Гончаров Анатолий. Циклон

що снiг не лiпиться - сухий, розсипа ться, як пiсок.
Вечiр заходив, i низьким було небо. Колосовський з Рсшетняком стояв,
дививсь, як вiтер намiта снiгу бiля стовпа, як росте поволi пагорб
замету, схожий на величезну компасну стрiлку, повернуту вiстрям...
невiдомо куди. Обом кортiло знати: куди? З гiр свище, хурделить, одначе
зима не лякала, дужим почував себе Колосовський тодi, ладен був зчепитись
врукопаш хоч з власною долею. Обгорiв на сибiрських морозах, темна вишнева
засмага запеклась на щоках. Очi - глибокi й гарячi - знов i знов читають
той напис: "АЗIЯ - ВРОПА"... Межовий знак планети, знак великого
порубiжжя. Звiдси, з перевалу, ешелон твiй, здасться, ще навальнiше
помчиться вперед, i незабаром ти знову в бою утверджуватимеш себе, свою i
батькову честь...
Гурт бiйцiв пiдiйшов, оточив стовпа. Бiльшiсть iз них вперше
переступала порiг у вропу. Хомичок, смiхун, забапляка, розкарячився,
валянки роз'©халися в снiгу:
- Одна нога в Азi©, друга - в вропi!
Котрогось, у самiй гiмнастьорпi, товаришi ведуть до вагона попiд руки,
заступаючи собою, щоб не попався на очi командирам, а вiн, захмелiлий,
пробув вивiльнитись, "куражиться":
- Не хочу в вропу, там - дюдя! Я - азiат!
I не розбереш - жарту чи всерйоз.
- В вропi хоч пострiля мо, - бадьориться Хомичок. - По живих
мiшенях!..
Нiчнi вилазки найбiльше його цiкавили. Йому, худошийому, майже
пiдлiтковi, й вiйна уявлялась головним чином як дiло нiчне, схоже чимось
на гру, на мисливське азартне промишляння в безкiнечнiй темрявi.
Коли знов застукотiли колеса вагонiв, Хомичок пiдкотився на нарах до
Колосовського:
- Товаришу сержант, а в розвiдку ви ходили? А живого "язика" брали?
Мав чим подiлитись. Фронтовi отi ночi, о, вiн ©х добре знав! Ночi
звiрино-скрадливих крокiв, наелектризованих нервiв, недобрих шепотiв, ночi
пiдступностей, коротких ударiв, передсмертних харчань... Ночi зла.
- Не було б цих ночей, якби тi не полiзли... Розбуркати ненависть
легше, анiж спинити...
Прича©вшись, слухав Хомичок. Опинившись на фронтi, хлопець показав
себе. Як барсукiв, лущив тих мишастих по Воронезьких лiсах. Бiдолаха, теж
не минув колючих дротiв табору. Лише на якусь хвильку загледiв його
здалеку Богдан у бiлгородськiй загорожi, коли шикували одну з партiй до
вiдправки. Знiтившись, стояв Хомичок у хвостi колони, обшарпаний, без
пiлотки, але звiддаля ще всмiхнувся сво му сержантовi змученою усмiшкою.
"Де ж це ми? - наче питав. - Як це все сталося? Ми ж ©х так
колошматили..." Колону погнали, i сибiрячок сумно й прощально помахав ©м
рукою...
Нiщо подiбне навiть не уявлялось тодi, на тому уральському кряжi. Крiзь
хуртечу зимових циклонiв, крiзь вирування снiгiв летiли й летiли ешелони,
аж поки десь пiзно 'вночi знов пролунала команда:
- Пiдiймайсь!
По тривозi вискакували з вагонiв: станцiя якась, вогнi лiхтарiв
каламутяться в завiрюсi, а перед вагонами просто на снiгу - купи
новiсiнького злежаного обмундирування. Лiтн !
- Перевдягатись! Нагрiлись в кожухах! Одержуй весняне!
