамидникiв, повiйниць - скiльки!.. А покриток
та дiвчат абияких!!. Колись якби вийшла замiж така, то один би поговiр не
дав вiку дожити... А тепер... дочка з москалем спить, а мати кожухом
прикрива ... О-ох, господи! як ще ти терпиш нас на свiтi?..
_
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА_
_
XXIII_
НЕВЗНАЧАЙ СВО _
Була темна осiння нiч. Дощ, як крiзь пiдситок, сiяв - густий та
дрiбний; з землi вставала важка пара, закутувала все в свое вогке
запинало, котре не давало бачити, що дi ться на землi. Скрiзь тихо, темно,
сумно, наче у мертвому царствi. Пiд таку годину завжди важко дишеться,
сумно живеться. Добрi люди, аби смеркло, мерщiй засовуються по сво©х
домiвках; з вiкон низеньких сiльських хат блимав свiтло якимись жовтими
кружалами. Кожному чогось не по собi. Всяк не зна , що розпочати, як би
хоч трохи розважитись... Чоловiки: однi - чоботи латають, другi рукавицi
плетуть, третi - щось iнше... Жiнки та дiвчата - то прядуть, то сорочки
шиють. Дiти, позалазивши на пiч, дрiмають... У хатi тепло, тихо - хоч i
неясно: серед полу на перекинутiм горщатi ледве блищить каганчик; як синя
горошина, темно свiтить накипiлий гнiт... Якiсь померки окривають хату.
Негода й туди залазить, i там свое бере? Коли не дощем обда крiзь лиху
оселю, то в вiкна; не важким туманом наляга , от, як надворi, - то нiмим
сумом по хатi сну , в журбу людей сповивав, тяжкою тугою в душу залазить,
сном укрива ... Оце дiвчина спiва -спiва сво©х любих пiсень; а там -
дивись: обiрвався голос... слабша , тихша .... поки й сама незчу ться -
коли й як задубi голка у недошитiй мережцi... Схилила над нею дiвчина
важку голову, заколивалася... дрiма .
- Що це ти, Марусю? вже й спиш? - пита ©© мати. - Ото дiвка...
Дочка кинеться; розкрива очi; мерщiй за роботу береться. Чи пройшла
ряд мережки, чи не пройшла, - гляне: мати й собi захиталася на гребенi...
Веретено пада з рук i, вдарившись об землю, розбуджу ...
- Пху! що це воно справдi так сон наляга ?.. - промовля здивована
мати.
- А з мене, не бiйсь, смiялися! - виправля ться дочка.
- Смiялася ж... та, бач, i сама задрiмала.
- Та воно щось i в мене робота з рук валиться, - уверне батько. -
Будемо, мабуть, вечеряти та лягатимемо спати.
Це так дома, у себе в господi. А не дай же то, боже, в дорозi! Холод
тебе наскрiзь пройма ; дрiбний дощ до самого голого тiла добира ться; тре
та мне тебе всього, наче трясця... Сумно, темно, спати хочеться, та
холодно, мокро, аж кiстки ломить; а тут ще й шлях кальний - конi
ледве-ледве сунуть.
Такий i цiлий день був перед тi ю нiччю. Прокинувся ранок та, не
поздоровкавшись з свiтом ясного сонця, закутався в сивий туман, повився
густою, як драглi, парою й повис над чорною землею. Незабаром i день
настав - хмурий, невеселий; а там - i нiч налягла. Люди, мов тiнi, снували
в тому туманi, не бачили одно одного на п'ять ступнiв; голос не сягав
далеко, як пiд ясну годину: а тут же, в тiй парi, й зникав... Важко,
сумно, журливо.
А Чiпка, наперекiр свiтовi й людям, якийсь веселий, радий. Знай,
насвисту крiзь зуби веселу пiсню, попихкуючи люльку. Робив вiн у хлiвi
корито для свиней. За цiлий день i в хату не навернувся. Насилу Мотря
докликалась обiдати, як уже вечорiти стало.
- Що це ти сину, так пристав до того корита, що й ©сти забув?
- Та день веселий удався, мамо, - одмовив Чiпка, усмiхаючись.
- Ну, вже веселий!.. Душi живо© на вулицi не побачиш.
