Гончаров Анатолий. Тронка

знову каже Сашко.
- Ах, я не вгадав? Вiн не визна протекцiй? Вiн ненавидить блати?.. Вiн
хоче по-чесному, хоче самостiйно розв'язувати формули життя з багатьма
невiдомими?.. Чи не так, любий наш Архiмедику?
Вiталiй досадливе покушував губу:
- Ти ясновидець.
- Юний мiй друже! Вхопиш мене за оцю шляхетну бороду, якщо стрiчка
подiй розгортатиметься всупереч мо©м прогнозам,- каже Гриня i погладжу
рукою свiтло-руде пуховиння, яке вiн ото назива бородою.
Той пух - то протест Гринi, протест i недовiра, яку вiн виявля
завiдувачевi робкоопу товаришу Мажарi. Щедрий на обiцянки, Мажара мав
необережнiсть публiчно пообiцяти найближчим часом вiдкрити в радгоспi
перукарню, i Мамайчук, впiймавши його на словi, заявив, що не голитиметься
доти, доки перукарня не буде-таки вiдкрита, i справа зараз оберта ться
так, що весь радгосп стежить за цим нерiвним ©хнiм по динком, а завiдувач
робкоопу щоразу хова ться, як побачить хоч здалеку молоду Мамайчукову
бороду. Коли Гриня як правий захисник команди вибiга на поле стадiону, то
й Вiталiй, i Сашко, i весь стадiон кричать йому:
- Вiва Куба!
Сашковi милицi так i танцюють тодi в повiтрi вiд захвату та ентузiазму,
а зараз радист погляда на випнуту вперед Мамайчукову бороду трохи навiть
iронiчно...
В коридорi чути швидкi дiвочi кроки, i у вiдхиленi дверi зазира
Неля-секретарка:
- Гриню! Пахом Хрисантович сердиться, що ти й досi не по©хав.
- Передай: виходжу на орбiту,- i Мамайчук справдi пiдводиться.-
Попутно, може, де-небудь i на тузлук наскочу. Недоварене м'ясо - примiтив,
а яка ©жа! Як на людину вплива ! Пiсля тузлука менi завжди боротись
хочеться... Ну, честь працi! - кида вiн хлопцям i неквапом виходить на
вулицю до свого фургона.
Цей агiтфургон, бiля якого Мамайчук i швець, i жнець, цiлими днями
гаса по вiддiлках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою
кiнострiчкою чи в якихось iнших справах, бо хоч завдання фургона -
передусiм культурно обслуговувати вiддаленi кошари, ферми та вiддiлки,
проте господаревi його доводиться виконувати ще й безлiч iнших доручень,
бути якраз отим "старшим, куди пошлють". Ось i зараз Гринi дорога
стелеться неблизька, треба ©хати в радгосп "Приморський чабан", з яким
вони змагаються, одначе Гриня не був би Гринею, якби вiн, ви©хавши в степ,
не завернув ще й на птахарню, а там, тiльки вилiзши з кабiни фургона i
ступивши в бiле куряче царство, вiн уже ошелешу дiвчат-пташниць улюбленим
сво©м запитанням:
- Для чого ви iсну те, чи то пак живете? Це така вже в нього звичка
сiкатись з цим запитанням до кожного.
- Ну, от народились, повиростали, живете, а для чого?
Дiвчата знизують плечима, пересмiхаються, а маленька дiвчинка - дочка
старшо© пташницi - зачудовано дивиться на Мамайчука, на його жовту, мов
пух на курчатi, бороду та розцяцьковану сорочку.
- Хай уже Саня,- кива Мамайчук на повновиду чорняву молодичку, чоловiк
яко© вiдбува службу на Балтiйському флотi.- В не© затяжна любов, вона
тiльки й жде свята, щоб податись в Ленiнград на побачення до свого
законного. А ви?
- Тебе б спитати,- весело вiдказу Саня,- для чого ти сам небо коптиш?
- О, це питання складне, над ним я саме роздумую в цi днi. Роздумував
нiч, цiлiсiнький ранок i цьому ж присвячу кiлька найближчих рокiв.
