Гончаров Анатолий. Циклон

святкову розвагу, бо тут це не страшно було, до того не раз таке вже
траплялось - бураном десь обривало дроти.
Гомiн не вщухав, пiсня зринала то в однiм, то в другiм кiнцi коридора -
тепер з-помiж поранених повно виявилось талантiв. Решетняк, стоячи проти
вiкна неподалiк сво © палати, мовби пробуючи голос, стиха теж загув
давньо©, прикордонно©, яка й тут його, над нiсе м, знайшла:
Над рiчкою над бистром

Там журавка купалася...
Ось так, стоячи в коридорi госпiталю бiля замурованого снiгом вiкна,
стиха, мовби в забуттi, озвався пiснею до того, що зосталося десь за
зимами, за фронтами... За спiвом i не чув, як пiдiйшла Капа з свiчкою в
руцi, нахилилась з-за плеча:
- Що ж ви приховували свiй талант, Решетняк! Тепер неодмiнно запишемо
вас у самодiяльнiсть.
- Та що ви... Та куди менi, - нiяково вiдмагався Решетняк, i при мно
було йому дивитися на сестру, що вся ще свiтилася збудженням.
- Решетняк! У вас така мова гарна... Скажiть, коли у вас дiвчина,
наприклад, обере кого-небудь... Вперше, розумi те? То як назвати по-вашому
того, до кого вона ма таке... ну, перше сво почуття?
Решетняк аж лоба наморщив, думав:
- Та як... Перволюб по-нашому буде.
- Перволюб... Перволюб... - тихо повторила вона, аж нiби трохи
сумовито.
I вiдiйшла, шукаючи мiсця, де б примостити свiчку.
Невдовзi бачив ©© Решетняк уже в товариствi Колосовського: за фiкусом
стояли в кутку, вiн на милицях, а вона, стрункенька, випроставшись перед
ним, задерши пiдборiддячко, дивилася вгору на свого пацi нта, i обличчя ©©
було вже знову веселим.
За вiкном буран гуркотiв. Вслухаючись у грiзнi концерти хурделицi
сибiрсько©, думав Решетняк: "Нам гарно, у нас спiви, а як тим, що на
фронтi? Не один там чийсь перволюб в таку нiч розпроща ться з свiтом..."
Капа-сестра все ще стояла з Колосовським у кутку за фiкусом. I хоч
людно було в коридорi, поводилась так, наче були вони тут однi, стояла
одверто щаслива, обдавала Богдана сво ю сяючою вiдданiстю. А коли на мить
погасло свiтло i хтось жартома подав по коридору команду: "Цiлуйтесь!" -
Капа в якомусь хвилинному заслiпленнi враз пригорнулась до нього, i вже й
самi незчулися, як злилися диханням, як стався той пекучий грiх
поцiлунку... Милиця одна з грюкотом впала на дiжку, Капi довелося ©© й
пiднiмати в темрявi, та в цей час свiтло з'явилося знов i вже не гасло, i
хоч обом було соромно, Капа, нiби випробовуючи свою волю, силу свого
почуття, все не зводила з Колосовського паморочного погляду, пила його тим
поглядом, i що там було ©й зараз, що хтось побачить, що це не дозволено...
"Хiба я не маю права на це?" - наче питали ©© хмелем кидиати довгопони
очi.
Власне, вiн мав цього ждати. Хiба ж можна було не помiтити по ©©
розсяяних очах, усмiшках, навiть по спалахах на©вних скороминучих образ,
до чого воно йдеться, не помiтити, як день вiдо дня визрiва в пiй вже не
тiльки сестринське почуття. Знав, що нiчим це не могло закiнчитись, хiба
тiльки болем марно вражено© душi, i все ж був би нещирим з собою, якби
сказав, що ©© хвилювання були йому непри мнi, що не зiгрiвала i його
сердечнiсть ©©, довiра, чистота. Якось, правда, пробував дати ©й дещо
зрозумiти, щоб стримати, припинити розвиток ©© почуття, та все ж, мабуть,
невдало чи й неохоче це робив...
