Гончаров Анатолий. Циклон

та в Голлiвудi кiноромани такого типу, кажуть, дуже поширенi... Додають
нiбито вза много натхнення...
- I ви згодились би принести себе в жертву натхненню?
- А чому б i нi? До того ж, може, я й справдi закохана...
Взяв ©© руки в сво©, глянув у вiчi, - зда ться, аж надто суворо:
- Славцю, дiвчинко, надто люблю вас, щоб дозволив собi з вами банальний
виробничий роман. У вас ще все у майбутньому...
З тим i по©хав. Зболiлiсть, зда ться, навiть образа враз налилася в тих
ще розсяяних вiдданiстю юних очах... Колись ти був теж такий. Тепер все
частiше очi несуть надвечiрню пригаслiсть. I в душу частiше приходять
непроханi гостi... Ось вранцi ще були жарти i смiх, i враз, мов туман,
смуток на душу накотив... Живеш тiльки задумом, працею, нею одержимий. I
цей фiльм, вiн ще додасть тобi сивини... Насуваються осенi синi, терпкi,
як терен...
Але ж цей недоречний дощ! До школи загнав на простiй весь табун
кiногрупи... В дискусiях ламають списи, знову дошукуються, мабуть, чи
iснують "гени совiстi" та "гени порядностi"... Декотрi так i ходять, як
були декорованi для зйомок: латанi гiмнастьорки, полоненське дрантя всяке,
на тому сiряк...
Тут ще сухо, дощ сюди ще не дiстав.
Але й вiн не загасив би цi © купи живого синюватого полум'я, над яким
ти зараз сто©ш. Вiчний вогонь, що його вiтер ганя , налiтаючи з темряви
ночi. Вибива ться наче з падрищ Землi, горить i горить розвiтрена, палаюча
квiтка чийогось безсмертя. Вуйна Домiнiка, що замолоду ще втратила мужа на
вiйнi, досi не може уявити його зотлiлим; "Одна в хатi, i подушка моя
проплакана слiзьми, але ждатиму його, доки й життя..." Вiчним вогнем
палають тво© побратими. Палають вашi дiвчата, що з Кубанi пiшли з
матроським десантом на Керч i не повернулися бiльш... Горять не згоряючи
огрубiлi солдатськi руки чи©сь, що так i не дiждались обiйняти дiвчину
кохану, обiйняти нiжно, немов пелюстку...
А вранцi в готельнiй кав'ярнi задуму твою порушу чиясь рука, зненацька
покладена на плече:
- Колосовський?
Бачиш розплилу прiсну усмiшку, обличчя квiтучий овал. Голова
напiвоблисiла, але з старанно зачесаними волосинками набiк. Наче кожна на
облiку.
- Невже не впiзна ш? Верещаку пригаду ш? Холодом неприязнi вiйнуло
враз, давнiм запахом карболки... Погладшав, осанка з'явилась...
- Сiдай. Кави хочеш?
- Мерсi, вже поснiдав, заморив черв'яка... А я тебе одразу впiзнав. Вже
хвилин десять за тобою стежу з кутка. Снiжком часу тебе трохи притрусило,
а так нiби не дуже й змiнивсь.
"А ось ти таки добре змiнився... Обличчя налилось самоповагою, навiть
вiдсвiжилось, тiльки очi зостались такi ж вирлуватi... Вигляд охайний,
респектний, вигляд людини, цiлком вдоволено© сво©м iснуванням..."
- Став за цей час, мабуть, професором ветеринарi©?
- Нi. Але з кiньми не порвав: на iподромi прилаштувавсь... А тут у
вiдрядженнi. Про тебе менi вiдомо. Уважно слiдкую за тво©ми успiхами на
нивi кiно.
- Не якi то вже й успiхи...
- Не прибiднюйся, хоч скромнiсть, звичайно, прикраша ... Пресу читаю, i
в фiльмиках пе раз бачив тво прiзвище. Але дозволь тебе й покритикувати.
