Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

каверзнi... Буде того, що над нашими дiдами та батьками знущалися та з нас
воду виварювали... Заплати ж менi хоч за цi два роки!
- Заплачу... наставляй кишеню! - смiявся другий, тверезiший.
- Чого ти смi шся?.. I заплатить! Пiду, скажу:
давай рощот! - i дасть...
- По гамалику...
- Чого по гамалику?.. А в Побиванцi? га, в Побиванцi?.. Адже дав? Хати
дав, грунти дав... Затялись в одну шкуру: давай рощот! - i дав... Брат
рiдний дав; а наш би то й нi?.. Еге! Якби ми не такi дурнi... А то -
сидимо собi мовчки, мов не про нас рiч... Рощот давай! в одно слово:
рощот!
- Толкуй...
- Дурню, а не толкуй!
- Ти сам дурень... Залив очi та сам не зна ш, що верзеш...
- Що ж я верзу?.. кажи: що? - сучиться п'яний.
- А то... що як почу хто, та шепне туди... Ти зна ш, яка вiн сила?..
Буде ще!
- Що ж менi буде? Нiчого не буде, бо правда! А ти все-таки дурень...
- Не дури лишень, бо щоб сам не здурiв.
- А що, битимеш, може? Битимеш? Ну, бий!
- Хай тебе лиха година поб' без мене! Одчепись, сатано!
- Нi, бий!.. Сякий-такий сину, бий!.. . Та й пiдставля лице.
Супротивник осува ться назад, наставивши обидвi руки, щоб, бува, з п'яних
очей, це креснув зачепа...
Люди збiгаються з усiх бокiв: оступлять, дивляться - що далi буде.
- Бий, кажу!.. - кричить перший та хвiть другого по -лицi... Той -
здачi. Зчепилася бiйка... Крик-гвалт... Насилу розборонили люди, та й
ведуть знову в шинок "мирову пити", щоб справдi не дiйшло, бува, до
того... Хто винуватий, хто правий? гаразд не знав нiхто... У кожного була
думка, що добре б i рощот одiбрати; був i острах того... "А як не дасть,
та ще... не доведи боже, щоб гiрше не вийшло!"
Одначе горiлка взяла сво . Чим далi, то все бiльше в дужче виступала
правда першого; а острах другого нехаяли, як легкодухого чоловiка.
Зашумiло село, як на пригру бджоли: смiливий i несмiливий збиралися в
купи, гомонiли, радились, змагались... I ходили до жида в шинок могоричу
пити...

Минуло водохрестя. Час би за роботу братись... Та чи до роботи, коли
день у день зберуться або в шинку, або й так де, та одно тiльки й чути:
рощот, та й рощот... Пiймали раз одного з Побиванки. Розпитують: чи дав
двори? чи подарував хати?.. - Дав, подарував!..
- Бач!.. - в один голос:- значить наш дурить! Коли ж так, - не дiжде!..
На завтра, ще чуть стало сiрiти, зiбралися коло волостi та взяли
старшину з собою i пiшли до пана в Красногорку.
Прийшли; стали в дворi коло ганку - повнiсiнький двiр, нiгде голки
просунути; послали просити лакея, щоб сказав пановi; обiщали навiть "на
табак" лаке вi, коли швиденько пановi скаже.
Василь Семенович ще спав i з лiжка почув щось за гомiн, за топiт. Вiн
подзвонив лакея; розпитав, що то. Той сказав. Наче хто голкою шпигнув
вельможного пана, так вiн прожогом скочив з лiжка; звелiв подавати мерщiй
убрання; випив нахватку стакан чаю i, не глядя на те, що жiнка, ламаючи
руки, благала не виходити, вискочив з хати - червоний, сердитий...
Вiн догадався, що це недаром цiла пiщанська громада присунула, - та
думав сво ю смiливiстю зразу ©© осадити.
- Що вам треба, пiщани? - сказав вiн, хоч грiзно, але здержуючись.
Пiщани поздiймали шапки; кланяються.
- До вас, пане...
- Чого?
- За грiшми, пане...
- За якими грiшми? - скрикнув пан i глянув гостро на громаду.
