Гончаров Анатолий. Циклон

райху кожен iз вас iз сво©м життям, з його радощами й любов'ю, з усiма
сво©ми поривами? Як iстот, начинених непокорою, довiчною незмиреннiстю,
всiх вас загнано в цю чорну цегельню, папхом напхано в пiч ©© - земний
образ тiсного задушного пекла... "А над планетою XX вiк, - гiрко дума
Колосовський. - Як же сталось, що в печеру загнали тебе, в житло
неандертальця? I тiльки в душник напiврозвалений бачиш первмно зоряний
всесвiт. I мимоволi зверта ться душа до тих загадкових висот, до
пречистого блиску далеких свiтiв i шукас десь там якихось вами ж осмiяних
у школах первопочаткiв, тих, що ©х, може, й нема, але що, коли вони ? Що,
колi© за якусь провину роду людського наслано на нього цей шабаш
антропофагiв?"
Крiзь проломи цегельнi невтомно змигують вi© зiрок; сво©м життям
живуть, вам нiби лиш натякають на щось незвiданi зорянi глибини... Очi
небес, iмпульси далеких позаземних цивiлiзацiй, чи знайдуть вони
коли-небудь вас? I якщо знайдуть, то - якими? Може, як засторога живим i
прийдущим виник цей спалах чуми, яко© ти не змiг зупинити? Вiдьомська нiч
затопила все, погасила найстаровиннiшi унiверситети, i чого вартi ви зараз
iз сво©ми знаннями та ерудицiями? Тьма окуту континент, i серед мороку ©©
чути лише регiт озбро них автоматами лейпцiгських вiдьмакiв, що регочуть
над вами, над вашою нiчною землею...
Дивився крiзь душник у зоряну далеч i нiби вдихав пахощi всесвiту, i до
сонячно© давнизни, до свiтло© предковiчностi несподiвано знову запрагла
його майже знищена горем душа.



XI

Ма ток - це як великий концтабiр, тiльки й того, що без брам, без
колючих дротiв. Лиш колюччям лiсосмуг обнесена ця каторга степова.
Похмурий закон пiдневiльництва панув тут, як i скрiзь, де прокотивсь
ураган нашестя. Горе звiдусiль заганяло сюди зiрване вiйною з мiсць
безпритульне кочове рiзнолюддя. Прибивались до цього берега тi, що
рятувались вiд голоду з мiст, вiд облав, наборiв до райху. Бiженцi з
прифронтових смуг. Втiкачi з таборiв вiйськовополонених. Тi, кому
вдавалось вибратись уночi iз ровiв з-пiд трупiв розстрiляних... Кожен iз
сво ю гiркою легендою, яку йому вiльно було вифантазувати на свiй лад,
приблукувались, осiдали, змiшуючись з мiсцевим населенням, i всiх приймав
цей степовий вавiлон. Радi були вже й тому, що до прийшлих тут не дуже й
прискiпуються, контора мало цiкавиться, хто ти е, був би лише здатен взяти
до рук вила чи граблi.
Управитель-фольксдойч, завжди насуплений чоловiчок, що в минулому був
жоке м, цiлковито покладався на Вiхолу в усьому, що торкалось
господарських справ. Сам управитель з'являвся в ма тку ненадовго - зайде
до майстерень, заникне до комор, до конюшень, поплеска стригунiв, цвiкне
щось кiнничим крiзь зуби i знов жене тачанкою в гебiт: ночувати ©здить аж
у мiстечко, видно, спокiйнiше спиться пiд боком у комендатури.
