Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

розв'язала, свiт повила рожевим квiтом... А якби знала, як то спершу було?
Як нi хлiба, нi одежини... та треба щодня на роботу йти... А вiн ще малий
був - i його iнодi з собою несеш. А коли кинеш дома, хоч i на бабу -
царство небесне! - то за думками свiта бiлого не бачиш... Чи не сталося що
йому? чи не наробив чого вiн?.. Настане вечiр, як бога, мов вiками
дожида ш його, та, кинувши працю, стрiлою додому поспiша ш. Добiга ш,
бачиш - вiн гра ться коло хати... Слава тобi, господи, що щасливо все!..
Або зимою... застукають трiскучi морози, знiметься завiрюха, хуртовина...
анi одiтися, анi обутися!.. А тут у хатi - хоч вовкiв гони... й топлива
кат ма ... Ох! випила й я за свiй вiк гiрку, та ще й повну!... А тепер,
дяка господевi, хоч на старiсть заспоко на... Може, пошле господь i вмерти
в такому споко©... Буду за тебе, моя дитино, з того свiта молитви слати,
щоб вам, мо© рiднi, щасливо вiк звiкувати та сво©х дiток до розуму
довести...
Галя слуха-слуха таку сумну приповiстку про таке гiрке та злиденне
життя, - та аж страх ©© вiзьме... Вона не тiльки нiчого того не бачила й
не зазнала, а навiть нiколи й не думала... Жаль давив ©© серце за
свекруху... "Недаром вона така стара, слаба, виморена, висушена!" - думала
Галя.
- Ви менi, як рiдна мати! - оберта ться вона а щирим серцем до
свекрухи: - скiльки-то ви горя на сво©м вiку звiдали!.. Чи то- ж то й
Чiпка все те терпiв, мамо!
- Авжеж, дочко! Його оцими руками й виносила й вигодувала... i вiн
дiзнав, почiм кiвш лиха!
- Через те ж вiн i смутний такий; того й нерадiсний завжди... От я:
зросла в доволi та в розкошi, нiчого того не знала... завжди весела,
спiвоча...
- Дай, господи, спiвати, не дай тiльки плакати! - одказу радо Мотря. I
не налюбу ться й не навтiша ться невiсткою.
Тiльки iнодi, темно© ночi, коли буря надворi ви та плаче у димарi, як
сова, квилить та стогне, у вiкна, стукаючи кiм'ями снiгу, мов пiзнiй
подорожнiй; коли все спить пiд заводи лихо© години - тiльки старим людям
не спиться - ворочаються вони з боку на бiк, стогнучи та охкаючи, - болять
у них старi костi, натрудженi замолоду непосильною працею, а сумнi думки,
як чорна галич, окривають старечi голови, - тiльки в таку добу закрадався
сум у Мотрину душу i, як у жменi, зжимав гiрким життям поточене серце...
"Що воно за знак? - думала вона: - така багачка вродлива, а покохала
такого убогого?.. Хай i покохала-молода кров шпарка, серце гаряче: западе
дiвцi парубок в око, - не встережеться, як i покоха ... Та куди ж батько
та мати дивилися?.. А тут батько й мати не сперечалися... Мабуть, шкода
стало дитини, як вона з кохання побива ться... Та хiба трохи без кохання
береться?.. Рiднi заборонять, коли спiзна ться з нерiвнею... А тут i рiднi
нiчого... Правда, Чiпка мiй моторний, удатний, золотi в його руки й голова
неабияка... То що ж? все ж таки нерiвня!.. Першi, кажуть, любощi -
дурниця... А прохолоне серце, пiдуть докори та перекори: ланець,
голодранець!.. А може, вона не така... Зда ться, Галя добра... От же мене
й не коха , а як жалу ? Ох, боже, боже! пошли ©м щастя, господи! Менi що,
старiй? аби вони не нарiкали на долю... Я умру; ©м жити... хоч би ж хоч
умерти спокiйно!"
