Ватаг ©хнiй, чолов'яга богатирського зросту, повагом рушив до капiтана,
простягнув руку:
- Окозамилювач Сухомлин.
I не смi ться. Повнощокий, зарiс рудою щетиною, i тiльки по лукавих
iскорках очей, що проблискують пiд кущами брiв, Дорошенко впiзна свого
давнього приятеля, невтомного на рiзнi вигадки Тимофiя Сухомлина. Багато
рокiв працював вiн директором виноградарського радгоспу, зiрку Героя
Соцпрацi ма , а тепер, бач, в зюйдвестцi, в ботфортах рибальських, що аж у
пiсок ними вгруз. Вiд нього пахне рибою й морем.
- Бичкiв половлю ш? - мружиться Дорошенко, потискаючи руку колишньому
сво му однокашниковi.
- Не доплавав? А мороз ото на скронях?
- Одне другому не заважа .
- А я б на тво му мiсцi... Ну куди тобi звiдси: глянь, яка благодать!
Лимани, коси, острови...
- Тиха, безбуряна заводь,- iронiчно кида Мамайчук, що, сплiвши ноги,
сто©ть бiля машини.
- А що ж, як i заводь? - насторожився Сухомлин.
- Для кого заводь, а для кого берег Свiтового океану.
I Мамайчук оберта ться до Сухомлина спиною, яскравiючи на весь берег
пурпуром сво © сорочки.
Дорошенко вбира поглядом простiр лиману. Цей блиск води, ©© чар, свiже
дихання... Справдi, гарно тут. I бiлi пiски берегiв, i ця тиша немiряна, i
ласкавий степовий вiтерець. Наче в доторковi жiночо© руки, щось таке
невимовне нiжне для нього в цих бризах, освiжаючих вiтерцях, що вiють
вдень з моря, а вночi з сушi i що мовби днають у вiчнiм круговоротi i
море, й степи... Але з чим порiвняти оту заобрiйну далеч, що ма в собi
таку звабу i виклика такий злет душi! Так, це тiльки берег Великого
океану, заповiтне мiсце, звiдки чути поклик просторiв, неспокiйних дорiг,
що, зда ться, й з смертно© постелi пiдняли б Дорошенка... Ще в океан, ще
хоч один рейс, навiть якщо вiн i буде тво ю лебединою пiснею!..
- Створимо юшку,- каже Сухомлин, вибираючи найкращих бичкiв-кнутiв, що
лисняться уже в кошиках серед битого льоду. Вибрав, вiдiйшов вбiк,
заходжу ться лаштувати вогнище.
Рибалки тим часом вивантажують решту риби, розвiшують на пакiллях мокрi
сiтки.
Дорошенко пiдходить до Сухомлина i, присiвши, береться разом з ним
чистити кнутiв.
- Ну, розкажи ж, як це сталося? - запиту , коли вони зостались удвох.-
Як це ти в окозамилювачi пошився?
- Труджусь,- басить Сухомлин.- Ловлю рибку для всiх громадян
Радянського Союзу.
- Славнi батоги,- розгляда Дорошенко бичкiв свiжого улову,- половив би
i я.
- Так чого ж - будь ласка. Приймемо.
- Iншим разом... Пiду ось поплаваю ще. Сухомлин безболiсно сприйма
запитання. Спокiйно чистячи рибину, почина повагом розповiдати про те, як
на автомобiльних скатах погорiв, на тих скатах, що незаконно закупив був
©х цiлий контейнер десь аж на сибiрськiй новобудовi; потiм насмiшкувато,
мовби глузуючи з себе, розповiда притчу про виноградарську
комсомольсько-молодiжну ланку, що нею вiн на нарадах козиряв, хоч та ланка
складалася в основному з таких комсомолок, у яких уже й онуки були...
