Гончаров Анатолий. Тронка

Назарiвна очолювала цю по©здку.
Лукiя на грузовику - в один край, а син на мотоциклi - в другий.
На мотоциклi в нього Тоня, вона сидить за спиною в хлопця, вi на вiтрi
волоссям, смi ться. В руцi авоська з бутербродами, якi вони з'©дять, добре
накупавшись у морi; вони виберуть собi пустинний берег, де будуть тiльки
удвох, купатимуться й розважатимуться цiлий день, а надвечiр Вiталикiв
мотоцикл доставить Тоню прямiсiнько в табiр, до самого ©© намету.
Мотоцикл летить, аж пiдстрибом iде. Степ в усi боки рiвний-рiвнiсiнький
- пiд колесом тверджа вiкова. Маючи пiд собою таку твердь, вiдштовхнувшись
вiд не© вогняними ракетними бурями, могли б звiдси набирати розгiн
мiжпланетнi кораблi, а поки що дикий типчак тут свистить та нехворощ
срiблиться, вона аж виляга од вiтру там, де мчить Вiталикiв мотоцикл по
сво©й степовiй орбiтi. Все незмiнне, лiнi© обрiю сталi, один вiн летючо
руха ться серед цих устояних просторiв, тiльки вiн сво©м гучним
деркотанням порушу цю безмежну, затоплену сонцем степову тишу. Шулiка
зорить на нього з-пiд неба здивованим хижим оком: хто ти , що не за ць i
не сайгак, а мчиш прудкiше за них? На скаженiй швидкостi мотоцикл
перескаку солончаки та видолинки, аж поки, опинившись серед зарослих
молочаями та будяками пiщаних кучугур, почина там чхати, кашляти,
буксувати. Вибравшись на твердiше, вiн знову переможно деркоче, мчить
вперед так, наче хоче злетiти в повiтря, вiдiрватись од цих в'язких
пiщаних кучугурищ. Хлопець упевнено вiражу по бездорiжжю, шука , де менше
пiску, де вiн не такий сипучий, а пiсок дедалi сипучiший, i мотоцикл з
льоту раз у раз шуга в нього, зарива ться, трясеться на мiсцi, i тодi
хлопець озира ться до сво © супутницi трохи винувато й захоплено:
- О, да ! Як на вiбростендi! Тоня смi ться:
- Я не пробувала вiбростенда.
- Та й я не пробував. А тепер уявляю!
Оце життя! Щодуху мчать - ©м весело, буксують - ©м весело теж, i доки
мотоцикл натужно гребеться в пiску, доки моторчик уперто пирха , Тоня
нахиля ться до хлопця, зазира йому в вiчi, очi ©© повнi звабливих
блискiв, вони горять, тануть волого, вони аж п'янi, осоловiлi вiд спеки та
приливу дiвочо© нiжностi... Ось уже й мотоцикл лежить боком, судорожно
здрига ться в пiску, а вони стоять над ним, замлiвають в обiймах.
Море десь уже близько, але його ©м не видно з-помiж кучугур. Зi степу
було видно, а тепер синява морська зникла за сипучими барханами, з
молочаями та будяками, що тiльки й ростуть в цих пустинних мiсцях.
Слiпучими скалками iскриться пiсок, жовтi молочай, величезний будяк
гiллясто розкинувся на кучугурi, мов колючий кактус десь на межi
мексiкансько© пустелi. Мотоцикл доводиться брати й перетягувати через
кучугури саморуч. Вiталiй веде, Тоня пiдпиха , i як тiльки хлопець знову
заводить мотор, Тоня вже вихоплю ться на сво мiсце, розпущене волосся
знов розвiва ться на вiтрi, i Тонi знову смiшно вiд того, що, тiльки
рушиш, вiтер раз у раз заголю тобi колiна, облоскочуе, смiшно навiть з
того, що бачить вона весь час перед собою тонку, ще зовсiм хлоп'ячу
Вiталикову шию з глибокою ямкою, що бува тiльки в брехунiв. Вiн i не з
брехливих, а ямка на потилицi наче гнiздечко, хоч перепелине яйце клади.
