Гончаров Анатолий. Тронка

може, в тому, що на п'ятому вiддiлку кукурудза сто©ть, як лiс, аж
ворониться... Бо бува ж iнакше. Поверталась вона якось з сесi© ранньою
весною, над пiвднем саме iшла чорна буря, або, як кажуть по-степовому,
"наш чорний степовий дощ"... Курить, мете, замiта посадки, край дороги
сто©ть по колеса заметений газик, а трохи далi, в посiвах, що ©х буря
знищу , зсутулився якийсь чоловiчок. Пiдiйшла: Пахом Хрисантович! Курява
б' , сiче по ньому порохом, а вiн, зiгнувшись, сто©ть, i чорнi, як
грязюка, сльози течуть по щоках... Нiколи не забуде Лукiя тих його чорних
слiз, бо й самiй часом аж горло перехоплю вiд лютi, коли завiють, пiдуть
валами iз безкраю отi курявнi бурi, отi азiатськi самуми... Коли вже ©х
наука приборка ?
Бували чорнi бурi й ранiше. Змалечку ©х пам'ята Лукiя, що виросла в
цих степах, але зараз стихiйнi лиха почастiшали, бурi йдуть нечувано©
сили. Звiдки вони йдуть? Чи не вiдгомiн то вже атомних ураганiв,
загадкових тайфунiв, що беруть зачаття десь над Тихим океаном, в тих
атмосферних ямах, де вiд бомб повигоряло повiтря?
Машина мчить кра м степу, звiдки на всю широчiнь видно морську затоку i
скелю крейсера, що виднi в слiпучiй далечi.
Чула вона, що радгоспнi зайдисвiти ходять на те списане судно рубати
свинець для грузил та добувати всяку всячину, чула, що й Вiталик ©© вже
встиг там з трактористами побувати, хоч про сво© походи матерi нi слова,
зовсiм випадково дiзналась вона про це. Останнiм часом син взагалi мовби
вiддаля ться вiд не© i Лукiя помiча , як поступово вона втрача свою
материнську владу над ним. Для не© ста невловимим те, чим син живе, що
дума , що замишля , все це раз у раз мовби висковза з-пiд ©© контролю.
Мабуть, справдi ©й уже несила далi його втримати, потрiбен чоловiчий би
досвiд, чоловiча, батькiвська рука... Багато чим Вiталик тривожить ©©,
тривожить тим гострiше, що нема для не© на свiтi нiкого дорожчого, нiж
вiн, ©© нiжний, тихий, душевний Вiталик. Коли одержала сповiщення про
загибель чоловiка, сама собi поклялася: для сина житиму. Для нього, для
нього... Сама виховаю, сама виплекаю, хоч би як важко довелося! Не стiльки
для себе жила всi цi роки, скiльки для нього; вiн був оточений ©© ласкою,
любов'ю, вiн рiс в атмосферi цi © любовi... Так швидко вирiс! Ще нiби
вчора робив моделi суден iграшкових, детекторний приймач збирав, а тепер
ось вiн уже десятий клас кiнча i антени такi для телевiзора ставить, що
тiльки халепа через них, майор Яцуба навiть в район наскаржився, а Лукiя з
досади, може, аж надто круто з сином обiйшлася - наклала заборону на
телевiзор до кiнця навчання... Невпокiйливий хлопець... Позаторiк, ще
зовсiм пiдлiтком, пiдвозив влiтку воду трактористам, а щоб веселiше було,
на бочцi написав мазутом: "ТУ-104". I вже й пiсля того, де тiльки побачить
Лукiя ту бочку, так i всмiхнеться.
Спогади, спогади... Однi веселять Лукiю, iншi присмучують, наливають
груди теплим хвилюванням... Ось Вiталiй ще зовсiм малий, iде вона вулицею
з ним, а звiдкись - гусак! Сичить, лiзе вкусити! Люто наступа гусак, а
воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки, iде на того гусака. I хоч само
зблiдло, бо©ться, та тiльки любовi до матерi бiльше, нiж страху...
Бiлоголове, настовбурчене, кулачки зцiпило, а в кулачковi - що там у
нього? Цвях! З цвяхом на гусака!..
