Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

брат: не бывать ефтому!
- Ти, як москаль, брате-Сидоре, всюди вешта шся, всюди ходиш з полком,
- ти собi знайдеш десь кращу...
-Да что ты, брат? Ведь я издержался... Четвертную фельдфебелю дал,
пятидесятирублевку ротному, штобы только позволил; да еще покупок сделал
рублев на пятьдесят...
- Я тобi, коли хоч, удво верну...
- Да как же, братец? Ведь меня спросят: почему не женился? тогда что?
- Скажи, що розiйшлися... Молода недужа, або що... Уваж, Сидоре! Прошу
тебе: уваж!.. зараз i грошi дам.
- Да ано, брат, так... Только - как же быть-то?.. ты разве с нею -
таво?
- Та, кажу ж тобi, ми з нею давно покохалися... Вона менi й сказала: як
вiддадуть за тебе, -сама на себе руки наложе...
- Ишь-ты!!. еще отвечать придется...
- Егеж... не губи, Сидоре, душi!.. Я знаю: ти чоловiк добрий...
- А что же я ему-то скажу, отцу?
- Сплети що... Скажеш: походу дожидають: через ; те й не дозволено. А я
вже, брате, вдобавок замого-ричу хоч i всю вашу роту... щоб мовчали...
- Нешто так?.. Пожалуй... - роздумуючи, згоджу ться Сидiр.
Чiпка так i повис йому на в'язи:
- Сидоре! братику!.. гуляй же тепер! гуляй!.. Ходiм, зараз грошi дам.
Вернулись вони в пивницю, розквиталися. Чiпка напо©в Сидора й москалiв,
що з ними прийшли, та на радощах i сам так лизнув, що насилу вилiз з хати.
Одначе подумав: чи йти додому, чи тут слати?.. Так доплiвся до клунi, де
Лушня спав. "Нi, щоб мати не лаяла, тут засну", - подумав, уступивши в
клуню. Незабаром вiн захрiп коло Лушнi, як задавлений...
Нiч була сира, холодна. Туман важкою парою вривався попiд дверима в
клуню; холодив гаряче тiло, добирався до кiсток... Чiпка прокинувся,
здригнув... Прокинувся й Лушня. Розказав йому Чiпка, яким побитом забрався
сюди спати. Надворi стало сiрiти. Крiзь щiлини пробивався бiлувастий край
схiд-сонця. Чiпка встав та невмитий, нерозчесаний, побрався прямо в Пiски.
Уже розвиднялось, як вiн вернувся додому. Ще здалека побачив: блищав
огонь у вiкнi його хати. "Мабуть, мати пряде", -подумав вiн, та й став
добиватись у дверi. Дверi були засуненi. Вiн пiдiйшов пiд вiкно, постукав.
- Хто там? - окликнулась мати з середини.
- Це я, мамо! Вiдчинiть!
- Сину, сину! - почала виговорювати Мотря, впускаючи в хату. - Доки ти
будеш волочитися щоночi?.. Чи не за старе, бува, знову прийнявся?.. Та то
ж - щоночi! Як вечiр настане, так i знявся, й пiшов... А он - всюди такi
чутки ходять... Ще на тебе, чого доброго, скажуть...
Чiпцi хоч i гiрка була материна догана, та недавня радiсть тихомирила
його серце.
- Не журiться, мамо! -з усмiхом одказу вiн: - Ось, незабаром, як бог
поможе, не буду й з хати виходити...
- Видно й по тобi! Хiба б, може, жiнка чи не вдержала; а вже матерi не
послуха ш...
- Та може й жiнка...
Мати вперше почула таку рiч вiд сина. I здивувала вона ©©, i зрадувала.
Одначе Мотря не сказала на це нiчого. Вона тiльки суворо глянула на сина
та й знову сiла за гребiнь.
Чiпка, запаливши люльку, вийшов до скотини довiдатись, - та проблукав -
уже геть сонце пiдбилося... А там - i майнув на хутiр до Гудзя.

Галя тим часом сама не дрiмала. Як тiльки вернулися старi додому, вона
кинулась до матерi й стала ©© сльозами благати, щоб не губили ©© краси,
сили, здоров'я в московських походах та переходах, на чужiй сторонi,
далеко вiд роду, з нелюбим москалем...