- Чи не надто щедро?
- А я, дiвчата, не дрiб'язковий. В запасi у мене вiчнiсть. Куди
спiшити, чого? Ну, хай я пiсля певних видозмiн стану якою-небудь iншою
молекулою, хай уже не буду Григорi м Мамайчуком, а буду, скажiмо, кавуном
або динею...
- Або будяком,- пирска одна з дiвчат.
- Або й будяком, яка рiзниця? Головне, що я буду i нiхто не пiдвладний
припинити мене у вiчностi, покласти менi край. Так-то, дiвчата.
- Гриню, тобi пора женитись,- каже Одарка, приземкувата, веселоока, з
напущеною аж на брови хусткою.
- Голому женитись - тiльки пiдперезатись,- вiдповiда Гриня.- А ось
вам, дiвчата, котрi незамiжнi, раджу це робити ранiше, щоб потiм встигнути
ще вийти замiж i вдруге.
- Оце порадив!
- А то ви ось по десять класiв покiнчали, проте й досi не зна те, що
ранiше з'явилось в природi: курка чи оце яйце? - I Гриня, пiдiбравши бiля
коритця загублене куркою свiже яйце, тут же його нахильцi й випива .
Пiсля цього вiн ©де далi. Загледiвши чабана, що маячить бiля отари на
випасах, Гриня не лiну ться зробити гак, заверта й до нього i, не
вилазячи з кабiни, теж запиту :
- А ви?
- Що я?
- Для чого живете?
- Для того, щоб баранiв стригти.
- Оце нарештi вiдповiдь! - аж зрадiв Гриня. А коли вiн з сво©м
запитанням звернувся бiля кошари до зоотехнiчки Тамари, яка з чабанами
саме вiдбирала в загорожi по бирках плiдникiв для вiдправки в Болгарiю, то
реакцiя Тамари була для Гринi зовсiм несподiваною.
- Вшивайся ти звiдси! - викрикнула вона, i Гриня тiльки пiсля цього
помiтив, що обличчя в не© було мокре й червоне вiд слiз.
А мiг же вiн i так догадатись, що Тамара в цi днi пережива душевну
драму, бо недавно вона вийшла замiж за при©жджого технiка по штучному
осiменiнню, а вiн виявився п'яницею, та таким, що п' без просипу; допився
до того, що разом iз спиртом, одержаним для лабораторно© роботи,
повидудлював i все iнше з пробiрок, за що й попав до радгоспного "Перця".
Ось чому Тамара так болiсно сприйняла Мамайчукове запитання. Без тебе,
мовляв, гiрко, а тут ще ти в очi лiзеш!.. Зайнятi роботою, i Тамара, й
чабани вже мовби забули про Гриню, повiдвертались вiд нього в загорожi, де
повно стрижених баранiв, та вiдбирають з-помiж них яких треба, тих, що ©х
буде вiдправлено на Балкани (тритонка сто©ть вже напоготовi), i Гринi
нiчого де лиша ться, як, передавши бригадировi папiрець з бухгалтерi© та
усне директорове розпорядження, що стосу ться цих самих баранцiв, рушати
звiдси далi, сво©м основним маршрутом.
де Гриня, колишеться над кермом пластмасовий зайчик на ниточцi,
посмiха ться заячо до водiя:
"А хто ти? А для чого ти? Сам ти що за суб' кт?"
