Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

мiркують мiж собою волоснi, - та зараз кинулись до Чiпки.
Прийшли на дворище, обiйшли навкруги город, заглянули в хлiвець, у
загороду, - чи не приховано чого; голова навiть покорписав палицею гнiй,
що зостався пiсля коняки й корови... нiде нiчого! Повернули до хати. Хата
була засунена. Поторгав голова дверi, - нiхто не озива ться. Тодi пiдiйшов
пiд вiкно, глянув у розбиту шибку: спить Чiпка на полу, аж хропе...
- Гей! ти! - гукнув голова. - Вiдчини! Чув? Чiпко! чи як тебе? Вiдчини!
Чiпка почув крiзь сон чужий голос, поворухнувся, перекинувся на другий
бiк, замурчав, та й знову заснув.
Один з соцьких зайшов за хату, пiдiйшов до дiрявого причiльного вiкна,
сунув Чiпку пiд бiк палицею. Чiпка кинувся.
- Кий там чорт штовха ться? - пита спросоння.
- Вiдчиняй, злодюго! - гука , розсердившись, голова. - Вiдчиняй, а то
дверi виламаю".. гiрше буде!
- А ти що за птиця? - пита Чiпка, протираючи очi. - Я тебе виламаю!!
- Бийте дверi!.. - кричить голова. - В'яжiть його, злодюгу!
Уразила така мова Чiпку.
- Ану, бий-бий... чи зуби будуть цiлi?
- А чому ж ти не вiдчиня ш?.. Гайдамака!.. Ти сю нiч крав у пана? Ти
сторожа прибив, душогубе?..
- У якого пана? якого сторожа? - позiхаючи та потягаючись, пита , мов i
не вiн. Чiпка.
- Не зна ш, у якого пана? Ти не зна ш, який у нас пан?.. Злодюго!
Вiдчиняй! Ми тебе трусить прийшли.
- Трусить?.. Добре... Трусiть... Що ж? йди трусить! - каже Чiпка,
пiдводячись.
Незабаром дзенькнув засов - у хату увiйшов голова з п'ятьма чоловiками
соцьких.
- Шукайте... трусiть скрiзь! - гука голова соцьким.
Чiпка пiдпер спиною одвiрки, сто©ть мовчки, дивиться, що далi буде.
Соцькi кинулись по всiх кутках, заглядали пiд пiч, пiд пiл, лазили на пiч,
перекидали на долiвцi солому... нiде нiчого!
- Ведiть його у волость! - порядку пiсля трусу голова, - та зв'яжiть,
щоб не втiк бува!
- Нi!.. цього не буде, щоб я дався зв'язати... За що ти мене в'яжеш? -
визвiрився на голову Чiпка.
Соцькi з вiрьовкою до Чiпки... Запалали в його очi.
- Гетьте, люди добрi! - крикнув вiн, рукою одвiвши вiрьовку... - За що
ти мене в'язати хочеш - я тебе питаю?.. - до голови.
- За те, що ти злодюга, розбишака!.. Нiчно© доби залiз у комору до
пана, чоловiка прибив...
- Хто бачив?
- Усi кажуть.
- Хто всi?
- Усе село каже, що ти з Лушнею, та з Пацюком, та з Матнею... Вас
тiльки чотири на все село й , що день у день п' те, гуляете та
розбишаку те...
- Що п' мо та гуля мо, то так; а що ми розбишаки - брехня!
- А за що ж ви п' те?
- А тобi яке дiло?.. Он - бач: добра була повна хата, а тепер - одна
пустка зосталася!..
- Та що з тобою довго балакати? В'яжiть його! В'яжiть та ведiть у
волость, та в город, та в тюрму... там з тобою побалакають...
- Стережiться, люди добрi, лихо© години! - Чiпка [каже] соцьким. - Не
слухайте отого старого дурня... Я й так пiду, коли треба. Вiн дума, як
голова, то й велика цяця?!
Голова, мiг би, очима його з'©в; та гляне - Чiпка як огонь...
- Накидайте на його арканом! - кричить голова, штовхаючи соцьких... -
В'яжiть його, бугая ди-когф!..
