Гончаров Анатолий. Циклон

прощальний погляд на них? I крiзь митт ве позасвiдомне схмелiння враз -
тверезий внутрiшнiй голос: "А хлопцi як? Тi, що поручились за тебе i ждуть
тебе хоч мертвого, що повернешся? Чи воля дорожча за них? Тобi воля, а ©м?
свобода, a ще й таке поняття: его©зм свободи. Може, це якраз тебе й
спокуша ось тут?"
Мiцнiше натягнув свою заячу шапку й рушив. Безлюддя, бiла безмовнiсть,
а зеленiло ж i тут, квiтувало, гуло бджолами, пахло нектаром... Все
позамiтано, поховано пiд товщею снiгу, лише дротяне колюччя лiсосмуг
потяглося темним пасмом. Хвилясте бiлiють поля, горбляться горбами,
западають балками, i весь час крижано, тонко дзвенить поземкою цей
суворий, нiби арктичний свiт. Укра©на, земля окупована...
На зошитнiм аркушi мав вiд руки накидану Випадковим Випадком карту з
позначками сiл, якi зустрiчатимуться, а де знак оклику, там треба обходити
стороною. I обходив. Бездорiжжя стало йому дорогою. За кiлька годин ходьби
трапився Шамiлевi серед моря снiгiв один лише хутiрець, знаком плюс
позначений на картi як можливий притулок; наскрiзь пробитий вiтром,,
напiвзаметений, з обламаними деревцями - таким вiн постав. Певне, колишнiй
польовий табiр яко©сь бригади. Заiржавлений реманент, кинутий сяктак,
мовби свiдчив про якусь велику байдужiсть, що тепер скувала цей край.
Плуги в груддях мерзло© необчищено© землi... Зубатi борони, недбало кинутi
культиватори... Кiлька сiвалок з нiби назавжди умерзлими в землю,
потонулими в снiгу сошниками... Покинутiсть, забутiсть. Чомусь згадавсь
Решетняк: з яким почуттям глянув би дiн на цю безладь, на цi напiвзаметенi
серед вiдкритого степу сiвалки, з яких, зда ться, уже нiколи не потече
зерно в теплу весняну землю. Пiдiйшов до одно©, вiдкрив ящик: порожньо.
Згадав, що ма овес. Розв'язав торбу, кинув у ящик, у гнiзда непорушнi
кiлька жмень "ярого, сухого". Навiщо? Для прикмети? На весняний засiвок? I
скiльки йшов тепер, невiдступне пливла перед очима напiвзаметена сiвалка,
пливла у завiях снiгу, як знак холоднечi цього життя й смутна надiя на
щось весняне...
Вiддаленi, глухi, безжитт вi села правили за орi нтир. Час вiд часу
звiрявся по картi. I нiде пi живо© душi, тiльки ти полями бредеш, до
моторошностi самотнiй. Та ще десь у цих же снiгах, в цих просвищених
вiтром просторах блукала дiвчина слiпа, одна-однiсiнька. Та, що
повернулася з Нiмеччини, з ошпареним лицем, з повипiканими очима, якi
ранiш були карi, а може, синi, як небо, повнi задуми й тихого сонця.
Пройшла про не© в народi яса, докотились чутки й до ма тку. Одна з отих,
що були вiдправленi до Нiмеччини з першим набором, десь там па торгах
виставляли наших дiвчат зовсiм голих на огляд, щоб нiмкенi, вибираючи, мог
не пересвiдчитись, що нема на них, на цих тугогрудих слов'янках, нi
екземи, нi лиша©в. За скiлькись там марок виторгувала ©© нiмкеня для
роботи на кухнi, а коли було виявлено, що дiвчина пота мцi переда
хазяйську картоплю полоненим полякам у табiр, фрау забiгла на кухню,
несамовита вiд лютi, i, вхопивши каструлю з плити, плеспула киплячим
молоком дiвчинi межи очi... Так складалась легенда чийогось життя.