На душi тоскно вiд гризот за свою безтактнiсть перед Тамарою. Йому ста
боляче за не©, за отi ©© сльози, що й зараз, мабуть, капають там на спини
стрижених, збитих в загорожi баранцiв-мериносiв, мiж якими вона ходить
зiгнувшись... Борець проти байдужостi, проти черствостi та бездушностi, як
же ти сам не помiтив, що Тамара заплакана, що вiдтодi, як вона зв'язала
себе з тим пияком, вигляд у не© ста дедалi згорьованiший, змучений;
схудла, спала з лиця, тiльки очi ростуть. А яка була дiвчиною! Вибирали ©©
комсоргом не тiльки для дiла, а ще й за веселiсть, за вроду, останнiй час
вона працювала вже секретарем райкому, мимоволi перейшовши в розряд тих
дiвчат, яким, на думку Гринi, ©хнi посади загрожують вiчним дiвуванням, бо
ж не так просто, мовляв, секретаревi райкому пiсля зборiв побрести в
паркову гущавiнь з рядовим комсомольцем. Одначе Тамара, мовби наперекiр
Мамайчуковим пророкуванням, якось швидко й несподiвано найшла собi пару,
взяла шлюб iз цим технiком. Пiсля одруження Тамара знов повернулась на
роботу в радгосп, щоб бути бiля чоловiка, i дивно, що саме тепер,
побачивши ©© вже замiжньою, притихлою i змарнiлою вiд сiмейних турбот та
переживань, Гриня вiдкривав собi Тамару в ©© справжностi, в ©© самозречнiй
подружнiй вiрностi i не раз тепер себе ловив на тому, що йому хочеться
бачити ©©. Просто бачити. Почути голос. У змучене сяйво очей зазирнути...
Може, через те й сюди завертав? Може, й справдi нiчого iншого не мiг
вигадати, як закохатися в замiжню жiнку? I замiсть того, щоб вилити ©й
сво почуття, свою нiжнiсть, так по-дурному образив ©© безтактним,
безглуздим сво©м запитанням.
Недалеко звiдси починаються землi полiгона, де живуть сво©м та мничим
життям тi рiзноплемiннi хлопцi-солдати, з якими Гриня Мамайчук час вiд
часу зустрiча ться на полi радгоспного стадiону. Битви мiж ©хнiми
командами точаться неймовiрно© запеклостi, рахунок тут виявля ться у таких
цифрах, як 25 на 18 (остання гра), бурею щирого ентузiазму зустрiчають
радгоспнi болiльники свою команду, сво©х одягнутих в трусики шоферiв,
трактористiв, учителiв... Пiсля матчу юрмисько малечi супроводить Гриню аж
додому, а вiн так у бутсах, у трусах i йде з ними радгоспною вулицею,
незважаючи на ремствування бабiв, що, пораючись по дворах, осудливими
поглядами проводжають його, безсоромного...
Та хоч там, на полiгонi, багато Грининих знайомих по спортивнiй
боротьбi, але про©хати навпростець через ©хню територiю йому не вда ться,
вартовий ще здалеку маха фургоновi прапорцем: коти, мовляв, у обхiд...
I фургон, слухняно мiняючи курс, зника в безлюднiй степовiй далечi,
щоб, намотавши за день десятки кiлометрiв, повернутись на Центральну уже з
iншо© сторони свiту, повернутися тiльки надвечiр, коли Сашко та Вiталiй
уже вийдуть на радгоспну околицю зустрiчати зорю вечорову.
Це той час, коли спека спада , i степ лежить тихий, повитий млою, i
силует вiтродвигуна на далекiм вiддiлку маячить якось небуденно, а давнi
могили-кургани, розкиданi серед степового роздолля, нiби тануть,
переливаються м'яко, мов тиха музика. Ким тi кургани насипанi, якi
вiдшумiлi царства вони увiнчують? Хто навiки присипаний там разом зi
сво©ми жаданнями, пристрастями, ненавистю, любов'ю?
А захiд пала .