Отакi думки, як легенькi хмари серед ясного дня, перепливали в головi
старо© матерi. Оже, як там: сонце тепле та ясне, - пiдплили хмарки вгору,
пройняв ©х гарячий його свiт, побiлив ©х, розтопив, повiнув теплий
вiтрець, розвiяв... Так i тут: доля свiтила та грiла й не давала простору
та волi смутнiй думцi кинути темну тiнь на ©х щастя... Мотря бiльше
радiла, нiж журилася, й весело поглядала на дiтей, як вони голубились.
А вони справдi - як тi голуби: де одно, там i друге. Чи вiн робить що,
а в не© вiльна хвилина, - вона коло його: коли не помага , пiддержу що,
то так сто©ть та дивиться; чи вона робить, - вiн з рук хапа , щоб ©й легше
було.
- Галю! найми наймичку, - каже вiн, дивлячись, як вона втомилася коло
печi, золiйники. вергаючи. - Невже все те тобi сво©ми руками ворочати? Ти
й коло корови, й коло печi, й коло шитва, - та все одна, все сама.
- Наймичку? -пита , здивувавшись, Галя. -Навiщо? Щоб вона сво©ми
нечистими руками тобi страву готувала? Хай ©й!
- Пожалуй себе, Галю, свого здоров'я...
- А що мо здоров'я? Хiба ще не викохала та не виростила, в матерi
гуляючи? Задля тебе, мiй голубе, хоч i руки натруджу, то не шкода. Ти
замолоду натерпiвся всього, - поживи хоч зо мною в доволлi... I яке воно
тобi те щастя здасться, коли до всього я сама сво©х рук не доложу, не
поклопочуся бiля всячини... Нi, не треба... Не хочу я наймички!
Чiпка слухав ту любу мову жiнчину, а серце його проймала радiсть
щастя...
- Доле моя! щастя мо ! - пригортаючи мiцно до себе Галю, шептав вiн
увечерi. - Ти ж менi радiсть у двiр принесла; ти з мо©х очей полуду зняла,
що ©х цiлий мiй вiк закривала!.. Кругом мене кривда облягала, неправда
обступала, як важкий камiнь, давила вона мо© плечi, груди... опускалися в
мене дужi руки, закривалися очi... я не знав нiчого, не бачив, куди менi
вилiзти з того гнiту, як його вискочити... Ти - як зiрочка зiйшла над мо ю
задуреною головою - i освiтила менi темну стежку, мiй неутертий шлях!..
- Галю! - трохи згодом, не швидко, нiби роздумуючи, обiзвався голосно
Чiпка. - Коли б усi люди були такi щасливi, як ми з тобою, тодi б нам ще
краще жилося, ще веселiше!
- Коли б же то, мiй голубе! Що ж, коли ©х доля так помежувала: одному
дала багато, а другому - нiчого...
- Доля?.. Гляди лишень, Галю, чи доля то? чи не самi люди, бува, й
виннi?.
-Та, може, й вони трошки... Якби можна, Чiпко, то я б ©м свого
удiлила... Зна ш: як розказала менi твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько
замолоду терпiли, то мене то в огонь укине, то мороз обсипле... Коли б
знала, то в той би час усе сво вiддала, що маю...
- Ти, Галю, добра. Ти - жалiслива, - казав Чiпка, обнiмаючи ©©, а в
самого по сумному виду мишка бiгала й голос дрижав вiд спомину. - Та чи то
ж то одна моя мати така?.. Хiба однi ми... Сотнi, тисячi, тисячi тисяч
отак тягли й тягнуть сво злиденне життя. I нiхто на те не вважа ; нiкому
нема дiла до того; нiхто на те не дивиться; нiхто того не бачить... усiм
воно чуже, не рiдне... Кому воно сво ?.. кому - не байдуже?.. Отим хiба
беззахисним людям, що з голоду мруть?.. Не дивуй же, Галю, що ми сво
одбирали - силою...
- Не нагадуй, не нагадуй... Христом-богом молю, не нагадуй менi про те.
