Гончаров Анатолий. Циклон

здавило, мусила крикнути:
- Не здушуй!.. Чекайте, зараз i вас пiдберуть, - присиоко©ла. Тих, що
зостались, i, важко дихаючи, вже несла до школи малих цих людей, занишклих
в переляцi й напрузi. З кожним кроком вони важчали ©й, були незручнi,
зовсiм не такi, як ранiше, коли бавилась з ними на луках. То, що на
плечах, судорожно здушувало ©й шию, а цi тиснулись до грудей, чiпко
тримались i теплi були, мов пташата. Чула, як стрiчна вода натпска ,
крижаним холодом рiже ©й стегна, кожним м'язом треба було ©й
супротивитись, долаючи цю пругку текучу зустрiчну силу. В очах темнiло вiд
сльоти й знемоги, руки замлiвали, з останнiх сил видобулась, ковзаючись,
на згiрок, до ганку, але вони й тут, опинившись в безпецi, ще боялися
вiдчепитись: мусила майже силомiць вiдривати ©х вiд себе, вони рвали одяг
на нiй, тримаючись рученятами цупко, як утопленики. Кинула цих,
прикрикнула, щоб ховались до примiщення, а сама знову кинулась у пiтьму, у
плюскiт потопу, i там, де було ©й води щойно до колiн, тепер валом уже
обгортало стегна...
Та цього разу Ярослава не встигла повернутись до школи з черговою
ношею. Вода застукала якраз у будиночку, ринула у вiкна, довелось iз
дiтьми забратись на дах. До розмiрiв даху звузився свiт. В горах сотнi
рiчок, потокiв i по тiчкiв, i всi вони зараз переповненi, рiка, в яку вони
ранiше впадали, бiльш не хотiла приймати ©х, сама розбухнувши, розгонила
води геть, i вони, вiдкинутi, без русел, уже йшли на понизов'я крутим
скаламученим валом. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що
заякорене суденце. Тут Ярослава пережила хвилини прощання з усiм, що було
найдорожче, нiби останнiй раз поставала перед очима внизу десь там, у
зниканнi, пiдсинена батькiвська хата, обсаджена квiтами, в оздобах
наличникiв, хата, що ©© пiд осiнь чепурно обставлять кукурудзяним
околотом. Не граючи роль, застукана оцим лихом, Ярослава мимоволi
перевтiлювалась в отих рiдних ©й "людей у кожухах", що'©х циклони життя
зривали колись iз мiсця, як вирива буря, виверта з корiнням смереки
гiрськi. Почувалася тут, мов на хисткiй отiй палубi переселенськiй, коли
люди з торбами, з чiфкартами пускалися в океан. Разом з ними була там в
обiймах океану, коли ©х буря страшенно© сили спiткала, - то, як вона тепер
розумi , якраз був молодий циклон, що розвинувся, розгулявсь на вiдкритих
океанських просторах. Ледве не погинули тодi Ярославипi земляки, писали
потiм, що, либонь, щасливий хтось мiж ними був, а то всi пiшли б до акул,
разом iз насiнням всяких сво©х домашнiх злакiв у вузликах. Та мине час i
зашумлять ©хнi пшеницi на полях чужих суворих провiнцiй, де вони сiятимуть
хлiб, корчуватимуть лiси, розроблятимуть надра, прокладатимуть залiзницi
вiд океану до океану...
Думки про стiйкiсть людську допомагали Ярославi перебути цю нiч,
передрижати й серед дiтей, що теплими тiльцями тулились до випадково©
сво © виховательки, чекаючи досвiтку. I тiльки досвiток вiдкрив ©м
справжнi розмiри лиха: не було рiчки, майже не вгадати було берегiв, вода,
розлившись аж до далеких пагорбiв, суцiльно йшла з пiнявою, з
клекоюм-гулом. Нe стало нi островiв, нi лукiв у травах, вигулькували
де-не-де вершечки кущiв, нагнутих каламутними валами, стирчав вершечок
стрiли екскаваторно©, i все'довколишн , до чого звикло око, тепер було
переiнакшеним до невпiзнанiм, вирувало, коловоротi©лось, поховавши пiд
бурунами той свiт, що був i якого вже, здавалось, бiльше не буде.
