Гончаров Анатолий. Тронка

Солдат на трибунi, а навколо, на майданi... повно солдаток! Ждуть: чи
прийшов? Мiй чи мiй? I дiти ждуть: може, татко?
На мить нiби тiнi перемайнули по обличчях - кожному, видно, уявились i
той натовп солдаток, i одинока трибуна серед осiннього степу, на якiй
спить пiсля дороги зморений солдат...
Додому Дорошенко поверта ться знову мимо ставка, мимо майстерень,
звична тверда дорiжка його в' ться помiж iржавими розпашнiлими кучугурами
брухту, де знову йому в око впадають отi мертвi судновi манометри та
безладно кинутий якiрний ланцюг... На цьому, власне, й завершу ться
передобiдiшня Дорошенкова прогулянка, яку вiн в думцi з гiрким усмiхом
назива ходiнням по Дузi Малого Кругу. Скiльки ще доведеться зробити йому
таких обходiв? Окреслилось трохи бiльше коло, нiж колись верблюдове, але
таке ж одноманiтне, замкнуто-безконечне...
Безтарка, запряжена парою коненят, сто©ть бiля медпункту. Стара
незнайома жiнка сидить навпроти безтарки на лавцi, схилилась на руки й...
плаче.
- Чого ви плачете? - зупиня ться проти не© Дорошенко.
Жiнка вiдкрива до нього сво пооране глибокими зморшками, мокре вiд
слiз обличчя.
- Ти мене й не впiзнав, Iване? Подумав, що баба якась стара? А я ж
Варка!
Вiн став пригадувати, яка ж це Варка...
- Варка Андрi вська! - пiдказала вона.- Ще ж ми разом в КСМ осередку
були...
Та ось як iде час, ось якi слiди повiдкладало життя на колишнiх його
комсомолках... Баба стара, а вiн, Дорошенко, ровесник ©©, досi вважа себе
якщо й не молодим, то таким, що життя його тiльки на полудень стало...
- Чого ти тут, Варко? Чого плачеш?
-- Сина привезла ось,- вона кивнула на безтарку,пiдозра, що стовбняк...
Лiкарки нема, а без не© не приймають!
Дорошенко мимохiть кинув погляд у безтарку i внутрiшньо здригнувся,
побачивши там потворно перекошене, оскалене юнацьке обличчя...
Твердим, уже не плачучим голосом Варка стала розповiдати, як сталося
лихо. Син у не© комбайнер, на самохiдному працю , пiд час роботи нiгтя на
пальцi збив, треба б до лiкаря, але ж у нас сам зна ш як: попiльцем з
цигарки притоптав, кров засохла-i далi гайда... Аж потiм уже товаришi
стали помiчати, що з ним щось негаразд, щелепу перекошу , око тягне...
- Тiльки пiсля того менi признався: мiсця, каже, мамо, нема на менi
такого, щоб не болiло, всього мене викручу . Привезли його вчора сюди,
лiкарка оглянула: пiдозра на стовбняк. Тут би його й покласти, уколи б
йому, а вони додому вiдiслали. Через три днi, кажуть, з'явишся... I
лiкарка молода, культурна нiби, а так могла... Через три днi! А його за
нiч ще бiльше перекосило, вже сьогоднi й слова не мiг ©м сказати,
паразитам...
- Не лайся, Варко.
- Та як же не лаятись, Iване? Калiкою ж можуть хлопця зоставити на весь
вiк,- з болем викрикнула Варка.- А як вiн трудився, як робив! Дню в полi,
ночу в полi, хлiб он який вродив, пшеницею все поналивали, навiть курган
отой, де склеп панський був, i туди зерна налили. А то ж усе його праця,
механiзаторова! Як зайшли жнива, двi-три години передрiмав десь на кулацi
i вже подавсь, уже на комбайнi... I ось таке ставлення.
- Там хтось ? - кивнув Дорошенко на дверi медпункту.
