Гончаров Анатолий. Тронка

придбав у во нторзi акордеон, дорогий, розкiшний, хоча грати на ньому й не
вмiв. Учився тепер ночами, уперто ростягував ту чортову шкiру, а коли
втомлювався, зовсiм виснажений, шпурляв акордеон у куток i, вiдсторонивши
вiд доньки дружину, запухлу вiд слiз, сам нахилявся над крихiтним!
тiльцем, що змагалося за життя, i мовчки приймав на себе той бiль, той
крик, той вибираючий душу доньчин плач. Однi © тако© ночi, доведений
доньчинйм криком майже до безпам'ятства, Уралов кинувся до машини, завiв,
помчав у радгосп до Чабанихи - перед тим вже уже чув, що там така баба
Чабаниха, мати капiтанова, зiллям лiку - народна медицина i все таке...
Не знав точно, де вона живе, знав тiльки приблизно прикмети, i жадiбно
розглядав i роглiф телевiзiйних антен над будинками, вишку металеву шукав
- по тих i роглiфах та по вишцi вiн i розпшукав Чабанишину хату.
Забарабанив у шибку, i стара з'явилась на порозi, як мара, як живий привид
минувшини: розпатлана, вилицювата, губи стиснутi, пiд насупленими бровами
- ями очей... Чаклунське замкнуте обличчя Пiфi©, Сiвiлли, воно якраз
чомусь i викликало довiру: оця вряту , ця допоможе! Як вiн гаряче умовляв,
бо вона спершу не хотiла, казала, що давно вже цим не займа ться.
- На колiна перед вами впаду, тiльки ©дьмо, зарятуйте! Дякуватиму вiк!
Кiнець кiнцем умовив-таки, пiдхопив, помчав у свiй ракетний степ. Коли
вони ©хали мимо ракет, вже свiтало, вже блищали ракети сво©ми оболонками,
але баба мовби й не бачила ©х, вона нiби не хотiла й дивитися в той бiк. А
коли оглянула дитину, що вже спала, змучена пiсля ночi, буркнула, що це не
"ураз" i не "младенчеське" i що нема в не© вiд цього нiякого зiлля,
просто, на ©© думку, не пiдходить дитинi це мiсце, не для не© такi цяцьки
та гуркiт...
Оленцi ж дедалi ставало ще гiрше. Однi © ночi, коли Уралов був на КП, з
дому подзвонила дружина. Вiн чув, як вона хлипала в трубку, i життя в
ньому спинилось, холод смертельно© тоскностi в груди вступив.
- Колю... Колю... додому! - хлипала трубка.- Оленцi погано, зовсiм
погано... Посинiла, оченята закочуються...
А коли вiн прибiг додому, вже не закочувались оченята, вже не кричала
його донечка: вiчна чиста усмiшка застигла на ©© вустах.
Вона ще лежала у бiлiй сво©й постельцi, а коло не©, на долiвцi, валявся
акордеон, хижо блищав зубами клавiшiв. Дружина тiпалась на лiжку в
риданнях. Мисливська рушниця висiла на стiнi. Стояв на, столi польовий
телефон. Все було, як i ранiш, не було тiльки Оленчиного дихання, була
безмежна всесвiтня пустеча навкруги. Кожна рiч ранила його. Рушниця,
акордеон, iграшки - нiчого цього вiн бачити не мiг. Здушений, ослiплений
горем, вискочив надвiр, але Галинi ридання знов повернули його до хати.
Вранцi весь полiгон був у жалобi. Вiтер ганяв над казармою червонi
прапори з чорними стрiчками. Приголомшенi трагiчним кiнцем,
друзi-вiйськовослужбовцi про щось перемовлялись стиха, радились.
Виявилось, що нiхто не вмi зробити домовини. Люди, що зналися на
електронiцi, що мали справу з найточнiшими приладами та пристроями, не
вмiли, виявля ться, змайструвати просто© маленько© домовини для Оленки! Бо
не було в цьому нiколи потреби. Бо нiхто ж тут ранiше не вмирав. Тут,
здавалось, зiбрались для вiчного життя. I кладовища на полiгонi не було -
це була в них перша смерть. Все вона розпочинала, Оленка. Тiльки оркестр
був свiй та прапори незвично чорно-червонi схилялись в жалобi.
