Гончаров Анатолий. Тронка

схоже на непокору i не може до пуття збагнути - звiдки це? Сьогоднi вiн
просто не впiзна ©©. Невже це атестат зрiлостi надав ©й зухвальства?
Робить зауваження, п' вино, з незалежним виглядом цiдить оту молоду
каламуть, що ©й пiдливають хлопцi-сусiди. Ось так враз, в один вечiр вона
мовби стала повнолiтня, i майор почува , що пронизливо-доскiпливий погляд
©© почина тривожити його, щось виклика iз сховiв його життя, про щось
нагаду , заводить слiдство тому, про що вiн волiв би назавжди безповоротно
забути.
А на другiм кiнцi столу, де чабани, гомiн помiтно дужча , чабани стають
дедалi кошлатiшi, до них туди вже й Пахом Хрисантович перекочував i
бiльшiсть учителiв та членiв батькiвського комiтету.
- В хурду його! В хурду! - чу ться звiдти голосне, чабанське, i
вчителька англiйсько© мови - бiленьке, мов кача, створiння - злякано
озира ться, аж мусив Грицько Штереверя пояснити ©й, що то зовсiм не лайка,
то просто отара така, в яку при вiдборi викидають найгiрших овець, хворих
та скалiчених.
Батько Тонин в тiм товариствi найкошлатiший, вiн до молодого Мамайчука
раз у раз сiка ться гоноровито:
- А хiба ж не раду ться душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!..
Таке руно, що розкинеш - i на весь сарай!
З блаженною торопленiстю слуха цей гомiн Стасикова мати-переселенка,
вона ще не зовсiм обвиклася в цих краях, сидить серед тутешнiх людей
незрушно-святкова у сво му яскраво вишиваному вбраннi i тiльки раз у раз
щасливо, як на сонце, позирку на сина.
А Тоня вже через стiл гра сво©ми карими до капiтана Дорошенка:
- Скажiть, ви на островi Паски були?
- Не Паски, а Пасхи,- ледве чутно поправля ©© Вiталiй.
- Не ма значення,- голосно заперечу Тоня.- Це ж там всi люди голi
ходять?
Капiтан смi ться, а Лiна Яцуба, не зводячи з нього серйозних очей,
ставить йому сво запитання, що давно вже, видно, мучить ©©:
- Розкажiть, як ви жили? Чи були ви щасливi?
Капiтан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарнi . Як вiн жив? Чи
був вiн щасливий? Не так просто, видно, на це вiдповiсти. Чекаючи його
слова, старшокласники уважно дивляться на нього. Для них капiтан Дорошенко
- людина завидно© долi, ©м подоба ться його незвичайний фах, i манера
триматись, i делiкатнiсть, i зовнiшня пiдтягнутiсть, якась свiжiсть, що
нею так i вi вiд нього. Хоч скронi вже срiбляться, а з виду капiтан ще
моложавий, ма здоровий колiр обличчя, особливо якщо прийняти за ознаку
здоров'я i отой, вiд високого тиску, палаючий рум'янець... В очах задума i
розум...
- На долю не скаржусь,- мовив нiби сам до себе капiтан.- Був i
щасливий. Дружба була. Зна те, яка у морякiв дружба мiцна?
На морському кiтелi, що обляга могутнi плечi Дорошенка,- якiр, ланцюг
i секстан. Хлопцям просто очi вбира той значок, та славетна моряцька
трiйця. Ланцюг i якiр - сiро-сталевi, секстан - золотий. Подейкують, що
йому теж вiдставка. Невже вiдплавав сво , невже тепер припорошуватимуть
степовi вiтри той золотий секстан, i ланцюг, i якiр?
Хлопцiв розбира цiкавiсть:
- Розкажiть про плавання... Як ви капiтаном стали?
Дорошенко, всмiхнувшись, задумливо почина , мовби про когось
стороннього, розказувати ©м про якогось смiшного парубiйка-селюка, що з
торбинкою за плечима, у свитцi чабанськiй прийшов колись iз степiв у
Лиманське з мрi ю... побачити океан. Весь час оповiдач трохи сумовито
пiдсмiю ться над тим парубiйком, однак усi почувають, що це вiн розповiда
про себе. Адже саме в ©хньому вiцi пiшов вiн звiдси у сво житт ве
плавання, саме таким парубiйком - у свитцi, з торбою - подався на зорi
юностi в Лиманське.
