Гончаров Анатолий. Тронка

вставить. Тiльки ж як ©© знайти? Тоню, ти там не бачила на Центральнiй
тi © швигалки?
- Не до не© менi було,- блиснула Тоня до всiх сво©ми горiхово-карими.-
В мене екзамен був!
- Ну як? - поцiкавився батько.
- Можете привiтати. Хоч i жарко було, а здала!
- Що ж ти здавала?
- Твiр,- засмiялася Тоня i додала багатозначно: - На вiльну тему!
- I написала його, мабуть, азбукою Морзе? - весело зауважив брат. Тоня
зайшлася рум'янцем:
- Ти вгадав.
Матерi не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та
загадками, i, осiкши дочку поглядом, вона звернулась до сина:
- Ти ж, сину, хоч пиши частiше. Та бiльше описуй про себе. А то он i в
госпiталi лежав, i рука була в гiпсi, а ми про те аж коли дiзнались...
Розказав би хоч тепер, що в тебе з рукою було?
Льотчик мовчки переглянувся з сивуватим сво©м командиром i почав
неквапом нарiзати на сковородi я чню.
- Нiчого страшного, мамо. Рука нормальна. Зрослася як слiд. Бачите,
пальцi всi працюють.- Повеселiлий, вiн ворухнув у повiтрi пальцями,
демонструючи руку матерi.- Рука як рука. Така, як i до того була. Не довша
й не коротша.
- I хабарiв не бере,- пiдкинув один з льотчикiв. Всi засмiялися за
столом, а найбiльше цi останнi слова батьковi припали до душi. Вiн аж
плечi розправив вiд гордощiв за сина, за його руки, що можуть ламатися, а
не безчестять батька, як бува в iнших... Коли в кого нероби та хапуги
часом виростають, рестораннi лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його
син зна , для чого живе, вiн недаром ©сть хлiб народний...
- А сво му командуванню передайте,- насурмлено каже батько,- що ми тут
теж не трава, не затулили нам свiт овечi хвости... Бачимо, що й до чого. I
трудимось теж на совiсть. Бо краще вже згорiти на роботi, нiж заiржавiти
вiд неробства.
Демид тим часом, пiдсунувшись до свого сусiда-льотчика, мовчазного,
бiлобрового, якого товаришi називають просто Павликом, почина настирно
допитуватись, чи не зна вiн чого про теперiшню долю якогось генерала
Iванищева, з яким вiн разом воював в сорок першому в оточеннi... Мало не з
кожним при©жджим заводить Демид мову про того свого генерала i диву ться,
що нiхто про нього не чув i не зна , хоч генерал був справжнiй, не покинув
солдатiв у бiдi. Не чув про нього й Павлик. Слухаючи Демида, вiн не
зводить погляду iз Демидового Мишка, який, мовби зачманiвши, сто©ть перед
ним, вп'явшись оченятами в одну точку, а тi ю точкою значок у Павлика на
грудях, значок у формi маленько© бомби, що, наче крапля, ось-ось капне
додолу.
- Чого ти дивишся? - нарештi не витриму Павлик.
- Скажiть, а бомба важка?
- Нелегка.
- Це в нас мудрець,- зауважу Демидиха з ласкою в голосi.- Вчора
пiдiйшов до мене, в однiй руцi пташеня, а в другiй iржавий патрон, ще й
куля стирчить у ньому... "Скажiть, мамо, що важче: куля чи голуб?"
- Це дiйсно запитання,- ледь усмiхнувся Уралов сво©ми блiдими губами.-
Не одразу й вiдповiси...
Ще не встали вони iз-за столу, як задеренчав у повiтрi пропелер над
самою хатою, крила гойднулися, вiтаючи товариство льотчицьким привiтом:
Сiробаба прилетiв. Вже видно з кабiни голову його в шоломофонi, i чорнi
вуса, i бiлозубу посмiшку...
- Можайський прилетiв! - посхоплювавшись iз-за столу, загомонiли
льотчики.- Батя вiтчизняно© авiацi©!
I загукали в повiтря, вказуючи Сiробабi просто на стiл:
- Сiдай! Сiдай!
