Гончаров Анатолий. Циклон

з'явиться? Серед тих, хто прапор перемоги пiдiйматиме над рейхстагом, мiг
би вiн бути?
- Мiг би. Але до того далеко. Безмiрно далеко.
- Розумiю, - Сергiй стрiпу чубом. - Ще кривавий берлiнський маньяк
сидить у сво му бункерi, ще вiн жонглю глобусом, як той чаплiнський його
двiйник - диктаторкомедiант з вусиками... Ще йому рапортують, його
слухаються, ще мiльйони задурен©©х життiв у напливi маячнi вiн кине,
запiнений, у фронтову м'ясорубку... Може, образ антилюдини нам дати тут?
Упиря-вервольфа, вовкуна, що засiв у сталевому бункерi? Але нi, не станем
псувати плiвку на це! Досить того, що iсторiя вже загребла його на сво©х
попелищах... А Холодну гору дамо зна те як?
- З пташиного польоту?
- З космiчного! Принаймнi щоб враження було таке... Нiби з iлюмiнатора
космiчного корабля... Нiби роблю отi унiкальнi надпланетнi кадри, що ©х у
спецiальних ампулах буде замуровано в монумейт'на честь вiдкривачiв
космосу... Для майбутнiх поколiнь... I ось iз тi © ж точки беру планету...
Тiльки не в голубому сяйвi океанiв, материкiв, а планету Холодно© гори,
планету ще криваву, пожежну, чадну...



VIII

Якщо iншi рани, рванi, вогнестрiльнi, можна лiкувати, то бiль неволi не
погаму ш нiчим, лiкiв вiд нього нема i, певне, нiколи не буде.
Ще в школi був у нас учитель, ми його називали Колба, мабуть, тому, що
голова його, лиса, лобата, на ши© тоненькiй, справдi нагадувала нам колбу.
Крiзь парту бачив, що де в кого на колiнах робиться. Тоненькi чумацькi
вуса пiдковою звисали йому донизу й надавали трохи сумного виразу нашому
зiркоокому Колбi, його безкровно-бiлому, з дрiбними рисами обличчю. А
поставою був доладний, колбу свою тримав на плечах з гiднiстю i сам
тримався випростано, пiвдикувато, як усi низькi ростим. Вiд нього ми
вперше почули, що людина склада ться з бiлкiв, жирiв та вуглеводiв (вiн
викладав у пас хiмiю), почули вiд нього й те, що "лишь тот достоин жизни и
свободы, кто каждый день идет за них на бой", бо за сумiсництвом вiн
викладав ще й нiмецьку. Про себе вiн нiколи нам не розповiдав, але вiд
iнших ми знали, що пiд час першо© вiйни був вiн у полонi в Нiмеччинi,
харчувався брюквою, яка на наших базарах навiть i невiдома, неодноразово
вдавався до втечi, але все його ловили i пiдвiшували за ноги головою вниз,
- чисто прусська то була кара, що ждала кожного за спробу втекти. Чомусь
згадався на Холоднiй горi той учитель, той симпатичний наш Колба, над яким
ми поза очi насмiхались, а вiн, залучаючи нас до рiзних дослiдiв
лабораторних, чомусь нi разу й не розповiв, як його пiдвiшували i як вiн
таки зостався жити, витримавши все. Мабуть, не тiльки ж брюквою вижив,
мабуть, не тiльки ж вона зберегла у станi життя ту та мничу сув'язь
бiлкiв, жирiв та вуглеводiв, що дали врештi-решт найвищий витвiр природи,
вiнець ©© - людину...
Мiзки нам, мабуть, розтоплю сонце. Вiдкритi йому, валя мось на
камiннi, тонемо в морi якогось другого, iрреального життя, що кволо тече
хаотичною сумiшшю спогадiв, Мiражiв, галюцинацiй...
