Гончаров Анатолий. Циклон

посередникiв. Але ж спершу треба його засвiтити! Нелегку ношу звалив ти
собi на плечi. Не просто ж вiдтворити! Ще один епiзод, ще одне екранне
видовище... Не для цього взявся. Голосом ©хнiм ма стати ця ваша
стрiчка... Болем i гнiвом воскреслих, свiдченням i засторогою... Творення,
як завжди, почина ться з хаосу. Треба всьому дати лад. Дати, але й не
стративши при цьому отого найцiннiшого - вольностi вияву, пам'ятаючи, що
екрановi потрiбен не лад "риги замерзло©, а скорiше звихренiсть
буйноцвiття весняного...
Вчора мiсцевi школярки приходили. Долаючи власну со-, ром'язливiсть,
розпитували про майбутнiй фiльм, а пота мцi, мабуть, надiялись: чи не
вiзьмуть i ©х хоча б для масових сцен? Що ж, можливо, декотрих вiдбере.
Десятикласниць - "полонянками". До набору, до ешелонiв! Аж дико думати про
це. Ще можна взяти ©х на роль дiвчат iз ферми, для сцен, де треба тобi
втiкачок нiчних, що шукали притулку на островi... А ще днем ранiш завiтав
один iз райцентру, з Будинку культури - модерняга хлопець, з виду
спортсменрозрядник...
- Вiзьмiть мене на роль анонiмника, - запропонував сво© послуги. - Менi
легко ввiйти в образ, я вже грав це у нашiй драмсекцi©.
- В мене пема тако© ролi.
- То введiть!
- Нема й не буде.
- Гляньтi як я його зображу... Ось вiн, зiгнувшись, строчить сво© чорнi
послання. Акуратно знiма з них копi©, ще й нумеру ... Виходить на вулицю,
перестрiчас знайомих, але всi сахаються, обминають його. Вiн нещасний!
Серед людей, а самотнiй. Нема з ким словом перемовитись, цураються всi.
Став на майданi перед райрадою, задер голову в небо, але й небо до нього
глухе!.. Дагледiв мiлiцiонера, кинувся навперейми: "Товаришу мiлiцiонер!
Та поговорiть бодай ви зi мною! Всi, наче змовились, iгнорують... Хоч про
що-небудь поговорiть. Будьте ж людиною!"
I вiн, той мiсцевий лицедiй, досить-таки виразно передав цю, мабуть, iз
житiя вихоплену сценку.
- Як для проби, нiби нiчого, - сказав йому Сергiй. - Але ви не Бучма.
- Перепрошую! А навiщо менi бути Бучмою? - розсердився прийшлий. - Вiн
артист, але я теж... Всi ми артисти в життi. Кожен гра свою роль. На кону
дiйсностi!..
Нi, там люди пе грали. Там дожеп був самим собою... "Вистояти.
Вистояти! В цьому тепер все. Бо iнакше не варто, щоб i серце билось!"
Пригаду ш цi слова? Вояи ж були сказанi. Вони були тво ю правдою, правдою
тво©х товаришiв. А чи ма тво мистецтво достатньо сил, щоб ©© передати?
Як багато береш ти на себе, готуючись винести пережито на вселюдський
еиран! Чи, може, справдi досить цього? Вибухiв, кровi, смертей... Дехто
каже: не сприйма ться вже... Дайте чогось веселiшого, легшого... Я прийшов
па сеанс вiдпочити пiсля втомливого дня працi, пiсля всього, що й так
вимордовус мене в цьому прискореному темпi життя, в скаженому алюрi
буднiв... Але ж i я не прийшов у мистецтво екрана, щоб тiльки розважати!
Для цього пiшов би на циркове коло на руках там ходити (не ображайсь на
мене, клоуне, брате мiй по мистецтву). Тiльки ж я iншу творчу мету собi
ставлю: маю обов'язок перед тими, що вже не скажуть про себе. Маю певнiсть
таку, що iсну в життi естафета людського, яку передано вам i яку ма те
iншим передати. Згадай отой весняний лiс вiйни, лiс нищення, гiлля зелене,
що пада пiд шквалом чорного вогню. Все довкола горить, трiщить, ви знову
й знову йдете штурмувати дзоти. Свище метал, бiйцi поприростали животами
до землi, тiло не може вiдiрватись вiд не©, а ви .все ж таки вiдрива тесь
i кида те себе вперед, i все менше ста вас, уже вас надвечiр - жменька...
