Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

вiкнами, - аж шибки двигтять...
- Чiпко! Чiпко! що то ти одмолю ш сльозами? - регочучись, знову Лушня.
Чiпка пiзнав голос. Смiх над його молитвами, над його сльозами,
товариська зрада, докора - разом кинулись йому в голову, схопили за
серце...
- Уб'ю!.. - аж сичав вiн - та вхопивши макогiн, босонiж з хати...
На щастя, Лушня почув тихий скрип босо© ноги, глянув - i одскочив
убiк... А Чiпка обiруч попер макогоном прямо.
- Уб'ю!.. - гука вiн щосили, та знову бiжить за макогоном.
Лушня - далi... Поки дiстав Чiпка макогона, Лушня опинився геть
далеко...
- Вон, с[учий] с[ину]! щоб ваш дух не смердiв коло мого двору! -
кричить Чiпка на все горло. - Уб'ю, тiльки побачу хоч здалека...
- Чи ти, бува, не здурiв? чи не збожеволiв. Чiпко?.. За вiщо ти нас
лагодишся вбивати?.. - зупинившись так, може, за гони, гука Лушня.
- Я через вас сорому набрався... мене через вас нiвечено... Вон!..
Товариша б'ють, а ви по шинках гуля те та ще й смi тесь?.. Це вже не
первина... Тодi в пана... самi завели, самi й покинули... А тепер тута!..
ви товаришi, друзяки?.. Собаки, а не товаришi!.. Вон!! - Та, кинувши
макогона об землю, пiшов назад у хату й засунув за собою дверi.
Лушня постояв-постояв та знову пiдiйшов пiд вiкно.
- Чiпко!.. Чiпко!
Чiпка лежить на полу, мовчить.
- Оже не сердься!.. Ось вислухай попереду... Хiба б же ми тобi, ти
дума ш, не помогли? Та ми б раднiшi... Ми ото, як побачили тебе, та разом
i кинулись по вулицях скликати людей... Я побiг до Сидора в кузню молотка
взяти... Коли оглянусь - аж Петро з Якимом кричать... Дивлюся - аж ©м уже
руки скручують десятники... i старшина коло них... Я мерщiй на помiч,
хотiв оборонити; а вони й мене зв'язали... Подумай: що нам було робити?..
Ми й почали вибрiхуватись, що буцiм тiкали з ляку... А старшина нас - у
чорну... Оце тiльки недавнечко випустив. Петро ж та Яким пiшли в Крутий
Яр, а я оце зайшов за тобою... А ти нас убивати збира шся! - додавши жалю
в голос закiнчив Лушня.
- Я вже чув таку пiсню... Я вас добре знаю! - мотнувши головою, одказав
Чiпка, спустивши трохи гнiву.
- Так що ж, ти не вiриш?.. Нехай я, де стою, там i провалюся! Хай мене
свята земля прийме, коли неправда!.. - присягався Лушня.
Чiпка мовчав, не озивався; серце в його одходило. Вiн думав: чи Лушня
каже правду, чи бреше?
Лушня брехав i боявся не пробрехатись. Вiн чув, що Чiпка натякнув, що
його бито: щоб уже зовсiм розжалобити товариша, вiн давай напирати на це.
- Чи вже б ми не раднiшi тебе вирятувати?.. Хiба нам не казано, як тебе
нiвечили?.. Та в нас серце кров'ю обливалося... Так що ж ти будеш робити,
коли взапертi?..
- Чом же ви не рознесли чорно© к бiсовiй матерi?.. - уже без серця
вступа Чiпка з розмову.
- Еге... Розвали ©©! Коли на нас трьох постановлено сторожу аж з десяти
чоловiка; та все один другого не видасть: здоровi, як буга©, а високi, як
верстви.
- Де ж Петро та Яким? - забуваючи, пита Чiпка. - У чорнiй зосталися?
- Та кажу ж - пiшли в Крутий Яр погуляти, бо тут страшно... А мене оце
за тобою послали.
- Я не пiду! - одрубав Чiпка.
- Та й я, мабуть, такий, що хай собi гуляють самi, - скорчив лазаря
Лушня.