Мрiялись хлопцевi паруси до неба, пальми ще не вiдкритих архiпелагiв, а
мусив каструльником найнятись до збур'©вського дядька-капiтана...
I, поринаючи в спогади, Дорошенко поясню , хто вони були, цi
"дядьки-капiтани", бо мало хто зна , мовляв, тепер, що "дядько-капiтан" -
це колись був характерний тип тутешнього морехiдця - вихiдця iз Олешок, чи
iз Збур'©вки, чи з iнших берегових сiл днiпровського гирла. На всьому
Чорному морi до дядькiв-капiтанiв ставлення було насмiшкувато-лагiдне,
веселе, ©х здалеку впiзнавали в портах:
- А, збур'©вський! - i вже веселiшають обличчя. Безлiч рiзних
приповiдок ходило про них по Чорномор'ю, звеселяючи моряцькi компанi© на
сво©х берегах i в тавернах чужих, далеких мiст. Ось вiн виплива з
олешкiвських комишiв, цей ©хнiй вусатий Одiссей...
- Дядьку-капiтане! - гука хтось з берега.- З середою вас!
- Га?
- З се-ре-до-ю!
- Га? (Далеко, не чути за вiтром).
- З се-ре-до-о-о...
Той нарештi стопорить машину (коли машина ) чи згорта парус, коли йде
пiд парусом, i праву до берега ближче.
- Що ти гукав?
- З середою, кажу, вас...
- А тонув би ти, шибенику... Та ще сьогоднi й четвер...
I знов пливе собi далi.
В такого дядька-капiтана мав, звiсно, бути i юнга, тобто хлопчик на
дубку чи на байдi (так звалось його суденце).
- Ану, стрибай, Ванько, змiряй глибину... Стрибнеш, змiря ш:
- До пупа!
- Бач, вiрно... I в мене на морськiй картi так указано...
Крутуватi, кугутуватi були цi дядьки-капiтани, i хоч без велико©
освiти, але в кашу собi наплювати не давали, були високо© думки про сво
морехiдницьке вмiння, дорожили звичаями давнини, вважали, що походять вiд
запорiзьких козакiв i що Збур'©вка ©хня виникла якраз там, куди "з бурi",
з вiдкритого моря заходили перечекати негоду запорожцi на сво©х
невловимих, обшитих комишами чайках...
Прислiв'ям серед них стало: "Ми, збур'©вчани, як англiчани, тiльки мова
не та".
Жарти жартами, але запитайте десь аж на краю свiту моряка-чорноморця -
звiдки вiн? I найчастiше вiн буде збур'©вський або олешкiвський, з
поколiння в поколiння поповнюють вони Чорноморський флот капiтанами,
матросами, а днiпровський лиман лоцманами, а в наш час дають
геро©в-пiдводникiв i вiдважних китобо©в. Тодi, в двадцятi роки, до
айсбергiв Антарктики звiдси ще не ходили, зате це ж вони, степовi
мореходи, проклали тодi сво©ми дубками так звану "Золоту лiнiю" вiд Олешок
до Одеси, лiнiю, по якiй горами пливли щолiта в чорноморську столицю дари
укра©нських степiв - рябi та туманистi кавуни - вiд них цiла гавань в
Одеськiм порту так i звалась Кавунною...
I ось з тi © кавунно© та динячо© "Золото© лiнi©" i вийшов юнак
Дорошенко у широкий свiт. В найдальших гаванях свiту вже знають його в
обличчя, i, коли прибува , тамтешнi називають його жартома "Iван з
Укра©ни".
Для нього нема вже на планетi екзотики, i коли вiн, розмовляючи,
говорить "Кейптаун" або "Пiрей", то це звучить в його устах так само
звично, як Лиманське або яка-небудь степова Iванiвка.
