Гончаров Анатолий. Циклон

пiвтори хвилини екранного часу.
Ягуар Ягуарович i зараз почува на собi тягар вiдповiдальностi. Нiколи
б не згодився визнати себе звичайним виконавцем, в усе, що робиться, душу
вклада , i це да йому вiдчуття сво © необхiдностi в групi. Не вiдпустив
би Ярославу в нiчну по©здку саму, пiсля вчорашнiх знiмань почува ще
гострiшу потребу берегти тендiтний цей скарб, ©хньо© групи крихкий
самоцвiт. Справдi, чого ©© викликають? Може, змушена буде кинути все, i
тодi - стоп, робота! - до дiдька полетять усi тво© графiки. Такою
артисткою варто дорожити, ©© мусиш оберiгати, плекати, пантрувати, навiть
прислужитися ©й не грiх. I хай вибiр залежав не вiд нього, але вiн певен,
що й па його думку було зважено також. А з якою принциповiстю вiдтрутив
вiн ту нахабну претендентку на- ©© роль! Агнеса в сво©х домаганнях не
зупинялась нi перед чим, пустила в хiд якi тiльки могла зв'язки... Ягуар
Ягуарович тут не визна нiяких компромiсiв. Мистецтво - понад усе! Бачив
Агнесу, коли вона дебютувала в iншiй кiногрупi пiд протекцi ю свого
чоловiка. Яка вона жалюгiдна ставала в оточеннi кiнокамер! Око об' ктива,
здавалось, паралiзувало ©©. Перед тим вузли в'язала iз свого законного,
командувала ним, як хотiла, а на знiмальнiм майданчику було ©© не
впiзнати, ролi ©хнi рiшуче мiнялись: тут уже чоловiк над нею владика,
принижу , останнiми словами взива публiчно, а вона тiльки щулиться i
смi ться якось нерозумно. Не по-сво му. Боязким, ненатуральним смiхом.
Брутальнощi його зносить покiрно, вони ©© мовби зовсiм не ображають. Отака
вона, магiя мистецтва: не маючи таланту, жiнка тут згодна стати рабинею,
аби лише потрапити на екран! Мабуть, тiльки талант да вiдвагу,
впевненiсть у собi. Всi сумнiви, зда ться, покидають Ярославу, як тiльки
вона вступа на майданчик. Тут ©© не побачать розгубленою. Вмiти так, як
вона, вiдсторонитися вiд усього, не чути ревiння лiхтвагенiв,
'зосередитись, прислухаючись тiльки до свого внутрiшнього голосу... Чимраз
iнша з'явля ться перед актрисою хлопушка з номером кадра... Ярославу це не
обходить, вона живе у сво му. Це нiжне створiння, все зiткане з дiвочо©
ласки й доброти, воно справдi володi силою перевтiлення, вже нема
сучасних манер, образ набува настрою, наповню ться пристрастю, сценарний
натяк пiдхоплено, вiн уже топко, розма©те й смiливо розвива ться в ©©
щедрих iмпровiзацiях...
Звичайно, Головний веде, для нього важливо не випустити з рук штурвал
цього мистецького корабля, кожну мить ма стежити за всiма елементами,
вiдрахову метри, хвилини, трима на оцi кожного, контакт його з
оператором часом доходить рiвня вза много розгадування думок на вiдстанi.
Колектив злагоджешiй, люди знають технiку, свiтло, можливостi кадра, i вся
ця битва за успiх, вся ця каторжна праця з ©© несподiванками,
iмпровiзацiями, доробками на ходу мусить потiм вкластися в кориснi метри,
в якi-небудь сто десять хвилин ще однi © людсько© iсторi©... Все можна
пiдрахувати, убгати в лiмiти, не пiдда ться облiку тiльки те, вiд чого,
власне, й залежить екранне життя фiльму. Творчiсть, - за нею тут перше
слово, ©й, примхливiй часом, невловнiй, як видиво, тут пiдпорядковане все.
Бо тiльки вона й здатна сягнути з екрана в глибини душ, щось людям
вiдкрити, виправдати затраченi на не© зусилля.
