Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

i чого воно до них вчепилося? чим була Мотря Остаповi?.. чим вона .тепер
осталася?.. Мотря й Оришка роздумували, розгадували... Жiнка жонатого
чоловiка? покритка-дiвка?.. Нi жiнка, нi дiвка, а замужня вдова... Грiх
перед богом, - чим його замолити? Сором перед людьми, - чим його змити?..
А ще ж, може, i каратись за це прийдеться - хоч не на сiм, то на тiм
свiтi... Непевний той Остап, - вiн щось лихе, страшне... Страх справдi
пiсля таких думок закрадався ©м в душу - i вони обидвi тихо молилися.

Як не мучились вони цiлу ту нiч, що вже не думали, а все-таки не
видумали нiчого для себе утiшного.
Не вигадали поради й волоснi. Судили, рядили - та окружному, а
окружний- та губернаторовi. Пiшли писати та одписувати...
Незабаром на©хало в село чиновного панства. Питають-розпитують,
пишуть-записують. Натерпiлася страху Мотря од тих хитрих спросiв та
переспросiв; набралася горя Оришка, глядя на свою дитину.
А в селi - тiльки й мови, тiльки й речi, що про Хруща. Наче все на
свiтi для Пiсок провалилося, один Хрущ зостався, а через Хруща - й
Мотря... Хто ©© зроду не знав, - став допитуватись: де вона й що вона. Не
можна Мотрi нiкуди очей показати, щоб на не© пальцями не тикали. Вийде
Мотря на вулицю, - малi дiти слiдком за нею; пора ться Мотря на вгородi, -
бачить: двi жiнки стоять коло тину, дивляться на не© й перешiптуються.
Нема Мотрi спокою i в церквi: i там ©© не спускають з очей.
- Ото... ото вона! низенька, чорнява... чорним платком голова
пов'язана, -чу Мотря позад себе в бабинцi.

- Ото чорнява, що хреститься?
- Еге ж, еге... Ото вона сама... за жонатого замiж пiшла.
Чу Мотря, та бо©ться озирнутись: ©й чогось соромно, страшно. Вона
впаде навколiшки, приникне головою до помосту, - шепче молитву щиру,
просить у бога ласки, одмолю свiй грiх - i разом сльози ковта .
Тодi тiльки люди трохи забули про Хруща, як жнива настали. Сво©
клопоти, праця, утома трохи зацiпили язики людськi.
Коли це - перед другою пречистою ведуть Хруща у ланцюгах через Пiски.
Як зачули люди, то за малим не все село вибiгло з хати, мов на ведмедя,
дивитись. "Хрущ!.. Хрущ iде!.. Хруща... Хруща ведуть!.." - викрикують з
усiх бокiв по селу. I бiжить на Хруща дивитись старе й мале.
Повели Хруща у Гетьманське; засадили в тюрму за залiзнi штиби; давай
випитувати та розпитувати. Пiднялися знову спроси та переспроси... Зовсiм
загубила спокiй Мотря: водять ©© то в город, то з города... А тут - друге
лихо: Мотря почула - щось заворушилось пiд серцем...
Помiтили люди - та як у дзвiн задзвонили:
- Чи чули?.. - пита молодиця другу, стрiвши на улицi. - Завагiтнiла...
- Чула, серденько, чула... I скажiть: од такого!!
- Це вже, видно, не перед добром, моя матiнко!.. Чи не кiнець, бува, й
вiку швидко буде... Там: торiк хвостата зоря свiтила, а се знов проява
якась вирискалась...
- I я кажу: не перед добром таке на свiтi ко©ться! Та як пiдуть отак
цокотати, - не переслуха ш. А пiд недiлю або свято збереться де-небудь
чоловiкiв купа, надiйдуть жiнки, парубки, дiвчата - назбира ться чимала
юрба людей, то й давай перетирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща.
Аж ось - не знать звiдкiль узялась на селi чутка, що вiн нi Хрущ, нi
Притика, а прямiсiнько-таки Iван Вареник - крiпак пана Польського, що
панував у Пiсках.