Для Тонi це було мов кiно дивитись, як Сiробаба, посадивши неподалiк
свого "кукурузника", вилазить з кабiни, сплигу на землю, здира з голови
шоломофон i вже розвалькувате йде товариству назустрiч, широко
усмiхаючись, i в обох. руках у нього блищать, як гранати, пляшки
шампанського. Красень - не льотчик. Щоки налитi здоров'ям, цвiтуть, як
рожа, а вуса такi пишнi, пухнастi, якiсь, сказати б, шляхетнi... Такi вуса
справдi в кiно тiльки можна побачити за двадцять копiйок.
- Я ж кажу, що хто не риску , той шампанського не п' ,- збадьорився
Корнiй, мовби заворожений Сiро-бабиними пляшками.
- В тiм-то й рiч, що цей якраз i не риску ,засмiявся вузькоокий
льотчик, що його звали Корольок, а старший, командир, додав з добродушною
зверхнiстю:
- Цей тiльки при сонцi лiта ... Коли "чуден Днепр при тихой погоде"...
- А коли чорнi бурi?
- Тодi сидить i не щурухне...
Ткнувши котрiйсь iз жiнок пляшки, Сiробаба пiшов по льотчиках з
обiймами, бо це все, виявля ться, були його знайомi та приятелi по
дотеперiшнiй службi.
- Курчат возиш? - запитав Сiробабу Корольок, коли знову присiли за
стiл.
- Не тiльки,- заперечив Сiробаба, безцеремонне нагортаючи собi в
тарiлку я чнi з салом.- Рiзний бува вантаж... I курчат з iнкубатора, i
сперму в термосах iз лабораторi©, а то ще бабу яку-небудь iз заворотом
кишок до хiрурга. На носилки ©© i в касету пiд крило, хай там
полементу ... А найчастiше, братцi, з гербiцидами маю справу. Ви ж тут усi
невiгласи, певне, й не зна те, що таке гербiцид? А гербiцид - це такий
препарат, що ним колишнiй вiйськовий льотчик Сiробаба веде хiмiчне
прополювання ланiв. Бiда тiльки, що тих гербiцидiв поки що бiльше нема,
нiж .
- Ви ж i пошту возите,- пiдказала Тоня.
- Що пошту. Я навiть i горох опилюю, i по виноградниках хiмiкатами
вiйнути - це теж мо амплуа... Ви ж не забувайте, що перед вами людина
найширшого трудового профiлю - льотчик-унiверсал,- говорив вiн далi,
володiючи бесiдою. Вистрiливши з пляшки корком, поналивав усiм шумовиння з
такою певнiстю, що навiть льотчики не зважились вiдмовитись.- Ну, будьмо!
Лiтаймо! За тебе, Уралов! За здоров'я тво © дочки,- пiдняв склянку
Сiробаба.- В нього ж там така степовичка росте...
Уралов знову розцвiв при згадцi про доньку, а Сiробаба став смачно
закушувати, припрошуючи i льотчикiв теж:
- Це вам не отi спецконсерви, що сто рокiв на складi лежали, а ©х потiм
бортовиковi дають...
- Отже, бачу, ти цiлком тут аклiматизувався? - промовив старший з
льотчикiв.
- А чого ж не аклiматизуватись? - глянув на нього Сiробаба великими,
чистими, як у вола, очима.- Чим у нас тут погано? Тут коли спека, так уже
спека! Коли вiтер, так уже вiтер! Роздолля, простiр, де хочеш, там i
сiдай... I люди в степах - де стрiнеш людей тако© широко© вдачi, де
красунi такi, як нашi. Ба яка мулатка! - окинув вiн поглядом Тоню, аж
дiвчина спалахнула враз.- Вуса, бачу, тобi мо© подобаються,- провiв
Сiробаба рукою по сво©х пухнастих вусах.- До вподоби, еге ж?
- Еге ж.
- Тiльки мала ти ще виросла до цих вусiв,- змiнивши тон, суворо кинув
вiн дiвчинi, i вона зашарiлась ще бiльш.