Чiпка нiчого не одказав. Обидва помовчали. Лушня обiзвався перший:
- Пусти, будь ласка,, в хату, хоч погрiюся" бо так змерз у тiй
гаспидськiй чорнiй, що трохи душi не витрясло, аж печiнки пiдкидаються...
- I почав цокотати зубами та здригувати, буцiм справдi змерз.
Чiпка повiрив Лушнi. Стало йому жаль товариша. Вiн скочив з полу,
швиденько одсунув дверi.
Лушня увiйшов у хату; внiс за собою макогiн, що покинув Чiпка надворi.
Та Чiпка вже не слухав тi © одмови, слова його полилися, як бистра
вода, прорвавши греблю...
- Ой!.. дорогою цiною заплатять вони за не©! За тi сльози, за ту кров,
що сьогоднi безневинно пролито... будуть вони довiку мучитися, до суду
мордуватися!..
- Кому ж вони заплатять? - перебива Лушня.
- Менi!.. менi заплатять! - гука Чiпка, пiдводячись на руки. - Я ©м
покажу, що мене страшно займати!.. Поки вони мене не зачiпали, я був до
них, як усi люди... А зробили таке зi мною... стережiться ж тепер!..
начувайтеся!..
- Що ж ти зробиш? ©х скiльки, а ти - один.
- Я - один? Хiба мало таких, як я, як ти, та Петро, та Яким, без
хати-оселi, без притулку-пристановища?.. Хiба;трохи тиня ться по свiту, де
б свою голову прихилити, де б себе приткнути?! Ще ж це тепер... А як
зовсiм розв'яжуться з панами... трохи нас буде? Що ж ми?.. Хiба ми не
люди, щоб нам погибати попiдтинню голодною смертю? Хiба б i ми не лежали
на перинах так само, як вони, коли б у нас такi достатки?.. I ми б були
такими або ще й кращими!.. Та лихо наше, що вони все прибрали до сво©х
рук, запрягли нас у плуг: "ори, мов, дурний хлопе! роби на мене! А я
лежатиму та ©стиму те, що ти наробиш!.." А коли оце той орач, що день у
день не вилазить з тяжко© працi, замовив тiльки одно слово, що йому треба
©сти, треба й жити, що - дай же менi плату хоч за оцi останнi два роки, що
робив на тебе... так вони, бач, яко© заспiвали?.. "Бунтовщики!..
розбишаки!.." За ними й сила... Навели ва нас москалiв, били нас,
нiвечили, знущалися перед усiм свiтом... Так оце правда? це вона??. Нi,
Тимофiю! Коли так... Не да ш ласкою, оддаси силою! Насила ш ва нас усяку
наволоч, позориш нас серед бiлого дня ,аа те, що ми просимо сльозами,
взива ш розбишаками... Коли ж так... темна нiч покаже-де мо , де тво !
Лушня слухав, дух прита©вши, боявся поворухнутися, здихнути... зовсiм
оторопiв. Вiн зроду не чув, щоб хто казав про се, та ще таким зичним
голосом, з таким страшним завзяттям.
А Чiпка не вгавав; вiн зупинявся тiльки перевести дух.
- Чи так, Тимофiю?
- Так, Чiпко, - ледве вимовив Лушня.
- Од сьогоднi - шабаш пити! годi гуляти!.. Станьмо й ми такими, як
люди... Знайдемо роботу, - рук не позичати... А проте - свого не
забуваймо! I вони так роблять... Коли вони вмiють пiд нас пiд'©здити, -
навчiмося ж i ми пiд них! Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона, -
то для всiх хай буде рiвно; коли нема, - то всiм нема!
- Добре, Чiпко! ©й-богу, добре! - обiзвався Лушня, так йому подобалась
така рiвна правда. - Я перший, брате, [радий] хоч i сю нiч затесатись до
пана, та розказати йому, де правда...
- Та не пан один, Тимофiю, - не вiн один!... Усi налягли на нашу шию...