Одначе тодi в юностi треба, видно, було дуже-таки любити море, щоб не
розчаруватись, потрапивши на дубок до дядька-капiтана, де звалю ться на
тебе найбуденнiша робота, де замiсть компаса та лоцiй - каструлi та рибу
чисть! Замiсть синiх просторiв океану - вiзникувати по надбережжю, возити
руду з Потi до Марiуполя або цемент з Новоросiйська... Дядько-капiтан був
вусатий, дебелий, круто© вдачi. Чорне море вiн розглядав, як сво домашн ,
i наука судноводiння в нього була спрощена до краю:
- Навпростець.
Отак i починалась його, Дорошенкова, житт ва дорога. Не раз пiсля того
огинав планету, та, хоч де б вiн був, чи з цього, чи з протилежного боку
земно© кулi, вiн i звiдти линув думками сюди, в часи радостi i смутку
вертався в це село степове, в це курявне, мовби забуте мiсце планети, що
було йому дорожчим над усе. Маленька цяточка на землi, далеко не райський
куточок, чорнi веснянi бурi, овечi кошари та молочай, а душа його
звiдусiль поривалася саме сюди, саме тут завжди знаходила затишок, дружбу
й любов, набиралася звiдси наснаги...
Ходив на учбовому паруснику "Товариш,", на транспортах-сухогрузах, на
танкерах. Аж усмiхнувся, згадавши, як одного разу, ще давно-давно,
доставили з Канади партiю закуплених коней, диких, необ'©жджених,
справжнiсiньких мустангiв, пускали з палуби ©х на берег, i тут же береговi
хлопцi кидались на крутi ©хнi ши©, ловили, а осторонь стояв Будьонний,
задоволено покручував вуса, посмiхався...
То була його, капiтанова, молодiсть.
А найбiльше впомку перший самостiйний рейс. Зараз прилади рiзнi,
радiозв'язок постiйний, локатор показу тобi все, а тодi компас, секстан,
карта - i щасливого плавання! Як у часи Колумба. Iдеш вночi й не зна ш, чи
ти попереду сво©х обчислень, чи позаду, чи ти лiворуч, чи праворуч... Бо
всього з точнiстю не передбачиш: яка тут течiя, чи тебе уповiльнило, чи,
навпаки, вiднесло швидко вперед, тут уже надiйся на свою iнту©цiю
моряка... Перед тим суворi екзаменатори, бувалi морськi вовки, екзаменують
тебе на далекi плавання.
- Розкажи, як будеш плавати по Дузi Великого Кругу? Проходження
океанiв... Пассе ошен - розкажи!
I знову праця. Возив руду в Балтiмору, брав канiфоль у Мексiцi, на
Камчатку сiль возив, в безперервнiм трудi минало життя. Були штилi, були
тайфуни, чув, як щогли трiщать, iшов, як у бiй, на гуркотняву, на стогiн
ревучих сорокових широт... А може, в цьому i воно, щастя? В напрузi, в
повнотi життя?
- Ви не зна те цього, а знайте. Йдемо, бувало, де-небудь Егейським. Ми
ж комсомольцi, а всi судна нас обганяють... Англi ць обганя , норвежець,
грек... Прикро, аж зуби стина ш: коли ж нас уже перестануть обганяти? Коли
ми ©х минатимем на морських шляхах? I ось настало. Вам би не довелось
тепер червонiти за наш флот. Не обганяють уже нас, i вже нашi прапори не
дивина в найдальших портах свiту, зустрiнеш ©х i на Кубi, i в гаванях
чорно© Африки, i на просторах Iндiйського чи Тихого океанiв...
Капiтан змовка , поглинутий сво©ми думками. Десятикласники звiдусiль
жадiбно зорять на нього. Вiн для них як сподвижник Магеллана. Вiн з тих
людей, що здатнi захоплювати. "Хотiла б я мати в грудях такий жар любовi,-
дума Лiна Яцуба, незмигно вивчаючи капiтана.- По всьому свiту пронiс
прапор сво © Вiтчизни, почува ться, жив i живе для свого народу, цьому
пiдпорядковано в ньому все, до найменшого... Для не©, для Вiтчизни, долав
ревучi сороковi широти, i для не© ж вiн просто, по-буденному дбав про
порядок на суднi, i вся його оця особиста пiдтягнутiсть, тактовнiсть,
культурнiсть - це, певне, теж набувалося передусiм ради не©, бо ти ж "Iван
з Укра©ни", ти мусиш будь-де гiдно репрезентувати ©©... Таку б мати волю,
яснiсть, таку б мати цiлеспрямованiсть життя".
