Гончаров Анатолий. Тронка

дух, призвича©тесь до овечих медикаментiв, i гирлига не смертельно уже вас
лякатиме, i перш нiж зубоскалити над робочою ватянкою, що розхристалась на
Тонi, ви задума тесь, звiдки беруться отi шарфики та моднi штанцi, якi ви
носите, i дiзна тесь, що не з повiтря з'явились вони, що здобуто ©х
невсипущою працею чабанською ось тут, у степах.
- Товкмач ©х, Тоню, товкмач,- гукне деколи до не© Демид або Корнiй,
заганяючи овець у рiв, i дiвчинi зда ться, що й чабани думають те, що й
вона.
- А зна ш, колись один раз уже була мода на вузькi штани,- гомонить мiж
роботою Демид до свого напарника.- Я сам, можна сказати, в стилягах
ходив...
- Важко й пiзнати в тобi стилягу,- каже Корнiй, спiдлоба глянувши на
пiдперезаного мотузком, зальопаного свого напарника,- дуже
перевиховався...
- Ще як парубкував, запалився був думкою такi штани добути, щоб на
цiлий вiк ©х вистачило... Дай, думаю, пошию штани шкiрянi, з линтваря.
Добреннi вийшли, на завидки всiм. Дощ iде, а я собi в них, не промокають
мо© штани. А тiльки влiтку суша як вдарила, чую, що штани мо© нiби
меншають. Та так, скажу тобi, меншають, що вже й не зiгнутись, ходжу, як
на парадi, гусячим кроком, а потiм цурка як придавила живiт - просто хоч
кричи!
Вони ще довго обидва з серйозними мiнами розмiрковують про тi
легендарнi штани, поки Корнiй, нiби змагаючись iз Демидом, заводить сво ©:
- А в нас, як були в батька малими, кожух був... Скажу тобi, Демиде,
такий кожух, що по всiй Таврi© пошукати! Незгiрше тво©х штанiв. Сiм'я
велика, одiвачки путньо© чортма, кожух тiльки й вируча : стрижемо, було,
його щозими, рукавиць з вовни понаплiта мо i валянкiв наб' мо. Скiльки не
стрижеш, а кожух все теплий, на другу зиму на ньому вовна знову, як
була...
Поведiнку того дивного кожуха чабани теж обмiрковують, докладно,
серйозно, без тiнi усмiшки.
- Отим би такий кожух,- нарештi каже Демид, поглядаючи в бiк
овечатника, де в цей час кiлька жiнок лiнькувато мiсять глину в замiсi,
щоб дiрки в стiнах потiм нею обвальковувати.- А то як працюють, так завжди
мерзнуть, тiльки й нагрiються, як ©дять...
- Сказано ж: тунеядки!
Опоряджають на зиму овечатник справдi жiнки-"тунеядки", що, згiдно з
законом, дiстали покарання по суду i надiсланi з мiста вiдбувати цей
термiн в радгоспi. Iншi радгоспи вiд них вiдмовились, не хотiв i Пахом
Хрисантович, який пiсля хвороби хоч i з третиною шлунка, але з не меншою
енергi ю приступив до виконання сво©х обов'язкiв.
- Не нав'язуйте менi цi © публiки! - уперто вiдмагався вiн.- Чому до
мене? Чому не в "Приморський"? Хiба в мене господарство найгiрше?
Проте Лукiя Назарiвна була то© думки, що хтось же, мовляв, повинен
перевиховувати й цю публiку, i ось "тунеядок", взятих iз рук правосуддя,
привезли до радгоспу - привезли пiд конво м, а тут розконвоювали: працюйте
на волi. Були серед привезених то спекулянтки, пiйманi на гарячому, то
злiснi сектантки, то виловленi на курортних пляжах жiнки легко© поведiнки
i серед них одна алкоголiчка, що вважала себе жiнкою замiжньою, тiльки
плутала чоловiкiв, сьогоднi називала себе дружиною льотчика, а завтра -
моряка-пiдводника. Ця остання, по iменi Варя-алкоголiчка, з трьома
мовчазними сектантками при розподiлi попала якраз на Горпищенкову кошару.