Траурна музика лунала на весь степ, i не бомбили в той день.
Поховати Оленку вирiшили на тiм самiм курганi, де стояв ранiше
радiолокатор. Тепер його там уже не було, тепер там викопали сержанти для
сво © улюбленички невеликий окопчик. Туди йшла степом уся процесiя,
офiцери мовчазно несли Оленку над головами, несли ©© сво©м ракетним
степом, крiзь бойовi мiшенi, крiзь ©х насторожений грiзний блиск, а вона,
пропливаючи, усмiхалася й зараз, вiдходила вiд Уралова у вiчнiсть iз сво ю
усмiшкою, з ©© непередаваним чаром i мовби промовляла до нього: "Татуську!
Я не бачила нiчого, крiм цих тво©х ракет. Не бачила весен. Цвiту вишневого
не знала. Нi синiх рiк, нi мiст далеких, казково-прекрасних. Я встигла
бачити тiльки оцi грiзнi блискучi ракети, серед яких прожила сво митт ве
життя. Коротким життям зiрницi жила я. З'явилась, освiтила усмiшкою ваш
полiгон, сяйнула розливом щастя тобi, татуську, i мамi, i вже зараз iду
вiд вас, iду ось назавжди!.."
Як йому в цю мить хотiлось понищити, потрощити тут все, як палило його
бажання подiлитися з нею сво©м життям - та що подiлитися! Вiн, секунди не
вагаючись, вiддав би сво життя до останку, аби жила вона, його ясочка,
його зiронька, яку вiн так i не змiг врятувати...
Iдуть. Вiтер червоно-чорнi прапори шмату , розвiва на весь степ,
оркестр рида траурним маршем, iдуть iз трубами тi, що ще вчора чергували
на КП - радисти, обчислювачi, планшетисти, тi, що дiлять з ним бiль його
найтяжчо© втрати. Слiпучий день схожий на нiч. Блищать сльози на смаглих
вояцьких щоках. Голосить Галя. Зцiпивши зуби, кроку поруч не© Уралов -
повнi груди болю несе. Трiщать пiд ногами сухi трави, посмiха ться в
заюжене небо Оленка, труби по-удав'ячому поскручувались на оркестрантах, а
вони, кидаючи в розвiтрений степ бiль сво©х маршiв, музикою бунтуючись
проти горя, важко йдуть в тих удавах труб, мов Лаокоони.
Так вiн розстався з Оленкою. Пустим, спустошеним пiсля цього стало його
життя. Вночi прокинеться - все Оленка перед очима з рученятком, з шовком
волосся, з усмiшкою - усмiшка та дитяча застеля собою все небо, весь
свiт! I нема i не буде в усiх галактиках нiчого кращого за це - за цей
усмiх дитячий, ласкавiсть рученят, перше лепетання мови... Було щось
жорстоко-безглузде в цьому ударi судьби, життя його, таке стiйке ранiше,
враз похитнулося. Уралов почував, що втiхи не знайде, примирення з
нещастям не буде i що нове якесь, здобуте в горi прозрiння не
переставатиме терзати його. Нащо оте сонце в небi, коли ©© нема? Нащо всi
дива свiту, всi науки, нащо всi веселощi земнi, якщо це ©й, його ясочцi,
уже не потрiбне? Нащо, нарештi, вiн сам, Уралов, i його праця тяжка, i
його люта вiдданiсть дiлу?
Став наполягати пiсля цього, щоб перевели його куди-небудь в iнше
мiсце. Хоч на Курили, аби не тут!
Сьогоднiшня його по©здка до мiста теж була пов'язана з цим, i,
повертаючись надвечiр додому, вiн завернув до того Кургана, де лежить
Оленка, завернув, знаючи, що це вже - прощання. Тут i нiч застала його, на
могилi, тут йому все навкруги налилося темрявою i небо над степом нависло,
порешечене зоряними пробо©нами, як велетенська мiшень.