- Та ця ж гуска розгодована, фельдшериця... Чого ж ви, кажу, одразу
його не поклали? "Лiжок не вистача ..." Серця в тебе не вистача , а не
лiжок! Iнша пiд кущем би отам хворого поклала, а не вiдсилала б додому...
Та ще й Лукi© нема, нiкому й поскаржитись на них, паразитiв... Холоднi,
бездушнi в нас люди, Iване, як з такими нове житя будувати, скажи?
Дорошенко пiднявся на ганок медпункту, постукав. Дверi вiдчинились. На
порозi з'явилась фельдшериця в бiлому халатi, розгодована, повновида,
зда ться, якраз Яцубина подруга життя.
- Що вам треба?
- Приймiть хворого.
- Це ви - хворий?
- Нi, я здоровий. Хворий там,- Дорошенко поглядом вказав на безтарку.
- А чого ви втруча тесь? Хто ви такий? Ви новий директор радгоспу? - В
цьому почулося бажання дошкулити.
- Я не директор радгоспу.- Дорошенко вiдчув, що слiпне вiд лютi, вiд
нахлинуло© в голову кровi. Все ж зусиллям волi вiн стримав себе, сказав
твердо, вимогливо: - Хворий в безтарцi, i негайно звольте його прийняти!
Сво©м владним тоном вiн, зда ться, таки осадив цю нахабу. Фельдшериця,
задкуючи, забелькотiла щось знову про лiжка, про те, що без лiкарки вона
не ма права... На гомiн, одначе, вискочила десь iз внутрiшнього двора й
сама лiкарка - молода i досить гарненька особа з фарбованими вiями та
модно напущеною на лоба зачiскою, аж не вiрилось, що така молода i,
сказати б, цiлком сучасна дiвчина вже встигла стати такою бездушною. А в
iнститутi сама ж, певно, обурювалась бюрократами, ©хньою черствiстю...
З'ясувалося невдовзi, що хворого справдi тут нема де покласти, до того ж
таким хворим потрiбен особливий режим, темна кiмната, i мусять лежати вони
на голих дошках... Треба, одне слово, везти в районну лiкарню.
Дорошенко чемно взяв лiкарку пiд руку, пiдвiв до безтарки:
- Сiдайте. I вiдвезiть його. I зробiть все, що треба. Ви така юна -
бездушнiсть вам просто не личить.
Лiкарка залилась нiжним рум'янцем, аж маленькi вуха в клiпсах
порожевiли. Дорошенко допомiг ©й забратися в передок безтарки, й вона
мовчки влаштувалася там, поруч з Варкою, i вже ©© стрункi дiвочi ноги
зiбгано стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах
набухлих вен.
Варка, випроставшись, торка вiжками коней, i безтарка з торохкотiнням
вiддаля ться вуличкою в степ...
А капiтан Дорошенко пiсля цього заверне на пошту i, дiзнавшись, що
нiяко© телеграми нема, прийде додому, вип' ще склянку материного
трав'яного настою, вгаму ться, перепочине пiд захистом цiлющо© материно©
турботи.
Коли вiн приляже на канапi, а мати, присiвши бiля вiкна з якоюсь
роботою, погляда на нього сво©ми темними пронизливими i нiби очужiлими
очима, i чоло ©© час вiд часу хмуриться в задумi, а вуста щось мимоволi
шепочуть,- синовi часом зда ться, що вона й справдi володi гiпнозом або
ще якоюсь силою i вмi "поробити"... Досi переповiдають в радгоспi, як
вона одразу пiсля вiйни, коли сила-силенна пацюкiв розвелася на фермах,
нiбито викликала ©х з примiщень, вивела й повела степом у бiк моря i як
вся ота отара пацюкiв слухняно за бабою йшла... Тодi ж, пiсля вiйни, коли
тут ще не було лiкарiв, з усiх усюд несли до не© дiтей лiкувати вiд
"младенчеського", пiзнiше навiть i медики визнавали, що "бабинi купання
дають певний ефект"... Яке це складне створiння, людина! Як багато ще в
нiй нерозгаданого, сил недослiджених...
