Гончаров Анатолий. Тронка

- Ми з тобою будiвники, гипто...
- Що ж - ми вiд цього кращi?
- Кращi не кращi, а тiльки протиприродне, щоб людина, яка буду велике,
поводилася, як пiгмей.
- Сильно сказано!
- Вiдступись, дай он дiвчинi мiсце,- каже Брага, кивнувши на Лiну, що з
рушником через плече терпляче зупинилась на вiдстанi за спиною в гипти.
- О, i ти вже встала! - вигукнув гипта i, наче вмившись сво ю
злодiйкуватою усмiшкою, справдi вiдступився, дав дiвчинi мiсце бiля
умивальника.- Бiдненька! У папи-мами ще б спала, в постельцi винiжувалась,
а тут ще й сонце не зiйшло, а ти вже на ногах, разом з нами, варварами.
- А чому ви варвари? - пита Лiна, беручись чистити зуби.
- Ну, як чого... Без тонкощiв там усяких, без церемонiй. Часом i
вила шся по-простому, по-робочому.
- А ви не лайтесь. I чому це лаятись - означа по-робочому? Це просто
брак елементарно© культури. Он Левко Iванович нiколи не ла ться, я нi разу
не чула.
- Лають. Та ще як... Тiльки бiльше в душi,- буркнув Брага i, натягнувши
пiсля вмивання свою засмальцьовану гiмнастерку, рушив до бульдозера.
А гипта, йдучи до вагончика, не минув нагоди ущипнути мимохiдь дiвчину
за реберце, i хоч вона й вiдмахнулася вiд нього з гнiвом, одначе цей гнiв
був явно перебiльшений.
Справдi, вдома ще спала б, а тут вста до схiд сонця. Тут саме життя
пiдiйма , бо рано почина ться трудовий день тих, хто споруджу канал.
Роботи ведуться в глибинi степу, мiж пiкетами, що ©х i Лiна розставляла
теж.
Не можна сказати, щоб так уже подобалось Лiнi тут цiлоденне ковтати
пiдняту бульдозерами куряву та обпалювати на сухих вiтрах сво бiле личко:
не так уже при мно дiвчинi, спозарання вискочивши з вагончика, поспiшати
мерщiй до умивальника, де вже до тебе нальопано, пiниться мило, а до
краника не дотовпишся за голими чоловiчими спинами та жилавими темними
потилицями; не така вже насолода, напiкшись на сонцi, зголоднiвши на
роботi, застоювати чергу пiд час обiдньо© перерви бiля вiконечка
"котлопункту" (i слiвце ж яке вигадали управлiнськi книгогризи:
котлопункт!); дадуть тобi на алюмiнi ву тацю миску жирного перебовтаного
борщу або горохового супу, сядеш пiд навiсом за один iз грубо тесаних
саморобних столiв, i, доки обiдатимеш, над тво©м обiдом весь час
ро©тимуться голоднi степовi мухи. Багато чого тут нема iз звичного
комфорту, можеш тiльки мрiяти зараз про душ, споруджений вдома батьком на
принципi використання сонячно© енергi©, нема i ще дечого, що мусило б
бути... Ось уже й вода кiнча ться, ледве цярпае з краника, все
механiзатори вихлюпали на себе...
I все ж саме тут, серед цих незлагод будiвничих, Лiна вперше
по-справжньому вiдчула свою потрiбнiсть людям, кожним нервом вiдчула, що
почина жити повноцiнним, а не рослинним, не оранжерейним життям. На працю
в не© свiй погляд. Не така вона на©вна, щоб думати: ще одна споруда, канал
оцей - i всi стануть щасливi. Не в тiм рiч. Але людина ©й нагаду парус,
якому неодмiнно потрiбен i простiр, i вiтер. На бездiллi опав, нема... А
тут вiн повен-з випнутими грудьми летить крiзь життя! I хай смагне,
облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невiддiльна вiд тих,
кому трудно, i хоч робота твоя нескладна - розмiряти з Василинкою та з
майстром-гiдротехнiком стометровi вiдтинки траси, розставляти пiкети, але
й ця проста робота кимось змусить бути зроблена,- без тво©х пiкетiв дiло
не пiде.
