Гончаров Анатолий. Тронка

вгощайся... Кругом мороз, а воно пiд ноги тобi наче тiльки-но з дерева:
червоне, свiже, ще й пахне...
- Отакими б ядрами тiльки й стрiляти,- роздумливо каже дiд Смик, столяр
iз майстернi.- На таку вiйну i я згодився б...
- Брехня... Все брехня,- сердито каже Мамайчук-iнвалiд, покрутивши
закудланою головою i скреготнувши колiщатами.Сталлю стрiляють, рваним
гарячим залiзом, а не яблуками тво©ми пахучими!
- Що сталь, тепер уже iншi штуковини ,- каже завгар Семен Кухтiй,
лiтнiй обважнiлий чоловiк у набакиренiй кепцi.- Куди там "катюшам"...
Агрегат!
- Таких краще не чiпай,- погрозливо смi ться Прошка.
- А подумати,- тихо мовить дiд Смик,- всi ю тi ю силою страшенною
який-небудь сержант молоденький завiду ...
- А що там завiдувати,- махнув рукою Прошка.- Команду дали, кнопку
натиснув - i все.
- Брехня,- поникнувши головою, сердиться Мамайчук-iнвалiд.-
Натиснути... Натиснути теж треба вмiти. Ти ось цього застав, чи вiн зумi ?
- Налитi оловом очi зводяться вгору, на сина.
- Зумiв би, не турбуйтесь, татуню,- вiдказу син.
- А чого ж во нком заверта тебе? Тiльки острижуть, та й одержуй,
батьку, здачу... Пiде у вовнi - верта ться стрижений. Доки вони тебе
стригтимуть задарма?
- Я в них не вiдпрохувався. Самi завертають з поваги до
батька-ветерана.
- Доведеш ти мене... Восени сам подамся в район, скажу во нкомовi, хай
забира ! Хай з тебе там трохи ворсу витруть.
- На волоску, на волоску весь свiт висить,- бубонить сво дiд Смик.-
Той, що сто©ть у них там бiля кнопки... Або з водневою бомбою цiлу нiч
лiта ... Хiба йому довго до лиха? Помутиться ум, хто йому завадить
надавити кнопку?
- Хай тiльки спробу ,- весело кива в бiк моря Прошка.- Психоне вiн,
психону i я!
- Балачки,- береться за велосипед комбайнер Грицюта.
А Мамайчук-молодший, пускаючи в небо дим кiльцями, дода злiсно:
- Не люди, а гуси в наш час вирiшують долю свiту, коли ви хочете знати.
Вiдомо вам, що звичайнi нашi дрохви та дикi гуси на екранах локаторiв
зображення дають? Колись було в iсторi©, що гуси Рим врятували, а тепер,
навпаки, вони можуть з цiло© планети зробити попiлець. I пiсля цього ще
хочуть, щоб я був начинений оптимiзмом...
- Брехня... Все брехня...- мимрить батько, i похнюплена голова його
зiв'яло пада на груди, на засмальцьованi, аж облiзлi колодки орденiв.
Обрубане тiло його розморено, обважнiло осiда , зда ться, вiн ось-ось
схитнеться i впаде з сво©х колiщаток. Син пiдхоплю його.
- Е! Пора, батьку, спати.
I те, що вiн робить пiсля цього, змушу примовкнути всiх. Намилившись,
молодий Мамайчук, мов дитину, бере батька на руки, бере разом з його
колiщатками i, мiцно, обережно ступаючи, несе до фургона, що сто©ть
поблизу, за кущами тамариску. Батько й не пруча ться, йому це не вперше,
вiн тiльки щось сонно мимрить, схилившись головою синовi на плече, що,
йдучи з сво ю ношею крiзь заростi тамариску, вiдгорта м'яке ©хн вiття
обличчям.
Прогуркотiв фургон, по©хали Мамайчуки, завiянi сухою червоною курявою,
а робiтники ще довго пiсля цього сидять примовклi, дивлячись на те мiсце,
де щойно чварував ©хнiй севастополець i де пiсля його колiщаток зостались
глибокi слiди, хаотично повдавлюванi в розiгрiтий за день асфальт.