- Що два роки служили, пане...
- Дураки! Ви ж повиннi були цi два роки служити...
Мовчать переднi, кланяються.
- Як повиннi? - обiзвався хтось зсередини. - За плату ж, то й
служили...
- За яку плату?.. Закон велiв!
- Закон? - знову викрику зсередини: - то ви самi настановили такий
закон!..
- Хто там озива ться? - пита пан. - Ану, виходь сюди, та
побалака мо...
- А чорта! давай грошi!
- Хто озива ться, сякi-такi сини? - кричить уже на все горло пан. - Хто
смi бунтувати? - Та й пiдскаку до переднiх.
- Ми не бунту мо, пане, - кажуть, кланяючись, переднi: - ми тiльки
прийшли просити плати...
- Яко© плати? за що плати? Я вам дам!.. - уже навсправжки лаявся пан...
- Не цвiкай!.. годi... не бо©мося!.. - знову зсередини.
- Хто там, сякi-такi?.. Давай менi того, хто озива ться! давай зараз!..
Давай... а не то - я вас всiх у тюрму запру... на Сибiр попру!
- Не дуже! не дуже! не скачи так! Ач, який прудкий! давай лиш грошi!
- Кажiть: хто там озива ться?.. - аж розляга ться пан до переднiх.
Переднi мовчать; зступаються ближче один до одного, кланяються...
- Ага? так ви не хочете бунтовщика видати? не хочете?.. Так ви
бунтувати?.. га?.. Постiйте ж, я вас побунтую! - кричить пан,
розпалившись, i з криком бiжить до себе в горницi.
Громада на хвилину стихла, а потiм, немов набиралася духу, пройшов
спершу глухий якийсь гомiн; далi - дужчий, дужчий, поки не перейшов у
викрик...
- Що вiн нас страха ? Дума - злякалися?.. Минуло те!.. Давай плату!..
плату давай!!, рощот!!!
Крик, гук з усiх бокiв, на весь двiр, довго ще невгавав i долiтав у
горницi страшним, диким галасом. Василь Семенович поблiд, як крейда. Його
розбирала досада, злiсть; йому хотiлось кричати, лаяти, бити, - та страх
брав сво ... Вiн погнав його в горницi, а тепер не випускав надвiр. Жiнка
Василя Семеновича ходила, як з хреста знята. Од тривоги вони обо мовчали;
ходили тiльки з одно© кiмнати у другу, та збоку нищечком позирали у
надвiрнi вiкна, нiби та©ли свiй страх одно перед одним...
Громада не розходилась цiлий день: вигукувала та викрикувала аж до
самого вечора... Так i простояли на ногах. Тiльки нiч погнала пiщан
додому...
Василя Семеновича й нiч не вдержала. Перегодя трохи пiсля того, як
пiшли пiщани, вiн звелiв запрягати конi, виносити важкий сундук з сво ©
спочивальнi - i вкупi з жiнкою покотив у Гетьманське...
На другий день - чуть зоря - вже були на ногах справник, посередник
Кривинський (що колись, за виборiв, був справником), послали гiнця в
Котолупiвку по станового Ларченка, щоб ©хав мерщiй в Пiски: "бунт!"
Ларченка, як хто по потилицi лигнув: вiн стояв, наче чмелений, i якось без
тямку дивився вниз сво©ми косими очима... На помостi вимальовували його
думки розгнiваного Василя Семеновича, котрий тупа на його, Ларченка,
ногами за те, що "допустив" бунт у себе в станi... У головi станового
думки каламутилися: то вiн прощався з котолупами, й здавалось йому, що
вони хрестилися, як вiн ви©жджав з ©х мiстечка; то йому прийшов на думку
той щасливий день, коли вiн раз на обiдi вихваляв, як поет, Василя
Семеновича вiршами... Конi пiд'©хали пiд рундук: гаятись було нiколи.
Ларченко вскочив у санчата та, тiльки духу, попер у Пiски.
У пiщанськiй волостi сидiв уже посередник. Вiн при©хав заранi, звелiв
скликати громаду. Громада ще тiльки сходилась. Незабаром цiлi Пiски
збiглися. Хто на громаду, а хто - на дивовижу.