Вранцi небо загуло вертольотами. Вертольотникiв теж iще з ночi
розбуркала тривога, але пiднятись з аеродромiв змогли тiльки на свiтаннi.
I то - всупереч льотним правилам. За звичайних умов в таку негоду пiхто б
©х не випустив, авiацiя твердо дотриму ться сво©х правил, а тут: лети! Дощ
не вщухав, однак поступово виднiшало з небокраю, разом з дощем на води
нiби проливалось i розрiджене крiзьхмарне свiтло. Може, тiльки з висоти й
вiдкривалися справжнi обсяги стихi©, що уже охопила весь край. Села, що
стали архiпелагами. Садки, в яких дерева нiби порiдiли, стоячи кожне
поокремо в водi. Вишки прикордоннi, що самотiють на обрi©... I всюди чи©сь
погляди, зверненi в небо, Ждуть вертольотiв.
Працювали на невеликих висотах. Гуркiтливi, важкi трударi повiтря в
ореолах мигтючих лопатей, лиснiючи мокрими зеленими випуклостями бокiв,
з'являлись над останнiми пристанищами, над людським розпачем, знижуючись,
випускали трапи-драбинки i - з розiбраних дахiв, з острiвцiв, з вершечкiв
дерев - забирали грiшних i праведних просто на небо.
На розлогих дахах заводських будiвель вертольоти навiть сiдали, - тут
було зручнiше. Труднощiв найбiльше виникало там, де будiвлi були окутанi
гiллястими деревами, листатим вiттям диких черешень, груш та шовковиць, що
ростуть могутнi в цих краях, дерева якраз i заважали спускатися
вертольотам, подекуди доводилось квристатись лебiдками, викидати
спецiальнi гамаки на тросах...
На одiтому з вертольотiв з допомогою трапу пiднято було в небо i
Ярославу разом з виховательками та дiтьми, яких не встигли вихопити вночi.
Повiтряний гiгант, зависнувши, гуркотiв над нею, мовби дивом якимось
тримаючись на тiй легкiй прозорiй мигтючостi лопатей, i коли вона,
пiдхоплена чи©мись руками, опинилася всерединi вертольота, тiльки тут
вiдчула, що вона врятована, i здивувалась, як цi © ночi не вмерла вiд
страху. Усiх ©х, що стiльки натерпiлися, за одним рейсом було знято з
табiрного будиночка, i вертолiт, що здавався таким незграбним, акуратно
опустився на самiм подвiр © школи, доставив пасажирiв просто перед ганок,
перед яснi очi Ягуара Ягуаровича. Сльози здушили Ярославу, коли вона
побачила i сво©х, побачила рiднi, у вiдтанулiй тривозi обличчя, вуйна
Домiнiка дивилась на не© радiсно й перелуджено, нiби на повернуту з того
свiту... Хтось сi©нiс реквiзитний сiряк, ©© вже окутували, щоб не
застудилась.
Льотчики були молодi й веселi, той, що допомагав Ярославi вибратися з
вертольота, ще й пожартував:
- Не сподiвався, що на таких низьких польотах та вдасться торкнутися...
зiрки.
Ярослава з вдячнiстю дивилася знизу па офiцера, на його рославу постать
у дверях кабiни, дивилась, запам'ятовуючи нахльоскане дощем обличчя,
свiтле й нiби зовсiм безтурботне.
- Я б хотiла знати ваше прiзвище.
- Капiтан Решетняк... Але вам це нiчого по скаже. Ми не знаменитостi.
Ми - буденнi.
- Вiдтепер ви для нас будете знаменитiстю. Йому, видно, сподобалась
вiдповiдь, вiн усмiхнувся, так i вгору - на новий рейс - пiшов, огорнутий
ся вом усмiшки.



XIX

Венецi©, всюди Венецi© в буйних зелених садках...