Ягуар Ягуарович не з тих, хто применшу свою роль с усiх цих
колективних зусиллях. Зна цiпу iншим, але зна цiну й собi. Його девiз:
"Нe належу до тих, що круглi колоди носять, а квадратнi беруться котити...
У нас поширено не, але я сторiнник iншого стилю: кругле коти - на те воно
й кругле... Мiзкуй i мiзкуй - на те й ма ш у лобi пiвкулi..." Як приймуть
фiльм, яку дадуть йому категорiю, який манiмо припат, - нее це дiя нього
було зараз не байдужо, i все, власне, започаткову ться звiдси, залежить
вiд пайтонших порухiв настрою актриси. Хай нона зараз далека вiд цих
речей, але ж ти й про це думати мусиш!.. Всяко бува в ©хньому середовищi:
перед вiдповiдальними зйомками чиясь заздрiсть навмисне може розбудити
актрису анонiмним дзвiнком, щоб не виспалась, рознервувалась, втратила
творчу форму... Може, й ця телеграма такого гатунку, голос чи©хось
пiдступностей, заздрощiв абощо? Ма оберiгати Ярославу, вартовим ©© спокою
трясеться в газику при нiй по брукiвцi ще цiсарських часiв.
- Картаю себе: треба було таки за©хати додому... Обiцяла ж...
- Не хвилюйтесь, це головне... Повiрте моему досвiду: нiчнi телеграми,
як правило, приносять радiснi несподiванки.
На поштi не довелось ©м довго чекати. Телефонiстка одразу з' днала
Ярославу з ©© обласним мiстом. Мамин гблос у трубцi.
- Що сталося, мамцю? Як ти в областi опинилась?
- Гiсть у нас iз Канади... З готелю телефону мо... Вся рiдня зiбралася
тут па проводи, тiльки тебе нема.
Дядько Яцько гостить у них. Той самий, якого зна Ярослава тiльки з
листiв, що бачив ©© тiльки з екрана, першу артистку в ©хнiм роду... На
схилi вiку зiбрався провiдати рiднi мiсця, витратив, може, на це останнi
сво© заощадження, "так шкоду , що не побачив тебе, хотiв твiй голос
почути...".
- Як у тебе там, доню?
- Знiмаюсь, мамцю! Все добре, чудесно!
- В тебе ж ангiна була... Не пий холодно© води, Славцю...
- П'ю, мамо! - смiялася Ярослава. - Все п'ю! I холодне! Й таке, як
вогонь!..
- Йой!
- Нинi щаслива я, мамо! Знайшла нарештi себе. Ми вам потiм привеземо
наш фiльм, п клубi влашту мо перегляд, а ? - I одразу ж: - Здрастуй,
татунцю! - Чула батькiв розважний, лагiдний голос... I веселий, захмелiлий
голос старшо© сестри Рузi, i братово© Танасi... Чула родакiв ближчих i
дальших, - скiльки ©х там зiбралось сiльською родинною купою в люксусових
покоях обласного готелю!.. Один по одному пiдходили до телефону,
вигукували щось веселе, котрийсь навiть приспiвав: "Ой дрiбуча коломийка,
дрiбуча, дрiбуча!.." I нарештi дядько Яцько, той легендарний для не©
мореплавець, що буйнував юнаком па палубi серед океану, вирипав стерно та
бився з агентами, - екзотична "людина в кожусi"... Було б вчинено розправу
над ним на кораблi, якби не стали iталiйцi та серби тодi на його захист,
такi ж збiдовапi, як i вiн, шукачi заробiткiв... Старечо хлипа у трубку:
- Славцю, дитино! Так хтiв тебе видiти... Вранцi ав'йон, вiдлiтатi
маю... Побачитись при©здив... Рiднiй землi вклонитись... Може, й не
доведеться бiльш...
Ковтав слова, розхвильовано белькотав, як про найбiльшу подiю:
- Колодязь вiiдiн... I бiля нього грушка та сама!.. Говорив про се, про
те, про родичiв кревних, як ©х багато та як файно вiтали його, i - знои:
- Та сама грушка бiля колодязя, та самiсiнька... А стiльки лiт зiйшло!