Але ж веде - такого мотоциклiста пошукати! Вперше зазна Тоня тако©
швидкостi, тако© бурхливо© ©зди з перешкодами, але ©й нiскiльки не боязко,
бо нiякого ж нещастя не може бути, коли такий водiй сидить за кермом!
Нiби пiдохочений нею, Вiталик бере ще один пiщаний бар' р, да
швидкiсть, щоб вiраж був на славу, i вiраж такий , i тодi ще мiцнiше
обiймають його з-за спини ласкавi дiвочi руки, i вiн, щасливо хмелiючи,
почува всiм тiлом доторк ©© пругких груденят.
Ривок -стрибок - вiраж через останню кучугуру, i ось вам море, ось вам
його синява, тиха, безмежна...
Один-однiсiнький серед морсько© рiвнини бовванiв крейсер вдалинi, i,
крiм нього, нiде нi паруса, нi катерка. Надбережжя теж пустинне, безлюдне.
Тоня вперше тут, серед цих кучугур. Бувала на морi не раз, але там, де
воно ближче пiдходить до радгоспу, а не в цих барханах, куди й батьковi
отари не часто, мабуть, забродять.
Лiнивий плюскiт хвиль... Суха морська трава чорнi , шелестить пiд
ногами; де-не-де риба в нiй смердить, порозбухавши. Навiть i Вiталик трохи
торопi : нi живо© душi нiде. Слiплячi, остекленiлi простори. Дрiмота у
всьому. Ген-ген по берегу бiлi самоня рибальська хатина, де кочу
рибальська бригада в сезон лову, але зараз i там нiкого не видно. Навiть
дядько Сухомлин, що тижнями байбаку тут, стереже рибальську оселю, зараз
не вийшов назустрiч у сво©м зiм'ятiм капелюсi та в брижуватих штанях з
одною засуканою холошею, не вийшов, не став придивлятись, хто це прибув,
хто порушив цю благодатну тишу та спокiй... Хiба ж не дивна ця ©хня
планета Земля, на якiй десь i мiста мiльйоннолюднi з унiверситетами, з
хмарочосами, з пiдземними палацами метро i спортивними аренами, де
шаленiють зараз десятки тисяч болiльникiв, i водночас таке тихе
узбережжя, де дрiма собi пiд козирком черепицi одна рибальська хатина, та
первiсне простори моря синiють, та чайка сидить, куня коло води, бiла,
непорушна, мов з алебастру.
А втiм, ще одне тут живе створiння: Сухомлинова корова-ялiвка
червоно-степово© породи, забрiвши далеко вiд берега, непорушне сто©ть
серед чисто© морсько© синяви. Спека, мабуть, загнала ©© туди, i вона
сто©ть собi, прохолоджу ться у водi по черево, сто©ть, як iндiйське
божество, тiльки хвостом час вiд часу обмаху ться - обмаху ться зовсiм
по-нашому!
Корова зацiкавлено дивиться з моря на новоприбулих.
- Вона нiби хоче щось нам сказати, Вiталику!
- Цiлком можливо. Що ти нам хочеш сказати, о добра корово? Ага! Що море
тут пречудове! Просто як у тропiках. Тiльки нема коралових рифiв у ньому!
Ось що вона каже!
- I ще що?
- I що дядько Сухомлин подався на недiлю в Рибальське. I що ми тут з
тобою однi! Можемо виробляти, що хочеш! Свистiти, спiвати!
I хлопець затягу на всю горлянку; "Степ i степ, один без краю, аж до
моря берегiв!.."
Тоня залива ться смiхом, ©й дуже подоба ться, коли вiн почина отак
витiвати що-небудь.
- Ця корова так дивиться, нiби й справдi впiзнала тебе!
- Аякже! Iндiйська священна твар, вона одразу догадалася, хто перед
нею! Перед нею - йог! Той, що вмi на руках i на головi! Вельмишановна
корово! Прошу вашо© уваги!
I вже хлопець сто©ть на головi, уже на руках диба берегом,- п'ятами в
небо, розчервонiлим обличчям вниз,- а Тоня, смiючись, повiльно ступа
слiдом по м'якiй морськiй травi, веде в руках мотоцикл.
