Гончаров Анатолий. Тронка

гостi. При©здить вiн все такий же стрункий, як i в молодостi, пiдтягнутий,
з невигаслою привiтнiстю в очах, тiльки щоразу бiльше сивини срiблиться на
скронях та втомленiшою ста усмiшка.
А одного лiта капiтан не при©хав. Був вiн з науковою експедицi ю у
водах океану, якраз у тих водах, над якими вставали тодi сатанинськi гриби
атомних випробувань.
Стара Дорошенчиха, що уважнiше за всiх у радгоспi слухала передачi
радiо, що тривожнiше за всiх синоптикiв переживала звiстки про пересування
циклонiв та ураганiв, першою почула i про цi океанськi випроби. Почувши,
знетямлена вискочила з двору з костуром у руцi, подалася на пошту. Аж люди
на вулицi сахались вiд не©, а вона нiкого не бачила, навально простувала
мимо них сво ю чоловiчою сягнистою ходою. На пошту, де ©© ранiш ждали
добрi звiстки вiд сина, вона завжди заходила урочисто, мов у храм, i
звiдти поверталась просвiтлiла, iз загадково усмiхненим лицем,- на цей раз
вона вдерлась роз'ярена, з повним ротом проклять:
- Що вони там думають, iроди? Що вони роблять, трясця ©м у печiнки?!
I стукала об пiдлогу костуром, розпатлана, кiстлява, кричала у вiконце,
де сидiла саме одна з ©© "невiсток" :
- Пиши! Блискавки пиши! Радiограми!
- Кому ж писати? - розгубилася та.
- Мiнiстрам усiм! Президентам!.. Що вони думають? Люди ж у морi! Син
мiй там!!!
Всi службовцi збiглися на бучу - i поштовi, i з ощадкаси, нiхто до ладу
не знав, як виконати Чабанишину вимогу, але й вiдмовити ©й було неможливо,
зда ться, вона тут i очi повидирала б тому, хто вiдмовився б приймати цi
©© послання.
- Пошлемо, пошлемо,- заспоко©в Чабаниху завiдувач пошти.
I тiльки пiсля цього буря гнiву ©© змiнилась слiзьми, слiпа вiд них,
попленталась вона додому, пiшла ходою тяжко розбито© горем людини. Як сiла
бiля хати, то й сидiла так аж до ночi.
Сусiдки та "невiстки" прибiгали навiдувати, питали, чи не треба чимось
допомогти, але вона неохоче й озивалась до них. Пустили потiм ясу, що
звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вiрив, бо в очах у не© видно
було непотьмарений розум, в темнiй глибинi ©х стояв закипiлий бiль.
Цiлими днями сидiла й мовчала, тiльки коли якось став накрапати дощ,
вона озвалася до дiтей, застерiгаючи, щоб не бiгали пiд дощем, бо тепер,
мовляв, дощi поганi.
Ждала вiстей. Аж пiсля того, як атомнi випробування в океанi було
припинено i вiд сина прийшла уже з радянського порту радiограма, що вiн
цiлий i неушкоджений,- мати мовби ожила, душа ©й стала на мiсце. Правда,
Чабаниха й тодi зосталася певною в тiй думцi, що це вона сво©ми
посланнями-блискавками врятувала сина, вiдвернула вiд нього в океанi
нещастя.
А тепер син ось уже вдома.
Зорi свiтанок, а вiн лежить, спить солодко, i мати ходить навшпиньках,
щоб не розбудити, обережно ставить йому бiля узголiв'я склянку трав'яного
настою - хай вип' натщесерце, як прокинеться. Коли вiн тiльки поскаржився
пiсля при©зду, що головнi болi часто мучать, вона заспоко©ла його
переконано, твердо:
- Я знаю такi травки в степу, ©х треба до схiд сонця збирати, зроблю
настiй i хоч якi головнi болi знiму... Один до мене аж з мiста при©жджав,
сам лiкар, а я зробила йому настою iз свого зiлля, переказував -
допомогло... Допоможе й тобi.