Ну, обелiски ти любиш знiмати, це я розумiю: пам'ять серця... А Овiдiй
отой, навiщо вiн тобi здався? Нашого матер'ялу мало? В будьякий нарсуд
зайди, всяких iсторiй - бери, греби... А то допотопнi цитатки якiсь,
слiвця про античну Колиму... Та хто тих римлян зараз чита ? Для декорацiй
у кабiнетi на полицях, i все. Сучасних i то мало хто вгризе, та ще поетiв.
Вiк прози, брате, вiк телевiзорiв! Буднiв кипучих, активних, таких, що дух
перехоплю !.. А ти iз сво©м Овiдi м...
- Я Овiдiя, власне, ще й не знiмав. Лише мрiю колинебудь повернутись до
нього. Фiльм був про фортецю, про вежу Овiдiеву...
- Це ще гiрше. Хоча я й член Товариства по захисту, але... ну не буду,
не буду! Не дивись тiльки так, не хмур лоба... Краще заглянув би iз сво©ми
камерами до нас на iподром: ось скоро будуть великi бiга... З усiх кiнних
заводiв з'©дуться на змагання. Музика, оркестри, вершники в нацiональних
костюмах вiдкриватимуть парад... ©дуть настильною риссю дiвчата в шапках
кудлатих на ахалтекiпцях, на караба©рах-чистокровках!.. Отам буде що
хапати на плiвку! Заглянеш?
- Я зайнятий зараз.
- Знову якiсь пам'ятки iсторичнi?
- Художнiй знiмаю. Про хлопцiв наших. Про Байдашного та його сестру...
- Ще, може, й мене десь там втулиш? - Верещака вдоволено засмiявсь. -
Тiльки дивись по применши мою роль в усiх тих подiях... Та й свою теж. Бо
як по правдi, то тобi ж там належала перша скрипка, фактично ти був
комiсаром. Нема чого Байдашному всi заслуги приписувати. Скорiше не ти був
при ньому, а вiн при тобi, хоча формально i вважався вiн командиром...
- Облиш. I не вiпадуй. Ти ж зна ш, що командиром був таки вiн,
Байдашиий, - для чого ж випаду ш?
- До речi, де зараз той ваш Байдашний?
- На далекiй заставi. Був командиром i зараз командир.
- Пофортунило. Тiльки ще раз скажу, що твоя скромнiсть тут зайва.
Пригаду ш, як ми ходили полiцiю роззброювати? Скiльки ми ©х брали тодi
щоночi бiля большака, коли вони з возами барахла повалили на захiд...
Байдашного я в тi ночi й не бачив. Або тих факельникiв, що заскочили хати
пiдпалювати, - це ж ви ©х з Костромським та з Решотiгяком перестрiляли в
Ковалях? I скажу, що даремно ви тодi не пiшли в район добувати документи
за партизанство...
Колосовський добро пам'ятав той день, перший розвихрений донь пiсля
визволення. Верещака бiгав, метушився, за поли хлопцiв хапав: "Треба в
район мотнутись. Там влада вже ";, партизанськi довiдки видадуть... Гайда
но гарячому, бо потiм забудеться, свiдкiв не знайдеш!" Щось принизливо
було в тiй його метушнi, в закликах - якомога швидше запасатися охоронними
грамотами. "Не пiдем, - затялись хлопцi. - Якого чорта десь там пороги
оббивати"). - "Так дiяли: ж! За таке всiм партизанськi документи
належать!" - "Не ради документiв робилось, - вiдповiв тодi Решетняк. -
Совiсть чиста, хiба менi цього не досить?"
Того ж дня й пiшли, разом усi, тiльки пе в район, а в запасний полк.
- А я таки оформив, - розповiдав Верещака. - Розумiю вас, думалось,
мабуть: ще фронт який треба пройти, сто разiв убити встигнуть, нащо тi
документи... А воно, бач, зостався живий, i тепер згодились би для
бiографi©... Я не з тих, що сво© заслуги по дорозi розкидають: вони в мене
всiма печатками пiдтвердженi.
- Ти ще довго там залишався?
- Та треба ж було комусь порядок наводити. Ви мерщiй на фронт за
орденами, а Верещацi ще все там довелося розплутувати.
