Гончаров Анатолий. Циклон

натхнення. Скiльки в ньому пластики, артистизму! Скiльки дужо© грацi©,
коли повiтря рве на льоту копитом, а груди та стегна м'язами грають...
- Одне слово, генiальне створiння, - пiдкольпула Ярослава Сергiя.
- А що? Побачиш, крiм тво©х вiй, я дам на весь екран також прекраснi
кiнськi очi у ©хньому розумi, у вiдданостi людинi. Хай побачать сноби...
Хай подума господар планети: кого я втрачаю...
Всi задивились на рiчку, вже денну, сонячну. Шумить вода, хвиля свiтла
мерехтить, вигра течiя. Луки рутвяно зеленiють. Небо велике.
Ярослава, розчулившись, поклала Пищиковi руку на плече:
- Редакторику, любий, не скорочуй тiльки небо оце! 1 рiчку не редагуй,
i луки...
- Редагують уже, - буркнув Сергiй i, звертаючись до
художника-декоратора, кивнув на розкинутий перед ними ландшафт: - Хiба ж
не в станi натхнення природа була, коли творила нам вiчну оцю декорацiю
свiту?
Ярослава, пеква©юм ступаючи з каменя па камiнь, пiшла вздовж течi©
донизу i, не доходячи мiстка, зупинилась, i Сергiй, мабуть, пошкодував, що
нема з ньому камери: так виграшно сто©ть освiтлена сонцем дiвоча постать
на каменi, дивиться на воду в задумi, наче нита : "Що ж всетаки закодовано
в тобi, в тво му мигтючому бистроплинному свiтлi?"



VIII

Дво луками йшли, як дiти цього неба й цього рутвянолеленого
пiдбескидського лiта. Метелик синiй летiв, мов трансатлантичний лайнер:
рiвно, спокiйно - понад сво©м океаном квiтучим.
- Кожна нова книга повинна бути як сповiдь, - казав вiн до не©. - Кожен
новий фiльм - як заповiт... Вкладай себе до кiнця, до вичерпу... По-мо му,
в цьому вся суть...
Квiтують луги! I конi, що вночi, здавалось, були всi однаково темно©
мастi, тепер, пiд рефлектором сонця, стали гнiдими, вороними,' буланими...
Деякi для зйомок уже не згодяться: вiднаслись, стегна лисняться,
перекочуються м'язи пiд шкiрою. Треба буде вибракувати гладких - вони не
для фiльму. Iнших доведеться пiдмалювати. Накласти конячий грим. Щоб були
дохляки. Закошлатiлi, худоребрi. Щоб рани гно©лися, як у т и х...
Подiставали, поназганяли звiдусiль ©х, щоб був лазарет. Рiзнi вдачею:
ласкавi в, довiрливi. хитрi. Пiдходиш, а воно прищулю вуха, i око,
звузившись, блиснуло бiлком - сердиться. Iнше, старечо вгнувшись
хребтиною, сто©ть у сво©й конячiй зажурi, i очi сумовито дивляться па
тебе: зовсiм бузковi!.. I всi чомусь попутанi, хоча куди ©м звiдси тiкати?
Пута - з фабрично© брезентово© стрiчки...
Художники-декоратори спорудж'ують курiнь для знiмань. Загалом непогано
виходить. Сiном укритий. Тiльки в сiно квiточок багато навтикали штучних,
що ©х зi студi© привезли; один з декораторiв просить ©х берегти, бо вiн
несе за них матерiальну вiдповiдальнiсть. Дiти з таборiв iдилiчними
зграйками розбрелись по луках, щебечуть то тут, то там. З сачками за
чимось ганяються - синього метелика ловлять... Оператор ще раз огляда
берег, зважуючи, що зайве. Оцi iдилiчнi гуртики дiтей в щасливому щебетi
серед ласкавостi лiта i ряди пiонерських будиночкiв, що вишикувались понад
рiчкою, в зелене фарбованi, бiлiють вiзерунками наличникiв, - ©х треба
остерiгатися: дивись, щоб не потрапили в кадр, не внесли фактуру iншого
життя, прикмети iншого часу. I далi йдуть.
