Гончаров Анатолий. Циклон

прилаштовуватись до земних, чорноробних занять. Може, й надовго. Може, й
на всю кiнострiчку життя, - яка там уже буде: довга чи коротка, барвиста
чи позначена однотоннiстю... Кому б не охота жити барвисто, кiноекранно!
Але ж i буднi мають свiй змiст..." I якщо взяти материне життя чи
батькове, хоч батька вiн зна , власне, тiльки з переказiв... Якщо взяти
скромну житт ву творчiсть Решетнякiв, то нема чого за не© соромитись.
Чеснiсть, як найвищий знак якостi вiдкарбована на кожному прожитому днi.
У школi пожвавлення не спада , розбурханий кiполюд зусiбiч розгляда
нiчну операцiю по рятуванню табiрних дiтей. Подiя коменту ться, звичайно
ж, у гумористичному топi, освiтлювачi та молодi асистенти зi смiхом
намагаються визначити, кого можна пiдвести пiд рубрику геро©чних натур,
з'ясовують, хто скiльки разiв падав та хто найбiльпiе дiтлахiв нав'ючував
на себе... I вийшло так, що геро м дня, чи, вiрнiше, геро м ночi,
несподiвано виступив Броiiек-дев'ятикласннк: пiн виявив себе
найспритнiшйм, не розгубився, нi разу не впав, тягав тих малюкiв, як
гороб'ят зi стрiхи, йому й вiддано було в перебiгу дискусi© лаври
першостi. Обiцяли навiть вiдзначити його тнм, що дадуть заглянути в окуляр
пiд час зйомок: про це Бронек якраз мрi , бо йому зда ться, що нема iншого
способу зазирнути в та©ну кiнотворення...
Ягуар Ягуаровнч, вже перевдягнутий пiсля ночi в сухе, взяв на себе
обов'язки медика: в якiйсь лiiжннi©'ьиi'й шапочцi з бомбончиком на тiм'©,
з видовженим сухим обличчям вiзантiйця, сну мiж людьми, розда таблетки
кальцексу (профiлактично), Ярославi пропону гiрчичники, - за не© вiн
найбiльше бо©ться, щоб не застудилася.
- Якби це було в Будинку кiно, - каже вiн до Ярослави, - я, звичайно,
запропонував би вам коктейль за мо©м власним рецептом, якого й тi вашi
жевжики не знають...
Видно, якийсь в'©дливий опонент з пiдвалу кiноресторацi© не да спокою
Ягуару Ягуаровичу, бо, присiвши на парту, вiн раптом виверга на нього всю
свою пристрасть полемiста:
- Так, кажеш, творчiсть виника з безладу, ©й вiд природи притаманно
хаотичне начало? Улюбленець муз, кажеш, завше був лише сином стихi©, дитям
розгнузданих бенкетуючих сил буття? Хотiв би я тебе, голубчику, бачити з
нами цi © ночi... Яко© б ти тут заспiвав! Що ж до мене, то я бачив хаос i
знаю, що вiн людинi несе... Палаюче небо, розбомбленi ешелони - все
бачив... I якщо вибирати мiж хаосом i порядком, Славци©, - апелював уже до
кiноактриси, - то знайте: я вибираю порядок! Йому вiддаю перевагу... Уже
хоча б за те, що вiн здатен рятувати. Якщо навiть менше вiн полиша мiсця
для поезi©, то зате бiльше - для справедливостi!..
Несподiвано з'явився Сергiй. За нього ще з ночi переживали, аж поки
котрийсь iз його асистентiв не признався, що йому вiдомi координати: батяр
©хнiй в Адамiвцях на весiллi гуля . Це одразу приспоко©ло: на весiллi не
пропаде, рано чи пiзно з'явиться iз сво©х нiчних походеньок, ще, може, й
перев'язаний весiльним рушником... З'явився бруднющий, до рубця промоклий,
але обличчя... воно було натхненне! Ярослава нiби вперше його бачила
таким:
- О мой, мой! Звiдки ти взявся?