А коли настав перепадок тишi, то вона була тишею стогону, наповнених димом
воронок, тишею кривавого мотлоху, завислого на кущах. Перерита, просякнута
чадом земля, обчухранi голi кiстяки дере:в стирчать над тобою, - якийсь
мертвий, скам'янiлий пралiс... Ти йшов кудись, як у трансi. Помiж окопами.
Помiж дзизкотом куль, якi ще пролiтали зрiдка... Курилися вирви, людськi
нутрощi позависали на кущах, в мiсивi землi, бруду i кровi знiвечено
лежали всюди рештки тих, що недавно були що людьми, тво©ми товаришами. З
голосами були, з живими очима. Ти йшов помiж тiл, бiлiли плями облич серед
чорноти розвернуто© землi, i враз зупинився: дiвчина лежала якась,
медсестра. Маслаччя колiнних суглобiв стирчало з кривавого м'яса бiле, аж
голубувате. Голова скручена, спiдничка закотилась, молоде тiло бiлiв
страшною святою бiлiстю. Взяв плащ-палатки закривавлений шмат, що валявся
поблизу, накрив ним бiле й голубе.
Вперше тодi за вiйну Колосовському захотiлося бути вбитим. Стати нiчим,
зникнути, перейти в небуття. Так, як цi перейшли, ставши землею. Та невже
ж - нiчогiсть? Гумус, добриво, i все? I якщо якiсь сили втримали тебе у
життi, то однi ю iз них була, може, й оця, що не да тобi зараз заонути.
Сила бажання, тодi ще, мабуть, не зовсiм визрiлого, майже пiдсвiдомого:
пройти, подолати, все перебути. Щоб розповiсти з екрана комусь, щоб
посвiдчити перед кимось, хоч би й перед самою вiчнiстю: нi, не гумус...
Вогонь, пречистий вогонь горiння людського, що живе, нi на яких не гасне
вiтрах, не зника з життя безслiдно.



III

Мокрi кущi блищать пiд мiсяцем. Рiчка внизу жебонить по камiнню,
смирна, довiрлива. З марева лугiв виплива постать чиясь. Волосся
розсипане, болонья, накинута на плечi, блищить...
- Досi не спите, Славцю?
- Не спиться чогось... Деркач дирчить...
- Той цiлу нiч буде на посту. Далеко ходили?
- Росяно дуже в лугах... Там конi пасуться, закортiло глянути, який
вони вигляд мають вночi. Мо© ж партнери по фiльму. - I гiркий усмiх
торкнув уста, обличчя блiде.
- А я теж приглядавсь... Чи таке освiтлення? Чи не помилилися ми,
обравши саме цю натуру?.. Часом зда ться, що i мiсяць, i тиша - все там
було iнакше.
- Iшла оце й думала: пiду завтра до вас i вiдмовлюсь. Не зможу Я.
Нездара я. I нiчого iнститут мене не навчив, та й взагалi хiба Можна
навчити мистецтву? Хто вчив Довженка? Заньковецьку? Замiсть учити жити,
глибоко почувати, нас упродовж п'яти рокiв учать iмiтувати почуття... I
тодi дивуються, що, нiчого ще самi не створивши, ми вже ходимо по студi©
невизнаними генiями, все вiдкида мо, на все кривимось...
- Ви сьогоднi надто сувора, Славо, впада те в крайнощi. Не всi ж такi:
i вчителi не однаковi i вихованцi - теж.
- Звичайно, справжиi. Але справжнi бiльшу частину життя витрачають на
те, щоб переборювати тупiсть, примiтивнi смаки, набридлi штампи... Ви ж
зна те, скiльки i в нашому середовищi безнадiйно дрiмучих, заскорузлих, а
то ще й гiрш - брехливих, кон'юнктурних до безсоромностi...
