Гончаров Анатолий. Тронка

розповiдала, вiйни не хочу, арештiв, тюрем... Працювати - це да! Праця -
мiй бог, ©© люблю.
- Так от i працюй, хлопче, а не розкатуй по степу. Нiяких вiд сьогоднi
мотоциклiв! Чу ш?
- Мамо, ти деспотка!
- Кого ти вчора по степу катав?
- Однокласничку, мамо. Не бiйся, дiвча файне.
- Файна не сiла б в такий час кататись. Добра, видно, вiтровiйка.
- Ти не ма ш права, мамо, так обзивати дiвчину!
- Хто ж хоч вона?
Хлопець посмiхнувся спiдлоба, зрозумiвши, що йому просто розставлено
сильця.
- Прийде час, дiзна шся,- вiдбувся жартиком, а матерi думай тепер. Бо
вiн же ще дитина, хлоп'я довiрливе, а якась така пiдвернеться, що з розуму
зведе, забаламутить, i де вже йому тодi думати про iнститут, про науку...
Правда, Лукiя трохи догаду ться, хто мiг його виманити на тi степовi
катання, але вона i в думцi навiть не допуска того, щоб сином ©© крутила
ота ©хня шкiльна вертуха, що з трiйок не вилазить, зате вже вмi реготи
справляти з дорослими хлопцями бiля клубу.
- Викинь це все з голови, чу ш? Рано ще!
- А тс! - застережливо пiдняв Вiталiй палець угору.
Мати прислухалась, але нiчого особливого не почула. Тiльки десь за
виноградним листям веранди коник тонко, монотонне сюркотiв.
- "В полудневiй духотi коник, очманiлий вiд сонця, кричить"... Зна ш,
хто це сказав? Товариш Арiстофан. Понад двi тисячi рокiв тому... Двi
тисячi рокiв, мамо, той його коник кричить!
- Ти менi зуби не забалакуй, я без твого Арiстофана коникiв чула...
- А вето на мотоцикл... Це ж ти, мамо, пожартувала?
- Нiскiлечки. Доки не здаси всiх екзаменiв, з двору виводити не смiй!
Це був для хлопця удар. Нi слова пiсля цього не промовив. Ображено
прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився, де хоч бiлий день, а на
стовпi забуто блищить електрична лампочка.
Вперше хлопець вiдкрито не скорився материнiй волi. Не за пiдручники
вхопивсь, а, мовби наперекiр матерi, побрiв у свiй куток, вшнипився в
якусь схему, потiм став з брязкотом ритися серед свого радiомотлоху,
перебирав, лiпив якiсь дротики в металевiй грубiй коробцi...
"Ось уже й посварились",- думала Лукiя, але цього разу вона помилялась.
Бо хоч i наговорила щойно Вiталиковi рiзких слiв, хоч i наклала жорстоку
для нього спокуту - заборону на мотоцикл, Вiталiй, проте, не мав на не©
гнiву, вiн прощав ©й цей, як завжди, буйний спалах. Бо хiба ж хлопець не
розумi , ким вiн для матерi, хiба вiн не здатен оцiнити ©© самозречну
любов? Може, й замiж не вийшла через нього, бо ма вона переконанiсть
таку, що нiхто, навiть найкращий вiтчим, не замiнив би синовi рiдного
батька. В душi вiн пиша ться сво ю матiр'ю, йому втiшно знати, що ©©
шанують робiтники. Як любив Вiталик, будучи ще хлоп'ям, ждати ©© увечерi,
поки вона, нагасавшись по степових вiддiлках, повернеться, напалена
сонцем, гаряча, i вiд не© всi © пахне пилом, токами, бензином, нектарним
духом соняшникiв. Вiн весь так i поринав у той дух. Мати ще й досi вважа
його хлоп'ям, не бере його всерйоз, для не© вiн просто Вiталик, вона мовби
не встига збагнути, що вiн уже перерiс ©© уявлення, що в нього i знань, i
почуттiв бiльше, нiж вона догаду ться. Iнодi Вiталиковi зда ться, що вiн
розумi матiр бiльше, глибше, нiж вона його. Так, за спиною в не© нелегке
життя з сво©ми втратами, болями... Вiн зна про тi жертви, на якi вона
йшла ради нього...