До холодпогiрцiв пiсля перших з ними сутичок Вiхола приглядався з
неприязню i осторогою. На iнших мiг покрикувати, забрiдпих горожанок мiг
ображати брутально, а зiткнувшись з цi ю хол одно© iрською ватагою, вперше
вiдчув, що сваволя його тут не може бути безмежна... Коли б часом коса та
не наскочила на камiнь... Но даються в руки. Дарма що валяться вiд вiтру,
щоки повтягало, мов на iсусах, а якось вiдпружинюють кiстлявим сво©м
опором, згуртованiстю; мiж ними, наперекiр тутешнiм законам, нiби iсну
iнший, нiким не писаний, прихований закон побратимства, вза мопiдтримки та
ще презирства до тих, кого вони називають вислужниками нiмецькими. З
приходом нолонених з'явилася вiдчутна якась сила, i хоч вона нiчим себе ще
й не виявила, але це була сила. Так почувалася. Спробуй зачепи одного -
так одразу й ошкiрюються всi. Сюди ледве приволоклись, по-табiрному дохлi,
занепадi на силу, а зараз день вiдо дня дужчають, бо в ©дальнi за
дiвчатами не встежиш: потайки пiдгодовують табiрникiв, не шкодують для них
додаткових порцiй супiв iз шрапнеллю. Вирiшив, що все-таки краще йому буде
не оздоблювати холодногiрсько© братi©, краще з ними ладком, бо це такi, що
десь перестрiнуть вночi та й за горло, ©м задушити людину - раз плюнути...
А хлопцi тим часом оживали. Розбрелись по роботах: той у полi, той на
фермi, той бiля коней - над кожним конво©ра не поставиш... Весь час мiж
людьми, весь час пiд спiвчутливою народною опiкою. Жiнки пiдгодовують,
облатують, солдатськi сорочки добувають для тих, на кому одяг зовсiм
розлазиться.
- Добрий у вас народ. Сердечний народ, - каже Шамiль Колосовському,
коли ввечерi, як завжди, зберуть ©х докупи.
Робiт i пiсля жнив вистачало. Вiхола запропонував знову пустити
цегельню, щоб власну цеглу для ма тку випалювати. Розвели у дворi
величезний замiс, i хоч холодно вже, жiнки, попiдбиравши спiдницi, ходять
по колу, мiсять, а Шамiль iз Протасовим, колишнiм учителем, глину
пiдвозять iз глинища та пiдкидають лопатами в замiс. Знайшов Вiхола
заняття сво©м бiлим рабиням. Попiдбиравши спiдницi вище колiн, зблискують
жижками, рвуть ноги у в'язкому замiсi, проте духом не падають, ще й
полонених розбуркують жартами, не дають сумувати:
- Не хилiться, не хилiться, хлопцi, перед долею, бо па похиле дерево й
кози скачуть!
- Ми на пiвнiв ворожили, щораз випада : спершу ©хн буде зверху, а тодi
з них аж пiр'я полетит! Всю цю прокляту гiтлерню як лизом злиже...
Прiся теж ходить з жiнками в замiсi. Шамiль час вiд часу поглядом
вихоплю ©© з гурту. Що за дiвчина? Ставна, великоока, таку колись, мабуть
би, в фiльмi знiмали. Чимось видiля ться з-помiж iнших, може, отi ю
задумою, що носить ©© в глибоких озерах очей? Бiла хустка, пов'язана
рiжечком, кида тiнь на чоло, на тиху дiвочу вроду. Неговiрка, жарту вiд
не© не почу ш, тiльки погляд ©©, якийсь зболiлий, повен далеко© ласки й
туману, мовби вiдгуку ться Шамiлевi. Пiд час персобiдку сама пiдiйшла до
нього з сво©м вузликом:
- Я знала, що ви будете... Захопила на двох... Де ми сядемо?
Вiдiйшли осторонь, сiли на вигонi серед срiблясто© нехворощi. Прiся
переломила окра ць надво , подала Шамiлевi пляшку молока.
- А сорочку скидайте, плечi вам полатаю... Я, йдучи сюди, запаслася ось
голкою, ниткою...
Вiн спершу не хотiв скидати. Потiм таки скинув нiяковiючи" самi кiстки
та ребра,. па грудях - чорно-зарослий...
Нахилившись, латала гiмнастьорку i лише час вiд часу скидала очима на
Шамiля. А вiн все ловив ©© погляд, всо хотiв дивитись в тi синi озера
ласкавi...
- Хто ти?
- Прiся, - i посмiхнулась.
I вiн теж посмiхнувсь: чи не вперше за довгий-довгий безрадiсний час.
