Страница:
ви не ма те права не зробити цього!
Фiльм про найтяжче? ©х, нiким не зафiльмованих, воскресити й вивести на
екран... Чи, може, це не зовсiм навiть етично - друзiв сво©х вивести
напоказ, зробити об' ктом мистецтва? Адже вони зовсiм не готувались до ось
такого, до екранного життя. Просто жили. Боролись. Нiхто з них не думав,
що якийсь його жест, i слово, i вчинок раптом колись постане у свiтлi
екрана для всiх. I, нарештi, що скажуть вони для нього, який житиме в
третiм тисячолiттi, цесь поза межами нашого буття? Може, краще промовчати?
Чи треба, щоб знав? Щоб почув ©х i зрозумiв? I все- ©хн щоб-взяв собi на
карб?
Пичуваэщ, що, власне, це давно вже в тобi назрiвало. Може, ще навiть
тодi, коли в шинелi демобiлiзованого прийшов на вiдбудову свого
Днiпрогесу, до й зустрiв того заслуженого кiнововка, чия камера саме
увiчнювала хаос залiзобетонних ру©н. Робiтник-освiтлювач був йому
потрiбен. Хлопець, який досi цим займався, зiрвався з ру©н арматури,
дiстав серйозну травму, його вiдправили в лiкарню, - тер- мiново треба
було кимось замiнити, i цим кимось виявився ти. Велетенськi руйновища
гiдроспоруди, пороги, люге ревiння води крiзь проломини в греблi - все це
треба було зафiльмувати, сама iсторiя замовляла той кiнодокумент.
Днiпрогес - столиця турбiнного свiтла, синя казка твого дитинства, вона
мала знов вiдродитись! Заго©вши рани, днiпровський красень мав знову
постати до життя, повнiстю вiдтворити себе, i для цього народ не шкодував
зусиль: роботи велись вдень i вночi, i сам ти ночами лазив серед ру©н iз
сво©м свiтильником, дерся, перебiгав над прiрвами, спритний, як мавпа, без
запiзнень з'являвся на перший покрик, висвiтлюючи онопом промiння то те,
то iнше iз цього хаосу, бо навiть ру©ни цi не повиннi були пропасти для
вiчностi - мали промовляти вони мовою факту, i звинувачення, i застороги.
Все, до чого тiльки торкалося свiтло рефлектора, було тобi там близьке й
дороге, i зранений дух твiй знаходив живлющi бальзами в самому повiтрi
народно© вiдбудови, в напруженiй стихi© робiт, що радiсним запалом
нагадували ентузiазми перших днiпрогесiвських ночей... Освiтлювач був iз
тебе сумлiнний, але як вiн тебе ганяв, той старий кiнововк у гумових,
завжди загрязючених чоботях! Нi поважнi лiта, нi астма не заважали йому
бути невтомним, запалювати всiх ловецькою сво ю жадобою. Лови кадр! Лови
мить! Не це! Оте! Оте! А чому саме оте? Трiснутий бетон, темна вода в
гуркотi вирування, зеленавий лишайник на каменi... Навiщо воно йому? Все,
все дороге. I тiльки вхопив, шукас iншого, шука отак упродовж цiлого
життя. Головне - вхопи, не пропусти. Потiм уже розберешся - яка цiннiсть
того шуканого? Поки що навiть iменi йому нема: "Оте, оте!" Часом ти щиро
дивувався тому товстому астматичному кiнововковi, який не розгубив жар
життя, серед осiнньо© мокви ганявся за сво©м "оте" до впаду. Чи, може, i
вся сiль саме в тому, що десь воно , але вислиза вiд тебе, не дасться
тобi? Може, i вся звабнiсть, що воно, як зайчик н-роменя, безкiнечно
втiка i, не давшись, полиша тобi лиш неспокiй, розпалю нову жагу?..
Пiзнiше ти й сам зазна ш цього стану, цi © одержимостi, вовчих
хронiкерських апетитiв, якi спершу тебе лише дивували. Та якраз, може,
тодi, коли робiтником-освiтлювачем терпляче стояв уночi серед бетонного
хаосу, й пробуджувався в тобi вже митець, якогоназавше заполонить
свiтлопис екрана? В текучих стрiчках розкадрованих знаходив щось спiльне з
художнiми фризами антики...
- Велике мистецтво ставить великi питання, - казав старий. - Вiчнi,
споконвiчнi питання, вони справдi для людства iснують, тiльки щораз
виникають в iншому виглядi... I хто ©х зумiв поставити перед сво©м часом,
змусив над ними замислитись, той не даром жив на землi...
Поступово мiцнiшала дружба з кiнововком, з тим пожадливим, завжди нiби
запаленим вiд бiгу, сивим уже трударем, який пiвсвiту обгасав iз сво ю
кiнокамерою. Сивогривий i неохайний, з першими бiйцями вдирався вiн у
концтабори вропи, щоб вхопити на плiвку тiнi людей, ходячi живi
кiстяки... А колись, ще юнаком, зафiльмував останнiй похiд лоцманiв через
пороги, через Ненаситець, що мав невдовзi бути затоплений. У хвилину
доброго настрою, у вечiрнiх сповiдях старий любив похвалятись кадрами
сво © молодостi, коли фiльмував вiн саму iсторiю в ©© шалеиствах, у
найкрутiшому злетi, коли дiд Яворницький, дивак, академiк, козацька душа,
стоячи з лоцманами на плоту, вiддалявся вiд кiнокамери, вiдпливав нiби в
iншу реальнiсть, махав брилем i щось буйне гукав крiзь ревiння порогiв
тобi в об' ктив...
Давно вже нема кiнововка. До останнього не мiг вгамуватись, шкодував
усе, що отого, найголовнiшого, вiн так i не встиг... Але саме вiн прищепив
тобi любов до невпокiйливо© сво © професi©, взяв з тебе слово, що й пiсля
того, як вiн сам, старий невгамовець, уже опиниться "за кадром" (так вiн
сказав), ти вiзьмеш на себе i його "Аймо", улюблену його кiнокамеру,
перебереш на себе i всi непрожит! клопоти майстра, крiзь його об' ктив
невловний ловитимеш свiт... "В тобi щось , Колосовський, - казав
незадовго до фiналу. - Недарма ти з еллiнами запанiбрата... Умi ш вхопити
ядро подi©, вилущити кадр iз руди неiстотного. Не вчивсь спецiально? А я?
А Довженко? Кiнематограф любить варягiв. Гладеньких багато, а сюди дай
кострубатих приiпельцiв iз гострим оком, iз свiжим поглядом. Ти ма ш зiр,
Колосовський, почува ш свiтло, ритм... I взагалi - мислиш... Ну, а вся ця
наша алхiмiя... Не такий чорт страшний, як його в кiноiнститутi
малюють!.." Повiрив у тебе, допомiг упевнитись у сво©х силах, i ось,
замiсть того щоб вести розкопки, вимучувати дисертацi©, сам гаса ш по
свiту, як "Летючий голландець", i причиною все той же завжди захриплий вiд
крику, вiд надсади твiй перший учитель, який нiби передав тобi i
затятiсть, i псвтолоiiпу жадобу вiдтворити на плiвцi розвихрений життьовий
макрокосм. Живеш, проймаючись почуттям, що справдi знайшов себе в цiй
стихi©, дедалi частiше сприйма ш довколишн в чудернацькому мигтiннi
кадрiв, i вони розпалюють тебе, твою невситеннiсть, бо ти - ©х ловець,
розшифровувач, вiдбирач. З розшарпаними нервами, з жаданням майже
фанатичним ладен гнатись за вподобаним кадром, добровiльно висвятивши себе
на цю вiчну ловитву i навiть лаврiв особливих не ждучи, - замiсть лаврiв
частiше здобува шся лиш на колюче глодиння, а короткi радостi знахiдок
знову кiнчаються невдоволенням.