Скiльки ж все-таки людина може витримати без води, без хлiба? Черпак
баланди раз на добу, i все. Баланда тут вариться з особливими нiмецькими
приправами: замiсть солi кидають у казани зiпсований гнилий сир, що десь
зачервивiв, i коли смердюче вариво розливають, то зверху плавають бiлi,
огиднi хробаки. Спершу зовсiм не могли ©сти, нудило навiть тих, що геть
позахлявали... Хлiб ми бачили один тiльки раз: його несли в руках дво
типiв iз тих, якi щойно нiбито зголосилися вступити до армi© власовцiв, i
за це ©м одразу було видано кожному стандартну хлiбину, а зверху на нiй
була покладена ще й полiцайська порма повидла. Вони йшли з тим набутком в
супроводi варти через увесь табiр, пропихались помiж голодним табiрним
людом, помiж кiстяками живих, в яких очi горiли диним, здавалось,
бажанням: хлiба! Хоч крихту! Але тi, що несли свiй безчесний хлiб,
зда ться, не радi були йому. Йшли, причавленi тягарем власно© ганьби,
повтягувавши голови в плечi, i не смiли глянути в вiчi сво©м табiрним
товаришам. Зда ться, камiнням обернувся для них той iудин хлiб iз цяткою
повидла, - землю орали ©хнi понурi Погляди. Певне, ©х навмисне водили по
табору, щбб розохотити й iнших, бо наступного дня вербувальники з'явилися
знову, стояли купкою серед тюремного плацу, ждали, чи хто ще зголоситься.
Але вербувальникам довелося довго чекати - охочих одержувати зрадницьку
пайку так i пе виявилось! Бо краще вже голод i муки, нiж ганебна
вербувальницька ласка. Молодих ©м треба, якi статурнiшi, здоровiшi. Нема,
не буде. Пораненi ще дужче розшкрiбували сво© болячки, контужених ще
бiльше скручувало, стрункi поставою намощували собi горби пiд сорочками на
спинах, щоб здаватись горбатими. Загледiвши вербувальникiв, сахалися,
кидалися вiд них, як вiд зачумлених. Безiменнi, нiкуди пе вписанi,
безхлiбнi, кiстяками хребтiв оберталися до проклятих наймацьких спокус.
- Не для нас той хлiб, - казав Решетняк. - Ним хiба що вдавитися можна.
А тi, що по цеглинцi хлiба з повидлом одержали, навiть i не ночували
бiльше в таборi, бо хоч нiхто ©м уголос i не дорiкав, мовчки дивились на
них, коли вони, шельмувато ховаючи очi, робили з сво©ми пайками по табору
обхiд, але для ночiвлi Холодна гора ©м уже була небезпечна - по з'являлися
в таборi, боялись, що передушать ©х уночi.
В одну з ночей налетiла гроза. 3.. горiшнього поверху тюрми крiзь дiрку
вiкна, крiзь пруття грат почули ми ©© подих, нашi душi обдавало поривами
вiтру й дощу. Хмари нависли над самою горою, небо гогоче, все в трiщинах
блискавок, крiзь прориви у хмарах бачимо в спалахах ще вищi, горiшнi
сфери. Простiр мiж ними раз у раз вибуха синьою повiнню свiтла, всюди
стугонить канонада небес, демони розруйновують свiт. Удар за ударом,
вигряк за вигряком! I хоч тембром сво©м гряки-гоготи грому зовсiм не схожi
на удари "катюш", нас хмелить цей шал горобино© ночi, збуджу , воскреша
ця потужна сила небес, вируючяй хаос розрядiв. Лихоманкове почуття охоплю
всю цю вiд низу й пiд самий дах напаковану людом в'язницю, лунають викрики
захвату, свист, ходором ходить катiвня, чути, як на повний голос затяг
хтось у темрявi:
Гей, не тужи, хто без черги до баланди поспiша ,
Кого нiмець дубиною по спинi влучав!

Не тужи, хай собака-полiцай збоку скавуляв...
Ге-ге-гей!..
Хаос вогню i темряви. Не встигши згаснути, знову блиска , гримить,
списами блискавок розламу нiч. Повiнь голубого, повiнь пiчного спалахами
затоплю волокнисте мiжхмар'я. Стугонить небо, щуляться па вишках тiнi
вартових, а тюрма крiзь грати всiх поверхiв вола вгору до сполохiв, до
шалу небес:
- Дужче! Ще дужче!