Вчилась у педтехнiкумi. Вчителькою скоро була б. А потiм вiйна, на
окопах з студентами працювала, а коли все завихрилося, примчалась сюди до
батькiв, - батько механiком працював у радгоспi... Не застала: погнали
трактори та комбайни в евакуацiю... Тут ©й тодi й свiт замкнувся. В тiтки
тепер живе. Ще брат у не© , з оточення прийшов, чоботарю , - в нього своя
сiм'я десь на зарiччi... Звичайне, простеньке життя, як i в багатьох ©©
ровесниць. Тiльки сама чимось особлива, душевна, принадна, - таку мову
спiвучу, бринливу Шамiль, здасться, ще нiколи не чув.
- Я вас помiтила ще на току, як ви за товариша заступились... А потiм,
коли загнали вас на нiч в цегельнi, - заснути все не могла. Денне уявляла.
Невольники ж! Наче в якiй-небудь Кафi на невольничiм ринку лежать; а над
вами пикатi пашi походжають, схiднi покупцi у тюрбанах, у фесках...
Прицiнюються, розбирають, па галери ма ткiв женуть... I цiлу нiч потiм
снились менi галери, i всi ви з рожнами, прикутi залiзом до весел-рожнiв.
Слухав Шамiль, наче думу, наче незнайомий епос якийсь, i дiвчина ця все
глибше вiдкривалась йому. Сказав ©й:
- В тебе славна душа.
Крапчасте сонечко повзло по бур'янинi, кволе, передосiнн . Прiся
обережно взяла його на долоню, й вони удвох розглядали мовчки його
мiнiатюрний червоний панцир. Ждали, доки сонечко доповзе на кiнець пальця
й злетить. В який воно бiк полетить? А воно доповзло i завмерло. Мабуть,
трудно було злетiти. А потiм таки розкрило свiй панцир i... знялось,
полетiло на схiд. Прiся й Шамiль переглянулись повеселiло, пересмiхнулись
мiж собою майже змовницьки.
- А ви ж, - глянула на нього Прiся, - з яко© республiки ви?
I безлiч питань ще вчувалось за цим, вони в ©© поглядi так i ро©лись
приязно... Якi там гори у вас i якi дерева? Якими словами тебе голубила
мама малим, в якi забавки забавлявся? I що ти зазнав, коли був у боях? Хто
суму десь там за тобою? Мабуть, вважають, збезнадi нi, що тебе вже нема,
а ти ось тут, на галерах, i, мабуть, день-денно чогось таки ждеш, на щось
сподiва шся, бо звiдки ж оця твердiсть у поглядi, оце орлине, що у
тобi... Гiмнастьорка розлазиться на плечах, ноги босi, позбиванi, а коли
йде, то така по-гiрському спритна хода, така незалежна й гордовита
постава... Не такою, видно, ти уявляв собi Укра©ну, думав, що дiвчата тут
у вiнках, на вулицi гопаки пiд гармошку, а тут неволя все затопила,
безправство пану бiльше, нiж за крiпаччини... Самi буднi тепер у нас, нi
музики, нi пiсень, i лише горя буруни - аж по обрi©...
А коли знову стали до роботи i Шамiль по©хав з товаришами до глинищ, то
навiть ця коротка розлука здалася йому нестерпуче довгою. Наче, доки
повернеться, не стане ©©, розвi ться, розтечеться, як видиво, i йому
навiть страшно стало, що буде знову один. А коли повернувся i ще здалеку
загледiв серед жiнок сумовиту постать в куцiй спiдничинi, в бiлiй хустцi,
якось по-вдовиному напущенiй на чоло, коли побачив очi, що пливли йому
назустрiч довiрливим вiдкритим теплом, вiдчув, як заяснiв йому свiт, потай
засмiялась душа.
Увечерi Прiся iшла з ним поруч аж до барака, - полонених тепер уже
перегнали в барак - присадкуватий сарай, нашвидку обкиданий рудою
валькуватою глиною.
- Ми вже просили Вiхолу, щоб дозволив побiлити, - сказала Прiся. - Щоб
вам по так сумно було.. А в Грузi© бiлять хати?
- Грузин виноградом повива оселю... Якi там зараз грона
поналивались... Мигдаль пiд вiкном...