Що й казати, була тут пожива для чабанських жартiв. Без внутрiшнього
посмiху не могли чабани дивитись, як ця льотчиця чи пiдводниця, високо
пiдiбравши спiдницю, ходить тепер з сво©ми товаришками, як журавлиха, по
колу, мiсить i мiсить пiсля гарячих пляжних пiскiв холодну в замiсi глину,
вальками яко© потiм затикатиме дiрки в стiнах кошари, щоб вiтер взимку не
задимав на овечат. Бува , що Тоня дозволя ©й уже й пасти отару. До цього
дiла Варя охоча. Виряджена в сво найкраще, йде до отари, красу ться бiля
не© з мiською сумочкою в руцi, з нiгтями, на яких ще й лак не злиняв, з
залишками накручених баранцiв на головi гнiдо©, чи то пак каштаново©
мастi... Походить, попасе, дiстане з сумочки люстерко, пiдфарбу губи i
знову пасе. "Подоба ться менi ота, що все губи лиже",- каже Корнiй, коли
хоче подратувати дружину. Обличчя у Варi пом'яте, пропите, голос хрипкий,
i хоч, може, пiд час сво©х пиятик десь там вона була зовсiм iнакша, а тут
в нiй зосталася тiльки покiрнiсть, з'явилось щось жалюгiдне, вона готова
була без найменшого опору виконувати будь-яке розпорядження Тонi. Дiвчинi
ставало аж шкода ©©. "До чого може опуститись людина",- думала Тоня про
не©, i ©й хотiлося щиро вiрити, що ця "тунеядка" з часом перестане бути
ледащом, хотiлось вiрити i в правдивiсть ©© слiв, коли вона з якоюсь
невмiлою запобiгливiстю розповiдала Тонi про свого льотчика, а на другий
день про пiдводника, що нiбито був ©© законним чоловiком, i що найбiльша
©© помилка в тому, що вона не потурбувалася сво часно заре струвати з ним
шлюб.
- Вiн як дiзна ться, обов'язково мене розшука , знiме судимiсть, i ми
тодi по-новому заживем,- казала вона, причепурюючись перед люстерком, а
Тоня дивилась на нещасну цю жiнку з жалем i спiвчуттям.
Корнiй та Демид хоч не були до таких жалiсливi, але й вони через деякий
час з при мним подивом стали помiчати, що дамочка ця понятлива до роботи,
не байдуже викону , що ©й скажуть, i особливо чомусь ©й припало до вподоби
оте покручене калiчкувате ярча, що й досi було при ©хнiй отарi. Вона за
ним ходила, як нянька, i коли воно мекало, вiдставши, то вона мерщiй
кидалась до нього, i ©й аж сльози на очах виступали, що воно так мучиться,
силкуючись зiп'ястись на ноги. I що далi Варя втягувалась в роботу, то
бiльше й до не© само© змiнювалось ставлення з боку чабанiв, особливо Тоня
чомусь вiрила в свою педагогiчну поему, та й чабани вогонь сво©х посмiшок
частiше переносили тепер на сектанток, якi були дуже впертi i до роботи не
одразу наломились, на чабанськi ж дошкуляння вiдповiдали мовчанкою або
похмурими цитатами з бiблi©. Тоню цiкавило, що вони думають про любов, а
вони на це ще дужче насуплювались:
- Любов? Хiба на свiтi любов? зло, ненависть, вино, блуд!
Працюють i сектантки, це Тоня сво ю бригадирською владою заставила ©х
чепурити для овець кошару: там пiдмажте, там повимiтайте, там
пiдстелiть... Дивлячись на цiлоденну чабанську роботу, вони й самi
заохотились, працюють, як вiльнi, тро мiсять, а одна уже вальку , хто
глянув би збоку, навiть i не подумав би, що перед ним засудженi люди, якi
лише вiдбувають свiй строк.
Пiсля обiду "тунеядки" й зовсiм повеселiшали, особливо каштанова Варя,
якiй добросерда Корнi ва молодиця налила-таки шкалик, дарма що свого
Корнiя вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку... Тепер уже не
сектантки, а Варя хрипким сво©м голосом цитувала ©м бiблiю.
