Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

яструб, вирвався.
- За що ти скубешся? Дивись - який!!
- Ты... ты... ы!.. - заричали на його бородатi заступники, зцiливши
кулаки й зуби.
Старенька, згорблена бабуся, пов'язана бiлою хусткою з намiткою,
висунулась з-за других жiнок. Блiда, як крейда, вона крiзь сльози ледве
промовила:
- За вiщо ви, паниченьки, знуща тесь з хлоп'ят!.. А грiшка!
Паничi весело зареготались та й побiгли в горницi. Незабаром прийшов
приказ розходитись: бариня з дороги спочивати хочуть! Лави перемiшалися...
Потягли пiщани по домiвках, носи повiсивши, понесли неодраднi думки в
похнюпленiй головi, невеселе почування в серцi...
Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде. На другий же
таки день прийшла загадка: зносити Омелькову й Стецькову хату, що
прилягали городами до панського двору: нiгде було саду заводити! Знесли
хату Омелькову й Стецькову, насадили садок, ставок викопали й риби
напустили. Трохи згодом - улиця вузька. Треба розширити - треба урiзати
людських городiв! - Урiзали й городiв, розчистили не вулицю, а майдан... -
Уп'ять велено: позносити насупроти палацу всi хатки, бо за тими
кривобокими хатками нема нiякого виду з панських вiкон! - Позносили й
супротивнi хатки, насадили перед двором високих та тонких тополь...
Отак що день - усе новий та й новий приказ, нова й нова вигадка! Щодня
камiнець по камiнчику вибивали з людсько© волi. Кожен час вкорочувався
уривок, на котрiм були пiщани прив'язанi до генеральшi, - поки не
вкоротили так, що вже можна було безпечно за чуба брати...
Пiщани довго не подавалися, а все-таки генеральсько© сили не подужали.
Тодi вони кинулись до того, до чого кида ться немiчний. Вони налягли на
ноги, - давай тiкати! Знiметься оце чоловiк, майне на вiльнi степи
Катеринославськi або Херсонськi, або й на Дiн, оселиться, де зна , а через
рiк жiнку з дiтками викраде, - переведе туди. Багато тодi накивало п'ятами
1 одиноких i цiлими сiм'ями... Тодi й поговiрку зложили: мандрiвочка -
наша тiточка!
Такi щоденнi безперестаннi мандри дуже ображали генеральшине серце.
Вона всiм й усюди жалiлася на невдячнiсть "хахлацкава мужичья", на його
грубу, звiрячу натуру. Де ж пак? Проклятi "хахли"-гречкосi© не хотiли
пахати ланiв милостиво©, великородно© панi© Польсько©, по батюшцi -
Дирюгино©!У не© в Борода вi все народ "руський" - i той слухав, а цi
"мазепи" - тiкали!!!
Оже як не мандрували "мазепи", а все-таки бiльше сотнi сiмей зосталося
на розвiд панам Польським, на послугу ©х примхам та вигадливим примусам.
Генеральський приказ, з нагайкою в руках, зробив до ладу свбе дiло. Вiн
розiм'яв грубу звiрячу натуру; оббiлував ©©, як овечку; причесав,
пригладив; натворив цiлу ватагу двiрнi; а з завзятих степовикiв понаробив
покiрних волiв, котрi вздовж i впоперек переорювали тепер уже панське
нив'я та засiвали зерном - на прибуток панськiй кишенi...

А й не трохи ж то треба, щоб ©© наповнити! Сiмейка у генеральшi, - аби
господи! З нею при©хало два сини - опецькуватi, швидкi, як молочнi телята.
Через рiк синiв генеральша одвезла у науку, а з науки вернулась старша
дочка.
- Гей! Кто там? - гукнула генеральша. У порога, як стовп, стояв лакей,
у чорному сертуцi, у манишцi з брижами, при часах.
- Позвать Потапича! - приказала глухим голосом, з протягом.
Лакей вийшов. Незабаром Потапович увiйшов.
- Слушай, Потапич! Вере Сем новне нужно горничную.