Така чутка збила з пантелику судових i громаду. Що з ним робити? Як
тепер його судити? Кинулись до пана, - пан одсахнувся: робiть, мов, з ним,
що хочете, як зна те... Тодi громада розв'язала дiло. Як голили хлопцiв у
москалi: "У некрути його!.. лоб йому! лоб!.." - закричала громада. По©хав
голова у Гетьманське, пiшов, куди треба, однiс, що годилось-i "перевертня"
прямо з тюрми повели до прийому. Заголивши лоб, перевернули його ще
вчетверте - i став вiн з Вареника Хрущовим. Незабаром його кудись погнали,
- та бiльше вiн нi вертався, нi озивався.

Оддали Остапа в москалi перед покровою. А так, перед пущенням, породила
Мотря сина, - та ще й породила неабияк. Роди були тяжко труднi: потугувала
ними Мотря два днi й двi ночi, не сво©м голосом викрикуючи... Що вже не
робила "довгоп'ята баба"-повитуха, - нiщо не помагало. Ледве Мотря на той
свiт не переставилась. Уже й не кричала й не стогнала - лежала мертвою
колодою... Аж на третiй день "господь ©© помилував": серед тихого плачу
Орищиного почувся голосний дитячий крик...
- нерал!.. - зрадiвши, скрикнула "довгоп'ята баба".
Оришка пiдняла руку, перехрестилася... Мотря важко зiтхнула - i
розкрила сплющенi очi... Хату обняла тиха одрада.
Як же почули люди про такi роди, - знову загомонiли. Пiшло знов по селу
шушукання, глум, та мнi страхи... Дiйшло до того, що нiхто вже Вареника не
щитав i за чоловiка, а так-таки за самiсiнького куцого... Дехто помiтив i
невеличкi рiжки на головi в його, як стригли в прийомi. А Кирило Кнур -
недалечкий сусiда - Христом-богом клявся, що як купались з Остапом укупi,
то й хвостика бачив... Не при хатi згадуючи - куций, та й годi!
А тут ще дитинка знайшлася, та ще при таких родах!!.
- Щось воно таки непевне, моя матiнко!.. - цокочуть жiнки, похитуючи
головами.
I не одна й не двi нарошне забiгали в хату до Мотрi - довiдатись: чи
нема на йому яких ознакiв? Одна якось забачила на лiвiм колiнцi невеличку
родимку... "Оце ж воно й е!" - подумала та мерщiй з хати.
- А що?? - стрiва ©© кума.
- То ж воно, кумонько, саме!.. - каже кума, перехрестившись.
Незабаром цiле село слебезувало про ту пляму. Усi в один голос:
"чортеня", та й годi!
Прийшлось кумiв брати, - нiхто не хоче. Що тут робити? Вже три днi як
дитина нехрещена... Не дай, боже, якого случаю - i вмре, не уведене в
закон!..
Кинулась Оришка по сусiдах... Всяк дяку , сторониться... Ходить вона по
хатi - сама не своя: свiтить сiдим волосом, ломить сухi руки... Мотрi вже
й не хвалиться: вона й без того ледве дише.
На той час лучились у селi перехожi москалi. Оришка до них:
"Москалики-лебедики, охрестiм дитя!" Купила москалям кварту горiлки. Тодi
один якось згодився. Москаль за кума, сама Оришка за куму.
Понесли до батюшки. А панотець i собi: "Як його такого виродка в хрест
уводити?!"
"Боже мiй!.. що його робити на свiтi?!" - плаче Оришка, - та до попадi:
"Матушка!.. я вас сього й того, я вам моток пряжi напряду, - умовте
панотця!.."
Попадя зглянулась. Охрестив дитину батюшка: назвав Нечипором.
III_
ДИТЯЧI ЛIТА_
Не судилося Мотрi щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дiвкою,
жiнкою, не сподiвалася за-мужньою вдовою...