I всi ждали амфiбiй та вертольотiв.
Розмах рятувальних робiт з кожною годиною наростав. Населення краю
мовби роздiлилось цi © ночi на двi категорi© людей: на потерпiлих i на
тих, що рятували. Не було нi голiв, нi секретарiв; нi винуватих, нi
безвинних; нi близьких, нi чужих; нi добрих, нi злих; не було нi артистiв,
нi статистiв - були люди, що рятували людей! Дужчi - слабiших. Однi, що
подають руку, а другi, що спасенне хапаються за не©.
Все спроможне виявляло свою спромогу. Стихiя не приймала пояснень, все
брала на випроб, змiнювала оцiнки, критерi©, вiдкривала приховане,
оголюючи жпття до самих його основ. Те, що вчора здавалось значним,
нерiдко втрачало тут значнiсть, трухле, фальшиве змивалось, як пiна, а те,
нро що й не пiдозрювали, виявляло себе, розкривалось сво©м найiстотнiшим.
По всьому кра вi в зонi стихi© виникала нiби нова, ще мiцнiша спiльнiсть
людей, лпхо урiвнювало, в одну лаву ставило навiть тих, якi ще вчора,
може, не могли порозумiтися мiж собою, сварилися до нестями, у доганах, у
взасмовиснажливих чварах шукаючи виходу сво©м пристрастям. Дотеперiшнi
поняття та уявлення якщо й не зникали, то все ж поступалися мiсцем
головному, виниклому перед лицем стихi© законовi, який вiднинi, з моменту
загрози, вiд першого скрику про помiч, набував тут силу всевладну: iди,
дiй, рятуй потерпiлого! З найкращого боку себе показали солдати.
"Наперекiр всьому, iсну ж таки спадко мнiсть людського в людинi. воно,
дi , ще рiзкiше, виявля себе в критичнi хвилини, - думав Колосовсьшiй,
наближаючись в амфiбi© до Пiдгайцiв. - Життя справдi ма сво© золотi
естафети, без яких озлиднiв би свiт..."
Навеснi, нi,о перед ви©здом сюди, стояп якось I©олосовський на
центральнiй вулицi мiста, а перед ним рухалась пiд вигроми труб довжелезна
колона новобранцiв. Кудись ©х вели. Доки пройдуть, було зупинено вуличний
рух. Ще майже цивiльною ходою, ще цивiльних патлатих чубах хлоп'ята
крокували задумано, сутулячись пiд вагою рюкзакiв, у курточках та в
светрах, деякi зовсiм ще пiдлiтки, декотрi в окулярах. Юнi горожани, дiти
мiста, вони вперше опинились в строю, iшли безкiнечно, i, може, першою
серйозною задумою в життi були повитi в цей час ©хнi чистi, здебiльш
худорлявi, iнтелектуальнi обличчя. "Сини, сини!" - подумалось тодi, i
чомусь защемiла душа. Щось ©х зiбрало, щось ©х вело, i було те "щось",
звичайно ж, не тiльки товстим оркестрантом, що сягнисто крокував попереду
з барабаном i гордовито й люто бив у його напнуту порожнечу...
Можливо, тепер були вони на амфiбiях, пiдiймалися на вертольотах, брали
першi уроки, що давало ©м суворе армiйське життя.
Свiтало, коли добулися до Пiдгайцiв. Всюди прiспо пахло водою.
Заврайфiнвiддiлу, який був, виявля ться, родом звiдси, взявши на себе
обов'язки лоцмана, вивiв махину амфiбi© просто до сiльради. Довкола люд
iга дахах, на деревах, навiть бiля пам'ятника полеглим бiйцям, на узвишшi
п' десталу, купчаться люди, чи©сь руки обчiплюють, обiймають гранiт
обелiска... Водою залито майдан, всi будiвлi стоять у водi, вода реве в
провалини вiкон. По селу всюди гвалт, крики.