Подруги-iталiйки здобулися нiбито ©й на квитка, посадили в по©зд, що йшов
на ост, i тепер ця слiпа дiвчина, розшукуючи рiдних, блука зимовими
полями, дехто вочевидь нiбито бачив ©©, люди не мають сумнiву в ©©
реальностi, - розповiдь про Ослiплену незадовго перед цим довелося почути
Шамiлевi вiд жiнок у зерносховищi. вона. Десь, може, якраз серед цих
снiгiв блука та нещасна ослiплена полонянка, що образом сво©м часом
повторю дiвчину, яка його дарувала сво©ми обiймами... Страшно навiть
подумати про щось подiбне. Але ж чому так важко подолати уяву? Чому
невiдступне образ дiвчини, тако© безмежно рiдно© тобi, з'явля ться в цiй
бiлiй пустелi, де й ти, слiпнучи вiд стрiчного вiтру, бредеш iз сво©м
костуром? Чи, може, це якраз ти i вона - обо до незмоги кружля те в цих
текучих снiгах, розмина тесь, ие натрапивши одне па одного? Заслiплений
вiтром, може, ти й не загледiв, як вона десь тут поблизу в звихренiй
снiговицi перекотиполем вiдсiрiла, може, вiтер ©© гнав, безпорадну й
невидющу, на колючi кущi, на зубатi напiвзаметенi борони натикалася...
Надвечiр стояв на якомусь кряжi, на холоднiй горi сво © самоти. Вiтер
бринить билиною, що, пробившись крiзь товщу снiгу, блякло, торiшньо
ворушиться бiля нiг. Село вiддалiк темнi , дими з димарiв комусь пахнуть
затишком, вечiрнiм солом'яним духом. Перед ним рiчка вгадувалась,
зда ться, якраз ота степова, що ©© олiвцем вив'юнив на картi Байдашпий.
Ледве проступа , в'ючись руслом мiж снiгами, закута у панцир криги. Текла
колись, вигравала на сопцi, мабуть, свiтилась прозорiстю. Панцир мiцний,
ковзкий. Закуто все, тут пану диктатура льодiв. Добре було вже й те, що
не треба шукати мiстка, будь-де можеш перебратись па той бiк. Чи обминути
й це село з його знаком оклику? А де ж ночувати? Пiд перекотиполем?
Дорога до села на©жджена, прижовкла вiд розтертих полозками кiнських
кiзякiв. Шамiль, однак, не дозволив собi скористатись дорогою; зайшов з
боку глухих огородiв, звiдти, де звiр пiдкрада ться до кошар в трiскучi
зимовi ночi. По мiцному злеглому снiгу наблизився до крайнiх хат, до
чийогось садка з старезними яблунями - покрученi стовбури ©:олiiiа сво©
старечо псвiшiпали, вивернутi гiлки аж по снiгу лежать. Кущ калини, до
пояса потонувши в заметах, де-не-де червонi ягiддям - краплинами бубок на
кетягах. Напiвобдзьобана горобцями, так недоречно горить ця кали'на чиясь,
розчервонiвшись край садка серед синiх вечiрнiх снiгiв...
Жiнка, що пiд повiткою рубала дрова, видно, помiтила захожого, бо ще
дужче повернулася спиною до нього й далi гатила сокирою. Повернутись би й
пiти собi геть. Нiхто тебе тут не жде. Не для тебе цi пахучi вечiрнi дими
з димарiв. Десь скрипучо зачиняються хвiртки, в iншiм подвiр'© чоловiк,
кульгаючи, затуля вiкна знадвору солом'яними матами; вiкна байдужi, вони
нiби самi затуляються вiд тебе. Нiким ти тут не кликаний, нiкому не
потрiбний, навiть кущевi оцi © напiвобдзьобано© калини... Та все ж,
долаючи власну нехiть, зайшов на подвiр'я, неквапом пiдступив до тi ©, що
ганяла сокирою неподатливу ковердяку по двору. Майже недобрим голосом
сказав, як годиться казати в таких випадках:
- Здрастуйте, чи не пустите переночувати?
Не одразу вона випросталась. Довго й люто вишарпувала сокиру, що
застряла у вербовiй корчомацi. А коли випросталась, Шамiль побачив
немолоде вже обличчя, набрякле вiд напруги й морозу, i брови, насупленi
неприязно.