- Скiльки я бачив! - Сергiй розкинув руки, як для обiймiв, - О, скiльки
всього... Братцi, ми на вiстрi подiй! Його оточили, розглядали з жартами:
- Людина з легенди! Людина з безсмертя! I все ж таки - як вибираються
звiдти?
- А плавзасоби нащо? Плавзасоби винесли мене з темряви й хаосу на берег
цi © вашо© - не скажу при женщинах яко© - цивiлiзацi©...
Не схотiв перевдягатись, не схотiв сушитись, лише змiнив кобеняка на
куртку, щоб було зручнiше бiгати, хватопеком випив склянку гарячого чаю,
звично перезарядив, у кутку апарат i:
- Цiлу м рончкi!
Зупинившись на мить перед Ярославою, вiн справдi поцiлував ©й руку,
чого ранiше нiколи не робив.
Ягуар Ягуарович пробував нригамувати його, нагадав, що знiмання повенi
зовсiм не передбаченi планом-лiмiтом, але це операторовi тiльки пiддало
жару:
- Все на себе беру! На свiй страх i риск! - I, притискаючи камеру до
грудей, гукнув уже вiд порота: - Там такi кадри пливуть!
"Нiщо так не красить людину, як натхнення, - подумала Ярослава,
провiвши Сергiя поглядом. - Просто насолода дивитись на людину ось таку -
розкрилену, одухотворену..."
Вище школи, вподовж не захопленого водой шосе, з самого рання велись
рятувальнi роботи, там виднiли якiсь машини, кружляв вертолiт, - Сергiй
подався туди. В обличчя хльоскало мокрим - вiтер шквалистий розгулявсь. Ще
зоддалiк Сергiй побачив гуртик фермiвських дiвчат, що стояли на кручi;
зда ться, це були тi самi дiвчата, що ©х Сергiй з Колосовськи'м та
Ярославою ходив вiдбирати для зйомок у масових сценах. Було це всього за
кiлька днiв до потопу. Розшукали тодi дiвчат на лугах, на старицях, де був
у них лiтнiй табiр для худоби. I дивно було, як все там тодi ставало
мистецтвом, до чого тiльки торкнеться погляд: дiйницi з сонцем на боку...
трава... корови... круторогiсть... полиск м'язiв пiд шкiрою... Все, все
тодi Сергi вi хотiлося фiльмувати, все так i просилося в кадри!.. Дiвчата
були попещенi, що ©х мають намiр вiдiбрати для участi в кiнофiльмi, але
коли у вiдповiдь на розпитки, що саме ©м доведеться робити, почули вiд
Сергiя: "Коней коростявих будете обiймати!" - то разом запротестували: "Не
будем цього... Страхiття яке!.. Це не правдиво... Не реалiстично!.."
Тепер циклон ставить тут свiй фiльм, розгорта на весь край драму
широкоекранну, i дiвчата вже залученi до участi в нiй... Збились на кручi
у сво©х куцих мiнi-спiдничках, що ©х облiплю вiтер, декотрi з
парасольками, розбередженi, розчервонiлi, котрась, звертаючись до води,
весь час кличе:
- Зiрка! Зiрка!
Сергiй не мiг утриматись - з ходу кинувся фiльмувати дiвчину, що,
стоячи на березi, розпачливим голосом вигуку з вировища свою якусь Зiрку,
вiд не© перевiв погляд туди, куди всi дивились - униз, де попiд самим
урвищем бурунила рiка... Якби це було не операторське серце - воно б
похололо вiд таких кадрiв: корови, цiлою чередою збившись попiд берегом,
плавають у рудих чорториях, пробують лiзти на обривистий крутосхил,
ковзаються, зриваються назад, захлинаються брудом... Все, все неповторне!
Зцiпивши зуби, з мокрим обличчям, блiдим вiд напруги, оператор
прицiлю ться, полю з якоюсь холоднiстю безстрашшя, вибира , вихоплю на
плiвку найжахливiше... Вже не зойком дiвочим, тiльки мистецтвом ста
агонiя худоби, захлинання чи©хось Зiрок та Красавок, ©хня впертiсть, коли
вони, через силу змагаючись з течi ю, знов наближаються до крутизни берега
й, розжаханi, великоокi, до людей лiзуть! Дiвчата плачуть, гукають до
когось:
- Багрiв, багрiв!