- Годi, годi! - нарештi змилосердившись, каже вона, i тiльки пiсля
цього юний йог, пружно перекинувшись, ста на ноги, з густо прилитою до
обличчя кров'ю.
- Купа мось! - каже Тоня й перша почина роздягатись.
- Я зараз! - скочивши на мотоцикл, Вiталик гайнув по берегу до
рибальсько© хати.
I незабаром Тоня бачила вже, як вiн по-хазяйськи ходить по двору,
обстежу Сухомлинове кочовище. Став потiм спихати на воду одного з
баркасикiв, що чорнiли, витягнутi на берег.
До не© Вiталик пiдплив уже тим баркасиком. Пiдпливши, глянув на Тоню i
отетерiв. Нiколи вiн ще не бачив ©© роздягнутою. В одному купальнику
стояла, красуючись на весь берег вiдкритим дiвочим тiлом, струнким,
засмаглим. Аж лячно хлопцевi стало, що вона така гарна. Невже це вiн,
шкет, цiлував ось ©©? Перед ним стояла, усмiхаючись, нiби незнайома,
зовсiм доросла дiвчина, а вiн перед нею щулився на човнi у сво©х
трусенятах, як хлопчак, знiяковiвши, знiтившись перед блиском ©© оголених
плечей, оголених нiг, стрункого дiвочого стану. Присоромлений, вiн
безладно веслував, крутився човном на мiсцi, а Тоня, навпаки, почувала
себе зовсiм вiльно, стояла й закручувала перед купанням волосся вузлом,
радiсно оглядала це син роздолля.
- Ось куди б пiонертабiр!
I, кiнчивши закручувати волосся, кинулась у воду, сягнисто побiгла по
нiй далi вiд берега, на глибше. Вiталiй галаснув i, стрибнувши з човна,
теж побiг за нею, наздогнав, i вони стали бризкатись, борюкатись. Тоня,
впiймавши його, надавила, стала нагинати у воду, як хлопчака, що не хоче
купатись, а вiн, випручавшись, намагався побороти ©©, натопити, але тут
було ще мiлко, i вони кинулись навперегiнки бiгти далi в море, i Вiталiй,
пiдстрибуючи, гукав:
- Глибини! Глибини! О море, дай нам глибини! А по якомусь часi обо
лежать уже горiлиць на водi заспоко нi, Тоня бризка водою вгору, i
звiдти, з синього неба, бiлоснiжнi перла летять, справжнiсiнькi перла,
блискучi, осяйнi, отi, що ©х добувають хлопчаки в тропiчних водах з
морського дна... Хотiв би i вiн Тонi таке що-небудь добути, щоб вразити
©©, щоб вона аж ахнула вiд захоплення. Тiльки що ж вiн ©й тут добуде?
- Тоню, хочеш... мiдiй?
- А де ти ©х дiстанеш?
- В мене в човнi ...
Незабаром вони вже бiля човна. Постукуючи, мов горiхами, хлопець
насипа з банки перед Тонею мiдiй,. що вiн прихопив ©х, видно, в
Сухомлиновiй хатi, сам ©х розлущу i пода дiвчинi, пода трохи аж
недбало, щоб вона не зазнавалась, не подумала, що вiн так уже бiля не©
упада та прислугову . А Тоня й сама вмi розлущувати i яку розлущить, то
одразу пода Вiталиковi, ©й подоба ться ця жiноча роль - готувати й
подавати.
- А корова, глянь, Вiталику, очей з нас не зводить... Чи вона теж
зголоднiла?
- Хай пасеться, море велике.
- Та бува таке, що пашi хоч у морi шукай.
- А зна ш, скiльки пропада в морi харчу такого, що худоба аж
облизувалась би... Про фiлофору чула? Це отi червонi водоростi, що ©х
повно в лиманах... Доведено, що борошно фiлофори пiдвищу удо©.
- Дядько Сухомлин сво ю ялiвкою довiв?
- Наука довела.
- Що ж, треба буде цього добра й на наших фермах спробувати... Та
тiльки, хто хоче пити молоко, фуражу залишав би,- сказала Тоня, i в голосi
©© з'явилась батькова рiзкiсть,- А то влiтку весь фураж пiд мiтлу
виметуть, а навеснi, коли худоба дохне, знову давай його назад, iз станцi©
тягачами по багнищi тягнуть...