Становий з посередником вийшли з волостi; стали на громаду гримати,
далi страхати, потiм батькувати, а там - пiдскакувати та репетувати на все
горло, - аж пiна з рота летiла...
Громада собi гуде: - Не застраха ш!.. Рощот подай!.. Не скачи, коса
собако!.. котолупе!..
Нiчого не вдiяли нi становий, нi посередник, - тiльки дарма
накричалися, та з тим i по©хали.
А пiщани слiдом за ними послали в Красногорку Василя Деркача нишком
довiдатись, чи дома пан? що там чутно?
Деркач незабаром вернувся.
- Нема , - каже. - Учора звечора зiбрався та з панi ю й по©хав... не
сказав i куди.
-Еге... значить наша правда! Недаром перелякався...
- Глядiть же! Не попускай, братця, свого! - викрикували пiщани,
розходячись по домiвках. На диво козакам, а на злiсть жидовi, рiдко хто
зайшов до його й у шинок.
Коли це, на ранок - летить у Пiски сам справник, летить стряпчий,
летить становий. Сказано - цiле "временне отдiленi ". При©хав i
посередник. А незабаром, слiдком за ними, вступила москалiв сила...Громада
збилася в купу, як овечки пiд дощ та лиху годину. Нiхто - нi пари з уст.
Тiльки чутно важке зiтхання та якийсь тихий гул... Москалi зайшли з бокiв
- i кругом, як кiльцем, обложили громаду.
Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади та став
допитуватись: чого вона бунту ?

- Ми не бунту мо, добродiю... Ми свого просимо...
- Як свого?
- А так! за вiщо ж ми два роки служили?.. дурно??. - хтось пода голос
зсередини.
-Хто там кричить? давай сюди! - зiпонув Кривинський.
Громада затовпилась; ще тiснiше збилась в купу; стали один одного за
пояси брати...
- Сюди його давай! Хто викрику ! - желiпа посередник.
Мовчить громада, анiтелень! Кривинський не витерпiв, - ла ...
- Не дуже лиш! не дуже! - знову хтось зсередини.
- Ну, тепер ваше дiло, Iван Петрович! - обернувся Кривинський до
справника.
- Розги! - зiпонув той на москалiв в одмову посередниковi.
Москалi кинулись до крайнього...
- Не давай! не давай, братця!.. за що нас бити? за вiщо нас нiвечити?..
Громада стала напирати на москалiв; москалi на громаду. Пiднявся крик,
гвалт; зчепилася бiйка з москалями... Люди, зачувши таку колотнечу,
бiжать, як на пожежу дивитись. Чоловiки - аж до самих москалiв; жiнки на
тини поспинались - з огородiв... Дiд Улас, старий, не видержав натовпу, -
упав... Москалi пiдняли...
Чiпка побачив. Закипiло його серце, заболiла душа... Бiга помiж
козаками, мота ться на всi боки: - Братця! - кричить: - не даймо глумитися
над нами! Не даймо знущатися над дiдом!.. Ходiм, братця!.. Тимофiю! Петре!
Якиме! Збирайте громаду докупи! Не даймо, братця!...
А тi, як побачили, що непереливки, та - тiльки видно - через село...
Чiпка ©х ла , батьку , молить, просить; кида ться то в той бiк, то в
другий; то пiдскочить до москалiв, то верта до сво©х. Побачив Грицька.
- Грицьку! братику! Ти бачиш? кров безневинно лл ться... Дiда Уласа
ледве живого пiдняли на вiтер... Не даймо!..
Грицько не одказав на це нi слова, - та мерщiй вiд Чiпки, та в чужий
огород, та й присiв за лiсою.
Кинувся Чiпка до крiпакiв... Тут його й схопили.
- Я - вiльний! - кричить Чiпка: - Я - козак!
- А коли вiльний та козак, то не бунтуй людей! - зiпонув справник. -
Ложiть його!
Довго борсався Чiпка... Ще довше його били...