VI. ПЕРЕДЧУТТЯ ОКЕАНУ

Середня школа - окраса радгоспу.
Будинок ©©, диний на цiле селище двоповерховий, височить з-помiж
темно© зеленi парку, далеко виднi в степ сво©ми великими вiкнами та
блакитним фронтоном. Як вулик, гуде вона взимку, цiлу весну шкiльне
подвiр'я повниться дитячим галасом, а потiм наста нарештi той день, коли
десятикласникам луна ©хнiй останнiй дзвоник, коли малюк-першокласник в
радiсному захватi довго калататиме тим важким дзвоником у коридорi, а
вони, завтрашнi випускники, занишкнуть, прича но й схвильовано слухаючи це
знайоме дзеленчання, що стiльки рокiв кликало ©х у клас, а тепер хвилю
прощально i сповню душу передчуттям чогось нового, незвiданого.
Мине напруга екзаменiв, i нарештi настане випускний вечiр, той вечiр,
коли столи з фiзичного кабiнету вже витягнуто на подвiр'я й розставлено
пiд деревами, тут же прилаштовано й клубну радiолу для танцiв, але вона
поки що мовчить, бо весь гомiн ще он там - на другому поверсi школи,
звiдки через вiдчиненi навстiж вiкна раз у раз долинають оплески: то ще
комусь вручають атестат зрiлостi.
А коли втихнуть там оплески, .вiдлунають слова напучень та
поздоровлень, коли вiдмiнниця Алла Ратушна вже схлипне, вiд iменi всiх
однокласникiв прощаючись з рiдною школою та вчителями, а директор радгоспу
Пахом Хрисантович скрипучим голосом пообiця випускникам, на вiдзнаку
©хньо© активно© участi у виробництвi, дати грузовик для екскурсi©,- пiсля
цього всi учасники вечора висипають на подвiр'я i Гриня Мамайчук,
вiдповiдальний за радiолу, включа для сюрпризу винуватцям торжества ту
саму мелодiю, якою проводжала Земля Гагарiна в полiт.
Це здорово виходить, випускники, батьки i вчителi - всi слухають
знайому мелодiю, а з-за радгоспного парку сходить мiсяць, i хоч вiн майже
уповнi, але цього небесного лiхтаря сьогоднi для них недостатньо, i серед
розливу музики чути жартiвливу команду директора школи Павла Юхимовича:
- Свiтло!
- сть свiтло!
I враз на всiх так i б' злива свiтла, на якусь мить люди аж мружаться,
заслiпленi, наче юпiтерами, гронами електроламп, що ©х ще вдень рясно
понавiшували на деревах Кузьма та Вiталiй, головнi освiтлювачi
сьогоднiшнього вечора.
Музика лл ться, а члени батькiвського комiтету вже припрошують людей до
столу, довготелесий майор Яцуба в старанно випрасуваному костюмi з
китайсько© чесучi з натхненням в голодних очах енергiйно порядку ,
розподiля мiсця, вносячи лад i поправки на ходу. Пiсля неминучих в таких
випадках вагань та церемонiй учасники вечора кiнець кiнцем розсiдаються,
чемно займають мiсця за цими лабораторними столами, де сьогоднi не колби
та реторти стоять, а буфетнi делiкатеси та пляшки з лимонадом. Осторонь
столiв пiд кущами лисняться, правда, й барильця з вином власного
радгоспного виробу, але вони поки що перебувають на якомусь
напiвлегальному становищi, бо майор Яцуба як голова батькiвського комiтету
до останнього моменту був категорично проти хмiльних напо©в на шкiльному
вечорi i, зда ться, тiльки тепер оце зм'якшився, пiсля того як стало
вiдомо, що донька його Лiна вийшла на срiбну медаль. Це ж подiя! Глянувши
на вiдставника збоку, можна подумати, що вiн сам персонально одержав цю
медаль,- так гордовито, упевнено трима ться його сива голова на високiй
витягнутiй ши©. Радiсть його побiльшу ться ще й тим, що медаль, яка
дiсталася Лiнi, вислизнула з рук iншого претендента - Лукi©ного сина,
цього невдалого генiя в трусиках, який перед самим фiнiшем на чомусь
спiткнувся, вхопив пару четвiрок, за що й ма не медаль, а дулю пiд нiс!