всiм бажа ться по©здити на ©й!.. Пан, як пан: вiн тiльки сво дiло зна -
панське!.. Коли б до нас старшi над паном правдивiшi були... i пан би був
не той! Вони б довiдались, чого люди стра-ждуть, вiд кого й вiд чого вони
терплять; вони б прямо сказали пановi: нi, то буде неправда, коли так
зробимо!.. Так же нi! Пан - свiй брат... Пан, бач, i примаже, й замаже, бо
в пана , бо вiн наздирав з людей... А людям де взяти?.. Та й то ще не
всi, Тимофiю! I пан, i старшi - одна бiда... Он, попи нашi! Вони перед
богом за нас, вони бачать кривду... та й тi нi слова!... А кому ж, як не
©м першим замовити його?.. Жид - i той... i той на нас!.. обдурю нас,
обпою , вимоту з нас останн збiжжя, яке ще зосталося за душею... Сам
пiдведе, сам i видасть!.. Усi на нас, Тимофiю, всi!.. I свiй брат багатир
на нас... I п'яницi ми, й злодi©, й волоцюги... Як ще ми живемо на свiтi,
Тимофiю?.. Як нас не подушать усi отi праведники?.. Зда ться, само небо,
якби впало на нашi плечi, не було б таке тяжке, як та неправда, та наруга,
котру ми терпимо вiд кожного!.. Не будьмо ж дурнi, коли так!.. Оце нас
четверо. Годi, кажу, пити-гуляти! Що з того, що ми поживилися в пана та в
голови з писарем? Жид i забрав усе те собi; а нам ще понабивали... Нi!
Станьмо краще такими людьми, як усi, - приймемось за роботу, вдень будемо
працювати... а нiчматiнка - й научить i скаже, де наше лежить... Добре?
- Добре, Чiпко! З завтрього я сам стаю на роботу, - годi волочитись!
Скажу Петровi й Якимовi... Будемо грошi заробляти...
- А я мирюсь з матiр'ю, переводжу до себе... Скажуть люди: оханувся! то
й добре... Будуть i грошi... А що то, брате, за сила грошi? Сказано:
золото мур лама ! Чого тiльки не зробиш за грошi... Ти дума ш, мене б
били, коли б я був багатий?.. Чи одняли б були землю в мене, якби я мав
грошi?.. Пiдсипав би яризцi п'ятдесят карбованцiв, як отой волоцюга... "Не
займай мо © землi!.. Не одбирай ©© в мене!.." I не заняв би... бог зна, що
з мене тодi б вийшло... Був би я, може, досi жонатий; жив би хороше, тихо,
з людьми в ладу;
годував би дiток, як другi, от як Грицько... А то - мати... та рiдна
мати, що тебе на свiт народила - й та стала тобi ворогом!.. Хiба воно
легко то, Тимофiю? Згадаю, серце розрива ться, душа болить... А все через
ту землю... Хоч i не в землi, бач, сила... Нi! Земля - так собi: земля та
й годi!.. Та через землю я втеряв сво щастя, свою долю... втеряв... А
коли б ти знав, коли б ти бачив, Тимофiю, що то за людина така?! Ото вона
сьогоднi, менi й снилася... Наче янгол, як свята душа, лiтала вона над
мо ю головою...
- Хто? - не розбираючи Чiпчиного марива, пита Лушня.
- Галя!.. Моя люба... найкраща над увесь свiт... - Яка Галя? - пита
вдруге Лушня.
Чiпка схаменувся.
- Не знаю, - одказав i замовк.
- Чи не закохався, бува, та й не хвалишся?.. - допиту ться Лушня.
Чiпка не одмовив нi слова, тiльки зiтхнув, здержуючи дух, щоб Лушня не
почув. Довго мовчали обидва.
- Що з тобою таке: чи ти здужа ш. Чiпко?
- Нiчого... Болить тiльки все... Побили сучi сини до живого тiла, - як
печене болить...
- То ти б до знахарки пiшов, щоб мастi яко© дала або зiлля.
-Заго©ться й так. А слiди хоч i зостануться, - то дарма: вони будуть
нагадувати, щоб часом не забув!..
- Та й у тебе в хатi, - хоч вовкiв гони!.. - привiтався Лушня. - Чи
нема хоч чарки горiлки погрiтися?
- Чортма! Лiзь на пiч, коли хоч...
Лушня побрався на пiч, та, не роздягаючись, лiг мовчки. Чiпка собi лiг
на полу.
Лушня лежав та радiв, що так дiло обiйшлося. Турбувався тiльки про
одно: коли б перше Чiпки побачитись з Петром та Якимом, та наструнчити ©х,
щоб уже в один голос спiвали... Вiн справдi став побоюватись Чiпки...