Сонце вилiзло iа-за обрiю, червоне, нежарке, заблищало на металевих
боках механiзмiв, що безладною чередою вбилися коло штабного вагончика:
знову там за чимось затримка... Механiзатори, замiсть ранково© гiмнастики,
сваряться з виконробом, банiтують механiка, навiть Брага Левко Iванович,
людина мирно© вдачi, зараз не дуже добира слова, картаючи начальницьку
нерозпорядливiсть. Як завжди в таких випадках, механiк вигадав собi дiло i
зник, помчав у Брилiвку, i весь шквал обурення за простiй прийма на себе
виконроб товариш Красуля. Вiн тут не ночував, ©здив до сво © молодо©
дружини, i тепер, почуваючи провину, що не подбав сво часно про доставку
пального та змащувальний матерiалiв, метушиться мiж людьми i, втягнувши
голову в щуплявi плечi, винувато огриза ться, а собi, мабуть, дума : хай
вам бiс! Коли я вже зрину звiдси на якусь тихiшу будову або майну в мiсто
разом iз сво ю Нiночкою-лаборанткою (обо вони вчаться заочно в
iнститутi). Левко Iванович, видно, бачить його наскрiзь i цi думки його
розгаду , бо креше просто в вiчi Красулi:
- Робиш все охляп, дарма що молодий! Служиш, як фiрмi, а мусиш вкладати
душу! Красуля вiдгирку ться:
- Не настачиш душi.
- Ну да ж, коли маленька!
Лiна, озбро©вшись сво ю рябою рейкою, пiдходить до гурту, i
механiзатори, на мить припинивши сварку, пiд'юджують i ©©:
- Ану по плечах його, Лiно, рейкою за простiй. Вiн у Нiночки гостював,
а ми скiльки людино-годин втрача мо!
- Лiнi хвилюватись нема чого, в не© ставка,- кида гипта, що вже
рихту свого скрепера в дорогу.
Лiна промовчала на це, проте почува , що безладь та нерозпорядливiсть i
в нiй пiднiма дражливе почуття, так i хочеться крикнути разом iз Брагою
виконробовi в вiчi: де ж твоя совiсть? Чому ж ти не подбав? Як же це
виходить, що рядовi механiзатори уболiвають за дiло бiльше, нiж ти?
гипта, скинувши кепку, привiтно маха нею з кабiни Лiнi на прощання,
щоб не забувала i що вiн ©й iз Тарасiвки привезе повен кiвш абрикос...
Чудний цей гипта. Щось легковажно-розбiйницьке в ньому, безшабашне, про
нього на будовi кажуть: "Кинь у море гипту-випiрне з рибою в зубах!" Кiвш
абрикос привезе...Жарту , звичайно, а взагалi-то вiн такий, що чого
завгодно добуде, всюди в нього знайомi, приятелi, друзi, з усiма
офiцiантками по степових чайних вiн жениха ться, хоч вiдомо, що вже
платить якiйсь алiменти на Пiвнiчнiм Дiнцевi, де ранiш працював... Вiрний
сво©м звичкам, гипта не промине найменшо© нагоди закалимити взяти лiве
замовлення i не бо©ться нi виконроба, нi механiка, якi, зда ться, й самi
потурають йому. Кого гипта побою ться, так це товариського суду, що його
з волi механiзаторiв очолю Левко Iванович Брага. Левко Iванович постiйно
трима гипту на прицiлi i за одну його недавню iсторiю, не зовсiм
красиву, при всiх попередив:
- Хоч ти, гипте, й механiзатор широкого профiлю, на всiх машинах богом
почува ш себе,- але шануйся: ще один лiвак - i вилетиш аж за космос.
По©хав, погуркотiв скрепером гипта, i хоч не за космос вiн
вiддаля ться, а тiльки в Тарасiвку, де буду ться мережа господарського
каналу, проте Лiна почува , що вiдтепер ©й бракуватиме гиптиних
злодiйкуватих усмiшок, грубуватих жартiв i отих маленьких сутичок з ним,
коли вiн да волю рукам, а ©й доводиться вiд нього вiдбиватись.