- Вестима, нужна, - прогув густим басом Потапович.
- Выбери красивую девушку...
- Как прикажете, ваше превсходитство!
- Маладую... лет эдак - шестнадцати... Только паскарее!
- Слушаю-с.
- Завтра, што-ли...
- Слушаю-с.
- Ну, ступай!
Потапович вийшов.
А вранцi-рано Кирило Очкур з жiнкою, з малими дiтками проводили до
двору, як до гробу, старшу дочку Ганну - вродливу, хорошу дiвчину.
На другий рiк при©здить друга дочка, на третiй - третя.
Хто ж буде вичiсувати, заплiтати ©х довгi чорнi коси? Хто
стягатиме-дiвоцькi керсети? Хто буде вишивати спiдницi, комiрчики,
рукавцi?..
Не минула панського хлiба Омелькова дочка Олеся; ходила за меншою
баришнею невеличка дiвчинка - сирота Уляна, дочка того самого хрещеника,
що генерал, - нехай царству ! - похрестив. В дiвочiй за п'яльцями сидiли
Стеха, Маруся; ткала килими Гапка. На другiм кiнцi палацу, у лакейськiй,
нудили свiтом без роботи Петро, Вареникiв син, та Иван Шкляр; а перед
самою залою, на стiльчику, сидiв, у лiвре© з золотими позументами, Степан
Пугач - молодий, вродливий камердинер генеральшин. А в кухнях-скiльки!!
Треба подумати, чим ту юрбу голодних ротiв нагодувати; треба ж ©х i
зодягти чимсь... А своя сiм'я? Три дочки - як голубочки!! Простому
чоловiковi треба розумом розкинути, щоб дочцi скриню придбати. А що ж то
за дума морочила генеральшину голеву, щоб надбати добра аж трьом
генеральським дочкам? Та чи одна у матерi думка! Не держати ж дочок на
висадки: треба й про зятiв подумати. Дiвчата - не росада, щоб ©х ховати
геть од свiту. Дiвчатам треба свiту, - багато свiту... Треба, щоб i ©х
побачили; треба, щоб i вони бачили... Треба, щоб було чим згадати молодий,
дiвоцький вiк!
Заклекотав генеральський палац... Музика, аж струни рве - гра ; у
вiкнах свiтла-свiтла! - здалека зда ться: горить усерединi палац! Саме
великий на©зд... Цiле чорне подвiр'я каретами, колясами та повозками
заставлено; пiд каретами, позасвiчувавши лiхтарi, грають кучери у хвильки,
у трилисника, або в джгута; у стайнi хрумають конi смачне степове сiно.
А в горницях гостей - нiгде просунутись! На©хали з Гетьманського
гусари; завернув старий Кривинський з цiлою меткою старих дочок; не забула
й Шведчиха, i вона тут з сво ю дочкою-кралею; а коло не© вертиться
сотниченко Са нко, молодий, чорнявий, веселий, танцюристий; тут же й
гетьманського колись полковника Кряжа син Павло походжа з сином
полковника Кармазином, що при©хав на банкет з молодою жiнкою, аж з самого
Ромна... Не тiльки з Гетьманського, на©здили iнодi до генеральшi гостi й з
сусiднiх повiтiв.
Генеральша - привiтна хазяйка-хлiбосолка. Кожному скаже ласкаве слово;
до одного обернеться з усмiхом, до другого - з повагою, кожному годить,
коло кожного ходить... Гостям - привiлля! Хто в карти гра , хто дивиться,
iншi балакають то се, то те; там зiбралась купка - розказу , якi тепер
ледацюги крiпаки поробилися, уверне й генеральша сво слово про сво©х
"мазеп". А в гостиннiй панiйки скрекотять, як тi сороки: без сорома
кожного на зубах перетирають... У залу дверi розчиненi, у них натовпилась
цiла юрба теж панiйок, нiяк пройти... Пiдмiчаючи, хто коло яко© дiвчини
залиця ться, моторнi цокотухи шепочуть одна другiй сво© думки про любощi,
надi© - про шлюби. А в залi розвернулись танцi на всi боки, аж помiст
ходором ходить. Тiльки - круть та верть, круть та верть! Гусари недаром
на©хали. По танцях, туди вже к свiту, як прокричать другi пiвнi, - вечеря.