"Коли б ще самому в брехунах не остатись, а то..." - думав вiн мовчки.
Чiпка собi мовчав, хоч теж не спав. Перед його очима куйовдилась денна
завiрюха, крутилась, вихорилась. Серед ночi, при мiсяцi, при тяжкiм болi
тiла, всi деннi пригоди вставали перед ним, як те страховище, крутили
його, кидали то на один бiк, то на другий; не давали болю затихнути, думцi
забутися... Вiн лежав, як у вогнi... Душа млiла й болiла, - помстою; серце
гукало - оддячити; розум пашiв - злом.
- Тимофiю!
- Чого!
- Ти не спиш?
- Нi, не сплю.
Чiпка замовк.
- Не знаю... чи казати, чи мовчати?.. - несмiливо знову озвався,
перегодя трохи.
- Про що? кажи!
- Удень сьогоднi я спав... менi приснилося... Чiпка вимовляв кожне
слово з протягом, мов нехотя, з переривами: язик казав одно, а думка
вперед бiгла - за другим.
- Ну?.. що ж тобi снилося?
- Я плакав... Я молився боговi... не помага!
- Та що ж там таке? кажи! - приста Лушня.
- Я довго думав... - тяг Чiпка слово за словом.
- Що ж ти думав?
- Ти бачив сьогоднi людську неправду? - якось, мов натужившись,
викрикнув Чiпка. - Бачив?..
- Хоч не бачив, то чув, разказували, - одмовляе Лушня.
Довго ще вони мiж собою балакали, поки поснули. А поснули вже тодi, як
стали другi пiвнi кричати, на темному небi примеркали зорi, Волосожар на
пiвнiчнiй сторонi догоряв i тремтiв бiлувастим свiтом, а ясний
мiсяць^почав бiлiти, спускаючись насупроти за гору.
XXII_
НАУКА НЕ ЙДЕ ДО БУКА_
Мотря та хазяйка ©©, "довгоп'ята баба", ще звечора, перед тим
безталанним днем, усе чогось кволiли та жалiлися на проклятущий мороз, що
як у забiй забив - день у день... Вони сидiли на печi, й то померзли.
Бабина онука, дiвчина, знай снувала з хати в сiни, а з сiней в хату, та
напускала холоду. Видко було, що ©© обхопила якась нетерплячка.
- Чого ти, дочко, рипа шся, дверима? - спитала ©© баба.
Замiсть одмови дiвчина, може й недослухавшись, защебетала:
- Уже нашi дiвчата вулицю збирають!.. Такi дурнi... який холод, а вони
спiвають, аж вулиця розляга ться... Як у них i роти не позамерзають?
- Та то вони, видно, на досвiтки йдуть, - обiзвалася Мотря з печi.
- Нi, таки на вулицю. Сьогоднi й менi Прiська казала, щоб i я вийшла...
- Усе тепер пiшло не по-людськи! - зiтхнувши, одказала Мотря. - Яка
тепер, серед зими, вулиця? То по лiтовi, та по тепловi...
- Та й я, тiтко, казала Прiсьцi... Смi ться, дурна, та одно плеще:
виходь та й виходь!.. Сьогоднi до ©х байрацькi хлопцi прийдуть, i Ковалiв
Василь прийде...
А той Василь Коваленко, каже, такий гарний, що й по всьому свiту
пошукати... як картина...
- То це, мабуть, вони йдуть назустрiч? - каже баба. -Сказано: молодi...
©м що? Аби погуляти та поспiвати.
- Та й хлопцi, чутно, спiвають, -цокоче дiвчина. - Та таких гарних
пiсень! Нашi хлопцi таких i не вмiють, - мабуть, то байрачани...
Вона полiзла з рогачем у пiч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила
покришкою.
- Пiду надвiр та послухаю, поки кулiш закипить! - сказала та й
шморгнула з хати.

Мотря з бабою тiльки переглянулись...
Перегодя трохи, дiвчина знову вскочила в хату, затупала голими ногами,
червоними, як у гусака, захукала в руки:
- Оце... який холод, нехай йому гаспид! Мороз прямо, що з очима!.. Ху!