- Отак я жив. Отаким був. Дiляцтво живий свiт було заступило. Жив у
станi тако© нагвинченостi, що людей не помiчав, себе не бачив. Тiльки тут
оце й людиною себе вiдчув, Iване... Уявити не можеш, що це таке бути
директором, та ще винрадгоспу. Стiльки тих дегустаторiв на свiтi! дуть
звiдси, ©дуть звiдти, ведеш ©х у пiдвали, пригоща ш, а декотрий ще й
канiстру пiдмостить - наточи й додому! А тодi на всiх активах ще тебе ж i
чихвостять, як Сидорову козу!
- Але ж i Героя таки дали?
- Який з мене Герой? Хiба що за телефоннi дзвiнки, ©х справдi не кожен
витримав би... На квартирi в мене телефон, це ж так належить директоровi,
i, уявля ш, всi дзвiнки - чи з бригад, чи з району, чи з мiлiцi©, чи з
"Заготскоту" - всi через тебе! Серед ночi тарабанять, викликають, круглий
рiк штурми, аврали, нагiнки. З кожно© наради поверта шся в синяках,
влiплять доганяку отак, за будь здоров. I то життя? Дiти повиростали, я ©х
майже й не бачив. Книжки нiколи було почитати. Ось тут, в рибартiлi, як
став сторожувати,тiльки й начитався вволю. Влiтку, поки козакував одинцем,
стерiг рибальську хату отам у затоцi, цiлий унiверситет пройшов. За
скiльки рокiв уперше над сво©м життям мав змогу подумати. Та невже ж це
ми, думаю, степовики, потомки могутнiх антiв Поднiпров'я, ста мо
окозамилювачами? Невже ж це ти, товаришу Сухомлин, совiсть на медаль
промiняв? Як пiшло викриття окозамилювачiв, повiз я медаль у райком, хотiв
здати. Сам, кажу, здаю. Не прийняли. Носи, кажуть, на здоров'я, коли дали.
Бо не зовсiм же вона замогоричена, ти таки, як вiл, трудився...
окозамилювачi злiснi, непримиреннi, вони ще й зараз лютяться, а я по
щиростi кажу: спасибi. Спасибi тим, хто вивiв мене на путь праведну. Та
хiба тiльки мене? Як ото пiсля градобою колоски на нивi пiдводяться, так
зараз пiдводяться, вiдходять душею люди пiсля того, що було. Тiльки який
зовсiм уже зламаний, то так i зостанеться лежати, приплесканий у багнюцi.
Вiриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюся тепер: як мiг до тако© ганьби -
до приписок - дожитись? До того дiйшов був, що всякий непотрiб напував,
загощав, щоб тiльки слави добути. А що та слава?.. Якось у мiстi в галере©
картину бачив: дiдуган отакий, як би й я, тiльки босий, голий-голiсiнький,
iз крильми на спинi. Мчить кудись. Довго метикував я, поки догадався, що
то ж алегорiя, то ж у такий спосiб Час намальовано, бо Час - старий i Час
летить, мов на крилах... Хрести, ордени, медалi - купою на землi, i той
крилатий дiд безжально топче ©х босою сво ю ногою, бо слава для нього -
нiщо. Топче купу монет, рiзних там динарi©в, попира ©х ногами, бо й
багатство для нього теж нiчого не варте. Бережно тулить до грудей лише
книгу, на якiй написано: "Iстина". "Iстина" - тiльки вона йому дорога! За
все найдорожча!
Дорошенко слухав i не впiзнавав колишнього Сухомлина. Кiлька рокiв тому
бачив вiн його заклопотаним, очманiлим, задуреним безлiччю справ. Навiть
поговорити з ним до ладу не змiг, бо Сухомлин саме тодi ждав яко©сь
комiсi©, почував себе, як на голках,- вибачився й помчав у виннi сво©
погреби сам наводити ажур... Задобрював, комбiнував, пiдмазував - весь
свiт його тодi до цього звiвся... I ось тепер Дорошенко бачить перед собою
людину мовби вiдроджену, з оновленою, розкрiпаченою душею...
Давши лад рибi та снастям, пiдiйшли до них рибалки, стали жартувати над
Сухомлином, що добрi, мовляв, з окозамилювачiв виходять юшковари... Ватаг
не ображався.