Давно вже вiн збирався запитати матiр про та мницi ©© лiкування, а коли
зараз запитав про це:
- Як ви лiку те, мамо, людей?
Вона вiдчула себе аж нiби незручно:
- Кого як... Кого зiллям... А кого можна лiкувати болем... Чи
помислом... Чи добрим словом...
Всi цi днi, що вiн уже вдома, мати тiльки ним i живе, ласка ©©
невичерпна, але iнодi йому зда ться, що й рiднiй матерi вiн був дорожчий
отой - морський, буряний, той, що долав урагани, зазнавав небезпек,
викликав тривогу за себе, а не цей безкрилий, тихий, домашнiй... Звичайно,
не той випадок в океанi спричинився до його довготривало© вiдпустки. Вiн
не опромiнений. Це показало обстеження,- гiпертонiя розгулялася, та й усе.
I що зiр погiршився - це, певне, теж тимчасово. Зараз уже навiть краще...
Ще б хоч один-однiсiнький раз вiдчути себе серед просторiв
океанiчних... I хоч пiсля того випадку, який ледве не скiнчився для його
судна трагiчно. Тихий океан перестав для нього бути вiльним i чистим
океаном його молодостi, бо там дiялось щось брутальне, його отруювали, над
його одвiчною чистотою глумились,- проте Дорошенко почува й зараз
непереборний потяг бути там. Вiн готовий на все. Йому навiть зда ться, що
й тодi, в океанi, не тiльки зустрiчний тайфун загнав ©х у ту небезпечну
зону (офiцiальна версiя: обминали тайфун!), а ще й якесь пiдсвiдоме
бунтiвливе бажання пiдказало йому той ризикований курс, бажання сво ю
присутнiстю захистити океан, його життя, його чистоту... В рейс! Хоча б в
останнiй, хоча б у найтяжчий... Не бути тiльки забутим, не вiдчути б себе
за бортом, як бува , коли вночi шквалом змива людину за борт, i судно
пiшло, i крику твого вже нiхто не почу ... Мати, як нiхто iнший, розумi
його теперiшнiй стан, розумi вона те глибоке сум'яття, що весь час живе в
ньому: вiд не© не прихова ш за зовнiшньою витримкою душевне тоскно-жагуче
ждання, ждання того, що може нiколи й не статись...
Чи буде виклик? Чи потрiбен вiн ще пароплавству, бодай на портову
службу чи на роль капiтана-наставника, коли вже вважають, що судноводiння
не для нього?
По обiдi вiн знову виходить з дому. Хотiлось би матерi затримати його,
не пустити - куди йому в таку спеку, нащо йому в цьому бiлому
випрасуваному кiтелi йти блукати десь по курявних токах польових чи, як
люди передають, забиратися навiть на комбайн i, ставши поруч iз стерновим,
пускатися, мов у безвiсть, на тому трахкотливому степовому кораблi?
Нi, не затриму його мати, бо хоч сама нiколи не була в морi, але ©©
душi доступно, чому так треба iнодi людинi просто вийти на курган
степовий, щоб звiдти окинути оком далеку морську синяву та вiдчути лицем,
як лагiдний надвечiрнiй бриз-вiтерець тихо тебе обвi ...
Пройшовши мимо пошти у вiдкритий слiпучий степ, iде капiтан Дорошенко
на щоденне сво ходiння по Дузi Великого Кругу, йде, несучи в собi все те
ж спрагле ждання та неспокiй, що нiколи його не покидають.
Скоро заюжить серпень, затягне степовi виднокола курявною сухою
каламуттю,- наприкiнцi лiта, як i напровеснi, знову приходять в цей край i
вiтри, i вихори, i курявнi бурi... Погасне степ, побурi , злиня , осiнь
роздягне посадки, шквиря-зарiйниця покотить мряку полями, хуга засвистить
поземкою по тво©м вкритiм ожеледдю степовiм океанi. Тiсним, безобрiйним
стане свiт, все потоне в туманах, в дрiбних моросяних дощах...
А поки що - небосхили яснi.