- До старости ночувати, в сiльуправу! Старостиха там для вас подушок
наготувала!
I забубонiла, що без дозволу сiльуправи тепер нiкого не велено пускати
на ночiвлю, що людей тих .на дорогах тепер як мурашви, ходять, старцюють,
щоночi добиваються в хату iз сво©ми блохами, а вона ж не сонце - всiх не
обiгрi . Ранiш пускала, а зараз годi, дуже це ©й треба, щоб за якихось
волоцюг та тягали ©© в управу, обкидали погрозами... Слова жiнчинi так i
хльоскали Шамiля по обличчю, вганяли в сором. Бо хiба ж не правду вона
каже? Хiба ж не жебрак, не волоцюга? Мало в людей сво©х нещасть, ще й ти
©м хочеш пiдкинути. Вона все бубонiла, виказувала, але далi можна було й
не слухати, вiн обернувся й мовчки рушi©в iз двору.
Вона догнала його край городу, аж бiля калини, сердито шарпнула за
сiряк:
- Це, по-вашому, вже ми й по люди? Нiч заходить, де ж ви будете? Пiд
заячим кущем почувати?
- Хоч би й пiд кущем.
- Вертайсiь!
Постояв i, iгiвен образи, таки вернувся. Вiдчинивши сiнешнi дверi,
жiнка штовхнула його через порiг до хати, навстрiч палаючому в печi
полум'ю.
- Соломи внесу в'язку, та й спiть собi, хати не перележите. Тут щоночi
кубляться такi квартиранти, як ви!
Хата в туманi сутiнкiв. Бiля дверей на табуретцi вiдро води сто©ть,
недавно, мабуть, внесене - у водi ще й крига плава . Iз-за комина, з печi
кашлянуло по-старечому, запитало:
- То ти, Мотре?
- Ночувальника знов собi ма те, - кинула на пiч. - Та ще такий
обидчивий... Не на нас обиджайтесь!
- А я не на вас.
Вказавши на лавку, буркнула ночувальниковi:
- Лаштуйтесь тут, - i вийшла з хати.
Шамiль розсупонився, скинув сiряк, повiсив у кочергах; там i торбу
прилаштував, сам сiв на лавi. Надворi знову загупала сокира. Як був,
Шамiль пiдхопився, вискочив у самiй гiмнастьорцi, вирвав у жiнки сокиру з
рук... Незабаром жiнка вже готовi дрiвця пiдбирала.
Повернувшись до хати, непроханий ночувальник тепер сiл на лавi
упевненiше. На коминку заблимав каганчик. Iз-за нього з'явилася
закуйовджена борода. Чиясь старiсть вивiдливо вдивлялась у Шамiля. Звiдки
та куди йдеш, чоловiче, та що чувати в свiтах? Чи правда, що ©х пiд
Сталiнградом вiдрiзано? I що нашi фронт проломили, полки сибiрякiв на
зарятунок iдуть? I чи не чув, що з'явилася нiбито в зарiчанських краях
якась дiвчина невидюща? Вже й полiцiя за нею ганя ться, а впiймати нiяк не
можуть, дарма що зовсiм незряча, молоком у Нiмеччинi ошпарена...
Люди виявились як люди. Дали повечеряти. Вранцi дали ще й поснiдати.
Вiддарунку не вимагали. Одначе овес ©м тут свiй залишив з торбою у
вiддяку, сказавши, що не хоче мати зайвого тягара.
- Ви ж заходьте, як будете повертатись, - почув навздогiн, пускаючись
нарозвиднi в дорогу.
Але вдруге не довелось йому почувати. Коли повертався звiдти, де був,
ще в протилежнiм кiнцi села стривоженi жiнки попередили:
- Не йдiть у село! Там обшуки сьогоднi, всi хати трусять!
Звернув навмання в низини, i вже знову йому заходила нiч. Йшов по
замерзлому озеру, пристоював в очеретах. Чомусь це завжди сумно - бачити
заметене снiгом озеро. Кущиться бляклий, поламаний вiтром очерет. Але бiля
кожного кущика - ямка: то хоч i бляклий, а знизу вiн диха ... Ще далi
повмерзалп в кригу настовбурчеиi лозняки. Може, десь тут влаштуватись?