Свiтом тiльки роз'©жджаються...
Та так справляють не однi iменини (а й тож-то чотири рази на рiк!):
справляють на рiздво бенкет, бенкетують на масницi, на великодних святках.
Це великi, проханi бенкети. А так гостi - не минав дня, щоб за столом не
сидiло душ три або чотири чужих.
Весело, розкiшно жила генеральша. Не сумували й генеральськi дочки, -
бо нiколи було. Та й чого його журитися панночцi - молодiй, непоганiй, з
великород-но© сiм'©, та й не з порожнiми руками? Правда, чи порожнi в
генеральських дочок руки чи не порожнi, - про те самi вони нiколи не
думали, не гадали. За них думала мати, а справджували ©© думку -
бородаевцi та пiщани... Борода вцi привозили ©й по два рази на рiк
"оброки", а пiщани, як тi воли, робили на не© по чотири днi в тиждень, та
зносили в двiр курей, гусей, яйця... Чому не гуляти?!
Гуло отак генеральське подвiр'я щось, мабуть, рокiв з п'ять. У старшо©
дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледве примiтнi брижики,
похмурнiшав трохи вид... Коли це - при©хав здалека, аж з-за Борода ва,
сусiда-панок, та й оженився на старшiй. Одгуляли весiлля. Пiски зроду-вiку
не бачили, не чули такого весiлля! Палац аж ревiв, аж стогнав...
Почин, кажуть, великий чоловiк. Як побачили гусари, що з-перед носа
таке добро уплива , та ще дужче зачастили в Пiски. Через пiвроку оддали
другу дочку - за старого гусарського полковника.. Осталася на утiху матерi
сама менша. Так же й утiхи з не© - нiяко©. Меншо© дочки генеральша
недолюблювала. Не раз бувало, грима на не©, свариться, i зодягала ©©
бiднiше, нiж старших. Розказували, що менша дочка прогнiвила була матiр: у
себе в хатi раз переховала горничну Уляну, котра - капосна дiвчина! -
тiльки те й робила, що сердила генеральшу. Скаже грубо, гляне якось дуже
вiльно, мов дивиться в вiчi сво©й рiвнi. "Яка сама, така у тебе й
горнишна!" - докоря , було, розгнiвавшись на дочку, генеральша. А дочка,
на лихо собi, гаряча вдалася: нiколи, було, не змовчить. Пiде в них спiрка
та змажка... Не раз материне серце щемiло вiд ©© гiркого слова.
Як на те ж: устряв за меншою дочкою "чумазий хахол", - отой самий
хороший сотниченко Саенко. Устряв, та й устряв!
- Слушай, Дуня, чого вiн до нас ©здить? Я вже сьогоднi йому й руки не
подала, - каже раз мати, вирядивши Саенка.
- Незвичайно зробили... Саенко - чоловiк як слiд...
- Хто? Чумазий хахол?
- То що, що хахол? - одказу дочка. - Хiба хахли не люди?
- Мазепи! обливанцi... а не люди!
- Та хто там був: чи його купали, чи обливали, - заступа ться дочка.
- Гляди справдi: чи ти, бува, не вляпалась у того жучка, що так
заступа шся?
- А хоч би й так... Чим не чоловiк?
- Що це з тобою?! Чи вiн тобi рiвня? Твого батька сама цариця вiтала,
приймала. Пiсками жалувала... А вiн -що? Може, його батько в гайдамаках
був!.. Харциза! дiгтярi! П-ху-у!
- Яке менi дiло до його батька? - одказувала дочка, вже йдучи до себе в
хатину. Через день Са нко знову в Пiсках.