Коли йшли вночi з запасного полку маршем до Днiпра, Решетняк, правда,
таки вiдлучивсь, але не в район, а додому, до Катрi. Встиг, збiгав, i тi ©
ж ночi перед свiтом догнав свою маршову роту. Мовчазний був, присмучений.
"Сина побачив, дав заповiт, i хай росте..."
- Знаю, як вам сутужно тодi довелось, - говорив тоном спiвчуття
Верещака. - Скiльки "чорно© пiхоти" тодi на правому березi накрилось... Цс
ж там i Решетняк полiг?
Там. Не уявити цьому Верещацi, як iшли у наступ там хлопцi. Одну з
ночей так i назвав би: Нiч Свисту.'Пiднятi свистом в атаку, штурмом пiшли
на транше©, вдирались в окопи з мовчазною люттю, бились врукопаш... За
все, за все розплачувались бо м i кров'ю... Нiколи не уявити тобi,
Верещако, тих подвигiв нiчних i денних, коли Холодна гора вивергнулась на
ворога розпеченою лавою зненавистi i помсти...
- Багато буде бо©в у тво©й картинi?
- Вийде фiльм, там побачиш.
- Люблю, щоб гримiло. На землi щоб i в небесах... Це правда, що грiм
можна передати гуркотом листового залiза або сипнувши горохом по барабану?
Колосовський пiдвiвсь, потемнiлий:
- Маю йти.
Ще i в номерi готелю йому вчувався нестерпний припах давньо©
ветсанiтарово© карболки. I навiщо вiн тобi тут зустрiвся? Цiкаво, бач,
йому знати навiть те, як бутафорний грiм видобувають!..
Але ж i такий . Один iз майбутнiх поцiнувачiв твого фiльму...



XIII

Тут ще свiтило сонце, i тому було просто схоже на жарт, що в цей саме
час - десь зовсiм нездалека! - телефонують, просять прислати амфiбiй.
Злива, циклон, повiнь! Йде вода нечувано© сили, топить, залива гiрськi й
пiдгiрськi райони... А вiрити не хочеться, бо сонце вгорi свiтить, i м'яч
лiта над волейбольним майданчиком вояцького мiстечка, i хлопцi в нових
гiмнастьорках збираються - хто ма дозволи командирiв - до мiста, до
дiвчат на сво© щонедiльнi побачення...
- Амфiбiй!
Негайно було оголошено тривогу. В лiченi секунди, передбаченi для
цього, вивели з боксiв важкi вiйськовi машини.
- Невже по асфальту?
- Давай!
Ось тепер нарештi повiрили.
Обганяючи сво©м газиком колону амфiбiй, Колосовський пильно вглядався в
обличчя тих, що йшли, пiднятi по тривозi. Зiбранi, посуворiлi обличчя
солдатiв. Тонковидий юнак-офiцер сто©ть бiля вiдкритого люка, погляд
спрямований вперед. Мимоволi ставив себе на його мiсце. Хто вiн? З яким
почуттям iде на не вiдоме ще йому бойове завдання? Можливо, що це перша в
його життi тривога. Перша не уявна, не учбова, а справжня тривога твого
життя. Можливо, вiн навiть ждав, щоб настала ця мить, яка ранiш чи пiзнiш
для кожного з вас ма неминуче настати. в нiй холодний присмак
небезпеки, невiдомiсть, тайна, i вже наказ кличе тебе в ту тайну, яка
незабаром вiзьме тво життя на якийсь досi не знаний випроб. Дiти сво©х
батькiв, сини тво©х ровесникiв. Чий вiн син, отой, що вигляда з
вiдкритого люка?.. Як розгорталася юна стрiчка його життя? Чи все щасливо
складалось? Чи малим, може, бачив, як мати чита фронтову похоронну?...
Мчить - ще при сонцi - загiн амфiбiй. I хоч свiтить ©м сонце, але кожен
вже тут помiча , що з того боку, де мали бути гори, небо якесь не те:
суцiльно темнi , розлита по ньому далека грозова синь. Освiтлена сонцем,
вона вiд того ста ще мовби грiзнiша, незвична, тривожна. Затишшя, але
воно нiби неприродне, таке, що та©ть в собi напружене щось. Оцей юнак, що
ти його бачиш на маршi, з яким почуттям зустрiв вiн оте по-вiйськовому
кинуте кимось грiзне слово: "циклон"? Внутрiшньо зiбраний, застиглий в
напрузi. Тривога, так пагло вдершись в рiвновагу його дня сво ю першою
справжнiстю, змушу замислитись, глянути мовби й на себе якось iнакше.