Зривалось на хуртовину, надвечiр'я скрадало обрi©. Але тут було затишно.
Слiди, собачi чи вовчi, мережились по снiгу, хтось саньми про©хав, видно,
брав звiдси хмиз, - зосталось пiсля коня мерзле груддя кiзякiв, чорнiли
огарки загаслого вогнища. Далi йти чи вкублитись отам пiд кущем? I
зненацька здригнувся вiд оклику:
- Ти хто?
Нагла, непередбачена ситуацiя! Мисливен.ь з рушницею, з зайцем
зiв'ялим, обвислим при боцi, нечутно з'явивсь iз-за верболозу.
"Шуцман!" - першою була думка. Бо хто ж iще зараз ма право полювати? I
рукав оперезаний смужкою, як для трауру... Холодними змруженими скалками
з-пiд вушанки незнайомець розгляда Шамiля. Ма , видно, око пристрiляне, -
такого не обдуриш. Наскрiзь пронизу тебе, бачить крiзь сiряк, що там у
тебе за пазухою, що i в душi. Зда ться, без допиту вгадав уже, хто ти е, i
куди ходив, i з чим поверта шся. Мовби роздяга тебе до цурки, i вже все
вiн крiзь тебе розгледiв: барак твiй, i товаришiв, i отих металургiв iз
селища, з якими ти нiч сьогоднi провiв, дивлячись, як вони бiля плити, мов
алхiмiки, при лампi карбiднiй роблять радiодеталi та виливають ложки з
бiлого пожмаканого металу...
- В мене документ ...
- Не треба. Зайдем в комендатуру, там з'ясу ться...
В лiтах уже, i обличчя без лютi, нiчим нiби й не потворне.
Натоптуватий, з пузцем. Може, навiть сiм'янин, жiнку й дiтей, мабуть, ма
вдома... Ждуть, що батько зайця принесе! Заполював таки нещасного вуханя:
зiв'яло повис, обтягу боки мисливцевi. Видно, меткий стрiлець. I
почува ться, що в такого не вiдпросишся, такий не вiдпустить.
- Чи, може, вiдпустите? Ми тут не бачились. Кожен сво ю дорогою...
- Розминутись? О нi, чоловiче, розминутись нема деi свiт став тiсний...
I рушницю звично зпяв iз плеча:
- Рушай, рушай!
Через надвечiрн озеро йдуть. До того горба, на якому, розкинувшись,
бовванi село.
Iдете. Мовчки. Дво вас, зовсiм не знайомих, нiколи не стрiчаних у
життi, i нема на свiтi мови, на якiй ви могли б порозумiтись. тiльки те,
iцо роздiля вас, що ляга мiж вами непереходимою прiрвою. Не зна ш
навiть, де ти. Незнайоме все, очужiле. Саван снiгiв. Леза криги. Свiт
тiсний?
Для добра став тiсний, а для зла просторий? Як приведе, одразу ж тебе
обшукають. Навiть i мертвого роздягнуть, знайдуть на тобi те, чого не
мусять знайти! Тiкати? Вiд його пострiлу не втечеш. Отак в цей вечiр i
згинеш? На цьому скутому кригою озерi, серед вилинялих, жалюгiдно
розхристаних кущiв осоки?
Але в тiм-то й рiч, що Шамiль не збирався вмирати! Вiн зараз людина,
яка не ма права вмерти. Ще зоддалiк, не доходячи горба, помiтив темне
гнiздо ополонки. Ледь-ледь затягло ©© кригою. Старанно обминув ©© i поволi
став дертись на гору. Чув позад себе натужне дихання мисливця. Була мить
роздуму, нiби передсмертного. I враз всi ю звiрячою пругкiстю кинувся
вниз, ударом цiлого тiла садонув того пiд ноги. И насiв. Рукавицю загнав у
рота. Поволiк. I шубовснуло, i пе стало. Знову була ополонка. Темно
лиснилась, колихалась без зашерхло© криги вода.