Лукавець, пiднявшись над люком, загукав iз амфiбi© у мегафон:
- Товаришi населення! Закликаю до спокою. Говорить ваш дiльничий
лейтенант мiлiцi© Лукавець. Ми прибули з вiйськовими па виручку вам, зараз
приступа мо до евакуацi©. Знiмемо всiх, вiдтак оголошую правила: не
товпитись, не лiзти без черги, не топтати ближнiх!.. Порядок: худобу,
майно - в останню чергу! Ряту м людину, незалежно вiд того, хто вона i яка
вона! Одному вода по пояс, другому по груди, ряту м обох, але перше того,
якому по груди!..
Далеко по селу рознесло свiтання розлунпою лупкiстю вид мегафонний
заспокiйливий манiфест Лукавця.
Голова сiльради, що був серед людей на даху, виступивши наперед,
вусатий, без шапки, запропонував незвичне:
- Ви спершу про©дьтеся по селу, прогуркотiть мотором, аби вас в
найдальших кутках почули, аби в людей душа стала на мiсце: най знають, що
вже ви , порятувальники нашi!..
Командир, одначе, вирiшив по-сво му: наказав одразу знiмати тих, що
групою оклечали обелiск серед майдану, - були там навiть жiнки з дiтьми,
одна з них несмiливо подавала голос:
- Тут дiти дрiбонькi...
Напiвзатоплена металева огорожа не давала змоги пiдвести амфiбiю до
обелiска впритул, довелося зупинитись неподалiк. Солдати миттю
пороздягалися до трусiв i, вже стоячи край борту, зiщуленi вiд холоду, про
щось стали перешiптуватись мiж собою: виявилось, вирiшують, чи одягати
рятувальнi пояси. Адже комплектiв обмежена кiлькiсть, на всiх не
вистачить... Солдати почували себе нiби присоромлено, що мають перед
цивiльними таку перевагу.
Солдат-якут, покосившись на Колосовського, звернувся до командира:
- Нам , а як же цi?
- Менi не треба, я довгий, - заспоко©в його Колосовський i, не
роздягаючись, зiсковзнув з борту у воду. Ледве не по груди було гострого,
крижаного.
- Тодi й ми без поясiв, - звiльняючись вiд нiяковостi, мовив
молодецький солдат, i м'язистi, натренованi спортом тiла одне за одним
шубовснули в воду.
Стали знiмати вiд пам'ятника людей. Одних брали, обережно вели в водi
попiд руки, а котрi смiливiшi, самi кидались убрiд до амфiбi©. Лукавець
згори подавав ©м руку, i люди, ковзаючись по залiзу, наскрiзь промоклi,
одне по одному опинялися на борту. Коли дiти й жiнки були вже там, солдати
пiдступили до сивого, в темних окулярах чоловiка в тоненькiм дощовику;
дядько цей, хоч i був iз палицею в руцi, все не сходив iз свого
пiдвищення, мiцно обiймаючи рукою гранiт.
- Дядьку Миколо! - гукнув до нього Лукавець. - Пускайтесь, перед вами
рiдна армiя, з нею не потонете!
I пояснив командировi екiпажу та Колосовському: Микола Назарук, батько
героя. Син його пiд рейхстагом полiг, а вiн працював тут бригадиром, i
якимись хiмiкатами очi йому витру©ло...
- Ма звичку приходити до обелiска з сином на розмову, - додав
заврайфiнвiддiлу. - Синове iм'я он там накарбоване... Братська могила тут.
Всiх полеглих зiбрали недавно з полiв, перенесли сюди... I сво©х
односельцiв, хто де полiг, сюди ж повписували за похоронними...
Незрячий все не зважувався вiдпустити гранiт, навiть нiяково усмiхнувсь
до солдатiв:
- Зда сь, тiльки ступлю, так одразу я ся i втоплю.
- Не бiйтесь, папашо, - заспоко©в його один iз солдатiв i майже
силомiць потягнув Назарука на себе.
Незабаром бригадир теж був на амфiбi© i тоном аж нiби виправдальним
говорив до Лукавця:
- Iшов, пристояв, а тут вода якраз рвонула... Аж до каменя мене
вiдтрутила...