Де, на якiй планетi будуть ще оцi грандiознi фрески неба? Де ще
чаруватимуть людину оцi могутнi заходи степовi? Щоразу розбуджують уяву
хлопцiв цi палаючi простори заходу, коли сонце, сiдаючи, вже купа ться в
багряних туманах або сухо догоря край степу кострищем, а вся височiнь
неба гра переливами найтонших барв i в усiй природi щось елегiйне,
прощальне, очищаюче душу... Стоять вони, дво друзiв, на землi, що колись
була дном Сарматського моря, а потiм, через мiльйони рокiв, зеленiла
тропiчними хащами i водились тут рiзнi теплолюбнi тварини, нащадки яких
живуть тепер тiльки десь на далеких вiд них континентах; а тут шугають в
небi реактивнi лiтаки з швидкiстю блискавок, i ефiр переповнений голосами
та пiснями людськими, а над морською затокою, що далеко врiза ться в степ,
над покинутим крейсером сходить вечiрня зiрка. Для них обох то вже не
просто зiрка, то - осяяна сонцем далека планета. Скiльки у них розмов про
ту планету, суперечок та догадок: вона то покрита для них суцiльним
океаном, то жарка, безводна пустеля, то нема там життя, тiльки бушують
вiчно грози страшенно© сили, то вже iснують там i живi органiзми, подiбнi
до тих, що були ось тут, на землi, в часи палеозойсько© ери. Вечорова
голуба красуня, що найперше зiходить на ©хньому обрi© i освiтлю степ,
вона нiби дна ©хнi помисли, i вабить невiдомiстю, i пробуджу в душi
солодку жагу мандрiв, польотiв, вiдкриттiв...
- Ось що тiльки не для мене,- вихопилось несподiвано в Сашка, що,
зависнувши на милицях, невiдривно дивився на зiрку.
Не вiзьмуть, мовляв, мене з мо©ми милицями в польоти... Це було так
несхоже на нього, на веселого житт люба, який, зда ться, нiколи не знав
смутку, нiколи й не думав про сво калiцтво. Його мимовiльне, сповнене
болю зiзнання, що так зненацька вихопилось з глибини душi, болем рiзонуло
й Вiталiя, його пройняв такий жаль за Сашка, що вiн готовий був власним
життям подiлитися з другом в цю мить, щоб тiльки зцiлити Сашка вiд недуги,
щоб був вiн в усьому здоровий, як здоровий вiн душею, i небо щоб було йому
доступне, як отим реактивникам, що зараз саме ставлять над степом
височеннi "свiчки"...
Палаюче бескеття хмар на заходi уже переплавлю ться в якiсь дирижаблi,
мов на гiгантських стапелях, постають там уже обриси якихось розбудованих
кораблiв, велетенських ракет, а сонце ку у сво©й майстернi все новi й
новi кораблi, i вони вже палають по обрiю святково-чистi, блискучi,
стартове нацiленi в неземнi простори.
- Привiт мрiйникам! - поверта хлопцiв на землю знайомий голос. Це той
же всюдисущий Гриня Ма-майчук гука ©м з кабiни, пригальмувавши бiля них
свiй закiптюжений агiтфургон.- Венеру спогляда те? Барвами заходу
милу тесь? Не в той бiк дивитесь, пташата!
- Куди хочемо, туди й дивимось,- каже Вiталiй.
- Ви он куди погляньте. Мамайчук кива ©м у протилежний бiк, на схiд,
уже притемнiлий, де на степовому крайнебi низом виринаючи з iмли, де-не-де
перламутрове бiлiють хмари-оболоки.
- Ота, що за могилою копичиться, нiчого вам не нагаду ?
Одна хмара сто©ть, пiднявшись над iншими сторчма. Висока, бiла,
клубчаста, як химерно застиглий в небi, непорушний... атомний гриб!
- Хiба не схожа?
Притихлi, враженi стоять хлопцi.
А Мамайчукiв фургон уже помчав до радгоспу, рознуртував, потяг у
вуличку сiрий шлейф куряви.
Зупиня ться фургон бiля чайно©, на заасфальтованiм п'ятачку бiля
клумби, де радгоспний люд збира ться пiсля роботи посидiти на лавках,
погомонiти. Лавок тут кiлька, але на них в таку пору завжди тiсно вiд
курцiв, i декотрi просто сiдають по краю клумби, спинами до високих
розквiтлих рож, що зараз так i свiтяться в призахiднiм сонцi сво©ми
рожевими пелюсткастими чашками.