- Ось ну-ну! - грiзно глянувши та зложивши кулаки, каже Чiпка. - Ось
попробуй... От тобi хрест - голова на в'язах не всидить! За що ти мене
в'яжеш, га? Хто бачив, щоб я крав або вбив кого?.. Коли в волость треба,
скажи... Я сам пiду... Ти дума ш - страшна менi твоя волость? Куди ж пак!!
Ходiм... Зараз ходiм!
Та, вхопивши шапку, скинув на плечi драну свитину, що на полу була
розiслана замiсть постелi, перший вийшов з хати... За ним слiдом голова й
соцькi.
У волостi Чiпка застав уже товариство: по них ходив писар з другими
соцькими. Зiбравши всiх докупи, голова помiркував з писарем .та й
позапирали ©х у чорну - поки при©де становий.

Мотря того лихого дня прокинулась, ще тiльки стало на свiт
благословитись. Ще все село спало, а вона прокинулась.
- О-ох! щось менi не спиться... так погано спала, так погано! Та сни
такi недобрi верзлися, - хвалиться бабi. - На серце наче хто камiнь
навернув...
- Та то воно вiд думок! - утiша ©© баба.
Мотря помолилася богу, умилася й сiла за гребiнь - сумна, зажурена.
Через годину, а може, через двi, - сонце вже пiднялося, - увiйшла в
хату сусiда - Хiвря Дмитренчиха. Поздоровкалась.
- Чували новину?
- Яку?
- Сю нiч пана обiкрадено. Щось дуже багато забрано... й сторожа
прибито... чи й доживе до вечора...
- Господи боже! - шепче Мотря, зiтхнувши.
- А оце вашого, Мотре, повели в волость... або й не повели, а вiн
повiв... Сам уперед iде, а ззаду голова а соцькими... А вiн ©м щось так
вичиту , так вичиту !..
Як почула це Мотря, поблiдла на виду, заткнула в мичку веретено та
мутними очима дивилася на Дми-тренчиху: жаль, досада й разом страх
виглядали з ©© жовтих очей... А далi не видержала, залилася сльозами :
- Сину ж мiй, дитино моя! краще б я тебе в землю сво©ми руками зарила,
нiж отаке чути про тебе!..
- Та чого ти, Мотре, так себ& мучиш? - обiзвалася баба. - Може, то
ще брехня. Мало на кого набрешуть?
Не чу Мотря утiхи, - плаче... Далi встала, накинула на плечi стару
кожушанку i, згорбившись, боса, вийшла з хати.
- Куди ти, Мотре? - пита баба.
Нi слова Мотря, - пiшла, зiгнувшись, мов не до не© рiч. Тяжка печаль
одбира i слух, i мову.
Сусiда, - ще молода молодиця, - якось болiзно усмiхнулася, зглянулась з
бабою й нiчого не сказала... Тихо та важко стало в хатi, як у льоху...
Бабина онука Христя, - дiвка сiмнадцяти лiт, - низенька, некрасива, чогось
важко зiтхнула на всю хату; зiтхання те так i загускло, так i окрило
всiх... Голова в кожно© схилилася; очi вниз потупились... Кожна щось
думала сама про себе...
- Що-то - мати! - через скiльки часу глухо промовила баба... - ©©
зневажають, з хати виганяють рiднi дiти, а ©й усе-таки шкода!..
Нi сусiда, нi онука нiчого не одмовили, тiльки ще сумнiшi стали.
Мотря майнула аж у волость. Чiпки вже не застала: посадили в чорну. Як
сова, згорбившись-скарлючившись, ходить вона кругом чорно©; погляда на
невеличкi, залiзом перевитi вiконця, - та плаче-плаче... "Хоч би мо© очi
його побачили! Хоч би менi одно слово вiд його почути! Хай би я знала: чи
правда тому, що люди кажуть?.."
Стала вона прохати соцького, щоб пустив до сина. Соцький не пускав...
- Голова приказував - нiкого не пiдпускати, не то що... аж поки не
при©де становий...
- Я на одну хвилину, мiй голубе! - молить Мотря.
- Не можна, матусю, й ключ узяв з собою... Походила Мотря ще коло
чорно©, поплакала ще трохи, та й пiшла додому, сумнiша, нiж сюди прийшла.