А Сiробаба вже гомонiв до льотчикiв:
- Спершу, коли вiдчислили, ох, як кисло було вашому Сiробабi. Ну, як це
гордий реактивний льотчик-винищувач та стане винищувати комарiв? При©хав
додому, мiсця не знаходжу, мама, правда, радi , щаслива, на сьомому небi
старушка!
- Та як же ж не радiти ©й,- тихо зауважила Петрова мати.
- А менi, почуваю, без крил життя нема,- вiв Сiробаба далi.- Iду на
аеродром, на найближчий аеродромчик, де загiн се-ге авiацi© базу ться.
Тихо, всi в розгонi, лише де-не-де лiтаки, як цикади, дрiмають по степу та
пiд кущами дрiмають пасажири на клунках. Наш пасажир, зна те, терплячий,
бере з собою клунок з харчами. Туман? Нельотно? Вiн i похилив до
автобуса... Спершу ганяли мене по наземних роботах. Глянеш, як лiтак
пурхне в повiтря, аж отут тобi смокче... Потiм курси для переучування
таких гаврикiв, як я. Були там серед нас i майори, й капiтани - всi
переучувались на цивiльний кшталт... Уявля те, реактивниковi,
швидкiсниковi на полотняному АН-2 опинитись! Цiлковите з мого боку
презирство. А проте потiм, як роздивився... та вiн же трудяга! Та на ньому
ж полiтати вранцi над полем - одна насолода! Курчат возити? Ну й що? Хай
живе курча, кача i iндича - ось мiй девiз!
- Що не кажи, а важко в тобi впiзнати колишнього вiйськового льотчика,-
зауважив пiдтягнутий, пiдiбраний Корольок.
- Ну, ти не думай, що Сiробаба тут став якимсь баптистом,- швидко
вiдреагував Сiробаба.- Вiн цiну i тво дiло, але i в свою кашу наплювати
не дасть. Коли хочеш знати, тут льотчик теж мусить бути класу не
тюхтiйського. Тут у тебе нi штурмана, нi радиста, сам за всiх - i швець, i
жнець. Зате ж натренову ш око в орi нтацi©, наляга ш на технiку
пiлотування, на дядька не надi шся - тiльки на себе. Це тобi не просто
злiтав, вiдбомбився, влучив, не влучив i вертай назад... Ми теж бомбимо,
але не по порожньому мiсцi, не по макетах, а по живих ворогах - по осотах,
свирiпi, по гусенi, по плодожерцi!
- Пiсля цього, друзi,-глянув старший на сво©х льотчикiв,- нам нiчого не
лиша ться, як тiльки подавати командуванню рапорти та переходити на
переучку до Сiробаби. Вiзьмеш?
- Ще буде час - всi ви перейдете на мирнi крила... Ще разом
доставлятимемо курчат на Марс.
- На отаких таратайках? - всмiхнувся Павлик. Сiробаба любовно глянув у
бiк свого зелено-сiрого лiтака, бiля якого вже крутилася чабанська
дiтвора.
- Якщо по сутi розiбратись, так оце в мене якраз i справжнiй лiтак.
Бо вiн тобi не болванка яка-небудь, вiн з крилами, створiння дiйсно
крилате! I хоч з мого польоту земля не кругла i не в голубому ореолi, але
й з тако© висоти, запевняю вас, вона чудова! Летиш i милу шся всiм: i
срiблястою нехворощю, i лiсосмугами, i ворохами золотими на токах, i бiлою
дiвочою косинкою, що майне десь в курявi... Ну, i, звичайно ж,- вiн
пiдморгнув до чабана,- оцими вашими тополями, що п'ятикутне в небо
ростуть.
- Сiробабо! Та ти ж поет! - вигуку Корольок, а Павлик спокiйно
зауважу :
- Це вiн тут поетом став, а в нас йому, пригаду те, скiльки разiв
перепадало за вибрики в повiтрi, за його авiакозакування...
- I все ж вашi лiтаки красивiшi,- каже Тоня до брата, мовби втiшаючи
його.- Правда, що ви могли б через океан - туди й назад - без заправки?