Ще вище попiд берегом працюють з баграми робiтники з комбiнату. Цехи
сьогоднi зупинено, всiх мобiлiзовано на рятувальнi роботи, частину
комбiнатних кинуто сюди виловлювати з берега колгоспну худобу.
- Треба було вам не по танцях бiгати, а ще звечора забрати поголiв'я з
лiтнiх таборiв, - докiрливо кидав вiд газика чийсь шофер, i дiвчата
вiдповiдали йому ображено:
- Спробував би! Вночi вони нi з мiсця! Зачули, що ©х уже обступа вода,
i нiкуди нi кроку, нiчим не виманиш з острiвця!
Хтось iз старших додавав:
- Худобисько, воно воду чу бiльше, нiж людина... Вночi не вдалося
зрушити, а тепер ©х ось погорнуло... Майже вся кiногрупа вже була тут,
навiть Ярослава - всупереч заборонi Ягуара Ягуаровича - прибiгла сюди,
щоправда, накутана в тепле, в чи©хось мисливських чоботях. Ошалiлий
Сергiй-оператор, гасаючи з кiнокамерою по берегу, навiть не помiтив
Ярослави, i хлопцiв-асистентiв сво©х вiн помiтив, зда ться, тiльки пiсля
того, коли вони, допомагаючi© робiтникам, ненароком влiзли до цього в
кадр. Озбро нi баграми та вiрьовками, вони саме витягували гуртом корову,
котрийсь, як ласо, накинув ©й налигач па роги, - вхопились, витягли, i
знесилена худобина одразу брьохнулась, повалилася на асфальт. Сергiй
фiльмував i це: як лежала вона, вiддихалась i поволi встала, похитуючись,
пiшла. Ще кiлька розбухлих туш лежало вподовж шосе - це тi, що ©х витягли
баграми, коли вони захлинулися, борсаючись бiля берега.
З-за пагорба з'явився грузовпк, стишив хiд, зупинивсь, i чоловiки з
рятувально© команди, вiдкрпвтп борти, стали вкладати до кузова щось
закутано в брезент. Ярославi лячно було дивитись у той бiк, i все ж
дивилась: воiиа зпала, що там, у тому брезентi. З годину тому комбiнати
вплонi ш тут багром утопленика з тайстрою через плече. Коли його пiдтягли
до берега, чийсь багор ненароком розпоров набряклу вовшиту торбу, i з не©
сипонули... дерев'янi орли. Сцена була жахлива, Ярослава не змогла
дивитись па утопленика, па його розтовчене камiнцям обличчя, - кинулась i
побiгла геть, а перед очима все пливли, скакали дерев'янi орли у
водовертi, скакали, як вутята, i це тонули...
Машина з утоплеником рушила, вiд'©хала, i люди знов звернули погляди до
чорторию, де все крутило, пiдгонило до берега змордовану худобу. Вже
зовсiм незнайомi чи©сь Зiрки та Iскри силкувалися вхопитися ногами
ковзкого крутосхилу, шукаючi© рятунку бiля людей...
Сергiй шастав по берегу, вишукував найгострiшi моменти, увагу його
привертало все, що волало, билось, виборсувалось, - те, що опинялось поза
небезпекою, одразу втрачало для нього iнтерес. В одному мiсцi вiн
посковзнувся, ледве не посунувся вниз, Ярослава скрикнула вжахнено:
- О мой, будь обережнiший... Ти зовсiм дикий сьогоднi...
Зачувши поблизу Ярославин голос, Сергiй нiби прийшов до тями, блiде
збуджене обличчя його на мить освiтилось широким зухвальським усмiхом:
- Пiвцарства за гелiкоптер!
- Навiщо вiн тобi, мой?
- Щоб понад цим потопом пронестись!