Не пiд одним кущем ночував цi © ночi Шамiль. Коли, скоцюрбленого,
замiтало й топило у сон, вiн не давав собi потонути: зiбравши всю волю,
через силу виборсувався з-пiд снiгу й далi шугав у колючу розвихрену
темряву. Голками сiкло навстрiч, i ковтав голки. Здавалось, зовсiм уже
замерза , скоцелi пiд кущем, не в змозi пiдвестись, а таки пiдводивсь.
Щось дужче за втому i виснагу пiдводило його, спонукало, пiдштовхувало, i
вiн далi тягнувся до нiби недосяжного вже барака, до неволi сво ©.
Беззбройний i беззаконний. I хай, може, хтось згодом колотиме тобi очi
нещастям тво©м, може, який-небудь Вiхола у сво©й засмальцьованiй анонiмцi
колись дорiкне тобi тво ю неволею, тим, що не вмер... Власна совiсть тобi
оборона. Ти зна ш, в iм'я чого зараз дола ш цi божевiльнi, вихрястi, аж
нiби кругойдучi снiги. А чому не вмер? Не ма права вмерти, i все!
Краю не було цiй ночi. Незвична млiсть розморювала всього, ноги
стопудовi не витягти. Почував, як тiло вогнем горить, як туманяться очi.
Зрозумiв: почина ться гарячка. Темрява слiпила, робила його невидющим, але
й тодi дiвчина, ота ослiплена полонянка, пливла у снiгах попереду, вела,
виводила його з нiчпих хуртовинних блукань.
Добравсь до барака пiзно вночi. Напiвпритомного, ледь живого, хлопцi
втягли його через пор©г до барака. Разом з радiодеталями в пазусi, з
котушками, з листiвками про Сталiнград. Мерщiй роздягли, взялись вiдтирати
на нарах, а вiн горiв, стогнав, бився в маячнi сорокаградуснiй... Не чув
Шамiль, як котрийсь iз хлопцiв, що стягав перед тим iз нього гiмнастьорку,
чимось вражений, гукнув, стоячи серед барака:
- Братва, сюди!
Оточили його, кiстлявий куляк рояшкнувсь, i з долонi товариша блиснуло,
сяйнуло ©м усiм: новiсiнький орден Ленiна свiтився на темнiм, зашкарублiм
листку долонi.



XVII

Та все ж весна прийшла, розiллялася повiнню. Не стало снiгiв,
засвiтилися плеса, на ©хнiх широких екранах вiдтворилось сво ю небеснiстю
небо. Бiлi хмари кучерявились, i навiть плавневий глiд бачив на екранi
води сво чисте цвiтiння.
Балки поперетоплювало, i Катря довго не приходила, - не було перевозу.
Не знала, що Йвана було тяжко побито i тепер вiн весь у синяках ледь
сновигав по стайпi. Запевняв усiх, що й сам не вiда , за якi грiхи.
Перед тим була панiка велика. Ще розквашений снiг брудним мiсивом лежав
бiля ста нь та бiля майстерень, коли вперше тут загримiло. Незвичайний був
тембр цього грому. Без весняно© небесно© легкостi - лише важке низько
двигтiння по обрiю... Але'як воно порадувало! Як заблищали очi надiями! I
незабаром повалила на ма ток всяка нечисть - переполохана сарана втiкачiв
iз-пiд фронту. Коменданти, старости, шуцмани... Саньми та возами, повними
барахла. Нагнали табуни коней, лишаюватих, коростявих, у виразках. Весь
ма ток став схожий на величезний кiнський лазарет. Здоровiших гнали далi
за Днiпро - нiмцям на ковбаси, а недiшлих збивали просто в загорожах -
ста нь для них не вистачало. До того ж у стайнях по тамбурах кублились
ночами втеклi перепудженi шуцмани, яким не дiсталось теплiшого мiсця,
заливали тривогу самогоном, перечiкуючи, доки вляжеться буря, доки
проясниться: чи вертати назад, чи тiкати далi?
Тодi й побито було Решетняка. Якось уночi в тих за©жджих пропала зброя
з саней чи з тамбура, зчинився переполох: хто мiг викрасти? I, звичайно,
найперше старшого кiнничого за груди:
- Де?