- Тобi це треба? - покосився на дочку чабан Горпищенко i, вiдсунувши
склянку з недопитим шампанським, важко поклав на стiл сво© вузлуватi руки.
А Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмiрковував:
- Марнотратство яке на свiтi, ох, марнотратство... На самi тiльки бомби
скiльки тих грошей дурно йде. Один ось вiн за путн дiло взявся,- кивнув
Корнiй на Сiробабу.
Льотчик з посрiбленими скронями, видно, був ображений цим, прикипiв до
Корнiя гострим, пронизливим поглядом:
- Ви були на фронтi?
- Був.
- Скреготали зубами по окопах, що авiацiя вас не прикрива ? Отож.
Хотiлось би й нам, як Сiробабi, штурмувати плодожерку та бур'яни, а
доводиться замiсть того важкi бомбардувальники пiднiмати в небо. I
пiднiма мо, бо треба, бо ми з тих льотчикiв,- голос його задзвенiв,- що на
"фанерi" лiтали, в сорок першому шматка бронi на нас не було. Зуби
кришились вiд лютi, а що ми могли? Скiльки нас, окутаних полум'ям, на очах
вiйськ в повiтрi вибухало, на деревах зависало,- бiлi десь на узлiссi
тiльки грудка оплавленого дюралю пiсля нас,- рiзко закiнчив вiн i аж
побагровiв вiд внутрiшнього збурення.
- Та я що,- прокутуляв беззубо Корнiй.- Треба так треба.
- Дiтей жалко,- зiтхнула Демидиха. Пiсля цього всi сидiли замисленi,
примовклi. Старший льотчик щокою сперся на стиснутий кулак, затуманився в
сво©й невеселiй задумi, мовби казав: знову полiт. Але ж i не може бути
iнакше, бо десь там такi, як i ми, льотчики готовi - з першо© команди -
пiдняти в повiтря ядерний вантаж... Чи дума його була про фронтових
льотчикiв - скiльки ©х знав за вiйну! - полетять отак удень або в мiсячну
нiч, i нема , не вертаються. Мертвими вiн ©х не бачив, i тому часом ночами
зда ться, що десь i досi лiтають вони, молодi, вiчнi, у мiсячнiм зорянiм
небi...
Секунди йдуть. Командир глянув на годинника, iншi глянули теж, i,
обмiнявшись поглядами, льотчики разом пiдвелись, стали дякувати хазяйцi.
Знову бортова валiзка в Петра у руцi.
- Ти ж там межу не перелiта ш? - напутньо глянув батько на сина.
- В нас, тату, без порушень.
- Тож-то.
I вже, як у нелегкому, слiпучому снi, iдуть батько, мати й Тоня з
льотчиками до колодязя, бо треба ж Петровi напитися з нього на прощання,
щоб не забував дороги додому. В земну глибiнь, де видно клаптик неба
степового, поволi-поволi опуска ться торпеда-цебро i так само поволi
пiдiйма ться звiдти, важко перехлюпуючись. Вже ось вона сто©ть зверху на
бетонному крузi, i свiжу воду, добуту з глибини, пронизу сонце. Аж очi
рiже цебро сво ю яскраво-червоною оболонкою, мокро вилискуючи на сонцi.
Мовчки п'ють усi, п' Петрусь, п'ють друзi його льотчики, п' й Сiробаба,
обiйнявши руками цебро, аж крапельки зостаються на його чорних пухнастих
вусах.
Потiм Сiробаба запуска свiй бiплан. Всi дивляться, як курява
здiйма ться вiд його гвинта, цiла хмара куряви хова в собi Сiробабу разом
з його лiтаком, i потiм уже в повiтрi з цього курявного хаосу раптом
вирина - крилате! Помахавши крилом усiм, що стоять бiля колодязя, вiн
бере курс на столицю радгоспу - Центральну, а льотчики, попрощавшись,
сiдають у свiй вiдкритий новенький армiйський автомобiль, i голос матерi
клекоче хвилюванням, коли вона каже:
- Час добрий.