Такий поворот справи просто ощасливив Яцубу: хай зна голова робiткому, як
треба виховувати власних дiтей. Лукiю це, видно, шкребе за душу, а тому
радiохулiгановi, зда ться, й за вухом не свербить, уже вiн посмiха ться,
когось висмiю в гуртi хлопцiв, що, понахилявшись, з комiчними гримасами
розглядають етикетки на пляшках лимонаду (лимонад поставлено
десятикласникам якраз з iнiцiативи Яцуби). Майор почува , що саме в тому
хлоп'ячому гуртi й до нього самого гнiздиться насмiшкувата неповага, i хоч
з людьми вiн сьогоднi тут добрий, великодушний, але коли в полi його зору
опиня ться розхристано-безтурботний Лукi©н скептик, чи ротатий син
Осадчого, що ростом вже переганя батька, чи неприязно-чемний
Стасик-переселенець у сво©й вишитiй гуцулцi, то густi брови Яцуби мимоволi
насуплюються, а погляд ста тягучим, важким.
Дочку свою Яцуба посадив так, щоб вона була на виду, щоб мiг вiн не
спускати з не© ока, та, зрештою, як медалiстка, вона й ма право тепер
сидiти найближче до цього поперечного столу, за яким розмiща ться так би
мовити, президiя сьогоднiшнього вечора.
Лiна - худорлява, серйозна дiвчина, з великими, як i в батька,
блискучими очима; сьогоднi вона не в стандартнiй шкiльнiй формi з
фартушком, а, нарiвнi з бiльшiстю дiвчат, в бiлому випускному платтi,
з-пiд вирiзу якого виглядають ©© худенькi ключицi. Медаль далася Лiнi
нелегко, пiд очима аж синява пiдковами лягла. По напруженiй наструнченiй
позi видно, що дiвчина й зараз все ще наелектризована напругою власних
нервiв, вона ще мовби аж не вiрить i сво©й медалi, i сво©й першостi; ©©
темнi, широко вiдкритi очi дивляться на батька нiби навiть злякано - цим
поглядом, i гарним вигином ши©, i навiть отими ключицями, що виглядають
з-пiд плаття незвично, беззахисне якось, вона зараз дивовижно схожа на
свою матiр у молодостi. Тепер у не© вже не мати, а мачуха, бо першу свою
дружину майор Яцуба поховав, ще перебуваючи на Пiвночi.
Пiвжиття його минуло там, де вiчна мерзлота, де нiч по пiвроку, де
влада його над табiрним людом була майже безмежною. Люди, якi поступали
пiд його руку, всi були злочинцями, тавро злочинiв прокляттям лежало на
них, робило ©х безправними, прирiкало ©х на безвiдмовну йому пiдлеглiсть.
I хоч пiзнiше з'ясувалося, що найбiльше було там змовникiв змов
сфабрикованих, диверсантiв без диверсiй, шпигунiв без шпигунства i що всi
©хнi зiзнання були тiльки виплодом чи ©сь хворо© фантазi© чи ©хнiх власних
кривавих марень, проте не йому, не Яцубi, було розбиратись тодi, хто з них
винуватий, хто нi. Його справою було неухильно виконувати свою службу, i
вiн ©© виконував, i навряд чи хто скаже, що вiн, "громадянин начальник",
як його величали там, дiяв протизаконне, давав кому-небудь карцера нi за
що. Добре працю ш, навпаки, ма ш вiд табiрного начальника подвiйну пайку
хлiба, перевикону ш норми - дасть вiн тобi ще й "премблюдо" у виглядi
тарiлки сиро© картоплi, i тво право розпоряджатися нею на власний розсуд.
Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табiрного тяжкого
iснування побачили свiт його крихiтнi доньки. Пiдростаючи, вони не знали,
що таке виноград, вони не вмiли ©сти яблуко, зате змалечку вже вмiли
гризти сиру картоплю, що давала ©м вiтамiни. I коли, нарештi, Яцуба
змушений був пiти у вiдставку i пере©хав на пенсiйне життя сюди, то Лiна,
його улюбленичка, й тут, в краю пiвденно© розкошi, в краю баштанiв та
виноградникiв, при нагодi ще бралася гризти зубенятами сиру картоплину,
викликаючи регiт радгоспних дiтей.
Заради сво © Лiни батько готовий хоч на дибу, нiчого для не© не шкоду ,
вдома все пiдпорядковано одному - здоров'ю Лiни та ©© навчанню. Не може
дiвчина поскаржитись i на теперiшню свою мачуху, колишню табiрну
фельдшерицю, яка нi в чому не перечить не тiльки Яцубi, але не перечить i
доньцi. До Лiни мачуха незмiнно послужлива й навiть запобiглива, i скорiше
сама вона могла б нарiкати на свою пасербицю за ©© уперту крижану
холоднiсть, якою Лiна кара мачуху за грiх ©© любовi з батьком,- не може
обом ©м простити того, що мiж ними виникла близькiсть, коли мати була ще
жива, тяжко хвора. Цей холод i душевну неприступнiсть батько й зараз
вловлю в очах Лiни за отi ю зовнiшньою мовби зляканiстю. Навiть в цей
вечiр, коли ©© руки так трепетно брали свiй атестат зрiлостi та срiбну
медаль, не стала дочка по-справжньому веселою, не вiдтанула душею, не
забула, видно, вчорашньо© сварки iз ним. Сварка виникла з дрiбницi -
зайшла мова про оформлення документiв для паспорта, i батько мав
необережнiсть запропонувати дочцi змiнити iм'я, бо звати ©©, власне, було
не Лiна, а Сталiна, але на батькову раду перейменуватись його Лiна-Сталiна
так i скипiла, так i кинулась :
- Я вам не колгосп, щоб мене перейменовувати! Ранiш треба було думати!
I справдi, чому не подумав? Але ж усе було таким твердим i надiйним,
замiреним нiби на тисячолiття... А тут до паспорта доросла, i вже
ускладнення, i вже, виходить, сам ти кинув, хай маленьку, а все-таки
плямку на ©© бiографiю, на всi ©© майбутнi анкети. Це неодмiнно треба буде
поправити, все, що торка ться дочки, мусить бути чистим, бо цi ю доньчиною
чистотою вiн нiби боронить i себе, захища ться нею проти минулого, проти
таборiв, злочинiв, проти всього, що його дедалi частiше почина гнiтити...
За столами люди вже всiлися, директор школи, пiдвiвшись, просить уваги,
i в цей час з'явля ться ще один жданий всiма тут гiсть, по якого бiгала
цiла делегацiя дiвчат випускного класу: капiтан Дорошенко. Тоня та iншi
дiвчата, що бiгали кликати капiтана, аж сяють - дивiться, мовляв, кого
привели!
Дорошенко приязно й неквапливо вiта ться з людьми; в сво му крислатому
кашкетi та бiлому парадному кiтелi моряка вiн справля на присутнiх
враження якесь пiдбадьорливе, небуденне, хоч i щоразу вiн при©здить до
матерi саме таким: свiжий, пiдтягнутий, тропiчними зливами скупаний,
засмаглявлений на сонцях нетутешнiх, повен пахощами далеких морiв...
Капiтана садовлять на почесному мiсцi - мiж Лукi ю Назарiвною i директором
школи, а майор Яцуба аж через людей простяга капiтановi руку, бо з ним
вони ровесники, спiльно в комсомолi колись починалася ©хня юнiсть.