ху! (хукала в руки). А хлопцi тако© гарно© спiвають; а дiвчата й собi...
Якби не так холодно, та не вечеря, то майнула б аж туди!
- Босонiж?.. - озива ться Мотря не то з докором, не то з радою.
- Нi, взулася б...
- Так тобi вечерi шкода втеряти? - смi ться баба. - Ото дiвка!
- Нi, не вечерi шкода, тiльки хто ж ©© варитиме?.. Та я таки й не
хочу...
- Як старець копiйки, - шутку баба.
- Нi, не хочу! Бо там десь чутно й бiйку, - тiльки:
гуп та гуп!.. Може, то нашi парубки з байрацькими завелися, щоб на чужу
вулицю не ходили?..
- То, видно, крiпаки попилися, та не помиряться!.. - угаду баба.
Мотря важко зiтхнула. "Попилися?.. - подумала. - Хто ж ©х попо©в, як не
вiн?.." Серце в не© защемiло. Цiлий вечiр була вона смутна: нi цокотання
весело© дiвчини, нi бабинi жарти не розважали ©©.
- Чогось менi на душi так погано, коло серця щось в' ться так... -
жалi ться бабi. I заранi лягла спати.
Не спиться ©й. То думки, то кашель не дають заснути. Оце зведе очi,
заплющить - i розкри : ©й верзеться п'яне грище. Перевернеться вона на
другий бiк, уткне ниць у подушку сво лице, - кашель пiдступить пiд горло,
лоскоче, душить... Вона пiднiметься, сяде, кашля , схопивши голову в
руки... Сидить... Кашель трохи втих, одiйшов... Дума вона: де та смерть
забарилася? де вона ходить?.. Та з смертi перенесе ©© думка на й о г о, на
сина... та знову на смерть... Насилу перед свiтом заснула. Удосвiта не
вставала.
Ранком долiтали до ©х хати нестямнi крики та гуки... То окликалася
московська розправа.
- Господи! що тiльки робиться на вигонi! - вскочивши в хату, замiсть
привiту, прокричала сусiда. - Москалi стали кружком, обступили крiпакiв, -
та кожного беруть та й б'ють... Тi кричать, просять, молять... А народу
збiглося на ту бiйку дивитися... то й землi важко! А справник, чи якийсь
там старший, як крикне на людей: "Што ви сто©те, сякi-такi?.. вон отсюда!"
Так усi й полинули - хто куди попав... Хто прямо шляхом, хто через городи,
аж тини трiщать, а вони городами та снiгами так i чешуть... Сказано: страх
такий, що господи!..
- А мого .там не бачили? - несмiливо, боязко запитала Мотря.
-Бачила й вашого... бiгав там та людей збирав:
думка була рятувати.
- П'яний? - перебила баба.
- Бог його зна - чи п'яний, чи нi. Бачила тiльки, що до кожного
приставав: не даймо! заборонiмо! Так його москалi як запопали...
- Та й... де його дiли?.. - з ляком скрикнула Мотря.
- Не знаю, не бачила. Казали люди, що i його либонь бито... Та так,
кажуть, немилосердно, що аж кров цiвкою...
Вид Мотрин, й без того хмурий, ще дужче потемнiв... Схилила вона сумно
голову; потекли гiркi сльози з жовтих, мутних очей, потекли по щоках, по
глибоких рiвчаках, що лiта та недоля попроорювали по сухому виду.
Баба ще довго розпитувала, сусiду; сусiда ще довго розказувала. Мотря
вже не чула нiчого того. Серце в не© щемiло, болiло; голова, як отуманена;
за сльозами вона нiчого не бачила. "Бито... прилюдно, принародно бито... -
думала вона, заливаючись сльозами. - До горя, до нужди, до мого безголов'я
ще й сорому прибуло... поговору!.. А скiльки ще прийдеться перетерпiти
та мних смiшок та шуточок!.. Там у чорну вкинули, кажуть, чоловiка убив...
Хоч i не вiн, - та вже коли так, то вiн! Голову ограбив, писаря... Вiн!..
I людей перепо©в, на лихе пiдбив... Вiн!.. I все вiн, усе вiн!.. А тепер
його, як якого, - прости господи, - душогуба, прилюдно нiвечили... били...