- Дивним, мабуть, усе. вам зда ться в наших краях?
Дивно спершу було, це правда. I простори степiв тополиних, i люди, i
мова, з яко© далеко не все розумiв... Почував себе часом, як тодi, у
безтямнiй атацi, коли, оглушений бо м, летiв помiж товаришами вперед i,
нiчого не чуючи, нiмий серед нiмих, бачив тiльки роздертi, перекривленi
безмовним екранним криком роти, останню самовiддачу людей, зневагу до
смертi... А зараз уже знов повертавсь до життя, у його обiрванi зв'язки i
потоки. I воно проймало тебе, крiзь нужденнiсть твою невольницьку
розпiзнало в тобi людину.
Прiся пiшла, а Шамiль допiзна сидiв на порозi барака. На буро-туманних
висотах заходу свiтились пелюстки хмар. Небо - повне нiжностi, беззоряне
ще. Дво всього в ньому свiтил: молодик серпом - чистий, щойно народжений,
i поблизу нього - одна на все небо - зiрка, тиха, ласкава... А може,
такий, як тиi зараз i не ма права на щастя? Десь вiйна, кров, товаришi...
I ти ж iще мусиш бути там, тiльки цим i живеш... Згаду Iмеретiю свою
сонячну у вежах гiр i отой крутосхил, де батько, мабуть, зараз в кутку
подвiр'я закопу глеки-амфори з молодим виноградним вином... Все те в
недосяжностi десь. А тут ця Прiся, цей приголомшливий дарунок неволi...
Заборонне, недозволене щастя, як невчасно воно з'явилось!.. Якою б радiстю
напо©ти могло, а напува гiркотою смутку. Згадай, ким ти був i ким тi
зараз... Вста лiс, нача ний перед бо м, висвисту тем- рявою нiчний
вiтрюга, небо свистить сво©ми небесними соснами. I ви бiля бойових машин,
суворi, зiбранi, наказу ждете наступати. Боги вiйни, загадковi для всiх
катюшники. Саме переживав тодi радiсть одержання ордена - так i не
наносивсь, не накрасувавсь... Не думав, що доведеться носити тобi його
пiдпiльно, що з усього тiльки вiн i зостанеться при тобi як пароль, як
знак вiрностi i незламностi, як позивний голос того жаданого буремного
свiту... Якою силою тодi володiв! Блискавки реактивнi тримав у руках.
Залп! I здригнулося небо, i горить пiд чужими чобiтьми земля, згоря в
панiчному страху ворожа атака... Пiдскочите, вдарите - i мерщiй на нову
позицiю, на iнше якесь узлiсся, i вже там ставите до бою сво© "катюшi",
нашвидку скида те з них брезенти. Невловнi, грiзнi, кочу те, лiта те по
фронту, i до тiльки вдарите, пiхота шаленi :
- Братцi, дайте ще!
В оточеннi довелось самим пiдривати "катюшi", щоб не дiсталися
вороговi, власноручно спалив свою установку. Може, й себе треба було
пiдiрвати тодi? Надiя - остання зброя солдата, вона тебе втримала, а для
чого? Громами володiв, а тепер? Хотiв би постати перед Прiсею таким, як
тодi, з'явитись сюди в командирському блиску офiцеракатюшника, з'явитись з
тi ю грозою, закутаною в брезент... Та ще ж, може, постанеш таким, тiльки
ж для того й живеш! Ще ламатимеш ©хнi оборони, прополюватимеш замiнованi
поля, ще на iнших узлiссях гудiтимуть тобi верхами готичнi собори сосен...
Визорилось небо, поля потонули в iмлi, у синiх смерках. I здавалось
Шамiлевi, що вiддалiк ходить, блука по пагорбу хтось. То зникне, то'знов,
виринаючи з iмли, ледь бовванi , схоже на постать дiвочу... Чи, може, й не
здавалось? Може, й справдi там, у маревних смерках вечiрнiх, чи сь щастя
тихо, нечутне ходило.



XII

Сплив вересень, синiй, як терен.
Жовтень пала червоний, як глiд.