- Знов сходяться нашi дороги, Iване! - голосно каже Яцуба.- А надовго ж
були розiйшлися! Доки ти десь там плавав по чужих морях, по кабаре та
шантанах сигарами димiв, ми тут культи будували та самi ж i розвалювали...
Перехопивши серйозний погляд дочки, Яцуба з гордiстю вказу капiтановi
на не©:
- Ото моя медалiстка, i по навчанню перша, i квiти вирощу - землi не
цура ться... Ще й на iнструментi гра !
Капiтан кивком голови вiта дiвчину, що досадливе хмуриться вiд
батькових похвал; так само вiта ться вiн i з хлопцями-десятикласниками,
мiж якими саме втискуються ©хнi однокласницi, тi самi, що бiгали кликати
сюди капiтана. З iронiчними посмiшками беруться хлопцi за пляшки свого
ситра та лимонаду, що педагогiчне вишикувались перед ними, наливають цього
дитячого напою спершу собi, потiм дiвчатам, а одна з дiвчат - грайливоока
така смаглявка, почуваючи на собi капiтанiв погляд, насмiшкувато
застерiгав кавалерiв:
- Тiльки не дуже впивайтеся, хлопцi, бо нi з ким буде танцювати!
Лукiя, нахилившись до капiтана, стишено-iнтимно поясню йому, що то
дочка Горпищенка-чабана.
- Ох, крутиголова, натанцю ться хтось вiд не©... I при цих словах вона
мимоволi швидко i неспокiйно глянула на свого Вiталика, що зiщулившись
сидiв поруч з Тонею.
- Он воно що,- посмiхнувся капiтан сво©й догадцi.
Йому подобалася ця юна пара. Хлопець сидить нiби аж трохи знiчений
прилюдним сусiдством з нею, з юною шкiльною красунею, а вона так i
пострiлю на всiх сво©ми блискучими, як вишня в росi, очима, не всидить на
мiсцi, смi ться, красу ться, знаючи й сама, що вона гарна i що ©й сьогоднi
дозволено красуватись, розпустивши хвилясте волосся по плечах...
- Славного сина ма ш, Лукi ,- каже капiтан, затримуючись поглядом на
Вiталиковi, мовби вивчаючи, що дума той упертий хлоп'ячий лоб пiд
вицвiлим солом'яним вiхтиком чубчика, крiзь який раз у раз весело
зблискують зiрки-iскорки очей.- Наче ще вчора я його на руках тримав...
Поряд з Тонею та Вiталi м - рядком ©хнi однокласники, не всiх уже ©х i
впiзна капiтан,- чий то? А чия то? Ростуть мов iз води! Скiльки
плюндрували цей край, скiльки мордували людей... Квiтучу молодь, отаких
же, як цi, юних синiв i дочок народу, пiдлiткiв, майже дiтей, виловлювали
по степах, в загратованих вагонах вiдправляли на Захiд, випiкали на руках
i на серцях невiльницькi тавра... Скiльком старшим сестрам та братам цього
наймолодшого поколiння так i не судилось вернутись з фашистських
каменоломень, з каторги пiдземних заводiв, з концтаборiв, овiяних смородом
кремацiйних печей... А життя йде, i новою красою розквiта степ, i вже
мовби у вiдповiдь всiм збанкрутiлим завойовникам свiту луна цей молодий
смiх, бурхають пiд зоряним небом веселощi цих житт радiсних, засмалених
сонцем юних степовикiв та степовичок... Налитi здоров'ям, широкобровi, з
мiцними руками, що вже торкалися працi, з почуттям гiдностi, що
пробива ться в кожному, вони ще всi в якомусь бродiннi, то стануть
серйозними, то знову розсмiються, мов дiти, згадуючи щось комiчне,
скажiмо, той випадок, коли вони вперше зайшли в свою оцю новозбудовану
школу,- в нiй ще пахло тодi свiжою фарбою, i до чого не торкнись - все
липне, i коли на уроцi фiзкультури в спортивному залi фiзкерiвник
скомандував ©м: "Лiворуч!" -то нiхто з них не мiг виконати команду, бо
п'яти поприлипали до пiдлоги!
