Гончаров Анатолий. Тронка

льотчик.
Не в хатi стелить синовi мати постелю, стелить йому там, де вiн любить:
надворi, на сухому духмяному сiнi,- копичку ж ту батько недарма приберiг.
Роздягнувшись у хатi, син виходить на подвiр'я в трусах, у майцi. Без
мундира такий простий, такий свiй: Тоня знову крутиться бiля нього.
- Ну, давай уже, розшифру мо,- каже брат. Свiтла ще досить, щоб можна
прочитати ту азбуку з крапок-тире, i Петро ©© чита вiльно, як
звичайнiсiнький текст: _"Пише тобi той, хто в простори ефiру шепоче тво
iм'я. Щоб долетiло воно й до iнших планет. Але не задавайся. Будь
догадливiша. Твiй навiки!"_
- Що ж, вiтаю,- весело каже брат, повертаючи ©й листа.- Тiльки ж тепер
сама опановуй морзянку... Хоча наступного листа вiн тобi, певне, напише
вже знаками давнiх iнкiв...
- Але ж хто, хто? - дiвчина аж кулачки стинала, радiсно нетямлячись.
- Ти знов за сво ,- грима на Тоню батько, пiдiйшовши до них уже з
гирлигою.- Марш звiдси! Матерi поможи он посуд прибирати...
А сина веде до копички, до розстеленого сiна, жде, поки син вляжеться.
I мати пiдходить запитати:
- Не мулько? Не колеться?
- Нi.
- Ну, то й добранiч.
I обо тихо залишають його - вiч-на-вiч iз степом, iз зоряним небом.
Пiвденнi ночi майже без вечорiв, тiльки захiд одпалав - уже темнi
раптово, небо вже - тьма космосу з крупинками зiрок де-не-де. Любить вiн
такi ночi безвечiрнi, i цю тишу, i якусь та мничiсть, гармонiю у всiй
природi, ©х, певне, любили споглядати мудрецi - i халде©, i еллiни...
Спочива степ, набира ться прохолоди пiсля денно© слiпучо© спеки.
Мiсяць зiйшов, прадавн козацьке сонце, на якому тепер наш вимпел
лежить... Лежить та жде когось, зарившись в космiчнiй, не торканiй вiтрами
пилюцi... Хто знайде його? Хто першим туди полетить? Тиша, тиша, мов на
днi океану. Океан мiсячно© ночi розлива ться навкруги. I глибину тишi не
зменшу нi сюрчання коника десь у травi, нi шелест тополиного вершечка...
Як вiн любить цей зоряний степ уночi! Десь пiсня тане далека, наче крiзь
сон. Повiтря чисте, запашисте. А над тобою простiр, всiяний зорями;
свiтлою порошею курить Чумацький Шлях - шлях тво©х пращурiв, що проходили
тут чумаками в чорних дiгтярних сорочках... Проходили i не знали, що над
ними скрутились в спiралi галактики, а тепер i до них, до заглиблених в
безвiсть галактик, сяга твiй розум. Але чи справдi сяга ? Чи справдi наш
розум всесильний, всемогутнiй? Так, справдi, справдi! В найпота мнiшi
глибини отi космiчнi промiнь думки тво © проникне...
Вiтерець дмухнув, i забринiли стебельця сiна, забринiла тирса тонко;
навiть скошена, навiть ставши вже сiном сухим, вона продовжу спiвати
по-степовому.
- Петрику? Ти ще не спиш?
Це Тоня. Не була б вона Тонею, якби й тут, перед сном, не навiдала
брата. Прокралась лисицею, присiла край постелi.
- Ти тiльки не подумай погано про цього листа, Петрику, нiчого такого
не подумай... Я вже й порвала його. Це хтось просто пожартував.
- Ну, а хто ж таки автор?
- Не знаю, й- й. Трiшки, правда, догадуюсь, та тiльки я нуль уваги в
той бiк... Ось ти менi краще про себе розкажи... Про якi-небудь випадки
незвичайнi, пригоди...
Зачувши пiсню десь далеко, брат запитав:
- Де то спiвають?