Давили ©© жалiснi сльози; жалiла вона й на голову, i на пана, жалiла i на
соцького; жалiла на увесь мир - на панiв, що давлять мужикiв, на мужикiв,
що пруться в пани... Материне серце заклекотало прокльонами на весь свiт!
Жаль у материнiм серцi не ма спину, не зна угаву...

А Чiпцi з товариством - байдуже! У чорнiй завели жарти.
- От, не знали де виспатись! I тихо й безпечно... Спи собi, - соцький
стереже, щоб, бува, хто не вкрав...
- Якби сюди горiлки з пiввiдра, - одказу Матня, - то хоч би й довiку
сидiти...Попивав би потроху, за©дав варениками та спав...
- Де б же ти взяв? - пита Пацюк.
- Голова б принiс... вiн з людей надрав, а нам - оддав!
- Сподiвайся, поки опухнеш з голоду й холоду, - увернув Лушня.
- А справдi холодно... От би погрiться! - знову за сво Матня.
- Грiйся - в тiсно© баби!
- Цур ©й!.. Якби горiлка... То й баби не треба!
- А менi якби дiвчина, - каже Лушня.
- То й я б до тебе пристав у прийми, - шутку Пацюк.
- А зна те що, братця? - не слухаючи ©х розмови, каже Чiпка. - Як
тiльки розв'яжемось з цим дiлом, у першу ж нiч голову обшахрати... Та не
так, як пана... а он як! Хай зна , погань, що вiн не хто-небудь, а наш
брат Савка - тiльки що наздирав з бiдоти, дукачем став... Тепер, бач, у
пани лiзе, кирпу гне...
- Добре! ©й-богу, добре! - провадять усi в один голос. - Як липку,
облупимо... Та й писаря завряд...
- А то - дивись пак: хотiв мене в'язати! - Я тебе, - кажу, - сучого
сина, як зв'яжу, то й довiку не розв'яжешся!
- Та ну-бо... так i сказав?
- й-богу! А за що ж вiн мене в'язати сiка ться? Ти спершу докажи, що я
там був, а тодi вже - й на вiрьовку... Страхав тюрмою... Побачимо, - кажу,
- хто там перший буде: чи безневинний бiдак, чи багатир, що сирiтське
добро за©да .
- Що ж вiн? - питав Лушня.
- Мовчить, пуздрата собака, мов не до його рiч...
- Ну, а розкажи нам, - обiзвався Пацюк, - як ти впорався з сторожем...
то теж чоловiк ручий.
-Чiпка став широко розказувати, як вiн полiз у комору, як наткнувся на
сторожа, як борюкався пiд коморою, поки той не захарчав...
- То ти таки добре його попом'яв?.. - пита Лушня.
- Та знатиме, що в добрих руках побував... Як насiв, то тiльки стогне,
- вже й не кричить, як спершу, а тiльки стогне...
- От i пропав чоловiк! - каже Пацюк.
- Хай не лiзе, куди не слiд! - одказав Матня за Чiпку.
- I то правда, - закiнчив рiч Лушня та й зiтхнув. Усi замовкли. Мовчав
i Чiпка. Швидко поснули. На другий день при©здить становий. Кликнули
Чiпку. Становий давай його розпитувати.
- Знать - не знаю, вiдать - не вiдаю! Я, - каже, - чотири днi вже й з
хати не виходив.
Покликали других. I тi те ж саме: - не зна мо, вперше чу мо!
Одвели ©х знову в чорну; знову замкнули на замок дверi. Становий
по©хав, а ©х звелiв ще крiпше держати, щоб не дали, бува, дьорки.
Сидять хлопцi день, сидять другий, сидять i третiй. ©сти ©м дають...
чого ще? Лежать собi, висипляються, та точать один одному баляси з
баляндрасами, а iнодi й правду розказують, пригадуючи кожен сво© пригоди.
Один Матня суму .
- Чого ти, Якиме, журишся? - питають його. - Та хай увесь мир зiйдеться
та доказу , то й то нiчого не вдi : не були й не зна мо нiчого... от i
все!