- Марнота над марнотами, i все марнота! Страшний суд, атомний суд - ну
й що? Крiм дружинникiв, нiкого не боюсь!
й було весело, було весело й чабанам, що дивились з цiкавiстю, як
вона, незграбно пригорнувши вила до себе навильником, на виднотi у всiх
пiдфарбову ться i знов лиже губи.
Невеселою бралась за овечу купiль тiльки Тоня, вона з дому вернулась
чимось присмучена, навiть заплакана. Вiд погляду Варi-тунеядки це не
приховалось: вона, зда ться, першою помiтила горьовитий настрiй дiвчини.
- Що сталося, Тоню? - запитала вона стишеним голосом перед тим, як
рушити вiд чабанiв, а Тоня тiльки вiдмахнулась: iдiть, мовляв, валькуйте!
А сама заходилась якось аж злiсно орудувати сво©м рогачем над пiнявою
овечою ванною.
Було над чим задуматись Тонi. Завтра в радгоспi стане менше ще на
одного випускника ©хнього класу, ще з одним доведеться розпрощатись, i цим
одним буде ©© Вiталик. Вже кiлька днiв вона знала про це, знала, що
розлука неминуче насува ться, i готувала себе до цього, а зараз, коли з
передано© школярами записки дiзналася, що день вiд'©зду призначено на
завтра, не могла стримати слiз. При дiтях, при школярах так i бризнула
цими рясними слiзьми, а вони, двiйко хлопчикiв з четвертого "Б", дивились
аж злякано на не©, на колишню свою вожату, i щось белькотали Тонi про
шкiльний iсторичний музей, просили вiд iменi вчителя i гуртка юних
iсторикiв дати якi-небудь старовиннi чабанськi речi для цього музею.
Взявши себе в руки, трохи вгамувавшись, Тоня стала розмiрковувати, що б ©м
справдi дати, бо до свого шкiльного музею вона була не байдужа. Гирлигу?
Батькова розцяцькована мiддю гирлига висiла на гвiздку пiд хатою, i ©©
розколихував вiтер, i хлоп'ята-iсторики дивились на не© в захватi, вона
була блискуча, обшмульгана травами, вiдполiрована, як слонова кiстка. Але
цi © речi Тоня не мала права вiддати, гирлига ще служитиме й батьковi, i
©й. Не могла вона дати ©м i оцю дзеленкучу тронку, що, знята на час
купання отари, лежала зараз пiд хатою,- в юних iсторикiв аж очi
розгорiлись, коли вони набачили ©©.
- Якби дзвоник отой... тронку,- несмiливо просили вони.- Це ж справжнiй
чабанський експонат...
- Нi, тронки не дам,- вiдмовила Тоня.- Без не© вночi нам нiяк не можна.
Кiнець кiнцем передала для музею чабанськi дерев'янi ваганцi, що з них
чабани тузлук колись ©ли. Тепер тузлук давно вже ©дять iз мисок, а ваганцi
до того ж розсохлись.
Дiти охоче забрали ваганцi, i Тоня прикидала в умi, де вони ©х
поставлять в шкiльнiй музейнiй кiмнатi. У створеннi то© кiмнати була
частка i ©© ентузiазму. Кiмната вийшла на славу. В нiй вiдвiдувач бачить
звичайнiсiнькi речi, якi, потрапивши сюди, стають одразу незвичайними,
стають експонатами. Серед експонатiв вже гирлиги. I постоли чабанськi. I
качалка та рубель дерев'яний. На стiнах яскравi рушнички та напiвзотлiлi
вишивки з материнських сорочок, добутi в тутешнiх матерiв i в переселенок
iз Захiдно©. в тому музейчику також рiзнi подарунки, надiсланi колишнiми
вихованцями школи, що розбрелися тепер далеко по свiтах. Один прислав
марки в' тнамськi, другий - камiнцi з Уралу. Вiд капiтана Дорошенка -
ляльки японськi. Та найцiкавiшим експонатом музею був рiдкiсний
любительський знiмок, на якому можна було впiзнати першого радянського
космонавта одразу пiсля його приземлення. Це був дарунок рiднiй школi вiд
того з ©© вихованцiв, чия теперiшня служба дозволяла бачити космонавта
ранiше i ближче, нiж бачили iншi. Космонавт його був зарослий i ще нiби
змучений польотом, не схожий на того, що смi тьбя в газетах... Перед цим
знiмком Тоня часто зупиня ться, i Вiталик аж трохи ревнував.