Ось так був малий-малий, а тепер в один рiк пiдскочив, витягся,
вирiвнявся з хлопцями-однолiтками... Скiльки радощiв материнському серцю
вiд того, що вiн добре вчиться, що вчителi його хвалять, кажуть, що в
нього математичнi здiбностi, а те, що в нього нахил до всяко©
механiки, до радiотехнiки, це вона й сама зна . Як ©де на сесiю, вiд сина
©й щоразу безлiч доручень: зайди, мамо, в радiомагазин, купи те та купи
оте, i як навезе йому тих шурупiв та гвинтикiв, то це йому найкращi
гостинцi. Цiлими днями товчуться в нього на подвiр'© його шкiльнi
товаришi, яким вiн допомага , особливо з фiзики та математики; вiн робить
це завжди якось нiби жартома, з усмiшечкою, погладжуючи рукою пiдборiддя
(i нiколи не образить товариша, навiть якщо той i тупуватий), i тiльки
коли розв'язу задачу якусь нелегку, тодi враз ста серйозним, нахмуреним,
i Лукiя в той момент мовби бачить його зовсiм дорослим, в його
майбутньому, в його завтрашньому самостiйному життi. Ким вiн буде? Ким
стане? Чи визначним математиком, чи звичайним бухгалтером? Чи минатиме
його життя тут, у радгоспi, чи буде вiн у далеких, може, навiть космiчних
мандрах, i вона виглядатиме його додому, як ото вигляда Дорошенчиха свого
сина Iвана з далеких плавань... Саму Лукiю дитинство ласками не балувало,
батькiв втратила ще в першу голодовку, зазнала всього, живучи й по
куркулях, i в комунi, i за роки, що в агротехнiкумi вчилася, зате ж
хочеться, щоб синова молодiсть не знала нiякого лиха; Лукiя тако© думки,
що розумну дитину достаток не зiпсу , навiть мотоцикл синовi купила, хай
ката ться, аби тiльки вчився добре... Це ж вiн i зараз лежить, мабуть,
десь там на споришi, серед товаришiв, серед розкиданих пiдручникiв,
помелю ногами, замислившись над якоюсь задачею, а коли вже надто
втомиться, тодi пiдведе голову:
- Ну, антракт. Може, трохи порегочемо? I котрийсь iз хлопцiв у
вiдповiдь каже:
- Ха!
А другий його пiдтриму :
- Ха! Ха!
I незабаром вони аж по травi качаються од сво©х пустощiв, од щирого
молодого смiху. Нареготавшись, схаменуться:
- Ну, годi! А то вже кишки болять.
I знову вiзьмуться до роботи.
Заполонена сво©ми материнськими думами-клопотами, Лукiя й забула про
сусiда, що занiмiв над кермом, аж поки Федя сам нагадав ©й про себе:
- Чули, Лукiе Назарiвно? - Водiй усмiхнувся, видно уявивши щось
потiшне.- На територi© нашого радгоспу радiоцвiркун з'явився...
- Що, що? Який цвiркун?
- Зна те, як ото десь у хатi заведеться: цвiрчить i цвiрчить, ви до
нього, а його нема... Отак i вiн, радiоцвiркун,- Федя знов посмiха ться.-
I такi коники вилива по сво©й програмi, що будь здоров. Вчора, скажiмо,
переда : "Громадяни бджоли! Будьте пильнi! На вулицi Пузатих окопався
трутень..."
- Я й не знала, що в нас вулиця така...
- Аякже! Ота, що шлагбаумом перекрита... Де Пахом Хрисантович живе...
- Оце знайшли пузатого. Живiт до спини присох! Ходить як з хреста
знятий...
- Та не про нього ж... Завпоштою пузатий? Пузатий. Головбух пузанець?
Пузанець. Теж на вiтамiнах черевце вiдпустив. А Яцуба, вiдставник наш? За
хвiст бугая ще вдержить,- це ж про нього на цiлий свiт сказано... Ох i
лютиться ж вiн! Щоб якийсь, каже, шмаркач та мене в ефiрi трутнем взивав?