Он вона, його мамця, зараз порядку , витира на вiкнах пилюку у сво©й
кiмнатi, де крiзь розчиненi навстiж дверi видно етажерку з книжками та
високе лiжко з горою бiлоснiжних подушок, що ©х мати рiдко й розруйнову ,
бо влiтку найчастiше вона спить на оцiй канапi, а Вiталик надворi, на
розкладайцi. Зупинилась бiля етажерки, перебира якiсь книжки, Вiталиковi
аж хочеться докинути до не© жартом: "То ти, мамцю, "Блокнот агiтатора"
вдруге перечиту ш?" - але вiн промовчу , бо вона сто©ть в цей час у
глибокiй задумi i на долонi в не©... бiлоснiжний уламок коралово© гiлки!
То - дарунок капiтана Дорошенка. Скiльки дивування було в хатi, коли
капiтан привiз якось iз сво©х плавань той уламок - уламок бiлоснiжного
чогось... Формою гiллясте, як рiг оленя, тiльки бiлоснiжне. I важке, наче
металом всерединi налите. Шмат справжнього коралового рифу - ось що вiн ©й
подарував. Дар океану, дар синiх тропiчних вод...
Даруючи матерi коралову гiлку, капiтан сказав тодi:
- вони рожевi, голубi, а це, бач, бiлий... Багато на таких суден
гинуло... Бо це зверху вiн у квiточках, а внизу - монолiт.
- Яка краса! - тихо вигукнула мати.- I оце воно у водi росте? Бiле ж як
снiг! - I стояла мов заворожена, а капiтан додав жартома:
- Тiльки в нас тут курява, вiн швидко в тебе потемнi ... Ну, тодi
викинеш, як потемнi .
- Не потемнi ,- сказала вона, i це було сказано якось особливо, i
глянули одне одному в вiчi теж якось особливо.
I справдi, хоч минають вiдтодi мiсяцi i роки, проходять над степами
курявнi чорнi бурi, а капiтанiв дарунок все сто©ть у материнiй кiмнатi,
бiлоснiжний i чистий, нiби щойно скупаний океанською хвилею, нiби щойно
добутий з океанського дна.
...Бiлi , цвiте коралова гiлка знову край етажерки, на сво му
постiйному мiсцi; матерi вже нема. Поправивши на потилицi кетяг сво ©
важко© коси, вона подалася з двору, не буде ©© тепер аж до вечора.
По©здки, засiдання, конфлiкти, чвари, безконечне гасання по вiддiлках, де
вона когось сваритиме, когось миритиме,- таке ©© життя. День у день вiдда
себе на розтерзання буденщинi, кипить в лихоманцi справ, лама голову над
чи©мись клопотами, i нема ©й впину, нiколи нема спокою...
Цiлий вечiр вона засiдатиме, вестиме засiдання робiткому, але й там
крiзь дим, крiзь засiдальницький чад нi-нi та й промайне перед ©© зором
образ сина:
"Звiсно, для тебе я деспотка, звiсно, тобi це дико, що ось i увечерi
засiдаю i розмови ведемо про такi речi, як валахи, ярки, та вовна, та
норми виробiтку... Але як же без цього, Вiталику? Без наших буднiв хiба
були б людям свята?"