Досi належав до тих, кого нiби не дуже й помiчають, згадують бiльше у
свята, вiдзначуванi салютом, для декого з дiвчат-горожанок вашi казарменi
буднi видаються, можливо, малоцiкавими, навiть нудними, не зовсiм
зрозумiлими... Зате ж перша думка про тебе тодi, коли десь отак заволають
райони: "Амфiбiй!"
Деруть гусеницями асфальт, мчать уперед на найбiльшiй швидкостi. А
навкруги це дивне затишшя. В центрi диклоиу нiбито часом бува таке
затишшя, утворю ться так зване "око бурi". Може, ми якраз i руха мось
крiзь саме "око бурi"? Двигтять, по сухому ще, зеленi водоплавнi машини.
Мiж стривожених обрi© в,-дабухлих синiми тучами. Грозова синь ближча , i
ось уже сонця не стало, назустрiч побiгли тiнi, свiт змерк, потемнiв...
Без попереджень з'являються циклони. Розшаленiлася десь там стихiя, в
темнi вируючi надра ©© незабаром буде кинуто й вашi життя. Все страхiтливе
вдира ться без попереджень: раптово i вщент розкришу ться усталений спокiй
дня, не вiдбудуться чи©сь побачення, недочитанi вiдкинуто книжки, на
пiвстрiчцi обiрвано фiльми, - все пада у сво©й значностi, здрiбню ться,
меркне, а натомiсть росте тiльки грiзна правда циклону, правда стихi©, що
насува ться, що подих ©© вже чути...
Не визнаючи кордонiв, .циклони ходять по всiй нланетi. Ще коли тут по
лугах серед квiтiв у повенi сонця табiрнi виховательки водили табунцi
щебетливих малят, може, тодi з космiчних висот кимось було вже помiчено,
як зачина ться творення лиха, як десь на широтах Атлантики вже почина
формуватись циклон. Вченi розрiзняють кiлька стадiй його розвитку: стадiя
хвилi, стадiя молодого циклону. Стадiя розвитку максимального... Спершу,
нiби невпевнено, виникають над голизною океану ледь помiтнi завихрення,
невiдомим поштовхом зривають хвилi в отiй самiй фронтальнiй зонi, де маси
теплого повiтря зiткнулись з холодним, i колосальна, не нiддатна вимiрам
енергiя температурних контрастiв, розвиваючись мовби спонтанно, чимдалi
грiзнiше виявля себе, поступово форму ться "око бурi" - район депресi©,
гранично зниженого тиску. Руха ться величезний колодязь порожнечi,
оточений тисячокiлометровим кiльцем циклонiчних стiп i суцiльно вируючих
хмар, де в с е кипить, закручу ться спiралями на вихрових обертових
швидкостях, i вся ця розiмкнута, розшаленiла сила природи, наростаючи,
набува сили ураганiв.
За кiлька мiсяцiв перед тим весь пiвдень кра©ни був зрушений
ураганними, бурями, що, лютуючи бiльше тижня, пiдiймали в повiтря зiрванi
грунти Кубанi й хмарами несли ©х на захiд, тодi в вропейських столицях i
десь навiть над мiстами Скавдiнавi© випав чорний снiг. Снiг навперемiш iз
пилюкою. Тепер, урозповнi лiта, з iнших широт насувався обважнiлий
атлантичними водами темний гiгант, одна iз тих, що за ним, певне, стежили
зараз усi синоптики свiту, вiдзначаючи, як вiн загрозливо розвива ться,
розбуха . Зачепив Балкани. Пройшов над морем. Нарештi, заблукав у цей кут
мiж громаддям гiр i зупинився, завис, застряв мiж бескидами, розряджаючись
сво ю вавiлонською зливою.
