Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

пересуди... Хто вiн такий?.. Що це вiн зробив?.. Та,_ кажуть, н а ш-таки
шепнув комусь там: спровадьте, мов, його, куди зна те, менi його не треба!
Так до його дуже не чiплялись, а в перший прийом i завдали в москалi...
Бач! Он вiн який москаль! Зна ш тепер?!
Чiпка слухав, слухав та й голову схилив на груди, слухаючи... Незчувся,
коли й вечорiти стало... Дiд удвох з Грицьком i отару заняли.
- Ану, рушай! додому час! - гукнув дiд уже з шляху.
Чiпка глянув на дiда, пiдвiвсь i поплентався стороною, позад отари,
немов п'яний, наче учадiв... Голову на груди звiсив, очi в землю
потупив... Нiчого не чув, не бачив... Не знав, коли й у село прийшов, як i
додому достався... Очумався уже в хатi...
- Так отакий мiй батько був, мамо?
- Який?
Чiпка почав розказувати...
- Такий же...
- Чому ж ви менi давно цього не казали?
- То що б було, сину? Замовк Чiпка. Щось думав...
- Нiчого... - нешвидко вже одмовив, та й знову замовк.
Сумно стало в хатi, як у льоху... Чiпка сидiв на лавi, ноги звiсив,
голову спустив трохи не до колiн... Якби його так намалювати, - сказали б:
то не чоловiк сидить, то - сам сум!
Мотря, дивлячись на його та згадавши давн тихо плакала...
- Нi! Недобре зробив батько, - глухо якось, з протягом, почав Чiпка...
- Нi... негаразд!.. Чому вiн ©х не вирiзав, не випалив?..
- Кого, сину?
- Панiв! - одказав твердо Чiпка.
- Що це ти, сину, кажеш? Хай ©м господь за те оддячить, а не люди!
Чiпка мовчав. Мотря перехрестилась та й знову заплакала. Тихо носився
той плач по хатi пiд темний вечiр; тихо слався по долiвцi, по стелi, по
бiлих стiнах та давив, як обценьками, серце i в матерi i в сина.
Вiн сидiв зажурений, нiмий, як стiна. В його думцi, перед його очима,
носився чорним вороном батько...
"Бiдний мiй тату! - думав вiн. - Не знав ти долi вiд самого малку -
може, аж до смертi... Ганяла вона тебе з одного краю свiта на другий, од
панського двору до Дону, од Дону - до прийому... Де ж тепер ти? Що тепер з
тобою?.. Чи тлi пiд землею тво наболiле тiло? Чи порвала його
московська нагайка на шмаття? Чи пронизала тебе вража куля у бо©?.. I
загребли тво© костi з кiнськими кiстками в одну домовину, в одну високу
могилу?! I нiкому вона не скаже, не по-вiда, що пiд нею лежить твоя мучена
душа без одплати... А може, тебе доля занесла куди в далеку чужину, на
iнший край свiта, ти дума ш-гада ш, не досипляючи ночей, про матiр: як
вона тут, бiдолашна, поверта ться, що з нею виробляють люди... Ой, боже
наш, боже! Ти - всесвiтнiй царю: ти все бачиш, все зна ш... ти один
нагляда ш над землею i ма ш волю над нею... Чому ж ти не скара ш злого -
хай не кара доброго?! Чому ти не вдариш на злочинця сво©м гнiвом
праведним?.. Нi... ти мовчиш... мовчиш, як глупа нiч... До тебе не
доходить плач наш... нашi сльози... ©х заступили од тебе вороги нашi... Ти
не скара ш ©х... нi?!
Знемiгся Чiпка. Як колода, повалився на лаву, та тiльки стогнав. Силу
його пiд'©хала важка, несподiвана туга; думки помутилися, куйовдились у
головi без порядку, як завiрюха зимою... Не пам'ятав вiн, що думав; не
почував, як тяжко стогнав...
- Чого ти стогнеш, сину? - пита журливо Мотря. Мовчить Чiпка.
- Чи ти нездужа ш?
Мовчить.
- Ти спиш, сину?
Мовчить.
Дощ давно вже перестав; хмари розiйшлися; виплив ясний мiсяць, заглядав
у вiкна, а на долiвцi й по стiнах розмальовував чуднi якiсь виводи-узори.