А воно ж: його тiло - мо тiло! Його б'ють, - менi боляче... Та то ж,
кажуть, до живого тiла, до кровi... Господи! вже як на кого узляться люди,
то до краю вже до©дять, до кiнця догризуть! Що де не зробиться, чого де не
видеруть, - усе вiн, п'яниця, розбишака!.. Та вже коли б хотiли
помститися, коли вiн заслужив того, - то хоч би не прилюдно, не
принародно!.. А то ж - кожне бачило, кожне чуло... Пани... а душi
людсько©, серця в них нема ! ©м, коли простий чоловiк, то все одно що
товарюка... Лупи, бий його прямо рублем... не зiгнеться!.. Боже! Боже! де
ж твоя правда святая?.."
Вона була тепер сердита на всiх людей, на весь мир, на весь свiт, -на
панство, що ©© сина побило... Хто ©м дав право ©© дитину безчестити?.. На
москалiв, що так немилосердно, по-катiвськи били; на людей, що не тiльки
не оступалися, не обороняли, а дивилися на те та смiялися... У кожнiй
людинi вона бачила тепер свого кревного ворога. У цокотаннi сусiди вона
чула гiркий глум над ©© материнським жалем, над ©© бiдною головою; самий
голос бабин, старий та спокiйний, здавався ©й потайними жартами над нею
самою... "Чужi... чужi... Що ©м?.. у них болить?.. ©м шкода?!" - думала
вона, обливаючись гiркими слiзьми, що так i плили, так i лилися одна за
другою. I кляла вона свою долю; проклинала людей, проклинала свою кохану
дитину - свого сина, котрого так жалкувала... То був болiсний лемент душi,
глибока враза серця, - нiкому не вiдомi, окрiм матерi... Тiльки одна мати
вмiв разом кохати свою дитину й ненавидiти, жалкувати й проклинати; бажати
бачити, чути - й не дивитися, не слухати.
На другий день прокинувся Чiпка, як уже сонце пiдбилося. Окликнув
Лушню. Лушнi вже не було. Дiждавши, поки Чiпка заснув, вiн тихенько злiз з
печi, вийшов з хати та й потяг прямiсiнько в Крутий Яр.
- А що Чiпка? як? - стрiли його товаришi.
- Нiчого... живий! Усе гаразд... Глядiть тiльки: нi слова, де були.
Сказав, - у чорнiй сидiли...
I давай розказувати, як його Чiпка трохи не вбив, як вiн вибрехався;
розказав i про останню розмову з Чiпкою; радив пристати... Пацюк одразу
згодився, Матня впирався.
- Стань у службу, - одказав вiн, - нiколи й чарки горiлки випити...
Одначе Лушня та Пацюк укландали й його пристати на Чiпчину раду. Оже
вiн згодився найнятись не в. кого з хазя©в, а де-небудь у жида на винницi
або в броварi. Так i зробили. Той день перегуляли, а на другий усi три
пiшли на Побиванку до жида, стали на винницi.

Чiпка пiдождав, поки геть пiдбилося сонечко, одяг-ся в свитину й пiшов
до баби, де жила мати. Надворi зустрiв вiн бабу.
- Добридень, бабо!
- Добридень.
- Що мати - у вас?
- У мене.. А що?
- Та нiчого. Я до матерi, коли можна.
- Iди. - "Чого це вiн?.." - подумала баба, й страшно ©й стало. Вона
мерщiй в хату.
- Мотре! Мотре!
- Чого?
- Син iде...
Мотря не одказала нi слова, - тiльки затрусилася... То морозом ©©
осипа , - вона бiлiв, то у жар укине...
- Чого вiн iде? - за Мотрю спитала дiвка.
- Не знаю, - одказала баба.
А тут i Чiпка в хату.
- Добре здоров'я вам, бабо, й вам, мамо!
- Здоров був. Чiпко, - одказу баба. Мотря одвернулася; сльози заслали
©й очi... Усi мовчали. Чiпцi нiяково стало... Зом'яв вiн у руках свою
шапку й несмiливо промовив:
-Я до вас, мамо...
Мотря не озивалася. Чiпка собi замовк. У хатi зробилося важко, мов
стеля нагнiтила...