- Та не в тiм, братця, сила, що кобила сива! А ось уже четвертин день,
як горiлка в ротi була... аж уха попухли...
Смiх та регiт пiднявся в чорнiй вiд такого тяжкого суму; а Яким знову
за сво :
- Смiються?! I якого бiса ©м смiшно?! Хiба не правда, що уха попухли?..
©й же ти богу, поробилися як вареники завбiльшки... А ©м смiшно!!
Чiпка аж за живiт береться та регоче: "О-ох... ох!.. о-ох, лихо!.. уха
попухли!!. Як вареники... ха-ха-ха! О-ох! Дай хоч дух перевести, а то
помру зо смiху! О-ох, ох!"
Матня одвернувся вiд товариства, насунув шапку на очi, лiг черевом униз
на долiвцi...
Цiлий тиждень просидiли хлопцi в чорнiй, аж поки з города не при©хав
слiдователь та не повипускав.
- Глядiть же, хлопцi, не забувайте!.. - гукнув Чiпка з дороги, прямуючи
з чорно© до свого двору.
- Добре... не забудемо! - вiдгукують тi, окриваючись в улицi, що вела
напрямки в шинок.
На другий день голосила по селу чутка, що прош-ло© ночi якiсь
страшидла, в бiлих сорочках, у чорних бородах, з носами, як крючками, з
одним оком у лобi, як у песиголовцiв, убрались до голови в хатину, де вiн
спав i куди нiколи нiкого не пускав; зв'язали головi руки й ноги, накрили
кожухом, забрали велику силу грошей - та й були такi...
Загвалтувало село вiд краю до краю: пiшли суди та пересуди та
поговiрка... Настала робота язикам - i дебелим чоловiчим, а надто гострим
та довгим жiночим...
- Це, видно, господь його кара за безневиннi сльози! - як сокирою,
руба одна жiнка серед цiло© юрби сусiдок - Просився торiк мiй чоловiк,
щоб записали в виселенцi... не записав! Оце ж йому за те! Коли б ще й
писаревi... П'ять карбованцiв зiдрав... живцем зiдрав... останнi зiдрав...
Казав, запишу... на казенний кошт вирядять... землi щось десятин з
тридцять дадуть... а тепер - так! I не записав, i грошi пропали... щоб
йому добра не було!
Це так гомонiли одного ранку. А на другий - чутно: писаря ограбовано©
Руки йому вiрьовками до нiг поскручувано; натушковано на його зверху
кожухiв, подушок, - так що як витягли його, то пiт у три ручi© лл , а сам
- мов рак печений...
- Якби, - каже, - ще хоч з пiвгодини так пополежав, то задавився б!
- Хто ж то такий? - розпитують його.
- А чорт його зна ! Якiсь татари - не татари, не по-нашому розмовляють;
та смiються, вражi сини, та вонючi!
- Оце так!.. Ну, тепер, - каже йому голова, - один одному смiятись не
будемо. Тiльки менi щось чудно: й до тебе три, й до мене три... До мене ж
такi марюки, що як глянув, то й умер; а до тебе, кажеш, чи турки чи
татари... Воно тут щось ... Я догадуюсь, що це воно, та мовчу поки що...
Ось ходiм лиш до волостi!
Пiшли до волостi; а дорогою все щось один одному говорили: чи то
радились, що його робити, чи жалiлися, що ©м роблено... А люди ©х так
очима й проводять та як у дзвiн дзвонять про крадiжку... I знову всi
показують на Чiпку з товариством.
Оже як не питали, як не шукали - нiчого! Уже головиха з писарихою
©здили кудись у село до циганки-ворожки. Набрехала вона ©м i про
чорнявого, i про бiлявого, взяла по полтинйку з кожно© та тiльки всього...
Потрусили ще раз Чiпку, - нiчого не знайшли... Пропало!
Дiждавши недiлi, голова закликав батюшку, одслу-жив молебень, освятив
воду, окропився - та пiсля того вже годi й запиратися...

Запалив Чiпка рай тихого щастя в Грицьковiй хатi та й покинув
куритися...