I вже ©м шляхами розгiнними стелеться степ. Помчали в напрямi полiгона,
i, доки ©дуть, вiддаляються в глибiнь степову, молодий Горпищенко,
озираючись, все бачить бiля колодязя в полудневiй слiпучостi матiр, i Тоню
коло не©, i розкошланого, без картуза батька. Вiн сто©ть на узвишшi коло
цямрини, а поруч, на сталевому тросi, яскраво жарi , пала на весь степ
червона, як серце, торпеда.



IV. ЛУКIЯ, ГОЛОВА РОБIТКОМУ

Океан степiв застиг у полудневiй слiпучостi. Все живе поховалося в
тiнь, тiльки на пiвнiчнiй межi радгоспних земель, там, де проляга траса
майбутнього каналу, сто©ть залiзний гуркiт бульдозерiв. Могутнi, пiдвладнi
людинi механiзми раз у раз з'являються на валу з натужним гуркотом i,
грiзно зблиснувши ножами до сонця, що сто©ть у зенiтi, знову провалюються,
глухо зникають у розвированому земляному хаосi сво©х циклопiчних робiт.
Мине час, i вже буде тут русло, блискотiтиме аж за обрiй свiтла
днiпровська вода, тихо линучи в степ, напуваючи довколишнi поля. А зараз
тут поки що тiльки свiже, як пiсля величезного вибуху, руйновище порушило
одвiчну дрiмоту землi. Нелегко навiть вгадати майбутнi береги каналу, мiж
якими ще тiльки ходять бульдозери та розрихлювачi, вибираючи грунт з того
мiсця, де буде русло, розтинаючи його впоперек глибочезними
траншеями-штреками. Бульдозер за бульдозером так i шугають стрiмголов у
глибокi пази траншей, а залишенi мiж ними вали рихло© необвалено© землi
дедалi вищають, ростуть. Зда ться, таку стiну тiльки торкни, так i
обвалиться, але спробуй - там тонни грунту. Були навiть випадки, що й
привалювало людей. Якось привалило двох робiтникiв, що сiли в холодку
поснiдати,- так i вiдкопали ©х з розрiзаною навпiл хлiбиною, з надгризеною
ковбасою в руках. Довго потiм слiдство велося, все шукали винуватих...
Задуха тут. Зверху на валах хоч обвi тебе, а в котлованi, на днi
бульдозерних траншей, спеки налито по вiнця, вiтерець не дмухне, незвичний
там просто зварився б, а ти ще ж i в кабiнi бульдозера, в пилюцi, в
гуркотi, у випарах пального, тобi ще й важелями працювати весь час. I ти
працю ш, переверта ш степ, бо норми за тебе нiхто не дасть.
Однi працюють, а iншi, зважаючи на обiдню годину, повиганяли сво©х
роботiв з каналу, вишикували ©х в ряд понад валом, i ножi ©хнi тепер
зблискують, як один нiж. Самi ж бульдозеристи тим часом збились у затiнку,
пiд польовим вагончиком, що править ©м тут за все: i за гуртожиток, i за
буфет, i за клуб. Тiнь вiд вагончика така куца, що не може прихистити
всiх: сидять, хто в тiнi, хто на осоннi, хто хлiб жу з "Кракiвською"
ковбасою, а хто смокче з пляшки пиво "Жигулiвське"; той розкинувся -
спить, похропу вже, а той, прилiпивши на губи сигарету, просто лежить,
розморено спочива , виставивши себе немилосердному сонцю, нiби воно йому
ще мало осточортiло там, серед задухи й безвiтря каналу.
А над радгоспним степом тим часом звихрю ться клубочком курява, мчить
звiдти вилиняла директорська "Победа", пiдкочу , зупиня ться перед
таборищем каналобудiвникiв. Тiльки з машини виходить не директор, а голова
робiткому Лукiя Назарiвна Рясна, висока повнолиця жiнка пригасло© вроди.
Заплетенi коси, що вкладенi на головi тугими витками, роблять ©© ще вищою.
Пiдходить до робiтникiв, здоровка ться. В руках, у мовi якась природна
гiднiсть, розгонистiсть. Вона не всмiха ться до робiтникiв запобiгливо,
як-це часом бува з iншим начальством, ©й не треба до них так усмiхатись.