А хлопець у цей час вечiрнiй блука бiля шкiльного виноградника, там,
де недавно дiвочi та його руки кущi пiдв'язували, потiм вiн опиня ться
бiля клубу, де нiчого сьогоднi нема, проходить мимо будиночка, де сестра
Тонi, Клава, саме свариться з сво©м шофером, а Тонi нема, Тоня в батькiв,
i Вiталiй, ще трохи поблукавши в парку, послухавши чи©сь закоханi шепоти
по кущах, зрештою поверта ться додому. Жаль, що Горпищенкова кошара далеко
i на мотоцикл накладено вето, i нiчого тобi не лиша ться, як iти отак
одиноко вулицею Пузатих та посвистувати через паркан товариша Яцуби на
темний його виноградник, що з боку поля весь обснований колючим дротом i
нагаду в мiнiатюрi оте, що майор будував на Пiвночi... Вдень вулиця
перекрита шлагбаумом, а зараз шлагбаум хтось вiдтяг, i хлопцi з менших
класiв, як кажани, лiтають у темрявi вулицi на велосипедах, навмисне
лякаючи сво©х майбутнiх подруг - дiвчаток-пiдлiткiв, що, побравшись за
руки, пообiймавшись, теж ходять тут, i тихо наспiвують, i мовби вбирають
уже тi та мничi збудливi поклики-шепоти кохання, що ними повниться
гущавiнь садкiв i, зда ться, напо не саме це вечiрн повiтря... Ходять
дiвчатка, трепетнi, як сама юнь, i, як вона, злегка повитi смутком. Де
йдуть, i пiсня лине над ними, неголосна, задумлива, сумовита, ©хня
пiсня-задума, i чистий раннiй смуток, i цей настрiй ждання чогось
незвiданого, чарiвливого так гармонують з цим степовим супоко м вечiрнiм,
i зоряним простором неба, i з настро м Вiталиковим... Мати сердиться, що
вiн не скнi над пiдручниками, а як вiн може зубрити зараз, в такий вечiр,
коли спiва все навкруги i вiн сам повен почуття нового, не знаного досi.
Як ото пiсля чорно© бурi, коли степ вбереться аж до виднокра©в в дикi
тюльпани i наче вся планета цвiте красою, так було зараз на душi у
Вiталика. Все було другорядним, неважливим порiвняно з тим, що вiн здобув,
що вiн ма тепер у життi: Тоня!
Екзамени? Вони його не турбують. Медаль вiдмiнника? Мiсяць у небi - он
його медаль! В кожного з людей, певне, своя бiла коралова гiлка, ранiш
чи пiзнiш, а кожен знаходить ©©, i ось вiн теж ©© знайшов... Якби тiльки
Тоня була зараз тут, поруч з ним. Чи не попала вона там пiсля вчорашнього
катання пiд домашнiй арешт? Сидить та зубрить дiвча на сво©м чабанськiм
вiдлюддi, а вiн ще й досi чу на собi ©© гарячi руки, що обiймали,
тримаючись за нього на мотоциклi, чу смiх ©© срiблястий, розливчастий,
досi чу на губах смак ©© рвучкого поцiлунку, яким вона опалила його там,
на винограднику... Зупинившись, Вiталик сам собi посмiха ться в сутiнi,
бачить руку дiвочу смагляву, що так нiжно пiдв'язу листатий кущ
чаушу-винограду... Метка така - вiд куща до куща i так кущ за кущем
обiйма ... Дивився б не надивився, як вона робить щось чи просто як
вулицею йде: лице пiдняте, груди випнутi i руками широко розмаху , аж за
спину ©х закида . I хода така пружна, замашиста.
Брезентова розкладайка жде свого господаря в садку. Вiталик розклав ©©,
випробував, прилiг. Вiтерець, зрушившись, нiжно шарудить листям, i з-помiж
нього раз у раз знову проблиску дiвоча, трохи лукависта усмiшка. Спати?
Як можна спати в таку нiч! Зоряна височiнь вбира очi, як тодi, коли Тоня
галаснула на всю вулицю: "Супутник! Он вiн!" I нiхто в радгоспi не спав, в
самiй природi було щось незвичайне, з усiх дворiв дивились, як упертий
свiтлячок, точнiсiнько в тi години й хвилини, що про них заздалегiдь
повiдомляло радiо, з'явився й руха ться просто через небо, ритмiчно
переблискуючи...
Про що б не думав, а перед очима знов Тоня... Ну, хай i вчиться абияк,
з трiйок не вилазить, а хiба всiм неодмiнно треба хапати п'ятiрки? Зате
вона цiлий рiк вожатою в третьому "Б", i як малюки ©© люблять, в школi
просто натовпом ходять за нею... Йому й зараз кров жарко горить, вiн аж
туманi вiд повноти свого щасливого почуття, i знову бачить отi смаглявi
руки, що ©х нiби вперше побачив крiзь кущ винограду, i око, живе, веселе,
горiхово-каре, що так довiрливо та ясно зблискувало до нього з-помiж
листя; вже не мiг би вiн тепер повiрити в жодне лихе слово про не©, про ©©
легковажну щедрiсть у почуттях, про здатнiсть ©© закохуватись ледве не в
кожного стрiчного... Будь-кого за таке обiрвав би, примусив би замовкнути!