Христя звiдала на сво©м вiку нетрохи нужди та лиха через людську
неправду... Дозолила вона ©й до самих живих печiнок... Часто й густо вона
думала: чи вже людям не можна жити правдою?.. А як би добре було, коли б
усi жили по нiй!.. Чому ж вони не живуть нею?.. Думки Христинi розбивалися
об житечнi пiдстави, як хвилi об кам'янi береги... Серце в не© щемiло;
душа допитувалась: чи правду вона дума ?.. Коли це - нi вiдсiль, нi
вiдтiль - десь узявся п'яниця, харцизяка - i загукав про те саме... Не
тихим, слабим голосом, не жiноцьким хибливим почуттям, - а криком болячо©
душi, дужою мiццю зiпонув гайдамака те саме! Грицько ©©, добрий ©©
Грицько, нiколи нiчого такого не казав, не натякав навiть... Чому?..
Чiпка, що казав, усе те правда, свята правда... А Грицько - мовчав... Нi!
тут або щось не так, або щось не те... Так часто думала сама собi Христя.
Пригадуючи гострий погляд, смiливий вид Чiпчин, вона тремтiла: боялася
його...
Стала Христя зовсiм iнша й до Грицька. Ласка, з котрою кожна жiнка
виходить на спiрку з сво©м iнодi й геть-то крутим чоловiком, котрою завжди
побива його, та сама ласка - як став помiчати Грицько - зробилася
нещирою, холодною... Грицько помiчав, як Христя стала, мов нехотя,
прихилятися до його - немов себе неволила.
Оце iнодi заманеться йому, як молодому чоловiковi, пожартувати з
жiнкою. Сумно дивитись на його зачепи! Христя якось болiсно усмiха ться до
його, мов крiзь сльози слова йому ронить... Грицька то в жар укине, то
наче холодною водою обдасть.
- Що з тобою сталося, Христе?
- Що ж зо мною сталося?..
- Якась чудна ти стала... невесела, небалакуча... мов чого недоста
тобi... Чи ти чого сердишся?
- Чого ж би я сердилась?.. на кого? скажи, бога ради! А що менi
невесело... То не вiк же дiвувати! Не на те ж ми бралися, щоб смiхи та
жарти заводити... Треба про все подумати, та й...
- Та й що?.. - Грицько глянув на не© - i догадався. - Коли ще те буде?
Де те теля, а ти вже й з довбнею! - закiнчив, усмiхаючись...
- Та воно вашому братовi не що...
- А вашому... чого журитись?..
- Того... I я сирота, i ти сирота, нi батька, нi матерi нема нi в
кого... А пiд той случай - зна ш?.. Якби сво , то воно б i порадило, i
доглянуло всього; а то - не дай, боже, чого! - чужi й кутки рознесуть...
Христя заплакала.
- От коли зiбралась батькiв оплакувати! Нехай собi со святими
спочивають, коли померли; а нам, кажу, все-таки нiчого журитися...
То була пора, коли Христя почула себе матiр'ю, з ©© думками, з
острахами, з сумом, сльозами... Дарма Грицько утiшав ©©, дарма хотiв
розважити. Христя сумувала, журилася, а часом сама собi гiрко плакала...
Одно до одного - й журба Христина ширшала, вищала, глибшала...
Грицькова рада нiчого не вдiяла.
Грицько сердився, став гримати на Христю - чого вона все журиться. Не
помагало: Христя не кидала свого суму. Тодi сам Грицько став журитися,
став роздумувати, давай нишком помiчати за Христею... I помiтив, що Христя
чогось ховалася з сво©ми сльозами, наче соромилась його... Злякане
Грицькове серце догадалося. Оже вiн мовчав: боявся зачiпати: боявся тушити
той вiхоть, що курiв у його хатi... "Може, сам собi потухне, - думав вiн,
- а може, сама вона залл його-сльозами". Одначе думка про це не давала
Грицьковi спокою. Вона йому нагадувала, з якою охотою бралася Христя
помагати йому довести до розуму той хлiб, що Чiпка подарував; як вона його
вихвалювала; як раяла зоставити на насiння "добре жито"...
Дивлячись на сумну Христю, думка Грицькова знай верталася та й
верталася назад у той лихий день, коли Чiпка сповiдався у ©х хатi...