Уралов, на©жившись, сидiв на курганi; якийсь нiчний птах над ним
пролетiв, просвистiв крильми; згадалось дитинство в степах кустанайських,
i яке там було на озерах полювання, i як вiн бiгав ще хлопчиськом за
мисливцями та рiзними послугами дорослим заробляв собi право пострiляти.
Скiльки пам'ята себе, вiн марив полюванням, далекий пострiл нашорошував i
кидав його в дрож, i його мисливський запал дивував навiть дорослих, ©м
було смiшно, що хлопець, зачувши далекий пострiл, блiдне вiд хвилювання, а
вiн тiльки й мрiяв про той час, коли виросте й матиме власну рушницю.
Потiм виявилося, що в його дiда-коваля старезна рушниця-катеринiвка,
четвертий калiбр, вагою не менше пуда. Гармата - i все. Колись, ще нiби
дiд дiдiв, пугачовець, зробив ©©, а дiд так i не вистрелив з не© нi разу -
боявсь. А цей, малий Уралов, взяв ©©, зарядив замiсть дробу шарикiв з
пiдшипника, пiшов на майдан, прив'язав до плуга, а до курка шнурок, щоб
випробувати здалеку. То таки був пострiл! I одначе не розiрвало ©©. Пiсля
цього знову зарядив, прилаштував свою катеринiвку до велосипеда i покотив
на озера в степ. Зустрiчнi хлопцi-казахи смiялися: всiх гусей твоя пушка
переб' !.. В полi гусей тьма, на просищi пасуться, летять, гелгочуть,
валом iдуть. Уралов зарився в копицю проса, виставив тiльки ствол сво ©
гакiвницi, пiд плече картуз пiдклав, щоб плече вiддачею не розтрощило.
Сидить, не дише, а вони насуваються гелготом, вже ледь мало не з-пiд нього
просто смичуть, i вiн, зата©вши дух, приклався, пальнув. Удар, iскри з
очей, i вже нiчого бiльше не пам'ята . Очуняв: "Де це я? Що зi мною?"
Рушниця вiдлетiла далеко, картуз теж далеко, плече горить i... жодно©
гуски. Однак це не вiдбило в ньому охоти до полювання. I вдруге, i втрет
знову виходив з тi ю пудовою катеринiвкою на гусей i щоразу падав пiсля
пострiлу непритомний, аж поки в якiйсь iнструкцi© не вичитав, що треба
було давати вдвiчi менший заряд, нiж вiн давав...
Не зна , чому й згадалась йому зараз та його рання хлоп'яча пристрасть,
блукаючим спомином навiялась серед нiчного степу на могилi, де вiчним сном
спить його донечка. Не раз вiн чув жалi та скарги на скороминущiсть
людського життя. Промайнуло, як сон, пролетiло мигцем, не встиг i
оглянутись... Це так. Але зараз його думка якраз про iнше, про те, як
багато може ввiбрати людська душа, мозок людський: цiлi галактики життя
може людина вмiстити в собi! Коли були отi озера, гуси, просища? Коли то
було: вперше побачив трамвай. Перший самостiйний вилiт... Як то
далеко-далеко. Наче за далеччю вiкiв. Майже в античностi. I нiчого цього
Оленка не знала. Нi тих гусей, нi просищ, нi озер нiколи вже не побачить,
i в цьому велика якась кривда. Свiжа рана життя, вона заступила йому
все, що було i що , болем сво©м ятрить його i ятрить. Фатальнiсть? Якщо
це фатальнiсть, то вiн i ©© ненавидить! Забрати в нього Оленку, в самому
розквiтi загубити цей свiжий росяний пуп'янок, що вже всiм умiв дарувати
радiсть,- нi, нема в цьому глузду, i нiхто не перекона Уралова в тому, що
так бува , i що нiчого не вдi ш, i що "така вже судьба"... Не повинно бути
тако© судьби! За що ©© скарано, за що ©© страчено, його Оленку? Не було в
нiй нi злоби, нi ненавистi, нi хитрощiв, нi пiдступностi, не було помилок