- Так, хай мислення мо iмпульсивне i вiдповiдно цьому сприйняття
свiту, але хiба ж не властива ця iмпульсивнiсть якраз самому нашому
мистецтву, що в силу сво © специфiки i да життя розкадроване,в динамiчних
частковостях... Не хто iнший, як саме цей буйний нервовий вiк, i став
батьком такого бурхливого мистецтва десято© музи! Воно - наймолодше з
мистецтв, але й воно лише переддень з'явлення якогось ще новiшого, ще
несподiванiшого мистецтва, яким дивуватимуть людей амфiтеатри
майбутнього... Вони будуть антично вiдкритi i спорудженi будуть серед
океану...
- Дожити б, - усмiхнулася Ярослава, а Сергiй, бредучи в травi, вiв
далi:
- Чудо кiнематографа з'явилось пiсля тривалого затишшя, пiсля столiть
генетично© стабiльностi в усiх давнiшнiх мистецтвах, якi хоча й знали
оновлення, але не витворювали нового виду. I ось зродилося диво екрана,
зродилось, звичайно, з блискучих досягнень технiки, але не лише завдяки
©й: була потреба духу, потреба часу, i якщо брати фiльмову творчiсть в ©©
кращих виявах, то це ж таки справжн мистецтво з усiма притаманними лише
мистецтву властивостями. Воно навчилось творити поезiю екрана, мислити
каскадами образiв, воно здатне одухотворювати людей... Людське обличчя в
безкiнечних можливостях його емоцiйних виявiв, найтонших нюансiв, сила
слова, свiтла, музики, кольорiв - все по дналось тут пiд верховною владою
митця... Могутню владу да тобi екран, але ж вiн i дикту . Володарi,
творцi, ми водночас i пiдлеглi свого мистецтва, бо художнi закони його для
нас понад усе.

Ярослава iшла нiби й весела, i в той же час вiн помiчав: невесела.
Збирала дзвiночки, складаючи ©х один на одного. I оператор догаду ться,
для кого вона збира цей пасторальний букетик... Понесе i поставить йому в
склянцi з водою на вiкнi.
- Дивно, що коли принесеш ©х додому, щоразу помiча ш, що зовсiм вони
там стають не такi, як тут серед трав... I не тому, що прив'януть, a
будто, мабуть, том, що вони ростуть тут в самiй природi сво©й, живуть в ©©
настро© i, зiрванi, вже не повернуться в цю просторiнь, в цей день. Трохи
сумно, що нiщо не повернеться: нi цей день, нi дзвiночки, нi променi на
травi... Все, все в однiм змигку життя, дублiв нема, дублiв життя не
зна !..
Йдучи поруч iз Сергi м, вона усмiха ться - очима, устами, i почува
вiн, що всмiха ться не йому, уявля зараз того, iншого бiля себе... Але
веселiсть ©© чомусь сумна. Чи помiчали ви, що в поглядi дiвчини, коли вона
з нiжнiстю дивился на свого коханого чи дума про нього, завжди щось
скорботне?
- Кажуть, що людина, яка була на фронтi, стрiляла, вбивала, - це зовсiм
не та, якiй не довелось зазнати цього, як ти гада ш, Сергiю? Мiж такими
людьми буде колосальна рiзниця у психiцi?
- Не знаю.
- Вiйна, певне, полиша невитравний слiд у душi. В очах у декого з них
- ти помiчав? - смуток, що нiби скипiвся. Вугiль, що став антрацитом. Так
iнодi хочеться пiдiйти й запитати: оцей iнiй, що срiблиться па скронях...
з яких вiн зим?
Сергiя вона нi про що не пита . Вiддалено чула про його нещасливе
кохання, але причиною розриву нi разу не поцiкавилась. Може, з
делiкатностi: адже в цiй сферi нiхто не може бути суддею, зона заборонена.