Пообiдав Чiпка та й знову в хлiвець до корита. До самого смерку робив.
Уночi вже увiйшов у хату, упоравшись по хазяйству.
- Я, мамо, не буду вечеряти, - промовив, накинув на плече сiрячину i
хутко вийшов з хати.
- Куди ти, сину? - пита його навздогiн Мотря.
Та синапоминай як звали!
Мати повечеряла сама собi; лягла спочивати.
Чiпка, вийшовши з двору, повернув прямо в поле. Одiйшовши, може, з
верству од села, стулив пальцi, приложив до рота - i завив, як пугач.
Далеко-далеко роздалось навкруги те журливе пугикання. Нiгде нi одклику,
нi одгомону, -тiльки собаки завалували на селi.
Чiпка пiшов далi. Одiйшовши з гони, знову завив. Здалека щось
обiзвалося до його - мов другий пугач, Чiпка побiг прямо рiллею на голос.
Ще раз завив; знову одгукнулося йому тим же заводом, тiльки вже ближче.
Незабаром заманячили в сивому туманi якiсь темнi тiнi.
- А хто там? - обiзвався чоловiчий голос.
- Пугач! - нарозтяг гукнув Чiпка: Тiнi почали ворушитись, наближатись,
бiльшати. Видно стало людську постать. Ще далi Чiпка пiзнав Лушню, Матню й
Пацюка. З ними ще було чоловiк п'ять невiдомих.
- Добре здоров'я, панове товариство! - привiтав ©х Чiпка.
- Здоровi - одказали на його вiтання.
- А що, пани-брати: де сю нiч будемо рибу ловити?
- Де бiльше влову, - одказав хтось.
- Та ще не зна мо. Чiпко, - каже Лушня. - Ось цi радять у Ставище до
Гершка; а ти либонь хотiв у Красногорку до пана?
- Та чи до Гершка, то й до Гершка: менi все одно! - одказав Чiпка.
- А в тебе ж струмент ? - пита його один з незнайомих братчикiв.
- Ось у мене струмент! - Чiпка показав кулака. - Покошту раз, - удруге
не схоче; а як улучу, - не встане...
- Не дуже лишень ударяй на те, козаче, - обiзвався високий натоптуваний
чоловiк.
Чiпцi здалося, що вiн десь цей голос чув, та не згадав де.
- Та ви ще не зна те його, - каже до товстенького чоловiка другий, у
московськiй одежi. - Як були ми в останнiй раз на погуляннi, то вiн не
пiзнав мене в темрявi, та як уцiлив сво©м струментом по головi, - то я й
очi витрiщив...
-Ну, нам такого й треба, - одказу товстенький чоловiк. - Тiльки знай -
у нас така установа: все, що не добув, на рiвнi частi паювати; а як
пiймався, - хоч на шибеницю: знать, мов, не знаю, вiдать - не вiдаю!
- Ге!.. - одмовля Чiпка. - А у нас ще й така: коли ЦIяIймавсь, то й не
животiти тобi... У тюрму влiзь та задави, щоб не видав часом.
- Наш! наш! - загукали кругом, - плещучи в долонi, як чорти.
|- Ну, а тепер до роботи... Гайда! - крикнув товстий чоловiк, рушивши
перший. Другi - за ним слiдом.
Пройшли вони ще, може, з гони-i наткнулися, в мрявi на двi повозки.
Коло коней стояв якийсь незнайомий чоловiк.
- Щоб вас чорт побрав! щоб ви вилопались! - лаяв вiн. - Ждав-ждав, уже
й спав, нема... як у воду ©падали. Уже мав був додому вертати...
- Не журися! Довго ждали, та добро придбали, - каже йому товстенький
чоловiк, указуючи на Чiпку, - От, не видав, - одказав незнайомий та, не
глянувши на Чiпку, перший скочив на повозку.
За його приводом побралося усе товариство: то на одну, то на другу...
Швидко вони покотили полем, - тiльки кiнськi пiдкови хляпали та калюка на
всi боки ©збiгалися од прудко© ©зди...
Перед свiтом вертало двi повозки - прямували навпростець до Гудзевого
хутора. На них - повно наших рибалок. Деякi лежали та спали; деякi так
хилялися - дрiмали; а два-поганяло. До©хали до двору. Товстенький чоловiк
скочив з повозки, пiдiйшов до хати.