Школярики виявились досить-таки канючливими, напосiлись, щоб Тоня дала
для музею i свою фотографiйку: - Бо ви ж тепер чабанка, гордiсть школи,
так про вас учитель сказав...
Тоня вiдмовила навiдрiз, рано, мовляв, а Демидова жiнка, зачувши ©хню
розмову, гукнула вiд сво © задимлено© лiтньо© кухнi:
- Може, вам i кабичку оцю передати в музей? Бо в iнших радгоспах
чабанам уже газовi плитки збираються ставити, а нашому начальству про це й
гадки нема! I вiкна он побитi, зима йде, а шибки повставля хто? - I вона
залементувала до дiтей, як до дорослих, як до винуватцiв усiх ©© незлагод,
запаси критики були в не© невичерпнi, а паща виявилась такою, що дiти,
вiддаляючись iз сво©ми трофеями в степ, ще довго на не© здивовано
озирались.
...Працю Тоня, купа овець, швидко, спритно i якось аж сердито, наче
хоче ©х сво©м рогачиком потопити, працю , а душа горить, а думки все про
Вiталика. Завтра вдосвiта, як вона вижене пасти отару, вiн уже по©де,
по©де невiдомо куди i на скiльки. Капiтан Дорошенко забира його з собою.
Подейкували про капiтана, що вiн променево© хвороби захопив в океанi, а
вiн ось одужав, ©де на кораблебудiвний приймати новозбудоване судно,
екiпаж новий набиратиме, i першим до складу майбутнього екiпажу бере
Вiталика корабельним радистом. Вiталик був на сьомому небi, коли капiтан,
одержавши радiограму, запропонував йому це. Примчав вiн до Тонi того ж дня
радiсно-розквiтлий i трохи розгублений:
- Чи ти як? Може, ти проти?
Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття,
сво © любовi, але Тоня не зробила цього, бо хiба може вона прикувати його
до себе, коли перед ним вiдкрива ться океан! Сама ж пiдохотила, сама ж
разом з ним радiла, мрiяла, а тепер, коли наблизився час розлуки, то й
рюмси пустила. Тоню аж зло бере на себе за цю тонкослiзнiсть. Вiталик
за©де сьогоднi прощатись, а вона неприбрана, як була зранку в робочому,
так i пiсля перерви вийшла працювати в сво©й чабанськiй одежi, хай бачить
©© такою, як вона , в цiй ватянцi i в чоботях, забризканих над овечою
купiллю... Не бачив вiн ©© ще такою - так хай бачить. Хай зна , що всю
зиму цi чоботи мiситимуть тут багнюку, обличчя червонiтиме на стужi та на
дощах, що руки ©© грубiтимуть та трiскатимуться в роботi, розносячи силос
важкий та пригортаючи до грудей ягнят запашних, вогкеньких, коли в кошарi
холодно i ©х треба зiгрiти сво©м теплом. Буде одна. А якщо ж хто дума , що
Тоня, тiльки вирядивши Вiталика, на другий день побiжить до клубу на танцi
i до не© можна буде залицятись,- ох, дуже той ризику ! Так злящить, що
луна пiде на всю Центральну! I святковi блузки та плаття похова , i
черевики на тонкому каблуцi пiдуть на схов - до повернення Вiталика
ходитиме в гумi, у ватянцi, у дрантi! Вона покаже вам, калiки XX вiку, що
й зараз люди вмiють кохати i з вiрнiстю ждати коханих!
