Гончаров Анатолий. Циклон

рiдна сторона зустрiча його неволею, а не пiснею, людськими плачами,
колючим дротом, а не маковим цвiтом... Схаменувшись, стала мерщiй
пригощати його, наче хотiла, щоб одразу з нього зiйшла оця худорба
полоненська, щоб одразу набрався здоров'я.
- Все в мене поки що : i хлiб i до хлiба, ще з дово нних запасiв
зосталось... Добре заробляла... Гектарниця ж я... I корову що не забрали,
вистача молока синовi тво му...
- Який вiн?
- Козаку в баби... Полiца©в уже передражню ... Сяктак живем, горя
прикупивши... А скiльки тебе я попошукала! Де тiльки не була! I все ж
цидулка твоя з Холодно© гори таки домандрувала до мене...
Про Холодну гору став розказувати ©й i про все, що було перед тим. Щоб
пояснити, чого вiн тут опинився. Щоб знала, що нiчим себе не заплямив.
- На двiстi кiлометрiв уже був за спиною нiмець, а ми ще на рубежах.
Воювали на совiсть, i я теж нi за кого не ховавсь. Знаю тепер, що бува з
людиною таке, коли ©й нiчого не страшно. Якось танк наповзав просто в лоб.
З'©хав уже гусеницею на бруствер, а я з землi одним скоком та на броню, як
нас учили. Накинув шинелю на смотрову щiлину, ослiпив його, а тiльки вони
вiдкрили верхнiй люк, як граната моя - туди, в нутровище!..
- Дiсталось тобi... Бiля Хмариного в нас теж були великi бо© пiд час
вiдступу... Ми з жiнками ще й пiсля того не один день у полях та в
лiсосмугах поранених пiдбирали...
Нi вати, нi бинтiв не було, не мали чим перев'язувати. Шукали покинутi
стоянки медсанбатiв, назнали там закопанi вiдходи ©хнi - вiдкопували,
розмотували чи©сь руки забинтованi, ноги вiдрiзанi... Розмотували з них
бинти, виварювали, випарювали, i вже вони, м'якi й чистi, лягали на iншi
рани, тамували iншу чиюсь кров... I це, що розповiдала Катря, робило ©©
для нього ще ближчою, ще дорожчою.
Катря знов i знов обзиркувала свого вiднайденого.
- Змiнився ти. Суворий такий став...
Рука ©© гладила його щоку. Кiстлявi випнутi вилицi. Широкий вид з
твердими брусуватими рисами. Очi з-пiд важких брв нiби скошенi трохи
досередини. Суворiсть, твердiсть набута. Тiльки рот, як i ранiш, гарного,
майже нiжного малюнка...
- Чи ти про мене хоч згадував там?
- Може, завдяки тобi й вижив...
Мимоволi зiтхнув: стiльки разiв смерть зазирала в вiчi... Ночi без сну.
Завжди в грязюцi... Хлiба не пiдвезти. Навеснi картоплю .незiбрану в полях
викопували, мерзлу, так i тече, як гнiй... На солiдолi оладки з не©
пекли... Ну, а табiр - хiба його передати словами?
Пошарудiв, шукаючи кишеню розстелено©, протхпуто© конюшнею шинельчини,
i видобув звiдти щось схоже на мантачку, на брусок, що ним коси гострять.
- Макуха? - ледве догадалася Катря, взявши той чорний брусок i
розглядаючи.
- Оце ж таким пас пригощала Холодна гора... Десь роздобудуть,
розпиляють, i тодi за недокурок можна вимiняти...
- Сиповi вiзьму, покажу, як виросте, - сказала Катря i заховала брусок
у кошик. - Щоб знав, чим батька його гартували.
Iвановi добула з хустки яблучок, невеликих, смагляво-червоних.
- Циганочка наша.