- I на кому те бiдне мистецтво трима ться... Та ще й на свiтовий екран
iде!
- Хай, може, й згустила я трохи... Ясна рiч, що про таких, як народний,
не йдеться. I про присутнiх теж. Але я вважаю, що в храмi мистецтва не
мiсце жодному цинiковi, який здатен при актрисi розповiсти пошлий
анекдот... I пiсля цього ще вiн мене на проби запрошу !
- Ваша вiдмова для багатьох була несподiванкою.
- Iти виображувати йому оту декоративну Ксеню? Серед квiточок на
полонинi? Дикий Захiд, екзотика... Нi, не для мене роль. Ходить довкола
тебе, мружиться, як бегемот, огляда тебе прицiнливим оком... Та хiба його
цiкавить моя душа, мiй iдеал, мiй погляд на свiт? Я ж бачу: найперше
цiкавиться, чи достатньо я довгонога, чи зумi це кiностворiяня
видавлювати з ока сльозу крупним планом... Фальшивий сам, i на екран жене
фальш. А тодi ще й домагатиметься за не© першо© категорi©... I такому - в
храмi мистецтва? Де корифе©в ще вчуваються голоси?
- Люблю вас слухати, Славцю, коли ви отак розбурха тесь... Не хотiв би
потрапити пiд стрiли ваших сарказмiв.
- Не думаю, що ждете комплiменту, адже вам це не потрiбно. У вас i в
Сергiя я повiрила з перших кадрiв, ще тодi, на переглядi. Бува таке...
Iнодi за один кадр можна в людину закохатися...
- Жаль, що Сергiй цього не чу .
- Прошу не жартувати. i в життi, i в мистецтвi такi речi, що жарти до
них не кладуться.
- Згоден.
- Заздрю сам деколи. У вас певнiсть, визначенiсть, мета. Почува ться,
прийшли ви в мистецтво з намiром серйозним i ма те що сказати. За спиною
такий досвiд життя... А я? Що я знаю? Я навiть кохати по-справжньому не
встигла - не можна я; вважати коханням п'ятихвилиннi романи студентських
вечiрок або яке-небудь студiйне захоплення... - I все ви повиннi будете
грати закохану. Натуру глибокого почуття...
- Оце мене й тривожить. Грати закохану, творити нашу укра©нську Офелiю
з тих не знаних менi окупацiйних ночей... Оце чисте юне кохання, що так
трагiчно розквiтло в неволi...
- Не встигло й розквiтнути.
- Так. Тiльки змигнуло... Читаю, намагаюся вжитись, заглибитись... Для
мене ця роль справдi затяжка. Може, менi браку фантазi©, уяви?
- Не наговорюйте на себе. I не розкисайте: вам це не личить.
- Ходила оце по лугах, i вiдчай мене терзав... Гiркого доходжу
висновку: не пiд силу менi ця роль. Щось я не вловлюю iстотне... поверхова
я, неглибока.
- Оце сюрприз кiногрупi.
- Так, неглибока я i просто ненавиджу себе таку!.. Чомусь iншому треба
було присвятити життя. В iнститут iшла з намiром вiддатись науцi...
Цiкавила мене iсторiя мистецтва, зокрема народнi вироби: писанки, рiзьба
по дереву... Так би й було, якби одного дня - ще тодi першокурсницею - не
спокусили в iнститутському коридорi отим магiчним запитанням вашi
кiномефiстофелi: "Хочете знiматись?" Ще б пак! Яка дiвчина всто©ть перед
можливiстю покрасуватись з екрана... Але чи артистка я?
- I це говорити вам, вiдзначенiй на мiжнародному фестивалi? За першу ж
роль?
- Боюсь, що й то випадкове - за волоокiсть, мабуть...