Виклика м на себе всю силу грози: лети на пас вогнями сторчма з
розвированих хмар, щоб розкололась до самих глибин ця наша нездвижпа
катiвня, хай первiсний хаос тьми i ру©ни поглине цю Державу Наруги i Зла!
Потiм i це мина . Нарбзвиднi небо за гратами свiтлiша , люди пнуться до
вiкон: сходить! Десь iз-за Журавлiвки, iз-за мокрих дахiв мiста живе наше
сонце з'явилось! Те, що божеством було для людини далеких епох,
Даждь-богом, Ярилом, те, що й сьогоднi з ним, iз ясним, порiвню хлопець
кохану свою дiвчину, з сонцем порiвню м усе прекрасне в життi,.. Можем
безкарно дивитись, як розлива ться над громаддям мiста свiтлiюче море
небес, вранiшня музика барв: оранжеве, палаюче, син ! Тиснемось до грат,
щоб зазирнути туди, в потойбiчне буття, де дахи ще виблискують пiсля
нiчного дощу, i крапелина, мов ягода, тремтить на iржавiй ринвi, i все
видиме несе на собi звабу життя, карб вiчностi. Зi сходу над мiстом
вигоняться свiтлянi лотоси ранку, небо рожевi свiжо, пелюсткове,
вiдшумiлим дощем блищать зеленi клубки дерев, гранiть склом вдалинi
стрункi корпуси Держпрому... А душа ще бiльше кривавиться, щемом пекучим
щемить. Нема тобi радостi навiть у цiй красi, вранiшнiй, пiслягрозовiй.
Це, мабуть, i неодмiнна ознака неволi: навiть схiд сонця над рiдним
мiстом не раду , свiт навiть сво ю красою ранить тебе!
Мiсто студентсько© юностi тво ©... Чи Думав, що будеш дивитись на нього
звiдси, iз-за грат холодногiрсько© тюрми? Впiзна ш рiки вулиць, обриси
кварталiв, вiддалену зелень паркiв бiля Сумсько©, де бронзовий Тарас, якщо
не збили його, височить на п' десталi з крутим сво©м чолом. "Любiть ©©...
Во врем'я люте..." Вслухаючись, чу ш i звiдси голос його.
Знову день, як i всi попереднi. Зi спокою, з палицями, з чи©мось
конанням. З розiпрiлими юбермепшами на вишках, з нещасним базаром, з
вiчними жiнками бiля ворiт. Смердюче тюремне сонце пече, пiд зливою
промiння куня м. А Решетняк тим часом десь ходить, розвiду , наслуховуе.
З-помiж нас вiн виявивсь найдiяльпiшим. Часом поверта ться вiд ворiт з
якоюсь поживою, кинутою жiнками через голови варти, а ще частiше приходить
без усякого набутку, хiба що з смугою на спинi вiд палицi наглядача.
Решетняк пе втрача надi© встановити зносини iз зовнiшнiм свiтом. Десь
добутим огризком хiмiчного олiвця уперто вишкрябу записочки i, влучивши
момент, щодня кида ©х за браму, в натовпи жiнок. Безлiч таких записочок
перелiта там сюди й туди, i Решетняк певен, що хоч якесь iз його послань
таки не пропаде, не загубиться. О ця горьовита пошта людсько© надi©! Був
би поетом - найвищими словами оспiвав би ©©, цю нештемпельовану пошту
народну, що потертими, пропотiлими цидулками перелiта крiзь усi загорожi,
пада в пил i з пилу пiдiйма ться, мандру iз рук до рук, прямуючи в
найдальшi закутнi, когось шукаючи, когось сповiщаючи, i нiде не губиться,
не пропада!
Хай там що, а Катря, якщо тiльки вона на свiтi, рано чи пiзно
одержить вiд нього звiстку, й прийде, i викупить, якось виручить його, а
вiн уже й нас, - цим зараз живе Решетняк. Пiдiбрав десь розчавлену
консервну бляшанку, мудру , як виклепати з не© посудину, а погляд раз у
раз - за ворота, де все ж таки ма з'явитися ген iздалека, мов iз золото©
античностi, закурена, спасенна його мрiя з дитям на руках...