Зна вона також, що в сина негаразд iз очима, час вiд часу погiршу ться
зiр, але певна вона, що й це пройде, це в нього просто кров прилива ,
треба заспоко©тись; його темнi в черепаховiй оправi окуляри мати не
злюбила одразу, забрала, заховала, не да користуватися навiть в пору
найбiльшого блиску повiтря :
- Орли на сонце дивляться, а який зiр? До ранкового чаю мати ставить на
стiл тарiлку з уламком свiжого, налитого медом щiльника, це вона робить
так само тихо, крадькома, щоб не потривожити сина, а вiн тим часом уже
прокинувся, вже напiврозплющенi очi весело стежать за матiр'ю. Вона аж
вiдмолодiла з його при©здом, шапарю , не зна втоми. Хто по-справжньому
щасливий з його переходу на життя безмандрiвне, осiле, так це, звичайно,
вона, мати. Вже й те добре, що ©й принiс вiн вiдраду, хай хоч трохи зазна
спокою, а ось чи здобуде вiн тут спокою собi? Не зна мати всього, тяжко й
самому думати про це. Кинуто якiр, i, зда ться, надовго, ©дь, сказали
йому, пiдлiкуйся, вiдпочинь, а там покличемо. Та чи покличуть? Повно
друзiв у пароплавствi, але ж бува , що й друзi безсилi чимось допомогти. В
його становищi залиша ться тiльки вiрити в чудо народно© медицини, в оцi
материнi травки та корiння, до яких вона - цiлком в дусi часу - ще й по
таблетцi пiрамiдону дода . Хiба ж не iронiя долi; в той час, коли ма ш
досвiд, знання, жадання дiяльностi, в той час, коли дух твiй ще
порива ться до життя повносилого, повнокровного... опинитися раптом тут, в
тихiй заводi, де, може, вiчний штиль тебе жде!.. Стеля. Мисник над
одвiрками. На ньому - потемнiлий вiд часу, ледь помiтний козак iз списом
та рублена криниця. Давно намальовано ©х. Звiдси починалось життя, тут,
зда ться, ма й замкнутися коло... Ночував у бамбукових хатинах, у
готельних клiтках хмарочосiв, пiд зорями пiвденних морiв, в задушнi, паркi
ночi виносив постелю з каюти на бак i там ночував, а тепер ось знову на
лiжку свого дитинства, знов темнiв тобi намальований козак iз списом та
криниця... Невже це i все? Невже промайнуло життя? Як лiтня летюча гроза,
вiдшумiло, дощами рясними сяйнуло, пройшло...
Один з останнiх його рейсiв був винятковим, десятки тисяч миль пройшов
на сво му бiлому кораблi з океанологами, з науковою експедицi ю на борту.
Дно океанське вивчали. Вiдкривали пiдводнi вулкани. Кряжi гiрськi виявляли
пiд водами океану i нiкому не вiдомi до того западини, ущелини. Брали
планктон, вивчали циркуляцiю вод, будову земно© кори. Дорошенко i сам
захопився роботою експедицi©, брався часом за те, що зовсiм не входило в
обов'язки капiтана. "Давно вже щось ми не тралили",- скаже вченому сво му
друговi - начальниковi експедицi©, i коли той накаже класти судно в дрейф
i спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам ста до лебiдки. Таке
тралiння - операцiя довготривала, треба робити все з витримкою, ма ш
справу з глибинами величезними... Здорово втомились в цьому плаваннi,
почорнiли, бородами позаростали, зате скiльки побачили рiзних чудес...
Бiлiв його красень корабель у водах найвiддаленiших архiпелагiв,
бiлоснiжне сяяв пiд пальмами таких островiв, де ранiш нога його
спiввiтчизникiв не ступала. Чорнi острiвнi губернатори давали прийоми на
його честь... Мiсцевi жителi з ранку й до вечора товпились бiля причалу,
виникала черга i тих, що бажали потрапити на судно, подивитись, як живуть
радянськi моряки.