- А звiдки я знаю?
- Мусиш знати!
- Не бачив. Не чув. Не знаю, чи й була вона в вас... Довго розлючено
били, допитуючись: де? Не могла ж ©хня зброя звiятись вiтром?
В барацi весь цей час жили наелектризованим, сповненим чекання життям.
Готувались до прориву через фронт, як тiльки наблизиться. Але не
наблизивсь. Погримiло недовго i перестало. Не чути, хоч як вслухались,
напружуючи слух. Довелось хлопцям знову братись за вила, за лантухи та
лопати. Та ще бiльше нервiв i сил вiдбирала пiчка пота мна робота: добута
Решетпяком зброя не гуляла...
Зiйшла снiгова вода, i всюди в плавнях, на лозняках, як ватерлiнiя
весни, сохне листя торiшн , вимитi коси завислих трав...
Коней, якi не пiшли на ковбаси, остаточно вибракувашiх, наказано було
вiдправити в плавнi, на острови. Буде там кiнський лазарет. Яких
пострiляють, а iнших пустять на випас. Пастухом до них призначили
професора Iзюмського, а в пiдпасичi йому...
- Пiдеш ти, Колосовський, - дав наряд Вiхола. - Вiн професор, ти
студент, якраз i буде коняча кафедра.
I пряму Богдан в конячий той лепрозорiй.
Край радгоспних земель, де рiвнява полiв кiнча ться, збiгають униз
порослi тернинням яруги та глинища, а десь далi на пiвдень мрi залита
сонцем заплава. Коли стати на згiрку, аж пiд обрiй видно звiдси ледь
охопну оком мерехтливу далеч i села розкиданi, потонулi в нiй. Блищить
хибке свiтло в'юнисто© степово© рiчечки, яка то гасне у рiдколiссi, в
берегових заростях, то знову зблиску на вiдкритому, щоб потiм,
розiллявшись на рукави, тихо увiйти сво©м розгалуженим гирлом у могутнi
води Днiпра.
Мглi день. Сто©ть, дивиться Колосовський на заiмлене поиизов'я, i
образ коней якихось незнищенних протина вiдстань часiв i епох. Вiд
гипетських колiсниць промчалися крiзь вiки до цього залiзного XX вiку...
Де ж той лазарет? Де тво© буйногривi? Нагледiв нарештi: жалюгiдно миршавi,
нiби оптичпо зменшенi до розмiру комах... Порозбрiдавшись серед лознякiв,
похнюплено випасаються в маревi...
Спустившись вниз, перебрiв потiчок, теплий, прозорий, висвiтлений до
дна. За кущами сiрувато-срiблистими, на яких поначiплювалось листя та
сухотрави, нанесенi повiпню, лишаювата коняка пасеться. По тому, як вона,
змiнюючи мiсце, натужно високо викида голову, догадався, що ноги ©й
спутанi. Або обраненi. Чи, може, й зовсiм на трьохк пасеться. Скiльки ©х
тут бродить, вибракуваних, нещасних, в цьому кiнському лепрозорi©?
Худоребрi, кошлатi. У ранах зiiструплених. Оводи б'ють, карболкою тхне...
Одна сто©ть, не пасеться. Губа якось жалiбно, по-старечому одвисла. Нi, не
спить.
Фiолетове око скосилося на Богдана, повне смутку, повне яко©сь сво ©,
конячо© задуми...
"Ми лиш конi, не люди. Але i в нас своя, коняча судьба. I смуток
свiй, i бiль. Може, нiхто з вас, людей, i не зна , що конi вмiють кричати.
Небагато хто чув, як конi кричать! Коли ©х танки чавлять, затиснувши десь
на камiнних розпашiлих кар' рах. Обранених, схарапуджених, пiдгрiбають
гусеницями i роблять iз них криваве мiсиво, життя з них вичавлюють,
притиснувши разом з упряжками до скель. I очi пашi кiнськi, великi вiд
болю й розпуки, востанн видивляються зелений свiт i вже зазирають у морок
нiчогостi.
А бачили ж ми лобатi гранiти Подiлля! Звикли до артилерiйських канонад.