I вiн теж, звичайно, не розповiв ©й, як захищав Ярославу перед
претенденткою на ©© роль, якою цiною вiдстояв святий для нього принцип ,
мистецтва. Рану ту нiби вдалося заго©ти, але чи не з'явилась натомiсть
iнша? Сергiй навiть перед собою соромився думати, що в нього може
спалахнути почуття до провiдно© актриси фiльму, що й тут ще дiстане
одкоша, опечеться, одначе щодалi частiше йому хтось нiби глумливо
нашiптував уночi: "Закохавсь!" Ще вiдтодi, як знiмав©© на пробах, в тiй
сценi, де вона лата сорочку Шамiлевi, а потiм невiдривно дивиться на
нього, поглядом питаючи: хто ти i звiдки? Мабуть, тiльки в особливих натур
бува стiльки ласкавостi - в очах, на устах, в голосi такого теплого
тембру... То були прекраснi кадри. Коли Сергiй переглядав х, його не
полишав настрiй святковостi, жадiбно вивчав вирази ©© обличчя, цятки
свiтла на очах, i в ©хнiх переливах читав самi порухи душi, глибоко©,
щедро©.
- Ось завтра почнемо знiмати, Славо, тебе... Це добре, що вiн вирiшив
розпочати зйомки сценою на островi.
- Боюся цi © сцени. I отих обiймiв, i тих розиущених кiс...
- На цiй деталi якраз я наполiг. Саме така ти мусиш бути серед тих
розполоханих сарн, що за ними ганяються шуцмани по всiй окрузi...
- Боюсь.
- Неправдою було б сказати, що, беручись за створення фiльму, lie
мрi мо про успiх, про славу, про гран-прi в яких-небудь Каннах... Але ж не
тiльки це? Iсну щось набагато пише цього.
- А . Може, тому й тривоги?
- Ввiйди в настрiй, в ситуацiю, будь сама собою вiд тебе нiчого не
вимага ться...
- Хочу бути правдивою.
- А це головне! Адже в мистецтвi пi вiд чого по сховатися, воно
пайнещаднiший проявник, з хiмiчною точнiстю проявить тебе, хто ти
насправдi. Якщо дрiбна душа, так i постане - дрiбна. Себелюбець, его©ст,
самозакоханий? Не схова шся. А якщо ти вартий чогось, здатен вболiвати за
пiших, не лише за себе, то в найпростiшому, навiть у паузi мимовiльнiй
розкри шся сво ю справжнiстю.
- А яка ж я?
- Ти... Якось тобi вда ться, що тебе всi люблять... Майже всi.
Злагiдлива, вмi ш лисицею до кожного пiдкотитися, медовим словом внести
дух миротворенпя... Ну, та це пе гандж, скорiш - навпаки... Тiльки оце, що
власно© ролi полоха шся...
- Валерiй теж пережива (Валерiй - молдаванин, артист, що гратиме
Шамiля). "Я, - каже, - про фронтову людину знай не бiльше, нiж про людину
снiгову, гiмалайську..."
- Але ж на те ти й артист, на те й творець, щоб видобути з небуття всi
отi iндивiдуальностi, що палахкотiли пристрастями, iнтелекти, що кожен iз
них носив у собi макрокосм!
- Вiд дiтей чула, що десь тут геологи ходять, i серед них жiнка одна...
П'ятизначний номер у не© витатуйований па руцi. Я б хотiла з нею
познайомитись...
Зда ться, всi цiкавлять ©©, крiм нього одного. Спитала б:? "Що то за
драма, яку ти пережив, якi рани, що, свiжi ще,' носиш у собi?" Ти ж
прониклива, чутлива, топка патура^ Чому ж тут пiн не почу вiд тебе оте
незрiвнянне ранкове:^ "О мой, мой"? Ти ж його вмi ш вимовляти якось
особливо,. з якимось солодким внутрiшнiм виспiвом, воно нiби й жартiвливе
в тво©х устах, i в той же час будить почуття, серйозне...
- Мрiйливiсть часом находить, - це, зда ться, погано? Хотiла б, щоб
зняв хто-небудь мене у фiльмi дитячо© чистоти, де гудуть менi дзвони
великоднi, а я маленька, i садки цвiтуть, i трава блищить у водi
зелена-зелена. А все повiтря ряхтить, вiбру тихим розлунням тих дзвонiв,
i все небо ними гра , спiва...