Власне, вона ©м i не начальство, бо в них сво БМУ - будiвельно-монтажне
управлiння, що отаборилося десь аж на березi синього моря, в курортному
мiстечку, де менше куряви: звiдти керувати буцiмто виднiше. Пряме ©хн
начальство не дуже балу ©х сво©ми вiдвiдинами, а вона ось при©хала, тому
що вони обирали ©©, голосували за не©,- вона ©хня депутатка.
Ставна, з густими бровами степовичка, обличчя, як i в бiльшостi жiнок
тут, припалене вiтром, щоки горять вишневою смагою. Тiльки кинула оком на
©хнiй пiдобiдок, одразу все зрозумiла:
- Всухом'ятку?
Язики, розморенi сонцем та пивом, повертаються знехотя:
- Та ще ж канал не готовий...
- Воду не пiдвели...
- Самi винуватi... Стрiлочник завжди винуватий. Вона мимохiдь зазирнула
всередину ©хнього вагончика, на ©хнi кубла холостяцькi. Видно, полiчила
лiжка i прикинула в умi, що далеко не на всiх вистача навiть цих
спартанських лiжок,
- Де спите?
- На будцi...
- Пiд будкою...
- Декому подоба ться сидьма.
- Декому на кулацi.
- Проте вагончикiв ще пiдкинути обiцяють
- Один обiцяв, та вмер, тепер другий обiця
I регiт. Важкий, неквапний. Смiються зуби бiлi, i очi iскряться смiхом
з-пiд накiптюжених брiв, смiються ©хнi майки засмальцьованi i руки
пропеченi, в мазутi. А за ©хнiми спинами регочуть ©хнi бульдозери сяючим
блиском ножiв. Вони, як i господарi, теж спочивають.
Жарти ©хнi Лукiя вислухову без посмiшки.
- Щось парторга вашого не бачу...
- В нього вiдгул. Вчора двi змiни iшачив.
- А там що? - кива Лукiя на вал i повагом руша туди, ноги ©© по литки
провалюються в грузькому, розрихленому грунтi.
Все ©хн товариство, з якого нiхто i не поворухнувся, спостерiга вiд
вагончика, як Лукiя Назарiвна зупинила на валу одного з ©хнiх
бульдозеристiв, що саме вигорнув землю, про щось перекинулась з ним
словом, пiсля чого дверцята вiдчинились, i вже Лукiя Назарiвна сiда з
бульдозеристом поруч, пiд тент, i бульдозер одразу ж iз скреготом зника з
очей в курявi, в бушовищi розрито© траси. Без звички в тiй ямi можна
зомлiти, але голова робiткому не зомлiла, бо, зробивши кiлька ходок, вона
знов з'явля ться на валу, йде, глибоко провалюючись в сипучому грунтi,
зате не з чи©хось слiв знатиме тепер, який у бульдозериста хлiб, яка його
праця i як це потрiбно, щоб тiло його пiсля змiни вiдпочило по-людському,
на лiжку, а не на власному кулацi.
Мова заходить знову про вагончики длi ночiвлi, та про кухню, яко©
зовсiм нема, та про те, що пiсля змiни навiть вимитися нiде. Вона слуха
уважно, ноту в пам'ятi ©хнi скарги i почува , як потроху коротша
вiдстань мiж нею i ними, як нiби м'якшають, вiдходять душею цi люди, що ©м
уже зда ться, й скаржитись набридло.
- Спробую щось зробити,- каже вона майже похмуро, бо зна , що виконати
обiцяне буде нелегко, зустрiнуться ©й лоби, мiцнiшi залiзобетону, бездушнi
душi, що ©х нiчим не дошкулиш. Хiба мало цього залiзобетону по кабiнетах,
де ©й доводиться бувати у сво©х депутатських справах, чи ©й не знати ще
тих холодних очей, де крижанi байдужiсть, чи тих пустих казенних усмiшок,
що з'являються автоматично, разом з обiцянками, що ©х дають тобi, хоча й
не збираються ©х нiколи виконувати.
