Гончаров Анатолий. Циклон

туга враз огорнула душу, що й власне життя пiсля цього, здалося, буде
позбавлене сенсу, втратить будь-який смак i доцiльнiсть.
Все ж Агнеса прийшла. В плащику iмпортному, в рожевiй косинцi, що так
гарно тримала волосся. Наблизилась, блiда пiсля недуги i вiд того ще
гарнiша, ще дорожча йому.
- Пробач, що спiзнилась, - сказала м'яко, подаючи руку в рукавичцi. -
Мама не пускала.
- Ти в не© питалася дозволу?
- Аякже, це ж мама. В мене вiд не© нема та мниць. Чи я мусила б
приховати?
Йому здалося, що саме в цьому причина всiх утруднень i вiддаленостей,
що виникають у ©хнiх вза минах. Але ж тепер ти нарештi бiля мене, тепер я
тебе не вiдпущу! I, не вiдпускаючи ©© руки, сказав з невмiло затамованим
болем:
- Нiкого не треба було посвячувати в нашi почуття, бо ыааряд чи хто
збагне ©х у справжностi, навiть мама рiдна... Адже для цього, ©й треба
бутп б самiй в станi закоханостi... Горiтi© в оцiм кострищi, що спалю ...
Сналю принаймнi одного з нас, - глянув на не©, чекаючi© доповнення, проте
Агнеса вiдбулась мовчазною усмiшкою. Тодi сказав уже з запалом, з
внутрiшньою певнiстю: - У коханнi нема суддiв, нема порадникiв, е лиш
закоханi. Щасливi або нещаснi.
- Мабуть, це неминуче, - згодилась вона. - "Хто з любов'ю не зна ться,
той горя не зна ..." - ось вона, мудра дiалектика почуттiв.
Вона наче знала, чим солодко поцiлити в саме серце його, закоханого в
красу рiдно© пiснi, в отi солов'©нi канти, про якi вiн якось ©й говорив.
Довго блукали вулицями того дня, заходили в якiсь парки, на безлюднi
але©, i Агнеса весь час тулилася до нього, нiби вiд холоду чи й
справдi-таки промерзала. Збоку вони могли б видатись цiлком
благополучно-щасливою парою, одначе розмова чомусь була важка, кострубата,
раз у раз опинялись нiби над урвищем, здавалось Сергi вi, ще крок, ще
пiвкроку - i крах. Це тодi вона кинула на адресу Ярослави отi
приголомшливi, схожi на звичайнiсiньку плiтку слова, якi, проте, не раз
останнiм часом навертаються Сергi вi на думку: "Не коханка? А звiдки ти
певен?" Саме тодi знiмали проби, повинно було вирiшитись: кого брати на
головну?
Агнеса вже чула про ©хнiй майбутнiй фiльм, i кiлька разiв у розмовi
вона нiби жартома заторкувала делiкатну тему: чи не взяли б вони ©© на
головну роль? Оператор знав, що це неможливо, i пробував теж вiдбутися
жартом, але вона все настiйнiше домагалася яко©сь обiцянки чи навiть
гарантi©:
- Ти ж можеш вплинути на свого Головного. Попросити. Чи навiть
наполягти. Адже вiн тобою дорожить... Звичайно, цс буде нелегко, бо до
мене вiн ма чомусь неприязнь, може, тому, що я не належу до числа його
поклонниць... За ним же декотрi так упадають! Якась, кажуть, психопатка,
що ©© брали статисткою, тепер щоразу пiдстерiга його бiля студi©, полю ,
засипа листами, на профком подала заяву, що вiн чорнокнижник, ваш
Колосовський. Приходить до не© вночi в образi пекельника i спокуша , бо
заради успiху свого фiльму нiбито уклав угоду з самим дияволом, як зроби к
це колись доктор Фауст.

Щось таке Сергiй уже чув, це його розважало:
- Не знаю, як щодо тих спокушань, а от заради фiльму... То хто з нас не
пiшов би на угоду навiть iз самим сатаною... Щоб тiльки впiймати мить...
Впiймати справдi генiальний кадр!