- Яв дохо! Явдохо! - гука пiд вiкно. - Вiдчини! "Це ж москаль!!. -
подумав здивований Чiпка. - Я-бо й чую - знайоме щось... Так, бач, чого
вiн багатi та щороку стро©ться?!"
Блиснуло свiтло в щiлину вiконницi; скрипнули дверi; брязнув цеп бiля
ворiт; кинулись собаки. Ворота розчинилися. Повозки пiд'©хали до рундука,
стали.
- Ну, тепер у хату, пани молодцi! - каже москаль: - повечеря мо. А ми с
Сидором коней розпряжемо.
- Давай, розпрягем! - одмовив Сидiр по-московськiй i скочив з повозки
до коней.
Повставали й другi з повозок, посунули в темнi сiни, а потiм - у хату,
звiдки свiтилося свiтло. Чiпка йде за другими, не пам'ята сам себе: його
обхопили i страх i радiсть. "Може, тепер вона не пiзна тебе? забула вже?..
А може?.."
Тут саме ввiйшли в хату. Хата простора, чиста; кругом стiн липовi лави,
чистi, аж полискуванi; в кутку образи мiдянi розтворчатi, як у кацапiв; по
стiнах - пiд склом картини; стiл - трохи не через усю хату; на столi
свiчка горить...
- Добривечiр у хату! - привiтали всi москалиху, що стояла посеред хати
з ключами в руках.
- Або доброго ранку, - одказала вона.
- А хiба воно вже ранок? - пита хтось з гурту.
- Та вже незабаром i свiт, - одказу москалиха.
- Бач, а менi, мов, усього година минула, як ви©хали.
- Гаразд, мабуть, порались... А чи сто©ть же то шкурка за вичинку?
- Питайте он того, - одказу чоловiк у московськiй одежi, тикаючи
пальцем на Чiпку. - Ми оце порiшили: отаманом його наставити.
-Хто яс то? - пита москалиха, прикро дивлячись на Чiпку. -Щось, мов,
знайоме, зда ться?..
-Чого ти, тiтко, обдивля шся мене, як вовка? Я такий же, як i всi, -
каже Чiпка, не видержавши пильних оглядин.
- Та я немов тебе де бачила?
- Може, й бачила... не знаю.
- Чи не Варениченко?
- Може, й вiн...
- Хто Варениченко? - пита москаль, увiйшовши з Сидором у хату.
- Та ось - цей! - указу москалиха на Чiпку.
- Нi, жiнко, - каже, усмiхаючись, москаль: - то, мабуть, обух або
довбня, а не вареник! Не так вiн вiд одного замаху вложив того кацапа, що
в Гершка ночував. А кацап - я тобi скажу - все одно, що ведмiдь... Як
пiймав мене в лабети, як придавив, - то в мене й дух у п'яти залiз! Добре
знаю, що, коли б не вiн, - тiльки б i свiта бачив...Хiба б, може, однi
кiсточки привезли додому, - та й тi не цiлi: потрощив би проклятий
ведмеда... Отже, спасибi, виручив!..
- За те, мабуть, немала й камза перепала? - пита хтось.
- Та буде з нас, - одказу Чiпка, витягуючи гаман з кишенi i кидаючи на
стiл. - Трохи-лиш чи не бiльш од жидiвських! - Та, витягши другий, кинув
теж на стiл.
Усi так i обступили кругом столу.
- Та ще вспi мо, братця, подiлити, - обiзвався Максим. - А тепер ось
що, стара: чи нема там чого попо©сти братчикам?
Явдоха кинулась в другу хату. Незабаром цiлий стiл був заставлений
усякою стравою: борщем, кашею, впеченим поросям. Видно, москалиха дожидала
гостей з роботи, - наготувала всячини...
Мотнувся Максим i собi. Де не взялося пiвбарила тарiлки.
Позалазили братчики за стiл; обсiли на ослонах навкруги. Пройшов Максим
разiв зо два кругом чаркою, - на днi барила тiльки торохтiла воронка. Усi
хинулись на страву, мов три днi не ©ли... Явдоха вийшла в другу хату.
- Чи ти, Галю, не зна ш Варениченка? - пита москалиха дочки, увiйшовши
до не© в хатину.