- Скажiть менi, Богдане... Що то за Таня, що ви все марили нею? -
спитала з смутлпвим неспоко м в очах.
Не було ревнощiв в ©© голосi, - по могла ж вона собi цього дозволити,
та й па якiй пiдставi? - i все-таки це не була й просто цiкавiсть.
Найiнтимнiше, найдорожче було те, про що вона питала. Колосовський
почував, що давно мав би ©й про це розповiсти, почував, як солодко йому
було зараз про це розповiдати...
- Нiкому не розповiдав, а вам розкажу, Капо... Поглинутий розповiддю, i
не помiчав, як дiвчина, слухаючи, мiниться з лиця, куса губи, все нижче
опуска голову. Вислухавши, мовчала деякий час, потiм сказала:
- Щасливий ви. - I вiдсторонившись, сухо додала: - Iдiть у палату.
Наступного дня замiсть Капи чергувала iнша сестра. Ще два днi пе
з'являлася Капа, i вже в палатi стали турбуватися, чи пе захворiла, а коли
запитували санiтарок, то не могли почути у вiдповiдь нiчого певного.
З'явилася Капа аж на третiй день, по обiдi забiгла до них без халата, в
гiмнастьорцi новенькiй, в спiдничцi, в чобiтках. З дивним якимось
усмiхнено-гiркуватим виразом на обличчi наблизилась до лiжка
Колосовського, подала йому книжку-томик сенiна.
Тiльки Колосовський взяв книжку, з не© випала записка. Записка була з
одним тiльки словом: "Люблю".
Капа, зашарiвшi©сь, стежила, як вiн чита то слово, потiм квапливо
стала прощатися, побажала всiм одужувати нi видше...
- Що з вами, Капо? - запитав хтось, i почули у вiдповiдь:
- Ви©жджаю на фронт.
Зблiдла, постояла мить i, ще раз глянувши на Колосовського, з очима
повними слiз ппбiгла в коридор. Палатники мовчали, ошелешенi.
Мнiте час, i не один iз них, опинившись знову на фронтi, в кожнiй
постатi дiвчини-медсестри вгадуватиме Капу, не одному ввижатиметься1 вона
i на Днiпрi, i на Вiслi, i десь за Дуна м, в угорських туманах...



V

Така ясна цiч! Мiсяць уповнi. Крiзь вiття дерев бiлi клуб серед
села-як. писанка, розмальований. Нiби той славетний Воронець десь у
передгiр'© Сучави... Пливе то в пилюцi, то по шпоришу тiнь огрузькувато©
постатi. Сергiй-оператор, закудланий, нiби щойно з сiновалу, неквапом
кружля довкола клубу, обникув, огляда його то з фасаду, то з причiлка.
Не часто бачиш таку писанку, та ще цей творчий процес нiчний, коли гiлля
сво©ми тiнями домережу , домальову кимось iз смаком покладений по бiлому
орнамент. Мав би розглядати цю писанку не сам, а з тi ю, що звечора пiшла
й зачинилась. Вiд не© першо© вiн i почув про цю писанку.
...Була в тутешнього голови колгоспу улюблена сорочка, пипiита мамою.
Йдучи з дому, тiльки i взяв ©©. Коли пiсля вiйни повернувся, сама манишка
зосталась: сорочка зотлiла й розлiзлась, хоч була лляна. Мами вже не було,
тiльки розповiдь вислухав син про те, як бандитня по-звiрячому замордувала
©©. Зосталась манишка та, що мама вишила, коли ще юнаком проводжала в
Iспанiю... I коли недавно стали будувати клуб, голова зажадав, щоб мамин
орнамент з манишки майстри перенесли на клуб. I яскравi тепер серед
садкiв прекрасний будинок-писанка, весь у художнiй оздобi. I всi кажуть:
- То сорочка нашого голови!..