Мати - як мати. Вона пройнялась жалем рiдно© дитини, заглянулась на ©©
сльози, благання, - сказала про все Максимовi. Максим хоч i хотiв би мати
зятем Сидора, ще такого молодого, а вже унтер-офiцера, та, пригадавши сво
гiрке московське життя, непосидяче та невiльне, сам згоджувався з
дочкою... Взяли його смутнi думки. Вiн цiлу нiч не спав, усе думав.
На ранок радиться з Явдохою: як би вiд Сидора вiдскiпатись? Коли й
Сидiр якраз настиг на ту раду. Довго вiн терся та м'явся, поки зважився
сказати про свое лихо... Як став вiн журливо виводити, що я б, мов, боже,
який радий, - та поход усе стратив!.. Старi слухали та жалкували на ту
лиху причину, а самi нишком радiли. Найбiльше ж радiла Галя, слухаючи такi
речi з сво © хатини.
Вирядивши Сидора, батьки по©хали чогось у Гетьманьке. Галя зосталася
одна дома. Вона була весела, рада, з радощiв сама не знала, що робити, з
ким ними подiлитися. Убравшись у найкраще убрання, вона бiгала по хатах,
спiвала веселих пiсень; далi здумала про обiд, розпалила пiч, наставила
страву; знову спiвала, бiгала, виглядала в вiкна: чи не йде, бува. Чiпка?
Чiпка не йшов. Марно вона трудила очi, виглядаючи його. Iнодi: чорна
пляма серед поля здавалася ©й ним; вона кидала пiч i, не пам'ятаючи сама
себе вiд радостi, вибiгала аж за хвiртку стрiвати його... Розглядiвши
оману, верталася вона в хату з жалем у серцi, з сльозами на очах. "Вiн,
мабуть, мене не любить, що не йде... Якби вiн любив мене, то не йшов би -
летiв... А вiн?.. дурить... з ума зводить!" Такi думки мутили ©© голову,
ображали серце, Галя починала плакати.
На той саме плач нахопився Чiпка. Як вона кинулась до його, як
привiтала! Де дiлися й сльози, i смуток: очi горiли коханням, одрадою, вид
осiяв, як сонячний ранок весняного дня. I що за радiсний був день той, що
за люба розмова!..
- Так ти покинеш?.. Покинеш, мiй голубе, таке життя?.. - допитувалась
вона Чiпки, заглядаючи йому в вiчi.
Чiпка мовчав. Любувався веселим голосом Галi, налитими радiстю очима.
Вона ж не переставала щебетати перед ним, як та ластiвочка.
- Та як ми заживемо з тобою! якi порядки заведемо!.. Зранку - ти будеш
хазя©нувати коло худоби, а я - в господi... Адже ти будеш кохатись у
скотинi? Я не люблю коней... воли кращi... Воли такi смирнi, тихi... А
корова щоб менi безпремiнно була! Чу ш? Я й не пiду за тебе, як тiльки
корови не купиш... та щоб з телятком!.. Що я, пак, казала? От уже й
забула... Бач! Так ото ранком ми будемо поратися; потiм пообiда мо,
спочинемо; потiм уп'ять ти що-небудь зробиш, поки вечiр; а ввечерi я
вечерю зварю... Уже таких м'яких та пухких галушок зварю, що губами можна
буде ©сти... I все в нас буде тихо, мирно - нi лайки, нi сварки нiколи...
Ти не будеш лаятись?
Чiпка осмiхнувся.
- Чого ти смi шся? Ти, мабуть, будеш битись? А я, дурна, питаю, чи
будеш лаятись... Гляди менi: тiльки будеш битись або лаятись, - то я тебе
покину...
- Та годi тобi, Галю, об цьому й думати! Як можна таку зозулечку лаяти
або бити? Ти, як те сонечко, закрасиш мою смутну хату, розвеселиш матiр...
- Ба! У тебе й мати ? А я й забула...
Брови у Галi на хвилину здвинулись, буцiм вiд
тяжко© думки. Одначе швидко та думка промелькнула: Галя знову
веселенько зацокотала.