Жадiбно наслуха мо табiрнi новини. Знову ходять, вербують у сво© шинелi
- це не для нас. А ще набиратимуть нiбито на шахти - ми на шахти не
хочемо. Завтра вiдправлятимуть до Нiмеччини, але туди ми не хочемо ще
бiльш... Щоправда, все це лише чутки, здогади, про такi речi тут не
дiзнатися напевне. Доводиться покладатись скорiше на iнту©цiю та на жереб,
який'тобi випаде вiд судьби. Людина тут - неначе плавець серед
розвировано© стихi©, цiлковито до тебе байдужо©, тобi в сво©х обсягах
невiдомо©; життя твое - суцiльна боротьба з нею, важка, майже фатальна.
З кожним новим днем новi чутки шелестять по табiрних джунглях. Якось
Решетняк повернувся з сво©х походеньок квапливiш, нiж завше, голос
зривавсь хвилюванням:
- Зараз мають набирати. Нiбито на жнива!... Уявля те: на жнива!
Ризикнем?
Снопи i хлiб. А може?.. Тут нема часу на роздуми. Шамiль вийняв чорну
свою бсзжарну люльку з зубiв:
- Двiчi не вмирати.
Коли ми вже в колонi сiрiй виходили крiзь розчинену браму з тюремного
двору, Решотняк, влучивши момент, кинув у натовп що одну цидулку, мабуть,
останню. Мав же повiдомити Катрю, що його тут бiльше нема, що вiн ще й сам
не зна , де вона повинна буде його шукати.



IX

Йде кудись Катря. В гуртi жiнок iз клунком через плече, все далi вiд
дому. Село ©хн Хмарино невелике, прича©лось в розпадинi мiж балками, не
дуже його збоку й помiтиш. Тiльки шляхи смiливо вигоняться в усi сторони
вiд села - в усi кiнцi Укра©ни лягли дороги вiд Катрино© хати. I якою не
пiдеш, доведе до тюремних ворiт, до табiрних дротiв, за якими будуть -
нiби розiп'ятi - постатi висхлi, кiстякуватi. Скiльки тих шляхiв перейшла,
скiльки загорож обходила вiдтодi, як зовсiм незнайома жiнка iз Солониць
принесла чутку про якогось хмаринського Iвана. Нiбито встиг гукнути з
колони, назвав себе, коли ©х переганяли з одного табору в iнший...
Було це минуло© осенi, в дощi такi, що ноги з багнюки не витягнеш, а
Катря то© ж ночi зiбралась i на ранок була вже в дорозi. Чи знати було ©й,
що Iван ©© в цей час лежить десь у сибiрському госпiталi i сестри
доглядають за ним, сестри та матерi, може, тих, що ©х зараз гно©ли по
таборах та глинищах Укра©ни пiд небом гнилим, набряклим дощами.
Дорога звела Катрю з багатьма жiнками, що теж iшли, сподiваючись
розшукати когось iз сво©х, а помiж ними жiнка одна, мар'янiвська, мовчунка
сувора, про не© тихцем говорили, що сина ©© коло Днiпра вбито, навiть
односельцi бачили, а вона, навiть очевидцям не вiрячи, таки йшла i всю
дорогу була як нiма, з похмурим мовчанням несла у вузлах через плече свiй
згорьований викуп за сина. Високу, статечну, ©© не доймали розпитами,
жiнки подорожнi навiть iменi ©© не з-нали, просто казали: Мати Чиясь. Бiля
хорольсько© ями один з вартових, без церемонiй прийнявши хабаря, гукнув у
розбагнене глинище, наповнене людьми:
- Василенко!
I ©х встало кiльканадцять. В лахмiттi, у брудi. Стоять, Ждуть, свiтять
страдницькими очима до Матерi. Тiльки ж сина ©© мiж ними нема! Довго
дивилась на них, вдивлялася, все нiби впiзнавала, а коли
хабарник-вартовець крикнув - швидше вибирати, вона вибрала
найнужденнiшого, хворого узбека, що ледве на ногах тримавсь:
- Оце мiй син.