I в снiговiй круговертi завихрилась уже людська жива круговерть. Летять
геть кожухи, валянки, шапки й пiдшоломники, штани ватянi шпурля те в снiг,
- зостаються батальйони в самiй казеннiй бiлизнi, пританцьовуючи,
метушаться бiля куп нового, складського, розхапують iз щедрих старшинських
рук шинелi та кирзу, важкi ходаки та обмотали, плутаються, сперечаються,
примiряють, - в того рукава короткi, в того довгi, тому два лiвих попало,
тому два правих...
Iнтенданти владно порядкують, покрикують:
- Не перебирай! Тут не военторг! Бери, якi дають! До Берлiна вистачить!
Решетняк, радий, топчеться босий у снiгу, цокотить зубами, снiг тане на
тiлi, але усмiшка не сходить з лиця, бо ж видають легке! Отже, на пiвдень!
Туди, де весна, де Укра©на!
Шугають у завiрюсi бiлi постатi, скрiзь гомiн, переклик, веселий
шарварок:
- Прощайте, пiми!
- Хапай швидше, бо в пiдштаниках зостанешся! Було щось буйне,
зухвальське, нездоланно безстрашне в цьому перевдяганнi на снiгу серед
хурделицi. Скiльки глянь, вся величезна вузлова клекоче збудженим
людом,вподовж вагонiв натовпи, гуки, - дивiзiя оновлю ться, мiня личину
на весняне! В бiлих завiях, в самiй бiлизнi бiлi постатi то зникають, то
з'являються, земля i небо злилися п заметiльнiм шабашi, i зда ться, вся
планета вже населена тiльки цими створiннями в бiлому, що всюди
пiдстрибують, скачуть у повiтрi, витанцьовують, мов якiсь легкi,
безтiлеснi духи вiйни, невагомi ельфи Пiвночi..,

Звiдти, з розвировано© хурделицi, попали просто в березневий каламут, у
веснянi багнища вiйни. Через лiси йдуть. Через розгаслих полiв трясовину,
^ерез ру©ни темного розваленого мiста.
- Де ми?
- Кажуть, Воронеж.
- Був Воронеж.
- Був i буде Воронеж!
I знову багнюка, розгаслi поля, сiшни, зiгнутi пiд тягарем кулеметiв та
бронебiйок. Лiс. Чорний лiс, повен грiзного шуму, i чорне небо з-за лiсу з
вiдблисками загравищ на хмарах, з фронтовою багрянiстю, що робить темiнь
ще глибшою, ще похмурiшою. Все перейдете: i лiси чорнi, i лiси деннi, що
потiм взеленiються вам весняно. Затиснувшись десь на узлiссi в окопi,
почу те кування зозулi. "Ку!" та "Ку!" - лункими краплями падатиме в
зеленi, вiйськами нашорошенi хащi. I кожен звук ©© крапелястий буде там
дужчий за гарматний пострiл.
А якось удосвiта, коли балка, що була вам нейтральною, налилася
туманом, побачили: внизу, на замiнованiм полi, коняка пасеться. Крок за
кроком переступала в травi, а з окопiв усi на не© дивились.
- Пельменi ходять.
- Не пельменi, а Лиска.
- Троянський кiнь!
Зовсiм спокiйно, безбоязно поводила себе та нiчийна шкапина, невiдомо
звiдки заблукавши на замiноване поле, на свою смертельну пашу... В
сутiнках свiтання, крiзь срiблястий туманець з графiчною чiткiстю
видiлявся ©© силует. Де взялась вона в цiй окрузi, як вижила серед
артилерiйських ураганiв, щоб забрести сюди й, не харапудячись, пастись?
Кожну мить вона могла зникнути в полум'©, в гуркотi мiнного вибуху. Бачили
©©, безперечно, i з того боку, але теж чомусь не стрiляли, мовчки
вистежували ©©, схожу . на тiнь. Дивовижа, мiстика, чортiвня якась: там,
де нiби ж то кожен сантиметр землi начинений спресованим вогнем i смертю,
коняка, накульгуючи, спокiйно просува ться крок за кроком i, всупереч
всьому, не гине - нагнулась, мирно щипа мiж мiнних дротикiв свiжу,
соковиту траву...
- Фо р!
- Огонь!