- А твоя мати - стара?
- Нi, не дуже. Лихо тiльки ©© зостарiло та нужда молодого вiку...
- А я. Чiпко, не знаю, що то таке лихо та нужда... Росла я в доволi, не
знаю того нiчого. Хiба, може, ще мо вiд мене не втече, наздожене мене...
Нi, я не хочу!.. Чув, Чiпко? Не хочу я нi нужди, нi лиха... Хай йому цур,
хай йому пек!.. Не хочу!.. От, тiльки що: чи твоя мати сердита? чи не буде
вона мене лаяти?..
-Нi, Галю... Нiколи сього не буде, щоб хто сказав тобi й слово накриво,
- не тiльки налаяв... та ти така, що мати моя, як побачить тебе, то бiльше
вподоба, нiж мене.
- Яка ж я? - прядучи веселими очима, допитувалась вона,
- Така... - жартував Чiпка.
- Яка - така?
Чiпка кинувся ©© обнiмати...
- Гляди ж менi! гляди! Тiльки одуриш... - i сварилася на його сво©м
маленьким бiлим пальчиком.
Довго ще вони любувалися та милувалися. Потiм - обiдали.
По обiдi радились, як сказати батькам. Та вже надвечiр Чiпка пiшов
додому.
Мати стрiла його надворi з серцем.
- Де ти ходиш? де ти бродиш цiлий день? На кого ти покинув ту худобу
дома? на мене, стару?.. Господи, твоя воля!.. то бувало хоч удень дома; а
тепер - понудиться до обiду, а там i скрився плечима й очима... Навiщо ж
ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядiти?..
- Не вiзьме його, мамо, бiс! - весело одмовляв Чiпка.
-Та й тебе б не взяв, коли б навiдався хоч у полудень... Коли скотини
не шкода, то хоч би матiр пошкодував, що в таку негоду гибi надворi...
- Пiдождiть, мамо: ось як вiзьму собi жiнку, - заживете тодi, як у бога
за дверима.
-Тодi-то те й буде! - страчуючи гнiв, журливо вимовля Мотря, увiходячи
в хату. За нею й Чiпка увiйшов.
"Що це вiн менi все плеще: жiнку та й жiнку? I вчора - жiнку, i
сьогоднi - жiнку... може, й справдi надумався..." I хочеться ©й випитати
його. Через це вона, осiвшись у хатi, знову заводить розмову.
- Невiстку, кажеш, вiзьмеш, сину... тодi заживу, як у бога за дверима?
Так воно, мабуть, i буде! Може, невiстку вiзьмеш таку, що свекрусi й
сорочки .не випере...
- Та, може, сама таки й не буде прати, - одмовля Чiпка.
- А хто ж? - аж з ляком спитала Мотря.
- Наймичка.
- Яку ж ти там грапиню задумав брати, що ще й наймички до не© треба?
- Грапиню, мамо, - усмiхаючись, каже Чiпка.
- Не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться падати...
- Нiчого, мамо, високо нестися: я вiзьму жiнку, яку менi треба.
- Та що це ти - смi шся з матерi, чи що? Чи справдi знайшов собi
пару?..
- Знайшов.
- Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрам-ченкову?.. То - багачка,
то гордовита, сину. Не раю я тобi ©© брати... Та сво©м багатством щодня
тобi очi вибиватиме...
- Нi, мамо, не Мотрю, а Галю.
- Яку Галю?
- Зна те, мамо, москаля Гудзя?
- Того, що на хуторi?
- Того самого.
- То що?
- Дочку його, мамо...
Мотря задумалась. Смуток заслав ©© погляд.
- Не знаю я, моя дитино, тi © дiвчини... Хто його зна, що воно за люди,
тi москалi... Знаю тiльки, що замолоду вiн те тiльки й робив, що пив та
гуляв, та волочився. А як оддав батько в москалi, то про його й слух
запав... Вернувся жонатим i багатим... Жiнка його, либонь, не з наших:
здалека вiдкiльсь вiн вивiз ©©. Чи не така, бува, й дочка?
- Нi, мамо, дочка й трохи не схожа на матiр...
