Гончаров Анатолий. Циклон

колись, вирушаючи на завдання, пiдроздiли фронтовi. Розважливiсть,
дисциплiна, воля. Нема тут мiсця для панiки.
- Все, що будувалося тут, - поясню Колосовському секретар райкому, -
не було розраховане на таку повiнь. Столiття тако© води не було.
Найстарiшi люди не пригадують.
Вода реве, диха холодом з темряви, атаку .
- Як на фронтi, - зауважу Колосовський.
- Складнiше. Принаймнi в мене таке вiдчуття. Вони щойно повернулись вiд
мосту. Новий залiзобетонний мiст на ©хнiх очах просiв, проломивсь, з
гуркотом завалився: вода збила бики.
Секретар i там не пiдвищив голосу.
- Упав тому, що будували пльово,-похмуро сказав у темряву. - В
розрахунку на тиху, не гiрську, не на агресивну воду... I це нам наука.
Пора думати про регулювання рiк. Шлюзувати, все будувати мiцнiше. В
розрахунку на гiрськi енергiйнi рiки.
Де ж тi амфiбi©? На подвiр'© райкому та райвиконкому - глухi удари
сокири: при багряному свiтлi смолоскипiв, по колiна в водi там працюють
люди - нашвидкуруч в'яжутьплоти. Човнiв нема: якi були, позривала, понесла
вода. Найгiрше, що все - зненацька. Нiч з раптовим навалом води, з вiтром,
дощем, а подекуди з градом; з якогось колгоспу передають: град б' такий,
що шифер, черепицю пробивав па фермах... Не передбачиш усiх пiдступностей
води, напруго©, справдi агресивно©. Обходить, проникав, всюдисуща,
з'явля ться проривом в зовсiм несподiваних мiсцях.
- Перехопило вулицю Ломоносова! Топить хлiбзавод! Залива пiдвали
мiлiцi©!..
I знову короткi, чiткi накази:
- Рятувати людей. Найперше людей. Не допустити жертв.
"Рятувати людей! Тут все зараз звелося до цього, до го^ лого принципу
гуманностi, конкретно©, дiлово©, - думав, в| стоячи в гуртi незнайомих
людей, Колосовський. - Опергрупи, плавзасоби, зв'язок... Малопоетично?
Вiйнуло фронтовим чорноробством, суворiстю, виконавчою безвiдмовнiстю? Чи,
може, iнакше й не можна перед лицем хаосу, перед лицем розвергнутого зла?
Навряд чи зараз звабив би кого сво©ми буйнощами цей вибух правiчних
неконтрольованих сил... I якщо поезiя в богемнiй розхристаностi, то
невже нема ©© тут ось, де воля бозсонна, де мужнiсть i дух самовладання
шикують людей для дi©, для випробiв, може, трагiчних"?
О третiй ночi ратушу з ©© давнiм середньовiчним годинником на вежi
освiтили голубi снопи прожекторiв: з залiзним гуркотом наближались
амфiбi©. Плавзасобами йменуватимуться вони в сухих зведеннях потiм, пiсля
повенi, бо йтиме то мова i про плаваючi танки, i про спецiальнi
бронетранспортери рiзних типiв, але в народi зостанеться про них слава
поетична, однослiвна: "Амфiбi©!"
Гуркотом моторiв, скреготом гусениць виповнився майдан. Пiд свiтлом фар
блiдими були люди в дощовиках. Один з найпотужнiших прожекторiв наказано
було спрямувати вгору, щоб вiн, небосяжний, сповiстив усiм тим, що на
маршi: ми тут! I тим, що десь у заплавах, й потонулих селах ждуть
допомоги: ми , ми прибули!
Розтинаючи задощену тьму, рефлектор висвiтлив вежу, циферблат
годинника, сягнув ще вище, i всiм стало видно на мить: табунець голубiв -
зовсiм срiберних, сяючих! - вихрився в бездонно-темному небi. Хтось
пожартував похмуро:
- Голуби над потопом... Майже за Но м.