Нарештi привезли пальне i змащувальнi матерiали, виконроб повеселiшав,
i всi механiзатори пожвавiли, Брага, заправивши свого робота пальним, вже
з просвiтленим обличчям випробову , чи добре працюють його залiзнi
м'язи...
Гуркотом машин повниться степ, один за одним механiзатори рушають до
мiсця робiт. I Лiна та Василинка теж квапляться на сво© мiсця, бо й вони
не останнi спицi в цьому величезному трудовому колесi, хiба ж не ©хнi
вiшки дають простiр для роботи механiзмiв, дають правильне спрямування
каналовi... Вiд залiзобетонного низенького стовпчика-репера, всадженого в
землю ще кимось до тебе, береш вiсь каналу, ведеш i ведеш вперед i через
кожнi сто метрiв виставля ш свою рябеньку вiху. Стерня пiд ногами чи трава
тонконiг, виноградник чи полиневi та кура вi заростi, а ти крок за кроком,
починаючи вiд реперного стовпчика, вiдмiря ш цю землю, i, де проходиш
сьогоднi ти, завтра вже буде бушовйще земляних робiт. Брага - бригадир
бульдозеристiв - перекриватиме з сво ю бригадою норми, а ще трохи пiзнiше
в свiжовиритому руслi блакитнiтиме днiпровська вода. На початкових
дiльницях каналу вона вже наповнила русло, вже пiдведена до якогось там
кiлометра, i туди ©здять у свята колгоспники iз степових районiв дивитись
на не©, як на диво, на звичайнiсiньку, ще скаламучену глиною воду!
Ось так iдеш i йдеш пiкетажисткою по сухому степу, мовби ведучи за
собою майбутню, ще невидиму воду, роздряпу ш литки колючими кураями i
печешся на сонцi, i нiяких тобi подiй, хiба що майстер, дражливий, але
добрий душею дiдуник Анатолiй Петрович, дозволить глянути в окуляр
нiвелiра, щоб привчалася, а потiм сам i вiдштовхне, вивiрить ще раз перед
тим, як скрипучо закричить бульдозеристовi:
- Давай!
Стрiлрю ляга магiстральний канал на пiвдень в сухi, споконвiку спраглi
степи. Мине час, i пiде вода аж за Перекоп, до якихось там кримських Семи
Колодязiв, якi тiльки звуться так гучно, а насправдi там воду зараз ще
розвозять цистернами. Там, де природа забула рiчку покласти, зараз волею
людей народжу ться нова рiчка, тiльки й того, що не кiльцю вона по степу,
а прокладена пiд лiнiйку, хоча водою буде не менша, нiж Ворскла, чи Сула,
чи навiть Пiвденний Буг. На всiх географiчних картах тво © Батькiвщини
з'явиться ця рiчка, яку сьогоднi разом з бульдозеристами буду ш i ти.
Днями при©здив батько провiдати Лiну. Цього разу не було нi погроз, нi
умовлянь. Постарiлий та пониклий, стояв вiн перед дочкою, а потiм свiтив
сивиною в жаркому вагончику, присiвши на кра чку того твердого матрасика,
на якому вона спить. Аж шкода стало Лiнi батька в його покiрностi та
передчаснiй раптовiй зiстареностi, за яку й вона почувала себе винуватою.
Як пестив вiн колись ©© маленькою, з якою радiстю брав на руки,
повернувшись iз служби! Навiть на думку тодi ©й не спадало, що дужий та
чорноволосий батько ©© колись постарi та посивi , здавалось, що завжди
вiн буде в дебелому здоров'©, з голосом весело-грiзним i - при збро©.