- О-ох сину, сину! Хто його зна ... У чужу душу, кажуть, не влiзеш, -
що там в нiй заводиться. Може, вона з виду й добра зда ться, то ще поки
дiвкою... Кожна дiвка, поки не вийшла замiж, то й добра; а як зв'язала
руки, то зараз i почне витребенькувати... I те не так, i друге не по
нiй!.. А ще ж як багачка!.. Про мене, коли б ти, сину, оженився й на Оленi
Педькiвнi... Дiвка тиха, робоча... Знаю добре, що була б тобi жiнка, а
менi невiстка... А коли вже й Гудзiвну сподобав, то щасти боже!.. Звiсно -
не менi з нею жити, а тобi, моя дитино, вiк вiкувати... Мiй уже вiк
недовгий; швидко вмру, все покину... Тобi жити з нею, а не менi... Тiльки
воно й на тiм свiтi легше було б лежати, коли б я знала. Що ти будеш
щасливий, мiй сину! А то, як у вас тут буде щодня гризня та сварка, то
яково там i менi лежатиметься? I мо© кiстки струснуться пiд землею...
- Нi, мамо, Галя буде жiнка якраз по менi. Я вже ©© давно знаю...
- Коли по тобi, то хай тебе, сину, господь на все добре благословля ! Я
не забороняю. Не жалкуй тiльки, дитино моя, на матiр, як - не приведи,
господи! - прийдеться вiк калатати... Зна ш багачок? Вони всi здатнi на
докори... А нема , сину, тяжчо© докори, як докора багачки про тво©
злиднi... Злиднi - та чесно нажитi! А то - навезе вiд батька-матерi дрантя
та ганчiр'я всякого, та й не руш ти його... Вона тобi щодня буде
вичитувати та висукувати: то те пропало, то те згайнували... Нема гiрше,
сину, як докора багачки!.. Через. те я й не -раяла б тобi багачки брати.
Бери ти, сину, рiвню собi, то й усе буде в нас рiвно: нi вона тобi не
вибиватиме очей тво©ми злиднями, нi ти ©й не докорятимеш нiчим, - бачив,
на що брав! Та як я.вже дрожила на свiтi та побачила людей, то скажу тобi,
що з убогих i хазяйки кращi бувають... Нужда та злиднi навчають i свого
берегти i чужого глядiти. А коли воно виросте у розкошах та при наймичках,
то йому все нi по чому: так усе й гайнуватиме!
- Не така, мамо, Галя. Нiчого вам турбуватися. Хоч вона й багачка, а
все сама коло всього... Всьому звав лад дати. А що вона ма лишн там, то
то ще краще. Буде об вiщо на перший раз руки зачепити ста й повести
гаразденько хазяйство... Навiщо ж менi рдано голову й руки?.. Не
клопочiться, мамо: все гаразд буде! А коли б ви знали ©© або хоч бачили, -
зараз би -так уподобали, що сказали б: не бери, сину, друго© жiнки, -бери
Галю Гудзiвну!
- Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона о тебе ! Iнодi й
уродлива, та лиха година... Сво © :долi не вгада ш.
- Отже, коли хочте, моя доля з нею виростала...
- То й боже благослови, сину, коли так! Шукай старостiв та й шли, якщо
вiддадуть...

Того ж самого вечора побiг Чiпка, до Грицька.
- Грицьку, братику! Чого це я прийшов до тебе?
- Кажи.
- Прийшов прохати тебе у старости.
- Хiба женитися задумав? - умiшалася Христя.
- Егеж. Оце думаю: оженюся раз, та й закаюся! - жарту Чiпка.
- Кого ж думка брати? - пита Грицько.
А Христя аж уха наставила.
- Тодi побачиш... Кажи: чи пiдеш?
- Та бог же його зна . Може, ти мене заведеш у такий двiр, що й коляки
скуштую...
Усi засмiялися.
- Та в такий же то й думка завести, - жарту Чiпка, - бо однак тобi
нiхто бокiв не мне... Христi б, як жiнцi, годилося... Та що ж, коли вона
така добра вдалася, що нiколи й слова насторч не скаже!
- Та годi вже тобi жартувати. Кажи справдi: кого задумав брати? -
допиту ться Христя.