- Всi, ви такi. Одержимi. Хiба для вас щось iсну , крiм фiльмiв? I ваш
отой... може, вiн чорнокнижник i ? Чого вiн такий похмурий у вас?
Непiдступний, суворий. Все iстину шука ? Скажiть йому, що всi iстини давно
знайденi.
- О нi! Шукати й шукати - цього па всiх вистачить...
- Шукайте жiночих усмiшок, Сергiю! I йому це порадьте.
- Якби йому на вибiр: усмiшку Лоллобрiджiди чи зблиск iстини - вiн,
мабуть би, вибрав останн ... Одоржимии - це вiрно. Людина, яких у пас на
студi© небагато. Я почуваю просто гордiсть, що працюватиму з ним.
- От вiзьмiть i мене до групи. Наполяжте. Зрештою, ви це можете
поставити йому як свою неодмiнну умову. Вiн змушений буде... Хiба я гiрша
за ту вашу захiднячгку? Не розумiщ, чим вона всiх вас вчарову ? Що з
Гуцулi©, що мамалигу з дитинства ©ла?
- Здасться, Ярослава якраз не з гуцулiв, а з бойкiв... Бойкiвна!
- Один чорт! На кожному кроцi хизу ться, кокету сво©м походженням,
вона, бачте, iз роду лiсорубiв та рiзьбярiв... Куди ж пак! Франко до ©©
дiдуня в хату заходив.
- Будьмо ж справедливi, Агнесо.
- От i будьмо. Я теж хочу вийти на екран, поки зморшки не вкрили... Я ж
знiмалася. Подивiться мене у фiльмi, хоч у тому короткому епiзодi...
"Я вже дививсь, - так мусив би ©й вiдповiсти. - Бачив, як ти посилала з
екрана сво© робленi усмiшки, весь час манiрилась-пiд свiтлом юпiтера, не
могла не думати про те, що тобою мусять милуватись, що ти мусиш
подобатись... I як менi боляче було вiд тво©х фальшивих жестiв, вiд того,
що ти дерев'яна, роблена, що ти не артистка. За один кадр можна полюбити
i... розлюбити можна за один кадр, люба моя!.."
Але вiн цього ©й не сказав, вiн не хотiв ранити ©© самолюбство,
розвiювати ©© самообман. Бо хоч вона й не артистка, i нiколи не буде,
проте вона не переставала хвилювати його й пробуджувати в ньому жагу
близькостi.
Ссргi ву мовчазну ухильнiсть Агнсга витрактувала на свiй лад:
- Чи ти теж вiдда ш перевагу Ярославi? Теж заполоронпй, заслiплений
нею? Всi ви побожеволiли там...
- Проби показали: Ярослава саме та! Артистка милiстю небес...
- А для чого ж тодi я тобi? - ©© очi примружились хiiжувато i голос
став холодний. - Для корчми? Для розваги? На одну нiч? Нi, вибачай...
Згадуючи пiзнiше цю сцену, Сергiй вiддавав належне Агнесi: вона таки
здорово в нiй зiграла! З щирим пафосом, з благородним обуренням!.. Навiть
отi богемнi вульгаризми додавали пiкантностi!
- Я не з тих, що на одну нiч! Вибирай мiж нею i мною.
Такими були ©© завершальнi слова.
Не прийняв ©© ультиматуму. Йдучи на це побачення, ладен був - i це не
перебiльшення - пожертвувати ради не© сво©м життям, але пожертвувати
мистецтвом... Нi, цього вiн не мiг. Виявилось, що такий вiн у цих речах.
- То хто ж гратиме?
- Гратиме Ярослава.
- I це остаточно?
- Так.
Сво ю вимогливiстю, категоричнiстю Агнеса мовби сама зруйнувала себе в
його очах, змусила протверезитись, прозрiти.
Оператор був майже радий сво му тяжкому розчаруванню. При всiй гiркотi,
воно все ж повертало йому свободу, давало сили й можливiсть знову з
головою пiрнути у творчiсть, прагнучи бути тим, ким вiн найбiльше бути
хотiв билицарем мистецтва.