Мiдi© мiдiями, а бутерброди, видно, краще: Тоня й Вiталiй заодно
беруться й за них, а потiм пливуть оглянути Сухомлинiв причал та
рибальську хату-пустку, де восени рибалки ночують, ховаються вiд негоди, а
зараз на ©хнiх нарах пилюки на палець. Купою в кутку дранi рибальськi
сiтки, на столi Сухомлиновi об'©дки, все навстiж, все вiдкрите, i Вiталiй
тут почува себе, як господар, бо дядько Сухомлин йому далекий родич по
батьковiй лiнi©, i хлопець давно пiдтриму з ним контакти. Навеснi вiн
допомагав дядьковi тут смолити човни, трудився, вигладжував по них смолу
паяльною лампою, за що й ма дозвiл користуватись Сухомлиновим флотом.
- Цiкаво, скiльки буде вiд нас до того дредноута?-запиту Тоня,
задивившись на судно, що бовванi в затоцi. Вiталiй таму посмiшку
зверхностi. Для Тонi то загадка, тайна, а вiн уже побував там, одним з
перших ходив на судно рубати свинець та добувати рiзнi радiодрiбнички.
- Хочеш, Тоню, махнем туди. Ми вже з хлопцями бували там...
Тоню це, видно, зацiкавило.
- Але ж туди, мабуть, далеко? Скiльки буде кiлометрiв?
- На кiлометри не знаю, а ;на милi... миль десять буде.
Дiвчина вага ться, але по всьому видно, що ©й дуже кортить глянути на
те дивовисько зблизька.
-- Так Сухомлин за човна ж лаятиме,- каже вона невпевнено, коли вони
вже бредуть до човна, що легко лежить на водi, iскриться смолою.
- За це не турбуйсь,- заспокою Вiталiй.- "Мой дядя самих честных
правил..." Вiн зараз далеко звiдси i, з усього видно, повернеться не
скоро... А до того ж у нас iз ним уже як при комунiзмi: тво - мо , мо -
тво ... Бачила б ти цю посудину навеснi... Не човен, а кiстяк мертвий
лежав у кучугурах, дiрками свiтив, розсохся зовсiм, а ми з хлопцями
взялись, вдихнули в нього живу душу, i, бачиш, який фрегат! Вузлiв сiм
да !
I хоч Тоня уявлення не ма , що то за вузли, однак це ©© чомусь
перекону остаточно, i вона каже з рiшучiстю:
- Згода. Пливем! I ось вони в човнi.
- Покида мо берег планети,- беручись за весла, каже Вiталик, i цi
жартома кинутi слова довго бринять Тонi, що невiдривне дивиться, як
вiддаля ться берег вiд них.
- А як же, Вiталику, мотоцикл?
- Я його там прикрив у комiрчинi старими сiтками. Сто лiт лежатиме!
Вiталiй працю щиро, аж ребра ходять здухвинами, кочети ритмiчно
поскрипують, а Тоня сидить на носi, обсиха , пiдставивши сонцю сво©
засмаглявленi плавко стiкаючi плечi. Берег щодалi бiльше можна охопити
оком. Що далi вони в море, то ширше вiдкрива ться ©м надбережжя сво©ми
безлюдними кучугурами, чабанськими пасовищами, радгоспними далекосяглими
землями. Нiде нi деревця. Центрально© садиби не видно, лише рибальська
обшпугована вiтрами хата блищить, черепиця на нiй тече в маревi, горби
кучугур облягають ©©, нiби алiгатори, нiби створiння якiсь палеозойськi,
що, дрiмаючи, грiють на сонцi сво© жовтаво-бурi спини. А священна
Сухомлинова корова ще й досi сто©ть у водi, тiльки вона вже стала
маленькою i дедалi ста ще меншою, втрача свою червоно-степову масть...