- Це хлопцям понесу, хай попробують, - сказав Iван. - Бо фрукту тiльки
й пробували, як у госпiталi були. Сибiрськi сестри нам ягiд кисленьких з
тайги приносили,, вiтамiнiв лiсових... На фронтi, правда, якось бубку
бачив, ледве не загинув через не©. Молоденький садок трапився по схилу,
бiжимо, кулi дзижчать, i раптом, бачу, вгорi мiж листям так i сяйнуло
рум'яне... Черешенька, перша ягода... Дiстану, думаю, хай хоч i вб' ! I
про тебе чомусь подумав. Тiльки потягся, а тут снаряд, так i кинуло мене,
полетiв кудись мемелем... Та все ж, мабуть, було у тiй бубцi щось як знак
менi: жити!.. I ось як бачиш...
- Пригаду ш йому, що до школи колись ходив з хуторiв? - знов загомонiла
Катря. - Повернувся в село таким катюгою, в собачники до них пiшов... Все
каркав: нема вже тебе, зотлiв десь.
- Вiн скорiш зотлi , - зхмарнiвши, кинув Iван.
- Де ж ви тут жпвете?
- Ото наш барак на белебенi бiлi , недавно побiлили...
Але туди сьогоднi Iван не поспiшав. I коней, пригнаних з робiт,
товаришi прийняли бiля стайнi без нього, - домовився з ними, щоб самi
обiйшлись, не вiдривали його вiд дружини.
Тут ©м, на пахучому сiнi, й вечiрня зiрка зiйшла. Може б, тут i
заночувати довелось, якби не про©здив поблизу Пауль-управитель з бутлями
самогону в тачанцi.
- Хто такi? - льодовим тоном спитав, не встаючи з тачанки. Губi© злi,
тонкi, мiцно стиснутi. Вуха з-пiд жокейки стовбурчаться, лапатi, як
капуста.
Може, й справдi не впiзнав Iвана, хоча ж не далi як передучора бачив
його в стайнi. Ще й похвалив, що чалому гарно хвоста пiдрiзано...
- Та встань, коли до тебе звертаються.
Iван пiдвiвся знехотя, важко.
- Дружина прийшла ось провiдати... Дружина, фрау...
- То чому ж не на мiсцi? Хто вiдпустив сюди - люцерку розтовкувати?
Порозпускались! А куди тi дивляться?
"Тi", тобто Пат i Паташон, були якраз бiля колодязя: виднiвся там гурт
людей, i коло них вартовi стовбичили iз сво©ми "палицями". Управитель щось
миркнув кучеровi, i той погнав до колодязя. В призахiднiм свiтлi видно
було аж сюди, як Пауль зiскочив з тачанки i замашним жокейським нага м, з
яким нiколи не розлучався, - мабуть, i пiд подушку собi вночi клав, -
усмажив по плечах спершу Паташона, потiм, аж двiчi, Пата. I пiсля цього
вже покотив па гебiт.
Пат i Паташон надбiгли з рушницями розлюченi, захеканi вiд сво ©
хортячо© служби. Пат, що ранiше рiдко й озивався до людей, з бiгу
визвiривсь на Решетняка:
- Забув, що до барака треба? Ану мерщiй! Полонений не зрушився з мiсця.
Бо вiн таки забув. Бо просто не вiрилось, що i в такий день хтось посмi
вiдiрвати його звiдси, порушити його вiднайдене щастя, яке вперше - за
довгi роки - тут йому щойно голубило душу.
Катря, все ще сидячи на розстеленiй шинелi, подала голос:
- Виходить, уже й любов провиною стала? До мужа ж свого, не до кого
прийшла...
- А ти мовчи, заховай свою пазуху! - перепинив Пат ©© мову
брутальнiстю. - Невидержка? За любощами привiялась? Ану змотуйся!
Iван стуманiв вiд образи. Лагiдного, тихого Решетняка бiльше не було.
Стояв iнший, гнiвом налитий. "I це ви, пiдголосичi нiмецькi, прийшли любов
мою топтати? Не ма мо Й вже права й на це?" Катря бачила, як поволi
стискуються його загрубiлi вiд працi кулаки. Тепер i вона стривожилась.
щоб по заходив далi в суперечку, щоб не ско©в чого, пiдвелася, сказала
зласкавленим голосом:
- Добре, йди. - I, тулячись всiм тiлом до чоловiка, додала: - Я в людей
переночую, а завтра знову зустрiнеiмось, - i погладила його по головi.