Я ж його й пiд землею знайду! I вже шука...
Мчить авто. Обiч машини з'являються будиночки переселенцiв - стандартнi
котеджики, що ними розроста ться в степ садиба Центральна. Головi
робiткому багато доводиться займатись переселенцями, немало зусиль доклала
Лукiя, щоб оцi чепурнi будиночки нарештi виросли тут... Скоро ©х
заселятимуть, а поки що бiльшiсть переселенцiв iз сво©ми сiм'ями тулиться
в старожилiв радгоспу в тiснотi. Лукi© тiльки встигай мiж сусiдами
конфлiкти залагоджувати... Ткачучки обидвi, стара й молода, вже чатують
бiля двору, ждуть, поки Лукiя пiдiйде, щоб залементувати перед нею про
якiсь новi кривди. Молода - здорова носата дiвка, що працю на свинофермi
i вже зажила там шани, а мати хоч теж не стара, але змушена сидiти вдома,
бо кого няньчити - внук на руках: його вони теж привезли з Захiдно©.
Нема тiльки батька в малого - батько десь хова ться вiд алiментiв...
Лукiя зупиня ться бiля набурмосених переселенок, виходить до них,
намагаючись розгадати, чим вони на цей раз розлюченi. На кого скарги
висиплють ©й. Вже вона раз мирила Ткачукiв з ©хнiми сусiдами Кухтiями, що
завзялися швидше випхати переселенцiв з двору, i наче ж пiсля того було
вжито надiйних запобiжних заходiв: курей, щоб не плутати (вони були
причиною сварки), старанно пофарбовано, так i бiгають по двору цi бiлi
леггорни, як вiйсько, що змiшалось на полi битви: в одних крильця помiченi
чимось червоним, а в других шийки обведенi школярським фiолетовим
чорнилом... Так що ж iще?
- Недаром нинi курка пiла... Курка пi завше на клопiт! - каже стара
Ткачучка.
- Що сталось? Знов сусiди?
- Не на сусiдiв сьогоднi кривдимось... Лукiя заходить з жiнками до
хати: тут брудно, повiтря сперте, постеля збита кублом, тiльки й веселять
око рушнички яскравi на стiнах... Гарненьке дитинча спить у колисцi.
- Так чого ж курка пiла?
- А пiла... Яцуба з обшуком приходив... Оце Ядзi вiддяка! За те, що з
свинарника днями й ночами не вилазить!
Лукiя здивована: "Обшук? З яко© речi? I по якому праву? Звiдки в нього
повноваження такi?"
Жiнки, аж захлинаючись словами, навперебiй виливають ©й сво обурення.
Атож, обшукував! Зайшов, пiд пiч заглядав, i в кошик зазирав, i в лежанку
- радiо якесь шукав... Стасик (у них ще Стасик, однолiток Вiталi©в, в
одному класi вчаться i навiть товаришують), обурений свавiллям
вiдставника, щось сказав наперекiр йому, i вже вони як завелися тут - хоч
людей клич! Той на того "берiйовець", а той на того "бандера". Мабуть,
якби попалося що хлопцевi пiд руку, то й грiха не минути, все мiг би
зробити за таку тяжку образу... Одного разу Кухтiй теж обiзвав був Стасика
цим лайливим словом, то хлопець цiлу нiч здригався в риданнях, бо як йому
чути на себе таке, коли якраз тi бандити-бандери батька його
замордували... А Яцуба ще й рану ятрить: всi ви, каже, такi, нiкому з вас
не вiр...
"Надто розiйшовся наш вiдставник,- досадливе дума Лукiя,- треба
ставити на бюро та пояснити йому, що часи сваволi минулись!"
Вона ще деякий час розмовля з переселенками, вислухову односкладнi
вiдповiдi молодо© про батька ©© дитини, який знову кудись пере©хав,
ховаючись вiд алiментiв, хоч його, зненавидженого, вона не хоче й
розшукувати. Уперта, горда, видно, ця Ядзя... А стара тим часом лопотить
про сво , про те, що ©й тут "не смаку ", бо "криницi глибокi", i "вiтри
лютi", i через те вона хоруе тут завше...