Його наближення передчували звiрi й птахи. Тепер, ставши з циклоном
вiч-на-вiч, людина мусила помiрятись силою з ним.



XIV

Небо прорвалось, зливою шумить пiч, а в долiшнiх Адамiвцях в цей час
гуляють весiлля.
Хай дощ i темрява за вiкном, хай циклон там чи не циклон, а тут новна
хата музики, тут люди мають сво вiдгуляти! Серед хмiльного застолля
сидить i гiсть вiд тих, що роблять кiно, що тирлуються в школi на
пiдгiрцях: сам .Сергiй, кiнооператор, прийшов поздоровити молодих.
Затиснутий мiж сватами па широкiм ослонi, поринув у думки, слуха гомiн,
виловлю кадри. Хата цвiте рушниками. Буйну весiлля, в мовчазному
натхненнi умлiвають тро©стi музики, - ах, була б на це кiнокамера з
зарядом надчутливо© плiвки! Людська душа безбережна, до кiнця вона
незбагненна, i люди, може, тим i прекраснi, що здатнi отак широко
радуватись щастю чи мусь... Задума в очах молодо©, задума юностi й
прощання з життям дотеперiшнiм, зафiльмуйте, як росла я, виростала, як
купалась у сонцi, у бiлому цвiтi садiв черешневих, а нинi, дозрiвши,
бентежно трепеще душа в передчуттi свята любовi... Ось вiн бiля мене.
Далеко десь був, але й звiдти та мно прилiтав ночами в дiвочi мо© чекання,
голубив мене... Любились ми з ним у снах, папiвснах, а зараз вiн поруч -
затвердiла вiд працi рука його в гарячiй мо©й руцi...
Справля весiлля Стась, молодий робiтник з комбiнату. Сухолиций, з
темним вусом, шия загорiла, пряма... Зовсiм тверезий сидить за столом.
Поруч нього у весiльнiй фатi тендiтна оця, молодюсiнька Анця, яка ждала
його, свого нареченого, й тодi, коли вiн був десь там... звiдси не видно.
Мав пригоду тяжку: збив п'ятитонкою людину на гiрськiм поворотi, i за
цс вiдбував належне. Повернувся, гадав - не жде, а вона ждала. Тепер у
весiльному вирi бiля свого щастя сидiв упритул, а був чимось присмучений.
- Що тобi, Стаську? Чи не захорував часом? - допитувалась мати
весiльна.
Нараз жених пiдхопивсь, зупинив музик:
- Не хтiв! Вiрите, люди добрi, не хтiв! - В голосi бiль, сухе лице
горить, палене якимсь горем. - Але машина була нова, i завгар, випускаючи,
попередив: "Гляди ж! Перший ви©зд..." I ©ду та думаю все: перший ви©зд, не
пом'яти б, не стукнути нiде... I коли стрiв того з рюкзаком на шляху, а
слизота ж була, i мав вибирати: чи в стовп та пiд укiс, а чи... Якби
пустив на стовп, мотора б розплющило, та й усе, а так... Машина чомусь не
пiшла на стовп, на того пiшла... I довго потiм у камерi гриз себе: чому ж
сталося так? Чому, вибираючи - в людину чи в стовп, людина чи машина
дорожча, ти вибрав машину...
- Годi тобi, хлопче, - втiшали його. - Не журись так тяжко, випий чарку
та поцiлуй любку, бо гiрке вже позаду!..
Вiн не пив, а знов за сво :
- Найбiльше опекло мене на судi, коли матiр його побачив. Гадав, смертi
мо © вимагатиме, а вона встала та словом до суддiв: "Не судiть його тяжко,
Громадяни буддi. В нього ж мати, i дiвчина Жде... Хiба ж вiн хтiв?"...
Аж занiмiло весiлля, коли жених, вибравшись iз-за столу, несподiвано
опустивсь па колiна посеред хати, благальний, з повними очима слiз:
- Простiть менi, люди! I ти, Апцю, чи проща ш менi? Не хотiли дивитися
па таке. Хлопцi-дружки пiдхопили його попiд руки, випростали:
- Годi тобi, Стасику!.. Добре, що той вижив... Грайте, музики!