Командир амфiбi© скинув iз себе фуфайку i мовчки накинув ©© на плечi
старому.
Рейс за рейсом робили, знйЫючи, вивозячи людей до колгоспного клубу,
що, незатоплений, стояв на узвишшi неподалiк. Кiлькiсть бетеерiв
побiльшала. Нiколи не баченi в цих краях, немов живi, зеленопанцирнi
гiганти з якихось палеозо©? снували сюди й туди но скаламучених водах,
борознували село вздовж i впоперек. При наближеннi ©х дехто з старих людей
у вдячнiй розгубленостi починав хреститись. Амфiбiсти якихось iнших
пiдроздiлiв звозили людей з вiддалених хуторiв, iз пiдтоплених ферм:
пропливаючи, гукали, допитуючись, де тут е влада, мали ©й поскаржитись: на
декотрих фермах дiвчата навiдрiз вiдмовляються покидати худобу. "Ми ©©, -
кажуть, - заспокою мо". I ще й насмiхаються, шльопаючи з вилами по водi,
розносячи до ясел корм худобi...
В Колосовському знову заговорив документалiст: шкодував, що нема тут
при ньому кiнокамери - були б унiкальнi кадри. Свiдомiсть з незвичайною
яснiстю фiксувала сцени, якi вже нiколи бiльше не повторяться, епiзоди, то
драматичнi, то смiшнi i курйознi, що ©х на сво му водяному екранi
витворювало саме життя. Отаку хронiку пропуска м: боротьбу людей iз
стихi ю, потiк дивовижних подiй у ©х несподiваних ракурсах... Молодi
медички, що ©х знiмають iз даху лiкарнi: солдати ©м плечi сво©
пiдставляють:
"Стрибай, пiкiруй па мене!" - а вони соромляться, нiяковiють,
прикривають колiна халатами, - незручно сiдати на воякiв верхи... Огрядна
молодиця, що стару свою матiр на руках несе до амфiбi©... Ще погляд фiксу
собаку, його звiдкись пригнало течi ю, вибиваючись iз сил, пiдплив до
скрученого водбю в гармошку штахетника, приклав голову до стовiга й
перепочива : розум!
Невдовзi на допомогу амфiбiям прибув плавучий могутнiй танк, вiн, як
крейсер, ходив по селу, знiмав одразу людей цiлi купи, i дивно було
дивитись, як цей залiзний трудяга править дiтей на собi, а вони, вже
смiючись пiсля переполоху, мiцно обiймають рученятами жерло гармати.
Повний день нарештi настав пiсля кошмарiв ночi, i хоч вода й далi
прибувала, але всюди гуркотiли моторц, гуркотiли внизу i вгорi - в небi
з'явилися вертольоти, ходили над хатами пузатi, з червоними зiрками на
лиснiючих боках.
Настрiй у людей одразу покращав. Вода, вона текуча:нинi , завтра
нема!.. Почастiшали випадки, коли вже й Лукавець сво©ми умовляннями нiчого
вдiяти не мiг, - цiлi сiм'© не хотiли спускатися з дахiв. Хiба ж це просто
розлучатися з сво©ми затопленими гнiздами, з коровами, що, ревучи,
вистромляють голови iз наповнених водою хлiвiв, з пожитками, що купами
лежать, стягнутi на вiдкритi до кроков горища... Порося кувiка бiля
розчервонiлих нiг молодицi.
- Як вiзьмете й порося, то згодна, а нi, то якось i тут перебуду.
Товариш Лукавець не приймав ультиматумiв, суворо поглядав на дах:
- Ми прибулi© тебе рятувати, а не тво порося! Воно дурне, по темностi
сво©й води не бо©ться... Бач, який влаштувало концерт... А ти ж свiдома!
Ну, давай руку, газдине!
- Нi, сама не йду.
- То щоб менi за тебе вiдповiдати?
- Атож. Вiдповiдатимеш, бо загiтувати не зумiв!
I так стояла, аж поки солдат, з'явившись iз-за спини, вхопив ©© в
оберемок, поволiк, затяту, до драбини...