I серед цих чабанських небосхилiв, то ясно-червоних уранцi, то ще
яскравiших - багряних чи жовтогарячих - при заходi, вiдтепер тягнеться
тво безбуремне життя.
Гомiн, мов калейдоскоп облич, паркий подих тропiкiв i гул Атлантики -
все вiн принiс з довколасвiтнiх мандрiв сюди, на рiдний степовий берег.
Ось про Хiросiму сьогоднi йому бригадир мулярiв нагадав, часто його
розпитують про Хiросiму. Що таке Хiросiма, розкажiть... При цьому словi
йому чомусь вчува ться одразу тупе, одноманiтне поклацування пачiнко -
гральних автоматiв - на кожному розi новозбудованих кварталiв загиблого
мiста. Протягом двох днiв свого перебування там Дорошенко все бачив людей
без посмiшок, душевно пригнiчених (принаймнi йому так здавалось), бачив
атомний лазарет, переповнений нещасними, приреченими людьми, що гинуть вiд
бiлокрiв'я, що очi ©м ви©да катаракта... I всюди його переслiдував усе
той клацаючий, дурманливий, нiби наркотик, звук пачiнко. Хiросiма, одначе,
не тiльки це. Сотнi тисяч звуглених людей - оце Хiросiма. Хiросiма - це
коли балки сталевi плавились, i черепиця скипалась у груддя шлаку, i
вишивка вiдбилася, мов трафарет, на живих жiночих плечах... Це також отi
дiвчатка-школярки, що, опираючись на бамбуковi палицi, шкандибають кудись
свiт за очi в обгорiлiм лахмiттi, i кличуть матерiв, i просять ковток води
серед тi © слiпучо© радiоактивно© спеки...
Буде вiднинi тут, де чабани водять отари без лоцiй в сво©м неогляднiм
сухiм океанi, де над полями морськi чайки - цi крилатi "душi загиблих
морякiв" - тiльки деколи забiлiють, замайорять бiлокриле, збираючи
хробакiв та кузьку... Змалку вiн звик до роздолля, до просторого життя,
серед численних друзiв його в простi чабани i вченi-океанологи, степовi
комбайнери i моряки по всьому свiту; багатий вiн дружбою, досвiдом,
пориваннями, багатий сво ю любов'ю до людей i одвiтною любов'ю до нього -
i ось з усiм цим багатством опинитись збоку, в лиманi, у вiчному штилi?
Буде, може, вiднинi тво ю палубою оця твердь степова, по якiй ти йдеш
навмання i де на тебе гарячим повiтрям хлюпа простiр знайомий,
океанiчний. Нема тiльки хвиль, нема бурунiв. Посизiлий, витирлуваний
вiвцями степ, вiн де-не-де побризканий краплинами синього цвiту: то вперто
цвiте цупкий петрiв батiг, цвiте навiть там, де все стирловане, вибите.
Молодими очима дивився колись ти на цей степ, була в очах орлина зiркiсть,
а зараз сльозою розпливаються розгубленi по царинi краплини синього
цвiту...
Ось могила козацька, це мiсце колись звалося Скарбне. Не раз в
дитинствi тобi захоплювали дух перекази про скарби, закопанi тут
запорожцями. А як найти? Ви©дь верхи конем на могилу, коли сходить сонце,
i там, де ляже тiнь вiд голови коня, копай - там буде скарб. Бо все
мiня ться, тiльки ця могила на мiсцi, та сонце на мiсцi, та тiнь вiд коня!
Хоча вже й не весна, але марево ще й зараз по-весняному щедро затоплю
степовi простори, тече, струму всюди, мов свiтла весняна розлийвода.
Блищить на вiдкритих рiвнинах, на подах-улоговинах, обтiка далекi скирти
й посадки, робить ©х серед цi © повенi нереальними, iлюзорними. Наче в
плесах чистих стоять, у лагунах, i самi себе вiдбивають у водi. А пiдiйди
ближче - там суш, колючi заростi маслини та гледичiй i колюча суха трава
внизу... Подекуди вона, правда, ще не зовсiм суха, зеленавими
пасмами-рунами стелеться по землi, заваблю подорожнього.