- А ви що, знову в рейс? Знов розгорта те парус? - зверталися рибалки
до капiтана i, дiзнавшись, що вiн забира з собою ще одного степовика,
обступили знiяковiлого Вiталiя, стали давати хлопцевi рiзнi поради:
- Ти ж там не осором нас!
- Держи фасон!
- Ти ж зна ш, скiльки наш край капiтанiв дав. I вони беруться по iменах
перелiчувати сво©х славетних землякiв - капiтанiв далекого плавання,
китобо©в, гарпунерiв, а заодно з ними стали називати ще й знатних чабанiв
та механiзаторiв, спом'янули й генерала-двiчi Героя Радянського Союзу,
який хоч i не був моряком, зате був родом звiдси, з Лиманського.
- Да мо, да мо кадри для моря,- присолюючи юшку, гомонiв Сухомлин.-
Недаром же дiди нашi на морi козакували i саме Чорне море називалось
Козацьким.
- Ну, тебе ж там купатимуть на екваторi,- застерiгали Вiталика,- це не
страшно. А ось коли посилатимуть до боцмана, щоб випросив у нього шматок
ватерлiнi©, то тут спершу подумай.
- Або ще заставлять кнехти зрушувати з мiсця, так ти подивися пильнiше:
.яка там основа... А то iнший, довiрливий, почне над тими тумбами
тужитись, аж очi йому рогом вилазять.
- Було колись, було,- каже роздумливо капiтан,- коли ми парубчаками
приходили найматись в матроси. I над кнехтами силкувались, i котли
пробували пересувати. А тепер, екзаменуючи таких, як вiн,- капiтан приязно
кивнув на Вiталика,- будьте самi обережнi... Бо вiн не пiсля букваря до
вас... Вже й електронiка, i кiбернетика, i тонкощi радiотехнiки - все пiд
отим картузиком .
З батькiвською нiжнiстю дивився капiтан Дорошенко на хлопця, що аж на
очi напустив козирок сво © кепочки. У ньому, притихлому й трохи
соромливому, впiзна капiтан свою давню юнiсть, що прийшла колись босою на
цей причал, прийшла з торбинкою за плечима, латана, батрацька... Зi
скромним набутком виходила колись твоя юнiсть на золоту лiнiю життя, а ця
йде освiчена, озбро на знаннями, i хоч багато що рiзнить вас, багато мiж
вами несхожого, але ж дна вас найголовнiше - жага працi, сила любовi,
поривання душi...
- В якi ж рейси берете ви нашого степовика? - допитувались рибалки.- Чи
правда, що повезете в океан водневу бомбу топити?
Капiтан Дорошенко задумався, стояв посуворiлий, серйозний. "Друзi мо©.
Ви не чули звуку лiчильникiв Гейгера, не бачили ру©н Хiросiми, але думки
вашi про те, що й мо©... Малою ста планета, а людина велетнем стала. Вона
може зруйнувати це небо, хоча й не може його створити знов. Спроможна
спалити хмари, що ото рожевiють на сходi, але знову не витворить ©х. У
владi людини - отру©ти повiтряну оболонку планети, отру©ти води океанiв,
хоч потiм очистити ©х вона вже нiколи не зможе... Але якщо може людина так
багато, то пiд силу ©й i припинити все це! Сто©мо на тому рубежi, коли
планета, цей чудовий корабель людства, потребу захисту... I для цього
хочу жити. Скiльки житиму, кожне дiло мо , кожен крок буде проти бомби. I
коли Вiтчизна накаже потопити ©© - вважатиму це вiнцем свого життя..."
Сухомлин ще не доварив юшки, як до причалу прибула учбова мотопарусна
яхта з кораблебудiвного,- вона прибула за капiтаном Дорошенком. На
мотопаруснику - майбутнi мореплавцi у робах, все молодi, веселi
хлопцi-практиканти, що самi цю яхту й будували, самi й викликались
доставити нею на завод прославленого капiтана Дорошенка.