Чiпко! - молила Галя, ще дужче горнучись до його. - Як я здумаю про те, то
в мене розум мутиться, в очах червонi плями замрiють... Хiба було не можна
без того обiйтися?.. Працею, хоч тяжкою, кривавою працею, та чесною -
свого добути?...
- Працею?.. Гм... Нiчого, Галю, працею не вдi ш... Один з не©
вискочить, а десятьох вона задавить!
- Адже от - Грицько... З бiдностi вийшов у люди... I спокiйний, i
щасливий... а все через працю...
- Та працi, Галю, нiгде приложити!.. I те - чуже, i того - не можна, й
того - не роби!.. Нiяк рук зачепити... Кривда кругом, скрiзь неправда...
- Ти дума ш. Чiпко, що справдi у всiх такi думки? ©й-богу, нi! Лушня
такий чоловiк, що купить i продасть; Пацюк - аби йому погуляти та
поспiвати, наробити дешпоту; а Матня - щоб нализатися от по сю!.. Хiба ©м
у головi праця? Хiба вони думають, де сво ,де чуже?.. Або москалi! Цiлий
вiк його вчать не дивитись не тiльки на чуже добро, а й на життя. Хiба
вони таке думають, як ти?.. Вiн собi йде прямо задля того, щоб
порабувати... щоб чужим добром пожити... Так у них, у москалях, було: так
вiн звик до того... а тепереньки й не хоче за чесну працю взятися!..
- Може, й так... Може, й твоя правда... Може...
- Нi, Чiпко:. краще тихо, мирно жити, чесно заробляти й поживати... А
дасть господь дiток дiждати - вигоду мо, виростимо ©х на добро, до школи
ддамо... Хай змалечку вчаться... Може, вони в книжках тих вичитають, як
краще жити, нiж ми з тобою!..
Такою тихою мовою та розумною радою Чiпка був як сповивачем сповитий.
Од щирих слiв любо© жiнки серце його впокоювалось, сувора натура,
загартована давнiм злиденним життям, м'якшала: вiн тепер соромився свого
давнього безпуття, тi © криво© стежки, якою вiн думав дiйти до щастя...
Шкода йому було свого безталанного товариства, жаль його погибелi... А
сказати ©м Галину правду - нехватало духу, сили; I вiн тепер ховався,
тiкав вiд сво©х давнiх братчикiв.

- Шкода! не ждати вже нам тепер добра з нашого отамана, - казав Лушня
товариству. - Пропав чоловiк... Жiнка коло спiдницi пришила...
- Сказано: медовий мiсяць - солодше вiд усього на свiтi, - пояснив
Пацюк.
- А горiлка - ще солодша! - додав Матня. - Хоч би ж до себе приймав,
бiсiв син! Адже за жiнкою яку худобу затяг?
- А справдi... Ходiм до його, - пiдбива Лушня.
- Ходiм! ходiм! - замовлять усi разом, та й пiдуть.
Чiпка побачить, вибiжить з хати.
- Так i так, братця, - таке й таке лихо... Жiнка занедужала, мати
насилу сновига , а хата - самi зна те - одна... Де я вас прийму?
- То дай нам хоч рубля грошей! - приста Лушня, - дожилися до того, що
й крпiйки за душею нема ... От ми й вип' мо за здоров'я жiнки, щоб господь
©© помилував.
Чiпка радий такому дешевому викуповi. Тиче ©м рубля в руки - i поверта
назад у хату. Товариство - до шинку. Як нерадо стрiчався тепер Чiпка з
давнiми братчиками, так Грицько з сво ю доброю Христею припав йому до
душi.
Грицько - невсипущий хазя©н. Вiн чесною працею, сво©ми мозоляними
руками надбав те, що мае в господi. Вiн i тепер не лежить: рано вста ,
пiзно ляга . Вiн не панi , як другi, а сам з сво ю невтомною
помiчницею-жiнкою веде до ладу сво хлiборобське дiло, маючи думку на
чесну працю й дiтей напрямити... Вподобав Грицька Чiпка i частенько став
навiдуватись до його. Не сором тепер i Грицьковi водитися з Чiпкою - i вiн
ще частiше став завертати до товариша дитячих лiт. Жiнки ©х теж одна одну
вподобали...