Забрала i повела.
Але всiх не виведеш. Живою могилою для тисяч нещасних стала та брудна,
замiкроблена яма, де полоненi цiлу осiнь валялись пiд холодними батогами
дощiв. Чимало й хмаринсь-ких було у тiй ямi, куди вони потрапили, не
встигши навiть гвинтiвок одержати. Хмаринське жiноцтво всякими правдами й
неправдами вирятовувало сво©х. Одначе вирятуванi, в тiм числi й батько
Катрин, повернулись додому надiрваними. Дядьки, що враз стали дiдами,
бухикаючи на все село, кров'ю вiдхаркували той Хорол, ту гнилу безправну
осiнь. Розриваючи груди, кашлем будили село, а коли бухикання в якомусь
дворi змовкало, так i знали: ще однi ю вдовою бiльше стало в селi. В тихiй
зажурi гасли очi ©хнi. Один по одному майже всi перемерли за зиму вiд
набутих хвороб, вiд простуд та побо©в, а то й просто гинули нiби
безпричинно, може, отру нi самою трутизною неволi, самим повiтрям
безправства й наруги.



X

- Женуть! Женуть!
Жiноцтво токове разом кинуло роботу. Бригадир Вiхола змушений був
зупинити молотарку. Всi поглядами - на шлях.
З-за горба, в ореолi куряви, з'являлися люди. Тi, вiд яких ще недавно
стугонiло небо на сходi. Тi, що вiд них десь аж iз-за Харкова втiкали сюди
перепудженi нiмецькi коменданти з сво©ми коханками.
Закiптюженi тiнi людей, обшарпаних, перевтомлених, в супроводi конвою
ступили на тiк. Загледiвши шаплик з водою, полоненi натовпом кинулись до
нього. Токовi цiй водi© й по пили, вона була приготована на випадок пожежi
i вже кiлька днiв стояла так, нагрiта сонцем, несвiжа, припилюжепа, у
масних плямах, - куди ж таку пити? А цi накинулись юрмищем, ошаленiлi,
давляться над шапликом, п'ють по вiдiп'ються, наче вiк ©х мучила спрага,
наче цiле лiто росинки на губах не було.
- Нема таки напою над воду...
Дивлячись па спраглий, нещасний цей натовп, плакали жiнки. Туга за
мужем, за батьком, за братом була в ©хнiх сльозах. Колосовського ранили цi
©хнi жалi й спiвчуття, здавалось Богдановi, що котрась iз жiнок ось-ось у
вiдча© скрикне: "Ви ж нашi! Це ж ви стугонiли небом! Хiба ж мп такими вас
ждали?"
Босий стояв перед жiноцтвом, тонконогий, як Дон-Кiхот, в безглуздiм
сво©м галiфе, боз чобiт, в гiмпастьорцi перетлiлiй, мокрiй вiд поту. Ноги
ледве тримали Колосовського, в спинi пiсля далеко© ходьби палило вогнем -
контузiя що давалася взнаки. Десь би присiсти. Вiн час вiд часу поводйл то
плечем, то хребтом, i це, мабуть, впало в око бригадировi, токовому
пладицi Вiхолi. В кожному разi, чимось привернув ного увагу цей
жердинястий, зарослий чорною щетиною полонений з засурмленим, угрюмкуватим
поглядом.
- Ось цей козак, видно, з наших, - сказав бригадир i, скрадливо
ступаючи серед притихлого натовпу, зупинився перед Колосовським з рожном у
руцi. - Батько ж твiй, хлопче, мабуть, козацького роду?
- Не iнакше, - Колосовський важко спромiгся на слово.
- От бач, який я вгадько... Ану ж, козачий сину, докажи ©м. Докажи ©м,
що не забув хлiборобсько© науки, вмi ш носити рожни! Глянь, рожен як
золото. - Вiн аж колихнув ним перед Колосовським. - Наш, укра©нський!