Фуражирами на фермi працюють Шамiль та Колосовський - така професiя
на свiтi. Вивозять сiно iз плавнiв.
Якщо бряжчить, торохтить, трахкотить на весь степ, то вже так i знають
фермiвськi дiвчата:
- Скажений Шамiль за сiном по©хав!
Тримаючи напнутi вiжки, навстоячки править у передку, дубленi п'яти
грають на клавiшах дощок, настелених по дну гарби. Колосовський збоку
сидить, вчепившись за Полудрабок.
- Та не гони ж ти так! Пожалiй россiнантiв!
- Вони це люблять... I я люблю. Люблю, щоб бiгло!..
Не бiгло щоб, а неслось, розтрясалось, летiло - оце вiн любить. Щоб вся
аж пiдскакувала порожняком, наче ось-ось розсиплеться, драбинчата,
стоголоса його "катюша"...
А край ферми Прiся якраз виганя на толоку свое запацьорене стадо, -
вона тепер щетинястих вепрiв отих пасе, що завжди голоднi, забрьоханi,
худi, як хорти.
Чиста-чиста, наближаючись, бiлiв хустина: навстрiч гарбi Прiся виходить
до шляху. Вщуха трахкотiнпя, Шаяiль, вдоволений ефектом, з ходу зупипя
коней. Привiтався з дiвчиною, глянув на вепрiв:
- Де ж тут мiж ними Герiнг?
Прiся з серйозним виглядом вказала паличкою па здоровенного старого
кнура, що ростом видiлявся з-помiж iпшпх землрийцiв.
- Ото Герiнг, а то он Гiтлер, - i вказала ще на одного, хребiуватого,
забрьоханого, и брудiшi щетинi. - Дiвчата просто ненавидять його: всi
стiни попiдривав, з ногами в корпто лiзе.
- Що ж, арi ць, йому все дозволено, - зауважив Колосовський.
Книжка якась була в Прiсi в руцi. Часто бачать хлопцi, як дiвчина,
пасучи сво стадо, iде повагом толокою, на ходу чита .
- Що за книжка? - запитав Богдан, але Прiся не вiдповiла.
Все дивилась сво©ми глибокими на Шамiля, що хаацько сидiв на
полудрабку, тримаючи вiжки. А коли вже хлопцям треба було ©хати, сказала
зпачливо:
- Брат мiй хоче бачити вас обох... Жде вас бiля того озеречка, де глiд
червонi .
Знали вони те озеречко, окутане верболозом, кущами терниння та глоду.
До нього й попрямували, зоставивши коней вiддалiк пiд копицею сiна. Тихцем
пробралися мiж кущами до плеса. Кругле, як волове око, затишно, iнтимне
якесь. Багрянцеве листя нападало з кущiв на воду й незрушно лежить. Вода
темнi вже шг-осiнньому. Задумлива, тиха. Не пробiжить навiть комашина по
нiй. Раптом Шамiль вхопив Колосовського за плече, остерiг... Дво каченят
випливали на плесо. Благородно© кавово© барви. Видно навiть темненькi
смужечки вподовж голiвок. Молодюсiнькi. Зовсiм спокiйно пливуть, чистять
пера, одне навiть лапкою голiвку почистило - чепуруни. З затiнку
випливають на ряботiнь сонця, роззираються. Одне випустило крильце, що
сяйнуло бiлоперiстю, випростало його, наче потяга ться чи пробув перед
польотом.. Помiтили людей i не сполохались, спинились, дивляться. Аж трохи
ближче пiдпливли, стало видно зiркi, блискучi мачинки ©хнiх очат. "Ти б'
стрiляв? - хотiлось Богдановi запитати товариша. - Я б нi, не змiг би в
таку красу..." Почува ться, як ©м щасливо у парi, як гарно так вiльно й
беззвучно плисти по озерцю. Хлопцi боялись поворухнутись, щоб не злякати.
I враз - фр-р! I вже над лугами. Але i там, у прудкiм вiражi, йшли у парi,
рядком. На iншi кудись, на бiльшi озера.