Одного разу там, на Пiвночi, пiд час пурги, коли вона за три кроки вiд
домiвки заблудилась, ох, яку вiн тодi зняв стрiлянину! Всiх поставив на
ноги, скiльки ракет було випущено в хурделицю, в снiгову заметiльну
круговерть, хоча Лiна тим часом вже сидiла в теплому примiщеннi в однi ©
знайомо© тiтки. А iншим разом, коли Лiна бавилася з дiтьми бiля упряжки
©здових собак, що лежали пiд бараком, одна дiвчинка зненароку злякалася й
закричала, а батьковi здалося, що то Лiна кричить, що собаки дiтей
загризають (бо, кажуть, i такi випадки бували), i вiн, вискочивши на ганок
з пiстолетом у руцi, зопалу всiх собак на мiсцi перестрiляв... Чомусь такi
випадки стали частiше зринати ©й в думцi пiсля того, як Лiна опинилась
тут, на каналi. Вона мовби тiльки тепер стала помiчати батькову
самозабутню любов до не©, так само, як тiльки тут, серед пропалених сонцем
степiв, Лiна, зда ться, вперше по-справжньому вiдчула, що i в тiй ©©
крайнiй Пiвночi була не тiльки холоднеча та пурга, вiд яко© душа леденi ,
не тiльки мохи та потворно покрученi низькорослi берези, а що була там i
краса бiлих лiтнiх ночей, коли хлопцi-вояки, позмiнявшись з постiв, серед
ночi натягували сiтку i грали у волейбол! Безсонне дiвчисько, вона робила
для них паперовi троянди, дарувала командi переможцiв букетики сво©х
паперових квiтiв, i був там серед воякiв смаглявий один, чимось трохи на
гипту схожий, i вона була трiшки по-дитячому закохана в нього...
Пiд час вiдвiдин ©© на каналi батько був тихий та смирний, на ©©
розпити про гладiолуси признався, що тепер вiн ©х сам догляда .
Вiдкликавши майстра, розпитував його про Лiну, як дочка працю , як живе та
з ким дружить, перед виконробом та кухарками замовив за не© словечко, Лiнi
аж незручно було за цю його непотрiбну протекцiю; побесiдував батько i з
Левком Iвановичем Брагою, вiдчувши, що бригадир користу ться тут загальною
повагою колективу. Що йому говорив батько, Лiна не чула, чула вона уже
тiльки вiдповiдь Браги, тверду, заспокiйливу:
- За дочку, товаришу майор, не турбуйтесь... I сама здорова, i в
здоровий колектив попала. Покривдити не дамо.
Дружинi Левка Iвановича, яка кухарю на котлопунктi, батько Лiни
сподобався сво ю розсудливiстю та серйозним поглядом на життя. Коли вiн
по©хав, вона Лiнi навiть нотацiю по-дружньому прочитала:
- Ти, дiвчино, на батька не дуже хвиськай. Кажуть, ти ледве не
вiдцуралась його? Був уже один час, коли дiти батькiв зрiкались... Який
вiн там у тебе не , але вiн тобi таки батько: рiдня найрiднiша!
Лiна тодi аж хвилини сорому пережила перед тiткою Бражихою, бо невже ж
це вона, яку вiн виплекав, вигодував, випурхнула тепер з дому i за все
вiдплатила йому тiльки затятою впертiстю та зневагою? Отак закостричитись,
затятись, вiдвернутись - для цього багато розуму не треба. В чомусь вiн
вiдстав, це вiрно, чогось не розумi , в чомусь ти з ним не згодна. То, як
дочка, допоможи йому, борись за свого батька, за те, щоб вiн пiднявся,
якщо його погнуло та покрутило. Вiрно, багато в ньому неприйнятного для
тебе, та хiба тiльки в ньому? А в тобi самiй? А в гипти, дарма що тiльки
жити почина , скiльки в ньому вже такого, чого твоя душа нiколи не
прийме! Так борись, викорiнюй, i з сво ©, i з ©хнiх душ виривай бур'ян,
щоб стали вони справжнiми людьми!.. "Тiльки чи це з мого боку не
донкiхотство?" - подумала Лiна й посмiхнулась сама до себе.