Те око, яким вона зблискувала крiзь виноград на нього, не могло б нi на
кого iншого так, з такою нiжнiстю дивитись - в цьому вiн певен.
Ну, як же ти там, Тоню? Мабуть, настрашена батьком, сидиш та зубриш, а
може, крадькома бiля приймача слуха ш музику, це бiльше на тебе схоже! Чи,
може, слуха ш замiсть музики сухi директорськi розпорядження, що ©х саме
переда на вiддiлки в такий час Сашко Литвиненко з радiовузла? Якби оце
хоч шепнути у мiкрофон Тонi що-небудь, саме iм'я ©©, прошелестiти, як отой
вiтерець, що у верховiттi яблунi перебiг. Шепнеш, а вона там, на
чабанськiй сво©й бригадi, вже чу тебе, бо не може ж бути, щоб вона та
спала в отаку нiч! I якщо ти ма ш хоч сяк-так злiплений, але чесно, сво©ми
руками злiплений передавач, що працю на частотi тiльки тобi вiдомих
мегагерц, то...
Вихопившись iз розкладайки, Вiталик в три пiдстриби перескаку подвiр'я
i опиня ться на верандi. Вже вiн в кiмнатi, вмика свiтло, кида ться в
свiй завалений радiомотлохом куток, i через деякий час весь зоряний
степовий ефiр прийма схвильованi, нiжнiстю налитi слова:
- Тiй, яка мене чу !.. Тiй, що найкраща в свiтi... Тоню! Слухай мене!
А через деякий час в накурене, надимлене цигарками примiщення робiткому
вбiга задихана семикласниця Нiна Чумак i з порога кида ться до Рясно©:
- Тiтко Лукi , швидше додому!.. Вiталик ваш... за... за...
запеленгований!!!
Незабаром Лукiя була вже бiля свого двору. Сто©ть чийсь газик, у дворi
гомiн, у всiх вiкнах свiтиться, у вiдчинених навстiж дверях кiмнати видно
постатi вiйськових i мiж ними стирчить стрижена ©жачком голова Яцуби в
сталевiй сво©й сивинi.
- Так от, мiл йший,- чу вона, входячи, баритонистий голос Яцуби, i у
вiдповiдь йому десь iз кутка дзвенить протестуюче:
- Не називайте мене "мiл йший"!
- А хто ж ти ? - I, помiтивши Лукiю чи, може, вiдчувши полум'я ©©
гнiву, яке вона внесла до кiмнати з собою, Яцуба оберта ться до не©: -
Ось, полюбуйся на свого... Справжнiй радiопорушник, хоч i малолiтнiй...
Вiн iз сво©ми штучками в ефiр... Ну, а ми його й запеленгували.
- Не так ви, як ми,- поправив Яцубу офiцер з полiгона i посмiхнувся до
.сво©х товаришiв, що оточували Вiталика, але, видно, зовсiм не збиралися
надiвати на хлопця наручники.
Декого з вiйськових Лукiя знала в обличчя, бачила, коли вони з'являлися
в радгоспi на сво му закуреному газику, а з старшим зустрiчалася на
шефських зборах. Тепер всi вони були офiцiйнi, були сповненi усвiдомлення
сво©х прав, посторонне вдирання в ефiр не могли нiкому дозволити, але ©хнi
смаглявi обличчя знову ворухнулись усмiхами, коли вони, понахилявшись,
стали розглядати Вiталi©в передавач, змонтований iз хаосу шурупiв,
примiтивну, кустарну штуку в грубiй коробцi, що, однак, давала змогу
господаревi посилати слова привiту та музику в степ отiй недосяжнiй для
iнших дiвчинi Тонi!
- Акт складено. А це ми конфiску мо,- каже Яцуба i обома руками бере зi
столу Вiталикiв передавач.