- Можна вас ще запитати? - знову зверта ться Лiна до нього.-Скажiть:
нiколи ви не кривили душею? Нi в чому не йшли проти власного сумлiння? В
усьому ваше життя було бездоганним?
Капiтан посмiхнувся невесело: ось де тебе екзаменують, ось тво "пассе
ошен"... Нiби саме сумлiння тво запитливо дивиться на тебе
довiрливо-ясними очима i жде вiдповiдi... Ця молодь, хiба вона може
повнiстю уявити всю складнiсть, всю жорстоку реальнiсть того життя, коли
за одне необачне слово людину кидали до в'язницi, коли на тебе падала
пiдозра тiльки за те, що ти побував у закордоннiм порту... Повернешся з
рейсу, а тебе вже обнюхують, чи ти не завербований, наче ми, радянськi
моряки, тiльки того й ждемо, щоб хтось нас завербував... Одного з його
матросiв оголосили японським шпигуном, а вiн не знав, де та й Японiя, вiн
i слово це на слiдствi писав через "I"... Але чи все ти зробив, ти,
комунiст, щоб виручити, визволити його? Чи, може, недовоював, не розбився
там, де треба було розбитись?..
- Не iдеальнi i ми,- помовчавши, каже капiтан.- Були заслiплення. Були
омани. Хибнi кроки були й помилки - в кого бiльшi, в кого меншi...
- У вас меншi? - запиту Лiна.
- Та що ви йому допит влаштували? - втруча ться Яцуба з ревнивою
досадою в голосi.- Не святий i вiн! До всiх добрим не будеш.
- Оцiнювати чи сь життя - це, мабуть, найпростiше,сказала Лукiя.- А вам
пора про сво подумати. Щоб не тiльки наших помилок уникнути, а й сво©х не
наробити.
- Хоча б куди-небудь по©хати або попливти! - мимовiль вихопилось у
Тонi.- А то далi острова Смаленого не була!
- I смаленого вовка не бачила,- скаламбурив Кузьма Осадчий i першим
засмiявся з власного дотепу.
- А справдi, як подумати, де ми будемо? Куди розiйдемось? - замрiяно
глянула на друзiв коротко пiдстрижена Нiна Iваниця.Нiчого не ясно. Поки що
самi лише передчуття.
- в нас, морякiв, таке передчуття - передчуття океану,- мовив пiсля
паузи капiтан.- Проходиш, скажiмо, Гiбралтар, мина ш скелi, i хоч туман
або ще нiч навкруги, ще темно, а на тебе вже вiйнуло простором, вже вiн
дихнув на тебе, океан... А розвидниться - й ти бачиш навколо себе його
безмежжя i гордишся тим, що ти людина, i в такi хвилини не можеш не
подумати про всiх людей, що живуть на планетi...
Дiвчата й хлопцi сидять прищухлi, кожному з них, певне, хочеться в цю
мить зазирнути вперед у сво прийдешн , побачити, який вiн буде, той ©хнiй
океан? Чи синiй, осяяний сонцем, чи чорний як нiч океан горя, вiйни,
мовчазних радiоактивних пустель?
Лукiя стежить за сином, ©© раз у раз пройма незрозумiла тривога за
нього. Знати б, чого ото деколи аж мiниться з лиця, якi внутрiшнi
хвилювання збурюють його?
Закохалось хлоп'я? Чи щось iнше розбурхало уяву?
Вона зна , Вiталiй просто закоханий в капiтана Дорошенка, для нього вiн
людина-взiрець, коли вiн при©здить, то у Вiталика з хлопцями тiльки й
розмов, що про далекi рейси, про пасати та про мусони... Його аж подив
бере, що мати до цього ставиться спокiйнiше: "Як ти можеш, мамо? Перед
тобою ж дина на весь радгосп людина, що перетинала екватор, бачила
сузiр'я Пiвденного Хреста!"