Голова сiльради, який теж тепер рейсував з ними, попрохав Лукавця
направити амфiбiю в найдальший кут села. Тут виявились особливо впертi:
пiхто не хотiв залишати дахи. Дво парубкiв сидiли на хлiвi, поспускавши
ноги, й - не треба було бачити! - пробували ловити рибу хватками: побиту,
бiлопузу, ©© гнало звiдкись iз колгоспних водоймищ.
Мiлiцiонера це обурило й розсмiшило водночас:
- Рибку ловлять серед потопу! Кому стихiя, а ©м момент: колгоспних
коропiв па дурницю тягають... Ану злазьте!
Риболови нi з мiсця:
- Зда сь нам, що вода спадатиме...
Навiть погрозою штрафу не вдалося зiгнати ©х вниз:
- Посидимо ще, подивимось, що воно буде.
З сусiднiх дахiв жiнки знову виставляють умову:
- Якщо заберете й корiв...
Лукавець взявся за мегафон, затрубив:
- Ма мо данi: з верхiв'©в iде новий вал! До дiдька полетять всi вашi
лампачi!
Заврайфiнвiддiлу стривожено вхопив його за руку:
- Ти що, панiку зчинити хочеш?
- Панiки не буде, а лад буде, - спокiйно заперечив мiлiцiонер. - Хоч ви
й депутат райради, товаришу Путря, а погано зна те психологiю мас... I на
вiйськовiй справi слабо розумi тесь: панiка скорше бува вiд незнання,
анiж вiд знання!
- Не треба ©м всього знати, - бубонiв Путря. - А надто ж тво©х оцих
нiчим не пiдтверджених даних...
- Дощ iде, отже, вода прибуватиме! I мiй обов'язок оповiстити народ. -
Вiн знову пiдняв мегафон. Путря побуряковiв:
- Я категорично проти!
- Можете скаржитись... Трублю!
I Лукавець спрямував мегафон на людей:
- Кваптеся, зголошуйтесь, поки берем! Вода прибуде ще на два метри! А
до вечора пiднiметься на три! Вище усiх критичних рiвнiв!
I це таки вплинуло. Люди знехотя, поволi стали спускатися з дахiв.
Потерпiлих, здавалось, не меншало в цьому великому, густо налюдненому
солi. Амфiбi© та вертольоти не знали спокою. Ганяли сюдм й туди,
вихоплювали, скидали в безпечних мiсцях, i лише коли повертались за
черговою партi ю сво©х пасажирi©i, солдати - повеселiлi, збадьореш дiлом -
мали змогу обмiнятись уривками вражень:
- Я тiй медичцi: пiкiруй, а вона почервонiла до вух i халатиком колiна
прикрива ... Та пiкiруй, кажу, нам тут зараз не до жартiв, - i смiються...
- А менi одна бабусеищя, коли я ©© винiс, тiiиас карбованець в руку...
Я спершу й не дотямив, для чого стара менi суне той зiм'ятий папiрець, а
вона аж просить: "Вiзьми, синку! На тютюнець буде!.."
Коли амфiбiя ©хня проходила мимо обелiска в центрi села, погляд
Колосовського з щемливим чуттям торкався довго© стрiчки накарбованих на
каменi iмен, що рябiли численно зверху й донизу, зникаючи десь пiд водою.
Викликанi уявою з небуття, виринали живi, тi, що на очах тво©х падали в
атаках, що вмирали на руках у товаришiв... Iз рiзних республiк, зрiлих лiт
i зовсiм молодi, недожитi, лежать ось тут разом у братськiй могилi, i
тiльки обелiск гостроверхий iз стрiчкою iмен над ними каменем прорiс...
Мiг i ти бути тут...
- I рядовi, i лейт'енанти та капiтани там , - завваживши його погляд,
пояснив голова сiльради. - Тяжкий у нас фронт переходив...
- Багато прочеркiв...
- То безiменнi. Без документiв знаходили ми ©х в полях. Але ж вони
були, хоч i безiменнi? Життя вiддали...