"Ганяючись за Кафкою та Бергсоном, чи не прогавлю мо ми чогось
важливого поблизу, - роздумував оператор. - Ось життя чи сь перецвiта
творчiстю... Життя перейшло в мистецтво, а мистецтво знов проростав в
життя - так воно тут коловоротиться. Сучасне переплелось iз минулим - пе
вiддiлити... А послухай декотрих схоластiв на обговореннях... Якомусь
гладкому продюсеру, може, й не сподоба ться, що ми знов поверта мось у
вчорашн . Але ж дистильовано сучасно© теми нема! Наш нинiшнiй день
наскрiзь пгрстканий тим, що було... I думка, i вчинок, все життя наскрiзь
переткане пережитим... I тим ми й себе вимiрю м теж..."
Роса блищить на листi, па шпоришi. "Росиця, - каже вуйна Домiнiка. -
Небесна роска!"
Ще одна тiнь наплива по росянiм шпоришу майдану. З рушницею на плечi
сторож нiчний... Мiсячне сяйво сторожу людина... Це добре. .
- Ти, певне, iз тартака? До любки приходив? Чи до кiна?
- Я сам роблю кiно.
- О мой, то з тих сси? А я думаю, хто тут батяру ...
- "Батяру ..." це що значить?
- Батярувати - гультяювати - волоцюжитпсь - то все дно... Про що ж
буде ваша картина?
- Про життя. Про дух солiдарностi людей перед лицем зла.
- То добрий намiр. Люди мають ближчати мiж собою, а не вiддалятись...
Кольоровий буде?
- Нi, чорно-бiлий. Як те життя. Я хотiв би зробити його ще й нiмим.
Дати на екранi свiт знезвучений. Люди кричать, а крику не чути. Крик
очима. Самим дiвочим лицем... Нiмий мав сво© переваги.
- Пановi виднiше. Нiмий - то й нiмий.
- А ви що - байдужi до мистецтва?
Сторож добув пачку зiм'ятих сигарет. Операторова рука несамохiть
потяглася за сигаретою, - обкурився за вечiр.
- Прошу, прошу... У нас при лiсництвi в загорожi ведмiдь жис... з
ведмедицею, - вони теж сигарети люблять. З вогнем жують, - туристи
привчили...
"Старий ма чуття гумору, - це вже дещо", - всмiхнувся в думцi Сергiй.
Бо чогось особливого не ждав вiн вiд цього iнтелектуала нiчного. Сергiй не
з тих, якi ганяються за народними дiдами, сподiваючись в кожному неодмiнно
вiдкрити .фiлософа. Оператор вважа , що за плечима ма рiзних фiлософiй
торбу i скорше сам мiг би пригостити цим зiллям стрiчного, хоча б i цього
неквапливого на слово дiдка... На екранi вже вiн вибурунював би, цей
ходячий колодязь мудростi, сипав би прислiв'ями, а тут мовчить. Чи, може,
дотямнв дiдусь, що в наш час неможливо вже бути фiлософом для всiх,
постарайся бути фiлософом хоча б для себе...
- Наташку, ви, мабуть, не любите кiно?
Старий поправив на плечi традицiйну, нiби з кiнобутафорi© взяту
берданку, що вiiсiла цiпкою впнл, у землю.
- Зiлi мунали. тi картину пiд назвиськом: "Люди в кутях". Бо все
менше лишастгiся тях, що пороптали сiсан. Що могли б розповiсти всю
правду...
- I ви теж... бачите оксатi?
- А то. Ураган нас мало не потопив... Трiщало все... Матерi з
дiтиськами кричали вiд жаху - бо ж лячно...
"Перед тими атланлiчiними ураганами - що то© урагани та смерчi
мистецтва?.. I що всi тi фiлософi© перед збезумiлим криком матерi, що ©©
дитину - на очах - акули рвуть, розшматовують за бортом..."
Було таке життя, коли змiзерований хлоп мусив iти свiт за очi. Мусиш,
коли вдома мелють кору iз деревi, щоб пекти а не© хлiб, i люди ходять
висохлi, як гаки... А по селах на розвiшаних всюди плагатах - великi
люксусовi кораблi, якi швидко доправлять тебе за океан, до заробиш торбу
долярiв 1 вернешся знопу пiд найлснiшого цiсаря, бо нiде краще, як пiд
його короною, тiльки що люд пухне, збира лободу попiд плотами...