- I стида й сорома нема , й честi! Я йому спину 'показую, а вiй
щодня... Сказано: з хама не буде пана! - каже розгнiвана генеральша.
Отже хам таки свого до©здився. Раз дочка призналась матерi, що вона
хама покохала, а хам ©© покохав, i обо разом просять у матерi
"благословенiя".
- 3-ким? з ким??. - закричала генеральша, мов хто шилом шпигонув ©©. -
3 дiгтярем?!! Та рука б менi од-сохла!
- Ну, як зна те... Не хочете, - ми й так поберемося... Бог з вами: ви
не моя мати, я не ваша дочка!
Як почула таке генеральша, як залл ться сльозами...
- Чи я ж гадала, чи я дожидала, щоб моя рiдна дитина так мо серце
вразила?
Щось з мiсяць iшла баталiя. А далi - бачить генеральша, що дочки не
переможеш, - ще, не дай господи, всьому роду наробить сорому, - взяла та й
поблагословила.
Весiлля не справляли: генеральша нездужала... Повiз Са нко свою молоду
жiнку до себе в Китайку, - та не повiз посагу...

Зосталася генеральша сама собi на хазяйствi. Недавно була сiм'я велика,
було так весело, гарно; а тепер - нiкому нi розважити, нi розiгнати суму.
Старша дочка десь далеко в Московщинi; середня тяга ться по всiх усюдах за
полком, а менша, хоч i недалеко, так же краще ©© не бачити! Не так ©©, як
©© "мазепи", без котрого вона ступня не ступить. Генеральша довiку не
простила дiгтяревi того, як вiн осмiлився зневажити "честь" ©© старинного
роду, - побратись з ©© дочкою!
Довелося генеральшi на старостi лiт самотою свiтом нудити. А й старiсть
же ©© вподобала! То була суха, а то ще дужче висохла; аж згорбилась, аж
мов понижчала; голова - сивим срiблом блищала...
Будинок великий - а нiкого нема! Йдеш на однiм кiнцi, - на другiм
ступнi одгукуються... Аж сум бере! Обняв сум та нудьга й генеральшину
голову. Вiд суму й генеральськi голови не заховаються. Сама не зна
вельможна - що робити. Хоч би чим трохи одвести свою самотню душу, погрiти
одиноке серце. Старе серце завжди шука , де б його погрiтися, кому б його
посвiтити на прощання сво©м погаслим свiтом... Генеральша до людей давно
охолола. Люди самi шукають тепла та свiту. Де свiт, там i тепло. А тепла у
старiм серцi на макове зерно... Кому ж його оддати?
Генеральша недовго задумувалась: взяла, та й оддала його котам. Лаке© й
горничнi скрiзь ходили по селу, та зносили в горницi хвостатих мишодавiв.
Генеральша вибрала, яких сама знала. Завелось у палацi цiле кошаче
царство: коти, й кiшки i котенята. Для послуги царству генеральша нарошне
взяла в двiр бездiтну вдову Мокрину.
Мокрина за ними дивиться: Мокрина ©х завжди году , вичiсу , стеле ©м
постiль... То вони за Мокриною слiдом. Iде якось раз Мокрина, а за нею
котятко. Вона й не доглядiла, придавила якось дверима. Котятко запищало.
Генеральша, як почула, наче ©й пальця одрубали! На другий день котятко
здохло. Що ж, так те Мокринi й минулося? Так ©й те й подарувати?..
Генеральша була не з тих, що посердяться та й забудуть. Не подарувала вона
й Мокринi котячо© смертi. На другий день Мокрина серед села, прилюдно,
цiлий день мазала панськi кухнi зокола, а на ши© в Мокри-ни, за ©© щирi
послуги - на червонiй стьожечцi телiпалося здохле котятко!