Вiталик з капiтаном у давнiй дружбi. Лукiя пригаду , як в один iз сво©х
при©здiв капiтан привiз Вiталиковi для забави мавпеня - було з ним
клопоту... Маленьке, потiшне, воно принесло з джунглiв у радгосп свiй
гарячий пiвденний темперамент, жвавiсть та спритнiсть виявило таку, що не
знали, куди з ним подiтись. Гаса , стриба , як потерча, все, що попадеться
пiд руку, шпурля . Фiкуси поламало, миски побило, фiранки подерло. Дроти
та антени - це для нього мов лiани в джунглях, з кутка як плигоне i на
шнур електричний вчепиться, гойда ться i нiби смi ться сво©м пустощам.
Йому весело, а господиням до слiз, бо вже воно пiшло вiд хати до хати i
так дiйшло аж до радгоспних майстерень, де потрапило до мiцних робочих рук
дiда Смика. Зарослий, задимлений, задичавлений, вiн цупко тримав його в
руках, довго й пильно розглядав цього далекого свого пращура.
- Невже ж оце i я колись таким був? - дивувався дiд Смик.- Невже i я
вiд такого походжу?
- Вiд такого, вiд такого,- жартували в майстернi.Тiльки загордилися,
дiду, цура тесь... А воно впiзнало, родича ться.
- Що ж ти дума ш про нас, макако? - допитувався дiд Смик, уважно
дивлячись на мавпеня, а воно, прищухнувши, зiрко й уважно дивилось на
нього.
На зиму забрали його в школу, в куточок живо© природи, тiльки недовго
прожило мавпеня там: якось вночi вискочило з помешкання, i вранцi знайшли
його на винограднику замерзлим.
- Друзi! Не треба смутку,- трохи манiрно вигукнула вчителька
англiйсько©, що зовнi мало чим i рiзнилась вiд випускниць.- Давайте краще
голосно помрi мо про ваше майбутн .
- Про це краще голосно помовчати,- пiдiйшовши до гурту, кинув Гриня
Мамайчук.- Мрiйникiв у нас i так - не розминешся... Ах, на цiлину! Ах, на
новобудову! Все життя буду в клубi з сво©м милим дуети спiвати! А мина
кiлька рокiв, ти вже ©© в клуб не докличешся, куди там ©й в клуб: "Тро
дiтей, коза, ще й стро©мось!.."
- А по-мо му, працювати й веселитись - це нiколи не набридне,- з
певнiстю каже Тоня i, пiдхопившись, гука через голови до директора школи:
- Павле Юхимовичу, чи ви вже дозволя те танцi?
- Ви тепер люди сувереннi...
Пари одна за одною закружляли в танцi... А на другiм кiнцi столу дедалi
гучнiше розляга ться пiсня: щойно спiвали чабани, а зараз спiва подружжя
Осадчих - Кузьминi батьки. Вiн бульдозерист iз каналу, а вона доярка, i
хоч зайнятi обо , але жодно© гулянки без них не обходиться, жоден веселий
вечiр не мине, щоб вони не сiли отак удвох i не затягли дуетом... Сiм'я в
них велика, але живуть дружно i якось нiби легко, вiд молодостi й до
сивини ведуть життя, як пiсню, в два голоси - злагоджено, рiвно. Так
зiспiвались, що всi переливи його хрипкуватого голосу Осадчиха уже зна
наперед, пiдхоплю ©х точно, де треба, i Лукiю, що дослуха ться до них, аж
смутком щемливим обвiва , боляче ста на душi, що сама вона зараз не веде
отак пiсню з кимось у парi. "А чумаки йшли, ча нят знайшли, ча чку
зiгнали, ча нят забрали". Пiсня журлива, за серце хапа , а обличчя тих, що
спiвають, зовсiм не сумнi, на устах у молодицi навiть блука невiдповiдна
до пiснi усмiшка. Осадча й Лукiю заохочу :
- Спiвайте й ви.