"Лови! Лови кадр, Колосовський!" Впiймай i увiчни! Зупини час на його
шаленiм скаку! Застав зупинитися мить - прекрасну чи навiть потворну. Чим
не доктор Фаустус в його дерзновеннiм бажаннi? Кожну росинку життя,
наймитт вiший зблиск його зупини - i станеш чудодiйником, бо осягнеш те,
чого ще нiкому не вдавалося осягнути. Та, невловне нiким, воно поки що й
тобi не да ться...
Нудьгуватимуть парочки, дивлячись твою одночастинну стрiчку перед
повнометражним коханням, нетерпеливитимуться, щоб швидше закiнчилась твоя
хронiка буднiв. Ще одна новобудова в металевих каркасах, в холодностi
кранiв... Комбайни, що вийшли на першу косовицю... Навiть у таке ти
намагався вкладати душу. Поетична документалiстика, вона ж таки можлива!
Не хотiлось, щоб хвилi банальностей затоплювали екран. Ти - документалiст,
митт вик, в тобi, зда ться, виробилась з часом навiть сво рiдна психологiя
документалiста, людини-митт вика. Йдучи крiзь метелицю днiв, ти вiдбира ш
©х для екрана, дивишся на них мовби з майбутнього, камера твоя приборку
вихор, сам ти ма ш бути об' ктивний, як бог. Власний твiй настрiй,
радiсть, а надто ж смуток, вiн мав лишитись за кадром, ти повинен дати
факт голий, як цвях... А де ж "оте"? I яке воно в тобi самому, в тво©х
почуттях? Наскiльки виявля себе в iндивiдуальних особливостях твого
свiтобачення? В кiнорепортажах не дуже розженешся: хронiцi днiв не до
тво©х суб' ктивних емоцiй та фiлософствувань... А розженешся, то ще
потрапиш i в наказ за перевитрату плiвки: порушив лiмiт!
Тепер вiдкрива ться нарештi можливiсть. Так розкажи ж. Виведи на екран
отих, що, крiм тебе, нiхто ©х не виведе! Але як? Якою ма постати ця
стрiчка? У яких тональностях, у барвах яких? Но однуше нычь выддаси
напруженим роздумам. Бо хто з певнiстю скаже, на яких шляхах ма ш шукати
оте сво невловне "оте"? стадiя, коли вже трбi нiхто не порадник.
Мабуть, кожна людина сама повинна шукати найкоротшу дорогу до iстини...
IV
Отже, стрiчка...
Образ Людсько© Рiки, важко© рiки горя, мiг би вперше з'явитися тут.
Сухими, безводними балками тече безкiнечна людська рiка.
Якщо хто дивився на не© згори, з лiтака, то, мабуть, такою i бачив: як
всiма рiчищами балок, пiд жерлами гармат, що ©х уже наводять iз пагорбiв
танки, тече й тече вона, рiка людей, сiра лавина людських життiв... По
долинах. По тернищах. По вигорiлому, стирлованому дну байрака - безлiччю
чи©хось понурених доль, зарослих облич, розпечених дум i свiтiв, що ©х
темну жароту понуро несе в собi кожен, нiчим, окрiм горя, не схожий на
iнших...
I друзi тво©, десь там вони йдуть, у далечi лiт, серед спраглих степiв.
Закуренi, в порудiлих, закривавлених гiмнастьорках...
Десь там...
V
Гора над мiстом.
На горi - тюрма.
В тюрмi - ми.
Kriegsgefangenenlager. Таке слово. Залiзне. Мурами, колючим дротом
вiддiленi вiд решти планети. З чотирьох вишок, з чотирьох сторiн свiту
чату на нас одноока кулеметна смерть. З усього живого зостались нам однi
тiльки мухи, що рояться над нами, облiплюють, як вороння. Десь орли,
леви, чайки бiлокрилi, а тут тiльки мухи. Рани, та палицi наглядачiв, та
поверженi - ми. Душить нас сморiд, спалю спека, i майже щасливцем
вважа ться той, хто встиг захопити затiнок пiд муром. Повно нас на всiх
поверхах, нема де ступити на сходах, нами кишить подвiр'я. Зоднаковiлi у
сво©й поверженостi, валя мось, перебуваючи в якомусь трансi; .з пригаслими
мiзками, з пригаслими очима, з кожним днем наближа мось до то© крайньо©
межi - межi останнього збайдужiння. На пiвдвору - клоака, криваве
дизентерiйне багно. Там корчаться люди. Конають, там i вмирають. Смерть
нiкого вже не диву , вона перестала бути загадкою, та©нством.
Скiльки нас тут? Кажуть, сто тисяч. Сто тисяч безiменних, не
пронумерованих, повержених у нiчогiсть. Кинутих на розправу мухам i цьому
смердючому сонцю.
Тануть день вiдо дня нашi сили. Згаса м. Щодалi бiльше випирають ребра,
вiдростають бороди. Скоро будем такi, як оцей висхлий людський скелет, що,
згорблений, сидить перед нами на спецi тюремного плацу i тихо, безсило
плаче. Горо його величезне. Всi подi©, всi лиха й проблеми свiту можуть,
виявля ться, померкнути перед таким:
- Вкрали котелок...
Вкрали котелок! Сто©ть на колiнах, як до молитви, озира ться без надi©,
в безсилих сво©х сльозах. Нема котелка. Тепер вiн приречений. Тепер вiн не
зможе одержати навiть порцiю тi © вiдворотно©, з червами баланди. Губи
його, що перед цим, скривленi болем, щось шепотiли про домiвку, про дiтей
дрiбних, - вже не в силi шепотiти, тремтять, висхлi, пергаментнi,
безжитт вi. Приречений вiн i усвiдомлю це. Не просить, не виблагу
допомоги, бо нема тут такого, хто б йому допомiг. Решетняк з його
добротою, звичайно, перший би вiдгукнувся, але сам вiн змушений
пiдставляти'пiд черпака засмальцьовану свою пiлотку, - тiльки ця його
пiлотка поки що й зарятову нас.
Десь сiм'я з дрiбними дiтьми, десь життя, яким вiн жив, а зараз тiльки
ями очей, ще здатних наповнюватися сльозою, пiдлобнi провалля, з яких,
може востанн , лиш отим блиском сльози прозира тайна людського життя...
Вiн не шука нашого спiвчуття, вiн змирений з найбiльшим сво©м горем, яке
колись би потрясло, схвилювало б i нас, а зараз майже безсиле пробити
важку липучу сонливiсть наших виснажених душ. Невже ми втрача мо дар
спiвчувати? Це було б найстрашнiше. Холодна гора для нас не просто
мiсцем ув'язнення, жаховиськом табору, вона ста поняттям. Зда ться, вона,
на те й розрахована, щоб розчавлювати, спустошувати, руйнувати людину.
Так, неволя руйну людину бiльше, нiж рани, нiж хвороби, нiж голод, в
цьому я переконався тут. Найбiльша небезпека, що ©© та©ть проти нас
Холодна гора, - це здатнiсть робити нас байдужими один до одного,
повергати в стан очужiлостi, роз' днувати, обривати зв'язки мiж людьми.
Ненавиджу власне безсилля i цю очужiлiсть, яка не вiщу добра. I я вдячний
Решетняковi, який таки спромiгся на слово: дораджу нещасному пiти он
туди, де клепають, де утворився вже цiлий цех клепальникiв, - може,
вдасться там хоч за обмотки вимiняти консервну бляшанку.
А були ж ми людьми! Знали дружбу, ходили в атаки, вже з яскравiстю
галюцинацiй ввижався менi той гарячий червневий день, коли з сво ю
штурмовою ротою я вдираюсь до Харкова зi сторони Бiлгородського шосе. Не
лякала нас тодi смерть - хто був у бою, хто пережив щасливi екстази
наступу, той розумi цей стан... Тiльки якщо вмерти, то саме у штурмi, на
льоту, визволяючи рiдне мiсто, - адже воно варте того... Це була майже
iдея фiкс: якщо кiнець, то тiльки так, десь отам, на майданi Дзержинського
перед Держпромом, влетiти i впасти, як падали колись гiнцi - вiсники
перемоги - на майданах античних мiст... Трохи картинно? Але ж i
картиннiсть чогось таки варта, якщо вопа готова пiдтвердити себе такою
цiною - власним життям?, В кожному разi, тобi з тим юнацьким iдеалiзмом, з
тими хай навiть трохи честолюбними видивами легше було вставати в атаки...