- Якого Варениченка? Нi, не знаю.
- А того, що живе за Пiсками?.. Того Вареника, що, - розказують, -
разом на двох жiнках був жонатий?..
Нi не знаю.
Ось пiди назнарошне подивися: який з його красень! широкоплечий; волос,
як галка, чорний; а очi... карi, яснi та блискучi!
Галя встала з лiжка; накинула швиденько на себе спiдницю, керсетку на
плечi, вхопила печене порося, - пiшла.
- А, й ти вже виспалась? - пита ©© батько.
Галя нiчого не одказала. Вона поставила печеню на стiл, сама задивилася
на Чiпку.
- Здоров був, давнiй знайомий! - мовила вона до його, любенько
всмiхаючись.
- Здорова, Галю, - одмовля Чiпка.
Серце в його забилось; любо йому стало, весело, що Галя ще й досi
пам'ята його.
- А ти як його зна ш? - пита ©© батько.
- Вiн мене, поганий, злякав був - отут на полi, - защебетала весело до
батька Галя, вказуючи рукою в той бiк, де злякав ©© Чiпка.
- Як же вiн тебе злякав?
- А так: я сидiла, вiнок плела; а вiн скрався, - та й злякав.
- Ага... Ну, йди ж спати, сороко! - каже батько.
- А то зостануся тут - на його дивитись, чи що! - хутко вимовила Галя й
юркнула з хати.
"Раю мiй... щастя мо © - подумав Чiпка. - Ще ж ти не втекло вiд мене й
досi?!."
Пiсля вечерi подiлилися грiшми; заховав кожний по три сотнi. Потiм
унесли соломи; розiслали долi; заслали ряднами, полягали покотом.

Незабаром усi, як побитi, поснули. Один Чiпка не спить. Перекида ться з
одного боку на другий, мов що куса його; душно йому, важко; плющить вiн
очi... Йому ввижа ться - Галя. Така ж весела, хороша, - хоч би на крихту
змiнилася; така ж смiлива, жартiвлива... "А то ж то й вона, - дума Чiпка,
- розбишацька дочка!.. Дивно й чудно... Хай ми: волоцюги, пройдисвiти, -
часом без шматка хлiба, в дранiй одежинi, без шага грошей за душею, з
одними голими руками, босими ногами, та з голодними ротами... нi добра, нi
достаткiв... хай ми крадемо, розбива мо... голову пiд усякi пригоди
пiдставля мо... хай, кажуть, ми... А москаль?.. Хата - як рай той; жiнка -
як панi; одним одна дочка - янгол... а худоби всяко©, багатства?.. А й
вiн!.. I вiн - такий же бурлака, такий же злодюга, розбишака, як наш
брат!.. Чого?.. для чого?.. Навiщо це йому?.. Чудно й дивно!"
I лупить Чiпка сво© очi у темну темноту; дивиться-догляда ться,
прислуха ться... Нiчого нi видно, нi чут-но. Тихо, сумно... Ось щось зразу
залопотiло... Мороз пробiг вподовж спини; волосся полiзло вгору...
"Ку-ку-рiку-у-у!"-прокричав десь поблизу пiвень - i замовк... Чiпка
сплюнув; перекинувся на другий бiк. Знову тихо, сумно... Ось хтось з
товариства гуконув сонним голосом: "Глуши, брат, його!.. глуши!..
Ану-ну... от-так його! от-так!.." Глухо пронiсся той викрик по хатi;
страшно, тяжко, немов голос з-пiд землi; черкнувся вiн Чiпчиного вуха та й
замер... наче проглинула його тьма темна.. "I сниться ж йому, що недавно
очевидячки було!" - подумав, здригнувши. Чiпка... А тут сон - мов безвiстi
забiг, i на думку не зiйде. "Пiти хоч люльки покурити".
Устав Чiпка тихо; налапав дверi; нишком вийшов у сiни. Темно, око
виколи. Насилу Чiпка намацав сiнешнi дверi. Загарчали вони, як собаки, не
вiдчиняючись. Одначе важка рука Чiпчина ©х подужала: вони подалися-таки
геть, зарiзавшись у долiвку...
Вiн вийшов на рундук. Дощ пороснув йому в гаряче лице, густий та
холодний.