- А хочеться знати? хочеться?
- Авжеж, хочеться...
- Ну, хай же кортить, коли хочеться...
- Ну-бо, кажи; а то й Грицька у старости не пущу.
- Та я й сам не пiду, коли не скаже.
- Нiчого вже з вами робити, - каже Чiпка:- треба признатися... Зна те
Гудзiвку?
- Яку? Одарку? - пита Христя.
- Нi, Галю.
- Яку це? - пита Грицько, роздумуючи.
- Москалеву дочку... того москаля, що на хуторi живе.
- Не зна-ю, - одмовля з протягом Христя. - От, дивись: i потелiпався ж
на хутiр шукати, буцiм у селi дiвчат трохи!.. I чого його туди понесло?!
- Понесло... - усмiхаючись, каже Чiпка. - Так кажи, Грицьку, чи пiдеш?
- На коли?
- На ту суботу, - гулящий день буде.
- На суботу - можна.
- Гляди ж, Грицьку! А поки що - прощавайте. Ще треба в одно мiсце
бiгти...
Чiпка пiшов, а Грицько з Христею завели розмову про його.
- От, дивись, Христе: таки будуть люди з цього Чiпки! Оце одружиться, а
жонатому, звiсно, вже не те, що парубковi.
- Хiба його не видно й спершу було, що вiн чоловiк путящий? Чи до
роботи, чи до майстерства - до всього вдався.
- А пив же та волочився як?! - згадав Грицько.
- Молодий був, дурний, а постаршав - за розум узявся, - одказу Христя.
- От тепер i старiй Мотрi таки спочивок буде, а то сердешна мати не
знала спокою нi вдень, нi вночi...
- Бозна ще яка невiстка буде...
- Та що невiстка? Хай яка там вона собi не буде, а вiн, як син, повинен
не дати в образу рiдно© матерi.
- Та бувають, Грицьку, такi, що ти ©й хоч кiл на головi теши, а вона -
як тi ©, та й тi ©...
- Ну, в мене б вона не тi © заспiвала.
- То ж то у тебе.
- А що ж? Цебто попустити, щоб чорт батька зна що мо ю рiдною матiр'ю
верховодило? Нi, мабуть би, прикусила вона язик, зцiпивши зуби!
- Що ж, якби оце в тебе й справдi мати була, то це б i менi так було?
- Так ти ж, Христе, не така... Я знаю, що ти б i матерi мо©й догодила
б, як менi...
- То ще, яка б була мати.
- Та ти усякiй матерi догодиш. А Чiпчина мати чим не поважна людина?
- Та я за бабу Мотрю нiчого й не кажу. Спасибi ©й, вона така добра до
нас, немов рiдна. Я кажу за других. Он, у Василенка: на вiщо невiстку
перевела? .Як iшла - як калина була та гладка, як пiч, а тепер - як з
хреста знята! Он-то якi бувають свекрухи... Такiй сам чорт не вгодить, не
тiльки невiстка.
Отак вони довго балакали. Слово за слово чiплялося; одна думка
нанизувалась на другу - то заходячи на людей, то звертаючи на Чiпку.
- Ти ж менi розкажеш, яка там молода, - вже лягаючи спати, каже до
чоловiка Христя. - I де вiн ©© видрав!!.
- Та вже ж побачимо, що там за цяця така, то й розкажу, - одмовив
Грицько, i собi вкладаючись.

Рано звечора погасили свiтло син з матiр'ю. Рано звечора вони поляг.али
спати, натомленi денними пригодами. Оже сон не йшов обом ©м на думку.
Йому знай привиджувалась Галя, весела, як ясочка, - як вона буде бiгати
по хатi та порядкувати... Тiльки шкода: хата тiсна; треба нову ставити, -
промигнуло в думцi, й викликало цiлий рiй... Йому вже ввижа ться, що вiн
розвалив оцю хату, а заложив нову, з свiтлицею, з хатиною, з великими
вiкнами... "У хатинi ми будемо жити, - радиться вiн з Галею, - мати,
мабуть, не злазитиме з печi; а свiтлиця - чужого чоловiка прийняти...