- Ваша iронiя, самоiроиiя, Славо, свiдчить, що не все втрачено i
артистка жива. Просто хвилинне зневiр'я. А такi збурення не дають кровi
застоюватись. Для митця невдоволення собою - скорiш норма, нiж вiдхилення
вiд не©. Хто заспоко©вся, тому нема чого робити в мистецтвi. Серед стихi©
творчостi затишкi'в не шукай, паруси напинай крутобокi... Така вже сама
природа, мистецтва. Тут белсбепь, вiчний пошук, жага... Тут - хто бiльший,
хто менший - але вiсi невтоленнi, усi як фаусти...
- Але ж як боляче бува !
- А iншим не боляче?
В голосi його вчулась суворiсть, схожа на докир. Ярослава здивовано
глянула на нього. Зiйшли на мiсточок. Схилившись на бильце, дивились униз,
де кожен камiнчик виставив свою тiнь i вода в прудкiй текучостi мiсячно
переблискувалась.
- Ох, знаю цей настрiй, Славо... Коли отак непевнiсть бере. Коли
б' шся, шука ш-шука ш i не знаходиш. Повно клекоту в грудях, а не здатен
висловити його: без'язикий, нiмотою скутi вуста. А потiм таки ж надходить
ота мить всемогутностi, коли почува ш, що все можеш, все пiдвладне тобi,
на верхи ясновидства зносить тебе якась сила... Щоб кинути знов у провалля
сумнiвiв, у лабiринти шукань, до навпомацки далi йтимеш... Такий уже наш
хлiб.
- Iванну б сюди. От вона зiграла б. Це нiби для не© роль...
Так, але ж Iванни псма. За третiм, чи п'ятим, чи яким там дублем
кинулась в охопленi полум'ям декорацi© мосту умовного, що пашiли зовсiм не
умовним вогнем... Що ©© погнало туди? Чи тiльки бездушнiсть пиката,
жорстокiсть нацiлених камер? Чи власна ота невтоленна жага досконалостi,
©© артистичне бажанiш, хай навiть життям ризикуючи, добути ще один дубль,
ще один, може, нечуваний, найрiдкiснiший, в якому вона таки сягне
недосяжного, перевершить саму себе? Такi, як Iванна, знають творчостi
шал... Актриса виняткового обдаровання, i Ярослава близька ©й чимось - вiн
певоп цього. Двi зiрки сходиля одночасно...
- Чомусь сьогоднi вона менi весь вечiр з'явля ться... Перед очима
сто©ть, смi ться... Пiд час останнiх зимових канiкул ми з нею по©хали в
гори. Все-©й давалось, вона й на лижах ходила чудово - лiтала з
трамплiнiв, як'птиця... Пригадую, зайшли пiсля хуртовини в лiс, зупинилися
пiд смереками... Ви бували серед смерек узимку, в день сонячний?
- Нi.
- Все фантастичне. Справдi казковим ста лiс, прибравшись у снiговi
шати... Дятел постуку , якась пташина зимова цiвка , ще бiльш вiдтiнюючи
глибоку первiсну тишу навкруги. Снiг облiта з дерев тихо, лагiдно. "Який
зодчий, Славцю, годен зрiвнятися з природою, - казала тодi вона, - якi
хороми, палаци з танучого мармуру невiдтворне вибудувала за нiч
хуртовина..." Образи птахiв якихось, звiрiв, чудиськ химерних оточували
нас. Нiби тiльки там стало зрозумiло, як народжувались в народi казки, з
чого витворювалась паша народна мiфологiя... "З оцього бiлого,
хуртовинного, Славцю, що хоч i тане, але красою спорiднене з мармурами
Мiкслапджело..." I потiм, смiючись, вдарила палицею по гiлцi, струснула
цiлу шапку снiгу - сонячна холодна курява окутала нас...-Ярослава
помовчала, нiби й цi мiсячнi серпанки за рiчкою ще курилися, мерехтiли ©й
тим сонячним снiгом, струшеним десь у горах подругою.
Пiсля того, як Iванну обвуглену видобули з-пiд уламкiв нодотлiлих
декорацiй, Ярослава бiльше тиж'ня прохворiла вдома у рiдних. Мати благала:
"Кинь те кiно, бо й тебе спалять!" Але саме тодi Ярослава сповнена була
рiшучостi, бiльшо© нiж будь-коли... "Не кину. Нe вiдступлюсь". Батько теж
схвалював ©© вибiр: "Доросла, ©й вiльно робити, що вибрала... Лишилася без
подруги, то нинi за двох най до пранi ста ..."