i злих намiрiв, була тiльки яснiсть найчистiшо© усмiшки, було тiльки те, з
чим людина народжу ться для життя... Гризе його думка, тривога, що,
можливо, частка i його провини в тому, що сталось. Коли привозив
Чабаниху, вона говорила щось, зда ться, застережливе, що мiсце не
пiдходить дитинi i не такi ©й потрiбнi цяцьки. I що тiльки пiд тихими
зорями, а не серед гуркоту та вибухiв здоровим та щасливим буде зачаття
людське... Вiн не надав тодi значення словам старо©, а тепер дедалi
частiше довбе мозок думка: може, справдi дитину лякало тут все, гуркiт
тривожив i цi вибухи, що час вiд часу землю стрясали, може, вони й справдi
не для дитячо© психiки? Причину доньчино© смертi так встановити й не
вдалось. Командири й товаришi вважали Уралова людиною впертою, вольовою,
настiйливою, людиною, для яко© почуття обов'язку понад усе, а ось тут вiн
не певен, чи все вiн зробив, щоб Оленку врятувати, чи виконав свiй
обов'язок перед нею до кiнця. Одне тiльки зна , що ця тяжка драма не
минула для нього безслiдно, цi згаслi Оленчинi усмiшки для нього нiколи не
згаснуть i нiколи не буде вже вiн таким, як був ранiш. Глибокий внутрiшнiй
струс мовби вiдкрив йому очi ширше на свiт, на саму сутнiсть життя, i те,
що ранiш його могло й не чiпати, зараз не залиша його байдужим. Чи так
жив? Чи так ти живеш? Чи так всi ви, люди, живете? Задала йому Оленка
таких запитань безлiч, запитала й пiшла собi, а йому зоставила вiк на
роздуми!
Десь з глибини темряви чути дзеленчання дзвiночка. Наближа ться отара.
Чабан Горпищенко веде ©©, не iнакше, бо це тiльки вiн зважу ться
заглиблюватись з отарою так далеко в землi полiгоннi, та й полiгонне
начальство до нього не так прискiпливе, адже у старого син льотчик i сам
вiн людина заслужена й розторопна. Пiд час останнiх важливих навчань, коли
тут навiть один iз маршалiв був, вiн швидко з Горпищенком здружився, для
них, для обох - для чабана i для маршала,- певне, було про що погомонiти
разом, розклавши вогнище в степу для чабансько© кашi "в кожусi". В тi днi
все, що робилося на полiгонi, було оповите особливою та мничiстю, право
доступу сюди мали тiльки люди найнеобхiднiшi, решту всiх виселили, i чабан
Горпищенко теж тiльки вiддалеки мiг бачити, як незнайомi автомобiлi мчали
в напрямi полiгона, як свiжi намети в один день там з'явились i як потiм
на далекiм кутi, що виходив у море, виросла висока драбинчата споруда i в
нiй, наче в колисцi, в сповитку, лежало щось блискуче. Колись там орли та
iншi дикi птахи гнiздились, а тепер люди он для яких пташенят гнiзда
мостять...
- Хочете побачити? - запитав його маршал при зустрiчi.- Дивiться завтра
о дванадцятiй.
I чабан дивився. Удар бачив, i зблиск, i як вiддiлялась ракета. Видима,
справдiшня, вона майже повiльно, нiби знехотя виходила з вогняного
клубовиння, а потiм враз понеслась блискавкою, зникала невловиме, щоб
приземлитись десь, може, аж на далеких водах океану, теж рiвних i
вiдкритих, як степ.
А тут пiсля цього одразу всi роз'©хались, по©хав i маршал, позникали
намети, берег на кутi став знову порожнiй.
- Це хто тут ночу ? - запиту чабан, наближаючись до Уралова, i,
впiзнавши його, дода якось вибачливо: - А, це ти, синку...