Добре, Галю?" Галя засила йому погляд згоди... Пересновуються його думки
з ©© думками; викликають усмiшку, радiсть... Добра надiя пестить його
серце. Чiпка забува давн життя, забува все, що було - минуло: на
легеньких крилах прудко© думки несеться вiн уперед, далi... у рай тихого
щастя...
Мотря думала теж про Галю. Тiльки не веселi, а смутнi думки обхопили
материну голову. "Господь. його зна ... - думала вона. - Хоч би я ©©
бачила коли, хоч би чула ©© мову, голос... Може, там така, що й не
приступ; а може, з тих, що аби зав'язати свiт парубковi, а то й кине -
другого знайде... Мiж багатирками i такi часом бувають... Звiсно- з жиру!
Виросте в розкошi та в достатках; само нiколи не гнуло свого стану, не
кололо бiлих рук об колючу стерню, - все те наймички... А тут побачить, що
все те треба сво©ми ручками та пучками... вiзьме та й кине... Хiба тепер
як на свiтi стало?!"
Вiд таких думок та гадок сердешна мати знай перекочувалась з боку на
бiк та важко зiтхала.
- Ви не спите, мамо?
- Нi, сину.
- Чому ж ви не спите?
- Та так... усе думки такi лiзуть у голову...
- Не журiться, мамо!
XXVI_
НА СВО М ДОБРI_
У суботу заслав Чiпка старостiв до Максима. У недiлю були оглядини в
Чiпки. Максим не забував старосвiтського звичаю: по©хав сам i вблагав
Явдоху по©хати на оглядини.
Максим знав, за кого вiддавав дочку. Не дуже дерла йому очi вбога
Чiпчина хата й старенька, бiдно зодягнена мати. Не так на те Явдоха
глянула: не так воно вразило ©© горду пиху. Про самого Чiпку - грiх слово
сказати! Та його хата низенька й тiсна, його мати згорблена, стара,
висушена гiркою нуждою та лихом, розкопирсали хижу, падку на розкошi та на
прибуток натуру Явдошину.
Як вернулися з оглядин, вона накинулась мокрим рядном на чоловiка.
Максим, добре знаючи ©© натуру гарячу, воркотливу, вийшов з хати та
нарошне довго копирсався коло хазяйства. Тодi Явдоха прискiпалась до Галi:
- Ну, так! придба ш, дочко, свекруху на весь свiт... Господи! На нiй i
обличчя людського не знать... Вiд злостi аж скривилася; висохла, як суха
тараня...
- Та то, може, вона вам, мамо, так на перший погляд здалася, - одказу
Галя.
Так куди!.. Кинулась Явдоха в жаль та сльози.
- Якби знала, моя дитино, таку лиху годину, якби знала, що таке в його
застану: краще б тебе довiку з непокритою косою водила, нiж таке бачити!..
Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася ©й гордою, бундючною,
недоступною... "Панi... панi! - шептала Мотря. -1 чого встряв сюди
Чiпка?.. Уже ака мати, така й дочка: яблучко вiд яблуньки недалеко
одкотиться... Утопить вiн свою голову, та й мою разом. Чу й вiщу мо
серце..."
Обидвi матерi були такi, що хоч би й назад, - та вже нiчого робити:
дiло прилюдно було зроблено.
На другу недiлю молодих повiнчали.
На радощах Максим таке весiлля справив, що ще нiхто нiколи й не зазна .
Цiлий тиждень музики грали, ноги не спочивали; варена та запiкана рiчкою
лилася, а що вже просто©, то хоч купайся... Людей найшло Видимо-невидимо:
i простi, й москалi, й Сидiр там мiж ними; i старшина з писарем,
засiдатель з сво©ми далекими родичами-полупанками... Сказано: нiгде пальця
просунути нi в хатi, нi надворi. Максим либонь ще й станового дожидав, та
становий чомусь не при©хав.