Знав вiн багато про не©, до яскравих реальностей уявляв ©© дитинство:
виростала в стихi© творчостi, сказати б, в атмосферi народного артистизму,
де робилось усе прекрасне. Вишивалось. Рiзьбилось. Пензликом но воску
малювалось...
Яйцо сталало писанкою. Нездупше дерево набувало людських форм, оживало
в образах пташино© чiт звiрино© подобнiни, в речах ужиткових проймалося
настро нi гумору чи трагiзму. Батько, зда ться, вже не рiзьбить, фахом вiн
- шляховик, проклада дороги в горах для лiсовозiв, то в долинах ррмопту
траси, буду мости, а дiдуньо в Ярослави й попит не кида рукомисла, вiн у
не© знаменитий майстер: художнi вироби його побували на великих
виставках...
- Радiють вашi, що Славця ©хня - артистка?
- Йой! Вся рiдня за мене пережива - i тут, i за океанам... I за все я
вдячна... ти зна ш кому... з вами по-справжньому повiрила в себе, вiдчула,
що здатна таки на щось...
"Ти вiдчула владу сво © краси, силу таланту вiдчула... Ось що таке
любов!"
- Як ти гада ш, Славцто: чи може людина жити без кохання?
- Мабуть, що так. Але певна, що свiт при цьому щось особливо втрача i
не е вже тодi суцiльно прекрасним... Без кохання, мабуть, ста вiн буднем
звичайним... I день цей стане просто день, а сонце свiтитиме... нiби без
променiв.
"Сонце без променiв..." Який страшний i водночас точний образ..."
- Ти, кажуть, пережив драму? Але ж, певно, знав i щастя, яке переду
драмам?
- Мабуть, то щастя. Комусь це може здатись дрiбним, а для тебе той
стан... Коли навiть збираючись телефонувати ©й - мимовiль чепуришся...
Якось ненароком вловив себе " на цьому: ось який ти, брате, сьогоднi!
Вiчнiсть перед тим не смiявсь, а то, почува ш, усмiшка весь час губи
лоскоче, сама бринить на устах, i ти вже не в змозi сховати ©©, невдаха
нещасний, бо вона лише вiдблиск того, що робиться десь там, у надрах
душi... На©вняк, ще нiчого не зна ш, iдеш в рожевих замрiяних сво©х
окулярах, вiдроджений, повен буйно© сили, i легко ступати тобi по землi, i
вiдчува ш за спиною крила отi, що ©х колись класики описали... Та,
здасться, тобi, Славцю, усе це знайоме?
Вона зупинилась серед трави:
- Що ти ма ш на увазi?
Сергiй шваркнув рукою по стебелинi кiнського квасцю:
- Вiн, зда ться ж, у тебе закоханий? I ти - коха ш?
Ярослава дивилась йому просто в вiчi:
- Так. Вiн той, кого я хотiла б кохати.



IX

Рефлектор сонця змiнився нiчним свiтильником Ягуара Ягуаровича, горiшнi
села, Золотий Тiк i дитячi табори понад рiчкою давно вже поринули в сон, а
вони все знiмали й знiмали. Нiхто не скарживсь на втому, не посилавсь на
трудове законодавство, тут працi вiддавались не згiрше, нiж десь у гарячiм
цеху, - для цих людей характерна була самовiддача. Радiсно й дружно
починався ©хнiй перший ужинок, а це була добра прикмета (тут у прикмети
вiрять, без розбито© яа щастя тарiлки не розпочнеться робота над фiльмом).