Не тiльки ©©, а й ©© матiр стару стали цуратися люди. Саме те мiсце, де
вони жили, зробилося якимсь страшним, - стали його оббiгати... Казали, що
до Мотрi кожно© ночi змiй у димар лiта : якийсь захожий чоловiк застав
його в хатi та насилу з душею вирвався... Непевне мiсце! Бувало вночi
нiхто не пройде повз ©х хату, не перехрестившись; а дiтям - то й удень
забороняли туди бiгати...
Мiсцина справдi стала пустирем одгонити. Лежить за селом, на самому
белебнi, неогороджена, необкопана - так рiвець невеличкий прокопаний та й
годi... Iде скотина - нема перепону - через грядки так i чеше; собаки так
i гнiздяться! - кубла повибивали... Пустир пустирем! Хата хоч стара була,
та як полагодив був Остап, поки ще не женився, то вона, мов, i
бадьорилася; а як пiднялась лиха година, що замчала не тiльки лад у хатi,
а й самого Остапа, - то й хата осунулась... Стрiха мiсцями повигнивала,
покрiвля де-где провалилася, вiкна побитi: замiсть шибок - ганчiрки
свiтять; ще до того дощ та хуртовина оббила, обшмарувала... Пусткою аж
воня ! I всерединi не краще. Стiни чорнi, аж цвiллю взялися од води, що
дощi поналивали крiзь лиху оселю; черевата пiч потрiскалась, - димiла,
курiла; замiсть лав якiсь кривоногi ослiнчики - i сiсти на них страшно;
стiл - ходором ходить; пiл - на п'ядь дошка од дошки: Мотря пiд холод двi
дошки спалила, бо не було чим у хатi прокурити... Бiдота несказанна,
злиднi невилазнi!
Неодрадне життя Мотрине. Невеселим оком дивилася й ©© стара мати на ту
оселю, на лихий той захист, через який вони стiльки горя приняли, стiльки
клопоту звiдали... Вони б його давно кинули, якби було де притулитися. Та
де його при недостачах, при убожествi?! Коли на роботу приймали Мотрю з
опаскою.
Лiтом Мотря ста жати. У Пiсках нiхто не приймав, - бо помiтили, що в
кого Мотря жне - вся нива закрутнями унизана. В сусiдньому селi Байраках
Мотря хлiб заробляла, - на жнива становилася.
Що за лiто заробить Мотря, те за зиму й проживуть... коли ще й ставало!
А було так, що нi дрiбка солi, нi пилинки борошна... Де вже думати про
одежину!! Що, дiвуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та
рам'я висiло... Як заробить конопель, - то й добре. Помочить ©х, висушить,
витiпа: костриця на топливо, волокно на прядиво. Напряде отак лiт за дво ,
осну , витче, та й сорочка ; виб' - спiдницю поши , юпку... У
вибiйчаному i в свято ходила. Другi в плахтах та запасках, голови
шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибiйчано© юпки та спiдницi не
вилазила. Бiленькою хусткою зав'яжеться, та й шмару ... Ото буденне й
празникове! А що старе, дране, - позшива , позаштопу , - матерi старе тiло
прикри , або дитинi - штанцi, куцину... Нужда!! На зиму на всiх одна юпка
була. Пiде куди Мотря, - сиди, мати, з хлопчиком дома - й не рипайся! Пiти
треба матерi, - сиди, Мотре... бо й чоботи однi!
Робота не страшна, як сила . Мотря день i нiч в роботi та в роботi;
лiтом - на полi, зимою - дома. А Оришка - стара вже, - нездужала, - тiльки
й того, що догляда дитини... Як лiтком нема Мотрi дома, - баба зварить
©стки, догляне, й нагоду , й спати положить, котка спiва ..
Ай дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате,
розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другi дiти жвавi, - як
дзига крутиться, на мiсцi не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! -
як стрiла пуститься... Чiпка, як його звали, - не такий, нi! Оце, було,
Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено...
- то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи сто©ть?" Отак розпита , повагом
устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть... Мотря за це не любила
Чiпки. - "Десь Чiпка у нас буде дуже велике ледащо! - жалi ться Оришцi: -
йому як що робити, то треба за тиждень загадувати, щоб роздумався..." А
iнодi було й буханця улiпить Чiпцi в спину, щоб довго "не роздумував"...