Мотря тихенько пiдвелась, пiдiйшла крадькома до лави, де спав Чiпка,
загляда в його блiде лице. Очi йому вiд знемоги закрилися, зуби зцiпленi,
вид - страшний, грiзний. У матерi аж серце боляче повернулося од того виду
страшного...
- Хай тебе кри мати божа вiд усього лихого, - шепче вона. - Спи, сину,
може, переспиш.
Та, прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрiмати.
Тепер Чiпку не напала пропасниця, тiльки помарнiв на виду трохи. Зате
сум обняв його голову. Такий сум та журба, що аж дивно: як-таки такий
молодий парубок, та такий сумний!
Сяк-так добув Чiпка пiдпасачем до осенi. Восени почали з дiда правити
грошi. Дiд не давав, бо десяти карбованцiв не було, а п'яти не прийняли.
Потягли дiда, як до рiзницi вола, до пана Польського у двiр... На Чiпку
налягла ще гiрша журба, ще мiцнiше сповивав його смуток. То, було, хоч з
дiдом одведе душу, розважиться, а тепер - дiда нема... i в двiр не
пускають!
VI_
ДОЗНАВСЯ_
Лягла зима. Вийшов Чiпка за царину, ходить коло землянки, голову
повiсивши. Дiдова оселя снiгом прикрита; мороз малi вiконця позамуровував;
дверi замело, забило. Розгрiб Чiпка ногами снiг, одкинув трохи, одхилив
дверi, увiйшов у землянку. Пусто та холодно! - "Нема дiда, - дума Чiпка,
- i землянка, така ще недавно привiтна, тепла, стала холодною та
неодрадною... От що робить сильний з немiчним! Пани - з крiпаками... Вони
й з мо©м батьком таке виробляли... одiбрали його вiд мене... я його не
знаю, не бачив... покрили мою голову соромом, докорами... Проклятi!"
Верта Чiпка в село. Йде вулицею мимо шинку; роздивля ться,
прислуха ться. Там люди сновигають; там чоловiки бiдкаються сво©м
убожеством та лютими морозами; там молодицi сваряться через тин... Коло
шинку крiпакiв цiла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спiрка,
змагання...
Однi викрикують:
- Що вони нас дурять?.. що вони над нами знущаються? Ще якiсь два роки
видумали?.. ще трохи?!
- А видно, що трохи, - одказують другi. - Так вони, бач, намовились,
щоб не зразу сво© панськi руки покаляти...
- Кат ©х бери, з ©х руками! - озиваються третi: - вони звикли чужими
жар загрiбати...
- Егеж... А тепер прийшлося сво©ми, так вони: хоч ще два роки!
- Так-то, видно, ©м нашi руки подобались, - зарiша сивоголовий дiд.
- Ну, стривай! - кричить знову хтось з гарячiших: - тiльки дiйде до
царя чутка, що вони й його й нас дурять, - знатимуть вони! Вiн ©х зараз у
крiпаки поверне, а нас панами поробить...
- Це тодi буде, як на долонi волосся виросте, - охолоджу неймовiрний.
- Чого волосся виросте? - кричить гарячий. - Скаже цар: будьте
панами... ну, i будемо!

- Оттодi-то буде!! - глузу неймовiрний.
- Авжеж... не те, що тепер!
- Я б свого зараз, як бовкуна запрiг у санчата - та по дрова... а то
тепер у хатi така холоднеча, що аж вовки виють, - каже хтось з гурту.
- Ну, вже й морози! Ще таких сю зиму й не було... - загомонiв гурт.
- То чи не пiдемо грiться до Гальки?
- Ходiм, ходiм! - одказало разом кiлька голосiв.
Юрба посунула в шинок. Чiпка пiшов додому, повiсивши голову, про все,
що чув, роздумуючи... Прокльони клекотали в його серцi, пекли його,
мучили.

На весну радиться Чiпка з матiр'ю:
- Що, мамо, робити? дiд у неволi... чи не взятись менi з ким овець
пасти?