- Хутчiй би вже в хату нову,- закiнчу вона приспiвом, а Лукiя,
розсерджена неохайнiстю в хатi, зауважу :
- Тiльки ж не забудьте вiника туди прихопити, щоб смiття не заводилось.
I переселенки розумiють ©© натяк, проводжають ©© до машини,
побуряковiлi вiд сорому.
Сподiвалась Лукiя застати сина вдома, а загледiла його ще здалеку на
металевiй вишцi, яку вiн споруджу на подвiр'© баби Чабанихи для
телевiзiйно© антени. Сидить аж наверху, бiлi чубчиком i щось клепа .
Вiдпустивши машину, Лукiя зайшла в двiр.
- Гей, верхолазе! Оце ти так до 'екзаменiв готу шся?
- Мамо, труд облагороджу !
Кузьма Осадчий та Грицько Штереверя, що вовтузяться внизу бiля лебiдки,
починають вигороджувати Вiталика, весело розповiдають, що вiн цього разу
винайшов антену вже зовсiм особливу, таку, що аж нiчогiсiнько не ловить!
Стасик-переселенець теж тут, сидить осторонь, мовчки свердлить свердлом
метал i лише зрiдка позирку на Лукiю, позирку якось зацьковано, очi в
нього сумнi, а голова втягнута в плечi,- вона в нього завжди так трохи
втягнута i нiби жде звiдкись удару. А сам вiн хлопець славний, сумирний, з
нахилом до музики, в напливi довiри колись признався, що дуже любить
скрипку i дуду i що пiсля переселення сюди, в степи, йому ще довго ночами
вчувалось трембiтання трембiти в горах...
Лукiя зацiкавлено огляда вишку. Справдi - споруда! Цiлу весну хлопцi
будують ©©, та нiяк не добудують, останнiм часом робота була й зовсiм
припинилась через нестачу матерiалiв, бо все, що тiльки можна було
використати з брухту, який валя ться бiля майстерень, вже використано,
цiлими секцiями Вiталi ва бригада тягла звiдти належно зваренi автогеном
iржавi оцi труби та угольники з старих культиваторiв... Вишка височезна:
коли розгулявся дужий вiтер, ©© стало аж розхитувати, i була загроза, що
впаде й хату бабi розвалить. Збiглися тодi цiкавi сюди подивитись, що буде
з вишкою, а хлопцi i пiд той вiтер клепали, рятуючи свою споруду, брали
болтами, зв'язували мiцнiше. Тепер, щоб було надiйнiше, вони натягли
троси, напнули ©х для вiдтяжки, i вишка сто©ть ось уже розiпнута на них,
мов щогла корабельна. Всерединi вишки проходить труба довжелезна, i аж там
угорi, на кiнцi труби, вiзерунком застигла сама антена.
Вiталик, спустившись з вишки, показу матерi все, що, на його думку,
повинно вразити ©© й приголомшити:
- Оце дивись, мамо, лебiдка i трос: треба вище антену - будь ласка!
Треба нижче - да мо нижче... Хочеш повернути антену?.. Поверта ш трубу i
разом з нею ось так поверта ш антену...
- Повертай та на Яцубу оглядайся,- жарту Осадчий.Вiн пiдкаже, що можна
ловити, що нi...
- А це ось стержнева труба,- нiби не чуючи, поясню далi Вiталик.-
Сталеву добули в буровикiв, бо просту, водопровiдну, вiтер згина ... А
сама антена, зна ш, мамо, з чого вона?
- З чого?
- З старого генератора... Мiдь! - вигуку вiн, i почува ться, що все це
для нього байдуже.
Робота ©хня й справдi Лукiю зацiкавлю - майстри, та й годi! Вона й не
уявляла собi, що тут такий розмах... Ще син поясню ©й, чому ©хня вежа
висока: низька тут не прийме, хоч i степ. Буря? Тепер i бурi не страшно,
бо вся споруда надiйно напнута, в них, в оцих тросах, вся сила, вся мiць
проти вiтрiв. Чому так багато антен? ©© запитання смiшить Вiталiя.