Вiталiй дивиться вперед, не спуска ока з далекого, ледь мрiючого судна,
щоб тримати курс просто на нього. Вiн уже облива ться потом, тернеться
щокою об плече i знов гребе, Тоню аж жаль бере, що вiн так стара ться, а
його ще й ченчики жалять, i вона пробу вiдганяти ©х, бо цi ченчики та
сiрi степовi мухи з чабанських кошар теж пливуть разом з ними, зi степiв -
у блакитнiючу безвiсть.
- Може, тебе змiнити, Вiталику?
- Сиди,- вiдказу вiн.- Я вгощаю.
Тоню захоплю оця та мничiсть, оця, сказати б, поезiя та мничостi, в
яку вони поринають. Велика вода, суцiльна голубiнь вже оточу ©х.
Нiжно-блакитна шовковiсть небес i густо насичена синню, аж чорна
просторiнь, моря - такий ©хнiй свiт, серед якого ©м чути тiльки хлюпання
хвилi та ритмiчне поскрипування кочетiв.
Море, що спершу прозоро просвiчувало аж до дна i зверху було веселим,
синiм, щодалi мовби темнiша , важча , воно ста i справдi чорним, можна
зрозумiти, чому його так назвали. I хвилi, всюди хвилi, хвилi... Бiля
берега ©х майже не було, а тут ними все море вилиску , переверта ться, i
лише де-не-де над ©хньою темною синню чайка слiпуче зблисне в повiтрi або
з'явиться з-помiж хвиль самотнiй нирок, виткнеться чорною голiвкою i пiрне
знов, зникне, як i не було його. Берег вiддаля ться. Уже ледь бiлi
черепицею рибальська хата, ©хнiй береговий орi нтир. Хата нiби вгрузла в
землю - ©© черепиця тепер лежить просто на самiй поверхнi моря, на самiй
смузi обрiю. Аж трохи страшнувато ста Тонi, що ©х уже вiддаля вiд берега
така вiдстань. А судно нiби й не наближа ться. Важка його непорушнiсть, як
i ранiш, далеко темнi серед густо© сапфiрно© синяви.
- Моторкою ми до нього швидко добирались,- каже Вiталiй, нiби
виправдуючись.
Зрушився вiтерець. Вiталiй склав весла, взяв на днi човна шмат яко©сь
замазучено© брезентини, розiпнув, i та брезентина... враз стала
вiтрильцем!
- Дми, дмухай, товаришу бриз! - примовля Вiталiй, направляючи парус
куди слiд.
Певне, i йому трохи не по собi, що вони так далеко зайшли в море, але
вiн стара ться нiчим не виявляти цього, i його самовладання заспокою
Тоню.
- З берега здавалось, нiби зовсiм близько,- каже вона,- а тут ось
пливемо, мабуть, бiльше години, а судно ще де.
Хлопець кива на вiтрильце:
- З цим ми швидко до нього добiжимо. Солом'яна чуприна спада хлопцевi
на лоба, а очi з-пiд не© зiрко примруженi весь час вперед, щоб не збитися
з курсу, не вiдхилитись вiд судна вбiк.
Степ уже ледве мрi . Вiтрильце ©хн таке маленьке, що навiть якби хто й
був у цей час на узбережжi, то навряд чи помiтив би ©х звiдти.
- Назад нам, Вiталику, доведеться проти вiтру?
- За це не турбуйсь. Моряка парус додому сам несе!
Вiн жарту , але без посмiшки. Невже i йому трiшки-трiшки лячно,
тривожно? Ще б пак, така темна, лиснюча стихiя стелеться навкруги. Мабуть
небо в космосi отаке ж темне, непривiтне i ма в собi щось затаено-грiзне.
Темна морська просторiнь навкруг, i тiльки сонце високе, зенiтове смажить
©х i тут, лл ться на плечi дiвчинi, на голi Вiталиковi реберця, на густу
темно-синю гладiнь.
Судно, однак, таки ближче. Сiре залiзне громаддя його низько, розлого
сидить на водi, осiвши майже по ватерлiнiю. В небi мережкою щогла
прозорчата, похилена набiк, наче пiсля урагану. З висоти щогли спада
якийсь обiрваний трос, телiпа ться в повiтрi.