Та досталось тодi не однiй Мокринi, й не за однi котятка. Було всiм
добре! Дочку, кажуть, дай, та й за дочкою оддай. Повидавала генеральша
дочок: за старшою далекий Борода©в 'ддала - нiкому "оброкiв" тепер
платити; за середньою - уплили тi "оброки", що наскладала давнiше; тiльки
одна "мазепиха" не поживилася... А все ж таки, що генеральша придбала, то
й уплило за дочками. Треба, значить, знову складати, сво убожество
полатати. Пiщани роблять тiльки чотири днi на тиждень. Щоб уже ©м i п'ятий
робити?! Загадали п'ятий. Пiщани послухали.: пiшли на панщину й на п'ятий
день... сподiвалися незабаром ще й шостого... Шостий загаявся. Шостого
генеральша не вспiла накинути.

- Через цю Ульку життя менi нема! Що не зробить - все не по-людськи; що
не скаже - то збреше!
Так не вряди-годи жалiлася генеральша сво©м сусiдам на горничну Уляну,
що з мало© дiвчинки на панськiм хлiбi викохалась у справжню дiвку -
бiлолицю, чорняву, з повними веселими очима, спiвуху невсипущу.
Подруги в Улянi душi не чули. Любили Уляну в дворi й за двором, старе й
мале. Любили в Улянi щиру душу, добре серце, а найбiльше - веселу натуру.
Хто кого покоха - Уляна перша зна ; зажурився хто - Уляна розважить.
Уляна не зна горя! Вона справдi нiколи не журилася; а може, й журилася,
та нiхто того не знав, не бачив. Бачили Уляну - весела; чули Уляну -
спiва ; слухали -якi Уляна вигадки вигаду , квiтки пришива ... Сказано: не
жур-дiвка!
Одно тiльки лишенько: нема генеральшi життя через дiвку Уляну!
Недоспала превосходительна: "Чи то можна заснути за тi ю зiпакою?" А Уляни
цiлий ранок i в горницях не було: в кухнi людей смiшила, поки генеральша
спить. - Не дошила Стеха урочно© роботи - рукавчикiв, - Уляна винна: вона
сво©ми реготами та теревенями не да дiвчатам дiла робити! Не швидко
прибiг лакей на генеральшин клик. Не де ж вiн був, як не лупив зуби з
Уляною! Сказано: нема життя генеральшi через ту Уляну!!
Одного дня чув генеральша, - у дiвочiй тихо. "Мабуть, уже кудись
майнула, побiгайка!" - подумала генеральша та й вийшла довiдатись. Уляни в
дiвочiй не було.
- Де Улька? - пита дiвчат.
- Пiшла, кажуть, у кухню води напитись.
- Позвать!
Приходить Уляна.
- Де ти була?.. - заглядаючи в вiчi, питав генеральша й на кожному
словi придавлю . "Поганий знак!" - подумали дiвчата.
- В кухню ходила... води пити... - одказу Уляна.
- Хiба тут тобi води нема ? - показу на графин з водою...
- Це вже давня... Я ходила свiжо© напитись, - каже Уляна.
- Свiжо©?.. Брешеш!.. Ти з бахурами знюхалась... Ти з Стьопкою...
Стьопка! Стьопка! - гукнула генеральша.
Через увесь будинок, мов несамовитий, летiв камердинер Стьопка.
Генеральша Стьопку вподобала за те, що вiн моторний i красивий з себе. На
Великдень одного Стьопку пiдпускала до руки похристосатись... Гапка-ткаля
слебезувала в кухнi, що очевидячки бачила, як генеральша гладила Стьопку
по пiдборiддю сво ю сухою, кiстлявою рукою... Чи правду Гапка казала, чи
видумувала, - нiхто не скаже. Людям, а надто горничним, ротiв не
позав'язу ш!
- Ти де був? - стрiла Стьопку генеральша й прямо глянула йому в вiчi.
- У лакейськiй.
- Брешеш! Ти був у кухнi... Признавайся: був у кухнi?
- Був, - каже Стьопка.
- Бач, ш..! бач!.. Не я казала... Аж так i !!. Так ти здумала бариню
обдурювати? Так ти злигалась з лакеями?.. з Стьопкою??. Так ти в мо©м
генеральськiм домi осмiлилась бахурiв позаводити??! Постiй же! Петре!