Оце зберуться. Хазя©ни позаводять гостей за стiл, понаставляють
напиткiв, на©дкiв. Чiпка з Грицьком ведуть розмову про хазяйство, про сво©
втрати та користi - завсiднi житечнi турботи.
- А що, Грицьку, як твоя пшениця? - пита Чiпка.
- Та що... плоха. Чiпко! На зрiст то-вона й добра, та на вмолот - не
те ... Видно, дощi захопили, як красувалася: стекла! Сказано: зерно, як
мачина... Хоч би насiння вернулося.
Грицько завжди перед Чiпкою скаржився. Чи добре що - погане, чи
поганеньке - нiкчемне! Грицько лукавив. Вiн бачив, що хоч Чiпка й дукачем
став, а душею та серцем зостався давнiм Чiпкою. Такий же прихильний до
чужого нещастя, такий же жалiсливий на чужу втрату. Грицько все те бачив -
i ще бiльше виставляв сво© втрати та згуби, сподiваючись, що Чiпка, як
товариш, зглянеться на його бiдкання й, може, коли стане в помочi.
Заможнiсть Чiпчина iнодi розбуркувала заздрiсть Грицькову. Вернувшись
од Чiпки, набiдкавшись перед ним досхочу, Грицько заводив таку розмову з
Христею:
- Отак тепер зажив Чiпка! От собi й удайся таким!.. Сказано: дука на
всю губу! А чи сподiвався хто бачити його таким тодi, як вiн п'яний,
обiдраний, як несамовитий, ганяв по селу та по шинках волочився?! А
тепер... панюга та й годi! I приплило ж таке несподiване щастя... Сказано:
як багатство, то й щастя!
- Така вже,видно, його доля! - одказу Христя. - Та й жiнку ж узяв собi
пiд пару... То вже що багата та вродлива, а привiтна та ввiчлива до
кожного! А до його... Сказано: могла б, свого серця влупила та йому дала.
- I за що, спитай? - гiрко вимовив Грицько.
- Як за що? Чiпка, Грицьку, чоловiк хороший...
- Що ж у йому хорошого?
- Усе. Звiсно: другiй жiнцi вiн би, може, й не пiдiйшов пiд пару, а до
Галi - то мов вони рiднi... Який вiн, така й вона... Жалiсливi, добрi...
Що пара, то пара, - грiх бога гнiвити.
Христя завжди заступалася за Чiпку. У Чiпцi споавдi було багато чогось
доброго, чого Грицько сво©м, на прибуток напрямленим, розумом не змiг
зрозумiти. Христя ж чула те добре сво©м жiноцьким серцем, сво ю чуткою
душею.
- Отже тебе. Чiпко, мабуть, у любистку купали, що так усi жiнки липнуть
до тебе, - шутку , пiдпивши Грицько.
- Як саме? - пита Чiпка.
- Так... Моя Христя, коли тебе довго не бачить, то все згаду : де це,
мов, вiн? що це з ним?
- Спасибi Христi за добру згадку, - радо одмов-ля Чiпка.
- А вам заздро на мого чоловiка? - вмiша ться Галя.
- Та ще б, дивiться, не заздро було! Де ж таки? чужу жiнку зовсiм вiд
дому одбив!
- Та ми таки Христю й одберемо од вас, - смi ться
Галя.
- Навiщо? Навiщо вона вам здалася? Чи, може, непереливки?..
- Так воно так-таки, мабуть, чоловiче й буде, - жарту Христя, - що я i
тебе й дiтей покину та й перейду до Галi та до бабусi Мотрi...
- Про мене... Хай вона й вам, - тiльки я собi Чiпку вiзьму затомiсть, -
одказу Грицько.
- Еге, спасибi вам! Ми Чiпки не дамо... Чiпка в нас буде, -
обороня ться Галя.