Вже й Вiталiй, i Тоня не зводять з судна очей. Для Тонi воно повне
та мничостi. Все воно - недоступнiсть i заборона. Ось на борту на
брудно-сiрому тлi виднi бiлий знак, якiсь лiтери i цифра 18... I це як
шифр, як та мниця нерозгадана, вiдома небагатьом. Вже пiдпливши майже до
борту, вони зненацька почули шум крил, птаха звiдкись сполохнули. ава!
Самотня чорна гава замахала в повiтрi крильми, кiлька разiв крикнула
голосом бюрократа, кружляючи над сво©м залiзним гнiздовищем. I де вона
взялася тут?
Вiталiй i Тоня, поодягавшись, примовклi, внутрiшньо напруженi, йшли вже
понад бортом судна. Почуття незаконностi, незадоволеностi свого вчинку
весь час не покидало ©х. Все грiзне, похмуре, вiд усього вi запустiнням.
Облуплена, облущена фарба бортiв. Iржа... Iлюмiнатори заснованi
павутинням.
В одному мiсцi Вiталiй, впритул приставши до борту i взявши це махинище
на абордаж, звелiв Тонi хапатися й лiзти вгору, на палубу. Вона мить
роздумувала, потiм мiцно вхопилась рукою за гарячий, напечений сонцем
iлюмiнатор,- цей теж був заснований павутинням! - а далi допомогло ©й
якесь iржаве, нестерпно розпечене скоб'я, i не встиг Вiталик дати ©й
пораду, як вона була вже на палубi.
Залiзо палуби вогнем опекло ©й босi ноги - вона мусила аж
пританцьовувати.
- Пече, ой пече! - гукнула вона вниз Вiталi вi, що вовтузився там,
складаючи парус i примуцьовуючи човна.- Кинь менi босонiжки! Ой, мерщiй!
Бо я тут як на сковородi!
У вiдповiдь на ©© слова полетiв на палубу один босонiжок, потiм другий,
а невдовзi з'явилася iз-за борту i солома Вiталiевого чубчика та худенькi
плечi в самiй майцi,- з. його появою Тонi стало веселiше. Почуття гостре,
нервово-лоскотне охопило ©©. Хотiлось смiятись, кричати, галасувати так,
щоб всi почули! хнiй крейсер. Дво ©х, дво закоханих, на великому
вiйськовому суднi. Нiколи, звичайно ж, не було на цьому вiйськовому суднi
закохано© пари, щоб отак - вiн i вона. Лунали тут суворi команди, накази,
радiопозивнi, номери, шифри - все службове, суворе, владне. А тепер ©м
скорилося це тисячотонне сталеве громаддя, на сталевiй аренi могутнiх
рудо-iржавих палуб владарю смiх, ©хня любов!
- Подумати тiльки, куди ми з тобою забрались,сказала Тоня
радiсно-тремтячим голосом.- На справжньому крейсерi!
- Навiть якщо на есмiнець,- посмiхнувся Вiта-лик,- то й тодi ти не
повинна розчаровуватися... Таки гора. Залiзний Арарат серед моря.
Вода була десь далеко внизу, i човник ©хнiй там поколихувався, такий
малюсiнький, а судно здiйма ться над морем справдi мов залiзна гора,
сталева скеля, ©хнiй сталевий острiв.
- Яке ж велике!
Тоня сама не своя вiд хвилювання, ©© охоплю лихоманкове збудження,
пройма дрож, трепет, що це вони з Вiталиком аж куди добулися,
однi-однiсiнькi опинились на цьому острiвку, як робiнзони, де ©х оточу
химерне залiзне бескеття... I Вiталик теж помiтно схвильований, голос його
аж трохи зрива ться, коли вiн що-небудь поясню Тонi.
Трiщить пiд ногами серед iржi щось бiле, блискуче.
- Дивись, Вiталику,- кида ться на блискiтки Тоня,скляна вовна якась!
- Не вовна це.
- А що?
- Скловата. Iзоляцiйний матерiал. Бачиш, з розпоротих обшивок вилазить.
- Яке ж бiле та гарне.
Вона бере пучок цього дивного матерiалу в руки, але Вiталик застерiга :
- Не бери!
- Чому?
