Мирний П.. Хiба ревуть воли, як ясла повнi

вдаряючи пушкаря по плечi рукою й опускаючись коло його на лаву. - Ось
поживи лиш довп©е з нами, - тодi побачиш, чи молодцi, .чи нi!
- Да уж, брат, i без таво видно, какие маладцы! Во, посмотри на ефтаво!
-махнув рукою на Чiпку. - Да он бы пушку одним взглядом сбил с позиции...
Смотри: у, какой!!.
Чiпка не чув нiчого того. Пiсля вчорашньо© стрiчi, вiн сидiв мовчки в
кутку, та тiльки знай кидав свiй бистрий погляд на тi дверi, якими вчора
увiйшла Галя. Думки його далеко лiтали; вiн не чув, не дослухався, що
верзло товариство. Кагал, гармидер стояв у хатi, як у жидiвськiй школi, аж
поки Максим не почав частувати. Тодi все затихло... роти заремигали;
пальцi раз по раз опускалися то в миску з капустою, то в полумисок з
огiрками. Усi мовчали, надолужали над снiданням. Чутно тiльки було, як на
зубах трiщали огiрки, капуста; як роти жували, плямкали...
- Суха! - перегодя трохи крикнув Матня, насилу проковтнувши цiлу жменю
капусти.
- Пiдмочимо, - обiзвався Максим, беручись за боклаг.
Пiшла рядова кругом столу; знову пальцi заходили; роти заплямкали...
- Удавився! - каже, iкнувши. Матня i положив хлiб на стiл.
Усi зареготали, глядя на розкуйдану голову, на одутлу пику Матневу.
- Проткнемо! - одмовляв Маским, узявши боклаг у руки.
- Оцього, дядьку Максиме, - каже Лушня, - тiльки прийми, то не
знатимеш, як i одгребтися!
- Ничаво! - одказу по-московськи Максим, пiдносячи чарку Матнi.
-Вот ты и хахол, - обiзвався до Матнi москаль-пушкар, - а, право,
порядки знаешь! Тебе бьi толька гасударю служить...
- Служили ми вже, брате москалю, - одмовляв Матня, - всюди, та
дозналися, що - нема краще, як боклазi з горiлкою служити!..
Смiх, регiт окрив усю хату.
- Вот, што правда, то правда, - каже москаль, регочучись.
Максим обiйшов по третiй.
Пiсля третьо© розв'язалися язики. Пiднявся крик, регiт, гомiн.
Утомилися вже роти жувати, - давай балакати. Там, у кутку, тро завели рiч
про теперiшн життя трудне; другi зняли мову, як панiв дурили; третi -
згадували вчорашн погуляння, а четвертi - про давнiшн гуторили...
Звiсно, дванадцять душ: кожен по слову, - то й то дванадцять слiв. А то ж
то як усi разом загомонiли, та той тi ©, той сво ©! Нiчого не розбереш;
нiчого виразно не чутно; один крик, галас.
Тiльки Чiпка - як води набрав у рот. Вiн мовчки ©в, мовчки пив; тепер
сидiв, мов нiмий, та з дверей не спускав очей.
- Що це наш отаман притих? - дивлячись на Чiпку, мовить Матня.
Чiпка не чув. Усi глянули на його, зглянулись мiж собою, - засмiялись.
Чiпка й смiху не чув.
- Чи не набачив лиш чого ласенького, - тягне розмову Лушня. - Вiн у нас
падкий на ласощi...
-Да, да! вот ано и есть... Я сам толька што хател гаварить пра ефту
перепелку, - перебив його москаль Сидiр, що розпрягав коней з Максимом.
- Та вже поздоров, боже, дядька Максима та дядину Явдоху... - обiзвався
Пацюк. - Таки, що собi, то собi; а то таки й для людей потрудилися...
По хатi розкотився регiт. Максим догадався, з чого смiялись, став i
собi тихо реготати.
- Та подяку , подяку хтось не раз i не два менi за не©, - одказав вiн
з смiхом.
- Я вже тобi, дядьку, коня он якого достану! - каже Лушня.
- Да на что ему конь, когда у него такая кобылица, - тупо жартував
Сидiр.
Аж ось дверi розчинилися - i, як та ясочка, вскочила Галя в хату. Жарти
й розмова затихли; усi задивилися на ©© хорошую вроду, на зашарене личко,
що за нiч мов помолодшало...