А тут i Мотря, слухаючи ©х жартiвливу розмову, уверне слiвце й од себе.
Пiдуть у них смiхи, жарти та веселощi.
- Ану лишень, Галю: почастуй нас вареною за таку вигадку! -
нажартувавшись вдоволь, каже Чiпка.
Галя швиденько метнеться. Де не вiзьметься варена - пахуча, чиста та
смачна. Галя часту . Усi випивають по повнiй, прицмакують губами,
вихваляють Галю, а ще бiльше - варену, та пересипаються жартами...
Це так у свято або в недiлю. А в будень - коли не Христя у Галi, то
Галя у Христi.
Одна другу так уподобали, мов сестри рiднi. Хоч одна однiй, як завжди
водиться мiж жiнками, i не розкривала сво © душi до дна, не показувала, що
дi ться насподi серця; оже одна в однiй чула щось собi рiдне, привiтне й
любе. Галя далi бачила, ширше сягала сво©м розумом: вiн у не© кохався при
достатках, у розкошi... В сторонi од людей, од життя, не знавши нi нужди,
нi клопоту, - вона сама поринала в сво© думки, привикла сама повертати
сво©м розумом. Не такi молодi лiта випали Христi. Тяжке сирiтство з самого
малку, гiрка неволя в чужiй роботi - приборкали ©© шибку думку. Недостачi,
нужда добре далися ©й знати, - щоб вона не забувала про наживу. Вона була
в життi ©© не останньою гадкою. Оже, як вони не рiзнились, а все-таки
обидвi однаково чули, що добре, що лихе, i через те завжди обидвi
сходились у сво©х думках. До чого Христя тiльки серцем прихилялася,
почуваючи добре, те Галя не тiльки серцем кохала, а й у речах вимовляла.
Порiднились вони серцем, душею. Вони були щирi товаришки, яких тiльки
вряди-годи зводить життя докупи.
Шануючи одна одну, кожна поклялася в душi, що як будуть у них дiти,
взяти одна другу кумою. Христя вже й радiла тому. Вона почувала себе
матiр'ю, а пiсля рiздва справдi послав ©й бог уже другого сина. Галя була
хрещеною матiр'ю. Грицько не тiльки згодився - зрадiв, як почув, що Галя
буде кумою. Вiн сподiвався, що хрещениковi добре буде вiд тако© хресно©
матерi. Христя ж дивилася на покумання, як на зв'язок довiчного товариства
з Галею.
I справдi, пiсля того вони ще дужче затоваришували. Почалися та мничi
сповiдi важких думок та гадок, пестощi та голубiння веселих надiй. Не
проходило дня, щоб або Христя не завернула до Галi, або Галя не побiгла до
Христi.
Галя полюбила свого хрещеника, як рiдну дитину. Сорочечки йому шила й
мережала; шапочки вишивала. А на руки вiзьме, - носиться, любу ться, як
сво©м. Iнодi зупиниться ©© погляд на любому поглядi дитини... довго вона
дивиться на його, придивля ться йому в вiчi, мов сво©ми очима хоче
з'©сти... То дивись: блиснула в не© в очах якась iскорка - сльоза не
сльоза, радiсть не радiсть засвiтила в них - i пригорта вона дитину до
свого лона й обда його поцiлунками.
Христя дивиться та й зiтхне важко. Вона бачить i чу , чого Галi треба,
та чого бог не да ©й...
- Що, як у вас будуть дiти, - стороною заходить Христя: - як уже ви ©х
глядiтимете? Адже ось - чуже, та як ви втiша тесь!.:
- Як у мене буде дитина, Христе, то я, зда ться, з'©м або задавлю ©©,
цiлуючи та милуючи... Я не дам на його пилиночцi впасти, кому-небудь
подивитися... Могла б я його - в сво©м серцi носила. Ви тiльки гляньте:
отаке манюсiньке-малюсiньке, без речi, без мови, тiльки оченятами
свiтить... Ти до його обзива шся, а воно ними поводить, мука , рученята
випруча , мов тебе пригорнути хоче... А ти зна ш: це тво тiло, тво
народження... "Рибонько!.. серденько!.." - оберталася вона до хрещеника,
окриваючи всього його гарячими поцiлунками.