Сльози здушували Ярославу. Рiдна людино! Кровний голос, iiрилi©нулпй з
чужини!.. Не знаходила слiп, якими б пихлюпнула йому сво© почуття...
Кинути б зараз все i майпутi©? Весь рiд численний зiбракся, крiм гебс.
Майнути? Вдатись би до Головного; але чи вiдпустить? Нiзащо. За якiсь
години знову зйомки, отi самi наймiсткiшi хвилини екранною часу,
наймiсткiшi, може, з усього твого життя. Та чи й сама згодилась бii
перi^iватн потiк натхнення, якого так довго ждала i якому нема i не буде
нiчого рiвного! Так, це понад усе! Бо це - для всiх!..
В кiнцi тiльки й спромоглася спитати гостя iздалока:
- Якi ж вашi враження? Як вам наше життя? Була пауза довга, знову щось
схбжс на схлип, потiм вiдповiв:
- Бережiть це життя. Iншого нн не знали, того, що гнало нас iз торбами
по свiту... Тож - бережiть!
Ще i в машинi довго iге могла заспоко©тись, погамувати свою
розбсi©теженiсть. "Бережiть... Бережiть", - все чулось крiзь схлипи
старечi i проймало до болю, як пiдсумок чийогось життя, як заповiт.
Займалось уже па свiт, хмари копичились по крайнебу, наче продовження
гiр. Зачинався новий день працi, напруги, розпалених пристрастей, знахiдок
i невдач, безкiнечних дублiв, день тугих екранних хвилип.



XI

РОЗПОВIДЬ ЖIНКИ-ГЕОЛОГА (бiля пiонерського вогнища)

- Я теж була там, в каменоломнях Аджимушкаю. В катакомбовiй темрявi, що
стала нашим буттям, що тяглася кудись в безкiнечнiсть. Серед тих, що лише
з листочкiв перекидного календаря дiзнавались, що плин часу не зупинився,
що й далi трива лiточислення днiв, якi десь там нагорi змiнюються сонцем,
вiтрами, виблискують морем, залишаючи нам тiльки нiч, нiч безперервну...
Конi, кажуть, слiпнуть у шахтах, а ми не послiпли, ми при скутгах
свiтлячках ще бачили себе, сво© муки, лахмiття, здичавленiсть... Тiнi
пiдземелля з голосами людей. Була разом з тими, що смоктали камiнь,
добуваючи вологу. Я теж, божеволiючи вiд спраги, довготерпляче, по
крапелинцi, збирала ту вологу з печерних сталактитiв для поранених нашого
пiдземного госпiталю.
Аж до того дня, коли по штольнях пролунало страшне, лиховiсне: "Гази!"
В пiдземелля докочувалось якесь ритмiчне постукування нагорi, нам i в
думку не клалось, що то компресори нагнiтають гази. Жiночий зойк полохнув
людей: стало видно, як з пiвтемряви густа хвиля кiльчиться, жовтими
удавами рухаючись на нас, густiша , здушу груди, - i катакомби вперше вiд
предковiчних часiв завили виттям нелюдським. Жах збезумив людей, що на
тво©х очах задихаються, груди рвуть, синiють, падають, з хрипiнням б'ючись
у конвульсiях...
"Протигазiв! Протигазiв!!!"
Масок не вистачало, дiти кричали й матерi.
Мовби згадавши, що, крiм катакомбового, iсну ще якийсь iнший свiт,
кинулись потовпом до центрального виходу, шланги били нас по обличчю,
вганяли нам газ у бронхи, у душi. Я бiгла з чи©мось малям на руках, бiгла
без протигаза, притискаючи до рота йому i собi зволожене ганчiр'я, а коли
винесла, воно було мертве... Посинiло, кiстляве холонуло в мене на руках
те чи сь задушене життя, - може, майбутнiй астронавт... Компресори
працювали дужо, ритмiчно, в напiвпритомностi я бачила тих - бiля
компресорiв, вони стояли мiж бурим нiздрюватим камiнням i реготали,
дивлячись, як ми вискаку м з нори, iз хмари газу - фантастичнi, бруднi,
немитi створiння, недодушенi пiдземнi кроти...