Iване!
Лаке©, як опеченi, один одного штовхаючи, кинулись на генеральшин крик.
- Принесiть березки! - сказала генеральша поважно, тихо, мов звелiла
хустку або води подати, - тiльки очима засвiтила хижо.
Лаке© побiгли назад. Дiвчата нижче попригинались до п'ялиць. У тiй
тихiй говiрцi ©м почулася грiзна буря. Усе притихло, прита©лося... Так
затиха чорна хмара перед тим, як ма грiм загуркати. У хатi зробилось
душно, важко, мов стеля вниз опустилася й нагнiчувала дiвчатам голови. Нi
одна з них не ворушилася... ©м страшно було подумати: що, не дай боже, як
стрiнуться ©хнi мутнi вiд страху та жалю очi з ©© очима?! Вони боялися
глянути й на Уляну... щоб не скрикнути!
А Уляна стояла по один бiк хати, коло одних дверей... Лиця на нiй не
знать! По другий бiк хати, коло других дверей - Стьопка... Вiн якось
смутно дивився вниз, на помiст, мов забув: де вiн, що вiн, - забув i про
генеральшу, i про Уляну, думав щось друге... сво ... А посеред хати, мiж
двома винуватими, стояла генеральша. Випрямилась - висока, суха, мура, аж
зелена; а очi - як у ©© любимчикiв - жовтi-жовтi. Вона ними грiзно
поводила то на Стьопку, то на Уляну.
Вернулися лаке© з пучками в руках...
- А нуте, провчiть ©©... щоб знала, як бариню обдурю...
- Панiйко! голубонько!! - не дала договорити Уляна - i кинулась в ноги.
- Прочь!
- Не буду!.. Я не бачилася з Стьопкою... Ой, не бу-ду!.. Я не була в
кухнi... Ря-ту-уй-те!.. Я бiгала до дядини... Ой, ря-ту-у-уйте!..
Ря...ту...у...у...й... хто в бога вiру !!!
Дiвчата ще нижче, до самого шитва, понагинали голови. На п'яльцi
закапали сльози...
Стьопка - за дверi...
Насилу пiдвели Уляну...
До Стьопки, - його як лизь злизав. Що вже було Петровi та Йвановi, що
випустили Стьопку! Пропав Стьопка, як у воду впав... Нема та й нема, та й
по сей день нема©
Перетривожилась генеральша. Де Стьопка? Де вiн дiвся?.. Чого вiн утiк?
Чому вiн, дурний, не схотiв обновити старо© на нову шкуру?! А все не через
кого, як через не©... через ту дiвку Уляну! Сказано: не дасть Уляна
генеральшi вiку дожити!
Знемоглася генеральша... Увечерi спать лягла, стривожена, - не
попрощалась навiть i з котами; уночi посилали Дмитра кучера в Гетьманське
за лiкарем; вранцi верховий бiгав у Китайку до "мазепихи"... Бiда! А на
третiй день товстопузий Потапович сам пiдтюпцем пер до отця Юхима, щоб
збирав "собор" - робити маслосвятi .
Пособорували генеральшу в обiдню годину, а на ранок i по душi
продзвонили...
До©хала-таки ©© дiвка Уляна!!

Не вспiли генеральшу поховати, як при©хав з полку старший панич - тепер
уже якийсь там поручик, чи що. Тонкий, цибатий, як журавель, - з
рижуватим, шорстким, як на ведмедi, волоссям, з великим лобом - хоч
кошенят бий, з великими розумними сiрими очима, з товстою, униз одвислою
губою... Як вилита мати!
Осiвся Василь Семенович на батькiвськiм добрi. Перш усього звелiв
розпудити котяче царство. Годi йому розкошувати! Старих котiв з кiшками
роздавали пiщанам, мов гостинцi од нового пана; а кошенятами, яких люди не
брали, велено в ставку рибу погодувати. Сказано - зроблено... Потiм того
одпустили за двiр Петра-лакея: паничевi буде одного Ивана. Дiвчат Василь
Семенович не розпускав чомусь. Нерiдко було сам у дiвочу зайде, жарту з
дiвчатками. Тим тiльки було й душу одводить, що ходить з рушницею та коли
там з дiвчатами побалака . Найбiльше йому подобалась Уляна. Весела,
спiвуча, вона не давала журитись молодому паничевi.