I, шелестячи травою, сiда поруч нього. Сидять обидва мовчки,
вслухаючись в шурхiт отари, що розпаслася на чистiй, не забрудненiй
нiчи©ми овечатами травi полiгона. З темряви коли-не-коли подзвоню
дзвоник, нiжно, мелодiйно.
- Для чого та музика? - пита Уралов.
- А щоб не розгубились... Та й люблять овечки музику... Чи сопiлку, чи
пiсеньку, чи тронку отаку.
- Як, як воно зветься?
- Тронка.
- Нiколи не чув такого слова,- з сумом каже Уралов.Як багато я ще не
знаю... Гарний звук. То мiдь?
Чабан пiдводиться, ловить овечку, що пiдiйшла зовсiм близько, знiма у
не© з ши© дзвоник, щоб показати Уралову. Той бере в руки щось важке,
металеве, кострубате... Схоже на снарядну гiльзу, зiгнуту надво .
Подзеленчав, задумливо послухав. Як антипод тишi - такий тут звук цi ©
тронки. Серед темряви й мовчання степу вона як голос життя.
- Шмат звичайно© гiльзи,- каже вiн, повертаючи тронку чабановi,- а
вида отакий нiжний звук... Щось просвистiло в нiчному повiтрi, чи кажан
пролетiв, чи якийсь птах, ненароком отарою пiднятий iз трави.
- Перепiлка, чи що? - загомонiв угору Горпищенко.Вже й перепiлок тепер
менша . А лебедiв? Колись у вас отам, на косi, лебедiв дядьки возами
набивали. По©де й повен вiз, як снiгу, накладе. А тепер птаство
переводиться. Орел хiба що коли-не-коли покружля .
- Скiльки вiн живе, орел?
- Та бiльше нас. Сто©ш, дивишся часом на нього i дума ш: що той птах
бачив на сво му вiку! Вiд чумакiв до ракет - все вiн оком сво©м ввiбрав...
- Хижак.
- Хижак-то хижак, а ти придивися до нього. В них сво© закони. Навiть
шулiка не б' чужих пташенят, коли вони ще в гнiздi...
Уралов запитав недовiрливо, нервово:
- Хто це бачив?
- В народi давно помiчено... Доки пташка сидить на гнiздi, нiколи ©© не
зачепить...- зiтхнув чабан i пiсля мовчанки обернувся до Уралова: -
Правда, що тебе кудись переводять?
- Не тiльки мене, а й полiгон увесь згорта мо...
- Канал таки пiдпира ?
- Та й канал.
- Один полiгон згорта мо, а другий уже на його мiсце спiшить. Чув - у
Чернiгiвцi? Теж полiгон. Тiльки iнакший. Полiгон залiзобетонних виробiв -
так вiн зветься. Залiзобетоннi кiльця виготовляють, облицювальнi плити для
каналiв, потреба там у них велика в рiзних бетонних виробах... Моя Тонька
як спалахне чого-небудь, так i погрожу : кину к бiсу вашу отару, в
Чернiгiвку подамся на полiгон! Мотористкою бетономiшалки стану!..
По ласкавостi голосу чути, що старий посмiха ться в темрявi.
- Але й ми свiй полiгон лiквiдувати не збира мось,ревниво-досадливо
каже Уралов.- Тiльки перекочу мо на iнше мiсце.
- Доки бандити кругом хати ходять, хiба ж можна лiквiдувати? Нiяк не
можна,- ожвавiв чабан.- Того он аж над Свердловськом збили, чого його туди
занесло? А Петро ж тобi привiт переда ,- позавчора лист був.,,
- Спасибi.
- Уралову, пише, передайте привiт i дружинi його...