А потiм той випадок в океанi, що мало не скiнчився трагiчно... Нiхто з
учасникiв експедицi© не бачив самого вибуху, не бачили вони над просторами
океану того зловiсного апокалiптичного сонця, що його засвiтила варварська
рука. Та хоч були вони в iншому становищi, нiж японськi рибалки, i
смертоносним попелом палубу ©хню не засипало, проте вiн, Дорошенко, до
кiнця життя пам'ятатиме вирази облич сво©х вчених, коли в дощовiй водi
було виявлено небезпечнi ознаки...
Всiх належних заходiв було вжито. Палуба й надбудови були ретельно
промитi. Однак Батькiвщина за них була вже в тривозi. Негайно вернутись в
найближчий вiтчизняний порт! - такий одержали по радiо наказ. Перервавши
сво наукове плавання, з гнiтючим почуттям iшли до рiдних берегiв. Ще не
ввiйшли в гавань, як назустрiч ©м вимчав з порту катер з цiлою групою
лiкарiв i суворий молодий дозиметрист, закутий в панцир професiйно©
витримки, першим пiднявся на палубу.
На щастя, виявилось, що судно не заражене, люди здоровi.
Бiлоснiжний корабель його i зараз десь в експедицi©. На цей раз судно
повiв колишнiй Дорошенкiв старпом, його вихованець. Де вони йдуть? На яких
широтах? Щасливий був би зараз не те що капiтаном, рядовим матросом
потрапити до них на борт. З радiстю дра©в би палубу, чесно вистоював би
матроську вахту, з пiвслова кидався б пiд час бурi натягувати вподовж
палуби штормовi лi ри... Аж дотепер не знав, що так важко буде йому
розлучатися з тим життям, з вахтами, запахом канатiв, солонiстю моря,
кигиком чайок...
Вста , випива материне чаклунське зiлля, босий виходить походити по
двору, по холодному споришевi. Клубок червоного сонця пала крiзь
туманно-м'якi тамарисковi заростi, небо над степом чисте, i лiтак, як
рибина, пiшов угорi, крiзь прозору океану блакить. Не чути звуку, лише
видно обтiчний риб'ячий силует його, потiм нарештi долина i звук, далеко
позаду лiтака зрина вiн, той потужний реактивний гуркiт. Лiтак полинув
сам по собi, а гуркотiння живе окремо вiд нього, живе, мов згадка про його
полiт.
Мимо двору йде Лукiя, квапиться кудись.
- Доброго ранку! - каже вона, уповiльнюючи крок бiля хвiртки.
- Доброго ранку, Лукi .
- В область ©ду... Може, доручення буде яке? Дорошенко пiдходить до
хвiртки, дивиться на Лукiю, свiжу, щойно вмиту, i вона, як дiвчиною,
одразу шарi ться пiд його поглядом, шарi ться так густо, що аж наче сизою
памороззю злегка беруться ©© налитi щоки, а в очах сльози нiяковостi вже
блискотять, свiтяться, вiд них i очi повно наливаються свiтлом. "Ну, чого
ти й досi нiяковi ш, Лукi ?" - так i хочеться спитати.
- То якi доручення будуть? - повторю вона.
- Привiт Пахомовi передай. Ти ж побува ш у нього?
- Неодмiнно.
Не уник-таки хiрургового ножа ©хнiй Пахом, упертий ©хнiй подвижник...
Схопило бiля силосу так, що лiтаком довелося вiдправляти небораку в
область - того ж дня й прооперували... Пiлот Сiробаба, цей рум'янощокий
житт люб з чорним викоханим вусом, розповiдав потiм в радгоспi, що
директор ©хнiй i там нiби, пiд ножем хiрурга, репетував сво ©: "Не
досилосував же! М'ясо не здав! Вовну ще не всю на фабрику вiдправив!.."
- Рано, рано скрутило Пахома,- задумливо каже Дорошенко.
- Видряпа ться.- В голосi Лукi© не почува ться смутку.- Такому клопоти
i вмерти не дадуть... Ну, бувай...