Ось таке вибравши мiсце в затiнку, Дорошенко сiда на травi, погляд
його спочива на пшеницях, що пiдходять аж до посадки, смаглявi,
повноколосi; падалiшнiй соняшник лежить неподалiк, пере©ханий колесом, але
вiн ще цвiте, цвiте i в пилюцi, i пахне Дорошенковi дитинством, i бджола
заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щiльниковi,
впина ться в кожну чашечку, бере нектар... Соняшники, цi брати сонця на
землi, були його любов'ю i в далеких мандрах...
Вiдчувши, що зморився, Дорошенко прилiг, випростався на травi горiлиць.
"Все, власне, так просто,- думалось йому,- варто тiльки усвiдомити, що
живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторю ться, i що його
треба провести достойно..."
Голе небо над ним.
Свiтле, денне, воно й зараз та©ть у сво©й глибинi всi зорi й сузiр'я,
що вiдкриваються тiльки ночами.
Майже неймовiрно далеким зда ться зараз Дорошенковi, що була в нього
колись юнiсть, а потiм була сiм'я, дружина, дiти... Це були б уже дорослi
сини. Нiчого певного не зна вiн про ©хнiй смертний час, про те, як тонуло
розбомблене фашистськими лiтаками транспортне судно, на борту якого вони
були... Достеменно зна тiльки, що було це коло берегiв кавказьких в
зоряну лiтню нiч. З усього, що чув потiм, пам'ять найбiльше чомусь
зберегла, що сталось це в зоряну нiч...
Згадався ще рiдний порт, яким бачив його востанн перед вiд'©здом
сюди,- в химерностi нiчних вогнiв, у стрiлах кранiв, що i вночi працювали,
звiдкись долинав гуркiт лебiдок... Судна, меншi й бiльшi, мовби тiльки й
чекали просторiв, рейсiв, вiтрiв...
Кинувся Дорошенко вiд удару якiрного ланцюга поблизу. Схопився, сiв - i
цi © ж митi збагнув, де вiн збагнув, що вiн ненароком задрiмав край
дороги в посадцi, а розбудив його не гуркiт якiрного ланцюга, а отой
комбайновий агрегат, що, наближаючись, виплива iз-за обрiю, косить,
пiдтина смугою червоно-смагляву колосисту пшеницю...
Капiтан, нiби скинувши втому, пiдвiвся збадьорений i, як перед виходом
на вахту, машинально провiв рукою по гудзиках кiтеля - чи застебнутi всi.
Настрiй його одразу покращав. "Почути тут гуркiт якiрного ланцюга - це
добрий знак",- подумав Дорошенко i неквапом рушив назустрiч комбайновi.



IX. ЗАЛIЗНИЙ ОСТРIВ

Блакитнi море. Дитячим щебетом почина ться ранок на одному з
мальовничих пiвостровiв, що по-тутешньому зветься просто кут. На кутi
великий старовинний парк, один з тих паркiв, що ©х колись насаджували та
поливали в таврiйських ма тках заробiтчани та мiсцевi степовики, тi, чи©
внуки та правнуки зараз цiле лiто щебечуть у затiнках цього парку та
смаглявiють бiля моря до мулатно© смаглостi. "Комуна" зветься цей кут i
цей парк, тому що тут ще в двадцятi роки справдi була комуна
демобiлiзованих червонофлотцiв, i хоч комуни давно нема, але ймення вiд
не© ще й досi зосталось. Восени та навеснi, доки дiти у школi, в Комунi
проводяться наради районного масштабу, форуми чабанiв або кукурудзоводiв,
сюди ж ©дуть вiдзначати й Першотравень, а потiм на цiле лiто -
рясносонячне, степове,- влада тут переходить до рук пiонерi©, хлопчакiв та
дiвчаток, що ©х з усiх усюд звозять сюди, i ©хнiм житлом стають цупкi
профспiлковi намети, а диним начальством - виховательки та вожатi.