Чабан умовчу при цьому, що син, передаючи Уралову та Галi привiт, ще й
цiкавився, як маленька Уралова росте. Почува старий, що не можна зараз
про це говорити - тяжко зранена бiля нього людина. Та хоч i мовчить вiн,
але душа його сповнена спiвчуття до Уралова, вся вона пройма ться зараз
горем його, бо в тiй драмi на полiгонi було щось таке, що торкалось не
тiльки Уралових, а чимось глибоко торкнуло тут душi багатьох людей. Мине
час, змiниться степ, не буде вже тут i слiдiв полiгона, а чабан i тодi не
одному ще розкаже, як народилася на полiгонi дитинка, як росло в цiм
ракетнiм степу на втiху гарнiзоновi те славне дитинча, i як стало потiм
кричати ночами невiдомо чого, i як згасло. Розкаже, як ховали його на
цьому курганi пiд музику двох духових оркестрiв - вiйськового i
радгоспного - i як всi бомбардувальники в той день вiдмiнили сво© польоти.
Пiсля мовчанки вiн знову заводить мову про канал:
- Як прийде велика вода, то змiнить весь край. Уволю нап' ться
днiпрово© степ i зазеленi ... А то ще лiто уповнi, а вже тут згорiло все,
гаряча хуга свистить, куряву жене. З водою буде веселiше! Ще й рис
сiятимем, як у Тарасiвцi. В них там, кажуть, дуже добре вродив, корейцi
постарались... Сiмей сорок ©х в Тарасiвку при©хало, щоб i наших навчати.
Бо чи бiля овечок, чи бiля ракет, чи бiля рису - це все вмiти треба. Я в
Середнiй Азi© як був - трохи бачив. Вiн тепло© води, скажiмо, не любить,
йому тiльки свiжу, протiчну, прохiдну давай... А в сусiдiв механiзатори
уже й кукурудзу на поливних посiяли: лiс! Сто©ть, аж ворониться... Буде
вода - все буде. Ще й садки тут шумiтимуть хiба ж такi: при©зди
коли-небудь в гостi, побачиш... Запам'яталось менi слово вашого маршала,
розумне слово,- в саму душу запало. Сидимо отак, як з тобою, гомонимо, i
каже вiн: "Навiть якщо маю найкращi ракети, якщо маю силу свiт звоювати,
не хочу я цього. Не потрiбнi, каже, менi континенти-попелища. Я хочу
бачити ©х у зеленi i в цвiту, хочу пiд всiма зорями чути шепiт
закоханих..." Ось так, синку.
Старий пiдводиться i, не. прощаючись, iде, зника десь внизу за
курганом; разом з ним вiддаля ться, мелодiйно тане в темрявi й тронка.
А Уралов тут стрiне й зорю свiтанкову. Вже заблищить свiтанок на голих
оболонках ракет, як з'явиться в степу жiноча постать, квапливо, стрiмкою
ходою наближаючись до газика, до кургана. "Галя йде",подума Уралов i не
помилиться. То справдi вона поспiша сюди, i на руках у не© палахкотить
оберемок живих квiтiв, цiлий снiп рясно зрошених росою ©© чорнобривцiв та
петунiй, гвоздик та царських борiдок. Пiднявшись на курган, вона кладе ©х
мовчки там, де треба покласти, обличчя ©© блiдить свiтанок, а вуста
змучено тiпаються i при поглядi на Уралова складаються в щось схоже на
усмiх:
- Бiдненький, як ти вимучився тут... I роса на тобi... Я догадалася, що
ти тут... Ходiмо, любий... Ходiмо...
Вони сходять вниз, де застиг пiд курганом перекособочено газик,
сiдають, i Уралов шарпа , жене з мiсця. Вiд'©хавши, ще раз зупиня ться, i
обо мовчки озираються на курган, увiнчаний маленьким, охрою пофарбованим
обелiском, що в цю мить для них безмежно вищий за всi оцi холоднi ракетнi
обелiски, що вилискуються навкруги у вранiшнiм степу. Хмурячись, Уралов
повiдомля дружинi, що все вже вирiшено, вони пере©жджають, i полiгон
згорта ться, i оцi ракети сьогоднi ж будуть поваленi, як лiс, призначений
на зруб.
Дедалi бiльше виднi ; степ ширша , розпросторю ться пiсля нiчно© мли, а
на сходi, за блискучими стовпами ракет, мiж сивими козацькими могилами,
несподiвано з'явля ться червоний вершечок ще одного кургана, i той курган,
свiжий, яскравий, молодий, дедалi бiльше росте, пiдiйма ться над смугою
обрiю, аж поки ста зовсiм круглим, ста не курганом, а сонцем.