Чавили, чавили фашистську гидь, а тепер вона опинилась над нами на вишках.
Нема пахощiв життя, тiльки сморiд, мiазми тюрми. Свiт, спотворений,
опоганений фашистами, став не схожий на себе, вiн нiби помертвiв, для нас
вiн тiльки суцiльна тюрма i тюрмою буде, аж доки смерть або зброя знову в
руках, i знову штурми, атаки...
Уночi всi безшинельнi намагаються втиснутись до примiщення; помiж
клубками тiл, що завалюють сходи, нам деколи вда ться пробратись аж на
горiшнiй поверх. Звiдти, з вершини сво © в'язницi, намагаюсь крiзь темряву
ночi розгледiти те, що ми колись з тобою любили. А любили ми
Шевченкiвський парк в шелестючих купах осiннього листя, i бiлу колонаду
нашого головного корпусу на вуличцi Вiльно© Академi©, i вечiрнi лiхтарi в
ореолах туману... Нiчого нема! Безжитт вiсть. Кам'янi хащi зануреного в
темряву мiста. Царство мороку й патрулiв, а десь звiдти, з недавнього,
висяю тобi твiй Днiпрельстан радiсною повiнню турбiнного свiтла, що його
у виглядi плану ГОЕЛРО колись полишив Укра©нi Ленiн. На тво©х очах
розламувалась начинена динамiтами гребля, люта ру©нна вода, ринувши
потопом, пiшла на плавнi, де ще повно було обозiв та вiйськ, спадало озеро
Ленiна, вилазили з води оброслi слизьким мохом пороги, - i тепер аж сюди,
пн Холодну гору, рйвугь вони тобi похмурим первiсним ревом.
Такi тут ночi. Крають душу болями втраченого, топлять потопом
темряви... А вдень знову цей огидний стан збайдужiння, коли виснага зморю
тiло, i свiдомiсть уже ледве тлi , i сморiд баланди сприйма ться як
найхарактернiший сморiд неволi. Все пережите лише маренням з'явля ться
подеколи iз неймовiрно далеких казок-iрреальностей. Бо й зараз не всюди ж
вишки i дрiт? Ще й зараз, може, десь, хоч у джунглях, чути людський смiх,
люди знають радощi й кохання, а ви, заживо страченi, дума те тут лише про
харч та про втечу!
По той бiк тюремно© брами день у день вистоюють чи©сь жiнки й матерi,
цi вiчнi шукальницi, невтомницi, що ось так, з клунками, босонiж, ходять
вiд табору до табору, не минають i цi © заклято© Холодно© гори,
сподiваючись у ©© невольничому вавiлонi вiднайти,, вигледiти свого.
Холодна гора вже ма свою чорну славу: тут один з найбiльших концтаборiв
Укра©ни, i курнi шляхи цього лiта звiдусiль ведуть сюди ватаги збiдованого
жiноцтва.
Решетняк очима весь час у той бiк, в юрмища жiночi. Не губить надiю,
ма таку певнiсть чоловiк, що рано чи пiзно з'явиться бiля табору його
Катря, побачить вiн ©© в натовпi перед брамою, опалену вiтром, з дитям на
руках. Адже ж десь вона , колись таки домандрують до не© його записочки,
що ©х вiн, ухиляючись вiд палиць наглядачiв, не одну вже перекинув у
натовп... Надi ю живе чоловiк, тiльки вона, зда ться, й пiдтриму його дух
у цiм невольничiм пеклi. Хапа штурхани, стусани, а потiм таки знову
ворожить коло ворiт, де котрийсь iз наглядачiв, здивований незвичайною
впертiстю в'язня, iнодi навiть дозволить собi вдатись до жарту:
- На волю так дуже хочеш? Але на волю вам звiдси, голубчики... - i
вкаже нага м угору: - ...тiльки через небо дорога!..
На межi крайнього виснаження розпалена психiка раптом виявля
дивовижний спротив згасанню, буйнi спалахи та мничих "сил життя в останнiй
напруженостi дарують тут людям незвичайнi художнi видива. З буття
реального людина переноситься у свiт галюцинацiй, вона ста ...
"мусульманином" - так на сво му жаргонi табiр назива доходяг, тих
найвиснаженiших, майже безтiлесних, хто вже переступив порiг у царство
маревного, чи му розпаленому зоровi, замiсть табiрного багна, малю ться
розкотистий свiт фантазiй, хаос прикiнцевих найяскравiших малювань... Якщо
пiшов котрийсь спотикаючись, наче не при тямi, або сидить з поглядом
вiдстороненим, немов накурившись опiуму, якщо губи цього самi шепочуть до
муру щось нiби молитовне, а очi iншого блукають угорi понад вишками, десь
у неземному химерiйному свiтi, - так i знай, то вже "мусульманин", недовго
йому топтати табiрний брук. Решетияк хоча й не дiйшов ще стану
"мусульманина", але й вiн, бува , раптом схопиться зi сну i - як
очманiлий: "Iде, йде!
Бiля ворiт уже, он вона з дитям на руках!.." I подавсь до ворiт.
Просто загадково це все: тiло неживе, а мозок горить в останнiм
зусиллi, дух сам малю отi буйнi, яскравi химерi©, прощальнi фiльми
розпалено© психiки... Чи, може, вони якраз Решетняка найбiльше й
пiдтримують, не вiдпускають iз життя?
Iнколи нас ведуть на роботи. Крiзь розчинену браму виходимо в гамiр
спекотпого, до невпiзнання очужiлого мiста; Пiд посиленим конво м женуть
кудись, - сунемо з гори сiрою колоною, плента мось, iстоти в лахмiттi,
найнужденнiшi нуждарi цього дивного свiту. Босi ноги нашi горять вiд
каменю оруковицi. В напiвмряцi виснаги, з притемненою свiдомiстю йдемо в
розпашiлий камiнь, в тунелi задушливих вулиць. Бачимо на тротуарах людей,
якихось недiйсних, пониклих, каламутяться плями облич, пойнятих болем туги
i спiвчуття.
Нiщо так не принижу , як безправ'я. щось ганебне в тому, що тебе
пильнують, ведуть пiд автоматами, пiдгiйкують, як на худобину. I все ж ми
спокiйнi сумлiнням. Випростано ступа субiч мене Решетняк, що навiть
з-помiж нас видiля ться сво ю кiстлявою маслакуватiстю; з другого боку
якось аж злiсно гордовито кроку з люлькою в зубах, у кашкетi набакир
Давид-кавказець, що його Решетняк уперто iмену Шамiлем. Для iнших - вiн
один iз сiро© безлiчi, i тiльки для нас iз Решетняком цей хлопець повитий
свiтлом незвичайностi: зна м про нього бiльше, нiж будьхто, знаем, якими
грозами володiв цей Шамiль, i наша спiльна тайна робить нас мовби
рiднiшими в табiрнiй веремi©... Шамiль так Шамiль - друг наш не заперечу .
Головне, що вартовi навiть не пiдозрюють, ким був цей чорний, дистрофiчно©
худорби кавказець на полi бою, як змiтав, спалював фашистську пiхоту
сво©ми вогняними смерчами... А зараз навiть прикурити нема чим i нема
чого. Люлька порожня, давно в нiй не було тютюну, але вона мiцно стирчить,
стиснута в зубах, мовби промовляючi© до тротуарiв: "Ми ще живi. Ми не
зломленi. Ми зробили все, що могли".