Амфiбiям пе довелось довго затримуватись на майданi. Екiпажi машин з
ходу одержували завдання, брали на борт по кiлька мiсцевих в ролi
помiчникiв та провожатих, видiлених на пiдмогу солдатам, - i одразу
вирушали за призначенням.
На однiй iз амфiбiй ошшнвсь i Колосовський. Забираючись в люк, мимовiль
усмiхнувся про себе: вдруге в життi ста волонтером... Разом з ним
видряпався на борт жвавий мiлiцiонер з мегафоном в руцi та
заврайфiнвiддiлу, - цей видобувсь на амфiбiю не без допомоги солдатiв, бо
товарнiм був тако© комплекцi©, що ледве протовпився в люк. Мiсцевi, на
правах господарiв, мали вказати вiйськовим дорогу па Пiдгайцi - долiшн
село, одне з тих, 'що найбiльш потерпали.
- Для центровки вам треба сiдати посерединi, товаришу Путря, - порадив
мiлiцiонер, звертаючись ди дiаврайфiнвiддiлу. - Щоб не накренило наш
ковчег!
Той, не вiдповiвши, мовчки влаштувався збоку бiля водiя. Офiцеровi -
командировi екiпажу - мiлiцiонер вiдрекомендувався.
- Лукавець, страж порядку. Не прозвисько, а дiйсне прiзвище таке... Ну,
вперед, лейтенант! Дави стихiю!

Амфiбiя рвонула по шосе, залитому водою майже всуцiль. Лукавець
зацiкавлено визирав iз вiдкритого люка:
- Морок безвiстi... Це як той циган казав, завербувавшись на
переселення в степи: "Знiмiть з мене радiоточку, громадянине начальник, бо
я вiд'©жджаю... невiдомо куди!"
Ще на майданi бiля ратушi Колосовський звернув увагу на цього веселого
мiлiцiонера, який, розповiдаючи щось, розмашисте жестикулював пiд
юпiтерами амфiбiйних фар: смаглiстю виразистого обличчя та булькатими
очима вiн був схожий на знаменитого актора з iталiйських фiльмiв. "Та й
сам вiн з природи хiба ж не актор?" - весело думав Колосовський, слухаючи,
як Лукавець саме взявся в характерних iнтонацiях зображувати цигана, що,
повернувшись з переселення з сво©ми циганчатами, щоправда, без документiв,
виканючував у начальника мiлiцi© якусь довiдку: "Товаришу начальник! Та
постав же хоч трошки печатки!" Цю фразу Лукавець передавав з неповторним
гумором, i Колосовський, вiдзначаючу, гру iнтонацiй, посмiхнувся в думцi:
"Взяти б тебе, товаришу начальник, на яку-небудь комедiйну роль.."
Лукавець тим часом, пересiвши, уже вiльно й невимушене налагоджував
контакти з солдатами:
- Який рiк служби?
- Перший.
- Звiдки?
- Якут.
- Не був там, у мене сво©х тут алмазiв доста... А ти?
- Узбек.
- Салям-салям... А механiк-водiй?
- З Полтави... А цей ось iз Костроми.
- Iнтернацiональний ковчег ма мо!.. Спецiально вас пiдбирали, чи що?
- Життя пiдбирало.
- А товариш якут плавати вмi ?
- В нас пояси, - була стримана вiдповiдь.
- А ми з вами, товаришу Путря? Без поясiв, без жилетiв, - аж нiби
сполохано вдався Лукавець знов до заврайфiнвiддiлу. - На книжцi скiльки
трудових ма те? Жiнцi залишили заповiт?
Мовчав товариш Путря, тiльки сопiв, вважаючи, певне, що не до речi цi
жарти.
В усьому, що стосувалось циклону, Лукавець був на диво поiнформований:
знав, звiдки прийшов циклон, кого зачепив, якi держави з ним мають клопiт.
Згiдно прогнозiв, прибулець з Атлантики ма ось-ось "видохнутись",
розпадеться, мовляв, знесилиться у цих горах, якi й не таке зупиняли...
Згiдно тих же Лукавцевих даних, сусiдня держава майже всуцiль залита водою
- мiжнароднi експреси не йдуть, одначе енергосистема, що песе струм на
захiд, працю без перебо©в i людських жертв у ©хнiм районi, па щастя, поки
що не заре стровано...