То були бурхливi хвилi ще дiвоцьких любощiв, у котрих уже виразно
визначалося чуття матерi. То материне серце озивалося в гарячих дiвоцьких
пошибах кохання. Так дума й почува кожна молода молодиця, поки ще не
зна нi болiв тяжких, нi мук материних, нi непокiиних нiчок, якi
приходиться перебувати, доглядаючи малих дiток. Тяжкий бiк материнського
життя ще невiдомий, а материнське чуство заклюнулось у серцi кожно© жiнки
ще в сповиточку, - ще тодi, коли вона малою, невеличкою носилася з
лялькою, наче з справжньою дитиною, - як ще дiвчинкою голубила, кошенятко,
як дитинчатко, як молодою дiвкою пригортала свого милого, сама не
почуваючи, як пестила надiю у сво©м серцi на щастя матерi...

Мина зима. Ясне сонечко любо свiтить та грi ; снiги тають; бiжать з
гiр долинами прудкi протiчки срiгово© води; раннi чумаки коло возiв
лаштуються; а там i хлiбороби заворушилися... Наста весна. Все ожива ,
радi . Ось i великоднi святки прийшли i пройшли; зазеленiли поля; зацвiли
садки; защебетали соловейки... Пiсля довгого зимового сну все
прокида ться, : продира заспанi очi i, озирнувшись кругом, любу на
землю, що, як та. писанка, красу ться пiд золотим промiнням ясного сонця;
а сонце, глядя на не©, усмiха ться...
Тiльки дiждав Чiпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрiв i
заложив над самим шляхом не хату, а цiлий невеличкий будинок. Поки люди
налагодились з жнивами, то на його дворi, замiсть похило© хатини, стояв
веселий будинок i гордо позирав на вулицю великими вiкнами з зеленими
вiконницями. Давня Чiпчина гадка справдилась. Тепер уже не одна тiсна хата
iз сiньми, а цiлих три: одна - для матерi, друга - для себе, а через сiни
- свiтлиця - про гостей. Недалеко од будинку складали рублену комору.
Трохи далi, як поставили комору, заходились коло сарая з конюшнею; а там -
i загороду заплели нову, кругом дворище обгородили новою лозовою лiсою з
острiшком... Старi ворота поламав Чiпка, а приробив дощанi, панськi,
розтворчатi, а над ворiтьми, якраз посерединi, на кружалi вирiзана була
чоловiча пика: рот - як у сома, очi круглi - як у сови, нiс - як у кота, а
волосся, з продiлем посерединi - як у жiнки... З усього села збiгалися
дiти дивитись на те пречудо i великим дивом дивувалися...
В одно лiто непевне колись дворище, вiдоме кожному за пустош, зовсiм
перемiнилося. Страшне й прокляте, стало тепер воно навдивовижу всiм людям,
лоскотало ©х заздрi очi, а ще заздрiшi думки...
Як гляне iнодi Мотря на свiй плець, то й сама диву ться. Колись
пустка-хата - тепер будинок; пустиня-город - грядка квiток; гно©ще-двiр -
тепер зелений та чистий, кругом облямований коморами, загородою, сара м,
хлiвцями... Аж заплаче Мотря з радощiв.
- Колись як жилось... А тепер?.. Слава тобi, господи!
Чiпка перестав хлiба робити, став по ярмарках ©здити, полотна
скуповувати та перепродувати. Од його й пiшли в Пiсках полотенщики. До
його нiхто й не думав про це: вiн перший почин зробив.