Швиденько вона пiдiйшла до столу, вхопила миттю порожнi миски, та, нi
на кого не глядя, не накинувши й оком на Чiпку, окрилася за дверима. Вiн
сидiв, як сова, витрiщивши баньки...
- Спасибi боговi й хазя©нам - за снiдання, а менi - що на©вся! -
перервав нiмоту Лушня. - Час, братця, додому рушати.
- Чого додому? - обiзвався Матня. - Хiба тобi тут погано?.. Аби тепло
та горiлка, то я хоч на цiлий вiк зостануся...
Усi зареготалися й рушили з-за столу.
- А що ж, справдi пора! Ото тiльки: дощ, як затявся... А час!
Устав i Чiпка. Подякували хазя©нам, позакурювали люльки та й потягли з
двору: однi в одну, другi - в другу руку. Чiпка з сво©м товариством пiшов
у Пiски.
Одiйшовши вже геть у поле, оглядiвся - кисета нема.
- Стiйте, братця! - кисет забув-Повернув назад, дивиться - на хвiртцi
сто©ть Галя й гука :
- А чий кисет? хто кисета забув?
- Що таке? - обзиваються до не© з другог.о боку.
- Кисет... - пiднявши кисета вгору, показу вона.
- Кисет? - не наш! - та й пiшли собi. Чiпка лобiг пiдтюпцем. Тим часом
Галя на кисет роздивлялася, розшморгувала, заглянула всередину, полапала
рукою та й знову зашморгнула...
- Мiй... мiй... Галочко! - каже стиха Чiпка, добiгаючи до не©.
- У-у-у, йолопе!.. Як квочка з курчатами, так ти розгубився з сво©ми,
думками... Не зна ш, що й дi ш!.. Сунула йому кисет у руки, а сама швидше
за хвiртку.
Глянув Чiпка на кисет... Що за бiс? Тютюну було не бiльше жменi, а це
так оддулося... Що воно? Розшморгнув, полапав, - м'яке; витяга: - другий
кисет, з синьо© шовково© матерi©, вишитий червоними квiтками й кругом
обсаджений червоними китицями!.. Очi в його заграли; по виду розлився
усмiх...
- Любо моя!.. кохання мо ! - прошептав вiн i весело повернув до
товариства.
XXIV_
РОЗБИШАЦЬКА ДОЧКА_
Цiлий тиждень лив дощ, як з вiдра. Цiлий тиждень не виходив Чiпка з
двору. Усе собi по хазяйству: то коло того, то коло другого.
- Зна ш що, сину? - каже йому одного- вечора мати, прядучи вовну, -
зна ш що? Оце я дивлюся на тебе й на себе та й думаю: я вже стара,
нiкчемна стала; уже менi важко iнодi й у печi витопити... Чую, як сила моя
упада, смерть наближа ться... Ти б одружився, сину! Не доки його
одкладати... Уже, слава тобi господи, другi тво©х лiт дiтками любуються, а
ти все бурлаку ш та, мов загубив що, ходиш... Хiба мало дiвчат у селi?
Сподобай яку, та поки пилипiвка не зайшла, одружися, сину... I сам не
будеш свiтом нудити, й менi помiч буде!
- Шкода, мамо! Нема по менi дiвчат на селi.
- Чому нема, сину? Он, Христя Бондарiвна, Мотря Книшiвна, або Катря
Остапiйчина? Чим не дiвчата?.. Що небагатi? Та багата й не пiде, сину, на
такi злиднi, як у нас... А все ж вони дiвчата, як слiд: хорошого, чесного
роду, робочi, слухнянi... Оженися, сину, оженися, мiй голубе! Хай хоч на
старiсть доведеться менi тебе в парi побачити...
- Шкода, мамо.
- Чого шкода. Шкода, кажуть, лихий чоловiк! Доки ж його отак
волочитися? поки й голова посивi ?
- Прийде пора, - прийде сама.
- Хiба яка городянська повiя... А вже добро© не. дiждеш, щоб прийшла
сама.
- Уже яка буде, така й буде.
Замовкла мати: бачить - не переможе сина. Замовк i Чiпка, думаючи сво
про себе.