Потiм - степ у полинах i небо кольору сивого прив'ялого полину. Гiрке
небо, пригiркле повiтря довкола, - я ще видихала iз сеое хлор, ще й тут, у
степу, вiн здушував менi груди. Ступала кудись i чула пiд собою землю,
наповнену в надрах живими людьми, ©хнiми прокляттями, криком та стогоном.
Ще перед тим наслухалась, що катакомби тягнуться вiд Керчi на багато
кiлометрiв, i, здавалось, якраз отут, пiдi мною зараз вони пролягають,
кричать людьми, що, задихаючись, падають в клубовиннях тру ва, перед
смертю здирають iз себе маски не дiючих уже протигазiв, благають:
виведiть до душникiв... Вся пiдземнiсть - в живих людях, у корчах мук,
у скриках останнiх проклять.
Може, я мусила теж там зостатись? На вiрну смерть, на удушшя? Була я
молода, як ви оце, Ярославе, тепер, i була закохана, i вiрила, що десь
живе моя любов у матроськiй тiльняшцi... З жiнками та дiтьми вискочила в
безумi, сумлiння мучило, що страх мене пересилив... Майже тваринний
iнстинкт погнав, як побачила поранених, що задихнулись на тапчанах, нашу
Танго-медсестру побачила розметану бiля них на пiдлозi i лiкарку
бездиханну, Золотокудру... Може, не треба було б менi вискакувати, може,
малодушною виявилась? Так, я не геро©чна натура, знаю це. Вiн би зостався.
Як отi чотири молодi лейтенанти, що, обiйнявшись, стояли пiд стiною у
штольнi й востанн , востанн в життi спiвали "Iнтернацiонал". Той, кого
кохала, кого ждала з десантом, в такiй ситуацi© став би поруч iз ними
п'ятий. А я не спинилась, пробiгла, пiдхопивши чиюсь дитину, зачманiвши
вiд газу, вискочила... Брудна, у вошах, добре, що вiн не бачив мене таку.
I нiколи вже не побачить.
Рибальськi жiнки-керчанки врятували мене, нiкому не потрiбну тепер
медсестру, дали цивiльну одежу, i я пiшла степами на пiвнiч, з жахом
озираючись час вiд часу на це мiсто кошмарiв, на зловiсну тепер
Мiтрiдатову гору. Нi, навiть уявити не могли в часи Мiтрiдата, що тут
доведеться пережити людям прийдешнiх часiв.
На пiвнiч кудись iшла, одна пiд безмежним небом, босi ноги пiсля
катакомб незвично ступали по рiвному, теплому, серед скупо© рослинностi:
солянка, верблюжа колючка, дюшан... I все менi було таке дороге! Ледве не
кричу! Дорогий менi вiтер! I цей кущ кура©ни, заячий холодок...
Компресори вже не нагнiтають газ тобi в груди, п' ш чисте повiтря, що
його цiлий океан розлився пiд цим високим i вiчним небом, над степами та
горами таврiв. Стiльки повiтря! Вистачило б його на всiх, а те дитя
катакомбове не мало ковтка кисню, в двадцятiм сторiччi загинуло вiд
удушшя... Виродки з синiми очима - чи©сь дiти, чи©сь сини! - розкарячено
стояли над нами бiля компресорiв-газокачок i, розважаючись видовищем,
реготали. Ось це приголомшило мене тодi бiльше, нiж газ.
Взимку, ще коли ми стояли на Кубанi, привезли до нас партiю полонених
нiмцiв, тяжко поранених, пообморожуваних. Особливо чомусь багато було
поранених у колiна. Це треба велдких бинтiв i зовсiм чистих, стерильних,
щоб гiпс накладати. А в нас з усiм сутужно: нi зайвих бинтiв, пi шприцiв,
пi глюкози. I все ж наша Золотокудра каже мо©й товаришцi, Танi Криворучко:
- Перев'язуй.