Тодi Чiпка руки опустить, реве на всю хату... , значить, робота бабi!
Оришка справдi душi не чула в Чiпцi: так його любила й жалувала! I цяцьок
йому нада , й iграшок яких там - полив'яного пiвника, свистiлочку, а ©сти
- сама не до©сть - йому зоставля ...
Як пiдрiс Чiпка - став бiгати, то вибiжить було з двору на вигiн, та
прямо до дiтвори так i чеше. Так же . й дiтвора його не прийма . Зараз
почнуть з його глузувати, щипати, а iнодi поб'ють та й проженуть...
Недурно пани сво©м родом величаються. На селi теж розпитують - хто якого
роду... Тiльки те неоднаково, що в городi питають: чим той рiд уславився -
чи давнiстю, чи боями, чи послугами. А село зна одну славу - честь. Тим
на селi й питають: чи "чесного" роду? А тодi вже й братаються... Чiпка був
"виродок"... Як же Чiпку прийняти дiтям до iграшки?! Хiба, щоб
поглумитися...
- Виродок iде! - кричить, забачивши здалека Чiпку, бiлоголовий,
миршавенький хлопчик.
- Запорток! - пiдхопить другий... - Ходiм до його!
Побiжать, оступлять кругом. То це ззаду хто-небудь i скубне Чiпку за
чорне волосся. Окрутнеться Чiпка, насупить брови, скривиться, тiльки очима
свiтить... Злi Чiпчинi очi, та недобрi й дiти, що довели до того. Понуро й
гостро дивиться на них Чiпка. А тi - за боки беруться зо смiху...
- Чiпко© де ти взявся? - смикнувши Чiпку за полу, пита хто з хлопцiв.
Мовчить Чiпка, - сопе.
- Ти з яйця вилупився?! - знову, другий...
Усi зареготались. Чiпка похнюпить голову, потупить в землю очi,
копирса нiгтем пiд нiгтем.
- Нi!.. мене бабуся на вгородi пiймала... в бур'янi, - одмовля понуро
та все копирса пiд нiгтем...
Регiт - аж вигiн розляга ться...
- Так ти. Чiпко, з бур'яну взявсь?..
- Нi...
- А де ж твiй батько, коли ти не з бур'яну?
- Не знаю...
- То-то й ... ти байстрюк!..
- Брешеш!.. - зиркнув, як той вовк, Чiпка.
- А хто ж ти? /
- Я... Чiпка.
- Ти - Чепiга, а не Чiпка! - крикне хто з середини - i вскубне Чiпку...
- Чого ти скубешся? - з плачем вимовля Чiпка. - Постой, я бабусi скажу,
- вона тобi дасть!
- Боюсь я тво © бабусi, - куди ж пак! - одказу хлопець, та й знову
вскубне.
За ним другий, третiй. Поверта ться Чiпка на всi боки в крузi, як
ведмiдь на цепу, а хлопцi регочуться та за чуприну смичуть - аж поки не
розплачеться Чiпка. Тодi вiзьмуть та й проженуть його геть.
Iде Чiпка додому, - iде та й плаче.
- Чого ти. Чiпко, плачеш? - стрiва Оришка. Чiпка жалi ться, плаче...
Бере його Оришка за руку, поведе в хату, почне умовляти.
- Не ходи туди, сину! Не ходи, моя дитино! Бач, якi то лихi дiти: б'ють
тебе, малого, зобижають... Не ходи!..
Утишиться трохи Чiпка, сяде на колiнах у баби, або приляже головкою.
Щоб забавити дитину, почне йому баба казочку про рябеньку курочку або про
горобця - доброго молодця... Чiпка слуха - й дума: "I чого отой дiд з
бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?.. I чому тiй билинi зразу не
поколихати горобця - доброго молодця?!."
Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова
знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз
хлоп'я рiвняло казку до життя, а життя до казки - i само собi мiркувало,
дивувалося... В казцi звiрi та птицi те саме й так само говорять, як i
люди... А так - птицi щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... I нiхто не
зна , що вони кажуть... "А добре б - дознатись: що то каже скотина, як iде
ревучи з поля додому? яку пiсню спiва пташка в лузi?.. I чого - однi
пташки так гарно щебечуть, а от горобцi - тiльки цвiрiнькають?!. I про що
то розмовляв травиця мiж собою, коли, мов жива, шелестить малими
листочками!.."
- Чи воли, бабусю, говорять?.. - пита Чiпка в Оришки.
- Бог ©х зна, сину... Кажуть би то, що говорять.
- А птицi?
- I птицi говорять...
- Як же вони говорять? Про що вони говорять?.. - допиту ться.
I розказу баба, як умi , про все те Чiпцi. "Скот, мов, нiколи не реве
без нужди... як верта ться додому та реве - то вiн радi , що скоро дома
буде, та спочине... А може, голодний, то по©сть, пiдживиться... А птицi
щебечуть так, як сам господь дав: однiй сказав гарно щебетати, а другiй -
нi. От соловейко - як гарно спiва ? Вiн був колись людиною, та став
пташкою..." Та й зачне розказувати, як одна мати та прокляла сво©х дiток,
- сина й дочку, - що вбили ©© мужа-ужа... Синок каже: "Не вбивай, сестро!"
А сестра не послухала - вбила. За те мати й прокляла ©х. Синовi ж каже:
"Лети ти, сину, сiрим соловейком та щебечи людям i пiзно й раненько: щоб
тебе люди слухали - й не наслухались! - А ти, - каже, - дочко, стань
жалкою кропивою: щоб тебе люди проклинали, щоб тебе з городiв викидали!" -
От син полетiв соловейком, а дочка стала кропивою... То-то: як соловейко
щебече, то увесь мир його слуха - так гарно! А кропиву завжди виривають,
як погане зiлля, - щоб i городини не глушило, й людей не жалило!
Такi казочки бабусинi, при самотньому життi, од-сторонь од товариства,
пластом ложилися на дитячий розум, гонили в головi думку за думкою, гадку
за гадкою... Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душi пiдiймали
хвилю горою - з самого споду до верху... Як рiй той, гули в дитячiй
голiвоньцi; як завiрюха, крутились, вихорились... Од билинки перелiтали до
птицi; од нтицi до скотини; од скотини до чоловiка - поки не засягали
всього свiта! I здавався вiн йому увесь живим, балакучим. I скот, i
травиця, i навiть камiння - все те мало свiй говiр, свою мову, - тiльки
вимовляло якось iнакше... А колись усе те було - люди, i все балакало
однi ю мовою... А тепер - нiяк i довiдатись, що то за розмова!! А через
вiщо?.. Через людей... Все то виннi люди! То вони так наробили. Вони i в
травицi, i в пташки, i в худоби - одiбрали людську мову!
Вони людей - сво©х рiдних - повернули в усе те... I за людей жалкував
Чiпка на людей. Здавалися вони йому лихими, недобрими... I прокидалася
невеличка злiсть у його невеличкому серцi, росла виростала - i сторонився
вiн людей далi та далi... Та й люди його не жалували.

- Бабусю! - пита раз Оришки. - Чи в мене батько був?
- Був, сину.
- Де ж вiн тепер?
- У москалi пiшов.
- Бач, а хлопцi казали, що в мене батька не було... байстрюк! - кажуть.
- То - дурнi хлопцi!
- А хiба що?.. Що то воно - недобре що?
- Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане
слово! Викинь його з голови... То тiльки злi дiти так кажуть...
- Я не буду злий, бабусю!.. - одказу Чiпка, - та й задума ться.
Трохи перегодя знову пита :
- А чого ж мiй батько пiшов у москалi? Навiщо вiн покинув матiр?
- Люди оддали.
- За вiщо ж вони оддали його?
- Так треба було... Виростеш, сину, тодi все сам збагнеш, а тепер ще не
годиться тобi розказувати.