Пiшов, погув у небi лiтак нiчним сво©м рейсом. Прислухались до нього
обо . Прислухались i до далекого шосе по пiдгiр'ю - чи но чути звiдти
колони студiйських машин? Десь уже рухаються, не дасть i вночi ©м спати
Ягуар Ягуарович, "генеральний обозний".
- "Горить-тремтить рiка - як музика..." - Обо задивилися у мiсячну
воду, у ©© струмування мерехтливе.-Скрябiн пробував нотними знаками свiтло
передати... Цiкаво, що вiн закодував у те сво тайнописне, загадкове Люче?
"А оця рiка, що бiжить попiд нами, в нiй, мабуть, теж щось закодоване?
Рiка невгасного текучого свiтла, що, примхливо в'ючись, - то мiж гiр, то
долинами, - свiтить пiлотам в отакi ночi, мiсячним сяйвом та зоряним
всесвiтом галактик поблиску штурма'нам знизу, з планети... Дочка гiр,
струмлива невтомниця, де бере вона початки сво© i аж де перестане бути
собою? Зафiльмувати б коли-небудь в образi рiки саме людське життя - вiд
його витокiв до гирла..."
- Як гарно спiва хтось на зарiччi...
- Тут ще спiвають. Ще пiсню транзистор не з'©в. Ярослава помiтила, як
вiн, вслухаючись, нiби аж здригнувсь. Та сама пiсня звiдкись виринала...
Решетнякова, госпiтальна:
Над рiчкою над бистрою Там журавка купалася...
Тут, у цих краях, служив колись Решетняк на кордонi, звiдси й пiсню, як
iз вогню, винiс...
Спiвало наче на островi десь чи ще нижче, на околицi комбiнату... Десь
там купалась журавка...
- I ЯКА ЯСНА НIЧ!



IV

Замурованi снiгом шибки, виття зав'юги сибiрсько©...
Густе оранжерейне тепло палати.
Дуже отут Довгi ночi. Стогнуть ввi снi товаришi, скрикують, горять у
нiчному жару, i сам тупо гориш на вогнi власного болю. Лл дивне створiння
людина! Навiть i крiзь цi стогони й скрики, крiзь скошмарену маячню та зав
тогу нiчи та й з'явиться Решетняковi з сонячпих далей якась тиха дорiжка
польова, заблищить соломинка, розплескана колесом, попливе стернями гребка
з тихим сво©м передзвоном... Дiвча на гребцi сидить, карий зблиск ока
дiвочого бачиш i повний колосок, що застряв мiж сталевими зубцями
гребки... Крiзь хурдельну нiч, крiзь бiль золотi тобi смагляво той
колосок далекий, i тим золотим снить уже до ранку душа!..
А вранцi з'являються "вутки" та "гусаки", пройдуть юрмиськом лiкарi,
почаклують бiля тебе, котрийсь обмаца , придавить у найболючiшiм мiсцi, а
старший кине на прощання свою неодмiнну примовку:
- До весiлля заживе.
Коли пiдуть, закiнчивши свiй обхiд, "бiлi ведмедi" (так ©х назива
палата), лежаче во©нство переходить цiлковито пiд владу Капи. таке
бiлолице створiння Капа, юна, як цвiт, сибiрячка, - це якраз вона
найчастiше приносить ягiд ©м iз тайги. Може, що вмi вже хмуритись i
пухкеньке пiдборiддячко виставляв вперед якось по-школярському вперто, а
очi, повнi синього, при цьому проймаються твердiстю, владу Капи визнають
навiть найкаверзнiшi, навiть обидва горлодери-танкiсти, що ©м i лiки не
такi, i в боки завжди мулько.