Старший з музик, чорнобородий циган-скрипаль, шольмовито виграючи
бiлками очей, вдарив iю струнах смичком. Завихрились спiдницi, затрiпотiли
юнацькi чубiг.
На стiнi перед кiнооператором серед рiзних картинок - одпп iз Мама©в
старовинних. Сергiй помiтив його одразу, як опинився тут. Потемнiла вiд
часу парсуна, справжнiй Мамай роботи невiдомого народного майстра. Сидить,
посхiдному пiдiбгавши ноги, традицiйна бандура лежить на колiнах, а на
круглiм, з сухими рум'янцями обличчi все та ж ледь примiтна, тонка, нiким
не розгадана усмiшка характернпка-чародiйця. Красивою химерною в'яззю
текст, що його можна б назвати пiдтекстом: "Гей, гей, як я молод був, що
то у мене за сила була, ляхiв борючи, i руки не млiла. А тепер i вош
сильнiша зда ться. Плечi й нiгтi болять, як день попоб' шся. Так-то, бачу,
недовга лiт наших година, скоро цвiте i в'яне, як в полi билина. Хоч
дивися на мене, та ба - не вгада ш, звiдкiль родом i як зовуть, нiчичирк
не зна ш".
Вiчно юною, пезникною усмiшкою всмiха ться зi стiни Мамай... Тiльки
тепер не так вiн на Сергiя, а бiльше Сергiй дивився на нього по-совиному
вперто й серйозно. Запитував подумки темну парсуну з смаглим висвiтом
тонковусого усмiхненого обличчя: "Хто ти? I чого так вн'явся на мене?
Скiльки на мене не дивись, - та ба, не вгадавш..." Кiнь Мама©в осторонь,
як i годиться, припнутий до списа. Басу . Теж як живий. Ногу грацiйно
пiдняв, ось-ось полетить... Кiнь у летi - нiчого красивiшого понад це!
Груди вперед, голова гордо пiднята, хвиля нiг хапа , вихапу про'стiр...
Кiнь почува свою красу не менш, нiж людина.
- Чи доводилось вам бути, вуйку, на iподромi? - зверта ться Сергiй до
сусiда, одного iз сватiв.
- Не мав нагоди, синку.
- Отам вони розкриваються, на майже смертельних сво©х перегонах...
Зовсiм не схожi на мо©х лазаретних... Лазаретнi - то ветерани бо©в, до них
маю теж сентимеит... Дамо ©хню задуму, ©хнi стогони, хропоти нiчнi, ласку
до людей, що сплять у тамбурах... I як вiтер волi хапають на островах
чутливими нiздрями... Кiнь почува свою нужденнiсть, коли вiн замучений,
хворий, кошлатий, але так само вiн почува й свою красу, запевняю вас...
Бачили б ви, як iдуть вони на iподромнiй орбiтi навперегiнки, гордi, до
краю знапруженi, летять, радiючи сво©й прудкостi, дужостi, силi!..
- Ви мало п' те, пане кiнооператоре, - торка його за плече другий
сусiд, той самий сторож нiчний, що стерiг свiй розцяцькований клуб-писанку
та мiсячне сяйво чатував. - У нас люблять, аби люди вволю гостились...
Налити вам?
- Так, прошу.-Сергiй пiдсунув свiй келишок.
- Яку налити: верхню чи нижню половину? - старий, всмiхаючись, вказу
на келишок.
- Наливайте обидвi.
- Чи добре почува тесь у нас?
- Так. Тут рiвновага. В настроях, у душах, в оцих ваших танцях... А
це - основа життя... 'Вся природа, сама навiть небесна механiка трима ться
на цьому, а ... Досить, скажiмо, небесному тiлу вiдхилитися вiд орбiти,
змiститись гравiтацiйним силам, i вже - катастрофа... Рiвновага - може, це
якраз те, що колись називалося вседержителем?..
- Вам виднiше, пане операторе... Ваше здоровля© Одна з молодиць,
кругловида, яблукувата, вся з вогню i енергi©, вже не раз зачiпала
вайлуватого кiногостя, а тепер пiдлетiла, охопила обома руками за плечi,
туго обвiяла оператора своею жiночою розпашiлiстю:
- Такий файний кавалiр! Ходiть-но до танцю!