Незабаром капiтан iз сво©м юним радистом уже був на борту, серед
практикантiв; причал зрушився з мiсця й поплив од них разом з кремезною
постаттю Сухомлина, з казаном на триногах, з рибалками у зюйдвестках, з
Гринею Мамайчуком в розпалахкотiлiй сорочцi... Хати й тополi попливли,
Лукiя i мати, чабани й отари, i весь степ поплив...
Туго набито паруси, дужий i рiвний вiтер легко жене яхту по водi.
Буде ще пiсля цього простiр лиману, i вiтер попутний, i бiла заметiль
чайок над головою, аж поки виникне на обрi© заллятий сонцем заводський
берег i перед очима капiтана з'явиться судно, що жде його на стапелях.
Добре вiн зна , здавна зна ту степову корабельню. Весь величезний
берег у високих кранах, а в ©хньому чорному лiсi жеврiють, мов червонi
велетенськi вогнища, закладенi кораблi. Крани, червоно-палаючi борти
будованих суден i зелень тополь! Вся територiя заводу в пiрамiдальних
струнких тополях, усi цехи... Он вiн, його красень, височi над тополями,
на залiзобетонному стапелi, грудьми до сонця, до океану! Ще кипить там
зараз робота, величезний колектив кораблебудiвникiв, друзiв тво©х,
знайомих i незнайомих, невтомно, день за днем буду це судно, що його
вести крiзь бурi, крiзь шторми та урагани - тобi. Розмiреним будiвничим
гуркотом зараз повниться та степова корабельня, виру там трудове життя,
луна скреготом, ударами, шумом молотiв, сичанням газових рiзакiв, б'
слiпучими спалахами i зорепадом електрозварки... Кожен творить щось сво ,
робить нiби мале якесь дiло: той зварю шви, той перевiря ©х (коли треба
- рентгеном!), той фарбу , високо зiп'явшись i ганяючи шариковою щiткою по
випуклостi борту або пульверизатором насiва фарбу, жiнки клопочуться з
iзоляцiйним матерiалом, з отi ю самою синтетичною скловатою, захищаючись
вiд ©© гостро© пилюки марлевими пов'язками, ще iнший хтось уже оснащу
рубку радiоапаратурою, встановлю навiгацiйнi прилади,- а в цiлому як
вершина, як апофеоз всi © ©хньо© працi вироста цей красень корабель.
На спускових дорiжках невдовзi уже змащуватимуть полоззя салом, не тим
салом, що ним любили закушувати чумаки, а спецiальним технiчним, що його
привозять сюди в бочках i на територi© заводу перетоплюють,сала треба
величезну кiлькiсть на кожен спуск.
А коли наста день спуску - вiн вилива ться тут у справжн свято труда,
тисячi людей напружено стежать за творiнням рук сво©х, з хвилюванням
слухають, як серед глибоко© тишi лунають по радiо останнi розпорядження
спусковiй командi, що працю на очах у всiх, працю чiтко, злагоджено i
нiби навiчно. Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння, аж
поки все звiльнено, i вся споруда корабля, пiднята на високому стапелi,
утриму ться вже тiльки двома курками, i трос, що зв'язу курки,
натягу ться струною...
- Рубай курки!
I здригнеться тодi на стапелях цей молодий океанський велетень, i
плавко, величаво посунеться по змащених полоззях з територi© заводу
назустрiч водi, назустрiч океановi...
Вперше бачить Вiталiй цю величезну майстерню кораблiв. Усiм
найпота мнiшим, самою душею вiдкрива ться йому завод, не може очей
вiдвести хлопець вiд новозбудованого красеня корабля, що, наближаючись,
швидко росте, уже в пiвнеба вироста перед ним на стапелях. Наче не
водяний, а який-небудь космiчний гiгант нацiлився грудьми сталевими в небо
для старту. Де ж побува на ньому Вiталiй? З яких океанiв, з яких широт
посилатиме в ефiр сво© вiстi? Та зна : хоч де буде вiн, хоч пiд якими
сузiр'ями, всюди йому як позивна мелодiя степового рiдного краю нiжно й
сумовито дзеленчатиме тронка.