Неподалiк працю Брага; йде попереду сво © бригади, ри , горне,
розбушовуе землю. Спитай його про такi речi - скаже, що вiн ма зараз
перед собою одну мету: переробити певну кiлькiсть грунту. Цiлими годинами
не покида вiн важелiв, працю вперто, зосереджено, ганя й ганя свого
робота взад та вперед, прорубу транше©, набравши грунт на повний нiж, то
виштовху його на укiс, то на пiдвищенiй швидкостi пiкiру , повертаючись
знов на попередн мiсце. Мовби прикутий до свого залiзного робота,
повторю одну i ту ж операцiю безлiч разiв, звично, методично, зда ться,
вiн i сам чуманi вiд гаркотняви та скреготняви гарячого залiза, яке вiн
осiдлав. А вже добре напрацювавшись, зупинить бульдозера на валу, вийде з
нього в самiй майцi, в цупких запилюжених штанях iз яко©сь чортово© шкiри
i тодi лише враз нiби оживе, всмiхнеться до дiвчат:
- Ну, коли ти вже, Лiно, тiкатимеш звiдси? Неясно менi, чого ти й досi
тут?
Василинка усмiхливо розтягу губи на братове звичне доскiпування, i
Лiна вiдповiда бригадировi в тон:
- А ви ж не тiка те?
- Що я? Шiсть класiв та сьомий коридор за плечима - з цим, голубко,
далеко не забiжиш.
- Ще б ми стiльки перечитали, як ти,- докинула Василинка i пояснила
подрузi: - Взимку цiлi ночi просиджу над книжками... Навiть Плутарха
чита .
- То бiльше про оцього iдiота книжки та про подiбнi йому створiння,-
каже Брага у бiк свого бульдозера i аж ногою штурля його в гусеницю.-
Таке ледащо, а нiяк не можу його покинути!
Iдiот, незграба, робот, ледащо дурне - такими та iншими прiзвиськами в
цьому дусi тiльки й нагороджу Брага свiй бульдозер, хоча треба бути
просто глухим, щоб при цих словах в голосi його не вловити глибшу,
зата но-дружню iнтонацiю.
Добувши засмальцьовану пом'яту пачку сигарет "Верховина" (Левко
Iванович цi вжива за те, що мiцнi!), закурю i знову веде сво ©:
- Робот нещасний - це вiн мене в цю канальську iсторiю втягнув. Вiн та
його попередники... З малих лiт, ще як перший фордзон в'©хав у село, отодi
я пропав, дiвчата. Якби не той перший трактор, давно вже був би десь
завгаром або кладовщиком... А вiдтодi й пiшло: трактори, бульдозери,
тягачi, канавокопачi. Через канавокопача, можна сказати, жiнку-партизанку
взяв, вiдому вам вiдважну й рiшучу особу. Взяли з нею розгiн у життi
такий, що нiяк зупинитись не можем, кочу мо та кочу мо, хлопцi, козаки
мо©, в четвертiй вже школi бурсакують...-При згадцi про синiв голос Браги
м'якша , ласкавiщае одразу.- Полiщуки вони в мене, росли, де болота
материнi та лiси, хоч батько й степовик. Коли забрав ©х сюди, думав: чи
звикнуть до степу? А привiз: о, кажуть, тату, гарно й тут! А чим же вам
гарно? Ожини ж та горiхiв нема? Зате тут багато неба... Смiшняки.
- Дядьку бригадире! - гука Кузьма Осадчий, зупинившись сво©м
бульдозером неподалiк i вилазячи з кабiни: - Чогось кашля мiй...
- Грип азiатський? Чи що там у нього?
Левко Iванович руша до Кузьминого бегемота.
- Загадковий тип,- розводить руками хлопець.- Наче ж ганяю-ганяю,
витискаю з нього все, а зроблено менше, нiж у вас!
- А ти його без пам'ятi не ганяй. Бо вiн хоч i робот, а теж дещо
розумi ,- насуплю ться Левко Iванович.- Коли набира ш грунт на нiж,
прислухайся до роботи двигуна. Як тiльки вiдчу ш, що вiн почина втрачати
потужнiсть,- годi. Надолужуй на iншому: коли поверта шся на робоче мiсце,
переключай на максимальну швидкiсть. Хочеш час зекономити, то саме тут i
економ, на цих порожняках...