"А як там мо©?" - раз у раз повертавсь Колосовськнй думкою до
кiпогрупи. Але тут же й знаходивсь мотив заспокiйливий: школа на пiдгiр'©,
на так званiй Пiдгурщинi, вода туди не повинна б дiстати... Ось тiльки
дитячi табори понад рiчкою та конi в лугах... Дещо з реквiзиту, мабуть,
попливе: отi пiдсадженi очерети та верби, декорованi трав'яними штучними
косами... ну, та бiс ©х бери!.. Коней з лугiв якби встигли вихопити...
Нiяк не мiг пробитись до кiногрупи сво©м газиком: добрався до мосту, але
мiст уже був перетоплений... Одначе амфiбi© пiд ранок будуть i там. Думка
про це якось врiвноважувала.
На цiм вiдтинку шляху амфiбiя рухалась ще без особливих труднощiв. Iшла
з чималою швидкiстю, потужно розгортала воду, але почувалось, що йде не на
плаву, раз у раз чути було, як гусеницi мiцно хапають камiння брукiвки.
Мiлiцiонер то примовкав, то знов подавав голос, пiдбадьорював
командира, неговiркого юнака-офiцера, що, не втручаючись в розмову, сидiв
поруч з водi м у напруженiй позi.
- Дави, дави стихiю, лейтенанте! - звертався до нього Лукавець. - Злива
тiльки гiрським ведмедям страшна, а нам, народу органiзованому... Чи ти,
мабуть, вперше попав у таке?
- Я на рiках сибiрських вирiс, знаю, що таке стихiя, - пе озираючись,
кинув лейтенант.
- Одначе нема таки лиха без добра: стихiя додасть тобi по зiрочцi на
погонах!
- Нам статутом покладено рятувати населення вiд стихiйного лиха, -
знов, не озираючись, сказав офiцер.
- Молодець! - похвалив його "страж порядку". - Але по зiрочцi все одно
не завадить...
Дощ то вщухав, то знов напускався поривпо, з вiтром, але амфiбi© йшли
весь час з вiдкритими люками. Вподовж шосе нувси ряд старих корчомакуватих
верб. В присвiти крiзь них всюди нижче дамби проблискувала, стелячись в
темряву, вода; в одному мiсцi видно було, як за розливом вiддалiк виру
пожежа.
- Горить комбiкормовий завод, - вперше озвався заврайфiнвiддiлу, i в
голосi його був сум.
Люди з баграми працювали на дахах, щось розтягували, оптично зменшенi
вiдстанню, освiтленi червоними вiдблисками загравища. Наче закрутилась в
проекторi стрiчка яко©сь давньо© кiнохронiки во нних лiт... А ще вище,
десь iзгори, прорвалися палаючi потоки нафти, чулися глухi вибухи, -
зда ться, горiла нафтобаза, з гуркотом рвало цистерни. Подекуди горюча
сумiш, розтiкаючись, маслянилась аж попiд вербами, одкинутими вiд води
недобрим свiтлом; молоденькi солдати прищухли, заклякли, дивлячись з
люкiв, як майже поруч летить по бистринi навперемiшку з буреломом, з
зiрваними цистернами важка палаюча рiка.
- Не хотiв би, щоб знесло туди нашу амфiбiю, - сказав мiлiцiонер i
примовк.
А машину щодалi частiше заносило. Раз у раз поколихувалась на плаву,
вже не дiстаючи гусеницями дна. Одним iз потокiв, що переливали дорогу,
амфiбiю так крутнуло, що справдi ледве не кинуло в верби на стовбури, -
водiй якось утримав. Незабаром ©м довелося зупинитись: попереду утворилася
"пробка" iз ©хнiх же машин. Виявилось, що одну iз амфiбiй занесло, збило
вбiк, i вона застряла носом мiж деревами. I добре, що застряла: по той
бiк, зовсiм недалеко, горiла вода. Котрийсь iз командирiв, огрядний,
високий, - солдати впiзнали в ньому свого полковника, - стоячи над люком
застряло© машини, раз у раз стрiляв угору iз пiстолета: в такий спосiб
подавав сигнал, бо крiзь ревище води та гуркiт моторiв голосу людського
тут було не почути.