Грицько не помилявся, що палка розмова Чiпчина запала глибоко в душу
Христi; що його грiзна, а разом люба постать, коли вiн кричав, свiтячи
очима: "А правда де? де ©© подiли?" - кинули жарину в жалiсне жiноче
серце... Все те вiн бачив тепер сво©ми очима; чув сво©м серцем - та боявся
назвати словами... Вiн ще тодi, в той лихий день, побачив, що Чiпка
справдi якийсь неабиякий чоловiк; вiн знав ще тодi, що Чiпка казав правду;
вiн навiть згоджувався з ним у думцi, хоч i перечив у словах... А слова тi
- як та завiрюха, вривалися прожогом у душу, перевертали в головi думки,
розбуркували в серцi почуття. Грицько бачив: Чiпка хоч кого пiдхилить пiд
себе - i боявся... боявся за Христю: йому нiкому не хотiлося оддати свою
добру, свою любу Христю!.. Часом темно©, довго© ночi Грицько не спав i на
волосину: все придумував та пригадував, що б його перед жiнкою вивести
таке, щоб звихнути Чiпчину правду... Думав - та не надумав, а тiльки
бiльше та бiльше мучився...
Аж ось тепер - скiльки поговору! Грицько зрадiв, кинувся на його, та
давай подiлятися з Христею.
- Чи ти чула, Христе, про нашого праведника? - вскочивши в хату на
другий день пiсля крадiжки в пана, пита вiн жiнки.
- Про якого праведника?
- А про Чiпку?.. Ти чула, як вiн тут за правду розпинався, а он що
вийшло?!.
- Що ж там таке?
- Пана обiкрав... сторожа прибив... чого доброго, досi боговi й душу
вiддав...
- Невже?!. - дивлячись пильно на його мутними очима, скрикнула Христя -
i пополотнiла, оторопiла.
- й-богу!.. Тепер у чорнiй сидить... Он воно якi люди бувають!
Подумай: на крадiжку, на душогубство пустився?!!
- Господи! мати божа! який тепер свiт настав... - ледве вимовила Христя
та й перехрестилася... - Та хiба воно й тодi не видно було, що з його
добра вже не ждати, - закiнчила вона.
Грицьковi це - все одно, що по губах медом. Пiсля цього давай вiн ще
гiрше розписувати Чiпку перед Христею, немов самого лютого ворога, а не
колишнього свого товариша.
Як Чiпку випустили з чорно©, Грицько перший принiс Христi звiстку, що,
мов, викрутився, харцизяка, вибрехався! Як стали гомонiти по селу про
голову й писаря, Грицько уп'ять перший сповiстив про це Христю i Христом
богом присягався, що те дiло не втiкало Чiпчиних рук.
- А мо серце ще тодi щось недобре вiщувало, - одказала на його присягу
Христя. - Зна ш що, Грицьку? Чи не вiддати б нам його жита? Ще - чого
доброго - коли-небудь уночi прийде та й зарiже за жито!
- Ото, хай бог милу ! - похопивсь Грицько. - Нi, вiн, Христе, не такий
уже, щоб за те, що сам вiддав, та й зарiзати.
- А коли при нуждi та п'яний?
- Вiн швидше прийде правити грошей... Отодi, як прийде, я йому й вiддам
жито... Та й то навряд!
Отак собi побалакали - i в Грицька наче од серця одлягло. "Ну, - сам
собi мiрку : - тепер уже не вернеться те... не так я його пiдцюкнув!"
Оже Христя все-таки не стала веселою. Вона ще дужче хапалася за свою
думку... Коли такий чоловiк отаке робить, що ж уже другi???"
XX
НА ВОЛI_
Воля для чоловiка вiльного - чарiвниче слово, а для невiльника - мед -
п'яне чоло. Воно, як дурманом, як хмелем, затуманить усi його думки,
гадки, надi©: усе для його вмерло, оглухло, одно воно зосталося, одно воно
тiльки й ся й грi по темному шляху його темного життя...
Ще тiльки об'явили волю, пiщани зашумiли, як окрiп у горшку.