I хоч тут здебiльшого все люди веселi, але й серед них сво©ми вигадками
та голосом, що як веселий дзвiночок, видiля ться Тоня Горпищенко. Коли не
глянеш, вона в оточеннi дiтлашнi, i хоч нiкому Тоня не потура , як i ©й
самiй батько не потурав, всякого вмi приструнчити, все ж, незважаючи на
це, малюки чомусь линуть до не© найбiльше, ©м з нею весело, Тоню вони
по-справжньому люблять, ©© енергi© вистача i на танцi, i на спiви, i на
рiзнi iгрища, а дiтям, що прибули сюди аж з обласного центру, нiхто так
цiкаво, як Тоня, не розповiсть про рiзнi трави та про комах, про муравок
та степових птахiв, вона тобi й цикаду, i ящiрку сама зловить, щоб
зблизька ©© з дiтьми роздивитись. Але якщо ти звичками розгуба-роззява i,
скупавшись, там i забува ш бiля моря щось iз сво © одежi, щоб хтось за
тебе пiдбирав, то не сподiвайся, що Тоня-вожата це так тобi пропустить. З
©© легко© руки на табiрному подвiр'© з'явля ться така собi "Дошка юних
забудькiв", на якiй висять на гвiздочку чи©сь забутi труси, чи©сь балетки,
чийсь картуз...
Люблять з нею дiти ходити в походи, а оскiльки дивитись тут особливо
нема чого, все степ та степ, де тiльки й побачиш давнiй, може, ще
сарматський курган або слiди капонiрiв - захисникiв, де пiд час вiйни
стояли обкопанi лiтаки,- то найчастiше Тоня йде з дiтьми по дузi затоки аж
до того мiсця, де над самим морем, край рудо© сушi соковите зеленiють
кущики очерету.
- Вгадайте, звiдки цей очерет? Чому нiде бiльше нема, а тут зеленi ?
I бува , що декотрий з дiтлашнi i вгада :
- Мабуть, тут солодка вода.
В очеретi справдi натрапляють вони на таке багатство, якому й цiни не
складеш у степу: криниця чисто© джерельно© води! Не дуже й глибока вона,
сонце ©© просвiчу аж до дна, а саме дно, мов у каменоломнi, золотиться
уламками абияк накиданого каменю-черепашника. Дiтям-розкiш: обляжуть
криницю з усiх бокiв, набирають воду в пригорщi й смаковите п'ють, а
понапивавшись, пустують, бризкають один одному в обличчя, лящать, аж поки
знову прищухнуть, дивлячись, як вода в криницi встою ться i сонячне
промiння, зламане в нiй, перестане гойдатись. Ось тодi й дiзнаються вони
вiд Тонi-вожато©, що це криниця не проста, що про не© ходить легенда,
нiбито в нiй дно подвiйне, i коли довго дивитись отак, то можна помiтити,
як на днi, мiж отим сторчма накиданим камiнням, зблисне уламок шаблi
козацько©. Легенду цю зна вся степова округа, i, звичайно ж, у недiлю
жодна п'яна компанiя не мине криницi, щоб не повстромляти в не© сво© п'янi
пики - ©м ввижа ться там i шабля, i кинджал, i що завгодно... Бува , що
пробують дiстати той скарб, бо нiби ж зовсiм близько бачить хтось шаблю i
держак iнкрустований, але тiльки сягне рукою у воду, як дна вже й нема -
нема нi дна, нi скарбу. Лежать малюки i дивляться у воду так пильно, що
котромусь iз них справдi вже ввижа ться нiж гострий, як промiнь, i сама
вожата ©хня, що теж розпласталася мiж ними над криницею, нiби вже бачить
щось блискуче мiж камiнням, чи, може, то тiльки сонячний промiнь гра ? Та
бачить вона тут, у цiй чистiй криницi, i те, чого ©© малята при
найбуйнiшiй фантазi© побачити неспроможнi -- неспроможнi загледiти, як
десь iз самого дна крiзь хащi наламаного промiння всмiха ться до ©хньо©
вожато© якийсь хлопчина, той, чи зображення отак проблискувало ©й iз
води, налито© в гумове колесо в степу для чайок...