В буйнiм гротеску постав той ранок, коли залiзним смерчем Наскрiзь
пробивало, трощило лiс, i злущена кора осипалась на вашi каски, i зелене
оббите гiлля встеляло вам, може, останню дорогу.
Яро зеленi перед очима нiчийна безжитт ва балка, бiйцi, залiгши,
блiднуть безстрашною блiдiстю напруги, вже ми не диха м i з чимось
проща мось, i страху не почува м перед тим, що насува ться, бо то
насувалась - АТАКА! Так би й дати титром через увесь екран:
Святе божевiлля атаки

В тобi поглинай все...
Встали й ринулись. Балка повнилась вировiшням диму, в одному мiсцi
серед змiшано© з землею трави погляд летючо креснувся об щось блискуче: на
пiднятiм вгору копитi стерто блищала пiдкова...
Крiзь трiскотняву атаки вже чути вам вiд нiмецьких дзотiв рiзкий, нiби
металевий, собачий гавкiт. Все ближче дзоти, обснованi рядами колючих
дротiв. Бачиш, як перед самими дзотами Решетняк, налiгши, люто виламу
кiлля огорожi, аж кров порска з свiжопорваних колючим дротинням рук. Вiд
дзота сiчуть i сiчуть крупнокалiберним, вiвчарка, захлинаючись сво©м
залiзним гавкотом, на прив'язi аж пiдскаку в конвульсiях оскаженiлостi, i
так само скаженi збоку дзота офiцер у кашкетi з кокардою, вимаху раз за
разом парабелумом, комусь командуючi©: "Фо р! Фо р!" Аж поки Хомпчок,
прицiлившись, всаджу кулю просто в його фашистську кокарду. В образi того
зсатапiлого офiцера, в сiкотнявi куль, що риють землю перед вами, в
залiзному захлинаннi вiвчарки, що оскаленою пащею виростала перед вами на
весь лiс, - вкарбувалась тобi лютiсть тих весняних бо©в.
Захоплювали дзоти, вдирались у ворожi окопи, верхи па танках, облiпивши
броню, мчали вперед танковим десантом. I надвечiр гусеницi й броня були
геть забризканi кров'ю - сво ю й чужою... Не мали сумнiву, що Харкiв буде
паш, що десЬ вiн за тим он уже горбом.
Безглуздо було там щадити себе, i сам ти переконався тодi: дужий той,
хто не бо©ться смертi. Як ви тодi наступали! Не знали нi сну, нi втоми,
знали натхнення бою. Горiли сорочки на артилеристах, по чотирнадцять разiв
па день пiхота ходила в атаки... Потiм не стало пального. Але танки ще й
пiсля того жили: закопанi в землю, били з баштових гармат, били, доки не
лишилось жодного снарядаКоли загинув останнiй з тво©х командирiв, Фомiн,
Хомичок чомусь саме до тебе пiдповз:
- Товаришу сержант, берiть команду на себе.
I ти не вагався, не було там часу для вагань:
- Рота, слухай мою команду!
А далi все змiшалося в хаосi, не було нi днiв, нi ночей, не знали, який
день на свiтi, яке число. Вже, зда ться, й болю не було, була тiльки
отупiлiсть виснаги, дзизкiт куль, вибухи, атаки та контратаки. Часом
хотiлося, щоб убило. Стати нiчим, перейти в нiчогiсть, востанн зiтхнути
серед цих чадних вирв, серед чорторийства, де позавпсали на кущах людськi
нутрощi, а поруч, у мiспвi землi, бруду та кровi, знiвечено лежать всюди
рештки тих, що недавно були ще людьми. I коли ти, iнодi звiвшись, навмисне
стояв випростаний, нехтуючi© собою, Решетникова рука, звiдкись потягшись,
мiцно хапала тебе за ногу, стягувала в окоп:
- Так не годиться. Життя, воно не тiльки твое... Чого ти його
по-дурному пiд кулi?
Отодi, на тих рубежах, ви бачили сонце, яке не свiтило. Було в небi,
стояло слiпучим диском над вами, але до вас нiби не досягало, ви на землi
були цiлоденне нiби в присмерках.