I клумба ця, i латка асфальту виникли завдяки наполегливостi Лукi©
Назарiвни i мають з ©© точки зору значення принципове. Нiчого, по-вашому,
ця латка асфальту не да ? Нiщо вiн, по-вашому, цей п'ятачковий острiвець в
порiвняннi з морем чорноземiв з маслянисто-чорними рiками розгаслих на
цiлу зиму та осiнь шляхiв, де в ту пору тiльки й можна пробиватися
тягачами? Лукiя Назарiвна iншо© думки. Для того й покладено, для того й
залито цей клаптик асфальту, щоб i сво©, i - головне - при©жджi бачили, що
й ми тут, у степах, не вiд темноти сво © на тягачах трясемось, не по
незнайству шляхи сво© цiлу зиму нiби плантажними плугами оремо,
розверта мо, немов окопи... Зна мо i ми теж, як треба жити, прагнуть i
нашi мотори шляхiв асфальтованих, та тiльки всього одразу не охопиш...
Щоранку на цiм п'ятачку можна бачити героя-севастопольця, колишнього
бiйця морсько© пiхоти Мартина Мамайчука, що мовчки году крихтами
розледачiлих радгоспних голубiв. Герой-севастополець i зараз тут,
поскрипу перед гуртом чоловiкiв на металевих сво©х колiщатках, пiд якими
асфальт, нагрiтий денною спекою, грузько вдавлю ться.
- Ага, ось i мiй некерований... будяк! - вигуку Мамайчук, загледiвши
сина. I по налитому туманом поглядовi його Гриця безпомилково вгаду , що
батя вже вихилив у буфетi сво© законнi СПГ - сто п'ятдесят гвардiйських...
- Чого ж це я, татуню, будяк?
- Будяк!
- Будяк до старостi цвiте... Це ж я вас, батя, цитую.
- Ба який! - здивовано-грiзно апелю батько до гурту робiтникiв.- Ти
йому слово, вiн тобi десять!
- Наш радгоспний битник,- поважно зауважу череватий, обряклий з лиця
завiдувач пошти.
- Ну да! Вiд слова "бити"! - гарячку батько.- Треба б, та нiкому!
- А за що? - диву ться Гриня.- Цiлий день ось ганяв не обiдавши.
- Пуття з того, що ти ганяв... Пустоцвiт сам, i робота твоя пуста! Грiш
цiна такiй роботi!
- Звичайно, це не те, що збагачувати людство щiтками...
Це молодий Мамайчук натяка на те, що батько його ще з кiлькома
iнвалiдами якийсь час робив у радгоспнiй майстернi шкребницi та залiзнi
щiтки для ферм.
- Щiтки? Не тi щiтки ми робили! - кричить батько, наливаючись гнiвом,
пiдiймаючи до сина одутле, вкрите густою щетиною обличчя, що теж зараз
було колюче й жорстке, мов залiзна щiтка.- Не таких щiткарiв та щiток на
вас треба! Таких щiток треба на вашi поганi душi, щоб коросту з них iз
кров'ю, iз струп'ям здирали!
- Спiвай, батю, вона довга,- каже син i, залишивши батька, спокiйно
пряму до чайно©.
Тiльки вiн зайшов у чайну - чиясь винувато-зсутулена спина шурхнула на
кухню, за всiма ознаками то вiдбув чорним ходом товариш Мажара, голова
робкоопу. Адже нiчим природу не зупинити: молода Гринина борода росте...
Все, з чим Гриня стика ться в чайнiй, мовби навмисне створене для того,
щоб вивести його з душевно© рiвноваги, з йогiвського супокою. У вiддiленiм
вiд залу марлевим запиналом закапелку, де висить умивальник, поналивано й
брудно. Рушник висить на гвiздку такий, що його гидко взяти в руки. А ще
гидкiше дивитись на отого чвару-п'янюгу, що самотньо варзлякае в кутку
залу: то Тамарин чоловiк. В нього нiс - як рубильник, вiн клю в тарiлку
тим носом i щось бубонить погрозливо...