I людина цiлу порiг, птахом ста , жене свiтами за працею. Десь у
Трi стi ждуть iз шифкаргами кораблiв, виглядають обiцяного на плакатах:
будуть вам гарно урядженi каюти, "кiмнати з музикою", "салон для пань"...
Потiм приходять старi смердючi кораблi: на них доставляють худобу в
вропейськi порти, а звiдси беруть "людей у кожухах"...
- Замiсть худоби тепер туди нас?
- А то.
Обдуренi агентами, на струхлiй соломi, в антисанiтарi©, а хворими
дiтьми, - екзотичнi, недолею гнанi за океан "люди в кожухах",
конквiстадори новiтнi... Замiсть меча - коса, загорнута в ганчiрочку,
замiсть бомби - зернятка пшеницi, та маку, та всякого насiннячка, що десь
там буде посiяне на краю свiту...
"Кетл пен" - загорода для худоби в порту прибуття. Сюди людей. На
лiкарських екзаменацiях чужi руки вивертають тобi повiки - тукають
трахому. Найбiльше горе тому, в кого очi червонi... А ми ж пливли на
такому холодi через океан. В не© очi червонi, бо плакала, а в мене - що на
палубi стояв, пiд дужим вiтром!
Ждуть ©х лiси перозкорчованi, залiзницi непрокладепi, гомстеди та
вугiльнi шахти, що виберуть з них здоров'я до решти. Знатимуть ©х бiржi
працi всього континенту, саме життя навчить ©х чуття солiдарностi...
Першими iз-за океану вони вiтатимуть Ленiна, привiтають червонi прапори на
рiднiй землi...
- Зробiть про це фiльм. Бо щодалi нас менше ста . Навiть тi, яких тодi
малими, нелiтнiми дiтиськами розгойдував океан, нинi дiдами поставали...
Не можу без працi: зробив оце чотири колеса в лiсництво i обкував...
Кiлько годен. Двох синiв маю: один iнженер на комбiнатi, другий у
лiсництвi. Кажу ©м: "Бережiть те, що ма те здобуте... Тiльки порiвнявши -
оцiните... Вмiйте дорожити..."
Похвалився, що ось небiж його ма грати весiлля, доведеться випити
чарку.
- Багато вже не п'ю, щось ту менi в грудях браку ... - показав на
груди. - Старiсть. О, якби то ся життя обертало, щоб зi старого знов
молодий наставав...
"Наступна стрiчка буде про них, про "людей у кожухах", - пiд враженням
почутого розпалено думав Сергiй, повертаючись луками до свого бiвуака. -
Ярославi дамо головну роль... Сiльська дiвчина в постолах - на палубi
серед хвиль океану... Вона ж дочка цього середовища, цього краю, нiхто
краще не© не передасть почуття молодо© людини, що ©© житт ва буря,
вiдiрвавши вiд рiдного порога, жене кудись на зарiбки за океан... Ось вона
у трюмi чита односельцям Франка... Ось вiдкида лицяння матросiв з
команди... Потiм погляд ©© на океан, на всесилля й безмежжя стихi©..."
Ярослава - це те, про що йому i солодко, й боляче думати. "О лайдаку! О
мой, мой!" Що означають ©© жарти, ©© розважання? Зда ться, вона не вважа
тебе здатним на сильне, глибоке почуття. А й справдi, чи здатен? Iнтелект
за тобою всi визнають, ма ш розум гострий, може, трохи цинiчний. А який
силою пристрастi, що ©© так цiнують дiвчата,? От Головний, той,
безперечно, носить у собi прихований вулкан, Ярослава певна цього, ©© очi
тануть при однiй згадцi про свого кумира. "Я вiрю, вiрю його життю, його
посрiбленим скроням!.." - вона здатна вигукнути це десь у студiйному
коридорi. Та чи не опуска шся ти, хлопче, до ревнощiв часом?