1960-1962
простягнув руку:
- Окозамилювач Сухомлин.
I не смi ться. Повнощокий, зарiс рудою щетиною, i тiльки по лукавих
iскорках очей, що проблискують пiд кущами брiв, Дорошенко впiзна свого
давнього приятеля, невтомного на рiзнi вигадки Тимофiя Сухомлина. Багато
рокiв працював вiн директором виноградарського радгоспу, зiрку Героя
Соцпрацi ма , а тепер, бач, в зюйдвестцi, в ботфортах рибальських, що аж у
пiсок ними вгруз. Вiд нього пахне рибою й морем.
- Бичкiв половлю ш? - мружиться Дорошенко, потискаючи руку колишньому
сво му однокашниковi.
- Не доплавав? А мороз ото на скронях?
- Одне другому не заважа .
- А я б на тво му мiсцi... Ну куди тобi звiдси: глянь, яка благодать!
Лимани, коси, острови...
- Тиха, безбуряна заводь,- iронiчно кида Мамайчук, що, сплiвши ноги,
сто©ть бiля машини.
- А що ж, як i заводь? - насторожився Сухомлин.
- Для кого заводь, а для кого берег Свiтового океану.
I Мамайчук оберта ться до Сухомлина спиною, яскравiючи на весь берег
пурпуром сво © сорочки.
Дорошенко вбира поглядом простiр лиману. Цей блиск води, ©© чар, свiже
дихання... Справдi, гарно тут. I бiлi пiски берегiв, i ця тиша немiряна, i
ласкавий степовий вiтерець. Наче в доторковi жiночо© руки, щось таке
невимовне нiжне для нього в цих бризах, освiжаючих вiтерцях, що вiють
вдень з моря, а вночi з сушi i що мовби днають у вiчнiм круговоротi i
море, й степи... Але з чим порiвняти оту заобрiйну далеч, що ма в собi
таку звабу i виклика такий злет душi! Так, це тiльки берег Великого
океану, заповiтне мiсце, звiдки чути поклик просторiв, неспокiйних дорiг,
що, зда ться, й з смертно© постелi пiдняли б Дорошенка... Ще в океан, ще
хоч один рейс, навiть якщо вiн i буде тво ю лебединою пiснею!..
- Створимо юшку,- каже Сухомлин, вибираючи найкращих бичкiв-кнутiв, що
лисняться уже в кошиках серед битого льоду. Вибрав, вiдiйшов вбiк,
заходжу ться лаштувати вогнище.
Рибалки тим часом вивантажують решту риби, розвiшують на пакiллях мокрi
сiтки.
Дорошенко пiдходить до Сухомлина i, присiвши, береться разом з ним
чистити кнутiв.
- Ну, розкажи ж, як це сталося? - запиту , коли вони зостались удвох.-
Як це ти в окозамилювачi пошився?
- Труджусь,- басить Сухомлин.- Ловлю рибку для всiх громадян
Радянського Союзу.
- Славнi батоги,- розгляда Дорошенко бичкiв свiжого улову,- половив би
i я.
- Так чого ж - будь ласка. Приймемо.
- Iншим разом... Пiду ось поплаваю ще. Сухомлин безболiсно сприйма
запитання. Спокiйно чистячи рибину, почина повагом розповiдати про те, як
на автомобiльних скатах погорiв, на тих скатах, що незаконно закупив був
©х цiлий контейнер десь аж на сибiрськiй новобудовi; потiм насмiшкувато,
мовби глузуючи з себе, розповiда притчу про виноградарську
комсомольсько-молодiжну ланку, що нею вiн на нарадах козиряв, хоч та ланка
складалася в основному з таких комсомолок, у яких уже й онуки були...