I вже вона йде, ©й пора, кивнула на розвiтання, самими вiями
попрощалася, i Дорошенко вловив, як очi ©© в цю мить ще бiльше налилися
свiтлом. Пiшла. Коси Лукi скрученi на потилицi високим тугим вузлом.
Дорошенко в присмутку дивиться на той вузол, йому аж трохи шкода ста , що
Лукiя вiддаля ться вiд нього, що, призначенi для мiста, високi каблуки ©©
постукують все далi розмiрене й гордовито. Лукiя - ось його щедра
молодiсть, ось чи ю дружбою вiн може пишатись... Щоправда, не все так
сталося, як гадалося, але ще й досi в душi зосталося жевриво вiд того
кострища, яке таким жарким полум'ям було спалахнуло колись... Ось вiн, ще
молодий, повен любовi до не©, в Буенос-Айрес iде, в перший самостiйний
рейс. Осiнь, негода, нiч, iз тих ночей, що трощать кораблi, що стугонять
стихiями, у шквалах розмотують тривожнi сигнали SOS... Реве, бушу
Атлантика, а в розвированiм океанi неба тривожний мiсяць бреде. дина
розбухла цятка, жовток свiтла серед тьмаво-срiблястого безмежжя, серед
вировища й хаосу хмар. Буруни, кудлатi, мов леви, йдуть i йдуть з
просторiв ночi, ростуть, обвалюються, стрясають ударами судно. В другiй
половинi ночi шторм досяг тако© сили, що катастрофа здавалась декому
неминучою, i якщо ти не втратив тодi самовладання, вивiв судно, то, може,
це й тому, що був не сам, що й серед атлантичного вировища вона, Лукiя,
знаходила тебе iз ся вом сво©х закоханих очей.
I зараз, проводжаючи поглядом Лукiю, Дорошенко вiдчува , як
пробуджу ться в ньому давня до не© нiжнiсть, росте нездiйсненна жага щось
повернути, щось повторити - далеке, як молодiсть, невловиме, як сон...
Вдруге розпочати життя - цього ще нiхто не зазнав, нiкому iз смертних ще
не вдавалось обминути той похмурий останнiй порт, що ранiш чи пiзнiш, а
кожного жде... Пахом-однокашник згорiв на роботi, а його, Дорошенка, ще
обiцяють покликати... Та чи покличуть? Чи, може, це вже не тимчасова
недуга, а саме тво вечорiння владно на тебе наступа ? I саме тодi, коли
так багато тобi вiдкрилось! Краса свiту, яку ти в юностi й не розумiв
по-справжньому, принаймнi не помiчав, не дорожив нею так, як зараз...
Краса людських облич, поглядiв, вчинкiв, поривань... Все життя мовби
тiльки тепер вiдкрива ться тобi в сво©х найiстотнiших зв'язках i
досто©нствах. Може, це й те, що звуть мудрiстю? Думка ясна, мозок
свiтиться, як казав улюблений його художник. А день вечорi ... I з цим
змиритися? Ослiпнути до синяви небес, оглухнути до далеких гудкiв океану?
Невже не потрiбно бiльше тво вмiння, тво© знання, твоя воля i твiй
неспокiй? Чи, може, ти ще потрiбен?
Мати йде з городу. Хустка на нiй чиста, бiла, неначе в недiлю, бо для
не© вiчна тепер недiля. В руках несе крiп, моркву, петрушки пучечок,
свiжозелено©, рясно©.
- Зеленини тобi до снiданку... Коли тобi що не так у мене, сину,- ти
кажи.
- Все так, мамо, все так.
Поголишся, поснiда ш i йдеш знiчев'я поблукати по радгоспу, завернеш на
радiорубку, де на тебе вiйне чимось корабельним, погомониш про рiзнi
новини з Вiталиком, що вже впевнено входить в обов'язки радиста, а потiм
пiдеш собi по затiнках старого, ще панського парку, де в запущенiй
гущавинi тобi вда ться вiдшукати ру©ни панських басейнiв i навiть слiди
тi © химерно© споруди, що звалась ковшовим колодязем, де по рiвчаку, по
вiчному колу день у день ходив колись горбатий верблюд Гарасько, женучи
ковшами воду для поливу. З рання й до ночi ходив вiн тут з зав'язаними
очима по вибитiй слiпою ходнею круговiй дорiжцi, без нiкого ходив, а ти,
який бiля нього за погонича, тiльки прийдеш, перепряжеш, гiйкнеш, щоб
рушив вiн у зворотному напрямi, i вже мовчки пiшов твiй двожильний
Гарасько поволi розкручувати назад сво вiчне, терпляче намотане коло...