- Постав на мiсце,-перепинила Яцубу Лукiя.
- Нi, вибачай, мiл йша: конфiску мо,- з притиском повторив Яцуба,
нацiливши на не© чорнi блискучi свердловини очей.- Якщо вже ти недолiтковi
дозволя ш любовнi шури-мури, то хай на мотоцикл та й жене собi на
побачення, а ефiр засмiчувати постороннiми словами - не смiй... Багато ти
сво му недолiтковi дозволя ш! Любовнi шури-мури в ефiрi розводить! Звиняй!
Засмiчувати ефiр нiкому не дозволимо! Лукiя глянула на сина: "Це правда?"
Так, вiн говорить правду,- вiдкритим поглядом вiдповiв ©й син,- я
звертався до не© через ефiр, я говорив ©й слова кохання, i цей передатчик
ще повен мо ю нiжнiстю, мо ю любов'ю... Тiльки Яцуба, обтяжений речовим
сво©м доказом, зробив крок до порога, Лукiя стала навпроти, пашiла щоками
аж до його худого, по-вовчому витягнутого обличчя:
- Дай сюди!
I не встиг Яцуба схаменутись, як Лукiя вишарпнула передавач у нього з
рук i з усього розмаху трахнула об пiдлогу.
Це був кiнець. Не стало Яцуби. Розбiглися понятi, поспiшили попрощатись
вiйськовi. Газик ©хнiй якось аж весело гайнув вiд двору, крутнув бiля
контори, наробив куряви на вулицi Пузатих i зник у степу.
Все вгамувалось. Минув час, i свiтло погасло у вiкнах Лукi©, i довго
ще, одначе, пiсля цього - мати з темряви веранди, а син iз сво ©
розкладайки в садку - чули, як рiвно, невтомно цвiрчить десь у кущах той
коник, якому двi тисячi лiт.



V. МАМАЙЧУКИ

- Що, мiл йшi, затискають вас? Не пускають навiть в ефiр? - каже Гриня
Мамайчук, молодий кiномеханiк, з'являючись наступного дня на порозi
радiовузла, або "центробреху", як вiн каже. Кпини його зверненi до
Лукi©ного Вiталiя та Сашка Литвиненка - цих двох приборканих радiоорлiв,
що, посхилявшись лобами, жваво шепочуться, видно обмiрковують вчорашн
сво фiаско. ©м чого переживати обом, адже той запеленгований
передатчик, так безнадiйно потрощений бурею людських пристрастей, був
©хнiм спiльним витвором, за задумом, вiн спершу для того й виник, щоб цi
орли, яких роздiля вiдстань комарина, могли перегукнутись вранцi через
дорогу, поздоровкатися в ефiрi. Чи варто ради цього залiзати в ефiр - це
вже iнша рiч... Завдав ©м поразки товариш Яцуба. Недарма чоловiк пiвжиття
керував таборами десь аж за Полярним колом, вмi вистежувати, ловити,
брати за жабри рiзних "людцiв", як вiн каже. I нiхто й не силу його, з
власно© iнiцiативи Яцуба накрив цього "дикого" короткохвильовика...
- Якщо вже в ефiр не можна, то куди ж можна? - скрушно каже Гриня,
всiдаючись верхи на стiльцi.
Зараз робоча пора, i Гриня ма кудись ©хати (агiтфургон його сто©ть
бiля контори явно споряджений для дороги), проте Гриня не квапиться, вiн
спершу повинен висловитись.
- Чи, може, ми й справдi "людцi"? Може, з нами iнакше й не можна? Де б
не був, всюди почува ш себе запеленгованим. Сунешся в iнститут - здай
назад, браток; в столицю спробу ш - не прописують; здавалось би, хоч небо
зоста ться, а це вже й туди он, на ефiрну цiлину, не пускають.
- В ефiрi, до твого вiдома, теж мусить бути лад,спокiйно вiдсiка
Мамайчуковi Сашко-радист.