- Зна ш, сину, яка моя рада? - каже мати. - Ось покинь ти сво© вiвцi,
не вiк же ©х тобi пасти... Приймайся краще коло землi. Не все ж чужим та
чужим ©© робити. Може, як-небудь розгорю мось на скотинку: свiй хлiб буде.
Сам хазя©ном станеш... А на осiнь, як бог приведе дiждати, треба й об чому
iншому подумати. Я вже стара, нiкчемна стала... хто в хатi порядок дасть?
Слава тобi господи, й ти вже немалий... Другi тво©х лiт дiтей мають...
Та не слуха Чiпка материно© ради. Степ, привiлля, - от що йому сниться!
"Я зрiс, викохався коло овець... коло них i посивiю", - дума вiн.
На другий день пiшов радитись з громадою.
Не прийняла його послуги громада. - "Молодий ще, ненадежний... Нам
треба вiвчаря старого, щоб овець не порозгублював". - Так одказали Чiпцi
хазяйськi голови й наставили вiвчарем якогось дiда з другого села.
Тяжко образила Чiпку громадська неправда. "Чи я не служив? чи я не
годив? чи за мене яка пропажа сталася?.. I де правда? де вона? I громада,
бачу, живе кривдою... Скрiзь однаково..."
Вернувся вiн додому, трохи не плачучи. Волею-неволею треба було за плуг
братись.
Закипiла в Чiпки у руках робота. Найняв плуг, волiв, зорав поле,
засiяв, заборонив; зiйшло - як щiтка! У косовицю став за косаря - викосив
дванадцять копиць сiна. чим овечок узиму годувати. Настала жнива -
мiсячно© ночi жне. Розгорювався десь на десять рублiв; купив у за©жджого
цигана стару кобилу; звозив хлiб, поставив у току: отакi скирти
понавертав!
Дивуються люди, що Чiпка до хазяйства такий удатний! А Чiпка, дивись, у
же й хлiб вимолотив, сама солома сто©ть - завалив увесь город ожередами.
Скоту нема. Продав Чiпка бiльшу половину соломи, кiлька мiшкiв хлiба, та
восени купив корову на ярмарку.
Радi Мотря. Коло тi © корови, як коло дитини, ходить. Ось i телятко
знайшлося. I молоко сво , i сир, i маслечко. Чого ще? для себе, й для
людей. Прода Мотря молоко глечичок по глечику, склада копiйку до
копi чки. Настягалася рублiв на кiлька грошей та к рiздву справила Чiпцi
парубоцьку одежу: купила добру сиву шапку, червоного пояса, чоботи добрi
юхтовi. Дяку боговi, що з Чiпки вийшли люди...
Ось знову весна-красна. Чiпка так i припада до хазяйства. Рано вста ,
пiзно ляга , - та все в полi та в полi. Хоч не дуже радi , та й не
журиться: за роботою нiколи. Сам на себе,, на свою працю всю надiю
поклада . Припада до того поля, наче закохався в його... Не тiльки в
будень - i в свято...
- Чого се ти, сину, так унадився в те поле, що й у недiлю не посидиш
дома? - пита Мотря. - Чи ти, бува, не наглядiв чого там?
- Егеж, наглядiв, - смi ться Чiпка: - там така перепеличка!
- Ти б собi пошукав, сину, хазяйки, а менi - помочi...
Чiпка нiчого не одказав: узяв шапку, вийшов з хати.

Недiля. День випав якийсь хмурий. Дощу не було, - тiльки десь сонце
заховалося, небо сiрими хмарами обмазалось. Стали благовiстить до церкви.
Чiпка убрався, пiшов з матiр'ю. Вернулися з церкви, пообiда'ли. Напо©в
Чiпка корову, кобилу. Рано ще. Ходить вiн по двору, нудиться. "Хiба пiти?
- дума. - Пiду... ©© не побачу, - на поле налюбуюся..."
Знявся й пiшов. Перехопивсь через мiсток, доходить до луки. Коли чу -
знову той самий голос... Вiн увесь затрусився, а серце - отак заходило!
- Нi, постривай... тепер не так! - прошептав вiн. - тепер незчу шся,
звiдкiля й лихо складеться!.. - Постояв ще трохи, послухав та присiв у
борозну й тихо, як той злодiй, порачкував на голос.