- Десь у тебе, Улiнько, соловей у голосi гнiздо звив! - хвалить Василь
Семенович ©© голос.
- А може - синиця, - жарту Уляна.
- Ти сама - синиця! - одказу панич i злегенька здавить ©© за носа
пальцями.
Уляна зардi ться, як макова квiтка.
Розкiш дiвчатам за молодим паном. То було страшно лишнього слова
сказати, боялися лишнiй ступiнь ступити од урочно© роботи. А тепер -
робота лежить, а дiвчата сво справляють... Реготи, спiви - аж будинок
розляга ться! Уляна всiм верховодить. Паничевi за носа оддячила: стала
його за носа водити... Що Уляна схоче, - панич не всто©ть.
Отак щось тяглося з пiвроку. Коли це одного вечора велить панич Iвановi
складати що нужнiше в чемодони - завтра кудись далеко ©хати.
Вранцi-рано, чуть свiтова зоря займалася, пiднялась у палацi бiганина.
То збирали в чемодани збiжжя Василя Семеновича. Поки встало сонце, усе вже
було готове.
Прокинувся й Василь Семенович. Напився чаю, покликав до себе дiвку
Уляну; сказав ©й, що, може, вiн бiльше не вернеться; обiщав за ©© щирi
послуги нiколи не забути; дозволив ©й покинути палац, жити, де сама зна ;
дав на нове хазяйство 50 карбованцiв грошей; подарував усе ©й, яке мала,
убрання; поцiлував навiть на прощання у лоб, як цiлують мертвого друга...
та й був такий!
Вийшла Уляна од панича з червоними, заплаканими очима. Того ж самого
дня забрала вона, якi подарував панич, манатки; попрощалася з подругами,
котрi ©© з плачем проводжали аж до ©© дядини, де вона й оселилася. Через
мiсяць - гуляли весiлля. Уляна вийшла замiж за Петра Вареника - того
самого колись лакея, що нашив ©й нову шкуру. А через три мiсяцi послав бог
Петровi сина Iвана!
Поки все це дiялось, Пiсками правив Потапович. Ще нiколи пiщани не
зазнали такого лиха, як тодi, коли ними правила тiлиста рука товстопузого
Потаповича. Не одному вона виправила щелепи; не в одного вилущила зуби, не
однiй молодицi попiдсинювала очi... Важкий був на руку Потапович та дужий!
Через рiк вернувся Василь Семенович з молодою жiнкою. Незабаром i брат
його, Степан, при©хав - теж офiцер i теж з молодою жiнкою. Взяли вони та й
подiлили мiж собою "пiщанський ключ". Одному - по сей бiк Чортополоху,
другому - по той бiк. Вовча Долина, Байраки, Побиванка - досталися
меншому, а Пiски, Гайдамакiвка та Красногорський хутiр - старшому.
Пiщанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навiть на новiм
хазяйствi подарував на сiм'ю по дню поля. Зате трохи згодом прикрутив ©х
так, що нiколи було и того поля пахати.
Потапович став уже невгодний. Вiн викупився на волю й завiв над
Ромоданом трахтир. А молода бариня, замiсть старого, виписала з свого села
нового прикажчика - Карпа Дровиченка.
Карпо - свiй чоловiк; а пiщани ще й досi не можуть без_ прокльонiв
згадати Карпа.
- Уже Потапович був! - кажуть пiщани: - зуби тобi повибива , очi
попiдсиню , щелепи зверне... а все-таки велико© шкоди не зробить! А цей -
iржа, а не чоловiк! Уже як у кого встряне, як у©сться: точить-точить, поки
таки наскрiзь не проточить!