- Шабаш, братця! воля! воля! - загукали крiпа-- ки, кидаючи роботу та
йдучи у шинок - волю женити.
- Нi, то ще брехня! - дратували ©х козаки, - ще два роки поробiть на
пана, та тодi уже й воля.
Пiднялась спiрка, змагання. Лаяли крiпаки козакiв;
лаяли панiв; лаяли попiв: не було того на свiтi, кого б вони не лаяли,
як свого лютого ворога... за тi два роки! Одначе, налаявшись, назмагавшись
та накричавшись досхочу, вернулися знову на роботу. Хоч яка вже там i
робота була?! Кожен норовив як можна менше робити, а бiльше собi
загарбати: як би пана одурити.
Пани дивилися на ту роботу, - та охали, та зiтхали, та нишком-тишком
самi мiж собою щось балакали... А крiпаки собi тихенько один у одного
питали: "Чи то ж то нам заплатять за тi два роки, що робимо, чи нi?"
Оже - як-не-як - добували два роки. Пiдскочила гаряча пора: оранка,
косовиця, грабовиця, жнива, возовиця, молотiння нового хлiба, - нiколи
було дихнути, не то що...
Iшлося вже до рiздва. Рочисте свято клопотало кожну сiм'ю сво©ми
споконвiчними клопотами. Там кололи свиней, i несамовитий крик ©х
розносився по всьому селу; там клопоталися ©хати в мiсто на краснi торги,
продати хлiба, накупити нужного про свято - i ладану пiд кутю, i риби - на
багатий вечiр, i солi - про всяк день, а тут жiнки заходилися кодо мазання
й зрушили завсiднiй покiй життя.
Одному Чiпцi з товариством нема клопоту. Сяк-так позатикав побитi
шибки то ганчiрками, то онучами; вкине у пiч гнило© соломи, - тлi вона
там собi та курить, буцiм-таки й грi ... Байдуже ©м про тепло; дарма - про
©жу! ©х грi жидiвська горiлка, а ©сти - жують хлiб сухий з сiллю - теж
вiд жида. А коли хто з товариства знiме з сiдала в сусiда курку чи пiвня,
розчинять, спечуть, настромивши на спичку, з'©дять, - та й ситi! Хоч i
бачив Чiпка таке безпутство - часом робилося йому противне таке життя й
таке товариство, - та залл очi - мовчить... Iнодi йому хотiлося i гарячо©
страви попо©сти. Тодi вiн полiзе в розвалений погрiб, назбира ще
торiшньо© рiпи, що де-где по кутках завалялася, начистить, зварить юшки -
та тiльки всього!
Люди дивилися на таке життя та хитали головами.
- Нi, рже: не буде добра з такого! горбатого могила виправить... Ще хоч
би не товариство, то може б... Та стiйте, дiждемо набору: хоч отих
курокрадiв заправ-торимо, коли його не можна...
Ось настали й святки. Радiють люди, що дiждали; гостюють, гуляють то
дома, то в шинку. А Чiпка з товариством i не вилазять з йбго; людей
закликають, частують... Чоловiки - нiгде правди дiти - таки ла-сенькi на
дурницю випити, - то й радi такому случаю, - п'ють та вихваляють добрих
молодцiв... Дехто й з молодиць, цiкавих подивитись на зборище та iгрище,
та ще де спiви та танцi, завернув туди... А жид, як знав, десь i музику
видрав... Музика рiже-тне; п'янi чоловiки трохи на головах не ходять, та
вибивають гоцака коло молодиць; а тi й собi - дивляться-дивляться, то це
одну й вiзьме нетерпляча - i пiшла дрiбненько бiчком, бiчком, немов пливе
по водi; а яка з п'янiших схопиться за запаску, пiднiме ©© трохи та -
гай-гай по хатi, як шулiка за курчатами... Смiх, регiт, крик... А Чiпка
знай до жида: давай те! подавай друге! неси трет ! Лушня у танцях, як не
перерветься, музику перетанцьову ; Пацюк на язицi, як на балалайцi,
вибива ; один тiльки Матня, роздутий, червоний, як жар, з сонними, п'яними
очима сидить у кутку, куня : оце прокинеться, вип' , зареве, як бугай, на
всю хату, та й знову притихне - куня ...