- Антена, мамо, одна, а то прийомнi рамки! Що бiльше ©х, то вона
чистiше прийма .
Лукiя почува , що Вiталiй просто щасливий з сво © роботи, з сво © вежi.
- Буде як Ейфелева,- каже вiн.
Рада Лукiя за сина та його друзiв, при мно ©й знати, що ця змонтована з
рiзного брухту ©хня "Ейфелева вежа" розширить свiт для старо© Чабанихи, бо
ж для того й буду ться, щоб могла баба вечорами бачити на маленькому
екранi тi далекi моря, де плава ©© син - капiтан далекого плавання.
Вiталик з капiтаном у давнiй дружбi, i ця вежа споруджу ться - Лукiя зна
це - не тiльки з пошани до капiтаново© матерi, але мовби й на його,
капiтанову, честь. А де ж баба? Ага, он за хатою вона пасiчнику ... За
хатою в Дорошенчихи кiлька вуликiв сто©ть серед кущiв винограду, i зараз
стара вешта ться там, помiж вуликами, у сiтцi металевiй, що, як паранджа,
закрива ©й все обличчя i нада бабi якогось аж зловiсного вигляду.
- Салют космонавту,- каже Вiталик, коли баба вибродить з виноградника в
сво му скафандрi й пряму до них. Пiдiйшла до Лукi©, скинула сiтку, стала
без не© добра, усмiхнена.
- Все кепку з баби Вiталик... Вже й баба йому за космонавта... Ну, а
ти, Лукi , не лай його, що вiн все оце тут та тут... Бо хто ж без нього
налагодить. Цiлий вечiр сиджу, а воно в тому вiконечку тiльки хвилi та
хвилi бiжать...
Лукi© вiдома ця бабина пристрасть - щовечора чатувати перед екраном
телевiзора, вона цiлий вечiр може незрушно дивитися на слiпi хвилi свiтла,
що течуть, бiжать, мигтять без кiнця - хай бiжать, а стара сидить та жде
чогось, жде, певне, що ось-ось мiж тими хвилями з'явиться рiдне обличчя ©©
сина - капiтана Дорошенка!
З та мничою мiною стара вiдклика Лукiю вбiк:
- При©жджа ж... Я оце йому й медку хочу зiбрати...
Лукiя почува , як буйна гаряча хвиля обда ©©. Нi з сього нi з того
вона навiть шарi ться перед бабою, почува на щоках цей пал розшарiлостi i
вiд цього зовсiм нiяковi , мов дiвчина.
- Коли ж вiн при©жджа ?
- Про день ще не написав.
- Що ж, будемо вiтати,- каже Лукiя з удаваним споко м i, гукнувши
Вiталика обiдати, швидко виходить з двору.
Химерними вiзерунками лягли на шлях тiнi акацiй. Лукiя квапливо ступа
по тих вiзерунках, чу , як внутрiшнiй вогонь палить ©й щоки.
Збоку, з гущавини садка, ©© зупиня сторожкий, стримано власний голос:
- Лукi !
Спершись лiктями на зубчатий паркан, сто©ть Яцуба. Обличчя аскета,
витягнуте, закостенiле. Голодна довга шия з випнутим борлаком. Голова
©жачиться сталево-сiрою сивиною... Погляд глибоко впалих темних очей
важкий, свердлючий. Скiльки зна Лукiя Яцубу, в тих очах щось важке,
тривожно-напружене, наче ця людина весь час жде якогось лиха.
Перечекавши, поки Вiталик вiддалився, Яцуба в суворiй довiрливостi
нахиля ться до Рясно©:
- Пильнуй сина, Лукi .