Та Лукi© сьогоднi чогось не спiва ться, ©й просто хочеться отак сидiти
поряд з капiтаном, слухати його тиху мову, вiдчувати тонкий запах
парфумiв, що йде вiд нього,- чи, може, це запах океану?
- Така пiсня... Така пiсня... - схвильовано каже капiтан.- Яку це душу
треба мати, щоб скласти ©©...
Аж чорнi вiд смаги люди iдуть степами, полиневим шляхом чумацьким, воли
ревуть непо нi, i припаси кiнчаються... Гнiздечко знайшли, зруйнували, а
потiм самi ж i пошкодували за свiй вчинок, i з жалю пiсню про цей випадок
склали, створили на безвiк...
Осадчi заспiвують уже ново©, молодь танцю , Тоня, випнувши груди,
розвiваючи накрохмаленим платтям, бiлим, як пiна морська, лiта у
вальсi... Партнером ©© - молодий вчитель фiзкультури, в нього вигляд
кислий, нудьгарський, на головi цiла купа важкого гофрованого чуба, пiд
носом вусики, тi вусики, мабуть, подобаються Тонi, бо протанцювала раз,
почина з тим самим i вдруге... Вiд погляду Лукi© Назарiвни не
приховалось, що син ©©, притулившись пiд деревом, сто©ть якось сиротливо,
не танцю , i усмiшечки його стають все кривiшi, якось жалiбно кривлять
хлоп'ячi губенята... Лукiя ладна була хтозна-що зробити зараз тому
дiвчиськовi, що так зловжива почуттям ©© сина, ранить його сво©ми
витiвками. I це ж тiльки почина ться, а що буде потiм?
З усiх дiвчат за столом зосталася сидiти тiльки Лiна, вона чомусь не
пiшла до танцю, сидить i незмигно дивиться на капiтана, який саме про щось
перемовля ться з Лукi ю. Та ось, безцеремонне вiдтиснувши Лукiю, з
стiльцем до капiтана пiдсiда Яцуба.
- Так що ж, Iване, i ти у вiдставку? Давай, давай, удвох нам буде
веселiше.- Обличчя майора пойняте жовтизною, а сивий ©жак стрижено© пiд
бокс голови нада йому яко©сь колючостi.- Хоч зiйдемось коли та молодiсть
згада мо... Пригаду ш, як куркульню брали за барки, як до церкви у страсну
нiч з барабанами ходили?
- Щось не пригадую,- заперечив Дорошенко, бо й справдi це таки без його
участi було.
- Нi, це ти забув! - енергiйно наполягав на сво му Яцуба.- За давнiстю
лiт забув... В тебе було сво , в мене сво . Не розказуватиму конкретно, де
я служив, поштова скринька - та й усе! Одне скажу: мене боялись. Скiльки
людей мене боялось, Iване, та яких людей! Професори були, академiки, дiячi
з дореволюцiйним партстажем...
Яцуба ненароком стрiвся очима з донькою i враз на пiвсловi осiкся.
Весь вигляд ©©, осудливо-гнiвний вираз очей нiби говорив: "Чим ти
похваля шся? Боялись тебе? А яка в цьому честь? Зате я ось тебе нiскiлечки
не боюсь! I нiколи вже не боятимусь!" Нiби в знак протесту, вона вста
з-за столу i, висока, стебеляста, в сво му чудовому бiлому платтi,
пiдходить до капiтана:
- Чи можна вас запросити до танцю? Капiтан чемно пiдводиться, i вже
вони йдуть у коло, Лiна спокiйно-величаво кладе йому руку на плече, а
батько сидить, як громом, вражений ©© вчинком. "Танцюю з ким хочу, танцюю
що хочу! - наче виказу вона, кружляючи в танцi.- I ти менi вже нiчого не
заборониш, розпоряджаюсь собою в усьому сама!"