Але часом наступа чорна депресiя, вiдчай здушу так, що вже ти ладен
на все, ладен би голiруч кинутись хоч i на багнети... Хто найбiльше
пiдтриму нас у хвилини душевних криз, так це Решетняк. Споко м,
розсудливiстю сво ю пiдтриму , бо розсудливе i мрiйливе - це в ньому якось
ужива ться, по дну ться за всяких умов. Коли захлина шся вiд розпуки,
коли, здасться, попереду жде тебе тiльки смерть або божевiлля, ось тодi
Решетняк приходить на порятунок заиеналiй душi, виводить нас iз очманiння
сво©ми спокiйними видивами з'яшiсно© звiдкись його. Катерини - смаглощоко©
мандрiвницi з дитям на руках. Буде вона, неодмiнно буде! Тiльки треба не
пiддатися висназi, дотриматись до тi © заповiтно© митi.
- Ставаймо! Хутчiй! - щоразу вiп розбурку нас, коли десь починають
шикувати для робiт. Бо на роботi, бувал, щось таки перепаде вiд людей, а
головне, може з'явитись отой один iз тисячi шансiв, ота просвiтлiша, пiсля
яко© не дорахуються пас конво©ри!..
Цим тенор живемо.
На роботi нам дають лопати, - ма мо перекидати горiг вугiлля. Сiзiфiв
труд. Вибухаючi© курявою, шерхоче вугiлля, скрегочуть лопати, чманi м,
облива мось потом у чорнiй хмарi, наковтуючись вугiльно© пилюки. Рошетняк
i Шамiль, знаючи, що мене ще не зовсiм вiдпустило пiсля контузi©,
оберiгають як можуть мою персону, заступають вiд вартових, чую шепiт бiля
себе: "Неповну лопату набирай..." Незабаром всi ми вже чорнi, як шахтарi
десь у забо©. Ни все тiло, вiд голоду корчать спазми. "Давай, давай,
русi". Антрацитовi гори сунуться нам на лопати, знов скрегiт,
пiдгiйкування, вибухи куряви, - люди в нiй чорнi, як звугленi, працюють
без передишки. Незрозумiле, навiщо його перекидати - з купи на купу? I де
ми ? Зда ться, бiля. електростанцi©? Давай, давай! Когось уже б'ють,
iншому пригрожують автоматом. Угнiчу марнiсть цi © працi, Тi жорстока
безглуздiсть. А де ж обiцяний пiдобiдок? Не буде його! Не заробили! Води
попийте, i все!
Знову шикують, - ледь ноги тягнемо до ворiт. Конво©ри бiля нас
невiдлучно, з погрозами, лайкою, дула автоматiв вистежують кожного, хто
лиш спробу озирнутись убiк. Пiд парканом якась бур'янина запилюжена. Один
нагнувся, зiрвав на ходу, взявся одразу ©сти ту бур'янину. Вiдважно якось
©в, ласував бур'яниною, дивлячись конво©ровi просто в вiчi. "З'iм оцю
травинку i житиму! Не замориш мене! Не знищиш!" I чужинець саме так
витлумачив. Як виклик... Як бунт. Холодно дивився сво©ми голубими
вилупкуватими очима. Витер брудною хусточкою зiпрiлого лоба. Заховав
хусточку до кишенi. Поволi видобув "вальтер" важкий з кобури, наблизився
i... вистрелив полоненому просто в живiт.
Варта, оскаженiвши, пiдштовху нас прикладами:
- Век, век! Не озирайсь!
Скорчено тiло ще звивалося, повалене пiд парканом. Якщо переда ться на
вiдстанi бiль, то десь здригнеться цi © митi материнське серце.
Безiменний. Чийсь. Ненайдений. Зоставсь у пилюцi лежати, а колона далi
пiшла. Звуглена, понурена, мовби придавлена тягарем думки: невже аж так
знецiнилося людське життя?
Коли витяглись на вулицю, зiтхнув Рошотняк:
- За травинку...
Мовчимо. По якомусь часi кавказець вийняв люльку з зубiв:
- Не за травинку вiн його.
- А за що ж?
- За те, що не раб. За тс, що людина. А якщо людина - довiку ти ворог
цiй наволочi фашистськiй...
I люлька знову в зубах. I далi вже мовчимо до само© Холодно© гори.
Бiля тюрми жiнки з передачами накинулись па колону, i котрась,
вiдпихаючись вiд конво©рiв, таки встигла ткнути Шамiлевi паперовий
кульочок. В таборi, коли розгорнули, виявили в кульку... локшини чорно©
грамiв iз триста... Яке це багатство тут! Вмостились пiд муром сво ю
змовницькою трiйцею, й чорними вiд сажi руками було обережно повнiстю
розгорнуто газетний кульок. Багачi, ми зараз мали його подiлити на трьох,
кожен одержить свою пайку, одержить i з'©сть.
I, обережно дiлячи, вiдчув я раптом на собi чийсь погляд, гiпноз жаги,
мовчазний крик голоду. Глянув i бачу, як стежить за мною, за рухами мо©х
пальцiв той, що котелок у нього вкрали, що казав - ма вдома дiтей
дрiбних... Нi, вiн не посмiв у нас просити. Тут не роздають. Тут нема
щедрих. I, може, саме тому, що вiн не i©росив, не принизився до канючiння
i що самий погляд його якоюсь змореною чеснiстю мовби нагадав нам норми
iншого життя, - переглянувшись з товаришами, вiдчув ©хню мовчазну згоду:
гаразд... не заперечу м...
I роздiлилось на четверо.
- Бери, товаришу...
Вiн аж не повiрив. Не спромiгся навiть подякувати. Нагнувсь, тороплено
згрiб свою долю з розстеленого кулька, шаснув геть, провалився у натовпi.
Ось коли душа вiдчула полегкiсть! Вперше пiсля днiв i ночей неволi,
пiсля всiх принижень полону кожен iз нас пережив нiби мить оновлення, нiби
просвiтленими очима? глянули один на одного... Бо коли знайшлося в тобi
щось таке, що перемогло спазми голоду, крик шлунка - ти ще не звiр, ти ще
людина!
VI
Невже це починаються галюцинацi©?
Лежиш пiд муром тюрми, спека жахтить, вишкварю цi людськi кiстяки, а
лиш очi приплющиш - уже бiла-бiла в снiгах земля, ©сти б той снiг свiжий,
морозний. Голову б занурити в нього, остудити жар...
Вдосвiта, бувало, ще темно надворi, а нам уже гук: "Пiдйо-о-м-м!"
Товплячись у дверях, вилiта м з казарми у нiч, у снiг, на темний вогонь
пiчного морозу. Серед кучугур зблискують голi спини - хлопцi натираються
снiгом до пояса! Потiм за лижi - i на нiсей. Поруч тебе всi в масках
iдуть, в пiдшоломниках, пiд вовняним забралом навiть Решетняка не
впiзнати. Переважно сибiряки все там були - той iз тайги, а той iз тундри,
десь аж iз-за Полярного кола... Не одному з них свiтило ночами на околицi
неба пiвнiчне сяйво, той дивовижний екран планети. Всiх пiдняла, покликала
до збро© велика тривога, спiльний обов'язок - вiдборонити Батькiвщину...
Часто тут згаду ш побратимiв. Позбавлений усiх прав, що ©х за людиною
визнавалось одвiку, ти зберiг тiльки це - право на згадку, на творчiсть
уяви...
Океан чистоти i сяйва. Могуття i роздолля планети - Сибiр, ясний,
бiлоснiжний. I серед тих бiлоснiжних просторiв ешелони летять - один за
одним на фронт! Попiд усi семафори гуркоче ешелонами щойно сформована
сибiрська дивiзiя, i десь у нiй серед людей у кожухах - ти.
Надвечiр розгулю ться завiрюха, небо слiпне, розбуптоване снiговертю.
Зупиня ться ешелон, а рейки ще спiвають морозом. Бiля залiзницi на кряжi,
на одному з кряжiв Уральських гiр, стовп iз написом: "АЗIЯ - ВРОПА".
Веселими юрмищами, по-ведмежому незграбнi, у валянках, у цупких
полушубках, бiйцi висипають з вагонiв, поглядають вперед: чого сто©мо?