- Отак я жив. Отаким був. Дiляцтво живий свiт було заступило. Жив у
станi тако© нагвинченостi, що людей не помiчав, себе не бачив. Тiльки тут
оце й людиною себе вiдчув, Iване... Уявити не можеш, що це таке бути
директором, та ще винрадгоспу. Стiльки тих дегустаторiв на свiтi! дуть
звiдси, ©дуть звiдти, ведеш ©х у пiдвали, пригоща ш, а декотрий ще й
канiстру пiдмостить - наточи й додому! А тодi на всiх активах ще тебе ж i
чихвостять, як Сидорову козу!
- Але ж i Героя таки дали?
- Який з мене Герой? Хiба що за телефоннi дзвiнки, ©х справдi не кожен
витримав би... На квартирi в мене телефон, це ж так належить директоровi,
i, уявля ш, всi дзвiнки - чи з бригад, чи з району, чи з мiлiцi©, чи з
"Заготскоту" - всi через тебе! Серед ночi тарабанять, викликають, круглий
рiк штурми, аврали, нагiнки. З кожно© наради поверта шся в синяках,
влiплять доганяку отак, за будь здоров. I то життя? Дiти повиростали, я ©х
майже й не бачив. Книжки нiколи було почитати. Ось тут, в рибартiлi, як
став сторожувати,тiльки й начитався вволю. Влiтку, поки козакував одинцем,
стерiг рибальську хату отам у затоцi, цiлий унiверситет пройшов. За
скiльки рокiв уперше над сво©м життям мав змогу подумати. Та невже ж це
ми, думаю, степовики, потомки могутнiх антiв Поднiпров'я, ста мо
окозамилювачами? Невже ж це ти, товаришу Сухомлин, совiсть на медаль
промiняв? Як пiшло викриття окозамилювачiв, повiз я медаль у райком, хотiв
здати. Сам, кажу, здаю. Не прийняли. Носи, кажуть, на здоров'я, коли дали.
Бо не зовсiм же вона замогоричена, ти таки, як вiл, трудився...
окозамилювачi злiснi, непримиреннi, вони ще й зараз лютяться, а я по
щиростi кажу: спасибi. Спасибi тим, хто вивiв мене на путь праведну. Та
хiба тiльки мене? Як ото пiсля градобою колоски на нивi пiдводяться, так
зараз пiдводяться, вiдходять душею люди пiсля того, що було. Тiльки який
зовсiм уже зламаний, то так i зостанеться лежати, приплесканий у багнюцi.
Вiриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюся тепер: як мiг до тако© ганьби -
до приписок - дожитись? До того дiйшов був, що всякий непотрiб напував,
загощав, щоб тiльки слави добути. А що та слава?.. Якось у мiстi в галере©
картину бачив: дiдуган отакий, як би й я, тiльки босий, голий-голiсiнький,
iз крильми на спинi. Мчить кудись. Довго метикував я, поки догадався, що
то ж алегорiя, то ж у такий спосiб Час намальовано, бо Час - старий i Час
летить, мов на крилах... Хрести, ордени, медалi - купою на землi, i той
крилатий дiд безжально топче ©х босою сво ю ногою, бо слава для нього -
нiщо. Топче купу монет, рiзних там динарi©в, попира ©х ногами, бо й
багатство для нього теж нiчого не варте. Бережно тулить до грудей лише
книгу, на якiй написано: "Iстина". "Iстина" - тiльки вона йому дорога! За
все найдорожча!
Дорошенко слухав i не впiзнавав колишнього Сухомлина. Кiлька рокiв тому
бачив вiн його заклопотаним, очманiлим, задуреним безлiччю справ. Навiть
поговорити з ним до ладу не змiг, бо Сухомлин саме тодi ждав яко©сь
комiсi©, почував себе, як на голках,- вибачився й помчав у виннi сво©
погреби сам наводити ажур... Задобрював, комбiнував, пiдмазував - весь
свiт його тодi до цього звiвся... I ось тепер Дорошенко бачить перед собою
людину мовби вiдроджену, з оновленою, розкрiпаченою душею...
Давши лад рибi та снастям, пiдiйшли до них рибалки, стали жартувати над
Сухомлином, що добрi, мовляв, з окозамилювачiв виходять юшковари... Ватаг
не ображався.