Грицько, пiдстароста, дивувався тому багатству, що так нi ждано, нi
гадано, припало Чiпцi. Його аж заздрiсть розбирала. Дивувалися й
завидували Чiпцi люди не менше Грицька. "I як-таки за такого ланця та
вийшла така багачка, як Галя?" Старi дiди та баби все те собi на умi мали,
а молодицi нишком помiж себе рахували, що воно таки щось непевне: видно,
чортяка й тут якогось гедзика вкинув! Та, дивлячись на Галю, що сидiла
коло Чiпки, як макова квiтка, знай перешiптувались та хитали головами,
моргали бровами... А чоловiки тим часом од Максима по повнiй випивали та
примовляли: "Дай же, боже, щоб нашi молодi живi та здоровi були, - у щастi
кохалися, у розкошi купалися, до самого вiку нiчого лихого не знали!" -
Щоб знай багатiли та спереду горбатiли! - додав староста Якiв Кабанець,
такий удатний до тих приказок. - Беседа залилася нестямним смiхом та
реготом, а жiнки, жартуючи, давай штовхати старосту кулаками межи плечi,
примовляючи: "О, щоб тебе!.. щоб тебе!" А староста, незважаючи на
духопелики, ухопив вареника в зуби, розiпхав танцюристу молодiж, крикнув:
"Грай, музико!" та й пiшов навприсядки - аж земля загула. Музика рiзала,
пиляла - аж струни лопались; скрипки вгиналися; бубен, як грiм серед лiта,
бухтiв; мiдянi тарiлки бряжчали та цокали, немов сто пар циганських коней
з бобончиками та дзвониками перло селом...
Гуляли-гуляли на хуторi та так цiлою юрбою пере©хали в Пiски до Чiпки.
Тут Мотря вперше побачила свою невiстку. У парi з сином вона кланялась
©й низько, до нiг, подаючи дорогi подарунки... Мотря глянула на невiстку -
i чорнi думки зникли, зразу збiгли з сумного обличчя. Як промiнь ясного
сонечка, пробившись мiж зелену густу листву, в затишку та в холодочку,
горить i звеселя гущавину - так iскорка одради зажеврiла в старих
Мотриних очах, розлилася радiстю по всьому сухому виду! Мотря кинулась
обнiмати невiстку, як рiдну дитину, а, цiлуючи ©©, плакала. Галя собi
обнiмала Мот-рю, як матiр, цiлувала ©© зашкарублi, сухi щоки, руки... Далi
Мотря обнiмала сина i теж плакала. Потiм того цiлувалася з сватами i трохи
не з усiма людьми, що на©хали й найшли до не© в двiр. З радостi стара як
оп'янiла, ©й вперше на вiку довелося побачити таку повагу до себе вiд
людей. Вона не знала, як ©х дякувати, чим ©х вiтати. Ось .заграли музики;
заспiвали свашки; поклонилися молодi - i пiшли в хату... Пiднялися знову
гулянки та танцi. Максим з Явдохою в парi пiшли викрутасом та вихилясом, а
за ними й Мотря тупала сво©ми старими ногами...
Як вихор, як буря страшенна мчиться, трощить i ломить усе по сво му
слiду, так весiлля промчалося Чiпчиним двором i наробило нетрохи шкоди у
господарствi. Тини поваленi й поламанi; ворота побитi лежали серед двору;
вiкна без шибок чорнiли дiрками, дивлячись на вулицю. Так як пiсля бурi,
дощу та граду ясне сонечко ще мов привiтнiше ся , ще дужче грi та облива
сво©м теплом та свiтом тi ру©ни, що наробила буря, - так Галя рожевiла з
двору сво©м рум'яним личком i веселила все сво©м добрим поглядом...
А Чiпка вже правився коло шкоди. Там тин пiдняв та набив, новi ворота
приробив; там другу яку шкоду полагодив; кликнув скляра - вiкна
повставляв... Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло
на сво©м мiсцi, як йому й слiд було, тiльки ще мов краще, доладнiше
виглядало.