Дiвчина сидiла на обнiжку, на зеленiй травi, та плела вiнок з ромену,
сокирок, трав'янок i других польових квiток, що тут же недалеко на луцi
розстилались чудовим цвiтним килимом, напували пахощами обвiтря. Вона
сидiла спиною до того мiсця, звiдкiля пiдкрався Чiпка. Кругом не© обсипано
було квiтками, натрушено травою; повна фартушина того польового добра
розстилалась на колiнах. Дiвчина знай опускала туди то одну, то другу
руку, витягала квiточку по квiточцi, пiдбирала один колiр до другого,
сплiтала докупи, перев'язуючи гнучкими Петровими батогами. Одначе робота
ця забрала не всi ©© думки: дiвчина стиха спiвала... Тихенький подихав
вiтер, шевелив ©© невеличкими чорними кучерями, що повибивались на висках
з товсто© та довго© коси, маяв червоною широкою стьожкою, заплетеною в
косу, й розносив по полю журливу пiсню... По сумному голосу, по задуманому
личку можна було помiтити, що дiвчина не жила без _лиха...
- Здорова була! - гукнув ©й на саме ухо Чiпка, скравшись з-за спини.
Дiвчина кинулась, затряслася; схопилась, щоб утiкати, та, висипавши на
землю квiтки з фартушини, похопилася, знову опустилась на траву й стала
обома руками гарбати й. кидати назад у фартушину польове добро.
- А куди ти тепереньки втечеш вiд мене? - пита ©© Чiпка.
- Я й тiкати не буду... - перевiвши дух, одмовила вона, та й пiдвела на
його сво© оксамитнi очi. - О-ох... та й злякав же ти мене... хай тобi!
Од iскристого погляду, од ©© голосу, свiжого та дзвiнкого, - так i
звився Чiпка. - "А хороша ж яка!.. а люба та мила!.." - промелькнуло у
його в думцi. Вiн стояв перед нею мовчки та милувався такою вродливою
красою. Мовчала й вона, пiдбирала квiтки. Вiн осмiлився - сiв поруч з нею.
- Що це буде? - обiзвався перший, показуючи на недоплетений вiнок.
- Хiба не бачиш? - вiнок! - аж скрикнула. Знову замовкли обо . Вiн
схилився бiля не© трохи на лiкоть та скоса поглядав на ©© личко, що вiд
тако© несподiвано©, тривоги зашарiлось, зда ться - пашiло полум'ям. Вона
пiдбирала квiтки та зв'язувала в невеличкi пучечки одномасних кольорiв.
Навкруги тихо, гарно, зелено; тiльки буйнi жита стиха шурчали довгими
колосками, мов розмовляли з собою; од квiток пахощi разом з повiтрям
втягались грудьми - i легко й мило було дихати...
-_ Се тво поле? - трохи згодом, якось боязко, спитала вона Чiпки, не
одриваючи очей вiд вiнка.
- Мо .
- I хлiб твiй?
- Мiй.
- I то, пiд га м, тво ?
- Мо .
- А я тут мiсцину найдужче люблю... _Бач, якi на _нiй гарнi квiтки
ростуть.
Чiпка не потрапив, що ©й одмовити, - та замiсть того уставивсь на не©
очима. Розмова перервалася. Хвилина... двi... Чiпка не спуска з не© очей.
- Чого ти дивишся на мене? - обiзвалася вона, скинувши на його погляд.
-Дивись, яку моду вигадав... мов з'©сти хоче...
Чiпка не одрива очей. Так йому мило дивитися на не©!
- Не дивись! - скрикнула вона та й затулила йому очi сво ю рукою.
Чiпка - сам не свiй... так йому любо, що вона доторкнулася до його виду
сво ю бiленькою, пухкенькою рукою... Зда ться, якби можна, так би й
гамкнув за мiзинчик-пальчик, що свiтився навпроти свiта, як рожева
квiтка... Вона в одну мить прийняла руку. Вiн знову, осмiхаючись, уп'яв
сво© очi.
- Не дивись! чу ш?.. а то повернуся! - Та взяла справдi й повернулась
до його спиною.
Чiпка, як мала дитина, перелiз на другий бiк, - та все-таки заглядав в
вiчi.