- Мабуть, на п'ятому вiддiлку... З ферми дiвчата йдуть.
- Гарно спiвають. Ти питала, чи правда, що ми спiва м в польотi. Був у
нас випадок, Тоню... Один наш льотчик забув кисень перед польотом
включити. Клацав у домiно до останнього, а тут команда, схопився, побiг -
зна ш, як це бува ... Набрав висоту, кисню нема, став непритомнiти. З
землi посилають йому команди - не вiдповiда , нiчого не чу i... спiва! Це
бува в такому станi. При зниженнi знову прийшов до тями, посадив лiтака,
навiть не пошкодив. Ну, звичайно, за кисень кому слiд перепало, льотчиковi
само собою, а ми пiсля всього пита мо: "Скажи, що ти хоч ото мугикав? Де
ти пiсню таку видер? Зовсiм якась незнайома..." - "А це,- каже,- мати
колись менi в дитинствi спiвала... Я й сам уже цi © пiснi не пам'ятав, а
як став непритомнiти, вона мимоволi виринула, пробилася десь iз самих надр
психiки..." Так що, Тоню, льотчики не тiльки вiд захвату спiвають.
- Ну, а в отакi ночi ви лiта те?
- Звичайно. Тихо, мiсячно, нiч саме для польотiв.
- I над морем ти лiтав уночi? В зоряну тиху нiч?
- Лiтав.
- Гарне?
- Нам не подоба ться.
- Чому?
- Тому якраз, що зоряне: над тобою небо й зiрки, i пiд тобою таке ж
небо й зiрки. Не зна ш, якi зiрки справжнi... Просто в фантастицi якiйсь
зорянiй летиш... Досвiдченому льотчиковi, звiсно, нiчого, а якщо новачок -
безвiсть, зоряний хаос кругом, лiнiя горизонту втрачена, почина
"виправляти" лiтак, хоч насправдi вiн iде рiвно, "виправля " i завалю ...
Летiти в зоряну нiч над морем для нашого брата, вважай, не менш клопiтна
справа, як i фронт грози пробивати...
- А хiба ви i в грозу лiта те?
- Взагалi-то не випускають, слово синоптика - закон, але ж i синоптик
всього не передбачить...
I, помовчавши, нiби вагаючись, чи розповiдати Тонi, чи нi, брат став
упiвголоса згадувати якогось льотчика, певне близького йому, i те, як
льотчик той перед вильотом запитав свого старшого: "А ото ж гроза?" - i
вказав на тучу, могутню, синю, що над горами сто©ть (бо аеродром ©хнiй
там, де лiси, де високi гори...). "Та гроза й тиждень стоятиме",-
заспоко©в його старший.
Справдi, бува , що вона й тиждень сто©ть там, у горах, а ми лiта мо...
Але на цей раз сталось iнакше...
I далi брат розповiда , як той льотчик попав у страшну грозу над
горами, i такий фронт грози був могутнiй, що нiяк неможливо було його
пробити. Стало темно в лiтаку, тiльки спалахи блискавок, що крешуть
ось-ось бiля тебе, всi прилади вiдмовили, вихiд один - катапультуватись. I
вiн катапульту ться, тобто вистрiлю себе з лiтака разом iз сидiнням...
Але довелось це робити при такiй великiй швидкостi, що й шоломофон
зiрвало, роздягло й роззуло - саме шмаття лишилось на льотчиковi вiд його
бриджiв та вiд чобiт... А найгiрше, що руку пошкодило. Цього вiн, правда,
одразу не вiдчув, виявив травму, тiльки коли потягся до парашута. Не
слуха ться рука! Переломило! Друга, на щастя, послухалась. Шарпонув
парашут, i душа замлiла: парашут розкрився, але драний весь, самi клаптi
над головою! (Нi, не бiйся, Тоню, то просто була система парашута така:
купол не суцiльний, а смужками-стрiчками...)
- I ось уяви собi, летить ця обшматована, обдерта людина у хмарах, i
рука ©й переламана, i життя ©© трима ться якщо не на волоску, то тiльки на
отих парашутних смужках, дощ лл , темрява, електричнi розряди б'ють зовсiм
близько... I все ж та людина почувала себе щасливою, бо вона перемагала й
цю темряву, i грозу, i всю силу стихiй...