XII. ТРОНКА

Минуло ще одне лiто людського життя.
Вiдблакитнiло море сонячною блакиттю, розiбрано в "Парижкомi" намети
пiонерських таборiв - дiти пiшли в школу; пущено комбайна на плантацi©
зiсохлих почорнiлих соняшникiв, якi ще, зда ться, недавно так буяли; птахи
по надбережжю гуртуються вiдлiтати у вирiй, а деякi вже й знiмаються,
розлiтаються, даючи зображення на екранах локаторiв; в асканiйському
заповiднику знялись навiть лебедi та гуси канадськi, що ©х вважали
аклiматизованими, бухгалтерiя тепер цiлу зиму буде вираховувати певну суму
iз зарплати доглядача за понесену втрату, аж поки навеснi гуси та лебедi
повернуться знов, як це вже було одного разу.
Небосхили заюженi, частiше задувають вiтри з пiвночi, i сива трава на
солончаках бiжить, як вода, а кущi кураю та ковили здаються з повiтря
льотчиковi Сiробабi овечками, що розбрелися по пасовищу. Тим часом
справжнi отари - золоте руно степовикiв - блукають по всьому примор'ю,
вигулюються перед зимою. Коли в червнi пiд час стрижiння стригалi
випускають овець з кошар без руна, то отара ста нiби меншою наполовину, а
зараз чабанськi отари знову побiльшали, бо за лiто на них понаростало
вовни, i ©х уже беруться вдруге купати (вперше купали на початку лiта),
щоб в зиму пiшли чистими, здоровими.
На Горпищенковiй кошарi купання овець уже почалось, i порядку тут
Тоня, вона за старшу, бо батько з матiр'ю в цi днi десь далеко, полетiли
на виклик до сина: одружу ться Петро. З цi © нагоди вiн викликав батькiв
блискавкою-телеграмою, на аеродромi мати аж з острахом пiдходила до
реактивного, а батько ще й пожартував до пiлота:
- Ти ж, сину, надзвукову швидкiсть давай, щоб менше гуркотiло, бо ми з
старою погомонiти хочемо...
Знялись i полетiли.
Незадовго перед цим Петра перевели в iнше мiсце, i служба його тепер
стала якоюсь iншою. Льотчик Сiробаба запевня , що в той гарнiзон, куди
переведено Петра, потрапля не кожен, сiрих та мурих туди не беруть, i що
"Петра ти ще, може, Тоню, побачиш в голубому скафандрi...".
Вiйськове судно-мiшень сто©ть в далекiй затоцi i досi, але тепер воно
забуте, його, мабуть, там зовсiм заснували павуки, вже бiльше його й не
бомблять, нiхто на нього не зверта уваги. Тiльки Тоня як гляне iз степу в
той бiк, то мимоволi здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони там
iз Вiталиком. Мало не стала для них могилою та залiзна пустка, де тiльки
павуки, та обламанi щогли, та пухлинами повидувалась вiд вибухiв палуба...
Мовби одразу дорослiшими стали обо вони пiсля то© пригоди, мовби
новими очима стали дивитись на себе, на свою любов, i на людей, i на
життя. Як той, хто раз побував пiд розстрiлом i зостався живий, не забуде
цього,- так вони тих ночей на залiзному островi за забудуть, не забудуть
тi © тяжко© самотностi, коли так спрагло тяглися обо звiдти до людей, до
степу, а небо над ними на сво©х пiдзоряних висотах погрозливо,
кiнецьсвiтньо стугонiло...
Наче крiзь марення, бачить Тоня себе, змучену спрагою, i невтомного
навiть в тих умовах Вiталика, що, утворивши бiля себе цiлу майстерню,
годинами клопочеться, щось тре, пиля , намагаючись добути хоч первiсним
способом iскру вогню. Марними були всi його зусилля, лише потiм, нишпорячи
по судну, вiн знайшов якесь скельце, i виявилось, що воно ма властивостi
лiнзочки, якою можна зiбрати променi пучком i навести ©х на край холошi, i
матерiя почина тлiти...