Мовчки прислухались до розмови молодi солдати. Зосередженими ставали
мокрi чистi обличчя, що тiльки-но вмивалися смiхом, пригадуючи свiжi сво©
рятувальницькi пригоди. А коли пiсля цього знiмали нових, з обкислих вiкон
витягували чиюсь численну родину, то .були солдати тепер нiби уважнiшi до
тих, кого рятували, руки ©хнi стали мовби ласкавiшi...
Пробираючись залитою вулицею з вантажем людей на борту, на одному з
городiв загледiли дiдуся, що, простоволосий, борсався у течi©, клопотався
бiля напiввивернуто© потоком культурно© яблунi, ппшна крона ©© ряснiла,
вся ще в зелених плодах. З обривком сталевого троса в руцi, старий щось
мудрував бiля стовбура, зда ться, хотiв до чогось припнути яблуню тим
засмальцьованим тросом.
- Вуйку, садок припина те? - весело гукнув Лукавець. - I що за
людина!.. Скiльки й не таких садкiв нинi попливе в море!
Солдати вже брели до старого. Вiн дивився па них якось невидючо,
прохально, блаженно, а посинiлi з холоду губи кривилися усмiхом чи плачем.
Не опирався рятувальникам, тiльки обривок троса все чомусь не хотiв
випустити iз закоцепiлих рук. Худий вiн був, кiстлявий, i пiдiймати його
було зовсiм легко; солдати обережно, мов дитину, подали на амфiбiю це
старече, вироблене працею тiло, в якому ще якимось чудом тримався
незахолонулий дух життя. Затиснутий мiж жiнками та дiтьми, поступово
вiдiгрiваний ними, старий до самого мiсця, куди причалював ©хнiй ковчег,
припадав очима до солдатiв, свiтив старечою ласкою то на узбека, то на
якута, котрi на руках сво©х пiдняли його перед цим на амфiбiю; з якоюсь
полегкiстю дивився, i посинiлi губи весь час повторювали розчулено й
лагiдно:
- Славнi роб'ята... Файнi легiники... Хар-рошi роб'ята...
А через деякий час знову:
- Славнi роб'ята... Файнi легiники...
I так до самого мiсця бiльш нiчого сказати не мiг. Вода таки справдi
прибувала, Лукавець не помилився у сво©х припущеннях.
З околицi села видно, як далi, в сторону рiки, люту стихiя. Не
пiдступитись туди! Жене лiс, несе пiдхоплену десь у верхiв'ях худобу, -
тiльки рогатi голови, зринаючи па бистринах, як знаки вiдчаю, стирчать iз
води... Якийсь бузiвок, що йому вдалося вибитись iз бистрини, забачивши
амфiбiю з людьми, поплив просто на них.
- Давай, давай, сиволобик! - гукали йому солдати. - Не здавайсь!
Видно було, як вiн, наближаючись до амфiбi©, перемелю воду, товче ©©
ногами, i очi напнулись уперто, в них мовби зiбралась вся його молода воля
до життя.
Цегляний клуб, до якого з самого рання звозили людей, почало теж
пiдтоплювати, загнало всiх нагору, на майданчик, що його утворили,
розiбравши дах. Сюди тепер пiдлiтали вертольоти, забирали й звiдси людей,
- найперше забрали малечу та декiлькох хворих, що ©х було евакуйовано з
лiкарнi, серед iнших i вагiтну жiнку, яка мала незабаром родити. Тим, що
зостались, кидали з вертольотiв тюки фабричних ковдр та лантухи з хлiбом,
ще теплим, ще з духом гарячих печей хлiбзаводу.
Дiди старi, приймаючи хлiб з вертольотiв, неквапом дiли-. ли його,
роздавали, стежачи, щоб все було по справедливостi.
- Чого ви плачете? - помiтивши сльози на очах у дiдiв, посмiювались
молодшi, лобурякуватi. - Все законно!
- Плачуть, бо сльози близько, - казав один жевжикуватий, в яскравому
светрi. - Кинули ©м по буханцю хлiба без консервiв, i вже вони
розчулились...