Край парку - теж залишок пансько© старовини - позубрена, погризена
цегляна брама, а неподалiк капличка, пiд якою в давнi часи був пiдвiшений
дзвоник, щоб скликати батракiв на роботу. Ще далi один за одним
вишикувались, як сфiнкси, облупленi цеглянi льохи для вина; всi вони
позамиканi - час винобрання ще далеко; за ними пашить черепицею
присадкуватий сарай, що колись був каретним, а зараз, завдяки Яцубинiй
настiйливостi, переданий пiд пожежню.
Сарай вiдчинено навстiж, з глибини його булькате вигляда фарами
червона пожежна машина, готова щомитi ринутись куди слiд, а на дверях
заявля ться i сам Яцуба, вдивля ться в степ, вистежу , мабуть, чи не
помiтно де-небудь димка пiдозрiлого...
- Добридень,- пiдiйшовши, вiта ться Дорошенко.Вигляда ш, чи де не
горить?
Яцуба ма вигляд якийсь замордований - схуд, пожовк, сивою щетиною
обрiс... Чи вiн не хворий? Пiсне, аскетично витягнуте, як на вiзантiйських
розписах, обличчя зата©ло в собi якийсь бiль, страждання.
- Що з тобою, Грицьку?
Нарештi вiн заговорив глухо, не вiдводячи очей вiд степу:
- Третiй раз блискавка пiдпалю оту кошару на Кура вому... Третiй раз
б' , i все в один рiг... Чи там закопано що, чи поклади якi...- Вiн знову
помовчав.- I на ©хньому ж полi торiк громом тракториста вбило. Його вбило,
а трактор ще з годину сам по полю ходив...
Що це з ним сьогоднi? Говорить нiби в мареннi, нiби кошмарне сновидiння
якесь розказу ... Небо чисте, нiде нi хмарини, а вiн про блискавку та про
трактора, на якому тракториста вбило...
- Чи тебе, Григоре, не хвороба переваляла? - запиту Дорошенко
спiвчутливо.
- Нi, я здоровий.
Яцуба, вiддiлившись вiд одвiрка, чвала в глибину сарая, виносить
звiдти низенький, обтягнутий парусиною стiльчик, пода Дорошенковi:
- Сiдай.
А сам сiда просто на порозi.
- Iване, ти ж менi друг,- каже вiн з щирiстю в голосi, хоч Дорошенко не
пригаду , щоб був з ним коли-небудь у дружбi.- Як друга прошу, порадь, що
робити менi? Горе, таке горе на мене звалилось...
I по його цiй змордованостi, розгубленостi, зовсiм ранiш не властивiй
йому, Дорошенко вiдчува , що Яцубу справдi, видно, спiткало якесь нещастя.
- Кажи, Григоре, що сталося... Разом подума мо, якось дамо лад.
- Чорт ладу не шука, аби крик був... Дочка вiдсахнулася! - вигукнув
Яцуба й поник головою, на якiй зверху, мов чашечка на жолудi, сидiла
розцяцькована, розшита бiсером тюбетейка.
Дорошенко вже чув про те, що донька Яцубина, всупереч волi батька,
влаштувалася працювати на канал, чув про це у веселих викладах з рiзними
смiшними подробицями.
- Вiдсахнулась, вiддячила батьковi за все,- повторив вiн з глибокою
образою в голосi, i плечi його поникли якось старечо.- Ростив, плекав, все
в не© вкладав... I ось тепер - так посиротила... Куди готував, а де
опинилась!