- В життi нiколи не танцював.
- Йой, ви жарту те! Знаю, танцю те, та ще як! Ви ж усi там артисти!
В цю хвилю дверi широко розчинились, з темряви вва.лився до хати ще
один комйiнатний: забрьоханий, у чоботях, у фуфайцi. Теж водiй п'ятитонки,
а це поверта ться з гiр, ой, що там ко©ться на дорогах... Голос його
зривавсь наполохано:
- В Михайлiвцях перетопило шосейкуi Туди ©хав - нiчого, а звiдти вже
буфером воду горнув!
Його засмiяли:
- О, як перепудився... Тримай лiпше чарку, випий за молодих, за
товариша свого!..
- Топитиме!
- Нас тут щолiта топить!.. Апостоле, грай!
I смаглий булькатий циган вдарив смичком, пiдморгнувши товаришам, якi
бадьористо вiдгукнулися водночас: той гримнув у бубон, той залився
кларнетом: бурхнула музика вогню.
- Чардаш!
I молодиця, зметнувшись, потягла свого кавалiра-оператора в коло. Сам
здивований був, що вмi i вiн. Вихривсь уже з молодицею, як i всi, то
ближчало, то вiддалялось ©© розпашiле, щасливе обличчя, всмiхався на
покутi бiля молодо© молодий, дивно схожий тонковусiстю на потемнiлого
Мамая, цiле юрмище живих усмiхнених мама©в танцювало по стiнах, вигоцувало
по хатi:
Як я тоту коломийку Зачую, зачую, риселипю висербаю, В горщику танцюю!
Циган Апостол, не знаючи втоми, пiддавав чимдуж бiльше вогню смичком,
ладен, видно, був хоч до всесвiтнього потопу вихрити людей в цiм бурянiм,
шаленiм до впаду танку.



XV

Вночi загуло з гiр.
Це була не та вода, що ©© ждуть заздалегiдь напровеснi паводковi
комiсi©, тала, прибутна вода, що росте по мiлiметру, й зелена травня
iскриться з-пiд не© так iдилiчно, i човни по нiй пливуть тихо, мов у снi,
i кожен найменший звук, торкнувшись гладiнi тако© води, ковза по нiй i
вiдлуню на кiлометри, i грушка дика спокiйно собi цвiте серед вод у
веснянiй великоднiй святковостi, цвiте одна серед повснсво© тишi, серед
свiтло©, повно© тихого пеба розлийвесни...
Нi, це була iнша вода, темна, пiчна, гудуча вода гiр, пiдступна, рвуча
стихiя, що, з клекотом несучись, змiта все:
ломле мости, перекида автобуси, котить цистерни, зупиня експреси,
змива житла, з гуркотом жене в сво©х вировищах дрюччя, худобу, крики
людськi жене серед бивнiв пливучого бурелому... Вода, що вирвалась з
каменю берегiв, вода Чорногорi©, вода руйнiвна.
Веспянi повенi тут пе бувають такi страшнi, як оцi - влiтi. Веснянi,
вони тут робочi: допомагають сплавляти лiс iз гiр, женуть дараби з
вiдважними плотогонами, а цi, середлiтнi, породження циклонiв, потопи, що
бурхливо ревуть серед уже зеленого свiту, - вони тiльки стихiя, руйнацiя,
лихо.
Дехто знав, що циклон - всi ю розбухлiстю сво©х темних ваговитих вод,
всi ю нерозтраченiстю сил - насува ться. Iшов, рухався сюди день за днем,
невблаганно наближаючись сво©ми атмосферними депресiями, шквалами,
вдираючись у лагiдний спокiй лiта всiма енергiями вiтрiв, завихрених у
грандiознi пiдстратосфернi закрути-спiралi. Напрям руху його намагалися
вiдгадати. Вiдвернути ;к . його наближення було неможливо. Слiпни,
некерований, й фатальною неминучiстю насувавсь, i першими гори вiдчули
грiзний його подих, вершинами прийняли на себе його удар. Загули скелi,
затрiщали вивернутi з корiнням смереки, заревiв у розгубленостi сумноокий
ведмiдь. Стрибкувате пiшла перемелькувати мiж кущами прудконоi а сарна з
нiмим зойком в очах: "Нащо стiльки води?" В чабанських колибах темно стало
серед дня. Вiдрiзанi вiд свiту, осамотйiли полонини пiд водяним обвалом.