- Не буду! - крикнула Таня, i в плач. - I сама не перев'язуватиму i
бинтiв нiкому не дам! Бо он наших бiйцiв везуть з такими самими ранами,
сво©м не вистача , а це ж - фашисти... Убивцi!
Надвечiр, коли сво©х уже попорали, пiдходить до мене Таня:
- Ходiмо глянем на тих...
На нiмцiв тобто, - вони в сара© лежали. Пiшли, а ©м тепер стало ще
тяжче. Перев'язок уже й не вимагають, видно, розумiють усе.
Тапя каже:
- Давай, Зiно, хоч як-небудь.
Покликали санiтарiв, принесли, поклали одного ©хнього на стiл, огляда м
рану, а вона безсила, блiда - вже органiзм не бореться. Дивлюся на нього,
а в нього очi повнi слiз. Сивуватий, незлий, не з кадрових, видно. Розумi
все i вже нiби змирився, не супротивиться, дуже погано йому. Дивлюсь йому
в очi, якi нiби прощаються тихо, покiрно з життям, i думаю: "А що, як вiн
антифашист?"
Пiдiйшла Золотокудра, каже:
- Треба б зробити переливання... Але спершу спробу мо глюкозу.
Цього разу Таня сама й принесла глюкозу. Але коли стали вводити, вiн...
номер. I тут Таня не витримала: розплакалась. Може, нерви, може, далася
взнаки перевтома...
Випадок той згадувався менi потiм не раз: на порух спiвчуття, на
сльози, якими обливалася Таня над ©хнiм пораненим, гурт солдатнi вiдповiв
нам реготом бiля сво©х компрссорiв-газокачок.
Недодушену, степ тодi мене врятував, що, голий, лисий, без деревця,
розстилавсь навкруги. Картала себе, що по геро©чна натура, втекла з
катакомбiв, здатна, здасться, тiльки допомагати комусь, та всiм
спiвчувати, та ще тiкати здатна. Тiкати й тiкати все життя - до якогось
iлюзорного затишку, до любовi, яка здавалась тодi ще досяжною. Жага до
життя - цей один з найсильнiших людських iнстинктiв, вiн, мабуть, зостався
тодi диним з усього, що в менi було ще не вбите. Радiла, що йду, живу,
п'ю цiлюще степове повiтря, що його тiльки й не могли вiдiбрати вiд нас
кати, повикурювавши з каменоломень... Що мене втримало тодi? Отi
крапелинки, губами насотанi з намелю? Отi копита катакомбових коней, що ми
©х, коли вже нiчого не стало, вiдкопували у дальнiх штольнях i кидали в
колективний казан? Чи щось iнше втримало на свiтi? Все тодi, пiсля тих
ночей пiдземелля, вiдкрилось менi но-повому, здавалось, що все навкруги -
вiд заячого холодка й до блакитно© велнчi неба - створене для мене, для
мого щастя. Був неймовiрно прекрасний кожен вияв життя - i стебло полину,
i найменша пiд ногами мурашка...
Отак добрела до рiдного мiста. Не впiзнала його. Ще на початку вiйни,
коли нолютiшалн нальоти, всi бiлi будинки в мiстi були зафарбованi в
чорне. Графiтно-чорним стало тво свiтле, в розкошистих акацiях мiсто над
Днiпром. А тепер ще i в ру©нах його побачила, в брутальностi чужих
оголошень, в триво-кнiй метушнi облав. Не знаю, як не розiрвалась менi
душа, коли якось уранцi нашою вулицею гнали полонених матросiв, гнали з
кайданами на руках, на ногах, i голови ©хнi були сивi вiд iнею, i голоси
©хнi кидали увсiбiч щось схоже на пiсню, хрипке i безстрашно...
Згадка про це, може, i втримала мене потiм у таборi, коли виколювали
номер оцей на руцi, коли навiть ночами на нарах вчувався, бринiв отой
дорогий менi вiтер i вставало надi мною рiдне, безмiрне у сво©й великостi
небо.



XII

Задощило, i фiльмування довелось припинити. Ягуар Ягуарович
присмутивсь: засльотило, занегодилось, може, й надовго. Щоправда, причина
поважна: з неба лило й лило. Обважнiле гiлля дерев, зелень кущiв, картоплi
- все нiби порозбухало водою.