Вiталiй при©хав, примчав мотоциклом уже надвечiр, при заходi сонця, i,
заставши все чабанство ще за роботою, пiшов просто до Тонi, всмiхаючись
©й. Його нiскiльки не здивувала ©© чабанська роба, а рогачик, яким Тоня
вправно орудувала, навiть зацiкавив хлопця, вiн попросив у Тонi той
рогачик:
- Ану, дай i я попробую.
I хоч хлопець одягнутий уже як для мiста - в тужурочцi чистенькiй i в
нових черевиках,- проте, ставши край рову i весело орудуючи рогачиком, вiн
став товкмачити овечат, щоб аж пiрнали у той пiдiгрiтий каламутний розчин.
Хлопець ще був тут, бiля кошари, стояв над зацементованим ровом, звiдки
розносився запах креолiну, ще був вiн сам часткою цього степу, а вона вже
бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радiорубцi,
серед розбушованих хвиль, що б'ють аж на верхнi палуби, бризками стрiляють
в iлюмiнатор... В бурянi далекi рейси пiде вiн, а мiг би бути невiдлучно
тут, коло не©. Може, сказати: не ©дь? Ще не пiзно. Нi, не скаже вона
цього. Краще ждати буде, мов отi збур'©вськi .жiнки, що по пiвроку ждуть
сво©х китобо©в!
На час купання знято з овечо© ши© тронку, i дiти чабанськi тепер
бавляться нею. I Вiталик взяв, подзеленчав, розглядав уважно роботу: мiдна
снарядна гiльза сплющена, зiгнута вдво , наче побувала в руках у якогось
силача. Смерть та©ла в собi, а стала нiжним степовим дзвiночком... Вiн
знов подзеленчав нею.
- Звук нашого шкiльного дзвоника нагаду , еге ж?
Тоня, звеселiвши, розповiла, як юнi iсторики просили сьогоднi цю тронку
для шкiльного музею, а вона не дала.
- I вiрно. Чого ©й там пилюкою припадати. Тронка простiр любить.
- Це ж i ти ©м щось для музею привезеш? - запитала Тоня Вiталика.
- Я меч-рибу ©м привезу або золоту макрель... Нi, кита голубого!
- Ночовки чабанськi я ©м подарувала,- всмiхнувшись, сказала Тоня i
додала з невластивою ©й соромливiстю та нiяковiнням: - Ще й фотографiйку
мою просили, нащо вона ©м? Де вони мене там притулять?
- Як де? А там, де й космонавт.
- Таке й скажеш... Степ - он мiй космос,- кивнула Тоня у вiдкритий
бурий степ, i в голосi ©© прохопився смуток.
Вiталiй дивився на не©, присмучену, трохи втомлену, в одязi робочому,
згадав, якою безтурботною була тодi в степу, коли чайок напували... Не та
вже смiхотуха десятикласниця,- iншою стала, серйознiшою, новi обов'язки
мовби наклали на не© свою печать. Не школярка, а молода чабанка сто©ть
перед ним, що, залишена тут за старшу, тимчасово замiня батька, а може, й
не тимчасово.
- Всiх перекупала?
- Всiх.
- А тепер?
- Тепер овечатник утеплятимем. Заходить пора вiтрiв, туманiв та мряк
осiннiх. Днiв коротких та довгих ночей. Ще затемна виходитиме з отарою в
степ оця постать дiвоча. По очах оцих сумовитих, по щоках оцих нiжних
сiктимуть холоднi дощi.
Тобi океанськi дороги стеляться, ©й жити тут, на мiсцi, на цих фермах,
в степах, де люди в тяжкiй працi рано старiють, зате довго живуть i
викохують дiтей по багато.
- Я тобi радiограми посилатиму. Часто. Звiдусiль!
- Добре,- вiдказу дiвчина.
Не та, не та зараз Тоня, не вибуха щомитi веселощами, смуток та©ться в
©© горiхово-карих, але як вiн любить ©© й таку, любить навiть ще дужче!
дужче! дужче! "Нiде нiколи тебе я не забуду! Знай, що нiхто так не жде
сво©х наречених, як моряки. Всюди ти будеш зi мною. З найдальших плавань
до тебе вернусь! А щоб всi тут знали, що нас з тобою дна , так ось тобi
моя клятва, хай буде вона ось така!..."