Iван, розчулений ласкою, погамував себе. Нагнувшись, Дiшдiбрав облиплу
люцеркою свою шинельчину, накинув ©© наопашки. Куца вона була, якась
кривобока, з обпаленими краями внизу.
- Ведiть.
Не вiдриваючи очей, стежила Катря, як вiддаля ться мiж конво©рами в тiй
шинельчинi наопашки його постать, вiдлива нечутно у вечорову прозорiсть.
Конво©ри йшли бiля Iяього, довгий попереду, малий позаду, i видно було, як
гвинтивки стирчать при плечах у них, цiвками вгору, як палицi. Вiдiйшли
вже па чималу вiдстань, прямуючи через ма ток до барака, що ще бiлiв вiд
заходу на пагорбi, як зненацька десь там, де вони йшли, зринуло, вдарило
пiснею, немов зi i ну, з неймовiрностi:
Ой зiйди, зiйди, ясен мiсяцю...
I тi © ж митi угледiла Катря, як iз-за барака, з-за вечiрнiх полiв саме
сходив мiсяць йому, червоно, млисто. Викотивсь, величезний, i над самим
пругом сидiв.
Як млинове коло!..
Залилась сльозами Катря. Заслухались конюхи бiля ста нь. I хлопцi, що
зiбрались бiля баракiв. I дiвчата десь бiля ферм. Всi обернулись лицем до
тi © давно вже тут не чуто© пiснi, що ©©, арештовану, зараз пiд конво м
через мавток вели до барака. Весь простiр степу повнився нею,
пiснею-протестом, пiснею-жагою, i була вона на цьому гiркому свiтi як знак
чийогось оживання, знак повернення до життя.
З сльозами па очах слухала Катря Iванове пiсенне прощання, вона цього
вечора вдруге закохувалась у нього, що, вiддаляючись нiби назавжди,
набезвiк, був ©й зараз найкрасивiший з усiх людей на свiтi. Вже зовсiм
розтанула в присмерках його постать, розпливлися й тiнi конво©рiв, сама,
здавалось, конвойована пiсня iде, вiдплива в заслухану далеч. I хай в
обстрьопанiй шинельчинi та пiсня i боса, зате висока-висока...
Тi © ночi, колi© в барацi поснули, Колосовський на нарах (знову на
нарах!) пiдсунувся до Iвана:
- Так от, друже, в завдання...



XIV

- Тiльки б не збитися на пригодництво, - сказав Сергiй -оператор,
дiйшовшi© до цього мiсця. - Розумiю, що для вас кожен факт з пережитого
дорогий, кожна листiвка, вами вiд руки переписана, зда ться подi ю - куди
якою значною...
- Тодi не було незначного. За листiвку розплачувались життям.
- А якою буде музика? Чому б не взяти на супровiд щось iз музики
старовинно©? Не знаю, як кому, а менi... Буваю в тривозi, знаю хвилини
розпачу. Але коли я сиджу на концертi i бачу, як студентка полiтехнiчного
в глибокiй задумi, в якомусь майже неземному натхненнi слухав Баха, грiзну
зливу органно© музики, я стаю спокiйним за майбутн людини.
- Це вже немало.
- Про Шамiля й Прiсю бiльше б хотiлось. На них зосередитись. В них
ота трагiчна поезiя, що ©© завжди шукало мистецтво.
- Шамiль i Прiся на екранi... Не можу до цього звикнути нiяк.
- Шамiля я, скажiмо, радив би дати стилiзовано, пiд нашого
найзагадковiшого. з лицарiв - Мамая. Ось вiн сидить серед степу в сво©й
класичнiй позi, зафiксованiй на всiх отих потемнiлих парсунах. Бандура в
руках... Поряд кiнь, повiд накинуто на ввiткнутий в землю спис... Нi, не
спис, а рожен - рожен, високий до неба!.. I так на весь екран... Випуклi
очi, що поглядом вiщуна-характерника вдираються тобi просто в нутро
пiдсвiдомостi. I та мiстика пiдпису, старовинною в'яззю: "Ось ти дивишся
на мене, а не зна ш, хто я i звiдкия родо м..."