- А ви що, знову в рейс? Знов розгорта те парус? - зверталися рибалки
до капiтана i, дiзнавшись, що вiн забира з собою ще одного степовика,
обступили знiяковiлого Вiталiя, стали давати хлопцевi рiзнi поради:
- Ти ж там не осором нас!
- Держи фасон!
- Ти ж зна ш, скiльки наш край капiтанiв дав. I вони беруться по iменах
перелiчувати сво©х славетних землякiв - капiтанiв далекого плавання,
китобо©в, гарпунерiв, а заодно з ними стали називати ще й знатних чабанiв
та механiзаторiв, спом'янули й генерала-двiчi Героя Радянського Союзу,
який хоч i не був моряком, зате був родом звiдси, з Лиманського.
- Да мо, да мо кадри для моря,- присолюючи юшку, гомонiв Сухомлин.-
Недаром же дiди нашi на морi козакували i саме Чорне море називалось
Козацьким.
- Ну, тебе ж там купатимуть на екваторi,- застерiгали Вiталика,- це не
страшно. А ось коли посилатимуть до боцмана, щоб випросив у нього шматок
ватерлiнi©, то тут спершу подумай.
- Або ще заставлять кнехти зрушувати з мiсця, так ти подивися пильнiше:
.яка там основа... А то iнший, довiрливий, почне над тими тумбами
тужитись, аж очi йому рогом вилазять.
- Було колись, було,- каже роздумливо капiтан,- коли ми парубчаками
приходили найматись в матроси. I над кнехтами силкувались, i котли
пробували пересувати. А тепер, екзаменуючи таких, як вiн,- капiтан приязно
кивнув на Вiталика,- будьте самi обережнi... Бо вiн не пiсля букваря до
вас... Вже й електронiка, i кiбернетика, i тонкощi радiотехнiки - все пiд
отим картузиком .
З батькiвською нiжнiстю дивився капiтан Дорошенко на хлопця, що аж на
очi напустив козирок сво © кепочки. У ньому, притихлому й трохи
соромливому, впiзна капiтан свою давню юнiсть, що прийшла колись босою на
цей причал, прийшла з торбинкою за плечима, латана, батрацька... Зi
скромним набутком виходила колись твоя юнiсть на золоту лiнiю життя, а ця
йде освiчена, озбро на знаннями, i хоч багато що рiзнить вас, багато мiж
вами несхожого, але ж дна вас найголовнiше - жага працi, сила любовi,
поривання душi...
- В якi ж рейси берете ви нашого степовика? - допитувались рибалки.- Чи
правда, що повезете в океан водневу бомбу топити?
Капiтан Дорошенко задумався, стояв посуворiлий, серйозний. "Друзi мо©.
Ви не чули звуку лiчильникiв Гейгера, не бачили ру©н Хiросiми, але думки
вашi про те, що й мо©... Малою ста планета, а людина велетнем стала. Вона
може зруйнувати це небо, хоча й не може його створити знов. Спроможна
спалити хмари, що ото рожевiють на сходi, але знову не витворить ©х. У
владi людини - отру©ти повiтряну оболонку планети, отру©ти води океанiв,
хоч потiм очистити ©х вона вже нiколи не зможе... Але якщо може людина так
багато, то пiд силу ©й i припинити все це! Сто©мо на тому рубежi, коли
планета, цей чудовий корабель людства, потребу захисту... I для цього
хочу жити. Скiльки житиму, кожне дiло мо , кожен крок буде проти бомби. I
коли Вiтчизна накаже потопити ©© - вважатиму це вiнцем свого життя..."
Сухомлин ще не доварив юшки, як до причалу прибула учбова мотопарусна
яхта з кораблебудiвного,- вона прибула за капiтаном Дорошенком. На
мотопаруснику - майбутнi мореплавцi у робах, все молодi, веселi
хлопцi-практиканти, що самi цю яхту й будували, самi й викликались
доставити нею на завод прославленого капiтана Дорошенка.