Мовчазно стояли хлопцi. Почував кожен, як щось важливе йому вiдкрилося
тут: ця злагода вод i мудрiсть тишi. Мов чудо, вiдкривав для себе Богдан
оцих запiзнiлих качат i палаючий глоду кущ в дивовижностi його сотворения
i його життя. Ранiш би так пе сприймав. Нiякi кафедри не навчили б того,
що навчила тебе страдницька твоя путь по фронтах, i власний бiль, i горя
'молодого безмiр... Нiби зупинився в сво му течивi час. Передосiнньо
вспоко на, зупинена в ростi природа. Вслухайся в не©, вслухайся в себе.
Нi, таки ж i в цих умовах не деграду людина. Одних неволя нищить, iнших
розбещу , але ж скiльки таких, кого дух розтлiння не торкнувсь, хто i в
невiльництвi ще мовби гострiше вiдчув свою людську самоцiннiсть. Можна,
звичайно б, стати тяглом, приглушитися, знедуховнiти, але яка була б
вартiсть такого життя? Цi багрянцi падолисту на водi, ця прозорiсть обрi©в
осiннiх, що вони будять в тобi, чому непокоять? Навiть вершина всiх
роздумiв - то не вся ще вершина. За нею мусить вiдкритися. Дiя - прамати
всiх досягнень людських...
- Але ж чому його нема? - промовив Шамiль i хотiв рушити в гущавiнь, та
саме в цей час десь iз-за лознякiв перед ними з'явивсь той, кого ждали.
Низькорослий, в фуфайцi, в чоботях кирзових. Обличчя сухе, блiдувате, з
чiпким вовчкуватим поглядом. Шамiлевi кивнув, Прiся ©х уже знайомила,
Колосовському ж, мiцно тиснучи руку, вiдрекомендувавсь:
- Байдашний.
Дарма що росту непоказного, мiцнiсть почувалася в осадкуватiй, доладнiй
постатi зi ще не втраченою виправкою - не один рiк, певне, ставав
наввипинки в кадровiй службi. Чоботи забродженi, на головi - кепчина з
наплюснутим на лоба козирком. Було щось майже черстве в твердому й
маленькому - з кулачок - обличчi. Очi сiрi, доскiпливi, глибоко пiд лоба
всадженi. Найбiльше увагу приковував цi ю доскiпливою сторожкiстю погляду,
в якому було щось важкувате, малопри мне. "Та не дiтей же тобi з ним
хрестити", - дорiкнув собi в думцi Богдан. I що симпатi© до нього не
вiдчув - це теж було зараз не надто важливе. Важливим було, що перед тобою
людина, якiй можеш довiритись. Прiсин брат, лейтенант-оточенець. Не було
образливим, що вiн розгляда , вишiльнову тебе, мовби прицiнюючись та
внутрiшньо виважуючи, чого ти вартий. А що в ньому оця насторога, щось
навiть схоже па прита ну пiдозрiливiсть - так що ж тут дивного? Цi якостi
тепер, в цих умовах, уже не гандж, вони стають скорiше достойнiство
людини... Зате потiм - одразу па "ти":
- Так оце ти будеш Колосовський... Чув i про тебе вiд сестри, давала
характеристику... Нiмецькою володi ш?
- Трохи. В основному вивчав французьку. Ще якi вас цiкавлять анкетнi
данi?
- То вже моя справа. Треба буде - спитаю.
Сiли пiд верболозом, Байдашний добув з кишенi двогорлу солдатську
маслянку, вiдкрутив кришечку, витяг з не© акуратно нарiзанi для цигарок
папiрцi з нiмецько© газети. Закурили. Шамiль дививсь па лейтенанта
повеселiло, йому, видпо, при мно було бачити перед собою Прiсиного брата,
дарма що Байдашний нiчим нiби й пе схожий на свою красуню сестру. Може,
хiба що вдачею, незламнiстю, мiцнiстю духу. Сидить навпочiпки, жадiбно
затяга ться, спльову в пiсок раз у раз. Досмалив, затоптав недокурок.
- У вас у радгоспi буде створено ядро.
Сказав як про щось вирiшене, буденне. Потiм стаг. розпитувати про решту
полонених. Доскiпливо, у подробицях. Хто з якого роду вiйськ, хто на що
здатен, на кого можна до кiнця покластись. Дещо радив. Вiд дечого
застерiгав.