- Не смiй! Не пiдходь! Тут як проскочиш - згориш! - так, як потiм
з'ясувалося, треба було розумiти його застерiгаючi пострiли й
вигуки-накази,- але ©х у гаморi не могли розiбрати, i котрийсь iз плавучих
танкiв таки наблизився, пiдчепив тросом i витяг застрялих iз верб. Пiсля
цього "пробка" швидко розсоталася, багатотоннi машини ринули вперед, кожна
чимдуж поспiшаючи далi на окреме, визначене ©й завдання.
Колотнеча фронтових дорiг, напруга ночей, форсування рiк - сво©х i
чужих - все знов озивалось у Колосовському щемом ожилих асоцiацiй. Що за
час! Скiльки тягарiв кладе на плечi лиш одного людського життя!..
Були вже неподалiк од Пiдгайцiв, колi© ©хнiй амфiиii перегородила путь
особливо бурхлива вировш'а бистрiнь, - зда ться, тут проходило основне
рiчище котро©сь iз ранiш мало й помiтних, а тепер переповнених бистриць.
Моторошно було дивитись, як, пролiтаючи перед тобою у свiтлi фар,
коловоротиться, гуде важка вода, змiшана з землею й камiнням. Жене колоди,
валуни, мов жорнами все перетира , риба де-не-де сплива , зблиску бiло,
поглушена, побита. I це форсувати? Водiй зупинив машину, приглушив мотор.
- Чого ти? - з подивом глянув на нього командир.
- Не можу. Мiй бетеер на таку бистрiнь не розрахований, - вiдповiв
солдат офiцiйним тоном.
- Не мудруй.
- А там он нижче мiст залiзничний... Як закрутить, як гахне об нього...
Вiн, зда ться, мав рацiю, цей водiй: вода висока, понад усi габарити,
якщо машину знесе, пiд прольотами мосту ©й не пройти - з льоту розiб' ...
Розумiв, видно, це й сам командир, i все ж:
- Не мудруй, веди!
- Потонем!
- То що ж - назад? З ганьбою? Наказую: повний вперед!
Амфiбiя рушила, попливла, ©© одразу ж закрутило, накренило, довелось
мерщiй позакривати люки. Одначе водомет, прилаштований десь на кормi,
силою реактивно© тяги штовхав, кидав амфiбiю далi мiж буруни, потроху
вирiвнюючи, якось утримуючи серед вировиння цей ©хнiй запломбований
наглухо залiзний ковчег. Нарештi гусеницi знову гребнули дна, торкнулись
твердi, i командир з полегкiстю вигукнув:
- От i все, рмаков! Отак долають водянi бар' ри!
Тiльки вiдкрили люк, i цi © ж митi налетiли на майже невидимi в темрявi
телеграфнi дроти - вони були тепер низько, - хтось устиг гукнути:
- Голови пригинай!
Пригнувшись, почули, як пiд натиском амфiбi© напнутi проводи сталево
дзизнули урiзнобiч, розлетiвшись зi звуком обiрвано© струни.



XVII

- Стоп, музики! Люди, щось маю вам казати! - Сергiй знову сидiв мiж
сватами, а звертався до всiх. - Чи чули вi©, як кiнь стогне? Живий горить,
з дверей виламу ться, а на нього обвалю ться палаючий дах сарая!..
- О пане операторе...
- Стоп! А Добру Людину бачили? Добру без гриму, без пiдмальовок?
Кажуть, нема, а я стверджую: ! Хоч не густо, а с.
I хотiв розповiсти про того лiкаря-партизана, який йому, Сергi вi,
врятував життя. Три мiсяцi возi©в його, малого полiщука, в кошi з тирсою
по лiсах... Та тiльки оператор почав, як раптом погасло свiтло. Нiч
заглянула в вiкна циклонною тьмою, оглушила шумом зливи. Аж тепер, без
свiтла, всi почули ©©. Люди, па якусь хвилю прищухнувши, наслухали темне
буяння ночi, потiм хтось, виглянувши у вiкно, повiдомив, но свiтла нiде
iгема: занурились у пiтьму i село, й комбiнат.