Капа частенько забiга до ©хньо© палати, iнодi навiть так, без видимого
дiла. Особливо ж вiдтодi, як у них на додатковому лiжку бiля самих дверей
з'явився ще один, що його привезли просто з операцiйно©: чорний, як циган,
худий, довгий, ледве на лiжку вмiщався. Вiн ще видихав наркоз, марив,
стогнав, кудись поривався, згадував Харкiв, - завжди певний час мучишся,
коли видиха ш наркоз. Капа-сестра була при ньому невiдлучно, цiлу нiч
слухала його маячню, нерозбiрливу белькотню про Харкiв, з сумною
терплячiстю вислуховувала все i лише час вiд часу легенько, кiнчиками
пальцiв, вимокувала йому чистою марлиною краплистий пiт iз чола. Що тiльки
вимока , i знову на лобi, крутому, смаглявому, блищить рясна, крапелиста
роса. Решетпяковi з його лiжка добре видно, як свiтяться росинки на
юнацькому лобi, як голубливо торка ться ©х сестра клаптиками марлi, i,
диво, навiть та нещасна росинка здатна вишпурнути Рошетняка з цього
затишного палатного раю i перенести в iншу реальнiсть - в сатанинськi ночi
вiйни, в ©© чорнi кошмарища...
А коли той, харкiвський, став одужувати ii треба було йому мiняти
книжки в бiблiотецi, то це теж взяла на себе Капа. Мiняла акуратно,
дiставала для нього потрiбну лiтературу десь аж в мiськiй бiблiотецi, що
виявилась досить багатою, i все вiн поглинав жадiбно, розлучався з
книжками лише пiсля вiдбою, коли в палатi вимикали свiтло.
Вранцi Капа з'явля ться в палатi я градусниками в руцi, усмiхнена, ще
свiжа з морозу, в росинках розтанулого iнею на волоссi, легко йде по
палатi, i вологi, ще росянi кiлечка в'ються бiля маленького гарного вуха,
як сережки, - цо личить ©й. Колi© пiдходить до харкiв'янина, то не може
приховати сяйва очей, а, присiвши бiля нього й ждучи, доки вiн поверне
градусник, дивиться на свого пацi нта так пильно, вивчально, нiби хоче
проникнути в душу. Чула часом голоснi жарти палатникiв, що вона, й же й,
не байдужа до цього Колосовського, зведе вiн таки сестру з ума, чула i не
звертала уваги, було таке враження, що зараз вона вирiшу щось надто
важливе для себе, здавалось, зрi у нiй якийсь незвичайний намiр.
- Хочеться менi вас про щось запитати, Колосовський...
- Питайте.
- Нi, мабуть, пiзнiше.
- Чому не зараз?
- Та так... Хай пiзнiше.
Одного разу вiн дiлився з нею думками про прочитане, показував ©й iз
старого фолiанта, нею ж i принесеного, чудовi iлюстрацi© пiд цигарковим
папером.
- Гляньте, Капо, якi вони, цi хеттськi рель фи по базальту... Чудо ж,
правда?
- Та гарно.
- А хiба не чудо, що ми з вами ось дивимось на цих хеттських жiнок,
смаглявих молбдих азiаток, i зовсiм реально чу мо, як вони смiються...
©хнiй живий срiблястий смiх чу мо, що дзвенiв десь там, пiд хеттськимi©
скелями, за багато сторiч до нашо© ери!..
Нiчого не вiдповiла на це Капа, сидiла нiби ж трохи ображена. I в
книжку не стала бiльше дивитись. Встала, пiшла з якоюсь тiнню сухостi на
.обличчi. Того дня, заходячи в палату, була пiдкреслено стримана, мовби
демонструючи, що вона тут лише на службi, лише з обов'язку. Скупе слово,
чiткi рухи, по-дiловому випнуте ображене пiдборiддячко, - знайте, мовляв,
ви ©й пацi нти, вона вам - медична сестра, i не бiльш. А щодо смiху
хеттських красунь, то вiн ©й тут просто нi до чого.
Колосовський, звичайно, помiтив змiну в ©© настро©, але не мiг навiть
збагнути, яко© вiн припустився безтактностi, чому образилась Капа, адже
наче ж не було для цього нiяких пiдстав. Був певен, що незлагода скоро
мине, та й не надавав цьому значення, Суло йому про iнше що думати пiсля
вiдбою, коли особливо чутiго ставало, як ви , шаленi за вiкном пурга.