- Поспiшнiсть потрiбна при ловлi блiх. .Гарячковитих ми будемо
остуджувати, - i чомусь суворо зиркнув на Шамiля. - Найменший промах - i
голови нам всiм полетять. Люди - рiзнi...
Оскiльки йшлось про барак, про товаришiв, Колосовському здалось, що
такi остороги тут навiть зайвi. Сказав:
- На наших можна покластись. Саме слово полонений - це як пароль, тут
зради не бiйся. Хто здатен був зради тi©, той сюди не потрапив.
Байдашний зиркнув на Колосовського, подумав.
- Переконливо. Але осторога в нашiм становищi нiколи не зайва. Бо тут
все часом вирiшу ... випадковий випадок.
Вiн так i сказав "випадковий випадок", i Колосовський мимовiль
погамував усмiшку: стилiст... Лейтенант, одначе, помiтив i це.
- Так, випадковий випадок, - повторив вiн твердо. - Через це найбiльше
й бува провалiв. Обережним, хитрим, пiдступним - таким будь, така тут
тактика. Без чистоплюйства: не з благородними ма ш справу, з падлюками. На
все йди, аби лиш перехитрити... Бо це окупацiя, пойняв?
I вже з внутрiшнiм непiдробним переконанням, з почуттям права, впевнено
й чiтко поясню , iнструкту , як треба пiдбирати людей, як буде
здiйснюватись зв'язок ©хнього ядра з ним, iз Байдашним... Через сестру
йтиме зв'язок.
- Надiйна. Тричi надiйна, - з гордiстю сказав вiн про сестру.
I Шамiловi аж заяснiло смагле чорноброве обличчя. Стали радитись, як i
звiдки добуватимуть зброю. Нелегко буде це.
- Та на перший випадок ма мо. - Байдашний добув iз кишенi, нiби па
заздрiсть товаришам, облiзлий лиспявий пiстолет "ТТ". Потримав на долонi,
клацнув обоймою, пiсля цього пiстолет знову ковзнув до кишенi, - легко, як
ткацький човник.
- Щоб не ставити ваш барак пiд удар, операцi© здiйснюватимем бiльше на
сторонi. Ворог, хоч де вiн знищений, - однаково ворог: зумiв - i одним
гадом менше. I ще - про трибунал. Необхiдно створити вам свiй,
полононський трибупал... Беззаконня не буде, але ж не буде й пощади. Самi,
кого слiд, прирiкатимем на смерть. Самi виконуватимем вироки. Винищувати й
винищувати - це буде наша тактика i нашi з ними рахунки.
"Людина-винищувач" - так в думцi назвав його Колосов-" ський. I
мимоволi вiдчув повагу. Довiр'я й повага - це, зрештою, важливiше зараз
вiд симпатiй. "Людина-винищувач" - ось чим вiн притягу тебе, i за це його
визна ш, i хоч у мирнiм життi, може, й не став би з таким зближуватись,
iти на дружбу, але зараз вiн сподвижник тобi, товариш у всьому, що б там
не сталось. Видно, злий, як шершень, владний до непри мностi i, напевне,
жорстокий, безжальний, але ж Батькiвщинi зараз потрiбнi такi, i тобi теж
цим вiн потрiбен, а подоба ться чи нi, то вже другорядне.
- У мiстi був, бачив ©хнi дiла..."Принесли "культуру", нiчого не
скажеш... Майстри живцем людей у землю закопувати, багнетами очi
виколювати живим... Та не залякають. - Байдашний пiдвiвся, зiбрався йти.
- Коли зустрiнемось? - запитав Шамiль.
- Не спiши: коли треба буде, тодi й зустрiнемось. Мушу вiдлучитись на
деякий час. Тiльки повернуся - дам вам знати.
Вже коли прощались, Байдашний спромiгся на скупу iронiчну усмiшку:
- Мрiяли про Чорнi лiси? Ми ©м тут, в оцих лозняках, зробимо Чорнi
лiси... - I повторив з ненавистю i погрозою: - Будуть ©м, будуть Чорнi
лiси!