Всi - вiд тих, якi священнодiйствували бiля апаратiв, i до тих, котрi,
зробившi© сво , стояли напоготовi осторонь, - почували, що ця робота не
пiде намарне. Ягуар Ягуарович був просто щасливий, що освiтлювачi
витрачають сьогоднi електроенергiю на щось справдi вартiсне, значне i
хвилююче, i якщо виникнуть потiм труднощi, то хiба що при монтажi, коли
вибиратимуть, який iз дублiв буде найкращий. В останнiй момент вирiшено
було дещо змiстити подi©; знiмали сцену побачення Прiсi та Шамiля. Видно
було, що Шамiль-молдаванип впевнено входить у свою роль: рославий,
бiлозубий, бравий у сво©й полатанiй гiмнастьорцi, вiн знаходив вiрнi
iнтонацi©, тримався з природною гiднiстю, зовсiм натурально (як той
Шамiль) блискав симпатичною широкою усмiшкою, а що ж до Ярослави, то вона,
зда ться, не грала - жила. Коли ввiйшла у свiтло, очi, й до того великi,
тепер стали як вiнки. Два синi вiнки не блiдизнi схудлого, змученого
обличчя. Вся група завмерла в хвилюваннi, слухаючи, як вона всi ю
правдивiстю почуття питала свого коханого: "З яких ти гiр? Як тебе звати
насправдi? Яких пiсень тобi мама спiвала в дитинствi?" Зда ться, ця
воскресла Прiся зовсiм не почувала на собi свiтла юпiтерiв, не чула
стрекоту апаратiв, вона жила в тiй недосяжнiй для iнших сферi свого
кохання, яке робило ©©, перволюбку, i щасливою й нещасливою водночас, бо
зародилось в неволi, де сувора, неприязна нiч могла в будь-яку мить
задушити його. Нi, на таку актрису не треба було накладати багато гриму,
не треба було зупиняти процес i поправляти, щось пiдказувати ©й, саме
почуття, юне й всесильне, вело Ярославу до тi © просто© й глибоко©
мистецько© iстини, що важливо не вдавати образ, важливо - бути ним!
- Надбання! Справжн надбання для студi©! - шепотiв Пищик на вухо
Ягуару Ягуаровичу, - Ось коли вона нарештi розкрива ться.
- Зiрка! Зiрка, i все! - аж захлинавсь вiд бурхливостей Ягуар
Ягуарович.
I якщо навiть були тут перебiльшення, то ©х не обривали, вони не
вважались грiхом в цiй атмосферi творчого пiднесення, де знахiдки
з'являлись не раз при емоцiйнiй пiдтримцi всiх i загальновизнаним було, що
праця ма 'вестись па отих самих позитивних iмпульсах.
Головного не покидала серйознiсть, брижi напруги не сходили iз
зрошеного потом смаглявого чола, iскрився росою тiй на скронях.
Почувалось, однак, що й Головний у душi вiдда належне артистцi, яка в
сво©й грi, уже в початкових кадрах, зумiла взяти вiрний тон, з
проникненням увiйти у внутрiшнiй свiт першообразу, воскрешаючи безоглядну
в сво©м почуттi Шамiлеву кохану.
Коли ж нарештi юпiтери погасли i можна було дати волю сво му збудженню,
то навiть Сергiй-оператор, людина зовсiм не схильна роздавати похвали тим,
кого вiн знiма , не втримався, глянув на Ярославу здивовано:
- Ти зна ш, що ти сьогоднi робила?
- Ярославе, це було надзвичайно! - вигукнув редактор.
- В тiм-то й рiч, що це було звичайно, - заперечив Сергiй, - звичайно
до генiальностi.
- О мой, мой! - втомлено мовила Ярослава i торкнулась сво ю ще
загримованою щокою колючо© операторсько© щоки. - Ти добре затямив, що
актори найкраще працюють на позитивних емоцiях... Дякую за всi
перебiльшення!
Однак оператор цього разу, видно, був певен сво © об' ктивностi, бо,
звертаючись до асистента, що саме вкладав добутий кiнонектар у коробки,
застерiг:
- Ти ж пильнуй цю скарбiвню! Нiчого подiбного ще не було в наших
касетах... Я ж казав: будуть генiальнi кадри! Вже вони .
- Я за стриману дiловитiсть, - вiдповiв асистент. - Не будем дочасно
заслiплюватись.
- А я заслiплений! I вiтаю сво заслiплення. З цих негативiв з'являться
речi - дай бог... Там один кадр, що його iге соромно було б винести на
суд худради в епоху майстрiв Високого Вiдродження...