Гурт хлопцiв пiдiйшов до столу, вони вицiджують iз графинiв густу
виноградну каламуть, i Кузьма Осадчий, той плечистий здоровань, поглядаючи
у бiк майора, не втриму ться знову вiд дотепу:
- Я на нього дивлюсь, а вiн на мене смотре! I хлопцi щиро смiються,
тiльки Вiталиковi, зда ться, не до смiху, бо Тоня все ще лiта у вальсi iз
сво©м фiзкультурником, лiта найбуйнiше, збуджено гра очима до партнера,
пуска бiсики так, що Вiталик вже, видно, не може на не© дивитись,Лукiя
бачить, як вiн вихнув кудись убiк, зник у кущах.
А вона, та безсоромниця, пiсля танцю, обвiваючись газовою хустинкою, ще
й до хлопцiв пiдiйшла, запитала, ставши наввипинки:
- Де ж це Вiталик? Хм!..
- Вчорашнiм днем клянемося: тiльки що був тут,жарту Грицько Штереверя
i сам бере Тоню до танцю, тiльки з ним дiвчина танцю без того натхнення,
що досi, чимось занепоко ний погляд ©© блука по натовпу, i пiсля танцю
вона одразу теж кудись зника .
Люди потроху починають розходитись, капiтан Дорошенко, незважаючи на
пiдозрiлiсть, що майнула в Яцубинiм поглядi, бере Лукiю пiд руку, щоб
проводжати ©© додому, i йдуть вони неквапом через шкiльне подвiр'я,
входять, як в тунель, в алею старовинного парку, де ходили ще молодими.
В одному мiсцi в кущах вони чують шарудiння, хтось нiби схлипу , шепоче
гаряче, пристрасно:
- Хочеш, я пiду зараз туди, при всiх йому скажу, що вiн менi не
потрiбний, що я тiльки так з ним танцювала, бо ти ж не танцю ш! А я тiльки
тебе люблю, тiльки тебе й любитиму! Ну, пробач менi, пробач, Вiталичку
мiй!
Зашарудiла гущавiнь, i, виходячи з парку, Лукiя та капiтан бачать, як
дво - вона в бiленькому платтi, а вiн у бiлiй сорочцi,взявшись за руки,
вибiгли на шкiльне подвiр'я i вiддаляються майданом поперед них.
Нiч тиха, мiсячна. Тополi не шелеснуть. Серед шкiльного двору турнiк
поблиску на мiсяцi, як i колись поблискував, ще на свiтанку ©хньо©
юностi. Може, це вiн той самий, так досi й сто©ть. Колихалася колись на
ньому молода дiвчина, випускниця технiкуму, а як зiстрибувала на землю,
падала просто в обiйми молодого моряка... Зупинившись, Лукiя й Дорошенко
стоять безмовно, дивляться на той турнiк, маревно освiтлений мiсяцем. Де
взявшись, пiдбiгають до нього тi дво , чия ревнiсть тiльки-но була
спалахнула в гущавинi парку i де наступило, видно, й примирення. Мить - i
дiвчина вже на турнiку. Наче злетiла туди! Високо гойда ться, дрига
ногами, смi ться. Але довго так ©й не втриматись - руки млiють, Лукiя аж
по сво©х чу мовби, як вони млiють. А приземлятись нiби й справдi страшно,
страх цей, правда, бiльше вiд пустощiв, хочеться, щоб хто-небудь
пiдхопив... Чого ж ти сто©ш? Рятуй! Хлопець догадався. Розмахнув руки, i
вона просто в обiйми пада йому, легко, бiлопiнне пада з неба... По
якомусь часi уже вiн, хлопець, на турнiку, чути, як залiзо перекладини
поскрипу , а ноги злiтають кудись аж до мiсяця.
Лукiя й Дорошенко стоять, очей не можуть вiдвести, як наяву, ожива
перед ними казка ночей ©хнiх далеких, чистих...
А бiля школи тим часом ще танцi. Зосталася тут переважно молодь, батьки
та вчителi порозходились, лише недремний майор Яцуба походжа , натурку
молодого Мамайчука:
- Пора, мiл йший, виключати радiолу... Бо й свiтло я вже виключаю.
- А мiсяць?
- Що мiсяць?
- Чи не могли б ви заодно i його погасити?