- Пху, навiснийi коли вже ти перестанеш? - сказав уголос Чiпка та й
подався у сiни, витираючи свиткою вид. Далi - став над порогом; послав
руку в кишеню, витяг гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гаманi
крицю, кремiнь; приложив губку... Черк! I посипались, як зорi, яснi
iскорки додолу. Темнота усмiхнулася, побачивши хоч невеличкий свiточок...
Губка засичала на кременi. Узяв ©© Чiпка обережно, положив у люльку,
придавив нiгтем. Потяг раз, удруге - осiяли сiни й важкий дим потягся
невеличкими мотузочками, закручуючись угорi, мiшаючись з темрявою...
Стукнув верхняк; дзенькнула криця об кремiнь, падаючи в гаман, i,
зашморгнувши його, послав Чiпка назад у кишеню.
Обперся Чiпка об одвiрки, одхилив трохи дверi, випустив дим надвiр, де
вiн змiшувався з дощем i зникав у темрявi. А темрява стояла страшенна,
чорна: дальше одвiркiв нiчого Чiпка не бачив, хоч як не прищурював сво©х
бистрих очей, як не придивлявся, щоб розглядiти, як воно у москаля в
дворi... Однi тiльки вертунцi часом лiтали перед його очима.
Коли це - чу Чiпка - рипнули дверi. Чиясь тиха поступ зашамотiла в
сiнях. Чiпка одкрив верхняк, потяг люльку, - огонь осiяв сiни i... диво...
перед Чiпкою стояла Галя! У тонкiй, бiлiй сорочечцi, трохи розхристанiй, в
однiй спiдницi, з розкинутими косами, що, як двi гадини, спадали на ©©
бiлу шию i спускалися на мов виточенi з бiлого мармуру плечi, - стояла
вона перед ним, як русалка, з кухликом у руках.
- Галю! - тихо скрикнув Чiпка.
- А ти чого, бузувiре, тут у сiнях кадиш? Напер, кажеш, повнi сiни, що
й дихнути не можна! - защебетала вона, пiзнавши Чiпку.
- Галочко!.. чого ти боса вийшла?.. Тепер дощ, калюка... покаля ш сво©
бiлi нiженята...
- А тобi що за дiло? Хiба ти ©х кохав?
- Хоч не кохав, так укохав, Галю, - шепче стиха Чiпка, ледве переводячи
дух.
- О, ви всi любi та жалiсливi... А людей, як курей, рiжете! - промовила
вона суворо.
Голос ©© окликався гнiвом, докорою, огидою. "А твiй батько? - подумав
Чiпка. - А сама ти?.." - трохи не сказав, та язик став руба, в грудях дух
сперло.
- Хiба ми рiжемо? - ледве вимовив, перевiвши дух: - ми тiльки рiвня мо
багатих з бiдними...
- Рiвня те?! Геть! пусти! я кухоль виполощу...
Одiпхнула вона Чiпку од одвiркiв. Вiн подався в сiни. Галя вийшла на
рундук, линула воду з кухля, а дощ ©й пороснув прямо у вид.
- Ух! - задрижавши, скрикнула вона: - яке холодне... - Та мерщiй у
сiни, - прямо на груди Чiпцi, котрий однi ю рукою держався за одвiрки,
другою за дверi.
Як почув Чiпка, що до його грудей приникли ©© гарячi груди, опустив
розставленi руки, та й обвив ©х кругом ©© стану... Галя затрусилася,
порвалася вперед... та й схилила на його груди свою голову.
- Галочко!.. рибочко моя!.. - шепче Чiпка, а в самого серце, як
молотком гамселить об груди. -Ти мене любиш?.. зiрочко моя!.. - Очi його
засвiтили на всi сiни, як у звiрюки, коли вона кида ться на свою здобич.
- Пусти... пусти мене!.. - пруча ться Галя. - Iди собi... геть!
А сама ще ближче, ще ближче горнулася до його. Незчувся Чiпка, коли
опустився на долiвку; незчувся, як посадив Галю на колiна до себе;
незчулася й Галя, як приникла головою на його груди... Затрiпалось у не©
серце, як плiточка в неволi... Мовчать обо ... Хвилина... друга...
третя...