Задиханий, очi горять, краватка скрутилася, з'©хала набiк... "Це його
день... Його апофеоз... О мой, мой! Такий був ковтюх, а сьогоднi тебе не
впiзнати: саме натхнення, екстаз, шал!"
- Розумi ш, Славцю: скрiзь хочеться бути! Хочу бачити все! Таку точку
хочу вибрати, щоб не збоку.. Щоб камера йшла на цей хаос в лоб!..
Нерозлучний iз сво ю камерою, вже вiн щось нагледiв попереду, кинув
Ярославу й подався, обганяючи людей.
На узвишшi, просто на шосе, приземлився один з вертольотiв, з нього
вийшов високий генерал у палаючих лампасах i тро цивiльних, про яких
хтось сказав тут, що вони прибули з Центру, з Державно© комiсi©. Зiйшовшi©
на край горба, прибулi стали дивитись, як iнший вертолiт, знизившись до
застряло© амфiбi©, саме знiма з не© екiпаж. Викинули трап, але вiтер
ганя його так, що не одразу вдалося впiймати, потiм таки впiймали, i
котрийсь iз амфiбiстiв разгойдуваний вiтром, уже забирався щабель за
щаблем угору...
- Молодець, - кинув сво звичне генерал, i в цей момент вiдчув, що й
сам вiн на мить став об' ктом, опинився пiд прицiлом кiнокамери, попав у
кадр! Генерал був нiби невдоволений, що зроблено це без його дозволу, але
невдоволен'ня його було бiльше зовнiшн , хмурiння показне (при зустрiчi з
служителями муз взагалi не запне буде нахмуритись!), i саме так це все
прочитав кiнооператор, один iз тих, видно, шалапутних людей, що ©х де й не
сiй, i там вродяться...
- Товаришу генералi Мевi потрiбен гелiкоптер!..
- Що, що?
- Гелiкоптер менi потрiбен для зйомок... Що за тип? Що за зухвалець?
- Хто ви ?
Назвався, вiдрекомендувався, але коротко - не в цьому суть. Йому
потрiбно знiмати. Негайно, всюдиi Всю цю стихiю вiн втисне в розмiри
кiноплiвки, зробить з не© мiкровеличину, вона буде в нього ось тут,
"зрозумiйте, це треба, треба!.."
Кiнооператор почував свою правоту, говорив рiзко, напористо, генераловi
сподобалась його одержимiсть, його упертi, шалом натхнення сповненi очi.
Людина, на яку навряд чи варто й сердитись, навiть чимось приваблю , дарма
що такий дикий i безстатурний сто©ть у розхристанiй куртцi з обламаними
"змiйками", у затяганiм беретi, що якимось чудом ще трима ться, плющиться
збоку на великiй кудлатiй головi.
Генерал обернувся до цивiльних:
- Знiмки його можуть знадобитись для Державно© комiсi©?
- Звичайно, - вiдповiли йому.
- I не тiльки для цього! - вигукнув оператор. - кiнокадри, що ©х
вiдбира людство, в бетон замурову на вiки!.. Бо несуть найважливiшу
iнформацiю для майбутнього...
- Гаразд, гаразд, - посмiхнувшись, перепинив його генерал. - Дам
гелiкоптер. Тiльки ж щоб вся стихiя була в тебе в кулацi... Чи принаймнi
ось там, - вiн кивнув на камеру, що ©© Сергiй, схвильовано дихаючи,
притискав до грудей.
Це був його день, його шал, його апофеоз... Летить над потопом.
Кiнокамера при ньому, ящик з запасом плiвки на цiлий потоп, i все. Згадав,
як хотiли вони дати у фiльмi планету чадну, пожежну, нiби з погляду
людини, що в скафандрi пливе у вiдкритому космосi... Тут бачить ©© -
здичавiлу в потопi.
Внизу - море. Навальний, нестримний рух повенi. Навiть з вертольота
почува ться сила води, почува ться, яким важким ста там в динамiцi лету,
двадцятикiлограмовим кожен водяний кiлограм.