Нi крикнув, нi застогнав! Устав- наче з хреста знятий. Очi червонi,
налилися кров'ю, горiли, як у звiра; на виду - блiдий-блiдий, мов' пiсля
тяжко© хвороби... Повiв вiн страшними очима по всiй громадi, глянув хижо
на панство, на москалiв i пiдтюпцем побiг додому...
Обняло його зло нелюдське. Серце в його вило;
душа палала... "Проклятi! каторжнi! нi суда на вас, нi права нема !.."
- кричав вiн, качаючись по полу. Тiло болiло, як попечене... Вiн стискував
зуби. "А вони?.. вони?! Слова доброго... смiтнини послiдньо© не стоять!..
Проклятi душi!.. на вас трохи тако© муки, трохи каторги... Катувати вас,
пекти, тупим ножем шматувати!.." Вiд болю вiн кусав собi нiгтi, пучки...
"А ти, дурню, водився з ними!.. повiрив, що й вони люди?.. Волоцюги,
п'яницi, а не люди! Вони тiльки обпивали тебе та пiдбивали на все лихе...
У них доброго на нiготь не було... Серце ©х, як iродове, тiльки й знало
одно лихо... щоб другого пiдвести, а самому - навтiкача; щоб чужими руками
жар загрiбати; сльозами та кров'ю других себе тiшити... А потiм стануть на
весь свiт славити... вийдуть серед людей, посеред бiлого дня, скалитимуть
зуби, будуть смiятися... Собаки!.. Сучка вас, а не мати породила!..
Замiсть серця, змiю положила й трутою налила... Де тiльки тхне ваш дух, -
там лихо та горе, кров та сльози... А ти ©м повiрив?! Ти?!" -вiн
заскреготав на всю хату зубами.
А це - як скоче, та так без шапки прямо в шинок. Полилася горiлка, як
вода. Вiн дудлив ©© нахильцi; випив з пiвкварти - й не чув, щоб хоч
запекла або вдарила в голову... Як бризка, кинута на жарину, заскварчить i
зникне, так тi ковтки горiлки зразу вигоряли, вилiтали парою...
Вiн кинув на стiл порожню посудину, побiг додому;
полiз на пiч. Голова заходила ходором; у виски гамселило, як обухом;
свистiло та пищало у його в ушах... Вiн забувся, немов заснув...

Грицько, настоявшись у чужому городi та надивившись вдосталь на бiйку
крiпакiв, трохи змерз та поплiвся додому.
- Важно парять бiсових мащтакiв! - було його перше слово до Христi.
- Господи! там, мабуть, на той свiт позабивали сердешних, бо крики такi
доносились сюди, немов з могили, - вiдказала, Христя.
- Так ©м i треба, злодiям!
- Скажи менi: за що ти на ©х узлився так? Хiба вони й не люди?..
- Життя через них, проклятих,нема ! - аж скрикнув Грицько. - Нiчого в
хазяйствi не вдержиш за ними... Так i держи все пiд запором, а то - як раз
та два рознесуть!.. Чи давно я майструвавшу сара©?.. Вiзьми, дурний, та й
застроми два свердли за лату... Хто ©х там вiзьме? думаю. - Коли сьогоднi
огляджуся, - аж i слiду не знать, де стримiли...
- Може ж, то й не вони взяли?
- А хто ж? Кому бiльше взяти? Козак тобi вiзьме?.. Навiщо йому, коли
вiн сам хазя©н?.. коли в його самого ? А тiй голотi, панським недобиткам,
що пропити, то пропити... Хiба воно для себе брало? - на пропiй!.. Щоб
воно подавилося...
- За що ж ©м i випити, як не за тво© свердла, - смi ться Христя. -
Свого нiчого нема , все те панське...
-Та в ©х нiколи й не буде нiчого, - перебив Грицько: -все проп'ютьi
Вони в панiв позвикали тiльки красти та горiлку пити, а не берегти
хазяйського добра... А тут ще ©м i землю й волю дають... На цеп ©х, а не
на волю!
Христi вже обридла лайка та кривда Грицькова. Вона не витерпiла.
- Який-бо ти, Грицьку, ©й-богу! А якби тебе взяти в неволю?..