- Не розумiю тебе,- знизав плечима Дорошенко.- На канал пiшла, в
трудовий колектив, що ж тут страшного?
- I ти в одну дудку з ними? А ще кажуть про тебе, Йване, що делiкатний
ти, чулий, культурний чоловiк... Дiвчинi сiмнадцяти рокiв потрапити в отой
табiр циганський, де грубощi, лайка, горiлка,- це, по-тво му, не страшне?
Ох, знаю я, Iване, що таке для людини оточення! З убивцями, з злодiями, з
рiзним карним елементом стiльки рокiв пайку дiлив. Хай тi - по той бiк
дроту, а ми по цей бiк, але нам, дума ш, був мед? Дума ш, в карти нас не
програвали, фiнок потай на нас не гострили? Наша служба - то, брате, фронт
був, суцiльний фронт. I без похвальби скажу: справлявся. Скiльки тих подяк
в найвищих наказах одержував. Це тут ось хочуть посмiховисько зробити, а
там цiнували. Над якими людьми владу мав. I нi слова насупроти. А тут
дiвчисько якесь! Отак покривдити рiдного батька!..
- Дай ти доньцi спокiй, вона тебе нiчим не покривдила.
Яцубу аж перешарпнуло.
- Ти вважа ш - нiчим? Та вона менi ось сюди, в самi груди ножаку
загнала! Зна , що батько дорожить, що любить ©© безпам'ятне, так давай
буду зловживати його любов'ю! А що вона в життi без батька? Перший
дурисвiт ©© одурить, наглумиться, насмi ться. Пiд конво м повертати таких
в батькiвський дiм!
- Не ма ш права,- посмiхнувся Дорошенко.- Атестат зрiлостi на руках.
- Отож-бо. I атестат, i паспорт... Вчора ©здив я до ©хнього начальства,
думав, перекомизилася вже, заберу... Чорта з два! Не розумi те, каже, ви
мене, тату. Нiчого ви не розумi те в нашому життi. Ви, каже, розучилися
самостiйно думати, в часи культу звикли, що за вас хтось дума ... Вчiться
ж думати хоч тепер! Як це воно таке почути? На шостiм десятку вiд рiдно©
дитини, га?
"А справдi, чи здатен вiн що-небудь зрозумiти з того, що сталося?" -
думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу. Чи знайде в
собi силу порвати пута минулого, розкуватись, випростатись? I чи не
вiдмерло в ньому саме це бажання випростатись, глянути на свiт по-новому?
Дорошенко не збирався з ним нi про що полемiзувати, бачив, що зараз це
було б марно. Думалося про iнше: що сталося з цi ю людиною? Адже Дорошенко
пригаду Яцубу в розквiтi його молодостi, коли вiн лiто й зиму гасав у
гостроверхiй будьонiвцi, що дiсталась йому в спадщину вiд батька, i хоч
Яцубу й тодi за його запальнiсть та горлатiсть молодь називала фанатом,
але вiд нього таки пашiло життям, завзяттям, не було в ньому оцi ©
аракче всько© дубовостi, загального отупiння, що його, видно, й мала на
увазi дочка. Хто висотав з нього здоровi соки душi, на яких духовних
рацiонах доводилось йому жити? Сиру картоплю, каже, гриз на лагернiй
службi, не вистачало вiтамiнiв... Але ще бiльше не вистачало, видно, йому
якихось iнших вiтамiнiв, тих, що для душi,- ось чого ©© так покрутило,
понiвечило, наче отих асканiйських птахiв, що хворiють на авiтамiноз...
Наче й годують ©х добре, а все ж чогось ©м браку в штучних умовах парку,
фламiнго навiть мiняють барву пера, з рожевих стають бiлими, а в
лебедiв-кликулiв ши© покручено, поставлено свердлом... Так, зда ться, й
тобi, голубе, скрутило шию, бачиш лише в один бiк, не помiча ш, що життя
навкруги змiнилося i клiмат змiнився...