Вода йде через заплави суцiльним пiнявим фронтом. Пливе все, що було
неплавучим, що було нiби назавжди припнутим до свогб постiйного мiсця на
землi, i серед цього невпинного руху вод, над якими пролiта твiй
вертолiт, дивним контрастом видiля ться жива прикметна деталь: пагорчик
незатоплений, малесенький залисок незалито© землi серед заплави, i на
ньому, збившись гуртиком, посхилявши голови, непорушне стоять темною
скульптурною групою четверо коней. Невже то тво© путами спутанi лазаретнi
артисти?
- Ще раз прошу зайти над ними...
- Не вперше сьогоднi тут пролiта м... Все вони стоять. Квадрига печалi
й безпомiчностi... Такими й зафiльму ш ©х з цього несподiваного ракурсу...
Всюди худоба пливе, десь там ©© виловлюють баграми, витягують на асфальт,
iнша, захлинаючись, далi вниз проплива помiж буреломом, а цi, мовби не
розумiючи, що ко©ться навкруги, стоять однi серед води, серед
скаламученого потопу, дивуючи вертольотникiв тiсним, скульптурно чiтким
груповим сво©м смутком, сво ю загадковою непорушнiстю. Чому стоять? Чому
не пливуть, не рятуються, - адже ж конi вмiють плавати?
Загадка зоста ться для пiлотiв нерозгаданою, пролетiли над кiньми, i
вже, видно, про iнше ©хнi думки... Чергове завдання, на яке вони йдуть,
таке ж буденне i водночас незвичайне, як i все цього дня: йдуть знiмати
прикордонникiв з вишок.
Набирають висоту, i до невпiзнання змiню ться панорама землi, цього ще
недавно найзеленiшого, мабуть, клаптика планети. Вiдкриваються архiпелаги
сiл, в незвичнiй оголеностi поста геометрiя розпланованих ферм, квартали
затоплених садкiв, де-не-де тягнуться серед води тонюсiнькi стрiчки дамб.
Нема шляхiв, якi пiлоти звикли тут бачити внизу, нема вузькоколiйок,
зелених ланiв, колгоспних городнiх плантацiй, покритих полiетиленовою
плiвкою, пiд якою з весни визрiвали раннi овочi... То все були орi нтири
пiлотам. Зараз поля, скiльки зглянеш, покритi полiетиленовою сiрiстю
повенi.
Кордон вже, власне, i не помiтити. Змило прикордонну смугу, позносило
iнженернi споруди, i лише на вишках, пiднесених над потопом, чатують
молодi вартовi. Вода по цей бiк, вода вже й по той бiк, бурелом та худоба
пливе там, де ще вчора пролягали суворi забороненi смуги, смуги, що'дiлять
землi держав. З вишки лише в бiнокль добре видно прикордонникам десь аж
пiд небом, в глибинi друго© держави далекi чужi пагорби, вкритi
рiдколiссям. Знайома дозорцям iноземна отара пасеться по пiдгiр'ю, як i
вчора, як i позавчора... Вiвцi бiлiють в тiй самiй загорожi, що вартовий
звiдси звик бачити ©© там повсякдень, навiвши на не© стереотрубу чи
бiнокль.
Сто©ть на вартi над розливом стихi© юнак, приклавши бiнокль до о'тей, i
обличчя повите задумою. Потоп i потоп. Та мусиш чатувати ii потоп.
Вертолiт, знизившись, уже зависа над прикордонною вишкою, спуска з
неба мотузяну драбинку-трап з алюмiнi вими трубками щабелькiв...
Голос наказливий згори:
- Ну давай, браток! Видряпуйся! Тiльки на мене, в об' ктив дивись: хочу
бачити, який ти !.. Той, що вистояв над потопом!..
Цього дня Сергiй не думав про себе, не жив собою, думав лише про iнших,
i кожна мить буття для нього, як нiколи, була важливою, значною,
неповторною. Зате в школi сьогоднi про нього думали теплiше, нiж ранiш, i
ждали його повернення з польоту, i малювався вiн декому як лицар Камери,
як митець, що, озбро ний тiльки чутливiстю плiвки, пiшов па двобiй iз
циклоном...