Вiдвiва в'юга в минувшину цей страшний сорок перший, що в його,
Богданових, думах суцiльно живе як рiк пожеж, бо©в, оточень, подвигiв
нiмих i смертей безвiсних, вiдомих тiльки небу й вiтрам... Ще й тут не мiг
до кiнця вийти з тих напруг, небезпек, з кошмару ночей оточенських, iз
болю втрат, коли зникало здмухнуте з планети чи сь, може, генiальне життя.
Перед Новим роком в госпiталi вирiшено було влаштувати концерт, i тих,
котрi вже починали ходити, Капа опитувала: хто який ма талант. Спитала й
Решетняка, чи в ньому не кри ться щось. Спитала нiби жартома, з
пiвусмiшкою, i вiн, звичайно, вiдповiв вiдмовою - який там у нього талант,
а коли зостався сам, мимоволi замисливсь: талант? Звiдки в людинi
береться? Згадав, що спiвав колись, казали, що ма гарний до спiву голос,
чули його конi ночами на пасовищi, i Катря чула, i з хлопцями на кордонi
пiд настрiй виказував цей материн вроджений дар... Коли то було! Востанн
з батарейцями на кордонi спiвав, а потiм уже було не до того, тепер, може,
й голосу нема, розгубив, може, i цей скупий скарб, коли, розпалений боем,
гинучи вiд спраги, пив грязюку з калюж, iз болiт.
З ©хньо© палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володiв
нiбито мистецтвом художнього свисту та вмiв показувати фокуси з гривеником
у хусточцi. Готувалися ж до концерту всi, заздалегiдь добували дозволи в
лiкарiв, примiряли милицi, - в палатах, ясно було, зостануться лише тi, що
лежать у важкому гiпсi.
Зажадав милиць i той чорний, довгов'язий Колосовський, що йому книжки в
бiблiотецi мiня Капа. Решетняк просто дивувався, скiльки може поглинати
книжок людина - цiлими днями чита , до палатних анекдотiв йому байдуже.
Цiкаво було Решетняковi спостерiгати також i те, як Капа бiля нього
в' ться. Навiть будучи в iншiм кутку, часом не втерпить, озирнеться до
нього, черкне митт вою усмiшкою. Коли принесе книжки, чи з градусником
прийде, чи й просто так, то неодмiнно присто©ть коло студента, i видно, що
©й не хочеться звiдси йти. В самiй атмосферi з'явля ться iцось невловиме
хвилююче. Жваво розмовляють, бува , навiть сперечаються, i весь час вона
то шарi ться, то блiдне, схвильовано ходять груди пiд бiлим халатом, i па
обличчi нема суворостi, службово© . застиглостi - блука усмiщка щаслива.
"Яке це диво - людська усмiшка, - спостерiгаючи за ними, дума Решетняк. -
з усього живого тiльки людинi природа дала цей дар - смiятись, сяяти,
промовляти очима... Людинi - i бiльше нiкому!"
Цього дня Капа була особливо збуджена, вона з дiвчатами прикрашала
ялинку в залi i щоразу й до палати забiгала розшарiла, нiби щойно вiд
вогню, ялиновими гiллячками оклечала й вiкна в палатi, щоб i лежачим було
чути зелений дух тайги, було видно, що наближа ться Новий рiк. Найбiльше
©© хвилював концерт. Вона й свого пiдопiчного енергiйно умовляла
виступити:
- Колосовський, ну, прочитайте хоча б оте: "О, верю, верю, счастье
есть!.." Це ж у вас виходить чудесно.
Колосовський не пiддавався на умовляння, весело казав, що лiрику можна
читати тiльки пошепки, з кимось наодинцi... I хоч i самiй Капi ясно було,
що його не вмовити, але вона, присiвши край лiжка, все-таки
жартiвливо-вимогливо просила дати згоду, зазирала у вiчi, один раз рука ©©
навiть на його руцi опинилась i, торкнувшись ласкаво, затрималась довше
звичайного, - Решетняк i це помiтив сво©м зiрким оком артилериста.