Скориставшись вимушеною перервою, Колосовськнй по©хав у справах до
мiста. Людей кiногрупи позаганяло в класнi кiмнати. Накурено. Стука по
кутках домiно. Ярослава, схилившись над партою, грав в шахи з
Бронеком-дев'ятикласником. Хлопець вигра вже третю партiю пiдряд, i юного
гросмейстера це диву : адже ж перед цим актриса легко його перемагала.
Бронек зсуплю брови, напружу всю силу свого iнтелекту, шукаючи якихось
пасток, розставлених суперницею. Заклопотаний грою, вiн i не помiча , в
якому настро© зараз актриса, не помiча , що ©й на вiях весь час крiзь
удавану веселiсть тремтять сльози: чимось ображена. А вуйна Домiнiка хоч
тiльки коли-не-коли зиркне в цей бiк, однак душею почува : щось iз
Ярославою не гаразд. Зда ться, пережива , що Колосовський не взяв ©© з
собою до мiста... "Не знаю, донцю, чим тобi й зарадити".
Сергiй розважа асистентiв та звукооператорiв тим, що загаду ©м рiзнi
химернi загадки, проводить сеанс пiд назвою:
"Трохи кабалiстики":
- Лiнкольн став президентом у 1860 роцi, Кеннедi - в 1960-му. Яку ма м
рiзницю?
- Сто рокiв.
- Наступником Лiнкольна був Джонсон. Наступником Кеннедi був...
Джонсон. Джонсон I народився 1808 року, Джонсон II-1908. Яка рiзниця?
- Сто рокiв!
- I Лiнкольн, i Кеннедi вбитi в п'ятницю. Вбивця Лiнкольна У©ло
народився в 1829 роцi. Вбивця Кеннедi Освальд - в 1929-му. Рiзниця?
- Йой! Сто рокiв!
- Ну й так далi. Як пояснити? Хiба не дивна циклiчнiсть?
- Вашу хронологiю ще треба перевiрити, - зауважу один з асистентiв. -
Дехто припуска навiть, що на землi бувають iнопланетнi. Якiсь та мничi
"санiтари" нiбито очистили океанськi острови, зараженi радiоактивнiстю, i
там тепер погнала буйна рослиннiсть...
- Це теж треба перевiрити, - висловлю сумнiв звукооператор, бородатий
юнак, що, як i декотрi тут, не голиться вiд початку роботи над фiльмом. -
А ось про "лiтаючi блюдця" я сам читав в iноземнiм журналi... Нiбито в
Пiвденнiй Америцi, в джунглях, опускались якiсь загадковi iстоти на i
фантастичних апаратах i забрали з Землi цiле iндiанське поселення... не
зосталось i слiду.
Товариство бере його на смiх:
- За поширення таких чуток людину треба б вести до психоаналiтика... А
ще краще - до психiатра!..
Вуйна Домiнiка, присiвши бiля Ярослави, вишивав щось ти ю самою
низинкою. Ярослава час вiд часу пригляда ться i до ©© роботи:
- Рiдкiсний узор! Досi не бачила такого... Щось у ньому вiд
староiндiйських орнаментiв...
Вуйна Домiнiка запевня , що в iндусiв не була i в них цього не
позичала.
Навколо Сергiя - вже в iншiм кутку - вирують пристрастi, там дискутанти
аж киплять, б'ючись над проблемою, яка пе вперше збурю кiногрупу:
- Чи таки iснують "гени порядностi"? Чи пiдтвердилась версiя, нiбито
бiологи нат-рапили на "гени совiстi"? Чи, може, справдi, як наш редактор
каже, "совiсть - це поняття цiлком дiалектичне"?
- Я цього не казав, - обурю ться редактор. - Вiрнiш, це казав не я!..
Навiщо вигадувати?
- Без вигадки нема мистецтва!
- До вашого вiдома, товаришу асистент: зараз в мистецтвi якраз
вiдбува ться iнфляцiя вигадки! Росте цiннiсть факту!..
- Вiрно! Майбутн екрана - це епос фактiв, поезiя документальностi!..