Пiсля цi © розмови дiждали недiлi. Хмурне небо розгодинилось, блиснуло
сонечко ясне, повiнув вiтрець, стряхла трохи земля.
-Я, мамо, - каже Чiпка, - пiду в Омельник на ярмарок: чи не куплю
коняки?
- Боже тобi поможи, сину! Тiльки - навiщо ти на зиму ©© купиш? Чим ©©
прогоду мо?
- Та вже знайдемо чимсь.
Знявся Чiпка пiсля раннього обiду, пiшов... тiльки не в Омельник, а
прямiсiнько до Гудзя на хутiр.
Прийшов до двору, всюди позачиняно, позапирано. Почав Чiпка дьоргати
хвiртку, хвiртка була заперта. Двi собаки кинулось до ворiт, брязкаючи
цепами.
- Хто там? - гукав голос з двору.
- Це я! Одчинiть!
- Хто - я?
- Чи дядько Максим дома?
- Нi, нема.
- А де ж?
- По©хали в Омельник на ярмарок.
- А тiтка Явдоха?
- Та й мати ж з ними.
- То це ти, Галю? - пiзнав ©© Чiпка по голосу.
- А ти хто?
- Та вiдчиняй уже, тодi побачиш!
Пiзнала й Галя Чiпку; хутенько побiгла до хвiртки, одщепнула.
- Чого це ти прийшов?
- Тебе одвiдати... як пожива ш, моя горличко? Галя мовчала. Глянув на
не© Чiпка та й здивувався: пожовкла, з лиця спала, зморщилась...
- Що з тобою, Галю? - аж скрикнув. - На тобi лиця не знать... Ти
недужа?
- Та йди вже в двiр, - сердито одказала вона, з нетерплячкою. -Стану я
пiд двором розмовляти...
Чiпка ввiйшов у двiр. Галя зачинила хвiртку, защепнула, й повела його в
свою хатину.
Хатиночка, як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела. На покутi стояли
образи в срiбних шатах, заквiтчанi васильками, гвоздиками, безсмертниками;
перед образами на срiбному ретязьку висiла срiбна лампадка. У тому ж таки
кутку - стiл столярно© роботи; у другому - лiякко, заслане м'яким шовковим
коцем; попiд стiною невеличкi стiльцi. Всюди так хороше, чисто; пахощi од
василькiв та м'яти окривали всю хату, лоскотали чуття. Чiпцi здалося, що
вiн у рай вступив... Усе б гаразд, якби не така сумна Галя!
- Ти нездужа ш, Галю? - знову пита ©© Чiпка, пильно дивлячись у вiчi.
- Нi, здорова... Тiльки невесело чогось... так щось за серце ссе.
- А я тобi й не дякую за кисет, -мовить, здумавши Чiпка. - Спасибi
тобi! Чи не сама, бува, й гаптувала?
- Який кисет? - питав Гадя, звiвши на його сво© задуманi очi.
- А той, що ти в мiй вложила, як забув свого...
- Коли? Що це ти - збожеволiв, чи що?
- А хто ж то вложив?
- Та коли?
- Та тодi ж, як мiй вертала.
- А я почiм знаю?.. Стала б я такому... кисет дарувати!! От, ще не
видано!.. - веселiше защебетала вона.
По голосу пiзнав Чiпка свою недавню Галю, жартовливу й веселу. Серце
його зрадiло, очi заблищали.
- Галочко! - почав вiн.
Галя дивилась прямо йому у вiчi гостро-гостро... Чiпцi стало нiяково.
- Та чого це ти справдi сьогоднi така, мов не на той бiк устала? -
спитав вiн, сiдаючи близько коло не©.
- А тобi що за дiло?
- Галочко!..
- Геть к бiсу! Все б тiльки дурити... з ума зводити...
- Галочко!..
- Геть, одчепись!..
Устала вона од його, одiйшла, сiла край вiкна, що виходило прямо на
поле, та й послала очi далеко-далеко, де сходились тумани з туманами, де
сивiло небо, спускаючи кра© сво© на землю. По личку ©©, сумному й жовтому,
раз по раз пробiгали якiсь смужки. Чiпка дивився на не© та дивувався, що з
нею сталося... А вона не спускала очей з вiкна. Чiпка бачив, як вона
поблiдла, як заблищали в не© очi, як двi гарячi сльози скотилися по
личку... додолу. Вiн дивився на все це, а серце його, неначе хто давив у
лещатах, -так йому було боляче та трудно...