Луки парують озерцями, по-нiчному куряться, невидимi серед трав. Коней
силуети. В мiсячнiм диму-паволоцi вiддалено ©хнi силуети пасуться... А
далi помiж кiньми бiле щось сто©ть - дiвчина якась? Дивиться сюди, на тебе
i раптом розганя ться, мчить просто навстрiч операторовi (якби камера -
влетiла б у камеру!), i вже ось... вiдiрвалася вiд землi. Лелека! Летить
низько, безстрашно, за вимахом крил величезних на мить зника мiсяця
диск... Мабуть, видно ©й з льоту кудлату задерту голову оператора i його
освiтлене мiсяцем кругле бальзакiгiсьне воло...
Пролетiла. Над озеречком протягла свою тiнь, вiддзеркп.iiiлась мiж
лiлеями, що бiлiють, мов гусенята, на незрушинi водi.
А коли наблизивсь до рiчки, ще здалеку помiтив: дво стоять на мосту i,
схилившись, дивляться в мiсячну воду.



VI

- Вона ж його коханка, вся студiя це зна ... - почув перед, вiд'©здом
про Ярославу оператор, i його це тодi просто приголомшило.
- Наклеп! Брехнi мiщанськi! - вигукнув, повен обурення, i потiм,
знервовано за©каючись, мимрив щось неврозумливо, а та, вiд яко© це чув,
смiючись повторювала:
- Коханка, звичайна студiйна коханка, i всi знають... Не зна ш тiльки
ти.
Вона не залишала йому мiсця для сумнiвiв, хотiла, щоб вiн прийняв цю
звiстку як факт доконаний i не такий, що мусив би дивувати.
- Коханка, ну то й що? Тiльки тому, що вiн одружений, вона не ма права
закохатися в нього? Ти ж ось у мене закоханий, в замiжню жiнку?
I мiряла зi смiхом його ведмедкувату постать в картатiм довгополiм
костюмi грубого сукна, кудлату велику голову i чимось пригнiченi плечi. Що
був Сергiй у не© закоханий, тяжко, до безтями, - була це правда. I саме це
дико спалахнуло й беззахисне його почуття давало ©й, замiжнiй жiнцi,
весело-iронiчну оту перевагу, необмежену владу над ним, якою, вона знала,
може скористатися будь-коли i будьяким чином.
Що вона до нього була теж не байдужа, принаймнi деякий час, - в цьому
вiн певен i зараз. Навiть iнiцiатива знайомства належала ©й. Сталося це на
одному з переглядiв, пiсля якого оператор пiшов проводжати ©© додому. Дощ,
i тумак, i жовтки лiхтарiв - такий був вечiр.
- Що вiдтодi мрiяла з вами познайомитись, - казала Агнсса, - як ви не
захотiли до мого чоловiка в групу... - Чому ви вiдмовились?
- Не хочу бути мулом, запряженим в гарбу ремiсництва.
- Мiй чоловiк - непогана людина.
- Можливо, але йому не треба було братись за фiльми. Лгнесi подобалась
така рiзка одвертiсть молодого оператора.
- Боюсь, що ви ма те рацiю. Навряд чи жде його золота пальмова вiть...
Шлюб мiй iз пим, власне, випадковiсть. Була я тодi ще студенткою, вiр взяв
мене на один епiзод, а потiм обом "щось здалося", що було сприйняте за
"ото саме"... Разом по©хали у вiдпустку на море, ну й тепер... з мамою
живу. Вiн на однiй студi©, я на другiй, часом в гостi при©здить i навiть
ревну ... Все, як годиться.
- До мене теж ревнуватиме? - спитав Сергiй.
- О, до вас, мабуть, найбiльше. Бо про вас тiльки й чу ш: талант! Тут
ревнощi будуть подвiйнi.
- Нiколи не думав, що опинюсь в такiй ролi...
- Яка ж роль? Що проводжа те шлюбну жiнку? Що пiд одною парасолькою з
нею? Але ж дощить!