I очi його ще мовби глибшають, загоряються якимось важким блиском, i
Лукi© зрина в пам'ятi, що в молодостi, коли Яцуба ще руйнував церкви у
цих краях, його називали фанатом. Вже вiн був майже забутий людьми, аж
поки, вийшовши у вiдставку, знову з'явився в радгоспi з намiром назавжди
осiсти тут. Лукiя пригаду , як прийшов ©хнiй фанат у дирекцiю вимагати для
себе роботи, "вiдповiдально©" роботи, як пiдкреслив вiн. "Що ж ти вмi ш
робити?" - запитала вона його тодi, вiн аж образився: "Я вмiю держати
людей у руках". I хоч дали йому тодi корисне дiло - пожежню, вiн, проте,
вважа , що цього йому недостатньо, особливо його, бач, тривожать проблеми
виховання, насторогу виклика радгоспна молодь, зокрема Лукi©н Вiталик...
- Чимось мiй син провинився?
- По-дружньому тобi раджу, Лукi : пильнуй. Школяр, а вже мотоциклом
дiвку по степу розкату ...
- А я тобi, Григорiю, раджу: не свавiльничай. Вiд беззаконня пора
вiдвикати.
- Це ти про що?
- Никати по хатах, обшуки робити в людей - хто тобi дав право на це?
Хто тебе уповноважував?
- Але нiхто й не казав нам забувати про пильнiсть.
- Вiдпильнував ти сво !
- Он як... Виходить, не потрiбен? В тираж Яцубу? Ой, не спiшiть. Ще
покличете! Покличете! Бо так порозперiзуються, що й ради не дасте. Боком
ще вилiзе вам ця демократiя.- Грiзний баритонистий голос його набирав
сили.-.Тодi ще й про таких, як ми, згада те. Що життя клали. Що вмiють
навести лад!
Прибiгши, мабуть, на цей гучний Яцубин голос, поряд з ним з'явився
сiрий породистий пес: вистромив голову над парканом, лапи поклав на паркан
i вже стояв, як людина.
Лукiя пiшла, не дослухавши Яцубу.
"Покличете... Ось чого вiн жде. Тiльки, видно, тим i живе",-
роздратовано думала вона, наближаючись до дому.
Вдома в не© - тиша, бархатистий метелик припав на дверях, в кiмнатах
сонячно i майже порожньо, меблiв путнiх тут спробуй купити. В найбiльшiй
кiмнатi стiл та канапа i, як завжди, розгардiяш, всюди журнали "Радiо",
книжки та Вiталиковi шурупи. На кухнi, правда, чистенько, а обiд не дуже
розкiшний: вранцi тiльки й встигла наготувати борщ (доварювати його мусив
уже Вiталик)...
- Борщ доварено,- доповiда син.- А на друге в нас буде... салат! - I
вiн бiжить на город за салатом.
- Попробу мо, що тут у тебе вийшло,- сама собi посмiха ться Лукiя,
насипаючи борщу в тарiлки.
Обiдають вони на верандi. I хоч борщ Вiталикiв зовсiм розварився та ще
й пересолений, але вони обо присьорбують страву охоче, мати навiть
пiдхвалю , так що Вiталiй, збадьорившись, заявля рiшуче:
- й- й, пiду вчитись на кока! таке училище в Сiмферополi... Кок
далекого плавання, це ж дiло?
Вона сприйма це тiльки як жарти. Бо справжня його дорога - iти в
iнститут, в кораблебудiвний, це вона вирiшила ранiше за нього. Восени
Вiталик буде студентом... Син-студент - аж самiй не вiриться. А поки що
сидить перед нею через стiл просто хлопчак сiроокий, обличчя пошерхле, i
губи дитячi, ще нiким не цiлованi, хоча цього ось вона таки напевне й не
зна ... Пильнувати? А може, бiльше довiряти - це краще?
Вона любить дивитись на сина, любить слухати його жарти, в яких
iскриться розум; Лукiя почува , що й сама вона зараз, незважаючи на
сутичку з Яцубою, чимось дивно збадьорена. I душа нiби молодi ... Чи син
раду , чи ще й... той при©зд? Хоча подумати, що ©й з того, що капiтан
при©здить? Адже таке в життi, що не верта ться. Це тiльки степ ©хнiй
навiть пiсля чорно© бурi яскраво зацвiте щовесни дикими тюльпанами,
розлива ться аж за обрiй океаном краси...