Де всi вони тепер, отi, яких жорна оточення день за днем домолочували
десь за Бiлгородом, у лiсах та в полях? Невiдомi солдатськi подвиги,
розсипанi по лiсах, чеснi безвiснi ся©ртi, чи оживуть вони коли-небудь хоч
у легендах? Вмирали, оживали, падали скошенi i знову пiдводились, щоб
битись до останнього патрона! I все те перейти, щоб опинитися в пеклi
Холодно© гори, щоб тут завершилась ваша страдницька путь? Цi всi, що в
нещастi, - невже ©хня сила так i розтане? Чи ще озоветься десь - в iнших
полях та лiсах - гнiвом помсти й розплати?
Палить i палить камiнною спекою Холодна гора. А пiд заплющенiстю вiй, у
фiльмах уяви - буйно снiги хурдолять, i люди крокують у масках, i
натовпами витанцьовують серед нiчно© хуртечi бiлi, незнищеннi ельфи
Пiвночi.



VII

Це ж протиприродне: жити ненавистю, день за днем горiти нею, носити ©©
в собi. А ти носиш. А могло ж би життя людське розквiтати в любовi!.. Нема
тут для не© мiсця. Суiльки доль, стiльки розумiв, стiльки кохань i прощань
вбито в отару, напхано в дротяну загорожу. I над ними лобур на вишцi
пiтнявий, з автоматом, з губною гармонiкою.
Намагаюсь збагнути отих, що на вишках, на вежах нашого горя. Он один -
пiтняво-рудий шмаркач в пирiжечку пiлотки, з автоматом, що все чомусь сюди
стирчить, па пас. Хто ти ? Генiй чи iдiот? Юберменш, надлюдина? Справдi
вiриш у це? Чи що там сидить у тво му арiйському лобi? З якою думкою
одягав свiй мишачий кiтель i той набакирений пирiжечок пiлотки, з яким
почуттям огляда ш людське вировище пiд ногами? Що я значу для тебе, для
збро© тво ©? Мiшень, цiль, безбарвна пляма пiд муром? Чи ти справдi певен,
що можеш зневолити мене, переiнакшити, що як здер з мене чоботи, так само
зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? Гада ш, мабуть, що залiвною
п'ятою зумi ш розтоптати мiй дух, поступово перетворити мене в худобину, в
раба? А як же тодi з усiм тим, що було? З поемою Днiпрогесу, i з багряним
листям, що шелестiло нам у парках, i з тучею Тарасового чола? Як бути з
лiхтарями кохання, що свiтили нам в осiннiх туманностях?
Щойно бiгав по табору божевiльний, жахав усiх ямами очей, налитими
дикою, аж бiлою, блакиттю безумства, - це вже не перший тут випадок
божевiлля: вiд горя, вiд страхiть, вiд сонячних ударiв. Доки не впiймали й
не добили його вартовi бiля схiдно© вишки, все бiгав з дивовижною
викрутливiстю по тюремнiм двору, в роздертiй сорочцi, чорнобородий, ганяв
несамовито очима, кричав:
- Мо© володiння! Мо©!
I чим не володiння? Чим не райх? тут князiвство Баланди, де пану
диктатура Черпака, i лихо тому, хто вiдважиться стати вдруге до черги або
замiсть посудини пiдставити пригорщi; тут герцогство дизентерiйного
Багна, де пану вiдносна безпека, бо туди навiть верховний комендант, а
вiдтак i дрiбнiшi волiють не потикатись; графства, маркграфства розпуки
i вiдчаю (менi, як iсториковi, ця класифiкацiя близька), республiка
Базарна, де вже з'явилися мiняйли, бариги, лихварi, де за валюту править
грудочка макухи i дрiбка тютюну; укладаються контракти, зароджуються
змови, виникають середньовiчнi ремесла: цех клепальникiв, де, розсiвшись у
ряд попiд муром, трудяги-мовчуни цiлими днями клепають з бляшанок котьолки
на продаж; цех шевцiв, де вмiлi руки майструють iз потертих гумових
скатiв- щось схоже на постоли... Людська безлiч, мурашнище, де все
хворобливо вирус, сну , перетiка , створюючи iлюзiю майже унормованого
життя.