Мама© - це Сергi ве хоббi. Но всiх базарах та комiсiйних вишуку тi
старi потрiсканi парсуни. Вважа ©х найбiльшим дивом давнього народного
малярства. Мiг би бути фахiвцем-реставратором, якби зрадила йому
кiнокамера. Годинами ладен вистоювати в музе©, на самотi слухати того
загадкового спiврозмовника, що, владно розсiвшись серед степу, мовби
лукаво пiдморгу тобi, насмiха ться, або скаржиться, або запиту з сво ю
чаклунською та мничiстю:
"Ось ти дивишся на мене, Сергiю, а не зна ш, хто я i звiдки..."
- Нi, краще Шамiля залишимо, яким вiн був насправдi... У гiмнастьорцi
ношенiй-переношенiй, що ©© Прiся латала... В постолах-шкуряках
Решетняйово© роботи. Якщо Шамiля й варто зобразити лицарем, то тiльки
сучасним... Вiн же катюшник, який тут спис?..
- Творчу дискусiю про це ми ще продовжимо, а зараз - в дорогу. Сьогоднi
в нас культпохiд.
Крем'яниста мокра стежка, в'ючись, веде нас у гори. Йдемо в
обсерваторiю. З давнiх, з т и х лiт знайомий там у мене астроном, з яким i
Сергiй хоче познайомитись.
Серед камiння бiблiйного, серед горiхових могутнiх дерев та
окультурених кущiв глоду (i тут глiд!) височать срiблястi пiвкулi
обсерваторних бань-верхiв.
- Аж куди забрався маврiтанський стиль, - зауважу мiй колега.-В цих
оiiуклостях. таки щось . Вражають... Немов неземнi дивовижнi храми
якiсь...
Оце тут вона, дозорна вишка планети. Звiдси людина намага ться
проникнути в глибини свiтобудови, звiдцiль чутливi антени ловлять
та мничу, нерозшифровану мову пульсарiв. У лобатих пiвкулях цих храмiв
зароджуються гiпотези. Деколи - зовсiм не часто - з'являються вiдкриття...
Об' ктом дослiджень тут - тi самi зорянi безвiстi, лише клаптик яких вам
видно було в неволi крiзь душник печери-цегельнi. Паленою сажею досi вона
тобi смердить. Вранцi вискакували з печери схожi на сажотрусiв, чорнi, як
сатана, страхiтнi подоби людей... Але й звiдти ночами ви прагнули зiрок,
вели мову до неба, до свiту, в якому ще стiльки нерозгадапостей...
Сергiй уважним операторським оком розгляда куполи обсерваторi©. Тихо,
нiде нiкого, тiльки оцi срiблястi сторожкi пiвкулi.
- Дивний свiт! Свiт загадковостей... Тут би знiмати натуру чогось
фантастичного, яко©сь iнопланетно© цивiлiзацi©...
Обсерваторний люд, певне, ще спить: нiякого руху. Люди нiчних вахт,
вдень вони мають право на вiдпочинок. Нiкому не дозволено ©х турбувати. Та
все ж, поблукавши трохи, на однiй iз алей зустрiли якраз його, сивого
астронома. Чолов'яга кремезно© статури i, незважаючи на вiк, пiдтягнутий,
свiжолиций. Очi з живим блиском, дивно юнi. Поздоровкавшись без церемонiй,
окинув прицiнливим оком Сергi ву дещо розвалькувату постать, що, занедбана
господарем, вже почала набирати "тлустостi".
- Спортом, спортом треба займатись, - одразу ж зауважив професор. -
Передчасно втрача т форму, ще дiвчата подумають, що лiнтюх, а ви ж
трудяга, я певен... У вас професiя не для ледачих...
- Футболом займусь, - пообiцяв Сергiй поблажливо. - Сьогоднi ж
записуюсь у дубль до нашо© готельно© команди. Центральним форвардом, не
iнакше!
- От i добре, - професор посмiхнувсь. - Ходiмте покажу вам свiжi знiмки
Марса, щойно одержав.
Пiд пахвою вони в нього, в товстiй папцi, тi марсiанськi ландшафти.