- А що таке лад? - задира , руденьку свою бороду Гриня.- Он у тебе пiд
стелею ластiвки гнiздо вилiпили, для безпеки мати волосiнню ластiв'ят
обснувала, то, я розумiю, лад. Це не те, що людина, яка б' ться в тенетах
безглуздих iнструкцiй... Ластiвка сво©х малят году , вона ©х береже,
догляда , поки крила ©м вiдростуть, а коли крила , тодi будь ласка: дарую
вам небо, дарую вам простiр, живiть, лiтайте на рiвних зi мною правах!
- Можна подумати,- посмiха ться Сашко,- що тебе хтось обмежу .
- О! Ланцем прикутий до землi... Батьки в наш час пiшли такi, що не
можуть сво©х дiтей до смертi догодувати! В потi чола мушу добувати свiй
хлiб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого менi, братцi,
часто браку , так само, до речi, як i холодильника... Хотiв би бути ваш
друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у
Гринi Мамайчука, пiдтримувати чеснiсть цнотливою дуже, ой, дуже важко! Сам
незчу шся, як в агiтфургонi в тебе серед коробок з кiнострiчкою, серед
генiальних витворiв людського духу опиня ться раптом... корзина з
виноградом, який юридичне тобi не належить. Або, скажiмо, лантух кавунiв
та динь, цих наших укра©нських ананасiв... Ти везеш цi скромнi дари
природи додому, щоб присмачити ними не зовсiм солодке життя сво©х ближнiх,
а, замiсть вдячностi, за тво© ж роздобутки рiдний твiй батя готовий в
зашийок гнати свою дитину з двору...
- Твiй батя пiсля цього ще бiльше вироста в мо©х очах,- зауважу
Вiталiй, гортаючи край столу якийсь журнал.
- Не заперечую: мудрого маю наставника, але в тiм-то й рiч, що я хочу
жити взагалi без наставникiв,- поколиху ться Гриня разом iз стiльцем.-
Хоча б спробувати без них: невже загинув би? А може б, i нi? Домашнiх,
скажiмо, я ще можу витримати, але ж, крiм них, ще який-небудь вiдставний
суб' кт лiзе тобi в грудну клiтку сво©ми лапищами...
- Ти глина, яку треба формувати,- каже Сашко, копирсаючись бiля одного
з приймачiв, що ©х йому приносять на ремонт.- Такий принаймнi в Яцуби на
тебе погляд.
- Ти вважа ш, що в нього погляди? А по-мо му, в нього тiльки зуби,
iкла, це звичайний собi динозавр культiвсько© доби, ©жа його невибаглива -
вiн спожива тiльки цитати. Зубами трощить камiння готових iстин. Мислити
вiн не вмi , та й нащо це йому. Зате вiн вмi розвалити церкву - пам'ятку
архiтектури, обгородити певну територiю колючим дротом, нашкрябати
сучасною авторучкою анонiмку...
- Треба вiддати йому .належне,- каже Вiталiй.Анонiмки сво© вiн розсила
за власним пiдписом. "Я,- каже,- не боюсь, не ховаюсь..."
- На диво самовпевнений тип; вiн не ма сумнiву, що життя його
стовiдсоткове правильне, дистильоване, бездоганне, а що, навпаки, я ось,
Мамайчук, неправильно живу, багато зайвого балакаю. Якби йому хоч на мить
вернулось колишн , першого мене вiн загнав би туди, де козам роги
правлять... А за що? Я працюю. Я не отруюю себе алкоголем. До
окозамилювачiв не належу. Крiм того, я активно захищаю спортивну честь
нашого радгоспу, виходячи в бутсах на поле стадiону i пробуджуючи в вас
кровожернi iнстинкти. Так в чому ж я неправильний, братцi мо©?
- Ти правильний, тiльки "неуправля мий",- поясню Сашко.