- Ну, то що? - витрiщився на не© Грицько, ображений - чого вона
заступа ться за таких злодi©в, що в його свердла покрали. - То крав би?
га?.. Хай уже б менi руки тодi повикручували!
- Отже, не вiр сам собi, Грицьку! Як щоденна лайка та докори: злодюга
та п'янюга, - то всякого з пантелику зiб' ... Поневолi чоловiк стане
пити... А як нi за що, - то й украде... Звiсно - неволя! - журливо
закiнчила Христя.
- Яка ©м неволя? яка неволя?.. Он, пити, бунтувати... то ©м неволя?! За
те ж ©х i попарили сьогоднi... От попарили!.. А Чiпка, чула? як прийнялися
за них москалi, бiжить до мене, блiдий такий, труситься... "Братiку,
Грицьку! Ходiмо, оборонiмо... Ходiмо - не даймо!.." Цур тобi та пек! -
думаю, - та вiд його... Ускочив в Остапiйчин огород, захилився за тин та й
дивлюся... А вiн ганя по вигону та скликав на оборону. Як же пiймали його,
як задали... буде пам'ятати довiку!.. Пiшов, мов чмелений...
Христя тiльки зiтхнула й нiчого не сказала. Грицько викурив люльку коло
печi й узявся за шапку.
-Куди ти? вже обiд готовий. - каже Христя.
- Та я тiльки худобу понаповую, - одмовив вiн та й вийшов з хати.
- Не барися ж! - гукнула навздогiн Христя й кинулась готувати посуду.
XXI_
СОН У РУКУ_
I сниться Чiпцi - немов сон, i ввижа ться - наче бувальщина. Сниться
йому й ввижа ться недавня гульня. Увесь шинок, залитий свiтлом - ся , аж
горить; музика тне, руба ; пiдбори землю рвуть; крики, спiви... стоголосе
лящання... безпуття скажене... А збоку насува темна нiч, немов чорна
хмара. А в тiй хмарi, в тiй непрогляднiй темрявi, ледве видко, чорнiють
панськi комори, двiр... Три тiнi зiгнулися пiд якоюсь вагою - щось несуть
на плечах... тiкають... зникли в голому садку... Ось блиснула iскорка - i
видко... два чоловiки качаються серед двору, борюкаються... Той, що
зверху, лютий, як звiр, шибкий, як вiтер... Придивля ться Чiпка... Це ж
я... я!.." - скрику : - а пiдо мною сторож... то панський сторож...
блiдий, як смерть; тяжко дише; болiзно сова руками й ногами... чутно -
кров булькоче в його печiнках, бiжить чорною рiчкою з горла, носа... Ось
розкрива очi... загорiли вони на хвилину iскоркою життя. То ними свiтить
докора? чи посила прокльони?.. Нi, то душа проща ться з тiлом: смерть уже
застила очi полудою... А нiч усе росте-ширша i проганя веселе грище
з-перед очей... Чiпка затiпався, кинувся... "Ox-ox!"-застогнав з протягом,
перевернувся на другий бiк, та й знову заснув.
I знову йому верзеться й ввижа ться.. Нiч темна, глупа, - нiма та
глуха. Вiн сто©ть, а кругом його розляглося сонне грище: п'янi чоловiки,
жiнки... все те мертвим сном спить, порозкидане, як колодяччя... Ось -
угорi зайнялася над ним зiрка: як свiчка, пала вона на небi - й освiчу
п'яне зборище на землi... Чiпка глянув на правий бiк... Захиталася
темнота, затрусилася... i з не© висунулось двi тiнi - страшнi, блiдi, з
переламаними кiстками, котрi так i виглядали iз тiла... Ледве шкандибають
вони, вивертаючи ноги то на той, то на другий бiк; хитають на його
головами - вказують руками на сонне грище... Чiпцi здалося, що то дiд Улас
з матiр'ю... Вiн затремтiв увесь, засовався - й одвернувся...