Колiю перемело чи за стовп зачепились? Борюкаються, грають у снiжки, дарма
Фiльм про найтяжче? ©х, нiким не зафiльмованих, воскресити й вивести на
екран... Чи, може, це не зовсiм навiть етично - друзiв сво©х вивести
напоказ, зробити об' ктом мистецтва? Адже вони зовсiм не готувались до ось
такого, до екранного життя. Просто жили. Боролись. Нiхто з них не думав,
що якийсь його жест, i слово, i вчинок раптом колись постане у свiтлi
екрана для всiх. I, нарештi, що скажуть вони для нього, який житиме в
третiм тисячолiттi, цесь поза межами нашого буття? Може, краще промовчати?
Чи треба, щоб знав? Щоб почув ©х i зрозумiв? I все- ©хн щоб-взяв собi на
карб?
Пичуваэщ, що, власне, це давно вже в тобi назрiвало. Може, ще навiть
тодi, коли в шинелi демобiлiзованого прийшов на вiдбудову свого
Днiпрогесу, до й зустрiв того заслуженого кiнововка, чия камера саме
увiчнювала хаос залiзобетонних ру©н. Робiтник-освiтлювач був йому
потрiбен. Хлопець, який досi цим займався, зiрвався з ру©н арматури,
дiстав серйозну травму, його вiдправили в лiкарню, - тер- мiново треба
було кимось замiнити, i цим кимось виявився ти. Велетенськi руйновища
гiдроспоруди, пороги, люге ревiння води крiзь проломини в греблi - все це
треба було зафiльмувати, сама iсторiя замовляла той кiнодокумент.
Днiпрогес - столиця турбiнного свiтла, синя казка твого дитинства, вона
мала знов вiдродитись! Заго©вши рани, днiпровський красень мав знову
постати до життя, повнiстю вiдтворити себе, i для цього народ не шкодував
зусиль: роботи велись вдень i вночi, i сам ти ночами лазив серед ру©н iз
сво©м свiтильником, дерся, перебiгав над прiрвами, спритний, як мавпа, без
запiзнень з'являвся на перший покрик, висвiтлюючи онопом промiння то те,
то iнше iз цього хаосу, бо навiть ру©ни цi не повиннi були пропасти для
вiчностi - мали промовляти вони мовою факту, i звинувачення, i застороги.
Все, до чого тiльки торкалося свiтло рефлектора, було тобi там близьке й
дороге, i зранений дух твiй знаходив живлющi бальзами в самому повiтрi
народно© вiдбудови, в напруженiй стихi© робiт, що радiсним запалом
нагадували ентузiазми перших днiпрогесiвських ночей... Освiтлювач був iз
тебе сумлiнний, але як вiн тебе ганяв, той старий кiнововк у гумових,
завжди загрязючених чоботях! Нi поважнi лiта, нi астма не заважали йому
бути невтомним, запалювати всiх ловецькою сво ю жадобою. Лови кадр! Лови
мить! Не це! Оте! Оте! А чому саме оте? Трiснутий бетон, темна вода в
гуркотi вирування, зеленавий лишайник на каменi... Навiщо воно йому? Все,
все дороге. I тiльки вхопив, шукас iншого, шука отак упродовж цiлого
життя. Головне - вхопи, не пропусти. Потiм уже розберешся - яка цiннiсть
того шуканого? Поки що навiть iменi йому нема: "Оте, оте!" Часом ти щиро
дивувався тому товстому астматичному кiнововковi, який не розгубив жар
життя, серед осiнньо© мокви ганявся за сво©м "оте" до впаду. Чи, може, i
вся сiль саме в тому, що десь воно , але вислиза вiд тебе, не дасться
тобi? Може, i вся звабнiсть, що воно, як зайчик н-роменя, безкiнечно
втiка i, не давшись, полиша тобi лиш неспокiй, розпалю нову жагу?..
Пiзнiше ти й сам зазна ш цього стану, цi © одержимостi, вовчих
хронiкерських апетитiв, якi спершу тебе лише дивували. Та якраз, може,
тодi, коли робiтником-освiтлювачем терпляче стояв уночi серед бетонного
хаосу, й пробуджувався в тобi вже митець, якогоназавше заполонить
свiтлопис екрана? В текучих стрiчках розкадрованих знаходив щось спiльне з
художнiми фризами антики...
- Велике мистецтво ставить великi питання, - казав старий. - Вiчнi,
споконвiчнi питання, вони справдi для людства iснують, тiльки щораз
виникають в iншому виглядi... I хто ©х зумiв поставити перед сво©м часом,
змусив над ними замислитись, той не даром жив на землi...
Поступово мiцнiшала дружба з кiнововком, з тим пожадливим, завжди нiби
запаленим вiд бiгу, сивим уже трударем, який пiвсвiту обгасав iз сво ю
кiнокамерою. Сивогривий i неохайний, з першими бiйцями вдирався вiн у
концтабори вропи, щоб вхопити на плiвку тiнi людей, ходячi живi
кiстяки... А колись, ще юнаком, зафiльмував останнiй похiд лоцманiв через
пороги, через Ненаситець, що мав невдовзi бути затоплений. У хвилину
доброго настрою, у вечiрнiх сповiдях старий любив похвалятись кадрами
сво © молодостi, коли фiльмував вiн саму iсторiю в ©© шалеиствах, у
найкрутiшому злетi, коли дiд Яворницький, дивак, академiк, козацька душа,
стоячи з лоцманами на плоту, вiддалявся вiд кiнокамери, вiдпливав нiби в
iншу реальнiсть, махав брилем i щось буйне гукав крiзь ревiння порогiв
тобi в об' ктив...
Давно вже нема кiнововка. До останнього не мiг вгамуватись, шкодував
усе, що отого, найголовнiшого, вiн так i не встиг... Але саме вiн прищепив
тобi любов до невпокiйливо© сво © професi©, взяв з тебе слово, що й пiсля
того, як вiн сам, старий невгамовець, уже опиниться "за кадром" (так вiн
сказав), ти вiзьмеш на себе i його "Аймо", улюблену його кiнокамеру,
перебереш на себе i всi непрожит! клопоти майстра, крiзь його об' ктив
невловний ловитимеш свiт... "В тобi щось , Колосовський, - казав
незадовго до фiналу. - Недарма ти з еллiнами запанiбрата... Умi ш вхопити
ядро подi©, вилущити кадр iз руди неiстотного. Не вчивсь спецiально? А я?
А Довженко? Кiнематограф любить варягiв. Гладеньких багато, а сюди дай
кострубатих приiпельцiв iз гострим оком, iз свiжим поглядом. Ти ма ш зiр,
Колосовський, почува ш свiтло, ритм... I взагалi - мислиш... Ну, а вся ця
наша алхiмiя... Не такий чорт страшний, як його в кiноiнститутi
малюють!.." Повiрив у тебе, допомiг упевнитись у сво©х силах, i ось,
замiсть того щоб вести розкопки, вимучувати дисертацi©, сам гаса ш по
свiту, як "Летючий голландець", i причиною все той же завжди захриплий вiд
крику, вiд надсади твiй перший учитель, який нiби передав тобi i
затятiсть, i псвтолоiiпу жадобу вiдтворити на плiвцi розвихрений життьовий
макрокосм. Живеш, проймаючись почуттям, що справдi знайшов себе в цiй
стихi©, дедалi частiше сприйма ш довколишн в чудернацькому мигтiннi
кадрiв, i вони розпалюють тебе, твою невситеннiсть, бо ти - ©х ловець,
розшифровувач, вiдбирач. З розшарпаними нервами, з жаданням майже
фанатичним ладен гнатись за вподобаним кадром, добровiльно висвятивши себе
на цю вiчну ловитву i навiть лаврiв особливих не ждучи, - замiсть лаврiв
частiше здобува шся лиш на колюче глодиння, а короткi радостi знахiдок
знову кiнчаються невдоволенням.