- Чому, бабусю?
- Так. Малий ще ти дуже...
Така розмова велась у них не вряди-годи. Чiпку все зачiпало, все
торкало. Вiн про все баби розпитував. Баба розказувала, ©й любо було
одкривати свiт його очам, - утiшно думати: з якою натоптаною головою
виросте ©© онуча.
Щедрою рукою перекладала баба з сво © старо© в молоду Чiпчину голову
усе, що заховала ©© шестидеся-тилiтня пам'ять. А Чiпка не брав - гарбав
усе те!
Оце було лiтком, як зайде вже сонце й спуститься вечiр на землю, вийде
баба з Чiпкою з хати (бо в хатi душно), простеле рядно перед порогом;
дожидають Мотрi з роботи. Оришка сяде, а Чiпка - коли сидить, коли
лежить... Та отак собi й давай розмовляти... Чiпка бiльше слухав, - iнодi
й засне, слухаючи бабино© мови, що як струмiнь тихо журчала... А iнодi й
сам розщебечеться... Уже й нiч настала: засвiтили зорi, замиготiли,
заiскрили... Задивився Чiпка на небо.
- Що то, бабусю? - указу на зорi.
- То? - Зорi.
- Що ж то за зорi?
- То - янголи дивляться! У кожного свiй янгол: то-то вiн i пильну за
душею, стереже ©©, щоб, бува, що лихе не спiткало. Отож - як зiрочка
покотиться, - то душа переставиться... Душа переставиться - i зiрочка
покотиться - щезне...
- I моя там, бабусю, зiрочка? й ваша? й мамина?
- I твоя , й моя, й мамина.
- А де ж моя, бабусю? - пита Чiпка, положивши голову на бабинi ноги й
не спускаючи очей з цiлого рою зiрок, що, здавалося, ворушилися на
темно-синьому небi.
- Бог його зна , сину!. Чоловiковi туди не досягнути... То боже дiло,
то вiн i зна ...
-Ай бог там?..
- Там, сину...
- А що то за бог, бабусю?
- Бог?.. Бог - батько. Вiн усе держить на свiтi: усяку комашину, усяку
скотину й усяку людину... Вiн за всiм ходить, до всього додивля ться, од
злого береже... Ото, як побачить, що сатана вмiшу ться в його святе дiло -
почина свiтом каламутити, - то й шле святого Iлiю на вогнянiй колiсницi
вбити сатану... Ото як Iлiя котить, то грiм гримить; а. як стрiльне
вогняною стрiлою - то блискавка заблище... Отакий-то бог! Вiн страшний
задля злого, а для доброго - й вiн добрий. Бог-батько... на свiтi нас
держить i хлiбом году -Загада ться Чiпка. I вста перед його очима
розгнiваний бог, обгорнувшись чорними хмарами... i гука на Iлiю - карати
злого!.. Котить Iлiя - небо й земля двигтять, як од вiтру перина, од його
бiгу... Ось шкваркнуло... вогняна стрiла розпанаху небо... Страх обiйма
Чiпку! Надворi зовсiм темно; мiсяця не видно; бiлiв, миготить Чумацький
Шлях через небо; блищать, _миготять зорi... Тулиться Чiпка до баби та
стиха шепче: "Я, бабусю, буду добрий... я злого не робитиму, то й бог мене
не поб' ... А отих дiтей, що мене били та проганяли - тих бог поб' , бо
вони злi!.. я буду добрий, бабусю..."
Замовк Чiпка - дух прита©в: дума про Iлiю страшного, про бога
доброго... Трохи згодом пита баби:
- Ви казали, бабусю, що бог нас хлiбом году ?
- Вiн, дитино, - вiн нас году ...
- А чого ж мама хлiб заробля , - ось досi з роботи нема. - Каже, якби
не робила, то нiчого б було i ©сти?..