Навiть екiпаж дивувався запопадливостi кiнооператора, невтоленнiй його
жадобi всюди бути, усе вхопити. Зрання був з кiнокамерою на амфiбi©, тепер
лiта на вертольотi, з диктаторськими замашками вимага - де i як ©м треба
повестись задля його камери... I не сердяться, бо це ж таки створю ться
щось... Це ж людина з камерою, що влада ©© мовби поширю ться на всю
стихiю... Фiльму коней, i дамбу, i прикордонникiв, що ©х вертольоти
знiмають з вишок... Понад усi пристрастi оператором, видно, володi зараз
одна: обiйняти, вхопити цей хаос, його руйнiвне могуття i людину, що
бореться з ним, вхопити й увiчнити для когось...
Вимага летiти до тих, що на дахах, потiм враз: нi!
- Отут! Отут!,
На недоламапий бетонний мiст опустили його. Пiдмило вночi, середина
проломилась, а край одиii ще мiцно трима ться на биках... Оце та його
точка, що весь день ©© вiн шукав! Не збоку, а звiдси ось його камера
братиме хаос у лоб!..
Прибува вода. Якщо мас стихiя дев'ятий вал, то оце якраз вiн! Жене з
гiр бурелом, котить валуни, рiка глухо гуркоче, перемелюючи все в глибинi
на кам'яних сво©х жорнах. Серед брудних пiнявих бурунiв плипо дерево
зелене, гiллясте! Культурна розкотиста яблуня то корiнням, то кроною -
разом з плодами - вигулькне з водовороту, з масно© нафти... Стрекоче
камера, жадiбно ii новсите©пiо вбира в себе цей свiт хаосу, страшний i
потворний свiт руйнування... Буруни пiдгрiбають пiд себе буруни, вода сама
в себе не потовплюсться, цю ще тiльки проносить, а за нею знову з гуркотом
летить жовтий та чорний з нафтою вал, летить з худобою, з тачками та
возами, що йдуть перекидом, лиш колссашi впмслькують з пи'©си... Носе цi i
копицi-острови сiна, по-гiрському настромленi на смеречини (дбалось, щоб
вiтер ©х не розкуйовдив...). Жене чи©сь поруйнованi затишки, уламки
цяцькованих ганкiв, вiконнi рами в оздобах, рiзьблених наличниках,
пролiтають знесенi звiдкись дахи з лелечими гнiздами... Вулики пливуть!
Разом iз сво©м iдеальним укладом, iз сво©ми залитими сiм'ями, з щiльниками
й нектарами квiтучих гiр i долин...
Кiнооператор все це зустрiчав сво ю камерою, аж ось до вiн зiйшовся з
стихi ю вiч-на-вiч! З берега бачили, як пiдступа вiн на самий край мосту,
згорбившись, прицiлю ться об' ктивом, мовби розстрiлю цю навальну
гiотопiну силу, мовби хоче спинити, стримати ©© похмурий розгул... Камера
не зна передишки, оператор працю самозабутньо, шалено, з берега кричать
йому, а вiн фiльму , фiльму , а мiст пiд ним сiда , сiда ...



XXI

Нарештi настав той день, коли вода почала спадати. Як швидко росла, так
швидко пiшла й на спад: входила в береги, звiльняючи поля, нротхнутi
болотною наркiстю села, вiдкриваючи замуленi, розмитi шляхи. Над торами,
над долами, над цiлим кра м знову свiтить сонце. Свiтить з гострою
пiсляпотонною яскравiстю.
Вiйськовi команди потужною технiкою розчищають у горах автобуснi траси
вiд завалiв. Тисячотоннi кучугурища гiрських порiд насунуло на полотно
дорiг, перегородило, позабивало туристськi маршрути. Позабирало мости. Ще
з цiсарських часiв iсторичний рiвень мостiв вважався чотириметровим, i так
©х усi будували. А вода котила валом п'яти i шестиметровим, - бiльше сотнi
мостiв позносило першо© ж ночi. Де перед тим лиш сльозився потiчок -
ревiли рiки. Трактори, машини на лiсорозробках - все стало легким, як
трiски. Мов на iншiй планетi, з iншою силою тяжiння. В одному з лiсництв
вирвало кут будiвлi i навiть сейф потягло - досi його не знайшли, а там,
зда ться, були протоколи на браконь рiв!