- Руки потiм довго щемiтимуть... Воно в тiло в'©да ться. А зате
iзоляцiя з нього... Скловата ця i в огнi не горить.
- Нi, трошки я обов'язково вiзьму, в таборi мо©м дiтлахам покажу,- i
Тоня, як пiр'я з подушки, жваво висмику iз розпорото© обшивки скловати
зовсiм чисто©, бiло©, як перший снiг,
Де-не-де палуба повидималась якимись пухлинами, видно на нiй якiсь
пробо©ни, рванi дiрки, люки, зяючi в прiрву... Бiлi розсипане вапно,
крихти цементу...
- Що це за дiрка, Вiталику?
- Та це так...
Вiн чогось мнеться, щось не доказу . Бере крихту цементу й нюха
навiщось. Потiм каже жартома:
- Полiгоном пахне.
Тримаючи одне одного за руки, вони зазирають у пробо©ни, в моторошну
глибiнь темних трюмiв, де вода блищить маслянисте, почува ться, що важка
вона там, застояна, з нафтою чи соляркою.
- А рейки для чого тут?
- Мабуть, по них пiдвозили торпеди на вагонетках. Бачиш, он рами на
кормi? Не iнакше - торпеди з них запускали... Ну, це ось лебiдка...
Брашпиль... А це ось круг для гармати.- Вони, все ще тримаючись за руки,
розглядають круг масивний, металевий.- Гармата, видно, могла повертатись в
гнiздi на триста шiстдесят градусiв, в усi кiнцi неба,-поясню Вiталик, i
вони мимоволi обо глянули в небо, де вже гава не карка , а тiльки яснi
чиста голубiнь зенiту та слiпуче пала якесь незвичайне, майже космiчне
сонце.
Йдуть, неквапом оглядають кубрики, цi гарячi металевi клiтки, в яких
жили колись люди, жили, як у сейфах. Залiзо й залiзо. Покарьоженi труби,
обрiзанi проводи, залiзний хаос. Вiталiй пуска ться в цей хаос попереду,
де по трапах, а де й без трапiв перелазить дедалi вище з однi © палуби на
другу, а Тоня невiдлучно пробира ться за ним, стараючись, мов слухняна
альпiнiстка, точно повторювати кожен його рух. Хлопець час вiд часу
застерiга , бо тут обачнiсть понад усе, тут легко зiрватись...
- Як ми вже високо! - Голос дiвчини аж трепеще.Глянь, де вода!
- Ого-го! Далеченько.
Рубка радиста: де були жмуття проводiв - однi корiнцi стирчать, хтось
пообрiзував чепурно.
- Це i я тут поживився,- всмiха ться Вiталiй.
Тоня вже студить на руки, вони справдi починають щемiти вiд цього
iзоляцiйного скла, що й тут по палубi всюди валя ться купами, а в салонi
аж за шию сиплеться блискучими скалками iз прорвано© обшивки. Це ж тут, в
салонi, сидiли командири, бесiдували, щось вирiшували... Все порвано,
порубано, обдерто.
Тоня й досi не може як слiд збагнути, що сталося з цим судном, чому
воно, власне, тут? Сiло на мiлину? Але ж тут глибiнь! Привели моряки його,
кинули в затоцi й пiшли собi, розпаливши апетити степових шукачiв пригод.
Не тiльки такi, як Вiталик, тамували тут пригодницьку свою жагу, а й
серйознi дядьки - голови колгоспiв-брали участь в роздяганнi цього
сталевого велетня, тягли звiдси рiзне обладнання, труби, а декому нiбито
дiстались навiть цiлком справнi електромотори... Зараз тягти вже нiчого,
дух запустiлостi пану всюди, павуки переснували все судно - i де ©х
стiльки набралось, як залетiли вони з степiв аж сюди на тонких сво©х
павутинках?
Судновi, зда ться, не буде краю. Не з берега, тiльки тут, зблизька,
можна впевнитись, яке це воно величезне. Iдеш крiзь його залiзнi буреломи,
спуска шся то нижче, то вище ("то знову гарматнi вiдсiки... а то
шлюп-балки!"), потрапля ш у якiсь глухi закутки, залiзнi закапелки, в
напiвтемряву, то знову перед тобою гра сонцем iржава сталева стiна,
який-небудь камбуз, або клюз, або вiдсiк, серед яких Вiталик тiльки й може
зорi нтуватись. Тут треба оглядатись добре, щоб не оступитись та не
зiрватися сторч головою вниз, в оте залiзне провалля, де в глибинi
безодня, в плямах нафти чи солярки мертво лиснi застояна брудна вода.