"Лови! Лови кадр, Колосовський!" Впiймай i увiчни! Зупини час на його
шаленiм скаку! Застав зупинитися мить - прекрасну чи навiть потворну. Чим
не доктор Фаустус в його дерзновеннiм бажаннi? Кожну росинку життя,
наймитт вiший зблиск його зупини - i станеш чудодiйником, бо осягнеш те,
чого ще нiкому не вдавалося осягнути. Та, невловне нiким, воно поки що й
тобi не да ться...
Нудьгуватимуть парочки, дивлячись твою одночастинну стрiчку перед
повнометражним коханням, нетерпеливитимуться, щоб швидше закiнчилась твоя
хронiка буднiв. Ще одна новобудова в металевих каркасах, в холодностi
кранiв... Комбайни, що вийшли на першу косовицю... Навiть у таке ти
намагався вкладати душу. Поетична документалiстика, вона ж таки можлива!
Не хотiлось, щоб хвилi банальностей затоплювали екран. Ти - документалiст,
митт вик, в тобi, зда ться, виробилась з часом навiть сво рiдна психологiя
документалiста, людини-митт вика. Йдучи крiзь метелицю днiв, ти вiдбира ш
©х для екрана, дивишся на них мовби з майбутнього, камера твоя приборку
вихор, сам ти ма ш бути об' ктивний, як бог. Власний твiй настрiй,
радiсть, а надто ж смуток, вiн мав лишитись за кадром, ти повинен дати
факт голий, як цвях... А де ж "оте"? I яке воно в тобi самому, в тво©х
почуттях? Наскiльки виявля себе в iндивiдуальних особливостях твого
свiтобачення? В кiнорепортажах не дуже розженешся: хронiцi днiв не до
тво©х суб' ктивних емоцiй та фiлософствувань... А розженешся, то ще
потрапиш i в наказ за перевитрату плiвки: порушив лiмiт!
Тепер вiдкрива ться нарештi можливiсть. Так розкажи ж. Виведи на екран
отих, що, крiм тебе, нiхто ©х не виведе! Але як? Якою ма постати ця
стрiчка? У яких тональностях, у барвах яких? Но однуше нычь выддаси
напруженим роздумам. Бо хто з певнiстю скаже, на яких шляхах ма ш шукати
оте сво невловне "оте"? стадiя, коли вже трбi нiхто не порадник.
Мабуть, кожна людина сама повинна шукати найкоротшу дорогу до iстини...
IV
Отже, стрiчка...
Образ Людсько© Рiки, важко© рiки горя, мiг би вперше з'явитися тут.
Сухими, безводними балками тече безкiнечна людська рiка.
Якщо хто дивився на не© згори, з лiтака, то, мабуть, такою i бачив: як
всiма рiчищами балок, пiд жерлами гармат, що ©х уже наводять iз пагорбiв
танки, тече й тече вона, рiка людей, сiра лавина людських життiв... По
долинах. По тернищах. По вигорiлому, стирлованому дну байрака - безлiччю
чи©хось понурених доль, зарослих облич, розпечених дум i свiтiв, що ©х
темну жароту понуро несе в собi кожен, нiчим, окрiм горя, не схожий на
iнших...
I друзi тво©, десь там вони йдуть, у далечi лiт, серед спраглих степiв.
Закуренi, в порудiлих, закривавлених гiмнастьорках...
Десь там...
V
Гора над мiстом.
На горi - тюрма.
В тюрмi - ми.
Kriegsgefangenenlager. Таке слово. Залiзне. Мурами, колючим дротом
вiддiленi вiд решти планети. З чотирьох вишок, з чотирьох сторiн свiту
чату на нас одноока кулеметна смерть. З усього живого зостались нам однi
тiльки мухи, що рояться над нами, облiплюють, як вороння. Десь орли,
леви, чайки бiлокрилi, а тут тiльки мухи. Рани, та палицi наглядачiв, та
поверженi - ми. Душить нас сморiд, спалю спека, i майже щасливцем
вважа ться той, хто встиг захопити затiнок пiд муром. Повно нас на всiх
поверхах, нема де ступити на сходах, нами кишить подвiр'я. Зоднаковiлi у
сво©й поверженостi, валя мось, перебуваючи в якомусь трансi; .з пригаслими
мiзками, з пригаслими очима, з кожним днем наближа мось до то© крайньо©
межi - межi останнього збайдужiння. На пiвдвору - клоака, криваве
дизентерiйне багно. Там корчаться люди. Конають, там i вмирають. Смерть
нiкого вже не диву , вона перестала бути загадкою, та©нством.
Скiльки нас тут? Кажуть, сто тисяч. Сто тисяч безiменних, не
пронумерованих, повержених у нiчогiсть. Кинутих на розправу мухам i цьому
смердючому сонцю.
Тануть день вiдо дня нашi сили. Згаса м. Щодалi бiльше випирають ребра,
вiдростають бороди. Скоро будем такi, як оцей висхлий людський скелет, що,
згорблений, сидить перед нами на спецi тюремного плацу i тихо, безсило
плаче. Горо його величезне. Всi подi©, всi лиха й проблеми свiту можуть,
виявля ться, померкнути перед таким:
- Вкрали котелок...
Вкрали котелок! Сто©ть на колiнах, як до молитви, озира ться без надi©,
в безсилих сво©х сльозах. Нема котелка. Тепер вiн приречений. Тепер вiн не
зможе одержати навiть порцiю тi © вiдворотно©, з червами баланди. Губи
його, що перед цим, скривленi болем, щось шепотiли про домiвку, про дiтей
дрiбних, - вже не в силi шепотiти, тремтять, висхлi, пергаментнi,
безжитт вi. Приречений вiн i усвiдомлю це. Не просить, не виблагу
допомоги, бо нема тут такого, хто б йому допомiг. Решетняк з його
добротою, звичайно, перший би вiдгукнувся, але сам вiн змушений
пiдставляти'пiд черпака засмальцьовану свою пiлотку, - тiльки ця його
пiлотка поки що й зарятову нас.
Десь сiм'я з дрiбними дiтьми, десь життя, яким вiн жив, а зараз тiльки
ями очей, ще здатних наповнюватися сльозою, пiдлобнi провалля, з яких,
може востанн , лиш отим блиском сльози прозира тайна людського життя...
Вiн не шука нашого спiвчуття, вiн змирений з найбiльшим сво©м горем, яке
колись би потрясло, схвилювало б i нас, а зараз майже безсиле пробити
важку липучу сонливiсть наших виснажених душ. Невже ми втрача мо дар
спiвчувати? Це було б найстрашнiше. Холодна гора для нас не просто
мiсцем ув'язнення, жаховиськом табору, вона ста поняттям. Зда ться, вона,
на те й розрахована, щоб розчавлювати, спустошувати, руйнувати людину.
Так, неволя руйну людину бiльше, нiж рани, нiж хвороби, нiж голод, в
цьому я переконався тут. Найбiльша небезпека, що ©© та©ть проти нас
Холодна гора, - це здатнiсть робити нас байдужими один до одного,
повергати в стан очужiлостi, роз' днувати, обривати зв'язки мiж людьми.
Ненавиджу власне безсилля i цю очужiлiсть, яка не вiщу добра. I я вдячний
Решетняковi, який таки спромiгся на слово: дораджу нещасному пiти он
туди, де клепають, де утворився вже цiлий цех клепальникiв, - може,
вдасться там хоч за обмотки вимiняти консервну бляшанку.
А були ж ми людьми! Знали дружбу, ходили в атаки, вже з яскравiстю
галюцинацiй ввижався менi той гарячий червневий день, коли з сво ю
штурмовою ротою я вдираюсь до Харкова зi сторони Бiлгородського шосе. Не
лякала нас тодi смерть - хто був у бою, хто пережив щасливi екстази
наступу, той розумi цей стан... Тiльки якщо вмерти, то саме у штурмi, на
льоту, визволяючи рiдне мiсто, - адже воно варте того... Це була майже
iдея фiкс: якщо кiнець, то тiльки так, десь отам, на майданi Дзержинського
перед Держпромом, влетiти i впасти, як падали колись гiнцi - вiсники
перемоги - на майданах античних мiст... Трохи картинно? Але ж i
картиннiсть чогось таки варта, якщо вопа готова пiдтвердити себе такою
цiною - власним життям?, В кожному разi, тобi з тим юнацьким iдеалiзмом, з
тими хай навiть трохи честолюбними видивами легше було вставати в атаки...