Пiшли за ним. Сам вiдiмкнув дверi обсерваторi©. Ввiмкнув рубильник, дав
свiтло. Угору по сходах. Кругле, просторо примiщення оперiзу , голуба
панель. Внутрiшнiсть високого купола в гарнiм обличкуваннi з темного
дерева. Телескоп нагаду гармату. Срiблясте тiло його масивне. Але
астроном одним натиском кнопки ввiмкнув, заставив рухатись увесь пристрiй,
i телескоп поплив по колу, обертаючись легко, розумно якось. Руха ться
вiн, i астроном разом iз сидiнням робить розворот, i вже в горiти ©й банi
з'явля ться щiлина неба... Сергiй у захватi: весь цей рух, плавкий,
шукаючий, по невидимiй градуснiй сiтцi, створю настрiй урочистостi,
священнодiйства. Для астронома ж це будень.
- Ставимо координати, i телескоп, як бачите, наводиться автоматично...
На потрiбну нам дiлянку неба.
- Вiн у вас як живий, - каже оператор. - Поверта ться так осмислено...
I та щiлина неба! Звiдси його якось iнакше сприйма ш... Все це доконче
потрiбне людинi? Як по-вашому: дослiдження галактик - це справдi не менш
важливо, нiж, скажiмо, дослiдження людського болю?
Професор подивився на нього вникливо, помовчав аж нiби ображено. Нiчого
не вiдповiв.
- Тодi дозвольте невiгласу ще одне запитання з тих, якi вже, мабуть,
вам набридли...
- Чи життя на iнших планетах? - догадався професор.
- Так, життя. Не амiачне яке-небудь, а життя в нашому розумiннi?
- Я теж хотiв би знати, - професор замислився, поклавши руку на тiло
телескопа.
Розглядали потiм знiмки Марса, добутi одним iз космiчних кораблiв.
- Бачите, пустеля, - дiловим тоном казав професор. - Де тi канали?
Воронки, кратери, суцiльнi Каракуми, розбомбленi метеоритами...
- То що ж - Земля тiльки оазис у свiтовому безмежжi? - нахмурився
Сергiй.
- Не знаю, не знаю... Певен тiльки, що рiдкiсть вона i, як рiдкiсть
божественну, генiальну, ма мо берегти ©©.
I ще доказував спектри, па яких вони мало розумiлись, численнi знiмки
неба: все темпе, в бiлих цяточках...
- Космос...
- Холодом вi вiд нього...
Сергiй, ожвавiнши, в подробицях розпитував про технiку фотографування,
- це його зацiкавило в погляду фахового.
- Як, скажiмо, фотографувати Венеру, завжди окутану суцiльними хмарами?
- © важко фотографувати. Надто ж, коли проходить побiля Сонця: в цей
момент вона "тоне" в яскравостi сонячного ореолу. I тiльки в таких ось
мiсцях, в гiрських умовах, де сонячний ореол ослаблений, вда ться
спостерiгати ту загадкову красуню, бачити вузький ©© серп...
- Вдуматись тiльки: людина, як весiльну пару, фотографу планети у ©х
сонячнiм вбраннi, - заговорив оператор. - День у день дослiджу й саме
свiтило, розгаду його, батька фотосинтезу й самого життя... Магiя, чудо
часу i разом з тим... - Вiн помовчав, покудлав п'ятiрною голову кудлату,
потiм знов, запалившись, звернувся до професора: - А сонячнi бурi, як вп
вважа те, справдi впливають па нашi земнi дiла? Сонячний вiтер, вибухи,
отi самi "збурення..." Дуже вони позначаються па пашiм життi в цiлому й па
самопочуттi та поведiнцi окремих людей? I на якостi наших фiльмiв,
скажiмо?
- Пережива мо рiк Спокiйного Сонця, - усмiхнувся професор.
- А я й по помiтив, - зiзнався оператор. - Скорiш подумав би, що ма мо
рiк Сонця Бурхливого..,
- Спокiйне чи Бурхливе - рiзницю помiтить не кожен. До того ж iз Землi
дедалi гiрша видимiсть: багато куряви розвели.