Чим ближче до вечора, пожвавлення наростало, чепуруни пiдстригалися,
неголенi голилися, в палатах i в коридорi гуркотiли милицi - вчилися
ходити, хто не вмiв.
На концерт потяглися всi, хто тiльки спроможний був ледь-як
пересуватись. Худi, знекровленi, з обережно пiднятими "аеропланами"
наглухо загiпсованих рук, iншi натужно кульгаючи, гуркочучи милицями, ще
хтось з забинтованою, мов у чалмi, головою, - всi туди, вiд нудоти лiкiв,
вiд сво © безпомiчностi - в життя, в обiйми свята.
На сценi - знизу й кудись аж пiд стелю - вишикувався рядами хор, -
добровiльнi трударi мистецтва все там були, люди з персоналу, знайомi
сестри, лiкарi, санiтарки, але ©х ледве впiзнавали, такi вони були
святково-небуденнi цього вечора, i Капа була серед них розсяяна, грала
сво©ми променисто-синiми, ©©, видно, переповнювала радiсть щасливого
якогось передчуття - все прикушувала губу, щоб не розсмiятись.
Гiмнастьррка на нiй нова, гарно перехоплена поясочком, кiски
по-пiонерському стирчать на боки, i це ©й також личить, i нiяк не вда ться
©й бути серйозною, нiяк не може стримати, внутрiшню усмiшку радостi:
тремкi губенята куса весь час.
Блиском, сонцем, красою завихрилося те, що всiх разом заполонило: пiсня
зродилась, почався концерт.
Колосовський сидiв поруч з Решетняком у першiм ряду i, спираючись на
милицю, не зводив очей зi сцени. Так, це була поезiя спiву. Може, як па
iншi вимiри, цо й по було щось видатне, спiвали, певне, далеко не на рiвнi
капел професiйних, а хiрурги грали па балалайках, мабуть, кахливо. В
унiверситетi на студентських вечорах Богдан, мабуть, поiронiзував би з
такого виконання, а тут цей простуджений, невiдшлiфований, тiльки й того,
що дружний спiв, оте зворушливе старання виконавцiв i ©хн простодушне
натхнення - все дiходило до самих глибин зголоднiлих вояцьких душ,
збурювало, хвилювало, вiдроджувало до життя. Нi, то все були таланти на
сцепi, чистi, високi. Колосовський чув поруч себе напружене дихання
Решетнякове, за ним жадiбно впивалися поглядами в сцену ще чи©сь обличчя,
до невпiзнання змiненi хвилюванням, в напливi почуттiв вони то ©жились, як
вiд холоду, то поривчасто витягувались вперед, - таке побачиш тiльки в
бою. Очi затуманювались - тут можна було дати собi волю, можна було не
соромитись сво©х слiз. Виходив потiм ще жартун-конферансь з дотепами на
госпiтальнi теми, висмiював якогось каверзупа, якому все "вутка" не така.
Виходили солiсти, з-помiж них i Капа, яку оголосили Капiтолiною, i це
вразило, викликало подив у Решетняка:
- О! Так би й не знав, що наша Капа - Капiтолiна...
Пiд супровiд балалайки Капа спiвала тоненьким, майже дитячим голоском,
якого, видно, й сама трохи соромилася... Соромилась, шарiлася, проте
спiвала, виявилась у нiй до спiву вiдвага.
Апофеозом концерту став виступ комiсара госпiталю, який несподiвано
з'явився па сценi з сво©м заткнутим за ремiнь порожнiм рукавом i оголосив
щойно одержану вiсть про Калугу, очищену вiд противника.
- Оце пiсня! - не стримавшись, гукнув хтось iз заднiх рядiв, i це
розвеселило весь зал.
Того вечора нiякий режим не мiг позаганяти людей до палат.
Схвильованi, ще довго юрмились пiсля концерту по коридорах, гомонiли,
спiвали, i навiть -коли на деякий час погасло свiтло, то й це сприйняли як