-Чого ти до мене прийшов? - нешвидко вже вимовила Мотря, все-таки не
глядя на Чiпку.
- Прийшов я, мамо... перепросити вас... Дурний я тодi був, п'яний...
зневажив вас... зобидив крiпко... За те мене бог покарав... Простiть мене!
не гнiвайтесь уже на мене!
Не видержала Мотря. Сльози бризнули з переповнених очей i, як горох,
котилися по виду, падали на долiвку. У душi разом заговорила й одрада, й
жаль, i докора... ©й любо, одрадно було, що син покорився, в. що вiн
побачив, якого лиха наробив собi через свою дурну голову та ледачу волю,
що вiн повинуватив себе перед нею, перед матiр'ю котру образив так... I
разом уставала перед нею чорною хмарою синова зневага, давила, як
обценьками, материне серце; прохалася вилитись хоч у гiрких докорах...
Мотря, вмиваючись сльозами, стала ганьбити сина.
- Тепер, бач, i до матерi?!. тепер i до не©, як нiкому пожалiти?.. А як
тодi, - так мати сяка й така!.. Чи тобi не соромно? чи тобi не грiх?..
мене на старiсть е пустив по чужих людях тинятись... шматок хлiба од чужих
людей приймати... таке про тебе слухати?.. Що ж мати, - ворог твiй?..
Мати, як мати!.. Вона б сво © пучки врiзала, та дала сво©й дитинi, щоб
йому було краще!.. А ти зараз - угору; зараз - сяка та така!.. I А тепер,
бач, як поповчили, так i матерi стало треба? Зараз до не©? Що - добра
московська наука?.. добра?!. Тепереньки й покора де взялася... А тодi...
мати слово i скаже, - а ти десятеро... мати заплаче, - а ти в бучу!.. А я
тобi скажу, сину, коли б у матерi була така сила, щоб тебе провчити, як
чужi провчили, то не скакав би ти, як зiнське щеня, вгору, - не дорiкав би
гiркими словами стару матiр, що над тобою довгих нiчок недосипляла, од
свого рота одривала та тобi давала!.. не ображав би ти ©© серця так!..
- Не згадуйте вже того, мамо!.. Простiть... забудьте! То було давно,
колись... Що ж п'яний чоловiк?.. П'яний - дурний... Самi зна те: не
поставить свiчки, а звалить!..
Мотря замовкла, втирала рукавом сльози... Баба й собi додала ганьби та
докори таким лихим вчинкам. Чiпка стояв, повiсивши голову, коло порога...
Мотря глянула на його - i разом перевернула сво серце на великий жаль.
- Мабуть, тебе, сину, там так понiвечили, що й кiстки цiло© не
оставили?.. - сказала вона, з жалем дивлячись на його блiдий, болiсний
вид. - Дивись, як на виду спав... поблiд, позеленiв!..
- Спина, мов печена, болить, - жалiвся Чiпка. - Скажено били!..
- Бодай ©х лиха та нещаслива година побила, як вони так знущаються над
людьми!..
- Чули ми. Чiпко, - вмiшалася баба, - чули, аж сюди до нас крики
доходили... Так, немов мерцi з домовини, тiльки: - о-о-ох!.. о-о-ох!.. -
стогнали...
- Вони, мабуть, тебе до живого побили? - знову пита Мотря.
- Та всього...
Мотря скривилася, мовчала.
- Чи ти ж хоч сорочку перемiнив, чи, мабуть, у тебе й сорочки катмае? -
трохи згодом питав мати.
- Нi, ... та не перемiняв.
- Чому ж ти не скинув?.. Воно ж поприста , поприсиха , поздира ш,,
ятритиметься... гiрше буде!
- Присхне!
- О, бодай тебе! - усмiхнулася баба. - Присхне!! Сiдай, чого ти сто©ш?
Чiпка сiв поруч з матiр'ю. Мотря дивилася на його та трохи не плакала.
Дiвчина, бабина онука, стоячи коло печi спиною до вогню, сумно
поглядала то на сина, то на матiр, то на свою бабу й кусала нiготь другого
пальця на лiвiй руцi...
- Де ж ми, сину, житимемо? - геть уже по розмовi запиту Мотря.
- Доживайте вже, мамо, зими в баби, я заплачу, що там баба скажуть...