В одну iз ночей прорвало труби магiстрального нафтопроводу, нафту
погнало на воду, розносило з такою швидкiстю, що вранцi ©© помiчено було
вже на морi, на сонячяих приморських пляжах. Понтонерам тодi коштувало
геро©чних зусиль загнати понтони в аварiйну дiльницю, вiдвести русло й
створити умови для ремонтних робiт. Тепер труби нафиб проводу засмоленi,
обшитi деревом, толлю, iзоляцiйним папером, па якому до-пс-дс проступас
смола; жерла труб знову рябiють по пiдгiр'ю, женуть, як i ранiш, нафту на
той бiк гiр.
Були пiд загрозою також опори мiжнародно© енергосистеми: з-пiд деяких
вимило грунт, i вони на кiлька метрiв вилiзли фундаментами на поверхню;
однак вистояли, жодна не впала.
Боляче було дивитися на злизанi повiнню, геть понищенi поля. Де ще
недавно росло, буяло, iшло в колосся та в коренi, - лежить шар безплiдного
гравiю-шутеру, мертво© породи, - наче десь на Мiсяцi, в Океанi Бур.
Зчистило, зяесло, злизало весь плодоносний покрив, удобрений, плеканий
грунт - найбiльше багатство колгоспiв. Лише де-не-де затримавшись, лежать
полеглi хлiба колосками в намулi - колосок поряд з неживою, вже присохлою
рибою... Пiдмило колiю залiзничну, i там зараз працюють бригади студентiв.
Працiвники зв'язку знову вкладають на мiсце мiжнародний кабель, що його
пiд час повенi вертольотом переносили над водою, рятуючи вiд пориву, - то
була одна з найскладнiших операцiй. Кабель дiяв безперебiйно й тодi, коли
ревiла чорна стихiя нiчна... На посiрiлих, аж попелястих луках, у вогких
лозняках закопують тушi розбухлих тварин, коней попутаних. Трава
позависала високо на вербах, вказуючи ватерлiнiю вiдшумiло© повенi,
вiдшумiло©, мов кошмарний сон. Траву вже висушу сонце.
Поступово звiльняються вiд страху тi, що, загнанi повiнню на дерева,
посивiли тодi протягом однi © ночi. Перевiв дух i той голова колгоспу,
який, втративши пiд час повенi худобу, поплатився за це сво рiдно: геть
вилiз йому чуб, облисiв, обголомозився чоловiк! Лiкарi запевняють його, що
це вiд нервового потрясiння i що це тимчасово - ще виросте, ще "будете
кучерявий...".
Якби тiльки й горя, що це...
Паводкова комiсiя досi так i не встановила iменi того чоловiка, що його
знайшли на©гiвзамуленого в лозняках, з дитиною, притиснутою до грудей...
Хто вiн i хто те дитя?
Свiтить сонце, сушить сльози чи©сь на щоках, люд поволi отямлю ться
пiсля шквалiв пережитого лиха.
Вагоноремонтний завод знову взявся будувати над рiчкою дитячi табори та
зону вiдпочинку для робiтникiв. Наводять мiсток, ставлять будиночки,
грибки, розбивають клумби. Бо з усього, що набудували перед тим, пiсля
повенi зосталася... одна арка!
Жартують:
- Отако© мiцностi арка: циклон не бере!
Господарники пiдраховують завдапi стихi ю збитки. Голова прославленого
колгоспу бiга по установах райцентру, допиту ться, чи буде повернуто йому
польовий вагончик, що його погнало водою за кордон, та чи повернуть
iноземнi сусiди так трудно добутi полiетиленовi покривала, що ©х теж
понесло туди, за прикордонну смугу...