Як кожен закоханий, я жив тодi в iрреальному свiтi, - думав вiн
пiзнiше. Буря фантазiй несла мене, сп'янiлого й запамороченого жiночими
звабами, аж поки пiд холодним ударом ©© слiв чари зiйшли, злетiли, i ти
вiдчув голос ©© справдiшнiй, з зарядом недобро© практичностi, корисливого
розрахунку, голос, що чогось вимагав, ставив якiсь умови... Не так навiть
тi умови були страшнi, як скалки прицiнювання в очах, отой холодок
практицизму й душевно© черствостi, що враз усе зруйнував, розвiяв, оголив
у неприкритостi, i ти вгледiв, змоторошнiвши, що кохав лише витвiр власно©
уяви, вмирав за iлюзорний iдеал жiнки, що його так буйно й самозабутньо,
самим лише поривом душi витворила твоя фантазiя.
Пережита драма не пройшла для нього безслiдно. I якщо його дух не
занепав, якщо сам вiн не опустивсь, то, може, ще й тому, що його мовби
оздоровлювала сама творча атмосфера групи i отой високий взiрець двох
закоханих, що ©х вiн мав фiльмувати, на плiвцi мав вiдтворити ©хн чисiе,
мов яблуневий цвiт, кохання. В найтяжчi хвилини Сергiй знаходив у ньому
для себе моральний еталон, взiрець-емоцiйно© шляхетностi.



VII

Вдосвiта прибули машини. Двожильнi студiйнi водi© пригнали майже
форсованим маршем фургони iз спорядженням, привезли бутафорiю, тонваген,
лiхтваген, - Ягуар Ягуарович волiв мати свою тут пересувну електростанцiю
Доки Ярослава неприкаянно блукала цiлу нiч, розтерзувана сумнiвами -
грати чи не грати, йти па майданчик чи таки вiдмовитись, - машини тим
часом десь рухались нiчною колоною, кiновиробництво владно насувалось
сво©ми планами, вимогливiстю, неминучiстю, воно не хотiло знатп
Ярославиних сумнiвiв та вагань планами студi© вагання тво© не передбаченi!
Технiки по апаратурi, освiтлювачi, гримери, костюмери, бутафори...
Колектив людей, якi все вмiють, майстри на всi руки, людей, якi не
шкодують себе, не рахуються з часом, коли наступа спека кiножшiв.
Колосовський i Сергiй-оператор були задоволенi сво©м здруженим,
квалiфiкованим колективом, Ярославi теж при мною була перспектива
працювати з такими людьми.
Привезли купу студiйних новин. В цеху друкування те, а в монтажному те,
того "пробили", а тому довелось перезнiмати триста метрiв, а того,
зда ться, покладуть "на полицю"... I ще новина: був процес. Вiдбувся
нарештi суд над тим студiйним типом, що погнав Iванну в огонь, погнав ©©
за п'ятим чи десятим дублем для свого бездарного фiльму пi'д претензiйною
назвою: "Ми проти тебе, Прометею"... Винуватець дiстав належне, i нiхто
йому зараз тут не спiвчував: загиблу актрису на студi© любили.
З прибуттям тилiв експедицiя закипала життям, дiставала змогу
розгорнутися силами. Щоправда, час найсуворiп©ого режиму ще попереду, коли
не буде для них нi дня, нi ночi, коли зганятимуть всiх о 5-й ранку, а за
найменше запiзнення Ягуар Ягуарович не даватиме нiкому пощади. Ще попереду
тi хвилини священнодiйства, коли режисер на майданчику при нiби ритуальнiй
затихлостi всiх вiдкличе актрису вбiк, щось шепне ©й, майже iнтимно, як
напуття перед польотом, i вона кивне на знай згоди:зрозумiла, мовляв, а
потiм, внутрiшньо перетворюючись, вона нiйдо и свiтло, в те силове коло
камер та юпiторiп, i оператор, що часто перед тим ходив нiби сонний,
якийсь нiбп закупялий на ходу в сво©х думках, тепер з виглядом Чапая на
полi бою, в дикiй сво©й розкудланостi випроста ться, зиркие сюди, глянс
туди, миттю оцiнить все. "Промiнь лiвiше, промiнь правiше!" - чутимуть
освiтлювачi владнi його команди i викопуватимуть ©х швидко, умiло, з
готовнiстю.