- Вчiться думати... Iч яка! Та в мене, дочко, вже голова вiд думок
пухне! Я ж не отой тобi трактор, що за нього тракторист думав, у мене своя
голова на плечах, вона вiд думок уже посивiла... Бува , ночами не сплю та
все розгадую: що ж то було за шаманство? Що за криваве затьмарення на всiх
нас тодi найшло? Цькували один одного... Створили собi iдола i давай перед
ним розбивати лоби...
- Так, було,- згодився Дорошенко.- Соромно. Перед цiлим свiтом соромно.
- Вони, молодi, думають, що все це так просто собi: батьки поганi,
батьки культовики, а ми ось чистенькi, ми янголята... Ще побачимо, що буде
з тих янголят. Пiд пластинку крутитися - це одне, а жити... Днями при©хало
дво таких жевжикiв найматися на роботу. "А це правда,- питають,що у
вашому радгоспi красти не можна?" - Правда.- "Тодi це нам не пiдходить",-
i повiялись за вiтром... Нi, нас не так вчили, не такого ми гарту.
Схопишся вночi, глянеш: десь забагровiло в степу - ти вже й мчиш туди,
пережива ш. Прискочиш, а вони стерню палять... ©м твоя тривога
незрозумiла. А ми ж звикли до того, що слово старшого для тебе закон, бо
все в життi на дисциплiнi трима ться, i якщо я тобi батько, то не забувай,
що я за тебе й вiдповiдаю... Не ждав, не ждав я, що вона так мене
поганьбить,- знов перейшов Яцуба на сво наболiле.- А я ж ©© й пальцем
нiколи не торкнув, як обiцяв покiйнiй дружинi.- Голос його здригнувся.
- Повiр, вона ще пораду тебе,- сказав Дорошенко.- Ще батьковi слави
там, честi добуде.
- Ти так гада ш?
- Ось побачиш.
- Ох, якби ж то, якби ж то... А втiм, не безсердечна ж вона! Не може ж
бути, щоб зовсiм вiдцуралася батька, щоб зненавидiла назавжди.- Його
великi очi аж налилися сльозами.- Не зовсiм пропащий же вiн! Хай покрутило
його та покривило, але ж i з карельсько© берези теж меблi роблять, хоч яка
покручена...
Запилюжена парокiнна тачанка зупинилася навпроти сарая, молодий
агроном, не встаючи з сидiння, гукнув Яцубi:
- Дим якийсь он на схiд... Так, нiби на Четвертому вiддiлку.
I цього було досить. Яцуба-командир був уже на ногах, вже владно вдарив
на сполох мiдний пожежний дзвiн, i шофер, що, розпластавшись, спав пiд
сара м, схопився очманiло i, ще, зда ться, й не проклiпавшись, кинувся
виганяти машину з сарая.
- А якщо то не пожежа,- додав агроном услiд Яцубi, що вже вскакував до
кабiни,- то поможете деревця поливати... Там побачите - бензовоз уже
полива над шляхом...
- сть! - почулось у вiдповiдь.
Коли пожежна цистерна помчала, Дорошенко вийшов на шлях до агронома i
став вглядатися в обрiй. Диму нiде не видно було. Вихор далеко степом
пiшов, але ж вихор той не погасиш...
- Ложна тривога,- весело сказав агроном.- Там дiти навеснi деревцями
шлях обсадили на Рибальче, так треба полити, бо така суш... Бензовоз уже
полива , а чого ж цiй гуляти?
I його тачанка легко полинула далi.
"Ох, впiзнаю свою Таврiю",- посмiхнувся Дорошенко, прямуючи пустирищем
побiля ще не заповненого водою великого ставка, що його тiльки вирили
цього лiта. Пахом Хрисантович пишався цим ставком. "Бачиш, круглий, як
телескоп",- казав вiн, показуючи Дорошенковi цей порожнiй кратер водойми,
на днi яко© зараз уже поблискувало дзеркало води, що ©© тiльки почали
напускати.
За ставком на цьому ж пустирищi будують нове примiщення ферми. Воно
незвичайно© форми: дугасте, довге. Як ангар. Як станцiя степового метро.