I вона сама тулилась до нього пругким сво©м станом, i Сергi вi було
любо слухати рiвний перестук ©© каблучкiв по асфальту. Щось майже
неймовiрне було в тому, що вона, така ставна, ефектна, звернула на нього
увагу i навiть побажала зазнайомитися з ним, дарма що був того вечора
навiть неголений, одягнутий з видимим недбальством, прокурений мiцними
кубинськими сигаретами. Неймовiрно було, що саме ©© веде вiн пiд руку
серединою бульвару i хвацьковито демонстру перед нею свою похмуркувату
дотепнiсть, грубуватi богемнi штучки, критику бронзового коня, що,
втиснутий мiж тополями, затулив хвостом всю перспективу бульвару, - i хоч
дотепи були не найвищого гатунку, однак Агнесi вони припадали до смаку.
- З вами весело, з вами цiкаво. Хочете мати мiй телефон?
I дала йому номер свого домашнього телефону. Перш нiж зникнути в
парадному, рука в бiлiй рукавичцi потрiпотiла в повiтрi з теплотою i
приворожливiстю, пальчики, вiддаляючись, кiлька разiв ворухнулись в
якомусь майже iнтимному жестi.
Ледве дiждавшись .наступного ранку, Сергiй уже телефонував пальчикам.
Рiвно о дев'ятiй. Нiхто йому не вiдповiв, гудки в трубцi були якiсь майже
насмiшкуватi. Може, вона ще спала, а мама була на базарi? Чи з ним просто
не хотiли розмовляти, знали, що втьопався, що телефонуватиме о дев'ятiй
нуль-нуль. I десь там весела особа якраз, може, iронiзу глумливо, що
ковтюх цей зважився, що посмiв...
Десь о дванадцятiй йому все ж таки вдалося почути Агнесу. Сергiй почув
©© диханпя, швидке, схвальоване, аж нiби трохи злякане, потiм був голос,
iнтимно-стишений:
- Цо ви?
Того дня вони обiдали разом в замiськiй корчмi, де все було пiд
модернiзовану староiзiiну: важкi дубовi столи й такi ж впжкi рiзьбленi
стiльцi, - свого вона ледве могла зрушити з мiсця, щоб пiдсунутись ближче
до Сергiя. Пiд майже заздрiсними поглядами iнших компанiй бавилась
дерев'яною ложкою, дарувала сво му кавалеровi чарiвнi усмiшки, потiм,
нахилившись близько, слухала, що вiн ©й скаже. А вiн, щасливо-заслiплений,
що вона з ним, що вона бiля нього, признавався, скiльки мук зазнав за тi
години, доки висiв на телефонi, слухаючи у вiдповiдь насмiшкуватi гудки.
- Чому ви не брали трубку?
- Набридають дзвiнками... Не сподiвалась, що це буде вiд вас. Що,
власне, так швидко. Ми ж перед тим нiби тiльки розстались.
- А для мене то була вiчнiсть. Ну хай, думаю, но буде слiв... Один би
лише подих у трубку, золота секунда мовчанки, i все... I вже людина
щаслива.
- Ну ось тепер ми з вами в корчмi. I я не спiшу. Я буду слухати вас.
Досi соромно за те закохане белькотання, оголювання почуттiв, за той
вiдвертий стриптиз душi, що був би смiшним, якби не був таким дитинно
щирим.
Розповiв ©й навiть те, що рiдко кому розповiдав у життi. Як партизани
пiдiбрали його, малого, десь бiля попелищ того полiського Лiдiце. Мов
пуцепя здичавiле, до людей но" йшов, зубами вiдгризався... Приручив його
лiкар партизанський, взяв шефство над хлопчиком. Вночi вири дучку в сiнi:
лiзь, ховайся вiд вiтру... Але ж ноги хлопцевi замерзають, особливо
прострiлена... Якось вночi, коли дуже холодно стало, лiкар закотив на собi
спереду сорочку: "Клади ногу до тiла! Грiй!" I так грiв малого цiлу нiч, а
сам- у черевиках. Треба було гiпсу, а гiпсу нема. Глину! Перекип'ятив
глину, щоб була стерильною, домiшав спирту, i задубiв "гiпс"! Але в дорозi
лама ться. Тодi лiкар набрав на скипидарнiм заводi тирси в коша, посадив
туди майбутнього кiнооператора i так у тирсi возив...