Завтра-почнеться битва за те, що зараз поки що перебува в стадi©
становления, ще майже безформне, подiбне до тi © первопочатково© глини, з
яко© праотець колись щось там .вилiпив, сформував... Iз пошукiв, iз
дискусiй, з палких вiзiй, доробок, переробок, iз хаосу готувань i
виношувань! мусите витворити той свiт, що з монтажного цеху вийде потiм на
екрани, до людей.
А поки що Ягуар Ягуарович, вiрний принципам гуманностi, да людям
можливiсть перепочити з дороги, i Сергi©в друг - чудовий бутафор шостого
розряду - поспiша до рiчки iз спiнiнгом, допитуючись, де тут мiсця риб
неполоханих...
Сергiй-оператор, голий до пояса, кинувши рушник через плече, теж пряму
.до рiчки, до того свого улюбленого каменя, куди вiн щоранку ходить
зарядитись бадьорiстю. Видно, що оператор в доброму гуморi, бо, йдучи,
наспiву щось латинське, з усього можна розiбрати одне лише "аве",
повторюване на рiзних регiстрах. Очевидно, цим "аве" хлопець спiва хвалу
чудовому лiтньому ранковi, рiчцi i рожевому сонцю, небесному цьому
рефлекторовi, який да таку повноту освiтлення всього довколишнього - не
зрiвняти iз тим, що дають дiги... Рiчка шумить, як i всю нiч шумiла,
рiвно, спiвучо, в ©© шумi своя водяна музика. Попiд кущами
оливково-темна миготливiсть води. Шум течi© заспокiйливий. З музикою води
не дисону вiддалений щебiт дитячих таборiв, розкиданих по берегу, де
смаглявiють школярi та дошкiльнята, вивезенi сюди з рiзних пiдпри мств
району. Хто в наметах, а хто влегких дощатих будиночках, оздоблених
вiзерунчато-бiлими наличниками. Вище по течi© ще один табiр буду
вагоноремонтний завод, будiвництво почали з того, що поставили величезну
арку, крiзь яку могли б пройти римськi легiони з усiма сво©ми
гладiаторами... З таборiв часом з'являються стихiйнi делегацi© пiонерчат:
"Дядю, що ви будете знiмати?" - "Знiматимем рiчку". - "Оцю рiчку? А чим
вона знаменита?" - "А тим, що в нiй точе мудра, жива вода з гiр... I що з
по© оленятка пили, в пiй ©хнi мордочки вiддзеркалились... Хiба ви ©©
помiтили?"

Камiння пiсля ночi холодне, вода наскрiзi прозора, оператор забродить у
не© по колiна; нахилi©вшi©сь, обхлюпу себе до пояса, насолоджу ться, -
його бадьорить ця вранiшня крижана купiль.

- Слава Йсу!
Це товариш Пищик, редактор фiльму, наблизившись з рушником, милом,
зубною щiткою, так жартома вiта ться до оператора за мiсцевим звича м.
- Навiки слава! - вiдповiда Сергiй сво му колезi - реально iснуючому
редакторовi ще неiснуючого фiльму.
Натоптуватий симпатичний товстунець, геть облисiлий на чеснiй студiйнiй
службi. До блиску вiдполiрована голова, чорненькi вусята, губки рожевим
пуп'янком - це i товариш Пищик, або Малюпусiнький, як його в
сентиментальнi хвилини голубливе назива Сергiй. Малюпусiнький буде ©х тут
редагувати. Житт люб, ерудит, сто штанiв протер на студiйних стiльцях, сто
директорiв пережив, ця людина зна якiсь секрети студiйного довголiття.
Редактор дивиться на воду розчулено.
- Так оце, Сергiю, вона i , ота фiлософська вода, в яку не можна двiчi
вступити?
- Вона самiсiнька. Якраз з оцього каменя помiтили колись, що все на
свiтi тече, все мiня ться.
Пищик, присiвши на гранiтовiй брилi, пробув зачерпнути водицi в
пригорщу, але це йому не одразу да ться - пузце заважав.