Держава не шкодувала потерпiлим допомоги: залiзницею вже йшли для
населення краю дефiцитнi будiвельнi матерiали, продукти, рiзнi товари.
Колгоспи було звiльнено вiд планових поставок, та проте люди не
переставали шкодувати: адже такий мав бути цього лiта врожай! Хлiба вчасно
були пiдкормленi, овочi зразково обробленi i... раптом! Не зачепленi
циклоном областi теж виявляли сприяння: за домовленiстю з ними бригади з
потерпiлих колгоспiв вирушали на схiд заготовляти корми для худоби,
тюкувати солому... Життя входило в звичну трудову колiю.
Зворушливi сцени прощань iз солдатами вiдбувались по селах. Самi, не
чекаючи вказiвок, люди несли сво©м рятувальникам подарунки, найкращi сво©
вироби вiддавали ©м народнi майстри-рiзьбярi, а вiд жiнок та дiвчат
дiставались солдатам гаптованi рушники та гуцулки на згадку. Незабаром
пiдуть звiдси амфiбi©, розлетяться по сво©х аеродромах вертольоти, будуть
©х екiпажi знову десь у казармах, житимуть не примiтним для iнших,
негучним, нiби невидимим життям. Але кожен повернеться звiдси з новими, з
незгладними карбами на душi.
Вiдтепер змiниться ставлення й до само© рiчки: адже бачили, що вона
кри в собi, який звiр може прокидатися в нiй... Буде насторога. Не видно
буде, щоб купалися там, де ранiше любили купатись. А вона плине, знову
успокоена, мирно дзвенить, несе в берегах свою колискову мелодiю. Текучим
потоком свiтла переблиску по самому дну русла, i тiнь вiд кожного
камiнця, як i ранiш, мерехтить у водi. Закодовано в нiй i гуркоти циклону,
i силу стихiй, i горе чи сь, - втiлю в собi переблисковий плин самого
життя.
Настав день прощання бiля старовинно© ратушi. Непотоплений стiл
президi© винесено на майдан. Гримить оркестр. Музикою зустрiча майдан
геро©в боротьби з стихi ю, - вони мають ось-ось пiдiйти. Дiти з букетами
квiтiв нетерпляче ждуть моменту пiдносин: троянди, маки палають такi, що
де вони й збереглись у ночi циклону. Живi, яскравi, повнi краси.
Бiля товариша Лукавця, як завжди, гурт охочих послухати свiжий анекдот.
Одначе цього разу тут мова серйозна.
Про село Яворiвцi йдеться, що його пiдтоплю майже що-року. Набридло
вже ©х рятувати. Пiсля повенi яворiвчанам запропонували переселитися на
iнше мiсце, куди повiнь не дiста .
- Субсидiю дають, всiлякi пiльги, але ж - нi! Не посунемось пi на метр.
Тут нашi батьки й дiди жили... Тут кожен корiнь наш.
Ну що за народ?
- Жебрали б, жебрали б, якби це колись, - каже котрийсь-iз старожилiв,
думаючи щось сво .
Товариш Лукавець, вiрний собi, нарештi "вида " кiлька веселих повеневих
iсторiйок. Про буфетницю, яка пiшла на чортову спiлку з циклоном,
сподiваючись приховати чималу розтрату... Та ще про того завскладу, який
"пiд шумок стихi©" сам кинувся вночi спустошувати свiй склад; повiдмикав,
повiдчиняв дверi навстiж - був певен, що повiнь зми всi грiхи, а повiнь
до нього так i не пiдiйшла...
Про людськi жертви мовилось неехоче.
- Як на такi розмiри лиха, то жертв зовсiм не багато, - заспокiйливо
казав Лукавець.
- А могло ж би i цих не бути? - зауважив молодий чепурун iз районних.
- Ну, це вже не до нас претензiя, - заперечив Лукавець. - Ми зробили
все, що могли. Не мiлiцiя винувата...
- А хто?
- Всi i нiхто. Нiхто i всi. Треба, щоб душевно© депресi© в людях не