Постановник не осипав Ярославу 'комплiментами, вiн iiiс.тя роботи
тiльки потиснув ©й руку, але цей мовчазний потиск руки був для не©
дорожчий за слова. Вловила в ньому почуття ндячностi, i вiри, й
пiдбадьорення на майбутн . Отже, вiп схвалю ©© iлгпровiзацi© перед
камерою! Вiн не боронив ©х, навпаки, ще заохочував, бо це була ©©
творчiсть, ©© зорянi часи!.. По©лося добро, що пiд цiого тобi не повинна
наморочитись голова, мусиш сприймати це скорiш як i стимул для себе й для
колективу, перед яким ще така величезна робота... Попереду ще буде всього,
не один, може, ро| лик полетить достобiса в корзину, але сьогоднi ти таки
ма ш р право пережити бодай хвилинне вiдчуття перемоги, творчо© радостi.
Ярослава була втомлена до краю, здавалось, тiльки добреде до школи,
впаде й засне одразу як убита. Але нервове збудження давалося взнаки, вiд
свiтлових опiкiв очi рiзало, нiби в них попало пiску, i хоч завтра мав
бути день не менш напружений, нiж сьогоднi, Ярославi не клалось до сну.
Голова горiла, кожен нерв трепетав, - актриса ще не могла отямитись вiд
пережитого перед кiнокамерою. Розбурхана уява шукала й знаходила все новi
й новi вiдтiнки iнтонацiй, жести, якими слiд було б скористатись,
вiдтворюючи на знiмальнiм майданчику чи сь почуття, що вiднинi стало
тво©м.
"Зда ться, Сергiй мав рацiю там, па луках, - думала, влаштувавшись на
сво©й розкладайцi в учительськiй. - Сво©м запитанням, може, трохи навiть
ревнивим, вiн, зда ться, допомiг тобi зрозумiти саму себе, розiбратися в
сво©х почуттях... Невже я таки закохалась? - думала пiвжартома i
всмiхалась у темряву. - Ще цього менi бракувало - закохатись на зйомках!
Спалахнути почуттям до того, хто навряд чи дозволить собi вiдповiсти на
тво почуття вза мнiстю".
Вiкно вiдчинене, високий мiсяць пливе у хмарах, - де вони взялися, тi
хмари? На ганку чути гомiн, хлопцi не сплять, курять, там ще точаться
жвавi розм.ови, там ще - на©зд камери!.. Веду панораму за нею... вона в
кадрi в мене крупно... у вiзирi бачу ©© справдi натхненне обличчя... там
ще - касети та дублi, перший та другий плани, а ©й це вже далеко,
насторожилась тiльки, коли Ягуар Ягуаровнч назвав iм'я претендентки, -
виявля ться, вона знов атакувала ©х перед ви©здом, зачула звiдкись нiбито,
що Ярослава збира ться вiдмовитись вiд ролi, "забоялася, що не потягне"...
"Тепер не забоюсь! Тепер почуваю, що зможу, все зможу!" Дугпа Ярославi
аж смiялась вiд щастя, що переповнювало зараз ©©, бо що, коли i в тебе
хто-пебудь закохався сьогоднi? За те, що сяйпула талантом, що не пiдвела
©х усiх... Нi робiтникiв-освiтлювачiв, нi того смiшного Ягуара
Ягуаровича... Що була правдива. Що знайшлися в тобi якiсь незнанi поклади,
родовища емоцiй, ранiше не вiдомi й тобi самiй. Не манекен ти була пiд
свiтлом юпiтерiв, не лялька, що ©© мусять навчати, як ступнути, як
видавити з ока штучну кiносльозу... Була ти справжня, була ти артистка, А
хiба ж за це не варто в тебе й закохатись?!