- А-а-а, осоружний... причепа! не дивись, кажу! не дивись! - Та давай
його вiнком по головi й по виду бити.
"Вий, - дума Чiпка, - бий дужче... бий хоч цiлий вiк так, тiльки не
прогонь вiд себе... Менi так любо та мило з тобою!"
Вона трiпала об його вiнок, а вiн тiльки осмiхався... Вiнок швидко
розсипався; головки од. квiток поод-лiтали; бадилля вона кинула геть у
траву й зацокотала:
- Бач, що ти наробив? Бач, що? Бач?! - Та, згорнувши попiд лiктями сво©
бiлi руки, - сама вже послала йому бiсики очима...
Чiпка не видержав. Як кiт на мишу, - так вiн кинувся на не©;
мiцно-мiцно здавив ©© цупкими руками, влiпивши в щоку такий поцiлунок, що
аж виляски роздалися, наче хто удрав долонею з усi © мочi.
- Пу-у-сти... п-у-у-ст-и-и! - закричала дiвчина, пручаючись. Вiн ©© ще
мiцнiше пригортав, поки вона, випручавши руку, не мазнула його по виду...
Тодi вiн випустив.
- Ну, та й удрала ж, - аж закрутило в носi! - каже вiн, скривившись.
- А чого ж ти лiзеш, безстиднику? Рад, що саму дiвчину застукав на
полi, то вже й лiзе!.. - каже вона. А в само© очi - так i смiються, так i
грають!
- Дурна ти... хiба що?
- Як що? Он, послинив... ве-е! - та й стала витирати рукавом щоку.
- Не одкусив же, - смi ться Чiпка.
- Ото б добре, якби одкусив... Тодi б я тобi очi видрала.
- Якби подужала.
- Тодi б побачив...
Розмова знов унишкла. Вона кудись геть-геть дивилася, а вiн - на не©.
Повiнув вiтрець; розiрвав димчасту хмарку, що застувала сонце; воно з-пiд
не© ви-плило в сво©й пишнiй красi й обдало ©х хвилями блискучого свiту,
наче гарячим золотим дощем осипало. Жита зашамотiли, пiднiмаючи догори
сво© похиленi колоски.
Дiвчина прямо глянула Чiпцi в вiчi; якраз стрiлася з його очима та,
спустивши вниз довгi й густi вi©, запитала :
- Де ти був, що так довго тебе не видно було? чому ти сюди не приходив?
- Нiколи було, - не призна ться Чiпка, а сам собi подумав: чому я ©© не
зустрiчав тут?
- Що ж ти робив? - вона йому.
- Коло хазяйства...
- А в тебе земля ще де ?_
- Нi, нема.
- А хата ?
- ._
- А батько та мати? брати та сестри?
- Одна мати.
- Де ж ти живеш?
- У Пiсках. А ти де?
- Тобi навiщо?
- А ти ж мене питала...
- Нащо ж ти розказував?
- Скажи хоч: як тебе зовуть?
- Так, як хлiб жують...
- Чия ти?
- Батькова та материна...
- Чудна ти!
Вiн прилiг грудьми на землю, пiдпер сво лице обома руками пiд щоки та
пильно-пильно дивився на не©.
- Чи ти справдi налагодився мене з'©сти?.. Чого ти витрiщив очi?
- Бо хороша дуже...
Вона осмiхнулася, навела на його сво© чорнi очi - гладила ними,
вабила...
- Iди вже собi додому... Чого ти прийшов?.. ковтнуть хоче! не дав вiнка
доплести...
- Нащо ж ти побила?
- Чого ж ти лiз, безстиднику? Геть собi! - Та як пихорне його руки
сво©ми, - так Чiпка й клюнув носом у зелену траву. Вона зареготалася
молодим та дзвiнким смiхом, мов хто срiбло розкотив по золотiй тарiлцi.
Не вспiв Чiпка пiдняти голову, коли чу , щось гука : "Галю!.. Галю!..
Галю!.."
Дiвчина кинулась, стрепенулася. Чiпка дивиться то на не©, то в той бiк,
звiдкiля вчувся голос.
- Хто то? - пита вiн.