Чавили, чавили фашистську гидь, а тепер вона опинилась над нами на вишках.
Нема пахощiв життя, тiльки сморiд, мiазми тюрми. Свiт, спотворений,
опоганений фашистами, став не схожий на себе, вiн нiби помертвiв, для нас
вiн тiльки суцiльна тюрма i тюрмою буде, аж доки смерть або зброя знову в
руках, i знову штурми, атаки...
Уночi всi безшинельнi намагаються втиснутись до примiщення; помiж
клубками тiл, що завалюють сходи, нам деколи вда ться пробратись аж на
горiшнiй поверх. Звiдти, з вершини сво © в'язницi, намагаюсь крiзь темряву
ночi розгледiти те, що ми колись з тобою любили. А любили ми
Шевченкiвський парк в шелестючих купах осiннього листя, i бiлу колонаду
нашого головного корпусу на вуличцi Вiльно© Академi©, i вечiрнi лiхтарi в
ореолах туману... Нiчого нема! Безжитт вiсть. Кам'янi хащi зануреного в
темряву мiста. Царство мороку й патрулiв, а десь звiдти, з недавнього,
висяю тобi твiй Днiпрельстан радiсною повiнню турбiнного свiтла, що його
у виглядi плану ГОЕЛРО колись полишив Укра©нi Ленiн. На тво©х очах
розламувалась начинена динамiтами гребля, люта ру©нна вода, ринувши
потопом, пiшла на плавнi, де ще повно було обозiв та вiйськ, спадало озеро
Ленiна, вилазили з води оброслi слизьким мохом пороги, - i тепер аж сюди,
пн Холодну гору, рйвугь вони тобi похмурим первiсним ревом.
Такi тут ночi. Крають душу болями втраченого, топлять потопом
темряви... А вдень знову цей огидний стан збайдужiння, коли виснага зморю
тiло, i свiдомiсть уже ледве тлi , i сморiд баланди сприйма ться як
найхарактернiший сморiд неволi. Все пережите лише маренням з'явля ться
подеколи iз неймовiрно далеких казок-iрреальностей. Бо й зараз не всюди ж
вишки i дрiт? Ще й зараз, може, десь, хоч у джунглях, чути людський смiх,
люди знають радощi й кохання, а ви, заживо страченi, дума те тут лише про
харч та про втечу!
По той бiк тюремно© брами день у день вистоюють чи©сь жiнки й матерi,
цi вiчнi шукальницi, невтомницi, що ось так, з клунками, босонiж, ходять
вiд табору до табору, не минають i цi © заклято© Холодно© гори,
сподiваючись у ©© невольничому вавiлонi вiднайти,, вигледiти свого.
Холодна гора вже ма свою чорну славу: тут один з найбiльших концтаборiв
Укра©ни, i курнi шляхи цього лiта звiдусiль ведуть сюди ватаги збiдованого
жiноцтва.
Решетняк очима весь час у той бiк, в юрмища жiночi. Не губить надiю,
ма таку певнiсть чоловiк, що рано чи пiзно з'явиться бiля табору його
Катря, побачить вiн ©© в натовпi перед брамою, опалену вiтром, з дитям на
руках. Адже ж десь вона , колись таки домандрують до не© його записочки,
що ©х вiн, ухиляючись вiд палиць наглядачiв, не одну вже перекинув у
натовп... Надi ю живе чоловiк, тiльки вона, зда ться, й пiдтриму його дух
у цiм невольничiм пеклi. Хапа штурхани, стусани, а потiм таки знову
ворожить коло ворiт, де котрийсь iз наглядачiв, здивований незвичайною
впертiстю в'язня, iнодi навiть дозволить собi вдатись до жарту:
- На волю так дуже хочеш? Але на волю вам звiдси, голубчики... - i
вкаже нага м угору: - ...тiльки через небо дорога!..
На межi крайнього виснаження розпалена психiка раптом виявля
дивовижний спротив згасанню, буйнi спалахи та мничих "сил життя в останнiй
напруженостi дарують тут людям незвичайнi художнi видива. З буття
реального людина переноситься у свiт галюцинацiй, вона ста ...
"мусульманином" - так на сво му жаргонi табiр назива доходяг, тих
найвиснаженiших, майже безтiлесних, хто вже переступив порiг у царство
маревного, чи му розпаленому зоровi, замiсть табiрного багна, малю ться
розкотистий свiт фантазiй, хаос прикiнцевих найяскравiших малювань... Якщо
пiшов котрийсь спотикаючись, наче не при тямi, або сидить з поглядом
вiдстороненим, немов накурившись опiуму, якщо губи цього самi шепочуть до
муру щось нiби молитовне, а очi iншого блукають угорi понад вишками, десь
у неземному химерiйному свiтi, - так i знай, то вже "мусульманин", недовго
йому топтати табiрний брук. Решетияк хоча й не дiйшов ще стану
"мусульманина", але й вiн, бува , раптом схопиться зi сну i - як
очманiлий: "Iде, йде!
Бiля ворiт уже, он вона з дитям на руках!.." I подавсь до ворiт.
Просто загадково це все: тiло неживе, а мозок горить в останнiм
зусиллi, дух сам малю отi буйнi, яскравi химерi©, прощальнi фiльми
розпалено© психiки... Чи, може, вони якраз Решетняка найбiльше й
пiдтримують, не вiдпускають iз життя?
Iнколи нас ведуть на роботи. Крiзь розчинену браму виходимо в гамiр
спекотпого, до невпiзнання очужiлого мiста; Пiд посиленим конво м женуть
кудись, - сунемо з гори сiрою колоною, плента мось, iстоти в лахмiттi,
найнужденнiшi нуждарi цього дивного свiту. Босi ноги нашi горять вiд
каменю оруковицi. В напiвмряцi виснаги, з притемненою свiдомiстю йдемо в
розпашiлий камiнь, в тунелi задушливих вулиць. Бачимо на тротуарах людей,
якихось недiйсних, пониклих, каламутяться плями облич, пойнятих болем туги
i спiвчуття.
Нiщо так не принижу , як безправ'я. щось ганебне в тому, що тебе
пильнують, ведуть пiд автоматами, пiдгiйкують, як на худобину. I все ж ми
спокiйнi сумлiнням. Випростано ступа субiч мене Решетняк, що навiть
з-помiж нас видiля ться сво ю кiстлявою маслакуватiстю; з другого боку
якось аж злiсно гордовито кроку з люлькою в зубах, у кашкетi набакир
Давид-кавказець, що його Решетняк уперто iмену Шамiлем. Для iнших - вiн
один iз сiро© безлiчi, i тiльки для нас iз Решетняком цей хлопець повитий
свiтлом незвичайностi: зна м про нього бiльше, нiж будьхто, знаем, якими
грозами володiв цей Шамiль, i наша спiльна тайна робить нас мовби
рiднiшими в табiрнiй веремi©... Шамiль так Шамiль - друг наш не заперечу .
Головне, що вартовi навiть не пiдозрюють, ким був цей чорний, дистрофiчно©
худорби кавказець на полi бою, як змiтав, спалював фашистську пiхоту
сво©ми вогняними смерчами... А зараз навiть прикурити нема чим i нема
чого. Люлька порожня, давно в нiй не було тютюну, але вона мiцно стирчить,
стиснута в зубах, мовби промовляючi© до тротуарiв: "Ми ще живi. Ми не
зломленi. Ми зробили все, що могли".