- Галю! рибонько моя! чого ти плачеш? - пита вiн, пiдступивши до не©.
- Чому ти не повiда ш менi свого горя?
Галя закрила очi руками, захитала головою... Чiпка присунувся до не©.
- Галочко!.. люба моя!
Вона схилила на косяк голову, стиха плакала.
- А я думав... - каже Чiпка, стиха доторкнувшись до голови ©©. - А я
думав: пiду до не©... провiдаю ©©... Мати скребе голову: женись та й
женись!.. дiвчат менi ра ... (Галя притихла, наче заснула.) Та не прийма
©х мов серце... Пiду, думаю, до сво © голубоньки... скажу ©й...
Та, тихо схилившись, злегенька поцiлував вiн Галю в незакриту щiчку.
Галя здригнула, пiдвелася... Очi заплаканi; личко од натовпу почуття та
вiд слiз горiло. Глянула вона на його та якось жалiсно запитала:
- Чому ж ти батьковi та матерi не сказав?
- Я хотiв, моя горличко, тебе попереду спитати... Чи пiдеш за мене?..
чи вподобала мене, мо кохання?..
Галя - мов ожила. Випрямилась, довго й пильно дивилась на Чiпку - немов
вивiдувала правди. А це зразу, як заломить сво© руки - аж пальцi
захрущали... В очах у не© заграла одрада - не одрада, зло - не зло, щось
добре, любе, а разом хиже й лихе.
- Чому ж ти менi давно цього не сказав? - скрикнула вона. - Чому ти не
сказав менi цього тодi, як я вiльна була?.. як вiнок плела?.. Як по
широкому полю, по луках квiтки збирала?.. Гуляла по свiту, - нема впину,
нема заборони... А тепер?.. тепер...
Вона знову заламала руки, - знову, як поламанi, захрущали пальцi; на
очi навернулися сльози - от-от бризнуть...
Чiпка - сам не свiй. Зблiд на виду, опустив голову, -та нешвидко вже
стиха, боязко запитав:
- Що ж тепер, Галю? що?.. Скажи менi... все, все!..
- Шкода... засватана вже я!..
З очей хлинули сльози в не©, облили личко... Закрила вона його рукавом,
знову опустилася коло вiкна на стулець, схилила на руку голову та
нерозважно плакала...
Як хто гострий нiж угородив Чiпцi в серце, - так невеличкi тi три
слова. Як обухом гамселив у його голову, - так одзивалося в нiй гiрке
ридання Галине... Вiн хапався за думку, - що тепер робити, - та голова й
пам'ять уже не служили йому... Думки рвалися на шматочки; вiн силився
звести ©х докупи, напряг розум... та, зда ться, й розум його покинув...
Нiчого не пригада ... Чу тiльки, як у головi гуде, шумить, дзвонить; як
серце раз по раз тiпа ться, наче збира ться вискочити...
Не знаючи, як, з чого почати, вiн вхопився за першу думку, насилу
вимовив: - Коли ж це?.. як?.. за кого?..
- Тодi ж... того самого дня, як ти пiшов... Москаль Сидiр зостався у
нас, та ввечерi попились з батьком, та й...
-Та й що батько? - перервав Чiпка.
- Iди, каже... Не вiк дiвувати... И мати рають: iди!... Сидiр, кажуть,
чоловiк хороший, тихий...
- А ти - що? -аж кричить Чiпка.
- А я?.. Не любий вiн менi, - кажу ©м...
- Що ж вони?
- Годi, кажуть, усе любого та милого дожидати... I то гидкий, i то
негарний, нелюбий... Поживете - полюбитесь...
- Со-баки! - гримнув Чiпка на всю хату. Галя на його гостро глянула.
- Де вiн живе? - грiзно, одрубуючи кожне слово, запитав Чiпка, а в його
очах засвiтило щось страшне.
- Не знаю...
- Уб'ю... зарiжу... задавлю!.. - скочивши з мiсця, кричить вiн,
бiгаючи, як несамовитий, по хатi, та скрегочучи зубами.
- Тю-тю!.. тю-тю!.. - одмовля Галя, пiдвiвши голову. - Що це ти:
здурiв, чи що?.. Тiльки хоч пальцем займи його... то не бачити тобi мене,
як свого уха!
Чiпка схаменувся. Опустився на стулець; звiсив на груди важку голову.
- Бач... який ти! - каже йому Галя. - Бач, який?!. Як же менi за такого
йти, коли вiн так безневинно вiзьме та й зарiже чоловiка?.. Як я за такого
пiду?.. Прийде така година, що й жiнку задавить, кинеться на не©, як
скажений...
- Галочко!.. побiйся бога... Що це ти кажеш?.. Щоб я?.. мене зарiж...
мене задави...
- А Сидора?.. га, Сидора?..
- О-ох!.. Ти не зна ш, Галю, яка мене завiйна вхопила... Пече мене...
отут пече... мов хто жару насипав... - указу на груди.
Галя мовчала. Замовк i Чiпка. Пiдвiвся з мiсця, став ходити вподовж
хати та блукав страшними очима по стiнах... Зробилося тихо, важко. По
задуманому личку видно було, що Галя думала якусь крiпку думку, - та зразу
не зважувалась сказати...
Аж ось - загорiлися в не© щоки, заiскрили одрадою очi - роздались,
побiльшали; одкрилися уста вiд напору спертого в грудях духу, - аж пашить
Галя, як у вогнi горить...
- Зна ш що. Чiпко?.. Може, ще не все пропало... Я скажу матерi... може,
вона батька вмовить... Тiльки ось що...
Чiпка насторочив уха, пильно дивився на Галю.
- Кинь ти життя таке! - скрикнула та аж поблiдла.
- Яке?
- Чуже добро грабувати, людей убивати!
- Галочко!.. Нiхто на свiтi не скаже, щоб я кого вбив... Хiба
обороняючись, руки не здержав...
Засевалась Галя на мiсцi; очi знову засвiтили хижо;
лице затiпалось.
- Проклятий!.. каторжний!.. - загукала вона на всю хату. -
Обороняючись?!, вiд кого обороняючись? Лiзеш у чужу хату красти, та хочеш,
щоб хазя©н не ловив тебе?.. Злодюго!
- А вони?.. вони хiба кращi? нажилися з нашо© працi, та й панують... А
тут... хата валиться: мати стара; сам - копи не заробиш удень... Треба
©сти, треба й одягтися... Як же його жити, Галю?.. Та хiба ми крадемо? Ми
сво одбира мо... Пан - наробив нами, жид - надурив з нас... А нам хiба з
голоду пропадати? серед шляху погибати?..
- Чiпко!.. голубе мiй! кинь! Не буде щастя, не буде добра... Ти прийдеш
уночi з побо©ща, ляжеш коло жiнки, та тими руками, що недавно людей
давили, у кровi грiлися... будеш жiнку пригортати... Тими вустами, що
несли тiльки лайку та прокльони всьому свiту - станеш ©й про сво кохання
шептати, будеш цiлувати... у-ух!..
Вона затряслася вся, як лист на осичинi.
- А жити ж з чого? - напира Чiпка.
- Робити чесно... працювати щиро...
- А товариство?.. А батько?
- За©демо у другий край... де б нас нiхто не знав, не вiдав...
- О-ох, Галю! Не знаю, що буде. Я - отаман... Як почу товариство, що
кинув, - не животiть тодi менi. Поклялися ми так один одному...
- Кому ви клялися, душогубцi, розбишаки? - кричить, схопившись, Галя. -
Кому ви клялися?.. Проклятi!
- Один одному клялися, Галю...
- Чорт чортовi клявся!..
Галя зареготалась болiсно; божевiльний смiх ©© розкотився на всю хату.
Чiпка глянув на не©, замовк, та, як пiдстрелений, опустився на стулець.
- Ти дума ш, - перегодя трохи, знову почала Галя: - ти дума ш - легко
менi дивитися на життя батькове побiк з життям добрих людей?.. Бачиш: вони
щиро працюють, чесно хлiб заробляють, з людьми поводяться... i встають i
лягають тихi, спокiйнi... А тут? Сиди, як у тюрмi, на запорi... Страшно й
очей показати мiж люди... Настане вечiр - цiла юрба п'яних людо-рiзiв
валить у хату... Шушукаються, тихо перемовляються, поки пiдуть на всю
нiч... Вертаються вже перед свiтом, - та як гробовики, ховаються по
горищах, по погребах... переховують чуже, награбоване добро... Це все, що
на менi, - все грабоване! Ти дума ш, не давить воно мене? Мов хто рукою за
горло душить, випира дух з мене... Ти не дивись, що я весела й
жартiвлива... То веселить мене лиха моя година!.. Ще день - сяк-так
переможеш... А вночi - ляжеш спати, то й привиджу ться тобi: буцiм лiзе
хто, кричить: "Оддай ми платок!.." - та й тягне за волосся... "Оддай мо
намисто!.." та й хапа холодними, як лiд, руками за шию... Ти дума ш,
легко воно менi носити його, - оце рам'я?.. легко?!
Та як ухопить зо зла руками шовкову спiдницю, так i рознизала од подолу
аж до самого стану...
- Галю! Галю!.. - скрикнув Чiпка, хватаючи ©© за руки. - Не роби цього!
- Геть! пусти!.. пусти!!
Очi в не©, як вугiлля, запалали... аж затремтiла вся.
- Ти зна ш - може, та, що цю спiдницю носила, лежить тепер пiд землею,
тлi , тiльки кров ©©, марно розлита, встав з землi й лементу до бога...
покарати душогуба©.. А я... я доношую це рам'я.. мучуся... беру грiх на
себе... За вiщо?.. За те, що я - розбишацька дочка?.. Краще б я гола, як
мати народила, по полю носилася; як навiясена ганяла по степах широких, -
нiж менi у цiй тюрмi мучитися, у цьому пеклi склiти!.. У-у, проклятi!.. -
Та - хiп! за добре намисто. Намисто пороснуло з ши© додолу.
-Схаменись-бо, Галю! Тебе ж за це битимуть...
- Хай краще вб'ють, нiж чужим добром задушать!..
I знову сiла вона пiд вiкном; пiдперла голову рукою i задивилася в
пусте та нiме поле, що геть-геть чорнiло та сивiло перед ©© очима...
Нiколи вона не здавалася Чiпцi такою хорошою, як тодi... Вiн перекидав
погляд то на розiдрану спiдницю, то на намисто, що розкотилося по всiй
хатi... Йому жаль було сво © любо© Галi; сумно од такого гiркого життя; а
в душу закрадався острах, не було сили - разом його покинути...
Галя недовго мовчала. Поглянула вона на знiвеченого ©© словами Чiпку,
що сидiв, мов у воду опущений, боявся пiдвести на не© очi, - i жаль
пройняв люб'яче дiвоцьке серце.
- Чiпко! Любий мiй! - каже вона. - Покинь!.. За вiщо ж я тебе
покохала?.. Покинь, мiй голубе!.. Та пiдiйшовши до його, любо заглядала в
вiчi.
- Побачу, Галю... Може, покину... Подивлюся... Може... можна буде?
- Нi, покинь! покинь!.. А то я сама задавлю.тебе сво©ми руками... -
нестямно белькоче вона, обвивши його шию руками та обдаючи гарячими
поцiлунками.
- Добре, Галю!.. добре, моя рибонько! - шепче, нестямившись. Чiпка,
пригортаючи Галю.
- Ну, а тепер - к бiсу - на виступцi! - весело загомонiла вона. -
Незабаром батько з матiр'ю буде! Чiпка хотiв щось сказати, та Галя не
дала.
- Iди, йди! Iди, йди!
Та вхопивши шапку в одну руку, а за Чiпчину взявшись другою, волокла
його з хати.
Нехотя тягся Чiпка. Нiчого робити - треба йти!
Провела його Галя за хвiртку; зачинилась й защепнулась.
Поволiкся Чiпка вiд двору тихо, помалу, ледве посила ногу за ногою...
У похилiй головi борюкались веселi надi© з невимовною тугою. Як здума
вiн, що Галя не переможе батька-матерi, не вдасться ©й ©х умовити, то
серце його наче хто в жменi здавить; коли ж погада , як вони поберуться,
житимуть у парi, - од серця одiйде важкий гнiт, i легко-легко воно
затiпа ться... "А як же з н и м и розв'язатись?.. як ©х зрадити?.. присягу
поламати?" Од тако© думки знову обхопить його сум, знову серце занив...