- Ну, а де ж приземлився той льотчик?
- Приземлився в якомусь мiжгiр'©, в гiрськiй ярузi... Першим знайшов
його там чабан (у горах теж чабани), пита : "Ти наш?" I дивиться на
тебе, мов на прибульця з iнших свiтiв...
Затамувавши подих, слуха Тоня брата. Сидить, не шурухне, поклавши
голову на пiдiбганi колiна. А коли брат замовк, по якiйсь хвилинi
запитала:
- Ну, а тепер... Вiн знову лiта ?
- В нас прислiв'я: бiльше лiта ш - бiльше живеш... Трохи вiдлежався,
рука зрослася, i знову - в полiт! Правда, вiн тепер тимчасово на iнших
лiтаках, на важких машинах утюжить небо...
I в його iнтонацi© Тоня вiдчула щось схоже на смуток чи жаль за чимось.
- Скажи, Петрусю, льотчик оцей, що катапультувався... це був ти?
Брат засмiявся, злегка штовхнув ©© в плече:
- Iди. Вiдбiй. Спати пора.
- Знаю, знаю, то був ти! - вигукнула Тоня, пiдхопившись i вiддаляючись
до хати.- А пiсля тако© катапульти в космос послати можуть?
- Можуть,- заспоко©в вiн ©© весело.
I знову тиша, безгомiння степу, тiльки стебельце сiна рiвно бринить,
торкнуте нiчним вiтерцем, заколису . Солодко слухати йому цю одвiчну
музику степу, що ©© нi на яких iнших планетах не буде... Влiгся зручнiше,
в легеньку ковдру закутавсь - i тiло розтануло.
А по степу поволi руха ться отара, i незвичайний цi © ночi бреде коло
не© чабан. Об'©ждчик зустрiв би - не впiзнав. Не в шапцi сьогоднi старий
чабан, не в картузi затяганому, а в бравому льотчицькому кашкетi, що крила
на ньому е. В руках гирлига, на головi розкiшний льотчицький кашкет при
мiсяцi поблиску ... Догадався б об'©ждчик: при©хав, значить, Горпищенкiв
син у вiдпустку.
Спить син, спочива на сiнi, одежа його лежить у хатi, акуратно
складена на стiльцi, i тiльки кашкет оцей з крилами цiлу нiч ходитиме по
степу при отарi, i аж удосвiта, коли вже першi реактивнi загуркочуть у
небi, повернеться кашкет знову до хати й тихо ляже зверху на доладне
складений льотчицький мундир.



II. АЗБУКА МОРЗЕ

Починаючи з досвiтку i цiлий ранок над радгоспом гуркочуть лiтаки.
Лiтаки володiють пiднебессям, а низько над радгоспними землями
бiлокрила армiя чайок наступа на кузьку. З ранньо© весни побачиш цих
птахiв у степу; трактор оре, а вони в'ються за ним бiлою заметiллю, йдуть
попаски за плугами, визбирують iз рiллi хробакiв. Та найбiльше роботи ©м
зараз, коли хлiба стоять у наливi, коли ненажерна кузька пластмасове
поблиску всюди на колосках, випиваючи з них молоде молочко.
З самого рання летять чайки в поля, у глиб суходолу, летять, мов на
роботу, i трудяться, аж поки спека не вдарить. Працювали б i далi, якби
було де напитись.
- А щоб ©х згага не томила, розставили б ви ©м там, у степу, коритця з
водою,- порадив якось Горпищенко-чабан головi робiткому Лукi© Назарiвнi
Ряснiй.- Вони тодi вам цiлий день трудитимуться... Без зарплати. I без
трудоднiв. Не те що ми, грошолюби.
В обов'язки Лукi© Назарiвни не входить брати шефство над пернатими,
однак вона не залишилась глухою до чабаново© думки. Вдома Лукiя Назарiвна
подiлилася цим iз сином сво©м, Вiталi м.