- Лiворуч! Праворуч!
А вони нi з мiсця, стоять наче вкопанi, а потiм враз вибухають реготом,
навiть суворий ©хнiй фiзкерiвник тодi розсмiявся, так i не повернувши ©х
нi праворуч, нi лiворуч.
Згадали пригоду, пересмiялись i знову примовкли. Задуманi хлопцi,
задуманi й дiвчата, i ця задумливiсть робить ©х мовби дорослiшими, мовби
переносить кожного в завтрашн , в той iнший свiт, з якого до них поки що
долина одна тiльки музика. В ©хньому вiцi вiн, капiтан, уже плавав
кухарчуком на байдi, возив кавуни на Одесу, рано проходив школу житт вого
гарту. Найбiльшою мрi ю його тодi було побувати в кругосвiтньому плаваннi.
I ось побував, i пронiс прапор революцi© по свiтах, по всiх океанах, i
знову вернувся на рiдний берег. У рiзних товариствах бував, за рiзними
столами сидiв Дорошенко у сво му кругосвiтньому життi, але, зда ться, нiде
не було йому так затишно й привiтно, як тут, в цьому товариствi, де вiн
мимоволi милу ться красою сво©х степових орлят, де на другому кiнцi столу
вже пiдводиться висохлий, як люлька, чабан Горпищенко з мiцним гранчастим
келешком у руцi.
- За ваше здоров'я, дiти! - проголошу вiн.- Щоб були ви щасливi та щоб
вiйни на вас не було!
Булька , переливаючись iз барильця в карафки, добуте з радгоспних
льохiв вино, вже й перед хлопцями-випускниками сто©ть наповнений
каламутною рiдиною графин,- то вино каламутиться в ньому сво ю молодiстю!
Запротестувати б Яцубi, та навiть Яцуба в напливi великодушностi вiдступа
вiд правила:
- Ну, на цей раз уже... по шкалику можна. Як член батькiвського
комiтету - дозволяю! Хлопцi розчуленi, вони мiж собою нишком випивають за
"нашого рiдного Держиморду", а довга Яцубина шия знову витягнулась,
хрящуватий випнутий кадик ходить енергiйно, голос луна гучно,
металево,законодавець столу не забува про те, щоб тримати iнiцiативу в
сво©х руках, сюди й туди порядку , органiзову настрiй, того виклика на
слово, а того притриму , навiть директор школи, мовби оглушений голосом
сусiда, принишк, добровiльно поступився вiдставниковi сво©ми правами.
Несила тiльки Яцубi прибрати до рук чабанське крило столу, де знову
пiдводиться настовбурчений, владний, в розкошланiй сивинi Горпищенко i,
сам надавши собi слово, проголошу здравицю за моряка, за капiтана, що
"виконав плавбу кругосвiтню"...
Чабанове слово пiдтриму ться схвальним гулом голосiв та знайомим
передзенькуванням вподовж столу, а чабан i пiсля цього не
сiда ,намовчавшись у степу, вiн зараз хоче балакати, розповiда про те, як
i сам вiн, власне, був у кругосвiтнiх мандрах, хоча й зробив це не по
водi, а по сушi... Товариство зацiкавлене, заiнтриговане, котрийсь iз
чабанiв виказу навiть недовiру:
- Та коли ж це ти був кругом свiту?
I Горпищенко поясню , що було це пiд час евакуацi© i починалося в
Чолбасах, де перед вiдправкою чабани гуртувалися з отарами в кучугурах.
- I як рушив я з овечками тодi iз чолбасiвських кучугур, то аж на друге
лiто знову з такими кучугурами зустрiвся. Де це я, думаю? Чи знову в
Чолбасах опинився, земну кулю з отарою обiгнув! Нi, кажуть, ти в Азi©, це
азiатськi дюни кругом... А я все сво ©: оце ж тобi, думаю, iшов-iшов i
знову в Чолбаси прийшов!..