Рожен був високий, як спис. Iдеально вiдполiрований соломою, блищав
жовтавим полиском, мов точений весь iз старо© слоново© костi. Бригадир
Вiхола, випроставшись, неначе який-небудь iндiйський магараджа, тримав цей
в'язовий прадiдiвський спис, що послужив, певне, не одному поколiнню
соломоносцiв.
- Так на ж, бери, докажи ©м!
Колосовський не поворухнувсь. А котрийсь iз гурту полонених зауважив
скромно:
- У нас перед вiйною солому сiтками тягали.
Це зауваження нiби жигалом прижигалило Вiхолу, аж побуряковiв:
- Отож навчили вас мудрецi - сiтками по всьому полю розтрушувати!
Дiтлахiв наставлять, вони й роблять дорогу на весь степ!.. I .скирти
стоять тодi все невивершенi, наскрiзь вiд дощiв затiкають... Хазя©ни! А ми
хай не з такими темпами, без сталевих сiток, зате чепурненько, - i кивнув
на дiвчину, що стояла поблизу з граблями: - Вона тобi начинить так, що
соломинка з рожна не впаде!
Доки вiн розбалакував, Колосовський усе стежив за ним. З сивими
скронями, з сивими кущуватими бровами, з-пiд яких засльозено голубiють
пильнi холоднi очi. Губи раз у раз усмiхаються, все обличчя - м'ясисте, в
червоних прожилках старостi - всмiха ться теж, i тiльки в очах цей пильний
незникаючий холодок, вiд якого став не по собi кожному, кого вiн
торка ться. Колосовський, позиркуючи спiдлоба на рожен, почувався так,
мовби якась мара його переслiдувала у виглядi цього допотопного
знаряддя.... Адже ж коли наближались до току, перше, що вiн помiтив, був
якраз цей рожен: хтось, стоячи на одному колiнi, саме силкувався виважити
його, пiдняти з землi... "Тiльки б не це, тiльки б не заставили носити
рожна!" - подумалось Богдановi, i од самого передчуття контужений поперек
йому запив болем... I от ма ш. Саме на нього й накинув оком цей токовий
владика, що, нiби глумлячись, знов у©вся поглядом:
- То як? Рожна злякався? Кишка топка? I це ти хотiв у них Харкiв
вiдбити?
Колосовський дивився на нього з ненавистю. Хотiв би приховати в собi це
почуття, але нiчого не мiг iз собою вдiяти. Ненавидiв цей розпарений
картопляний нiс, i бригадирiв картуз засмальцьований, i губи усмiхнено
розтягнутi - посмiшка на них нiби прилипла, вона ще тремтiла, але губи вже
побiлiли вiд злостi. Хто ти, чоловiче? Ти ж жив на цiй землi, ходив мiж
нами, нашi слова говорив, а тепер... Ким ти став? Ради чого сiка шся до
мене, глумишся, досвiдченим наглядацьким оком вгадавши, в який спосiб
можеш завдати менi найбiльшого фiзичного болю?..
Бригадир ще раз виставив рожен, вихнув ним Богдановi ледве не до
обличчя:
- Береш чи нi? А не хочеш - так i скажи: вiдмовляюсь. З першого кроку i
вже - саботаж...
Колосовський протяг поглядом по рожну аж угору, до його вiстря: "Чи
таки взяти, щоб наскрiзь тебе простромити? Як черв'яка, причавити до землi
цим тво©м рожном!.."
I тут з гурту виступив Шамiль, вiдсторонив Колосовського:
- Не може вiн. Пiсля контузi© вiн, розумi ш? - блиснув бiлками до
бригадира.
Вiхола змiряв поглядом несподiваного захисника.
- То, може, ти? Кунак?
- Холодна гора покуначить... Давай.
Але цьому чомусь не дав. Запальний, скажений, вiд такого всього можна
ждати... Втягнувши голову в зсутуленi плечi, бригадир знову прискалив око
на Колосовського:
- Отож-бо я й помiтив одразу, що вiн у вас якийсь перекособочений...
Дай, думаю, поставлю цього козака пiд рожпа. Хай хребта йому розправить.
Рожен - це такий струмспт, що кожен хрящик поставить па мiсце... А козак,
виходить, солом'яний?