Залiзнi колодязi - мертвi, непорушнi, а за бортом море мерехтить
неспокiйно хвилями, хлюп та хлюп... Знов лабiринт якийсь, рвана бляха
(видно, вирiзав хтось лист алюмiнiю), i раптом з напiвтемряви напис:
"...з а т о п л е н и е о т к р ьi в а т ь т о л ь к о п р и ф а к т и
ч е с к о м п о ж а р е". Що це означа ? Як це розумiти? Та мниче, мов
i роглiфи! А хтось це ж писав, когось це стосувалось, для когось цей
напис, може, важив безмежно багато... А це що таке: "Б о е в о й ч е т ы р
е..." Вся вона, ця iржава сталева гора, повна загадок, та мниць, умовних
знакiв, яких навiть Вiталиковi не розгадати.
- Чи буде кiнець йому коли-небудь? - пита Тоня, натрапляючи знов на
неводи павутиння, обминаючи в пiвтемрявi якесь залiзяччя.
- А ми ще ж i половини не пройшли,- каже Вiталiй i виводить Тоню з
темного закутка на свiтло, показу вгору на щоглу: - Оце антенка© Оця б
ловила, еге ж?
Самим сво©м виглядом ця корабельна щогла здатна викликати в душi
хвилювання. Прикову зiр, надить простором океанiв, гуде бурями далеких
широт... З щогли звисають обривки тросiв, проводiв, що ©х, видно, нiхто не
мiг дiстати, а ще вище...
- Вiталику, то що за шпакiвня, аж-аж там угорi?
- Там стояв сигналiст. Впередсмотрящий...
- Це ж забратись туди... просто не уявляю.
- А ти уяви...
Не встигла Тоня схаменутись, як Вiталiй уже чiпко подряпався вгору i
вгору по стрiмкiй щоглi, по обламках трапа на нiй. В Тонi аж серце
холонуло, щоб вiн не зiрвався, а вiн, по-мавпячому деручкий, забирався
дедалi вище, аж поки, досягши свого, випростався на щоглi, на тiй
недосяжнiй для Тонi височинi - десь аж у небi! Вiтер гойдав уже нижче
нього обривок сталевого троса, а хлопець стояв усмiхнений - усмiхався
звiдти Тонi: ось, мовляв, де я, твiй Впередсмотрящий...
I раптом Вiталiй застиг, закам'янiв, задивлений кудись у море, i Тонi
здалося, що вiн зблiд, що на обличчi йому вiдбився жах. Тоня теж глянула в
той бiк i серед темряви непокiйливих хвиль побачила... маленький чорний
каючок!.. Хтось пливе! Хтось пiдплива до них! Вона навiть хотiла гукнути
Вiталиковi: "Хто то пливе до нас?" - але в каюку не було нiкого, вiн
був... порожнiй!!! Мов у недоброму снi,, якимось навiть недоречним видався
вiн - без нiкого! без живо© душi! - серед безмежжя хвиль!.. Чорна
блискавка вдарила в мозок, приголомшила Тоню страшною догадкою... Вже
помилки бути не могло: та маленька смоляно-чорна посудинка, що ©© в першу
мить Тоня й не впiзнала без вiтрильця, то ж ©хнiй був човник, ©хнiй
баркасик, що його тепер вiтер тихо, ледь помiтно, але безповоротно
вiдгонив у море. Далi й далi вiд них - у вiдкрите море!..
Звечорiло, зiрки проступили на небi, а десь у степу теж, мов зiрки,
спалахнули крiзь iмлу вогники: то ©хня Центральна, що вдень ©© звiдси було
майже зовсiм не видно, зазорiла вечiрнiми вогнями. Тепер стало ще
вiдчутнiше, як далеко вони вiд степу, яка непереходима далеч води й