Обслуговувати себе тут треба самому, всюди тепер самообслуговування, i
з усiх робiтникiв радгоспу офiцiантка робить виняток лише для
Мамайчука-старшого як iнвалiда вiйни, ветерана. Що ж до
Мамайчука-молодшого, то... взявши алюмiнi ву тацю, Гриня пiдходить до
видачi, але й тут його зустрiча тiльки розчарування: того нема, а те
закiнчилось. Холодний жилавий гуляш та компот - це все, що зосталось на
твою долю, i навiть на це зазiхають мухи, вiд яких ти мусиш весь час
вiдбиватись. Який це треба мати гарт, щоб при таких наступах на твою
витримку не грюкати кулаком по столу й не вимагати книгу скарг. А
скаржитись хочеться. На все. На гуляш, на рушник, на отих розвезених по
стiнi р пiнських "Запорожцiв", що так само, як i замашнi брехуни-мисливцi
Перова, покликанi прикрашати кожну степову чайну. Чому така убогiсть уяви?
Чому така обмеженiсть вибору? Для всiх чайних, якi тiльки в районi,
постача цi бездарнi копi© якийсь халтурник з обласного центру, з
упертiстю манiяка просува сво ерзац-мистецтво в маси... I нiхто його за
халтуру до суду не тягне!
Вхопивши гуляшу, Гриня кривиться: стiльки в ньому перцю, що в ротi
горить.
- Стронцiй да те замiсть приправи? - зверта ться вiн до офiцiантки, що
прибира посуд iз столiв.
Ця офiцiантка Клава, старша дочка Горпищенкова, тiльки й скрашу цей
похмурий заклад сво©ми плавкими рухами та терплячою до всього привiтною
усмiшкою. Вона вже, зда ться, звикла до нарiкань, до скарг, до бубонiння i
без крайньо© потреби не ув'язу ться з вiдвiдувачами в суперечки. Всiм не
догодиш. Лаються - перемовч. Гринi ж вона просто спiвчува . В ротi палить?
Певне, йому дiстався самий перець, що осiв на дно.
- Запий, Гриню, компотом... Воно пройде. Гуркiт з кутка привернув' хню
увагу. То технiк по штучному осiменiнню прогуркотiв стiльцем по пiдлозi,
ледве не впав, але знову прибрав бiльш-менш сидячого положення i вже
куня .
- Нiчого ж я йому, крiм компоту, й не давала,- тихцем виправду ться
Клава, киваючи в той бiк,- а вже п'яний.
- То вiн ще вiд спирту лабораторного п'яний,набурмосено кида Гриня.
Кiнчивши клопоти з посудом, Клава присiда навпроти Гринi, що таки
закiнчу свiй вогненний гуляш.
- Де був, що бачив, Гриню? - з цiкавiстю розпиту вона.- Скат спустив
по дорозi, чи чого ти такий невеселий вернувсь?
- Скат - це дрiбниця буття, Клаво. Вивчаю походження хамства людського,
грубощiв, черствостi, душевно© глухоти. Бува , отак нi з сього нi з того
вiзьмеш i образиш людину. Зовсiм не бажаючи того. Просто через хамство чи
здуру.. Людинi й так болить, а ти ще припечеш...
- Бува , Гриню, бува .
- Та ще глупства - ось чого органiчно не виносить моя душа. Мчу
сьогоднi степом "Бе-наступу" (себто - "Бiльшовицького наступу"), нiде нi
душi живо©, дорога така, що пiсля чумакiв вiсiмнадцятого сторiччя нiхто по
нiй не ©здив аж до мене оце, i раптом серед просторiв, серед безлюддя
стирчать край дороги величезнi таблицi, всiянi цифрами. Стiльки цифр, що
©м i електронна машина ладу не дасть - кiбернетичний дiдько в них ногу
звихне. А це ж для мене, щоб я читав, схоплював на льоту. I зветься це:
наочна агiтацiя. Скажи, Клаво, для чого ми робимо це?
- Не знаю,- каже вона трохи винувато.
- Для га-ло-чки! Для звiту казенного... Бо звикли так. А догматики,
вони й сьогоднi ще не перевелись. Той лiзе думки тво© перевiряти, а той
помпезну арку якусь буду серед степу. Для кого тi в'©знi арки в "Чабанi"?
Для яких трiумфаторiв? I я ще мушу до них ©хати переймати досвiд. Я, чия
кiнопересувка не зна втоми, чи© кiнострiчки нi разу не рвались. В мене в
фургонi бiблiотека, в мене на озбро ннi - магнiтофон; ©ду, ставлю, записую
доярку... Оце вам стрижуть, оце доять - чу те, як сярпа в дiйницю молоко?