Трохи згодом, з лiвого оку, теж захиталася темнота - iз не© виплило двi
тiнi. Одна - товста, пузата, червонопика; друга, з-за товсто© - тонка,
худа перегнута втро , з пером за ухом... Наблизилися отi двi тiнi, глянули
на сонне грище, глянули Чiпцi прямо в вiчi, - та й заридали... "Так ось де
полягло наше добро, нашi грошi©" I вхопивши одного п'яницю сонного, вони
з-дерли з нього одежину та й уп'ялися в горло зубами... Чутно стало, як
булькотала кров: то вони ссали ©© з живого тiла... Очi ©х наливалися нею,
горiли, свiтили, як у котiв... Чiпка здригнув - i одвернувся.
Гляне вгору - аж там, крiзь ясний свiт, захиталася нова тiнь. Чиста та
ясна, як лiтнiй погожий ранок, з веселим та любим поглядом у темних
очах... "Що це?.. Моя Галочко! моя голубонько сивесенька! iди до мене!.."
- молить Чiпка й здiйма догори руки. Тiнь затремтiла;, ясне лице
потемрiло; на очах заблищали сльози... - "Що то ти наробив?!. - учувся
йому зляканий голос. - Глянь у праву руч!" - Чiпка глянув - i сахнувся...
Чоловiк качався по двору й не по-людськи стогнав... "Що-то ти наробив?!
-знову докоряв голос зверху: - Глянь у лiву руч!" - Чiпка нехотя повернув
очi... Двi чорнi тiнi ссали кров з сонних людей, ламали ©м кiстки,
викручували руки, ноги, обсмоктували кров... "Глянь униз!.." - гуконув
голос. Чiпка зирнув... Коло його розвернулося сонне царство люду; блiдi
обличчя позадиралися вгору, очi - повиводило з лоба, з рота - вилiтала
легенька смужка синього димку... Вони горiли тихо-тихо, як вугiль тлi ...
"Це все ти наробив!.. це все тво© вчинки!.. - гукав голос... - За вiщо ж
ти чоловiка вбив? За що дiток, жiнку осиротив?.. Чим винуватий сторож,
коли його господар посила стерегти добро, ловити злодiя?.. Що то ти
поробив з тими п'явками людськими?.. Що??. З ситих, повних, що, обпившись
кровi, тихо доживали вiку, ти поробив знову голодних: ти видавив з них
кров, котру вони за свiй довгий вiк нассали... А от, бач: щоб знову такими
стати, як були, вони поробилися встократ хижiшими, прожерливiшими... На
голодного й холодного, на п'яного й тверезого, на сонного й не сонного, на
сироту, на старця вони кидаються, як голоднi собаки на шматок хлiба...
Бач, як вони смокчуть кров з жил людських?.. Бачиш?.. А то - що?.. Людей
опо©в, горiлкою попалив... Каторжний! розбишака!.." Чiпка знемiгся,
склонив колiна, зложив руки, припав ниць на землю... А голос, як буря,
носився кругом його - i страшенно викрикував, вигукував: "Що ти наробив,
лютий, каторжний?!." Чiпка припадав ниць, мов хотiв сховати-. ся... А
голос той проривався в кожну кiсточку, в кожну жилочку, морозив ©х жахом,
пiк огнем туги... Чiпка не витримав. Як скажений звiр, що бо©ться води,
труситься й люту , забачивши ©©, забувши все на свiтi, несамовито
кида ться на встрiчного й поперечного - так Чiпка кинувся, скочив угору...
"Згинь, проклятуща, вiд мене! хай тебе огонь пожре, вихор
рознесе-розвi !.. Що ти менi таке?.. Жiнка?.. сестра??, мати??. Я тебе
всього двiчi чи тричi бачив на полi, де ти стрибала, : як коза... Чого ж
ти сюди лiзеш?.. чого ти мiша шся?.. Ти менi вибива ш очi тим, що менi
самому не да спокою, що мо серце одверта вiд доброго, а пiдiйма руку
на лихе?.. вiд чого я сам тiкаю - та нiяк не втечу; ховаюся - та не
заховаюся, та все глибше та глибше топлю свою голову в п'янiй горiлцi...