- I вода, таки чути, прибува...
I одразу ж голос веселий - чийсь хмiль промовляв:
- Як пiдступить вода - iю драбинi на хату, i там догуля м весiлля!
Але темрява помiтно угнiчувала всiх.
- Чому ж не дають свiтла? Мабуть, десь замикання на комбiнатi, там у
них це часом трапля ться...
Знайшли Десь каганчик iз гнотом, запалили, - пiдслiпувато заблимав
перед Мама м, що ледь помiтно усмiхався з темряви.
- Щоб на весiллi та оця блимавка, хай би ©© шляк трафив! - вигукнула
котрась iз молодиць. - Але ж ма мо свого електрика!
I цо стосувалося жениха; позбавлений подiйських прав пiсля того
нещасного випадку, вiй працював тепер електромонтером на комбiнатi.
- Зараз буде свiтло, - пiдвiвся жених, i лице його загорiлось
рiшучiстю.
Його пробували стримати - костюм на тобi ж новий i краватка! - але
Стась, нехтуючi© застереження, в чiм був, так i рвонувся з хати. За ним
кинулось кiлька хлопцiв, друзiв його. Настя в розгубленостi залишилась
стояти бiля дверей, де ©© спинили дiвчата; в бiлих туфельках, у весiльнiй
фатi, була вона зараз якось жалiбно зiщулена.
- Буде, буде, ось упидитс! Вiн полагоди гь - прнмовляла до людей, i
вчувалися в ©© голосi непевна надiя i острах пiдсвiдомо© забобонностi - що
осi, на ©© весiллi та рантом iасне свiтло... I ©й, i гостям хотiлося
вiрнiй, що все там буде гаразд, хлопцi полагодять i ось-ось повернуться
звiдтам до столу хоч промоклi, але вдоволенi сво©м вчинком. Нiхто ж бо ще
не знав, що трансформатори десь уже захлинаються у водi, i стовпи
електролiнi© поваленi лежать на луках в наплутанiм дроттi, i що нема зараз
на свiтi електрика, який би мiг зарадити справi.
Не гулялось уже. Молода у сво©й фатi, припавши до вiкна, стрiпувалась
мiж подружками в нервовiй тривожностi, прислухаючись до вирування негоди.
Люди то виходили, то заходили, i в кожного на устах тривожне:
- Вода! Пiдступа вода!
- Треба додому навiдатись...
- Лiс лежить пов'язаний бiля хати - ще забере...
Дiвчата у мiнi-спiдничках, фермiвськi доярки-десятикласницi, що ©х
Колосовський збирався залучити до масових сцен з полонянками, теж
занепоко©лись, зiбралися йти:
- На старицях ваша ж худоба в лiтнiх таборах!..
Циган-музика.пт, дбайливо заховавши скрипку пiд полу старого плаща,
оголосив:
- Свiтла нема, кiна не буде, - i рушив до дверей. Це змусило Сергiя
пiднятись.
- Буде кiно! - заперечив уперто й, взявши кiнокамеру, вибрався,
розгарячiлий, надвiр. Мокрим холодом обдало. Вiтер студений, як пiзньо©
осенi. Чоботи одразу потонули в водi, вона була крижана. I цi рiзноголосi
нiчнi шуми, яких досi нiколи не доводилось чути. Десь мiж деревами, в
незвичнiй близькостi, гуркоче вода. Звечора ©© не бую. Почува ться, що
всюди вона - тут i там перебульку , клекоче на рiзнi лади. Реве десь
лудоба, лають собаки, з протилежного краю села долинають i:озрозумiлi
гвалти. I все затоплю темрява. Ти i безмежжя тьми. Ти i стихiя в буйнiй,
слiпiй розкутостi сво©х сил. "Свiтла! - ось що зараз тобi треба... - Бодай
будь-яке джерело свiтла! Щоб зафiксувати цю грiзнiсть, цей ревучий потоп
тьми, бунтування ночi..."