- Тiльки ж i коритця для водопою... Хто ©х робитиме та з чого?
А син i пiдказав... Наступного дня старшокласники в години виробничого
навчання уже готували бiля майстерень водопiйнi коритця для чайок. Брали
для цього старi, спрацьованi скати, розрiзали ©х навпiл по кругу, i з
одного ската виходило по двi круглi, оригiнально© форми посудини, а коли
яка протiкала, то ©© тут, на ходу, й вулканiзували.
Самим же старшокласникам випало й везти грузовиком сво© вироби на
третiй вiддiлок, розставляти коритця на його землях, помiж хлiбами.
Повен хлопцiв i дiвчат грузовик мчить у вранiшнiй степ. Вiд високих
хлiбiв ще тiнь прохолодна ляга на шлях, бо сонце тiльки пiдiйма ться,
воно ще червоне, не слiпуче, не розплавилось вiд власного жару, воно ще як
квiтка; i таке воно тобi гарне, як i цей степ та небо, вмите росою, все
тобi смi ться навкруги, особливо коли ти сидиш у кузовi, де повно
веселощiв-жартiв, де гаряче й тiсно вiд тво©х друзiв-однокласникiв, для
яких ця експедицiя в степ обернулась на найвеселiшу прогулянку!
Пiсля школи, пiсля класiв - опинитися серед такого роздолля... Це той
степ, де людина з гирлигою ще недавно була як цар, де елеватор, що виднi
на обрi©, зда ться зовсiм близько, хоч до нього пiшки два днi ходьби; це
край рiвнин неосяжних, де природа розмахнулася широко, щедро, з океанським
розмахом... Зеленi вали посадок. Темнi далекi скирти, що, мов голови
китiв, протягом дня виринатимуть з океану марева. Чабан з отарою на смузi
неба... А далi на пiвнiч - хлiба й хлiба, смаглявi густi пшеницi, що
навiть юне десятикласницьке око радують сво©м повноколоссям.
Понад двадцять тисяч гектарiв землi в однiм господарствi, тридцять
тисяч тонкорунних овець бродять отарами по степових вiддiлках - такi тут
масштаби, такi простори. Бува , влiтку дощ над одним вiддiлком пройде, а
над другим його в той день i не бачили, тiльки дiтвора постриба на шляху
по пилюцi, погаласу до неба: "Дощику-накрапайчику, накрапай, накрапай!.."
Колись би тут могло розмiститися цiле князiвство, а зараз це все одне
трудове чабансько-хлiборобське господарство, i керують ним такi, як
Вiталi ва мати - депутатка й голова робiткому, та вiчно заклопотанi
керуючi вiддiлками, та гроза ©хнiй - директор радгоспу Пахом Хрисантович,
сухарюватий, хворий на виразку шлунка чоловiчок, що i вдень сидить у
сво му кабiнетi при свiтлi лампи, як Дiоген у бочцi, бо вiкна йому
знадвору затуля зеленими лапами листатий веселий виноград. На стiнi в
директора карта радгоспних земель, що витягнулись чоботом на десятки
кiлометрiв вiд моря в глибину материка, i коли Пахом Хрисантович показу
при©жджому цей чобiт на картi, то не забува додати:
- Бачите, ми формою, як Iталiя.
Iталiя не Iталiя, а простiр такий, що спiвати хочеться, i пiсня сама
собою схоплю ться над десятикласкицьким грузовиком.
Спiвають усi, за винятком Лiни Яцуби, дочки майора-вiдставника, яка в
©хнiй школi не так давно i чи не зна ще всiх ©хнiх пiсень, чи, може, в
не© якась незлагода вдома, бо пiд очима у Лiни аж синьо - наче плакала
вночi. Коли Лiна не в дусi, ©© краще не чiпати, хай сидить собi ото
вiдлюдком в самiм кутку кузова та спогляда степ.
Зате дзвiнкоголоса Тоня Горпищенко вiд заливистого спiву аж
розблищалась сво©ми горiхово-карими, так i гра , пострiлю ними по
хлопцях, не помiча , зда ться, тiльки сусiда свого - Вiталика Рясного, хоч
вони й сидять обо на одному колесi: вiдтиснувши хлопця, Тоня вiльно
змостилася поряд iз ним, а помiчати - не помiча .