Коли ж радiола вмовкла, iлюмiнацiя погасла, хтось зненацька задзвонив
шкiльним дзвоником, отим, що нагаду тронку чабанську... Аж занишкли всi,
вслухаючись, як тане той звук в садку безшелеснiм, без вiдлуння тане в
просторах ©хньо© випускно© ночi...
Коли стихло, майор Яцуба пiдiйшов до дочки, що стояла в гуртi дiвчат:
- Лiночко, додому! - i в голосi його пробиваються аж запобiгливi нотки.
- Я ще не йду,-- вiдвернулась дочка.- Ми йдемо зустрiчати схiд сонця.
Схiд сонця заста ©х в степу.
Як у Москвi випускники йдуть зустрiчати схiд сонця на Красну площу, а в
Ки вi - на Володимирську гiрку, так тут вони ось вийшли в степ, що
розлiгся перед ними, як безкра©й, злегка синiючий, заiмлений океан. А небо
над ними розкинулось другим океаном, воно вже свiтлiша , рожевi на сходi,
хвилю сво ю великiстю. Високо-високо в глибинах блакитi викупуються
реактивнi, небо вiд них аж дзвенить, i хоч сонця ще й нема, ще десь воно
за вигином планети, а цi хлопцi й дiвчата вже передчувають його, вже
бачать його вгорi, у вранiшнiм першiм промiннi, що барвить бiлий летючий
метал.



VII. ПIКЕТАЖИСТКА

Що упертiше вона бунтувалася проти нього, то вiн все бiльше i бiльше ©©
любив.
Не було такого приниження, на яке майор Яцуба не пiшов би ради сво ©
Лiни, не було таких труднощiв та перепон, яких вiн не кинувся б долати
ради ©© майбутнього благополуччя. При однiй лише думцi про те, що донька
могла б не пройти по конкурсу, що якiсь там iнститутськi книгогризи могли
б завалити ©© при вступi, майора кидало в лють, i вiн готовий був хоч
зараз iти бо м проти кривдникiв, вдаритись по всiх iнстанцiях, щоб таки
домогтися свого. Дочка .кругла вiдмiнниця, гра на iнструментi,- та як
вони смiють ©© не прийняти? Всiх; поставить на ноги, щоб тiльки захистити
дочку i викрити злочинне кубло, якщо воно там, в iнститутi, завелося.
Любити сво дитя тiльки тим, що нiжити його та вилизувати,- це ще не все,
ти зумiй грудьми пробити йому дорогу, ото буде твоя любов! Влаштування
дитини до iнституту - це, на його погляд, варто було найтяжчо© напруги.
Розпалена уява його малювала боротьбу в усiх складнощах i несподiванках, в
приймальних комiсiях (цiлком iмовiрно!) можна було наскочити на засилля
хабарникiв, котрi вдаються до найхитрiших методiв у сво©й злочиннiй
дiяльностi, хабарi беруть тонко, обачно, через третiх осiб,- про таких вiн
читав у газетах i чув не раз. Хабарiв давати вiн не збира ться,- за це
судять, вiн зумi iнакше розчистити путь сво©й медалiстцi: закутий в лати
сво©х заслуг, тараном пiде вперед, залучить на пiдмогу впливовi сво©
знайомства, якi в нього ще там залишились де-не-де, i, якщо треба буде
вивести шахра©в на чисту воду,- вiн не зупиниться нi перед чим, бо хто ж
ворог сво©й дитинi?
Нащо Лукiя Рясна, яка вже наче принципiальна i до того ж депутатка, а й
та подбала про свого синочка : при конторi влаштову - ластiвок стерегти,
чи то пак радистом на радiовузол... Хiба ж не тепленьке мiсце?
Лiна щодо цього зовсiм iншо© думки.
- Не клепчiть даремно на Рясних,- перечить вона батьковi i поясню , що
Вiталик iде на радiовузол не з метою теплiше влаштуватися, а тому, що там
треба замiни, бо найближчий його друг Сашко Литвиненко з осенi переходить
до iнституту на стацiонар - радгосп посила його вчитися.
- Ах, це все з почуття дружби? - регоче батько.- Ти менi спiвай, спiвай