Розвелася цiла порода пустомолотiв, закутих в панцир iнструкцiй,
служак, яких голими руками не вiзьмеш, з якими треба вмiти воювати, i
Лукiя - вою ! Коли вона виступа на партконференцi©, то не одного з
присутнiх кида в жар, не один iз вiдповiдальних втягу голову межи плечi,
бо зна , що Лукiя, пiднявшись на трибуну, озиратись не буде, видасть по
заслузi хоч кому.
Вiд комсомольських часiв ще збереглися в нiй бурхлива запальнiсть i
гостре, безкомпромiсне ставлення до людей, збереглася чиста вiра ©©
молодостi - вiра в те, що життя, яке вона буду , яке зi всi ю пристрастю
утверджу ,- це життя може й повинно бути досконалим, давати людинi повноту
радостi й щастя.
I яку ж виклика досаду, як лютить ©© всяка безладь, що так часто ще
зустрiча ться... Хоча б оцей канал, оце стiйбище, куди людей з чудовою
найсучаснiшою технiкою виведено, кинуто й забуто... В роки вiйни вона сама
була трактористкою, зна , що таке висидiти змiну за кермом... I ось нема
де вмятись, вiдпочити, сьорбнути якогось приварку. Розмовляючи з
робiтниками, Лукiя зовнi спокiйна, на обiцянки не щедра, але всерединi ©й
все клекоче. Така будова, найбiльший в вропi канал, в газетах про нього
кричимо, i така неувага до цих справдi геро©чних людей... Вона вже
прикида собi, куди ©й треба вдатись, з ким говорити, щоб була тут кухня,
житловi вагончики, газети, радiо, вже зрiють у нiй тi гарячi слова, якi
вона вигорне там, де слiд.
А поки що каже будiвникам:
- Поправлятимем. Тiльки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо
поправляти. Бувайте.
- Спасибi, що провiдали,- чу вона навздогiн вже нiтрохи не
насмiшкувате.
- Ох, орли! - каже водiй Федя, коли "Победа" ©хня знову мчить
радгоспними землями.- Механiзмiв нагнали, а вмивальник за три копiйки
прихопити забули... Ну, це схоже на нас...
Федя цей вiдзнача ться тим, що часто-густо обира напрям руху цiлком
самостiйно i, незважаючи на це, привозить начальство саме куди треба, а
чудо сво © iнту©цi© Федя поясню дуже просто:
- Де непорядок, туди й везу. Хлiб залежу ться на токах - директора
туди. Де силосують - туди обов'язково. Якщо ж ми вчора, скажiмо, були з
директором на третiй фермi i Пахом Хрисантович давав там комусь нагiнку,
то треба ж його везти туди й сьогоднi: хай перевiрить, чи виконано його
розпорядження.
Ось тiльки в Лукi© Назарiвни бувають iнодi такi завихрення настрою, що
й сам Федя не вгада . Доярок десь загледить - давай до них, побачить
чабана, що стовбичить у полi,- не мине i його, бо не завернути, мовляв, до
чабана - це образити його, адже людина одна-однiсiнька в степу цiлий день,
живе слово хоче почути...
Зараз Лукiя каже ©хати просто на Центральну, дорогою вона розпиту Федю
про його сина, бо Федя один з наймолодших батькiв у радгоспi, син його
почина саме лепетати, вже каже "баба" i "мама", а батька назива поки що
не "татом" а просто " сть", в ознаку того, що батько зараз забiг на
хвилинку додому i справдi сть, а не гаса в сво©х вiчних розгонах.