- Так ось що заганя вас сюди! -пожартував Сергiй. - Вiд бур земних,
вiд тайфунiв та торнадо втiка те на цi верхогiр'я?
- Вiд пилюги цементно©, вiд сажi ТЕЦiв,-уточнив астроном. - Бo
господарник, вiн утилiтарист, часом далi свого носа не бачить... Дехто
поводиться так, нiби на ньому кiнча ться житт вий цикл, i пiсля нього
життя припинить спiн рух, i майбутн не виставить нiяких оцiнок. А воно я;
буде, прийде. Людство не бездiтне! Нащадки прийдуть i скажуть сво слово
про нас: як ми жили? Що думали, що i як - головне: як! - робили...
Була пауза роздуму. Пiсля того професор знов повернувся до сво©х
спектрiв, галактик, спалахiв та вибухiв, i незвично було ©м слухати
людину, що оперу мiрiадами зiрок, вiдстанями в мiльйони свiтлових
рокiв... До того ж тi спектри, якi вiн дослiджу , вибухи, якi бачить
сьогоднi, стались безлiч мiльйонiв рокiв тому, коли ще, може, й сама
планета iiе народилась.
- А вам не сумно? - запитав оператор.
Професор не зрозумiв:
- Чого?
- Що видимий свiт, вами дослiджуваний, - це, власне, вiдлетiлий,
давноминулий свiт? Вiдгорiлий у далях, у таких часових правiчностях, що ©х
навiть багатiй уявi нелегко збагнутi©?
- Сумно бува вiд iншого, - довiрливо мовив професор. - Що на людину,
хай навiть могутнього iнтелекту, навiть коли стане вона найближча до
якихось важливих iстин, неминуче насува ться зима старостi.
Сергiй глянув на професора запитливо:
- Старiсть - це трагедiя?
- Якщо трагедiя старостi, то, гадаю, не в тому вона, що старi ться
тiло...
- А в чому?
- В тому, що молодою лиша ться душа.
- Афоризм! Це варто б десь подати з екрана, - вхопився за почуте
Сергiй.
Колосовський тим часом розглядав професора. Диво людини... ©
можливостей, ©© витривалостi. Справдi ж, людина - це не тiльки сукупнiсть
бiлкiв, жирiв, вуглеводiв! Навiть мiнеральну воду й ту ще як слiд не
дослiдили, не розгадали, завдяки чому набува вона сво©х рiдкiсних власти
востей, проходячи невидимi шляхи десь там, у земних недpax... Колись, у
найтяжчiй житт вiй ситуацi©, доля випадково звела Богдана з цим професором
Iзюмським. Бiля куреня, в кiнськiм коростявiм лазаретi... Був сiряк рудий
тодi на оцих плечах, були слова великого смутку: "Нема неба. Нема зiрок, в
чорних ураганах цей вiк, що, може, останнiй з вiдведених роду
людському..."
Вiдродилась людина, повернула собi людську свою сутнiсть, знову
спрямувала погляд у всесвiт...
- А ви, Колосовський, - обернувся до нього астроном,- щось фiльму те
зараз?
- Збира мось. В туманах пошукiв поки що.
- Шукати - це, мабуть, найсолодше з усього... Чи не в наукову
фантастику вдарились?
- Нi.
- Там чомусь найбiльше трапля ться курйозiв. По-мо му, ваше мистецтво,
як, до речi, i всяке, ма не лише емоцiйно дати вiдчути молодому поколiнню
наш час, а ще й допомогти його зрозумiти. Нам, старшим, зда ться, що
молодь ма той досвiд, що й ми, бачила те, що й ми. А це ж не так. I тут,
звiсно, рiч не стiльки в сюжетах, тут хочеться бачити отi самi спектри
художньо© мислi, широко©, вiльно©. Щоб заполонювала тебе. Магiя екрана,
вона ж таки справдi iсну . Я, дарма що клопотiв маю доволi, намагаюсь не
пропускати фiльмiв, охоче дивлюсь i ©хнi, й нашi. Надто ж про любов, -
посмiхнувся професор i по хвильцi став знову серйозний. - Але хотiлось би
на екранi бачити любов не полегшену, а як житт ву i активну, - я це
пiдкреслюю, - активну силу, здатну, можливо, навiть впливати на самий рух
iсторi©... Любов - поняття широке, коли хочете, фiлософське. Ось i ця
обсерваторiя, хiба ж не з любовi вона виросла? Часом думаю вночi: це ж
полеглi, це вони, нiби вставшi©, на сво©х плечах пiдняли твою лабораторiю
зоряну!.. Або ось вiн, головний герой паш... Телескоп. Метр у дiаметрi!