Ось так приходить до людини почуття щастя, нi з чим ие зрiвияпиа
насолода творчостi й самовизнання. "Те, що ранiше було, то скорше забавки
театральнi, перiод студiйпостi, - дозволяла вона собi думати й так. - З
цим покiичеио. Вiд сьогоднi почина ться артистка, i з екрана вам таки буде
що подивитись, дiдько б вас не взяв! А могло ж i не статись. Могли б тебе
й не вiдкритi©, як цей вiдкрив? Отак би й жила, i звикла б до всього,
призвича©лась би до штампiв, перебiгала б iз фiльму до фiльму, так i не
вiдчувши лету натхнення, щодалi зменшуючись у вiдведених тобi ролях, а
жорна буднiв спокiйно й байдуже перемелювали б тво життя... Нiколи б i нe
знала, що кущi жасмину за вiкном можуть бути такi прекраснi пiд мiсяцем i
що холодний вiтерець, дмухнувши з лугiв, зовсiм не холодний, вiн просто
цiлу тебе в розпашiле лице...
- О мой, мой!.. - В солодкiй знемозi самi шепотiли уста. Мамi б хотiла
дякувати за те, що вона тобi дала, що в душу вклала тобi, ще маленькiй. З
дитинства в хатi жила повага до мистецтва як до чогось серйозного,
значного в людському життi. Карб естетичний лежав на всьому, що оточувало
тебе, все несло на собi знаки творчостi: i колиска, в якiй тебе колисали,
i пiч кахляна, i рiзьблена ложка з дерев'яним кiлечком, i маминi писанки,
пiдвiшенi на ниточках попiд мисником... Весь рiд мовби зiйшовся в тобi
сво ю творчою снагою, сво©ми пiснями-спiванками, дiдуневим умiнням
вирiзьблювати в шматку дерева сво© фантазi© i маминим вишиванням на всi
способи - то хрестиком, то низинкою, а надто ж отi ю красивою гладдю: по
бiлому тлу нiжним плавким музикальним контуром... Писанчарка,
вишивальниця, мамця сама вишила портрети Шевченка й Франка, i скiльки
Ярослава себе пам'ята , висять вони в хатi пiд рушником... Ял була малою,
щолiта забирав ©© дiдуньо до себе в гори, на полонину, учив ©© варити в
казанi кукурудзяну мамалигу - улюблену ©жу гiрських пастухiв та лiсорубiв,
що вони ©© називають: пулента... Неквапливий, роздумливий, сяде й подовгу
дивиться кудись. "Нанашку, що робите?" - "Нине роблю, лем позирам..." I
дiiвиться на гори. Годинами. I пони все iншi для нього. Вже й студенткою
бувши, любила слухати його: "Якби не ми стримали моголiв, нiкого з вас,
нинiшнiх, не було б! Пiшли би вони десь аж до Португалi©... Люд ©х пашту
перепинив".
Скiльки чула що змалку родинних переказiв про поневiряння людей свого
краю, iгро шифкарти отi, про агентiв обманникiв, що правили кудись у
скотячих невольничих кораблях тво©х тiток та дядькiв, "людей у кожухах"...
Покотом у трюмах задушних, на трухлiй соломi... Хвороби, згасання дiтей,
що ©х потiм акули розтерзують за бортом серед хвиль океану... Дядько
Яцько, що, з горя напившись, у вивернутiм кожусi буйну на палубi,
порива ться до штурвального: "Дай колесо! Я поведу! В мене чiфкарта!
Поведу вас в таку кра©ну, де щастя , а не доляри вашi..." Потiм манiтоби
та саскачевани, бiржi працi, батракування та непривiття прерiй, де чоловiк
i жiнка, нещаснi гомстедiвцi, впрягшись у борону, волочать сво© акри, щоб
посiяти на них зернятка пшеницi з домашнiх вузликiв... А коли народжу ться
дитина, то й там ©й, у прерiях, кажуть: "В тебе далеко рiдний край. З
садками вишневими, з солов'ями, з хатинками бiлими..." Доля народу - хiба
ж не вiдбилась вона в тобi самiй, у новiй тво©й судьбi? I хiба ж те все,
що було, не допомагало тобi сьогоднi вiдтворювати перед об' ктивом гiркоту
i смуток неволi? З усiх тих джерел ти пила, вся трагiчна поезiя народу
тебе напувала, i це теж тобi дало силу сьогоднi розкритись у творчостi...