Живий голос даю, а не таблицi ©хнi бездиханнi.
- Ти б i нас коли-небудь записав,- мовить м'яким голосом Клава.- А то ж
цiлий день у парнi, у духотi, а щоб душевним словом з ким перекинутись...
Скорше вилають тебе нi за що.- Вона майже з острахом зирнула в протилежний
куток на технiка осiменiння, що саме глухо бухтiв там, щось вимагаючи.
- Запишу, запишу й тебе, Клаво,- обiця Гриня,- i Тамару, подругу твою,
запишу, хоч вона й зв'язала себе з оцим типом...
- Ох, не кажи, Гриню... Не фортунить нам нi в любовi, нi в
облiгацiях...
- Клаво, ти мислиш вiджилими поняттями. Скiльки разiв сама тiкала до
батька вiд свого Тимохи, а ще говориш про любов. Яка зараз, в атомний вiк,
може бути любов?
- Стривай, сам узна ш... Натрапиш на свою.
- Зда ться, любов'ю називають оте сидiння увечерi в парку, оте
парування, коли вiн сигарету смокче, а вона млi , схилившись йому на
грудну клiтку? - каже Гриня похмуро.- Транзистор десь в кишенi чи в пазусi
за них говорить, а вони сидять, мовчать, прислухаються до власного тiла...
Голос iнстинктiв, крик статi - це тепер все.
- Мабуть, i в тебе, Гриню, любовна невдача, що ти так лютишся... Скажи,
запала в серце якась?
Тiльки Гриня, насупившись, взявся за компот, як до зали, прослизнувши
десь через кухню, розбентежено влетiла Тамара-зоотехнiчка. Це вона прибула
аж з вiддiлка забирати свого. Не вперше ©й сюди так заходити - з тилу,
через кухню, щоб i люди не бачили, щоб не горiти перед ними вiд сорому за
свого непутящого чоловiка. Ось вона, тендiтна, тонкостанна, квапливо
пiдiйшла до нього, нахилилась, як до хворого, i вже умовля його
проникливим, схвильованим голосом. Голос ©©, красивий, музикальний, так i
лл ться ласкавiстю на п'яндюгу. Невже вона справдi коха його? Невже може
кохати твань, грязюку, пiтьму застелено© алкогольним туманом психiки? Чи
це гордощi? Подружнi гордощi, напевне, тiльки й примушують ©© отак ©здити,
пiдбирати, причепурювати свого п'яницю, уперто дошукуватись людсько©
гiдностi там, де ©© й не сiяно. Для Гринi просто загадка, як це вона,
Тамара, вродлива дiвчина, активiстка, що недавно була веселою, спiвучою, з
декотрими навiть гордою, сама себе прирекла на те, щоб зараз принижуватись
перед оцим нiкчемним, грубим, брутальним типом, якому вона вiддала себе.
"Нi, це самолюбство ©© не витриму ,- поясню собi Гриня,- це воно жене
Тамару сюди, воно змушу йти, принизливо забирати з чайно© свого пияка,
щоб тiльки приховати вiд людей його нiкчемнiсть..." Клава теж допомага
подрузi, радить ©й щось, а пияк телесу ться вже на всю чайну.
- Iди... Вiдчепись,- вiдмаху ться вiн вiд Тамари i дода при цьому таке
слово, що навiть Гриня вiдчув себе так, наче на нього бурхнули багнюкою. А
Тамара? Злящила його хоч по мордi? Нi, сто©ть, нiби й не почула образи,
тiльки нiяково ©й, що поблизу свiдки цi © сцени, вона навiть посмiхнулася
сво ю змученою усмiшкою: не надавайте, мовляв, цьому значення... Але Гриня
нада . Вставши, вiн пiдходить до технiка i, делiкатно вiдсторонивши
Тамару, бере того за карк. Так i взяв - однi ю рукою за загривок, а другою
- залiзним обхватом - за зап'ястя руки, пiдняв, поставив на ноги. Технiк
одразу проклiпався i немовби але протверезився:
- Ти... ти... ти... хiба дружинник?