- Сказали ж вам: не може вiн, - докинув з гурту змучений,
пiдстаркуватий уже полонений, якого й iменi що пiхто не знав.
- А не можеш, так нащо ти менi здався? - з люттю пiдвищив голос
бригадир. - Облежував би боки десь там, на Холоднiй горi! А менi треба
таких, щоб усяку роботу вмiли! - I знову стишив себе до криво© усмiшки. -
То хто ж? Гордий син Кавказу береться? Ал ж у вас там тiльки лезгинку
вмiють вибивати! Винце та "Сулiко"! А на хлiбцевi - все на нашому, на
готовенькому!
- Ось годi-бо вам, - заспокiйливо сказав Решетняк, виступаючи наперед.
- Дайте я.
I рука його тихо лягла на рожен, охопила той спис мiцно, кiстляво.
- Ще один кунак-захисник, - бригадир прицiнювався до Решетняка,
зважував поглядом його осадкувату постать: надiйнi робiтницькi плечi
кiстлявились пiд пропотiлою гiмнастьоркою. - Вмi ш? Що ж, - Вiхола
осмiхнувся криво. - Бори, виручай дружкiв... Iнтелiгенцiя й тут на простих
ви©жджа ... Ану, Прiсько, начини йому як слiд!
Дiвчина з граблями стояла серед жiнок: рослава, з смаглявими персиками
щiк, в синiй кофтинi, що на туго випнутих грудях вилиняла, вигорiла двома
помiтними цятками. Очi широко вiдкритi, скалчастi якiсь вiд сонця чи вiд
слiз.
- Ну нащо ви це? - дивлячись на бригадира, вимовила з болем. - Люди з
пiг валяться, а ви...
- Давай, давай, не розмузикуй, дуже ти сьогоднi грамотна! Не на курорт
сюди ©х прислано! Война - не мать родна... Бери нанизуй!
Сльози затуманювали дiвчинi очi, коли вона взялася рихтувати
грабельками свiжу пухнасту солому пiд рожен. Нiби ткала ©© делiкатно,
охайно, робила це так, щоб соломинки не було зайво©, бо кожна ж соломинка
зараз як гора ляже цьому змученому на плечi.
I дух зата©в натовп, стежачи, як Решетняк, опершись колiном об землю,
примiрю ться, обережно заганя рожен у солому, а потiм, натужачись, пробу
виважити, вiдiрвати його вiд землi разом з нанизаним пластом соломи. Трохи
пiдняв i не втримав, повалився на землю, зломлений ношею. Загули жiнки,
дорiкаючи Вiхолi:
- Та що ж це ви, Семеновичу, робите з людьми? Стiльки не ©вши, яка ж
буде в нього держава в руках?..
- Не ваше дiло, - огризавсь бригадир. - На фронтi, мабуть, ящики з
снарядами пиряв!..
А Решетняк тим часом пробував що раз i ще раз. I коли Прiся помогла
йому грабельками з-пiд низу, вiн таки виважив рожна, поставив його
сторчма. Передихнувши, з натугою пiдняв над собою, i, заточуючись, поволi
рушив до ожереду.
Полегшено зiтхнулося всiм, окрiм хiба що Вiхоли. Зсутулений, з
картузом, нацупленим на самi очi, кинув Решетляковi навздогiн майже з
похвалою:
- Двожильний, видно... Золоту папаху як одягнув!.. В такого пуп не
розв'яжеться.
Пiсля цього, порадившись осторонь з конво©рами, взявся розподiляти
полонених по роботах. Тут уже кому що вiтало: цих лиша на току, тих на
стайню, iнших на фермi©. Колосовський потрапив у групу, видiлену силоснi
ями чистити. Старший з конво©рiв, якi пригнали ©х iз гебiту i мали тепер
повертатись, попередив на прощання:
- Вдень будете працювати на рiзних роботах, а на нiч вас знову
збиратимуть докупи... Тiльки не здумайте тiкати: далi Днiпра ще нiкому не
вдавалось вiдбiгти. Там i кiнчалось - без музики. Та й те ще втямкуйте
собi: за одного ви всi тут заложники. Один за всiх, всi за одного...