Вибiгла з хати якась молодиця, зда ться, якраз та, що з нею вiн,
незграбний кiпокавалiр, недавно вигоцував чардаш, закричала з порога:
- У мене ж дитина вдома! - i пiдбiгцем побрьохала в темряву.
Все плуталося в головi, ще зачманiлiй вiд весiльного чаду. Брiв кудись
через садки, через поваленi вже типи, ноги з незвички пiдгинались в
рухливiй бистрi ii водi, що вив'юпювалась, нiби жива, з-пiд гумових його
чобiт. Рухався в тому напрямi, де, йиму здавалось, мала бути Пiдгурщина,
де в школi серед коробок iз запасами плiвки, серед декорацiйного мотлоху
сплять зараз тво© i, може, нiчого не знають. До рiчки, до рiчки мерщiй,
щоб встигнути перейти кладкою на той бiк.
Перебродячи вулицею, зачув важке брьохання по водi, наближалися якiсь
постатi. Наблизились упритул: вибарложенi, в мазутi, страшнi. По бiлих
сорочках впiзнав хлопцiв, що бiгали шукати замикання. Стася мiж ними не
було. Надсадно дихали, вичавлювали хмурi слова:
- Полiз на стовп... Неподалiк стояла бочка з карбiдом, пiдтопило ©©...
А карбiд у сполуцi з водою, ви ж зна те... Вибухом кинуло кудись
Стасика... Ми шукали, але там все вже несе... Експортний лiс, готову
продукцiю понесло!.. Не зна м, як Атщi й сказати...
I, звернувшi©, подалися садками в напрямi до весiльно©. хати.
Кiнооператор по якомусь часi таки виплутався до рiчки. Затемнiли
надбережнi кущi. Десь тут за ними ма бути кладка, вiрнiше, мiсток з
поренчатами, з якого ясно© ночi ви, кiношники, любили дивитись на воду,
фантазуючи - що закодовано в нiй, в зорянiй текучостi рiки. Темний оцей
вибух стихi©, видно, був закодований, сила оця сатанинська!.. Рiчка
переповнена, вихлюпу , пригина кущi - осьось вийде з берегiв. Вода йде з
страшним гуркотом, такого ти нiколи не чув. Бистрiнь виру , летить темним
клекотом, несе якiсь купи, згрiзна погурку , - можна догадатись: горне
валуни. Але де ж кладка? Нема й слiду, хоч паче ж отут була. Чи, може,
зовсiм не тут? Може, й рiчка це зовсiм iнша, не та, що свiтилась усi цi
днi, кришталево дзвенiла внизу, плавко стелячись по камiнню? "Заблукав...
Зда ться, кладка десь нижче!.." Спотикаючись, рушив уподовж течi©,
плутався в якихось кущах. Напружуючи зiр, вдивлявся в темряву. Де ж вона,
школа на пiдгiрцях? Де Золотий Тiк? Над чорною повiнню ночi тiльки й
пiдносить уява Золотий Тiк з Ярославою. Побачити б. Нiколи так не прагнув
побачити ©©, як зараз. I зрозумiв раптом, що нiкого й не кохав, крiм
не©... Найближча до iдеалу жiнки. I сьогоднi на цьому чудпiм середпотопнiм
весiллi весь час бачив Ярославу поруч себе, в уявнiй фатi близько тулилася
до Сергiя перед тим лихим та веселим, як бiс, Мама м...
Щось темне стирчало з води недалеко вiд берега. Нахилився, приглянувся:
вершечок стрiли екскаватора! Тепер вгадав це мiсце: екскаватор брав тут
гравiй внизу на днi русла, тепер вiн весь опинився в водi - стирчить лише
вершечок стрiли над бурунливим потоком! Кладка була поруч, ©© нема, нема!
Оператор згадав, що десь тут поблизу бiля старо© верби мав бути
рибальський чопоп. Незабаром набрiв на ту вербу: справдi, човен ! Плава
на водi високо, урiвень з вербовим вiттям... Спробував дотягнутись до
нього, намацав у водi ланцюг, пiн iшов углиб, - десь там унизу човен
прикутий до кореневища ланцюгом... Смикнув раз, вдруге - трима ться мiцно.