А Вiталик цей вартий бiльшо© уваги, дарма що ото нiяково щулиться бiля
Тонi та хова розгублену усмiшечку в долоню, вартий вже хоча б тому, що не
раз витягував Тоню за вуха по фiзицi та математицi... Навдивовижу
тямковитий хлопець: i вчиться добре, i руки ма просто золотi, для
домогосподарок свого кутка вiн в технiцi авторитет найвищий. Полагодити
примус, керогаз, замiнити розетку? Бiжи гукай Вiталика Рясного. Треба
комусь поставити антену над хатою, заглянути в радiоприймач,- знову ж
кличуть свого покладистого механiка, i вiн iде на цей промисел
безвiдмовно, працюватиме до ночi, поки не зробить що слiд. Подоба ться
йому копатися в усьому та вигадувати рiзнi штуковини. А дома там у нього
просто чудеса: цi © весни вiн сконструював у себе якусь особливу
телевiзiйну антену, таку, що ловила що йому заманеться; з усього кутка
стали бiгати до Вiталика дивитися на те диво, на тi випадковi блукаючi
зображення, що то одне, то друге раптом промайне по екрану, невiдомо
звiдки i взявшись: той каже, грецьке, той - iталiйське, а той пiвжартома
висловлю догадку, що це, може, з Марса. Так було, аж поки не дiзнався про
це товариш Яцуба, вiдставник.
- Ти, мiл йший, лови, лови, та знай що,- якось насварився вiн на
Вiталiя.
Хлопцевi б промовчати, а вiн вiдгризнувся:
- Ви менi не указ.
- А хто ж тобi указ? Ти, чого доброго, станеш весь свiт ловити?
- Якщо вдасться - ловитиму.
- А дозвiл? Хто дав тобi на це право, мiлейший?
- А хто дав вам право чiплятись до мене?
- Не тобi питати мене, молокосос. Я по праву старшого з тобою говорю. I
настiйливо раджу: поверни антену куди слiд. Вiталiй тримався вперто, але
кiнчилося тим, що майор кудись подзвонив, кудись написав i таки домiгся
того, що хлопець мусив переробити антену й направити ©© на свiй обласний
телецентр.
- Оце наспiвались, мiл йший,- пiдморгу до Вiталiя Грицько Штереверя,
вкублившись мiж дiвчатами, i всiх розсмiшило це його "мiл йший", бо
знають, в чий город камiнець; одна Лiна, ображена за батька, глянула на
Штереверю гостро, серйозно:
- Хочеш, щоб я встала? Зупиню машину й зiйду!
I смiх ту ж мить припинився, а Тоня, щоб загасити iнцидент, вигукнула
буйно:
- Гляньте, вiдьма наша нас доганя !
"Вiдьма" в ©© устах - це ота пузата цистерна-молоковоз, що вiд само©
Центрально© кушпелить услiд грузовиковi, далеко блищить з куряви написом
"МОЛОКО", хоч зараз вона везе звичайнiсiньку воду.
В повiтрi вже багато чайок, що мчать мовби навперегiнки з грузовиком;
великi, слiпучо-бiлi, вони летять гiнко, розмашисте, поспiшають
невiдхильно у степ на роботу.
- Ось вони, нашi трудiвницi,- каже Алла Ратушна, задерши в небо сво
маленьке, в ластовиннi личко.- Я читала, що в якомусь мiстi сто©ть
пам'ятник чайцi...
- Чайкам? Пам'ятник? - недовiрливо витрiща ться Штереверя.- За що така
честь?
- За те, що врятували людям поля вiд нашестя сарани. Хiба за це не
варто?
Дедалi бiльше чайок. Видовище вражаюче, мальовниче : безмежжя хлiбiв, а
над ними - безлiч бiлих крил у польотi... Мигтять, вiражують, на льоту
хапають, здзьобують кузьку з колоскiв. А грузовик ©м, мабуть, зда ться
суденцем, так i шугають над ним крилато-бiлi чорноголовi красунi...