- Он воно що.
- А ти ж думав... Та ще перед роботою, вранцi уважнiше вузли оглядай,
послабленi гвинти закрiпи, а то я бачив, як ви, молодi, все хiп-хап, все
бiгом, сiв за важелi i гайда, аби швидше в забiй...
Так перемовляючись, вони беруться удвох оглядати ще зовсiм новий
Кузьмин бульдозер. Левко Iванович, дошукуючись вади, сам залазить в
кабiну, i невдовзi бульдозер уже знову гуркоче. Кузьма пiдплигом
забира ться на його залiзного хребта, а Брага, передавши йому важелi,
поверта ться до свого агрегата. З скреготом та гаркотом врiза ться вiн ним
у злеглий грунт, вибира його, дедалi заглиблюючись, достругуючись до тих
кiмерiйських глин, що залягають пiд травами цього степу потужним
горизонтом.
З Левком Iвановичем дiвчата зустрiнуться тепер уже пiд час обiду, коли
в юрмиську iнших бульдозеристiв, озбро©вшись алюмiнi вою тарiллю, вiн
стоятиме в черзi до вiконечка кухнi, чи то пак "котлопункту". Минув час,
коли не було тут цього "котлопункту" i жилося механiзаторам всухом'ятку
або доводилось ватагами роз'©здитися по селах шукати обiду. Тепер прогрес,
пахне засмажкою, а над вiконечком видачi на шматковi ватмана красу ться
написана тушшю ще й крилата мораль для роботяг: "Нiщо нам не кошту так
дешево i нiщо не цiну ться нами так дорого, як ввiчливiсть!"
- Це ти здорово загнула,- захоплено сказав до Лiни гипта, коли вперше
прочитав цей вивiшений нею напис.
- Це не я, це Сервантес сказав, автор "Дон-Кiхота",-пояснила вона
гиптi, а вiн аж розреготавсь:
- Ти й сама у нас як Дон-Кiхот!
Що вiн мав на увазi? Що довга вона та худа, як лицар печального образу?
Чи вважа , що самостiйне життя сво вона почина боротьбою з вiтряками? Та
як там не , а заклик до ввiчливостi, написаний ©© рукою, висить на цьому
бойкому мiсцi, i знiчев'я його читають, хоча, правду кажучи, саме тут, пiд
цим написом, бiля видачi, найчастiше й виникають сварки.
Сьогоднi тут, правда, бiльш-менш спокiйно, бо нема гипти, нiкому
заводитись, навiть Левко Iванович вiдзначив факт його вiдсутностi.
- Бач, нема гипти, i як тихо, аж скучно... Нiхто не лiзе без черги...
А вiн собi спродав глину та пригоща ться десь у молодицi, уклада
пухкенькi вареники з вишнями...
З вiконечка, зачувши голос чоловiка, озива ться Бражиха, що сто©ть на
видачi:
- О, вже, чую, мiй партизан заявився...

Брага веселiша .
- Що там сьогоднi, жiночко? Борщ з молодою курятинкою? Нарештi!
- Сьогоднi якраз твiй улюблений суп гороховий...
- А, википiв би вiн вам! То все на макаронах сидiли, а це зарядили
горох та горох. Нi, годi з мене такого життя. До Семи Колодязiв доб'ю, а
там баста. Нема дурних. Далi хай сини риють, а нам давай пенсiю...
Фiнський особнячок на березi моря збудую, пiд вiкнами- синява морська,
виноградником займусь, баклажанами, огiрочками, на дозвiллi читатиму тобi,
жiночко, на верандi курортну газету "За бронзовий загар"...
Бражиха зосереджено оруду черпаком, але суворо зiмкнутi губи ©й
мимоволi стрiпуються в усмiшцi. Не вперше ©й чути вiд чоловiка цю пiсню.