Сама чиясь любов з надюволiргюю точнiстю його шлiфувала, перш нiж нам
передати...
Пригощав потiм ©х рiдкiсною "Iзабеллою". А коли вийшли па подвiр'я, щоб
повертатися до готелю, Сергiй знову задивився на срiблястi, сонцем облитi
пiвкулi обсерваторних верхiв.
- Ну, а циклон, що оце внизу лютував, до вас, на Олiмп, не добравсь?
- Перепада й нам. Коли розгуля ться, понесе грунти - тодi прощайся з
небом, зiрками, принаймнi на деякий час.
- Жаль, що я не приборкувач циклонiв, - пожартував Сергiй.
Професор заклав руки за спину i, свiтячi© сивиною, нiби роздумував
уголос:
- На людину вiйни, на не© хвороби, проти не© стихiя... А людина,
всупереч всьому, таки ма всюди залишатись людиною...
Котрийсь iз молодих працiвникiв обсерваторi©, перебiгаючи але ю,
звiддалiк гукнув, доповiв професоровi:
- Пишу Сонце!
Коли, розпрощавшись, спускалися з гори, Сергiй знову згадав про цю
випадкову реплiку:
- Заздрю людинi, що може отак по-робочому, буденно сказати: "Пишу
Сонце!" Цьому б нашу стрiчку присвятити. На це б навести кiнокамери:
"Сонце Любовi пишу! Сонце людського цвiтiння..."



XV

А я поки що змушений писати тьму. Глухi, беззорянi ночi осiннi. Барак,
обшнугований негодою. I нiчне засiдання трибуналу в кутку, на нижнiх
нарах...
Пат i Паташон не дуже перепружують себе службою. Вдень ©х дедалi
частiше залучають виганяти по сусiднiх селах людей на трудловиннiсть та
виловлювати тих, що уникають вiдправки до Нiмеччини. I не велика радiсть
пiсля такого дня, промоклому, промерзлому, мiсити грязюку до барака. До
того ж сама робота полонених вимагала трохи попустити режим: хто на
конюшнi, хто по©хав на станцiю за вугiллям, ще когось на цiлу нiч послано
дерть молоти... Вартовi навiдаються звечора до барака, покрутяться,
з'ясують, хто де, i подались пiсля цього, один - додому, а другий до
конторських у карти грати. Бо, зрештою, куди цi втечуть? Сюди вже й
яроплапи ©хнi не долiтають. Засади скрiзь, на всiх дорогах хапають, по
мiстах облави, - частiше тепер, навпаки, сюди, в ма ток, тiкають, де хоч
вiд голоду не пропадеш...
Увечерi, як тiльки зникнуть Пат i Паташон, барак ожива , пости з самих
полонених стають понадвiр'ю на чатах. Стоять, вистежують темряву, доки в
барацi засiда суворий безнаперний ©хнiй трибунал. Судять.
Прибiгала перед цим Катря до Iвана. Час вiд часу вона тепер його
провiду , всi вже позвикали до не©, iнодi й ночувати залиша ться - веде ©©
тодi Iван в тамбурний закапелок на стайнi, де густе, надихало кiньми тепло
i кiнських попон вистача , щоб укрити ©хню любов. Там, у тамбурнiй
свiтлицi, на розгорнутих збо©нах чути ©м цiлу нiч, як конi бiля ясел тяжко
зiтхають, думаючи щось коняче, сво , може, вiльне й далеке, як лiто на
луках.