Геть собi!.. згинь!.." Вiд його гучного голосу тiнь затремтiла; подалася
вгору; вище, вище... Небо загоготало, заблищало, шваркнуло... Огняна
стрiла вдарила коло його; кругом усе затрiщало i запалало огнем... Горить,
трiщить, ломиться, пада , кричить, лементу , молить... всi голоси
зливаються .в один голос - у голос неви-у разно© тяжко© туги; скрiзь чутно
плач, лемент... I все те жере огонь - то сво©м широким, лютим полум'ям, то
сво©ми гострими язиками - лиже... Лизне- i тiльки чорна вуглина пiсля його
зачорнiв; лизне ще - вуглина побiлi , розпада ться на попiл... I пiднiма
його вгору широка огняна хвиля й, залопотавши, несе високо-високо... Огонь
розходився, розiгрався... Уже вiн кругом охопив Чiпку; вже досягав сво©ми
довгими язиками до його тiла; цiлував його вид... Гляне Чiпка... То ж не
вогонь, то людська кров хвилями хвилю ... "О-о-й!" - скрикнув вiн - i
несамовито кинувся.
Стояв уже вечiр надворi. Сонце закотилося за гору червоно-червоно,
немов обпилось тi © кровi, що була пролита за день. Село, наморене то
бiйкою, то дивовижею, втихомирилось: нiгде нi крику, нi гуку. Високi
стовпи диму вилiтали з верхiв у небо високо-високо, наче несли туди
людськi сльози, прокльони, молитви... У печах палало полум'я - варилася
вечеря; людськi тiнi снували повз його - i на хвилину-другу закривали його
собою, немов якою запоною. Мороз дужчав; зорi грали; захiд сонця жеврiв
кров'яно-красною зорею...
Скочив Чiпка - i почув, що по всiх його жилах, у кожнiй кiсточцi, як
блискавицi, забiгали огнянi спички; злившись у головi докупи, вони рвали
©© огнем... Тiло в його горiло; в думках сон мiшався з бувальщиною; серце
болiло, замирало, кипiло невимовним злом... Вiн вийшов надвiр - хоч
провiтритись. Свiжий вiтрець пахнув йому в гаряче лице, закрутив у носi,
аж покотилися з очей сльози... Глянувши на захiдне зарево, вiн зразу
заплющив очi: воно ©х рiзало болiзно, непривiтно... А на другiм кра© неба,
насупроти, червонiло друге зарево: то сходило повновиде козацьке сонце.
Чiпка вийшов посеред двору 1 почав обдивлятися. Кругом пусто й глухо!
Став вiн ходити вiд хати до току, вiд току до хати. На душi важко, - так
важко, як ще нiколи не було... Болi з тiла доходили до серця, до-ймали
його; голова горiла; думки мутилися: ображали його неправдивою карою,
лякали людським смiхом... Вiн раднiший би був просити, в ногах лазити,
сльозами молити, - аби тiльки забути те, що було! А воно стояло, як
страховище, перед його очима; як те марево, мiнилося в його думках. То
учувався йому глухий, здавлений смiх; то, мов ненароком, гострi, як
спички, жарти в розмовi; то повсякчасне пряме вибивання на очi... Вiн
знемагав вiд муки. "Краще б я не родився або мене забито, нiж отаке
терпiти!.."
Душа бажала подiлитися з ким-небудь сво©м лихом; серце - вилити
накипiлi сльози. Так же кругом - нi духа! Ламаючи руки, жалiбним поглядом
подивився Чiпка на захiдне зарево, та. й посунувся смутний в хату... I
жалко й страшно було дивитися на його сумну постать, що так виразно
чорнiла мiж двома заревами свiту - мiсячним i захiдним. Наче виходець з
того свiту, мов грiшна, душа, бита сво©ми тяжкими переступами, зiбралася
каятись перед богом, - та не змогла: замiсть молитви, уста шептали гiркi
прокльони, перечитуючи сво© грiхи...
Посеред хати, освiчено© мiсячним свiтом, що через вiкна вривався в
хату, слався широкими смугами по долiвцi i ховався аж пiд полом, - стояв
Чiпка навколiшки i молився... прокльонами. Сльози блищали в його очах; вiн
клав щиро поклони...