- Але як завелись у нiй блохи!.. Так довго возив. Аж я розбалувавсь. -
I сльози блищали в Сергiя на очах. Агнеса грiла його сво©м спiвчуттям:
- Дивно, як iз тих руйнiвних туманностей вiйни iскоркою проблиснуло
чи сь життя... Життя, що нiби зародилось спонтанно i вже мало в србi гспи
винятково© обдарованостi...
- Лестощi не приймаються, - сказав Сергiй. Агнсса засмiялася, потiм
заговорила з довiрливою вiдвертiстю:
- Я не люблю свого чоловика. - I це можна було розумiти ще й так:
"Отже, я вiльна покохати будь-кого iншого, ну хоч би й вас..." - Та й вiн,
знаю, не пала до мене любов'ю... Для нього я власнiсть, просто красива
власнiсть, яку вiн бо©ться втратити...
- Що ж вас дна ?
- Мабуть, звичка. Та й не можу ж я бути одна. - Вона всмiхнулась. -
Актрисi бути однiй якось не личить, хiба не так? З'явля ться одразу табун
лицяльникiв, i кожен хитру , як би зробити з тебе коханку...
Обо були в доброму настро©, багато жартували того дня. На якiйсь уже
стадi© раптом сказала Агнеса, розблискотiвшись очима:
- Але все це неправда, не вiрте всiм оцим сповiдям... Не було спокушань
на©вно© дiвчини, не було обiцянок, що станеш кiнозiркою через грiх... Був
несмачний роман молоденько© студентки з .немолодим уже режрсером, яку вiн
взяв спершу на епiзод, а потiм у жони, розiрвавши свiй попереднiй шлюб...
Тепер i ми з ним далекi одне одному. Але ж хiба я перед ним винувата?
Мусить бути чуття винуватостi, що з вами ось тут веселюсь, розважаюсь?
- Закоханi не можуть бути нi перед ким винуватi!.. А ми правдивi в
сво©х почуттях, - аж на таких нотах вiн тодi говорив.
- Вам добре, вас визнано, вас називають надi ю нашого кiнЬ, а як менi
жити, майже неудачницi? Кажуть, красива, але роль поки видереш... До того
ж молодшi пiдростають, падають режисерам в обiйми... Може, в мене вдача
погана? Зухвала, рiзка i навiть небезкорислива...
- Це, певне, передалось вiд нього?
- Нi, це не вiд нього... Вiрнiш, не тiльки вiд нього... Але й цьому не
вiрте, це все наносне, оце пiр'я цинiзму. Облетить, i зостанеться щось
малече, беззахисне, непристосоване...
- Це я помiтив.
- А я теж помiтила... що я вам подобаюсь! I зараз це бачу... Скажiть,
ви взяли б мене хоч на будь-яку роль, хоч статисткою... Щоб курила
сигарети... На озерi купалася - в освiтленнi виграшнiм i спокусливiм...
Гляньте, якi ноги! Правда ж, гарнi? На студi© небагато знайдеться таких. -
I смiялася вiльно, розбишакувато.
Прощаючись iз ним, уже в таксi вона черкнула його летючим поцiлунком,
опалила, i пiсля того вiн, зда ться, уже зовсiм втратив був розум. Надто ж
коли вона полетiла на деякий час до чоловiка, а повернувшись, неохоче
вiдповидала на телефоннi дзвiнки: взяла звичку лише дихати в трубку -
схвильовано й мовчки. Провiдувати себе теж йому но дозволяла, хоч нiбито
нездужала.
- Я незабаром сама тобi зателефоную, - сказала якось вона, i це "тобi",
вимовлене майже змовницьким тоном грiшницi, вчувалось йому потiм
цiлiсiньку нiч.
До не© пiсля того не мiг додзвонитись. Не мiг дочутись, що там. А там,
зда ться, бушували спустошливi бурi. I, зда ться, мама, тобою й не бачена,
керувала тими стихiями, i щось вiддалялось од тебе, рiвноцiнне життю, а ти
був у тому станi, коли неприязний телефонний гудок пережива ться як
катастрофа. Щось вiддалялось, полишаючи по собi ру©ну й спустошення...