При©здить... Як ото за вранiшнiми туманами проблиску з свiтлiючого
неба ранкова зiрка, так проблиску зараз Лукi© з далеких лiт юностi те, що
колись днало ©© з капiтаном. Був вiн тодi, правда, ще не капiтаном, був
молодим штурманом Чорноморського флоту, i в один iз його при©здiв зiйшла
мiж ними та зiрка, яка ще й досi свiтить i, певне, свiтитиме Лукi© до
кiнця життя. Наче вчора було, так виразно пам'ята Лукiя, як погукали ©©
тодi:
- Приходьте в рай!
А "рай" у степовика - це коли дитина в хатi народиться, в хатi тодi в
людей справдi, як у раю, i вони скликають на радощах гостей. I ось вона
прийшла до тракториста Мамайчука й побачила там молодого Дорошенка в його
штурманськiй формi, з його ласкавою блакиттю в очах. Була й вона тодi
молода, незадовго перед тим тiльки при©хала сюди пiсля агротехнiкуму, i
ось уже покликали ©© раювати до тракториста, де син народився...
Раювалось допiзна, а пiсля того Дорошенко проводжав ©© додому, нiч була
мiсячна, свiтла, вони зупинились на шкiльному майданi бiля турнiка, i
Лукiя, весела, хмiльна, все намагалась дострибнути до металево©
перекладини... Пам'ята , як вiн допомiг ©й дострибнути, вхопитися за
турнiк i вона колихалася та смiялася вiд повноти щастя, а Дорошенко стояв
збоку, дивився на не© i теж смiявсь.
- Ой, падаю... Ой, впаду! - зда ться, щось таке вона крикнула тодi, i
досi пам'ята , як штурман пiдхопив ©© на руки i нiжно, делiкатно поставив
на землю.
Кiлька вечорiв провела вона тодi з Iваном, i то були найщасливiшi днi
©© життя, i нiколи вже пiсля того не було таких ясних, таких безмежно
мiсячних ночей! Допiзна блукали вони поза радгоспом, заходили далеко в
степ i повертались додому, коли всi вже в радгоспi спали, i темна гущавiнь
радгоспного парку нiчною росою зустрiчала ©х. Хто з них думав тодi, що тi
вечори будуть для них i прощанням, що зостануться вони потiм друзями на
цiле життя, але вже нiколи вголос навiть не згадуватимуть нi того
щасливого турнiка, нi ясних ночей мiсячних, серед яких вони бродили в
пiснях та в туманах...
Склалося у нього життя по-сво му, бо на той час був Дорошенко уже
зв'язаний шлюбом, а в не© життя пiшло теж по-сво му: вiйну Лукiя зустрiла
вже замiжньою жiнкою з дитиною на руках, з гарненьким дiвчатком, що потiм
в часи лихолiття так у не© на руках, як свiчечка, i згасло пiд вiдкритим
моросяним небом евакуацi© на однiй iз заволзьких станцiй. Чоловiк ©©,
радгоспний комбайнер, в цей час уже був на фронтi, i побачила вона його аж
через три роки, коли повернулась з евакуацi© додому i вiн прибув з
госпiталю долiковуватись пiсля поранення. Було це напровеснi, в розгаслих
чорноземах по степах стирчали скрiзь нiмецькi танки, повгрузавши в багнюцi
по черево, з усього господарства було в радгоспi лише кiлька шолудивих,
пiдiбраних пiсля фронту коненят, всюди злиднi та непривiття, i ось в той
час прибув з госпiталю ©© чоловiк. До того в них життя якось не кле©лось,
вiн був ревнющий, навiть на вiдстанi ревнував ©© до моряка i до чоловiкiв
зовсiм випадкових, кожна ©© по©здка в район викликала в нього пiдозру -
часом Лукi© здавалось, що в них неминуче наступить розрив. А тут це було
якесь вiдродження, може, тому, що й вiн нагорювався, i вона набiдилась без
нього, i коли настав час вдруге його проводжати на фронт, то розлука була
для не© тяжчою, нiж уперше, наче вона передчувала, що на цей раз вiн пiде
i не повернеться. Останнiй лист його був десь iз Угорщини, вiн писав, що
лежать вони в багнюцi серед осiннiх виноградникiв, i вже вечорi , туман i
мряка навкруги, i видно йому тiльки скирту мадьярсько© соломи серед поля
та винокурню, яку ©м треба на ранок взяти... Мадьярськi виноградники,
скирта, туман - то був той свiт, що вiн його бачив востанн . Бiльше листiв
не було, а вона народила хлопчика i назвала його Вiталi м. I ось тепер вiн
закiнчу десятий клас. Сином, його майбутнiм тепер наповнене все ©© життя,
справжнiм щастям стало для Лукi© бачити його веселу молодiсть, бо власна
©© молодiсть злетiла, мов сон, промайнула, що аж диво часом бере, чи все
те й було, чи був отой свiтлий рай-гуляння у молодого тракториста
Мамайчука, який тепер ганя без нiг по радгоспу на скреготливих, що аж
душу рiжуть, колiщатках...