- Бог з тобою. Чiпко, з тво ю платою! Нащо менi твоя плата? Хiба Мотря
в мене хату пересяде, чи переляже, як перезиму ?.. Хай зиму . А ти, сину,
розстарайся на грошi, та полагодиш свою хату, та по зеленiй веснi, по
теплiй годинi й перейдете на нове хазяйство!
- Спасибi вам, бабо, за вашу ласку, - дяку Чiпка, кланяючись. -Так,
мабуть, я оце й зроблю: пiду та й наймуся в винницi до весни...
-Не йди туди, сину, - перебила його Мотря: - не наймайся в
жида-нехриста!.. Вони тво добро перевели... Стань краще де в тiк та
зароби хлiба. Дiждемо весни, - треба щось ©сти... А може, де поля
роздобудемо, - буде чим засiяти...
- Добре, мамо... Стану в току. Там у Крутояр-ськiй економi©, кажуть,
багато хлiба зосталося... Казали, що нiмець либонь найма : хто хоче, -за
грошi, а то - з коробки... То я, мабуть, стану тепер за хлiб. А там, як
зароблю, - тодi й за грошi...
- Добре... Хоч i так зроби, сину.
Попрощалися.
Того ж таки дня надвечiр. Чiпка зiбрався, пiшов у ДСрутий Яр. На другий
день добув десь цiпа й молотив у клунi, аж на сажень солома летiла вгору.
Де та сила i хiть узялися! Такий робiтник з його, - золотi руки. Нiмець -
i той пiдхвалю Чiпку, другим на зразок ставить...
- Шiпка, карошь работай... как бiдло!..
- Еге!.. - смiються пiщанськi козаки: - що то московська наука! Уже й
наш верховода в Крутому Яру з цiпом... Воно-таки дивне дiло - лоза!.. А то
- господи, твоя воля! Там у свято пiдняли такий бенкет, що й землi важко;
а пiсля свят- зовсiм здурiли!..
Чiпка не чув нiчого того, а Мотря, хоч i чула, та затикала вуха,
проклинаючи панiв, москалiв i людей, що смiялися... Чiпка був на роботi,
Мотрю в бабинiй хатi непосидяча брала. Щодня вона заходила в свою хату.
Скiлька вона лиха в тiй хатi витерпiла, нужди, холодних та голодних днiв!
Скiльки раз ©© доля зрадила, ©© надi© розмела, розбила, потопила в
безоднiй прiрвi гiркого життя!.. Сидячи в старiй пустцi, почне пригадувати
Мотря все, що тiльки стара пам'ять у головi задержала... Посуму ,
пожуриться сама собi, заплаче та й пiде. А на другий день знову
телiпа ться. Аж нудно ©й, як вона не провiдав який день сво © хатини... А
вночi - тiльки й думки: коли б уже швидше ця люта зима минала, снiги тали,
поля зеленiли, щоб можна було коло хати взятись, лагодити та переходити!
Такими думками тiльки й жила.

От уже й масниця. Сонце геть високо пiднiма ться; гра на весну-красну;
грi - вже воловi й пiвбока нагрi , як кажуть люди. Снiг м'якша , лiд
дiрчавi , чорнi ; коло хати вже поодтавало; дiтвора висипала з хати на
призьбу, проти сонця з козачками гра ться... Весною дише...
Крiпаки радi такi, що дiждали весни - першо© вiльно© весни, що годi на
панiв робити...
- До шинку, братця! за волю!.. за волю!.. - гукали вони, прямуючи в
шинок.
Одгуляли масницю. А тут посередник при©жджа , уставну вводити, землею
надiля ... Крiпаки перелякалися, щоб з землею часом не надiлив вiн ще
чим... другою неволею!.. Дехто тихенько мiрку , що земля ця i друга
неволя, що пани за не© плату братимуть, на панщину гнатимуть...
- Не хочемо землii.. не треба©.. До слушного часу - гуде громада,
сподiваючись того слушного часу, коли землю вернуть ©м даром, без
грошей... Вони думали, що цар волю дав - i землi подарував; а то вже самi
пани видумали якусь плату... "Та вже таки колись правда зверху буде!" -
думали вони i стали дожидати "слушного часу"...
Пiднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пiсках, - гукали про