- Де це ти був цiле лiто?.. - шепче вона, - що на поле не виходив...
Хтось другий ходив замiсть тебе... То твiй брат?
- Не брат то, Галю!.. То мiй ворог, що трохи не навiк розвiв мене з
тобою...
- А я думала... Я думала: де це вiн? Чи не вмер, бува? Чи, може,
одружився?..
- Хiба б тобi шкода було... якби я вмер? шкода? Галя мовчала, та ще
дужче горнулася до його.
- Галю!.. - стиха обiзвався вiн.
- Чого?..
- Ти... ти коха ш мене?.. любиш мене?.. моя ясочко!.. Правда, коха ш
мене?..
Галя, як змiя, обвилась коло його ши© й мiцно стиснула ©© сво©ми
руками; уста черконулися уст, - та й злилися в довгий, гарячий
поцiлунок... Чiпка од нестями розвiв руки. Галя висковзнула- i скрилася.
Опам'ятався Чiпка. "Тiльки ж, тiльки що тут була..." - думав вiн, та
давай кругом себе шарити. Нiде нiщо нi шерхне, нi стукне. Вiн пiдвiвся з
долiвки... Темно, пусто, тихо... Обмацав вiн кругом сiни... нема! "Не чуть
же було, щоб i дверi скрипнули", - подумав вiн, i став прислухатись. Було
тихо. кругом, як пiд землею... "Утекла!" - промовив вiн сам до себе;
засунув надвiрнi дверi i тихо побрався у хату, де спало п'яне товариство.
Довго ще качався вiн на лiгву; прислухався, як стукотало серце; чув, як
барабанив дощ у вiконницi, як пiвнi викрикували; братчики спросоння
бурмотали; думав, як це воно випало так несподiвано; радiв, як дитина
iграшцi; дивувався, як злодiй, що, укравши в старця торбину з цвiлими
сухарями, знайшов у нiй страшенну силу грошей... Тiльки перед свiтом
заплющив очi - i заснув тихим, одрадним сном.

Нерано прокинулись братчики. Дощ невгавав, а по-вчорашньому сiяв, як
крiзь сито, й поривав до сну.
- Ану! рушай, братця, пора! - гукнув Лушня на всю хату, скочивши на
ноги.
Один за другим стало товариство рушати. Один Матня не пiдводився. Другi
повиходили в сiни; по-вмивалися водою, що стояла в дiжцi; знову ввiйшли в
хату. Матня ще лежить та зiхав на все горло. Незабаром до них i хазя©н
прийшов.
-А що, дядьку Максиме, - пита Матня, розвернувшись, як кнур на барлозi:
- чи буде чим похмелиться?
- Хiба ж тобi так у горло й лити? - од казав замiсть Максима Лушня.
- А хiба менi дорого встати?
Та з цим словом швиденько скочив на ноги, та - нечесаний, розкудланий,
з заспаною, невмитою пикою - так i посунувся за стiл. Максим поздоровкався
з панi-братчиками, вийшов з хати.
- Та воно б же годилося й поприбирати, - сказав хтось з гурту. - Ач,
яке райно!
- То вже хай хто хоче... - одказав, позiхаючи, Матня.
- А ти? - пита Лушня, гостро глянувши на його.
- Про мене - й такгаразд...
- А як горiлки нема?
- Тому, що райнб в хатi...
- Ну, так що ж?... Хiба воно буде за горiлкою у рот тягтися? Хай собi
лежить долi, та й годi!
Поки Лушня з Матнею вели таку розмову, другi, кожен вхопивши по
оберемку, витаскали всю солому з хати. Тим часом вернувся й Максим з
учоращнiм боклагом; за ним увiйшла й москалиха, несучи в однiй руцi два
хлiби, а в другiй - здоровенну миску капусти...
- Оже й справдi похмелятись будемо! - каже, усмiхаючись. Матня,
вглядiвши москаля з баклагом.
- То ти хоч би пику вмив, - докоря йому Лушня.
- На бiса я буду мити, коли дощ i без того обми .
- Ну! У тебя,' брат Максим, как я вижу, маладцьi таварищи! - обiзвався
до хазя©на один з москалiв - душкар.
- Та ще ти й не бачив, москалю, наших славних дiл! - одказу Лушня,