Але часом наступа чорна депресiя, вiдчай здушу так, що вже ти ладен
на все, ладен би голiруч кинутись хоч i на багнети... Хто найбiльше
пiдтриму нас у хвилини душевних криз, так це Решетняк. Споко м,
розсудливiстю сво ю пiдтриму , бо розсудливе i мрiйливе - це в ньому якось
ужива ться, по дну ться за всяких умов. Коли захлина шся вiд розпуки,
коли, здасться, попереду жде тебе тiльки смерть або божевiлля, ось тодi
Решетняк приходить на порятунок заиеналiй душi, виводить нас iз очманiння
сво©ми спокiйними видивами з'яшiсно© звiдкись його. Катерини - смаглощоко©
мандрiвницi з дитям на руках. Буде вона, неодмiнно буде! Тiльки треба не
пiддатися висназi, дотриматись до тi © заповiтно© митi.
- Ставаймо! Хутчiй! - щоразу вiп розбурку нас, коли десь починають
шикувати для робiт. Бо на роботi, бувал, щось таки перепаде вiд людей, а
головне, може з'явитись отой один iз тисячi шансiв, ота просвiтлiша, пiсля
яко© не дорахуються пас конво©ри!..
Цим тенор живемо.
На роботi нам дають лопати, - ма мо перекидати горiг вугiлля. Сiзiфiв
труд. Вибухаючi© курявою, шерхоче вугiлля, скрегочуть лопати, чманi м,
облива мось потом у чорнiй хмарi, наковтуючись вугiльно© пилюки. Рошетняк
i Шамiль, знаючи, що мене ще не зовсiм вiдпустило пiсля контузi©,
оберiгають як можуть мою персону, заступають вiд вартових, чую шепiт бiля
себе: "Неповну лопату набирай..." Незабаром всi ми вже чорнi, як шахтарi
десь у забо©. Ни все тiло, вiд голоду корчать спазми. "Давай, давай,
русi". Антрацитовi гори сунуться нам на лопати, знов скрегiт,
пiдгiйкування, вибухи куряви, - люди в нiй чорнi, як звугленi, працюють
без передишки. Незрозумiле, навiщо його перекидати - з купи на купу? I де
ми ? Зда ться, бiля. електростанцi©? Давай, давай! Когось уже б'ють,
iншому пригрожують автоматом. Угнiчу марнiсть цi © працi, Тi жорстока
безглуздiсть. А де ж обiцяний пiдобiдок? Не буде його! Не заробили! Води
попийте, i все!
Знову шикують, - ледь ноги тягнемо до ворiт. Конво©ри бiля нас
невiдлучно, з погрозами, лайкою, дула автоматiв вистежують кожного, хто
лиш спробу озирнутись убiк. Пiд парканом якась бур'янина запилюжена. Один
нагнувся, зiрвав на ходу, взявся одразу ©сти ту бур'янину. Вiдважно якось
©в, ласував бур'яниною, дивлячись конво©ровi просто в вiчi. "З'iм оцю
травинку i житиму! Не замориш мене! Не знищиш!" I чужинець саме так
витлумачив. Як виклик... Як бунт. Холодно дивився сво©ми голубими
вилупкуватими очима. Витер брудною хусточкою зiпрiлого лоба. Заховав
хусточку до кишенi. Поволi видобув "вальтер" важкий з кобури, наблизився
i... вистрелив полоненому просто в живiт.
Варта, оскаженiвши, пiдштовху нас прикладами:
- Век, век! Не озирайсь!
Скорчено тiло ще звивалося, повалене пiд парканом. Якщо переда ться на
вiдстанi бiль, то десь здригнеться цi © митi материнське серце.
Безiменний. Чийсь. Ненайдений. Зоставсь у пилюцi лежати, а колона далi
пiшла. Звуглена, понурена, мовби придавлена тягарем думки: невже аж так
знецiнилося людське життя?
Коли витяглись на вулицю, зiтхнув Рошотняк:
- За травинку...
Мовчимо. По якомусь часi кавказець вийняв люльку з зубiв:
- Не за травинку вiн його.
- А за що ж?
- За те, що не раб. За тс, що людина. А якщо людина - довiку ти ворог
цiй наволочi фашистськiй...
I люлька знову в зубах. I далi вже мовчимо до само© Холодно© гори.
Бiля тюрми жiнки з передачами накинулись па колону, i котрась,
вiдпихаючись вiд конво©рiв, таки встигла ткнути Шамiлевi паперовий
кульочок. В таборi, коли розгорнули, виявили в кульку... локшини чорно©
грамiв iз триста... Яке це багатство тут! Вмостились пiд муром сво ю
змовницькою трiйцею, й чорними вiд сажi руками було обережно повнiстю
розгорнуто газетний кульок. Багачi, ми зараз мали його подiлити на трьох,
кожен одержить свою пайку, одержить i з'©сть.
I, обережно дiлячи, вiдчув я раптом на собi чийсь погляд, гiпноз жаги,
мовчазний крик голоду. Глянув i бачу, як стежить за мною, за рухами мо©х
пальцiв той, що котелок у нього вкрали, що казав - ма вдома дiтей
дрiбних... Нi, вiн не посмiв у нас просити. Тут не роздають. Тут нема
щедрих. I, може, саме тому, що вiн не i©росив, не принизився до канючiння
i що самий погляд його якоюсь змореною чеснiстю мовби нагадав нам норми
iншого життя, - переглянувшись з товаришами, вiдчув ©хню мовчазну згоду:
гаразд... не заперечу м...
I роздiлилось на четверо.
- Бери, товаришу...
Вiн аж не повiрив. Не спромiгся навiть подякувати. Нагнувсь, тороплено
згрiб свою долю з розстеленого кулька, шаснув геть, провалився у натовпi.
Ось коли душа вiдчула полегкiсть! Вперше пiсля днiв i ночей неволi,
пiсля всiх принижень полону кожен iз нас пережив нiби мить оновлення, нiби
просвiтленими очима? глянули один на одного... Бо коли знайшлося в тобi
щось таке, що перемогло спазми голоду, крик шлунка - ти ще не звiр, ти ще
людина!
VI
Невже це починаються галюцинацi©?
Лежиш пiд муром тюрми, спека жахтить, вишкварю цi людськi кiстяки, а
лиш очi приплющиш - уже бiла-бiла в снiгах земля, ©сти б той снiг свiжий,
морозний. Голову б занурити в нього, остудити жар...
Вдосвiта, бувало, ще темно надворi, а нам уже гук: "Пiдйо-о-м-м!"
Товплячись у дверях, вилiта м з казарми у нiч, у снiг, на темний вогонь
пiчного морозу. Серед кучугур зблискують голi спини - хлопцi натираються
снiгом до пояса! Потiм за лижi - i на нiсей. Поруч тебе всi в масках
iдуть, в пiдшоломниках, пiд вовняним забралом навiть Решетняка не
впiзнати. Переважно сибiряки все там були - той iз тайги, а той iз тундри,
десь аж iз-за Полярного кола... Не одному з них свiтило ночами на околицi
неба пiвнiчне сяйво, той дивовижний екран планети. Всiх пiдняла, покликала
до збро© велика тривога, спiльний обов'язок - вiдборонити Батькiвщину...
Часто тут згаду ш побратимiв. Позбавлений усiх прав, що ©х за людиною
визнавалось одвiку, ти зберiг тiльки це - право на згадку, на творчiсть
уяви...
Океан чистоти i сяйва. Могуття i роздолля планети - Сибiр, ясний,
бiлоснiжний. I серед тих бiлоснiжних просторiв ешелони летять - один за
одним на фронт! Попiд усi семафори гуркоче ешелонами щойно сформована
сибiрська дивiзiя, i десь у нiй серед людей у кожухах - ти.
Надвечiр розгулю ться завiрюха, небо слiпне, розбуптоване снiговертю.
Зупиня ться ешелон, а рейки ще спiвають морозом. Бiля залiзницi на кряжi,
на одному з кряжiв Уральських гiр, стовп iз написом: "АЗIЯ - ВРОПА".
Веселими юрмищами, по-ведмежому незграбнi, у валянках, у цупких
полушубках, бiйцi висипають з вагонiв, поглядають вперед: чого сто©мо?
Колiю перемело чи за стовп зачепились? Борюкаються, грають у снiжки, дарма