- Не знаю! - промовила вона. - Та як сполохнута перепелка, разом
зiрвавшись з гнiздечка, прожогом пурха вгору, - так вона одскочила вiд
його, i - тiльки оком моргнути - майнула подовж жита.
Чiпка пiдвiвся, встав, випрямився, не спускав ©© з очей... Вона, як
вихор, мчалася густим житом, воно тiльки розлягалося за нею, як
розлягаються хвилi пiд натиском дужо© руки, що керу човном. Далi та далi,
пролинувши через квiтучу луку, вона пiднялась на гору, стала з очей
зникати... Чiпка пiдтюпцем побiг собi в догоню за нею... Вона окрилася за
горою... Вiн напружив ноги, наче доганяв злодiя; мчався стрiлою; миттю
вискочив на гору, перевiв дух, глянув на долину - i йому в вiчi кинулось
ось що. Коло хутора, гiн, може, зо дво вiд гребеня того самого згiрка, на
котрiм стояв вiн, пiд двором стояла натоптувана жiнка, наставивши руку над
очима вiд сонця, та на всю околицю гукала Галю. Дiвчина бiгла прямо до
жiнки, та ще здалека озивалася: "Чого ви? Я - ось! Ось-ось - зараз!..
зараз..." - Незабаром вона опинилася коло жiнки, та разом обидвi й пiшли у
двiр.
- Ну, тепер же i я знаю, чия ти! - промовив голосно Чiпка й весело
повернув назад.

Пiслля того - не пiзнати Чiпки: з лиця спала давня туга, очима не
виглядав смуток; став вiн веселiший, привiтнiший; iнодi можна було й пiсню
почути вiд його... Щастя його манить до себе, пестить, голубить доброю
надi ю; свiт йому любо усмiха ться, хоч i бачить вiн у йому лиха багато,
плачу, лементу... Вiн тепер дивиться на його не злим оком; прислуха ться
чутким серцем; хочеться йому увесь мир обняти, втерти йому сльози,
втихомирити горе...
Повернеться вiн до себе думкою, чу , як у головi борюка ться острах з
надi ю: то надiя подужу острах, то острах - надiю. Оже надiя все-таки
зверху! "А може... всього на свiтi бува ! Часом убогий покоха багачку, а
багачка убогого, та й поберуться..." А страх знову сполохне надiю: "Може,
москаль ©© пановi судовому коха ... не попусти, боже! зав'яне, помарнi
свiжий квiт ©© вроди пiд холодним, жовтим поглядом судовика... погаснуть
яснi очi, поблекнуть рожевi уста... захляне душа... Не доведи, господи! не
одна душа згине, а разом аж двi! А може... - прорива ться наверх-таки
надiя: - щастя, як трясця..." - I очi в його засяють радiстю; серце
затрепече в грудях вiльнiше...
З того часу - поле як причарувало його. Перебуде день, два, - та й
iде... - "Може, хоч здалека побачу, коли не доведеться побалакати..." -
Ходить по полю, з ниви на яиву, вiд шляху до гори, вiд гори до шляху;
всюди. ника , до всього додивля ться... - "Отут ©© вперше забачив...
осьдечки вiнок плела... ось та мiсцина, де сидiли... сюди тiкала... а це,
видно, недавно ходила, бо свiжий слiд..." Дививсь - не стямився й звiдки,
вихопилась та й почимчикувала житами, тiльки одежа матна ться... Чiпка
помiтив - берегтися стала.
- Ач, утекла!.. - мовить вiн голосно. - Ген-ген уже... за горою... Ну,
та й дiвчина ж!!
I верта вiн назад у Пiски, радий та веселий, що хоч здалека побачив.
VII ХАЗЯ Н_
Ну, а Грицько що?
Грицько - непромах. Як тiльки почув, що дiда в двiр беруть: "Е-е, коли
так, мабуть, годi на баранах ©здить, годi за вiвцями ганяти, - бо
невеличка з них користь... Ось служив-служив, та тiльки й того, що на
менi... Час, мабуть, про хлiб подумати". Подумав, - та тi © ж таки весни й
покинув дiда. Виходили на заробiтки пiщани, - потяг i Грицько з ними,
скинувши через плече косу, а за спину - торбину з сухарями, лихеньку
свитину та не кращi й чоботи.