Пiсля вiйни знов став при©жджати Iван, що вже був капiтаном далекого
плавання. I хоч вiн був на цей час одиноким, бо сiм'я його загинула в морi
пiд час евакуацi© на Кавказ, але до колишнього Лукiя тепер не могла
повертатись. З живим розвестися могла б, але з загиблим...
- Нi, Iване,- сказала якось, коли зайшлося про це.Мою долю на вiйнi
вбито.
I бiльше вони до цього не повертались. Проте з кожним при©здом капiтана
на не© мовби вiтром молодостi повi , i син ось уже помiча "пожежу
материних щiк"... Щоб уникнути розпитiв, мати першою переходить в наступ:
- Кажуть, ти вчора мотоциклом ганяв по степу?.. Це правда?
- Я вчинив великий грiх?
- Грiх не грiх, а пiд час екзаменiв... Якби знала, мав би ти в мене
мотоцикл!
- Що ти, мамо! Мотоцикл на те й винайдено, щоб на ньому ©здити, мчати,
летiти, давати найвищу швидкiсть... Це ж просто здорово: кермо та два
колеса, а само ©де, не ©де - летить! Уявля ш, якби на такому та влетiв
куди-небудь... скажiмо, мiж шатра стародавнiх скiфiв. Мiж ©хнi кибитки на
дерев'яних колесах! Царi й конi, тарпани й гепарди - все перед тобою
врозтiч!
- Що таке - гепарди?
- Це, мамо, дикi навченi кiшки... З ними на полювання ходили в степах;
може, якраз отут, де ми з тобою обiда мо, гепард роздирав свою здобич. I
ось новеньким мотоциклом - в той палеолiт... Скiльки було б дива,
переполоху! Бог, сказали б, не iнакше!
- Ще був би, мабуть, i культ тво © особи? - посмiхнулась Лукiя на його
вимрiйки.
- О, без цього не обiйшлось би... Ну, я хоч дечого корисного ©х навчив
би: оце вам, товаришi скiфи, наука алгебра. А це вам теорiя Ейнштейна. А
це наймудрiша наука - не гратися з вогнем, жити на планетi без глобального
хулiганства... Ну, звичайно, я ©м радiо вiдкрив би...
- Годi вигадувати,- обiрвала його Лукiя, прибираючи зi столу посуд.-
Сiдай за книжки. Зубри!
- Мамо, епоха зубрiнь минула. Я не начотчик.
- Ти ба, як заговорив! - Лукiя пiдiйшла й сiла бiля сина, розглядаючи
його аж здивовано.- Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може, i
вчитись не хочеш?
- Вчитись хочу, але по-справжньому.
- Як це по-справжньому?
- Не по катехiзисах. Не по-бурсацькому. А так, щоб самому до всього
доходити, бiльше власним казанком варити...
- Це, звiсно, добре. Казанок твiй варить, iнших критикувати вже вмi ш,
а ось як ти сам житимеш?
- Не знаю. Знаю тiльки., що не в усьому житимем так, як ви.
- Що ж ти хочеш вiд життя?
- Небагато. Просто жити, працювати, як усi... Хочу, щоб брехнi вiд мене
не вимагали - дуже не люблю брехнi. Не хочу голодовок, про якi ти