Ще в Каховцi чула: збудую i бiльше не буду. I на Iнгульцi чула: кину до
бiса, кладовщиком або завгаром пiду. А пiсля того, як циган, знову
перекочував сюди i ©© потяг, щоб удвох пробиватися до тих легендарних,
нiколи не бачених нею Семи Колодязiв...
Слухаючи чоловiка, вона, однак, про дiло не забува :
- Забирай, чоловiче, компот та звiльняй мiсце. Обiда Брага за одним
столом з сестрою та Лiною. Пiд навiсом, де ©хнi столики, людно, тут
штовхаються, голосно сьорбають, втираються долонями, всюди Лiна бачить
замазуренi майки, перетлiлi вiд поту безрукавки, бачить простi трудовi
обличчя, що лисняться потом, темнi вiд смаги ши©, що ©х i сонце вже не
бере. Он зголоднiло наляга на обiд бульдозерист Закарлюка, мовчки жадiбно
тьопають з мисок iншi механiзатори - Вовкодав, Штанько, Барильченко,
Фiсунов, поруч Лiни примостився вусатий Куцевол, i вона зовсiм близько
бачить руки з товстими короткими пальцями, на яких i нiгтi пообламувано.
Такi ж руки i в Левка Iвановича, вони огрубiлi, в якихось саднах. Лiну в
першi днi все це аж коробило, а тепер ©й навiть якось затишно серед цих
плечей, облич, при мно класти сво© тонкi притомленi руки поруч ©хнiх
огрубiлих у працi, натруджених на важелях рук... "Бо хiба ж не в них, не в
оцих руках,- дума вона,- вся сила й багатство трудово© людини, яка
добува ними не тiльки свiй хлiб, а ще й можливiсть нi перед ким не
запобiгати, не криводушити. Вони, цi руки у саднах, дають людинi право
жити без брехнi, без пiдлабузництва, без усього такого..."
Брага ©сть мовчки, серйозно, i бiля примружених очей уже променяться
зморшки - свiдки нелегкого, видно, життя. "Скiльки живу, все на передовiй,
бо тут людинi найбiльша вигода,- якось пожартував вiн.-i мiсце тепленьке,
i нiхто на нього не посяга ..."
На будовi у нього мiсце не те що тепленьке, а просто-таки гаряче, в
одяг, в тiло в'©лася пилюка степова, майка на широких плечах прокипiла
сiллю, потом, мазутом. Тiтка Катерина часом аж виправдову ться за цю його
майку перед дiвчатами:
- й же й, через день перу, а тiльки змiну вiдпрацю - знов така.
Всiм тут вiдомо, що пiд час вiйни був ©хнiй бригадир пiдривником в
партизанському з' днаннi, брав участь в геро©чних рейдах в
пiвнiчноукра©нських та бiлоруських лiсах i жiнка його, оця тiтка Катерина,
теж звiдти, з Полiсся, i теж колишня партизанка.
Висьорбавши суп, Левко Iванович береться за друге, за макарони з
котлетами, що попались йому геть пересмаженi, аж чорнi.
- Поштурму мо тепер оцю жужелицю,- каже вiн i гука до видачi: - Жiнко!
Забула свiжих помiдорiв покласти!
- В Брилiвцi помiдори,- чу ться звiдти.
- Тодi - огiрочкiв...
- Огiрочки в степу. Начпостач не назбирав.
- Помiдори десь переспiвають, огiрочки жовкнуть, а ви...
- ж, чоловiче, й не вередуй! Брага скрушно хита головою.
- Точнiсiнько, як в отiй притчi: дитина хлiба просить, а мати: "Води
випий".- "Не хочу води".- "А, трясця тво©й матерi, ти ще й харчами
перебиратимеш!.." Дайте книгу скарг, я подяку вам запишу.
- Не до нас, до начальника робпостачу всi претензi©,вiдсiка йому друга
кухарка.
- Скiльки не критикують того начальника робпостачу, а з нього - мов з
гуски вода,- каже Василинка, як завжди, з безмежним епiчним споко м. Лiну
щоразу вража в нiй оцей спокiй, врiвноваженiсть. Василинка i робить все
без метушнi, i мову веде неквапливо, i обiда без поспiху, вона мовби
якось i Лiнину нервовiсть вгамову сво ю поважнiстю, заспокою рiвною
тихою усмiшкою, i здоров'ям, i поглядом на свiт.