Пiрнути?,Але ж ланцюг замк-' путий, зубами його не перегризеш...
Видобувсь па пагорок береговий, глянув угору: лл , як справдi ото лляло
б з вiдра або з ринви. Прислухався, чи не йде в повiтрi якпй-пебудь
гелiкоптер. Нiкого нема, небо темне, порожн . Демони в таких пiтьмах,
хлябях лiтали, а люди ще не вмiють... Побрiв геть далi вiд рiчки в
напевне^ ний вiтром простiр, який недавно був ще лугами. Ноги плутались у
травi, що до повенi тут стояла висока, а тепер тспеттям плавала, вилягла у
водi. Плесо за плесом стелилося в темрявi, луки вже заливало, вода лиснiла
пiд ногами тьмя во, як негатив. Бредеш, бредеш, i всюди виника з темряви
цей страшний сво ю однаковiстю негатив. Де люди? На якiй вони вiдстанi
звiдси? Заблукав, заблукав... Сам на планетi! Потип i ти! Нема пi камер,
нi плiвок, нi машин з реквiзитом та апаратурою... Мабуть, уже все
попливло. На розлеглi води небо лл новi потоки води. I так, може, буде й
вiчно? 1 нiколи ця злива не припиниться, i повiнь ростиме, ростиме,
затоплюючи материки? I все лише згодом знов розпочнеться - з iнфузорi©, з
амеби, з трави?
Вчулось, наче десь конi крiзь вiтер озвалися з темряви. Конi ж десь тут
на луках! I вони попутанi! Цупкими брезентовими стрiчками пов'язано ноги
©м... Стало враз моторошно. Провалюючись у водi, кинувся бiгти кудись
навмання, в темряву. Чуття, вже не контрольоване розумом, гнало його в той
бiк, звiдки щойно вчулось йому реальне чи, може, iлюзорне iржання,
благальний крик коней попутаних...
А весiлля тим часом всi ю юрмою прямувало на розшуки молодого.
Наближались до комбiнату, коли десь на пiдгiрнiй дорозi змайнуло враз
могутн свiтло прожектора. Високим туманним стовпом пiднявся вiн просто в
небо, розтинаючи саме нутровище циклопу. Здогадались: десь близько
вiйська. Вже входять вони в цi володiння, окупованi повiнню, що
розпросторю ться над цiлим кра м, де стiльки несподiваних нiчних венецiй
волають зараз допомоги й рятунку. Стояв свiтив стовп, пробиваючи млу, в
пiднебесся. Подавав комусь умовний знак, вiстку якусь обнадiйливу чи
пересторогу. Зда ться, тiльки його й не застрашила стихiя: серед слiпо©
циклонно© вихровицi вiн мовби давав опертя усiм поглядам Що звертались до
нього, давав знак надi© цьому погонному свiтовi i самiй людинi в ©©
нiчному безбережному iснуваннi.



XVIII

Ще як була Ярослава маленькою, дiвченям була, тяжко перелякала ©© вода.
Велика повiнь наближалась, долiшн населення все вийшло на рятувальнi
роботи, батько ©©, шляховик, бульдозером нагортав захисну дамбу; донця
була бiля нього, дивилась, як вiн працю , в кабiнi пiд боком у нього й
заснула. Вдень це було. А прокинулась - уже вечорiло,-захiд крiзь хмари
холодно червонiв, тиша була, нiде нi душi, i скiльки зглянеш, аж пiд небо,
- вода, вода, вода... Сiра, нiкуди не йдуча i всеосягаюча, злякала саме
величчю сво ю, однаковiстю й безкiнечнiстю. Вода рiвнин, вода спокою,
майже сну, з якого де-не-де прозирають... колодязнi журавлi! Серед
тьмавого безмiру вод стояли, як фантастичнi якiсь iстоти, призначенням
яких було напувати людей, а тепер самi тонули в повенi, в ©© незрозумiлiй
безмежнiй тихостi. Таке страшне все було: цей сивий розлийсвiт у
загадковiм мовчаннi, з червонiстю неба i ртутним полискоi якихось
ненатуральних вод, що незнайомо стояли пiд самий обрiй, i смужка дамби, що
несхожа була на вранiшню дамбу, i це самiтне залiзо бульдозера, загрузлого
над потопом, i важелi якiсь бiля тебе, батькова фуфайка... Пройнята жахом,
як вона тодi закричала! Сама дитяча душа вихоплювалася криком з грудей у
той моторошний простiр, в безмовнiсть, до тих затоплених журавлiв, вiд
яких не сподiвалася вiдгуку...