- Ну й крикуни, - всмiха ться вуйна Домiнiка до Ярослави. - Той до
лiса, а той до бiса...
- Без цього не можем. Хто як умi , так за сво ю мамою й плаче...
А дощ шумить, плющить, шибки сльозяться, зелене вiття черешень пiд
вiкном набрякло водою. Нiкуди не вийти, сиди в цiй школi, ув'язнений
негодою невiдомо наскiльки... Декотрi, знудьгувавшись, зачiпають
редактора:
- Будь другом, вiдредагуй небо! Заткни отi хлябi небеснi!..
Надвечiр Сергiй-оператор зiбрався кудись iти. Вирядивсь, як на прийом:
бiла сорочка, краватка... Щоправда, гармонiю трохи порушували гумовi
чоботи та брезентовий плащ, який йому довелося поверх костюма нацупити.
Друзi допитувались: куди? А вiн, напускаючи на себе загадковiсть,
вiдповiдав з веселим пiдморгом:
- Iду батярувати!
- Дощ, вiтер...
- Се менi не завада. Ае!
Навiщось прихопив свою портативну кiнокамеру, заряджену перед тим, i
подавсь.
- Такий культурний, iнтелiгентний, а гульвiса, - зауважила вуйна
Домiнiка. - Понесло його в отаку хлюпавицю... Десь, видно, любку нагледiв.
Колосовський тим часом був уже в тому мiстi, де йому нiколи не
набридало бувати. Де любив допiзна блукати вночi ущелинами вузьких
старовинних вуличок, подовгу мiг стояти перед вежею Корнякта, вслухаючисi.
в давно вiдшумiлий гомiн середньовiчних цехiв, вчитуючись в камiнну книгу
нiчного, в химерних обрисах мiста.
Звечора мав зустрiч у театрi з актором, який гратиме астронома. Пiсля
того в номерi готелю довго сидiли з композитором, радились про музику
майбутнього фiльму. Потiм годинник на вежi суворо вiдбивав блукання його
нiчнi. Вулички, завулки, мури потемнiлих вiкiв, аптека, в якiй ще алхiмiк
ночами варив свое зiлля, шукаючи елiксир молодостi, добуваючi©
фiлософський камiнь...
Все перейшло безповоротно. "Смерть, вона тим i страшна, що пiсля не© пе
вернешся, - казав колись Решотняк. - Щоб ось та©; - не було тебе, не було
i рантом вернувсь..." А ти завзявся друзiв сво©х повернути... Що тiльки
початок. Поки що невеликий набуток в касетах. Що воно там? Ще не
проявлений твiй медозбiр, той летючий екранний свiт, що його зараз
затиснуто в темряву негативiв... Але вже вiн . Чи, може, виявиться зовсiм
не тим, що ти ждеш, чого прагнеш? Провiдна, ядерна думка фiльму, чи
постане вона в належнiй випуклостi образiв, свiжостi, новизнi? Хотiв би,
щоб кожна сцена сприймалася так, нiби ©© дивляться яснi очi дiтей або юних
закоханих, якi самi нiколи не бачили вiйни, але мусять знати, яким
глиббким бува , нещастя i воля до опору цим нещастям. Щоб в такому нiчим
не замутненому сприйняттi оживала твоя стрiчка з скрапа. Правдивим повинен
бути кожен актор, кожна ситуацiя, кожне слово дiалога... Музика не
забиватиме ©х, буде ©© iiебагато, суворо©, грiзно©, як той час. При всiй
трагiчностi, фiльм не повинен пригнiчувати глядача: отой античний
катарсис-то пе вигадка, вiн iсну , вiн справдi ж бо здатен очищати душу й
давати ©й мiць. Ще далеко той час, коли ти станенi до монтажного стола з
запахом кiнематографiчного клею i проходитимуть через тво© руки численнi
мiнiатюрнi кадрики, багато сотень буде ©х, i ти будеш над ними владар,
переживатимеш найвищу радiсть творення. Потiм, пiдкладенi начорно,
побiжать на екранi ще в безлюднiй проекцi©, не чищенi вiд технiчних
позначок, недоладнi, ще без звуку, - тiльки тобi та колегам тво©м
зрозумiлi... Часто бачитимеш на кадрах чорнового матерiалу обличчя дiвоче,
що так по-новому розкрилось, порадувало вже на перших зйомках.