XXVII_
НОВИЙ ВIК_
Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги вiковiчнi, на котрих ще
за дiдiв-прадiдiв прикували до панiв колись вiльнi хутори, села;
опростались людськi руки; несмiливо, наче чого боялися, приймались за
землю, котра колись була "богова та людська", потiм стала "панська", а
тепер, хоч силомiць надiлена, знову стала "людська...". Задурманений
неволею люд почав продирати очi... i нiчогiсiнько кругом себе не бачив,
окрiм - панiв та мужикiв!.. Усе, що не ходило в сiрiй свитi, - щиталось
панами. Усе, що приросло до землi, копалось у нiй, обливало ©© сво©м
потом, - усе те звалося "наш брат Савка...". Неволя порiзнила дiтей одних
батькiв, одних матерiв; вирила мiж ними глибокий яр, котрого нi перейти,
нi пере©хати, хiба засипати... Та хiба можна засипати у рiк, у десять, у
двадцять рокiв яругу, котрий копався не десятки, а цiлi сотнi лiт?.. По
один бiк яру стояли потомки старшини козацько©; стояли приблуди, котрих
приманила сво©ми розкошами задурена Укра©на - були мiж ними ляхи й
недоляшки, були москалi й московськi недоломки, були й осиротiлi дiти Юди,
котрi замiсть свого зруйнованого царства на чужiй землi завели нове
царство; тут можна було зустрiти нетрохи полупанкiв, котрi з дiгтярiв,
чумакiв, крамарiв, прикажчикiв повиводили сво©х дiтей у "люди",
поначiпляли на плечi з мiдними гудзями мундири, а на голови понадiвали
картузи з зiрочками... Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута
й зодягнена чужими руками... Тепер вона стояла i, як голодний вовк,
клацала зубами, поглядаючи зо зла на другий бiк яру, де потомки козачi
копалися в сирiй землi, понiвеченi, зубоженi, темнi - якiсь калiки, а не
люди, без пам'ятi про славну бувальщину дiдiв сво©х, котрi добували кров'ю
"славу та волю", без 'пам'ятi про самих себе, з страшною злiстю в гарячiм
серцi, з палкими на устах прокльонами, котрi вони посилали на той бiк...
Зда ться, якби не глибокий яр, одна б ватага кинулась на другу - i
полилася б рiчка чорно© кровi, потопила б правого й винуватого... Засланi
полудою очi пiд ту страшну рiзанину не розглядiли б, де свiй, де чужий -
кров би лилася, трупи б тлiли та ситили й без того ситу землю... Оже, дяка
боговi, цього не сталося... Зате скiльки вона задало страху тим, котрих
колись трепетало все, що ©м пiдверталося на очi!
Самому царковi Гетьманському, Василевi Семеновичу, обiйшлось усе це
недаром. Останнього сiчовика, як косою, скосила думка про неволю: Василевi
Семеновичу Польському "божевiльна воля", правiжка грошей пiщанами не дали
вiку дожити... Злiсть, переляк разом струснули немолодi костi вельможного
пана, положили його на лiжко, з лiжка - на стiл, а з столу - у домовину...
Оплакав рiд тiло свого владики над могилою й дома; оплакав доморослий
писака Озерський свого давнiшнього ворога, а тепер приятеля, у
"Московських" газетах. Не стало ватажка, -зажурились пiдручники... Що
тепер робити? з чого його почати, щоб насиджених мiсць не втеряти? Хто
порадить? хто заступиться?..
Перше всього загомонiли: кого тепер у предводителi? Чужого страшно, а з
сво©х - нiкого такого нема , та нiхто й не хоче. Колись було трохи до
бiйки не доходить за те мiсце, а тепер - кожен шукав собi теплого мiсця, з
великими грiшми, а про таке не хотiв i слухати. "Що по титулi, коли чортма
в шкатулi!" - не раз, не два можна було тодi чути. А шкатула справдi все
далi спорожнялася та й спорожнялася, - доло-жити тепер ©© не було нi
снаги, нi способу. Оже, предводителя, та ще й свого, таки треба!
Умовили якось "пред вод ительського синка", того самого одинчика Василя
Семеновича, що не дощупався - чи тверде, чи м'яке тiло в Чiпчиного батька.