Тiльки заплющила очi - бачила сонцем залитий луг, луг квiтчастий, повен
життя, в багатющiй гамi кольорiв - бiлих, васильково-синi.х, бузкових,
лiлових, що з дивним художнiм смаком переткались, переплелись на тлi
соковитозеленого (природа ма такий гарний смак!), i дзвiночки, i навiть
кiнський квасець, пiднявшись над повiнню трав стрункiстю сво©х
стебел-суцвiть з ©х нiби припаленою, теракотовою смагою, - нiщо не
порушувало гармонiю барв. "Творчiсть-це любов, найперше любов!-думала вона
пристрасно. - Головне - треба бути здатним любити! I вiдтодi, як я це
вiдчула, як я полюбила, - я стада артисткою! Менi тепер пiд силу творити
справжн , може, навiть довговiчне!.. Але яка ти сьогоднi! Як багато на
себе береш! Для тебе зараз нема недосяжного..."
Над лугом сонце, синiй метелик по небу, як лайнер, а в квiтчастих
травах, заплутавшись у них, немов у горосi, двiйко дошкiльнят з числа
Ярославиних друзiв - Пiвтрик i Наталя з сусiднього табору. Вiн злякався
якогось там жучка чи оси, ще трохи - й запхиче, а дiвченя соромить його:
"Який же з тебе буде вояк? Там скажуть: бери гвер, лiзь попiд дротом,
припадай до землi, а там всюди оси, гусiнь... Що тодi скажеш: лячно?"
Засмiялася в напiвснi Ярослава. Спалахнула враз, як образ самого сонця,
велика рожева квiтка з золотими обрiйками. Де вона бачила таку? В
пелюстковiй чашi, вся в пилку трудиться бджiлка. Всюди радiсть розлита,
нектарний дух творення, дух життя... "Перед сiюм щоразу вiiклiiкатиму в
уявi цей сонячний луг квiтчастий i двiйко маленьких людей, що заплутались
по плечi у квiтах..."
I сама вже брела в ту сонячну повiнь лугiв, тонула у квiтах, у щебетi
жайворонковiм, в гудiннi бджолят, i хтось, схожий на вiтер-легiт, пестив
©©, обiймав, обцiловував, i навiть увi снi почувала, як все тiло тане ©й,
нiби спiг пiд сонцем, тане вся, ста безтiлесна... "З яких ти гiр? Хто ти
? I яке тво iм'я насправдi?"



X

Латунний мiсяць летить помiж хмарами в небi, газик брезентовий летить
по землi. Бруковицею помiж вербами коренястими, що ©м тисяча лiт. В газику
Ярослава, блiда, розполохана зi сну, поруч не© Ягуар Ягуарович, вiн сам
викликавсь супроводити ©©. На пошту женуть. Тiльки була поринула у сон в
тiм щасливiм екстазi пiсля знiмань, як ©© розбудили.
Бронек-дев'ятикласник, син директора школи, стояв з папiрцем у руцi,
нереальний, як прибулець зi сну:
- Вам телеграма.
-Вiд батькiв. Термiново викликали на переговори. I не з дому, з
обласного мiста чомусь. Що там сталось? Раптовi такi телеграми найчастiше
вiщують недобре. Що там статись могло?
Пролiта нiч тiнями верб, мерехтiнням води, вогнями по©здiв далеких. Не
спить планета, газ горить над комбiнатом, свiтяться цехи. Поезiя неба, що
вабила ©© з дитинства, зараз насторожувала сво ю опiвнiчною величчю. Майже
з тривогою прислухалась, як десь у надрах неба глухо погурку грiм. Чи,
може, реактивний десь там, за хмарами, дола звуковий бар' р? Нi, таки
грiм: блискавка змигнула в небеснiм просторi - сторчова, прострумилась по
далекому обрiю до землi.
- Пiдморгу небо, не подоба ться це менi, - каже Ягуар Ягуарович. -
Боюсь, якби не вибило воно нас iз графiка... Вчора цiлий день напружено©
роботи, колектив людей працю до рясного поту, i ма мо плiвки всього на