- Дурний ти, хлопче! - каже баба. - Чоловiк на те й уродився, щоб
робити, а не лежати. То тiльки, кажуть, спершу, поки ще люди в раю жили,
то нiчого не робили, - як святi були... Там, кажуть, було всяко© всячини -
i ©сти, й пити! От вони ходили собi та ©ли... А сатана й заздрив на ©х
щастя, - та давай пiдбивати, щоб согрiшили... Вони й переступили слово
боже... Тодi ото господь вигнав ©х з раю огняною рiзкою - й рай зачинив, i
сказав робити самим на себе... Отож з того часу й почали люди робити. А то
- нiчого не робили, - як святi були!
- I навiщо тi люди согрiшили, бабо?.. От би тепер i мама дома була, не
плакала б так часто... i хлiб би був: коли здумав, ©в би!..
- На те божа воля, моя дитино!..
Недурно Чiпка жалкував про хлiб: вiн був у них, як розважений... Одними
руками що заробиш? Тiльки що з голоду не мерли... Сказано - убожество! Раз
була чудасiя з-за того хлiба.
Мотря була на полi. Оришцi треба на грядках полоти. Як на те Чiпка
розвередувався: "©сти, та й ©сти, бабо!" в одну шкуру: "©сти!" Взяла
Оришка окра ць хлiба, одломила шматочок, дала йому, а останнiй положила на
столi: "Не бери ж цього, - наказу Чiпцi, - бо он дивись: дивиться бозя!
Прийде мати, спита , - хто хлiб по©в? - То бозя вкаже пальцем, - мати й
виб' ... Гляди ж, не бери!" Та й пiшла собi. - Сiв Чiпка серед хати;
дивиться на образ - очей не спуска - ©сть. З'©в той шматочок, що баба
дала, - ще ©сти хочеться! Хлiб на столi лежить, - кортить його. Гляне в
куток - бозя дивиться! От став вiн крадькома до хлiба руку посилати, а на
образ - все дивиться... Посила руку, не спуска очей - зда ться йому, що
й бозя глядить на його, - хоче посваритись пальцем... вiн i прийме руку
назад... Оце приляже до столу головкою (забрався на лаву), знову
пiдкрада ться. Гляне на образ: дивиться бозя, та й годi! I ©сти хочеться i
хлiб перед очима, - та бозя дивиться!.. Задумався Чiпка. А це, зразу, як
кинеться од столу... Очi горять, губи оддулися... Та до стiльця, що баба
пiдставляла пiд ноги, як пряла. Ухопив стiльця, стеребив на лаву, знайшов
ножа, злiз на стiлець, та й повидовбував очi в образа! Тодi взяв - увесь
хлiб з'©в, та й побiг на грядки до баби. - "Бабо! бабо-о!" - гука . -
"Чого, Чiпко? ходи сюди!" - озива ться з бур'яну баба. Прибiга Чiпка. - "А
я, бабо, й той хлiб з'©в!" - хвалиться. - "Нащо ж ти, сину, з'©в? А як
мати прийде та спита : "хто хлiб по©в?" -то бозя й скаже..." - "Е... е...
бозя, бабо, не бачила... я повиймав очi, щоб не дивилася!.." - I байдуже
собi, забулося. - Коли так, перед рiздвом прийшлося хату бiлити, образи
мити. Зирк! Мотря на образ - аж очей нема ! Вона так i отетерiла. - "Хто
це очi повиймав?" - пита в Оришки. - "Де?" - Глянула - справдi без
очей... Тодi до Чiпки: "Ти очi повиймав?" - Смi ться: - "Я... Щоб не
бачила, як хлiб ©стиму!" Згадала тодi Оришка, що ©й хвалився Чiпка. Та що?
Звiснр - дитина: дурне, мале!.. Погримала на його Мотря, налякала, що бозя
битиме, коли таке буде робити, та й годi.
А були такi часи, що не бозя, а Мотря била Чiпку, - i добре била!