"Синок" той був чоловiк нi бувалий, нi видалий, нi удалий. Хоч вiн десь
собi й учився кажуть би то - скiнчив i курса, а проте був чоловiк дуже
невеликого розуму, ще меншо© смiливостi, ще слабiшо© волi. Тiльки й
батькiвського, що пиха панська, при котрiй вiн зрiс i викохався, котро© й
тепер не кидав: вона його й погнала на мiсце, котрого всяк тепер сахався.
Та часи тепер були зовсiм не тi, щоб однi ю пихою жити. Уся молодiж
наче "подурiла": цуралася не тiльки "прав дворянських", цуралася роду...
Нерiдко син ворогував з батьком, обзивав його бридкими словами, -
"крiпосником, деспотом"; кидав рiдну оселю i, наомiхаючись над
батькiвськими звичаями й надiями, бiгав по Харкову або по Ки ву, питаючи
сякого-такого заробiтку! За братами потяглися й сестри: перестали й ухом
вести батька-матерi; сидiли день у день, нiч у нiч, як пiд суботу рабин,
за книжками - забули про хазяйства, забули й про гулянки... А в
Кривинського, кажуть, менша дочка вночi втекла вiд батька з якимсь
студентом-поповичем, - повiялась у Ки©в учитись... Дворянська пиха терпiла
вiд тако© зневаги.
А тут - як на те - "божевiльна воля" незабаром понаводила за собою й
сво©х дiток свавiльних; земство, де нема нi мужика, нi пана; мировi суди,
де не питають - якого хто роду... Зовсiм свiт перевернувся! Про старе
нiчого вже було й думати: треба якось до нового пристроюватись, щоб хоч
тут не попустити свого. Що ж його робити? як його приладитись. Руки до
дiла не призвича нi змалечку, - не неволити ж ©х на старiсть?! А розум -
хто до волi думав, що пановi потрiбен робочий розум? Пановi треба було
знатного роду, багатства; треба було вмiти себе показати, вмiти пожити,
по©сти, попити, а мати робочий розум, здатний на дiло, а не на вигадки
панськi, - пановi не треба було... А тепер: розуму! працi! -тiльки й
чутно, як вигукували на всiх шляхах, на всiх базарах життя.
Хто зразу не перелякався того покрику та брався за дiло, - того
захоплювало життя на сво© бистрi хвилi, мчало усе вперед, вперед, - то
кидало наспiд, заливало; то вергало наверх, пiдкидало вгору, знову несло
на гребенястiй хвилi, аж поки не виносило на берег... Хоч болiли iнодi у
нашого плавця пом'ятi боки, а все-таки вiн хоч i нетвердими ногами, ступав
на ту землю, де колись усе живло тремтало його духу. Усе-таки вiн був
господар на нiй, а не попихач, не наймит. Швидко вiн зживався з новим
сво©м мiсцем на старiй землi - i пiдвертав ©© пiд себе: вона йому плодила,
родила - ставало на пожиття його! А хто перелякався, - той залазив до себе
на хутiр, у село, проклинав новий вiк, нових людей, день за днем тяг
злиденне життя, про©даючи останн сво добро - викупнi бiлети, за котрi
баришники-жиди не давали й половини цiни... За собою життя веселе,
розкiшне, без працi, без клопоту; перед собою - вбоге доживання вiку, -
може, тяжка праця на старiсть, гiрка турбота, замiсть спокою, - без шага
грошей, котрi жидки вспiють вимотать, - без ступня землi, котру за старi
довги банковi тарахнули з молотка... Як же його не проклинати такого? як з
ним миритися?!
"Сонмище", оставшись без ватажка, як перелякана отара овечок, спершу
було кинулось врозтiч... Навперейми йому вискочило земство. Отара
повернула назад, згадала старе становище, де було пашi доволi, де водопо©
погожi, та й стала на згiрочку... Посеред отари й "предводительський
синок" крутився, та видно йому не водити переду! Хто ж поведе? Кому не
страшно? Хто звик до всяко© лихо© години? - Шавкун привик ще змалечку до
всього. Шавкун вiдомий здавна. Шкода тiльки - Шавкун бо©ться перед вести: