Гончаров Анатолий. Циклон

Ярославу.
- Розписку ж залишив, чого вам ще? - втруча ться Сергiй-оператор. -
Ведмедя теж судили не за те, що вулики тягав, а що розписки на пасiцi не
залишив... Не оформив як слiд. Та й взагалi, чи не звели на товариша
ведведя, попросту кажучи, наклеп?
З заклопотаним виглядом оператор, як на експертизi, почина зiставляти
факти, виважу всi "за" i "проти", розгляда явище то пiд кутом зору
пасiчника, то з позицiй ведмедя, намагаючись в усiй цiй ведмежiй iсторi©
дошукатися iстини, аж поки Ярослава заходиться смiхом:
- Нi, серденько, в тебе це таки схоже на манiю справедливостi!
- Явне намагання обiлити ведмедя, виставити його в ролi праведника, -
схмурю лоб Колосовський.
Вiн для них тут - в ролi Головного. I частiш не Колосовський, а просто
Колос - подоба ться ©м утинати прiзвища, якi здаються задовгими. Якщо
Хемiнгуей - Хем (принаймнi для близьких), то чому ж цей не може бути без
свого "-овський"?
Ляси точити - Головний до цього не надто охочий. Ще тiльки ранок, а вiн
уже схмурю ться, в поглядi сумовита задума. Може, й про ведмедя завели,
щоб трохи його розважити...
Чомусь бiльше суворий, анiж веселий. Часто - замкнутий, i Ярославi
хотiлось би знати: чому?
- Головний наш поринув у мiнори, - каже Сергiй i, нiби Колосовського
тут нема, поясню Ярославi: - Очевидно, досi мучить його, чи не впав у
грiх, що сво©х ближнiх зробив об' ктом мистецтва... Але ж всi так
робили... Класики навiть! Чому ж ти не ма ш права вивести на екран сво©х
Решетнякiв, Прiсю, Шамiля? Тiльки тому, що були тобi надто близькi? Але ж
це якраз i да тобi право...
- Не це зараз мене мучить, - каже Колосовський - Думаю: кого вiзьмемо
на роль астронома?
Народний артист, якого вiн мав брати на цю роль - i вже, власне,
домовився, проби зробив, - звалився з iнфарктом. Увечерi, просто зi
спектаклю, забрала карета швидко© допомоги. Тепер народний, очевидно,
вийде з ладу надовго. Вони всi тро добре знали його, захоплювались ним,
любили. Яко© душi людина! Широка натура, лицар мистецтва, вiн для них
взiрець справдi артиста народного. Вийшов iз само© гущi трудового люду, в
юностi був вантажником на днiпровських пристанях, грав у гуртках, а потiм
революцiя вивела його на велику сцену. Народний був для Ярослави першим
наставяиком, вона, впиваючись, слухала його лекцi© в iнститутi, i вiн же,
цей сивогривий корифей театру, перший напророкував ©й непересiчне
мистецьке майбутн . Колосовський бачив народного незадовго перед
iнфарктом; повертався з по©здки i випадково зустрiв артиста на трасi, в
однiй iз придорожних чайних: старий сидiв у шубi за столиком, заставленим
кухлями пива, в товариствi шоферiв iз рейсових автобусiв i читав ©м якийсь
монолог, зда ться, з Шекспiра... Кращого на роль астронома було не найти.
Мислив. Горiв! I тепер - вiдгорiв...
Сергiй назвав iншого. Молодшого. Коли добре загримувати, цей теж
потягне роль звiздаря.
Ярослава пiдтримала:
- Вiн розумний.
- Але мене цiкавить не всякий розум, - заперечив Головний. - Я ще хочу
знати: куди той розум спрямований? Що вiн несе людям?..
I знову поставав перед ним образ народного артиста. Жив на сценi, як у
постiйному бою, витрачав себе щедро, самозабутньо. Вважав, що коли ма ш
дар, успадкований вiд матерi, вiд рiдно© пiснi, вiд народу, то обов'язок
твiй - народовi його й повернути! З повною самовiддачею, ще в бiльшiй
довершеностi почуття й мислi... Мистецтво, воно легке лише для того, хто
судить про нього з вiдстанi, мав про нього уявлення приблизне. Майже
заба'ва. Насолода постiйна. Слави ужинки... I мало хто зна про тво© ночi
без сну, ночi ловитви невловного, гiркоту розлетiлих iлюзiй, опiсля ж -
години нових напруг, коли збурена кров у голову б' , коли збудженням
горить кожен нерв! Хто зна про отi безлiчнi знахiдки, в яких по хвилi ти
геть розчарову шся, вже ©х вiдкинув i ринувся в новий пошук... Чи багатьом
знанi виснаги тво© до падання з нiг, до розпачу i знемоги, i той сум
розставання з роботою, коли радiсть звершення знову кiнча ться вiдчуттям
спустошеностi й порожнечi, коли зда ться, що це вже все: вичерпався до
дна, пустизна в душi, бiльше нi на що не будеш зда©ен. А потiм, оживши,
знову - у вир, у студiйнi клопоти, у життя!..
Оператори, художники, актори, статисти... Ти мусиш об' днати увесь цей
строкатий колектив, запалити, злютувати в одну творчу волю... "i досягти".
Колосовсвкий несамохiть зiтхнув.
Пiдгiрський затишний, майже iдилiчний край. Не видно Чорногори звiдси.
Тiльки бистрiнь рiчок цього краю, вiльгiсть та паркiсть повiтря вказу на
близькiсть гiр. Десь там вони, на заходi, стали кряжами в небi, i циклони,
йдучи, подеколи розбиваються об них, проливаючись заливними дощами.
Iнтенсивно густа червнева зелень повсюди: свiт зелено© повенi! Свiтить
рiчка, блукаючи заплавами, зникаючи в маревах небосхилу.
Ярослава - уродженка майже цих кра©в, проте чимало часу не була тут, i
тепер смаку повiтря дитячих лiт, нади'вля рiднi ландшафти, i все ©й тут
любе: блиск рiчки, зелень лукiа-пасовиськ i хвиляста, плавка, як мелодiя,
лiнiя пагорбiв далеких, за якими часом ходять по обрiях дощi чорнобровi...
Дикi гiллястi черешнi, висока трава по пiдгiр'ю навперемiш iз квiтами
раннього лiта - все в цiм краю таке соковите, таке зелене: зеленiше, нiж
будь-де! Можливо, будуть знiмати тут i ландшафти тi © вропи, що за
колючим дротом була, з бруквою для схiдних невольникiв, з таборами та
бараками... I ста аж боляче, що ця твоя рiдна земля тiльки тому, що
чимось схожа на прирейнськi ландшафти, повинна буде ввiйти у фiльм землею
неволi, образом чужини.
Все давн в цiм тихiм краю пiдбескиднiм. Колись була ген на тому
пагорбi одна iз княжих столиць, а зараз - навiть не райцентр, всього лиш
бригада колгоспу: iсторiя вiльна переставляти столицi. Поп'ялись чепурнi
хатки по пiдгiр'ю, з густими вишняками, з латочками городчикiв, що ледве
помiтнi серед буйного квiтучого рiзнотрав'я. Десь тут велися розкопки на
валах, i люди п'ють воду з княжо© криницi (струмочок-джерельце прозоро
видзюрку пiд горою), а на узвишшi мiсцина, що в народi й досi зветься:
Золотий Тiк.
Надвечiр вони йдуть утрьох па гору оглядати iсторичнi мiсця. Колос
ступа попереду пругким сво©м солдатським кроком, на Ярославу в таких
випадках вiн мало зверта уваги, а ©й, як завше, при мно бачити його
смаглявий профiль з посрiбленою скронею i високу розгонисту постать, не
позбавлену "елеганцi© двометрово©", як часом iронiзу Сергiй.
Якщо хочеш вивести Головного iз звичайного для нього стану зосереджено©
мовчазностi, запитай його що-небудь про князiвськi чвари або про
Осмомислiв саркофаг, що був нiбито знайдений тут, - зачепи, торкни цю
струну - i тебе одразу буде помiчено, одразу стапеш спiвбесiдницею; i
Ярослава час вiд часу охоче користу ться цим психологiчним ключиком. Те,
що Колос досi зберiг свою студентську закоханiсть в iсторiю та археологiю,
нада йому в Ярославиних очах яко©сь зваби, бо ж завжди радiсно вiдкрити,
що людина бережно носить в собi щось вiд юностi, що й звiдти ©й проблиску
свiтильничок якийсь, не погашений темними вихорами пережитого. Ах, тi його
темнi вихори - для Ярослави теж е в них сво рiдний чар. Скiльки разiв отi
гiркi карби на мужньому обличчi, слiди не знаних тобi втрат, а може, мук i
страждань, викликали гаряче бажання в нiй пiдiйти до нього, припасти,
спитати: "Де був? Що довелося зазнати тобi? Чого так часто бува ш
присмучений? I чому нiколи де шука ш спiвчуття чийогось?"
- Так оце вiн i , Золотий Тiк? - каже оператор, мовби трохи
розчарований побаченим.
Трава, i все. Кiлька черешень... Читають таблицю, складену якимось
поетом-кра знавцем, вчитуються, i ця гора закипа iншим життям, пахтить
iншими часами. На цьому ось мiсцi, де зараз буяють молодi картоплi в
скромному бiленькому цвiтi, не так уже й давно, як для вiчностi, вирував
гомiн княжо© торговицi, укладались контракти, серед прийшлих зi Сходу i
Заходу, сап'яновi чоботи топтали тут брук, вiд якого й слiду нема, - трава
зеленi ... Все шумiло, вигравало: шаленiли натхненням давнi музики,
яскрiли шовки й дорогi оксамити, прянощi й вина спокушали люд, iшли з
рундукiв у торг iкони богомазiв, осипанi смарагдами та крпвавцями, i книги
краснопйсцiв, лицарськi кольчуги, панцирi та шаблi дамассько© сталi - "все
тут можна було купити, - як пише цей невiдомий патхненець-поет: - золотi
прикраси й соболинi шуби, молодого ятвязького раба й красуню половчанку"!
- В майбутньому фiльмi виджу тебе в ролi красунi половчанки, - жарту
Сергiй, чомусь посумнiлим поглядом обiймаючи Ярославину постать.
- А тебе - в ролi молодого ятвязького раба, - в тон йому зауважу
Головний i торка рукою обважнiле похиле плече оператора.
На городчику лiпнiй газда пiдгорта картоплю
- Бараболя буде? - гука до нього Сергiй. Газда випроставсь, обiперсь
на сапилно.
- Двiцi лияли аж надто. I повтiр, що будуть. А коли тiнщiв ма м багато,
бараболя може збуйпiти... Вся пiде в бадилля, а в корiннях - там нiц... А
ви з району?
- З району.
- То би сказали, аби нам тут, на бригадi, книгозбiрню вiдкрили... В
селi ма м клуб, молодь туди бiга , але ж старшi люди не побiжать... А тут
би й ми пiшли - газети, книжки би почитали.
- Ще люди, якi книжки читають, - пiдморгнув Сергiй до сво©х. - А я не
пригадую, коли й тримав у руках друковане слово... Романи вживаю тiльки
екранiзованi...
Золотий Тiк... Бувало. Вирувало, шумiло, а зараз тиша, смарагдова тиша,
i чути, як ростуть картоплi i як роса капле, перекаплюючись мiж листям на
могутнiй розложистiй черешнi,.що сто©ть якраз серед Золотого Току, царю
над ним, оздоблена живими рубiнами дрiбоньких сво©х угiдок, що ранньо вже
де-ис-до жеврiють угорi.
- Ви обiцяли нам щось показати? - звернулась Ярослава до Головного,
коли вони рушили далi. - Дб тi розкопки?
- На розкопках поки що нiчого цiкавого, - вiдповiв Колосовський. - I
зовсiм не для того прийшлi© ми, Славо, сюди. Хочу, щоб ви надихались цього
повiтря. Перш нiж стати пiд юпiтери, перш Сергiй ось вiзьме вас у кадр з
вашими нереалiстично довгими вiями. Спробуйте ввiбрати в себе цей досi
вiдчутний дух давнини... Осмомисл i дружинники його, вони мусять постати
для вас живi... В усiй реальностi, з яснiстю галюцинацiй ви чу те хропiння
©хнiх коней, брязкiт збро©, сама ви, вжахнена, сповнена спротиву до
неволi, мета тесь в тривожнiй веремi© Золотого Току, бачите, як уже
переправля ться з того боку монгольська кiннота, - он там, уплав через
рiчку! - i напружений слух ваш ранить перший посвист монгольсько©
стрiли... Ви вся - в контекстi тi © тривоги, вся у вировищi страшного
народного лиха. Втiка те отим ярком, за спиною наближа ться кiнський
тупiт, над вами.вже перегнувся з сiдла переслiдувач, бачите обличчя в
хижому прижмурi косих очей, чу те смердючий дух його поту...
- Вона гратиме не тi часи, - нагаду оператор.
- Але ©й все це треба, - наполяга Колос. - Вона особа не
позаiсторична. Коли ©© ловитимуть шуцмани, тягнутимуть до ешелону, колi©
вона опиниться в райху - не на становищi остарбайтсрки у Рiтмайстера, а
займе мiсце на нарах барака серед в'язнiв, серед сво©х подруг чорногорок
та француженок, - по нiй i там ма бути видно: хто вона? Звiдки? Яка
iсторiя за ©© спиною? Який народ? В найтоншим виразi ©© обличчя, в ©©
задумi, у вiдкритiм поглядi очей мусить свiтитись, що вона не тупа,
безрiдна рабшiя, що за нею - вiки звитяжного й трудного життя ©© народу.
- Менi здасться, я це зможу вiдчути, - тихо мовила Ярослава.
Сергiй-оператор цього разу теж пiдтримав Головного, став розвивати його
думку:
- Золотий Тiк, i хори Бортнянського, i поеми Одержимо©, якi ти, гадаю,
сумлiнно штудiювала в дев'ятому класi, - все це не забудь, стаючи пiд
юпiтер. Бо менi не лялька потрiбна перед об' ктивом...
- I як батько твiй там чи дядько поневiрявся у Манiтобi та на
бельгiйських шахтах, - напружено роздумував Головний, - як село ваше
зустрiчало червоний вересень тридцять дев'ятого - вересень визволення.
Все, все не забудь. Тодi глибше ввiйдеш у свiт геро©нi, дочки народу...
- Менi не потрiбна лялька перед об' ктивом, хай навiть вродлива, як
чорт, - ще раз попередив Сергiй-оператор. - Вимагатиму людину з природним
почуттям гiдностi, людину правдивого жесту, одухотвореного обличчя, на
якому я прочитав би справдi щось значно... глибоке, глибинне...
profundis...
- Браво, маестро! - засмiялася Ярослава. - Це щось iз латинян?
- Авжеж, звiдтiля - се i означа глибинний, - скромно пояснив Сергiй.
- Браво, браво! Такий лiнтюх - i завчив!
- Боюсь, що на цьому й вичерпу ться його золотий запас, - повеселiло
сказав Колосовський, з симпатi ю глянувши на оператора.'
Зiйшли на вал, що ледь помiтно вигорблювався сво©м контуром: всуцiль
зарослий травою, корови на самiм валу i в ровах пасуться. За ровом ще один
вал, i теж майже зниклий, розмитий часом, i тiльки уява режисера-iсторика
здатна будувати там густий частокiл, ставити вежi з бiйницями, люд
розставляти по валах, до яких уже пришельцi повзуть он звiдти, iзнизу, в
гостроверхих сво©х монгольських шапках... Сумно щипають соковиту траву
корови, пастушата визиркують iз-за валу, чути ©хнi перемовин:
- Ото вона, кiнозiрка... Файна яка! А той високий, вiн старший у них...
А тлустому постригтись би не вадило - вiхтi з-поза вух стирчать...
На долину, мимо княжо© криницi, збiга стежечка. Якийсь подорожнiй -
бородатий дiдуган - нахилився, ловить губами джерельцо-чуркало, що вибива
просто зi схилу, з-помiж трави. Неподалiк подорожнього лежить його ноша -
вовняна тайстра, повна рiзьблених дерев'яних орлiв: мабуть, несе кудись
на©вним туристам на продаж.
- Не люблю цих орлiв, - сказала Ярослава, взявши Головного пiд руку. -
Примiтивне, грубе мистецтво. Затрачати вмiння, щоб рiзьбити стандартних
хижакiв отаких... Просто несмак. Дiдуньо мiй нiколи ©х не рiзьбив.
Академiй не кiнчав, проте вiн мовби iнту©тивно почував, де безкриле
кустарництво, а де можна видобути з бука справжнi художнi речi...
Подорожнiй довго смакував водою, а вони зацiкавлено за ним стежили.
Сергiй, наблизившись, безцеремонне розглядав старого, мов чудернацьку рiч
яку-небудь. Поруч з тайстрою лежить костур i чорна хламида, схожа на
рясу... Розстрига-чернець iз скиту? Чи який-небудь новiтнiй Сковорода?
Втершись ребром долонi, мандрiвник сiв бiля джерела, широколиций,
зарослий дрiмучою сивиною:
- З таких джерелець рiки народжуються... - i, дивлячись на Ярославу, на
мi'нi-спiдничку ©©, наказливо звернувся: - Дiво нага, нахились, напийся
звiдси...
- Ми вже пили.
- Ту, що з пляшок? Що пiною б' ? А ви ось цi ©, земно©, що з самих
недровищ... що аж зуби ломить!
Але який сердитий, пронизливий в нього погляд! Погляд вiщуна, що вмi
читати чужi думки, на телепатi© зна ться... "Якби не оця лютiсть у
поглядi, можна було б спробувати на астронома, - подумав Богдан. - Щось
небуденне, щось вiд дервiша в ньому , хоча й недобре..." Операторовi
блукала на губах майже глузлива усмiшка: "Оце вiн, твiй Мамай придорожнiй
- без коня, без бандури... Повна тайстра незугарних дзьобатих орлiв, що не
годнi лiтати!.."
Щоб оборонитись вiд його пронизливо© суворостi, вiд цих холодних
блакитнавих очей, Ярослава подарувала старому одну з найчарiвнiших сво©х
усмiшок, але це ©© невинне професiйне кокетство не справило на дiда
нiякого враження. Рушаючи за товаришами далi, Ярослава минула подорожнього
нiяково, з непояснимою розтривоженiстю i водночас iз полегкiстю. Але вiн
знов - суворо й вимогливо - окликнув ©х, змусивши всiх озирнутись:
- А вас небо чу ?
Нiби пiд владою гiпнозу, Ярослава прикипiло дивилась в тi юродиво
безстрашнi врубелiвськi очi. Старий жестом руки вказав угору:
- А мене воно чу ...



II

Вечiрня кава була знов за тим самим столом, що його спорудили з парт
пiд черешнею на подвiр ©. Ярослава скаржилась вуйнi Домiнiцi:
- Якийсь там, на жебрака схожий, здибався нам бiля княжого чуркала.
Питав, чи небо нас чу . А погляд - неначе гiпнозом обдав... Так осудливо
на мо мiцi дививсь... Хоч би не зурочив перед роллю.
- Не бiйся, Славцю, - заспоко©ла вуйна. - То ж той юродивий, що з
орлами тут всюди мандру ... Син його, кажутi", був командиром у вiйськах у
Совiтiв, викинувся над горами з парашутом, i його на батькових очах
розтерзали хортисти... Ото вiдтодi старий помутився розумом i став "небо
чути"...
"Чи не розправа над сином, - подумалось Ярославi, - стала причиною, що
орли його так хнжо з тайстри виглядають, огиднi та кровожернi? Здасться,
ладнi людину живцем розтерзати!.."
Якiсь дiвчатка, певне старшокласницi, вишастували, снували поза садком,
прозиркували крiзь живоплiт до кiношникiв. Вуйна Домiнiка пояснила з
поблажливим усмiхом:
- Школярки нашi, з гуртка самодiяльностi... З села прийшли, хочуть
тебе, Славцю, зблизька побачити. Ми ж, кажуть, зна мо ©© з фiльму...
Та Ярослава не кинулась роздавати юним шанувальницям автографи. Одразу
пiсля вечерi пiшла до себе, ввiмкнула свiтло, зачинилась. Розкрила валiзу:
у валiзi ©© iнтимнi дiвочi речi, зiбранi при ви©здi похапцем, внакид...
Видобула з-пiд одежi аркушi машинопису, сiла до столу: хотiла ще раз
вчитатися в роль...
По якомусь часi пiд вiкном почулось шелестiння в кущах, перемайнуло
щось бiле. Поклавши рукопис, Ярослава прислухалась в сутiнь: чути шепiт,
дiвчачий, схвильований... Мабуть, тi, з шкiльно© самодiяльностi, що, не
менш за тебе хвилюючись, мручи вiд дебютного страху, виходять на клубну
сцену в барвистих народних строях. I почула, цiлком виразно, чи сь до
шепоту причаене, палке:
- Це вона! Жива! Така артистка!.. Я би хтiла, аби вона нiколи не
вмирала!..
- Любi мо©! - приливом нiжностi вiдгукнулася ©м Ярослава. - Не зна те
ви, що вмирають i не такi, як я. Кiнозiрки усiх студiй свiту з часом
вiдцвiтають... Не старiють вони лише на колекцiях ваших листiвок, однаковi
зостаються там у сво©х юних усмiхнених позах... Вiдцвiтають i зникають, як
рсi... Хiба липi деколи воскресають юними на екранах iз сво©х напiвзабутих
юних стрiчок...
Мов стрiчка, рвучись, безладно летить па екранi, прискорюючись, мигтючо
до хаосу, - так щодалi швидше, - в мiру того,-як входиш в лiта, -
вiдлiтають днi, мiсяцi, роки... Змигують прискоренi весни, прискоренi
золотi осенi... I чим швидше вони летять, тим щемливiше дорожиш усiм, що
бачиш, кожним зiйденим сонцем, найменшою росинкою життя... Кожну усмiшку
спива ш спраглим поглядом, кожнiй травинцi хотiв би сказати: "Ти мудра,
прекрасна. Тобi нема цiни".
В пору юностi зовсiм iнша дi теорiя вiдносностi: там довгi днi, там
iнше вiдчуття часу. Юнiсть певна себе, в блаженному невiданнi ©й зда ться,
що життя людське безкiнечне, дорога житт ва стелитиметься попереду рiвна,
гладенька, а вона тобi судилась - на довгi перегони - вся в бакаях, у
вирвищах... А то й зовсiм мусив пробиватись по бездорiжжю, тiльки
почуваючи, що десь там, за смертями, за димом фронтiв, повияно ж бути хоч
абияке сонце!..
Вiйну Богдан закiнчив у Берлiнi; продимлений, теж розписавсь в числi
iнших на колонi рейхстагу, залишив вропi свiй гвардiйський автограф...
Хмiль перемоги, колона машин з репарацiйним устаткуванням, потiм той
страшний випадок, коли хлопцi-водi© потай вiд тебе, вiд супроводжувача,
добули канiстру спирту в якогось поганця. Цiлу нiч до рапку мали ©хати, а
вже десь опiвночi з'явились першi симптоми нещастя: декотрi з водi©в
почали слiпнути. I не признавались. I не могли збагнути, в чiм рiч. Згодом
з'ясу ться, що пили з тi © канiстри отруту, яку ворог навмисне пiдсунув
©м, але поки що кожен утаював свiй стан: навiть слiпнучи, водiй не
випускав керма iз рук - попереду ж була Батькiвщина... Один з
найкошмарнiших епiзодiв твого фронтового життя, досi вiн час вiд часу
зри.на напливом: довжелезна колона з репарацiйним вантажем розтина нiч,
i нiхто збоку й не догаду ться, що один по одному втрачають зiр у нiй
водi©, що ведуть уже ово© ваговози наослiп, невiдомо як орi нтуючись,
невiдомо завдяки якiй силi тримаються, - може, тiльки сила любовi, сила
iнту©цi© веде ©х, як птахiв пiчних, крiзь темряву до рiдних гнiздовйщ. У
Львовi всi опинилися в госпiталi, декому лiкарi ще встигли врятувати зiр,
а команда супроводу ледве не поплатилась тяжко за вояцьку свою
безтурботнiсть, яко©, правда, немало хто допускався в тi хмiльнi днi
перемоги...
Хотiв зняти про це фiльм, написав навiть чорновий варiант сценарiю.
Забракували. Та, може, й слiд було?
Пекуча, як рана, зустрiч iз рiдним мiстом, робота на вiдбудовi, i,
нарештi, з ру©н Днiпрогесу, зовсiм неждано - в робiтники-освiтлювачi, в
товариство документалiстiв, у цей химерний артистичний свiт. Та©на
кiнотворення, вона вже тодi вабила його.
Таким непередбаченим руслом повернуло життя. Спершу доручали рiзний
дрiб'язок: знiмав археологiчнi розкопки, заповiдники з птахами та звiрами,
спуски кораблiв на воду... Помiтили його пiсля стрiчки "Обелiски", яка
задумана була як фiльм-реквi м загиблим. Потiм на одному з фестивалiв
вiдзначили його двочастинного "Овiдiя". Сам вiн "Овiдiем" не зовсiм був
задоволений, хоча там справдi щось таки було - добре передано простiр,
силует нiчно© фортецi над лиманом, схоплено поезiю мiсячно© дорiжки, по
якiй уява поетова мовби веде його iз заслання знову на пiвдень, до бiлих
статуй та оливкових га©в... Успiх постановника заслужено роздiлив i
Сергiй, тодi ще випускник: його талановита операторська робота багато що
вирiшила. Задум фiльму належав, звичайно, колишньому студентовi iстфаку,
студбатiвцевi, не зовсiм, мабуть, критично закоханому в античнiсть, але
Сергiй цiлком пройнявся тодi Богдановим настро м, цiлими днями декламував
рядки крамольного поета, що його погнала на Пiвнiч Цезарева неласка: Берег
сарматський, сумiжний iз племенем гетiв стрiлецьким, Зрештою нас привiтав
пiсля набридлих блукань...
Самого Овiдiя в картинi, власне, й не було, була крига Днiстровського
лиману, що дивувала поета сво ю мiцнiстю i здавалась йому мармуром
каррарським, та був ще сучасний Овiдiополь з золотими коронами соняшникiв,
та замрiяна комсомолка з томиком римського поета в руцi... Проте хоч сам
поет-вигнанець залишився за кадром, але присутнiсть його вдалось передати,
образ його iснував у фiльмi незримо - в самих ру©нах римсько© фортецi, в
повiльному летi птаха, в гронах виноградних, в силуетi закохано© парочки
на'фортечному мурi, над спокiйним у мiсячнiм свiтлi лиманом. Хай не було
на екранi самого Овiдiя, але у фiльмi таки жила вiдчутно його поезiя, що
крiзь товщу вiкiв духовним вiдблиском пробилась, дiйшла до людей iншого
часу.
Авторам фiльму дехто дорiкав тодi за естетство. I першою - пiсля
перегляду стрiчки в головнiй проекцi© - поздоровила ©х Ярослава, з якою
тодi Колосовський тiльки познайомивсь. Гололобi кiнозубри солiдно
хмурились та поки що резервували за собою сво© дорогоцiннi, невiдомо якi
думки, соломоновi рiшення, а вона, Славця, з властивою ©й безпосереднiстю
допилась, вiгала (може, аж надто екзальтоване), - була ©й тодi аргументом
бiльше власна схвильованiсть:
- Сарматський степ, лиман, оту атмосферу антично© Колими - вам здорово
це все вдалось передати! I мерехтлива мiсячна дорiжка вiд фортецi кудись у
море - в нiй стiльки пiдтексту! I дiвчата медучилища на мурах, на тих
самих, де римськi легiонери колись у вовчих шкурах па хуртовинi стояли...
Надто ж оте самотн нiчне дерево над фортецею у фiналi, що тане, видплива,
аж не розбереш: дерево чи сам Овiдiй зника в степу...
- Мало дi©, - буркнув хтось.
- Але у фiльмi ритм! - вигукнула Ярослава ще запальнiш. - У ритмi
©хнього фiльму щось в вiд розлогостi античних поем! Вiн плавкий,
неквапний, але й не млявий... Невже ви не вловили його внутрiшню
музикальнiсть, пiдспудну, приховану енергiю?..
Пiддавшись настрою, вона, звичайно, перебiльшувала, багата уява ©©
домальовувала, находила пiдтексти, яких, може, й не було в ©хнiй картинi.
Але це була пiдтримка, дорога для Колосовського, надто ж у тiй ситуацi©,
коли все iце коливалось на терезах невисловлених оцiнок. Прямодушне дiвча,
воно й не пiдозрювало, як бракувало тодi ще вiри в себе цьому похмурому
документалiстовi, навряд чи думала, що смiшнуватим сво©м дiвочим захватом
вона додасть йому певностi, мiцно заронить у душу якiсь новi сподiвання...
Ярослава нiби навiщувала тодi: вийшов на простiр, ма можливiсть робити
зараз те, що потай давно в собi виношував. Це, власне, буде перша його
повнометражна художня рiч. "Ставитимеш фiльм про вiйну". Подолав власнi
сумнiви, переборов Сергi вi дикi вибрики, коли знуджений оператор лютився
в тому приморському готельчику, шпурляв чи©сь сценарi© в куток:
- До дiдька вашу вiйну! Не хочу! Не буду! Краще бджолу, дитину, краплю
води на квiтцi...
Аж поки там, в тiм таки ж готельчику, з'явилось тобi зненацька вночi -
як осяяння, як одкровення! - просте и наиприродпiше: робити фiльм
пережитого. Бо чого ж iншого шукати? Нащо вигадувати? Ти ж бачив людей у
©хнiх зльотах i в занепадi, у величi й ницостi, в передсмертних муках i в
щасливих сльозах переможцiв. Правда, надто велике все то було - в жоден
фiльм не вмiстити...
- Вiдсiяти треба, вiдiбрати тiльки найударнiше! - гарячкував,
захотiвшись задумом, Сергiй. - Неволя, короста, ешелон - оце передусiм!
Обiцяю вам генiальнi кадри. Юна дiвчина-укра©нка, що покохала того
вiйськовополоненого кавказця, повiнь ©хнього кохання, поема, що розквiтла
в неволi!.. Конячий острiв, мiсячнi ночi, астроном, дiвчата, що з горя
обiймають коней коростявих... Та цс ж про них ма бути фiльм! А на
завершення: отой ваш напад на ешелон, напакований невольницями. Бiй з
вартою. Кулемет, що аж плига в руках у Байдашного...
- Цього в сценарi© ще нема. Це було пiзнiше.
- Гаразд. Тодi махнем без цього. Все вiн вирiшуй легко, те, що й досi
ранить тебе, для нього кiноепiзоди, якi можна вставляти, викидати,
мiняти...
- I Холодну гору дознiмемо потiм, бо де набрати нам стiльки
дистрофiкiв!.. Сцену з божевiльним можна зняти i в павiльйонi... А зараз
конячий лазарет, острiв на рiчцi, полонянок!
I ось ви тут. Шука ш сну на пiдлозi сiльсько© школи, де мiсяць свiтить
у вiкна, i кiнокамера тьмаво блищить у кутку, i ролики бiля не© лежать,
схожi на автоматнi диски... За вiдчиненим вiкном десь у мокрих лугах
невтомно деркоче деркач. Кажуть, екран свiтить в душу людинi без