Коли Федi доводиться возити Лукiю Назарiвну, вiн робить це з особливим
задоволенням. Йому подоба ться ©© манера розмовляти з людьми, з якими вона
трима ться аж нiби суворо, ©й не треба пiдбирати якихось там ключiв до
людських душ, шукати довiри, бо всi й так знають, що вона справедлива, не
дасть людину скривдити, заступиться за чесного роботягу перед ким
завгодно. Чого-чого, а клопотiв ©й вистача . Якщо чоловiк розпиячився, то
жiнка бiжить iз скаргою найперше до не©, до депутатки. Якщо тобi треба
путiвку на лiкування, то теж, окрiм лiкаря, ще пiдеш i до не©, до голови
робiткому, i вона вислуха тебе не менш уважно, нiж найкращий лiкар. Нащо
вже гризеться з директором, нiколи, зда ться, мiж ними миру нема, а якби
не вона, то Пахом Хрисантович аж зашумiв би торiк навеснi, коли худоба
почала гинути через нестачу кормiв. Лукiя Назарiвна тодi дарма що на
зборах мочалила його, але перша й заступилась за нього в областi :
- Якщо знiмати, то разом усiх нас знiмайте, бо не один вiн у цьому
винен.
Директор у них трудяга, тiльки хвороба його замучила, в нього задавнена
виразка шлунка, i все нема йому часу по©хати полiкуватись. Як тiльки почне
йому Лукiя Назарiвна про курорт, то вiн аж пiдскаку , руками вiдмаху ться
вiд ©© слiв, нiби перед ним заро©лися оси:
- Пiсля силосування! Пiсля жнив! Пiсля обмолоту!
I цих "пiсля", "пiсля" у нього з'явля ться безлiч.
- Ох i да вона йому, та язва,- розповiда зараз Федя про директора.-
Бува , в степу впаде на землю й кача ться бiля машини, пробачте, аж ви ,
аж корчить його, просто доходить, а чим я допоможу? Пошлiть ви його
нарештi!
- Ти ж зна ш, скiльки уже разiв путiвку йому видiляли; не хоче - й
край... Уперта, нестерпна людина!
Нi з ким у не© нема стiльки сутичок, як з директором, нi з ким у життi
вона не сварилася стiльки, як свариться з ним, але й поважа вона Пахома
Хрисантовича, як небагато кого. З тих вiн, що жили рвуть на роботi, з тих,
що, не доживаючи до пенсiй, падають на ходу. Вся душа його в господарствi,
про що б не йшла мова, а на думцi в нього - силос, механiзми, скати,
корми... Зараз оце саме та пора, коли вiд безлiчi клопотiв вiн чманi ,
глухне, вiн просто не чу тебе, якщо тiльки тво© слова не про силос, не
про вовну... Вiн, сказати б, лицар силосу i жертва його. Директор
радгоспу-гiганта, а в костюмчику ходить потертому, нiколи не по©сть
вчасно, не вiдпочине по-людськи, а дочки, якi, зда ться, мусили б найперше
про нього подбати, нiби й не помiчають, що батько валиться з нiг, хоч
пiсля приступу недуги, коли очi западуть i жовтаву блiдизну щiк укри
чорна щетина, на нього просто глянути страшно - нiби з Освенцiму.
Цiле лiто у дворi в нього луна радiола, гомiн та смiх, однi зятi
ви©жджають, а другi при©жджають, бо тут добре, тут курорт, тут в усьому
достаток. Закоханий у внукiв, Пахом Хрисантович нi в чому дочкам не
вiдмовля . Дiйшло було до того, що дочки самi i в бухгалтерiю стали
приходити одержувати за батька платню (правда, потiм перестали, пiсля того
як Лукiя присоромила ©х). Дочки й зятi в Пахома Хрисантовича цiлком
сучаснi, модернi, читають молодих поетiв, знаються на музицi й малярствi i
цiлком резонно вимагають поваги й чуйностi до себе та сво©х смакiв. Ось
тiльки ©м самим якось не випада нiколи поцiкавитись батьковим здоров'ям,
та чи вiн обiдав, та який у нього настрiй - нiхто й не подума про це,
коли весь ©хнiй гурт весело, наче в ресторанi, сiда за щедрий
батькiвський стiл в той час, як сам батько, закiптюжений, на себе не
схожий, десь пiд посадкою похапцем ковта позаторiшнi консерви з бляшанки,
яку-небудь салаку або трiскову печiнку. I пiсля цього знову мерщiй у
роботу, в розгiн...
А найбiльшi радощi його в онуках, яких вiн безпам'ятно любить, та ще й,