Невiдомi мiсця, котрi довелось Грицьковi вперше переходити, люди, яких
©м лучалося стрiчати, - все це мало незвичайний пошиб на парубка. На все
те вiн дивувався, рота роззявивши.
"Ач, як люди живуть! Ач, як будови помурували!.. якi дверi, вiкна
повставляли... всього тебе, як у водi, видно! I що то воно кошту ?.. Адже,
якби взяв цеглину та пошпурив у шибку, мабуть би, й за рiк не од-служив за
не©!.. Таке багатство, такi розкошi!" - думав вiн, проходячи широку вулицю
величезних магазинiв.
Улиця - справдi на диво. По обидва боки сплош-ним муром витяглись у
струнку височеннi палаци: i бiлi - як снiг, i зеленi - як рута, i блакитнi
- як китайка. Пiстрота кидалась у вiчi. Парубок не знав, на чому
зупинитися, на вiщо подивуватись: чи блискучими проти сонця, як кришталь,
дверима, над котрими висiла або стояла по боках здоровенна червона або
блакитна дошка з золотою наковкою, або з гарним малюнком усяко© всячини -
машинерi©, окулярiв, хлiба, ковбас, свинячих окост; чи дзеркальними, у
чоловiчий рiст, вiкнами, з котрих визирали на вулицю до ладу розставленi
рiзнi золотi й срiбнi виробки, пiстрiли всякими кольорами ситцi, шовковi
са ти блищали, м'якi оксамити сизiли, червонiли, цiле море роблених
квiток, як живi, вабили носа понюхати... По вулицi, з одного й з другого
боку, снували лавами люди по серединi, битiй каменем, гуркотали карети,
коляси, фаетони, деренчали звощицькi дрожки... Заробiтчани проходили мимо
магазина з дитячими цяцьками.
- Дядьку Остапе! - обернувсь Грицько до одного з сво©х. - Що то?
- Ляльки.
- Навiщо?
- Панам на iграшки...
- А дивiться, що то за звiр роззявив так страшенно рота, немов тебе
з'©сти хоче! Гляньте - як у ротi червоно!.. А зуби якi?! От, якби такого
випустити та пiймав вiн кого на зуби!..
- Хiба, ти дума ш, вiн живий? То зроблено з чогось.
- Невже? Де ж таки?! Ви гляньте: он як у його очi блищать!
- То що, що блищать? I очi йому шклянi повставляли...
- А чого ж вiн такий страшний? I навiщо робити таку страшну iграшку?! -
допитувавсь Грицько, приглядаючись крiзь шкло на не©.
- Та хай йому цур! Ходiмо... а то ще тут по гамалику заробимо.
Пiшли. Одначе в Грицька з ума не сходила та страшна лялька. "I що воно
за звiряка? - думав вiн. - Грива тобi, як у коня; а само - бог його зна ,
на вiщо й схоже! А люте, мабуть?.. Лютiше вовка!.. Недаром так рота
роззяпило, зуби вищирило... А чи воно то можна такого чоловiковi зловити?
Навряд чи зловиш! Воно, мабуть, дужче вiд найдужчого чоловiка... А чи я б.
то його подужав? Нi, мабуть... I Чiпка б, мабуть, не подужав... а вовка
вiн раз сам на сам одiгнав вiд овець... Цього навряд чи одженеш... I де
воно заведеться таке!.. Господи ти мiй милий..."
- Дядьку Остапе!
- Чого?
- Що воно таке за звiряка ото? - пита знову Грицько, як перейшли вони
вулицю з магазинами та йшли трохи глухiшою.
- Та я й знав, як його звати, та забув!
- Кого там звати? - пита третiй чоловiк.
- Звiряку... Там ми бачили в вiкнi одного: грива бiла, само руде, голе,
рота роззявило, немов тебе проглинути збира ться, - одмовля Грицько.
- А хвiст довгий?.. на кiнцi з китицею?
- Еге-ге!
- То - лев.
- Лев?! - вимовив здивовижений Грицько. - Що ж то воно за лев?
- Звiр такий... Цар_ над звiрами...