"А полезного житiя було ему... стiльки-то лiт", - писалося в старих
епiтафiях на каменях надмогильних. "Полезного житiя"! А що "полезного"
зараз в оцьому нашому "житi©"? Валятись, конати, мучитись тут, доки за
якусь травинку пошлють тобi кулю в живiт i ти звалишся в останнiх корчах
десь пiд парканом у смiття, у вугiльний пил? Сiро й буденно, без будь-яких
епiтафiй... Так це робиться зараз, в цивiлiзований вiк.
"Iсторики, шикуйсь!" - згадую дзвiнку студбатiвську команду, i з свого
напiвсну, напiвбожевiлля, коли свiт уже повива ться жовтизною крайньо©
виснаги, намагаюсь збагнути цю карлiткову i водночас гiгантську державу
Холодно© гори. Всевладну, цотворно розбухлу драмами, знiвечерими судьбами,
жорстокiстю розправ, горем, злочинами, смертями... Як розбещу людину сама
можливiсть принижувати iнших, топтати, розстрiлювати безкарно! Як п'янить
пайнiкчемнiшого нiкчему його влада безмежна, брутальна. Коли женуть
колону, автоматники, зда ться, тiльки й ждуть, щоб котрийсь iз вас зробив
спробу до втечi. Йому потрiбен втiкач. Жадоба садиста матиме тодi поживу,
диркне з автомата... побачить ще одну людину в конвульсiях...
Збожеволiлого вже потягли за ноги кудись. Дико виряченi .бiлки очей
зникли мiж кованими чобiтьми, а крик його ще мовби й досi лiта в повiтрi:
- Мо© це володiння! Мо©!!
Жовтi , наче крiзь воду, нам свiт Холодно© гори; люди снують, як
сомнамбули, з-пiд шкiри випинаються костi. Сонливiсть, апатiя,
збайдужiння. А ще ж недавно все це були здоровi люди! Здоровi тiлом,
нормальнi психiкою... Де взяти сил? Чи носимо ми ще в собi достатнiй опiр
обставинам, опiр, що тiльки й здатен робити людину людиною? Чи почина м
призвичаюватись, втягуватись в це баговиння поволi, звика мо тупо й
терпляче страждати? Казали, страждання здатне очищати душу. Можливо, це
так. Але тут я поки що бачу частiше, як воно спотворю нас, оберта на
сонливi ходячi тiнi. Мудрi, дошукуючись колись смислу людського життя,
вбачали його в тому, щоб пройти невловним помiж тенетами свiту, збагнути
самого себе, вiдкрити в собi божественне начало. В чому ж воно виявля
себе в цiй-державi наруги, на цiй окаяннiй Холоднiй горi? В гамiрнiй
колотнечi базару? В отiм монотоннiм безкiнечнiм клепаннi, вiд якого можна
здурiти? У спритностi передсмертнiй, з якою чiпляються за соломинку життя?
Чи надто, може, я суворий до сво©х нещасних товаришiв, яким тут випало те,
що досi нiкому не випадало?