Проломилося небо.
Воду вже не прийма земля, не вбирають ©© гiрськi крутосхилi©, вируюча,
буйна, летить униз, на розлеглi зеленi долини. Вся потужна сила циклону з
темним гуркотом летить униз, на маленьких людей, на лугових бабок та
метеликiв, на ©хн квiття i сонце. Транспортуюча сила хмар, як сказано де
у зведеннях, досяга розмiрiв фантастичних. Вiстрям гiр зупинено хмари.
Падають з неба мiльярди тонн води, принесених циклоном з надокеанських
просторiв, звiдти, де вiн зародивсь. Злива лл i лл був потiчок горобцю
по колiна, на очах розбуха рiка, бурхлива, люта, про яку кажуть:
"Звiрi !"
Вже поруйновано гамованки-загати, де збирали воду для сплаву, стихiя
реве, несе в темряву ночi дахи, уламки мостiв, ведмедiв з ©х збезумiлим
ревом, зiрванi тартаки... Все, що нiколи не призначалося для плавби, зараз
коловоротплось на бистринах потокiв.
Райкомiвцi вже на ногах, солдати на маршах, сапери тримають на тросах
мiст залiзничний, припнувши його, як коня, серед шалу нiчно© стихi©.
З горiшнiх сiл, iз штабiв телефопу©оть тим, якi нижче:
- Розламано гамованки! Захиснi дамби лама !
- Росте вода!
- Метр!
- Два!
- Три метри!!!
Лавина, вал, енергiя чорна гуде. I все це блискавично, моментом, стихiя
не да отямитись, де вчора лиш по дну мiж камiнням блищали струмочки - вже
вирують чорнi потоки, переповнюють старицi, пробивають новi русла, кода
пiдступа пiд насипи, не ста дорiг, самотпiють залiзничнi колi©,
перетворюючись у смужечки дамб. Пiдтоплю труби мiжнародного
нафтопроводу... Одно по одному опиняються у водi долiшнi села. I не видно
цьому кiнця, нема вiд цього заслону, - чи©сь застороги, несучись з
циклонно© темряви, розбиваються в повалених стовпах, тануть в обiрваних
телефонних дротах: росте, росте потопна вода!



XVI

На майданi бiля старовинно© ратушi гурт людей ждав приходу амфiбiй.
Райкомiвцi, працiвники мiськради, члени оперативного штабу по боротьбi з
повiнню... Колосовський теж був тут. Поворотом з мiста за©хав до райкому,
до секретарю колишнiй його однополчанин, а далi повiнь уже Колосовського
не пустила. Почував себе зараз тут не режисером майбутнього фiльму, а лише
одним з учасникiв грiзно©, нiким не заплановано© подi©, одним iз людей у
дощовиках, що ©х зiбрав цi © ночi обов'язок i якi перед лицем стихi© тут
усi були рiвнi.
З часу закiнчення вiйни не обдавало його таким фронтовим вiтром, як
зараз. Нiч, пожежi й вода. Вода, що не гасить, а, навпаки, розносить
вогонь, жене по затоплених садках палаючу нафту, солярку, бензин, сама
горить i сама пiдпалю те, що здатне горiти. Десь iз околицi мiстечка
тягне важким димом, чути сморiд гару.
Раз у раз доповiдають:
- Затоплю шкiркомбiнат. Толевий завод. Пiд загрозою лiкарня.
-Рятувальнi загони, бойовi дружини, на ходу сформованi з комунiстiв
райцентру, з активу, вiдправляються для рятувальних робiт. I тут же
формуються новi групи, команди. Без зайвих пояснень, приймаючи накази з
пiвслова, зникають в багровiючiй тьмi, мовчазно, безвiдмовно, як зникали