Хлопцi з полiгона були першими, хто помiтив увечерi сигнали iз судна,
що ©х подавав узбережжю Вiталик, розмахуючи з щогли палаючим клубком. А
потiм вони попали в промiнь потужного берегового прожектора, катер примчав
i на ньому капiтан Дорошенко та знайомi хлопцi з полiгона з сво©ми
жартиками... А тепер уже й полiгона нема, i безмежнi степовi його простори
нинi вiльно вiдкритi для чабанських отар, i Тоня, заглибившись в тi
простори далеко, надибу часом лише на мiцнi укриття в землi та на слiди
клумб бiля командного пункту та ще прочита на стендi напiврозмитi дощем
слова: "Во©н! Виконуй Устав бездоганно, смiливо i чесно!" I цi слова, хоч
адресованi i не ©й, торкнуть i в ©© душi якусь ранiш не торкану струну...
Не вдалося поки що Тонi органiзувати дiвчачу чабанську бригаду,
порозлiтались ©© однокласницi хто куди: однi працюють по сво©х вiддiлках,
на фермах чи в полi, Лiна й Кузьма на каналi, Алла Ратушна таки потрапила
в iнститут, а Нiна Iваниця та Жанна Перепiчко влаштувались в мiстi на
текстильному комбiнатi, пишуть, що хоч i трудно, але ©м дуже подоба ться:
"Такi красивi, барвистi тканини, Тоню, випуска м - всiх наших степовичок в
найкраще одягнем, годi ©м у ватянках..." Робота цих дiвчат Тоню найбiльше
приваблю , тканини ©хнi, що ллються барвистими водоспадами iз верстатiв,
©й часто ввижаються, i якщо цей чабанський степ справдi буде колись
розорано i рис тут посiють, то, може, й сама вона теж опиниться в мiстi з
дiвчатами на текстильному... А поки що, мовби навмисне, одяга на себе
батькову ватянку, запина ться сукняною хусткою, чоботи гумовi натяга i
йде порядкувати бiля кошари.
По-рiзному минатиме цей день у людей: в однi © - бiля верстата, в
когось - на лекцi© чи бiля рояля, а в Тонi вiн мине за не зовсiм звичайною
процедурою: купа з чабанами овець. Овеча ванна для купання ма вигляд
довгого зацементованого рову, що налитий якоюсь бурдою - то пiдiгрiта вода
з вiдповiдним дезинфiкуючим розчином. Загнавши в загорожу частину отари,
чабани ловлять вiвцю за вiвцею i кидають у цей рiв, вiвця злякано пливе по
ньому, а ©© зверху Тоня ще й рогачиком придавить, щоб з головою пiрнула в
ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зiйшла. "Калiки
двадцятого вiку, будете ви в мене чистенькi!"-примовля в думцi Тоня,
пускаючи в дiло рогачик. Часом перед очима Тонi, замiсть овечок, поста те
ви, мiськi жевжики, ледачi маминi синки, що, обкинувшись яскравими
шарфиками, б' те байди по проспектах та смокчете коньяки вечорами по
ресторанах на маминi грошi, а потiм вихиля тесь у рок-н-роллах iз сво©ми
партнерками-дармо©дками... Так оце вас Тоня, стоячи над ровом у сво©х
гумових, забризканих розчином чоботях, у хустцi та в ватянцi, якими вона
вам свiдомо нiби робить виклик, це вона вас зверху ще й рогачиком
притовкмачу в оту гущу, щоб вся нечисть iз вас зiйшла! Даруйте за
неделiкатнiсть, але це ж робиться для вашого добра, бо вже ви, голубчики,
вибравшись iз рову, стрiпу тесь перед Тонею на майданчику, i вже
безкоростянi, пiдстрибом скачете знов до отари, скупано© вже. На здоров'я
ж вам! Пiсля цього, може, не так будете крутити носом, зачувши чабанський