Головами вiдповiда те!

За якусь годину до заходу сонця в радгоспi зчинилася колотнеча: кiлька
пострiлiв вiддалено пролунало в стену, прокушпелили, ганяючи сюди й туди,
верхiвцi... Робочий день ще не закiнчився, а полонених уже знiмали з
робiт, гуртами гнали до цегельнi. Туди ж незабаром пiд'©хала пiдвода в
супроводi кiнно© вартi© - незнайомi лютоокi шуцмани горбилися в сiдлах.
Пiд'©хавши до полонених, пiдвода зупинилася, один iз шуцманiв здер
покривало-попону, i вражений натовп побачив на днi воза два знiвечених
трупи - в синяках, у ще свiжiй кровi...
- Вашi?
Старший i молодший. Наче батько й син. Обо з холодногiрцiв. Тi, що все
перешiптувались в дорозi, зда ться, з одного полку були, мали якусь рiдню
за Днiпром... Ще ж недавно пили на току з шаплика. Потiм було ©х послано в
поле накидати снопи на гарби... I ось уже... Зваленi на дно воза, лежать
дровиняками, кинутi абияк: ззаду крiзь полудрабки ноги звисають босi,
побитi до кровi...
- Втекти хотiли! До Днiпра розiгнались! Тiльки звiдси ще нiхто в нас не
втiк!..
Так ось для чого позривали з робiт, зiгнали всiх холодногiрцiв сюди:
дивiться, надивляйтесь на сво©х товаришiв... Сьогоднi ©хня, а завтра,
може, ваша судьба.
- Не втiк нiхто й не втече! Всюди в нас блокпости! Миша не пролiзе!
До вечора й закопали обох у глинищi. Нiякого напису на могилi: навiть
iмен ©хнiх нiхто тут не знав.
Ночувати полонених загнали в цегельню, в напiвзруйнованi печi, де
колись гуготiло полум'я, випалювалась цегла, а зараз темрява тхне холодною
паленою сажею - ру©ною, занепадом ©хн . Крiзь розвалиш душники проглядають
зорянi клаптi неба. Бiля виходу з печей сидять з гвинтiвками дво вартових
- довготелесий i куций. Пат i Паташон. В Огея-Паташона домашнього самосаду
цiла торба, да й хдопцям закурювати, говорить майже спiвчутливо:
- Оце ж двох уже нема з ваших... Не здумайте тiкати, хлопцi. То вони
правду кажуть: нiхто ще не втiк.
- I до того ж система заложництва, - пояснив довготелесий. - Одного не
стане - всi за нього в глинище пiдете.
Тяжко зiтха хтось у нутровищi цегельнi. Сопуть, смалять самосад
вартовi. Куцому, мабуть, таки щось гризо душу, бо, нiби виправдуючись,
поясню , що в цегельню загнано ©х тимчасово, лиш доки вiдремонтують барак.
- Не всi ж тут такi звiрi, - каже вiн, невiдомо кого маючи на увазi.
Десь у бур'янi бiля входу в печеру озвавсь цвiркунець заспокiйливим,
рiвним сюрчанням. Довготелесш©, що перед вiйною був засуджений за прогул,
пiдвiвшись, мушкотить, нишпорить у бур'янi:
- Не люблю, коли воно цвiрчить...
Примовк цвiркунець, а тiльки вартовий всiвся на купi бито© цегли, в
травi знов зацвiрчало.
- А щоб тебе!
I довготелесий знову лiзе в бур'ян, бореться з цвiркуном - цiлу нiч
вестиме вiн нерiвну боротьбу з тим партизаном невловним.
Заснув Шамiль, i Решетняк провалився в сон, зморений тяжкою працею.
Тiльки Богдан ще не спить, вбира крiзь душник зоряну свiжiсть неба...
Робили все, що могли! Це ж таки правда. I ось ви вже мовби вилученi з
великого круговороту життя. З усiх багатств i принадностей свiту - що вам
зосталось? Печера оця, житло неандертальця? Чорне склепiння з духом
пустки, палено© сажi, бито© холодно© цегли? Що для ©хнього тисячолiтнього