- Я ще з колиски дружинник,- процiдив Гриня крiзь зуби i попхав
розв'ялене тiло до дверей. Технiк бiля одвiрка вперся.
- Ти... не дружинник,- белькотiв вiн.- Не ма ш права...
Гриню це аж розвеселило, вiн пiдморгнув Клавi й Тамарi.
- Як то не маю права? Ти мене в бородi не впiзнав. Перед тобою - син
севастопольця! Внук махновця! Хавбек рiдно© тобi радгоспно© команди!.. Так
що вибачай! - I вiн з силою штурхнув п'яндигу у вузький прохiд через
кухню, i хоч технiк i там спинчався, спотикався, падав, Мамайчук за
хвилину виволiк уже вишмаруваного глиною технiка надвiр. Там уже ждала
прихована вiд людських очей Тамарина бiдарка. Запряжена гнiдим з вiддiлка,
сто©ть у дворi вона, неподалiк вiд помийно© ями.
- Сюди його, сюди,- повторю Тамара занепоко но, метушливо i ще щось
ласкаво кигиче, поки Гриня нещадно втиску в бiдарку цей мiшок
просмердюченого алкоголем людськогр тiла.
- Спасибi тобi,- каже Тамара, звично сiвши в бiдарку й беручись за
вiжки,- спасибi, що допомiг.- I вперше, вiдколи Гриня зна ©©, обдарову
його, Гривню, поглядом тако© гарячо© вдячностi, тако© нiжностi й краси, що
йому аж сумно пiсля цього ста .
Вiн деякий час сто©ть тут сам.
- Боже, якщо ти ! Врятуй мою душу, якщо вона ! - тихо вигуку Гриня,
наслухаючи даленiючий клекiт бiдарки. Потiм iде на п'ятачок, де тепер
стало ще люднiше. Батько, як i ранiш, крутиться серед гурту на сво©й
iнвалiдницькiй. дощечцi з колiщатами. Син пiдходить до нього.
- Дай менi, батю, в зуби.
Це вiн на такий манiр просить у батька закурити. I, що найдивнiше,
батько мовчки лiзе твердими запеченими пальцями до кишенi сво ©
засмальцьовано© гiмнастерки, з-пiд яко© рябi на грудях не менше
засмальцьований матроський тiльник, довго ри ться i, добувши нарештi з
кишенi сигарету, пода ©© синовi.
Ляси точить саме Прошка Гробань. Прошка цей недавно демобiлiзувався i
тепер працю на водокачцi, а пiсля роботи, йдучи додому, нiколи не мине
нагоди покачати воду i тут. Легкий на слово, веселий, вiн любить, зiбравши
гурт цiкавих, брехонути ©м з свого вояцького минулого що-небудь
приголомшливе, розгонисто-неймовiрне. Служба його нiбито полягала в тому,
що вiн iз командою бiйцiв супроводжував важливi вантажi по залiзницях
кра©ни, бував i на Далекiй Пiвночi, i на Далекому Сходi, i просто
нелегко-таки вгадати, де вiн бреше, а де каже правду, похваляючись, яких
пригод зазнавала в дорозi ©хня бойова команда, та як жили вони дружно, та
в якi кожухи куталися, стоячи вночi в тамбурi на посту на паленнiм
сибiрськiм морозi.
- А то ще надибали ми якось в сусiдньому ешелонi кiлька ящикiв
апельсинiв та яблук,- такi були червонобокi, наливнi, вищий сорт,блиска в
усмiшцi зашмарований Прошка.- I, клянусь, не ми пломби скручували, хтось
до нас уже ©х поскручував, а комендант нажохкав на цьому якраз нашу
братву, то ми з тими апельсинами та яблуками - куди? Раз! раз! ©х та в
жерла гармат! Та брезентом зверху! А коли вже состав рушив i комендант
зостався далеко, ми тодi до гармат, вiдкрива м замки, а звiдти золотi та
червонобокi нашi ядра на платформу порось, порось! Бери, братва,