Бува , що набреде тут на ©хню екскурсiю табiрний баянiст, в якого на
головi цiла кучма густо© вовни, аж дивно, чому його не стрижуть у таку
спеку, баянiст почина приставати до вожато© з рiзними жартиками, назива
©© смаглявочкою, а вона просто в вiчi баянiстовi каже, що як йому не
соромно тут байди бити помiж дiтьми, коли мiг би зерно на токах вантажити
в цей час.
- Треба ж комусь на баянi грати,- регоче витiвник, а Тоня йому знов на
це:
- В мене он п'ятикласник Петько Шамрай сам на баянi вмi не гiрше за
вас... А то позвикали грошi розтринькувати робiткомiвськi. В декотрих
пiонертаборах кажуть, до того дiйшло, що не тiльки баянiстiв, а й сурмачiв
наймають, щоб пiонерiв уранцi будили...
А коли рушають до табору, то баянiст, гукнувши дiтям: "Iдiть, iдiть!"
-на хвилинку ще затриму Тоню-вожату в очеретi, i тодi дiтлашня,
нашорошена, як зайченята, знову чу :
- Ех ти ж, смаглявочка!
I вслiд за цим дзвiнкий виляск i схвильованi слова ©хньо© вожато©:
- Пiди спершу тричi вмийся!
Тричi вмийся, себто перед тим, як лiзти цiлуватись...
I навiть малюкам ця формула ©хньо© вожато© до вподоби.
А що ближче до кiнця тижня, то бiльше Тоню обiйма якесь хвилювання, в
суботу з самого рання вона вже сама не своя, бурхливо-радiсна, нестримно
кида ться з обiймами на товаришок-вожатих, i вони знають, в чiм рiч, вони
дружно просять начальника табору, щоб вiдпустив Тоню на вихiдний додому.
© проводжають надвечiр вожатi й дiтлахи, i навiть тi, чи© труси та
картузи вона вивiшувала на дошку роззяв, стають трохи сумнi, що Тонi
завтра з ними не буде.
До радгоспу звiдси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але
Тоня, щоб скоротити свою путь, вирiшу брести через лиман навпростець,-
так вона зрiже кут, дiстанеться того берега набагато швидше, а там уже
рукою подати до одного з ©хнiх вiддiлкiв... Затока тут не схожа на ту, що
бiля ©хнього радгоспного степу, ця ще мiлкiша, i ©© справдi можна перейти
вбрiд. Помахавши на розвiтання рукою дiтям та вожатим, що вийшли на берег
©© проводжати, Тоня пiдбира платтячко вище колiн, i вже ©© тугi смаглявi
ноги смiливо забродять в це тропiчне море, де нагрiта за день вода тепла,
як молоко, i гаряче, йодисто пахнуть водоростi. Густо збитi хвилею, вони
непорушно киснуть у водi, i по них так м'яко ступати. Далi вiд берега море
ста прозоре та чисте, дно виднi кожною сво ю пiщинкою, а потiм знову
з'являються водоростi ; вони ростуть по дну якiсь мережанi, гiллястi -
фантастична, неземна рослиннiсть. В тiй затоцi, що бiля радгоспу,
водоростей зовсiм нема, а тут ©х цiлий лiс пiд водою. Сонце просвiтлю
воду, i iх видно виразно, до кожного стебельця, наче в акварiумi, а там,
де Тоня бреде, вони самi розхиляються перед нею, наче дають ©й дорогу,
наче знають, куди Тоня спiшить. А вона таки спiшить, i все ©й смi ться в
грудях, i серце пала жагою зустрiчi. Не те що такий лиман, що його курка
перебреде, а, зда ться, i цiле море перемайнула б вона, щоб тiльки швидше
бути там, де хлопчина, з усiх найгарнiший, жде ©© на побачення. Скiльки
разiв, то вранцi, то вечорами, коли табiр уже спить пiсля вiдбою, вона
припадала вухом до приймача, вслухалась, чи не озветься часом до не©
Вiталик, чи не скаже хоч одне слово, може, просто назве ©© iм'я. Адже поки
не був радистом в радгоспi, то радiохулiганив, мiг через ефiр розшукати ©©
в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радiовузол, тепер вiн
сам не дозволя собi такi коники викидати. Та вона й не сердиться на нього
за це. Не сердиться, що мусить сама зараз бiгти до нього на побачення,
адже вiн сьогоднi на чергуваннi i йому не можна вiдлучатись - це не те, що
©й. В усьому вона ставила його вище за себе, в його вмiннi, в роботi, в
здiбностях, i якщо тiльки чим вона могла не поступатись перед ним чи й
перевершувати його, то це, мабуть, сво ю любов'ю. Брела, дедалi вище
пiдбираючи платтячко, то наспiвувала, то голосно смiялась, що вона вiльна,
що попереду вечiр побачення i що цiлуватиме ©© той, хто ©й любий.