Отак мiнилися його думки: то веселили одрадою, то пекли огнем туги - i
знемагав вiн од натовпу ©х. Вiн уже раднiший би ©х забути, покинути, - та
самi вони лiзли, як мара, в його голову... Щоб розiрвати ©х чим-небудь,
вiн почав обдивлятися навкруги... Нiгде нi душечки, нi лялечки. Нiме та
буре поле розстилалося перед ним i за ним. День випав хмурий, невеселий.
Дощу не було; а тiльки хмари, як димчатi килимцi, заступали свiт сонця,
пересувалися з мiсця на мiсце, плавали по високому небi, одна одну
доганяючи, одна другу переганяючи, й кидали свою сiру тiнь на чорнувату
землю... Вiтер тяг легенький з полудня... Чiпка пiдвiв голову, радий хоч
вiтровi, що обвiвав його червоний, як калина, вид, прохолоджував гарячу
голову... Йому стало немов легше од тако© прохолоди; веселiшi гадки стали
закрадатись у його душу, а журба упряма все-таки не кидала серця... I
Чiпка затяг:
Зелений байраче на яр похилився;
Молодий козаче, чого зажурився?..
Спершу тихо, протяжно виливалася пiсня, й чутно в нiй було тугу
невимовну, плач гiркий - задавлений; далi голос усе дужчав, мiцнiшав,
розвертався на всi боки, i, як зимнi заводи вiтру, розлягався журбою по
пустельному полю...
Тiльки менi й пари - що очицi карi...
- лунала пiсня; а поле, мов ще дужче почорнiло, аж насупилося...
XXV
КОЗАК - НЕ БЕЗ ЩАСТЯ, ДIВКА - НЕ БЕЗ ДОЛI_
Вернувся Чiпка додому та зараз кинувся по хазяйству, - не заглянув i в
хату. Мати тiльки бачила, як вiн овечатам пiдкладав просяно© соломи.
Настав вечiр. Мати розпалила пiч, наставила вечерю варити. Уже вечеря
поспiла, а Чiпка не входив у хату. Мати засунула в жар страву, прийнялась
перемивати посудину, пiдмiтати хату. Уже й коло посудини упоралась, i хату
пiдмела, - не йде Чiпка.
-Що це вiн там так забарився? - промовила Мотря сама до себе та й
вийшла погукати.
Гукала-гукала, - не чутно. Увiйшла вона в хату, пiдождала ще трохи, -
нема . Материне серце стала розбирати досада.
- Якби знала, не заходжувалася б i коло вечерi... Хоч би був у хату
наплював, сказав, - чи дома ночуватиме, чи знову повi ться на всю нiч...
Побила мене лиха година та нещаслива з тими побiганками! Та то ж день у
день, нiч у нiчi Мабуть, назнав десь повiю всесвiтню та й вi ться...
З досади висунула вона галушки з печi, всипала трохи в миску, сама сiла
вечеряти. Настромила одну галушку на спичку; вкусила раз, удруге, - та й
удавилася... Сьорбнула ложку щерби, - та й загадалася... Галушка на спичцi
захолола; щерба у мисцi застигла - заволоклася зверху сiрою плiвкою... Як
здумала Мотря знову ©сти, то все вже загусло, захололо. Вона пiдвелась,
поставила вечерю на припiчку, обмила ложку й миску, - та й полiзла на пiч
спати... Думки про сина обступили ©© i не пiдпускали сну...
А Чiпка тим часом справляв сво дiло у Крутому Яру. Там, на пивницi в
жида, служив Лушня. Чiпка ото прийшов до його та застав Лушню сонного.
Прогулявши перед тим цiлий день, Лушня надвечiр знемiгся та, завалившись
на солому в стодолi, захрiп мертвецьким сном. Довго Чiпка нудився, поки
знайшов його.
- Тимофiю! Тимофiю! - гукав Чiпка, качаючи Лущню з боку на бiк. - Чув?
Тимофiю!..
Тимофiй тiльки мукав та гикав. Чiпка довго вовтузився: перекидав його,
пiдводив... Наостанку, розсердившись, штовхнув Лушню пiд бiк ногою. Той
скрикнув i розкрив очi.
- Якого ти чортового батька? - гукнув вiн та, не глядя на Чiпку, знову
повалився опукою на солому.
- Тимофiю! - гука Чiпка, стоячи над ним.
- Чого?
- Устань...