на свiтi керованi снаряди, керованi ракети, але некерована жива
iстота в образi Гринi Мамайчука. "Некерований Мамайчук",- кинув хтось iз
при©жджих офiцерiв, i так воно й пiшло гуляти по радгоспу, за прiзвисько
Гриня не сердиться, хоча й не вважа себе нiскiльки винуватим, що життя
його склада ться так... Починалося нiби здорово: з нагоди його, Гринино©,
появи на свiт колись було влаштовано бучну гулянку-рай, i батько
новонародженого - найкращий тодi на всю МТС ударник-механiзатор - був
просто на сьомому небi, що в життя приходить ще один Мамайчук, навприсядки
танцював через увесь радгосп, а тепер забув уже й веселитись, повернувся з
вiйни без нiг, постарiв, осунувся. "На Сапун-горi, на Малаховiм курганi
вiдцвiла його молодiсть",- каже iнодi Гриня про свого суворого батю. А
батя, одначе, не зда ться: зараз вiн в майстернi газорiзальником. Зцiпивши
зуби, день у день рiже залiзо, лата комбайни, вирiза проiржавiлi болячки
та пухлини на тракторах, а Гриня його тим часом дошуку ться сутностi
життя... Закiнчивши десятирiчку, хлопець уже встиг побувати в бувальцях,
не раз встиг обпектися, як вiн каже, бiля житт вих вогнищ. Вступав у
кораблебудiвний, але не витримав конкурсу, кудись вербувався, та
недовербувався, опинився потiм на курсах кiномеханiкiв в обласному мiстi,
вечорами вичовгував проспект разом з тамтешнiми нудьгарями i кiнець кiнцем
повернувся в радгосп пристойним кiномеханiком з левиною рудою шевелюрою i
в розцяцькованiй навипуск сорочцi, в якiй вiн красу ться й зараз.
- Хай "неуправля мий". Хай некерований... Але яке його вiдставницьке
дiло до мене?
- Ти все на вiдставникiв. Це плем'я теж не однакове...
- А я що кажу: серед них багато людей порядних, засукують рукава - i
давай ©м роботу. Орловський не один! Десь я читав про генерала, що пiсля
вiдставки пiшов працювати директором радгоспу. Ну, наш теж, видно,
сподiвався зайняти Пахомове крiсло, та не вигорiло, довелося за пожежну
кишку братись... Але ж я не пожежа, щоб мене гасити! Що за злочин, коли
все хочеш сам, без товмачiв обмiзкувати! Для чого живу? Для чого житиму?
Це мене цiкавить. Звiсно, в мене вади, я поки що не схожий на позитивних
геро©в з отих кiнокомедiй, що ©х вожу по кошарах у металевих коробках i
остерiгаюся близько пiдпускати до них чабанiв з цигарками, бо мо© комедi©
дуже горять... Я рядовий життя i не бiльше. Потроху працюю, потроху мислю,
бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка... То
первiсна людина мусила з рання й до ночi працювати, щоб чим-небудь набити
свiй неандертальський живiт, а для сучасно© людини потрiбен iнший режим,
праця ©© - це тiльки пiдвалина для мислi... Йдемо до того, що взагалi двi
години на день працюватимем, та ще ж, кажуть, буде й перерва на обiд?
- Чу ш, Вiталику? - зверта ться Сашко до товариша.Ось що декому
сниться... В нашому "Перцi" це можна б назвати "Мрiя сучасного
лежебоки"...
- Колего, я не вважаю, що цей камiнь кинуто в мiй город... Я пiд цю
статтю не пiдходжу. Звичайно, я працюю у вiдповiдностi з трудовим
законодавством, я не переганяю себе на гречку, як наш, скажiмо, директор
Пахом Хрисантович,- йому, до речi, вчора знову давали уколи... Ви йому про
майбутн , про свiтлу мету, а яка вона йому свiтла, коли в нього хронiчна
виразка шлунка, коли йому, бiдоласi, в очах темнi вiд роботи. Для нього
цiле життя - це, братцi, тiльки силос, силос i силос! А я не хочу бути
гиптянином силосу! Я не для того народжений, щоб стати будiвником
силосних пiрамiд!
- Ти проти силосу? - з пiдозрою глянув на промовця Сашко.