А товариство його - Пацюк, Лушня та Матня, - як побачило, що за баталiя
пiднiма ться в Пiсках, та мерщiй ноги на плечi, та поза хатами, та поза
городами, аж у Крутий Яр, та й засiли в шинку в свого ?? давнього
знакомого жида Оврама... Прокружали -цiлiсiнький день на останнi грошi,
розказуючи всякому, хто заходив у шинок, яке свiтопреставленi ско©лось у
Пiсках... Уже й смеркло.
- А що, братця, чи не навiдатись нам у Пiски: що там дi ться? - каже
Лушня до товаришiв. - Чи не задопали, бува, нашого Чiпки, бо щось вiн там
дуже торгувався?.. Тут уже тiкати мерщiй, коли лихо; а вiн - кличе
рятувати!..
- Iди ти, коли хоч, - одказують йому Пацюк та Матня, - ми тут
зостанемось...
- Нi, ходiм разом, - пiдмовля Лушня: - провiда мо справдi Чiпку... Хоч
вiн чудний собi, а все-таки нiгде правди дiти - хороша душа й товариш
щирий... вже нiзащо тебе не видасть!..
- Я не пiду, хоч мене рiжте, - каже Матня. - Щоб справдi ще москаль
спiймав та дав чосу...
- Та й я зостануся з Якимом, - туди ж i Пацюк. Лушня почухався. Вiн
знав, що тепер справдi в Лiски йти небезпечно; одначе совiсть його мучила,
що так товариша кинули...
- А що ж його казати? - веде вiн рiч далi, - коли запита Чiпка: де
були?..
- Що ж йому казати? - одказу Матня. - Нiчого не казати!.. Що вiн за
спрос?
- Збреши що-небудь, бо справдi негаразд... - ра Пацюк. - I чому ми
його не взяли з собою?.. А тепер, може, вже й у Пiсках нема , - москаль
узяв...
Пацюковi жалощi усiх уразили: всi мовчали, нiхто нiчого...
- Ну, сидiть же ви тут, братця, - трохи згодом сказав Лушня, - а я пiду
довiдаюсь...
Пiшов. Вихопився на гору, глянув на широке роздолля й побачив Пiски, як
в туманi, залитi мiсячним свiтом... Мiж темною тiнню голих верб бiлiла
боками церковка й позирала навкруги сво©м блискучим оком - золотою банею з
хрестом; а недалеко вiд церкви, як висока гора, чорнiв панський палац, i,
здавалося, сердито поглядав на все село... Село ще не скрiзь спало. Де-де
блищало по хатах свiтло, хоч i тихо було: людського гомону не чутно,
доносилось тiльки глухе валування собак. Надворi тихо, холодно; мороз
скаженiв i давив так, аж зорi плясали; пiд ногами рипiв снiг... Щоб не
замерзнути, Лушня пiшов швидше. Незабаром опинився коло Чiпчино© хати. Як
та пустка, стояла вона сама собi на край села, облупана, чорна... Тiльки
неповибиванi шибки горiли проти мiсяця: здалека здавалося, що в хатi
свiтилося. Лушня пiдiйшов ближче. I темно, i тихо!.. Йдучи повз вiкно, що
виходило прямо на поле, вiн заглянув, що там дi ться?
На полу не видно нiкого... Уже вiн хотiв повернути поза хатою до
дверей, коли це (уздрiлось йому) - немов що мелькнуло... Вiн знову
прихилився до шибки, дивився в хату. У противнi вiкна мiсяць аж бив сво©м
свiтом, лягав довгими смугами через усю хату й ховався аж пiд полом...
Посеред хати, увесь залитий свiтом, стояв навколiшки Чiпка - молився...
Його ясна тiнь раз по раз згиналася, то випрямлялася; на очах блищали
сльози...
- Чiпко! - гукнув Лушня пiд вiкном. Чiпка скочив i боязко заховався за
пiч. Лушня зареготався на все горло. Регiт його здорово© грудини посеред
нiчно© тишi як грiм, гоготав навкруги, перекочувався, бряжчав у шибки,
розлягався по хатi... Чiпцi стало соромно, хоч крiзь землю... Його пiймали
на сльозах, вiн плакав, як мала дитина! А Лушня регоче та й регоче пiд