Щось тут i Решетняковi сну ться з квiтучих казок итинства. Прадiд його
чи, може, прапрадiд в турецькiй неволi був. I теж старшим кiнничим, - так
розповiдала бабуся. I все приглядався: котрий же iз тих румакiв
найбистрiший, щоб погоня його не догнала? Султанова то була та мниця. А
потiм якось дав ©м сiна, а те сiно виявилось чарзiллям, i конi султанськi,
попробувавши, одразу на мову здобулися, по-людському заговорили до
кiншiчого. Так дiзнався, котрий найбистрiншi©, котрому погоня не страшна.
I на ньому й вимчавсь iз султанських ста нь вночi, з ним переплив Дунай...
В дитинствi нема легенд, для Iвана то все було справдiшн . "Наче сам
бачив, як вiн, вхопившись за гриву, переплива Дунай". А Катря,
зiщулившись пiд попоною, слуха Iвановi спогади-сни, i голос ©© невеселий:
- Жаль, конi тепер не розмовляють по-людському, чарзiлля не найти... А
горя цiлi дуна© розлилось...
В останнiй прихiд розповiла Катря пожильцям барака: нахабнi ,
розоря ться той вислужник Йона, життя вже вiд нього нема. Кривдить людей,
а якось, напившись, добивався в хату до не©. Не пустила, то вiн стрiлянину
зчинив у дворi, вiкна побив... Розповiдаючи, Катря очiкувально дивилася на
Йвана, ждала, що скаже, а вiн хмурився й мовчав. Аж здивувалась. I сама ж
намагалась виправдати його мовчанку: невiльник життя, руки зв'язанi... I
хiба в одному Хмариному зараз пану свавiлля?
З Катриних новин для пожильцiв барака iнша виявилась найголовнiшою:
днями наших парашутистiв Йона зловив i сам вiдiгнав у гебiт. Хто вони, тi
дво парашутистiв, i з якою метою були скинутi - про це в барацi могли
тiльки догадуватись. Нещасливим виявився ©хнiй нiчний стрибок: один на
деревi завис, заплутався, а товаришка його, зовсiм молода дiвчина, руку
зашкодила падаючи, - Йона, проте, i ©й скрутив руки за спиною дротом, того
ж ранку й погнав обох до новiту-гебiту. Вислужився, iуда, ще нiбито й
винагороду отримав за них... П'яний як чiп повернувся додому, прилюдно
похвалявся на толоцi сво ю хоробрiстю. Одного лише не знав Йона: що не в
такiй уже й далечi вiд Хмариного, за полями та балками, закутими першим
морозом, помста чиясь не спить, готу , за тих невiдомих парашутистiв
розплату.
Пiсля того як Катря пiшла, зiбрався увечерi трибунал. I хоч Решетняк
промовчав тодi, слухаючи про побитi вiкна, але зараз, коли йшлося про
зовсiм не знайомих йому людей, про невiдомих отих погублених Йоиою
парашутистiв, вiн перший подав голос:
- Таке не прощають.
Хай не знайомi нiкому вони з вас, не зна пiхто, якi вони були, що за
люди... Нашi парашутисти! - i цим сказано все.
Винесли вирок.
Товаришi подумали й про таке: в селi не можна чiпати Йону, бо на Катрю
впаде пiдозра, життям поплатиться ©хня спiльниця... Вирiшили, що братимуть
його на хуторi, де Йона ма гуляти у свого приятеля иа хрестиках.
Операцiю очолював Колосовський. Нiхто й це помiтив, як наступно© iючi
вислизнуло тро коней iз крайньо© стайнi, швидко зникнувши в темрявi,
розкидаючи свiй глухий тупiт у степу. Нiч була довга й невiдома попереду,
©дучи, Решетняк уявляв, як беруть вони Йону, як поведуть його на те давно
запустiле дворище у степу, батькiвщину Йонину, де старий Архипепко яму
собi копав. Поклав собi Решетняк, що неодмiнно все там вiдбудеться, на
тому ж мiсцi, де Йона вчинив над сiльським активiстом розправу. Приведе й
скаже:
- Копай... Тво до тебе й поверта ться.
Проситиметься Йона, на колiна падатиме:
- Змилуйтесь,хлопцi!
- А коли стара Архипенчиха тебе благала, ти змилувавсь? Копай же сам