- Цар?! Так ото той цар!! А нестеменний тобi цар! Уже, мабуть, що
тiльки вiн не скаже, то кожен послуха . Бо де його такого страховища не
послухати?!
- А звiсно. На те вiн i цар, - одмовляв чоловiк.
- Та, мабуть же, вiн i здоровий дуже, сильний?
- Авжеж сильний: сильнiше вiд усякого звiра!
- Як же його ловлять такого? - пита Грицько.
- Як? Звiсно - якось-то ловлять... прирозумiли якось - коли, кажеш,
держать у хатi.
- Його, мабуть, один наш цар тiльки й зможе пiймати; а нашому братовi -
не сiкайся! - каже Грицько.
- Так! цар тобi ловитиме, - увернув дядько Остап. - Пошле таких, як
ти... от i лови!
- А як покуса? як з'©сть?!
- То що, що з'©сть?
- А як я не хочу?
- То голову зiтнуть...
- Та як же його таке пiймати, коли на його й глянути страшно... Вовк
який, - та й того бо©мося... а то ж таки таке страховище, господи!
- Царевi до того дiла нема . Сказано: лови! то й лови...
- А що ж у нас нiде такого не чутно, щоб ловилося?
- Та воно у нас не водиться.
- А де ж воно водиться?
- Десь за морем.
- А хiба й за морем земля?
- Бог його зна . Видно, в, коли цей звiр з-за моря...
- А чого ж старi люди кажуть, що за морем уже землi нема , а тiльки три
коти... на них i земля держиться...
- То, може, воно там, мiж тими котами, й водиться! - одказав третiй
чоловiк. Розмова на цiм обiрвалася.
Iшли вже заробiтчани мовчки, нога за ногою, кожен сам - з сво ю думкою.
Вийшли з мiста в поле на битий шлях. Тут уже iншi речi клопочуть
Грицькову голову; iншi думки захоплюють його серце.
Серед широкого й просторого степу, рiвного як долоня, над котрим
носився тiльки буйний вiтер та чорний ворон коли-не-коли скрикував над
головою, прорiзуючи дзвiнко обвiтря сво©м дужим крилом, або степова чайка
кигикала, з купини на купину злiтаючи, мов за дiтками плакала мати, - тут
йому думка розмальовувала картину за картиною... То перед його очима_
виводила обстави городського життя, бучного, шумливого, клопiтливого. Усе
те ревло та клекотiло, як вода в_ прiрвi, й лякало його сво©ми розкошами,
бiганиною, вигуками та викриками. Заквилила чайка - й разом перенесла його
думку на село, в тиху сiльську -хатину, нагадала про жiнку, про дiток...
Жiночка така маленька, чепурненька, швиденька, - усе в не© до ладу якось
не тiльки в хатi, а й у роботi: швидко вона поверта ться, дiло горить у
не© в руках, - чисто, гладко... Дивиться вiн на ©© роботу, а самого жаль
бере, що вона так працю . Вiн аж розрива ться, щоб найбiльше зачепити,
найважче самому зробити, а жiнцi, щоб менше зосталося, щоб вона не
натрудила сво©х бiлих ручок. Хай коли й робить, то так, ненароком, мов для
iграшки, а не вiд нужди. А прийде свято, недiля, пiдуть вони у парi до
церкви, з церкви - обiдати; пiсля обiда - полягають одпочити... А тут -
дивись: Iвась або Василько прилiзе, ста дибки коло матерi, спина ться ©й
на руку, не да задрiмати.
- Пiди, Iвасю, пiди гратися, - каже мати, - поки тато задрiма ...
- Дi-ма-ю... ма... - лепече дитина.
А тато чу це, дивиться на дитину крiзь вi© д серцем радi ...
Син одступив од матерi; диба малими ногами до його. Вiн умисне
повернув набiк голову - скоса погляда на дитину.
- Бач, бач! розбудив батька, - каже мати, - не дав спочити...
- Бу-див... ци-ти... - одно лепече дитина.
- А батько вiзьме прута, та - аж-аж-аж-а! Дитина сто©ть, пильно
дивиться то на батька, то на матiр.
- Жа-жа!.. жа-жа! - промовило й собi за матiр'ю, замахуючи малою ручкою