Ярослава не обманула тво©х сподiвань. Вiзерунок ролi ©© несе на собi
подих справжньо©, непiдробно© творчостi, iнтенсивнiсть внутрiшнього життя.
Цiну ш у нiй оцю багату гру уяви, акторський азарт, творчу вiдвагу, яка
мовби виника , вибуха стихiйно, хоча стихiйнiстю i не !
Для декого з режисерiв актор кiно - це щось схоже на оту первiсну
глину, в яку ти мусиш - майже силою гiпнозу - вдихнути душу,
запрограмувати в нiй частку свого задуму. I не особливо, мовляв, тiш себе
iлюзiями про перевтiлення - шукай пайнерше типаж!.. Але ж актриса не
манекен, вона спiвтворець, i в цьому ти ще раз переконався: Ярослава
здатна мислити на екранi, здатна глибоко й самостiйно жити, розвивати,
доповнювати задум. В можливостi Ярослави повiрив з випадку, здавалось би,
незначного. Одного разу хвилею дискусi© Ярославу винесло на трибуну, -
було для не© то, мабуть, вперте. Спинившись на трибунi, хвилювалася дуже,
але бiльше, нiж сум'ятливi ©© слова, вразило Колосовського iнше: рука
актриси. Дивився на цю сховану за бар' рчиком трибуни худу, трепетну руку
i весь час сiмстерiгав iз-за спини, як вона в самозабуттi жмака якiсь
папiрцi, то злегка поводить пальцями, то раптом стиска ться в кулачок,
в'яже в повiтрi якiсь вiзерунки, i вся - з самих нiби нервiв зiткана -
пульсу , живе настiльки виразно, що, здавалось, навiть не чуючи слiв, все
сказане мiг би прочитати но цьому майже iнтимному життю руки, но ©©
трепетливому пульсуванню, яке з точнiстю фонограми передавало найтонший
порух думки, настрою, пристрастi, вiдтворювало нiби навiть саму красу
дикцi© актриси... Вперше тодi подумав: "Може, оця? Чи пе Прiся Байдашна
перед тобою?" Уявляв ©© антифашисткою в умовах пiдпiлля, i медсестрою на
фронтi, i юною полонянкою - i почувалося, що всюди вона зможе...
I ось гра .
Вiн бачив у цi днi, як хмелила Ярославу розкутiсть власного
темпераменту, творча ©© фантазiя вiднаходила саме те, що треба було
знайти, пристрастю геро©нi горiла душа актриси, вона зовсiм природно, без
натуги ставала тi ю, яку мала винести на екран. в нiй те, що якраз ти
шукав: розма©та психологiчна гама почуттiв, внутрiшня заглибленiсть,
розумiння характеру дiвчини з народу. Натура геро©нi прочиту ться в
кожному ©© поглядi, в кожному жестi... Мимоволi раду шся, дивлячись на це
обличчя, одухотворене творчiстю, прекрасне юнiстю сво ю. Улюблениця
кiногрупи, що вона все хотiла сказати тобi сво©м хвилюванням, сво©ми
раптовими, нiби безпричинними змiнами настрою? Щоразу то гасне, будучи в
смутковi, то йде назустрiч тобi розсяяна, в лицем, що промениться очима,
вiдкрито, небесно свiтиться радiстю i закоханiстю... Такою пiдiйшла
сьогоднi до газика, коли зiбрався ©хати до мiста.
- Вiзьмiть i мене.
- Ма те якiсь справи у мiстi?
- Просто хочу бути з вами. Хай думають, що в нас зав'язався виробничий
роман, - крiзь веселу зухвалiсть в поглядi ©© пробивалось i щось серйозне.
- Декому ж уявля ться, що мiж примою i Головним, та ще в експедицi©, ма
неодмiнно виникнути такий собi iнтимно-виробничий контакт... В iталiйцiв