- Зна те, як вони звуться? - вихоплю ться Марiйка Ситник, жвава,
кирпатенька.- Середземноморськi!
- Невже вони аж звiдти? - Тоня чи не вперше за дорогу оберта ться до
Вiталика.
Хлопець вiдповiв глухо:
- Вони i в нас на Смаленому гнiздяться. При згадцi про Смалений весь
гурт хлопцiв i дiвчат з смiхом зверта погляди на Кузьму, свого
атлетичного складу однокласника:
- Ось кому Смалений впомку!
- Ось хто до нових вiникiв його пам'ятатиме!.. Острiв Смалений,
найближчий iз цiлого архiпелагу островiв, що належить державному
заповiднику, вони вiдвiдали ще пуцьверiнками-п'ятикласниками пiд час
однi © з екскурсiй, що ©х любить органiзовувати незмiнний ©хнiй бiолог
Василь Карпович, який i зараз ©де з ними, тiльки сидить не в кузовi, а
поруч з водi м, у кабiнi. А тодi вiн пiшки, походом повiв ©х на Смалений,
який зветься так тому, що колись там баклани жили, влаштовували сво©
пташинi ярмарки, i коли сiдали, то стiльки ©х було, що острiв ставав вiд
них справдi як смалений. Пiд час ©хньо© екскурсi© бакланiв на Смаленому
вже не було, зате чайок та крячкiв не злiчити, вони там гнiздилися
величезними колонiями. Коли баркас з юними екскурсантами причалив до
острова i вони висипали в його заростi, то цiла хмара - бiла! криклива! -
знялась над головою, сонця не стало видно за птаством, що не переставало
лiтати й кричати весь час, доки дiтвора перебувала на островi. Крiм чайок,
були там качки-крохалi, i качка сiра, i велика, така славна пеганка, i
морськi голуби... Iдеш, а на землi нiде ногою ступити: гнiзда, яйця,
голенькi пташата плутаються в травi, однi вже вбираються в пух, а тi лише
вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього свiту, щоб
знятись i полетiти над ним, подивитись, який вiн .
Екскурсiя ©хня тодi розбрелася по острову, а там лобода татарська вища
тебе. Вiталiй, найменший в класi, почував себе в нiй, як у лiсi,
продирався крiзь щавель кiнський, крiзь бур'яни всякi - в небi сердита,
криклива хмара птахiв, а пiд ногами шурх! та шурх! - гадюки. Оцей Кузьма,
що зараз сидить та регоче, як дорослий дядько, тодi був ненароком наступив
на гадюку, i вона вжалила його в ногу - ох, як вiн галасував! Василь
Карпович, прилiгши, сам висмоктував з нього отруту, а за вчителем i Тоня
припала - висмоктувала та спльовувала вбiк, i всiх вразило, що вона не
бо©ться, i в школi про це потiм в стiнгазетi писали, а вона тiльки
знизувала плечем:
- Пхи! Що тут такого? В мене батько чабан, вiн мене навчив.
I хоч Кузьма пiсля того таки перехворiв, температуру йому нагнало, i
нога була як колода, але, бач, вижив, i тепер видно, що той укус на
здоров'я пiшов йому: вигнався, плечима ширший за вчителя.
- "Красную Москву", Кузьмо, хоч би Тонi подарував,жарту Марiйка
Ситник.- За невiдкладну допомогу в будяках...
- Вiд нього дiждешся,- нахмурю ться вдавано Тоня, хоч очi налитi
смiхом.- Бо©ться навiть у кiно повести.
- Ай поведу!
- Та ще чи пiду. Спершу вуса заведи! А то й пуху нема!
- Iч, оса! Недаром кажуть, що в кожнiй жiнцi три краплi гадючо© кровi
...
- А скiльки в тобi зосталось? Ох, як ти тодi репетував. Аж нiздрi
зеленiли! Аж пуп вилазив!