Сергiй грима басовито:
- Лiзь у воду!
- О нi...
- Пушкiн крижанi ванни приймав. Пiсля того йому добре писалось.
- В цьому ми не схожi з Пушкiним: де для нього поезiя, там для мене -
нежить. Хронiчний катар. А редактор мусить берегти себе, щоб не посиротити
вас на самому початку сходження до вершин.
Пищик, бавлячись, торка воду пальцем i одразу ж вiдсмику , рожевi
пуп'янки губенят в'яжуться в тиху усмiшку:
- Яка прозорiсть... Ось про кого я з певнiстю мiг би сказати: як
редактор, я тебе наскрiзь бачу. Читаю твiй текст i пiдтекст. Он аж iз дна
просвiчують камiнцi.
Сергiй, натершись до червоного рушником, теж присiв бiля нього.
- I ти справдi певен, що бачиш ©© наскрiзь? Оцю античну воду, в яку всi
мудрецi дивились i тiльки й дiйшли до висновку, що "я знаю те, що нiчого
не знаю"? Справдi, яка красива вода! Люблю саму фактуру води... Оцей ©©
шум гармонiйний, ©© вранiшнi блiки... А веснянi потоки ти бачив? Коли йде
сила весни, налива , заповню всi виямки, вирiвню всi кривизни, наближа
все до iдеальних форм... Пiдкрада ться непомiтно, де вузьке мiсце -
з'явля ться бистрiнь... Об щось зачепилась - пеньок чи гiлка - i вже там
iскриться, вирчик зробивсь, мерехтить прискорена течiя... До вчора був
бережок - в ньому торiшн пiд водою рiзьблене листя дубiв. Залiзне. I
з-пiд нього травиця жива, золенюсiнвка, водичка ©© ворушить... А вода
росте, росте! Уже розлилась, пару ... Тiнi дерев стоять у водянiй тишi...
Пахне життям!
- Просто панегiрик на честь аш-два-о!
- Ти ж тiльки вдивись... Це не просто аш-два-о... Яка енергiя потоку!
Цей його вiчний плин, сповнений iдеально© пластики, хвильова динамiка
свiтла, що в сво©х блiкахпереблпскуваннях несе зараз саму чистоту i
свiжiсть життя...
Сергiй ще раз шугнув у воду, обдав нею себе, забризкав редактора, аж
той вiдскочив, ойкнувши. Оператор, вибравшись iз потоку, став на каменi,
ще раз мiцно терпужить себе рушником, тiло горить, Пищик зауважу
похвально:
- А ти моцний, Сергiю. З задатками атлета середньо© ваги... Я гадав, на
тобi значно бiльше накопичень...
- Саме залiзо м'язiв, - Сергiй, згинаючи руку, демонстру бiцепси. -
Апаратура да . Хочеш; вiзьму тебе апаратуру тягати? Всебiчно корисне
заняття.
- А хто ж редагуватиме вас?
- Ах так, я про це й не подумав. Без вашого ж.брата мп пропали...
Слухай, який у тебе стаж? По-мо му, ти редактор iз сповитка. Виник,
мабуть, ранiше, нiж студiя?
- Вiдколи народилась вона, вiдтодi виник i я. I вовiки перебудемо так,
нерозлучнi. Ти i я. Як позитивний i негативний заряд, що iснують тiльки в
дностi, поокремо ©х природа не зна .
- Ти, звичайно, позитивний?
- Чув, як орнiтологи класифiкують птахiв? кориснi, шкiдливi. Ще
шкiдливо-кориснi i корисно-шкiдливi... Так от я, зда ться, належу до
останнiх: згодься, що вiд моiiе таки бiльше користi, анiж некористi.
- За це тебе й любимо.
- Що б пак! Якби могла ваша вдiкiвська мафiя, вона б мене в оцiй
рiчечцi мiлководнiй втопила. Я для вас "персона нон грата". Але що ви без
мене? Пусти вас на волю стихi©, ви б нiколи б не закiнчили фiльм. З'©дали
б самi себе в дискусiях, сто разiв на день переробляли б, мiняли та
викидали i знову вставляли...