Багато днiв i ночей перед цим розiгрувалась величезна драма, в яку було
втягнуто сотнi тисяч людей. Вогнем писалася десь на схiд вiд Бiлгорода
трагiчна прелюдiя Холодно© гори. Ще ми по кiльканадцять разiв на день
ходили в атаки, наступали на якiсь перелiски, боронили якiсь пагорби, а
зловiсна тiнь цi © Холодно© гори вже зависала надрами. Ми не хотiли
помiчати сво © приреченостi. Звечора тут, а на ранок повземо по iншому
схилу, заляга м на iншому рубежi, вгризаючись у землю пiд шквальним
вогнем... То була тяжка, безоглядна праця солдатiв, i вiйська, в тому
числi й штурмова твоя рота, сформована з решток батальйону, нiчим не
заплямували свою честь. Небо вже було ©хн , блакить його була в тi днi для
ревiння ©хнiх штурмовикiв та виття бомб, для струменiв вогпю, якими вони з
коротких вiдстаней розстрiлювали нас. Спершу чути було канонаднi гуркоти
десь на Воронеж, далеко за спиною в нас, потiм i гуркотiв не стало чути, а
ми, спонуканi ненавистю вiдчаю, з затятiстю смертникiв все ще вели тут бо©
- запеклiшi, нiж будь-коли. Зубами тримались за кожен рубiж, не бажаючi©
знати, що вже ско©лось найстрашнiше, що орбiта вогню i сталi зiмкнулась в
безвихiдь i нi цi степи, нi лiси, що синiють на обрiях, i самi обрi©
бiльше нв належать нам. Носив у собi смуток людини, яку вiдтепер нiщо не
лякало, для яко©, зда ться, полегшенням було б, щоб хоч настало оте
кiнцеве, щоб обiрвався, нарештi, твiй найостаннiший бiль. Та i в найтяжчi
хвилини, саме тодi, коли душа жадала пiдтримки, розхилялися стебла десь
бiля тебе, з'являлася з жита гранiтова сiрiсть Решетнякового обличчя, що
так рiдно блищало рудою щетиною, патьоками поту.
- А треба ж битись, - казав майже пошепки, i то була найвища мудрiсть,
народжена вашим становищем. I ви билися знову.
Потiм потекли вiйська. Брели хлiбами, рухались по дну балок, текли й
текли в грiзнiй понуростi, знеможенi, неговiркi, вони, як повiнь, уже
витворювали для себе сво© русла, i ритми, й закони - незбагненнi закони
стихi©. Але навiть i в вiдступi, в безкiнечностi цих людських просувань, у
текучих цих рiках горя народного почувалося щось нездоланне: розламуючи
просторiнь, ринули невпинно, соталися кудись балками, помiж розтрощених
обозiв, йшли i йшли по землi, всiянiй трупами, шинелями, кинутими
протигазами... I не одному з вас тодi обпалювало зiр видовище розбитого
медсанбату, чиясь нога гангренозна, яку вiдпилюють нашвидку без наркозу, i
чиясь кинута габардинова з петлицями сорочка, що, як образ само© поразки,
висне, розiп'ята на тернах...
Багато днiв догорали кострища величезного оточення. Вичавлювали нас
танками по степах, вибомблювали з лiтакiв по лiсах та перелiсках, i робили
це неквапливо, з планомiрною методичнiстю, поступово здушуючi© i нiби й не
поспiшаючи розтерзувати свою жертву, нiби намагаючись продовжити свою
катiвську насолоду розправи. Безлiч нас, бiльшими ii меншими групами,
загонами, ватагами, блукали по тих уже приречених просторах, знову
натрапляли на розбитi обози, медсанбати, штаби, натикались на танки,
закопанi в землю, часом десь у полi зустрiчали коней, понурих, оглухлих,
нещасних, як ми. Чорна оточенська одiссея, хто ©© хоч раз пережив, не
забуде довiку!
- Може, й справдi треба було - пiстолет до скронi? - часом роздуму
Шамiль.
- Пострiлятись? Усiм? Нi, - каже на це Решетняк.
Не почува себе винуватим, що зостався живий. Бо ж, може, потрiбен ще
буде Батькiвщинi? Вiдчуття потрiбностi, воно ма в собi неабияку силу...