Храм свiтла й радостi, що його вже встигла вибудувати фантазiя,
розвалювався, про це кричали йому передчуття.
Кiлька тижнiв минуло так.
Згинув би, напевне згинув, якби не робота, до яко© залучив його
Колосовський. Сказав Сергi вi у хвилину довiрливостi:
- Мистецтво потребу закоханих, приймав навiть закоханих нещасливо...
Воно i горе, i бiль твiй перетоплю в творчiсть.
Ягуар Ягуарович, видно, теж догадувався про душевний стан оператора, бо
час вiд часу пiдкидав йому втiшнi сентенцi© у сво му стилi:
- При найкращих устроях, при найдосконалiших конституцiях людина може
бути нещасна, ось у чiм проблема проблем... Хiба нi?
Агнеса згодом таки сама подзвонила. Призначила побачення. На тому
самому бульварi мiж тополями. Сергiй пiщов на побачення з найрiшучiшим
намiром домогтися вiд не© нарештi ясного слова. Вiн ладен був iти на
будь-якi крайнощi, ладен був втратити все, аби лиш здобути те, чому й цiни
нема i що зветься коханням. Якщо вона ма до нього хоч якесь почуття, то
це надасть ©м обом вiдваги, i ми подола мо все, все, тiльки ж треба, щоб
нiякi перепони, найтруднiшi труднощi не стримали нас! "Треба жити
вiдважно, - так вiн ©й скаже пiд час побачення, - жити вiдважно, кохати
вiдважно, в цьому спасiння! Не пiддатись обставинам, умовностям,
пересудам, iнакше вони зроблять з нас напiвлюдей! Тiльки вiдважно,
нарозхрист! В цьому перемога". Весь смисл життя йому враз прояснився;
студiя з ©© пристрастями, професiйнi клопоти, суперечки, дискусi© - все
враз вiдступило на десятий план, стало мiнiатюрним порiвняно з можливiстю
бути з коханою жiнкою, порiвнями з щастям, щохвi©лшш бачити ©©, чути голос
з ласкавим отим придиханням, торкнутись рукою ©© високо© ши©, плеча. З
жахом думав, що могла б вона ви©хати кудись i вiн мiг би з нею не
зустрiтись, розминувся б назавжди у вирi життя, як перед тим розминався в
багатолюддi студi©. Благословляв той вечiр, що випадково звiв ©х, i той
дощ, що загнав ©х пiд одну парасольку...
Ще був день, i на але© не та була публiка, що виходить па побачення.
Пенсiонери-чепуруни з розгорнутими газетами, молодi тати, що прогулюють у
вiзочках сво©х потомкiв, всебачачий мiлiцiонер у будцi неподалiк. Сергiй
прийшов на побачення в станi збудження i знервованостi. Стороннiм неважко,
звичайно, було догадатись, чого цей кудлатий дивак у замшевiй куртцi, з
недбало кинутим круг ши© кашне нетерпляче сну по але© туди й сюди. Блiде
розповнiле обличчя нiби заспане, а в очах повно неспокою... То розженеться
майже бiгцем униз, бо зда ться, що то вона з'явилась в кiнцi але©, то
раптом повернеться i закроку вгору, раз у раз озираючись назад, бо не
зна , звiдки вона мусить з'явитись. Один силует щойно розчарував, i одразу
приваблю iнший: ото ж нiби хтось схожий на не© сидить край але© па лавцi
- може, вона? Пiдiйшов - зовсiм незнайома дама апельсин ©сть. Вiдщипу
дольками i кида и рот. Аж розсердився на той апельсин. А молодi тати,
здасться, пересмiхаються, ©м розвага, кожен реагу посiюсму: той
спiвчува , а тому по губах повзе ледь сюмiтна iронiчна усмiшка: що,
мовляв, не вийшла? Заставила нести вахту? Нiчого... бува ... Нашому
братовi на цiй стадi© тiльки терпи... А може, й зовсiм вона не вийде.
Ясно, по вийде. I серед велелюддя мiста найсамотнiшим себе вiдчув, i така