- А може, це i творчiсть?.. Вирування оце, пошуки безкiнечнi... Ти
помiтив: навiть робiтник-декоратор iнодi, працюючи без ескiзiв, вносить
щось сво , оригiнальне...
- Багато галасу даремно - ось що у вас без мене було б... Бо ви ж як
дiти. Люди настрою, хвилинних реакцiй, митт вих спалахiв...
- Ясно: ти диний мiж нас втiлю ш тверезий голос розсудку.
- Мислення ваше iмпульсивне, хапливе, вам нема коли зосередитись... Що
побачив, що його вразило, - уже цим заслiплений, уже захмелiв; що досi
було - те не так, те все до дiдька, давай новий епiзод, нову сцену, вiн
уже й забув про те, куди мусить вести всiх вас надiйна, тверда i
затверджена сценарна дорога.
- Але ж наш Головний - людина цiлеспрямована, цього, сподiваюсь, ти не
станеш заперечувати?
- Цiлеспрямованiсть його визнаю. Особливо, коли ста до монтажного
стола...
- Так, у монтажi вiн - бог. З нашого брата не кожен, на жаль, пам'ята ,
що монтаж - це не просто склеювання, що з безлiчi можливих варiантiв мусиш
знайти один найвiрнiший - непохибний удар пензля художника! Крiм знання,
тут потрiбна iнту©цiя, дар передбачення, дар ясновидця. Саме тут i
розкрива ться, хто ти: митець чи ремiсник. Ставиш поруч два кадри,
вiддаленi простором i часом, визнача ш .©хн художн сусiдство i мусиш
безпомильно, отим надчуттям вiдгадати, якi асоцiацi© це сусiдство викличе,
якщо викличе взагалi... Навiть добрий кадр тут може вмерти або
подесятеритися силою... Тут ти композитор, i вiд тебе залежить, чи бурю
викличуть тво© кадри, чи промайнуть як непомiтнiсть, нiкого з глядачiв не
торкнувши, пропливуть сiризною слiпо© холодно© стрiчки...
- Сподiваюсь, наша стрiчка такою не буде. Ма м добротну сценарну канву,
хоча...
- Що - хоча? Ще якiсь привiз зауваження?
- Запам'ятай, Сергiю: нема на свiтi сценарiю, до якого б редактор не
зумiв пiдшукати бодай кiлькох - до того я: слушних - зауважень. Iнакше
який був би сенс мого i ну ванпя? До навiть вдало, пораджу зробити що
краще. Вдо сконаленню нема меж.
- Що ж ти порадиш нам цього разу?
- Головний до мене, на жаль, но дужо дослуха ться. А я порадив би йому
викинути один епiзодичннй персонаж. Ну, скажи, навiщо йому отой Верещака?
Тiш давно розвiнчаний i висмiяний нагни кiно, вiдпрацьовашiй, зашрпиi...
Так затявся ж, i хоч ти йому що... А я ж iз приязнi зауважую, щораз
намагаюсь бути тактовним...
- Такт за тобою визнаю... I все ж Верещака не .зайвий для фiльму
персонаж.
- Но зовсiм су'iасна природа конфлiкту. А вам треба наголосити iна
основнiй конфронтацi© сил, адже ие лiрична лiнiя, а головна боротьба
незмиренностей - це контрапункт фiльму, його рушiй, його двигун. Ви ж па
переднiй план весь час Шамiля та Прiсю... Хоча як для мене... Ну, ще одна
пара з безлiчi рiзних Ромео i Джульетт, що зараз по всьому свiту блукають
з екрана на екран.
Оператор дивився на Пищика iз смутком здивування, майже iз жалем:
- Людино, невже душа твоя оббита звуконепроникною ватою? Невже ця
трагiчна iсторiя двох закоханих анiскiльки не торкнула тебе?
- Я не сказав цього, не перебiльшуй.
- Скiльки на свiтi емоцiйно приглухуватих чп й зовсiм глухих, i ти, о
святе мистецтво, не можеп© достукатись в бетоновi бункери ©хнiх душ...