Лушня зиркнув, ледве пiднявши вгору верхнi вi©.
- Це ти. Чiпко? чого ти?..
- Уставай!.. Треба.
- А що там? - повернувшись до Чiпки лицем, пита Лушня.
- Ти не зна ш, де Сидiр живе?
- Я й Сидора не знаю... Який це?
- Москаль... Той, що... пам'ята ш?
- Не знаю!.. - одказав Лушня, чухаючись та зiтхаючи.
- Сидора-москаля не зна ш?
- Та самого знаю, - та не знаю, де живе.
- Так, може, тут хто з ваших зна ?
- Не знаю... - позiхаючи, одказу Лушня. Чiпка зо зла поскрiб потилицю.
- Тут в вас на пивницi пушкарi, мабуть, вони знають...
- I того не знаю...
- Що ж ти зна ш? - скрикнув з серцем Чiпка.
- Нiчого не знаю, - одказав понуро Лушня й перекинувся на бiк.
Чiпка плюнув; вийшов з клунi. Серце його пекла досада... "Пiти б до
Петра та до Якима? - подумав вiн. - Так же не блигий свiт: треба аж на
Побиванку телiпатись...
Вiн знову вернувся до Лушнi.
- Тимофiю! та скажи, Христа ради...
- Що ж я тобi скажу?.. I чого йому так припало до того Сидора?!.
- Iроде! гаспиде! - закричав Чiпка: - напився, що й язика не повернеш у
ротi, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне...
- А-ай, гос-по-ди!.. - позiхаючи, каже Лушня. - Ходiмо вже... - та й
уста .
Чiпцi трохи полегшало. Вийшли вони з клунi, напрямились до хати, де
жили робочi з пивницi.
Клуня стояла оддалеки. Треба було переходити до хати через пустиння.
Тут вони стрiли метку москалiв, котрi йшли до пивницi випити пива. В той
час уже добре смеркалося. Вони поздоровкались з москалями i швиденько
поминули ©х. Коли це - щось ударило Чiпку ззаду по плечi.
- Здоров, Чiпко!
Чiпка оглянувся - Сидiр.
- А-а, здоров, Сидоре!
- Куда ефто вьi? - пита Сидiр.
- Та тебе шука мо, - одказав Чiпка.
- Ну, вот i хорошо. Пайдем вместе пива выпьем.
- Ви яс iдiть собi, а я пiду спати, - каже, одрiзняючись, Лушня.
Чiпка пiшов з москалями.
- Сидоре! я до тебе маю дiло, - каже Чiпка, коли вже пiдпили трохи.
- Какое? говори!
- Та... - мнучись, одказу Чiпка: - люди чужi...
- Говори-говори: ото, брат, свои.
- Та хоч i сво©, та не можна...
- Ну, пойдем походим. Вьi, братцы, обождите. Я - сичась, - обернувся
Сидiр до москалiв. Вийшли вони удвох з хати, почали ходити по пустошi,
кругом пивницi. Нiч уже зовсiм налягла на землю, а в додаток ще й туман
пiднiмався. Було темно й вогко. Чiпка почув, що в його якось страшно
затiпалось серце, мов ще нiколи так не билося; у грудях спирало дух, важко
було дихати... "Що - як не схоче?" - думав вiн. Серце в його хололо; вiн
не знав, з якого боку пiдступити до Сидора.
- Ну, что ж тьi? - не видержав Сидiр.
- Та бач, Сидоре... Я чув - ти женишся...
- Да. А что?
- Та, кажуть, либонь молода не хоче...
- Как, не хочет?.. Да что молода, коли отец с матерью слово дали!.. Что
же ей еще?
- Та воно, бач, нiчого... Яке тiльки ваше життя буде?.. Не з ними ж
тобi жити, а з жiнкою.
- А коли не будет слушаться - ефто на што? - i показав кулака.
Чiпку пройняв наскрiзь страх i холод.
- Сидоре!.. не губи душi!.. бовкнув Чiпка зопалу, та й сам схаменувся,
-та було вже пiзно.
- Какой души? - пита здивований Сидiр.
"Виручай, милий боже!" - подумав Чiпка - i голосно промовив:
- Вона тебе не коха ... Ми з нею давно зна мось, та...
- Может быть, хочешь, чтобы я уступил тебе? - перебив його Сидiр. - Не,