Хлопець хапа Тоню й при всiх цiлу , цiлу самозабутньо, i мовчки
дивляться на ©хн прощання чабани та чабанки вiд хати, i сектантки
повитрiщалися вiд кошари, i гнiда тунеядка-пiдводниця хустиною витира
очi, розчулена на чужу любов.
Це, власне, й було ©хн розставання. Був пiсля цього тiльки даленiючий
стрекiт мотоцикла в степу, та червона купiль палаючого сонця по смузi
обрiю, та скупана отара мериносiв на його тлi.
- Хелло, кептен!
Це Гриня Мамайчук гука вiд машини в Дорошенкiв двiр. Вiн вiдвозитиме
радгоспiвським газиком капiтана та його тонкошийого юнгу в Лиманське, до
причалу. Ще темно, ще тiльки вiдспiвали пiвнi, в небi ще не вигасли зорi.
Юнга вже тут, щулиться бiля машини, вислуховуючи останнi напучення матерi,
з зата ним щемiнням душi погляда на металеву вишку, що вигналась вензелем
антени в небо над бабиним виноградником; мабуть, поки при©де хлопець у
вiдпустку, то виноград i по нiй, по його вежi, пов' ться, полiзе туди, аж
до неба, листатий, буйний, в гронах молодих...
- Юначе, ти вступа ш до всесвiтнього племенi матросiв,- плеска юнгу по
плечу Мамайчук-некерований.- Ти будеш пiд Пiвденним Хрестом. Тобi
свiтитимуть iншi, вартi уваги сузiр'я. Але й нашог_ _Чумацького Воза не
забувай... Сузiр'я нiчим не гiрше за iншi.
Блiднуть сузiр'я, попелi небо.
А капiтан, виявля ться, не тiльки останнiм покида палубу корабля, вiн
останнiм покида й домiвку. Ось вiн, нарештi, сходить з веранди, вирина з
сутiнi двору, поряд з ним диба стара Дорошенчиха.
- Ти ж там бережи себе, сину,- чути голос старо©.- Бо все можна купити,
а здоров'я не купиш.
- Не турбуйтесь, мамо, я почуваю себе цiлком здоровим,- чути капiтанiв
голос.- Травки вашi сво дiло зробили...
- Не смiйся, сину, над мо©ми травками... в них сила. А до того ж -
сонце наше цiлюще, повiтря степове...
- А я не смiюсь. Почуваю, що будь-яку медкомiсiю зараз пройду.
В голосi i в ходi капiтана справдi була бадьорiсть, почувалось
нуртування сил мiцних, вiдмолодiлих.
- Вручаю ж тобi, Iване, сво найдорожче,- каже йому Лукiя бiля машини,
i вся трепеще, i голос ©© клекоче хвилюванням.
- Не турбуйся, Лукi . Все буде о'кей,- каже вiн усмiхнене i,
розцiлувавшись з матiр'ю та Лукi ю, сiда в газик, де в кутку, ждучи
дороги, вже занишк i не диха його майбутнiй корабельний радист.
Гриня да газ, машина руша в свiтанкову сутiнь, залишаючи обох жiнок
бiля двору, бiля вкопано© скiфсько© баби...
Степ ще безмовний, передсвiтанковий, тiльки вiтер свище понад шляхом,
що пролiг на Лиманське.
- Товаришу каштан! - заводить мову Мамайчук.Дозвольте запитання...
- Прошу.
- Чи правда, що судно, яке вам приймати, буду ться на спецзамовлення
Академi© наук?
- А чому це вас так цiкавить, молодий чоловiче?
- Та, бачите,- помулився Гриня,- дуже цiкавлюсь, що там у нас
усерединi... З чого, тобто, склада ться наше ядро, з яких енергiй? I якщо
ви в океан, щоб алмазний бур забивати крiзь земну кору, щоб крiзь твердь
базальтiв до самого серця планети дiйти, то прошу не забути й мене: весь
до ваших послуг!