Не лякала нас гпека бою. А якi з пас вцiлiли пiсля побо©щ, Днiпро
перепливали вiдхропуючись. Були знову бо© i оточення. Коней теж беруть у
полон. Тепер ми тут. Пауль-управитель особисто розсортував нас. Тикаючи
стеком, ходив, розглядав, i ми зненавидiли його жокейський огидно гнутий
кашкет, i його вуха ослячi, i його стек. Залишив на стайнях дужих,
роботящих. Вони тепер всi на роботах - у хомутах, у шлеях... Решту
вибракував, щоб не мати ганьби пiд час можливих iнспекцiй з reбiту. До
яких мав пiдозру, що хворi на can, - наказав пострiляти, наш кiнський
могильник тут .
А ми, вибракуванi, тi, що конюх-професор нам опiкун? Нас - на острiв, в
лознякуватий цей лепрозорiй. Бродiть до особливого розпорядження. Може,
знадобитесь ще райхорi з сво ю коростою. Чи, може, й нас буде перестрiляно
згодом, щоб добути з нас шкури?
Слiпнемо тут од блиску води, закошлатiлi, протхпутi карболкою та
формалiном. Цiлоденне оводи жалять, облипають знiкчемлених,
закоростявлепих нас, мовби викинутих iз подiй, мовбi назавжди вилучених iз
життя.
Були в батарейних упряжках, знали шквальнi лоти, схожi були на тих
давнiх, оспiваних... Вiд бiлих копей античностi, вiд рейдiв червоних
тачанок до оцих лазаретних змиршавiлих шкап - невже це i наш житт вий
цикл? Звiдти, де ми нарiвнi з во©нами були, лiтаючи на розбойовищах, до
цього убогого животiння, у ранах, у виразках, зi збитими холками, з
обшмульганими шиями, серед вiчно© туги цього лепрозорiю?
Гедзi б'ють, мухи-жалицi сiдають нам на загно нi рани. Мiж лозняками
пасемось, нiкого не бачимо, не чу м нiзвiдки iржання. Тiльки часом хтось
випадковий загледить нас зоддалека, iз глинищ, iз круч: що за конi? Чого
блукають пустопаш? Чого так сумовито обмахуються бунчуками хвостiв?"



XVIII

Те, що було колись професором Iзюмським, що знало зорянi карти,
наводило телескопi© в глибини свiтобудови, тепер, згорбившись, куняло
вiдсторонено в затiнку пiд куренем в накинутiм па плечi острьопаному,
порудiлому сiряцi... В закудланiй бородi, мiж обротьок та попон, з ногами
порепаними...
Нi, однак, не куняло. Шамраючи губами, професор зосереджено щось
креслив хмизиною по пiску. Острiвний архiмед у канцур'©, не одразу вiн i
помiтив Колосовського. А помiтивши, змахнув хмизиною сво© креслення. Якесь
порване коло зосталось.
- Сонячний це годинник у вас, чи що?
- Сонце мене зараз не цiкавить.
-А отi цикли сонячно© активностi... Сонячний вiтер, та мничi бурi
протуберанцiв - вони ж зостались?
Професор уважно видививсь на Колосовського. Не перший день зна вiн цих
хлопцiв з барака. Ще працюючи на воловнi, доглядаючи бугая племiнного, що
ледве його не заколов, астроном потоваришував з холодногiрцями. З
цiкавiстю приглядався: що за люди? Де береться у них оця живучiсть? Яка ©х
сила, яка мудрiсть пiдтриму сво©м елiксиром, щоб не розпалась в неволi,
не погасла душа? " серед них люди лицарсько© достойностi", - часом
хвалився дружинi, що теж разом iз ним, iз професором, впряжена у санчата,
прибилася з мiста сюди крiзь хуртечi першо© окупацiйно© зими. Вчена жiнка,
доцент, генетик, десь вона зараз в городнiй бригадi горох та квасолю
прополю , - заняття ©й Вiхола пiдiбрав якраз за фахом...