На поворотi ©х силою iнерцi© звалю в купу, падають одне на одного,
вищать, лящать, а Вiталi вi хочеться, щоб ще бiльше було таких вiражiв,
щоб дорога ©хня не кiнчалася, щоб Тоня частiше отак падала на нього
гарячим тугим сво©м тiлом.
Та ось машина зупиня ться серед хлiбiв, i всi учасники експедицi©
висипають з кузова, летять на землю порiзанi гумовi скати, i Василь
Карпович, сивовусий, бадьорий, гука весело:
- Ану, розбирайте ©х, оцi вашi колеса фортуни!
I Вiталик хапа саме те, на якому вони сидiли разом з Тонею, хапа i
хомуток надiва на шию через плече. Колесо при мно пахне гарячою гумою та
пилом тих невiдомих дорiг, по яких воно прокотилось, а пшеницi, що стоять
вiд обрiю до обрiю, теж пахнуть, аж п'янять, i створюють якийсь урочистий
настрiй. Колосся зблизька величезне, воно саме налива ться, а по колосках
блищать всюди темно-коричневi гудзики занiмiлих кузьок, що ©х чайки,
в'ючись, схоплюють просто з колоса.
Василь Карпович розпоряджа ться, що робити, кому куди йти, а Вiталiя й
Тоню, може, тому, що вони стояли поруч в цю мить, вiн посила разом:
- Несiть i несiть он туди межiвником, там поставите...
Тоня, пiдхопивши бiдон iз водою, подалася попереду, а Вiталiй iз сво©м
скатом за нею, вiн так i несе його, перекинувши через плече, мов рятiвне
коло, але й коло це не ряту хлопця вiд того хвилювання, що збурило його,
як тiльки вони вiддалилися вiд шляху i залишились удвох. Доки сидiв з
Тонею в кузовi, почував себе так, нiби на однiй партi з нею сидить, а
зараз i слова не знаходить, власна нiяковiсть скову його, i гаряча кров
раз у раз бурха в обличчя.
Тонi ж як нiде нiчого, подалася й подалася попереду, все далi мiж
хлiба, тiльки шумлять в цупких пирiях ворсистi ©© шаровари, а зверху на
них розвiва ться легеньке ситцеве платтячко. Тоня крутить головою -
роззира ться, русяве волосся блищить на сонцi, воно зiбране в жмуток,
пiднялося кiнським хвостом, що, непокiрно вигнувшись на потилицi, робить
Тоню зараз чимось схожою на римського во©на. Було ©й уже за той модний
передчасний хвiст, критикували на шкiльних комсомольських зборах, але до
не© якось i критика не липне, вона й пiсля того весела, безжурна,
зда ться, тiльки й жде атестата зрiлостi, щоб уже нi вiд кого не залежати
i вiльно крутити собi зачiски, якi захоче.
А межiвниковi ©хньому й краю нема, кудись вiн побiг аж за виднокрай, i
тiльки колосся хилиться звiдти i звiдси, та польова вика синi , березка
плута ться пiд ногами, та червоне, росяно пала горошок...
Нарештi вона зупиня ться. Ставить бiдон i озира ться навкруги. Висока
могила-курган здiйма ться неподалiк серед розриву хлiбiв, оборана,
неторкана, в сивих полинах. Нiде нiкого, тiльки грузовик та цистерна
визирають над пшеницями хтозна й де та вiддаленi голоси долинають - десь
наче аж за обрi м перегукуються хлопцi.
Небо чисте, тiльки на виднокрузi ледь помiтно проступають
перламутрово-бiлi хмарки-оболоки. Недовге ©хн життя: як непомiтно
з'явились, так непомiтно й зникнуть, розтануть до полудня. А зараз ще
бiлiють, мов вiтрила далеких фрегатiв, обступають по видноколу цих двох,
що на межiвнику, чарують зiр сво©м вiтрильним повногруддям.
- Ну, клади ж,- першою схаменулася Тоня.- Скидай того хомута.
Це вона про його колесо, з яким вiн так i стовбичить перед нею, нiби
забув, для чого його сюди волiк.