Багато добра всякого та худоби навезла Галя з собою; вiсiм паровиць
везли ©© посаг у Пiски. Мотря як стрiла все, то аж злякалася. У не© нiколи
нiчого того i в думцi не було, а тут - як снiг на голову ! Вона не знала,
де його поставити, куди подiвати. Що нужнiше, розмiстила в хатi; друге -
поставила в сiнях, а ще нетрохи й зосталося. Галя просила Явдоху взяти до
себе в хутiр. Максим подарував Чiпцi трояк добрих коней. Так i Чiпка
просив тестя подержати у себе до весни. Максим та Явдоха, дивлячись на
таку тiсноту, раяли молодим пере©хати на зиму жити на хутiр, - та нi
Чiпка, нi Галя не згодились. Старi по©хали назад, а молодi зостались на
сво©м господарствi. Доля прикрила ©х сво©м затишним крилом.

Гарно, весело тепер у ©х хатi. Сама хата - наче побiльшала, роздалася,
повеселiшала. Стiни Галя вбрала шпалерами, пообвiшувала вишиваними
рушниками. З божничка виглядали дорогi образи з-за лiсу василькiв, м'яти,
ласкавицi, гвоздикiв та мов усмiхалися, дивлячись на хату. Перед образами
гойдалися на ниточках робленi голуби. Крила у них сизi, груди червонi,
хвостики чорнi, носики - немов з тiла - бiлорум'янi, а очi з червоного
намиста свiтили на всю хату, коли вдаряв у них сонячний промiнь або стяжка
од свiтла. Голуби тi були навдивовижу кожному, хто тiльки бачив ©х.
Розчепiривши крила й попригинавши нiжки, вони безперестанку гойдалися,
немов живi та зачарованi... Пiч Галя розмалювала синiми квiтками по
бiлому; лави вишарувала - чистi та бiлi, а пiл, як з воску, чистий. Де
тiльки рука ©© доторкалася, або де око зирнуло, - все те з хмурого,
сумного, прояснялося, бiлiло, нiби всмiхалося.
Коло свекрухи Галя, як коло рiдно© матерi, ходить; годить ©й у всячинi.
Нашила ©й очiпкiв, платкiв надарувала, сорочок надавала. Не свiтило тепер
дрантя та рам'я на старих плечах; воно пiшло на ганчiрки, а Мотря у всьому
новому ходила. Були тепер у не© й чоботи добрi чорноголовцi, плахти й
дерги дорогi хоч i старечi, й сукня бiла, як снiг, i кожушанка, крита
демикотоном, про зиму... Защитена тепер Мотря вiд голоду, вiд холоду;
заспоко на в роботi. Галя сама коло хазяйства ходила: коло корiв та овечат
i бiля печi - всюди сама: Мотрi й не пiдпускала.
- Ви, - каже, - мамо, на сво му вiку нетрохи здоров'я стратили, сили
збавили, спочиньте ж хоч на старiсть. Хай я, молода, тепер буду працювати,
а вам треба спочивати на щось iнше!
- I вже, дочко! - одказу Мотря: - не зажалi ш батька в наймах, так i
мене... Коли замолоду нiхто не жалував, то на старiсть - i того бiльше.
Привикне, кажуть, собака за возом бiгти, то й за саньми побiжить! Я звикла
замолоду робити - i тепер не влежу, хоч часом кiстки болять, як
переламанi, в грудях холоне та ни ...
Та й сяде Мотря на гребiнь за вовну, та й пряде помалу.
А коло Чiпки Галя не зна вже, як i припадав, чим йому догоджа . У
сорочках усi груди повишивала, квiтками унизала; каптани пообшивала
шнурками. Тiльки й робить, що, впоравшись коло печi та худоби,
копирса ться та вигаду зразки всякi.
- Дивiться, мамо: чи так гарно буде? - пита вона свекрухи, показуючи
шитво.
- Та гарно, моя дитино, - одказу Мотря радо.
- Менi зда ться, якби ще сюди вкинути Синього, а сюди - зеленого, то
тодi б саме добре було.
- Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очi збавля ш?
Помережила б там як-небудь та й годi! Адже ж ходив до сього не тiльки в
шитих, а часом у такий, що руб руба позива ... Та й байдуже було!
- Яка ж я, мамо, буду добра жiнка, коли сорочки сво му чоловiковi не
вишию? Я б йому, якi найкращi зразки , усi б, зда ться, вимережила... Та
горенько - не знаю всiх!
- Спасибi тобi, дочко, за твою ласку, як до його, так i до мене! Як ти
ввiйшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, .немов нам очi