- Але ж ви, юначе, наскiльки менi вiдомо, в духовну академiю брали
курс?
- Ха-ха! Тричi ха-ха! - Мамайчук голосно регоче.- Ви теж повiрили? Та
це ж було звичайнiсiньке розiгрування, розраховане на майора Яцубу, i не
бiльш. Щоб до бороди мо © не чiплявся, щоб розвивав у собi хоч запiзнiле
почуття гумору... Йти в попи - це ж арха©чне, товаришу капiтан. Ви теж
повiрили? Планету бурити - це iнша рiч!.. Та й навколосвiтня подорож - це
теж дiло. I запевняю вас, що чим-чим, а вже янтарними мундштуками Мамайчук
не став би по чужих портах торгувати, як це роблять декотрi з ваших
морячкiв!
- Не личить мужчинi поширювати плiтки.
- Чого плiтки? Коли я ще був у мiстi, в мене в самого були друзi,
славнi такi модерняги з матросiв. Купують вони килим, скажiмо, де-небудь у
Швецi©, а при©дуть додому,- заходять в ресторан, килим на стiл, i за вечiр
тим килимом розплатились.
- З такими настроями на мо судно краще не потикатись.
- Ну, з цього погляду ваш юнга-радист нiяко© небезпеки не становить.-
Мамайчук вимовив це так, наче Вiталiя в нього за спиною зовсiм не було,
наче безлюдною була темрява брезентово© халабуди.- То такий моряк, що
скорiше власних штанiв збудеться, нiж закордонним килимом збагатить рiдний
порт. За це будьте спокiйнi. Ось тiльки як вiн щодо хитавицi та морсько©
хвороби? Боюсь, що, тiльки судно колихне, вже вiн вам i SOS закричить!
- В нього в радiорубцi буде про цей випадок окремий передавач,
аварiйний,- серйозно пояснив капiтан.- В обов'язковiм порядку встановлю мо
його, згiдно з мiжнародною конвенцi ю. Та штука включа ться автоматично...
Будемо, однак, сподiватись, що потреби в цьому не виникне.
- Скажiть, чи рикшi на свiтi ще ? - запитав Мамайчук зненацька, аж
капiтан мимоволi усмiхнувся: так i кида цього Гриню-некерованого вiд
земного ядра до рикш...
- Чого це вас рикшi цiкавлять?
- Просто не вiриться, що десь люди ще ©здять на людях. Один двоногий
везе на собi iншого. I не iнвалiда, а якого-небудь паршивого
колонiзатора...
- Бечак - зветься такий велосипед,- сказав Дорошенко.- 3 вигляду
невинний собi триколiсний велосипед з коляскою... Але наш моряк нiколи не
сяде в ту коляску,- докiнчив капiтан, i обличчя йому спохмурнiло. Можливо,
згадались йому чужi портовi мiста, де худi запаленi рикшi з лементом
кидаються до пасажирiв, до морякiв, навперебiй пропонуючи сво© послуги...
- Це, звичайно, гидко,- згодився Мамайчук.- Я б теж не сiв на те мiсце,
де ще вчора чи позавчора сидiв який-небудь тип зi стеком в руцi. здити на
людинi - це не в мо©й натурi! Але ж побачите ви там щось i веселiше?
- Побачимо ще малолiтнiх вантажникiв, що тягають на собi важкi корзини
з вугiллям в порту. I безробiтних, що риються на смiтниках. I дiтей, що,
пiдстеливши газету, сплять на асфальтах вечiрнiх мiст...
- Це вже агiтацiя, кептен.
- Розумiй як хочеш.
- Може, там зате хоч бюрократiв менше?
- Не лiчив. А от знаю напевне: дуже-дуже самотньою почува себе людина
в тому холодному неоновому свiтi. Доки на ногах - доти . А впадеш -
переступлять, i наче тебе й не було.