Вiталiй сто©ть похнюплений. Йому ста жарко, якось аж млосно пiд ©©
поглядом, наче це перед ним не Тоня, а якась незнайома дiвчина, що
розгляда його майже критично. Мовби ©© очима вiн глянув цi © митi на себе
i побачив постать свою незавидну i як вуха горять, а це дурацьке колесо,
вiн почува , робить його ще меншим, йому зда ться, що Тоня блиска з-пiд
чорних брiв на нього аж наче з погордою, ©©, зiркооку, мовби диву , що це
за хлоп'я перед нею залiзло у колесо i сто©ть нi в сих нi в тих. Там, де
мусив би стояти красень, полiгонний лейтенант який-небудь, нахнюплено
сто©ть вiн, майже пацан, з вiхтиком солом'яно© чуприни на головi, з очима
буденно-сiрими, дрiбненькими, з обличчям худим та в плямах веснянкуватих,
нiби в солонцях...
- Отут кладiмо! - виводячи хлопця з зацiпенiлостi, вказу Тоня мiсце на
межiвнику.
Вiталiй, однак, помiча , що й Тоня зараз якась не така, якась сторожка,
строгiша, не посмiха ться до Вiталiя так безтурботно, як, бувало, в школi,
пiд час перерви.
- Та жвавiш повертайсь! Не снiдав, чи що?

Вiталiй, почуваючи себе недорiкуватим i безсловесним, мовчки скида з
себе свою завулканiзовану гуму, слухняно кладе колесо в пирiй, де вказала
Тоня, потiм, нахилившись, ще навiщось поправля його, нiби це ма якесь
значення для чайок. Тоня дiловито налива з бiдона води, зоставля трохи,
щоб i собi напитись, i одразу ж припада до бiдона й п' нахильцi, i, поки
вона п' , Вiталiй невiдривне дивиться на не©, на ©© витягнуту до бiдона
тонку смагляву шию. П'ючи, Тоня аж залилася, аж за груди потекло, i вона,
втративши свою ту сторожкiсть, щиро, дзвiнко засмiялась вiд холодного
водяного лоскоту.
- Хочеш? - глянула вона й на Вiталiя, коли напилась.
I, передаючи йому бiдон, ненароком чи навмисне торкнулась рукою його
руки. Ледь-ледь торкнулася, а хлопець вiд того доторку весь спаленiв i
враз пройнявся якоюсь досi не знаною нiжнiстю до всього.
Пити йому, власне, не хотiлося, але вiн теж став дудлити цю теплу вже
воду, набрану сьогоднi на Центральнiй з артезiана, а як напився, решту
води вилив у гумове кружало, у це розпластане серед пирiю ©хн колесо
фортуни. Тепер води в ньому було майже повно, вiднинi в спеку з нього
питимуть чайки. Обо стояли над колесом притихлi, ждали, поки вода
заспоко©лась, i поволi стало проступати з не© глибоке-глибоке небо i ©хнi
напiвзатемненi, напiвосвiтленi сонцем нахиленi над колесом обличчя. Чайка
пролетiла в небi, i ©© теж було видно у водi.
- Тiльки чи найдуть вони цей наш водопiй, Вiталику, га?
Вiн прогув якимось нiби не сво©м, згубленим голосом:
- Найдуть...
Пiсля цього вони ще деякий час дивилися на це розстелене у них пiд
ногами небо, i вже й самi не впiзнавали себе в ньому, були вони i вже нiби
й не вони.
- Крейсер!
- Крейсер зайшов у затоку!
Це хтось гука з Кургана, там уже, на самiй вершинi, зiбрався гурт
хлопцiв i дiвчат; вони дивляться кудись у бiк моря, а до них iншi
збiгаються звiдусiль, навiть Василь Карпович у сво©м бiлiм картузi подерся
по крутосхилу кургану до гурту.
- Гайда! - гукнула Тоня й першою шугнула в хлiба.
Незабаром обо вони уже були там, серед однокласникiв.
Коли збiгти на цю могилу, на саму вершину цього покритого сивими
травами глобуса, то звiдси видно далеко, видно, як степ маревiе на
пiвдень, а край нього на обрi© ракетним слiпучим металом блищить смужка