Решетняковi- завдячую сво©м життям. Пiд час одного з бомбувань, коли
чорнi вивороти землi закрили геть сонце i ти летiв кудись у смерч, у жовту
бурю вогню, за якою не було вже нiчого, - саме вiн, Решетняк, виявився
найближче. Хоча й сам був контужений, вiдкопав, витяг тебе з чадно©
могили, сяк-так вiдволодав. В найскрутнiшу хвилину життя не покинув тебе,
як не покинув торiк свого капiтана Чiкмасова, - поранений, той весь час на
Решетнякове плече спиравсь, iнакше не мiг би йти. Пiсля Днiпра це було,
коли вже без артилерi©, без нiчого вибралися на лiвий, - лиш душi сво©
винесли з свято© днiпровсько© води. подвиги такi, що лежать на поверхнi,
всiм виднi, а в такi, що вчиненi зовсiм негучно, майже непомiтно, наодинцi
з власним сумлiнням. Свiт про них не оповiщений, медалi за них не вiдлито,
носить ©х людина в собi як тайну душi сво ©, як знак того, що й ти чогось
вартий. Не вважав i не вважа себе Решетняк геро м, просто рядовий
солдат-кадровик, i якщо за ним подвиг, то це скорше внутрiшнiй подвиг
скромно© Решетняково© душi, яка не раз саму себе пересилювала, не раз над
собою пiднеслась. Як тi © темнющо© осiнньо© ночi, коли вiн попiд колючими
лiсосмугами - на вiдстанi людського голосу - минав сво Хмарине, домiвку
минав на такiй близькостi, що, зда ться, чув подих дружини, чув гарячий
дух ©© молодого тiла з постелi... Пройшов. Минув. Вдалось тодi вибратися з
оточення, а тепер...
Пiд час спiльних блукань вперше зародилася думка про Чорнi лiси.
Пiдiбралося кiльканадцятеро охочих, iшли i марили тими Чорними лiсами,
вочевидь бачили вже себе бiля партизанських вогнищ... А потiм та пастка, в
яку ©х напра вив зустрiчний землячок: "Он тудою, тудою... Скiльки вас тут
уже перейшло через мiст... Вдень у них там будка порожня... Смiливо
проскочите! Не ви першi, не ви останнi..."
I спрямував ©х - не перших, мабуть, i не останнiх - просто в пащу
замаскованим нiмецьким засадам.
Решетняк щоразу втрача спокiй, згадавши того душопродавця:
- Iуда-Скарiот... "Тудою, тудою..." То ж вiн навмисне крутився перед
мостом, у пастку людей навертав... Попався б вiн менi тут.
У Бiлгородi - перший крiгсгефангенерлагер. Незлiченнiсть людська в
колючих дротах за мiстом. I там, серед загально© пониклостi людсько©, ти
вперше побачив смiливо, горде лице, образ нескорено© людини-вояка, перед
якою i табiрна варта у подивi розступалась. Опiвднi ввели до табору групу
нових, закiптюжених, щойно нiби з бою, танкiстiв, артилеристiв. I серед
них - молодий командир-кавказець, смаглiй чорнобривий, з кров'ю запеченою
на щоцi. Розгонисте ступав вiн попереду, випростаний, з смiливим аж нiби
веселим лицем, з орденом Ленiна, що квiткою горiв на гiмнастьорцi. Такий
був незвичний цей командир серед загально© пониклостi, серед колючих
дротiв та вишок, такий був незрозумiлий сво ю безстрашною усмiшкою та
непониклою головою, що навiть нiмцi ошелешено розступалися, коли вiн
проходив вiд ворiт у натовпi, сяючи до всiх краплистим потом чола,
палаючi© сво©м ще новiсiньким орденом. Усмiхався вiльною усмiшкою, нiби не
вiрячи ще, де вiн опинивсь, куди вiн потрапив. Усмiшка його просто
вiдмовлялася визнати цю нову дiйснiсть.
- Таким йому не жити, - з сумом сказав Решетняк. Вночi пiдповзли до
нього, затиснутого в гуртi, Решетняк простяг йому гiмнастьорку свою
запасну, рядову:
- Ей ти, Шамiль! На помiняй, щоб вранцi не впiзнали...
Iншi з гурту пiдтримали:
- Так, так перевдягнись... Нагороду сховай, згорбся, стань, як ми.. Тут
нема чого козиритись...
I пояснювали з темряви:
- Один iз охоронникiв вибовкнув: "Хай покозириться, - каже, - до ранку,
а там доля його вже вирiшена..." Отже, перевдягнись, не видамо, нас
тисячi, - мiж нами не знайдуть!
I.не знайшли Шамiля.