Контрапункт! Конфронтацiя! I це ти будеш редагувати життя, кимось
пережите, i мо сприйняття ного?! Справдi б утопити тебе в оцих
музикальних водах...
- Не вийде. Редактори не тонуть. А що ти, такий нспостiйливий, досi ие
розчарувався у вашому задумi - це на тебе навiть не схоже... Радий буду,
якщо добудеш iскру з попелу минувшини.
- Те, що було, нiколи не стане для мене попелом минувшини. То все чи©сь
муки и страждання.
- Але ж тi© дитя iншого часу...
- Так, я людина, iншого часу, при менi земний житель вперше побачив
свою планету з космiчного льоту, побачив збоку, майже вiдчужено,
боготворно, у вiнку голубого сяйва... Це щось попе, i я вже не можу
мислити старими категорiями, вдавати, нiби не сталося змiн у мо©й психiцi.
Я асам часом немов бачу свою планету з польоту, дивлюся на вiзерунки ©©
материкiв i океанiв i при цьому вiдчуваю щось прекрасне до смутку, рiдне
до щему... i коли дивлюсь, щоразу не можу не думати про те, що було i що
буде.
- За тi труднi думки вам понаднормова оплата?
- Жарт недоречний. Мiщансько© дешевизни жарт. Я справдi прийшов у кiно
для того, щоб мислити, а по тiльки щоб покрикувати: "Стоп! Мотор!"
Мистецтво - це роздум про людину, роздум насамперед, iнакше воно
позбавлене глузду.
- Та не тiльки ж це.
- Звичайно, в цьому лише одна з його якостей, хоча й дуже важлива,
може, корiнна. Можна глянути ще й пiд iншим кутом зору. Сьогоднi вночi
питаю одного теоретика мистецтва: "Як, по-вашому, для чого воно,
мистецтво?" - "А для чого дерево цвiте?" - так вiн менi вiдповiв.
По-мо му, генiально!
- Хто ж цей теоретик?
- Сторож сiльський.
- Один з отих кiнематографiчних дiдiв?
- "Для чого дерево цвiте"... Здорово. Вхопив саму суть мистецтва...
Виквiт життя, цвiтiння життя, i роздум пiд його кроною, i хвала йому - все
тут синтезом, i вiн ма знайти належний вияв у фiльмi... Так, хотiв би й
себе висловити в отих полонянках та полонених, в ©х незмиренностi, в ©х
солiдарностi, в самому мотивi кохання, що виквiтло навiть перед лицем
зла... В усьому цьому хай буде наша полемiка з тим мистецтвом, яке втрача
вiдчуття кореня й цвiту, втрача смак до вiдтворення людини, переста бути
поетом людського...
- О-о! Тут я згоден, це менi iмпону ... Тисiгу руку!
- Це бiльше стосу ться Головного. Його думки.
- I його в цiм пунктi обiймаю...
- Фiнал фiльму я дам крупним планом: вза мнi обiйми режисера й
редактора... Це буде нечуваний "хепi енд"! Ав'тор i редактор цiлуються пiд
завiсу, доводять до слiз розчулених глядачiв.
- Давай, давай, не заперечую, - засмiявся Пищик, зручнiше виставивши до
сонця сво пузце: дискутуючи, вiн не втрачав моменту вловити певну дозу
вранiшнiх ультрафiолетiв.
Незчувся, як навшпиньках пiдкралася iз-за спини Ярослава, смiючись,
вона погладила сво ю красивою рукою редакторське вiдполiроване тiм'я:
- Малюпусiнький! О мой, мой! Дози сонця прийма ш?
Пищик розцвiв. Це дiвча вмi пожартувати при мно. З неприхованим
захватом дивився товстунець на Ярославу, на гнучкостанну усмiхнену музу в
махровiм куценькiм халатику. Ранковою свiжiстю, веселою доброзичливiстю
вi , вiд не©. Сама присутнiсть цього юного, досконалого створiння мовби
робить тебе молодшим, вiдроджу в тобi бажання кому-небудь па свiтi таки
сподобатись хоч трiшечки! Це ж просто щастя, що на студi© в сузiр'©
кiноактрис з'явилась вона, дочка гiр, що ма не лише зовнiшнi данi, оцi
iдеальнi пропорцi© нiг, iалi©, ши©, а й душею приваблю теж... Пiсля того,
як той дикун спалив на дублях загальну улюбленицю, одну з найяскравiших
зiрок екрана, деякий час було нiбi© порожньо в павiльйонах студi©, i тепер
ось землячка ©© приходить на змiну загиблiй подрузi... Редактор з
заяснiлим обличчям дивився на Ярославу, i погляд його теплiшав, мовби
зiгрiтий промiнчиками ©© весело© доброзичливостi.