Затока виявилась ширшою, нiж видавалась з берега, вже й сонце вишнево
пiрнуло за степовим берегом, а Тонi, нажаленiй медузами, ще далеко було
добуватись до берега. Море не лякало ©© сво ю глибиною, бо вона знала, що
комунiвськi жiнки, якi працюють по той бiк на птахофермi, щоранку
перебродять його, отак пiдiбравши спiдницi... Жiнкам з птахоферми тутешнi
броди, видно, були краще вiдомi, а Тоню це забите водоростями Саргасове
море пiймало так, що насилу виплуталась, а в другому мiсцi зненацька
шугнула на глибоке - опинилась у водi по шию. Проте й це не вибило ©© з
радiсного настрою, тим паче, що далi море знову мiлкiшало, ставало пiд
руки, стало по пояс, i Тоня побрела швидше. Жахало ©© тiльки, коли медузи
раз у раз торкались у водi ©© голого тiла, жалили ноги, тiло вiд них
щемiло, мов вiд кропиви, але не так самого жалiння Тоня боялась,- просто
були ©й нестерпнi слизькi доторки цих морських потвор.
Мiсяць-молодик, гострий такий, що врiзатись можна, блискотiв на чистому
небi, i вечiрня зiрка вже поколихувалась на водi перед Тонею, i самотнiй
чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота
дiвчина море перебродить.
...Радгосп уже спав мiцним трудовим сном, коли, прослизнувши мимо
сторожiв попiд парком, перемайнувши вулицю, дiвоча постать нечутно шаснула
до Лукi© в садок, шаснула i з зата ним подихом стала над Вiталиковою
розкладайкою, у мокрiй, що аж тiло облипала, одежi. Зда ться, дiвчина
зовсiм не дихала якусь мить. А тодi ледь-ледь торкнула хлопця за вухо,
тiльки торкнула, i вiн одразу кинувся, пiдхопився, наче й не спав.
- Це ти?
- Я.
- Мокра вся,- вiн потягнув ©© до себе,- пiд яким це дощем була?
- Через лимани, через усе Чорне море до тебе брела! - беззвучно
смiялася Тоня.- Акули на мене кидались, спрути, восьминоги...
I Лукiя, що спала на верандi, прокинулась, ©й вчувся пiдозрiлий шерхiт
у садку, чиясь стороння присутнiсть, ©й навiть почулося, нiби хтось
цiлу ться поблизу.
- Хто там?
Нiхто ©й не вiдповiв, i хоч вранцi син на всi ©© допитки тiльки жартами
вiдбувався, казав, що таке може й приснитись, але вона була певна, що
вночi хтось був у садку, не тiнь же то пiсля ©© окрику, пирснувши,
вишурхнула iз садка.
В цей день кращi робiтники вiддiлкiв на двох п'ятитонках з прапорами
вирушили в сусiднiй радгосп перевiряти угоду на соцзмагання. Лукiя