Гульня розвернулася на всi боки. Забули про свято, забули про бога,
забули про домiвку. З ранку до вечора, з вечора до ранку одно п'ють та
гуляють. Жiнки, не бачивши третiй день чоловiкiв у вiчi, пiдняли такий
галас, немов на село найшла кара божа або пожежа половину села виполонила.
- Оце напасть господня! оце лихо несподiване! - желiпали вони. - Такого
ще зроду-вiку нiколи не було!.. Бог дав свято - в церков пiти, богу
помолитись, а вiн у шинку молитву ! Бог дав свято, щоб дома з дiтьми та з
жiнкою любо-тихо провести, а вiн у шинку з п'яницями та волоцюгами гуля !
Треба хоч до батюшки пiти, щоб яку покуту наложив на розп'яницю з п'яниць.
Деякi таки знялись, пiшли - не до батюшки, а до матушки жалiтися.
Матушка почастувала ©х горiлкою й обiцяла розказати, як устане, батюшцi.
Молодицi вернулись додому, а чоловiкiв усе-таки нема... Вони ще заполонили
в ту гущу й дяка. Дяк цей старий уже був, - у пiст, бувало, "алiлу©" не
виведе, такий старий. А вхопивши чарку та другу тi © живицi-дурницi, й вiн
побадьорнiшав трохи. Де та й сила взялася, мiць прибула! Спiва з
молодицями так тонко та голосно, мов молоденька дiвчина. А це, випивши ще
чарку, як пiдбере поли в балахона, як ухопе товсту, червонопику молодицю,
та ну гоцака садити. Тiльки борода та коса майтола , а вiн - так халясу ,
так халясу ... Аж упрiв, аж мило на йому лягло. Чоловiки регочуться, а
молодицi коло його, щоб ще дужче роздратувати, так увиваються, так
увиваються: одна втомиться, друга ©© мiсце заступа ...
- Що ж усе танцювати та танцювати, - крикнула одна реготуха: - якби ви
нас, дяче, повозили ще!
- Бач, чого сучi дочки захотiли! Бач, чого ©м заманулося! - взявшись у
боки, каже дяк: - Шукайте санчат, повожу вже... Один тому час, що батько в
плахтi!
Де взялися й санчата. Витягли дяка з шинку надвiр, запрягли; насiдало
молодиць повнiсiнькi санчата, ще й зверху; дяк аж угина ться та самотужки
пре, а молодицi - спiвають та вигукують, як на весiллi... А це одна як
схопиться, як пiдбiжить до дяка:
- Нема, дяче, мiсця! нема, дяче, мiсця! Ну, я сяду верхи! Повози й
мене!
- Сiдай, бiсова! - кричить дяк, перегнувши спину. Молодиця скочила; дяк
не здержав, поточився, впав; молодиця зверху... Другi позскакували з
санчат, та й собi туди - пхаються, падають... А чоловiки: "мала купа! мала
купа! на купу! на купу!.." Навалило молодиць стiльки, що трохи дяка не
задавили. Витягли його - ледве дише... Регiт, гвалт... Здурiло село!
Гульня розв'язала язики, розбуркала зомлiлi, пригнiченi душi,
розкорписала тi врази, що глибоко крилися в серцi... Серед гульнi згадали
пiщани й за два роки...
- А що ж це воно, братця? - заводить хто з крiпакiв: - це так - два
роки робили та й дурно?!.
- Авжеж дурно!
- Чого ж дурно? Адже цар дав волю: живи, де хоч, роби, що зна ш... Ну,
щоб, бач, уже не зовсiм i ©х обiйти - неситу ту прожир: - "поробiть, мов,
люди добрi, ще два роки, - хай уже вони звикнуть за цей час з думкою, що
вас не буде!" Так як же вiн дума: ми йому цi два роки дурно робили? дурно
втрачалися?.. Адже якби я до хазя©на став, то рублiв би сотню заробив... А
в його як?
- А так: робив-робив, та й виженуть з двору в три вирви...
- Нi, чорта з два! Менi рощот давай... он що! Ми зна мо вашi