- Нi, в мене татко дiйсно-таки кругосвiтник! - весело блиска очима
Тоня до капiтана та до сво©х однокласникiв, а Яцуба, влучивши момент
затишшя, вста i зверта ться до випускникiв з розважливим напученням вiд
батькiвського комiтету, особливо хлопцiв вiн настирливо заклика ,
переступаючи рубiкон в самостiйне життя, не пiддаватися впливовi
хулiганiв, не бешкетувати, бути дисциплiнованими та працьовитими, уникати
по можливостi алкоголю й тютюну.
- Бо тепер тiльки кинуло соску - i вже береться смоктати цигарку. В наш
час, пригаду ш, Iване, якi були методи виховання? - вда ться вiн за
пiдтримкою до капiтана Дорошенка.- Пам'ятаю, ще пастушком, каплiшем при
отарi був, задумав закурити, а сiрника нема. Дядько степом ©де, бiжу:
"Дядьку, дайте прикурити!" А вiн: "Iди, iди ближче, синашу..." Пiдходжу,
так вiн батогом як усмужить! Як усмужить раз та як усмужить вдруге! Досi,
мiл йшi, не курю!
Слухаючи майора, хлопцi потай пiд столом потискують один одному руки,
дають напiвпошепки колективну клятву, що житимуть правильно, на майорiв
виноград не зазiхатимуть i пальцем не торкатимуться його хвiртки, крiзь
клямку яко© господар ночами нiбито пропуска електричний струм...
- Ви ось там перешiпту тесь, глузу те iз старших,блiднучи, каже Яцуба,-
для вас ми - культовики, та й усе, а воно, може, й наше життя не марним
було, коли для вашого щастя пiдвалини закладались...
I, змусивши цим молодь притихнути, Яцуба почина розповiдати про
славетну подiю цього краю, про вiдомий страйк наймитiв у Британах
наприкiнцi двадцятих рокiв - одним з керiвникiв того страйку був i вiн,
молодий тодi батрацький дiяч Яцуба.
- Перший в iсторi© страйк, пiдтриманий Радянською владою! - з гордiстю
вигуку майор.- А як ми його органiзували! На цiлий свiт прогримiв! Хiба ж
не правду кажу? - зверта ться вiн до капiтана Дорошенка за пiдтвердженням,
i той напiвусмiхнено, легким кивком голови посвiдчу : так, мовляв, було,
було...
Заохочений увагою, Яцуба пристрасно, гаряче, як про щось недалеке i ще
не вигасле в душi, розповiда молодим про тi незабутнi днi, коли
днiпровськi батраки-пiкетники, кинувши разом роботу, з червоними
пов'язками на рукавах круглодобово чергували на плантацiях, i як цiлими
ночами засiдав страйковий комiтет, i до яких хитрощiв вдавалися орендарi,
намагаючись зломити волю страйкарiв. Свiтова капiталiстична преса здiйняла
була тодi страшенний галас, виставляла концесiонерiв-виноробiв жертвами
бiльшовицького цькування, зображала ©х невинними овечками.
А насправдi хто вони були, всi отi берть , люччiнi, гоаси, шульци?
Поблiдлий, розхвильований Яцуба так i сипле iменами тих сво©х давнiх
класових ворогiв, iноземнопiдданих концесiонерiв, що, володiючи
величезними виноградними плантацiями на берегах Днiпра, були не стiльки
орендарями, скiльки шпигунською агентурою, яку спецiально засилали на
Укра©ну чужоземнi держави...
- Ви спита те, а де ж ми були, чому це ©м вдавалось? А вдавалось тому,
що згори подавали пiдтримку троцькiсти та бухарiнцi, що позасiдали тодi
були в рiзних земельних та фiнансових органах... Зате ж i для них орендарi
не скупились, вагонами вiдправлялося вино з хазяйських погребiв i в
Харкiв, i в Москву! А за кордон? Пригаду ш, Iване? Вiдправляють партiю
шампанського, а помiж вином в порожнiх темних товстих пляшках посилають
буржуазi© i рiзнi шпигунськi данi про нас!..