Синяки iнодi по мiсяцю не сходили. Не можна сказати, щоб вона не любила
Чiпки. Нi. Вона його любила - як кожна мати свою дитину. Чи, не дай боже,
занедужа Чiпка, - Мотря сама не своя. Цiлу нiч очей не заплющить: сидить
над ним, плаче, молиться... "Тiльки ж й утiхи й надi©! Все-таки виросте
своя дитина, стане хоч на старiсть у помочi... Може, хоч на старiсть не
прийдеться до кривавого поту робити, терпiти од холоду й голоду та од
лiтньо© спеки палючо©!.." Така в Мотрi думка. I не досипля вона ночей,
прислуха ться, як дише ©© дина "надiя й'утiха"... А нехай, здоровий,
зробить що Чiпка, - нехай з'©сть лишнiй шматок хлiба, чи покача ться в
калюжi... Лишенько! То не огонь паше, то лице Мотрине; то не iскри
сиплються, - то ©© кльони й прокльони та духопелики... Iнша мачуха здержу
руку над пасинком, а Мотря, розпалившись, не вмiла здержувати над рiдним
сином.
Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити.
Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона
глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же
вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що
заподiяв, якби не баба... А то вона, ©© тиха мова гасила його лютощi. Як
почне, бувало, його умовляти, - та словом, як повивачем, зiв' ... За те
Чiпка любив бабу: душi не чув у ©й. Що баба не скаже, усе послуха . А
матерi не любив i не слухав... Од бiйки то схова ться, то втече; а
послухати - не послуха. Не раз Мотря з серця гiрко плакала...
IV_
ЖИВ-ЖИВ!_
Отак жив Чiпка, рiс, виростав у голодi та в холодi, у злиднях та
недостачах. I все сам собi, як палець. Другi до дiтей, до гурту, а вiн
знай самотою, самотою... Забереться було у бур'яни, нарве квiток, назбира
кузьок, та й гра ться ними нишком. А до людей, до дiтвори - нi! Чiпка мав
добру пам'ять: з не© нiколи не виходила думка, що вiн "виродок"; вiн
нiколи не забував бабино© ради... Собi на лихо, рядом з добрими думками, в
малому серцi ворушилося щось недобре, невпокiйне... Розбуджене, воно не
давало йому забутися, нiколи не прощало нiкого, коли бачило яку помилку...
I росло лихо в його серцi - i виростало до гарячо© вiдплати, котра не зна
нi впину, нi заборони... Не було тодi нiчого, перед чим би вiн оступився;
яка б страховина перед ним не вставала - не злякати ©й його вiдважного
духу, уперто© думки, палкого серця... Такому нема на свiтi нiчого такого,
чого б вiн злякався. Нi бог, нi люди не страшнi йому... Бог страшний
злому, а Чiпка дума, що вiн добрий, а лихi люди його дратують...
Ось_ йому минуло дванадцять лiт. Восени радиться Мотря з матiр'ю:
- Чи не наняти б нам Чiпку хоч за харч служити?
- Я вже й сама думаю, - каже Оришка. - Тiльки куди вiн годний? Якийсь
нелюдний, неговiркий, якась тума з його... I з дiтьми вiн не поводиться,
як другi - усе самотою, усе собi дома...
- Що ж його на свiтi робити? - журливо одказу Мотря. - Уже ж всяк
баче, як я працюю... Та що моя праця? Силу витратила, здоров'я збавила, а
тiльки що з голоду не мремо... Якби його наняти, - хоч би менше з'©жi...
все б таки хоч на одежину зосталося!
- Як зна ш, дочко.
Пiшла Мотря питати мiсця. Незабаром i знайшла. Багатий козак Бородай
шукав хлопця до скоту. З ним вона й умовилась.
- А збирайся лишень. Чiпко, на завтра в найми, - каже, вернувшись
увечерi, Мотря. - Годi вдома сидiти та хлiб переводити, - пора й самому
заробити!
Чiпка - руками й ногами! Та вже Оришка - давай його умовляти: стала
йому вичитувати ©х гiркi недостачi та нужди. Послухав Чiпка, пiшов. Приняв
його Бородай на зиму за харч та одежу. Вернулась Мотря додому рада та
весела.
- А що, дочко? - стрiва ©© Оришка.
- Зоставила... Коли б то шанувався!