Батько з'явився десь iзнизу, з-нiд дамби, вхопив на руки й заспокоював,
а вона все кричала, судорожно схопивши рученятами його шию. Потiм ©©
лiкували вiд переляку, водилп до невропатолога... То було нижче по рiчцi,
в Ярославиних рiдних краях, i бiльше тако© повенi вона вже не бачила, але,
навiть i студенткою ставши, часом кидалась вжахнено, коли ©й з'являлась
увi снi та неохоппа зором пустеля вод з журавлями колодязiв, в яких було
щось майже iрреальне, позаземне, таке, що заставляло холонути душу.
Саме це все чомусь вдарило спогадом-блиском, колi© вночi в школi
зчинилась тривога i хтось iзнадвору крикнув:
- Вода!
Стихiя води, страшнiша вона за вогонь, перед наступом ©© все живе
дичавi ,'страчу розум,-прокида ться лише влада iнстинкту... Перше бажання
було тiкати вгору, на узвишшя, на Золотий Тiк.
Коли Ярослава вискочила на ганок, ©© зустрiла суцiльна тьма, електрики
вже но було, пiчна повiпгi гула - гула но всьому свiту. Горн обрушились
водою потопною. Злива, що початяся ще л минуло© ночi, бурхала тепер що
дужче, кущi плющали, гнулись пiд вагою потокiв, сюди виклектувало,
дзюрчало, шумiло, низом iз темряви майже бiля самого порога
рентгенiвськими знiмками проблискували поналиванi плеса.
Кiногрупа вся вже була па погах, iз темряви долинали по реклики
голосiв, змiнених у тембрi, рiзких, розпорядливих, десь вони,
вiддаляючись, тонули в пiтьмi, бо це була нiч, де нiхто не спав, де тисячi
пiднялися па подолання стихi©.
- Дiтей! Вихапуйте дiтей! - чула голос, що вiддалявся, зда ться, це був
голос Ягуара.
Майнули перед очима знайомi личка табiрних дитсадчат, перекошенi жахом
переляку... "Чого ж ти сто©ш?!" Ярослава кинулась просто з порога в пiчну
хлюпавицю, переполох дитячих лiт, озвавшись, обдав холодом все ство, але
по стримав, а, навпаки, збудив бажання перебороти страх, пiдганяв бiгти,
дiяти, подати руку комусь. Вода опекла крижапiстю, хлюпала до колiн,
вiджахувала клекотом, Ярослава бiгла по нiй пiд важкою зливою в темряву, i
нiби самий iнстинкт солiдарностi, болю i страху за когось привiв ©© до тих
дощаних табiрних будиночкiв, що вже темнiли змалiлi, пiдтопленi серед
води, наче якiсь папуаськi хатини на сваях. Зустрiлися хлопцi з кiногрупи,
що, зiгнувшись, оберемками несли на собi дiтей.
- В третiм он там ще зостались! - гукнув один iз зустрiчних Ярославi.
- I в четвертiм ще , - зачула неподалiк i по голосу ледве впiзнала
вона Ягуара, вiн швидко зник, брьохаючись по водi тож з оберемком дiтей на
руках, на плечах...
Ярослава пiдбiгла до третього будиночка, десь iз вiкна до не© вискнуло
перелякане:
- Тьотю! -- побачила тiльки блiденькi плями дитячих облич, зiщуленi
плечики в майках, i коли простягнула ©м руки назустрiч, на не© самi стали
падати з вiкна маленькi, ще гарячi зi сну тiльця... Чiпляючись, вони мало
не повалили ©©, двох взяла на руки, а трет само вчепiрилось за шию,