- Не до сонячних бур менi зараз, юначе. Бурi земнi, оцi нечуванi
дисонанси та дисгармонi©, - ось би на чiм зосередитись... Людина - що б
там не викоювалось, - вона, зрештою, унiверсум... Альфа i омега всього...
Ви не згоднi?
- Це ми ще обмiрку мо. Маю честь вiдрекомендуватись: студент
Колосовський у ваше прибув розпорядження.
- I вас у цю юдоль конячу? Що ж, удвох буде веселiше. Навiть тут, на
самому сподi життя. Давно прошу пiдпомогача, бо ноги ось порозпухали,
часом i встати не можу... Задавнений ревматизм, а тут сирiсть ночами... В
табунщнки треба молодшого.
Богдан окипув поглядом коней.
- Кажуть, мiж ними е хворi на сап?
- Брехня. Таких пострiляли, хоча навряд чи й були вони сапатими. Може,
просто яке сво©м непородистим вигялдом фольксдойчевi не сподобилось, а вiн
же цiнитель, знавець, принаймнi такiш вважа себе... Жоке м нiбито
прiцював до вiйни на одному з кiнних заводiв, чистокровних готував на
експорт...
- серед цих такi, якi згодом могли б пiти пiд сiдло?
Професоровi вчувся в його словах нiби натяк якийсь, розвiдування. Про
дещо вiн навiть догадувався ранiш, коли отi чутки докочувались, що десь
уночi невiдома рука стратила ще одного зрадника, ще якого-небудь
шуцмана-людохвата вiдправила на той свiт... В такi речi, однак, вiн не
волi втручатись, хоча и симпатизу людям, здатним до дi©.
- Потроху оклигують, - професор нiби машинально, одним змахом лозини
крутнув по пiску, i вималювавсь безхибний, правильно© форми елiпс. -
Взагалi створiння сумирнi, безкривднi, з ними порозумiтись, но-моему,
легще, нiж з декотрими з двоногих. Звичайно, нiмина, тварина мовчуiца, але
вона теж тямить. Кiнь не до батога, бiльше до ласки чулий... Чи вiдомi
вам, до речi, слова Арiстотеля про психiку коней? Про внутрiшнi можливостi
оцих створiнь, що ©х вiднинi доведеться пасти та промивати карболкою?
- Арiстотеля читав, а про коней у нього...'щось не пригадую.
- Я згоден iз ним, що i в цих безсловесних - хай у початкових стадiях,
в ембрiонах, - але вже зародки тих душевних станiв, що властивi й самому
роду людському. Доброта чи злобнiсть, хоробрiсть чи боягузтво, лагiднiсть
чи буйнота вдачi, пiдступнiсть або прямота - зерна цього, запевняю вас,
i в конячiй душi. Ви самi в цьому перекона тесь. Будьте спостережливi,
якщо вже опинилися в Цiм лазаретнiм вигнаннi, на околицi всесвiту...
- Я солi принiс i трохи крупи-шрапнелi.
- От i добре... А в мене он казанок .
Неподалiк попелилося на пiску загасле вогнище, лежав боком обкурений
сажею казанок з невишкребеною засохлою саламахою. Над нею ро©лися мухи.
- Що тут можна? - нахилившись, розмiрковував професор. - Можна хiба що
писати, iга нiмецький кшталт, трактат про Неволю. Пiддати цей стан, та©;
би мовити, спектральному аналiзовi, обмислити саму природу Неволi... Чому
поневолювач не може визнати тебе, самодостатню твою вартiснiсть? Та iнакше
вiн мусив би перестати бути поневолювачем! Для нього образа вже те, що ти
людина, що претенду ш на повноцiнне право людське. Адже вiн все сприйма
по-сво му. Для нього безправство людини не порушення норми, а якраз норма.
Ти не можеш iз ним зрiвнятись, не повинен, не здатен! Самим сво©м
iснуванням, надто ж сво©м iнтелектом ти просто обража ш його. Тво мiсце -
в хомутi, який уже тут iнтелект! А коли, окрiм всього, ти що ii не
зломлений, щось там ма ш за душею, - то це взагалi обурливо, це майже
кримiнал. Бо якщо ти справдi не ";пiЛii, а така ж людина, як i той, що