Старшi жiнки накинулись на нього:
- Чого плачем? Бо в старi часи, коли вода було поруйну - нiкому ти не
потрiбен! Берiть торби, дiтиська i йдiть жебрати!.. А зараз вiн тобi з
неба пода ще теплу хлiбину...
- Та ж законно!
- Тому й плачем, що законно, що по-людськи до нас... Мабуть, i в
лобурякуватих душах пiсля цього щось таки зворухнулось. Ео коли амфiбiя
зiбралася вирушати в черговий рейс, па вiддаленi ферми, - цi ж мiсцевi
хлопцi самi викликалися змiнити амфiбiсти:
- Перепочиньте. Вiдiгрiйтесь. Ще ми спробу мо служби морсько©!..
Амфiбiсти перепочивати вiдмовились, але кiлькох добровольцiв собi на
пiдмогу взяли, - разом з новачками на борту й вiдчалили вiд клубу.



XX

В школi, де розташована кiногрупа, гамiр, шарварок: класами заволодiла
дiтвора. На другий план вiдтиснуто трударiв десято© музи. Вуйна Домiнiка з
виховательками ма клопоту бiля малюкiв, гарячим часм вiдпою ©х пiсля
iючi, найкрикливiших притамову :
- Слухайте, дiти, що менi сталось...
А ©й, власне, нiчого й не сталось. Затопило город iз картоплею,
позаливало вночi деяке збiжжя в льоху, та й но всьому.
В однiй iз класних кiмнат, забившись в куток, тремтить оточена дiтьми
дика сарночка гiрська. Тремке, полохке створiння, воно, проте, дозволя
дiтям торкнутись до себе, декотрим вда ться навiть погладити цю юну
тонконогу жительку гiр. Вона теж iз вертольота потрапила сюди. Такий уже
день - все переплуталось, знезвича©лось: кому судилося вмерти пiд час
повенi, його пiде було поховати, забирали в небо, - викопати могилу не
було де. I кому випало народитись, то перший крик новонародженого теж
пролунав цього ранку вгорi над водами - в кабiнi вертольота, який
незадовго до з'яви наймолодшо© людини на свiт зняв вагiтну жiнку з даху
сiльського клубу. В повiтрi, над вируванням стихi©, вiддавались i
приймались команди, вислуховувались першi подяки i першi нагiнки - теж...
Дику сарночку з гiр несло на копицi сiна, нотоком забило сiно разом з
пасажирами в кущi, видно було з берега людям, як наблизився до не©
вертолiт, випустив драбинку... Молодий офiцер у погонах, спустившись,
влучив момент, i ось уже дике, нервове створiннячко щулиться бiля цього.
Здавалось би, ма злякатися гуркоту, 'вiдсахнеться вiд людини, а воно не
тiка - стихiя страшнiша! - довiрливо горнеться до людини, да ться в руки,
поводиться так, нiби воно виросло в хатi лiсника, бiля людей...
А тiльки вертолiт пiднявся - одразу йому по радiо:
- Сiмнадцятий, то ви зняли козеня?
- Я, товаришу командир.
- Вам нема чого бiльше робити?
- Вину ват, товаришу командир!
- Звiдки воно?
- З гiр.
- Пiсля потопу в гори його й вiдправте... I падалi нiяко© звiроловлi -
тiльки людей!.. На комбiкормовий завод зараз, там уже ждуть вас на
дахах...
На новi завдання летять вертольоти, вiдлiта й той, що залишив сарночку
в школi, що так щиро сказав Ярославi:
"Ми буденнi..."
"Хiба ви буденнi?" - проводжа вопа поглядом вертолiт, що погуркотiв
усе далi над водами, над безмежжям залитих лукiв, що недавно так
квiтували, мерехтiли в сонцi цикадами, - вертолiт, зменшуючись, теж ставав
уже схожий на одну з тих крилатих цикад...
"Отак i живем, - думав тим часом пiлот вертольота у себе в кабiнi. - У
космонавти нас поки що не беруть, тож доводиться грунтовно