З нами ось тут вiн тепер, в солдатськiй рятiвнiй гiмнастьорцi, з
орденом, захованим десь бiля самого серця. Вранцi пiсля тi © ночi
поспiшили втовпитись в перший же етап, готований на вiдправку, i цим,
може, врятували товариша.
Слiпi телячi вагони, де нас було натиснуто стiльки, що всю дорогу
мусили ©хати стойма. Тiльки це й можна було - стояти й задихатись у темнiй
гарячiй душогубцi, яка мчиться невiдомо куди. I тiльки хто зомлiлий чи
вмерлий - той сунувся вниз, падав пiд ноги i там лежав, i вважалось, що
його вже нема, хоча вiн, може, ще й був. Задушка перегорiла темiнь, в якiй
час вiд часу хтось стогне, хтось пада , знепритомнiвши: короб вагона
закритий мовби герметично, доступу кисню нема, i не догрюкатись, не
достукатись iз цiс© домовини нi до кого за ковтком води, за ковтком
повiтря. Свiт глухий до вас, навiть i вартових над вами наче нема,
запакованi й задихайтеся, i мчить вас у безвiсть слiпа залiзна сила, i-
тiльки десь у щiлинку просочу ться смужечка свiтла, по якому догаду тесь,
що надворi день, i свiтить сонце, i що, може, пролiтають вашi душогубки
десь помiж полiв, помiж лугiв, де голубi вода, i струменить вiтерець, i
диха вiльно кожна комашина.
...На вишцi знову сто©ть з автоматом той рудий осоловiлий вiд спеки
юберменш. Розстiбнув комiр кiтеля, витира хустинкою розiпрiлу шию.
- Жарко? Буде вам ще жаркiш, - погляда спiдлоба на вишку Шамiль. -
Мали б подумати, яку тут ненависть ку те.
Гортанний голос його кипить суворiстю, хоча на звосковiло-смаглiм
Шамiлевiм обличчi ще помiтнi слiди минулих усмiшок - в кутиках губiв, у
промiнцях бiля очей, - ранiш ця людина, видно, любила смiятись.
Зовнiшнiстю Шамiль зовсiм не схожий на того бойового командира, що,
з'явившись у Бiлгородськiм таборi, всiх там був приголомшив сво©м мужнiм i
незалежним виглядом. За днi неволi аж нiби поменшав: схуд, згорбився,
зарiс. Але дух його не зруйнований, ми зна мо це. Навiть коли Шамiль
сто©ть у черзi до чана за баландою, то й тодi, глянувши на нього збоку,
мимоволi подума ш: "Нi, це людина, яка нiколи не знала рабства..."
- Хотiв би, щоб ось тут моя камера передала внутрiшню незруйновавiсть
людини, - каже Сергiй-оператор, коли ми з ним обговорю мо це мiсце. - Було
ж таки щось - назвемо його Свiтлом iдеалу, - що пiдтримувало вас у тому
пеклi, де точився, здавалось би, зовсiм не-рiвний бiй мiж людським i
тваринним, де оголений дух людини змагався з кривавим багном, з власною
розпукою, долав слiпу силу iнстинктiв...
- Не завжди долав. Було таке, що й вони долали... Але Шамiль таки ж
був, ми бачили його на власнi очi.
- Я добре собi уявляю, як вiп входить у кадр... Як вiдда той кульок з
локшиною для товариства... I як спить уночi пiд муром, вкритий шматком
мiшковини (це його Репгетняк звечора вкрив). Рештки людини, що ледь-ледь
дихають пiд мiшковиною... Уявля ться вiн менi як тип людини, органiчно не
придатно© для iснування в клiтцi... Рабство в будьякiм виглядi: чи
табiрне, що з кийками... чи найганебнiша форма - рабство внутрiшн ... Вопо
не для нього. Камера моя вiзьме Шамiля в його людському апофеозi: коли
вiн, щойно вихоплений зi спеки бою, з'явля ться серед табору ще
розпашiлий, в пилюцi, в запеченiй кровi... З його обличчя що не зiйшла
весела вiдвага во©на, i на грудях орден Ленiна горить пурпурове, на весь
табiр горить, як знак самого життя... У фiналi Шамiль, певне, теж