Бригадиром будiвельникiв тут теж товариш Дорошенково© молодостi - Андрiй
Бойко, жилавий, легкий, нiби висушений часом чоловiк з веселими,
поривно-молодими очима. У робочому фартусi, з кельмою в руцi спуска ться з
свого ангара, пита моряка зацiкавлено:
- Про що це тобi Яцуба там жалi виливав? Про дочку все? Мабуть, i
сльозу пустив?
- Та воно таки йому болить...
- О, ти пожалiй його, пожалiй! А чи вiн би тебе пожалiв, коли б ти йому
тодi в руки попався? - Очi блиснули гостро, хоч губи ще посмiхались.-
Спiвучасник терору, i таким вiн для мене i вмре!
- Вiритимем, друже, в прогрес,- напiвжартома сказав Дорошенко.- Не
можна, кажуть, людинi помолодшати, а подобрiшати завжди можна.
- Добра вiд нього не було й не буде. Дума ш, вiн роззбро©вся? На
словах! А потайки на кожного з нас дiло веде. Ото якось ти розповiдав бiля
майстерень про Хiросiму. Тiльки пiшов, а вiн услiд: "Що вiн носиться з
тi ю Хiросiмою. Ми страшнiше бачили. Зарядив нам: Хiросiма та Хiросiма!
Тiльки молодь нашу розмагнiчу , а ©й ще, може, воювати..." Так що дiло й
на тебе .
- А кат iз ним, iз тим дiлом,- вiдмахнувся Дорошенко i став оглядати
будову. Бригадир, обрадуваний увагою до сво © роботи, став жваво
розповiдати, як виникла думка будувати такi арчастi безлiснi ферми.
- На свiй страх i риск! Вичитали в одному журналi опис тако© споруди -
давай, дума мо, спробу мо й ми. I, як бачиш, виходить. Цемент та цегла.
Нiякого тобi дерева!
- Втрима ться, не обвалиться?
- На Шостому вiддiлку хiба не бачив? Вже один корiвник сто©ть такий. Як
дзвiн! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на мiць: всi ю
бригадою забрались на самий верх i давай гопака гуртом. Хлопцi ось як
вдарили... Видержав.
- Та хлопцi - орли,- глянув Дорошенко на молодих мулярiв: вони стоять
трохи осторонь, тамують посмiшки, нiби недбалi, грубуватi, але в душi,
видно, гордi собою, сво ю працею.
- В нас тiльки орли, iнших i не прийма мо,- жарту Бойко.- Бригада ж у
нас - комунiстична!
- Цього лiта багато буду радгосп,зауважу Дорошенко.- Там хати
переселенцям, тут ось ферми новi, ставки...
- Отож всi нiби вiйни бояться,- озвався зсередини примiщення худорлявий
пристаркуватий муляр, не знайомий Дорошенковi.-А глянеш на Центральнiй:
веранди один з-поперед одного ставлять... Спита ш: скiльки ж вона тобi
обiйшлася? Та сама веранда - аж нiчого... горiлка дуже дорога...
I вони всi смiються.
- Ось i мiй Костя,- вказу Бойко на одного з молодих,- теж веранду
спорудив тещi хiба ж таку!
- Весь радгосп буду ться, а я що - гiрший? Миру - мир,- спокiйно каже
Костя i пiд загальний смiх дода , що з тещею вiн на цьому припинив холодну
вiйну.
- Нiде й на вiддiлках землянок уже .нема,похваля ться Бойко.- А я ж
пригадую, як повернувся з фронту на Шостий, сiм'я там тодi жила. Осiнь,
нiч, темрява... Хатiв нема - свинорий якийсь на мiсцi селища, люди в
землянках таких, що й не помiтиш... З усiх архiтектурних споруд одна
сто©ть... маленька дерев'яна трибунка, видно, до Жовтневих поставили. А
менi спати - просто падаю. Прилягти нема де - пiд ногами моква, болото.
Тiльки ж солдат з усякого становища вихiд знайде... Прокинувся вранцi: де
це я? Кругом людно, гомiн, а я... на трибунi сплю. На узвишшi переночував!