- Навпаки,- заперечив Мамайчук,- я навiть у дитинствi не применшував
значення для нас дрiбно посiчено© зелено© маси... Хто сьогоднi на силосi
вилами оруду - тому шана, бо i в мене - ось на руках вiд "бублика"
трудовi мозолi роговiють... Перед вами людина, яка скромну свою роботу на
цiй грiшнiй планетi намага ться виконувати сумлiнно. Екран мiй свiтить
вечорами у темряву найдальших кошар. План кiнопрокату даю, куди посилають
- ©ду. Ось i зараз, друзi мо©, мушу покинути вас, ©ду згiдно з одержаним
нарядом...
- деш, та все на одному мiсцi,- зирка Вiталiй на стiлець, що на ньому
верхи поколиху ться Гриня.
- Я цiную, товаришу Рясний, наявне в тобi почуття гумору,- зверхньо
вiдзнача Гриня.- Ставитись до всього на свiтi з гуморком - в цьому
самозахист i мудрiсть людини нашого часу. Отже, ти, отроче, на порозi
мудростi... Всесвiт великий i рiзноманiтний: однi тiла перебувають у станi
плазми, другi в станi закам'янiлостi, тобi ж подоба ться бути в станi
життя, так?
- Так.
- В тво©й душi саме бродять лiричнi позитивнi заряди... Вгадав?
- Вгадав.
- I зоряний ефiр ночами слуха твою на©вну пiсню кохання?
- Вiдчепись,- сказав Вiталiй сердито, вiдчувши в цьому натяк на його
вчорашн звертання до Тонi. Мамайчук, реготнувши, продекламував:
- "О, змiцнiте мене вином, освiжiть мене яблуками: вiд любовi
знемагаю!.." Звiдки це?
- З "Пiснi пiсень",- пiдказав Сашко.
- "Ви не дивiтесь, що я смуглява,- се сонце мене осмалило... Я смуглява
собi та гарна, мов тi намети Кедарськi, мов килими в Соломона..." А це?
- I це звiдти,- притамував усмiшку Вiталiй.
- Вiрно, юначе! Отже, ти сто©ш уже на порi молочно© стиглостi... Рiдна
школа незабаром випха тебе в бiлий свiт з атестатом зрiлостi... Пiсля не©
- куди, якщо не секрет?
- Видно буде.
- При вступi до iнституту тепер, як вiдомо, вимага ться трудовий
стаж... Але не думаю, що ти, мов останнiй плебей, будеш многотерпеливо той
стаж добувати! На щастя, в тебе реальна змога скоротити сво©
митарства...
- Що ти ма ш на увазi? - нахмурився Вiталiй.
- Ти не хмурся... Ти смiйся вiд щастя! Дай менi таку матусю, що й
депутатка, що i в областi, як у себе вдома, не бачити б вам цього
Мамайчука тут!
Сашко глянув на нього з-пiд хвилi розтрiпаного чуба:
- Погано ж ти зна ш його матусю.
- Що? - видивився на радиста Мамайчук.- Я за не© голосував! Голос за
не© вiддав i притому - щиро. Заступниця сiрих! Борець за мрiю. Все це так.
Але ж вона - ще й мати! А ти,- вiн глянув на Вiталика,улюблений мамин
синок.
- Я не мамин.
- А чий?
- Я материн.
- Сутi це не мiня . Ти, згiдно, з законами природи, найдорожча для не©
iстота, тобi мусить бути ясно, що з цього виплива ...
- Не ясно,- скривився в недобрiй усмiшцi Вiталiй.Може, поясниш?
- Без не© ти, хлопче, нуль у всесвiтi. Розшолопав? Круглий нуль - з
власного гiркого досвiду свiдчу. Отже, йди, падай перед нею на чотири
костi, проси. Iнакше не бачити тобi не те що кораблебудiвного, а й
зачуханого якого-небудь технiкуму... А так буде зовсiм просто: вона ©де до
мiста. Твердо стука в дверi до товариша ректора. Товариш ректор - весь
увага до товаришки Рясно©. Слуха . Вислухову , i, поки точиться бесiда, у
списку навпроти твого iменi з'явля ться отака маленька-маленька, як макове
зерно, цяточка... Нiби муха наслiдила. I все! Твоя доля тi ю цяточкою
вирiшена. Ти прийнятий! З чим я тебе й вiтаю наперед!
- Погано ж ти зна ш, товаришу виборець, i свою депутатку, i ©© сина,-