Так його пiщани й прозвали Iржею. I справдi - Iржа наточив i собi не
трохи, й пановi... Вiн пiдбив Василя Семеновича на шостий день, i поле
назад одiбрав.
- Розпились... зовсiм розледачiли! З панщини все-таки не пiде в
шинок...
Пiщани справдi розпились, розледачiли. Забули навiть в мандри бiгати.
Як було хто втече, то це таке диво - на пiвроку розмови! Неволя, як той
чад, задурманила людям голови. Уже вони й не сумували - наче так тому й
треба! Стали тiльки по шинках киснути... Коли не на панщинi, то в корчмi.
Iржа не одного вже купав i в березинi вiд запою... не помага !
Зубожiло село... Обшарпане, обтiпане... Тiльки козачi хатки й бiлiють.
Стали прокидатись де-где й злодiячки - новина в Пiсках! Перше колись
нiколи нi в кого й дверi не запиралися, а тепер - i на засовi страшно.
Доставалося iнодi й панським коморам...
Бачить Василь Семенович, що в Пiсках непереливки, - що коли-небудь
вберуться проклятi п'янюги та й з душею не випустять, - та сказав будувати
новий палац на Красногорськiм хуторi та й перебрався туди жити. Стали тодi
величати хутiр - Красногоркою.
Хто з гетьманцiв не зна Красногорки? Хто не зна "Мекки", куди
збиралось з цiлого повiту панство, як на Магометову могилу бусурмани з
цiлого свiту7.. Не в одному Гетьманському знають "Мекку", знають ©© й поза
Гетьманським... Та як же ©© не знати, коли там живе такий чоловiк, як
Василь Семенович - голова в родi панiв Польських?!
А рiд же то розкоренився - великий та дужий! На новiм хазяйствi у
Василя Семеновича сiмейка, як кукiль, покотилася. Щороку та й дитинка.
Шкода тiльки - всього один синок за десять рокiв, а то все дочки - аж
шiсть дочок.
Та вже ж i синок у Василя Семеновича, - сказано:
якби такий розум - батько, як двi каплi води. Такий з лиця, такий з
стану, така врода, така й натура. Батько, як був ще хлопцем, любив лапати
за оселедчик чумазого. Синок, як зiп'явся на ноги, любив i собi лапати...
А там як пiщани уже оселедцiв не носили, то й за м'яке тiло можна
полапати.
Василь Семенович - чоловiк твердий на слово. Сказав Улянi: не забуду -
i не забув! Як пiдрiс ©© Iвась, Василь Семенович звелiв узяти його до
панича в горницi. Так же й ледащо Улянин син, а Чiпчин батько... Нi роботи
з його, нi послуги нiяко©, - одна шкода! Натерпiвся вiд його синок Василя
Семеновича... поки запекла душа не потягла в мандри... Так молоденький
панич i не долапався: чи тверде, чи м'яке в не© тiло. Правда, незабаром
кудись i самого панича одправили вчитись.
Не такi дочки у Василя Семеновича: якiсь циганки повдавалися! З чорними
очима, з довгими, як кендюхи, носами, з циганським кучерявим волоссям, а
чорнi ж то чорнi, як у сажу вимазанi! Нестеменне - плащуватi циганки...
Зате у Степана Семеновича дочки - кожну хоч у рямця вправ! А проте й
плащуватим, i в рямцях - треба женихiв... аж цiлий десяток женихiв!
Бажали б пани Польськi повидавати сво©х дочок за багатирiв i з роду
значного... Так де ж ти набереш стiльки багатих та знатних женихiв? А в
Гетьманському - як на те всього тiльки три значних роди на цiлий повiт.
Один рiд - Гетьманський, нiколи не жив у себе дома: в столицi родився,
хрестився, вирiс, там i жив. Другий рiд - багатий рiд козачки Шведихи -
Шведових, баби, що зумiла провести онукiв з простого козачого роду села
Свинок аж у самий дворець. А третiй рiд - Польських.
Два коти в однiм мiшку не помиряться. Не помирилися й Шведови з