- Ось воно, наше з тобою життя, Куцевол,- беручись за компот, каже
Брага до товариша, котрий на це тiльки ворухнув сво©ми iржаво-дротяними
вусами.- Ось куди загнала нас з тобою гонитва за довгим карбованцем.
- Не набалакуйте на себе,- Левку Iвановичу,всмiхнулася Лiна, якiй не
вперше вже чути про цей довгий карбованець.
- Не вiриш? Чу те, вона дума , що чисто© води романтика нас сюди
привела. Геро© ось вони, степова гвардiя,- так вона дума про нас. Аж жили
трiщать у Браги, а вiн рветься вперед, щоб швидше розламати сво©м
розтелепою Турецький вал та дати воду степам. Ще раз взяти штурмом
Перекоп: батько брав той, а син цей! А геро© тво©, дiвчино, в цей час
думають про те, що завтра получка та що пiсля не© добре було б у Копанi в
чайну шугонути... Скажи, Барильченко! Не довгий карбованець хiба нас
привiв сюди? - зверта ться Брага до огрядного бульдозериста, що обiда за
сусiднiм столиком.
-Я не чув.
- А ти, Кузьмо?
Кузьма Осадчий заперечливо крутить головою, розплива ться над мискою в
усмiшцi:
- Ви мене, дядьку бригадире, на цьому не купите,- i тьопа свiй горох
далi. В нього чудовий апетит i не гiрший настрiй. Не покида цей настрiй
Кузьму з того самого дня, як хлопець, цiлковито звiльнившись з-пiд
батьково© опiки (батька його перевели бригадиром на господарський канал),
самостiйно сiв на бульдозер, "з батьково© ши© на залiзну перелiз", як
висловився про це гипта. Щоправда, з новим бульдозером Кузьма осво©вся ще
не зовсiм, владарю над ним з горем пополам, але ж таки владарю , i норму
хоч з великою натугою, а да .
- А гляньте, чийого то бульдозера хтось погнав? - гука iз крайнього
столу Супрун, водiй тягача.- Кузьмо, твого!
I хоч Кузьму на цьому ловлять не вперше, але вiн знов пiд загальний
регiт шарпа ться, мимоволi озира ться в той бiк, де на валу блищить ножем
незворушно на мiсцi його новий сталевий гiгант.
- А ось i чорногузи хилять обiдати,- перегодя каже Куцевол, киваючи на
групу археологiв, що з'являються з-за Кургана i прямують до "котлопункту".
Попереду видибу довгоногий ©хнiй начальник, а за ним чвала гуртик його
спiвробiтникiв - тро жiнок з парасольками вiд сонця, та ще студент у
конусовиднiй, з бiло© повстi панамi, цей iде справдi як чорногуз, в самих
трусах, без майки, наче тут йому пляж. Цiлими днями копаються цi люди на
курганi, перебирають кiсточки якихось далеких предкiв, квапляться, бо
мусять встигнути з сво ю роботою, поки не пiдiйшли бульдозери. Жiнки, як i
студент, одягом себе не обтяжують, роздягнутими працюють там, такими й
сюди йдуть,видно, ©м подоба ться уявляти себе дикими.
- Бач, якi Адами та ви,- кида невдоволено Вовкодав.- В мiстi такого
страмовиська собi не дозволили б, а тут кого ©м соромитись? Людей нема,
самi бульдозеристи кругом!
- Хай собi ходять, кому яке дiло,-вступа ться за археологiв Василинка,
хоч сама вона, як i Лiна, собi такого не дозволила б.
Археологи, ступивши пiд навiс, скупо здоровкаються, старший скида
навiть кепку, з-пiд яко© сяйнула бiлим гребенем сивина, а голоногий
студент у сво©й дурацькiй панамi з якогось кавказького цапа, хизуючись
миршавими мускульцями, iронiчно кива сво©м супутникам на Лiнин напис про