Незабаром капiтан iз сво©м юним радистом уже був на борту, серед
практикантiв; причал зрушився з мiсця й поплив од них разом з кремезною
постаттю Сухомлина, з казаном на триногах, з рибалками у зюйдвестках, з
Гринею Мамайчуком в розпалахкотiлiй сорочцi... Хати й тополi попливли,
Лукiя i мати, чабани й отари, i весь степ поплив...
Туго набито паруси, дужий i рiвний вiтер легко жене яхту по водi.
Буде ще пiсля цього простiр лиману, i вiтер попутний, i бiла заметiль
чайок над головою, аж поки виникне на обрi© заллятий сонцем заводський
берег i перед очима капiтана з'явиться судно, що жде його на стапелях.
Добре вiн зна , здавна зна ту степову корабельню. Весь величезний
берег у високих кранах, а в ©хньому чорному лiсi жеврiють, мов червонi
велетенськi вогнища, закладенi кораблi. Крани, червоно-палаючi борти
будованих суден i зелень тополь! Вся територiя заводу в пiрамiдальних
струнких тополях, усi цехи... Он вiн, його красень, височi над тополями,
на залiзобетонному стапелi, грудьми до сонця, до океану! Ще кипить там
зараз робота, величезний колектив кораблебудiвникiв, друзiв тво©х,
знайомих i незнайомих, невтомно, день за днем буду це судно, що його
вести крiзь бурi, крiзь шторми та урагани - тобi. Розмiреним будiвничим
гуркотом зараз повниться та степова корабельня, виру там трудове життя,
луна скреготом, ударами, шумом молотiв, сичанням газових рiзакiв, б'
слiпучими спалахами i зорепадом електрозварки... Кожен творить щось сво ,
робить нiби мале якесь дiло: той зварю шви, той перевiря ©х (коли треба
- рентгеном!), той фарбу , високо зiп'явшись i ганяючи шариковою щiткою по
випуклостi борту або пульверизатором насiва фарбу, жiнки клопочуться з
iзоляцiйним матерiалом, з отi ю самою синтетичною скловатою, захищаючись
вiд ©© гостро© пилюки марлевими пов'язками, ще iнший хтось уже оснащу
рубку радiоапаратурою, встановлю навiгацiйнi прилади,- а в цiлому як
вершина, як апофеоз всi © ©хньо© працi вироста цей красень корабель.
На спускових дорiжках невдовзi уже змащуватимуть полоззя салом, не тим
салом, що ним любили закушувати чумаки, а спецiальним технiчним, що його
привозять сюди в бочках i на територi© заводу перетоплюють,сала треба
величезну кiлькiсть на кожен спуск.
А коли наста день спуску - вiн вилива ться тут у справжн свято труда,
тисячi людей напружено стежать за творiнням рук сво©х, з хвилюванням
слухають, як серед глибоко© тишi лунають по радiо останнi розпорядження
спусковiй командi, що працю на очах у всiх, працю чiтко, злагоджено i
нiби навiчно. Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння, аж
поки все звiльнено, i вся споруда корабля, пiднята на високому стапелi,
утриму ться вже тiльки двома курками, i трос, що зв'язу курки,
натягу ться струною...
- Рубай курки!
I здригнеться тодi на стапелях цей молодий океанський велетень, i
плавко, величаво посунеться по змащених полоззях з територi© заводу
назустрiч водi, назустрiч океановi...
Вперше бачить Вiталiй цю величезну майстерню кораблiв. Усiм
найпота мнiшим, самою душею вiдкрива ться йому завод, не може очей
вiдвести хлопець вiд новозбудованого красеня корабля, що, наближаючись,
швидко росте, уже в пiвнеба вироста перед ним на стапелях. Наче не
водяний, а який-небудь космiчний гiгант нацiлився грудьми сталевими в небо
для старту. Де ж побува на ньому Вiталiй? З яких океанiв, з яких широт
посилатиме в ефiр сво© вiстi? Та зна : хоч де буде вiн, хоч пiд якими
сузiр'ями, всюди йому як позивна мелодiя степового рiдного краю нiжно й
сумовито дзеленчатиме тронка.
1960-1962