- Гляди ж не перегрiйся, Малюпусiнький... Бо й незчусшся, як обгориш,
шкура облiзе, а в новiй... чи будеш ти такий великодушний?
Сергiй обiрвав цю лiрику, хмуркувато звернувшись до Ярослави:
- Малюпусiнький каже, що тебе треба пiдредагувати.
- О! В чому саме?-Дiвчина грайливо оглянула. себе, струнконогу.
- Неправдоподiбно великi очi. I неправдоподiбно блакитнi.
- Дякую за ранковий комплiмент. Я так ©х рiдко чую вiд тебе, Сергiйку.
- Не комплiмент, а лиш робоче уточнення. Помiчено неправдоподiбнiсть.
Вiдхилення вiд норми.
- Не зна ш чому? Спецiально для тво©х крупних планiв... Хочеш, пiсля
снiданку пiдем на луки? Там, кажуть, з'явилось коняче поповнення завдяки
турботам Ягуара Ягуаровича.
- Ягуар... Ну й прозвиська ж ти людям влiплю ш, - глянувши на Сергiя,
зауважив Пищик. - I дивно, що Ягуар пасi i не обража ться.
- Бо мислитель, - сказав Сергiй. - По-мо му, вiн замаскований генiй. Це
ж вiн недавно видав афоризм, який я викарбував би на воротях нашо© студi©:
"Круглi колоди носимо, а квадратнi качаемо"...
Пiдiйшов до рiчки ще цiлий гурт фiльмотворцiв на чолi з Головним, якому
Ягуар Ягуарович саме щось запальне доповiдав на ходу, тягнучись через
плече аж до вуха. Ярослава не могла стримати усмiшки, дивлячись, як
виказу темперамент цей милий ©хнiй Ягуар Ягуарович, годувальник i
дiставальник, людина, для яко© не iсну в життi неможливого. Вiн,
зда ться, тiльки тим i живе, щоб кинути себе на якесь завдання, щоб
роздобути з-пiд землi, щоб i з свого боку в будь-який спосiб, а теж
прислужитися високому мистецтву. Скажiть, що потрiбен для фiльму слон, - i
назавтра побачите бенгальського слона, що пасеться отам понад Бистрицею.
- Якщо треба, можу домовитись додатково про коней iз цирку, - говорив
Ягуар Ягуарович до Колосовського. - Розумнi, дресированi, все вмiють:
лягати, вставати.
- Менi таких не треба, - вiдсмiювавсь Колосовський. - Досить оцих, що
ви добули: звичайних, працею затяганих шкап.
- Мав клопоту... Зараз легше дiстати гладких, циркових або iподромних,
анiж лазаретних... I взагалi коня витиска технiка. А ми допуска мо, що
вiн мовчки, не оцiнений сходить зi сцени життя.
- Ма те рацiю, Ягуаре Ягуаровичу! - гаряче пiдтримав його Сергiй. -
Якого друга втрача людина! Сама приручила, сама виховала, i тепер... З
усiх створiнь природи - вiрнiш, природи й розуму людського - кiнь
створiння, по-мо му, найкрасивiше. Не кажу вже про роль конячо© особи в
iсторi©. Чого вартi всi вашi тамерлани та наполеони без коня? Вiн законний
спiвавтор усiх ©хнiх подвигiв, для мене, правда, сумнiвних... Кiнь був
вiрним товаришем i козаковi в походi, i якому-небудь iдальго iспанському,
що пiд сталевими латами нiс образ сво © прекрасно© дами серця!.. Анаша
червона кiннота! Отi тупоти в степах! Я певен, що кiнь зна 'хвилини