- Цього я щось не пригадую,- нiби жартома зауважу Дорошенко.
- Ну де тобi пригадувати,- недобре блиснув Яцуба сво ю сталевозубою
посмiшкою.- Пiвжиття сам по закордонах! Може, з ними ще й розпивав те
шампанське, що ми тут його чавили?
- Може, й розпивав.
- Отож. Довго бути в далеких плаваннях - це таки небезпечно: сам
незчу шся, як iншим духом надиха шся, iнших наберешся звичок та манер...
- Зда ться, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодiями,- глянула
на Яцубу Лукiя,- але ж сам по кишенях лазити не навчився?
Голосний регiт, що пролунав пiсля цього, не збив Яцубу з пантелику, вiн
переждав, мiцно стиснувши губи, i, певно, збирався ще говорити, але донька
через стiл подивилась на нього досадливе й благально:
- Годi вже, годi!..
I поморщилась, як вiд болю.
Тiльки пiсля цього Яцуба сiв.
Лiна, похнюпившись, думала про батька, про його оцю розповiдь, яку вона
чула не вперше. Хоч вона знала, що все це чистiсiнька правда - батько ©©
дiйсно був колись батрацьким вожаком пiд час страйку, ходив пiкетником з
червоною пов'язкою, охороняючи плантацi©, де незiбраний виноград на коренi
перестигав, лопався i гинув, знала, що батько заслуги сво© може перед
будь-ким засвiдчити документально, проте зараз, слухаючи його, вона весь
час не могла звiльнитися вiд почуття прикро©, не до кiнця усвiдомлено©
дражливостi. В усiх цих батькових повчаннях ©й чулося щось таке, що
внутрiшньо раз у раз коробило ©©. "Вiрю, вiрю тво©м заслугам,- хотiлося ©й
сказати,- але якщо ти був таким борцем тодi, то як же ти мiг згодом усе це
розгубити, забути, як мiг примиритися iз тим злом, що оточувало тебе, а
часом i залучало в сво© спiвучасники?"
Вона зна , як самозречно батько любить ©©. Вiн i сюди, на степовий
пiвдень, пере©хав головним чином тому, що вона часто хворiла i вiн хотiв
добути для не© сухого повiтря, сонця, запашного лiта... Все це вiн ©й дав,
все вона ма , вона стала фiзично здоровою i школу закiнчила ось iз
медаллю, опанувавши програмнi науки, але всiм ством вона прагне осягнути
ще одну науку, може, найглибшу,- науку про те, як жити людинi, як жити
так, щоб нiколи не гризло тебе сумлiння, щоб не було соромно за тебе тво©м
дiтям... Хiба ж це нормально, що Лiнi раз у раз ста соромно за батька, ©©
драту ота його впевненiсть у власнiй безгрiшностi, намагання всiх на свiй
лад перевиховувати, регламентувати, кожному нав'язувати власнi сво©
уявлення, звички, смаки.
Пiймавши пiдозрiлу посмiшку на обличчi котрогось iз хлопцiв, вiн уже
сiка ться:
- Ти не либся, мiлейший, не либся, слухай, коли старшi говорять...
I знов апелю до капiтана:
- Над усiм пiдсмiюються, все критикують! Шмаркач, а вже наводить
критику, вимага демократi© без берегiв... Густо розвелося вас таких! -
дедалi дужче кричить батько, i Лiна змушена зауважити йому:
- Не кричи.
- А я не кричу! Це в мене голос такий! Але вона повторю з притиском:
- Не кричи.
I в iнтонацi© ©© голосу щось таке, що змушу батька примовкнути, вiн
з подивом впива ться в не© темними вiстрями очей. Вона не вiдводить
погляду, i вiн чита у виразi ©© пiднятого обличчя, в кристалах очей щось