- Дух колективiзму - це я визнаю,- буркнув Мамайчук.Це таки в нас . Як
сталась ота з вами пригода в океанi, то не тiльки ваша мати-старушка
бiгала на пошту, кептен, все узбережжя ждало звiсток про вас... Або коли
цих он двох розшукували, що ©м старе списане судно видалось було за Но©в
ковчег... Всi племена таврiв пiднялись на розшуки, стали як один
колектив... Дозволите вжити ароматичного зiлля? - Недбало кинувши на губу
сигарету, Мамайчук так само недбало креснув до не© вогником запальнички.
На правiй руцi в нього при цьому зблиснув перстень. Ходять чутки, що Гриня
та мно нiбито вже заручився з Тамарою-зоотехнiчкою, яка нарештi таки
прогнала свого п'яндигу i живе тепер сама.
- Одружу шся? - запитав Дорошенко.
- Звичайно,- вiдповiв Гриня,- якщо тiльки скромна моя особа буде
визнана достойною прекрасно©, душевно досконало© женщини. Як по-вашому, чи
не грiх таку женщину привести в хату, де нема холодильника, де ночами
батя-iнвалiд схлипу та скрегоче зубами ввi снi?
- Веди,- сказав капiтан i примовк.
А Гриня невдовзi пiсля цього вже перекинувся думкою на тi нiколи не
баченi ним архiпелаги, де буцiмто й нинi люди живуть за первiсними
законами, не знаючи зiпсутостей цивiлiзацi©, i хоч не мають холодильникiв,
зате ж не вмiють i брехати, лукавити, вбивати, замишляти одне на одного
зло.
- До них, до них треба йти людству по науку життя,розмiрковував
Мамайчук.- Туди, де пiд звуки тамтамiв на©внi дiти землi смiються та
веселяться i не знають, що iсну на свiтi стронцiй...
- Ану, стоп!
Це Вiталiй нахилився до водiя, торкнув його за плече.
I коли Гринь без заперечень пригальмував, Вiталiй висунувся з машини,
став наслухати.
- Що ти слуха ш?
- Чу те... Тронка десь дзеленчить...

Гриня був iншо© думки:
- То вiтер травою свище...
- Нi, тронка.
- Нi, вiтер.
- Тронка!
Так, не дiйшовши згоди, вони рушили далi. А капiтан, глянувши в той
бiк, куди хлопець наслухав, виразно помiтив у глибинi степу, на тлi обрiю,
далеку постать чабанську i рель фно-чiткий пласт отари бiля ©© нiг.
Вже зовсiм розвиднiлось, коли вони прибули в Лиманське. Зупинились бiля
причалу, i тут при свiтлi дня Гриня постав начисто виголеним, вiд бороди
його й слiду не було, зате, виявляючи дух натури, яскравi на Гринi нова
палахкучо-пурпурова сорочка, з якою майоровi Яцубi тiльки ще доведеться
розпочати баталi©.
Сходило сонце, i вони дивились на нього.
- Чого ж примовк, Гриню? - Вiталiй по-дружньому обiйняв Мамайчука.-
Розкритикуй його, оте свiтило.
- Не можу, отроче, не можу. Навпаки, дивлюся на те ясне свiтило i кажу
йому: свiти! Моя критика тебе нiколи не торкнеться... Бо був тут один
такий, все навколо себе - небесне й земне - розкритикував, озирнувся:
нiчого йому не лиша ться.
- Скучно стало? - всмiхнувся Дорошенко.
- Таки скучно. Озирнувся - те не так, те не так, а що ж так? На сонцi
плями, на землi негаразди. Що ж робити, що любити? I повернувся вiн iз
пустель свого маловiр'я в степовий чабанський радгосп - опори шукати для
душi...
- I знайшов?
- Коли навколо тебе всi трудяться, щось творять, то вiдповiднi бiотоки
й на тебе йдуть. А найбiльша, звичайно, оздоровлююча сила - це сила
кохання. Бог - в нiй! Цiлющiсть! Може, в цьому й розгадка того, що перед
вами сьогоднi тут не пощерблений душею нудьгар, а Гриня-цiльнiсть,
Гриня-гарт, готовий витримати будь-якi перевантаги життя...
Прибули з моря рибалки з свiжим уловом, стали виходити на берег у сво©х
зюйдвестках, у важких рибальських чоботях.