I подався. Хлопцi мовчки дивились, як вiддаля ться, змельку мiж
лозняками його фуфайка, його доладна, бистра у ходьбi постать. Потiм
зостались перед очима самi лозняки, рiдкi, обгризенi худобою, вилинялi
по-осiнньому. Павутиння срiблилось, тонко позависавши на них. Оце вашi
Чорнi лiси...
- Ось такий у не© братан, - блиснув усмiшкою до Богдана Шамiль. -
Кремiнь хлопець!
- Випадкова випадковiсть звела, - усмiхнувсь i Колосовський.



XIII

Нi вiд чого не вiдступивсь Решетняк, нiчого не зрiкся. Не нарiкав, як
декотрi. Не мав зла навiть до тi © габардиново© з грiзними петлицями
сорочки, розiпнуто© на тернах. Нi до наказiв, якi мусили б надiйти, але
так i не надiйшли, загнавши всiх вас у безвихiдь. Мiг би ж бути наказ
вчасний, рятiвний, але його так i не дiждались, був iнший, рiзкий, - може,
навiть безглуздий сво ю згубною категоричнiстю. Але мусив виконати i його,
бо таке на вiйнi бува . Бо хiба, зрештою, не безглуздя й саме оце
людовбивство, що тисячi лiт трива на землi? Хоча не ти винуватець, не ти
перший переступив кордон... Часом дума Решетняк: хто щасливiший на свiтi
за людину? Ким би стати хотiв? Птахом? Полюють i на нього. Рибою, лином
яким-небудь? Гачок i йому приготований... й Конем? Запрягатимуть,
битимуть. Так i не знайшов, ким би краще було. Бо людиною ж таки... Зна ш
любов. I нiжну щемливiсть чекання.
Прозорi по-осiнньому далеч. Солома скирт iнодi проблисне нетеплим
приглушеним блиском. По затiнених стержнях плями сонця блукають.
Десь за горбами, за дев'ятьма балками - Хмарино тво . Якби вiдпустили,
з зав'язаними очима втрапив би. Нiч форсованого маршу - i вже там. Але не
пускають. Хоча за неперекiрливiсть та роботящiсть, за лагiдну вдачу
Решетняк пiшов навiть на пiдвищення: старшим конюхом. Вiхола поставив його
на стайню. I це якраз пiдiйшло йому. Любить коней. Вмi навiть перепалих,
заволохатiлих виходжувати... Ще на кордонi жартували хлопцi: "Решетняк наш
через коня чай п' несолодкий..." I то правда була: вночi коня
пiдгодовував, свою пайку цукру йому вiддавав... Одного дня, як iз казки,
з'явилася Катря. Зi степу навпроти сонця йшла, i щоки горiли ©й вiд
далеко© ходьби, i ямочки на щоках, i сльозини в вiчу були в розблисках
свiтла. Не скинувши й вузлiв, спасенне припала йому до грудей, умерла. На
мить зник свiт увесь, зосталось ©х дво . Все варто було пережити, усе
перейти, щоб дочекатись цi © митi. Вдихнути ще раз любий дух ©© гарячого
тiла, вiдчути, як знов шумить у тобi збурена кров, - жива, невицiджена,
шумить силою i любов'ю!
Неподалiк ста нь кучугура сухо© запахущо© люцерки, щойно привезено©.
Розстелив на нiй свою шинельчину обстрьопану. Пiрнувши в зелених парфумах,
сидить твоя усмiхнена й заплакана, твоя довгождана. Розпрiг ©© обережно
вiд ношi, присiв навколiшки перед нею, дивився на не©, а вона на нього
дивилась.
- Як ти висох... Видно, як i серце б' ться...
- А бiля серця видно що-небудь?
- А що?
- Там осколок зарiс. Бiля самого серця врiс, уже його й не чiпали...
- О боже!
- Чого ти? Злякалась, що серце в мене буде залiзне?
I всмiхнувся. Усмiшка тiльки й зосталась у нього, якою була: гарна,
сором'язлива, дiвоча якась...
Смуток повив Катрине обличчя. Мовби почувала й себе винуватою за те, що